Орлиний клекiт i ведмежий рев,
Травневих крон вечiрнiй шелест мрiйний,-
Я знаю мову звiрiв i дерев,
А от людей - не дуже розумiв я.
I шурхiт хвиль, змиваючих слiди,
Струмка дзюрчання в березнi блiдому -
Я знаю гомiн вiтру i води,
А от людський - здавався невiдомим.
Сузiр'їв шепiт, свiтло неземне,
I Мiсяця вечiрня колискова -
Я знаю мову Сонця i планет,
Людська ж - була чужа для мене мова.
Стерiг туман зелений сон полiв,
Простерла нiч над нами теплi крила -
Мене забрали вири дивослiв,
Коли зi мною ти заговорила.