Стоялов Макс Викторович : другие произведения.

У горах. Прийом Тифона

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    На всiх богiв Повстав вiн: Шип i свист з щелеп Загрожував престолу зевса, а з очей Виблискував вогонь несамовитої Горгони Але зевса невсипуща стрiла - Палаюча блискавка убила Його за цю похвальбу. До серця Вiн був спопелений, i грiм убив Всю силу в нiм. Тепер безсилим тiлом Вiн пiд корiнням Етни розпростертий Недалеко вiд синьої протоки I давлять гори груди йому; на них Сидить Гефест, куючи своє залiзо Але вирветься з чорної глибини Потоком пожираюче полум'я I винищить широкi поля...
  У горах. Прийом Тифона
  У горах. Прийом Тифона
  (МАКС СТОЯЛОВ)
  У горах. Прийом Тифона
  МАКС СТОЯЛОВ
  Лайкла плыла в каком-то сером тумане. Голова раскалывалась от мертвой тишины, и сердце ныло от непонятного чувства безысходности. Ей казалось, что она когда-то уже была здесь. Но тогда она была сильнее, чем сейчас, и легко вернулась назад, в свой родной мир. И тогда она была не одна. Ужас вдруг сковал ее душу - она находилась в пространстве между мирами. Как она попала сюда? Кто-то кричал где-то. Возможно, ее звали, но голос звучал как под водой. И все-таки она прислушалась к нему. Хоть и интонация, и тембр были искажены, она узнала своего рыцаря. Теперь она точно знала, что он обращается именно к ней. Она прислушалась еще внимательнее: судя по всему, он бурно убеждал ее в чем-то, горячо доказывал свою правоту, но, что именно он говорил, она не могла расслышать. И, сама того не замечая, она пошла (если можно так назвать ее хаотичные движения) на голос, по крайней мере, ей показалось, что она идет туда, откуда он звучит. Удушающая атмосфера (вернее, полное ее отсутствие) пространства между мирами перестала давить на душу. Лайкла, ничего не замечая, стремилась туда, где звучал родной голос. Наконец, она расслышала слова: ЈЯ тебя не отпускаю, хочешь ты того или нет! У нас слишком крепкая связь, чтобы ты могла вырваться без меня и вот так убежать. Поэтому сейчас ты опомнишься и вернешься, слышишь? В жизни не поверю, что ты меня не слышишь! Давай же, малышка, осталось всего ничего - глаза открыть." - слова были жестковаты, но в голосе звучало такое страстное отчаяние, что Лайкла зажмурилась от его боли, которую почувствовала ее душа.
  ЈМолодець! Ну, давай, давай, Лайкла!", - майже закричав вiн їй у вухо, коли побачив рух на її обличчi. Лайкла розплющила очi i абсолютно безглуздо дивилася на нього декiлька секунд. Його дихання обпалювало їй особу, губи були немов гаряче вугiлля. Лайкла застогнала i спробувала сiсти. Голова гудiла, дихати було важко, вона вiдчула, що знову провалюється в небуття. Її знову обпалив поцiлунок, i його сльози заструмували по її особi. I знову - вона немов винирнула iз задушливого сутiнку.
  ЈЧто происходит?!" - с величайшим изумлением прошептала она. Она помнила, как держала в руках большую тяжелую книгу в темном переплете, с каким изумлением обнаружила там свое стихотворение, затем дракончик нырнул в книгу как в воду, и пространство покачнулось, сморщилось и исчезло. Лайкла обнаружила себя в сумраке между мирами. Почему?!
  ЈЗараз, зараз все поясню. Ти прийдеш в себе, i я все поясню", - вiн узяв її на руки i кудись вiднiс. Вона вiдчула пiд собою щось м'яке i тепле.
  ЈДе ми?"
  ЈЦе печерка. Вдень сюди заглядає сонце, тому трава тепла".
  Земля в печерцi дiйсно була вистелена теплим ароматним сiном. З кожною хвилиною до феї поверталися сили. Нарештi, вона глибоко зiтхнула, потягнулася i зробила чергову спробу сiсти. Голова перестала хворiти i крутитися. Лайкла вiдчула, як життя повертається в її тiло, що втратило чутливiсть. Вона притиснулася до грудей лицаря i обхватила його за шию. На нiм не було зброї. Вiн скинув їх.
  ЈI все-таки, що сталося?" - запитала вона пiсля довгої паузи.
  ЈЕ-е. Так. тут бiс ногу зломить! Альенна сказала, що зрозумiла, в чому справа - ти тримала цю прокляту книгу. А ця. погань Iрвiн заявила, що хоч хтось з нас та повинен був тримати книгу, iнакше не попасти в свiт гiрських духiв".
  ЈТобто книга не могла просто лежати на каменi або на землi".
  ЈТак".
  ЈI що ж ще сказала Iрвiн?"
  ЈСказала. Сволота. Що в принципi для того, хто тримає книгу, можливий летальний результат, але вона готова типа узяти на себе працю оживити цю людину. В даному випадку - тебе".
  ЈЩо ти з нею зробив?"
  ЈТа пiшла вона! Вона безсмертна, сука".
  Лайкла живо представила, как одной рукой рыцарь прижимает к себе ее бесчувственную, другой - пронзает мечом Ирвин. Ирвин с хохотом рассыпается на тысячи мелких водяных брызг и исчезает, а Альенна, Апсара и Кристобель стоят в стороне, в ужасе наблюдая за происходящим.
  ЈАпсара вiдвела Крiстобель?"
  ЈТак".
  ЈНу, звичайно, якщо мати - у важкому станi, а батько з'їхав з глузду, тобто надiя врятувати хоч би дитяти", - усмiхнулася Лайкла.
  ЈТак, вона сказала щось в цьому родi, здається."
  ЈКуди подiлася Альенна?" - Лайкла вiдчула, що йому неловко вiдповiдати на це питання.
  ЈЯсно, Альенна запропонувала свою допомогу i теж ледве не отримала мечем по шиї", - зiтхнула вона. Лицар нiчого не вiдповiв, але було зрозумiло, що фея права.
  ЈЩо ж тепер робити?" - зiтхнула Лайкла, - ЈМи роздiлилися. Апсара, звичайно, у мiру сил i можливостей, не дасть в образу Крiстобель."
  ЈМоже, це Крiстобель не дасть в образу Апсару?" - усмiхнувся лицар.
  ЈАльенна - єдина, хто чує голос Альрiка, i ми її втратили з вигляду".
  ЈЯ ж говорив, я теж його чую!"
  ЈАх, так! Пробач, забула! Так це прекрасно! I що ж вiн говорить?!"
  ЈПоки нiчого, шукає, але нiчого толком не знаходить".
  
  Спустилася нiч, пiднебiння заблискало мiрiадами рiзноколiрних зiрок. Лицар i фея спали, обнявшись, в маленькiй печерцi в краю зеленої гiрської долини. Потужний поштовх стряс землю, i вiддалений гуркiт розбудив їх. Лайкла схопилася i вибiгла з укриття.
  ЈИди сюда! Скорей!" - пронзительно крикнула она, с ужасом и удивлением глядя куда-то вверх. Рыцарь подошел к ней. Прямо над пещеркой у вершины горы образовалась маленькая трещина, из которой вылетали огненные искры. Рыцарь бросился в только что бывшее безопасным укрытие и забрал оружие и доспехи.
  ЈТреба вирушати звiдси, а вiрнiше - вiдлiтати!" - промовив вiн крiзь зуби вiд напруги. Лицар схопив фею за руку, i вони побiгли по долинi. Але раптом вiн зупинився, i Лайкла ледве не впала, налетiвши на його спину.
  ЈНi, не так! Так марно! Лайкла, тримай!" - вiн передав їй свiй меч i зброю, i вона знову ледве не впала пiд їх тягарем. Лицар дивно вигнувся i видав нестямний крик. Але це не був крик страждання. Швидше - в нiм чулося якесь незрозумiле торжество. Лайкла швидко зрозумiла природу його крику. Нестримно виросли золотi перетинковi крила, золота броня-луска покрила все тiло, яке з кожною миттю збiльшувалося у декiлька разiв. Довгi i тонкi жилавi руки стали довгими i тонкими лапами. Те ж саме сталося з ногами. Замiсть особи виникла подовжена морда iз загостреним донизу золотим дзьобом, з якою на Лайклу пронизливо дивилися яскраво-блакитнi очi, що свiтяться. На грудях у дракона сяяла, пульсуючи крiзь витончену в цьому мiсцi броню, душа. Дракон лiг на землю, i фея спочатку насилу закинула йому на спину рицарська зброя i меч, потiм забралася сама, обхвативши його ззаду за шию. Дракон рiзко пiднявся iз землi, змахнув крилами i злетiв вгору.
  
  Вони приземлилися на кам'янiй скелi далеко вiд виверження гiрської породи, але так, щоб за ним було можна спостерiгати. Лайкла зiсковзнула iз спини дракона, пiдбiгла до краю скелi i стала з напругою вдивлятися в ту сторону, де гора вже розкололася надвоє, i лава хлинула потужним потоком в зелену долину.
  ЈА якщо там хтось з наших?! Якщо там Крiстобель!!!" - у вiдчаї крикнула фея.
  ЈНi, цього не може бути. Я все оглянув, коли ми пролiтали над долиною", - глухо вiдповiв дракон, опасаючись, очевидно, що iз словами з його рота вилетить вогонь.
  ЈЩо ж це означає! Схоже, духи гiр не дуже ради нашому прибуттю! Так, ще б їм бути задоволеними, як же ми вiдразу не подумали про це!" - вигукнула Лайкла.
  ЈВсього не передбачиш", - почула вона за своєю спиною голос лицаря, що звучав як завжди, лише тривога не зникла з iнтонацiї. Лайкла обернулася i побачила його - вiн знову прийняв свою людську подобу i тепер квапливо одягався в зброю.
  ЈЯк тобi це удалося?! Це твоє перетворення?!"
  ЈНе запитуй. Можливо, у мене просто не було iншого виходу", - декiлька утомлено вiдповiв вiн.
  ЈТи упевнений, що там немає нiкого з наших?" - знов перелякано запитала вона.
  ЈАбсолютно. Лайкла, ти дуже взволнованна. Якщо не вiриш менi, запитай в самої себе". Фея мовчки прислухалася до свого внутрiшнього голосу iнтуїцiї, який нiколи не пiдводив її, i заспокоїлася.
  Вона сiла на кам'яну поверхню скелi i промовила спiвучо:
  
  На всiх богiв
  Повстав вiн: Шип i свист з щелеп
  Загрожував престолу зевса, а з очей
  Виблискував вогонь несамовитої Горгони
  Але зевса невсипуща стрiла -
  Палаюча блискавка убила
  Його за цю похвальбу. До серця
  Вiн був спопелений, i грiм убив
  Всю силу в нiм. Тепер безсилим тiлом
  Вiн пiд корiнням Етни розпростертий
  Недалеко вiд синьої протоки
  I давлять гори груди йому; на них
  Сидить Гефест, куючи своє залiзо
  Але вирветься з чорної глибини
  Потоком пожираюче полум'я
  I винищить широкi поля...
  
  ЈЦе, здається, про Тифона?" - запитав лицар.
  ЈТак, про нього, з Есхiла. Не моє, на жаль", - посмiхнулася Лайкла.
  ЈТи, значить, думаєш, що це вiн нам влаштував такий прийом?"
  ЈВiн - вигадана iстота. А прийом нам влаштував гiрський дух, як двi краплi води схожий на Тифона", - усмiхнулася Лайкла.
  ЈЯк же вони нас ненавидять!" - вигукнув лицар iз завзяттям.
  ЈЦе вже точно. Гiрськi духи - це майже те ж саме, що духи землi (або земної кори). Найближчi родичi, можна сказати. А людство досадило духам землi вельми не слабо", - вiдгукнулася Лайкла. Виверження закiнчилося. Жар, витiкаючий вiд викинутої на поверхню лави доходив до того мiсця, де були лицар i фея. Але ним вже нiчого не загрожувало серйозно.
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"