Коли запаляться червонi вогнi в чорних, опоясаних щiльними шторами кiмнатах. Коли запаляться вогнi, коли стане свiтле i ясно, що нам не пiти бiльше з обiймiв теплого сну. Коли тихе безсилля пiдкаже нам правильнi кроки, плавнi рухи для пурхаючих рук. Коли заграє вальс, i ти, вiдпустивши мою руку, пiдеш назустрiч всепоглинаючiй мелодiї. Коли твої бiлi, босi ноги перестануть вiдчувати холод придворного паркету, давно не виконуючого своєї ролi, - з королiвства кривих дзеркал парами вийдуть на червоне свiтло напiвслiпi п'єро i фарфоровi Мальвiни.
З'єднуючись, сплiтаючись в танцi, вони вкрадуть тебе у мене. Обдурять зiр моє пишними платтями, бантами i iншими вишукуваннями. Ну i що? Не вони, так iншi речi, предмети побуту, випадковi люди виявляться несподiвано боляче i барвисто набагато краще за мене.
А ти танцюєш красиво в моїх чорно-червоних снах, з твого фiолетово-бiлого життя, де уклiн i постава видають в тобi iстинно дворянську кров, випиту з моїх розкритих жил, з моєї клоунської пантомiми з поганим закiнченням. Розумниця, ти всьому знайдеш вживання.
Крутяться пишнi спiдницi. Забуваються в танцi кривi, вiдбитi ляльки. Слухай, ти вже не пам'ятаєш моє iм'я, ти вже не хочеш, щоб мої важкi руки сковували цих плавних, нашептаних вальсом рухiв твого жаркого тiла. Залишайся з ними, я - зламана iграшка. Залишайся i не обертайся назад, хай дорога вiд тебе до мене на бiблейський зразок поросте терниною i виноградом. Я вже урiс в чорну пiдлогу, вже знекровлений, бездиханний залишений поза твоїм урочисто-яскравим танцем в оточеннi кривих дзеркал.