Патрiотична сповiдь

Чому моїй любiй країнi,
Красивiй й багатiй неньцi-Українi,
Не дають спокою нiяк,
Не полишають загарбницьких атак!

Ви кажете, що ви нам браття,
Аж очi свiтять вiд завзяття.
"По братськи" ви забрали Крим!
I що на черзi? Донецьк, а може й Львiв?

Нам лiпшi браття тi ж грузини,
Що поважають душу України.
Нам браття тi iз росiян,
Що люблять Україну без кайдан.

А iншi - то кремлiвськi свинi,
Що Путiна так славлять нинi.
I з гордiстю рабiв iдуть в Совок
Та як собаки - чекають свiй шматок.

А українцi - то є вiльнi люди.
Як хочете, i в вас свободу ми розбудим.
На "Красной площади" багато є брукiвки,
Ми навчимо як й де її жбурляти швидко.

Але на нашу рiдну землю зась!
I хоч не хочемо, щоб жодна кров лилась,
Ми за Єдину Вiльну Україну
Положимо тут не одну вражину.

Ми не дозволимо жодним катам
Волю Кремля нав"язувать мiстам.
Кров"ю своєю багато столiть
Ми звикли свободу свою боронить.

Але i з собою ми вiзьмем немало,
Щоб вiльнеє серце не марно вмирало.
Багато положим москальськiв катiв,
Бо вiльний народ сильнiше рабiв.

Ми знову вiдстоїмо рiдну країну,
Красиву й багату свою Україну.
I заживемо в своїй сторонi,
На своїй споконвiчнiй щасливiй землi.