Не вимолюй  бодай       зустрiчi,
  не катуй мене слiв        хугою.
  Теплий  вiтер Твоїх      пустощiв
  повернув нас,  немов    флюгери,  
  
  до вiдвертих бажань -  вiршами,
  до тверезих сумлiнь -   спинами.
  Це падiння щодень       швидшає.
  Сподiваюся, ще              спинимо...
  
  Утiкає душi                     птах мерщiй
  вiд Орфея, щоб не         снилися
  божевiльнi рої                 пахощiв
  одурманливої                  хтивостi...
  
  Ще не скликано суд!     Є ще час
  у грiховностi Снiв           каятись,
  залишивши собi              дещицю -
  тлiння тiл i листiв           паморозь.
  
  Вiдтинаючи Снам            голови,
  в макiяж не додам           слякотi...
  Буде боляче  i                  холодно.
  Припини!   Не Тобi          плакати!
  
  Хто iз нас чоловiк,           я чи ти?
  Врештi, буде обом -        карою:
  
  Я не хочу 
                            Тебе                    
                                               бачити!
  Залишайся 
                            моїм                  
                                               Маревом...
  
  3.02.04