Чернышенко Володымыр : другие произведения.

Лiрика

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Свiт цiєї книжки дуже первiсний - мов тiльки-но пiсля творення. Вiн ще подiлений на бiле i чорне, вогонь i воду, морок i сонце. У цьому двосiчному свiтi крешуть синi блискавки, тече з неба важка вода, схрещуються мечi, никають степами схарапудженi конi, а над ними сновигають сторожкi круки. Неомiфологiзм i романтика ще тримають автора у наполегливому полонi свого тяжiння. Та це й не дивно, адже всi вiршi пiд цiєю обкладинкою сповненi безмежного сп’янiння: i вiд мiцного дружнього плеча поряд, i вiд духмяної завiрюхи дiвочого волосся, i вiд шаленого танцю ритмiв i рим. Та що ж бентежить i хвилює найбiльше? Коли тобi так мало рокiв, як авторовi цiєї книжки, важко вiдповiсти на це запитання, а у круговертi чужих i вiчних слiв важко вiднайти своє - тендiтне i обережне. Але „ялинки вже ростуть на горища крiзь стелю”, а крiзь шкаралущу гладеньких строф власнi смисли „тонкими болючими скабками” пробивається просто в серце, i одного зимового (тобто холодного) вечора настає хвилина iстини, хвилина жовтого соняха, хвлина вiдтiнкiв i пiвтонiв... Хвилина поезiї. I з того моменту слово, вiдшкрябане з денця словника, стає раптом опуклим, чiтким, ваговитим, наповненим по вiнця запашним значенням, стає тiльки твоїм, i тому неповторним. Нести його до читача, нести, намагаючись не скаламутити i не розхлюпати, не стерти ту невловиму грань, яка вiддiляє поезiю вiд усього iншого, судилося авторовi цiєї збiрки. Хай щастить у дорозi! МАР’ЯНА ШАПОВАЛ член НСПУ, канд. фiл. Наук

  
  
   I. ЛIРИКА
   Новорiччя
  
   Там ялинки ростуть на горища крiзь стелю,
   Там снiжинки не тануть у теплих пригорщах,
   Там горить по свiчцi в усiх оселях
   I тому там зовсiм немає прикрощiв.
  
   По кутках заметами лежать сутiнки,
   На ялинках опiвночi оживають iграшки.
   Простягають зiрки тоненькi прутики,
   Щоб торкнутися казки, хоч би трiшечки!
  
   Там, зiбравшись гуртом, всi уважно слухають,
   Притлумивши подих, старi iсторiї
   I однi лиш годинники гучно стукають,
   Та ще в темному небi пульсують зорi.
  
   Та ще дивно торкається подихом тихим,
   Тулиться до серця, зазирає у вiчi
   Невеличка мрiя, невеличка примха
   Нова мить,
   новий день,
   новий свiт,
   Новорiччя.
  
  
   Вечiрнiй спiв (пiсня)
  
   Ой, у небi нi зiрочки,
   Ой, у полi нi квiточки.
   Нiч землею йде
   I пiтьму веде,
   Не чекаючи анi хвилечки.
  
   Просто день i нiч разом обнялись,
   Постояли так й день пiшов кудись.
  
   Тож у небi - нi зiрочки,
   В чистiм полi нi квiточки.
   Просто нiч прийшла
   I кругом iмла
   I небес не видко й частиночки.
  
   Просто день iшов, поточивсь та й впав,
   Впав iз берега просто в сонний став.
  
   I на небi - нi зiрочки,
   У вогнi нi iскриночки,
   Заховався свiт
   Межи плахт i свит
   На днi скринечки.
  
   I заплакало небо в хмарочках
   Тихо - тихо так...
  
  
   Мушля
  
   Блискуча мушля равлика
   З пiщаних берегiв,
   Незвична бiла забавка
   Химерних дiтлахiв,
  
   Що вiтерцем завiяна
   Й шлiфована, мов скло,
   Мiж камiнцiв просiяна
   I витерта пiском,
  
   Зашкрябана, зачовгана,
   Рiкою вмита в мул
   Чекала довго так вона,
   Щоб хтось її здобув.
  
   Чекала й дочекалася:
   Тепер вона - мiй друг,
   Адже менi дiсталася
   З твоїх коханих рук!
  
  
   Книга
  
   Постав мене на полицi,
   Зрiдка бери до рук,
   Гортай мої сторiнки,
   Дбайливо здмухуй пилюку.
  
   Торкайся хоча б палiтурки,
   Бо iнакше я помру,
   Бо живу лише там, де ти,
   Де твiй погляд i твої руки.
  
   Роби позначки на полях,
   Виправляй синтаксичнi помилки,
   Дозволяй хоч моїм словам
   Проникати тобi у душу!
  
   Притискай мене до грудей
   I до вуст (ну хоча б на хвильку!)
   Й рiдко-рiдко, щоб я не звик
   Ховай пiд свою подушку.
  
  
   Вiрш
   (О. Мандельштам, переклад)
  
   Здригнулося серце, начебто
   Наляканий дикий звiр,
   А небом сонячнi зайчики
   Душi заспiвали вiрш.
  
   Прокинься, музико давнiшнiй,
   Радiй, веселись, журись,
   Вiдчуй всi тi теплi враження
   I мрiї, що мав колись!
  
   До мене тонкою ниткою
   Прив'язаний дивний свiт,
   А серце у грудях глибоко
   Зiщулилось i болить.
  
   А що як, стрiпнувшись шпарко,
   Стрiлою через вiки,
   Тонкими болючими скабками
   Торкнуться мене зiрки?!
  
  
   Просто
  
   --Усе буде так, як має бути,
   Ми ж з тобою просто друзi?
   --Наче б то,
   Просто iнодi я хочу тебе чути,
   Просто iнодi я хочу тебе бачити...
   --Я для тебе значу так багато?
   --Так, але... чи ж можу помилятися?
   Просто iнодi так треба зустрiчатись,
   Просто iнодi так важко розлучатися,
   Просто iнодi так хочеться почути
   Любий голос!
   --Заспокойся друже!
   Усе буде так, як має бути,
   Я тебе кохаю,
   Просто,
   Дуже...
  
  
   Гребiнець Лорелей
  
   У країнi туманiв i бiлих лисиць,
   Де панує великої тишi нуда,
   Де розпливчатий мiсяць, напевно, колись
   Найостаннiшi променi свiту вiддав,
  
   Щоб скувати iз них гребiнець Лорелей.
  
   Там глибокi печери, там скелi i степ,
   Воєдино злилися, запiнивши свiт;
   Там жорстокий володар пiвнiчних пустель
   Неприступну фортецю над урвищем звiв,
  
   Щоб сховати у нiй гребiнець Лорелей.
  
   I до ранку в ущелинi лячно звучить
   Шурхiт довгих хвостiв на блiдому пiску -
   То вилазять на скелi дракони вночi
   I у тьмяному свiтлi вмивають луску.
  
   Там вони стережуть гребiнець Лорелей.
  
   I щодня до фортецi прямують строї
   Божевiльних звитяжцiв без зброї i лат,
   Щоб всю кров до останку й тiла свої
   Ненаситним драконам за те вiддать,
  
   Щоб торкнутись на мить гребiнця Лорелей...
  
  
   Вiдьма з Бiлої Церкви
   I.
   Наполохано дивляться верби,
   Вiтер пробує небо на зуб.
   То не ти, вiдьмо з Бiлої Церкви,
   Погукала до мене грозу?
  
   Чи не ти назбирала хмарини
   Й блискавки засвiтила мiж них?
   Чи не ти попiд хмарами линеш
   На вiдьомських крилах вiтрових?
  
   Чий то смiх в громовицi лунає?
   Чи не твiй? Й доки вiтер не вщух,
   Чи не ти менi з неба гукала:
   Прокидайся, солом'яний дух!
  
   А надвечiр прийдуть сiрi смерки,
   Вiтер хмари свої прожене:
   Чи не ти, вiдьмо з Бiлої Церкви,
   Розбудила грозою мене?
  
  
  
   Коли б не ти
  
   Хто б я був коли б не ти,
   Ким без тебе став би?
   Чи iшов би до мети
   I куди б iшов?
  
   Як багато з цих пiсень
   Сам не написав би,
   Хай святиться день, коли
   Я тебе знайшов!
  
   Ходить нiч бiля вiкон,
   З нею ходить страх,
   Що на ранок, наче сон,
   Зникнеш, пропадеш.
  
   Знай, за тебе я боюсь -
   Страх в моїх думках!
   Знай, за тебе я молюсь
   I на тебе теж!
  
   Задля тебе варто жить,
   Зiронько моя!
  
   Хай святиться день i мить
   I твоє iм'я!
  
  
   Зимний (холодний) вечiр
  
   Нiщо не є холоднiше
   За зимний (холодний) вечiр,
   Коли лише ти i лампа,
   I мотлох з твого стола.
   Коли запаковано вiкна
   I мiцно прикрито дверi,
   А в думцi намрiяне сонце,
   З якого нема тепла,
   А є лише жар у скронях,
   Є бiль й пересохлi губи,
   Є нiч, ця година згуби,
   А ти - мовби жовтий сонях
   Якого занесла доля
   У зимний (холодний) вечiр.
   Коли лише ти i лампа
   I мотлох з твого стола,
   А ти у своїй кiмнатцi
   Малюєш до сонця плечi
   I нiжнi тендiтнi руки,
   I бiлий обрис чола.
   Малюєш глибокi очi,
   Хорошi, лагiднi очi,
   А десь у душi пророче -
   Вiд сонця нема тепла,
   А є лише жар у скронях,
   Є бiль й пересохлi губи
   I нiч - така довга згуба,
   I ти - нiби жовтий сонях.
   А далi назад, кругами
   Крiзь зимний (холодний) вечiр,
   Крiзь дверi закритi щiльно,
   До сонця у снах твоїх.
   I знову доходиш думки,
   Що ти - нiби жовтий сонях,
   Якого занесла доля
   У зимний (холодний) снiг.
   I ти вимикаєш лампу
   В надiї заснуть без неї
   Й побачить ввi снi обличчя,
   Те саме, що малював
   У мрiях своїх чарiвних,
   У схронах душi своєї,
   Чарiвне, веселооке -
   Ти сонцем його назвав.
  
  
   II. IНША ЛIРИКА
  
   Поєдинок
  
   Пан Морок зве хмари на небо вечiрнє,
   Грозиться грозою i якось недбало
   На землю кидає вогнi несумирнi,
   Гарчить i смiється з-пiд свого забрала.
  
   Нервова рука спочива на ефесi
   Могутньої блискавки з сталi й вогню,
   I чорнi хорогви гризуть пiднебесся,
   Довкола строї хмар закутих в броню.
  
   I я пiднiмаю в натузi повiки,
   Запаленi очi пiдводжу вгору
   I бачу вiйська шпилястi пiки,
   I бачу полум'я - вiйсько Морока.
  
   Я чую знадвору б'є кiнь копитами,
   Той кiнь - вiльний Вiтер, зсiдлаю i в путь,
   Цiлую обличчя заплакане мамине
   Й виходжу туди де мене уже ждуть.
  
   В руках - синя блискавка, меч мiй хрестовий,
   Сорочка з грудей вiзерунком горить
   Й нi лат нi бронi, окрiм плотi i кровi,
   Що їх Божу Матiр просив я хранить.
  
   I ось - поле бою латоване вiйськом,
   Назустрiч менi Владар Морок iде.
   Мене оточили, нiч тулиться близько,
   Темнiє в очах - поєдинок гряде!
  
   Ось Морок заносить меча надi мною
   Безмiрно страшний у своїй величi
   I тягне з ударом, впиваючись грою,
   То блискавка жовта завмерла в ночi.
  
   I враз громовиця ударила гучно,
   Ударив i Морок своїм жовтим плам'ям,
   Ударив недбало, не те щоб не влучно -
   Удар блискавицi мечем перейняв я.
  
   Затихла юрба i запахло грозою,
   А в мене в руцi зайнялось синє свiтло
   I Вiтер припав на колiна - не встояв,
   Зсудомило руку та серце не стихло!
  
   Й рука не зронила меча мого долi,
   I зойк прокотився страшною юрбою,
   I Морок скривився вiд лютi i болю -
   Його блискавиця роздалась надвоє!
  
   Неначе вiд болю тремтiло повiтря,
   За обрiй тiкали, звиваючись, хмари,
   I Морoк пропав, i мiй кiнь знов став вiтром.
   Лишився лиш страх i слiди свiжих згарищ...
  
   I я на колiна тремтливi спустився,
   I довго молився, неначе на прощi.
   Мiй меч у травi росянисто iскрився -
   Нехай вiдпочине до iншої ночi...
  
  
   Смертi нема
  
   Смертi нема.
   Хто вам про неї казав - брехуни!
   Є тiльки тьма,
   Тьма i безкраї огиднi сни.
  
   Є тiльки бiль,
   Бiль, що у поглядах ваших дрижить.
   Вбийте в собi
   Це неприродне бажання - жить.
  
   Жовтий вогонь
   Хай зашумує у ваших серцях.
   Не оборонь,
   Боже, вiд тернiв наш довгий шлях
  
   Котрим пiдем
   Там, де горять переможнi вогнi.
   Той, хто впаде -
   Буде героєм до скону днiв.
  
   Славу про нас
   Вiтер весняний до хмар понесе.
   Зойкне Парнас -
   Ми оживемо в рядках пiсень!
  
   Всi, як один -
   Нумо бороти одвiчний страх!
   Воля i Чин,
   Вище за них не буває благ.
  
  
  
   The Minstrel Boy To The War Is Gone
   (Т. Мур, переклад)
  
   Хлопчина-лiрник в рядах бiйцiв
   Вже навiки на полi бою.
   Батькiвський меч, материнський спiв -
   Вiн був лiрником - став героєм!
  
   Спiва:
   "Пiсенний краю мiй,
   Ти зраджений пiвсвiтом,
   Але мiй меч та ще пiснi
   За тебе ладнi жити!"
  
   Музика впав, та свобiдний дух
   Не ув'язнити бузувiрам.
   Порвати струни - останнiй рух,
   Вороги не торкнуться лiри!
  
   Хрипить:
   "Нiякi ланцюги
   Тебе не поневолять,
   Ти символ нашої снаги
   У боротьбi за волю!"
  
   ***
   ...Хлопчина-лiрник пiшов у бiй -
   Не шукайте його могили.
   Але загони iдуть новi,
   Що змалку напам'ять вчили
  
   Слова:
   "Пiсенний краю мiй,
   Осиротiв тепер ти,
   Але ми йдемо до борнi
   Аби за тебе вмерти!"
  
   Косiвський цикл
   (Болгарський епос)
  
   Чом ти крячеш, чорний круче, та крилами б'єш?
   Чом не всидиш мовчки, круче, на бiлiм камiннi?
   Чи то голод, чорний круче, тiло рве твоє,
   Чи то спрага, чорний круче, палить, мов пломiнь?
  
   Коли голод тебе мучить, чорний круче, чорний,
   То лети, триклятий круче, на бойовище -
   Там для тебе плоть юнача, чорний круче, чорний,
   Плоть юнача, кров козача, не схолола ще.
  
   Коли ж спрага тебе точить, палить, мов вогонь,
   Ти лети, триклятий круче, на бойовище -
   Там нап'єшся ти водицi, чистої, мов сон,
   Iз очей нiмих юначих, неживих очей...
  
  
   Склянi мечi мiста Ур
  
   Нам верхiвки хорогов не вiтром трiпне
   Серед зойкiв гармат i стiн гуркоту,
   Нам не сонце заграє блакитним вогнем
   На скляних мечах мiста Ур.
  
   По два боки вiйни непотрiбен був жах,
   Вiчно в пам'ятi нашiй залишиться
   Шал хороброї злостi у їхнiх очах очах.
   Та склянi мечi кришаться...
  
   Вирiзали беззбройних усiх до ноги -
   Вони в горло зубами впивались нам...
   Так ми їхньою кров'ю писали гiмн
   Мiсту Ур i скляним мечам...
  
   Нашi скальди розкажуть про їхню смерть,
   Вона славою зазвучить,
   Бо ганьбу мiста Ур змила геть тепер
   Вiчна слава скляних мечiв!
  
  
   Ранки
  
   Сонце вкрилося ранками,
   Сонце важко дихає,
   Сонце сiрим останком
   Поринає у лихо.
  
   Сонце бiльш не оновиться
   Воно дощенту зранене,
   Воно точить сукровицю,
   Його бiль зруйнував мене.
  
   Буде нiч шепотiти нам
   I свiтитиме довго нам.
   I одна лише тьми стiна -
   Пiдмурiвок у наш нехрам.
  
   Перебитими рамками
   Буде креслено нову грань...
   Сонце вкрилося ранками -
   Догниває на сонцi
   Рань.
  
  
   Вогнi на Хрещатику
  
   Iз темної хмари
   Народиться дощ
   I нашi строї
   Зодягнуть однострої,
   Наш дух карбувався
   На каменях площ,
   Нас вiтряне небо
   Закличе грозою.
  
   Ми будемо там,
   Де народиться гiмн,
   I в душi байдужих
   Вдихнемо романтику,
   Пiднiмем тризуби
   На щоглах нових
   Коли запалають
   Вогнi на Хрещатику!
  
   Хай iдол впаде
   У нiму пустоту,
   Хай нашi вогнi
   Заблискочуть в калюжах.
   Єдиному Богу своєму -
   Христу
   I вольнiй Вкраїнi
   Серця нашi служать.
  
   Вже завтра - вогонь,
   Принеси сiрники
   Й пали смолоскипи
   На нас усiх, братику,
   Пали смолоскипи
   Й неси у вiки,
   Клянусь - запалають
   Вогнi на Хрещатику!
  
   My Bony Mary
   (Р. Бернс, переклад)
  
   Налий менi свого вина,
   Сьогоднi ж бачимось востаннє...
   Ти залишаєшся одна,
   Моє дiвча, моє кохання.
   Мене чекає корабель,
   Iз переправи вiтер вiє.
   Сьогоднi змушений тебе
   Покинути, моя Марiє!
  
   На щоглах стяги майорять,
   Списи шикують довгi лави.
   Там стогiн моря i гармат,
   Там бiй тривалий та кривавий.
   Та не боюсь я анi хвиль,
   Нi смертi !, тiльки серце скнiє,
   Що до розлуки кiлька хвиль
   Лишилось нам, моя Марiє!
  
  
   Вiд тої бiди
  
   Вода пiдступає до горла
   i я захлинусь,
   В руках моїх стиснуте сонце -
   Боюсь,
   Не зможу його вберегти
   Вiд тої бiди
   Води.
  
   I знову надсадно хапаю повiтря,
   Що ще залишилось мiж мною i небом
   I знову кидає в лице менi вiтер
   Воду. Вiтре! Досить! Не треба!
   Я й так захлинусь! - позаливанi очi,
   Скоцюрбленi руки (дай сонечко втримати!)
   Коли б не вдавитись цим свiтом зуроченим,
   Колиб то лиш шмат суходолу та вирвати!
  
   А морок все тягне на дно: на добранiч, свiт!
   Як зiйде вода, може стрiнемось знову!
   А скоро до тебе з води пiдiйметься цвiт,
   Пiднесений д'горi на хвилях iз кровi,
   Моєї таки, потопельської кровi!
   I руки мої - усього лиш промiння,
   I мрiї мої - то лиш сонячне сяйво!
  
   ...I врештi, надiйде твiй час до борiння,
   Борiння за сонце.
   Нарештi безславно
   I ти захлинешся, як я, як всi iншi...
  
   Чому не осушать старих водосховищ,
   ти знаєш?!! - На днi їх, ще й досi не стлiвшi
   останки всiх наших несправджених вогнищ.
  
  
   Пiввовк
   (О. Мандельштам, переклад)
  
   За майбутнi звитяги, за завтрашнiй день,
   За безсмертя прийдешнiх вiкiв,
   За найвищу довiру - учити людей,
   Я зрiкаюсь заслуги батькiв.
  
   Менi в горло вп'ялися щелепи хорта.
   Я не встою, я тiльки пiввовк!
   I вiд вовчої сутi єдина мета -
   Жебонiти i вить до зiрок!,
  
   Щоб не бачить нi зради, нi багон калюж,
   Нi кривавих кiсток в колесi,
   Щоб торкатись до струн розiмрiяних душ,
   Посмiхатись первиннiй красi
  
   I неначе дитина радiти тому,
   Що сьогоднi яснi небеса,
   Але я лиш пiввовк, тож погибель прийму
   Не вiд вовка, а тiльки вiд пса!
  
  
   Дiти землi
  
   Дим iз наших багать
   Пiдiймається високо,
   Його сiрi стовпи
   Виростають iз пламенi,
   Ми сидим при вогнi,
   Ми стулилися близько так,
   Ми зараженi всi
   I вiд того таврованi,
  
   Ми слiпi та глухi,
   Ми живем одним маренням,
   Ми не маємо прав,
   Маєм тiльки обов'язок,
   Ми замерзли, й тому
   Ми багаття запалюєм,
   Та не грiє вогонь,
   Лиш проймає нас до кiсток,
  
   А на ранок усi
   Пiсля ночi безсонної
   Станем прямо, мов дим,
   Проти ворога лютого
   I вiн рватиме нас
   Кволих та неозброєних
   Як i тих, що колись
   Тут спинялися до цього
  
   Й тих, що прийдуть затим
   По стежках нами топтаних,
   Їх, таких, як i ми -
   Затаврованих глибоко,
   Тих, що будуть спинять
   Злу навалу в життях своїх,
   Тих, з багать чиїх дим
   Буде пнутися високо...
  
  
   McFerson's Farewell
   (Р. Бернс, переклад)
  
   Прощайте темнi i страшнi
   Темницi королiв!
   Недовго висiти менi
   В намиленiй петлi!
  
   Chorus:
   Зухвало так, жахливо так,
   Зневажливо стояв,
   Стояв уславлений лайдак
   I раптом заспiвав!
  
   Коли стрiпнусь останнiй раз
   Не думайте, що вмер!
   Я смертю нехтував не раз,
   То знехтую й тепер!
  
   Chorus:
   Зухвало так, i далi...
  
   Лиш дайте меч, та ще знiмiть
   Кайдани з рук моїх,
   А далi, хоч пiвсотнi шлiть -
   Я подолаю всiх!
  
   Chorus:
   Зухвало так, i далi...
  
   Життя минуло у бою,
   Залишивши журу,
   Що у своїм таки краю
   Непомщеним помру!
  
   Chorus:
   Зухвало так, i далi...
  
   Життя скiнчилося - тепер,
   Моя остання путь,
   А тi, хто поруч не помер,
   Вiд сорому помруть!
  
   Chorus:
   Зухвало так, жахливо так,
   Вiн йшов по цiй землi.
   Його прокльон останнiй згас,
   Захрипнувши в петлi!..
  
   (подано за виданням, Лiрика. - К.: УкрIНТЕI, 2005. -32с. ISBN 966-7505-60-X, якщо раптом сподобалося - напишiть на bio.cherv@gmail.com - з радiстю надiшлю книжку)
  
  
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"