***
Я вимрiю собi життя
I буду вперто йти до нього
Вiдкинувши до забуття
Усi можливi  застороги

Усi: "На§вною не будь!",
Усi образливi: "Дурна ти!"
Чи вийде щось - не в тому суть,
Та треба щось як прапор мати.

Бо я не щур i не тарган,
Щоб вдовольнятись смiтниками
I к бiсу мiй фiзичний стан,
Я не змагаюся з зайцями!

****
Мiж нами вiдстанi стiна
Обставин рiзних мур високий
Та зустрiч - мить лише одна
Забрала, майже,  звичний спокiй.

Тебе побачила в юрбi,
А ти мене i не помiтив...
Летiв поквапливо собi:
Мабуть, тобi так добре жити!

Мабуть, у тебе є усе
Що в 20 лiт потрiбно мати ...
Мене ж не та рiка несе
I §й не легко опиратись.

Якби не мури, не рiка
Я б зупинила i сказала
Що: "я тебе, мабуть, вiка
З такою мукою чекала!!!"

Та все менеться, все пройде
Я далi житиму як жила.
Та трохи прикро, що нiде
Тебе без мурiв не зустрiла.