Тараненко Александр Павлович
Потвора i дiти (укр. язык)

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками Типография Новый формат: Издать свою книгу
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Когда говорят нет выбора это неправда. Выбор есть всегда. Жить на коленях или умереть стоя. Наибольшая категория людей которые свободны и обладают прекрасным даром любви это дети. Именно они в силу своей чистоты и отсутствия "жизненного опыта) могут творить прекрасное. Без ненависти.
  Дiтям України на Майданi якi перемогли Потвору присвячується.
  
   Жив був один народ на свiтi. Будував оселi, сiяв жито та пшеницю, виховував дiтей. Але сталася бiда и прийшла навала зi Сходу. Стали люди плече до плеча i чинили опiр вороговi не жалкуючи свого життя. Але чисельна була та орда i пiдступна. Багато людей загинуло i потрапив той народ у неволю на довгi роки. Перебуваючи в неволi не занепав той народ, тiльки був дуже сумний, вражений звiрячою жорстокiстю чисельної армiї яка загнала весь славний народ у ярмо.
  Так i минав час. Народжувалися у тому народi герої, якi час вiд часу повставали за народ, бо дуже болiло серце у них за людей. Але мало хто ставав на сторону цих героїв, хоча й спiвчував їм. Боялися люди i за себе i за своїх дiтей. I став той страх поширюватися у тому народi все бiльше i бiльше, i став переходити з поколiння в поколiння. Так i жив цей заляканий народ. Дехто з людей, хто прагнув свободи, лишав свою Батькiвщину i їхав до iнших мiсць, де жили iншi народи. Багато людей опинилося за межами своєї землi у чужих краях. Не дуже солодко було у чужих краях людям того заляканого народу. З часом до них звикли люди для яких вони були чужинцями i стали поважати. Бо тяжко працювали вони допомагаючи народам чужих країн розбудувати їхнi землi. А по ночах молилися за своїх рiдних хто лишився на Батькiвщинi. Пустили вони там свої корнi и пiшли новi гiлки того народу на чужих землях. I зацiкавились люди чужинцями, бо припали вони серцем до них. Були чужинцi ввiчливi та веселi, а працювали сумлiнно i швидкi були на допомогу. З любов"ю розповiдали чужинцi про край своїх пращурiв. Дiлилися своєю культурою i смачною їжею. Але не могли зрозумiти хазяї чужих країв - як такi доброзичливi люди не можуть дати ради в своєму будинку i тiкають подалi вiд рiдної землi. Все було iнакше в тих чужих краях. I стали люди тих країн в подяку вчити чужинцiв як стати вiльними i щасливими. За якийсь час навчилися чужинцi як бути вiльними.
  Пройшов час и стали вони приїздити до рiдних країв i розповiдати як люди живуть на чужинi. Дивно було чути тому народовi чути про те життя. Люди слухали i не могли повiрити, що то є правда.
  Минуло ще трохи часу i розвалилася орда. Пощастило тому народовi, став вiн вiльним. Але розгубився той народ i не знав, що з тiєю волею дiяти. Слухали вони нових лiдерiв и не мали досвiту кого треба поставити на чолi народу. Вибрали одного - нiчого в життi не покращилося, адже був той народ за вiки неволi дуже пригнiчений в душi. Вибрали iншого. Знову помилка. Здавалося що не здатний той народ нi захистити себе нi дати раду на своїй землi. Тi люди що жили в чужих країнах почали їх запрошувати до себе, бо вже знали що дуже добрий той народ. Почали вони їм все показувати та вчити як бути насправдi вiльними. Але знову недосвiдчений народ вибирав не тих лiдерiв, бо не було в них єдностi. Багато людей почало їздити до сусiдiв i порiвнювати де життя лiпше.
   Сплинув час i почало пiдростати перше поколiння народжене пiсля багатовiкової навали. Люди в тому народовi, побачивши свiт, i самi захотiли такого життя, як у країнах де жила та частка народу, яка виїхала i пустила там корiння. I з"явилися в народi люди, якi пообiцяли ,що вони негайно и рiшуче покращать життя вiльного народу. Довiрився їм народ i обрав собi кремезного лiдера, який начебто був не глухим до проблем свого народу. Але замiсть того, щоб дiйсно покращити життя людей той лiдер дуже вiдiрвався вiд народу i вiдiбрав собi звiрячої вдачi помiчникiв. Поволi вiн згуртував бiля себе нових ординцiв а сам перетворився на жорстоку потвору. Потвора почала лагiдно посмiхаючись творити гидоти для людей. I стали вони знову дуже бiднi i навiть згадували часи орди як найлiпшi. Дехто з народу i сам почав копiювати дiї Потвори-лiдера. I пошепки стали люди проявляти недовiру до Потвори. В голос майже нiхто не наважувався стати на опiр новiй твариннiй ордi. I насунулися на землею того народу хмари нової неволi. Знаглiла вкрай Потвора i якось несподiвано заявила:
  - Не треба нашому народовi нiчого кращого. Була в нас орда i я її поверну, бо багато вже людей звертаються до мене щоб повернути ординськi старi часи.
  Засумував вiльний ще народ i став в думках готуватися до гiршого. Але перше поколiння дiтей народжених на волi побачило що небо захмарило i замислилось. I тому що воно було народжене на волi, не знало воно ще страху i хотiло жити пiд сонцем. Навчившись оперувати новими засобами спiлкування вони домовились не слухати дивовижнi базiки Потвори i застереження батькiв i людей старших поколiнь. I вийшли вони як часто вже до того було на Майдан i сказали:
  - Не хочемо ми в старi часи. Ми молодi i хочемо нового життя. Нiкуди ми не пiдемо доки Потвора не поверне на шлях про який мрiяли нашi батьки i нам розповiдали.
  Почали тi дiти танцювати i спiвати на Майданi i вдень i вночi. Дивно було старшим людям дивитися на той дитячий протест. Не сприйняли вони їх заяви:
  - Пусте, - казали - молодi ще, життя не знають. Краще принишкнути бо чорнi часи повертаються. Дiти пограються i пiдуть.
  Потвора спочатку теж не дуже пiклувалася про те, бо вже бачила себе Ханом нової орди. Але дiти продовжували спiвати i танцювати i вдень i вночi на Майданi. Розлютилася Потвора и завила по звiрячому. Надiслала вона своїх новоспечених ординцiв розiгнати вночi дiтей. I пролилася на землю кров невинних дiтей на Майданi. I гнали та нещадно били ординцi по вулицях славетної столицi дiтей. Було їх набагато бiльше i були вони озброєнi до зубiв та спецiально натренованi проти свого народу.
  Побачив Господь то неподобство i вiдкрив дверi храму свого для дiтей. Приховали їх святi отцi та ченцi вiд лютi Потвори i почали витирати кров з прекрасних облич. А вранцi прокинувся народ. I зойкнули, побачивши як катували вночi їх беззбройних дiтей, люди. I заплакали матерi. Закипiла кров в серцях батькiв.
  - Та що ж ми за люди такi що самi вiддаємо Потворi дiтей своїх на знущання? Чи не козацького ми роду? Чи може перестали любити дiтей своїх?
  - Нi! Досить терпiти! Стiльки рокiв над нами знущалися, а тепер ще й невинних дiтей нi за що покарали.
  А дiти, вiдмитi вiд кровi, взяли батькiв за руки поцiлували їх i сказали :
  - Тато й нене! Не бiйтеся, ми захистимо вас. Заспокойтеся. Потвора теж має дiтей i схаменеться.
  - Нi дiти! Схаменеться, чи не схаменеться не так важливо. Важливо те що ми вже не дамо вас бити i кидати за грати. Бо ми любимо вас - вiдповiли батьки.
  Згуртувалися люди i пiшли знову на Майдан. А Потвора почала переслiдувати дiтей i кидати їх за грати. Але там де була одна дитина встало вже десятеро. I заполонився не тiльки Майдан дитячими посмiшками i пiснями а майже вся країна. I не було лютi в дитячих серцях, а тiльки любов i вiра що скоро знову зiйде сонце. Замислилась на деякий час Потвора i здавалося що попросить вона вибачення у дiтей та повернеться на шлях про який мрiяв народ. Але сталося зовсiм iнше. Дочекавшись знову ночi Потвора кинула силу силенну ординцiв на беззбройних людей. I побачивши те, Господь запалив серця людей якi вперше в своїй iсторiї вiдчули справжню любов. Любов до Господа i до дiтей своїх.
  - Якщо i прийдеться вмерти то вмремо всi але не дамо своїх дiтей скривдити! - попрощавшись один з одним сказали батьки ставши плече до плеча тримаючись за руки.
  I задзвонили знову дзвони святих церков як сотнi рокiв тому при першiй навалi. I прокинулися вiд дзвонiв вночi всi люди. Побiгли вони на допомогу тим, хто стояв на Майданi. Жорстоке було протистояння, але дитячi пiснi не переривалися нi на секунду i це грiло серця батькiв. Побачивши це, запалив Господь серця людей якi захотiли стати на справдi вiльним i єдиним народом вiдвагою, а на Майдан надiслав лютий холод. Людей грiла любов i було їм тепло, а нападники мерзли, бо пусто було в їх серцях. Страшна була та нiч i в той же час прекрасна, бо в ту нiч народжувався ВIЛЬНИЙ НАРОД УКРАЇНИ! I вистояв народ i перемiг.
  На ранок свiт побачив кадри тiєї ночi i сказав :
  - Ви дiйсно найпрекраснiший народ на Землi i ми не дамо вас бiльше скривдити нiкому. Вашi дiти навчили увесь свiт ВЕЛИКIЙ ЛЮБОВI до людей. Навiть до тих, хто протистояв їм. Бо були вони теж чиїсь дiти.
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"