|
|
||
Моя загублена надiя, померла ти, а я радiю... | ||
Моя загублена надiє,
Померла ти, а я радiю
I що поробиш, якщо треба
Просить пробачення у неба
Продати душу Сатанi,
А чи потрiбно це менi?
Я є людина, жити вмiю
Чому ж проґавила надiю?
I думка ця мене бентежить
Здається, навiть, нiби стежить
За мною вiйсько чорнорогих
Бо я заплуталась в дорогах
Бо без надiї жити вмiла
I цього палко так хотiла
Та чомусь в серцi порожнеча,
Так не повинно буть, до речi,
Чому без неї гинуть люди
Не тiльки тут, а звiд усюди
Летять до прiрви наче пташки
Зложивши крила, бiдолашки,
А як же я посмiла жити,
Щоб не надiючись любити
Верни земля менi надiю
Я краще з нею порадiю.
|