Аннотация: Посвящается всем учителям, кто трудится по зову души и сердца.
В ЦIМ ДОЛЕНЬКА МОЯ
Присвячую матусi, освiтянам i всiм,
хто працює за покликом душi i
несе любов у свiт.
Колосся i волошки в полi -
Горить скарбниця майбуття,
Для кожної людської долi
Сплететься ниточка буття.
Буття-життя у цьому свiтi,
Який вiн, нене, непростий!
Схиляє Древо шатнi вiти
Пiдйомiв, злету, свiтлих мрiй.
Крокує стежками малеча
В Пiзнання Свiт i здивувань,
Тяжка та ноша, що на плечах,
Крутi i сходинки до знань.
Бринить зворушне, тепле слово,
I руки лагiднi в жалю
Дитячу долю свiтанкову
Вплiтають в доленьку свою.
Ведуть в турботi нескiнченнiй,
Все дiлять - радiсть i печаль.
Своя не давить ноша плечi,
Стрiмкi хоч сходинки до знань!
I свiт з роками той яснiє,
Вiн зрозумiлiшим стає,
I в радощах сльоза на вiях
Горить i сонцем виграє.
Ось в кошику для тебе квiти,
Матусе-вчителько моя,
Хоч складно чесно в свiтi жити,
Що є - менi не розгубити,
Навчила ти мене любити,
В цiм нинi доленька моя.