Кум i чудеса медицини.
Любить кум гриби збирати,
Регулярно ходить в лiс.
По ночам не може спати,
Як з вiдро хоч не принiс.
А учора кум напився
Та забрiв в якiсь кущi,
А там водяться клiщi,
То один iз них вчепився,
Стидно мовити за що...
Ох, було же i мороки
Куму з проклятим клiщем!
Ще як в лiсi засвербiло,
Кум аж бiлим з ляку став,
Бо вiд жiнки потай дiло
Вiн з кумою вчора мав.
Говорив йому сусiд,
Що й в мiстечку є вже СНIД.
Каже: - Це така хвороба,
Що доводить враз до гроба,
I вона лиш тих хапає,
Хто чужих жiнок чiпає...
Кума бiдного тiпає.
Вiн забув вже про гриби.
Що робити, й сам не знає,
Але треба щось робить,
Коли спереду свербить.
Вперш додому прибiгає
Без єдиного гриба.
Каже жiнцi, мов, немає.
Та здивовано: - Хiба?!
Але не признався жiнцi,
Що у нього там в ширiнцi
I кумi не показав.
Тут ще й жiнка налякала,
Про снiданок щось сказала.
З переляку ледь не впав.
У лiкарню кум приходить,
Молоду сестру знаходить.
Стид i страм! А що робить?
Каже: - Спереду свербить.
Що таке там? Може, прищ?
Дiстає... Заплющив очi...
А сестра як зарегоче.
- Прищ з ногами! Зветься - клiщ!
Кум сам глянув, ще й потрогав.
- Справдi клiщ! I , слава богу!
- Дуже,- каже,- гарний клiщ!
Сам вiд радощi аж сяє!
А лiкарня вся виймає...
Влiз далеко паразит.
Ну, а кум собi спiває.
Клiщ - це все ж - таки не СНIД!
В хiд пiшли шприцi, пiнцети...
В процедурнiм кабiнетi
Передача йде про " ето".
Вiд сестри i до врача
Збiглись глянуть на клiща.
- Ах,- хтось каже,- клiщ нiчого!
I не те , мов , що у мого -
В мого - медицинський прищ.
Iнша каже: - Клiщ, як клiщ...
Бачила ще не такого.
Хтось взяв клiщi у зубного,
Щоб клiщами ухопить,
Але кiнчилось ниловко:
Вiдiрвалася головка...
У клiща в останню мить.
Що робити? Як дiстати?
Стали спиртом протирати,
Ту голiвку... Що ж, тепер?
Вся лiкарня оце саме
Перемацала руками.
Кум лиш кривиться й сопе.
Довели кума всi разом
До екстазу i оргазму...
Коли кум прийшов до хати,
Став лiкарню вихваляти.
Каже: - Наша медицина
Чудеса може творить!
Так з дружиною приємно
Не було, та ще й даремно!
Треба буде повторить!