Арина Левитина : другие произведения.

Схрещенi леза

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    часи зимової депресiї i її наслiдки

   * * *
  Роздерши власнi груди на дрiбнi шматки,
   Розрiзавши останнi синi вени,
  Я знову впала в чорне лоно Єни.
  
   * * *
  Ти рiзав тихо i ласкаво,
  А я чекала забуття,
  Ти дихав томно i повiльно,
  Неначе хтось промовив 'смерть!'
  Мiй гострий бiль, твоя усмiшка,
  Все злилось в кров...
  Напевно, я тодi померла...
  
  
   Знання
  Коли до смертi
  Лишається пiвкроку
  Троянди вже не стануть
  У пригодi.
  Лиш кров iз синiх вен тече,
  Як новий свiт,
   Як новi квiти,
  Як Сатана i Бог в єдине...
  Нове..
  I втрата рiвносильна
  Божевiллю...
  Тепер ми вiльнi,
   Знiмем маски,
  I зробим те,
   На що молитись
  Лиш могли ранiше.
  Ми знаєм хто ми,
  Хай вони замовкнуть.
   Ми знаєм й не дамо
  Згнити знанню!
  Ми знаєм...
  I це наше спасiння.
   08.12.02
  
   * * *
  Порiз, як дерево весняне,
  Як творчий крик,
  Як бiль у скронях,
  Як вихiд у нове, ще невiдоме.
  Дає забути за минуле,
  Фiзичний бiль притуплює утрати,
  Це наче свiтло вимкнули,
  Зникає все,
  Лиш це тiлесне вiдчуття,
  Лиш тихий стогiн, забуття.
  I хочеться втопитись в ньому,
  Як в рiдному,єдиному, слiпому.
  Я вибираю слiпоту, нiж дике
  Електричне свiтло,
  Я вибираю спокiй,
  Хай пiсля смертi. Але спокiй!
  Невже я не права?! Невже?!
  
   08.10.02.
   * * *
  Схрещенi леза,
  Вiдбудем месу i пiдемо геть.
  Кохання..,лишилось три
  хвилини.
  А потiм... потiм.
  Потiм буде смерть
  Устань спиною до спини,
  Притули руку до моєї скронi,
  Я зроблю те саме тобi,
  Для нас, в iм*я Кохання.
  Вiдчуєш холод, чорноту, метал,
  Але не бiйся, ще лишилось трошки.
  Друга рука, така холодна,
  Наче мертва, наче не твоя,
  Напевно, ми на пiвдорозi,
  Вже пiзно повертатись в суєту,
  Позаду нас чекають лиш лiкарнi...
  Ти ж хочеш щастя?
  Правда хочеш?
  То ж не плач, все буде..
  Я люблю тебе...
  (пострiл)...Пробач.
  
   08.12.02
  
  Довгий роздвоєний язик,
  Бiлi iкла, чорнi очi,
  Вона...
  I моя нiкчемнiсть.
  Вiддати душу
  Взамiн на Неї,
  Вiддати все,
  На мить зустрiтись з нею.
  Зазирнути в глибину.
  Без егоїзму, чи вигоди,
  Зазирнути, щоб втопитись
   I не робити Зла...
  Знайти його i зразу зникнути
  Назавжди....
   08.12.02
  
   * * *
  Темний простiр, гарячий подих кави,
  Незакiнчена цигарка
  I моя улюблена Нiрвана.
  Чорнi нiгтi, бiлi очi
  I пiгулки, як отрута.
  Хочеш вмерти? Хочеш жити?
  Хочеш я вiзьму тебе з собою?
  Рахуєм днi, рахуєм ночi,
  А потiм просто 'РАЗ'
  I здохла...
   09.12.02
  
   * * *
  Ненависть переповнює мене,
  Отрута болю i огиди,
  Лиш чорний колiр,
  Темнi молитви,
  Думки пливуть,
  Все несвiдомо.
  Прохання: зустрiтись з Сатаною,
  А прокидатись страшно й важко,
   Бо знаю, -попереду покута.
  Але цей танець божевiлля
  Силою бере мене, несе
   В щось iнше, у щось нове,
   Щасливе...
  Кiлька хвилин, а потiм
  Знову прокидаюсь
  I вiчне коло починається
   На ново
  
  ( з наголосом на перший склад в словi 'ново')
  
  
   10.12.02
   * * *
  Рахую пальцi на руках,
  Це наче втеча вiд життя,
  Всi голоси повiльно завмирають,
  Усi проблеми я вже поховала.
  Глибока яма, кладовище утрат,
  Аборти ненароджених дитят,
  Цвинтар плодiв, що не дозрiли...
  I тиха впевненiсть у тому,
  Що вихiд є.
  Вiн був, вiн є i буде...
  Лиш треба зважитись на крок,
   Не побоятись впасти у провалля,
  Лиш припинити
  Цей невпинний дiалог
  Мiж мною i собою
  I впевненно вiддатись долi -
  Вогню з середини,
  Що так i б*є ключем
  
   10.12.02
  
   * * *
  Пiслямастурбацiйний погляд пофiгiзму
  Вперед до жовтої стiни у плямах кровi,
  А мiсячнi давно скiнчились
  Й прищi усi утiкли, хто-куди
  Здавалось би й весна не за горою,
  Але ж тобi все-рiвно до отого всього,
  Палiтра висохла давно.
  Хотiлось би узять мундштук й травичку,
  Усiстись в темному кутку
  В червонiй атласнiй суконцi
  Грайливо прикусить губу,
  Щоб чорнi коси розпустились
  Й у Нього трiснуло терпiння...
  А може все оце дурня?!
  Насправдi ти тут нi до чого?!
  Й терпiння не було нiколи?!..,
  Ускорше всього, вiн зайнятий уже,
  Але й не в цьому справа...
  На лобi в тебе знак стоїть:
  'Екстрiму закортiлось?Прошу!..
  Без кровi тут не обiйтись...'
  
   25.01.03
   Sweet Promises
  Обiцянки людей - це як доторк язикiв
  До ерогенних зон.
  Механiчнi кивки головою,
  Усмiшка прострiлює постать
  Твою... на день чи на два...
  А згодом занепад нутра,
   Все обертається в камiнь
  Дзвiн годинника, що б'є шiсть, шiсть, шiсть...
  
  Поза межами стрiлки,
  Ти стоїш у болотi,
  Споглядаєш балет 'Початок Розпусти'
   I Суть пронизує Тебе.
  Новi обiцянки темних пiсень...
  'Може дiйсно це допоможе,!
  Чорний Рай... i все перетвориться в спокiй?!'
  
  Сумлiння поїдають Тебе
  Стрибок у безодню вiд болю,
  Що женеться, як вовк зголоднiлий
  За Тобою, за Мною, за мною...
  I тепер сидиш у кутку,
  Запиваєш мутними слiзьми
  Своє горе. Своє нещасливе буття...
  
  А на поверхнi, за склом,
  Поза твоєю душою
  Свiт прекрасний переповнений через край,
  Наче тепле вино у кришталевiй оправi.
  Вiн для всiх. Без обмежень
  Дарує себе: свою плоть, його кров
  I причастя заслуговуєш Ти,
  Тiльки вийди на волю
  З-пiд стiн своєї душi...
   07.02.03
  
   Вiрнiсть
  
  Смердючий потiк людської вiрностi -
  Каналiзацiя помиїв -слiв
  I свiт перевертається з голови до нiг.
  Вклонися дурню, оближи Їй ноги,
  Невже не бачиш перед ким стоїш?
  
  А вiра рiзна в нас з тобою
  Та й iдоли не тi самi,
  Але примушу я тебе упасти,
  Хоч й не тепер, та через час.
  I бiль пройде, бо їй не мiсце,
   Не можна увесь вiк страждать.
  
  Хоч дайте краплю океану,
  Щоб втамувати свiжу рану,
  Що все пече i кровоточить,
  Мов бiла нiч у Петербурзi,
  Коли вiдмовив ти менi.
  
  Без слiв спиною обернувся
  I зник назавжди у туманi,
  Що димкою покрив мости.
  А свiтлi краплi попливли
  Каналами рiчними вниз.
  
  О,сльози гострi, стрiли металевi,
  Лишiть мене, не зачумляйте.
  Моя провина - народилась,
  Але ж хiба той вибiр був?!
  Червонi стiни темної кiмнати
  Притиснули з усiх бокiв
  'Невже усе життя таке паскудне?' -
  Так думалось менi тодi.
  
  А вилiзши з утроби, все здалося Раєм:
  Це бiле свiтло, посмiшки людей.
  Недовго це затемнення тягнулось,
  Прозрiння наступило, як шипи на п*яти
  I подавило квiти у садку:
  Ромашки польовi та маки...
  
   10.01.03
  
   Вiдхилення вiд сексуальних норм в Сатанi...
  
  А днi iдуть, як нареченi лесбiянки,
  Рожевi светрики не скриють чорної душi
  Двi Лiбертiни, як солодкi мрiї,
  Вiддали серце назавжди.
  Не має меж у вiчностi -коханки,
  Її вуста засмоктують тебе,
  Бездоннi очi ланi-полонянки
   I вирок виданий уже.
  Продали кров i нутрощi задарма
  Лиш бути разом, а решта - то гiвно.
  Спинитись, повернутись -надто пiзно,
  Отець уже не прийме все-одно.
  Годинами сидять у лiжку,
  Облизують свої тiла...
  I пiдсвiдомiсть затопила
  Реальностi потоки Зла...
  
   13.02.03
  
  
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"