Бажання - мить, лиш прагнення є вiчним
Але чого бажать, куди iдти?
Не проти стати в долi пiдопiчним
Й свiдомостi початок зберегти
Прислухаюсь до серця
Але - тиша
Лиш кiлькасот пiдслуханих думок
Ще трохи гнилих фраз - i повна нiша
Й душа летить на другий острiвок
Хтось нiби поруч.
Та думками - метри
Вимiрюють нам вiдстань до небес
де спочиває щастя. Й знову стерти
когось звiдтiль i не такий вже стрес
Щоб струни почуттiв моїх торкнути
Мабуть, потрiбно щось таке страшне
Менi ж бо найпростiше водштовхнути
Нiж дати покохать комусь себе
Буває важко, так. Та одинокiсть
Мабудь уже приїлась до кiсток
I я, напевно (вибач за жорстокiсть)
Зламаю знов збудований мiсток