Сльоза скотилась по щоцi,
Напiвпровiдниця самотностi,
Троянду глажу по руцi
I перу душу вiд мерзотностi.

Ми в свiт проходимо самотнi,
Самотнi свiт i полишаємо,
I корективи вщерть iстотнi
Вносить-таки права не маємо.

Оця iлюзiя i натовп,
Байдужосiротемноокий,
Пливеш в однiм потоцi й раптом
Виносиш вирок геть жорстокий.

Це вiдчуття, що ти не ти,
I навкруги смiх порожнечi.
Цей свiт- руйнацiя мостiв,
Де не блокують нашi втечi...