Балада про цвях
 
Переклад з російської 
пісні Новели Матвєєвої


Кохання мого ти боявся дарма -
Не так я безмежно люблю.
Мені достатньо було  крадькома
Зустріти усмішку твою.

Хоч ти не належав мені одній
І дух пригод тебе в мандри вів -
Я  рада була тому , що твій
Плащ на цвяшку висів.

Коли ж ти, наш перелітний птах,
За щастям новим знов полетів,
Я рада була, що ти той цвях
Мені від плаща залишив.

Ля-ля-ля, ля-ля-ля...

В шелестінні літ день за днем мина,
Вітер дощем кидає об дах,
А в домі у нас подія страшна -
Зі стіни витягли цвях.

Б’є вітер дощем щосили  об дах,
Дні ідуть в шелестінні літ,
Мені було досить того, що цвях
Лишив малесенький слід.

Коли ж і слід від цвяха зник
Під пензлем, як снігом його замело,  
Мені було досить того, що слід 
Ще вчора видно було.

Ля-ля-ля, ля-ля-ля..

Кохання мого ти боявся дарма -
Не так я безмежно люблю,
Достатньо було мені крадькома
Зустріти усмішку твою..

І в теплому вітрі знову ловить
То литаврів дзвін, то скрипок печаль.
А, що я маю з того, на жаль,
Тобі не дано зрозуміть.

Ля-ля-ля, ля-ля-ля...

.........................................

Баллада о гвозде

Слова и музыка: Новелла Матвеева 

Любви моей ты  боялся зря -
 Не  так я страшно  люблю .
Мне было довольно видеть  тебя ,
Встречать улыбку  твою.

И если  ты  уходил к другой,
Иль просто был неизвестно где,
Мне было довольно того, что  твой 
Плащ висел на гвозде.

Когда же, наш мимолетный гость,
Ты  умчался, новой судьбы ища,
Мне было довольно того, что  гвоздь 
Остался после  плаща.
	Ля-ля-ля, ля-ля-ля...

Теченье дней, шелестенье лет,
Туман, ветер и дождь.
А в доме события - страшнее нет:
Из стенки вынули  гвоздь.

Туман, и ветер, и шум дождя,
Теченье дней, шелестенье лет,
Мне было довольно, что от  гвоздя 
Остался маленький след.

Когда же и след от  гвоздя  исчез
Под кистью старого маляра,
Мне было довольно того, что след
Гвоздя  был виден вчера.



	Ля-ля-ля, ля-ля-ля...

Любви моей  ты  боялся зря.
Не  так я страшно  люблю .
Мне было довольно видеть тебя,
Встречать улыбку  твою .

И в теплом ветре ловить опять
То скрипок плач, то литавров медь...
А что я с этого буду иметь,
Того тебе не понять.