Омар Хайям. Переспiви Володимира Ящука : другие произведения.

Рубаї

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:



                  Омар Хайям


                  Рубаї


                  Переспiви Володимира Ящука

                  *** 
                  Весь вiчний рух у Всесвiтi - це ми. 
                  В очах пiзнання є зiниця - ми. 
                  Неначе перстень, цей яскравий свiт, 
                  Найбiльш коштовний в ньому камiнь - ми. 
                  *** 
                  Тримає землю Бик споконвiкiв, 
                  А угорi Тiлець всевладно сiв. 
                  Поглянь очима розуму - й побач: 
                  Мiж цих бикiв пасеться гурт ослiв. 
                  *** 
                  На долю - мачуху лиху - не нарiкай, 
                  А краще в келиху вина втопи вiдчай, 
                  Хай виноградна сила нас втiшає 
                  Й напiй струмує, як весни ручай. 
                  *** 
                  Усе минеться - i чудес не жди, 
                  Наш дух полишить тiло назавжди, 
                  А прах iз глиною згодиться гончарю - 
                  Й наллють у глечики новi меди. 
                  *** 
                  Багато друзiв гуртувать не смiй, 
                  Їх лестощi - отруйливий напiй. 
                  Отож тепер, їй-право, начувайся: 
                  Комусь довiрився - а вiн же ворог твiй. 
                  *** 
                  З усiх, хто вирушив в останню путь, 
                  Нiкого не вдалося повернуть. 
                  Отож в старому караван-сараї 
                  Чогось-бо на прощання не забудь. 
                  *** 
                  Краще будь ти злидар, зголоднiлий крадiй, 
                  Нiж лакуза iз блазнем навперебiй. 
                  Краще гризти маслак, нiж впиватись вином 
                  За столом, де панує владар-багатiй. 
                  *** 
                  Життя минуло - грiш йому цiна, 
                  Знiкчемнiв подих - i самотина 
                  Питає за вiдступництво й грiхи, 
                  За все ганебне: "В тiм твоя вина?" 
                  *** 
                  То доля пестить - я немов емiр, 
                  То нидiю, обшарпаний, як звiр. 
                  Радiй намарне чи спивай журбу, 
                  Та долi не ставай наперекiр. 
                  *** 
                  Печалi квiт у серцi не плекай, 
                  Натомiсть насолодам потурай, 
                  Вино шануй, бажанням пiдкорись, 
                  Бо вже твiй день iде за небокрай. 
                  *** 
                  Ви, в мудростi явивши щедрий хист, 
                  До знань нових споруджували мiст, 
                  Однак i вам несила вийти з ночi 
                  Тих злих казок, яких збагнули змiст. 
                  *** 
                  Пощо страждання, сумнiви i гнiв? 
                  Щоб назбирати золота-скарбiв? 
                  Допоки подих твiй не скрижанiв, 
                  Потрать їх з друзями, не дай на ворогiв. 
                  *** 
                  Коли, коханням створений на свiт, 
                  Отримав я любовi первоцвiт, 
                  То вирiшив плекати думи серця - 
                  Й пiзнав я духу трепетний полiт. 
                  *** 
                  У судний день, либонь, не буде зла: 
                  Якщо твоя душа всякчас жила 
                  Високим, чистим, добрим i святим, 
                  Тобi воздасться слава й похвала. 
                  *** 
                  Скiнчилась книга юностi. Як жаль... 
                  Весна сповита у зими вуаль, 
                  А птаха радостi, що молодiстю звалась, 
                  Назавжди вiдлетiла в синю даль. 
                  *** 
                  Твою нiколи не збагну канву, 
                  В узори нитку виткавши нову. 
                  Однак роблю все з трепетом надiї, 
                  Бо в милосердi я твоїм живу. 
                  *** 
                  Бажань своїх осилить не зумiв, 
                  Страждав од вчинкiв, од порожнiх слiв. 
                  I навiть, може, ти менi пробачиш, 
                  Та соромно за все, що я чинив. 
                  *** 
                  Щоб ми високi здужали щаблi, 
                  До знань нас прилучали вчителi. 
                  Але кiнець цiй повiстi один: 
                  Прийшли з iмли й розтанемо в iмлi. 
                  *** 
                  Ходжо! Прохань дослухайся хоч раз - 
                  Помовч, дозволь звершити нам намаз. 
                  Йдемо ми прямо, а ти бачиш криво - 
                  Твої поради зовсiм не для нас. 
                  *** 
                  Живи сто лiт чи й сотню не одну, 
                  Не оминеш сумну трясовину: 
                  Чи ти емiр, чи ринковий бiдняк - 
                  Геть-чисто всiм складуть одну цiну. 
                  *** 
                  Не знiчуйся, як лає падишах, 
                  Бо все - минуще й перетлiє в прах. 
                  Нехай ця мить у радощах мине - 
                  I на душi не заклякає страх. 
                  *** 
                  Обачним бувши, навiть од забав 
                  Очiкуй пiдступiв i зла не без пiдстав... 
                  Не їж халву, що доля пiдсуває, - 
                  Твiй недруг в нiй отруту пiдмiшав. 
                  *** 
                  Ти бачив свiт, та все, що вздрiв, - нiщо. 
                  I все, що мовив i почув, - нiщо. 
                  I те, що свiт ти обiйшов, - нiщо. 
                  Якщо лиш дома сновигав, - нiщо. 
                  *** 
                  I трав, i квiтiв маєво густе, 
                  Немов вино, п'янить нас, а проте 
                  Цiкаво б знати, хто той квiт побачить, 
                  Що з твого й мого праху проросте. 
                  *** 
                  Нумо, випиймо всi! В мить розваг i утiх 
                  Хай звучать славослiв'я вину й щирий смiх, 
                  А до судного дня, як колись вiн настане, 
                  Вiрогiдно, забудуть маленький наш грiх. 
                  *** 
                  Грiх i прощення - мов нерозлучнi брати, 
                  Тож дарма од грiха так проймаєшся ти, 
                  Свою душу й сумлiння гнiтиш до розпуки. 
                  Якщо ти не згрiшив - хто й за вiщо простить? 
                  *** 
                  Бiля замку, який пiдпирав небозвiд 
                  I колись владарiв возвеличував рiд, 
                  Я побачив, як горлиця сумно кричала: 
                  "Де згубився ваш слiд? Де згубився ваш слiд?" 
                  *** 
                  Чом, Хайяме, картаєш себе за грiхи? 
                  Благочин на показ - це природа пихи. 
                  I спокути не буде, якщо безгрiховний, 
                  Тож наповнюй вином спорожнiлi мiхи. 
                  *** 
                  Чи користь є, що ми в цей свiт прийшли? 
                  Чи вслiд хтось скаже слово похвали? 
                  О, як багато люду спопелiло, 
                  Та чи знайдеш хоч пригорщу золи. 
                  *** 
                  Шейх блудницi сказав: "Ти сп'янiла й авжеж 
                  У тенета ще бiльших спокус попадеш". 
                  Та згодилась: "Це правда. Та чесно зiзнайся, 
                  Чи такий ти, якого iз себе вдаєш?" 
                  *** 
                  Якщо славу здобув - ти смiшний славолюб. 
                  А в тiнi - пiдозрiлий, немов душогуб. 
                  Хто б не був, тобi краще нiкого не знати - 
                  I пiзнати себе не давай навiдруб. 
                  *** 
                  Знов квiтує весна. Принеси-но вина! 
                  Що нам самотина? Принеси-но вина! 
                  Смерть лаштує засаду - всiм знана вона. 
                  Лиш в коханнi й винi нас чека таїна. 
                  *** 
                  Сотнi пасток ти ставиш менi на путi, 
                  Хоч нiкуди не йди i сиди взапертi. 
                  Все погрози звучать: покараєш, уб'єш... 
                  Та чи варто боятись чогось у життi? 
                  *** 
                  Слава зробить iз тебе пихате цабе, 
                  А вiдлюдька в кутку - тiнь пiдозр погребе. 
                  Хто ти? Хизр чи Iльяс - буде краще для тебе, 
                  Щоб не знав ти нiкого й не знали тебе. 
                  *** 
                  Я жадав би, щоб Бог перейнакшив цi днi 
                  I з безвиходi вихiд вказав в далинi, 
                  У пророцьких писаннях iм'я моє витер 
                  I змiнив своїм таїнством долю менi. 
                  *** 
                  Нащо, келих наливши, тримаєш Коран? 
                  Ти ж змiняв благочестя на луду й обман 
                  I пiд цим небозводом величним та свiтлим 
                  Лиш ганьбиш непорочне iм'я мусульман. 
                  *** 
                  Веселись, бо не видно стражданням кiнця. 
                  Що ти змiниш, як смуток припнеш до лиця? 
                  Тi цеглини, що вилiплять з праху твойого, 
                  Стануть домом, щоб iншим зiгрiти серця. 
                  *** 
                  Не тремти в павутиннi невдач i знегод, 
                  А нектари спивай iз квiток насолод. 
                  Потурай потаємним жаданням своїм, 
                  Бо страшенно короткий оцей епiзод. 
                  *** 
                  Ти спогорда пiшов - повернувся повзком. 
                  Вже й наймення твоє призабули кругом. 
                  Нiгтi схожими стали на справжнi копита, 
                  А сiдницi твої ознаймились хвостом. 
                  *** 
                  Ми пiд зводом небес мовчазнi блукачi, 
                  Потамуймо, Хайяме, жалi i плачi, 
                  Нас, мов бульки вина, iз барила життя 
                  Виночерпiй предвiчний забрав тисячi. 
                  *** 
                  Хай сп'янiлим назвуть - я до того мастак, 
                  Хай верзуть, що фiгляр, баламут i лайдак. 
                  Я - це я. I базiкайте, що вам завгодно. 
                  Я зостанусь Хайямом. Воiстину так. 
                  *** 
                  Кажуть: гурiї будуть, i мед, i вино, - 
                  Так принадами раю нас ваблять давно. 
                  Тож зi мною всякчас i кохана, i келих, 
                  Бо до цього прийти нам дано все одно. 
                  *** 
                  Коли втрапиш до мудрого гурту ослiв, 
                  Стати схожим на них постарайся без слiв. 
                  Адже, хто не осел, того цi недотепи 
                  Звинуватять у тому, що чинить пiдрив. 
                  *** 
                  Заповiт мiй - кохання, нiяк не Коран, 
                  Я муравлик-трудяга, а не Сулейман, 
                  Ви знайдете в менi тiльки щоки зблiднiлi 
                  I сорочку просту - не шовки й не сап'ян. 
                  *** 
                  Годi ревно молитись. Неси-но вино, 
                  Добру славу забудь, зажбурни у багно, 
                  Свою долю однак за подiл не спiймаєш, 
                  Хоч красуню, сп'янiвши, торкни за стегно. 
                  *** 
                  Чашу цю мудрецi не втомились хвалить. 
                  I закоханi з нею вщасливлюють мить. 
                  А гончар незбагненний цю чашу чудову 
                  Лiпить тiльки для того, щоб знову розбить. 
                  *** 
                  З обертання гончарного круга часiв 
                  Щось збагнув тiльки той, хто ученiсть посiв, 
                  Або п'яний, що звичний до обертiв свiту, 
                  Заверткого як для нетверезих голiв. 
                  *** 
                  Пекла й раю немає, о серце моє! 
                  З небуття не повернешся, серце моє! 
                  I не треба надiятись, серце моє! 
                  I не варто боятися, серце моє! 
                  *** 
                  За кохання хай лають мене надовкруг. 
                  Але що менi всi? Ти - кохана i друг! 
                  Чистий трунок кохання лиш мужа зцiляє, 
                  А ханжi вiн приносить стражденний недуг. 
                  *** 
                  Джерело ми розваги i смутку копна, 
                  В нас - всевишнiй живе i живе сатана, 
                  Бо людина, як свiт цей, багатоманiтна, 
                  Ми - провалля i ми ж таки - височина! 
                  *** 
                  Не молiльником-грiшником будь на землi, 
                  А радiючим грiшником будь на землi. 
                  I оскiльки життя наше сплине миттєво, 
                  Балакучим дотепником будь на землi. 
                  *** 
                  П'ю я в мiру, тож розумом завжди сповна. 
                  П'ю жагуче вiд досвiтку i дотемна. 
                  Ти, святеннику, втiшений тiльки собою, 
                  Я ж себе забуваю, напившись вина. 
                  *** 
                  Всi держави скоривши, великi й малi, 
                  Всi народи знеславивши у кабалi, 
                  Ти не станеш, великий владарю, безсмертним - 
                  Твiй набуток дрiбний: три аршини землi. 
                  *** 
                  Вчений муж, що мудрiший самого мулли, 
                  За обман заслуговує тiльки хули. 
                  Той же, слово у кого мiцнiше скали, 
                  Гiдний - бiльш як за мудрiсть - i честi, й хвали. 
                  *** 
                  Весь оцей небозвiд видається менi 
                  Мов великий лiхтар iз вогнем в вишинi, 
                  Той вогонь - наше сонце, а свiт - нiби сцена, 
                  Ми - немовби танцюючi тiнi смiшнi. 
                  *** 
                  Крайка синiх небес, яку час обмина, 
                  Перекинута, буцiмто чаша вина. 
                  Кружеляє по колу, вдiляючи вiку, 
                  I тебе не мине, не забуде вона. 
                  *** 
                  Твою просьбу "не пий!" я втямки не беру, 
                  Здавна добре засвоїв я мудрiсть стару: 
                  Жодний засiб не зцiлить од прикрощiв свiту, 
                  Тiльки кров винограду лiкує хандру. 
                  *** 
                  Сад, кохана i добре вино про запас - 
                  Ось мiй рай, без яскравих принад i окрас. 
                  Та й хто зна, яка буде небесна країна? 
                  Рай земний якнайдовше хай радує нас. 
                  *** 
                  Вiд красунi своєї очей не вiдводь, 
                  Сад кохання й розваг дарував вам господь. 
                  Адже доля безжальна - в потрiбну годину, 
                  Мов сорочку, iз тебе зiрве твою плоть. 
                  *** 
                  Це бiда, якщо пристрасть iз серця пiшла 
                  I жадання кохати згорiло дотла. 
                  День без мрiї про щастя - тьмянiший, сiрiший, 
                  Нiж цей день, що його огорнула iмла. 
                  *** 
                  Передвiсник усього на свiтi - любов, 
                  Перше слово, що юнiсть промовить, - любов. 
                  Бiдолахо, що тонкощiв цього не звiдав, 
                  Знай, що сутнiсть усього живого - любов. 
                  *** 
                  Таємницю ввiряю я волi твоїй, 
                  В нiй розгледiти нiжнiсть i смуток зумiй: 
                  Я у прах перейду iз любов'ю до тебе 
                  I постану iз праху в любовi святiй. 
                  *** 
                  Я кохаю тебе до напiвзабуття, 
                  Свiтло зору мого, квiт мого почуття... 
                  Чи бува над життя щось дорожче на свiтi? 
                  Ти для мене дорожча самого життя. 
                  *** 
                  Ще в кишенях достатньо бряжчить дрiбнякiв, 
                  Та не лий бiльш вина i вмовляючих слiв, 
                  Я впивався вином, щоби серце хмелiло, 
                  А тепер я не п'ю, бо вiд тебе сп'янiв. 
                  *** 
                  Як зцiлити недугу, завжди знаєш Ти, 
                  Якi лiки рятунок несуть, знаєш Ти. 
                  Я повiдав би чесно про рани сердечнi, 
                  Але, знавши про все, i про це знаєш Ти. 
                  *** 
                  Хто ти - грiшник? брехун? - все одно повернись. 
                  Чи безбожник, чи iдолiв жрець - повернись, 
                  Не давай опосiсти себе безнадiї, 
                  А, покаявшись щиро, таки повернись. 
                  *** 
                  Ти, красу увiбравши ланiв золотих, 
                  За мiхраба гарнiша iз храму святих, 
                  Тебе матiнка змалечку амброю мила, 
                  Домiшавши до неї кровинок моїх. 
                  *** 
                  Чорне пасмо волосся затьмарило свiт, 
                  А вуста в тебе нiжнi, як персика цвiт, 
                  А твiй точений стан я зрiвняв з кипарисом. 
                  Кипарис запишався на тисячу лiт. 
                  *** 
                  Серцем свiтла в коханих очах зачерпнем. 
                  Цього сяйва позбавлений став би слiпцем. 
                  Ви йому повiдомте, що є таке свiтло, - 
                  Й слово тих, хто страждають, обпалить вогнем. 
                  *** 
                  Я все зло моїх днiв обiйду-обмину, 
                  Бо кохану я маю - єдину-одну... 
                  Хоча п'яний - до слiв мудрецiв глухуватий, 
                  Але цi словеса я, звичайно, збагну! 
                  *** 
                  Вiсть Аллаха в наш свiт суєти - це ж бо ти! 
                  I взiрець доброчесностi та красоти - це ж бо ти! 
                  Свiт без тебе для серця не вартий нiчого. 
                  Вiщий знак, як до мрiї дiйти, - це ж бо ти! 
                  *** 
                  Ти, хто свiт цей створив, - небувалу з споруд, 
                  I в людинi, i в тварi увiчнив свiй труд. 
                  Тож правитель i раб, випивака й тверезий - 
                  Всi ми - в правдi Твоїй. Ти - єдиний наш Суд. 
                  *** 
                  У ваганнях пiдтримай мене i порадь, 
                  Сколупни з недолугого слова печать. 
                  Якщо в силi ослабну i в мовi поблякну, 
                  То мене надихає Твоя благодать. 
                  *** 
                  Я пиячив, гуляв - не грiшити не мiг, 
                  Хоч страждав, але праглося iнших утiх... 
                  Та вiдомо: нiкчема прийде з покаянням - 
                  I всевишнiй вiдпустить увесь його грiх. 
                  *** 
                  Кохання - бiда, та бiда неспроста - 
                  з волi Аллаха. 
                  Навiщо ж ганьбити все те, що зроста - 
                  з волi Аллаха. 
                  I зло невiдмивне, й свята чистота - 
                  з волi Аллаха. 
                  За що ж нам до Суду вiдкритi врата - 
                  з волi Аллаха? 
                  *** 
                  Дню новий! Пiалу дай з iскристим вином, 
                  Келих доброї слави вiдкину притьмом... 
                  Що нам мрiя-химера? Я прагну вже зараз 
                  Кiс дiвочих, мов струн, доторкатись перстом. 
                  *** 
                  Навеснi переддосвiта йди до струмка 
                  Iз тiєю, котра твому серцю близька. 
                  Трунком ранку впивайся - i серце звiльни 
                  Вiд примар i всього, чим життя нас ляка. 
                  *** 
                  Пелюстками троянда знадливо ряхтить, 
                  Ця краса в солов'їному спiвi бринить. 
                  Не проходь неуважно, - троянда квiтує 
                  Й нас чарує, на жаль, тiльки мить, тiльки мить. 
                  *** 
                  Нiч - i бризки зiрок, що летять невпопад 
                  Вогнеликими квiтами в стишений сад. 
                  I на подив - прямiсiнько в келих менi. 
                  Я тим бризкам iскристим нечувано рад. 
                  *** 
                  Хай зцiляє вино вiд сердечних недуг, 
                  Добрий радник в печалi i в смутковi - друг. 
                  Лiпше - мрiї впiдпитку i п'янi омани, 
                  Нiж журливо-зловiсний оцей небокруг. 
                  *** 
                  Я в тенета кохання попав залюбки - 
                  Не вiд вин захмелiв, а вiд нього ж таки... 
                  Глузд тверезий покроїв халат благочестя, 
                  Тiльки ж доля порвала його на шматки. 
                  *** 
                  Ми забули i клятви, й слова каяття - 
                  Їх згадати не годен нiхто до пуття. 
                  Але нас не картай: ми нестямнi й сп'янiлi 
                  Не вином, а коханням, жагою життя. 
                  *** 
                  Ти - неначе троянда i сонячна рань, 
                  Ти - порадник, i друг, i повiрник жадань. 
                  Лиш вино, лиш вино пересилити може 
                  I ядуху печалi, й отруту ридань. 
                  *** 
                  В сподiваннях - пiдтримка i в скрутi - заслон, 
                  Ти цiннiше вiдзнак всiх, скарбiв i корон, 
                  Як же можна, їй-право, цi лiки чудовi 
                  Закупорити корком смiшних заборон. 
                  *** 
                  I старому, й малому вготовлено час 
                  Вiдiйти в небуття - так бува раз у раз. 
                  Що тут вдiєш, нам свiт цей дають ненадовго, - 
                  Й нас не стане, i тих, хто прийдуть пiсля нас. 
                  *** 
                  Все на свiтi хистке - лiт на сто чи на мить. 
                  Ще до того ж багато i ганджу таїть! 
                  Чи не краще вже сущим вважати незриме, 
                  А примарним усе, що довкола стоїть? 
                  *** 
                  Вуст твоїх незрiвнянний, жаданий кармiн. 
                  Ти пiшла - i мене прирекла на загин. 
                  Хто в ковчезi сховався, як Ной вiд потопу, 
                  Той у вирi кохання вцiлiє один. 
                  *** 
                  Чи потвора, чи красень - а пристрасть одна, 
                  Аж до пекла спровадити здатна вона. 
                  Тож закоханим байдуже, що в них за одяг 
                  I яке небеса їм шатро напина. 
                  *** 
                  Я дрiмав, хтось схилився до вуха менi: 
                  "Годi спати, не стрiнеш удачу ввi снi. 
                  Що валятися - наче на смертному одрi, 
                  Прийде час - i своє ще вiдлежиш в трунi". 
                  *** 
                  У коханої очi, вуста i чоло - 
                  Зроду-вiку нi в кого таких не було... 
                  Я i слова не вимовлю, скутий жагою, 
                  А ось поруч цiлюще, живе джерело. 
                  *** 
                  Вiдлунає iм'я твоє, нiби зурна. 
                  Не сумуй, хай утiшить горнятко вина, 
                  I до того, як тiло твоє стане тлiном, 
                  Втiха з милою буде як вiчна весна. 
                  *** 
                  О всевишнiй, несила терпiти життя, 
                  Бо вiд злиднiв та горя нема укриття. 
                  Ти з буття небуття учиняєш умiло, 
                  То й мене увiльни вiд такого буття. 
                  *** 
                  Де ви дiлись, шанованi мною дядьки? 
                  Лиш вино - мiй товариш, один на вiки. 
                  Тож тримайся за ручку, пiдносячи глека, 
                  Як нiкому не треба твiй потиск руки. 
                  *** 
                  В день, коли загнуздали небес скакуна 
                  I сузiр'ям та зорям дали iмена, 
                  Коли долi людськi записали в скрижалi, 
                  Ми впокоренi стали. Не наша вина. 
                  *** 
                  Я на схилi рокiв зажадав каяття, 
                  Та не хочу пощади анi спiвчуття, 
                  Бо грiховних спокус i вiдступництва всього 
                  Мене вчило дароване звище життя. 
                  *** 
                  Торував я до мудростi сотнi дорiг, 
                  Мiркував про незвiдане - й спати не мiг. 
                  Сiмдесят я прожив. I що встигнув збагнути? 
                  Що нiчого збагнути я, власне, й не встиг. 
                  *** 
                  Свiт не знає кiнця i початку не зна. 
                  Нас не стане, зiтруться в вiках iмена. 
                  Буде сонце вставати i зiрка зорiти 
                  Сотнi тисячi лiт. Пiсля нас i без нас. 
                  *** 
                  В цьому свiтi, сповитому пiдлiстю й злом, 
                  Нас життя пригощає отруйним вином. 
                  Хочу я, щоб отрута не мучила довго - 
                  Свою чашу одним випиваю ковтком. 
                  *** 
                  Свiт наш сiтi спокус i розбещення сплiв, 
                  А земля - мавзолей i юдоль вiчних снiв. 
                  Тут покояться воїни й сонми царiв. 
                  I красунi потрапили до хробакiв. 
                  *** 
                  Скiльки в свiтiт чудес, скiльки всюди принад. 
                  Рай земний - весняний наш квiтуючий сад. 
                  Попiд райським кущем, бiля нiжної дiви 
                  Ти до щастя й блаженства iди навдогад. 
                  *** 
                  Встаньмо вдосвiта, ранок дарує свiй шал. 
                  Що нам смуток, i сварка, й огидний скандал? 
                  З насолодою пиймо цей вранiшнiй подих 
                  I хмелiймо, допоки ще повен бокал. 
                  *** 
                  Ти до зла не хились, а роби лиш добро! 
                  Бо не зло тобi друг, а добро, лиш добро. 
                  Якщо зло i добро тобi в друзi прибились, 
                  Вибирай однозначно - добро, лиш добро! 
                  *** 
                  Тiльки сутнє, як варте того, говори, 
                  Тiльки будучи вартим того, говори. 
                  Двоє вух, та язик тобi даний один - 
                  Двiчi слухай, єдиний лиш раз говори. 
                  *** 
                  Марнославцем, для влади придатним, не будь. 
                  Будь бальзамом. Отрутi подiбним не будь. 
                  Якщо прагнеш життя не прожить як нiкчема, 
                  Не збивай на дурне i злостивим не будь. 
                  *** 
                  У колисцi - дитина, покiйник - в трунi. 
                  Ось i все, що про долю вiдомо менi. 
                  Скiльки вiз не наповнюй пожитком-скарбами, 
                  Все одно до межi добредеш впорожнi. 
                  *** 
                  Для достойних немає достойних вiдзнак, 
                  Я достойному дам свiй останнiй мiдяк. 
                  Хочеш знати, чи пекло iснує насправдi? 
                  Суще пекло - це жити в гуртi вовкулак. 
                  *** 
                  Сотнi лiт я готовий палати в огнi. 
                  То не пекло, що сниться менi увi снi. 
                  Я боюся нiкчем; розмовляти iз ними - 
                  Ще страшнiшим вiд смертi здається менi. 
                  *** 
                  Не годиться вдаватись до лайки й образ, 
                  А люб'язнiсть тримати лише про запас. 
                  Не розумно хвалитись нажитим багатством, 
                  Не годиться знання виставлять напоказ. 
                  *** 
                  В цьому свiтi пiдступних i пiдлих людей 
                  Вуха щiльно заткни, рот надiйно заклей 
                  I повiки зажмур, - хоч би трохи подумай 
                  Про збереження вух, язика i очей. 
                  *** 
                  Той блажен, хто в наш час не зробився рабом 
                  У ганебнiй гонитвi за жирним шматком, 
                  Хто свiй вiк не потринькав на пiст i молiння, 
                  А втiшався життям i втiшався вином. 
                  *** 
                  Прожену я вiд себе святош, далебi, 
                  Скiльки будуть сидiти на нашiм горбi... 
                  То заманюють раєм, то пеклом лякають, 
                  Не спроможнi зарадити навiть собi. 
                  *** 
                  Прокидайся, красуне, - i пiсню заводь, 
                  Спозаранку в застiлля нас кличе Господь, 
                  Бо за нiч сотнi тисяч царiв i героїв 
                  Помiняли на рай свою трепетну плоть. 
                  *** 
                  Де спочинок тривожним думкам вiднайти? 
                  Де той шлях, що вiнчає кiнець суєти? 
                  О, нехай хоч надiя була б: мов стеблина, 
                  Через тисячу лiт з-пiд землi прорости. 
                  *** 
                  Що ти вартий на свiтi без волi небес? 
                  Ти помреш - i не станеться жодних чудес. 
                  Краще жити сьогоднiшнiм щастям химерним, 
                  Нiж чекати бiди, як зiщулений пес. 
                  *** 
                  Поруч мене - красуня, а в серцi - весна. 
                  Вволю хлiба Всевишнiй послав i вина, 
                  М'яса добрий кавалок i дах вiд негоди... 
                  То навiщо нам розкiш, навiщо вона? 
                  *** 
                  Я в пригнiченнi духу. Надiї нема. 
                  Свiт до скону триматиме, нiби тюрма. 
                  Тож наповни-но келих, хай серце вiдтане, - 
                  I закови ослабнуть, i зникне пiтьма... 
                  *** 
                  Покохавши, забув про свою сивину, - 
                  Демонструю прихильнiсть, неначе вину, 
                  Всi зароки вiдкинув заради кохання, 
                  Навiть розум впокорив, вiдчувши весну. 
                  *** 
                  О нiкчеми! Наш образ тiлесний - нiщо. 
                  Власне, й свiт пiднебесний, по сутi, - нiщо. 
                  Розважайтеся ж, тлiннi невiльники митi, 
                  Бо вона не воскресне, - вона - це нiщо. 
                  *** 
                  О, якби я причину життя мiг збагнути, 
                  Я зумiв би i нашу кончину збагнути. 
                  Те, чого не збагнув я, на свiтi поживши, 
                  Не надiюсь, зi свiту пiшовши, збагнути. 
                  *** 
                  Не тужи - майбуття не змiнить все одно. 
                  Краще думай про щастя, про дiв i вино... 
                  Каяття менi Бог не дарує нiколи. 
                  А якщо й подарує - навiщо воно? 
                  *** 
                  Гордовитiсть у серцi зника вiд вина. 
                  Сутнiсть свiту виразна стає i ясна. 
                  Захмелiвши, змiнився б i сам сатана 
                  I Адаму доземно вклонився б притьма. 
                  *** 
                  Ми чалму iз найтонших шовкiв продамо 
                  I корону султана також продамо, 
                  Навiть чотки, важливий набуток святошi, 
                  На додачу за чарку вина вiддамо. 
                  *** 
                  Пий вино, насолода тiлесна - у нiм. 
                  Слухай чанг, мелодiйнiсть небесна - у нiм. 
                  Помiняй i скорботу, i сум - на гуляння, 
                  Бо мета, що найбiльш доброчесна, - у нiм. 
                  *** 
                  Скiльки тих, хто намарне розтринькують час, 
                  Скiльки тих, хто злобою пригнiчують нас, 
                  Скiльки тих, хто ганьбили подобу людини 
                  В золотому i срiбному сяйвi прикрас. 
                  *** 
                  В життi так мало добрих, свiтлих днiв, 
                  Втопи в винi знервованiсть i гнiв. 
                  Творцю однаковi i грiх, i послушання, 
                  Тому живи, не боячись грiхiв. 
                  *** 
                  Добро i зло воюють, свiт в огнi. 
                  А небо що ж? А небо - в сторонi. 
                  Прокляття i розкiшнi славослiв'я 
                  Незрозумiлi там, в височинi. 
                  *** 
                  Все багатство не в золотi i не в шовках. 
                  Нас на iнше багатство покликав Аллах: 
                  Залишайся собою за всякої скрути, 
                  Залишайся царем i в старих лахманах. 
                  *** 
                  Свiт прекрасний - i що йому ця похвала? 
                  Його зваба в полон моє серце взяла... 
                  Як по правдi - чудова ця наша обитель, 
                  Тiльки жаль, що багато в нiй пiдлостi й зла. 
                  *** 
                  Квiти в лузi зачахнуть, що вдiєш? Гай-гай... 
                  I струмок врештi-решт обмiлiє, гай-гай. 
                  Веселись, все одно тебе завтра забудуть, 
                  Прах розвiють вiтри-вiтрюгани, гай-гай. 
                  *** 
                  Дивовижний цей свiт iз жагою сприймай, 
                  То Всевишнiй нам щедро дарує цей рай. 
                  За бездомнiсть, якою душа оповита, 
                  Ти словами гiркими мене не картай. 
                  *** 
                  Знов напровеснi дощ нашу землю омив, 
                  Знов у серцi бентежний, юнацький порив. 
                  Пий iз милою вина в зеленому лузi, 
                  Розбуди у землi всiх, хто досi тут жив. 
                  *** 
                  Замiсть вин - менi вкотре холодна вода, 
                  Замiсть страв i приправ - лиш якась баланда. 
                  I при тому ще хочуть, щоб кланявся в ноги... 
                  Нi, за все це - i спину згинати шкода. 
                  *** 
                  Що ж, ти збився зi шляху i йдеш навманцi. 
                  Та хiба ж не однакова путь ця в кiнцi? 
                  Ти силач чи калiка? Мудрець? Недорiка? 
                  Не тужи - в цьому свiтi ми всi не жильцi. 
                  *** 
                  Тчу тканину життя, та зривається нить, 
                  Йду я сонцю навстрiч, та тьмянiє блакить. 
                  Вiтер жаром пекельним мене обвiває, 
                  П'ю вино, але в горлi землею гiрчить. 
                  *** 
                  Наш творець повсякчасу вдається до див. 
                  Не збагнеш: чи то ласку являє, чи гнiв. 
                  Ти безгрiшний - жбурляє тебе у спокуси. 
                  А як грiшник - хiба в тому вiн завинив? 
                  *** 
                  Вiд пиятики так я просякну вином, 
                  Що й з могили нестиме вином, не лайном, 
                  Тож якщо ти за день не спромiгся хильнути, 
                  Хоч дихнуть до могили приходь перед сном. 
                  *** 
                  Добрiв до обрiю наш весен караван, 
                  Та є ще в нас вином налитий жбан. 
                  Сказав же мудрий: лиш вино iзцiлить 
                  I стишить болi невигойних ран. 
                  *** 
                  Навiть землю напоїш - квiтує вона. 
                  Тiльки дурень, їй-право, живе без вина. 
                  Бо воно - вихователь. Лиш келих осушиш - 
                  Зразу сутнiсть твою кожен бачить сповна. 
                  *** 
                  Так, я тямлюсь на винах, вони - не дурман. 
                  Я впиваюсь настiльки, що знаю свiй стан. 
                  Краще вже перед чаркою гнути колiна, 
                  Нiж вiтально вклонятись тобi, критикан. 
                  *** 
                  Пий вино, безтурботна гульба - не порок. 
                  Ще впаде i недоля на твiй жеребок - 
                  Небеса повернуться примхливо над нами - 
                  Вiдберуть навiть хлiба останнiй шматок. 
                  *** 
                  Я, нiкчема нещасний, пiддався грiхам 
                  I пожертв не збираюсь носити богам, 
                  Вiд похмiлля у мене в мiзках тарарам, 
                  Вiрний келих лiкує мене, а не храм. 
                  *** 
                  Я полишив пиття. Та немає пуття. 
                  Вiд нудьги, мабуть, мову змiню на виття. 
                  Жоднi лiки полегкостi в душу не вселять, 
                  Тiльки чара вина - для Хайяма життя. 
                  *** 
                  В дiм молитви не кличте мене й на порiг, 
                  Я - в грiхах. Чи не бог менi в цьому помiг? 
                  Я - немовби повiя, що вiрить у грiх, 
                  А до раю не йде, бо не знає дорiг. 
                  *** 
                  Я, тверезий, шукав i розваг, i вина, 
                  Та побачив зчорнiлу троянду, - вона 
                  Ледве чутно менi промовляла: "Я гину. 
                  Я весела й п'янка - а вина це страшна". 
                  *** 
                  У життi цiм сп'янiння - цiннiше за все. 
                  I коханої слово - цiннiше за все. 
                  Й вiльнодумства кипiння - цiннiше за все. 
                  Й заборони забути - цiннiше за все. 
                  *** 
                  Може здатись, що iстина - суща брехня, 
                  А наука - нездарних голiв маячня. 
                  Та, сп"янiвши, у сумнiви ти не вдавайся, 
                  Свiтлiсть думки й чуття не втрачай анi дня. 
                  *** 
                  Ти небесних свiтил вираховував рух - 
                  Я вином частував чарiвних щебетух. 
                  Не турботи дрiбнi, не посади й вiдзнаки, 
                  А кохання й вино - моя суть i мiй дух. 
                  *** 
                  Серед вчених мужiв благородства не бачу. 
                  Та не здумай комусь ти вiдкритись, бiдаче, 
                  Бо твоя голова пiде псам на поживу - 
                  Й за тобою лиш вiтер у полi заплаче. 
                  *** 
                  Все, що знаєм про свiт, - тiльки здогад ума. 
                  Все, що суще, навiки поглине пiтьма. 
                  Бо iснує не те, що здається нам сущим, 
                  Достеменного в свiтi - по сутi - нема. 
                  *** 
                  У шаленствi кохання холодним слiд бути, 
                  На сановних бенкетах тверезим слiд бути. 
                  Щоб i вуха, i очi, й язик були цiлi, 
                  I глухим, i нiмим, i незрячим слiд бути. 
                  *** 
                  Щоб долi догодити, ховай хандру i сум, 
                  Щоб догодити людям, у мову всип iзюм, 
                  Лукавство й хитрощi я часто брав у друзi, 
                  Та пiдiймала доля мене всякчас на глум. 
                  *** 
                  У страждання сповитi усi мої днi, 
                  Ну, а в тебе вони - у гульнi i винi. 
                  Тiльки ж знай, що на долю надiя даремна, 
                  З нею ти - як дитя у хиткому човнi. 
                  *** 
                  Замiсть золота й перлiв, що тiшать усiх, 
                  Ми вбрання собi iнше знайдемо для втiх. 
                  Скинь прикраси й наряди, лишись у лахмiттi - 
                  Ти й у дрантi царем залишитися змiг. 
                  *** 
                  Всi пророцтва - полова, брехливi слова? 
                  Хибнi сумнiви серце гризуть, як черва. 
                  Випий чашу - i серце нехай веселиться. 
                  Та щоб завжди твереза була голова. 
                  *** 
                  По життєвiй пустинi йдемо навмання, 
                  Тож пиха твоя, смертнику, - це маячня. 
                  Ти для кожного кроку знаходиш пiдставу, 
                  Хоч без волi Творця не минає i дня. 
                  *** 
                  Ти одна в моє серце кохання несла, 
                  Горем серце моє твоя смерть обпекла. 
                  Лиш з тобою терпiв я всi прикрощi свiту. 
                  Що вартують без тебе мирськi всi дiла? 
                  *** 
                  Чи лiпив мене раю, чи пекла владар, 
                  Цих загадок лантух - не для мене тягар. 
                  Маю лютню, вино - i мiй ангел зi мною, 
                  А тобi це - надiйся - вiдкриє грабар. 
                  *** 
                  Жоднiй жiнцi нiколи не лiзь пiд каблук, 
                  Розлучайся iз кожною легко, без мук. 
                  Бо життя пролiтає - й краса швидкоплинна, 
                  Мов примара, ураз вислизає iз рук. 
                  *** 
                  Ти для мене була - як зоря золота. 
                  Ти померла - й обсiла мене самота. 
                  Тiльки разом ми знали, як жити на свiтi. 
                  Що без тебе цей свiт i його суєта? 
                  *** 
                  У неволю кохання - я серце вiддам 
                  I в молитвi змалiю: кохана - мiй храм. 
                  Ти за примхи дiвочi не гнiвайся дуже. 
                  Бо ж - коханий, i дякуй за те небесам. 
                  *** 
                  По розлуцi - до тебе лечу з усiх сил, 
                  Тiльки б вiтер нещадний не збив моїх крил. 
                  Я слiди твої, наче святиню, шукаю, 
                  Ти яскрава красою, мов сотнi свiтил. 
                  *** 
                  Бачив: п"яний дiдок перекинувся в рiв 
                  I, блаженно дрiмаючи, щось белькотiв. 
                  Я, проходячи мимо, почув кiлька слiв: 
                  "Бог прощає своїх легковажних синiв". 
                  *** 
                  В каяття мене кличуть похилi роки. 
                  Лиш тепер вiд полуди звiльнились думки. 
                  Я, нiкчема, до Божих велiнь не вслухався - 
                  Намагався чинити усе навпаки. 
                  *** 
                  Чесноти занедбав я. Вiд ранку й дотемна 
                  Затягує пiдступно мене трясовина. 
                  Я справдi п"яний нинi, пробач менi, Аллах, - 
                  То - вiд вина кохання. Й нiяк не вiд вина. 
                  *** 
                  Iз усього, що Бог менi вибрати дав, 
                  Взяв я хлiба шматок i постелю iз трав. 
                  Для рятунку душi я постив i страждав - 
                  Хоч злидар, - за вiзира багатшим я став. 
                  *** 
                  Думав, наше життя, то Аллаха вiнець, 
                  Та сказав менi з болем учений-мудрець: 
                  "Наймудрiше, до чого дiйшов я: померти 
                  Ув обiймах коханки. нехай йому грець!" 
                  *** 
                  Таємницi буття огортає iмла, 
                  Через те вiдкриттям нi одна не була. 
                  Так хотiлося морок жаский розiгнати... 
                  Але тануть у нiм нашi думи й тiла. 
                  *** 
                  Чи направду цей свiт мав початок-зачин? 
                  Як творець налаштовував колесо-млин? 
                  Мудрецi мiркували про це, мiзкували, 
                  Та пояснень добути не змiг нi один. 
                  *** 
                  Я жагою палав i впивався грiхом, 
                  Я вставав для покути i падав ничком, 
                  Не спроможний спокусу i хiть подолати. 
                  Чом ведеш ти, Всевишнiй, грiховним шляхом? 
                  *** 
                  Якщо грiх на менi, то не з власної волi. 
                  I дорогу долаю не з власної волi, 
                  В напiвтемрявi йду я, здiйсняючи ревно 
                  Все, що визначив Вiн, а не з власної волi. 
                  *** 
                  Суть буття - то горiх не для кепських зубiв, 
                  Не збагнеш незбагненне, хоч як би хотiв. 
                  Краще пий-випивай i тупiй непомiтно. 
                  Що те змiнить, що неук ученiсть посiв? 
                  *** 
                  Справ земних осягаючи втрачену суть, 
                  Серед люду безумцем i дурнем не будь. 
                  Мудрецi в насолодах тамують тривогу. 
                  Ти її у замрiях сп"янiння забудь. 
                  *** 
                  Де вiн, той, хто вино помiняє на квас? 
                  I невiр"я на вiру оберне для нас. 
                  Чи вдалося комусь вiдректися вiд свiту? 
                  Де ж вiн, той, хто лиш iстину бачить всякчас? 
                  *** 
                  О Всевишнiй, означив Ти всi мої днi: 
                  Тi - веселощiв повнi, а цi ось - сумнi, 
                  Та й грiшу я з Твоєї всевишньої волi - 
                  I настiльки, наскiльки дозволиш менi. 
                  *** 
                  Дав красуням звабливi обличчя Господь 
                  I вуста чарiвнi, й похiтливую плоть. 
                  Як тут можна думок про спокусу зректися? 
                  Хай би спробував Сам тi принади збороть. 
                  *** 
                  Коли люба Тобi й недотепи клятьба, - 
                  То не можна й мене полюбити хiба? 
                  Я й пiвкроку не годен ступити без Тебе, 
                  Вiдпусти - не годжусь я Тобi за раба. 
                  *** 
                  Я, просяклий вином з голови i до п"ят, 
                  Звинувачений в тiм, що п"яничка й вар"ят. 
                  Та коли б же грiхи тiльки винами пахли, 
                  Звiдусiль би незгiрший летiв аромат. 
                  *** 
                  Твою логiку я зрозумiти не вмiв - 
                  I свавiлля Твоє, i розгнузданий гнiв. 
                  Благородство цькуєш, а пiдлоту голубиш, 
                  Потураєш порокам i славиш ослiв. 
                  *** 
                  Йди з добром до людей - i воздасться тобi. 
                  Скромним будь - i не згубишся ти у юрбi. 
                  Iз маленьким муравликом краще зрiднися, 
                  Анiж з тим, хто в гординi погруз i чваньбi. 
                  *** 
                  Захмелiлi думки огорта очмана, 
                  До знетями розчулює чанга струна. 
                  Є ще досить вина. I наповнили келих, - 
                  Не мели язиком - не розхлюпуй вина. 
                  *** 
                  Час розваг бережи вiд набридлих турбот, - 
                  Недоглянутий лан обсiдає осот, 
                  Тож плекай насолоди i втiхи бездумнi 
                  I хмелiй вiд вина та любовних щедрот. 
                  *** 
                  Щастя прагне багатий i прагне бiдняк. 
                  Та кмiтливець його здобува - не вахлак. 
                  Ти щоденно за щастя борись вiдчайдушно - 
                  Вислиза воно з рук недотеп i зiвак. 
                  *** 
                  На стежинах кохання не втрать чистоти, 
                  Бо дороги в прожитi роки не знайти. 
                  Що журбою ми здатнi змiнити на свiтi? 
                  Порятуймось вином - од життя марноти. 
                  *** 
                  Коли примхи i хтивiсть тобi на умi, 
                  Ти бредеш манiвцями у глупiй пiтьмi. 
                  Ти ж явився в цей свiт як людина, їй-богу, 
                  То невже з перепою сконаєш в корчмi? 
                  *** 
                  Не цурайся скарби наживати горбом. 
                  Навiть впавши з коня, залишайся верхом. 
                  У бiдняцькiм лахмiттi ти гiднiсть не страчуй, 
                  У багатствi не стань рiзним модам рабом. 
                  
(Переспiвано 190). 

Про перекладача. Ящук Володимир Iванович, 1951 р.н., за освiтою фiлолог,
 понад 30 рокiв - у пресi. 
Нинi заступник редактора районної газети в мiстi Радивилiв на Рiвненщинi. 
Автор краєзнавчої книги "Радивилiв" (2004), 
поетичних збiрок.









 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"