Тиша за вiкном, вже не вирує спека,
Море тихо б'ється об мости i скелi,
Зорi тихо сяють, свiтанок ще далеко,
Ще не скоро сонця осяйна пустеля.
Зорi - наче сон, їх можна прочитати,
Кодом вiд небес завчасно рай вiдкрити,
Хочеться на темнiм пляжi танцювати,
Дарувати людям i пiснi, i квiти.
Тиша за вiкном привiтна, загадкова,
В кожному будинку тут живуть столiття.
А як зiйде сонце, будуть усi знову,
Як великий вулик, грати й гомонiти.