Як я за вами сумувала,
Мої поезiї ряснi!
Як кожен день себе картала,
Що не пишу. Знов ми однi.
I на одинцi знову сповiдь,
Любов, тривоги...Знов любов!
Як довго муза не приходить,
Як рада бачить її знов.
Бо знов вiдбувся збiг обставин,
Бо знов пишу я цi слова:
"Мене нiколи не позбавлять
Моїх вiршiв! Живу й жива!
Я вже не стомлена вiд туги,
I не ковтаю вiдчай вкрай,
Знайшла собi девiз я другий:
"Твори, борися i чекай"