З-за гiр наближався ранок,
Зорiла роса на листi -
У сивiй фатi туману
Ти вийшла з густого лiсу.
Заплакано-мокрi вiти
Тобi розплiтали коси,
Питав очерет у вiтру,
Про що тво§ синi сльози.
Змагаючи сон, стояла
I кутала плечi в пiсню,
Аж поки тобi русалки
Сплели з осоки колиску.
Хитнулась у снi купава,
Метнулися тiнi птичi -
Розбитi дзеркала ставу
Сховали твоє обличчя.