Мов пензлями i фарбами слiпий малює свiт,
У пам"ятi зображує штрихи квiтучих вiт.
Хоч вiк уже не бачив вiн палаючих зiрницi
I свiтлих лучiв сонячних на куполах дзвiниць.

Все пише-розмальовує в словах ясних, простих,
Щоб донести до кожного, i навiть до глухих.
Глухих до мови свiту, до вiтру, до життя,
Що нехтують безсовiсно хвилинами буття.

Мов сполохи займаються картини тих часiв
Коли впивався величчю буяючи степiв,
Коли в дитинствi жмурився на воду у зiрках
Вiд сонця, що ховалося в пiщаних берегах.