За тихим часом i за тихою порою,
Коли дитинства вирiй проминеш,
Коли життя пiдступиться грозою,
Всю дикiсть мрiй своїх ти осягнеш.

Не знайдеш бiльше в лицарствi величчя,
В коханнi бiльш кохання не побачиш,
I щирiсть власну кинеш на узбiччя,
Невиннiсть ти свою навiк утратиш.

У круговертi всiх дорiг життєвих
Уплив на думку - справа не з складних,
А у моментах з кадрiв пожиттєвих
Поволi гасне спогад твоїх лiт малих.

Невже ти хочеш забуття без казки?
Упасти ниць у вирiй без висот?
Згадай дитинство, викинь черствi маски,
З глибинних мрiй додай життю красот.

Бо радощi несправжнi в iснуваннi,
Лише у снах всесильним ти стаєш,
Зроби ж реальнiстю всi сни незнанi
I вiдродись у свiтi мрiй ясних.