Назбирав квiток хтось бiлих,
В лiсi, що за небокраєм.
I в долонях загорiлих,
Тепле сонце пружно грає.
Може, язовсiм мрiйлива,
Та чомусь менi здалося,
Що сьогоднi все можливо,
Неможливим що звалося.
Та не в мене квiти бiлi...
Не жалкую я, - смiюся,
Бiльш не буду вчинкiв смiлих,
Я в цей лiс не повернуся...