Холодне небо. Небо сiре i сумне.
З безкра§х хмар холодний дощ паде.
Летять й летять з небес дощу краплини,
Орошують холодну землю безупину.
I мокрi вже поля й мiста. Замерзли трави.
А дощ все виграє на них сво октави.
Промiння сонця ясного у небi не знайти,
Воно осяює сьогоднi iншi свiти.
Лиш тiльки сiрiсть навкруги. Тим паче,
Все загубило кольори сво неначе.
Вiднiс х вiтер в далечiнь простору,
Зоставивши морозно води стiну прозору.
Залишивши довкола сум i дрiмоту,
Природи непомiтну, холодну красоту.
Красу байдужу, незворушну й безпристрасну.
Навмисно мов, з погожим днем контрастну.
Скувалися думки, спинилося життя.
I через мряку леденiють почуття.
Нема iмлi та сутiнкам кiнця.
Втiм, не чекає осiнь признання.