ДОНЕЧКА ГРУФФАЛО



Тож Груффало - татко давав свiй наказ
-	Дорогу до лiсу забудь по всяк час!
"Чом нi? Чом нi?" - "Бо в лiсi тiм г 
Великий Злий Миш, як вполюг, зжуг!

Зустрiв його раз" Казав вiн до малечi
"Це було давно, та я вдався до втечi."
"Який вiн з себе? Розкажи це менi,
Зросту скiлькi в ним г, кровожерний чи нi?"

"Все важко згадати" ¬й татко казав,
З хвилину мовчав та за вухом чесав
"Великий Злий Миш сильним г мов горила,
Луской вкритий хвiст, довшiй нiж в крокодила.
Страшнi його очi палають нестримно,
Вiд вусiв сталевих стаг тобi зимно.

Наш Груффало взимку хропiв що г сили
А доньку його всю нудьга вже бiсила.

Хоробрiсть дитинка в собi вiдчувала
Тож тишком вiд татка з печери втiкала.
Густий падав снiг, вiтер злий завiвав
Шлях Донечкi Груффало в лiс прямував

Аха! Охо! Повзiння слiди!
Чи¬ вони г? Звiдки йдуть, та куди?
З пiд купи стволiв стирчить хвiст, плине тиша.
Чи може то бути хвiст Злого Миша?

На свiт слизнув звiр,малi очi в нього
 Вусiв то нема, ¬м рости нi з чого.
"Не схожiй на Миша" "Авжежж" мовив Змiй
"За озером, з Груфалiв торт ¬сть Миш твiй"
Густий падав снiг, вiтер злий завiвав
"Я далi пiду,"  лiс ¬¬ не лякав

Аха! Охо! стрибання слiди
Чи¬ вони г? звiдки ¬дуть та куди?

Iз дерева очi палають у тишi,
Чи може то очi Велико¬ Мишi?
На свiт  стрибнув птах , iз коротким хвостом
Та дзьобом безвусим на птаховi том.
 "Не схожий на Миша" "Ухху, я не вiн,
Пирiг Миш, що з Груффалiв, ¬сть сам один."
Густий палав снiг, вiтер злий завiвав
"Я далi пiду," лiс ¬¬ не лякав

Аха! Охо! Вiд бiгу слiди
Чи¬ вони г? Звiдки ¬дуть та куди? 
Нарештi вуси! Та пiдземна норятка.
Чи може Злий Миш то i г те звiрятко?

З нори вилiз звiр, без вогнiв у очах
Луской хвiст не вкрит, нема сталi в вусах
"Не схожий на Миша", "Бо ним я не г.
Миш з Груффалiв чай попiд деревом п"г..."
"То все це казки!" малеча гукала,
Присiв на пеньку таку думку гадала.
"Не вiрю я в Миша Великого Злого"
"Аж раптом виходить з будиночку свого!
Маленький, не злий, хоч нарештi це Миш
Такого i на нiч iз голоду з"¬ж"
"Зажди" казав Миш. "Перш до ¬жi ставати,
Дозволь менi родича свого позвати 
На гiлку горiха мене пiдсади,
Подам я сигнал, та прийде вiн сюди".
I Груффала Донька розкрила кулак
"Великий Миш г? То давай йому знак!"

На гiлку Миш стриб, та сигнал дав у вись
А потiм казав "Зачекай та дивись"
I повна луна поза хмар виглядала,
Жахливую тiнь понаснiг вiдкидала
Що це за iстота велика та сильна?
Хвостом та вусами що рухаг вiльно,
Чи¬ вуха за раз неосяжнi очима,
Гиганський горiх, що несе за плечима?
"Великий Злий Миш" налякалась дитинка
А Миш стрибнув вниз як щаслива тваринка
Аха! Охо! Вiд втечi слiди.
Чи¬ вони г? Звiдки йдуть та куди?
До Груффало втеча ота прямувала,
Де Донька його вже з нудьги не страждала
Хоробрiсть свою десь тихенько сховала
Та поряд iз татком солоденько спала.