Пересичанский Юрий Михайлович : другие произведения.

Козацька балада

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:

Менi б тiльки лист передать воєводi.
Коня у галопi я ледь не загнав.
Хто ж знав, що у замку при самому входi
Зустрiнусь я з нею. О Боже, хто ж знав?

Я степом летiв, щоб устигнуть до ночi,
Допоки в палацi горiли вогнi,
Та вдома господаря я не заскочив - 
Пан граф воєвода вертався з вiйни,

Чекали повернення пана пiд ранок, 
Мене ж зустрiчала дружина його,
Дiвча молоде, мов пташатко пiдранок,
Чекала на ранок мов лиха свого.

В очах тих сумних, немов небо пiд вечiр,
Життя її я, як в листi, прочитав:
За нелюба видали, мрiї про втечу,
Огида, коли старигань пригортав.

Задовгих зiзнань ми не потребували,
На двох нам достало лиш декiлькох слiв:
"Кохаю навiки", "кохана", "коханий" -
О нiч неймовiрного здiйснення снiв!

Прихiд воєводи пiд ранок сурмили,
Iз панi покоїв я вислизнув ледь.
Вже вдень я на Сiч знов летiв, образ милий
У серцi лелiяв - навiки цей лет.

Зустрiли заздравно мене побратими,
Пiднесення пiнного келих кружляв:
Брати запорожцi, я в тому не винен,
Що серед бенкету хмiль смутку пройняв.

О, панi графине, з тих пiр я у битву,
Як в шлюбну ту нiч, наречена де - смерть,
Кидавсь - та не те, щоб у битвi не згинув - 
Подряпини жодної... Хто ж береже

Вiд куль, ятаганiв мене серед бою?
Я знаю, графине, твоїх молитов
Це захист - побрались ми наче з тобою,
I не розiрвати по смерть наших доль.

То що ж, коли доля вже так наказала - 
Вiд неї нiкуди, нехай буде так,
Раз не оминути - пiднiмем забрала:
Чи пан, чи пропав - така доля, козак!

I поряд зi мною мої побратими - 
Ми викрадемо iз недолi гнiзда,
Тебе, моя суджена панi графине,
I буде душа в нас на двох лиш одна.

Я серед пишноти козацького степу
На березi слави й могутi Днiпра
Збудую наш дiм - нехай носить лелека
У затишок наш хлопчакiв i дiвчат.

Не бiйся, графине, нiхто не образить,
Бо в нас тут нi хлопа, нi пана нема - 
Ставав кожен рiвним i вiльним вiдразу,
Хто тiльки на землю козацьку ступав!

I все буде так, як нам заповiдала
Та нiч, як в обiймах намрiялось нам.
Побачиш, пишнот не зрiвняти заграви
Iз блиском оман, що судились панам.

Менi б тiльки лист передать воєводi.
Коня у галопi я ледь не загнав.
Хто ж знав, що у замку при самому входi
Я з нею зустрiнусь. О Боже, хто ж знав?

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"