Десь на височенному пагорбi,
Де вiтер блукає поруч iз хмарами,
Стоїть нерухомо старовинний пам'ятник
Ментальностi українськой.

На ньому викарблено слово,
Що в кожного сред нас палає
Яскравой зiркой крiзь життя,
Єдине слово ... то "Буття"?!

Тож як гадаєте - "Разом",
А може "Сила","Влада" чи "Пiзнання".
На жаль, то не властивi риси 
Рiшучому народу козакiв.

Проте, не будем зволiкати
I скажем очевидну рiч,
То слово - "Пiдiймiтесь браття,
На боротьбу iз гуртом Лис".

То слово, як примара,
Вiтає серед нас iз року в рiк
I вовлiкає у жахливi хащi
Промiж нацiональних криз.

Воно вбиває кожного iз нас,
Отруює рiчки Свободи,
Воно - то є суцiльний жах
Глек, що розбився за часiв Голоти.