Забудь...
Мене не iснувало
досi
нiколи.
I сьогоднi,
вiддавши сльози,
мене теж не буде.
Нiколи.
Згадай.
Ким ти був
до того,
як примарливiсть мого погляду
торкнулась
тво§х вуст,
запалавши у тво§м
серцi
останнiм вогнем?..
Собою.
Знай!
Я-справжня,
яко§ нiколи не було,
нi сьогоднi,
нi вчора,
все своє буття -
вiчнiсть,
з вдячнiстю
буде згадувати
тво§ очi.
Навiки!