Пересичанский Юрий Михайлович : другие произведения.

Розради Танатоса. Пам'ятi матерi

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:

Так зараз стало зрозумiло, що печаль - 
Насправдi радiсть, адже знаю, не назавжди
Розлука з тим, хто вiдiйшов з цього життя:
I в тiм поблажливiсть вiдразливого "завтра".

Нi, не назавжди мерзлої землi об гроб
Заупокiйне гомiнке вiдлуння смертi - 
Пекельний свiту поцейбiчного галоп,
Що гупає зсередини у груди замiсть серця.

Нi, не назавжди,
           бо побачимось,
                     зустрiнемося,
                               знаю...
Хоч знаю й те, що смерть, 
             вона насправдi не для того,
                                хто вже пiшов,
          а лиш для того, хто залишився
Ждати,
   страждати - горе...

Коли вже не до логiк у хмiльних висотах
Отерплих з болю i безсоння стратосфер,
Мов на безводдi риба, крик хапаєш ротом - 
Нiмий (о - ката насолода!) крик завмер - 
Забракло кисню слiв i слiз в аортах
Органного ридання!
               Всесвiт
                    вмер?...

Пора, я знаю, вже пора додому,
Грудневий вечiр швидко так летить.
I якось тут на цвинтарi бездонно
Пiдземний подзвiн жалю стугонить.
Горбочок мерзлої землi скрутився,
Благально пригорнув до себе хрест.
Пора iти, бо й справдi забарився,
До лави цвинтарної мов примерз.
I ноги затекли, немов колоди,
Й судоми вже розчахують немов.
Так холодно, неначе захололи
Думки - нi слова з жодної iз мов
Нiяк не можу зараз пригадати.
I руки - як примерзли до колiн,
А треба ж хоч одну iз них пiдняти,
Утерти щоб струмки пекучi слiз, 
                           а втiм...
А втiм, нехай собi,
        бо вже попримерзали
                до щiк, i до повiк,
                      до вiк, довiк, навiк...       
                                     ...Навiк...

Галерний наче раб, навiк прикутий
До веслування в океанi слiз - 
Бажання з головою вглиб пiрнути,
На саме дно! Доплив...
                Доповз...
                    Долiз...
Солодкий бiль - тонути i тонути
Всiм спiвчуттям, 
              жалям
                 наперерiз!...

А знаєте, мамо, щоранку вони прилiтали,
До нашої хати, горобчики вашi, що ви
Голодних їх зерням i хлiбцем щодня годували - 
Пташинi бенкети буяли у нас щозими.
Ви знаєте, мамо, я їм в годiвничку пiдсипав
I зерня, i крихiт - та їсти не стали вони:
Сидiли, сидiли тихенько у нас на березi - 
I гайда, знялись, покружляли й гайнули кудись...
Я потiм їх бачив у вас тут на цвинтарi, мамо:
У вас над могилкою там нависає гiлля
Калини - на нiй тих горобчикiв зграйка, впiзнали
Ви, мабуть, їх, мамо?..
             З моєї руки вони не їдять.
Ви, мамо, скажiть їм,
              не скривджу я їх...

Пора додому вже, пора. Бо вiтер
Замерзлими сльозами закружляв.
Дерев благально здiйнялися вiти,
Але не втримають вони навал:
Нависла пагуба погроз нiчної
Задушної надгробної плити.
О, всесвiту безжалiсний надгробок,
Гробниця, усипальня... Знов завив
(Чи з того, може, свiту?) пес бездомний - 
Простяг своє кудлате спiвчуття - 
Так, брате, ниє безпритульна доля
Пiд серцем у твого й мого життя.
I повз якi б я не пройшов пишноти  - 
Завжди, завжди проходитиму повз
Могилоньки зiщулений клубочок
З пригорнутим до серденька хрестом...
Пора, пора вже йти додому.
Хоча нiхто мене й не жде.
Та, може, вдасться хоч пiд ранок
Заснути...

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"