Чому так сталось - я не знаю.
Чому так трапилось? Чому?
Мене немає, я зникаю,
Не в змозi знищити журбу.
Сльоза скотилась на долоню,
А друга бiгла по щоцi.
Не мала я залiзну броню,
Немає слiз гiркiш за цi.
А сум, як морок, огортає,
I дихать заважають почуття,
Мене немає - вiн зникає,
Невже зника й моє життя?
Але ж потрiбно стiльки ще зробити,
Накоїти якихось там дурниць...
I я повинна жити, просто жити,
Життя ж складається з дрiбниць:
З билинки легкої у полi
I  дотику матусиной руки,
Зi щастя, сили духу й волi -
Усе чому живi ми завдяки.