Ти  стиснеш  руки, як завжди,  до болю,
    i  глибоко  у  душу  зазирнеш -
    i спалахнеш, мов дiти ми з тобою,
    i знову до свiтанку не заснеш.
    
    "Люблю!"- вологi очi прошепочуть,
    "Благаю!"- менi поглядом кричать,
    щоб снами не приходила щоночi,
    i марень не бентежила - хай сплять!
    
    Але ж i я очей зiмкнуть не можу!
    Я теж кохаю - вiрно, щиро так,
    але  на  Нього  ти, на жаль, не схожий...
    Нам  схожi  долi  випали, однак:
    
    ти мною  будеш марити щоночi,
    я  -  снитиму собi  Його  вуста.  
    
    Помiтити  мене  Вiн   не   захоче - 
    i я тобi прошепочу:  "Вiдстань!"
    
    листопад, 1994