Як Мавка, я була покарана за зраду - 
За те, що зрадила саму себе.
Не встояла, не мала над собою влади
Перед спокусою зануритись в тебе.
Залишила свiй свiт прозоро-акварельний,
Полинула в химерний вiртуальний свiт,
В якому двоє грались на теренах
Чужої долi, наче так i слiд.
Нехай ти був не зовсiм тим, що треба...
Тай грець iз ним - ти зовсiм був не тим.
Але ж чомусь я закохалась в тебе -
Мовби наперекiр пiсням своїм.
I так було, i добре, що минулось.
У плинi часу вiднайшла себе,
Прокинулась, як птаха стрепенулась - 
I знов пiрнаю в глибинi небес.