Ми будьмо, та навіть якщо,
холонуть жахи у стаканах,
і тихо вливається ранок
крізь на ніч закрите вікно,
ми будьмо у теплих віршах,
що палим листом  паленіють,
допоки вустами сухими
п'ємо свій затямлений жах
в присутності смерті й війни,
з темрявою прямо за краєм,
де тільки грачина навала
гадає наявність весни,
де похапцем мрії живуть
на те, що повернеться літо,
та лютий за шибкою світло
стоїть, як важкий льодоруб.
Ми будьмо, бо доля така
не кожному буде по силі,
а шибку полагодьмо нині,
знімаючи зброю з плеча.

21.02.24