Аннотация: У нас є дуже хорошi звичаї та є дуже хорошi пiснi. Iнодi дуже хорошi пiснi оспiвують дуже хорошi звичаї. Спiває казахський виконавець Дiмаш Кудайберген.
Однiєю з найулюбленiших українських пiсень, як серед iноземцiв, так i серед нас, є пiсня "Чорнобривцi". Але правильно виконати її можуть лише дуже мало спiвакiв. Складнiсть її виконання в тому, що для нього не потрiбнi якiсь особливi музичнi вмiння, а потрiбен досить високий рiвень буття спiвака або спiвачки.
Тобто, для правильного спiвання її потрiбне буття рiвня простору пригод або вище. При правильному її спiваннi, у всiх, хто її чує, ллються сльози щастя. I виникають найсвiтлiшi спогади. Незалежно вiд того, розумiє слухач українську чи нi. Це зветься катарсисом. I це є сенсом iснування високого мистецтва.
Наразi так її спiває лише казахський спiвак Дiмаш. Це його найулюбленiша українська пiсня. Я спочатку думав, що знайду її правильний спiв у когось з українських спiвакiв, на кшталт Веронiки Морської, але, на мiй превеликий жаль, не знайшов. Сенс цiєї пiснi, здається, наразi розумiю лише я. I хочу цим подiлитися з шановними читачами.
Ця пiсня оспiвує один з найкращих українських звичаїв. Ймовiрно, що вiн є просто найкращим. Це - набуття та плекання чеснот у серцi. У духовному серцi. Головний поетичний образ цiєї пiснi - чорнобривцi в свiтанковiм краю. При розкриттi цього образу стає ясно, що це - чесноти в серцi. Чому саме чорнобривцi? Мабуть, через їх красу та численi цiлющi властивостi. Також вони якимось чином сприяють розвитку, пiдсиленню iнтуїцiї. Виходить, що чорнобривцi - то вельми корисна рослина!
Свiй особистий свiтанковий край - то є мiсце, де людина зустрiчає Сонце, Свiтло. Тобто, найкраще мiсце людського серця. Чорнобривцi - його окраса, те, чим можна i треба пишатися. Тобто чорнобривцi тут є уособленням чеснот.
Є така приказка, що дорога до Пекла вимощена хорошими намiрами, а дорога до Раю - хорошими справами. Джерелом будь-якого людського вчинку є звички людини, її характер та її воля. Звички людини та її характер або полегшують, або утруднюють втiлення будь-якої справи. Полегшують, або утруднюють для її волi, звiсно. Полегшують або утруднюють, в залежностi наскiльки їм вiдповiдна ця справа. Так от, кожна любляча українська матiр покращує долю та полегшує своїй дитинi шлях до Раю, сiючи в її серцi чорнобривцi-чесноти. А квiтуча материнська надiя - то надiя на те, що доля її дитини стане ще кращою i що її дитина ще наблизиться до Раю. I, вона сама, таким чином, в своєму натупному втiленнi наблизиться до Раю.
Набуттю та плеканню чеснот дуже сприяють пiснi оновлення-пiдсилення душi - веснянки. Але спiвати їх також треба правильно. Цьому також можна i треба навчатись. Найкраще - коли цьому людину навчає мати. Правильно - значить насамперед свiдомо. Тобто усвiдомлюючи сенс образiв, що в них висловлюються. Наприклад, ластiвочка - то образ оновлення.
Чесноти в людському серцi якнайкраще, якнаймiцнiше повиннi бути пов'язанi iз найкращими спогадами дитинства, з материнською ласкою та любов'ю. Тодi набуття та плекання чеснот людиною дуже полегшується, бо є тодi дуже природним. I тодi набуття та плекання чеснот є дуже стiйким, здатним витримати будь-якi життєвi випробування.
Набуття та плекання чеснот є збiльшенням гiдностi та єдиною пiдставою для збiльшення слави. Отже, це - шлях збiльшення честi. I шлях до Раю. Я сказав.