|
|
||
Ми двiйко самотнiх макiв
У полi безмежному дикiм,
Що розквiтли собi на бiду,
Вiддавшись на волю зимi.
Обманутi зрадливим теплом,
Вiдкритi усiм вiтрам
Ми горимо яскравим полум'ям,
Зiгрiтi багрянцем червоних пелюсток.
Серед безкiнечностi холодних снiгiв -
Ми лише двiйко самотнiх макiв,
Обпалених вогнем
Своєї невчасної любовi.
02.2005
|