*  *  *
  
  Мої безсилi вiршi!  Вам я мушу
  зiзнатись, що потрiбнi ви лише
  менi,  щоб  зiгрiвати власну душу
  i повертати їй минулий щем.
  
  Не сподiвайтесь наковтатись часу 
  i зазирнути вiчностi в лице,
  я вам не залишаю жодних шансiв!
  Не варто  сперечатися з творцем.
  
  лютий, 1995
  
  
  
          *   *   *
  
  Несуть думки на крилах часу
  в окуте мрiями життя:
  у горя непочату чашу,
  у щастя млосне забуття.
  Приваблює незнаний всесвiт
  рiзноманiтнiстю  дорiг,
  шалена  юнiсть  погляд  пестить
  i зорi кидає до нiг.
  
  Минають днi. Роки спливають  - 
  їх не вернуть, не повторить.
  
  Лиш спогадом  яскравим крає
  минуле  сьогоденну  мить.
  
  Несуть думки на крилах часу 
  назад, в колишнє  забуття,
  шукає   зрiлiсть   несучасна  
  у  юне  щастя  вороття. 
  
  лютий, 1995            /2003
  
  
  
  
  
   Материнська  краса
  
  Вже стоїть на порозi весна,
  молода, гомiнка, запашна,
  та, що влiтку приходила в снах,
  проростала в дiвочих пiснях.
  Свiжий березень грає щодень
  нам на струнах пташиних пiсень,
  вiн вiтає  i доньок, i мам,
  подарунки  приносить жiнкам.
  Пахне  радiстю все  навкруги...
  Хоч бiлiють на скронях снiги,
  хоч не в'ється рiкою коса -
  молода материнська краса!
  
  березень, 1995
  
  
  
  
           *    *    *
  
  Безсердий смуток заповза у груди,
  печаль безмовна серце обiйма.
  Єдиного, його, шукаю всюди,
  i не знаходжу: все нема й нема. 
  Його шукаю.  Того, що у мрiях
  несе мене до щастя на руках,
  що скривдити й на крихту не зумiє,
  бо бачитиме все в моїх очах.
  Його шукаю. В радостi, i смутi,
  в реальностi i нездiйсненних снах,
  та вiдчуваю: долею забута,
  залишена, загублена в роках.
  
  березень, 1996
  
  
  
  
            Спрага
  
  Озирнуся навколо -  й нап"юся
  iз отруєних страхом очей.
  Нi, я страху того не боюся.
  Я лиш хочу, щоб натовп оцей,
  що в безглуздi життя загубився,
  що довiру свою не зберiг,
  озирнувшись назустрiч, напився
  iз наповнених щастям - моїх.
  
  грудень, 1996
  
  
  
        *    *    *
  
  Озирнися - i ти помiтиш:
  Всi навколо тобi чужi.
  Серед натовпу не зустрiнеш 
  Безкорисливої душi.
  
  Озирнися - i ти побачиш:
  Всiм байдужi твої жалi!
  Та пробачиш. Усiм пробачиш - 
  Людям, Всесвiту i Землi,
  Бо як втриматись не зумiєш
  I спiткнешся об горе десь,
  Лиш озвися - i зрозумiєш,
  Скiльки близьких тобi сердець!
  
  червень, 1997