Мiж пальцi, мов вода,
пiду у сон.
Забудь - була я
лиш видiнням.
Мого будинку
втрачене камiння
лиш попелом
розвiється кругом.
Зiтхальних слiв
менi не бережи.
Не хочу знати
зараз я нiчого,
про ту любов,
яка колись казково,
стежиною мене вела
в твiй дiм.
Ти був мо§м -
всi три удари серця.
Полону слiв твоiх
тоненька нитка рветься,
i я вже йду собi -
ти ж знаєш, я лиш
сон...