моя туга гаркавим вiршем
розтинає столiття на трiски,
всесвiт спить у картатiй колисцi
пiд смертельною вранцi зiркой
та плекає свiй сон молодий, 
не цураясь нi смертi, нi долi -
куля влучить, снаряди зневолять -
не чекає покращання вiн -
все було, i повторення знов
лише iнше записаний текст,
цей закон йому конче знайомий,
що качає колиску у дома
iз покривленим дахом небес.

14.08.23