На волосинi свiт висить,
важкий, просякнутий бiдою;
ледь-ледь хитається... за мить
зiрветься, в морок полетить
вiдсiченою головою -
єдиний неповторний свiт,
крихка блакитно-бiла куля...
Пишiть, придурки, заповiт,
хоч спадкоємцям вийде дуля,
симпатики своїх вождiв,
ганебний вмiст пухлин кремлiвських!
По кому подзвiн, тужний спiв?
По вас, що нагло розляглися
на територiї такiй,
якої б ста народам стало,
мов на печi Омелько. Злий
вiн од себе самого, мало
йому всього, всього, всього...
Вiн прагне, лускаючи сiмки,
конфлiктiв, бiйки - що з цього
невдовзi вийде - мiзки з плiвки,
де голос фюрера звучить,
собi не в силах уяснити.
На волосинi свiт висить.
На лавцi курултай сидить,
плiткує, як нас краще вбити...
21.03.2022.