***
В забутiй хатинi, яка вже давно не оселя
Зустрiнуться тiнi.
За ширмою тлiнi
Знайди моє серце в пустелi.
Заснули троянди в розкиданiй вiтром постелi
В забутiй хатинi,
Яка вже давно не оселя.

Ходiмо, кохана,
Вже нiч безпритульним травинкам зализує рани,
Ходiмо, кохана,
У срiбному плесi купається Мiсячна Панна,
I юнi русалки пливуть в хороводi туману,
Позичивши ноги в дiвчат на один тiльки танець.
Ходiмо, кохана!

Дивись i не дихай, бо скоро нiчого не стане.
Залишся, коханий -
Ми жити не будемо навiть чужими життями -
В пiтьму домовинну нас знову загорне свiтанок,
I в Чорному Замку, що важко повис над свiтами,
Погаснуть вогнi
I зачиняться брами.
Залишся, коханий!

Вже день ворухнувся в затишному черевi ночi,
Вже вирiзьбив спалах кривавi корони на скелях...
Ховаючи очi,
Мовчать нашi тiнi
В забутiй хатинi,
Яка вже давно
Не оселя...