немає просвiту мiж небом
та снiгом, що летить згори,
подвору ходить сiчня небiж
снiгами сипле у кринки,
та укриває ластовиння,
що залишає листопад
на розi осенi та зими,
що нерозлученi стоять.
та ллється тепло серед ночi
у жменю мiсяця важку,
щоб вранцi змити тi урочi
слiди кохання у садку.

19.01.2024