Велика подяка Iренi Карпi за пiсню та Данi за допомогу.
60.
Ми зустрiчаємося кожну тринадцяту годину. Чому саме тринадцяту? Бо тiльки дванадцять годин можна прожити один без одного. Спокiйно, без думок, без суму i жалоби. А потiм ми ламаємося наче сухе гiлля в бурю. Сльози, травми, шрами. А може то все в наших головах. Запалення мозку. Лоботомiя. Боже милий, чи врятуєш ти нас грiшникiв?
59.
Вдень чи вночi, яка рiзниця. Тiльки годинник знає про нас все. Ми живемо i помираємо пiд його владою. Боляче? Ну може зовсiм трохи. Головне щоб не помирали почуття. Шматочки вiчностi, зiрване листя, хмари на синьому небi раю i водночас гарячий червоний пiсок пекла.
58.
Я тримаю тебе за руку i рахую хвилини.
57.
Так багато, але так безкiнечно мало. Нам нiколи §х не вистачає. Саме тому ти i я досi разом. Менi так хочеться закричати та вдарити тебе зараз. Коли ти вiдвiв очi. Яскраво-блакитнi - без них я порожня та роздiлена на невпiзнаннi частини.
56.
Ти говориш - без тебе я не...За тебе я все...Але...I це розбиває мене. Ми не розбiгаємося бо нiчого не обiцяємо. Я завжди можу пiти. I напевно померти вiд зупинки серця. Чи кровi. Коли ми назавжди попрощаємося кров зупиниться в менi. Вона просто замерзне в артерiях та капiлярах. I я стану мармуровою.
55.
Колись ти казав, що я була би iдеальною статуєю. Поставиш мене, кам'яну та холодну, вдома i будеш зiгрiвати сво§м подихом. Твоя мрiя - мармурова богиня, що належить лише тобi. Це так страшно уявити себе в тюрмi з вiчного каменю, без можливостi рухатися, i що найгiрше - торкатися тебе.
54.
Мiж нами завжди прозоре броньоване скло. Щоб пулi мо§х слiв нiколи не продiрявили твоє священне тiло. Це скло довжиною в вiсiм рокiв. Мо§ вiсiмнадцять проти тво§х двадцяти шести. I де той дядя Набоков, коли його досвiд так потрiбен? Навряд чи я ще пiдходжу пiд образ Лолiти. А ти точно вже не Гумбольдт. Отак i живемо.
53.
Поцiлунок.
52.
51.
50.
49.
48.
47.
46.
45.
44.
Поцiлунок.
43.
Ти шукаєш сiрники, бо запальнички - моветон. Жалюгiдна попса, рiзнокольоровi аксесуари, що пiдкреслюють статус. Тупо. Ми ж не такi. Тому старий добрий Мальборо помирає у вогнi одногривньових сiрникiв. Все завжди закiнчується цигаркою. Ми втомилися. Ми переплилися. Симбiоз самотностей i божевiлля.
42.
Зараз темна нiч. Твоя майбутня дружина спить в теплiй постiлi в домi сво§х батькiв. А я в цей час грiю тво§ простирадла. Ненавиджу тво§ подушки, вони надто жорсткi для мене. Вранцi завжди болить голова. Кат. Смерть. Несподiванi асоцiацi§. А я зовсiм нiчого не пила.
41.
40.
39.
38.
Ми мовчимо. На столi ялинка, гiрлянда горить сотнею рiзних вогникiв. Темрява зґвалтована лампочками. Ти зґвалтований моєю любов'ю. Я зґвалтована нашим майбутнiм. Якого до речi немає. Хай згниють мо§ легенi вiд чергово§ затяжки. Сенс дихати? Сенс думати? Сенс палити? Дурнi звички.
37.
"Я магу всьо отмєнить". Ти перебираєш пальцями моє бiляве волосся. Очевидний контраст з тво§м чорним. Ми два вiчнi контрасти. Бiле-темне, зеленi-синi, блiде-засмагле, жiнка-чоловiк, приреченiсть-кохання.
36.
Все почалося пiвроку тому. Банальна причина - ти любив слухати все, що я говорю. А говорити я дуже i дуже люблю. Я розповiдала про сво§х бойфрендiв, бойфрендо-замiнникiв i iнших звiрiв. Кожного разу менi хотiлося стулити пельку, бо це надто незвично - комусь цiкаво. Певно ти один такий у всьому свiтi. Мо§ "найкращi" друзi знали лише сво§ проблеми.
35.
Обiцянки - то не про нас. Якого бiса парити собi мозок тим, що нiколи не збудеться? Ти дорослий чоловiк, я проста студентка з великими тараканами-квартирантами в головi. Ну що з цього може вийти? Гадаю ми нiколи не дiзнаємося бо не буде шансу. Так мало часу залишається, майже половина нашо§ недоторканно§ години минула. Догорiла цигарка. Здали нерви.
34.
Прости мене мама, бо якщо ти дiзнаєшся, що я роблю, ти вiд мене вiдречешся. Я навiть друзям нiчого не розповiдала. Вони тiльки засудять. Осуд - ось що я ненавиджу. Не знаю чому, але ти нiколи не говорив менi щось таке. Все начебто правильно. Так i треба - ми разом, кожна тринадцята година. Iдеальна блять симетрiя.
33.
Мабуть зараз ви скажете що я дурна, що я знищую родину. Паскудна хвойда. На все воля Божа, а значить то вiн захотiв щоб ми зустрiлися та покохали один одного.
32.
Взагалi в мене чудовий хлопець. Вiн любить мене до нестями, i це правильно. Хтось з двох завжди кохає сильнiше. А хтось актор(ка). I грає справжнi почуття. And the Oscar goes to...To менi. Бо вже два мiсяцi я створюю iлюзiю. Фокусники можуть вам розповiсти що за кульмiнацiєю §х трюка завжди йде момент який називається "престиж". I серед них стою я, в чорному фрацii. Але не буде кролика, навiть пташки не буде. Мiй "престиж" - твоє весiлля.
31.
Я дивлюсь на твоє тiло i не можу дихати. В мене завжди було гiпертрофировано вiдчуття прекрасного. В тебе iдеальнi плечi, iдеальнi руки, iдеальнi пальцi. Я вiдчуваю себе митцем, що дивиться на найкраще боже створiння та мiркує як би його намалювати. Твоє лице буде з моє§ кровi. Червоне полотно. Солонi сльози роз'§дять дешеву фарбу. А кров - нi.
30.
Так швидко минули пiвгодини, вiдведений нам час убiгає немов життя. Болiсно. Я вiдвертаюся до стiни, бо очi затьмаренi чорним гнiвом. Я ладна вбити ту суку, що стала мiж нами. Я ладна вбити себе. Бо хто насправдi став мiж нами? Нi, коханий, не твоя жiнка, а саме я. Стiльки разiв можна було поставити крапку, стiльки пройобаних можливостей...Вона нi в чому не винна.
29.
Твоє тiло палає. Шалена хвиля поглинає мiй мозок. Я лежу на тобi та рахую стуки серця.
28.
27.
26.
25.
Ми йдемо на кухню пити дешеву каву з молоком. Чи без. Головне те, що це наша остання кава. Потiм буде надто пiзно. Новорiчнi свята давно вже минули, а серпантин досi звисає з люстри. Який ти кумедний. Та лiнивий. А може ти просто не хочеш втратити вiдчуття що час на нашому боцi. "Я хачу падарiть тєбє празднiк"
24.
Боже, ну чому ти такий милий! Свято для мене. Свiчки. Гарна музика, може навiть сумна. Твоє обличчя через призму втоми та марних зусиль.
23.
Кава солона.
22.
То не соль.
21.
Я плачу.
20.
Я сиджу на м'якому стiльцi, що нiколи ще не здавався таким жорстким. Чому? Бо я на голках. Товстi, знятi з iнфiкованих шприцiв вони надто глибоко всерединi, щоб добрi доктори змогли §х витягти. Одного дня я помру вiд отруєння. Коли одна з цих холодних сталевих катових штучок дiстанеться легень. Або печiнки. Байдуже що втратити першим.
19.
Допоможiть, я жива! Хочеться вибiгти на порожню вулицю та голосно кричати про своє iснування. Стояти пiд вiкном, пiд §§ вiкном та розповiдати якi дива ти робиш сво§ми губами. Як ти тримаєш мене, як притискаєш до стiни. I як я ненавиджу себе. Але що можна зробити, я жива!
18.
Холодний душ. Тiло брудне, липке та огидне. Мене нудить вiд цiє§ порцеляново§ шкiри, вiд тонких блакитних вiн, вiд нiгтiв, таких неохайних порiвняно з §§. Шампунь тече вниз, помаранчева густа рiдина щезає пiд струмом води.
17.
Ти вже перевдягнувся. Такий гарний, нiбито взятий з обкладинки журналу "Iдеальний наречений" (якщо такий iснує пробачте мене, це зовсiм не образа). Волосся зачесане назад, трохи гелю - щоб блискотiло. Я загорнута в рушник, здається бiлий. Не можу розрiзнити, бо все тьмянiє поряд з тобою.
16.
Головна мрiя, як ти колись сказав менi, щоб нам обом було по сiмнадцять. I не було б тодi жодно§ перешкоди, ми б втекли вiд батькiв, без пояснень та сумлiнь. Є така дурна пiсня "Нам не буде вiчно сiмнадцять", ми й так довго гралися в дiтлахiв. Жорстокi iгри. Незмiнний фiнал.
15.
В руках невеликий пакунок. З червоною стрiчкою. Наче для каблучки. В мо§х очах жах i ти це добре зрозумiв. "Аткроєш кагда уйдеш". Мене проймає дрож, коли я беру подарунок. Невже? Але? Та похуй!
14.
Треба викликати таксi. В такий час прийдеться чекати хвилин п'ятнадцять. Не моя вина що ти живеш в якiйсь дупi. Але квартира того варта - чотири кiмнати, великий балкон, навiть є мiсце для маленько§ звукозаписуючо§ студi§.
13.
Поки ти дзвониш, я беру твою гiтару. Дуже дорога, але коли ти востаннє рахував грошi? Мiй любий, ти розкидаєш §х як смiття. I варто тобi чогось забажати, ти ще отримуєш. Барабанну установку за десять штук зелених. Рiдкiснi записи Бiтлз за тисячi фунтiв. Мене за сотнi торкань, поглядiв та слiв.
12.
Ми сидимо на диванi. Шкiряний, холодний, якийсь такий чужий та неприємний. Твоя долоня на моєму колiнi. Такий собi жест власника. Авжеж, давай потiшимося, я вдам що завтра нiколи не настане. А ти будеш знову мене цiлувати.
11.
10.
9.
8.
7.
6.
5.
4.
Я швидко розправляю одяг i пiдходжу до дзеркала. Нi, маячня, то я не! Дiвчина зi згаслим поглядом. Я торкаюсь §§ чола. Воно рiвне та неживе. Ось нас вже двоє, ти сто§ш за мною, не наважуючись обiйняти. Ну то й добре, так легше пiти.
3.
Ми не можемо подивитися один на одного. Сором та вiдчуття вини повнiстю затопили нас. Я незграбно жму твою руку. Ти не можеш §§ вiдпустити.
2.
Сходи ведуть мене вниз. Ти не зачиняєш дверi, дивишся як я покидаю тебе. На першому поверсi я пiднiмаю голову на шепочу в повiтря "Назавжди. Мiй. Єдиний".
1.
Прощавай.
-1.
Вона така гарна в бiлому платтi. Так починається чергова година, яка вже не належить нам. Мiстика, але твоє весiлля випало саме на цей час. Я тримаю в руках срiбний медальйон, що ти подарував. На ньому написано "Назавжди. Моя. Єдина". Ти нiколи не вмiв брехати. Тож ми будемо жити. Знов i знов повертатися в пам'ятi до хвилин що провели разом. Їх не повернути назад.. Прощавай, коханий, я йду вiд тебе в майбутнє.