Die Feinde
Мене нещадно i безбожно розривають
I б"ються, попiл залишаючи в душi,
Два вороги, ясним вогнем палають
Жагуче серце i холодний розум мiй.
За владу над моїм єством воюють,
Програвши, неодмiнно повстають,
Нi молитов, нi крикiв не почують,
Тим самим розбудивши хижу лють.
Чи їх союз - то кара Божа?
Чи iспит то на людську мiцнiсть?
Колись настане перемир"я, може,
Два вороги спокiйно вiдiйдуть у вiчнiсть...