Еллрой Джеймс : другие произведения.

Секрети Лос-Анджелеса

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  
   ◦
  
  Еллрой Джеймс
  
  Секрети Лос-Анджелеса
  
  
  
  
  
  Анотацiя: Лос-Анджелес, 1953 рiк. У кафе "Нiчна сова" невiдомими холоднокровно розстрiляно шiстьох людей. Розслiдуванням їхньої загибелi займаються тро" полiцейських: молодий честолюбець Ед Екслi, який прагне бути гiдним слави свого знаменитого батька; безжальний месник Бад Уайт, що в дитинствi став свiдком вбивства власної матерi; та консультант популярних телесерiалiв Джек Вiнсеннс, який постача" iнформацiю скандальним журналам. Всi тро" абсолютно несхожi, але їх об'"дну" одне: у кожного " небезпечнi секрети, якi вони ретельно охороняють. Зберегти свої та"мницi та знайти вбивць неймовiрно складно: адже всi тро" - учасники гри без правил та переможцiв...
  
  
  
  ---------------------------------------------
  
  
  
  Джеймс Еллрой
  СЕКРЕТИ ЛОС-АНДЖЕЛЕСА
  (Лос-анджелеський квартет - 3)
  
  
  
  Присвячу"ться Мерi Доуертi
  
  
  
  Слава, яка варту" всього i не означа" нiчого.
  
  
  Стiв Ерiксон
  
  
  
  
  ПРОЛОГ
  
  
  
  
  
  21 ЛЮТОГО 1950 РОКУ
  
  
  Базз Мiкс з'явився в покинутому мотелi в пагорбах Сан-Берду з дев'яноста чотирма тисячами доларiв, вiсiмнадцятьма фунтами високоякiсного героїну, помповим дробовиком, револьвером тридцять восьмого калiбру, автоматичним пiстолетом сорок п'ятого i кнопарем [2] .
  Неподалiк була припаркована машина. Вона могла належати полiцiї Лос-Анджелеса, а всерединi могли виявитися громили Мiккi Коена [3] . Якщо так, то частину видобутку урвуть тихуанськi копи, що кружляють неподалiк, а труп Мiкса буде кинуто до рiчки Сан-Iсiдро.
  Вiн був у бiгах уже тиждень - i п'ятдесят шiсть тисяч погрожував на те, щоб залишитися живим. Машини, ночiвлi вартiстю чотири-п'ять штук за нiч - з надбавкою за ризик: господарi квартир знали, що Мiккi Коен та полiцiя Лос-Анджелеса йдуть його слiдом. Копи - тому що Базз Мiкс пришив одного з їхнiх людей. Мiккi - тому що Базз Мiкс повiв у нього партiю порошку, а заразом i бабу.
  Угода, яка була на мазi, зiрвалася, як тiльки пройшла чутка, що Коен його замовив. Тепер про те, щоб штовхнути порошок, i думати не було чого. Помста Коена боялася. Мiксу нiчого не залишалося, як вiддати товар синам Дока Енгелклiнга - Док його притрима", розфасу", продасть, коли все вляжеться, i Мiкс отрима" свiй вiдсоток. Док iз Коеном колись працював, йому вистачало розуму розумiти, що з цим вiдморозком жарти поганi. За п'ятнадцять штук брати Енгелклiнга органiзували Баззу зникнення. У порожньому мотелi "Ель Серрано" вiн переканту"ться до вечора - а на заходi сонця дво" торговцiв людьми, з тих, що перевозять через кордон нелегалiв, вiдвезуть його на пiдпiльний аеродром i посадять на лiтак, що летить прямо до Гватемали. А двадцять iз чимось фунтiв бiлого кайфу залишаться в Штатах, i згодом Базз непогано на ньому наварит. Якщо, звичайно, "працiвники" не кинуть синiв Дока. А Док не кине його.
  Базз кинув машину в сосновий гай, витягнув свою валiзу, оцiнив обстановку.
  Мотель був побудований у формi пiдкови: усерединi з десяток номерiв. Ззаду впритул пiдступають скелястi уступи гiр - не пiдберешся.
  Пустельний двiр рясно всiяний гiлками, шматками паперу, порожнiми пляшками - дерево та скло затрiщать пiд колесами, захрумтять пiд ногами.
  Залиша"ться пiдхiд з боку дороги, якою приїхав вiн сам. Щоб зайняти зручну для стрiлянини позицiю, переслiдувачам доведеться продиратися через густi чагарники.
  Чи, може, непроханi гостi вже чекають на нього всерединi?
  Мiкс скинув дробовик i почав стусанами вiдчиняти дверi кiмнат. Перша, друга, третя, четверта - клаптi павутиння, щури, сумiщенi санвузли, заплiснявiлi недоїдки, мексиканськi журнали... Мабуть, работоргiвцi влаштували тут перевалочний пункт для мокрих спинникiв [4] , якi потiм опиняться в потогiнках в окрузi Керн. П'ята, шоста, сьома... Ось i сiм'я мексикашок на матрацах, тиснуться один до одного, побачивши бiлого зi стовбуром напереваги.
  - Тихо, тихо, - промимрив вiн, щоб їх заспокоїти.
  Останнi номери пустi. Мiкс втяг свiй багаж у No 12, плюхнув саквояж на пiдлогу: два дверi, лiжко з пуховим матрацом, що розлiзся по шву, - не так уже й погано для останнього причалу на американськiй територiї.
  На стiнi - календар iз дiвчатами. Мiкс знайшов квiтень, пошукав свiй день народження. Четвер. Зуби у моделi поганi, але загалом нiчого бабця. Згадала Одрi - колишня стриптизерка, колишня подруга Мiккi. Через неї Мiкс пристрелив копа, заради неї повiв у Коена порошок, зiрвав його угоду з Джеком Драгною [5] .
  Перегорнув календар до грудня. Чи доживе до кiнця року? I раптом зрозумiв, що йому страшно: бурчить у кишках, сильно б'"ться, жила на лобi, i весь вiн облива"ться потiм. А потiм почався просто справжнiй колотун!
  Мiкс розклав на пiдвiконнi свiй арсенал, набив кишенi бо"припасами: патрони для револьвера, запаснi обойми для пiстолета. Нiж засунув за пояс. Вiкно ззаду загородив матрацом. Передн" вiкно вiдчинило, впускаючи в кiмнату свiже повiтря. Прохолодний вiтерець охолодив розпалену шкiру.
  На подвiр'ї купкувались мексиканцi. Чорномазi дiтлахи перекидалися м'ячем; дорослi зiбралися вiддалiк i про щось перемовлялися, вказуючи на сонце, нiби визначали час. Чекають не дочекаються вантажiвки. Каторжна праця за грошi та лiжко.
  Сонце хилилося до заходу сонця, латиноси залопотiли. Мiкс побачив, як у двiр входять дво" бiлих - один жирний, другий кiстлявий. Привiтно кивають чорномазим - тi махають у вiдповiдь. На копiв не схожi, на громил Коена - теж. Мiкс ступив за порiг, ховаючи за спиною стовбур.
  Тi помахали йому руками. Посмiшки на весь рот - мовляв, будь спокiй, ми свої. Мiкс кинув погляд на дорогу: упоперек припаркований зелений седан, а за ним блищить щось блакитне. Яскраво-блакитне, майже як клаптик неба мiж соснами. На блакитному металi блиснуло сонце. "Бейкерсфiлд", - майнула у Мiкса думка. Зустрiч з хлопцями, якi говорили, що для того, щоб дiстати грошi, потрiбен час. Той самий седан кольору яйця малиновки, звiдки через хвилину його спробували притиснути.
  Мiкс посмiхнувся - також широко та нешкiдливо. Палець лiг на спусковий гачок. Тепер вiн упiзнав костлявого - Мел Лансфорд, легавий iз Голлiвудської дiлянки. Вiчно красу"ться на кафешцi "Скривенер", буду" очi офiцiанткам i випина" груди, показуючи медалi за влучну стрiлянину.
  - Лiтак чека", - оголосив товстун, пiдходячи.
  Мiкс вихопив з-за спини дробовик i вистрiлив. Товстун отримав заряд i вiдлетiв назад, збивши з нiг Лансфорда. Мексикашки кинулися врозтiч. Мiкс забiг у кiмнату, почув дзвiн скла в задньому вiкнi, рвонув убiк матрац. Мiшенi - не бий лежачого: лише дво". Три-чотири пострiли зблизька.
  Дво" впали. Ще трьох, що обережно пробираються вздовж стiни, забризкало кров'ю та осколками скла. Мiкс стрибнув через порiг, впав на землю, розстрiляв патрони, що залишилися, по трьох парах нiг. Вiльною рукою пошарив поруч iз собою - намацав у мерця на поясi револьвер.
  З двору - крики, шум бiгу по гравiю нiг. Мiкс кинув непотрiбний ствол, привалився до стiни. Смак кровi у ротi. Три тiла, що корчаються в пилу - три пострiли в голову, в упор.
  З кiмнати долинули глухi удари. Поруч, варто лише руку простягнути, двi гвинтiвки.
  - Ми його дiстали! - крикнув Мiкс.
  Почув у вiдповiдь крики, почекав, поки у вiконному отворi не з'явилися руки i ноги, схопивши найближчу до нього гвинтiвку, вiдкрив стрiлянину: по тiлах, по головах, по брудно-бiлiй штукатурцi стiн, по сухому дереву косяка, по якому тут же побiгли язички полум'я. .
  Тепер - по тiлах - до кiмнати. Переднi дверi вiдчиненi, його арсенал так i лежить на пiдвiконнi. Щось дивно стукнуло: обернувшись, Мiкс побачив, як з-за лiжка випрямля"ться людина з револьвером у руцi.
  Мiкс кинувся на пiдлогу, спробував штовхнути нападника ногою - не дiстав. Куля просвистiла зовсiм близько. Мiкс вихопив кнопар, стрибнув, ударив - раз, другий, у шию, в обличчя. Незнайомець закричав, безладно натискаючи на спуск: кулi з вереском i скреготом рикошетували вiд стiн. Мiкс перерiзав йому горло, перекотився через нього, ногою зачинив дверi, схопив свої два стволи - i тiльки тодi наважився зiтхнути.
  Сухi сосновi дошки зайнялися швидко; вогонь вже пiдсмажував мерцiв. Єдиний вихiд - через переднi дверi. Скiльки їх там ще - трима" дверi на прицiлi та чека"?
  Знову пострiли.
  Град куль iз двору вирвав шматки стiн. Одна засiла у Мiкса в нозi, ще одна цокнула по спинi. Мiкс упав. Пострiли не припинялися. Вибили дверi - тепер потрапив пiд перехресний вогонь.
  Пострiли стихли.
  Мiкс лiг на живiт, сунув обидва револьвери собi пiд груди i прикинувся мертвим. Тяглися секунди. Ось у дверях з'явилися четверо з гвинтiвками. Обережнi пошепки:
  - Вiдстрибався!
  - Тихо тихо...
  - Ну, вовчаря!
  Четверо входять усередину: Мела Лансфорда серед них нема". Декiлька стусанiв у бiк. Тяжке дихання, смiшки. Хтось пiддяга" його ногою. Голос:
  - Жирний, гад!
  Мiкс схопив за ногу i смикнув. Людина впала навзнак. Мiкс перекинувся на спину, розстрiлюючи обойму - стрiляв в упор, промахiв не було. Полягли всi четверо. Закинувши голову, Мiкс глянув у двiр - i встиг засiкти, як усмiха"ться Мел Лансфорд.
  А потiм за спиною у нього пролунало:
  - Ну, привiт, синку.
  З полум'я вийшов Дадлi Смiт у сiрiй шинелi пожежника. Мiкс кинув погляд у куток, де бiля матраца валялася його валiза: майже сто тисяч доларiв, крiм героїну.
  - Дад? Схоже, ти пiдготувався до справи на совiсть.
  - Я, як бойскаут, завжди готовий. А ось ти, синку, написав заповiт?
  Найнадiйнiший спосiб накласти на себе руки - зiрвати угоду, яку догляда" Дадлi Смiт. Мiкс схопився за зброю. Дадлi вистрiлив першим. Остання думка Мiкса була про те, що цей покинутий мотель чимось схожий на Аламо.
  
  
  
  
  
  ЧАСТИНА ПЕРША
  Криваве Рiздво
  
  
  
  
  ГЛАВА ПЕРША
  
  
  Бад Уайт сидить у патрульнiй машинi без розпiзнавальних знакiв навпроти Сiтi-холу. На величезнiй ялинцi блимають рiзнокольоровi цифри: "1951".
  На задньому сидiннi Бада - випивка для сьогоднiшньої вечiрки в дiлянцi. Весь день вiн збирав данину з торговцiв спиртним, наплювавши на вказiвки Паркера: на святвечiр i на Рiздво одруженi офiцери милуються з дружинами, так що холостяки повиннi працювати за двох, а у бригади Центральної дiлянки особливе завдання: загребти з вулиць усiх бомжiв i до завтра потримати у в'язницi, щоб якийсь мiсцевий бичара не вдерся на благодiйний ранок у саду у мера Баурона i не сховав усiх тiстечок.
  Минулого року була iсторiя - якийсь чокнутий нiгер пiдвалив до святкового столу, розштовхав дiтлахiв, дiстав зi штанiв свiй шланг i вiдлив у глечик лимонаду, призначений для сироток, а на господиню будинку гаркнув:
  - Закрий пащу, суко!
  З мiсiс Баурон - напад, до лiкарнi везти довелося. А Вiльям X. Паркер тодi тiльки-но очолив полiцiю Лос-Анджелеса ... Неслабке Рiздво у нього вийшло. Ось тепер i намага"ться.
  Скорiше б кiнець змiни! Дiстатися дiльницi, розчавити пляшечку-другу... Бад подумав про те, яку пику скривить Ед Екслi, помiчник командира бригади, коли почув запах спиртного. I ще про те, що Джоннi Стомланато вже на двадцять хвилин запiзню"ться.
  Бад увiмкнув рацiю. Крiзь гуркiт перешкод надходили повiдомлення: крадiжки в магазинах, налiт на винний магазин у китайському кварталi... Пасажирськi дверi вiдчинилися, i в машину ковзнув Джоннi Стомпанато.
  Бад увiмкнув свiтло на приладовому щитку.
  - Зi святом вiтаю! - Заговорив Джоннi. - Я тут вам подарунки припас... А де Стенсланд?
  Бад змiряв його поглядом. Охоронець Мiккi Коена вже мiсяць як сидiв без роботи: його бос загримiв за несплату податкiв. Вiд трьох до семи за федеральним кодексом у в'язницi Мак-Нiл. Тепер про те, щоб манiкюрити нiгтi в салонi, Джоннi Стомп i думати нi-нi, штани - i тi гладити самому доводиться.
  - Сержант Стенсланд пресу" бомжiв. А на жало кидати все одно стiльки ж.
  - Шкода, шкода. З Дiком спiлкуватися при"мнiше. Сам зна"ш, Венделле.
  Красень Джоннi: гарненька iталiйська мордочка, пишнi кучерi. Кажуть, член у нього як у коня, i Джоннi їм шалено пиша"ться.
  - Викладай, що там у тебе.
  - Ось я i кажу, офiцер [7] Уайт, з Дiком розмовляти одне задоволення - не те що з деякими!
  - Ти що, до мене нерiвно диха"ш чи просто хочеться побалакати?
  - Я нерiвно дихаю до Лани Тернер [8] . А ти - до хлопцiв, якi б'ють дружин. Я чув, ти просто шизе"ш, коли бачиш жiнку в бiдi. А скiльки їй рокiв i яка вона собою, тобi начхати. Що ж, у всiх свої слабкостi.
  Бад хруснув пальцями.
  - Ти заклада"ш своїх i цим живеш. А твiй Мiккi - наркодилер i сутенер, i таким залишиться, хоч би скiльки вiн вiдраховував на благодiйнiсть. Так що мої слабкостi не вашим подружжя. Capisce [9] , говнюк?
  Стомпанато нервово посмiхнувся. Бад визирнув у вiкно: збирач милостинi з Армiї порятунку в костюмi Санта-Клауса прямував до винного магазину навпроти, на ходу вивуджуючи зi сво"ї благодiйної суми жменю дрiбницi.
  - Слухай, тобi потрiбна iнформацiя, а менi грошi. Мiккi та Девi Голдман мотають термiн. Поки їх нема", всiма справами заправля" Мо Ягелка - а в цього скнари взимку снiгу не випросиш! Залагодив: нема" роботи та нема" роботи. До Джека Вейлена штовхатися марно - на хрону я йому потрiбен. I вiд Мiккi, чорт би його забрав, нема" звiсток.
  - Мiккi тобi не платить? Дивно, адже вiн сiв людиною не бiдною. Мабуть, його обiкрали - але я чув, вiн знайшов злодiя i вкрадене повернув.
  - Чув, та не почув, - похитав головою Джоннi. - Того цапа вiн знайшов, це точно, а ось товар - з кiнцями! I порошок, i сто п'ятдесят штук зелених, як крiзь землю. Такi ось справи, офiцере Уайт. Тож якщо за кап-кап у вас там ще платять, готовий здати серйозну масть.
  - Гаразд, Джоннi, алмаз-людина. Ми не в мiланськiй оперi, тож закiнчуй пiснi спiвати i переходь до справи.
  Джоннi натягнуто захихотiв.
  - За двадцятку - кишеньковий злодiй. За тридцятку - магазинник i аматор вiдмiтити дружину. Не тягни - вирiшуй, я п'ять хвилин тому бачив цього хлопця за роботою в "Орбасi".
  Бад простягнув йому двадцять доларiв - i ще десять. Джоннi схопив грошi.
  - Ральфi Кiннард. Щiльний, бiлобрисий, рокiв сорок. Замшевий жакет, сiрi фланелевi штани. Кажуть, б'" дружину до напiвсмертi та змушу" працювати на панелi, щоб покривати свої картковi програшi.
  Бад записав вiдомостi.
  - Зi святом, Венделле! - посмiхнувся Стомпанато.
  Бад узяв його за краватку i смикнув. Стомп приклався чолом про приладову дошку.
  - I тебе з Новим роком, мудочес.
  
  
  
  * * *
  
  
  В "Орбасi" то ще стовпотвор. I бiля прилавкiв, i навколо вiшалок народу безлiч. Розсуваючи покупцiв лiктями, Бад мчить на третiй поверх, до вiддiлу ювелiрних виробiв - улюблене мiсце магазинних злодюжок.
  Ряди годинникiв на прилавках, довгi черги бiля касових апаратiв. Бад насилу протиску"ться крiзь гуркiтливi натовпи домогосподарок з дiтлахами, нишпорячи очима в пошуках блондинiв. I раптом бачить у дверях сортира бiлобрису потилицю та замшеву спину.
  Бад розверта"ться - i за ним. Бiля урильникiв - два старi пердуни. З-пiд дверей кабiнки видно спущенi штани iз сiрої фланелi. Бад пригина"ться, загляда" в щiлинку: так i ", чоловiк перебира" i розсову" по кишенях коштовностi. На мiсцi злочину!
  Дво" старих хричiв застiбають ширинки та виходять. Бад барабанить у дверцята:
  - Вiдкривай! Архангел з'явився за тобою.
  Дверi вiдчиняються - назустрiч йому вилiта" кулак. Удар по повнiй програмi: Бад пада" на раковину. Кiннард жбурля" йому в обличчя жменю запонок i кида"ться тiкати. Бад - за ним.
  Покупцi перегороджують дорогу. Кiннард спритно лавiру" мiж людьми, вискаку" через чорний хiд. Бад злiта" вниз пожежними сходами. На стоянцi чисто: нi Кiннарда, нi машин, що поспiшно вiд'їжджають. Бад бiжить до патрульного автомобiля, включа" рацiю:
  - Чотири-А-три-один запиту" диспетчера.
  Трiск перешкод. Потiм:
  - Слухаю, чотири-А-три-один.
  - Остання вiдома адреса. Бiлий чоловiк, iм'я Ральф, прiзвище Кiннард. Швидше за все пишеться так: К-i-н-н-а-р-д. Глянь, гаразд?
  Диспетчер пiдтверджу" запит та вимика"ться. В очiкуваннi вiдповiдi Бад завда" серiї коротких ударiв уявному противнику: бам-бам-бам-бам-бам... Знову трiщить радiо:
  - Чотири-А-три-один, отримано вiдповiдь на ваш запит.
  - Чотири-три-один слуха".
  - Вiдповiдь позитивна. Кiннард, Ральф Томас, чоловiк, бiлий, дата народження.
  - Чорт забирай, я ж сказав, менi потрiбна тiльки адреса!
  Диспетчер, пирхнувши:
  - Вважай це подарунком на свято. Адреса: Евергрiн, 1486. Сподiваюся, ти...
  Бад вимика" передавач i рве на схiд до Терасу. За сорок миль на годину i з сиреною дiстанеться Евергрiн за п'ять хвилин. Повз пролiтають номери - 1200-тi, 1300-тi... Ось i 1400-тi - збiрнi будиночки, в яких селилися пiсля вiйни демобiлiзованi.
  А ось i вiн, 1486: товстий шар штукатурки, на даху - сяючий неоновий Санта на санях з оленем. Бiля ганку - дово"нний "форд". Усерединi свiтиться свiтло. У освiтленому вiкнi Ральфi Кiннард вправля" мiзки жiнцi у лазневому халатi.
  Жiнцi рокiв iз тридцять п'ять. Обличчя червоне, набрякле. Вона вiдсаху"ться вiд Кiннарда, халат розорю"ться - Бад бачить груди, багряно-чорнi вiд синцiв, ребра в саднах.
  Бад поверта"ться до машини за кайданками. Тут його зустрiча" миготливий передавач.
  - Чотири-три-один слуха".
  - Чотири-А-три-один, термiнове повiдомлення. Напад на полiцейських за адресою Рiверсайд, 1990, бiля бару. Пiдозрюваних шестеро затримати поки не вдалося. Впiзнанi за номерним знаком автомобiля. Повiдомлено всiх полiцейських загонiв мiста.
  По спинi у Бада пробiга" холодок.
  - Погано з хлопцями?
  - Вiдповiдь позитивна. Чотири-А-три-один, вирушайте за адресою 5314, 53-а авеню, Лiнкольн-Хайтс. Затримайте Дiнардо, Д-i-н-а-р-д-о, Санчеса. Чоловiк, мексиканець, двадцять один рiк.
  - Зрозумiв. Направ патрульну машину на Евергрiн, 1486. Пiдозрюваний - бiлий чоловiк. Мене тут не буде, але хлопцi його побачать. Нехай вiзьмуть його - затримання я сам потiм оформлю.
  - Затримання ре"струвати на дiлянцi Холленбек?
  Бад каже "так", вистача" кайданки - i знову до хати.
  Клаца" рубильниками на розподiльчому щитку бiля ганку - будинок занурю"ться у темряву, тепер свiтяться лише сани Санта-Клауса. Бад вистача" шнур, що тягнеться на дах, i смика". Неонова конструкцiя летить униз i вдаря"ться об землю, розсипаючи iскри.
  Вискаку" Кiннард, спотика"ться об останки неонового оленя, пада". Бад приклада" його фiзiономi"ю про асфальт i надяга" наручники. Ральфi ви" i гризе землю, поки Бад зачиту" йому звичний текст:
  - Вiдсидиш рокiв пiвтора. А коли вийдеш, я знатиму про це. З'ясую, хто твiй iнспектор з нагляду, i поговорю з ним до душi. I тебе вiдвiдуватиму час вiд часу. Ще раз пальцем її торкнешся - знову сядеш, i тепер уже за статтею за зґвалтування неповнолiтньої. А зна"ш, що у Квентiнi роблять iз тими, хто дiтей ґвалту"? Зна"ш, виродок? Пiдоров iз них роблять!
  Дружина Кiннарда пора"ться бiля щитка - вмика"ться свiтло.
  - Чи можна менi поїхати до матерi? - Запиту" вона. Бад обмацу" кишенi Ральфi. Ключi згорнутi в трубочку долари.
  - Берiть машину та постарайтеся влаштуватися.
  Кiннард стогне, випльовуючи зуби. Мiсiс Ральфi бере ключi, витяга" з трубочки десятку.
  - З Рiздвом вас, - каже Бад.
  Мiсiс Ральфi посила" йому повiтряний поцiлунок i сiда" до машини. З двору "форд" виїжджа" заднiм ходом, ламаючи колесами Санту з миготливим оленем.
  
  
  
  * * *
  
  
  П'ятдесят третя авеню. Код ситуацiї: 2 - без сирени. Бада трохи випередила чорно-бiлу патрульну машину. Звiдти вилiзли Дiк Стенсланд та дво" патрульних у формi.
  Бад посигналив, i Стенс пiдiйшов до його машини.
  - Що трапилося, напарник?
  Стенсланд тицьнув пальцем у одноповерхову халупу.
  - Ось тут засiв один iз тих, що стрiляли. Принаймнi один - може, й бiльше. Їх було шестеро: четверо латиносiв, дво" бiлих - а наших лише дво". Браунелл та Хеленовскi. У Браунелла начебто черепна травма, а Хеленовскi, мабуть, втратив очi.
  - Нiчого собi "начебто"!
  Стенс дихнув на нього парами джину та лосьйону для освiження порожнини рота.
  - До слiв чiплятимешся?
  Бад вийшов iз машини.
  - Не буду. Скiльки вже заарештовано?
  - Нуль. Нашим першим буде.
  - Тодi скажи патрульним, нехай тримаються осторонь.
  Стенс похитав головою.
  - Вони з Браунеллом приятели. Бажають взяти участь.
  - Ну нi, цей наш! Здамо, пiдпишемо всi папери - i гуля"мо! У мене в машинi три ящики: "Уокер Блек", "Джим Бiм" та "Каттi".
  - А Екслi? Сам зна"ш, який вiн праведник. Сперечаюся на що хочеш, йому не до вподоби доведеться, що полiцейськi п'ють на посту.
  - Ед Екслi - помiчник командира. А командир - Фрiлiнг, i вiн випити не дурень, весь у тебе. Тож щодо Екслi не хвилюйся. Гаразд, ходiмо, менi сьогоднi ще один рапорт писати.
  Стенс реготав.
  - Та я вже чув. Напад на жiнку за обтяжливих обставин. Стаття шiстсот двадцять третя, пункт перший калiфорнiйського КК, чи не так? Поки iншi п'ють та гуляють, Бад Уайт ряту" прекрасних дам?
  - Точно, кожному сво". Ну, що, пiшли?
  Стенс пiдморгнув. З револьверами вони обережно, вздовж стiни, наблизилися до ґанку. У халупi було темно. Щiльнi штори не пропускали жодного променя свiтла. Приглушено працювало радiо - Бад почув уривок реклами "шевроле" "Кiт Фелiкс". Дiк вiдчинив дверi ногою.
  Мексиканцi - хлопець i дiвчина - з криками кинулися навтьоки коридором. Стенс прицiлився, але Бад не дав йому вистрiлити. Вони кинулися навздогiн: Бад попереду, Дiк слiдом, пихкаючи i натикаючись на меблi. Наздогнали латиносiв у кухнi, бiля вiкна: далi тiкати не було куди.
  Мексиканцi повернулися, пiдняли руки: вiн - звичайне шпаня, вуличний недоросль, вона - симпатична дiвчина приблизно на шостому мiсяцi.
  Хлопця пикою до стiни, руки за голову. Бад обшукав його: посвiдчення особи на iм'я Санчеса Дiнардо, трохи дрiбницi. Дiвча захлюпала, здалеку завили сирени. Бад розгорнув Санчеса, врiзав по яйцях:
  - Це тобi за наших, Санчо. Вважай, що легко вiдбувся.
  Стенс обернувся до дiвчини.
  - Вали звiдси, люба, - порадив їй Бад, - поки мо"му другу не надумалося перевiрити в тебе ре"страцiю.
  Тут дiвчисько зовсiм розклеїлося:
  - Madre mia! Madre mia! [10]
  Стенс пiдштовхнув її до дверей. Санчес стогнав, згорнувшись клубком на пiдлозi. За вiкном невимушено стирчали салаги-патрульнi.
  - Гаразд, чорт з ним, вiддамо його дружкам Браунелла.
  - Хай хлопцi радiють, - кивнув Стенс i помахав патрульним.
  - Надягнiть на це наручники, - наказав Бад, коли новобранцi увiйшли на кухню, - i оформiть затримання. Напад на полiцейського, опiр пiд час затримання.
  Салаги потягли Санчеса до виходу. Стенс посмiхнувся:
  - Бад Уайт - захисник жiнок. Що далi? Скоро перейдеш на собачок та дiточок?
  Баду згадалася мiсiс Ральфi - понiвечене обличчя, груди в синцях. Гарний подарунок припас їй чоловiк на Рiздво.
  - Подивимося. Гаразд, пiшли нарештi, випивка чека". Будеш добре поводитися - дивишся, тобi дiстанеться цiла бульбашка!
  
  
  РОЗДIЛ ДРУГИЙ
  
  
  Престон Екслi зiрвав покривало. Гостi заохали i заохали, член мiської ради заплескав у долонi, проливши свiй я"чний коктейль [11] на одне зi свiтських левиць. Не типовий святвечiр для копа, подумалося Еду Екслi.
  Ед глянув на годинник - 8:46. У дiлянцi треба бути опiвночi. Престон Екслi широким жестом вказав на макет.
  Вiн займав пiвкiмнати: парк розваг, повний гiр iз пап'"-маше, картонних ракет, ковбойських мiстечок Дикого Заходу. Бiля ворiт - мультяшнi герої: Мучi-Маус, бiлченя Скутер, каченя Деннi - все потомство Реймонда Дiтерлiнга, беззмiннi герої "Години фантазiй" i незлiченної безлiчi мультяшок.
  - Ледi та джентльмени, представляю вам Фантазiленд - Країну фантазiї! Фiрма "Екслi Констракшн" зведе цей парк вiдпочинку та розваг у Помонi, штат Калiфорнiя: дата вiдкриття - квiтень 1953 року. За масштабом та винахiдливiстю проекту "Фантазiленд" нема" рiвних в iсторiї: це цiлий всесвiт, казкова країна Реймонда Дiтерлiнга, батька сучасної анiмацiї, де будуть радiти i насолоджуватися життям дiти рiзного вiку. У Фантазiлендi вони матимуть змогу познайомитися зi своїми улюбленими героями, створеними генi"м Дiтерлiнга. Фантазiленд стане улюбленим мiсцем для всiх, хто молодий не лише тiлом, а й душею!
  Ед дивився на батька. П'ятдесят сiм рокiв (вигляда" на сорок п'ять): полiцейський бог зна" в якомусь поколiннi, господар особняка в Хенкок-парку. Людина, якiй варто пальцем ворухнути - i всi мiськi гулi, забувши про свої плани на святвечiр, побiжать до нього. Гостi зааплодували. Престон вказав на високу, вкриту снiговою шапкою гору.
  - "Свiт Пола", ледi та джентльмени. Точна копiя гори в Сь"рра-Невада. У "Свiтi Пола" на вас чека" захоплююче катання на санях та лижах, а також вистави для всi"ї родини за участю Мучi, Скутера та Деннi. Ви запита"те, чому "Свiт Пола"? Хто такий Пол? Пол - це син Реймонда Дiтерлiнга, хлопчик, який трагiчно загинув у 1936 роцi. Вiн потрапив пiд лавину пiд час турпоходу в гори - на тiй горi, копiю якої ви зараз бачите. Але досить про сумне: додам, ледi та джентльмени, що десять центiв з кожного долара, витраченого вiдвiдувачами у "Свiтi Пола", пiде у Фонд допомоги дiтям, хворим на полiомi"лiт!
  Бурхливi оплески. Престон кивнув Тiммi Валберну - актору, який гра" Мучi-Мауса в "Годинцi фантазiй": в""розубий Валберн, як завжди, жував сир. Валберн легенько пiдштовхнув чоловiка, що стояв поруч iз ним, той не залишився в боргу.
  Поки Валберн пищав i кривлявся, зображуючи Мучi, погляд Еда вихопив iз натовпу Арта Де Спейна. Ед зробив йому знак, i обидва вийшли до холу.
  - Чорт забирай, ось так сюрприз!
  - Дiтерлiнг про це оголосив у "Годинцi фантазiй". А що, тобi батько не казав?
  - Нi. Навiть не знав, що вони з Дiтерлiнгом знайомi. Цiкаво, де зiйшлися? Може, насправдi Атертон? Той хлопчина, Крихiтка Вiллi Веннерхолм - адже вiн, зда"ться, у Дiтерлiнга знiмався?
  Де Спейн посмiха"ться.
  - Я ж був при твоїм батьковi. Нi, тодi шляхи двох великих людей не перетиналися. Просто Престон вмi" налагоджувати зв'язки. До речi, про зв'язки: звернув увагу на цього Мучи-Мишака та його друга?
  Ед кива".
  - А хто це?
  З кiмнати долина" вибух смiху. Де Спейн проводить Еда до кабiнету.
  - Бiллi Дiтерлiнг, син Рея. Оператор "Жетона Честi" - серiалу, який щотижня прославля" нашу доблесну полiцiю на всю країну. От i я думаю: цiкаво, коли Тiммi робить Бiллi мiнет, сирнi крихти в зубах не заважають?
  Ед смi"ться.
  - Ну ти й женеш, Арте!
  Де Спейн вальяжно розкида"ться у крiслi.
  - Еддi, скажу тобi, як колишнiй коп - копу нинiшньому: у тебе навiть слово "женеш" звучить немов у професора з коледжу. I взагалi, чому ти досi Еддi? Пора б Едмунд ставати.
  Ед поправля" окуляри.
  - Ясно. Зараз почую чергову добру пораду. Не йди з патруля, бо Паркер у ньому досидiвся до начальника полiцiї. Так i просунешся вгору адмiнiстративними сходами, оскiльки природних даних Батька-командира в тебе нема".
  - З почуттям гумору в тебе не ма" значення. А ось моя порада. Позбудься цих скель. Якщо не брати до уваги Тада Грiна, нiхто в Бюро очок не носить.
  - Слухай, а ти нудьгу"ш за полiцi"ю. Якби у тебе була можливiсть, менi зда"ться, кинув би "Екслi Констракшн" разом iз п'ятьма десятками тисяч на рiк i пiшов би не озираючись.
  Де Спейн закурю".
  - Тiльки разом iз твоїм батьком.
  - Ось як?
  - Та так. У полiцiї я був лейтенантом, а Престон - iнспектором. I зараз я за нього. Хотiлося б у якiсь повiки з ним зрiвнятися.
  - Жодної "Екслi Констракшн" не було б, якби ти не розбирався у будматерiалах.
  - Дякую. I серйозно тобi кажу: позбався окулярiв.
  Ед бере зi столу фотографiю в кадрi. Старший брат Томас - у формi. За день до загибелi.
  - Якби ти був копом, я б тобi догану влiпив. За недотримання субординацiї.
  - Так, з тебе станеться! Ти яке мiсце зайняв на лейтенантському екзаменi?
  - Перше. Iз двадцяти трьох кандидатiв. При тому, що я молодший за решту мiнiмум рокiв на вiсiм, найменше пробув сержантом, i взагалi в полiцiї прослужив найменше.
  - I хочеш потрапити до Бюро розслiдувань?
  Ед ставить фотографiю на мiсце.
  - Так.
  - Ну що ж. Для початку тобi доведеться рiк-другий почекати на вакансiї. Потiм виявиться, що ця вакансiя - в патрулi. А потiм ти дiзна"шся: щоб перевестися з патруля до Бюро, потрiбно багато рокiв лизати дупу начальству. Тобi зараз двадцять дев'ять, правда?
  - Правильно.
  - Значить, лейтенантом станеш о тридцять чи тридцять один. А молодих та раннiх у нас не люблять. Жарти убiк, Ед. Це не для тебе, розумi"ш? Тi, хто служить у Бюро розслiдувань - крутi хлопцi. А ти не такий. Так, Паркер вiдкрив патрульним офiцерам шлях до Бюро - але цей шлях не для тебе, Ед. Подумай про це.
  - Арт, - каже Ед, - я хочу розслiдувати злочини. Я маю зв'язки. Я нагороджений хрестом "За видатнi заслуги" [12] . Це не круто, як на твою думку? I в Бюро Я пройду.
  Де Спейн струшу" з одягу попiл, що впав.
  - Будемо говорити вiдверто. Добре, Сонячний Джиммi?
  Дитяче прiзвисько повиса" у повiтрi.
  - Звичайно.
  - Чи бачиш... коп ти непоганий. Згодом, можливо, станеш по-справжньому класним копом. I в тому, що ти можеш натиснути на спуск, я жодної секунди не сумнiваюся. Але твiй батько... Коли треба, вiн умiв бути своїм у дошку, а коли треба - останнiм сучим сином. Його любили та ненавидiли. Ненавидiли - але любили. Ти так не зможеш.
  Ед стиска" кулаки.
  - Ти збирався дати менi пораду, дядьку Артуре. Порада копа, котрий кинув службу заради грошей, - копу, яка нiколи не пiде з полiцiї.
  Де Спейн кривиться.
  - Хочеш мо"ї поради? Будь по тво"му. Iнтригуй, навушничай, пiдспiвуй начальству, лижи дупу Вiльяму X. Паркеру. I моли Бога про те, щоб опинитись у потрiбний час у потрiбному мiсцi.
  - Як ти i мiй батько?
  - У крапку, Сонячний Джиммi.
  Ед переводить погляд на свою форму, що висить на вiшалцi. Вона пошита на замовлення: гострi стрiлки на штанах, сержантськi смужки, самотня нашивка на рукавi.
  - Бажаю тобi золотих смужок, Еддi, - каже Де Спейн. - I тасьми на кашкетi. Якби ти не був менi дорогий, я б не капав тобi на мiзки.
  - Знаю.
  - Але ж ти, чорт забирай, у нас герой!
  Ед вiдчува", що настав час змiнити тему.
  - Завтра Рiздво, i ти дума"ш про Томаса.
  Де Спейн кива".
  - Усе намагаюся зрозумiти, у чому я проколовся. Про що його не попередив. Адже вiн навiть не розстебнув кобуру.
  - Звiдки йому було знати, що вуличний щипач пiде на справу з пiстолетом?
  Де Спейн гасить сигару.
  - Томас був природжений коп, все на льоту схоплював... Так менi тодi здавалося. Мабуть, тому я тепер набрида" повчаннями тобi.
  - Його вже дванадцять рокiв нема" в живих. Я дiстануся правди.
  - Зна"ш, вважай, я забув, що ти сказав.
  - Нi, не забувай. Пам'ятай про це, коли я вступлю до Бюро. I коли батько питиме за Томаса i матiр, не здумай каятися. Батько потiм тиждень у себе не прийде.
  У дверях з'явля"ться Престон Екслi з пляшкою та келихами. Де Спейн схоплю"ться.
  - З Рiздвом, батьку, - каже Ед. - I мої вiтання.
  Престон розлива" вiскi по келихах.
  - Дякую. Так, замовлення на королiвство мультяшних гризунiв дiсталося "Екслi Констракшн". А до сиру я в життi бiльше не доторкнуся. Тост, джентльмени. За упокiй душi мого сина Томаса та мо"ї дружини Маргарет - i за нас трьох.
  Усi тро" п'ють, i Де Спейн знову наповню" келихи. Потiм Ед вимовля" улюблений тост батька:
  - Нехай злочини, якi волають до правосуддя, нiколи не залишаються нерозкритими!
  За третьою порцi"ю вiн каже:
  - Батьку, я й не знав, що ти знайомий з Реймондом Дiтерлiнгом.
  Престон посмiха"ться.
  - Ми вже багато рокiв зна"мо один одного щодо бiзнесу. Цей контракт ми з Артом тримали в секретi на прохання Реймонда - вiн хотiв сам про нього оголосити у цiй своїй дитячiй телепередачi.
  - Ти познайомився з ним, коли розслiдував справу Атертона?
  - Нi. Та я тодi й не займався будiвництвом. Артуре, у тебе " тост?
  Де Спейн розлива" по келихах залишок вiскi.
  - За блискучу кар'"ру нашого майбутнього лейтенанта у Бюро розслiдувань!
  Обидва смiються. Престон каже:
  - До речi, Едмунде, тут Джоан Морроу цiкавилася, чи ма"ш наречену. Зда"ться, вона до тебе небайдужа.
  - Дума"ш, зi свiтської левицi вийде гарна дружина для копа?
  - Для простого копа - навряд, для копа в чинах - Дуже можливо.
  - Наприклад, для шефа Бюро розслiдувань?
  - Скорiше, для командира патрульної служби, - пiдтиска" губи, Престон.
  - Батьку, ти мрiяв, що патрульну службу очолю я, а Бюро розслiдувань - Томас. Але Томас мертвий. Не позбавляй мене цi"ї можливостi! Не змушуй кроїти життя за тво"ю мiркою!
  Престон мiря" сина довгим поглядом.
  - Ясно. Добре, що ти заговорив зi мною вiдкрито, синку. Ти ма"ш рацiю: колись я справдi про це мрiяв. Але не в цьому рiч. З тебе не вийде добрий детектив. Ти не вiдчува"ш людей, їхнiх слабкостей.
  Еду згаду"ться Томас: математичний склад розуму та пристрасть до гарненьких дiвчат.
  - А Томас вiдчував?
  - Так.
  - Тату, я пристрелив би цього щипаля, щойно вiн у кишеню полiз!
  - Дiдька лисого! - бурмотить Де Спейн, але Престон жестом змушу" його замовкнути.
  - Не треба. Все нормально. Едмунде, кiлька питань, перш нiж я повернуся до гостей. Питання перше: чи зможеш ти сфабрикувати доказ, щоб вiдправити винного за ґрати?
  - Якщо знадобиться...
  - Вiдповiдай, так чи нi.
  - Я... нi.
  - Чи зможеш вистрiлити бандиту в спину, якщо розумi"ш, що на судi спритний адвокат його вiдмаже?
  - Я...
  - Так чи нi, Едмунде.
  - Нi.
  - Чи зможеш вибити зi звинуваченого зiзнання, якщо зна"ш, що вiн винен?
  - Нi.
  - Чи зможеш пiдтасувати докази на мiсцi злочину так, щоб пiдтримати версiю обвинувача?
  - Нi.
  Престон зiтха".
  - Так не рвись на посаду, де тобi доведеться робити такий вибiр. Бог дав тобi добрi мiзки: користуйся ними.
  Ед кида" погляд на форму.
  - Я й хочу ними користуватись: розслiдувати злочини.
  - Одне тобi можу сказати, - посмiха"ться Престон, - у тебе " завзятiсть, якої Томасу бракувало. У Бюро у патрулi - ти нiде не пропадеш. Не дарма тобi дали Хрест.
  Телефону" телефон, i Де Спейн знiма" слухавку. Еду згадуються японськi траншеї, i вiн не зводить очей.
  - Лейтенант Фрiлiнг з дiльницi, - каже Де Спейн. - Каже, в'язниця вже набита. I ще, що годину тому пiдстрелили двох патрульних. Дво" пiдозрюваних заарештовано, четверо ще на волi. Просить, щоб ти квапився.
  Ед поверта"ться до батька - але Престон вже в холi, обiйма"ться жартами з мером Бауроном у рiздвяному капелюсi з вухами, як у Мучi-Мауса.
  
  
  Роздiл третiй
  
  
  До дошки на стiнi прикрiплено журнальнi вирiзки: "Борець з наркотиками поранений у перестрiлцi", "Актора Мiтчума [13] застукали з марихуаною". На столi, у рамочках - статтi зi "Строго секретно": "Наркодилери тремтять, коли Вiддiл боротьби з наркотиками виходить на стежку вiйни"; "Актори стверджують: сво"ю достовiрнiстю серiал "Жетон Честi" завдячу" консультанту". До статтi про "Жетон Честi" дода"ться фото - сержант Джек Вiнсеннс iз головним геро"м, Бреттом Чейзом. Бретт Чейз - педофiл, тричi залучався за приставання до хлопчикiв, щоразу справу заминали. У дось", що зберiга"ться у редактора, про це детально розказано. У журналi ви цього знайдете.
  Джек Вiнсеннс озирнувся. Вiддiл боротьби з наркотиками спорожнiв, затих - тiльки в його кiмнатцi горить свiтло. Без десяти хвилин опiвночi. Вiн обiцяв Дадлi Смiту надрукувати за нього звiт про органiзовану злочиннiсть для Аналiтичного вiддiлу. А Фрiлiнгу обiцяв випивку для вечiрки в дiльницi - Сiд Хадженс iз "Строго секретно" ма" привезти ром, та ось щось не дзвонить. З Дадлi Джек домовився по-свiйськи: надрукувати рапорт нескладно - друку" вiн сотню знакiв за хвилину, - а за це Дадлi завтра влашту" йому обiд у "Тихому океанi" з Еллiсом Лоу. Зайвий доробок Джеку зараз не завадить, як i зв'язки в офiсi окружного прокурора. Вiн запалив i почав читати.
  Нiчого собi рапорт - на одинадцяти сторiнках! Довго, нудно, офiцiйно, з будь-якими словесними завитками, на якi Дадлi художник. Головна тема: розгубленiсть у бандитських лавах пiсля того, як загримiв у в'язницю Мiккi Коен. Джек дочитав до кiнця, виправив пару описок i почав друкувати.
  Коен у федеральнiй в'язницi на островi Мак-Нiл. Ухиляння вiд сплати прибуткового податку - вiд трьох до семи рокiв. Девi Голдман, його скарбник, - там же, теж вiд трьох до семи, звинувачення за шiстьма пунктами: податкове шахрайство - несплата до федерального бюджету. Смiт передбачав можливi розбирання мiж фаворитами Коена - Моррiсом Ягелкою та "Крутим" Джеком Вейленом: ватажка мафiї Джека Драгна депортовано, i тепер, судячи з усього, саме комусь iз цих двох належить взяти пiд контроль кримiнальне лихварство, проституцiю, букмекер. Смiт стверджував, що за Ягелкою нагляд не потрiбен - органiзатор iз нього нiкудишнiй, i що Джон Стомпанато та Ейб Тайтелбаум, довiренi "бики" Коена, стали на чесний шлях. А Лi Вакс, кiлер Коена, зайнявся релiгiйним шахрайством - торгу" якимись патентованими пiгулками, якi нiбито дають злиття з Космосом.
  Джек друкував далi. Щодо Джоннi Стомпа та Паркера Тайтелбаума. Дадлi маху дав: на чесному шляху їм нема чого робити. Цi хлопцi - бандити вiд народження.
  Вiн заправив свiжий лист. Наступна тема: минулорiчна лютнева справа. Зiрвано угоду Коена i Драгни - двадцять п'ять фунтiв героїну i приблизно сто п'ятдесят штук доларiв вкраденi. Джек цю iсторiю чув: колишнiй коп на iм'я Базз Мiкс повiв у Коена мiшок порошку i купу грошей, вiдiбрав його бабу i змився. Пристрелили його десь бiля Сан-Бернардiно - i, кажуть, зробили це за завданням Мiккi лос-анджелеськi копи разом iз громилами Коена. А крадене так i не знайшли. Версiя Дадлi: товар i грошi Базз десь закопав, а сам загинув вiд руки "невiдомої особи чи осiб". Джек усмiхнувся: якщо цi "обличчя" i носять жетони, не така людина Дадлi, щоб смiття з хати виносити - хай навiть у внутрiшньому рапортi.
  Ось нарештi i висновок: вiдколи Мiккi за ґратами, органiзована злочиннiсть перебува" у роздратi та збентеженнi. Однак варто тримати вухо гостро: не сьогоднi-завтра у Коена з'являться спадко"мцi i розпочнеться передiл влади. Проституцiя - особливо ласий шматок. I Джек пiдписав останню сторiнку: "З повагою, лейтенант Д. Л. Смiт".
  Задзвонив телефон.
  - Вiддiл наркотикiв, Вiнсеннс.
  - Це я. Їсти хочеш?
  Хадженс. Розлютити мене хоче, подумав Джек. Хрiн йому.
  - Щось ти спiзнився, Сiд. П'янка вже у розпалi.
  - У мене для тебе дещо краще, нiж випивка. Готiвка!
  - Говори.
  - Та й говорити особливо нема про що. Таммi Рейнолдс - та, що знiмалася у "Урожаї надiї". Завтра фiльм почина" йти у всiх кiнотеатрах мiста. Один хлопчина, якого я знаю, щойно загнав їй порцiю трави - таку, що на кримiнальну справу вистачить i ще залишиться. Глюки наша крихта ловить на адресу Голлiвуд-Хiллс, Маравiлья, 2245. Ти її пов'яжеш, а я про це напишу. А з нагоди Рiздва подiлюся iнформацi"ю з Мортi Бендiшем iз "Мiрор", тож тво" iм'я потрапить i до щоденних газет. Плюс п'ятдесят готiвкою та твiй ром. Ну що, схожий на Санта-Клауса?
  - Фотки будуть?
  - На всю смугу! Одягни синiй пiджак, вiн iде до твоїх очей.
  - Сотня, Сiд. А ще - дво" патрульних, по двадцятцi кожному, та десятку командиру бригади з Голлiвудської дiльницi. I органiзу"ш усi ти.
  - Джеку! У нас же Рiздво!
  - У когось Рiздво, а у когось затримання за фактом незаконного володiння наркотиками.
  - Чорт! Дай менi пiвгодини, лади?
  - Двадцять п'ять хвилин.
  - Садист ти, Джеку!
  Джек повiсив люльку, перекреслив у календарi ще один день. Черговий день без випивки та без дурницi. Чотири роки та два мiсяцi.
  
  
  
  * * *
  
  
  Джек почува"ться як актор перед тим, як ма" пiднятися завiса: Маравiлья перегороджена, бiля "паккарда" Сiда Хадженса тусуються дво" патрульних, їхнiй чорно-бiлий автомобiль припаркований посеред тротуару. Тихо, темно: Сiд уже встановив прожектор. Звiдси вiдкрива"ться вид на Бульвар - прямо на китайський театр Граумана [14] . Кращого загального плану для зйомки не вигада"ш. Джек зупинив машину, вийшов.
  Сiд засунув йому в долоню грошi.
  - Сидить у темрявi - видно, кайфу" пiд ялинкою. Дверi на вигляд хисткi.
  Джек витяг револьвер.
  - Скажи своїм хлопцям, нехай вантажать випивку до мене в машину. Бажа"ш зняти на тлi "Граумана"?
  - На тлi "Граумана"? Джекi, ти генiй!
  Джек мовчки його роздивлявся. Худий, як городн" лякало, невизначеного вiку - вiд тридцяти п'яти до п'ятдесяти. У багнюцi копа"ться i багнюкою живе. Чи зна" про те, що сталося у жовтнi сорок сьомого, двадцять четвертого числа? Якщо зна", їх iз Джеком умовляння - на все життя.
  - Сiд, скажи сво"му фотографу: коли я витягну її на ганок, не хочу, щоб цей чортiв прожектор бив менi в очi.
  - Вважай, я йому вже сказав.
  - Гаразд, а тепер рахуй до двадцяти.
  Хадженс почав вiдраховувати. Джек ступив на ґанок, вибив дверi плечима. Спалахнув прожектор, яскраво висвiтливши кiмнату: ялинка, а пiд нею, на килимi притулилася одна до одної парочка в спiднiй бiлизнi.
  - Полiцiя! - гаркнув Джек, i голубки застигли. Промiнь свiтла вихопив на диванi пухку сумку, повну трави.
  Дiвчина заверещала, хлопець потягнувся за штанами. Джек настав йому на груди.
  - Руки! Повiльно.
  Хлопець звiв зап'ястя, i Джек однi"ю рукою заклацнув на ньому кайданки. Увiрвалися патрульнi та кинулися до доказу. Придивившись у хлопця, Джек його впiзнав - Рок Рокуелл, що пода" надiї кiнозiрочка з компанiї РКО. Дiвча здуру кинулося тiкати, Джек схопив її. I обох - на ганок, у свiт прожектора.
  - Повернися, Джеку! - заволав Хадженс. - Спиною до "Граумана" повернися!
  Джек повернувся i притиснув до себе обох пiдозрюваних - гарненькi переляканi мордочки, напiвголi тiла. Мигнули спалахи.
  - Знято! - крикнув Хадженс. - Забирайте!
  Кричучих закоханих потягли до себе в машину патрульнi. У сусiднiх будинках засвiтилися вiкна, зачинили дверi. Джек повернувся i знову увiйшов до хати.
  Запашок марихуани - чотири роки минуло, а йому все не забути, як солодко пахне ця погань. Хадженс уже тут: копа"ться в ящиках, витягу" на свiт божий штучнi члени, собачi нашийники з шипами. Джек знайшов телефон, перегорнув записник - раптом знайдеться телефон наркодилера? З книги випала на пiдлогу вiзитна картка: "Флер-де-Лiс" [15] . Двадцять чотири години на добу - все, що побажа"те ".
  Сiд щось нерозбiрливо забурмотiв. Джек засунув картку назад.
  - Вголос давай.
  Хадженс, вiдкашлявшись:
  - Тихий рiздвяний ранок у Мiстi Ангелiв. Добропоряднi громадяни сплять сном праведникiв - а наркомани нишпорять мiстом у пошуках марихуани, зловiсної трави, корiння якої тягнеться прямо з Ада. Таммi Рейнолдс i Рок Рокуелл, що занурилися в вазi кiнозiрки, придбали порцiю наркотику i тепер вдаються до розпусти в розкiшному особняку Таммi на Голлiвудських пагорбах. Вони не знають, що грають iз вогнем без азбестових рукавичок! Не знають, що їхнiм слiдом уже йде людина, здатна роздмухати цей вогонь! Не знають, що до них поспiша" гроза наркодилерiв та беззмiнний зберiгач спокою чесних громадян - знаменитий детектив Джек Вiнсеннс! А "Вiнсеннс" означа" "Вiкторiя" - Перемога з великої лiтери! Отримавши вiдомостi з анонiмного джерела, сержант Вiнсеннс... та й таке iнше. Як тобi, Джекi?
  - Гарно.
  - Точно! Такi ось краси i забезпечують менi тираж у дев'ятсот тисяч. I мiж iншим, продажi все зростають! Зна"ш що? Додам я, мабуть, що ти двiчi розлучався, бо на перше мiсце ставиш боротьбу з наркотиками, а жiнки твої не могли цього пережити. I ще: що ти вирiс у притулку мiста Вiнсеннс, штат Iндiана, i прiзвище отримав на честь цього мiстечка. Джек - Переможець iз ба-а-альшої лiтери!
  А у вiддiлi його звуть "Смiттярщик Джек" - з того часу, як, спiймавши Чарлi Паркера на прiзвисько Баклан, сунув його головою в смiтт"вий бак у клубу "Замбоанга".
  - Краще про "Жетон Честi" напиши. Як я з Мiллером Стентоном пиво п'ю, як Бретта Чейза вчив грати копа. Що без консультанта та серiалу нiякого не було б. Щось таке.
  Хадженс пирхнув.
  - Бретт мабуть все малолiтками бiга"?
  - А негри все ще вмiють танцювати?
  - Тiльки на пiвдень вiд бульвару Джефферсона. Дякую за статтю, Джеку.
  - Нема" за що.
  - Я серйозно. Завжди радий тебе побачити.
  Ах ти тарган паршивий! Ось зараз пiдморгнеш - бо зна"ш чудово: варто тобi слiвце шепнути Вiльяму X. Паркеру, моралiсту недоробленому, i менi кранти. Зна"ш ти, чудово зна"ш, що трапилося в сорок сьомому роцi, мабуть i документи все при тобi, i нiчого не варто пiдсунути їх комусь слiд, так, щоб мене пiдставити, а самому залишитися чистеньким ...
  Хадженс пiдморгнув.
  Нi, подумав Джек. Може, й багато " у дось" у редактора "Строго секретно". Але не все.
  
  
  РОЗДIЛ ЧЕТВЕРТИЙ
  
  
  Вечiрка в самому розпалi: дiлянка набита битком.
  Безкоштовний бар: скотч, бурбон, ром, принесений Джеком Вiнсеннсом Смiттярем. Дiк Стенсленд написав я"чний коктейль пiд назвою "Стара ворона". Хтось поставив на патефон непристойнi рiздвянi пiсеньки: Санта зi своїм оленем там витворяють - не перекажеш. У чергуваннi яблуку нема куди впасти, i всi йдуть i йдуть патрульнi з нiчної змiни, стомленi виловом бродяг i спраглих випивок.
  Бад оглянув натовп. Фред Турентайн кида" стрiлки у портрети розшукуваних, Майк Крагман та Уолт Дьюкширер грають у "назви негра" - на парi в четвiрок вгадують iмена кольорових в'язнiв на знiмках iз полiцейської картотеки. Джек Вiнсеннс потягу" содову, лейтенант Фрiлiнг вирубався, впустивши голову на стiл. Ед Екслi намагався втихомирити товаришiв по службi, а коли нiчого не вийшло, втiк у себе в кабiнетi - ре"стру" там заарештованих, розклада" по папках рапорти про затримання.
  П'янi майже всi, а хто не п'яний, той посилено над цим працю".
  I майже всi говорять про Браунеллу i Хеленовськи - двох патрульних, що сьогоднi потрапили в невiдкладну допомогу, про затриманих нападникiв i про тих двох, якi, як i ранiше, бiгли.
  Бад стояв бiля вiкна. Уривки чуток бiгали по кiмнатi, обростаючи мальовничими подробицями: Браунеллу розiрвали губу до носа, Хеленовський один iз нападникiв вiдкусив вухо. А Дiк Стенсленд узяв стовбур i подався на вулицю мексикашок вiдстрiлювати. Цьому Бад ладен був повiрити: сам бачив, як Стенс преться до автостоянки з помповим напереваги.
  Голоси ставали голоснiшими. Бад вийшов на стоянку, притулився до патрульної машини.
  За вiкном мрячило. Бiля дверей тюремного вiдсiку бiйка - Дiк Стенсленд впиха" всередину двох. Чути крики. У Стенсленда скоро двадцять рокiв вислуги, дума" Бад. Ех, напарник ... З чергування Френк Доуертi сльозливим тенорком затягу" "Срiбнi дзвiночки".
  Бад вiдiйшов подалi: музика нагадала про матiр. Закурив - не допомогло.
  Вiн не змiг її захистити. Адже йому було вже шiстнадцять. Старий прийшов додому. Тiльки торкни її ще раз, сказав Бад, - уб'ю. А потiм лiг спати - i отямився скований по руках i ногах, притягнутий кайданками до лiжка. У нього на очах старий забив матiр до смертi монтуванням. I пiшов. А Бад залишився в порожнiй кiмнатi поряд iз трупом. Вiн кричав, доки не зiрвав голос. Тиждень вiн провiв там - без води, у мареннi, дивлячись, як розклада"ться його мертва мати. Його знайшов шкiльний iнспектор, який вiдловлював прогульникiв, а старого люди з вiдомства шерифа Лос-Анджелеса. Потiм суд, адвокат, прохання про змiну квалiфiкацiї - з убивства першого ступеня на другий. Довiчне. За дванадцять рокiв старий вийшов на поруки. Тодi син - Венделл Уайт iз полiцейського управлiння Лос-Анджелеса - вирiшив його вбити.
  Але старий зник.
  Втiк з-пiд нагляду i жодного разу не з'явився в жодному зi звичних мiсць. Бад не залишав пошуки. Iшов на жiночий крик. Найменший шум - i вiн був тут. Якось увiрвався в будинок, де господиня обпекла руку бiля плити. Iнший раз злякав сiмейну парочку, котра займалася любов'ю.
  Старий, як крiзь землю, провалився.
  Бад вступив до Бюро розслiдувань, став напарником Дiка Стенса. Дiк i навчив його всiм ходам-виходам. А вислухавши його iсторiю, сказав: знайти його ти не можеш, проте можеш зрiвняти рахунок. Притисни до нiгтя пару-трiйку виродкiв, якi б'ють дружин, - дивишся, i кошмарам твоїм кiнець настане. Незабаром i випадок представився: в руки Баду потрапив бешкетник, любитель сiмейно-побутового рукоприкладства, який уже три рази вiдсидiв за карами. Дорогою в дiлянку Бад зупинив машину i запропонував забiяку для рiзноманiтностi помахатися з чоловiком. Без наручникiв, голими руками, вiч-на-вiч. Переможе - вiльний. Дебошир погодився. Бад зламав йому нiс, щелепу, ударом ноги розiрвав селезiнку. Дiк мав рацiю: кошмари припинилися.
  У полiцiї Бада почали поважати - i побоюватись.
  Вiн пiдтримував свою репутацiю. Не забував про старих клi"нтiв: якщо адвокат допомагав їм виплутатися - дзвонив додому, якщо їх випускали на поруки - вiдвiдував: Ласкаво просимо додому, хлопцi, ще раз спробу"те розпустити руки - я з вами iнакше поговорю. Деколи врятованi жертви намагалися йому вiддячити. Бад не пiддавався i знаходив собi жiнок iнших мiсцях. Вiн вiв список процесiв i вiдпусток на поруки, посилав своїм "пiдопiчнiм" листiвки до в'язницi та стiйко виносив дисциплiнарнi стягнення через скарги на надмiрне насильство пiд час виконання законної процедури. Дiк Стенс зробив з Бада гарного детектива. Скоро їхнi ролi змiнилися: тепер уже Бад, як нянька, доглядав свого вчителя, стежив, щоб той не напивався на чергуваннi, дотримувався, коли Стенсу приходило полювання вiдкрити пальбу без серйозних пiдстав. Бад був постiйно напоготовi: Стенс з'їжджав з котушок - розкручував власникiв барiв на безкоштовну випивку, за хабарi вiдпускав грабiжникiв.
  Баду здалося, що патефонний спiвак у чергуваннi дивно зафальшивив, але одразу зрозумiв, що музика тут нi до чого. З в'язницi почулися голоснi голоси. Нi, не голоси - хриплi крики.
  Вони все посилювалися. Безладна говiрка в коридорi, квапливий тупiт нiг - схоже, вечiрка перемiща"ться з чергування до мавпника. Здогад: п'яний Стенс зiрвався з ланцюга. I iншi, пiдiгрiтi спиртним та злiстю за товаришiв, зараз до нього при"днаються. Бад рвонувся зi свого укриття, вiдчинив дверi.
  Прохiд мiж камерами битком набитий. Декiлька гратчастих дверей вiдчинено. Заарештованi тиснуться до стiн. Стиснутий у натовпi, надрива"ться Ед Екслi, намага"ться навести лад - нiхто його не слуха". На пiдлозi Бад помiтив зiпсований список затриманих. Шестеро вiдзначенi галочками: Санчес, Дiнардо; Карбiгаль, Хуан; Гарсiя, Езекiель; Часко, Рей"с; Рай", Деннiс; Валупек, Клiнтон. Тi, що напали на патрульних.
  Алкашi в "акварiумi" криками пiдливають олiї у вогонь.
  Стенс вламу"ться в камеру номер чотири. На руцi в нього кастет.
  Вiллi Тристано притис Екслi до стiни, Крам Крамлi зiрвав у нього з пояса ключi.
  Копи переходять iз камери в камеру. Елмер Ленц широко посмiха"ться - одяг у кровi. Джек Вiнсеннс чергу" бiля кабiнету командира бригади - лейтенант Фрiлiнг хропе, розкинувшись на столi.
  Бад кинувся вперед.
  Працювати лiктями не доводилося: хлопцi бачили, хто йде, та поступалися дорогою. Стенс вже у третiй камерi - Бад за ним. Дiк обробля" якогось худого хлопця: б'" по головi; мексиканець упав навколiшки, трима"ться за щелепу. Бад схопив Дiка за комiр, вiдтяг. Латинiс сплюнув кров'ю.
  - О-о, мiстере Уайт! Я тебе знаю, puto [16] ! Ти мало не вбив Кальдо, кореша мого, за те, що той вирiшив повчити свою повiю-дружину! Ця тварюка вiд нього гуляла, а ти чого полiз? Теж захисник знайшовся, матiр твою!
  Бад вiдпустив Стенса. Мексикашка показав йому палець: Бад ударив його ногою, через що той розтягнувся на пiдлозi, потiм схопив за шию. Пригод шука"ш, мудило? Буде тобi зараз пригода! Пiдняв чорномазого в повiтря i головою в стелю. Над натовпом - голос пай-хлопчика Еда Екслi:
  - Офiцере Уайт, припинiть! Це наказ!
  Мексикашка вимудрився i врiзав йому по яйцях. Бад випустив його, вiдсахнувся до ґрат - чорномазий кинувся тiкати, але натрапив на Вiнсеннса. У Смiттяра очi на лоба полiзли: дорогий кашемiровий пiджак був вимазаний кров'ю мексиканця. Вiнсеннс врiзав йому раз, другий - уклав. Екслi рвонувся геть iз мавпника.
  Крики, крики, рев - голоснiше тисячi тривожних сирен.
  Стенс висмикнув iз кишенi фляжку джина. Усi п'янi в устiлку. Один Ед Екслi тверезий як скельце - он вiн, завантажу" в комору залишки спиртного.
  Голоси:
  - Молодчина, Великий Бад!
  До голосiв - обличчя: перекошенi, страшнi. Екслi все пора"ться в коморi, непитущий чортiв, буде розгляд - головним свiдком стане! Недовго думаючи, Бад кинувся коридором до комори, зачинив дверi i замкнув на засув.
  
  
  РОЗДIЛ П'ЯТИЙ
  
  
  Зачинено в кiмнатцi два з половиною на два з половиною метри. Нi вiкон, нi телефону, нi селекторного зв'язку. На полицях - щiтки, ганчiрки, цебра. Спиртне Ед виплеснув у раковину: але раковина засмiчена, i тепер у нiй стоїть каламутне пахуче озеро. Дверi сталевi - не виб'"ш. Вiд спиртового вони блювати тягне. Через вентиляцiйний отвiр долинають крики та глухi удари.
  Ед б'" у дверi - нема" вiдповiдi. Кричить у вентилятор, i гаряче повiтря обпалю" йому обличчя. Вiн у пастцi! Замкнений, пов'язаний по руках та ногах. Хлопцi з Бюро вважали, що вiн все одно не стукатиме. Що батько зробив би на його мiсцi?
  Болiсно тягнеться час. Крики то затихають, то здiймаються хвилею, знову затихають - i знову... Ед молотить кулаками у дверi - безглуздо. У коморi все спекотнiше. Вiд спиртного в повiтрi мерзенний сморiд: як на Гвадалканалi, коли вiн ховався вiд японцiв пiд трупами. Форма наскрiзь мокра. Збити засув пострiлом? Куля може зрикошетити вiд металу та вбити його.
  Навряд чи вдасться зам'яти справу: внутрiшн" розслiдування, цивiльнi позови, велике журi [17] . Полiцейськi-садисти б'ють пiдозрюваних - у скiльки кар'"ра пiде коту пiд хвiст! А у вiдповiдi за все - сержант Едмунд Дж. Екслi, який не зумiв забезпечити порядок у вiддiленнi. I Ед прийма" рiшення: бог дав йому добрi мiзки, i зараз саме час ними скористатися.
  Ед сiда" навпочiпки i почина" писати на зворотi бланка. Версiя перша: щоправда.
  Пролунала чутка, що Джон Хеленовскi втратив очi. Слух розпустив сержант Рiчард Стенсленд, який заарештував Раїса, Деннiса та Валупека, Клiнтона. З тим самим успiхом можна було кинути сiрник у канiстру з бензином. Лейтенант Фрiлiнг, командир бригади, мiцно спав, оскiльки з порушенням внутрiшнього розпорядження за номером 4319 набився на робочому мiсцi. Сержант Е. Дж. Екслi, що раптово опинився за старшого, виявив зникнення ключiв вiд камер. Натовп полiцейських, якi вiдзначали у чергуваннi Рiздво, рвонувся у мавпник. Камери, де утримувалися шестеро пiдозрюваних у нападi, були вiдкритi ключами - тими самими, яких не дорахував сержант Екслi. Сержант намагався знову замкнути камери, але побиття вже почалося. Сержант Вiллiс Трiстано схопив сержанта Екслi за руки, а сержант Уолтер Крамлi зняв у нього з пояса запаснi ключi.
  Нi за допомогою умовлянь, нi за допомогою сили сержант Екслi повернути ключi не змiг.
  Додамо деталей.
  Полiцейськi били беззахисних затриманих. Особливо звiрював Стенсленд. Бад Уайт схопив одного iз заарештованих за шию i пiдняв, ударивши головою об стелю. Сержант Екслi наказав офiцеру Уайту припинити: офiцер Уайт наказом не пiдкорився. Сержант Екслi не став повторювати наказ, оскiльки заарештований звiльнився, i необхiднiсть подальшої конфронтацiї вiдпала.
  Ед скривився i продовжував писати. Поставив дату - 25 грудня 1951 року. Заголовок: побиття ув'язнених у в'язницi Центральної дiлянки. Велике журi виносить обвинувальний акт, у департаментi починаються розбирання у департаментi, репутацiя шефа Паркера летить до бiса... Ед узяв чистий аркуш. Почнуть опитувати свiдкiв - i тут з'ясу"ться, що всi офiцери в дiлянцi були, як то кажуть, устiлка. П'яний свiдок - не свiдок. А ось сержант Екслi не пив, до того ж намагався навести лад - свiдок з нього iдеальний. Йому треба скласти iз себе вiдповiдальнiсть, начальству - зберегти особу. У департаментi будуть вдячнi людинi, яка допоможе їм вийти сухими з води та вiдвернутися вiд газетярiв. Але для цього потрiбний план. А план треба скласти наперед.
  I Ед розпочав другу версiю.
  Спочатку покладемо провину на конкретних людей. Стенсленд, Джоннi Браунелл - брат пораненого патрульного, Бад Уайт i ще кiлька роботяг, якi вже дослужилися або майже дослужилися до пенсiї: Крагман, Такер, Хайнеке, Хафф, Дисброу, Доуертi. Якщо прокуратура серйозно зажада" кровi - кинути їм людей похилого вiку. Чому б не припустити, що пiдозрюванi в нападi намагалися втекти i звiльнити решту в'язнiв? Алконавти з акварiума пiдтвердять. Ще кiлька поворотiв, i справдi перетворю"ться на вправну брехню, яку жоден свiдок не зможе спростувати. Ед пiдписав другу версiю i приклав вухо до вентиляцiйної труби - дiзнатися, чи не народилася третя.
  Третя версiя народжу"ться у муках. За стiною Стенса закликають прокинутися i подивитись, що вiн, мати його так, накоїв. Уайт бурмоче щось несхвальне i йде важкими повiльними кроками. Крагман i Такер матерять мексиканцiв. У вiдповiдь - стогiн i схлип. Уайта та Джоннi Браунелла бiльше не чути. Ленц, Хафф, Доуертi, зважаючи на все, теж змилися без шуму. Надривний плач, що знову i знову повторю"ться madre mia.
  6:14 ранку.
  Ед розпочав третю версiю. Нi стогонiв, нi madre mia. Заарештованi за напад буяли та пiдбурювали iнших ув'язнених до бунту. Отримали за заслуги. Що сказав батько? Вiчно стверджу" про правосуддя. А цих шiстьох побили за те, що вони скалiчили двох полiцейських - що це, якщо не правосуддя?
  Шум затих - вже остаточно. Ед спробував заснути, але так i не змiг.
  У замку повернувся ключ. На порозi лейтенант Фрiлiнг - блiдий, тремтить. Ед вiдсторонив його, рушив коридором.
  Дверi шести камер вiдчиненi навстiж. Пiдлога слизька вiд кровi. Хуан Карбiгаль лежить на лiжку, пiд голову пiдсунута складена сорочка - кiлька годин тому бiла, тепер червоно-бура. Клiнтон Валупек змива" кров iз обличчя. Рейес Часко - один величезний синець; Деннiс Райс розправля" зламанi пальцi, що розпухли. Санчес Дiнардо та Езекiель Гарсiа притулилися один до одного на бруднiй пiдлозi.
  Ед набрав номер швидкої допомоги. На словах "Центральна полiцейська дiлянка" її ледь не вирвало.
  
  
  РОЗДIЛ ШОСТИЙ
  
  
  - Ти чому не їси, синку? - спитав Дадлi Смiт. - Апетиту нема" пiсля вчорашньої вечiрки?
  Джек глянув на тарiлку. М'ясо на кiсточцi, спаржа, варена картопля.
  - Коли за їжу платить офiс окружного, я завжди замовляю бiльше, нiж можу з'їсти. То де Лоу? Чи не хоче поглянути на свою покупку?
  Смiт соковитий, басовито засмiявся. Такий собi комiчний iрландець з мюзиклу: мiшкуватий пiджак надiйно прихову" i револьвер 45-го калiбру, i справжню натуру.
  - А що в цього Лоу на думцi?
  Дадлi глянув на годинник.
  - Що ж, вважатимемо, що Рiздво Спасителя нашого ми вiдсвяткували, i перейдемо до дiла. Лоу, синку, хоче стати прокурором нашого славного мiста. А згодом i губернатором Калiфорнiї. Вiн уже вiсiм рокiв заступник окружного прокурора, сорок восьмого балотувався i програв, а на наступних виборах, у березнi п'ятдесят третього, сподiва"ться виграти. Так, принаймнi Еллiс вважа". Вiн хлопець цiнний: iз полiцi"ю товаришу", кримiналу - смертельний ворог. I менi подоба"ться, хоч i син Сiону. На мою думку, хороший прокурор з нього вийде.
  А ти, синку, можеш йому стати в нагодi у передвиборчiй кампанiї. I стати його другом. Дуже цiнним другом.
  Одного мексиканця Джек учора вирубав. Якщо справа вийде на свiт... недобре вийде. Дуже погано.
  - Що ж, може статися, що скоро менi знадобиться його дружба.
  - Впливовi друзi, синку, нiкому ще не заважали.
  - Що йому треба? Грошi?
  - Навiщо ж така груба прямота, синку? Скажiмо так: йому потрiбнi твої послуги. Послуги, якi вiн, зрозумiло, готовий вiдплатити вза"мнiстю. Особливо цiкавлять його твої зв'язки в артистичному свiтi. Проте в основi прагнень мiстера Лоу дiйсно лежать грошi, i я погрiшу проти iстини, якщо стверджуватиму протилежне.
  Джек вiдсунув тарiлку.
  - Хоче, щоб я потряс хлопцiв iз "Жетона Честi". Розкрутив їх на пожертвування до фонду кампанiї.
  - Абсолютно вiрно. I тримав вiд нього подалi шукача з цього чортового журналу "Строго секретно". А оскiльки наш пароль - "вза"мнiсть", не сумнiвайся, у вiдповiдь вiн готовий багато на що.
  - Наприклад?
  Смiт клацнув запальничкою.
  - У Макса Пелтца, продюсера серiалу вже багато рокiв проблеми з податками. Лоу простежить, щоб аудитори до нього не були. Бретт Чейз, який завдяки твоїм порадам так натурально гра" полiцейського - збоченець, любитель хлопчикiв. Лоу не залучатиме його до суду. А сценарист серiалу отрима" у розпорядження реальнi документи з прокурорського архiву. I сам ти, синку, без нагороди не залишишся. Лейтенант Боб Галлодет iз слiдчого вiддiлу прокуратури вступа" зараз до юридичної академiї. Якщо добре її закiнчить, стане прокурором, а ти отрима"ш лейтенантське звання та займеш його мiсце. Ну як, вража" тебе така пропозицiя?
  Джек узяв у нього з пачки цигарку.
  - Ти чудово зна"ш, бос: з Вiддiлу наркотикiв я не пiду. I ще чудово зна"ш, що я вiдповiм так. А тiльки-но я скажу "так", як з'явиться Еллiс Лоу, потисне менi руку, гаряче подяку" i знову зми"ться. Так що я говорю: так.
  Тi"ї ж митi в кабiнет прослиза" Еллiс Лоу.
  - Джентльмени, перепрошую за запiзнення!
  - Я згоден, - каже Джек.
  - Ось як? Лейтенант Смiт вже виклав вам справи?
  - Деяким довгi пояснення не потрiбнi - всi на льоту схоплюють, - зауважу" Дадлi.
  - Дякую вам, сержант, - каже Лоу, погладжуючи ланцюжок, що вида" в ньому "фiбетника" [18] . - Якщо зможу бути чимось вам корисним... ну, ви розумi"те... не соромтеся, дзвонiть у будь-який час.
  - Соромитись не буду. Чи залишитеся на десерт?
  - Ох, i радий би, але стiльки справ, стiльки справ... Але ми з вами обов'язково ма"мо якось разом повечеряти!
  - Завжди до ваших послуг, мiстере Лоу.
  Лоу кида" на стiл двадцятидоларовий папiрець.
  - Ще раз дякую вам, лейтенанте, сподiваюся скоро знову з вами побачитися. З Рiздвом вас, джентльмени!
  Джек кива". Коли Лоу хова"ться, Дадлi каже:
  - Є ще щось, синку.
  - Ще робота?
  - На кшталт того. Якщо не помиляюся, сьогоднi ввечерi ти забезпечу"ш охорону на рiздвянiй вечiрцi у Велтона Морроу?
  Щорiчний обов'язок Джека, дуже щедро винагороджуваний. Сто доларiв за нагляд за свiтською тусовкою.
  - Так. А що? Лоу мрi" потрапити до числа запрошених?
  - Нi, не зовсiм... Ти ж, зда"ться, одного разу надав мiстеру Морроу велику послугу?
  Жовтень сорок сьомого. Велику послугу це точно.
  - Правильно.
  - I як i ранiше з його родиною на дружнiй нозi?
  - Начебто - наскiльки можуть багатiї дружити з найманим охоронцем. А що?
  Дадлi розплива"ться в посмiшцi.
  - Бачиш, синку, Еллiсу Лоу потрiбна дружина. Переважно - не "врейка, свiтська ледi iз доброї родини. Вiн кiлька разiв зустрiчав у товариствi Джоан Морроу, i вона, як то кажуть, запала йому в душу. Чи не хочеш зiграти Купiдона i поцiкавитися у прекрасної Джоан, як вона дивиться на це?
  - Господи, Дад! Хочеш, щоб я попрацював для майбутнього окружного прокурора свахою?
  - Саме. Як тобi зда"ться, мiс Морроу цю пропозицiю зацiкавить?
  - Спробувати варто. Вона цiну" становище у суспiльствi i завжди прагнула вдало вийти замiж. Тiльки його нацiональнiсть... Це може перешкодити.
  - Так звичайно. Але ти з нею поговориш, синку?
  - Обiцяю.
  - Значить домовились. Так, до речi, вчорашня заваруха на дiлянцi - наскiльки це серйозно?
  От i дiйшли до сутi.
  - Серйознiше нiкуди.
  - Дума"ш, справа вийде назовнi?
  - Не знаю. А що там iз Браунеллом та Хеленовськи? Як вони?
  - Легкi поранення, синку. Я б сказав, що покарання виявилося невiдповiдним до злочину. Ти брав у цьому участь?
  - Мене вдарили, я вдарив у вiдповiдь i змився. Лоу боїться розслiдувати справу?
  - Боїться посваритися iз друзями.
  - Сьогоднi в нього побiльшало. Передай йому, тепер вiн може бути спокiйним.
  
  
  
  * * *
  
  
  Доїхавши додому, Джек плюхнувся на кушетку i проспав до полудня. Прокинувся вiд шереху на сходах - на ганку лежала "Мiрор". На четвертiй сторiнцi: "Рiздвяний сюрприз для зiрок Урожаю надiї".
  Фоток нема", але натяк щодо "В-Вiкторiї" Мортi Бендiш уловив. "Отримавши вiдомостi вiд одного зi своїх численних iнформаторiв..." - звучить так, нiби вулицями Лос-Анджелеса нишпорить цiла армiя шпигунiв Вiнсеннса - Переможця з Великої Букви! I платить вiн їм зi сво"ї кишенi. Нехай усi знають, що на боротьбу зi злом Джек Вiнсеннс грошей не шкоду"! Вирiзав статтю, перегорнув решту в пошуках нотаток про Браунеллу та Хеленовськи, про вчорашнiй погром.
  Нiчого.
  Воно й зрозумiло. Дво" поранених полiцейських - не велика сенсацiя, а зв'язатися з охочим до скандалiв адвокатом мексиканська шпана просто не встигла.
  Джек витяг записник.
  Сторiнки роздiленi на три стовпчики: дата, номер чека, сума. Суми - вiд сотенного папiрця до двох тисяч. Усi чеки виписанi на iм'я Дональда та Маршi Скоггiнс, Седар-Рапiдс, штат Айова. Внизу третьої колонки пiдбито пiдсумок: 32 350 доларiв. Джек дiстав чекову книжку, швидко пiдрахував баланс. Мабуть, цього разу зможе надiслати п'ятсот. П'ять сотень - непоганий рiздвяний подарунок дiтлахам вiд дядечка Джека. Чи не перший i, звичайно, не останнiй.
  Це - аж до смертi. I то не розплатишся.
  Кожне Рiздво прокидаються спогади, ниють, як хворий зуб. Для сироти паршивiше за Рiздво часу не знайти. Кому й знати, як не Джеку: адже вiн вирiс у притулку - а через багато рокiв зробив сиротами двох незнайомих хлопцiв...
  Останнi числа вересня, 1947 рiк.
  Дивно згадати, що почалася ця iсторiя з тi"ї ж родини Морроу. Йому зателефонував Уортон, колишнiй полiцейський шеф. Сказав, донька Уелтона Морроу Карен потрапила зi шкiльною компанi"ю на наркотi. Брали дурницю у саксофонiста на iм'я Лiс Вайскопф. Морроу - адвокат, грошей у нього кури не клюють, i допомогти полiцiї вiн нiколи не забува". Вiн хоче, щоб Вайскопф отримав сво", але без зайвого шуму.
  Джек Вайскопфа знав: зачiска пiд лабуха, торгу" дилаудидом, любить молоденьких. За роботу Уортон обiцяв Джеку сержантськi нашивки.
  Саксофонiста вiн знайшов у лiжку з п'ятнадцятирiчної дiвчинкою. Дiвча змилося, Вайскопфа Джек трiснув рукояттю револьвера по головi, перетрусив його сумку, знайшов там повний гаманець колiс i косякiв. Дур приховав, вирiшивши штовхнути Мiккi Коену. Уелтон Морроу запропонував йому постiйну роботу охоронця - Джек погодився. Карен Морроу запроторили до заокеанського iнтернату, вiд грiха подалi. Пiдвищення Джек отримав, як i було обiцяно. Мiккi К. дурню не зацiкавився - виявилося, вiн нiчого, крiм героїну, не визна". I Джек залишив добро невдалого джазмена у себе. Деколи ковтав таблетку-другу, щоб не померти з нудьги на нiчному чергуваннi. А потiм Лiнда, дружина номер два, втекла з одним з його стукотiв - тромбонiстом, який приторговував травою. I тодi Джек пiдсiв серйозно - курив, жер бензедрiн, заважав дурницю з вiскi. Безстрашний борець iз наркотиками, ворог богеми No1. I настало двадцять четверте жовтня.
  Тi"ї ночi вiн, скорчившись за кермом, стежив за торговцями героїном на стоянцi у "Малiбу Рандеву". Дво" "клi"нтiв" сидiли у "паккардi". Час наближався до пiвночi: Джек уже добре приклався до пляшки, викурив по дорозi косячок, проковтнув пару колiс бензедрину. Чверть першого - i нарештi до "паккарду" пiдвалю" довгий кiстлявий негритос.
  Угода не вiдбулася. Щойно пакунок перейшов iз рук у руки, Джек вiдчинив дверцята сво"ї машини, почав вилазити, але спiткнувся. Негритос кинувся тiкати, пушери вискочили з "паккарду" зi стовбурами напереваги. Джек витяг гармату. Нiгер обернувся i вистрiлив. Поруч замаячили двi темнi постатi: дружки його, подумав Джек i натиснув на спуск, розстрiлявши всю обойму. Двi тiнi впали на землю, пушери вiдкрили пальбу по ньому та негритосу, i той упав у "студебеккера" випуску 1946-го.
  Джек гриз цемент, згадував бога та чорта. Одна куля вдарила йому в плече, iнша пройшла по ногах. Вiн заповз пiд машину: якесь, а прикриття. Вереск гальм, чиїсь вiдчайдушнi крики. Нарештi з'явилася швидка допомога та полiцiя: кобел - помшерифа занурила його на ношi. Сирени, лiкарняне лiжко, кобел шепоче Джеку, що при аналiзах у нього в кровi виявлено наркотичнi речовини. Операцiя, довгий тяжкий сон пiд наркозом. Коли прийшов до тями - на ковдрi газета: "У перестрiлцi у "Малiбу" загинули тро" - герой-полiцейський вижив".
  Пушери змилися, i всi вбивства повiсили на них.
  Нiггера-покупця знайшли на стоянцi мертвим.
  А тi тiнi у темрявi виявилися зовсiм не його дружками, а мiстером i мiсiс Гарольд Дж. Скоггiнс, туристами з Седар-Рапiдс, штат Айова, щасливими батьками сiмнадцятирiчного Дональда та шiстнадцятирiчної Маршi.
  Лiкарi якось дивно на Джека поглядали. Та баба-кобел зi служби шерифа виявилася Дот Ротштейн, кузиною Пархача Тайтелбаума та сподвижницею легендарного Дадлi Смiта.
  Було розкриття трупiв - i розтин з неминучiстю показало б, що кулi, що перервали життя мiстера та мiсiс Скоггiнс, були випущенi з револьвера Джека Вiнсеннса.
  Врятували його дiти.
  Весь тиждень у лiкарнi вiн помирав вiд страху. Його порушували Тад Грiн та шеф Уортон, заходили i хлопцi з Вiддiлу наркотикiв. Дадлi Смiт пропонував свою допомогу: хотiлося б Джеку знати, чи багато йому вiдомо. Сiд Хадженс, головний редактор "Строго секретно", став цiнною пропозицi"ю: обмiн iнформацi"ю, присутнiсть журналiстiв при арештах знаменитостей в обмiн на пристойнi суми. Джек погодився - i запитав себе, чи багато вiдомо Хадженс.
  Дiти не вимагали розтину. Виявилося, що вони адвентисти сьомого дня, для них розтин - наруга над мертвими. Коронер округу жодних сумнiвiв не висловив, i мiстер i мiсiс Скоггiнс вирушили для кремацiї назад до Айова.
  Iм'я сержанта Джека Вiнсеннса схилялося у всiх газетах. Зрозумiло, у самих хвалебних тонах.
  Рани його потихеньку затяглися.
  Вiн кинув пити. Зав'язав iз наркотою. Викинув до бiса свою заначку. Перекреслював у календарi днi, прожитi без спиртного та наркотикiв. Спiвпрацював iз Сiдом Хадженсом, потроху створював собi iм'я. Надавав деякi послуги Дадлi Смiту. А ночами до нього були мiстер i мiсiс Гарольд Дж. Скоггiнс. Мабуть, випивка та дурниця могли б убити їх ще раз - вже назавжди. Але разом iз самим Джеком.
  Сiд влаштував його консультантом у "Жетон Честi" - тодi ще радiошоу. Грошi полилися рiкою. Джек намагався витрачатися на шмотки та жiнок - але бари та "крапки" наркоторговцiв владно тягли його до себе. Вiн яро ганяв пушерiв: це допомагало, але зовсiм трохи. I тодi Джек вирiшив виплатити дiтям борг.
  До першого чеку - на двi сотнi - доклав короткий лист, у якому висловлював спiвчуття сiм'ї загиблих i пiдписав: "Невiдомий друг". Через тиждень зателефонував до банку: грошi за чеком отриманi. З того часу Джек робив виплати регулярно - i молився за одне: щоб не пронюхав Сiд Хадженс.
  Джек вiдчинив гардероб, витягнув свою парадну амунiцiю. Пiджак iз "Лондон Шоп" куплений на гонорар вiд Сiда за арешт Боба Мiтчума. Мокасини з пензликами та сiрi фланелевi штани - за матерiал про зв'язок джазменiв iз комунiстами. Цю iсторiю Джек витрусив з одного басиста, спiйманого зi шприцом, а "Строго секретно" з цього зробила сенсацiю на цiлий розворот.
  Вiн одягнувся, сприйняв "Лакi Тайгером" i рушив у Беверлi-Хiллз.
  
  
  
  * * *
  
  
  Гулянка у розпалi. Заднiй двiр площею цiлий акр обставлений тентами. Дiти з коледжу паркують машини. На величезних тарiлках - яловича вирiзка, шинка, iндичка. Офiцiанти обносять гостей закусками, посеред двору височi" величезна ялинка, пада" дрiбний дощ. Гостi їдять iз паперових тарiлок. Газовi лiхтарi висвiтлюють галявину. Джек приїхав вчасно i тепер пробира"ться крiзь натовп.
  А ось i першi слухачi: Велтон Морроу пiдводить його до групи юристiв iз окружного суду. Джек цьку" байки: як Чарлi Паркер намагався купити його мовчання, пiдклавши пiд нього повiю-мулатку, як вiн розколов Шапiро - педика з команди Мiккi Коена, який штовхав амiлнiтрит стриптизерам-трансвеститам у барi для блакитних. Але Джек Вiнсеннс, Переможець з Великої Букви, з'явився туди i поодинцi заарештував цiлу компанiю гомикiв, якi з'явилися на конкурс двiйникiв Рити Хейворт [19] .
  Оплески. Джек кланя"ться. Бiля ялинки зауважу" Джоан Морроу: вона одна, зда"ться, нудьгу". Пiдходить до неї.
  - З Рiздвом тебе, Джеку.
  Висока, струнка, тридцять один рiк, може тридцять два. Нi чоловiка, нi роботи. На гарному обличчi - звична сумна гримаска.
  - Доброго дня, Джоан.
  - Вiтання. Зна"ш, про тебе сьогоднi у газетi писали. Як ти заарештував двох акторiв?
  - А, дрiбницi.
  - Який скромник! - смi"ться Джоан. - I що з ними тепер буде? З цим Роком... як його там... i з дiвчиною?
  - Дiвчинцi - дев'яносто днiв, а от Рокуеллу може свiтити до року. Нехай наймуть твого тата, вiн їх витягне.
  - А тобi їх не шкода?
  - Менi шкода робочого дня, втраченого на свiдчення у судi. Отже, сподiваюся, вони визнають свою провину i менi не доведеться туди тягнутися. I ще сподiваюся, цей випадок змусить їх задуматися.
  - Зна"ш, а я одного разу курила марихуану. В коледжi. Потiм страшенно захотiлося їсти, i я злапала цiлу коробку печива, а потiм мене знудило. Скажи, ти б мене за це не заарештував?
  - Таку красуню? Нiзащо!
  - А зна"ш, що я тобi скажу? Зараз я готова спробувати ще раз - так усе набридло!
  Настав час закинути пробну кулю.
  - Джоан, як на особистому фронтi?
  - Нiяк. До речi, чи зна"ш полiцейського на iм'я Едмунд Екслi? Високий, у таких симпатичних окулярах. Син Престона Екслi.
  Як же! Очкарик Еддi Екслi, герой iз шилом у дупi.
  - Шапково знайомi.
  - Такий милий, правда? Я з ним познайомилася вчора на вечорi його батька.
  - Батьковi синки - не моя спецiальнiсть. Зате знаю я одну дуже пристойну людину, яка серйозно тобою цiкавиться.
  - Ось як? I хто це?
  - Хтось Еллiс Лоу. Заступник окружного прокурора
  Джоан усмiха"ться, потiм раптом хмуриться.
  - Я чула, вiн член Ротарi-клубу [20] . Єврей?
  - Так, але це - з одного боку. А з iншого - вiн республiканець... i взагалi далеко пiде.
  - Отже, ти його рекоменду"ш?
  - Запевняю тебе, не пошкоду"ш.
  Джоан розсiяно торка"ться ялинової гiлки, i пластiвцi штучного снiгу валяться на землю.
  - Гаразд. Скажи йому, щоб подзвонив менi. Передай, що найближчими днями у мене всi зайнятi - а далi побачимо.
  - Дякую, Джоанi.
  - Вам дякую, пане Купiдон. Ой, зда"ться, тато маха" менi рукою. Поки що, Джекi!
  I Джоан пурхнула. Джек дивився їй услiд; мужньо-фатальна манера поведiнки в стилi Боба Мiтчума, ну, можливо, трохи пом'якше - це те, що потрiбно. Раптом ззаду почувся м'який голос:
  - Доброго дня, мiстере Вiнсеннс.
  Джек обернувся. Карен Морроу - у зеленiй коктейльнiй сукнi, плечi обсипанi перлинами дощу. В останню їхню зустрiч вона - нескладне, нерозмiрно витягнуте дiвчисько-пiдлiток - спiдлоба пробурчала "дякую" полiцейському, який уберiг її вiд великої бiди. I через чотири роки Карен була високою, навiть, мабуть, занадто високою - але нескладною її вже нiхто б не назвав.
  - Карен! Бог ти мiй, я вас i не одразу впiзнав!
  Карен посмiха"ться.
  - Сказав би, що ви стали справжньою красунею, - продовжу" Джек, - тiльки ви це, напевно, вже чули.
  - Вiд вас - нi.
  - Як вам коледж? - смiючись, пита" вiн.
  - Довго розповiдати. Зараз не буду - я зовсiм задубiла. Говорила ж татовi, щоб улаштував вечiрку в хатi! Хоч я провела чотири роки в Англiї, а до холодiв так i не звикла. До речi, я приготувала вам подяку промову. Чи не хочете пiти зi мною погодувати сусiдських котiв?
  - Я тут на службi.
  - То-то, я дивлюся, щосили бовта"те з мо"ю сестрою!
  - Мене просив iз нею поговорити один приятель. Вiн до неї небайдужий.
  - Бiдолашний! Точнiше, бiдна Джоанi. Але, чорт забирай, я взагалi-то хотiла ...
  - Гаразд, Карен. Ходiмо погоду"мо ваших котiв.
  Карен усмiха"ться i руша" з мiсця, спокусливо погойдуючись на високих пiдборах. Вони не проходять i пiвдороги, коли блискавка блискавка, гримить грiм, з неба скида"ться потiк води - Карен скида" туфлi i бiжить по дорiжцi босонiж, а Джек, ледве стримуючи смiх, - за нею. Наганя" її вже бiля порога.
  Карен вiдчиня" дверi. У передпокої свiтиться свiтло. Джек дивиться на дiвчину: вона зiщулю"ться, руки вкрилися "гусячою шкiрою". Карен струшу" головою - з волосся летять краплi.
  - Коти нагорi.
  Джек скида" пiджак.
  - Нi, спочатку я хочу послухати промову.
  - Все, що я можу сказати, ви зна"те. Вам, мабуть, уже стiльки людям дякували!
  - Але не ви.
  Карен здрига"ться.
  - Вибачте, я... чорт, не думала я, що все так вийде...
  Джек накида" свiй пiджак їй на плечi.
  - Ви в Англiї отримували лос-анджелеськi газети?
  - Так.
  - I читали про мене?
  - Так. Ви...
  - Карене, газети часто перебiльшують. З мухи слона роблять.
  - Що ж ви хочете сказати, це все неправда?
  - Та нi, не всi... Тобто нi... ну... Загалом, правда.
  Карен вiдверта"ться.
  - От i добре, я так i думала. А тепер - мова. Тiльки не дивiться на мене, я страшенно конфужусь. Значить так... По-перше, ви врятували мене вiд великого нещастя. По-друге, порадили батьковi вiдправити мене до Англiї, де я здобула чудову освiту i познайомилася з цiлою купою чудових людей. По-трет", заарештували того мерзотника, який тодi продав менi таблетки.
  Джек стосу"ться її плеча - вона хита"ться.
  - Нi, дайте менi домовитись! По-четверте, тодi Я нiкому про це не розповiдала, та й зараз, чесно кажучи, не збиралася, але Лiс Вайскопф давав таблетки безкоштовно дiвчатам, якi погоджувалися з ним переспати. I якби не ви з татом, боюся, рано чи пiзно дiйшло б i до цього. Так що ви, Джеку, - тiльки не смiйтеся! - врятували мою честь.
  - I став вашим лицарем? - усмiха"ться Джек.
  - Саме так. А менi вже двадцять два, i я не школярка, яка закоху"ться у перших зустрiчних.
  - I чудово. Тому що я збирався запросити вас якось на вечерю.
  Карен оберта"ться. З покусаних губ стерлася помада, по щоках течуть чорнi струмки тушi.
  - Згодна. Правда, у тата з мамою буде серцевий напад... Але я згодна!
  - Значить, я зроблю дурiсть, - тихо каже Джек. - Вперше за багато рокiв.
  
  
  РОЗДIЛ СЬОМИЙ
  
  
  Та й мiсяць видався!
  Бад вiдрива" вiд календаря пачку сiчневих листкiв, пiдрахову" арешти. З першого до одинадцятого - нуль: працював на охоронi знiмального майданчика, вiдганяв мисливцiв за автографами. Чотирнадцяте сiчня: з тих шiстьох, що напали на полiцейських, знято звинувачення. Адвокат мексикашок представив справу так, нiби Браунелл i Хеленовськi самi почали бiйку. Тепер їм загрожують цивiльнi позови. На календарному листку написано: "Найняти адвоката?"
  Шiстнадцяте, дев'ятнадцяте, двадцять друге: випущено пiд слово слово тро" любителiв помахати кулаками. Ласкаво просимо додому, хлопцi. Не сподiвайтесь, що Бад Уайт про вас забуде. Двадцять трет" - двадцять п'яте: разом зi Стенсом за наведенням Джоннi Стомпа беруть пiд нагляд зграю грабiжникiв. Джоннi у кримiнальному свiтi - людина своя, зна" всiх i вся. Хоча останнiм часом, треба сказати, оргзлочиннiсть якось принишкла: Джоннi все скаржиться на безробiття. Судячи з усього, Мо Ягелка, що захища" iнтереси Мiккi К., без боса побою"ться показувати м'язи. Загалом сiм арештiв - непогано. Проте картину псу" передрiздвяне побоїще в дiлянцi: газетярi вже обiзвали його "Кровавим Рiздвом", ходять чутки, що з Паркером зв'язалися чини з прокуратури, що на всiх, хто був у дiлянцi того святвечора, чекають допити у вiддiлi внутрiшнiх розслiдувань i велике журi вже пуска" слину. Нотатки на листках календаря: "Поговорити з Дiком", "Алвокат", "Адвокат - коли???"
  Останнiй тиждень мiсяця - перепочинок. Дiк узяв вiдпустку i просиха" у "Двадцяти дев'яти пальмах" - санаторiї для алкоголiкiв. Командир бригади впевнений, що вiн у Небрасцi, хова" батька - хлопцi навiть скинулися, щоби "послати квiти" на фальшивi похорони. Двадцять дев'яте - два арешти: дво" порушили правила умовно-дострокового звiльнення, взяв їх за наведенням одного зi стукотив Джоннi Стомпа. Щоправда, обидва - з передмiсть: довелося обробити їх до напiвсмертi та вивезти до мiста, щоби хлопцi з шерифської служби не виникали. Тридцять перше: Чик Нейдел, бармен iз бару "Мiсячне свiтло", за сумiсництвом скупник краденого. Пiд час рейду в нього знайдено цiлу схованку з краденими приймачами. Той, хто стукнув на хлопцiв, якi взяли вантажiвку з приймачами, окопався в Сан-Дi"го, тамтешня полiцiя i знiматиме пiнки. А Баду дiстався бариг: приховування крадених речей плюс судимiсть за ско"ння такого злочину в минулому. Десять арештiв на мiсяць - непогано почина"ться рiк!
  I лютий, схоже, буде врожайним.
  Першi шiсть лютневих днiв - Бад одяга" форму та патрулю" вулицi. Генiальна iдея шефа Паркера: Кожен iз Бюро розслiдувань ма" щотижня на рiк вiдпрацювати в патрулi. Прiзвище Уайт стоїть наприкiнцi списку, але хто рано вста", тому бог пода", а хто не встиг, той запiзнився. Так воно й виявля"ться: усi шiсть днiв лл" як iз вiдра.
  На роботi - справжнiй потоп, а ось у особистому життi - повна посуха.
  Бад розсiяно перегорта" записник. Лорiн iз "Срiбної зiрки", Джейн iз "Зiмби", Ненсi з бару "Орбiта". Всi схожi: розбитi бабiнки далеко за тридцять, вдячнi молодому хлопцевi, який поводиться з ними по-людськи i допомага" згадати, що все-таки не всi сволочi мужики. Лорiн - дамочка габаритна, треба чути, як пiд нею риплять пружини. Джейн завжди ставить "для настрою" якiсь опернi арiї: на смак Бада - справжнiй котячий концерт. Ну а Ненсi - просто п'яний, з тих, що можуть завжди скласти компанiю у барi. Такi всi бачили i скрiзь бували, i стосунки вони рвуть раптово, ще швидше, нiж вiн.
  - Поглянь-но, Уайт!
  Бад пiднiма" очi. Елмер Ленц простяга" йому новий номер "Геральд".
  Заголовок: "Полiцейськi вибивають iз затриманих зiзнань".
  Пiдзаголовки: "Велике журi готове заслухати свiдкiв", "Паркер обiця" повну спiвпрацю полiцiї".
  Ленц каже:
  - Потрапили ми, Уайт. I щось менi пiдказу", що потрапили ми по-великому.
  - Не сси, Шерлок, - вiдповiда" Бад.
  
  
  Роздiл восьмий
  
  
  Престон Екслi вiдклав списанi листки.
  - Едмунде, всi три версiї чудовi, але ти повинен був вiдразу ж вирушити до Паркера. Тепер, коли навколо справи здiйнявся такий шум, тво" бажання оприлюднити правду може навести на думку, що це викликано панiкою. Чи ти готовий стати свiдком?
  Ед поправля" окуляри.
  - Готовий.
  - Готовий перетворитися на вiдщепенця-донощика, всiма зневажаного, всiм ненависного?
  - Так. I ще готовий до подяки Паркера. Якою б формою вона не висловилася.
  Престон знову перегляда" записи Еда.
  - Цiкаво... Перекласти велику частину провини на хлопцiв, якi вже дiсталися пенсiї, - гарна думка. А цей офiцер Уайт у тво"му викладi вигляда" людиною небезпечною.
  У Едда мурашки по спинi.
  - Вiн такий i ". Завтра в мене допит у Вiддiлi внутрiшнiх розслiдувань - i, щиро кажучи, менi не посмiха"ться розповiдати, як вiн бив мексиканця головою об стелю.
  - Боїшся розправи?
  - Та нi, не особливо.
  - Не заплющуй очi на свiй страх, Едмунде. Страх - слабкiсть, яку ти ма"ш подолати. Уайт та його приятель Стенсленд виявили кричущу неповагу до статуту полiцiї Лос-Анджелеса. Схоже, обидва справжнi головорiзи. Ти готовий до завтрашнього допиту?
  - Так.
  - Люди з ОВР будуть до тебе безжальнi.
  - Я знаю, батьку.
  - Наголошуватимуть, що ти не впорався iз ситуацi"ю. Що без опору вiддав ключi.
  - Там чорт зна" що дiялося! Якби я почав чинити опiр, вийшло б тiльки гiрше! - почервонiвши, вiдповiда" Ед.
  - Не пiдвищуй голосу i не виправдуйся. Нi зi мною, нi на допитi. Вiд цього ти вигляда"ш...
  Здригнувшим голосом:
  - Не треба, батьку. Не кажи, що я виглядаю слабаком. Я з цi"ю ситуацi"ю впораюся. I вистачить нарештi порiвнювати мене з Томасом!
  Престон знiма" слухавку.
  - Знаю, в багнюку обличчям ти не вдариш. Але чи зумi"ш ти заслужити подяку Бiлла Паркера?
  - Батьку, ти сказав якось, що Томас успадкував вiд тебе силу, а я - вмiння тримати нiс за вiтром. То чому тепер у цьому сумнiва"шся?
  Престон, усмiхнувшись, набира" номер.
  - Бiлл? Привiт це Престон Екслi. Так, чудово, дякую... Нi, заради цього я не став би дзвонити за особистим номером... Нi, Бiлле. Я про свого сина, Едмунда. У рiздвяну нiч вiн був на чергуваннi у Центральнiй дiлянцi. Гадаю, вiн ма" для тебе важливу iнформацiю... Що? Сьогоднi? Звичайно зможе ... Так, i передавай привiт Хелен ... Поки що, Бiлле.
  Гулко буха" об ребра серце. Престон кладе слухавку.
  - Ну ось. Сьогоднi о восьмiй зустрiча"шся з Паркером у "Тихому океанi". Вiн замовить окремий кабiнет, i ви можете спокiйно поговорити.
  - Яку версiю менi йому уявити?
  Престон простяга" йому списанi листки.
  - Такi випадки випадають не щодня. У мене була справа Атертона, у тебе Гвадалканал. Погортай сiмейний альбом i згадай.
  - Так, але якусь версiю...
  - Вирiшуй сам. Запрошення на вечерю - добрий знак. I врахуй: Бiлл любить, коли його люди їдять з апетитом.
  
  
  
  * * *
  
  
  Ед послухався поради батька. Повернувся додому, дiстав сiмейний альбом. Читав, згадував. У хронологiчному порядку - газетнi вирiзки. Не все " в газетах: але те, чого там нема", навiки випалено в його пам'ятi.
  1934 - справа Атертона.
  Дiти: тро" хлопчикiв, двi дiвчинки. Усi кольоровi: негри, мексиканцi, китайцi. Вони зникали, а потiм понiвеченi тiла їх знаходили в стiчних канавах Лос-Анджелеса. У одного не вистачало рук, у iншого - нiг, у iнших вирiзали внутрiшнi органи. Газети охрестили вбивцю Лiкарем Франкенштейном. Розслiдування було доручено iнспектору Престону Екслi.
  Екслi вважав, що газетна кличка вбивцi пiдходить: на всiх мiсцях злочину були виявленi струни вiд тенiсних ракеток, у однi"ї жертви в пахвах слiди вiд кравецької голки. Екслi припустив, що, перекроюючи дитячi тiла, манiяк намага"ться створити нове життя. Почав перевiряти збоченцiв, психiчнохворих, пацi"нтiв психiатричних клiнiк. Запитував себе, чия особа дасть сво"му створенню новий Франкенштейн - i за тиждень отримав вiдповiдь.
  Крихiтка Вiллi Веннерхолм, хлопчик-кiнозiрка з трупи Реймонда Дiтерлiнга, викрали зi школи при кiностудiї. Наступного дня його виявили на залiзничних колiях поблизу Глендейла. Обезголовленим.
  I нарештi - прорив: до полiцiї зверта"ться адмiнiстрацiя державної психiатричної лiкарнi Гленхейвен. Лорен Атертон - манiя вампiризму, залучався за приставання до дiтей - два мiсяцi тому було звiльнено умовно-достроково, але так i не з'явився до iнспектора з нагляду.
  Виходячи з пристрастей Атертон, Екслi легко його знайшов: виявилося, працю" в банку кровi, промива" ампули. Стеження показало, що Атертон краде кров i п'" її, змiшуючи з дешевим вином. Люди Екслi взяли Атертона у кiно - мастурбував на фiльмi жахiв. Сам Екслi подався до нього на квартиру. Знайшов зв'язок ключiв, i серед них один - вiд занедбаного складу. А там його чекало пекло.
  Обкладений сухим льодом, на складi зберiгалася "iдеальна дитина": руки хлопчика-негритенка, ноги хлопчика-мексиканця, до торса китайчонка пришитi жiночi генiталiї та голова Крихiтки Вiллi Веннерхолма, до спини прикиданi крила, вiдрiзанi бiля якоїсь пташки. А довкола - ролики фiльмiв жахiв, тенiснi ракетки без струн, анатомiчнi креслення. Фото дiтей на рiзних стадiях розчленування. Темна кiмната з проявниками, кюветами та фотопапером.
  Справжн" пекло.
  Атертон у всьому зiзнався, був засуджений та повiшений у Сан-Квентiнi. А Престон Екслi зняв з фотографiй копiї та показував їх синам, коли хотiв пояснити, що це таке - злочин, який заклика" до правосуддя.
  Ед горта" сторiнки: смерть матерi, смерть Томаса. Наче й не було в життi родини Екслi нiчого, окрiм детективних трiумфiв та смертей. А ось i "Iкземiнер": стаття про синiв чудових людей, що борються на фронтах свiтової вiйни. Серед iнших - iсторiя Еда: якщо пошкрябати цю iсторiю, у неї, як i в "Кривавого Рiздва", виявиться друге дно.
  Версiя "Iкземiнера" - та, що забезпечила йому нагороду: капрал Едмунд Екслi, "диний iз взводу, що вижив у кровопролитному рукопашному бою, самотужки прорвався через три траншеї, набитi японською пiхотою, знищивши двадцять дев'ять людей. Якби при цьому хоч один свiдок, Еду свiтила б медаль Конгресу.
  Версiя номер два: пiд час битви, бачачи, що рукопашна неминуча, капрал Едмунд Екслi виклика"ться йти у розвiдку. Декiлька годин бовта"ться без дiла в найближчому гаю, а повернувшись, бачить, що вiд його взводу нiчого не залишилося. Наближа"ться японський патруль: Ед хова"ться пiд трупами сержанта Пiтерса та першого класу Вазницьки. Японцi пускають чергу по трупах: Ед вчепля"ться зубами в руку Вазницькi, та так, що начисто скушту" у нього з руки годинник на шкiряному ремiнцi. Здавлений з усiх бокiв тiлами своїх товаришiв, вiн задиха"ться вiд ридання, судорожно ковта" повiтря i чека" сутiнкiв. Щойно стемнiло, вибира"ться з-пiд мерцiв i бiга" до штабу - але зупиня"ться як укопаний, побачивши нову криваву сцену.
  Маленька синтоїстська капличка у гаю прикрита камуфляжною сiткою. Бiля дверей на солом'яних килимках рядами - мертвi японцi, зелено-жовтi, з вивороченими нутрощами. У кожного розпороть живiт - вiд паху до ребер. Бiля тiл акуратно покладено мечi з рiзьбленням на ручках - на них запеклася кров. Полону або смертi вiд малярiї цi солдати вiддали перевагу самогубству.
  Позаду храму викопано три траншеї. Гвинтiвки та пiстолети iржавiють пiд тропiчним дощем, але вогнемет, дбайливо укутаний брезентом, - у робочому станi.
  Ед бере його до рук, думаючи про одне: на Гвадалканалi вiн не виживе. Його зарахують до нового взводу. Iти в розвiдку перед кожною битвою вiн не зможе. А якщо попроситься до штабу, батько розцiнить це як боягузтво. I колеги з полiцiї Лос-Анджелеса - досить, що привоювали, прикрашенi ранами та медалями - не подадуть йому руки...
  Так, ось що йому потрiбне! Медаль! Нагорода, шум у газетах та почесна вiдставка. Шанс рiдкiсний...
  Ед узяв японський кулемет. Затяг мертвих японцiв у траншеї, розташував обличчям до гайка, вклав їм у руки марну зброю. Випустив у них три черги - все, що залишалося у патроннiй стрiчцi. Потiм вогнеметом понiвечив до повної невпiзнання i людей, i храм. I, дiставшись батальйонного штабу, розповiв свою iсторiю.
  Розвiдгрупа, оглянувши мiсце, iсторiю пiдтвердила: справдi, капрал Екслi захопив зброю противника i пiдсмажив двадцять дев'ять косооких виродкiв.
  Хрест "За визначнi заслуги" - друга за значенням державна нагорода. Почесна вiдставка, тур по країнi та почесне повернення до полiцiї Лос-Анджелеса.
  I - обережна повага Престона Екслi.
  Погортай сiмейний альбом i згадай.
  Ед вiдклада" альбом. Вiн ще не зна", з чим з'явиться до Паркера, але зна", про що попередив його батько.
  Щасливi випадки легко даються - та згодом за них доводиться платити.
  Знаю, тату. Ще з того часу, коли взяв до рук цей вогнемет.
  
  
  Роздiл дев'ятий
  
  
  - Якщо справа дiйде до великого журi, вiдвернутися вiд надання свiдчень тобi не вдасться. Але ми з прокурором постара"мося, щоби до цього не дiйшло.
  Джек подумки прикида", наскiльки Еллiс Лоу йому завдячу". За допомогою Мiллера Стентона з команди "Жетона Честi" вдалося струсити шiстнадцять штук на полiткампанiю. Бретта Чейза вламали шантажем - пригрозили, що "Строго секретно" оприлюднить його та"мнi уподобання. Макс Пелтц не поскупився - Лоу пообiцяв, що податкiвцi його бiльше не зачеплять. А крiм того Джек успiшно зiграв роль Купiдона - сьогоднi Лоу вперше зустрiча"ться з примхливою красунею Джоан Морроу.
  - Елiсе, я взагалi не хочу з'являтися на судi. Навiть як свiдок. Але завтра мене допитують до ОВР, i схоже, що до суду справа таки дiйде. Так зроби щось.
  Лоу гра" ланцюжком:
  - Джеку, ув'язнений напав на тебе, а ти захищався. Ти чистий. Але, бач, ти - людина вiдома, публiчна, i, за попереднiми свiдченнями, отриманими вiд адвокатiв позивачiв, четверо з постраждалих тебе впiзнали.
  Тож давати свiдчення таки доведеться. Не хвилюйся, тобi нiчого не загрожу".
  - Я просто хотiв усе з тобою поговорити! Але якщо хочеш, щоб я стукав на своїх, - раптом у мене вiдкри"ться повна втрата пам'ятi! Comprende [21] , пане заступнику окружного прокурора?
  Лоу нахиля"ться до нього.
  - Не сваритимемося, Джеку. Не варто. Адже нам так добре працю"ться разом! Тобi турбуватися нема про що: ось Уайт i Стенсленд - справа iнша. Крiм того, до мене дiйшли чутки, що в тебе з'явилася жiнка серця.
  - Джоан Морроу розповiла?
  - Так. Вона, чесно кажучи, це не схвалю" та й її батьки теж. Ти на п'ятнадцять рокiв старший за Карен, та й минуле в тебе не зовсiм iдеальне.
  Хлопчик, що пiдносив м'ячi на поле для гольфу, лижний iнструктор - притулок, вiртуозно загострився обходжувати багатiїв.
  - I що ще тобi розповiла Джоан?
  - Так, загалом, нiчого. Сказала тiльки, що її сестра вiд тебе божеволi" i вiрить усьому, що пишуть про тебе в газетах. Я запевнив її, що в газетах все правда. Карен казала сестрi, що поки ти поводиться як джентльмен - чому, зiзнаюся, важко повiрити.
  - Сподiваюся, сьогоднi ввечерi все буде iнакше. Пiсля нашої сьогоднiшньої зустрiчi з тобою та Джоан ми з Карен їдемо на вечiрку "Жетона Честi", а потiм...
  Лоу вертить у пальцях ланцюжок.
  - Послухай, Джеку, Джоан тiльки розiгру" з себе недоторкання або за нею i справдi полюють натовпи чоловiкiв?
  Джек крутить ножем в пальцях.
  - Вона ма" успiх. Але всi цi вигадки про кiнозiрки, якi нiбито вiд неї без розуму, - брехня. Тож вище голову.
  - Що ще за кiнозiрки?
  - Та нiсенiтниця це, Еллiс. Красивi байки, але не мають нiчого спiльного з реальнiстю.
  - Джеку, дякую, що погодився прийти. Впевнений, що ви з Карен допоможете нам з Джоан зрушити з мертвої точки.
  - Тодi за справу!
  
  
  
  * * *
  
  
  Жiнки чекають у "Шукачi перлiв", в окремому кабiнетi.
  - Еллiс Лоу, Карен Морроу, Джоан Морроу - репрезенту" Джек. - Еллiс i Джоан - прекрасна пара, мабуть, Карен?
  - Привiт, - каже Карен, не подаючи руки. Це вже шосте їхн" побачення, проте досi далi прощального поцiлунку в щiчку не йдеться.
  Лоу сiда" поруч iз Джоан, та уважно його розгляда" - шука" у виглядi ознаки "врейства.
  - Хоч ми з Еллiсом i бачимося вперше, але вже встигли потоваришувати. Передзвоню"мося мало не щодня, мабуть, Еллiс?
  - Цiлком вiрно, - гучним "судовим" баритоном вiдповiда" Лоу.
  Джоан допива" свiй келих.
  - Звiдки ви з Еллiсом один одного зна"те? Нiколи б не подумала, що полiцiя та прокуратура працюють у тiсному контактi!
  "Все просто, дитинко, я у цього жида в скарбниках ходжу", - подумки вiдповiда" Джек, пригнiчуючи усмiшку.
  - Ми разом розслiду"мо злочини. Я знаходжу докази, Еллiс висува" звинувачення.
  Пiдходить офiцiант. Джоан замовля" пунш "Островiтянин", Джек просить каву, Лоу каже: "Мартiнi "Бiфiтер"", Карен мовчки накрива" свiй келих долонею.
  - Дивно, менi здавалося, що "Криваве Рiздво" мало вас посварити! Хiба нi?
  - Звичайно, нi, - швидко вiдповiда" Лоу. - Службовцi полiцiї охоче спiвпрацюють iз прокуратурою i не менше за нашого хочуть, щоб злочинцi понесли суворе покарання. Справдi, Джеку?
  - Звичайно. Такi люди ганьблять полiцiю Лос-Анджелеса.
  З'явля"ться офiцiант iз напоями. Джоан робить три великi ковтки.
  - А ти ж там був, правда, Джеку? Тато каже, вiдколи тебе кинула друга дружина, ти завжди ходиш на рiздвянi вечiрки в дiлянку!
  Карен, гучним пошепком:
  - Джоанн!
  - Так, я там був, - вiдповiв Джек.
  - I, мабуть, теж розбив в iм'я правосуддя пару-трiйку фiзiономiй?
  - Справа того не вартувала.
  - Не варто, бо герой-полiцейський не потрапив би на першi шпальти газет?
  - Джоан, заспокойся. Ти п'яна.
  Лоу смика" краватку, Карен стиска" попiльничку. Джоан шумно допива" свiй пунш.
  - Ох вже менi цi непитущi - i слова не скажи! А правда, сержанте, що й пiсля того, як перша дружина вас покинула, ви теж ходили на вечiрки в дiлянку?
  - Ах ти стерво! - Карен мiцнiше стиска" попiльничку. Джоан дзвiнко регоче.
  - Якщо тобi потрiбний герой-полiцейський, рекомендую парубка на iм'я Екслi. Вiн принаймнi кров за батькiвщину проливав! Джек, звичайно, лапочка та душка, але невже ти не бачиш, що вiн за людина?
  Карен жбурля" попiльничку. Та, зрикошетивши об стiну, пада" навколiшки Еллiсу Лоу. Еллiс зарива"ться з головою в меню, стерво Джоанi зло мружить очi. Джек хапа" Карен за руку i витягу" з кабiнету.
  
  
  
  * * *
  
  
  Дорогою в "Верай"тi Iнтернешнл Пiкчерз" Карен без перерви честить Джоан. Джек парку" машину бiля знiмального майданчика "Жетона Честi". Звiдти гримить музика кантрi.
  - Нiчого, батьки з цим змиряться, - зiтхнувши Карен.
  Джек вмика" свiтло в машинi, дивиться на неї. Блiдий розсип ластовиння, темне волосся покладене кучерями. Мабуть, трохи неправильний прикус.
  - Iз чим "з цим"?
  - Ну, що ми з тобою зустрiча"мося.
  - Зустрiча"мось - i тiльки?
  - Вибач, Джеку. Це моя провина. Розумi"ш, ти розповiда"ш такi дивовижнi iсторiї про свою роботу - а потiм раптом замовка"ш, i я питаю себе, в чому рiч? Чи " щось таке, про що ти не можеш розповiсти? Це тому, що я надто молода для тебе?
  Джек вiдчиня" дверi.
  - Впiзна"ш мене краще, рiк за два пiде. I зна"ш, менi набридло розповiдати про себе. Тож тепер твоя черга.
  - Значить, сьогоднi пiсля вечiрки моя черга виливатиме душу. Домовились?
  - Домовилися. До речi, що скажеш про свою сестру та Елiса Лоу?
  - Вона за нього вийде, - не моргнувши оком вiдповiда" Карен. - З тим, що вiн "врей, батьки примиряться, бо вiн республiканець i робить кар'"ру. Джоан влаштовуватиме йому сцени на публiцi, а вiн - нишком її бити. Бiднi їхнi дiти!
  Джек смi"ться.
  - А тепер ходiмо танцювати! Тiльки не треба пожирати зiрок очима, а то тебе запрезирають!
  Рука об руку вони входять до зали. Очi Карен розширюються, i Джек розумi": зараз у нього на руках козирний туз.
  На сценi - Спейд Кулi зi своїми хлопцями. Сам Спейд - бiля мiкрофона, поряд на ударних - Берт Артур Перкiнс на прiзвисько Собачник. Кличку отримав за те, що вiдмотав два роки на виправних роботах - за неприроднi акти iз собаками. Спейд курить опiум, Собачник нада" перевагу героїну: просто подарунковий набiр для "Строго секретно". Макс Пелтц розсипа"ться перед знiмальною групою. З ним поряд - Бретт Чейз, розмовля" з Бiллi Дiтерлiнгом, головним оператором серiалу. Бiллi не зводить очей зi свого коханця Тiммi Валберна, Мучi-Мауса з дитячої телепередачi "Година фантазiй". Столи бiля задньої стiни обставленi випивкою та холодними закусками. Там Джек зауважу" Пархача Тайтелбаума - мабуть, для влаштування банкету Пелтц найняв людей iз його ресторану. Поруч - Джоннi Стомпанато, ще кiлька хлопцiв iз колишньої команди Мiккi Коена. По всьому залу - актори, костюмери, асистенти, дрiбний студiйний персонал i просто завсiдники богемних тусовок. Їдять, п'ють, танцюють.
  Джек виводить Карен на середину зали. Вертить її пiд швидкi попурi, притиска"-обтиска", коли Спейд переходить на балади. Карен танцю", заплющивши очi. Джек трима" очi вiдкритими, вiддаючись сентиментальнiй патоцi мелодiї. Раптом хтось кладе йому руку на плече.
  Це Мiллер Стентон. Карен розплющу" очi i ойка": боже милостивий, її запрошу" на танець телезiрка!
  - Карен Морроу, Мiллер Стентон, - знайомить їх Джек.
  - Вiтання! - захоплено вола" Карен, перекриваючи музику. - Я вас бачила у старих фiльмах Реймонда Дiтерлiнга - це щось приголомшливе!
  Мiллер бере Карен за руки i прийма" позу для кадру.
  - У Реймонда я був жахливий! Джеку, пiдiйди до Макса, вiн хоче з тобою переговорити.
  Джек йде вглиб знiмального майданчика. Тут тихо, музики не чути. Макс Пелтц простяга" йому два конверти.
  - Твоя премiя та наш внесок у кампанiю мiстера Лоу. А це - вiд Спейда Кулi.
  Пухкий конверт - Лоу не прорахувався.
  - Чого хоче Кулi?
  - Я б сказав, хоче пiдстрахуватися. Зна"ш, у всiх " свої поганi звички.
  Джек закурю".
  - Кулi мене не цiкавить.
  - Що, недостатньо знаменитий для тебе?
  - Не наривайся, Максе.
  Пелтц нахиля"ться до нього i каже напiвпошепки:
  - Нi, Джеку, нарива"шся якраз ти. Створю"ш собi погану репутацiю. В Iндустрiї вже подейкують, що ти як iз ланцюга зiрвався, гра"ш не за правилами. Ти притис Бретта i подружив мiстеру Лоу - добре, вiн - смердючий педрiла i подiл йому. Але не треба кусати руку, яка тебе году"! Ти що, не зна"ш, що половина людей в Iндустрiї iнодi курять? Ганяй собi чорнушок iз джазу - не прогада"ш!
  Джек обводить поглядом зал. Бретт Чейз веде бесiди з Бiллi Дiтерлiнгом та Тiммi Валберном - голубник на виїздi. Пархач Т., Джоннi Стомп - i цi чухають мовами. А ось до "перегонiв" пiдключаються Собачник Перкiнс i Лi Вакс.
  - Я серйозно, Джеку, - каже Пелтц. - Якщо вже гра"ш у цi iгри, краще грати за правилами.
  - Максе, у мене все життя - гра. Бачиш цих хлопцiв? - Джек вказу" на крутих хлопцiв за сколом iз закусками.
  - Звичайно, бачу. I що?
  - Максе, у нас в управлiннi такi ось теплi компанiї прийнято називати "злочинними спiльнотами". Перкiнс - карний злочинець-рецидивiст, плюс трахка" собак. Ейб Тайтелбаум звiльнено умовно-достроково. Он той високий, з вусиками - Лi Вакс, працював на Мiккi Коена - у нього за плечима щонайменше десяток "мокрокiв". Красень-макаронник - Джоннi Стомпанато. Йому й тридцяти нема, а "послужний список" - звiдси до пiслязавтра. Полiцiя Лос-Анджелеса надiлила мене владою i зобов'язала мене вистачати цю наволоч за першою пiдозрою. А я порушую свiй обов'язок i цього не роблю. Бо граю за правилами.
  - Отак i продовжуй, - вiдповiда" Пелтц, змахуючи сигарою. - I не треба зображати iз себе крутого хлопця. Гм, дивись, як Мiллер Стентон обходжу" тво" дiвчисько! Що, Джеку, на молоденьких потягнуло?
  Джек згаду" чутки про те, як Макса застукали зi школяркою.
  - Для тебе вона старенька.
  - Ха! Гаразд, йди, вовчара, йди! Он твоя красуня озира"ться - тебе шука"!
  Карен розгляда" плакат на стiнi: Бретт Чейз у ролi лейтенанта Венса Вiнсента. Пiдходить Джек. Карен просто свiтиться:
  - Боже мiй, це просто неймовiрно! Розкажи менi, хто тут хто!
  Музика гримить на повну силу, Кулi переходить на фальцет, Собачник Перкiнс б'" по барабану. Джек обiйма" Карен i веде її в танцi у дальнiй кут, забитий дуговими лампами. Краще мiсця не вигада"ш - тихо i все як на долонi. Джек назива" гостей, вказуючи по черзi кожного:
  - Ти зна"ш Бретта Чейза. Вiн блакитний, тож не танцю". Старий iз сигарою - Макс Пелтц. Продюсер фiльму та режисер майже всiх серiй. З Мiллером ти вже знайома. Дво" хлопцiв без пiджакiв - Оггi Люгер та Хенк Крафт, помiчники освiтлювача. Дiвчина з планшет-блокнотом - Пеннi Фулвейдер - нi хвилини вiдпочинку, хоч би що там було, навiть зараз - вона помiчник режисера. Зна"ш, хто забезпечу" серiалу такi реалiстичнi прикраси? Он той блондин, навскiс вiд сцени, - Девiд Мертенс, художник-постановник. Вигляд у нього такий, нiби завжди трохи напiдпитку, але це не так - просто у нього рiдкiсна форма епiлепсiї, i вiн живе на таблетках. Кажуть, це з ним сталося пiсля того, як потрапив до автокатастрофи i вдарився головою. Дуже може бути - я сам бачив здоровенний шрам у нього на шиї. Лiворуч вiд нього Фiл Шенкел, помiчник режисера, а лiворуч Фiла - Джеррi Марсалас, медбрат Мертенса. Танцю" з високою рудою дiвчиною Террi Рiгерт, який гра" капiтана Джеффрiза. Бiля водоохолоджувача - оператори: Бiллi Дiтерлiнг, Чак Максвелл та Дiк Харвелл. Решта тут - запрошенi гостi.
  Карен дивиться йому у вiчi.
  - Це твiй свiт. Тобi тут подоба"ться. I цi люди - твої друзi.
  - Так, вони менi подобаються. А Мiллер i справдi мiй друг.
  - Ти кажеш правду, Джеку?
  - Карен, ми в Голлiвудi, а в Голлiвудi без обману не проживеш!
  - Не треба, Джеку. Сьогоднi я хочу бути запеклою. Безрозсудний. Не повертай мене на землю.
  Виклик кинутий!
  Джек схиля" голову, i Карен тягнеться йому назустрiч. Губи їх зливаються в поцiлунку - але в ту ж мить вони усуваються один вiд одного. Джек струшу" головою, проганяючи запаморочення.
  - Сусiди все ще у вiдпустцi, - каже Карен. Руки її завмерли у Джека на плечах. - Ми могли б пiти... вiдвiдати котiв.
  - Так звичайно!
  - Не хочеш перед вiдходом почастувати мене брендi?
  Джек йде до столу з випивкою.
  - Класну дiвку вiдхопив, Вiнсеннс, - кида" Собачник Перкiнс. - У нас iз тобою смаки сходяться.
  Костлявий хлопець пiд два метри з величезними ручищами, що стирчать iз рукавiв чорної з червоним кантом ковбойської сорочки.
  - Перкiнс, вiд твоїх смакiв несе як iз вигрiбної ями.
  - Спейду не сподоба"ться, що ти так зi мною розмовля"ш. Враховуючи, що в кишенi в тебе пухкий конвертик.
  Лi Вакс та Ейб Тайтелбаум прислухаються до розмови.
  - Заткнися, Перкiнс!
  Собачник, колупаючи в зубах зубочисткою:
  - Вiнсеннс, а твiй кадр зна" про твої приробiтки?
  - До стiни! Ноги розставити, рукави закатати!
  Перкiнс випльову" зубочистку.
  - Гей, ти що, здурiв?
  Джоннi Стомп, Вакс, Тайтелбаум - всi звертаються до слуху.
  - До стiни, сволота!
  Перкiнс нахиля"ться над столом, упершись долонями у стiну. Джек закочу" йому рукави - свiжi слiди уколiв. Виверта" кишенi - знаходить шприц. Навколо збира"ться натовп, i Джек почина" грати на публiку:
  - Уколи та "баян" - все разом тягне на три роки казенних харчiв. Скажи, хто постача" тобi героїн, - i вiльний.
  Собачник мовчить i виходить згодом.
  - Здай дилера, який прода" тобi наркоту, - повторю" Джек. - Зроби це зараз, на очах у всiх своїх друзiв - та йди на всi чотири сторони.
  Перкiнс облизу" губи.
  - Барнi Стiнсон. Санiтар iз "Царицi Ангелiв".
  Точним ударом Джек вибива" з-пiд нього ноги. Перкiнс валиться обличчям у холоднi закуски. Стiл перекида"ться, їжа та випивка з гуркотом летять на пiдлогу. Зал аха".
  Джек мовчки виходить, i гостi розступаються перед ним. Карен чека" бiля машини, вона тремтить.
  - Це... це було неодмiнно?
  Тiльки тепер Джек вiдчува", що сорочка його наскрiзь мокра вiд поту.
  - Так.
  - Я хотiла б цього не бачити.
  - Я теж хотiв би, щоб ти цього не бачила.
  - Читати про такi речi - одна справа, але бачити на власнi очi ... Скажи, а тепер ти ...
  Джек обiйма" її, приваблю" до себе.
  - Тепер я хочу, щоб ти забула про те, що бачила. I нiколи бiльше не згадувала.
  - А як же твої iсторiї? Бiльше не розповiдатимеш менi?
  - Нi... чому ж, звичайно, буду.
  - Менi хотiлося б, щоб сьогоднiшнiй вечiр тривав довго-довго!
  - Я теж. Хочеш, повечеря"мо десь?
  - Нi. А ти все ще хочеш вiдвiдати котiв?
  
  
  
  * * *
  
  
  Котiв виявилося тро": вiдгодованi i ласкавi, вони все норовили застрибнути на лiжко, де Джек i Карен кохали. Сiрого кота Карен називала Асфальтом, смугастого - Тигром, а найгiршого - Еллiсом Лоу. Джек пiдтримав її гру: йому подобалося, коли Карен смi"ться. Завжди подобалося, а особливо зараз - здавалося, кожна її посмiшка розширю" тимчасову прiрву мiж ними та Собачником Перкiнсом.
  Вони любили одне одного, балакали, гралися з котами. Карен уперше в життi спробувала закурити - i мало не загинула вiд кашлю. Потiм почала випрошувати чергову "iсторiю". Джек подiлився з нею подвигами офiцера Венделла Уайта, а на закуску розповiв про деякi власнi справи. Версiї для пiдлiткiв: нiякого мордобою, суцiльнi квiточки з бантиками та добрий татко Джек, який ряту" малолiток вiд пiдступних розбещувачiв зi шприцами в руках. Спочатку брехня давалася йому нелегко, але Карен слухала з таким захопленням, так явно вiрила кожному слову, що незабаром справа пiшла як по маслу.
  Перед свiтанком вона задрiмала. Джек не спав, роздратовано прислухаючись до котячої метушнi. Йому хотiлося говорити ще й ще. Берегило смутне занепоко"ння: вiн розумiв, що трохи пiзнiше вже не зможе згадати все, що наговорив Карен, i, якщо доведеться повторювати розповiдь, вона зловить його на брехнi. Карен спала як немовля, рiвно i спокiйно дихаючи: Джек притис до себе її тепле тiло. Через хвилину спав i вiн, i в снах його, як у життi, правда сплiталася в тугий клубок з брехнею.
  
  
  РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ
  
  
  Дванадцятиметровий коридор. Уздовж стiн - лави, подряпанi, запиленi, наче щойно витягнутi з якогось занедбаного складу. Лави битком набитi людьми у формi та у цивiльному. Бiльшiсть чита" газети, а в бiльшостi газетних заголовкiв так чи iнакше згаду"ться "Криваве Рiздво". Бад згаду", як їх зi Стенсом вивалювали в багнюцi на перших шпальтах газет, яку хай пiдняли мексикашки та їхнi адвокати. Допит призначено на чотири ранки - звичайна для ОВР Тактика залякування. Навпроти на лавi - Дiк, несподiвано висмикнутий зi свого санаторiю. Кажуть, допитали вже шiстьох, доки нiхто не розколовся. На лавках - Центральна дiлянка у повному складi: не вистача" лише Еда Екслi.
  Тяжко тягнеться час, пошепки розходяться чутки. Елмер Ленц пiдрива" бомбу: по радiо оголосили, що на завтра призначено впiзнання в судi - всi полiцейськi, якi були присутнi в дiльницi 25 грудня 1951 року, вишикуються в ряд, i постраждалi впiзнають серед них рiздвяних буянiв. Нарештi дверi кабiнету Паркера вiдчиняються, з'явля"ться Тад Грiн.
  - Офiцер Уайт, будь ласка.
  Бад пiднiма"ться з лави, i Грiн жестом запрошу" його всередину. Кабiнет невеликий: стiл Паркера, довкола - кiлька стiльцiв. Голi стiни. Тьмяне дзеркало - напевно, односторонн" дзеркальне скло, щоб за тим, що вiдбува"ться, можна було спостерiгати з пота"мної кiмнати. Шеф за столом - у формi, iз чотирма золотими зiрками на плечах. Посерединi Дадлi Смiт, поруч iз Паркером - Грiн. Баду вказують на "гарячий стiлець" - звiдси вiн добре видно всiм присутнiм.
  - Офiцер, - каже Паркер, - мого заступника Грiна ви зна"те i з лейтенантом Смiтом, звичайно, теж знайомi. Тут лейтенант " консультантом, щоб допомогти вирiшити проблему, через яку ви сюди запрошенi.
  Грiн закурю".
  - Ми хочемо надати вам останнiй шанс. З вами неодноразово проводилися бесiди в ОВР, i ви неодноразово вiдмовлялися спiвпрацювати. За звичайних обставин ви вже були вiдстороненi вiд служби. Але ви - чудовий детектив, i як шеф Паркер, так i я переконанi, що вашi дiї тi"ї ночi не заслуговують на осуд. Вас спровокували, офiцере. На вiдмiну вiд бiльшостi затриманих у цiй справi, ви не вiдрiзня"ться схильнiстю до безпричинного насильства.
  Бад вiдкрива" рота, але Смiт не да" йому заговорити.
  - Послухай, синку, шеф Паркер пов'язаний посадовою етикою, але ми з тобою можемо говорити вiдверто. Скажу тобi як на духу: якби цих шiстьох ублюдкiв, якi напали на наших товаришiв, пристрелили на мiсцi, то всi ми зiтхнули б з полегшенням. I те, що з ними трапилося на святвечiр, я б назвав ще надто м'яким покаранням. Але зрозумiй, синку, полiцейському, який не здатний контролювати себе, в полiцiї робити нiчого. А мерзотники газетяра тiльки того i чекають, щоб зробити з полiцiї Лос-Анджелеса посмiховисько! I ми цього не зазна"мо. Полетять голови. Репутацiї полiцiї Лос-Анджелеса, яка пiд керiвництвом шефа Паркера стала багато в чому бездоганною, - цi"ї репутацiї завдано важкого удару; i, щоб нейтралiзувати наслiдки цього удару, нам потрiбна докладна i чесна розповiдь про те, що сталося. Ми чека"мо на це вiд полiцейських. Заступник окружного прокурора Еллiс Лоу обiцяв зробити все можливе, щоб не переслiдувати спiвробiтникiв полiцiї Лос-Анджелеса в судовому порядку - навiть якщо велике журi визна" звинувачення обґрунтованим - але потрiбнi свiдчення. Одне свiдчення в нас уже ", але цього мало. Просто розкажи нам, синку. Розкажи про все, що там було. Не для того, щоб когось покарати, - щоб допомогти полiцiї Лос-Анджелеса.
  Бад коситься на дзеркало. Напевно, з того боку воно прозоре. А за ним сидять iз блокнотиками чини з ОВР.
  - Нi, сер. Я не дам свiдчень.
  Паркер шарудить паперами.
  - Нам вiдомо, що ви схопили одного iз затриманих за шию i ледь не вибили йому мiзки. Як це вигляда" самi розумi"те. Так, потерпiлий спровокував вас вербально - проте цей акт насильства видiля"ться навiть на загальному тлi. Це каже проти вас. Однак нам вiдомо, що, йдучи з мiсця дiй, ви пробурмотали Собi пiд нiс: "Ну i позорище!" - I це говорить на вашу користь. Якщо ви погодитеся стати нашим добровiльним свiдком, ми зможемо заплющити очi на ваше... На те, що з боку вигляда" як незаконне застосування сили.
  Хто ж чув, чорт забирай, хто мiг це чути? Точно, Екслi! Сидiв у коморi! Так ось хто...
  - Сер, я не дам свiдчень.
  Паркер повiльно налива"ться багрянцем. Поспiшно встря" Дадлi:
  - Синку, говоритимемо вiдверто. Я поважаю тво" небажання зраджувати товаришiв по управлiнню i, прямо скажу, захоплююся тво"ю вiдданiстю напарнику. Так ось, шеф Паркер уповноважив мене запропонувати тобi угоду. Якщо ти даси свiдчення на Дiка Стенсленда та суд винесе йому обвинувальний вирок, Стенсленд жодного дня не проведе у в'язницi. Еллiс Лоу дав слово. Щоправда, з полiцiї його доведеться звiльнити, i без пенсiї - але пенсiю ми виплатимо йому неофiцiйно через Фонд допомоги вдовам та сиротам. Так що ж, синку, даватимеш свiдчення?
  - Сер, я не дам свiдчень, - вiдповiда" Бад, звертаючись до дзеркала.
  Тад Грiн вказу" йому на дверi.
  - Завтра о 9:00 прийдiть до сорока третього вiддiлення суду. Пройдете упiзнання, а потiм вас приведуть до присяги. Якщо ви i тодi вiдмовитеся давати свiдчення, отрима"те повiстку i вiдсторонитеся вiд служби аж до рiшення суду. А тепер викидайтеся, Уайт.
  Дадлi Смiт трохи помiтно посмiха"ться. На порозi Бад оберта"ться та показу" дзеркалу палець.
  
  
  РОЗДIЛ ОДИННАДЦЯТИЙ
  
  
  Мутне, у плямах скло туманить i спотворю" обличчя, не да" зазирнути у вiчi. Тад Грiн, як завжди, непроникний. Шефа Паркера розгадати легше легенi - он як пiшов багряними плямами! Дадлi Смiт незворушно-доброзичливий, таким же незворушно-доброзичливим iрландським струмком лл"ться його нескiнченна мова. А ось з Бадом Уайтом все навiть занадто ясно: щойно шеф вимовив слова: "Ну i позорище!" - на обличчi його вiдбилася спершу напружена робота думки, а через секунду - таке собi осяяння: "Так от хто у нас стукачок - Ед Екслi!" Власне, прощальний жест уже й не був потрiбний.
  Ед стука" пальцем по динамiку - трiск. У кiмнатцi спекотно. Але принаймнi нема" такої задухи, як у коморi Центральної дiлянки. Кладовцi, яка останнi два тижнi сниться йому ночами.
  З Паркером вiн грав вiдверто: виклав йому всi три версiї i, не лагодившись, погодився стати головним свiдком. Версiї Паркер назвав блискучими, самого Еда - зразковим офiцером. Ту з версiй, що пристойнiше, пiдсунув Еллiсу Лоу та його улюбленцю - Бобу Галлодету, молодому слiдчому з прокуратури. Всю провину звалили на Рiчарда Стенсленда та Бада Уайта (цiлком заслужено), i не так заслужено - ще на трьох старих служок, якi так i так без пенсiї не залишаться. А приблизний свiдок не залишиться без нагороди: на нього чека" пiдвищення - перехiд до Бюро розслiдувань. Мине рiк, вiн складе лейтенантськi iспити i стане детективом лейтенантом Едмундом Дж. Екслi.
  Грiн вийшов, Еллiс Лоу та Галлодет увiйшли. Лоу та Паркер про щось напiвголосно перемовляються. Галлодет вiдчиня" дверi, оголошу":
  - Сержант Вiнсеннс, будь ласка! - Трiщить у динамiцi.
  Смiттяр Джек - прилизаний, костюм у вузьку бiлу смужку. З начальством не церемониться: глянувши на годинник, впевнено сiда" на стiлець у центрi кабiнету. Обмiню"ться поглядами з Лоу. Паркер пожира" очима нову жертву: почуття його прочитати нескладно - зневага та нiчого бiльше. Галлодет стоїть бiля дверей, палить.
  - Сержант, - каже Лоу, - давайте одразу до справи. Ви вiд початку охоче спiвпрацювали з ОВР - i це говорить на вашу користь. Однак дев'ять свiдкiв показали, що бачили, як ви б'"те Хуана Карбiгаля. А ще четверо iз затриманих бачили, як ви вносите у дiлянку ящик рому. Як бачите, слава - хай i скандальна - бiжить попереду вас. Навiть алкоголiки читають бульварнi листки.
  До нього схиля"ться Дадлi Смiт.
  - Слава... про неї й мова. Нам потрiбна твоя слава, синку. Потрiбен зоряний свiдок, який скаже величезним журi: так, я вдарив затриманого - але вiн напав на мене, я захищався! I оскiльки, швидше за все, так воно i ", все, що надалi скажуть про тебе свiдки iз затриманих, буде тобi лише на руку. Але нам потрiбно, щоб ти зiзнався: це ти принiс у дiлянку випивку. I люди напились. Зiзнайся в дрiбному порушеннi внутрiшнього розпорядку - i все обмежиться стягненням. Мiстер Лоу гаранту", що звинувачення тобi не висунуть.
  Смiттяр роздуму". Ед за склом чита" його думки: бiльшу частину випивки принiс Уайт, але доносити на нього Джек боїться.
  - Настають великi перетряски, - каже Паркер. - Багато голiв полетить. Дай свiдчення - i, обiцяю, ти легко вiдбудешся. Нi звiльнення, нi усунення вiд служби. Тiльки й усього, що посидиш з рiк у Вiддiлi вдач.
  I Вiнсеннс вiдповiда" - Лоу.
  - Еллiс, - каже вiн, - може, " iнший вийде? Адже ти зна"ш, що для мене означа" Вiддiл наркотикiв.
  Лоу морщиться. Паркер:
  - Нi, i вистачить про це. Завтра ти пiдеш на виставу, i я хочу, щоб ти дав свiдчення проти офiцера Крагмана, сержанта Такера та офiцера Пратта. Усi тро" пенсiю собi вже заробили. Щодо всього iншого, не турбуйся: наш головний свiдок дасть вичерпнi свiдчення. Якщо питатимуть про iнших, можеш спокiйно вiдповiдати, що нiчого не бачив i нiчого не зна"ш. Публiка прагне кровi, але, сподiваюся, три голови її задовольнять.
  - Досi ти, синку, не робив помилок, - це вкрадливий, з iрландським акцентом, Дадлi Смiт. - I менi зда"ться, тепер починати пiзно.
  - Я дам свiдчення, - вiдповiда" смiття Джек. Посмiшки на обличчях. Галлодет:
  - Сержант, нам з вами треба буде обговорити вашi свiдчення. Вечеря у "Тихому океанi" за рахунок мiстера Лоу.
  Вiнсеннс вста", Лоу проводжа" його до дверей. З динамiка - шепiт:
  - ... А Кулi я пообiцяв, що бiльше такого не повториться...
  - Як скажете, бос.
  Паркер поверта"ться до дзеркала, кива". Ед входить, сiда" на "гарячий стiлець".
  - Ну що, синку, - це Дадлi Смiт, - настав твiй зоряний час?
  - Ед, - усмiха"ться Паркер, - я дозволив тобi вислухати свiдчення решти, бо чекаю вiд тебе максимально повного та точного розумiння ситуацiї. Що скажеш? Чи " якiсь iдеї?
  - Сер, чи я розумiю, що навiть якщо велике журi висуне будь-якi кримiнальнi звинувачення, пiд час пiдготовки обвинувального акта для суду присяжних мiстер Лоу знайде спосiб скасувати їх або не дати їм ходу?
  Лоу скривився - мабуть, Ед потрапив у крапку.
  - Я правий, сер?
  Лоу, поблажливо:
  - Сержант, у вас юридична освiта?
  - Нi, сер.
  - Значить, ваш шановний батько дав вам гарну пораду.
  - Нi, сер, - трiумфуючи, вiдповiда" Ед.
  - Припустимо, що ти ма"ш рацiю, синку, - каже Смiт. - Припустимо, ми справдi хочемо того ж, що й усi поряднi полiцейськi: не вiддавати наших братiв-офiцерiв на ганьбу публiчного суду. Припустимо, що до цього й хиляться всi нашi зусилля. Що б ти нам порадив?
  Цю маленьку мову Ед повторював про себе стiльки разiв, що серед ночi розбуди - вiд зубiв вiдскочить кожне слово:
  - Шумiха в газетах, яка закiнчиться пшиком, слiдство, вiдкладене в довгу скриньку, гучнi звинувачення тишком-нишком вiдкликанi, - все це публiку не задовольнить. Внутрiшнi розслiдування, усунення вiд служби, кадровi перестановки - цього недостатньо. Ви самi сказали офiцеру Уайту: Полетiть голови. Я з цим згоден. Гадаю, задля збереження престижу полiцiї Лос-Анджелеса та її шефа нам потрiбний публiчний суд, потрiбнi кримiнальнi звинувачення та вироки до ув'язнення.
  - Зна"ш, синку, вража" мене легкiсть, з якою ти вимовля"ш такi слова...
  Ед зверта"ться до Паркера:
  - Сер, пiсля Хоррела та Уортона ваша поява стала для полiцiї Лос-Анджелеса щастям. Ви виправили помилки, здiйсненi вашими попередниками, i досягли нових висот. I ви не дозволите, щоб все звалилося через якийсь нещасний випадок.
  - Викладайте, Екслi, - не витриму" Лоу. - Що ж молодший офiцер порадить начальниковi полiцiї?
  Ед, не вiдриваючи очей вiд Паркера:
  - Не порушувати кримiнальних справ стосовно тих, хто вже вiдслужив свої двадцять рокiв. Оприлюднити кадровi перестановки, бiльше понижень на посадi та вiдсторонень вiд служби. Висунiть звинувачення Джоннi Браунеллу, скажiть йому, щоб просив суду без присяжних i нехай суддя винесе йому умовний вирок: вiн - брат постраждалого офiцера. I ще - вiддайте пiд суд Дiка Стенсленда та Бада Уайта. I нехай вирушають до в'язницi. У полiцiї їм не мiсце. Стенсленд - пияка i бандит, Уайт ледь не вбив людину, а випивки принiс набагато бiльше Вiнсеннса. Пожертвуйте ними. Щоб захистити себе. Щоб захистити полiцiю Лос-Анджелеса.
  Напружене мовчання перервав Смiт:
  - Джентльмени, рада нашого юного друга вида"ться менi необачною i надто суворою. Стенсленд ма" свої гострi кути, але Венделл Уайт - цiнний спiвробiтник.
  - Сер, якщо Уайт ще нiкого не вбив, то цього не довго чекати.
  Смiт хотiв заперечити, але пiдняв руку Паркер:
  - Думаю, порада Еда заслугову" на увагу. Завтра на великому журi, задай їм спеку, мiй хлопчику. Одягнися пораднiше i зроби їх.
  - Слухаюсь, сер, - вiдповiв Ед, насилу пригнiчуючи в собi бажання заволати i пiдстрибнути до стелi.
  
  
  РОЗДIЛ ДВАНАДЦЯТИЙ
  
  
  Дампи б'ють у вiчi. Вимiрювання зростання: Джек Вiнсеннс - метр сiмдесят вiсiм, Френк Доуертi, Дiк Стенс, Джоннi Браунелл - коротуна, в Вiлбертi Хаффе i Баде Уайте - не менше метра вiсiмдесяти. За склом - колишнi в'язнi Центральної дiлянки, сидячи плiч-о-плiч з копами з офiсу окружного прокурора, вказують на погромникiв.
  - Лiвий профiль! - хрипить динамiк. Шестеро чоловiкiв повертаються. - Правий профiль! Обличчям до стiни! Обличчям до дзеркала! Процедура закiнчена, джентльмени. - Мовчання, потiм: - Чотирнадцять осiб окремо впiзнали Доуертi, Стенсленда, Вiнсеннса, Уайта та Браунелла, ще четверо - Хаффа. Чорт, мiкрофон забули вимкнути!
  У Стенса очманiлий вигляд.
  - Пiшов на хрiн, цап! - кида" Френк Доуертi динамiку.
  Бад мовчить iз кам'яним обличчям - наче вiн уже у в'язницi та захища" Стенса вiд нiгерiв.
  - Сержант Вiнсеннс у кiмнату 114, - команду" динамiк, - офiцер Уайт у кабiнет шефа Грiна. Iншi вiльнi.
  114-та кiмната - зал засiдань великого журi.
  Джек пiдходить до дверей 114-ї. Тут багатолюдно: позивачi з адвокатами, Ед Екслi в пiджаку з голочки, з нитками, що висять, по краю рукава. Латиноси щеряться. Джек пiдходить до Еду.
  - То це ти - головний свiдок?
  - Правильно.
  - То я й знав! I що за кусок жбурнув тобi Паркер?
  - Кус?
  - Саме, Екслi. Скiльки вiн заплатив тобi за роботу? Що пообiцяв? Чим купив? Дума"ш, я даю свiдчення безплатно?
  - Я просто виконую свiй обов'язок, - вiдповiда" Ед, старанно протираючи окуляри.
  - Пiд iдейного косиш, студентку? - посмiха"ться Джек. - Не вiрю. Став би ти даремно сваритися з братами-копами. Адже тепер тобi життя не буде. Не люблять у нас стукачiв. Може, Паркер обiцяв тобi перехiд до Бюро розслiдувань? Так зваж: i звiдти хлопцi теж погорять, а працювати тобi доведеться з їхнiми друзями.
  Ед дивиться убiк.
  - А втiм, угода вигiдна, ти не помилився! - продовжу" Джек.
  - Звiдки менi знати? Фахiвець iз угод у нас ти, а не я.
  - Якщо так далi пiде, скоро ти мене переплюнеш. Тож менi варто бути з тобою ввiчливiшим. До речi, зна"ш, що наречена Еллiс Лоу до тебе нерiвно диха"?
  Дверi вiдчиняються.
  - Едмунд Дж. Екслi, пройдiть в зал, - оголошу" клерк.
  - Вперед, бойскаут, - пiдморгу" Джек. - Тiльки нитки з рукава обiрви: вигляд у тебе, наче перший раз у життi костюм одягнув!
  Iдучи в кiмнату 114, Ед Екслi квапливо й незручно обрива" нитки з рукава новенького пiджака.
  
  
  
  * * *
  
  
  Джек розважав себе думками про Карен. З того побачення минуло десять днiв - i за великим рахунком, все начебто було не так уже й погано. Щоправда, перед Спейдом Кулi довелося вибачитись. Уелтон Морроу був, м'яко кажучи, не в захватi вiд їхнiх з Карен стосункiв, але те, що вiдбувалося в Еллiс Лоу з Джоанн - справа в цi"ї парочки, ка"ться, сяк-так злагодилося, - трохи його втiшило. Квапливi, якiсь злодiйкуватi побачення в готелях: Карен живе вдома, Джек - у дешевiй квартирцi, куди пристойну дiвчину не приведеш. Пропустив регулярний платiж Скоггiнсам, щоб зняти для зустрiчей номер в "Амбасадорi". Карен насолоджу"ться забороненою любов'ю, а Джек щасливий тим, що вона щаслива. Але Сiд Хадженс не дзвонить, i на героїновому ринку затишшя - залиша"ться ловити крейду рибку. А попереду примарою страшнiшою за газову камеру маячить рiк у Вiддiлi звичаїв...
  Позивачi перешiптуються, розглядають його спiдлоба. Джек мимоволi стиска" кулаки. У того, якому вiн врiзав у рiздвяну нiч, на носi фiксуюча налiпка. Напевно, фальшива - Джек йому нiс не ламав, точно пам'ята". Якийсь жидюга адвокат порадив.
  Дверi в кiмнату 114 прочиненi. Джек загляда" усередину. Шестеро членiв журi сидять за столом, обличчям до мiсця свiдка. Допит веде Еллiс Лоу. У клiтцi для свiдка - Ед Екслi.
  Тiльки тепер вiн не смика" окуляри, не мямлить, не опуска" очей. Голос його звучить твердо - i на октаву нижче за звичайний. Вузкоплечий, худорлявий, витончений, на полiцейського вiн не схожий, але в ньому вiдчува"ться сила та впевненiсть у собi. I говорить чудово. Лоу ставить "несподiванi" питання: Екслi свою роль, зрозумiло, вiдрепетирував заздалегiдь, - але так природно диву"ться, так щиро диву"ться i обурю"ться ... Чорт його зна", хто його натаскував, але попрацював цей тренер на совiсть.
  Джек дослуха"ться. Так, перед ним уже не слюнтяй, не татусь синок, не пай-хлопчик з коледжу: тепер Джек розумi", як Екслi зумiв заробити Хрест. Лоу сипле питаннями, i вiдповiдi Еда б'ють просто в цiль. Так, у нього вiдiбрали ключi. Так, його замкнули у коморi. Нi, вiн не бачив нi можливостi чинити опiр, нi сенсу в опорi. Панове члени журi, дивiться уважно: перед вами - справжнiй чоловiк. Йому нема" потреби комусь щось доводити, вiн пройшов вiйну i дуже добре зна" цiну показного героїзму.
  Так, i кого ж вiн топитиме? Браунелл, Хафф, Доуертi - дрiбнi сошки: основну провину Ед узяв на Дiка Стенсленда, не пощадив i Уайта. Джек усмiхнувся: до нього дiйшло, як спритно розiграно цю партiю. Крагмана, Такера, Пратта, яким не загрожу" нiчого, крiм вiдходу на пенсiю, вiддали Джеку - знали, що пiдставляти своїх по-великому вiн не погодиться, а назвати цапiв-вiдбувайлiв довiрили Еду Екслi.
  Лоу ставить останн" запитання - щось на кшталт:
  - Ну, i що ж ви про все це дума"те?
  Ед вимовля" слова про правосуддя. У журi ледь сльози не капають. Лоу оголошу", що питань до свiдка бiльше нема", i Ед, накульгуючи, йде до дверей - тiсна свiдоцька клiтушка! У коридорi його зустрiча" Джек.
  - А ти молодець. Паркер сподоба"ться.
  - Дума"ш, вiн прочита" стенограму? - Запиту" Ед, розтираючи затекле колiно.
  - I десяти хвилин не пройде, як усi папери будуть у нього. А ось Бад Уайт тепер не заспокоїться, поки тебе з гiвном не з'їсть. Прямо з пiзнання його викликали до Тада Грiна, i можу сперечатися, що вiд роботи Грiн його вже вiдiбрав. Моли бога, щоб Бад викрутився i залишився в полiцiї - вiн iз тих хлопцiв, що на громадянцi стають значно небезпечнiшими.
  - Тож ти не сказав Лоу, що основну випивку принiс Уайт?
  - Джек Вiнсеннс, готуйтеся! - Оголошу" клерк.
  - Так, я теж заклав своїх, - неохоче каже Джек. - Тiльки я заклав трьох старих пердунiв, якi так i так їдуть до Орегону ловити рибку. Так що, порiвняно з тобою, я роблю i порядно i розумно.
  - Обидва ми робимо те, що ма"мо зробити. Тiльки ти себе за це зневажа"ш. А це вже не розумно.
  У коридорi з'являються Еллiс Лоу та Карен. Еллiс кида"ться до Джека.
  - Я випадково обмовився Джоан, що сьогоднi ти свiдчиш, а вона розповiла Карен. Вибач, я не думав, що так вийде. Адже я просив її нiкому не говорити! Вибач, Джеку, справдi не знаю, як так вийшло... Я благав Карен не приходити сюди, казав, що в зал засiдань її все одно не пустять, i зрештою ми зiйшлися на тому, що вона послуха" у репродуктора в мо"му кабiнетi. ... Джеку, я дуже винен, заради бога вибач...
  - Зна"ш ти, жидяра, чим гарантувати свiдка!
  
  
  РОЗДIЛ ТРIНАДЦЯТИЙ
  
  
  Бад ковтнув зi склянки. Вiскi з содовою та з льодом.
  Йому дiсталося найгiрше мiсце у барi - спиною до телефонiв. Надворi гримiв над вухом музичний автомат. Нили старi футбольнi шрами - як ненависть до Еду Екслi. Жетон, зброю - все вiдiбрали, попереду - суд, i руда фарбована телиця рокiв сорока з гаком, що давно вже з пожадливiстю коситься на його склянку, зда"ться Баду майже красунею.
  Спiймавши його погляд, руда телиця посмiхнулася. Фарбована, звичайно, але обличчя в неї добре. Бад усмiхнувся у вiдповiдь.
  - Дозвольте вас пригостити?
  - Дякую. Мене звуть Анджела.
  - А мене Бад.
  - Хiба таке iм'я?
  - Коли тебе охрестили Венделлом, доводиться винаходити псевдонiми.
  Анджела регоче.
  - Чим займа"шся, Бад?
  - Зараз? Ну, можна сказати, безробiтний.
  - А-а... Що ж ти такого накоїв?
  Та що ти либишся, дура? Хочеш iз чоловiком познайомитися чи запитання ставити? Та ти розумi"ш, що це таке - коли полiцейського усувають вiд роботи?
  - Не захотiв пiдiгравати босу. Послухай, Анджело, що скажеш, якщо...
  - У вас був правовий конфлiкт? Зна"ш, я в цьому розумiюся: сама перебуваю в Об'"днаннi вчителiв, а мiй колишнiй чоловiк - голова профспiлки водiїв автобусiв. Якщо ти розкажеш, що трапилося, можливо, я...
  Хтось кладе йому руку на плече.
  - Синку, можна з тобою перемовитися парою слiв?
  Дадлi Смiт. Слiдкував за ним. Якого бiса йому потрiбно?
  - Це термiново, лейтенанте?
  - Дуже термiново. Побажай своїй новiй подружцi добранiч i при"днуйся до мене за заднiм столиком. Я попросив бармена зробити музику тихiше, поки ми розмовлятимемо з тобою.
  Справдi, музика стала тихiшою. Смiт рушив геть. Бад кинув погляд на Анджелу - її вже обходжу" якийсь морячок. Вiн пiдвiвся i пiшов слiдом.
  У заднiй частинi бару - затишнi нiшi-напiвкабiнетики. Два стiльцi, стiл, накритий газетою, пiд газетою пiднiма"ться горбок незрозумiлих обрисiв. Бад сiв.
  - Що, ОВР за мною стежить?
  - Так. Як i за iншими, комусь загрожу" кримiнальний суд. Iдея твого друга Екслi. Паркер тепер до нього прислужу"ться - ось Ед i наговорив йому, що ви зi Стенслендом, мовляв, здатнi втратити голову i наробити дурниць. Чув би ти, синку, як цей Екслi на свiдковому крiслi чорнило i тебе, i багатьох iнших гiдних людей! Я, правда, теж не чув, але стенограму читав. Сущий дворушник цей Ед Екслi. Його виступ - ганьба для всiх гiдних полiсменiв.
  Бад уявив, як Стенс пiде в нескiнченний запiй.
  - Що в газетi? Нам уже висунуто звинувачення?
  - Не кликай бiду, синку. I не поспiшай записувати мене у вороги. Я ж твiй друг, i певний вплив на Паркера у мене ". Не одному ж Екслi ходити у нього в улюбленцях!
  - Лейтенанте, чого ви хочете?
  - Клич мене Дадлi, - вiдповiда" Смiт.
  - Дадлi, чого ти хочеш?
  - Хо-хо-хо! - звучний округлий тенор. - Ти, синку, справив на мене враження. Я захоплений тим, що ти вiдмовився зрадити товаришiв, а твоя вiрнiсть напарниковi взагалi вища за всякi похвали. Я захоплююсь тобою як полiцейським, менi подоба"ться, що ти не боїшся виявляти насильство там, де без нього, на жаль, у нашiй роботi не обiйтися. А найбiльше менi симпатична твоя боротьба з мерзотниками, що б'ють дружин. Ти їх ненавидиш, правда?
  Ненависть - бляке, заїжджене слово. У Бада застукало у скронях.
  - Так, ненавиджу.
  - I в тебе " на це причини, якщо правда те, що менi довелося чути про твою юнiсть. Ненависть - що ще ти ненавидиш так само сильно?
  Бад мiцно, до болю у пальцях, стиска" кулаки.
  - Екслi. Цю наволоч Екслi. I Смiттяра Джека - вiн теж там вiдзначився. Дiк Стенс тепер доп'"ться до чортикiв - через те, що цi дво" нас продали!
  Смiт хита" головою.
  - Вiнсеннса не звинувачуй, синку. Вiн усе зробив як слiд. Без звiльнень справа не обiйшлася, а вiн обмовив лише тих, хто вже вiдпрацював двадцять рокiв i заслужив собi пенсiю. I взяв вiн провину за ту випивку, що ти принiс у дiлянку. Нi, синку, Джек не заслужив на твою ненависть.
  Бад нахиля"ться до нього:
  - Дадлi, чого ти хочеш вiд мене?
  - Хочу, щоб ти уникнув вироку i повернувся на службу. I знаю, як цього досягти.
  Бад кида" погляд на газету.
  - I як же?
  - Тобi треба працювати на мене.
  - I що я маю робити?
  - Не поспiшай. Спершу ще кiлька запитань. Скажи, синку, ти згоден, що наш обов'язок - утримувати злочиннiсть у належних рамках, не давати їй розповзатися мiстом? Що, наприклад, чорним бандитам на пiвнiч вiд бульвару Джефферсона не мiсце?
  - Звичайно.
  - А як ти вважа"ш, чи можна дозволяти iснувати злочинним спiльнотам, якi дiють лише серед своїх, мирним громадянам особливої шкоди не завдають, а полiцiї iнодi бувають кориснi?
  - Звичайно. Завжди так i робиться: на щось ми заплющу"мо очi... Але яке це ма"...
  Смiт смика" зi столу газету. Револьвер 38 калiбру, блискучий полiцейський жетон. По спинi у Бада проходять мурашки.
  - Я знав, що ти - людина впливова. Ти домовився з Грiн?
  - Не з Грiн, синку. Iз Паркером. Я ж казав, що не одному Екслi ходити в нього в радниках. Ось що вiн сказав: якщо велике журi не висуне проти тебе звинувачення, за вiдмову дати свiдчення ти не будеш покараний. А тепер забирай свої дрiбнички, поки господар цього закладу до полiцiї не зателефонував.
  Сяючий Бад нiяково розпиха" по кишенях сво" добро.
  - Отже, й звинувачення не буде?
  Знову соковите "хо-хо-хо" - цього разу насмiшкувате.
  - То я й думав, що сьогоднiшнiй "Геральд" ти ще не читав!
  - Але як? - Вигуку" Бад, зовсiм ошелешений.
  - Потiм розповiм, синку.
  - А з Дiком що?
  - Дiк пропав, синку. I не сперечайся - нiчого тут не поробиш. Йому висунуто звинувачення, його буде визнано винним i отрима" термiн. Сам Паркер наказав зробити його цапом-вiдбувайлом. Це Екслi переконав його патронiв не шкодувати. Тож... кримiнальна стаття та в'язниця.
  Раптом ста" страшенно жарко. Нестерпно жарко. Бад послаблю" вузол краватки, прикрива" очi.
  - З ним усе буде добре, синку, я тобi обiцяю. Є у мене приятелька у системi виправних закладiв - попрошу її до Стенсленда доглянути. А коли вийде, вже я забезпечу йому можливiсть повчити цього Екслi розуму.
  Розплющивши очi, Бад бачить перед собою розгорнуту "Геральд". Заголовок: "Полiцейським, замiшаним у "Кривавому Рiздвi", висунуто звинувачення". Далi - колонка, обведена олiвцем. Сержанту Рiчарду Стенсленду висунуто звинувачення за чотирма статтями кримiнального кодексу. Крiм нього у списку тро" пенсiонерiв: Ленц, Браунелл та Хафф; по двi статтi на брата. Пiдкреслено: "Офiцеру Венделлу Уайту, 33 роки, звинувачень не пред'явлено, хоча, за попереднiми вiдомостями, отриманими з джерел у окружнiй прокуратурi, йому мало бути пред'явлено звинувачення у нападi першого ступеня. Голова журi заявив, що четверо з жертв нападу змiнили свої первiснi свiдчення, згiдно з якими офiцер Уайт душив Хуана Карбiгаля, 19 рокiв. Новi свiдчення позивачiв прямо суперечать твердженням офiцера полiцiї сержанта Едмунда Дж. Екслi, який заявив пiд присягою, що Уайт намагався завдати Карбiгалю тяжких тiлесних ушкоджень. Проте свiдчення сержанта Екслi, мабуть, не пiддаються сумнiву: вони використанi в обвинувальних актах проти iнших семи офiцерiв. Тим не менше, хоча члени журi i сумнiваються в щиростi нових свiдчень позивачiв, такi змiни у справi вони визнали достатньою причиною, щоб вiдкликати звинувачення, спочатку висунутi проти офiцера Уайта. Заступник окружного прокурора Еллiс Лоу заявив репортерам: "Сталося щось пiдозрюване, але що - я не розумiю. Однак чотири свiдчення, безсумнiвно, переважують одне - будь це навiть найвищою мiрою заслугову" на довiру голос Едмунда Екслi, героя минулої вiйни"".
  - Чому? Навiщо ти це зробив? I як? - Запиту" Бад. Рядки новин кружляють перед очима.
  Смiт змiню" газету.
  - Ти менi потрiбен, синку. Виконуватимемо нове завдання - вже отримано "добро" вiд Паркера. Створю"ться спецiальний пiдроздiл при Вiддiлi вбивств. Воно буде виконувати сво"рiдну функцiю стримування. Називатиметься "Пiдроздiл нагляду". Звучить досить розпливчасто, правда? Насправдi йдеться про роботу, на яку придатнi дуже небагато, - але ти, синку, для неї народився. Доведеться i битися, i стрiляти, i не ставити зайвих питань. Синку, ти вловлю"ш перебiг моїх думок?
  - Ще б.
  - Скоро Паркер почне обiцяне перетрясiння кадрiв, i з Центральної дiлянки тобi доведеться пiти. Працюватимеш на мене?
  - Я ж не божевiльний, щоби вiдмовитися. Але навiщо, Дадлi?
  - Що навiщо, синку?
  - Це ти вмовив Еллiса Лоу мене витягти. Усi знають, що вас iз ним водою не розiлл"ш. Навiщо?
  - Потiм, синку, що менi подоба"ться твiй стиль роботи. Така вiдповiдь тебе влаштову"?
  - Нi, але, зважаючи на все, iншого я не дочекаюся. Тодi таке запитання: як?
  - Що як, синку?
  - Як ти змусив мексикашок змiнити свiдчення?
  Смiт мовчки кладе на стiл вiдливаючий мiддю, в металевих задирках i в засохлiй кровi кастет.
  
  
  КАЛЕНДАР
  
  
  
  
  1952
  
  
  
  Витримка:
  "Лос-Анджелес Мiрор Ньюс", 19 березня
  
  
  
  Скандал у полiцiї: прокуратура готу"ться до суду, а копи наводять лад у себе вдома
  
  
  
  Шеф полiцiї Лос-Анджелеса Вiльям X. Паркер урочисто пообiцяв домогтися правди - "куди б не привели пошуки iстини" - у скандальнiй i заплутанiй iсторiї, що набула широкого розголосу i з легкої руки газетярiв, названої "Кровавим Рiздвом".
  Семеро офiцерам полiцiї пред'явлено кримiнальнi звинувачення у зв'язку з їхнiми дiями на Центральнiй полiцейськiй дiльницi у Рiздвяну нiч минулого року. Ось їхнi iмена:
  сержант Уорд Такер - звинувачений у нападi другого ступеня,
  офiцер Майкл Крагман - звинувачений у нападi другого ступеня та нанесеннi побоїв,
  офiцер Генрi Пратт - звинувачений у нападi другого ступеня,
  сержант Елмер Ленц - звинувачений у нападi першого ступеня та нанесеннi побоїв,
  сержант Вiлберт Хафф - звинувачений у нападi першого ступеня та нанесеннi побоїв,
  офiцер Джон Браунелл - звинувачений у нападi першого ступеня за обтяжливих обставин,
  сержант Рiчард Стенсленд - звинувачений у нападi першого ступеня за обтяжливих обставин, нанесення побоїв першого ступеня та нанесення калiцтв.
  Паркер не став зупинятися нi на сутi звинувачень, пред'явлених офiцерам, нi на цивiльних позовах, якi жертви насильства - Санчес Дiнардо, Хуан Карбiгаль, Деннiс Рай", Езекiель Гарсiя, Клiнтон Валупек та Рей"с Часко - подали на адресу як окремих полiцейських, так i полiцiї Лос -Анджелеса загалом. Вiн заявив лише, що полiцiя провела власне внутрiшн" розслiдування i що, окрiм перелiчених, винними у серйозних дисциплiнарних провинах i заслуговують на суворе покарання " такi офiцери:
  сержант Уолтер Крамлi, сержант Уолтер Дьюкширер, сержант Френсiс Доуертi, офiцер Чарльз Хайнц, офiцер Джозеф Ернандес, сержант Вiллiс Трiстано, офiцер Фредерiк Турентiн, лейтенант Джеймс Фрiлiнг, офiцер Венделл Уайн.
  На завершення прес-конференцiї Паркер при"мно вiдгукнувся про сержанта Едмунда Дж. Екслi, офiцера Центральної бригади, який наважився дати свiдчення перед великим журi.
  - Я захоплений вчинком Екслi, - зауважив шеф полiцiї. - Ця людина виявив справжню мужнiсть.
  
  
  
  Витримка:
  "Лос-Анджелес Iкземiнер", 11 квiтня
  
  
  
  П'ятеро обвинувачених у справi "Кривавого Рiздва" виправданi Паркер розповiда" про дисциплiнарнi репресiї в полiцiї
  
  
  
  Сьогоднi окружна прокуратура оголосила, що п'ятеро обвинувачених у скандально вiдомiй справi "Кривавого Рiздва" не постануть перед судом. Офiцер Майкл Картман, офiцер Генрi Пратт i сержант Уорд Такер, усi змушенi подати у вiдставку з полiцiї внаслiдок того, що опинилися пiд судом, виправданi через брак доказiв. Ось що заявив помiчник окружного прокурора Еллiс Лоу, який займа"ться цi"ю справою:
  - Багатьох другорядних свiдкiв - затриманих, котрi перебували тi"ї ночi у в'язницi Центральної дiлянки - тепер просто неможливо вiдшукати.
  I сьогоднi ж голова полiцiї Лос-Анджелеса Вiльям Х. Паркер розповiв нам про результати горезвiсної "великої чистки" у його вiдомствi. Наступнi офiцери, як обвинуваченi, так i не обвинуваченi в кримiнальних злочинах, були визнанi винними в рiзних дисциплiнарних провинах i зазнали таких стягнень:
  сержант Уолтер Крамлi: шiсть мiсяцiв вiдсторонення вiд служби без збереження платнi, переведення в дiлянку Холленбек;
  сержант Уолтер Дьюкширер: шiсть мiсяцiв вiдсторонений вiд служби без збереження платнi, переведення в дiлянку Ньютон-стрiт;
  сержант Френсiс Доуертi: чотири мiсяцi усунення вiд служби без збереження платнi, переведення в дiлянку Вiлшир;
  офiцер Чарльз Хайнц: шiсть мiсяцiв вiдсторонення вiд служби без збереження платнi, переведення до Вiддiлу боротьби з бродяжництвом;
  офiцер Джозеф Ернандес: чотири мiсяцi усунення вiд служби без збереження платнi, переведення в дiлянку 77-ї вулицi;
  сержант Вiлберт Хафф: дев'ять мiсяцiв вiдсторонення вiд служби без збереження платнi, переведення в дiлянку Вiлшир;
  сержант Вiллiс Трiстано: три мiсяцi усунення вiд служби без збереження платнi, переведення в дiлянку Ньютон-стрiт;
  офiцер Фредерiк Турентiн: три мiсяцi усунення вiд служби без збереження платнi, переведення в дiлянку Iст-Веллi;
  лейтенант Джеймс Фрiлiнг: шiсть мiсяцiв вiдсторонення вiд служби без збереження платнi, переведення до Бюро управлiння полiцейської академiї;
  офiцер Джон Хайнеке: чотири мiсяцi усунення вiд служби без збереження платнi, переведення в дiлянку Венецiя;
  сержант Елмер Ленц: дев'ять мiсяцiв вiдсторонення вiд служби без збереження платнi, переведення в дiлянку Голлiвуду;
  офiцер Венделл Уайт: без усунення вiд служби переведений до Пiдроздiлу нагляду при Вiддiлi вбивств;
  сержант Джон Вiнсеннс: без усунення вiд служби переведений у Вiддiл вдач.
  
  
  
  Витримка:
  "Лос-Анджелес Таймс", 3 травня
  
  
  
  Перший вирок у справi "Кривавого Рiздва" - полiцейського засуджено умовно
  
  
  
  Офiцер полiцiї Джон Браунелл, 38 рокiв, перший iз полiцейських, причетних до торiшнього "рiздвяного" скандалу, що став перед судом, сьогоднi закликав себе винним за статтею, зазначеною в обвинувальному актi, - напад першого ступеня за обтяжливих обставин - i попросив суддю Артура Дж. Фiцх'ю негайно винести йому вирок.
  Браунелл - старший брат Френка Д. Браунелла, одного з двох патрульних полiцейських, поранених у Рiздвяний святвечiр минулого року у бiйцi iз шiстьма молодими людьми. Суддя Фiцх'ю, взявши до уваги, що Браунелл зазнав тяжкого психологiчного стресу внаслiдок поранення брата i що його вже звiльнено з полiцiї без пенсiї, прислухався до рапорту Вiддiлу за випробувальним термiном, де рекомендувалося не засуджувати Браунелла до тюремного ув'язнення, а покарати умовно. Вiн засудив Браунелла до року ув'язнення умовно i вiдпустив його з-пiд варти, наказавши з'явитися за подальшими розпорядженнями до окружного iнспектора за випробувальним термiном Рендаллу Мiлтiру.
  
  
  
  Витримка:
  "Лос-Анджелес Iкземнер", 29 травня
  
  
  
  Вирок Стенсленду винесено: на полiцейського чека" в'язниця
  
  
  
  ... Журi присяжних, що склада"ться з восьми чоловiкiв та чотирьох жiнок, визнало Стенсленда винним за наступними пунктами обвинувального ув'язнення: напад першого ступеня за обтяжливих обставин, завдання побоїв першого ступеня, завдання калiцтв. Усi звинувачення пов'язанi з активною участю полiцейського у скандально вiдомому побиттi затриманих у Центральнiй полiцейськiй дiльницi: у пресi ця iсторiя давно отримала назву "Криваве Рiздво". У своїх свiдченнях сержант полiцiї Лос-Анджелеса Едмунд Дж. Екслi докладно описав "звiрства Стенсленда щодо беззахисних людей". Адвокат Стенсленда Джейкоб Келлерман поставив пiд сумнiв свiдчення свiдка, заявивши, що бiльшу частину ночi, коли мали мiсце цi подiї, Екслi просидiв замкнений у коморi. Однак присяжнi повiрили сержанту Екслi, i у своїй заключнiй промовi Келлерман, пославшись на рiшення суду у справi Джона Браунелла (ще одного учасника рiздвяного побоїща, якому винесли умовний вирок), просив суддю Артура Фiцх'ю виявити милосердя до його клi"нта. Однак суддя не прислухався до прохань адвоката. Вiн засудив Стенсленда, колишнього офiцера полiцiї Лос-Анджелеса, до року ув'язнення в однiй iз в'язниць округу i передав його офiцерам шерифської служби, якi мають супроводити Стенсленда до виправного закладу Вейсайд. Коли Стенсленда виводили iз зали, вiн вигукував лайку та погрози на адресу сержанта Екслi. Сержант Екслi вiд коментарiв iз цього приводу вiдмовився.
  
  
  
  НАЧЕРК: "Кавалькейд Уїкенд Мегезiн",
  недiльний додаток
  до "Лос-Анджелес Мiрор", 3 липня
  
  
  
  Два поколiння сiм'ї Екслi на службi Калiфорнiї
  
  
  
  Перше, що вража" в Престонi Екслi та його сина Едмунда - вони зовсiм не схожi на полiцейських, хоча Престон чотирнадцять рокiв прослужив у полiцiї Лос-Анджелеса, а його син Ед вступив на службу рiдному мiсту у 1943 роцi, незадовго до того, як вступив до дiючу армiю i в битвi на Гвадалканалi заслужив хрест "3а визначнi заслуги". I це ще не все: до того, як клан Екслi емiгрував до Америки, багато його представникiв служили детективами в Скотланд-Ярдi. Отже, повага до закону та правосуддя у сiм'ї Екслi у кровi. Але з ще бiльшою впевненiстю можна сказати, що в кровi у цих людей спрага справи.
  
  
  
  Престон Екслi отримав iнженерну освiту в Унiверситетi Пiвденної Калiфорнiї. Займався вiн ночами, а вдень ловив небезпечних злочинцiв.
  Спокiйний Томас Екслi, старший син Престона, здобув освiту в Полiцейськiй академiї Лос-Анджелеса i був визнаний найкращим курсантом за всю її iсторiю. I сьогоднi на стiнi адмiнiстративного корпусу Академiї можна побачити пам'ятну табличку, встановлену на його честь. Трагiчна загибель наздогнала Томаса невдовзi пiсля випуску: його було вбито вуличним бандитом.
  Ще одна врiзка: Срiбну медаль та диплом Лос-Анджелеського унiверситету з вiдзнакою Ед Екслi отримав у 1941 роцi - у дев'ятнадцять рокiв! Тепер ми розумi"мо, чому члени родини Екслi не схожi на "типовi копи": перед нами передусiм талановитi та широко освiченi люди.
  
  
  
  I батько та син останнiм часом часто згадувалися у новинах. Престон Екслi, 58 рокiв, об'"днав зусилля зi Всесвiтньо вiдомим анiматором, кiнорежисером та ведучим дитячих телепередач Реймондом Дiтерлiнгом для будiвництва Фантазiленду - колосального парку розваг. Перший камiнь було закладено шiсть мiсяцiв тому, а закiнчення будiвництва заплановано на квiтень наступного року. Екслi-старший розпочав кар'"ру у будiвельному бiзнесi у 1936 роцi, коли звiльнився з полiцiї разом зi своїм Другом та помiчником лейтенантом Артуром Де Спейном.
  У сво"му розкiшному особняку у Хенкок-парку Престон вiдповiда" на запитання нашого кореспондента Дiка Сент-Джермена.
  - У мене був диплом iнженера, а Арт чудово розбирався у будматерiалах, - розповiда" вiн. - Ми об'"днали свої заощадження та взяли позику у незалежних iнвесторiв, якi зумiли оцiнити нашу смiливiсть та заповзятливiсть. Так виникла "Екслi Констракшн". Спочатку ми зводили дешевi будинки, але поступово почали пiдвищувати свiй рiвень, перейшли до офiсних будiвель. Важливою вiхою для нас стало шосе Арройо Секо. П'ятнадцять рокiв тому я про таке процвiтання i мрiяти не мiг! I Фантазiленд - двiстi акрiв землi, де виконаються заповiтнi бажання мiльйонiв людей - стане гiдною вершиною нашої кар'"ри.
  Екслi посмiха"ться.
  - Рей Дiтерлiнг - мрiйник, - каже вiн. - Силою сво"ї уяви вiн створив безлiч казкових свiтiв, i вiдвiдувачi Фантазiленду скоро зможуть поринути у цi свiти. Наведу лише один приклад: гора, названа Ре"м "Свiт Пола". Пол Дiтерлiнг, син Рея, трагiчно загинув у горах пiд час сходження лавини в серединi тридцятих рокiв. Гора "Свiт Пола" стане пам'ятником юнаковi i водночас приноситиме людям радiсть, а певний вiдсоток доходiв вiд її комерцiйного використання вiдраховуватиметься до дитячих благодiйних органiзацiй. Тепер ви розумi"те, що я не перебiльшую, коли говорю, що Фантазiленд - вершина мо"ї кар'"ри.
  Невже ж, завершивши цю працю, Престон Екслi ма" намiр вiдiйти вiд справ? Екслi знову посмiха"ться.
  - Наступного тижня, - каже вiн, - я збираюся звернутися до Окружної ради з реконструкцiї та розвитку, а також до Лос-Анджелесської легiслатури. Йтиметься про вартiсть масових перевезень у Пiвденнiй Калiфорнiї та необхiднiсть зв'язати пiвденнi мiста штату новими шосе. Чесно кажучи, я хочу отримати замовлення на будiвництво мережi шосейних дорiг i маю намiр запропонувати уряду штату вигiдну угоду.
  А далi?
  Екслi посмiха"ться i зiтха".
  - Знайомi постiйно набридають менi проханнями пiти у полiтику. Запевняють, що з мене вийде чудовий мер, губернатор, сенатор та бог зна" хто ще. Хоча я на це завжди вiдповiдаю, що у мене " друзi - Флетчер Баурон, Дiк Нiксон та Ерл Уоррен [22] .
  Чи означа" це, що мiстер Екслi виключа" можливiсть полiтичної кар'"ри?
  - Я нiчого не виключаю, - вiдповiда" Престон Екслi. - I не ставлю собi жодних обмежень. Це не в моїй натурi.
  I як з'ясували нашi кореспонденти, його син Едмунд, вiднедавна сержант Бюро розслiдувань полiцiї Лос-Анджелеса (дiлянка Голлiвуд), вiдноситься до життя так само. Пiсля недавньої скандальної iсторiї, вiдомої як "Криваве Рiздво", в якiй Ед Екслi виявив себе справжнiм геро"м, перед ним вiдкрилися найпривабливiшi можливостi - хоча вiн i ма" намiр робити кар'"ру тiльки в полiцiї. В iнтерв'ю кореспондентовi в лiтньому котеджi сiм'ї на озерi Ерроухед Екслi-молодший сказав:
  - Єдина моя мрiя - стати добрим детективом i успiшно розслiдувати злочини, що загрожують суспiльству. Мого батька прославила справа Лорена Атертона (манiяк-дiтовбивця, в 1934 роцi страчений за вбивство шести дiтей, у тому числi хлопчика-кiнозiрки Вiллi Веннерхолма); менi хотiлося б розкривати справи такого самого масштабу. Для цього дуже важливо опинятися в потрiбний час у потрiбному мiсцi, але, крiм цього, необхiдна якась внутрiшня потяг до розплутування заплутаних ситуацiй та створення порядку з хаосу - тобто те, що менi зда"ться, у мене ".
  Ед Екслi, безсумнiвно, опинився у потрiбний час у потрiбному мiсцi восени 1943 року, коли вiн, "диний вижив у запеклiй сутичцi з противником, поодиноко прорвався через три японськi траншеї. Вiн опинився в потрiбний час у потрiбному мiсцi, коли, смiливо пiднявши голос, порушив "змову мовчання" про сумний iнцидент, що стався в Центральнiй полiцейськiй дiльницi на Рiздвяну нiч. Але сам Ед Екслi говорить про цi два переломнi моменти свого життя:
  - Це у минулому, а зараз я дивлюся у майбутн". Робота в Бюро розслiдувань Голлiвудської дiлянки да" менi безцiнний досвiд, але ще цiннiшi уроки я отримую вiд батька та його старого друга Арта Де Спейна. Часто вечорами ми втрьох розiгру"мо сцени допитiв: для батька та Арта це розвага, для мене - чудове тренування. Ми з батьком схожi i все-таки дуже рiзнi: йому потрiбен увесь свiт, менi тiльки те, що може запропонувати менi служба в полiцiї.
  Престон та Ед Екслi пережили Томаса, а Маргарiт Екслi (уроджена Тiббетс) померла вiд раку шiсть рокiв тому. Що сьогоднi говорять про свої втрати батько та син Екслi?
  - Не мина" жодного дня, щоб я про них не згадав, - вiдповiда" Престон. - Менi їх дуже не вистача"!
  Його син не такий лаконiчний: вiн погоджу"ться подiлитися з нами своїми спогадами.
  - Томас - це Томас, - задумливо каже вiн. - Коли вiн загинув, менi було лише сiмнадцять: я його, можна сказати, майже не знав. Мама - iнша рiч. Прекрасна жiнка, сильна, великодушна i вiдважна, але з якимось постiйним смутком в очах. Менi дуже її не вистача", i, сподiваюся, моя майбутня дружина буде схожа на неї - тiльки, мабуть, трохи житт"радiснiша!
  Отже, у сьогоднiшньому "Профiлi" нашого журналу ви зустрiлися з батьком та сином Екслi - справжнiми чоловiками, шляхетними людьми, якi знайшли сво" мiсце в життi i, кожен по-сво"му, вiрно " процвiтанням Калiфорнiї.
  
  
  
  ЗАГОЛОВОК:
  "Лос-Анджелес Таймс", 9 липня
  
  
  
  Лоу висува" свою кандидатуру на посаду окружного прокурора
  
  
  
  РУБРИКА: Свiтська хронiка,
  "Лос-Анджелес Геральд Експрес", 12 вересня
  
  
  
  На весiллi Еллiса Лоу та Джоан Морроу гуляв увесь Голлiвуд
  
  
  
  Витримка:
  "Лос-Анджелес Таймс", 7 листопада
  
  
  
  Макферсон i Лоу схлюнуться у боротьбi за посаду окружного прокурора
  
  
  
  Вiльям Макферсон, нинiшнiй окружний прокурор Лос-Анджелеса, ма" намiр виставити свою кандидатуру на четвертий термiн. При цьому йому доведеться розпочати боротьбу з власним заступником Еллiсом Лоу: обидва вони з великим вiдривом лiдирують у списку iз восьми кандидатiв. Нагада"мо, читачам, що вибори окружного прокурора вiдбудуться у березнi наступного року.
  За 56-рiчного Макферсона готовi проголосувати 38% виборцiв, за 41-рiчного Лоу - 36%. Їхнiй найближчий суперник Дональд Чепмен, колишнiй голова управлiння мiських паркiв, набрав лише 14% голосiв. Iншi 12% приблизно порiвну розподiленi мiж п'ятьма кандидатами, що залишилися - очевидно, що шанси будь-кого з них на перемогу дуже примарнi.
  На своїй прес-конференцiї Макферсон припустив, що боротьба буде нелегкою, i пiдкреслив, що вiн насамперед " вiрним слугою суспiльства, а полiтик - вже в другу чергу. У Лоу ми взяли iнтерв'ю у домашнiй обстановцi, у товариствi його дружини Джоан. Вiн зробив схожi заяви, зауважив, що сподiва"ться на перемогу, i подякував усiм виборцям i особливо сили охорони порядку за пiдтримку, необхiдну йому у передвиборнiй боротьбi.
  
  
  
  
  1953
  
  
  
  Полiцiя Лос-Анджелеса
  Щорiчний рапорт про службову вiдповiднiсть
  З позначкою "конфiденцiйно"
  3 сiчня 1953 року
  Автор: лейтенант Дадлi Смiт
  Копiї: у Вiддiл кадрiв та Адмiнiстративний вiддiл
  
  
  
  2/1/1953
  ЩОРIЧНИЙ РАПОРТ
  ПРО СЛУЖБОВУ ВIДПОВIДНОСТI
  ЗА ПЕРIОД: 4/4/1952-31/12/1952
  СПIВРОБIТНИК: офiцер Уайт, Венделл А.,
  жетон номер 916
  ПОСАДА: Офiцер полiцiї (детектив) (держ. служ. 4 розряд)
  МIСЦЕ СЛУЖБИ: Бюро розслiдувань (пiдроздiл нагляду при Вiддiлi з розслiдування вбивств)
  КОМАНДИР: Лейтенант Дадлi Л. Смiт, жетон номер 410
  
  
  
  Панове!
  Цей меморандум " як рапортом про профпридатнiсть офiцера Уайта, так i звiтом за першi дев'ять мiсяцiв iснування пiдроздiлу нагляду. З шiстнадцяти чоловiк, якi працюють пiд моїм початком, Уайт, на мою думку, найкращий. Вiн сумлiнний, захоплений сво"ю роботою i службовий обов'язок ставить понад усе. Його вiдвiдуванiсть - одна з найкращих у пiдроздiлi: часом йому траплялося два тижнi поспiль працювати по вiсiмнадцяту годину на добу, але жодного разу я не чув вiд нього жодного слова скарги. Ви пам'ята"те, що при переходi Уайта в мiй пiдроздiл на ньому лежала тiнь злощасної рiздвяної подiї минулого року, i, зокрема, помiчник начальника полiцiї Грiн, посилаючись на висунутi проти нього звинувачення в невиправданому та жорстокому застосуваннi сили, висловлював сумнiви у доцiльностi вiн думав, що схильнiсть Уайта до насильства разом iз особливими завданнями нашого пiдроздiли можуть створити вибухонебезпечну комбiнацiю). Однак час показав, що вiн помилявся, i я без вагань виставляю офiцеру Уайту найвищу оцiнку А за всiма параметрами службової вiдповiдностi. Неодноразово Уайт виявляв чудову мужнiсть, що виходить за межi його професiйних обов'язкiв. Щоб не бути голослiвним, наведу кiлька прикладiв дiй офiцера Уайта в екстремальних ситуацiях.
  1. 8 травня 1952 року. Пограбування винного магазину. Офiцер Уайт (стражда" вiд старих футбольних травм) протягом пiвмилi гнався за озбро"ним пiдозрюваним. Пiдозрюваний кiлька разiв стрiляв у офiцера Уайта; той не вiдкривав вогонь у вiдповiдь, побоюючись поранити випадкових перехожих. Нарештi, пiдозрюваний схопив жiнку i приставив до її голови револьвер. Побачивши, що злочинець узяв заручницю, офiцери, якi прибули на допомогу Уайту, вступили з пiдозрюваним у переговори: тим часом Уайт непомiтно вийшов зi сцени дiї i, обiйшовши злочинця, пiдкрався до нього ззаду. Коли злочинець вiдмовився вiдпустити жiнку та здатися, Уайт вистрiлив йому в потилицю та вбив на мiсцi. Жiнка не постраждала.
  2. Численнi випадки. Одне з основних завдань нашого пiдроздiлу - зустрiчати у Лос-Анджелесi злочинцiв, якi звiльнилися умовно-достроково, i переконувати їх у нерозумностi ско"ння тяжких злочинiв у нашому мiстi. Ця робота вимага" великої фiзичної сили та смiливостi: i, вiдверто кажучи, офiцер Уайт став ключовою фiгурою у вирiшеннi цих питань. Йому легко вда"ться залякати навiть найзапеклiших карних злочинцiв i змусити їх дотримуватися правил умовно-дострокового звiльнення. Наглядом за звiльненими умовно-достроково, особливо тими, хто засуджений за тяжкi злочини, вiн займа"ться не лише на чергуваннях, а й з власної iнiцiативи у неробочий час. Так, саме вiн заарештував Джона (Великого Пса) Кассезе, який був двiчi засуджений за зґвалтування та озбро"ний грабiж. 20 липня 1952 року Уайт, спостерiгаючи за Кассезе в барi, почув, як той намага"ться залучити неповнолiтню до проституцiї. Кассезе намагався чинити опiр арешту, але офiцер Уайт змусив його пiдкоритися, застосувавши фiзичну силу. Пiзнiше Уайт та ще дво" спiвробiтникiв нашого пiдроздiлу (сержант Майкл Брюнiнг та офiцер Р. Дж. Карлайл) провели iнтенсивний допит Кассезе щодо його дiяльностi пiсля звiльнення. Касезе зiзнався у зґвалтуваннi та вбивствi трьох жiнок. (Див. рапорт Вiддiлу з розслiдування вбивств 168-А вiд 22/7/52.) Касезе був судимий, засуджений до вищої мiри покарання i страчений у Сан-Квентiнi.
  3. 18 жовтня 1952 року. Офiцер Уайт, спостерiгаючи за звiльненим умовно-достроково Персi Хаскiнсом, помiтив його у товариствi двох вiдомих порушникiв громадського порядку - Роберта Меккi та Карла Картера Гоффа. Всi тро" були неодноразово засудженi за збройнi грабежi, i офiцер Уайт запiдозрив, що вони починають черговий злочин, i почав дiяти. Вiн пiшов за Хаскiнсом, Меккi та Гоффом до овочевої крамницi за адресою: 1683, Сан-Берендо. Тро" пiдозрюваних пограбували лавки i спробували втекти. Коли вони вийшли з лави, офiцер Уайт, який спостерiгав за ними з вулицi, наказав їм кинути зброю та здатися. Грабiжники вiдмовилися. Уайт почав стрiляти, вбив Гоффа i тяжко поранив Меккi. Хаскiнс здався. Меккi пiзнiше помер вiд поранень, а Хаскiнс був судимий за озбро"ний грабiж, зiзнався ще в кiлькох злочинах i як рецидивiст був присуджений до довiчного ув'язнення.
  Насамкiнець хочу наголосити, що своїм безперечним успiхом у перший же рiк свого iснування пiдроздiл нагляду зобов'язаний, в дуже великiй мiрi, саме офiцеру Уайту. 15 березня 1953 року я знову приступаю до обов'язкiв спiвробiтника Вiддiлу вбивств - I хотiв би бачити, щоб офiцер Уайт перейшов туди разом зi мною. На мою думку, вiн не тiльки прекрасний полiцейський, але й ма" всi якостi, необхiднi справжньому детективу.
  
  
  
  З повагою
  Дадлi Л. Смiт,
  жетон номер 410 Лейтенант,
  Вiддiл з розслiдування вбивств
  
  
  
  Полiцiя Лос-Анджелеса
  Щорiчний рапорт про службову вiдповiднiсть
  З позначкою "конфiденцiйно"
  6 сiчня 1953 року
  Автор: капiтан Рассел Мiллард,
  голова Адмiнiстративного вiддiлу
  Копiї: у Вiддiл кадрiв та Адмiнiстративний вiддiл
  
  
  
  6 сiчня 1953 року
  ЩОРIЧНИЙ РАПОРТ ПРО Службову вiдповiднiсть за перiод: 13/4/1952- 31/12/1952
  СПIВРОБIТНИК: Вiнсеннс, Джон,
  жетон номер 2302
  ПОСАДА: Сержант полiцiї, детектив (держ. служ. 5 розряд)
  МIСЦЕ СЛУЖБИ: Бюро розслiдувань (Вiддiл моралi)
  КОМАНДИР: капiтан Рассел А. Мiллард,
  жетон номер 5009
  
  
  
  Панове!
  Виставивши сержанту Вiнсеннсу загальну оцiнку D+, вважаю за необхiдне супроводжувати її наступними коментарями.
  А. Оскiльки Вiнсеннс не п'", вiн дуже корисний в операцiях, пов'язаних iз припиненням незаконної торгiвлi алкоголем.
  Б. Вiнсеннс схильний переступати межi своїх службових обов'язкiв, коли йдеться про наркотики. Так неодноразово траплялося, що, виявивши на мiсцi злочину наркотики, вiн робив чи вимагав зробити арешт за зберiгання наркотичних речовин.
  В. Вiнсеннс часто допомага" у роботi свого наставника, лейтенанта Дадлi Л. Смiта з Вiддiлу вбивств. Спочатку я побоювався, що це позначиться на його ставленнi до своїх основних обов'язкiв у Вiддiлi вдач, але цього не сталося, що, безумовно, говорить на користь сержанта Вiнсеннса.
  Г. Свiдчення Вiнсеннса щодо торiшнiх рiздвяних подiй не викликають до нього неприязнi з боку товаришiв, оскiльки вiн теж виявився "постраждалим" (втратив роботу у Вiддiлi боротьби з наркотиками, яка, очевидно, для нього дуже важлива), а також тому, що жоден з офiцерiв, проти яких вiн дав свiдчення, не зазнав тюремного ув'язнення.
  Д. Вiнсеннс постiйно просить мене про зворотний переведення до Вiддiлу боротьби з наркотиками. Однак я не збираюся санкцiонувати його вiдхiд, доки вiн не розкри" будь-яку велику справу - така звичайна практика нашого Вiддiлу. Вiнсеннс намагався натиснути на мене, використовуючи свої зв'язки iз заступником окружного прокурора Елiсом Лоу, але я, як i Лоу, вiдповiв вiдмовою. I вiдмовлятиму i надалi, навiть якщо вiн стане прокурором.
  Є. У Вiддiлi ходять чутки, що Вiнсеннс " iнформатором жовтого журналу "Строго секретно". Я його попередив: якщо хоч щось iз наших внутрiшнiх справ вийде назовнi, вiн за це вiдповiсть по всiй суворостi.
  Ж. На закiнчення хочу вiдзначити, що загалом Вiнсеннс як офiцер Вiддiлу вдач цiлком адекватний. У нього хороша вiдвiдуванiсть, його рапорти завжди написанi чiтко та грамотно (хоча, мабуть, дещо прикрашенi). Особливо добре вiн справля"ться зi справами, пов'язаними з букмекерством та проституцi"ю. Вiдзначу також, що Вiнсеннс не нехту" своїми обов'язками технiчного консультанта у телесерiалi "Жетон Честi", що також говорить на його користь. Останнiм часом нашим Вiддiлом помiчено незвичайний наплив порнографiчних видань, з цього приводу ведеться розслiдування: можливо, для Вiнсеннса це розслiдування стане шансом виявити свої здiбностi детектива та повернутися до Вiддiлу боротьби з наркотиками. Отже, ще раз загальна оцiнка його дiяльностi - D+.
  
  
  
  З повагою
  Рассел А. Мiллард,
  жетон номер 5009
  Начальник Вiддiлу звичаїв
  
  
  
  Полiцiя Лос-Анджелеса
  Щорiчний рапорт про службову вiдповiднiсть
  З позначкою "конфiденцiйно"
  Датовано 11 сiчня 1953 року
  Автор: лейтенант Арнольд Реддiн,
  начальник Бюро розслiдувань дiльницi Голлiвуд
  Копiї: у Вiддiл кадрiв та Адмiнiстративний вiддiл
  
  
  
  11 сiчня 1953 року
  ЩОРIЧНИЙ РАПОРТ ПРО Службову вiдповiднiсть
  ЗА ПЕРIОД: 1/3/1952 - 31/12/1952
  СПIВРОБIТНИК: Екслi, Едмунд Дж., жетон номер 1104
  ПОСАДА: Сержант полiцiї, детектив (держ. служ. 5 розряд)
  МIСЦЕ СЛУЖБИ: Бюро розслiдувань дiлянки Голiвуд
  КОМАНДИР: лейтенант Арнольд Д. Реддiн, жетон номер 556
  
  
  
  Панове!
  Щодо сержанта Екслi:
  У цi"ї людини безперечно талант до детективної роботи, вiн розумний, проникливий, працездатний i без залишку присвячу" себе роботi. Йому лише тридцять рокiв, i на детективнiй роботi вiн лише дев'ять мiсяцiв - але за цей час встиг зробити вже безлiч арештiв, з яких 95% (головним чином дрiбнi злочини проти власностi) спричинили суд та обвинувальнi вироки. Рапорти Екслi завжди грамотнi, точнi та вiдрiзняються незмiнно глибоким розумiнням ситуацiї.
  Екслi погано працю" з напарниками i набагато краще - самотужки, тому я дозволив йому проводити допити одному. Вiн чудово вибудову" допити i протягом цих дев'яти мiсяцiв отримав чимало, на мiй погляд, справдi дивовижних зiзнань (все це - без застосування фiзичної сили!). Одним словом, за всiма параметрами службової вiдповiдностi я ставлю йому тверде А.
  Однак своїми свiдченнями у справi про подiї минулого Рiздва Екслi заслужив загальну ворожiсть, а той факт, що завдяки цьому вiн просунувся по службi, змушу" колег-офiцерiв дивитися на нього з презирством. (Про те, що Екслi отримав посаду детектива завдяки своїм показанням, знають усi, i сам вiн не намага"ться це приховати.) Крiм того, бiльшiсть моїх людей вважають Екслi боягузом, оскiльки пiд час допитiв вiн не вда"ться до фiзичної сили.
  Екслi з вiдзнакою склав iспит на лейтенантське звання, i дорога нагору йому тепер вiдкрита. Однак я вважаю, що для лейтенанта в Бюро розслiдувань вiн, по-перше, надто молодий i недосвiдчений, а по-друге, такий поступ неминуче викличе ще бiльшу неприязнь до нього з боку товаришiв по службi. Як начальник вiн викликатиме загальну ненависть.
  
  
  
  З повагою Лейтенант Арнольд Д. Реддiн,
  жетон номер 556
  
  
  
  Витримка:
  "Лос-Анджелес Дейлi Ньюс", 9 лютого
  
  
  
  Офiцiйне повiдомлення: Будiвельний магнат Екслi отриму" поспiль будiвництво мережi шосе в Пiвденнiй Калiфорнiї.
  
  
  
  Сьогоднi в комiсiї з дорожнього будiвництва округу Лос-Анджелес оголошено, що поспiль на будiвництво мережi сучасних шосейних дорiг, якi з'"днають центральний Лос-Анджелес, Голлiвуд, Сан-Педро, Помону, Сан-Бернардiно, Пiвденну затоку та долину Сан-Фернандо, отриму" Престон Екслi, власник "Екслi Констракшн" та колишнiй спiвробiтник полiцiї Лос-Анджелеса, який розпочинав свою кар'"ру в Сан-Франциско рознощиком газет.
  - Про деталi ви скоро дiзна"тесь, - сказав Екслi телефоном нашому кореспонденту. - На завтра у мене намiчено телевiзiйну прес-конференцiю: крiм мене, там будуть люди з комiсiї з дорожнього будiвництва та легiслатури.
  
  
  
  СТАТТЯ:
  журнал "Строго секретно", лютий 1953 року
  
  
  
  Спекотна чорна Африка... або: Де вiдпочива" вiд праць праведних наш окружний прокурор?
  
  
  
  СIДНI ХАДЖЕНС
  
  
  
  Бiлл Макферсон, окружний прокурор нашого славетного мiста, любить молоденьких, довгоногих, грудастих, окутастих - i... чорних як чобiт. Вiд гарлемського Шугар-Хiлла до негритянських кварталiв Лос-Анджелеса наш 57-рiчний сiм'янин, батько трьох дочок-пiдлiткiв, вiдомий з того боку, з якого навряд чи його знають виборцi. Тут вiн - любитель солоденького, завжди готовий смiтити зеленими папiрцями в тих та"мних куточках, де гримить джаз, стоїть густий дим iз запахом трави i пiд надривнi ридання саксофона зав'язуються пристраснi чорно-бiлi романи.
  Не вiрите? А що тут неймовiрного? У Макферсона i так турбот по горло, а тут ще виборча кампанiя на носi i молодий i прудкий Еллiс Лоу наступа" йому на п'яти. Не дивно, що прокурора часом тягне розслабитися! Але розслаблятись можна по-рiзному. Поплавати у басейнi клубу "Джонатан"? Нi, для Бiлла Макферсона це дуже просто. Зводити сiм'ю на вечерю до Майка Лаймана чи "Тихого океану"? Нi, i такому часу не вистача" гостроти. Куди ж пряму" стопи наш герой? Ви вже здогадалися: у негритянськi квартали.
  На пiвдень вiд бульвару Джефферсон все не так, як у нас. Це iнший свiт. Тут виконуються найтемнiшi бажання i заповiтнi фантазiї багатьох добропорядних громадян. I стати частиною цього свiту неважко - достатньо завити волосся, одягнути червоний шкiряний пiджак i вирушити на пошуки пригод. I кожен божий четвер Бiлл Макферсон так i робить. Марiон Макферсон, багатостраждальна дружина нашого прокурора-шалунишки, уявля", що по четвергах її чоловiк ходить до Олiмпiйської зали подивитися, як мексиканськi боксери у вазi пера вибивають один одному мiзки, - о, як вона помиля"ться! Нi, ввечерi в четвер Бiллi-бiй вважа" за краще займатися не вiйною, а самою що не " любов'ю.
  Нехай факти говорять самi за себе. Факт номер разiв: Бiлл Макферсон - регулярний клi"нт "Салона Мiннi Робертс", вiдомого веселого будинку для кольорових на пiвднi Лос-Анджелеса. З чуток - тiльки з чуток, панове, але диму без вогню не бува"! - Вiн обожню" какао з молоком - iнакше кажучи, молочну ванну за тридцять п'ять доларiв з двома пишними мулатками. Факт номер два: Макферсона бачили у закладi Томмi Такера - наш герой був на сьомому небi вiд звукiв музики Чарлi Паркера [23] (так-так, Птахи Паркера, вiдомого любителя балдежа) та вiд фiрмового десерту, яким славиться веселий дiм Такера. Його остання пасiя - Лiнетт Браун, 18-рiчна дiва кольору мiсячного затемнення, двiчi приваблювалася за зберiгання марихуани - погодилася дати iнтерв'ю кореспондентовi.
  - Бiлл чорних любить, - сказала вона. - Вiн каже: "Хто раз спробував чорненьку, той вже бiленьку не полюбить". Вiн любить джаз i любить кочувати помаленьку ... Що? Вiн одружений? Як, вiн окружний прокурор?!
  Дитина, дiйсно. Поки що прокурор - але чи довго це триватиме? До виборiв ще багато тижнiв, i щотижня по четверг - чи зумi" наш Бiллi - любитель шоколадок - утримати в вуздi свої темнi бажання?
  I пам'ятайте, дорогий читачу, що про все це ви вперше почули вiд нас - без протоколу, конфiденцiйно, суворо секретно.
  
  
  
  Витримка:
  
  
  
  "Лос-Анджелес Геральд Експрес", 1 березня
  
  
  
  Полiцейський, який бив затриманих у Рiздвяну нiч, виходить iз в'язницi
  
  
  
  2 квiтня Рiчард Алекс Стенсленд залиша" виправний заклад Вейсайд. Засуджений минулого року за чотирма кримiнальними статтями (всi звинувачення пов'язанi з його поведiнкою у пам'ятному скандалi "Кривавого Рiздва"), тепер виходить на волю - колишнiй полiцейський iз пiдмоченим минулим та туманним майбутнiм.
  Колишнiй напарник Стенсленда офiцер Венделл Уайт погодився дати iнтерв'ю кореспондентовi:
  - Дiку просто не пощастило, - каже вiн. - Я теж був там тi"ї ночi i мiг опинитися на його мiсцi. Дiк зробив iз мене гарного полiцейського. Усiм, що маю, я зобов'язаний йому i не можу примиритися з тим, що з ним трапилося. Я, як i ранiше, вважаю його своїм другом - i, гадаю, крiм мене, у нього залишилося в полiцiї чимало друзiв.
  I, мабуть, не лише в полiцiї. Стенсленд розповiв кореспондентовi, що пiсля звiльнення ма" намiр працювати на Ейбрахама Тайтелбаума, власника "Кошерної кухнi Ейба" - вiдомого ресторану в Захiдному Лос-Анджелесi. Ми запитали Стенсленда, в образi вiн на тих, завдяки кому опинився у в'язницi.
  - Тiльки на одного, - вiдповiв вiн. - Але нехай спить спокiйно, мстити йому я не збираюся: я поважаю закон.
  
  
  
  СТАТТЯ:
  "Лос-Анджелес Дейлi Ньюс", 6 березня
  
  
  
  Передвиборчий скандал
  
  
  
  Усi чекали, що передвиборча боротьба мiж нинiшнiм окружним прокурором Вiльямом Макферсоном та його молодим та честолюбним заступником Еллiсом Лоу буде нелегкою. Переможець мав зайняти посаду головного захисника правосуддя в Пiвденнiй Калiфорнiї на наступнi чотири роки. Обидва кандидати представили виборцям свої програми боротьби зi злочиннiстю та оптимальним витрачанням державного бюджету; обидва, як i слiд було очiкувати, присягаються покласти всi сили на захист закону та порядку. У полiцiї та серед юристiв Лос-Анджелеса Макферсон користу"ться репутацi"ю надто лiберального та м'якосердного прокурора. У цiлому нинi вони вiддають свої симпатiї Лоу. Проте колишнього прокурора пiдтримувала федеральна влада. Крiм того, Макферсон тонше вiв свою передвиборчу партiю; палкi заяви Лоу здавалися театральними i скорiше вiдштовхували, нiж залучали до нього публiку. До певного моменту кампанiя велася хоч i досить жорстко, але джентльменськими методами; все змiнила стаття у лютневому випуску журналу "Строго секретно".
  Бiльшiсть людей не надто довiряють подiбним виданням, однак у перiод передвиборчої кампанiї кожне слово про одного з кандидатiв набува" особливої ваги. У статтi стверджувалося, що окружний прокурор Макферсон, щасливо одружений вже двадцять шiсть рокiв, розда"ться розпустi з юними негритянками. Прокурор не зробив жодних заяв iз приводу статтi, супроводженої фотографiями, на однiй iз яких було знято його самого в товариствi дiвчини-негритянки в одному з нiчних клубiв Пiвденного Лос-Анджелеса. Мiсiс Макферсон сприйняла статтю бiльш нiж серйозно - негайно подала на розлучення. Однак Еллiс Лоу не згадував про цю статтю у своїй передвиборчiй кампанiї, i становище Макферсона залишалося досить мiцним. Але за три днi до виборiв у службу шерифа надiйшла анонiмна iнформацiя про те, що в одному iз номерiв мотелю "Блакит" на Сансет-стрип вiдбува"ться незаконне любовне побачення. Пiд час рейду працiвники служби шерифа затримали прокурора Макферсона, а також його подругу - 14-рiчну негритянку повiю Марвелл Вiлкiнс, яка ма" два приводи до Вiддiлу у справах неповнолiтнiх. Макферсона було затримано за звинуваченням у спокушеннi неповнолiтньої.
  Марвелл Вiлкiнс розповiла, що Макферсон посадив її до себе в машину на Пiвденно-Захiднiй авеню, запропонував двадцять доларiв за годину її часу i привiз у мотель Бузок. Макферсон заявив про втрату пам'ятi: вiн повiдомив, що випив "кiлька мартiнi" на дiловiй вечерi у виборцями у "Тихому океанi", потiм сiв у машину... i далi нiчого не пам'ята". Все iнше - вже iсторiя: слiдом за службою шерифа мотель Бузок наповнили репортери та фотокореспонденти, iм'я Макферсона потрапило на першi сторiнки газет, i наступного вiвторка Лоу майже без боротьби зайняв мiсце окружного прокурора.
  Однак ця iсторiя залиша" каламутний осад. Ми в "Дейлi Ньюс" (незважаючи на те, що пiд час виборчої кампанiї пiдтримували Макферсона) не пiдда"мо сумнiву право "Строго секретно" i подiбних йому бульварних видань публiкувати будь-який бруд, який їм вдасться вiдкопати, однак вважа"мо порочною практику, коли хiд виборчої кампанiї визначають скандальнi газетнi публiкацiї Крiм того, сама iсторiя вигляда" загадковою. Нам не вдалося розшукати Марвелла Вiлкiнса: пiсля звiльнення з-пiд варти вона як крiзь землю провалилася. Не бажаючи нiкого звинувачувати голослiвно, ми просимо знову обраного окружного прокурора Еллiса Лоу провести ретельне розслiдування цi"ї справи - хоча б для того, щоб його вступ на посаду не був затьмарений пересудами та пiдозрами.
  
  
  
  
  
  
  ЧАСТИНА ДРУГА
  БIЙНЯ В "НIЧНIЙ СОВI"
  
  
  
  
  РОЗДIЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ
  
  
  Вся чергува у його розпорядженнi.
  Внизу виру" вечiрка - проводжають товариша на пенсiю. Його, певна рiч, не запросили. Треба ж комусь вичитати зведення, скласти щотижневий рапорт та прикнопити його до дошки оголошень - а в нього це виходить найкраще. Газети сурмлять про вiдкриття Фантазiленда, i iншi копи не залишають Еда в спокої - вiд пискливих дражнилок у стилi Мучi-Мауса вже у вухах дзвенить. Внизу солов'ям розлива"ться Спейд Кулi, рве струни збоченець Перкiнс. Час пiдходить до пiвночi, але сну у Еда в жодному оцi - вiн чита" та друку".
  9/4/53: злодiй-трансвестит обчистив чотири магазини на Голлiвуд-бульвар. Двох продавцiв, якi застигли його на мiсцi злочину, вирубав прийомами дзюдо. 10/4/53 - дво" бiлих чоловiкiв закололи ножами бiлетера у "Грауманi". Причина: попросив їх не курити у залi. Постраждалий помер, пiдозрюваних не знайдено. Лейтенант Реддiн заявив, що надто недосвiдчений i з такою справою не впора"ться, i взяв самовiдведення. 11/4/53 - цiла пачка зведення подiй: за останнi два тижнi надiйшло кiлька повiдомлень про молодих неграх, якi стрiляли в повiтря з дробовикiв у Грiффiт-парку. Особи не встановленi, їздять на пурпуровому дводверному "меркурi" 48-50 рокiв випуску. 11/4/53 - 13/4/53: п'ять пограбувань, вдень, у приватних будинках на пiвнiч вiд Бульвара, викрадено коштовностi. Розслiдування поки що нiкому не доручено. Ед зробив собi позначку: зайнятися цi"ю справою, поки до неї ще нiхто не простягнув руки. Сьогоднi чотирнадцяте - ма" ще шанс.
  Ед перестав друкувати, зiтхнув з полегшенням. У порожньому чергуваннi вiн майже щасливий - коли поряд нiкого, не треба боятися удару у спину. Столи, шафи з папками, на стiнах порожнi бланки - зразки рапортiв про затримання та допитливi листи. Затримати - це навiть не половина справи, i навiть змусити зiзнатися - ще не головне. Визнання теж може виявитися брехнею. Але якщо правильно поведеш допит, якщо влiзеш у шкуру супротивника, якщо зумi"ш нiжно його полюбити i пристрасно зненавидiти (i те й iнше - в "дино вiрнiй пропорцiї, варто трохи перегнути цiпок - i все втрачено) - то, можливо, вiн розповiсть тобi то , що ти хочеш почути. Подробицi. Дрiбнi деталi, завдяки яким ти раптом побачиш, як це було, та зрозумi"ш, на якi кнопки тиснути у розмовi з наступним пiдозрюваним. Цьому навчили його батько та Арт Де Спейн. Вдома у батька зберiгалися коробки зi стенографiями допитiв: викрадачi дiтей, ґвалтiвники, вбивцi... Людське несправнiсть. I всi вони зiзнавалися у ско"ному. Арт мiг вiдлупцювати пiдозрюваного, але частiше погрожував фiзичним насильством, нiж виконував погрози. Батько лише раз чи два в життi пiдняв руку на пiдозрюваного - i досi говорив про цi випадки як про свої поразки. Батько i Арт читали Еду ухильнi вiдповiдi i змушували вгадувати питання, дiлилися словами, якi використову" досвiдчений детектив, щоб розмовляти спiврозмовника. Показували, що кожна людина ма" кiлька рiвнiв секретностi: одними та"мницями вона не особливо дорожить i готова їх викласти, варто трохи на неї натиснути, - iнших соромиться, як ганебних слабкостей, i не визна"ться в них навiть самому собi. Але вмiлому детективу визна"ться й у цьому. Вони пестували в Едi мисливський iнстинкт, вчили бачити людину наскрiзь i безпомилково бити у перехрестi її слабкостей. I в цьому вiн досяг успiху - настiльки, що часом вiдвертався вiд дзеркала, щоб не бачити свого обличчя.
  Вони засиджувалися допiзна - дво" вдiвцiв та молодий холостяк. Арт був зациклений на манiяках: знову i знову вiн просив Престона пожвавити в їх пам'ятi iсторiю Лорена Атертона - кошмарнi докази, свiдчення свiдкiв. Престон пiдкорявся неохоче, немов боячись, що вiд частих спогадiв потьмянi" глянець його давньої слави. Згадували й старi справи Арта. Навчання пiшло Еду на користь - майже митт"вi зiзнання, 95-вiдсоткове розкриття злочинiв. Його талант, який мовчазно визнавали всi товаришi, служив ще однi"ю причиною вiдчуження - i ненавистi.
  Хитаючи вiд втоми, Ед спуска"ться вниз, до автостоянки. I раптом ззаду:
  - Кря кря! - Його хапають за плечi та розвертають.
  Дитяча маска Каченя Деннi. Удар лiвою-правою збива" окуляри, ще один - за нирками - валить додолу. I - ногами по ребрах.
  Ед стиснувся в грудку. Удар в обличчя, спалах перед очима. Дво" йдуть: один смi"ться, другий все ще кряка". Дiзнатися нескладно: непри"мно-рiзкий голос Стенсленда, хода професiйного футболiста Бада Уайта.
  Ед сплюнув кров, запiзно вимочився їм услiд.
  
  
  Роздiл п'ятнадцятий
  
  
  Расс Мiллард перед четвертою бригадою Вiддiлу вдач штовха" про порнуху.
  - Фотоальбоми, джентльмени. Часто трапляються останнiм часом мiсцях злочинiв. Особливо це стосу"ться справ про наркотики, букмекерство та проституцiю. Зазвичай подiбне лайно штампу"ться в Мексицi, тож це не наша юрисдикцiя. Взагалi, порнографiя - органiзований кримiнальний бiзнес, цим займаються великi шишки, якi мають i грошi на друк, i зв'язки для поширення. Однак зараз таких великих шишок не бачу. Джека Драгна депортовано. Мiккi Коен у в'язницi - та й не стане вiн порнушкою балуватися, не його стиль, Мiккi у нас пуританин. Мо Ягелки проблем по горло - не до того, щоб вiдкривати новий бiзнес. I на Джека Вейлена несхоже - цьому фантазiї тiльки на дрiбний рекет i вистача", i все, що заробив, вiн негайно спуска" до лас-вегаських казино. Крiм того, на вiдомi мiськi точки не схоже - надто висока якiсть фотографiй. Вiддiл Ньютон-стрiт перевiрив приватнi друкарнi, каже все чисто - у них просто нема" можливостi друкувати альбоми такої якостi. Однак ситуацiя на знiмках вказу", що зйомки проводилися у нас: десь у вiкнах видно щось дуже схоже на Голлiвудськi пагорби, та й меблювання типове для дешевих лос-анджелеських квартирок. Отже, наше завдання: знайти джерело цього бруду та заарештувати всiх, хто його виробля", для нього позу" та його поширю".
  Джек подумки застогнав. До чого дожив - за порнушкою полю"! Iншi дивилися з усмiшками. Чулися пошепки i смiшки - мужикам явно не терпиться подивитися "веселi картинки". А хтось може мрi" додому принести i в лiжку з дружиною погортати.
  - Хлопцi з Ньютон-стрiт, - продовжу" Мiллард, клацаючи запальничкою, - опитали всiх пiдозрiлих - результату нуль. Нiхто нiчого не бачив, у руках не тримав i взагалi не зна", яка така порнографiя. У друкарнях також нiчого втiшного нам не сказали. Показали журнали всiм у Бюро та у мiських дiлянках - нiхто не впiзнав натурникiв. Тож, джентльмени, вся надiя на вас.
  Хендерсон i Кiфка простягають руки; у Стейтиса прямо слини течуть. Мiллард розда" журнали.
  - У чому справа, Вiнсеннс? Мрi"ш опинитися десь в iншому мiсцi?
  - Так капiтане. У вiддiлi боротьби з наркотиками.
  - Ось як? Може, десь ще?
  - Мабуть, у другiй бригадi робота цiкавiша - там повiя трясуть.
  - Все в твоїх руках, сержанте. Розкрий серйозну справу - i Я з найбiльшим полюванням тебе позбудуся.
  По ряду проносяться зiтхання, смiшки, приглушенi: "Ух ти!" Тро" чоловiкiв хитають головами - нiкого не впiзнали. Журнали переходять до Джека.
  Сiм номерiв: першокласний глянсовий папiр, простi чорно-бiлi обкладинки. Шiстнадцять сторiнок фотографiй, кольорових та чорно-бiлих. Два номери розiрванi навпiл.
  Вiдвертi фотографiї. Чоловiки з жiнками, чоловiки з чоловiками, дiвчат з дiвчатами. Пенетрацiя крупним планом: натурали, педики, лесбiянки з фалоiмiтаторами. За вiкнами - вид на Голлiвуд. Спарювання на лiжках у убогих кiмнатках, подiбнiсть лiпнини на стелi, джентльменський набiр чи не всiх лос-анджелеських холостяцьких меблiв. Для порнознiмкiв ситуацiя звичайна. Тiльки ось самi "герої" - не такi, як завжди. Не наркомани з заскленiлими очима - здоровi, гарнi молодi хлопцi, голi та одягненi, iнодi в дуже химерних костюмах: "лизаветинська епоха, японськi кiмоно. Джек склав розiрвану сторiнку - в яблучко: той, що смокче у хлопця в корсетi з китового вуса, - його старий знайомець Боббi Iндж, хлопець-повiя, що одного разу попався на травi.
  - Вiнсеннс, дiзнався когось? - Запиту" Мiллард.
  То я тобi й сказав!
  - Нi, капiтане. Дозвольте спитати, звiдки цi, роздертi?
  - Знайденi у смiтт"вому баку за багатоквартирним будинком у Беверлi-Хiллз. Знайшла їхня керуюча домiвка, стара на iм'я Лоретта Даунi, i викликала мiсцеву полiцiю. А хлопцi з вiддiлення Беверлi-Хiллз зателефонували нам.
  - Адреса дому у вас "?
  Мiллард дивиться у свої папiрцi.
  - Шарлвiль, 9849. Навiщо тобi?
  - Просто подумав, що цю частину розслiдування я можу взяти на себе. У мене в Беверлi-Хiллз непоганi зв'язки.
  - Гаразд, не дарма ж тебе Смiттярем кличуть. Їдь у Беверлi-Хiллз. Хендерсоне, ви з Кiфкою займiться затриманими, на квартирах у яких виявили цю гидоту. Натиснiть на них ще раз, нехай пояснять, звiдки її взяли. Пообiцяйте, якщо зiзнаються, не порушувати справу про зберiгання порнографiї... Зараз отримайте копiї протоколiв. Стейтис, ти вируша"ш у пункти прокату театральних та маскарадних костюмiв. Можливо, вони впiзнають на комусь iз цих... артистiв, щоб їх... свої шмотки. А якщо дуже пощастить, згадають, хто цi шмотки брав. Спробу"мо спочатку пiти таким шляхом - упiзнання фотографiями всяко вiд нас не пiде, а затягнеться мiнiмум на тиждень. Усi вiльнi, джентльмени. Ворушись, Вiнсеннс. I май на увазi - це тобi не вiддiл наркотикiв, тут крок праворуч, крок лiворуч - вважа"ться втеча.
  
  
  
  * * *
  
  
  Джек заворушився. Для початку - в архiв, забрати папку Боббi Iнджа, яка почина" порнозiрки. Потiм вирушити в Беверлi-Хiллз, до старої карги, витрусити з неї подробицi i сварити звинувачення, суть якого йому вже чудово вiдома: Боббi Iндж - учасник злочинного угруповання, органiзованого з метою створення та розповсюдження непристойних матерiалiв. Кримiнальна стаття. Боббi за двi секунди видасть i режисера, i фотографа, i своїх зiрунiв-товарiв - аби власну дупу врятувати. Такi справи i робляться.
  День холодний, вiтряний. Джек котить Олiмпiком прямо на захiд. З приймача долина" iм'я Еллiса Лоу: розповiдають, що прокуратурi вкотре урiзали Бюджет, щось бубонить сам Еллiс... Згадавши Бiлла Макферсона, Джек поверта" ручку налаштування, ловить веселеньку бродвейську мелодiю. Але думки про Макферсон не йдуть.
  Адже вiн запропонував Еллiсу зав'язати контакти зi "Строго секретно". Простiше простого: Макферсон любить чорненьких, Сiд Хадженс обожню" полуничку, а Еллiс Лоу хоче стати прокурором. Лоу iдею схвалив та послугу Джека оцiнив. Дружина Макферсона подала на розлучення, а рейтинг Еллiс рiзко пiдвищився. Але Дадлi Смiт вирiшив, що цього мало. I захотiв пiдстрахуватися.
  Хочете знати, як Дадлi провернув цей дiлок?
  Було у Дот Ротштейн на прикметi кольорове дiвчисько, знайоме по колонiї для неповнолiтнiх. Там вони i зiйшлися i з того часу частенько розважалися вдвох. Дот шепнула слiвце своїй подружцi, Дадлi Смiт i його вiрний ад'ютант Майк Брюнiнг заготували номер у мотелi "Блакит" - знаменитому сексодромi на Сансет-стрип, поза мiською територi"ю, де й окружний прокурор не прокурор, а лише один засранець, спiйманий зi спущеними штанами. Макферсона запросили на вечерю у "Тихому океанi". Дадлi i Марвелл Вiлкiнс - чорна красуня неповних п'ятнадцяти рокiв - чекали зовнi. Брюнiнг заздалегiдь попередив шерифа Захiдного Голлiвуду i пресу, а Джек Вiнсеннс - Переможець з Великої Лiтери - капнув Макферсону в останнiй мартiнi трохи хлоралгiдрату. З ресторану пан окружний прокурор вийшов похитуючись, простягся на сво"му "кадилаку" милю чи двi, на перетинi Вiлшира та Алворадо звернув до тротуару i вирубався. Брюнiнг iз наживкою - Марвелл у сукнi для коктейлю - їхав за ним. Вiн сiв за кермо Макферсонова "каддi", привiз Бiлла - любителя шоколадок - i дiвчину на обумовлене мiсце ... а чим це скiнчилося, ви вже зна"те.
  Еллiсу Лоу так нiчого i не сказали - досi дума", що йому просто пощастило. Дот вiдiслала Марвелл до Тихуани, всi витрати сплатили з бюджету жiночої виправної системи. Макферсон втратив дружину, роботу, i нехай дякую скаже, що не вирушив до казенного будинку за спокушання малолiтньої - Марвелл так i не знайшли.
  Джек не хотiв вплутуватися в цю iсторiю. Але Дот Ротштейн була у лiкарнi у жовтнi сорок сьомого - якщо вона зна", цiлком можливо, зна" i Дадлi. А якщо зна" Дадлi, Джек зробить для нього все, що завгодно. Аби зберегти цю та"мницю вiд свiту - i вiд Карен.
  Ось уже рiк вiн був для неї геро"м - часом навiть сам починав вiрити своїм вигадкам. Перестав посилати грошi дiтям Скоггiнсов, закривши рахунок на сорока тисячах, - роман з Карен вимагав грошей, а щоночi з нею вела його все далi вiд "Малiбу Рандеву". Джоан Морроу - Лоу все намагалася його куснути при кожнiй нагодi, Уелтон i матуся змирилися, а Карен любила Джека так, що часом йому не по собi ставало. I ще - вiн страшенно сумував за Вiддiлом наркотикiв. Щоразу, коли поверталася справа з наркотиками, вiн хапався за нього, наче це була остання справа в його життi. I Сiд Хадженс зовсiм втратив до нього iнтерес - не дивно, адже колишнiй герой-коп пiшов у тiнь, i тепер з нього матерiалу не струсиш. Але пiсля iсторiї з Макферсоном Джек почав пiдозрювати, що це i на краще.
  Джек грав у героя, а Карен - у багату спадко"мку, випускницю престижної школи з будинком на узбережжi, за який заплатив тато. Довго це не триватиме: йому тридцять вiсiм, їй двадцять три, рано чи пiзно вона про це замислиться. Вона вже натякала на весiлля, Джек переводив розмову на iнше - отримавши у свояки Еллiса Доу, вiн до самої смертi не позбавиться своїх казначейських обов'язкiв. Карен стала для Джека iдеальною слухачкою, втiленням тi"ї самої публiки, яку їй завжди мрiяв. Вiн iнстинктивно вiдчував, що з його роботи вона здатна зрозумiти та прийняти, а що краще залишити при собi. Її любов так вiдточила його майстернiсть, що тепер йому навiть брехати не доводилося - достатньо було лише дещо промовчати.
  Корок на шосе. Джек повернув на пiвнiч, на Дохiнi, потiм на захiд - на Шарлвiль. Будинок 9849 - двоповерховий тюдорiанський будинок у кварталi вiд Вiлшира. Джек припаркувався, оглянув поштовi скриньки.
  Усього шiсть. Один належить Лоретте Даунi: з-помiж iнших - три сiмейнi пари, один чоловiк, одна жiнка. Джек переписав усi iмена, дiйшов пiшки до Вiлшира, знайшов телефон. Дзвiнки до архiву та дорожньої полiцiї. У жодного з мешканцiв - анi попереднiх судимостей, анi кримiнального минулого. Лише Крiстiна Бергерон, самотня панi, чотири рази приваблювалася за необережну їзду. Права не вiдбиралися. Задавши клерку кiлька запитань, Джек отримав ще деяку iнформацiю: Христинi тридцять сiм рокiв, рiд занять - актриса/офiцiантка, за даними на липень п'ятдесят другого, працю" в драйв-iн "У Стена" в Голлiвудi.
  Офiцiантки зазвичай у Беверлi-Хiллз не живуть. Може, Крiстiна Бергерон пiдробля" збоку? Джек повернувся до будинку 9849, постукав у дверi з табличкою "Керуючий".
  Вiдчинила стара.
  - Так, молодий чоловiк?
  Джек блиснув жетоном.
  - Полiцiя Лос-Анджелеса, Мем. Я з приводу тих журналiв, якi ви виявили.
  Стара жмурить водянистi очi за товстими скельцями окулярiв.
  - Добре, що мiй покiйний чоловiк, мiстер Гарольд Даунi, не дожив до такої ганьби. У нашому домi... Вiн би такої гидоти не зазнав.
  - Меме, ви самi знайшли цi журнали?
  - Нi, юначе, знайшла їх моя покоївка. Вона їх розiрвала i викинула у вiдро для смiття, а там вже їх знайшла я. Зателефонувала до полiцiї Беверлi-Хiллз, а потiм гарненько розпитала Юлу.
  - I де Юла їх виявила?
  - Ну... гм... не знаю, чи варто менi...
  Час змiнити тему.
  - Розкажiть про Крiстiну Бергерон.
  Стара обурено пирха".
  - Ох ця Бергерон! I синок її - не знаю, хто з них гiрший!
  - Непри"мна жила?
  - I не кажiть! Безперервно водить до себе чоловiкiв! Розкочу" по будинку на роликах - всi пiдлоги подряпала! Усюди розгулю" в цiй коротенькiй офiцiантськiй спiдничцi - сором дивитися! А за сином її просто в'язниця плаче! Вiн, по-мо"му, i до школи нiколи не ходив! Сiмнадцять рокiв хлопцевi, нi вчитися, нi працювати не хоче, тiльки вешта"ться казна-де i компанiю водить казна з ким!
  Джек витяга" з кишенi знiмок Боббi Iнджа, стара дивиться поверх окулярiв.
  - Точно, один iз друзiв Дерiла. Разiв десять тут з'являвся, не менше. А хто вiн такий?
  - Скажiть, мем, Юла знайшла журнали у квартирi Берлеронов?
  - Ну...
  - Мем, Крiстiна Бергерон чи її син зараз удома?
  - Нi. Кiлька годин тому пiшли, я чула. Зiр мене пiдводить, доводиться покладатися на слух.
  - Мем, якщо ви проводите мене в їхню квартиру i я виявлю там iншi такi ж журнали, на вас чекатиме винагорода.
  - Але...
  - Адже у вас " ключi, мем?
  - Зрозумiло, ", адже я управляюча. Ну, якщо ви пообiця"те нiчого там не чiпати... i якщо з мо"ї винагороди не вiзьмуть податок...
  Джек су" фотографiю в кишеню.
  - Як скажете, мем.
  Стара тягнеться на другий поверх, Джек за нею. Вона вiдчиня" третi дверi праворуч.
  - П'ять хвилин, молодий чоловiк. I будь ласка, нiчого не чiпайте. Цей будинок належить мо"му зятю, i непри"мностi менi нi до чого.
  Джек заходить. Охайна житлова кiмнатка. Пiдлога i справдi подряпана - роликами, мабуть. Меблi непоганi, але старi, пошарпанi, видно, що про неї не дбають. Голi стiни. ТБ нема". На столi у кутку двi фотографiї.
  Джек пiдiйшов ближче, взяв знiмки. Стара Даунi дивиться йому через плече. У однакових срiблястих рамках - гарна жiнка i симпатичний хлопчина.
  У жiнки свiтле волосся, стрижка "паж", навчений дешевий блиск в очах. Хлопець дуже на неї схожий: гарненький блондин з великими безглуздими глядачками.
  - Це Христина та її син?
  - Вони самi. Гарна парочка, правда? Так, цього у них не вiдiбрати. Молода людина, а скiльки менi належить?
  Не зважаючи на неї, Джек входить до спальнi. Швидко перегляда" полицi, ящики гардеробу, дивиться пiд матрацом. Нi наркоти, нi порнухи. Взагалi нiчого цiкавого, якщо не рахувати мереживної жiночої бiлизни.
  - Молодий чоловiк, п'ять хвилин минуло. I дайте, будь ласка, розписку в тому, що виплатите менi винагороду.
  Джек з усмiшкою обернувся до неї.
  - Поштою надiшлю. I дайте менi ще хвилину - треба переглянути їхню телефонну книжку.
  - Нi нi! Iдiть негайно! Вони можуть у будь-який момент повернутися!
  - Ще хвилину, мем...
  - Нi секунди! Негайно!
  Вже в спину йому стара карга зауважу":
  - Ви дуже схожi на того полiцейського iз серiалу, що по телевiзору показують.
  Джек оберта"ться:
  - Усьому, що вмi" цей хлопець, навчив його я.
  
  
  
  * * *
  
  
  Пiдiб'"мо промiжнi пiдсумки.
  Боббi Iндж вида" торговцiв порнухою, погоджу"ться свiдчити. Вiша"мо аморалку на нього та Дерiла Бергерона, щоправда, хлопець - неповнолiтнiй. Натомiсть за Боббi - цiлий список звинувачень у гомосексуальнiй проституцiї. Визнання, арешти пiдозрюваних, канцелярська рутина для Мiлларда - i ось будь ласка: Джек Переможець розкопу" велику смердючу купу лайна та поверта"ться до Вiддiлу наркотикiв геро"м.
  Дорогою до Голлiвуду Джек робить гак, заїжджа" в драйв-iн "У Стена". Тут, спритно жонглюючи пiдносами, розкочу" на роликах Крiстiна Бергерон: гарненька мордочка, пострiлю" очима. Чи стане така позувати з членом у ротi? Будь ласка Нi.
  Джек припаркувався, щоб перегорнути папку Боббi Iнджа. Два ордери на арешт: несплата штрафного талону неявка до суду. Остання вiдома адреса: 1824, Норт-Кемел у Захiдному Голлiвудi - у самому серцi Лавандової Ущелини. Три бари для блакитних: "Берлога Лео", "Лицар у обладунках" та "Iгровий зал Бi-Джея" - все на бульварi Санта-Монiка, зовсiм неподалiк. Джек приготував кайданки i поїхав на Норт-Хемел.
  Бунгало на задвiрках Стрiп. Дворик викладений дерном, на однiй iз поштових скриньок напис: "Iндж - номер шiсть". Джек знаходить потрiбнi дверi, стука" - нема" вiдповiдi.
  Зве фальцетом: "Боббi, сонечко!" - Нi, не клю". Дверi зачиненi, штори спущенi - схоже, i справдi нiкого. Джек поверта"ться до машини i поверта" на пiвдень.
  Подорож по пiдор-барах: всi вони розташованi на територiї у два квартали. "Берлога Лео" закрита до четвертої ранку. "Лицар у обладунках" порожнiй, бармен бурчить: "Який ще там Боббi?" - I дивиться так, нiби й справдi не зна". Джек вируша" до "Iгрової зали Бi-Джея".
  Усерединi стiни, стеля, кабiнки, навiть крихiтна сцена для музикантiв - у штучнiй шкiрi. Бiля стiйки купуються педики. Бармен копа обчислю" одразу. Джек пiдходить та виклада" на стiйку фотографiї.
  - Ось цей, - бармен тиця" пальцем у фотку, - Боббi, не знаю прiзвища. Часто сюди навiду"ться.
  - Як часто?
  - Ну, двiчi-тричi на тиждень точно.
  - Вдень чи ввечерi?
  - По рiзному.
  - Коли був тут востанн"?
  - Вчора. Так, учора, якраз у цей час. А ви...
  - Я сяду в кабiнку i зачекаю. Якщо вiн з'явиться, про мене жодного слова. Все зрозумiв?
  - Та будь ласка... Тiльки, слухайте, ви й так менi всю клi"нтуру налякали...
  - Збитки тобi з податкiв вiднiмуть.
  Бармен хихика". Джек сiда" у кабiнцi бiля сцени. Хороша позицiя: видно i параднi дверi, i заднi, а сам вiн захований у напiвтемрявi. Чека", спостерiга" ритуали залицяння у гомiкiв: обмiнюються поглядами, перекидаються парою слiв та ховаються за дверима. Над стiйкою - дзеркало: гомосеки озираються, зустрiчаються поглядами, будують один одному очi, обмирають. Двi години, пiвпачки цигарок - а Боббi Iнджа так i нема.
  У Джека вже в животi бурчить i в горлi пересохло. Пляшки за стiйкою нахабно йому пiдморгують. Подохнеш вiд нудьги. Гаразд, посидить до чотирьох - i в "Берлогу Лео".
  О 3:53 з'явля"ться Боббi Iндж.
  Залазить на табурет, бармен налива" йому випити. Джек пiдводиться.
  Бармен переляканий: руки тремтять, очi бiгають. Боббi рiзко оберта"ться.
  - Полiцiя, - каже Джек. - Руки за голову. Iндж виплеску" склянку йому в обличчя.
  Смак скотчу мовою; скотч палить очi, туманить зiр. Джек вiдчайдушно морга", спотика"ться, грима"ться на пiдлогу. Пiднiма"ться, кашляючи i протираючи очi, озира"ться навкруги - Боббi Iнджа i слiд застудив.
  Джек вибiга" надвiр. Боббi не видно - зате видно, як вiд'їжджа" вiд бару седан. А машина Джека звiдси у двох кварталах.
  Чорт би забрав цей скотч - пiд вiками, у горлi, у носоглотцi!
  Перебiгши через вулицю, Джек знаходить бензоколонку, вида"ться прямiсiнько в сортир. Зрива" з себе пахучий пiджак, кида" у вiдро для смiття. Змива" вiскi з обличчя, треть милом плями на сорочцi. Хоче пробиватися, щоб позбутися огидного смаку, - не йдеться. У раковинi плеска"ться мильна вода: Джек зачерпу" її жменями, ковта", i його нарештi виверта" навиворiт.
  Нарештi припиня"ться тремтiння в ногах, заспокою"ться серце, що шалено б'"ться. Джек знiма" кобуру, оберта" її паперовим рушником, поверта"ться до машини. Побачивши дорогою телефон-автомат, iнстинктивно зупиня"ться та набира" знайомий номер.
  - Сiд Хадженс слуха". "Строго секретно", конфiденцiйно, без протоколу...
  - Сiд, це Вiнсеннс.
  - Джекi, як справи? Повернувся до нарковiддiлу?
  - Нi, нарив дещо цiкаве у себе у Вiддiлi вдач.
  - Наскiльки цiкаве? Знаменитостi фiгурують?
  - Наскiльки це цiкаво саме собою, поки не знаю, але не сумнiваюся, що в тебе в руках загра" всiма фарбами.
  - А що ти так важко диха"ш, Джекi? Бiгом бiг?
  Джек кашля", видуючи мильнi бульбашки.
  - Сiд, я зараз розслiдую справу про порнографiю. Непристойнi фотографiї. Причому хлопцi на знiмках дуже пристойно виглядають та вбранi у дорогi театральнi костюми. Першокласна, професiйна робота. Я подумав, може, ти щось зна"ш про це?
  - Вперше чую, Джекi.
  Занадто швидко. Нi на мить не задумавшись.
  - А як щодо хлопця-повiї на iм'я Боббi Iндж? Чи жiнки на iм'я Крiстiна Бергерон? Працю" офiцiанткою, можливо, пiдробля" проституцi"ю.
  - Нiколи про них не чув.
  - Чорт! Ну, а якихось незалежних порнодилерiв ти зна"ш, Сiде? Що...
  - Послухай, Джеку, я знаю одне: про такi справи краще вголос не балакати. Але я про них не знаю. Усi ми ма"мо свої секрети, Джеку. До речi, ти не " винятком. Поговоримо пiзнiше, Джеку. Подзвони менi з дiльницi.
  Клацання - Сiд вiша" трубку.
  У ВСIХ НАС Є СВОЇ СЕКРЕТИ, ДЖЕК. ДО РЕЧI, ТИ НЕ ВИКЛЮЧЕННЯ.
  Сiд якось дивно з ним розмовляв. Не схоже на себе. I що означа" його останнi слова? Загроза? Попередження?
  ЩО, ЧОРТ ПОБЕРИ, ЙОМУ ВIДОМО?
  Вiдкривши всi вiкна, щоб вивiтрити запах мила, Джек, що тремтить, пiд'їжджа" до драйв-iн "У Стена". Христини Фергерон не видно. Назад на Шарлвiль, в будинок 9849. Тук-тук бiля дверей нема" вiдповiдi. Мiж дверима та одвiрком - широка щiлина. Джек навалю"ться плечем - дверi пiддалися, на пiдлозi у вiтальнi розкиданий одяг. Зникли фотографiї.
  Крадеться до дверей спальнi. Чорт, недобре - револьвер залишився у машинi.
  Порожнi полицi та ящики, голе лiжко. Тепер у ванну кiмнату.
  На пiдлозi - розтоптаний тюбик зубної пасти та розсипанi гiгi"нiчнi тампони. Скляна поличка розбита, уламки в раковинi.
  Загалом, збиралися поспiхом.
  Джек жене машину назад у Захiдний Голлiвуд. Дверi квартири Боббi пiддаються легше. Джек входить з револьвером напоготовi.
  I тут нiкого.
  На вiдмiну вiд Бергеронов, Боббi виявився акуратистом. Чистенька вiтальня, бездоганна ванна, розкритий гардероб зя" порожнiми полицями. У холодильнику - банку сардин. Вiдро для смiття на кухнi порожн", в ньому - свiжий паперовий пакет.
  Джек перетрушу" квартиру догори дном: вiтальню, спальню, ванну, кухню; переверта" полицi, перетрушу" килими, розчiплю" туалет. Раптом його осяя": переповненi смiтт"вi баки по обидва боки вулицi.
  Остання надiя.
  З його зiткнення з Iнджем минуло не менше години. А мабуть i бiльше. Навряд чи цей виродок поскакав додому. Мабуть, повертався кружним шляхом, провулками, плутаючи слiд. Мiркував, за що його мало не взяли. За те, що не з'явився на виклик - чи розкопали щодо порнушки? Так чи iнакше, не можна, щоби його застукали з порнографi"ю. I в машинi її возити не можна - дуже великий ризик обшуку. А смiтт"вий бак перед будинком - найкраще для неї мiсце.
  Що ж, Джеку не вперше ритися у вiдходах. Не дарма його смiттярем прозвали. Може, пощастить.
  Джек виходить на тротуар i до бакiв. Якiсь дiтлахи показують на нього пальцями, хихикають. Джек вважа" баки: один, два, три, чотири, п'ять i ще два за рогом. На останньому нема" кришки, i зi смiття стирчить, тремтячи на вiтрi, край чорного глянсового листа.
  Джек рвонув туди.
  Три журнали, аж три гребаних журнали - на самому верху! Джек вистача" їх, мчить у машину - дiтлахи розмалювали вiтрове скло, - квапливо горта". Тi самi голлiвудськi пейзажi на задньому планi, Боббi Iндж з хлопцями та дiвчатами, невiдомi красунi - всi обличчя Джек бачить уперше.
  Чим далi, тим рознуздання стають знiмки: до середини третього журналу починаються справжнi оргiї, гра в "ромашку", десятки натурникiв на килимi. Далi - гiрше: розчленованi тiла, потоки кровi iз вiдрубаних рук та нiг. Джек вдивля"ться, морщачись, i помiча", що кров пiдмальована червоним чорнилом, а самi знiмки явно пiдретушованi - судячи з усього, калiцтва фальшивi. Достатньо подивитись, якими витонченими червоними завитушками ляга" на пiдлогу чорнильна кров.
  Шокуючi сцени змушують Джека на мить забути про свою мету: схаменувшись, вiн почина" знову переглядати журнал, розшукуючи серед блiдого людського м'яса i чорнильної кровi знайомi обличчя. I знаходить їх на останнiй сторiнцi: Крiстiна Бергерон та її син трахаються, стоячи на роликах на подряпанiй дощатiй пiдлозi.
  
  
  Роздiл шiстнадцятий
  
  
  Фотографiя в поштовiй скриньцi: сержант Ед Екслi, тремтячий i жалюгiдний, стира" кров iз розбитих губ. Пiдпису на зворотi нема" - i не потрiбно, i без того все ясно. Негатив залишився у Стенсленда та Уайта - страховка на випадок, якщо Ед надума" їх закласти.
  Ед один у чергуваннi, на годиннику - шiсть ранку. Свербить на пiдборiддi. Бурчить у шлунку - через розхитанi зуби вiн не може їсти. Тридцять з чимось годин минуло, але все ще трясуться руки.
  Щасливi випадки легко даються... та за них доводиться платити.
  Батьковi вiн не сказав жодного слова - не хотiв ризикувати. Якщо iсторiя дiйде до вух Паркера або ОВР, Бад Уайт начтен мстити по-крупному - парою зуботичин справа не обiйдеться. А з Бадом зараз зв'язуватися не варто: йому опiку"ться Дадлi Смiт, перевiв його до себе в Одтел з розслiдування вбивств i, зважаючи на все, хоче зробити з нього свою праву руку. Ось Стенсленд куди вразливiший: звiльнений умовно, працю" на Ейба Тайтелбаума, колишнього дружка Мiккi Коена. До того ж гiркий п'яниця. I рано чи пiзно йому доведеться повернутися до в'язницi.
  Що ж, допоможемо йому.
  Ед найняв двох хлопцiв iз служби шерифа. Грошi - iз довiрчого фонду матерi. Цi дво" очей з Дiка Стенсленда не спускають: нехай спробу" порушити бодай найменше правило умовно-достроковикiв.
  Вiн сво" отрима".
  Ед шарудить паперами. Усерединi все стиска"ться вiд голоду, кобура шкода бовта"ться на обвислий ременi. Раптом з динамiка гримить голос:
  - Увага всiм постам! Кафе "Нiчна сова", один-вiсiм-два-чотири по Чероки! Масове вбивство! Код три!
  Ед схоплю"ться, вiдштовхнувши стiлець. Вiн "диний з детективiв на посту - це його шанс.
  
  
  
  * * *
  
  
  На розi Голлiвуд та Чероки скупчилися патрульнi автомобiлi, з усiх бокiв перегородивши дорогу до мiсця злочину. Група копiв у формi. Цивiльних нема" - схоже, вiн i справдi встиг першим.
  Ед вимика" сирену, виходить iз машини. До нього одразу пiдбiга" патрульний.
  - Перебили купу народу. Зда"ться, " кiлька жiнок. Це я знайшов їх. Пiд'їхав випити чашку кави i бачу на дверях вивiску "Закрито через хворобу". Якого бiса, думаю, "Нiчна сова" нiколи не закрива"ться! Усерединi темно. Щось пiдозрiло, гадаю я. Заходжу... Слухай, Екслi, взагалi дiльниця не твоя, тож...
  Екслi мовчки вiдсува" його i штовха" дверi. На нiй i справдi бовта"ться табличка: "Закрито через хворобу". Ед входить, огляда"ться круто, подумки фiксуючи всi деталi.
  Довгий прямокутний зал. Праворуч - столики, по чотири стiльцi навколо кожного. Стiни обкле"нi веселенькими шпалерами: сови, що пiдморгують, на дорожнiх знаках. На пiдлозi - картатий лiнолеум. Злiва - стiйка та дюжина табуретiв. За стiйкою прохiд для бармена, далi кухня: на стiнах блискучi сковорiдки, столик на колесах для брудного посуду. Лiворуч вiд стiйки - каса.
  Вiдкрита, порожня. На килимку на пiдлозi розсип дрiбної монети.
  Три столики безладно: скатертини збилися, посуд перевернутий i побитий, їжа розкидана. Уламки на пiдлозi. Один стiлець догори нiжками i поруч туфель-човник. Бруднi слiди на пiдлозi - на кухню когось тягли.
  Ед входить. Недосмажена їжа, битий посуд, сковорiдки розкиданi по пiдлозi. Пiд обробним столом сейф, вмурований у стiну, вiдчинений, порожнiй, на пiдлозi розсип монет. Тут слiдiв ста" бiльше, вони плутаються та перетинаються. Жирнi чiткi смуги вiд пiдборiв тягнуться до прикритих дверей у холодну пiдсобку.
  Провiд висмикнуть з мережi, i в пiдсобку не надходить холодне повiтря. Ед ривком вiдчиня" дверi.
  Тiла тут - купою, у калюжах кровi. На стiнах бризки кровi та мозку, чорнi слiди пороху. У стiчному жолобi - криваве озеро за пiвметра завглибшки. Десятки стрiляних гiльз плавають у кровi.
  "За останнi два тижнi надiйшло кiлька повiдомлень про молодих неграх, якi стрiляють у повiтря з дробовикiв у Грiффiт-парку. Особи не встановленi, їздять пурпурним "меркурi" 48 - 50 рокiв випуску..."
  До горла пiдступа" їдке блювання. Ед судорожно ковта", намага"ться пiдрахувати тiла.
  Особ не розрiзнити. Зда"ться, п'ятеро. П'ятеро людей вiддали життя за касу та сейф з кiлькома сотнями баксiв, плюс власнi гаманцi.
  - Господи ти боже мiй!!
  Ще один патрульний. Новачок. Блiдий, аж iз прозеленню. Ед запиту":
  - Скiльки людей зовнi?
  - Не... не знаю. Цiлий натовп...
  - Проблюватись ще встигнеш. Збери всiх i починайте класти тiла в мiшки. Менi треба знати, якi машини тут зупинялися цi"ї ночi.
  - Сер, вас хоче бачити людина з Детективного бюро.
  Ед виходить надвiр. Займа"ться свiтанок, i ранкове сонце висвiтлю" натовп глядачiв. Патрульнi вiдтiсняють репортерiв, у заднiх рядах штовхаються роззяви. Гудять сирени, ревуть, прориваючись крiзь натовп, мотоцикли, розчищаючи пiд'їзди для труповозок. Ед озира"ться: чи не з'явився хтось iз вищих чинiв. До нього кидаються журналiсти, на ходу вигукуючи питання.
  Його зiштовхують iз тротуару, притискають до патрульної машини. Клацання-клацання-клацання - спалахи. Ед поверта"ться так, щоб не було видно синцiв. Сильна рука Дадлi Смiта стиска" його плече:
  - Їдь додому, синку. Тепер цим займусь я.
  
  
  РОЗДIЛ СIМНАДЦЯТИЙ
  
  
  Перший iсторiя загальний збiр Бюро. Кабiнет шефа набитий пiд зав'язку: тут зiбралися всi детективи Лос-Анджелеса.
  Бiля мiкрофону - Тад Грiн та Дадлi Смiт. Детективи дивляться на них, переступаючи з ноги на ногу. Бад огляда"ться пошуках Еда Екслi - як там його синцi? Але не видно. Хоча, з чуток, у "Нiчнiй совi" вiн виявився першим.
  Дадлi Смiт розгорта" мiкрофон до себе.
  - Дiти, всi ви зна"те, навiщо ми зiбрали вас тут. Журналiсти вже охрестили те, що сталося "бойнею в "Нiчнiй совi"". "Бiйня" - мабуть, сильно сказано, але очевидно, що ско"но жахливий злочин, який ми повиннi розкрити якнайшвидше. Цього вимагають публiка, цього вимага" преса. I ми це зробимо - Докази у нас ".
  У пiдсобцi кафе знайдено шiсть трупiв - тро" чоловiкiв та тро" жiнок. Власник "Нiчної сови" повiдомив, тро" з убитих, мабуть, Петтi Чезiмард i Донна Де Лука, бiлi жiнки, офiцiантка i касир iз нiчної змiни, i Гiлберт Ескобар, чоловiк, мексиканець, кухар i посудомийник. Три iншi жертви - жiнка та дво" чоловiкiв, - мабуть, вiдвiдувачi. Каса i сейф порожнi, кишенi та сумочки жертв обчищено: це вказу" на пограбування як на очевидний мотив. Кримiналiсти поки не виявили нiчого, окрiм слiдiв пальцiв у гумових рукавичках на касi та на дверях пiдсобки. Точного часу смертi жертв у нас теж поки нема", але невелика кiлькiсть вiдвiдувачiв вказу" на глибоку нiч, приблизно близько трьох годин. На пiдлозi пiдсобки знайдено загалом сорок п'ять гiльз вiд "ремiнгтона" дванадцятого калiбру. Таким чином, можна припустити, що нападникiв було тро", у кожного - п'ятизарядний дробовик, усi тро" перезаряджали гармати двiчi. Нема" потреби говорити вам, хлопцi, що але щонайменше тридцять п'ять пострiлiв було зроблено вже по трупах. Ми ма"мо справу зi звiрами - скаженими, безжальними звiрами.
  Бад знову озира"ться. Екслi, як i ранiше, нема". Детективи пишуть у блокнотах. У кутку бiля стiни, без блокнота Джек Вiнсеннс. Смiта бiля мiкрофона змiню" Тад Грiн.
  - Слiдiв кровi, якi ведуть надвiр, нема". Слiди пiдошв також вiдсутнi, а ми на це дуже сподiвалися. Рей Лiнкер iз вiддiлу кримiналiстики каже, що першi результати зможе надати не ранiше нiж через сорок вiсiм годин. За словами коронера [24] , упiзнання жертв надзвичайно утруднене через стан тiл. Проте один гарячий слiд уже ма"мо.
  За останнi два тижнi Голлiвудська дiлянка отримала чотири повiдомлення про однотипнi порушення громадського порядку. Слухайте уважно, джентльмени: чотири рази за останнi п'ятнадцять днiв тро" молодих негрiв їздили на автомобiлi Грiффiт-парком i стрiляли в повiтря з дробовикiв. Хулiгани не впiзнанi, але ми ма"мо чiткий опис машини: Меркурi 1948 - 1950 року випуску, колiр пурпурний. А годину тому один iз людей лейтенанта Смiта знайшов свiдка: продавець газет показав, що сьогоднi вночi близько третьої години бачив на стоянцi бiля "Нiчної сови" пурпуровий "меркурi" 48-50 рокiв.
  Кiмната гуде, i Тад пiднiма" руку, закликаючи до мовчання. Вiн ще не закiнчив.
  - Слухайте далi, джентльмени. У списках викрадених машин пурпуровi "меркурi" 48 - 50 роки не значаться, отже, ми, очевидно, ма"мо справу iз законно придбаним автомобiлем. Ми пiдняли ре"страцiю автомобiлiв по всьому штату. Пурпуровий "Меркурi" 48-50 рокiв - модель, серед негрiв особливо популярна. У штатi Калiфорнiя виявлено понад тисячу шiстсот таких машин, заре"строваних на негрiв, i лише кiлька десяткiв - на бiлих. Зокрема, в Лос-Анджелесi пурпурових "Меркурi", що знаходяться у володiннi негрiв, сто п'ятдесят шiсть. I вас тут трохи бiльше ста. Ми склали список: прiзвища, мiсце роботи, домашнi адреси. Зараз перегляда"мо нашi дось" щодо минулих залучень до суду. Я хочу, щоб ви (роздiлилися на п'ятдесят двi команди, по двi в кожнiй, i нехай кожна команда вiзьме на себе трьох. У дiлянцi Голлiвуд встановлено гарячу телефонну лiнiю: якщо знадобиться iнформацiя про минулi адреси, вiдомих спiльникiв або про щось ще дзвонiть туди. Знайдете пiдозрюваних - везiть прямо сюди.
  - Сер, хто вестиме допит? - кричить хтось iз Далекого ула.
  - Сержант Ед Екслi, дiлянку Голлiвуд, - вiдповiда" Грiн.
  Шум i незадоволенi вигуки у натовпi. До мiкрофону пiдходить Паркер.
  - Досить, джентльмени. Iдiть та вiзьмiть тих, хто це зробив. Якщо потрiбно, застосовуйте силу.
  Бад посмiха"ться. Вiн розумi", що це означа": якщо пристукнеш покидькiв при затриманнi, шеф на тебе не буде в образi.
  
  
  РОЗДIЛ ВОСIМНАДЦЯТИЙ
  
  
  Список Джека:
  Джордж (без середнього iнiцiалу) Йелбертон, чоловiк, негр, 9781, Саут-Бiч; Леонард Тiмотi Бiдвелл, чоловiк, негр, 10062, Саут-Дюкен; Дейл Вiльям Пiтч-форд, чоловiк, негр, 8211, Саут-Нормандiя.
  Тимчасовий партнер Джека: сержант Кел Дентон, округ Банко, колишнiй наглядач у в'язницi штату Техас.
  На машинi Дентона вони їдуть до Чорного мiста. По радiо звуки джазу перемежовуються репортажами про "Нiчну сову". Бормотання Дентона: цей Леонард Бiдвелл виступав у другiй напiвсереднiй вазi. Дентон бачив його бiй з Малим Гейвiланом - сильний мужик! Джек мовчить, похмуро розмiрковуючи про втрачений шанс потрапити додому, до Вiддiлу наркотикiв. Боббi Iндж та Крiстiна Бергерон змилися. По гарячих слiдах вiн ще мiг би їх знайти, якби якимсь довбаним психам не захотiлося несподiвано пристрелити шiсть людей заради кiлькох сотень доларiв... У ротi у нього ще стоїть смак вiскi, а у вухах звучать слова Сiда Хадженса: "У всiх у нас свої секрети, Джекi".
  Спочатку вiдправляються за iнформаторами. I в нього, i в Дентона у Чорному Лос-Анджелесi " свої люди. Лотки та бiльярднi, перукарнi, церкви - iнформаторам дають на лапу, на них натискають, з ними розмовляють. Чотири години - жодного результату: так, кажуть, якiсь хлопцi на пурпуровому "меркурi" десь бешкетували - невиразнi, переробленi, нiчого не дають чутки. Доводиться повернутися до iмен у списку.
  9781, Саут-Бiч - халупа з дахом з толю, пурпуровий "меркурi" стоїть на галявинi перед будинком. Стоїть без колiс, iржавий мiст тоне у травi. Дентон зупиня" машину:
  - Дивись! Може, це прийом? Зробили справу у "Нiчнiй совi", а потiм зняли з тачки колеса, щоб їх нiхто не запiдозрив.
  Джек хита" головою.
  - Бачиш, гальмiвнi накладки обплела трава? На цiй розвалюсi вже рокiв зо два нiхто не їздив.
  - Точно?
  - Точно.
  - Ти впевнений?
  - Впевнений.
  Саут-Дюкен - ще одна халупа з дахом. Бiля будинку стоїть пурпуровий "меркурi" - мрiя негритосу, блискучi поздовжнi опуклостi продовжують крила, моднi бризковики, на капотi - декоративна табличка з написом: "Пурпурнi язичники".
  - А це твiй боксер, - каже Джек.
  Дентон посмiха"ться. Джек пiднiма"ться на ганок, дзвонить у дверi. Зсередини вибуха" гавкiт собака - справжнiй монстр, судячи з голосу. Дентон трима"ться позаду, чiпким оком огляда" двiр та пiдходи до будинку.
  Дверi вiдчиня" м'язистий негр, за нашийник трима" здоровенного мастифа. Собака гарчить.
  - Полiцiя? - диву"ться господар. - Це що через те, що я алiменти не заплатив?
  - Ви Леонард Тiмотi Бiдвелл?
  - Ну так.
  - I машина у дворi ваша?
  - Ну так, моя. То ви що, на банк пiдробля"те? Бажа"те вилучити машину за несплату? Так я свою ластiвку сплатив повнiстю - прямо з кишенi, пiсля бою з Джоннi Секстоном.
  - Забери собаку i зачини дверi, - каже Джек, - потiм виходь сюди i повернись спиною, руки на стiну.
  Бiдвелл все викону" без жодного слова - хiба що дуже повiльно. Джек обмацу" його кишенi - нiчого. Пiдходить Дентон.
  - Бiй, дробовики дванадцятого калiбру любиш?
  - Чого? - Викочу" очi Бiдвелл.
  - Де ти був сьогоднi близько третьої ночi? - кида" свою реплiку Джек.
  - Вдома, у лiжку.
  - Один? Якщо з подружкою, то тобi дуже пощастило. Не тягни, Бiдвелл, викладай, поки мiй друг не розлютився.
  - Цього тижня я забрав до себе дiтей. Вночi вони були тут.
  - А зараз?
  - I зараз тут. Сплять уже.
  Дентон упира" Бiдвеллу в ребра стовбур.
  - Бiй, ти зна"ш, що сталося минулої ночi? Крiм жартiв, сталася страшенно непри"мна iсторiя. I цiлком можливо, що ти в нiй замiшаний. Тож як щодо дробовика?
  - Та нема" в мене дробовика, на хрону вiн менi потрiбен?!
  Дентон сильнiше натиска" стволом.
  - А ось матюкатися не треба, хлопче. Говори швидко, поки ми не витягли сюди твоїх спиногризiв, кому ти минулої ночi позичав машину?
  - Нiкому! Щас, я комусь даватиму свою тачку!
  - А кому позичив дробовик дванадцятого калiбру? Викладай, бiй, не тягни.
  - Та не маю нiякого дробовика!
  - Хто такi "Пурпурнi язичники"? - Перехоплю" iнiцiативу Джек. - Хлопцi, яким подобаються пурпуровi автомобiлi?
  - Та просто наш клуб так назива"ться. У мене пурпуровий "Меркурi", ще у кiлькох чувакiв теж - ну, ми i влаштували клуб. Та в чому рiч, скажете чи нi!
  Джек розгорта" список з автотранспортного керування - усi чорнi власники пурпурових "Меркурi".
  - Леонарде, ти сьогоднi вранцi газети читав?
  - Нi. Та що...
  - Тихо. ТБ дивився? Радiо слухав?
  - Та нi в мене нi радiо, нi телевiзора! Що за...
  - Тихо. Леонарде, ми шука"мо трьох кольорових хлопцiв, якi роз'їжджають машиною, дуже схожою на твою. На пурпуровому "мiрку" сорок восьмого, сорок дев'ятого чи п'ятдесятого року. Люблять стрiляти iз дробовикiв. Я знаю, ти не той, хто нам потрiбний. Я бачив твiй бiй iз Гейвiланом - ти класний боксер. А ми шука"мо трьох покидькiв. Подонков, якi їздять машиною, схожою на твою. I можуть бути членами цього клубу.
  - А з якої радостi я вам допомагатиму? - знизу" плечима Бiдвелл.
  - Якщо не станеш, мiй партнер дуже розгнiва"ться. Ти цього хочеш?
  - Я стукачем у життя не бував - i не буду!
  - Та не станеш ти стукачем. Тобi навiть нiчого казати не доведеться. Просто подивися список i покажи пальцем. Давай прочитай список.
  Бiдвел трясе головою.
  - Гаразд, мужики, я вам i так скажу. Правильних людей не став би закладати - але цi тро" справдi пiдонки. Рей Коутс, Цукровий Рей. Водить "Меркурi" сорок дев'ятого року - класна тачка! I дво" його друзiв, Лерой та Тайрон. Цукор Рей тягнеться вiд стрiлянини. Кажуть, вiн любить стрiляти собаками. Кайф вiд цього ловить. Хотiв вступити до нашого клубу, але ми його завернули - нам такi вiдморозки нi до чого.
  Джек перегляда" перелiк: так i "! Коутс, Реймонд (середнього iнiцiалу нема"), 9611, Пiвденний Централ, номер 114. Дентон розгорта" свою копiю.
  - Двi хвилини звiдси. Пiшли, жваво!
  - Вiзьмемо їх за дупу! - Вiдповiда" Джек. I почува"ться Переможцем iз Великої Букви.
  
  
  
  * * *
  
  
  Мотель "Тевiр" - закладниця на другому поверсi над пральнею. Дентон повiльно в'їжджа" на паркування. Джек "окида" поглядом сходи, широко вiдчиненi дверi, що ведуть до номерiв.
  Вгору. Короткий коридор, хисткi дверi. Джек дiста" револьвер. У руках у Дентона табельна зброя та пiстолет тридцять восьмого калiбру, який вiн витяг з кобури на кiсточцi. Ось i номер 114. Обидва подаються назад - i наступної митi одночасно б'ють ногами у дверi. Дверi злiтають з петель, з лiжка схоплю"ться кольоровий хлопчина.
  Кольоровi пiднiма" руки вгору. Дентон, посмiхаючись, бере його на мушку. Джек вiдсува" напарника, два пострiли б'ють у стелю. Джек одним стрибком опиня"ться у кiмнатi. Хлопець намага"ться бiгти, але Джек б'" його ручкою револьвера по головi. Нiггер бiльше не смика"ться. Дентон заводить йому руки за спину i клаца" наручники. Джек одяга" кастет i, граючи ним, пiдступа" до хлопця.
  - Лерой, Тайрон. Де вони?
  Крихаються зуби, закривавлений рот склада" цифри "Один-два-один". Дентон вистача" його за волосся.
  - Тiльки дивись, не вбий його ненароком, - говорив Джек.
  Дентон плю" хлопцю в обличчя. За стiною вже лунають крики. Джек вибiга" в коридор, поверта" за рiг - зупиня"ться бiля дверей пiд номером 121.
  Дверi зачиненi. Шум довкола стоїть уже такий, що зрозумiти, чи " хтось у сто двадцять першому, неможливо. Джек б'" в дверi ногою: трiски летять на всi боки, дверi, рипнувши, вiдчиняються. У номерi - дво" кольорових: один спить на розкладачку, iнший хропе на матрацi.
  Джек заходить. Десь близько завивають сирени. Хлопець на матрацi ворушиться, i Джек втихомирю" його ударом палицi, потiм б'" другого, поки той не прийшов до тями. Сирени за вiкном, завивши, стихають. Джек озира"ться навколо, бачить на тумбочцi коробку з патронами.
  Патрони для "Ремiнгтон" дванадцятого калiбру. Коробка на п'ятдесят осередкiв - i бiльшiсть iз них порожня.
  
  
  Роздiл дев'ятнадцятий
  
  
  Ед горта" рапорт Джека Вiнсеннса. Тад Грiн спостерiга" за ним, не звертаючи уваги на телефон, що надрива"ться за спиною.
  Коротко, чiтко, ясно - писати рапорти Смiттяра вмi".
  Тро" затриманих: Реймонд (Цукровий Рей) Коутс, Лерой Фонтейн, Тайрон Джонс. Усi тро" - негри. Надали опiр пiд час арешту, отримано легкi тiлеснi ушкодження, надано першу медичну допомогу. Взятi за наведенням ще одного негра: вiн описав Коутса як психопата, схибленого на зброї i обожнюючого стрiляти в собак. Коутс значиться у списку власникiв "меркурi": iнформатор повiдомив, що вiн разом iз двома дружками, Леро"м та Тайроном, прожива" у мотелi "Тевiр". Усiх тро" взято в однiй бiлизнi. Затриманих сержант Вiнсеннс передав патрульним, якi, почувши пальбу, негайно прибули до мотелю "Тевiр". Обшукавши номери затриманих у пошуках доказiв, Вiнсеннс виявив коробку для набоїв "ремiнгтона" дванадцятого калiбру - п'ятдесят осередкiв, сорока з чимось набоїв не вистача". Однак нi самих дробовикiв, нi гумових рукавичок, нi плям кровi, нi великих сум грошей за пiдозрюваних не виявлено. З одягу в кiмнатах пiдозрюваних виявлено бруднi футболки, боксерськi труси та акуратно складенi речi у фiрмовому целофанi хiмчистки. Вiнсеннс перевiрив смiтт"спалювальник на задах мотелю: там щось горiло. Адмiнiстратор мотелю повiдомив, що бачив, як близько сьомої години ранку Сахарок Коутс викидав у смiтник гори одягу. Далi Вiнсеннс повiдомляв, що Фонтейн i Джонс, мабуть, перебували пiд впливом алкоголю чи наркотикiв - не прокинулися нi вiд стрiлянини, нi вiд шуму пiд час арешту Коутса. Автомобiль Коутса на стоянцi не виявлено: iз запiзненням патрульнi за наказом Вiнсеннса, якi прибули на мiсце подiї, обшукали в пошуках пурпурового "меркурi" три сусiднi квартали, але машину так i не знайшли. По радiозв'язку розiслано орi"нтування з описом. I насамкiнець: проведення парафiнового гесту неможливе, оскiльки руки у всiх трьох буквально смердiли духами. Дочитавши, Ед кладе рапорт на стiл Грiна.
  - Дивно, що вiн їх одразу не пристукнув.
  Знову телефону" телефон, але Грiн не зверта" на нього уваги.
  - Так бiльше шуму в газетах. Даремно, що Вiнсеннс живе зi своякою Еллiса Лоу. I за те, що чорномазi вилили на себе по три лiтри парфумiв, щоб уникнути парафiнового тесту, ми теж повиннi дякувати Джеку: вiн розповiв про цю маленьку хитрiсть сценаристам "Жетона Честi". Ед, ти готовий?
  - Так, сер, готовий, - вiдповiда" Ед. Усерединi щось стиска"ться.
  - Шеф хотiв, щоб разом з тобою працював Дадлi Смiт, але я його вiдмовив. Смiт першокласний полiцейський, але ма" упередження проти кольорових.
  - Сер, я знаю, наскiльки важлива для нас ця справа.
  Грiн закурю".
  - Ед, менi потрiбне повне визнання. П'ятнадцять набоїв iз знайдених у "Нiчнiй совi" мають характерну мiтку. Знайдемо зброю - у нас " готова справа. Менi потрiбне визнання, треба знати, де вони сховали дробовики та машину. I все це потрiбно знати до того, як ми звинуватимо їх. Через сiмдесят одну годину вони стануть перед суддею. Я хочу, щоб до цього часу ми довiдалися про все. Законними способами.
  Для початку - подробицi.
  - Дiти вже притягувалися до вiдповiдальностi?
  - Так, - вiдповiда" Грiн. - Усi тро" - викрадення автомашин iз хулiганських спонукань та крадiжки iз зломом. Коутс та Фонтейн - пiдглядання у вiкна житлових будинкiв. I вони всi вже далеко не дiтлахи: Коутсу двадцять два, рештi по двадцять. За "Нiчну сову" їм свiтить газова камера.
  - Є якийсь зв'язок iз подiями у Грiффiт-парку? Порiвняли гiльзи? Що кажуть свiдки?
  - Зразки гiльз - гарний доказ, якщо кольоровi не зiзнаються. Тiльки їх ще треба знайти. Доглядач парку, який подавав заяви, вже їде сюди, щоб їх упiзнати. Ед, Арнi Реддiн казав менi, що ти майстерно ведеш допити, але з такою справою ти ще нiколи не стикався.
  Ед пiдводиться.
  - Я впораюсь.
  - Якщо впора"шся, синку, одного дня займеш мо" мiсце.
  Ед посмiха"ться, не звертаючи уваги на бiль у щелепi.
  - Що в тебе з обличчям? - Запиту" Тад.
  - Впав, коли переслiдував магазинного злодiя. Сер, з пiдозрюваними вже хтось розмовляв?
  - Окрiм лiкаря - нiхто. Дадлi хотiв напустити на них Бада Уайта, але...
  - Сер, боюся, що...
  - НЕ перебивай. Я хотiв сказати, що з тобою згоден. Менi потрiбнi добровiльнi зiзнання, тож Бад вiдпада". Ти зробиш перший хiд. Ми будемо у сусiднiй кiмнатi - спостерiгати за тобою через дзеркальне скло. Якщо тобi знадобиться партнер, щоб зiграти в "доброго та злого полiцейського", - торкнися краватки. Ми слухатимемо i записуватимемо на магнiтофон. Усi тро" в рiзних кiмнатах, але якщо захочеш, щоб вони один одного чули, ти зна"ш, на якi кнопки натискати.
  - Я їх розколю, - каже Ед.
  
  
  
  * * *
  
  
  Сцена для його бенефiсу - три кiмнати для допитiв у вiддiлi вбивств. Крихiтнi кiмнати, обладнанi за всiма правилами: вiкна спостереження, замаскованi пiд дзеркала, вмонтованi мiкрофони, перемикачi, щоб пiдозрюванi в сусiднiх камерах могли послухати, як їх закладають спiльники. Два на два метри, приваренi до пiдлоги столи, пригвинченi до пiдлоги стiльцi. Номери 1, 2, 3: Цукровий Рей Коутс, Лерой Фонтейн, Тайрон Джонс. На стiнi коридору вивiшено вiдомостi про приводи до полiцiї: Ед чита" уважно, запам'ятову" дати, мiсця, вiдомих спiльникiв. Глибоке зiтхання, щоб угамувати страх перед виступом - i вперед, у кiмнату No 1.
  Цукровий Рей Коутс у мiшкуватих джинсах пристебнутий наручниками до стiльця. Високий, свiтлошкiрий - скорiше мулат, нiж негр. Губи розбитi, нiс розквашений, одне око запливло.
  - Схоже, нам обом недавно дiсталося, - усмiха"ться Ед.
  Коутс похмуро коситься на нього одним оком. Ед знiма" з нього наручники, виклада" на стiл цигарки та сiрники. Коутс розтира" зап'ястя.
  - Тебе Цукровим Ре"м прозвали на честь Рея Робiнсона [25] ? - Запиту" Ед.
  Мовчання.
  Ед сiда" навпроти.
  - Кажуть, Рей Робiнсон може за секунду провести серiю iз чотирьох ударiв. Але менi, щиро кажучи, не вiриться.
  Коутс пiднiма" руки - видно, що вони не слухаються. Ед вiдкрива" пачку цигарок.
  - Так, знаю, цi штуки порушують кровообiг. Тобi двадцять два роки, правда, Рею?
  - I що, коли так? - хрипко вiдповiда" Коутс. На горлi в нього синцi, слiди пальцiв.
  - Дивлюся, хтось iз офiцерiв трохи перекрив тобi кисень?
  Мовчання.
  - Сержант Вiнсеннс? - Запиту" Ед. - Чи любить одягатися за останньою модою?
  Мовчання.
  - Не вiн? Значить, Дентон? Жирдяй з техаським доганою, як у Спейда Кулi по телеку?
  У Коутса смика"ться здорове око.
  - Що ж, спiвчуваю, - каже Ед. - Цей Дентон справжнiй звiрюга. Бачиш, якi у мене синцi? Це я з ним провiв кiлька раундiв.
  Мовчання. Пострiл у молоко.
  - Ну i пiшов вiн до дiдька, цей Дентон. Як вважа"ш, Цукровий Рей, схожi ми з тобою на Робiнсона та Ла Мотту пiсля їхнього останнього бою?
  Знову мимо.
  - Значить, тобi двадцять два?
  - Ну, i чого?
  Ед знизу" плечима.
  - Та нiчого, просто розмiрковую вголос. Лерой i Тайрон - неповнолiтнi, вищий захiд їм не загрожу". Зна"ш, Рею, треба було тобi провернути це дiло два роки тому. Отримав би довiчне, вiдсидiв кiлька рокiв у колонiї, у Фолсом перейшов би шановною людиною. Жив би у в'язницi як сир у маслi, "сестрiнку" собi завiв би...
  "Сестренка" потрапля" в цiль: Коутс квапливо запалю" цигарку, пiдносить до губ, кашля". Губи в нього тремтять.
  - Я з мужиками не пилюсь!
  - Знаю, синку, - усмiха"ться Ед.
  - Який я тобi синку, ти, гнидо, коп ганебний! Сам ти "сестричка"!
  Ед смi"ться.
  - Ну звичайно! Ти людина досвiдчена: у колонiї вже бувала i зна"ш, як цi справи робляться. Я - добрий полiцейський, говорю з тобою про те про це i намагаюся тебе розговорити. Ти крутий хлопець, Рею. Чорт забирай цього Тайрона - адже я зовсiм йому повiрив! Мабуть, Дентон менi всi мiзки вiдбив. Як я мiг на це купитися?
  - Чого це? На що купити?
  - Та нi на що, Рей. Давай змiнимо тему. Що ти зробив зi стволами?
  Коутс потира" шию. Руки в нього тремтять.
  - З якими ще стволами?
  Ед нахиля"ться до нього.
  - Та тими самими, з яких ти з друзями стрiляв у Грiффiт-парку.
  - Не знаю я нiяких стволiв!
  - Правда? А звiдки у Лероя та Тайрона в номерi коробка з-пiд патронiв?
  - Це їхнi справи.
  Ед хита" головою.
  - Яка ж погань цей Тайрон! Ти з ним разом сидiв у Казiтасi, правда?
  - I що, коли так? - знизу" плечима Коутс.
  - Та нiчого, Рей. Просто мiркую вголос.
  - Чого ти все про Тайрон базариш? Його справи - це справи.
  Пiд столом Ед кладе палеї кнопку гучного зв'язку. Натискання кнопки - i мешканець кiмнати No3 почу" все, що тут вiдбува"ться.
  - Зна"ш, Сахарок, менi Тайрон сказав, нiби тебе в Казiтасi опетушили. Неначе ти не зумiв за себе постояти - ну i став "сестренькою" у якогось бiлого. Вiн сказав, тебе i Сахарком прозвали за те, що дуже солодко смокчеш.
  Коутс гуркоче кулаком по столу. Ед натиска" кнопку.
  - Бреше, суко! Я у нас у камерi паханом був! Це Тайрон у всiх смоктав! Тайрон дупу пiдставляв за цукерки! Вiн по життю пiдор, вiн вiд цього кайф ловить!
  Ед вимика" передавач.
  - Добре, Рей. Давай змiнимо тему. Як ти гада"ш, за що ви потрапили пiд арешт?
  Коутс намацу" на столi цигарки.
  - А хрiн його зна". За фiгню якусь. Може, за те, що стрiляли в межах мiста, або ще якась хрень. Що говорить Тайрон?
  - Рей, Тайрон багато чого менi наговорив, але давай перейдемо до справи. Де ти був минулої ночi, близько третьої години?
  Коутс закурю".
  - Удома був. Спав.
  - Пiд кайфом? Тайрон i Лерой, зважаючи на все, добре вiдтяглися - навiть не прокинулися, коли вас прийшли заарештовувати. Хорошi спiльники: Тайрон тебе педиком обзива", i обидва вони сплять як немовлята, поки тебе якийсь чокнутий копiтко б'" головою об стiну. Я думав, ви, кольоровi, трима"теся один за одного. То ти кайф ловив, Рей? Не мiг згадувати про те, що зробив, тож на дозу сiв.
  - Чого я зробив? Ти про що? Яка доза! Це Тайрон iз Леро"м колеса жеруть, а не я!
  Ед натиска" кнопки два та три.
  - Рей у Казiтасi ти захищав Тайрона та Лероя, правда?
  Коутс iз надривом кашля", вихарку" великий клуб диму.
  - Та вони б без мене там взагалi зiтхнули! Тайрон усiм дупу пiдставляв, Лерой взагалi сикун, саморобку жер не просихаючи, з даху хотiв стрибнути. Мiзери, пальцем робленi, в обох мозкiв, як у паршивого пса!
  Ед вимика" динамiки.
  - Рей, кажуть, тобi подоба"ться вбивати бродячих собак.
  Коутс знизу" плечима.
  - Їм все одно жити нема чого.
  - Ось як? А про людей ти так дума"ш?
  - В сенсi? Про кого це?
  Динамiки включенi.
  - Наприклад, про Лероя та Тайрона.
  - Ну так, iнодi i про них також. Чого таким гальмам жити?
  Динамiки вимкнено.
  - Рей, де дробовики, з яких ви стрiляли у Грiффiт-парку?
  - Вони... Та не знаю я про жоднi дробовики!
  - А де "меркурi" сорок дев'ятого року?
  - Я його... У надiйному мiсцi.
  - Давай, Рей, викладай, не соромся. Де "меркурi"? Адже за такою класною тачкою потрiбне око та око!
  - Я ж сказав, у надiйному мiсцi!
  Ед ляска" обома долонями по столу.
  - Ти його продав? Втопив? Рей, ця машина фiгуру" у кримiнальнiй справi, не дума"ш ти...
  - Яке ще дiло? Я в кримiналi не замiшаний!
  - Чорта лисого! Де тачка?
  - Не скажу!
  - Де стволи?
  - Не... не знаю!
  - Де тачка?
  - Не скажу!
  Ед грима" кулаком по столу.
  - Чому, Рей? Чому ти позбавився машини? Сховав у багажнику стволи та гумовi рукавички? Сумочки, гаманцi? А на оббивцi плями кровi? Слухай мене, ти, тупий гiвнюку, я твою шкуру рятую! Дружкам твоїм нiчого не загрожу", вони неповнолiтнi, а ось тобi свiтить газова камера, бо когось у цiй справi неодмiнно примружать, i ти...
  - Та що за дiло, не розумiю!
  Ед шумно зiтха".
  - Добре, Рею, давай змiнимо тему.
  Коутс закурю" нову цигарку.
  - Не подобаються менi цi теми.
  - Рею, навiщо ти сьогоднi о сьомiй ранку палив одяг?
  - Чого? - Коутс виразно здрига"ться.
  - Того. Тебе, Лероя та Тайрона заарештували сьогоднi вранцi. Вчорашнiх шмоток при вас не знайшли. Менеджер мотеля бачив, як ти близько сьомої ранку палив одяг. Тачку, на якiй ви з Леро"м та Тайроном роз'їжджали минулої ночi, ти кудись сховав. Картина хронова, Рей. Так що раджу розповiсти менi щось таке, щоб я передав це окружному прокурору, i щоб вiн сказав (а я б пiдтвердив): "Так, Рей Коутс - хороший малий, не подружжя цим пiдонкам-пiдорам, дружкам його". Говори, Рей.
  - Та чого казати? Не знаю, що за хрень ви на мене вiша"те. Я нiчого не робив.
  Ед включа" обидва динамiки.
  - Ну от, ти вже багато наговорив про Лероя та Тайрона. Сказав, наприклад, що вони наркомани. Чи не хочеш розповiсти, де вони беруть наркоту?
  Коутс дивиться на пiдлогу.
  - Новий окружний прокурор, - продовжу" Ед, - наркодилерiв ненавидить. А з Джеком Вiнсеннсом, грозою наркоманiв, ти вже сам зустрiчався.
  - Псих стебанутий!
  - Це точно, у Джека не всi вдома, - смi"ться Ед. - На мiй погляд, безглуздо садити за наркотики. Якщо якийсь ненормальний хоче себе вбити таким чином, то чому б i нi? Зрештою, ми ма"мо вiльну країну. Але Джек дума" iнакше. I окружний прокурор також. Вони, до речi, друзi - водою не розiлл"ш. Розкажи менi щось, Рей. Щось таке, що сподоба"ться прокурору.
  Коутс манить його пальцем ближче. Ед вимика" динамiки та пiдсува"ться до нього.
  - Роланд Наваретте, живе на Банкер-Хiлл. Трима" блатхату для тих, хто гвинта з тюряги нарiзав. Торгу" "червоними дияволами" [26] . I клав я на прокурора, просто не хочу, щоб Тайрон, гiвно, на мене свою смердючу пащу роззявляв.
  Ед включа" динамiки.
  - Добре, Рей. Ти розповiв, що барбiтурати Лерою та Тайрону постача" Роланд Наваретте. Спочатку непогано. Але ще, Рею, я бачу, що ти до смертi переляканий. Я сказав, що тобi загрожу" газова камера, а ти навiть не спитав, за що. Рей, у тебе на лобi великими лiтерами написано: "Винний".
  Коутс мовчить, хрускаючи пальцями, погляд його здорового ока неспокiйно кида"ться по кiмнатi. Ед вимика" передавач.
  - Гаразд, Рею, давай змiнимо тему.
  - Ну, че, може, про бейсбол поговоримо, гребанний у рот?
  - Нi, краще про баб. Ти з ким спав минулої ночi? Чи вилив на себе цебро духiв, щоб обiйти парафiновий тест?
  Коутс мовчить. Його б'" велике тремтiння. Так зазвичай лама" наркоманiв.
  - Де ти був учора о третiй ночi? - Запиту" Ед.
  Коутс тремтить все сильнiше.
  - Нервишки пустують, Сахарок? То що там iз духами та жiнками? Навiть у такого говнюка, як ти, мають бути жiнки, яких вiн любить. Ма"ш матiр? Сестри?
  - Слово про мою матiр скажеш - понiвечу!
  - Рей, якби я тебе не знав, подумав би, що ти захища"ш честь якоїсь красунi. Ну, на кшталт вона - тво" алiбi, i весь цей час ви провели разом. Але я тебе знаю, i менi важко повiрити в це. Тим бiльше що вiд Тайрона i Лероя смердить тими самими духами. I пахне все це груповухою. I зда"ться менi, що в колонiї ви дiзналися про те, що таке парафiновий тест i як його обiйти, i зда"ться також, що якiсь залишки совiстi в тебе ще збереглися, i тобi важко згадувати, як ти вбив трьох нi в чому. не винних жiнок.
  - НIКОГО Я НЕ ВБИВАВ!
  Ед дiста" ранковий "Геральд".
  - Петтi Чезiмард, Донна Де Лука i ще одна, невiдома. Почитай, поки я перепочину. А потiм я повернуся, i ти матимеш шанс укласти угоду, яка, можливо, вряту" тобi життя.
  Коутс тремтить так, що ледве не пада" зi стiльця. Вiд нього вража" потiм. Ед жбурля" газету йому в обличчя i виходить.
  У холi на нього чекають Тад Грiн та Дадлi Смiт, осторонь стоїть Бад Уайт.
  - Доглядач парку їх упiзнав, - каже Грiн, - це тi самi. А ти був чудовий.
  Ед вiдчува" запах свого поту.
  - Сер, на згадцi про жiнок Коутс готовий був зламатися. Я це вiдчув.
  - Я теж. Продовжуй розробляти цю тему.
  - Знайшли машину чи зброю?
  - Нi. Але знайдемо. Хлопцi з 77-ї дiлянки зараз трясуть їхнiх родичiв та друзiв.
  - Наступним я хотiв би обробити Джонса. Можете дещо для мене зробити?
  - Що саме?
  - Пiдготуйте Фонтейна. Знiмiть з нього наручники та дайте ранкову газету.
  Грiн вказу" на вiкно в кiмнату No3.
  - Цей незабаром розколеться. Вже у штани наклав.
  Тайрон Джонс схлипу", стиснувшись у грудку, на пiдлозi бiля нiжок його стiльця - калюжа сечi. Ед вiдверта"ться.
  - Сер, чи не мiг би лейтенант Смiт голосно i виразно прочитати в його динамiк статтю з ранкової газети? Особливо наголосити на абзацi про машину, яку бачили бiля "Нiчної сови". Я хочу, щоб цей хлопець дозрiв.
  - Домовилися, - вiдповiда" Грiн.
  Ед знову дивиться на Тайрона. Той рида": скований наручниками, скрючився на стiльцi - чорношкiрий, пухкий, нескладний, обличчя в сiрих мiтках оспин.
  Сигнал. Дадлi Смiт пiдходить до динамiка, почина" говорити у мiкрофон. Беззвучно ворушаться губи. Ед стежить за Джонсом.
  Слухаючи статтю, хлопець тремтить i сiпа"ться, неначе страчений на електричному стiльцi з навчального фiльму, який їм показували в Академiї: неполадки в механiзмi - перш нiж засмажитись, злочинець отримав розрядiв п'ятнадцять. Смiт закiнчив. Джонс зовсiм сповза" зi стiльця, голова його опуска"ться на груди.
  Ед входить у кiмнату No3.
  - Тайрон, Рей Коутс дав на тебе свiдчення. Сказав, що "Нiчна сова" - твоя iдея. Що ти це вигадав, коли ви втрьох розважалися у Грiффiт-парку. Тайроне, розкажи менi, як було дiло. Менi зда"ться, призвiдником таки був Коутс. Я гадаю, вiн тебе змусив. Розкажи, де тачка та стовбури, - i залишишся живим.
  Мовчить.
  - Тайрон, тобi свiтить вежа. Якщо не заговориш, не проживеш i пiвроку.
  Мовчить i не пiднiма" голови.
  - Синку, все, що вiд тебе вимага"ться, - сказати, де Цукровий Рей сховав тачку та дробовики.
  Мовчить.
  - Послухай, синку, це справа однi"ї хвилини. Ти кажеш, де стовбури та тачка, i тебе переводять до Вiддiлу зашитi свiдкiв. Нi Рей, нi Лерой до тебе не дiстануться.
  Окружний прокурор забезпечить тобi охорону. I ти не потрапиш до газової камери.
  Нема вiдповiдi.
  - Синку, вбито шiстьох людей. Хтось ма" за це вiдповiсти. Або ти, або Рей.
  Нема вiдповiдi.
  - Тайрон, вiн назвав тебе пiдором. Сказав, що ти пiдставля"ш дупу i тобi це подоба"ться. Що ти береш у ро...
  - Я НIКОГО НЕ ВБИВАВ!
  Ед ледь не пiдстрибнув вiд цього несподiваного крику.
  - Сину, у нас " свiдки. Є докази. Коутс вже у всьому зiзнався. Сказав, що призвiдником був ти. Врятуй сво" життя, синку. Це дуже просто. Тачки, стовбури. Де вони?
  - Я нiкого не вбивав!
  - Тихiше, Тайрон. Зна"ш, що казав про тебе Рей Коутс?
  Джонс, пiднявши голову:
  - Брехня все це!
  - Ось i я думаю, що брехня. Нi, ти не пiдор. Швидше вже це вiн пiдор - адже вiн жiнок ненавидить. Мабуть, йому сподобалося вбивати тих жiнок. А ось тобi нi, правда?
  - Не вбивали ми жодних жiнок!
  - Тайрон, де ти був учора о третiй ночi?
  Мовчить.
  - Тайрон. Чому Цукровий Рей сховав машину?
  Мовчить.
  - Тайроне, чому ви сховали стовбури, з яких стрiляли у Грiффiт-парку? У нас " свiдок, вiн упiзнав вас.
  Мовчить, хитаючи головою, i з його заплющених очей течуть сльози.
  - Скажи, синку, навiщо Рей спалив одяг, у якому ви були минулої ночi?
  Джонс уже рида" в голос, по-собачому пiдвиваючи.
  - На нiй була кров, правда? Чорт забирай, як не бути кровi, ви ж застрелили шiстьох! Рей сховав усе кiнцем у воду. Це вiн позбувся стволiв i машини, вiн придумав спалити одяг. Ватажком був вiн, правда? Вiн у вас завжди був головним, вiн говорив вам з Леро"м, що робити, завжди, з тих пiр, як ти став пiдором у Казiтасi, правда? Говори, сволота!
  - МИ НIКОГО НЕ ВБИВАЛИ! Я НЕ ПIДОР НIЯКИЙ!
  Ед омина" стiл, наближа"ться до нього. Говорить повiльно, роздумливо.
  - Зна"ш, як на мене, все це було? Цукровий Рей у вашiй компанiї головний. Лiдер. Лерой у нього на побiгеньках. А ти - просто жирний клоун, з якого всi смiються. Ти до них прибився, щоб вiдчути себе людиною, правда? А Цукровий Рей тебе терпить, бо йому подоба"ться над тобою приколюватись. Ви разом iз ним сидiли в Казитасi, потiм разом сеансу набиралися. Цукорку подобалося пiдглядати за дiвками, тобi - за хлопцями. I вам обом подобалося дивитись на бiлих, бо бiлi для кольорового - заборонений плiд. I тi"ї ночi ви сiли в шикарний "Меркурi" сорок дев'ятого року, захопили з собою помповики, нажерлися "червоних дияволiв", якi вам прода" Роланд Наваретте, i поїхали до Голлiвуду, до мiста бiлих. Цукорок тебе все дражнив - казав, що ти блакитний. Ти вiдповiдав: неправда, це тiльки тому, що в колонiї дiв не було. А Сахарок каже: доведи. Ви їхали та заглядали у вiкна. Але час був уже пiзнiший, бiлi засмикали фiранки i лягли спати, а ти накачався наркотою i тебе просто розпирало зсередини, хотiлося зробити щось таке - ти сам не розумiв що. А потiм ви пiд'їхали до "Нiчної сови". Заклад вiдкритий, усерединi самi бiлi... I тут ти не витримав. Бiдолашний Тайрон, бiдний жирний педик Тайрон - вiн зiрвався. Ти ведеш хлопцiв у "Нiчну сову". Там шестеро: тро" чоловiкiв та тро" жiнок. Ви замика"те всiх у пiдсобцi, зламу"те касу, змушу"те кухаря сказати вам код сейфа i все вигрiба"те звiдти. Витрусю"те сумочки та гаманцi, сприску" руки жiночими духами. I тут Сахарок каже: "Гей, Тайрон, трахни он ту бабу. Доведи, що ти не пiдор". Але цього ти не можеш зробити. I тодi ти почина"ш стрiляти, а слiдом за тобою й iншi, i тобi це подоба"ться, тому що цi"ї митi ти переста"ш бути нещасним, жирним, чорномазим, дрiсливим пiдором...
  - НI! НI! НI! НI! НI!
  - Так! Де стволи, мерзота? Або ти зiзна"шся i почнеш давати свiдчення, або вiдправишся в газову камеру!
  - Нi! Я нiкого не вбивав!
  Ед грима" кулаком по столу.
  - Навiщо ви позбулися машини?
  Джонс мота" головою, розкидаючи навколо крапельки поту.
  - Навiщо спалили одяг?
  Мовчить.
  - Чому вiд вас несе духами?
  Мовчить.
  - Цукорок та Лерой зґвалтували тих жiнок?
  - Нi!
  - Ось як! Отже, ви їх ґвалтували втрьох?
  - Ми нiкого не чiпали! Нас там взагалi не було!
  - А де ж ви були?
  Мовчить.
  - Тайрон, де ти був минулої ночi?
  Джонс мовчки рида". Ед кладе йому руки на плечi.
  - Синку, ти зна"ш, що буде, якщо ти не заговориш? Якщо ти це зробив, зiзнайся i врятуй свою шкуру.
  - Ми цього не робили! Ми нiкого не вбивали! Нас узагалi там не було!
  - Нi, синку, це ви й були.
  - Нi!
  - Ви були там, синку, ви це зробили. Тож признавайся.
  - Це не ми!
  - А тепер заспокойся. Зiтхни глибше. I викладай усе.
  Джонс белькоче щось невиразне. Ед опуска"ться навколiшки перед його стiльцем i весь зверта"ться у слух.
  Вiн розрiзня": "Господи, будь ласка, менi просто набридло цiлком бути!" I ще: "Ми ж не хотiли її вбивати! Ми її не вбили, тож нас не страчують, правда?" I ще: "Якщо вона не помре, нас не вiдправлять до газової камери, правда? Господи, будь ласка, аби вона не померла! Тодi i я не помру, бо я не пiдор!
  Далi щось про Iсуса, Небесного Батька - але це Ед вже не слуха". Вiн кида"ться у кiмнату No2.
  Запахи поту та сигаретного диму. Лерой Фонтейн - великий, м'язистий - сидить, закинувши ноги на стiл. Ед каже:
  - Сподiваюся, ти виявишся розумнiшим за своїх друзiв. Навiть якщо ви вбили ту жiнку - це не те, що прикiнчити шiстьох.
  Фонтейн торка"ться розбитого носа - бинти закривають пiдлогу обличчя.
  - Те, що в газетах пишуть, - брехня.
  Вiн прикрива" за собою дверi.
  - Леро, якщо в момент їхньої смертi ти був з тi"ю жiнкою, це твiй порятунок. Молись, щоби так i було.
  Мовчання.
  - Хто вона така? Повiя?
  Мовчання.
  - Ви її вбили?
  Мовчання.
  - Хотiли допомогти Тайрону цiлину зорати, потiм захопилися ... Я правий?
  Мовчання.
  - Лерою, навiть якщо ви її вбили i вона кольорова, ти можеш просити помилування. Навiть якщо вона бiла, у тебе залиша"ться шанс. Але поки всi докази вказують, що ти був у "Нiчнiй совi". I якщо не доведеш, що ти пакостив десь в iншому мiсцi, тобi пришиють те, чим пишуть у газетах. Розумi"ш, що це означа"?
  Фонтейн мовчить, повертаючи в руках сiрникову коробку.
  - Якщо ви її викрали, але вона ще жива, вишака уникнете. Пiд закон Лiндберга це не пiдпада" [27]. - Це, звичайно, брехня.
  Мовчання.
  - Лерою, де стовбури та тачка?
  Мовчання.
  - Лерою, вона ще жива?
  Фонтейн посмiха"ться, i вiд цi"ї усмiшки по спинi Еда проходить холодок.
  - Якщо вона жива, вона - тво" алiбi. Не буду тебе обманювати, нiчого особливого на тебе не чека". Напад, викрадення, згвалтування - серйознi статтi. Але якщо ти доведеш, що непричетний до справи "Нiчної сови", то збережеш багато часу, i окружний прокурор буде тобi вдячний. Не треба замикатися, Лерою. Допоможи нам, допоможи собi.
  Мовчання.
  - Лерою, подумай сам. Ви викрали жiнку, загрожуючи їй збро"ю. Вiд машини довелося позбутися, що на оббивцi була її кров. Мабуть, вона забруднила кров'ю i вашi шмотки, тож їх довелося спалити. Ви вилили на себе її духи. Навiщо сховали стволи, я не зовсiм розумiю, мабуть, боялися, що вона може їх упiзнати. Синку, якщо ця жiнка жива, вона - твiй "диний шанс.
  - Я так думаю, що жива, - каже Фонтейн.
  Ед сiда".
  - Ти дума"ш?
  - Ну так.
  - Хто вона така? Де вона?
  Мовчить.
  - Кольорова?
  - Мексиканка.
  - Як її звати?
  - Не знаю. Чиста така сучка, начебто з коледжу.
  - Де ви на неї напали?
  - Не знаю... в Iстсайдi.
  - Куди ви її затягли?
  - Не знаю... покинутий будинок десь у Данкерку.
  - Де тачка та стовбури?
  - Не знаю... Цукор про них подбав.
  - Якщо ви її не вбивали, навiщо Коутс сховав стволи?
  Мовчить.
  - Навiщо, Л"рою?
  Мовчить.
  - Навiщо? Скажи менi, синку.
  Мовчить.
  Ед ударя" по столу:
  - Кажи, придурок!
  Фонтейн гуркоче по столу ще сильнiше.
  - Це все Цукорок! Вiн стовбури їй у пизду пхав! А потiм сказав, що тепер їх треба позбутися!
  Ед прикрива" очi.
  - Де вона зараз?
  Мовчить.
  - Ви залишили її в тому будинку?
  Мовчить.
  Ед розплющу" очi.
  - Залишили десь ще?
  Мовчить.
  Раптова думка. Коли їх взяли, готiвки у них не знайшли. Може, вони приховали грошi, коли Сахарок палив одяг?
  - Леро, що ви з нею зробили? Комусь продали? Iз друзями подiлилися?
  - Ми... ну, ми її спочатку по колу пустили. А потiм вiдвезли до знайомих хлопцiв.
  - До Голлiвуду?
  - Ми не стрiляли у тих бiлих!
  - Доведи, Лерой. Де ви були о третiй годинi ночi?
  - Не скажу!
  Ед ляска" долонею по столу.
  - Значить, поїдеш у газову камеру за справу "Нiчної сови"!
  - Ми цього не робили!
  - Кому ви вiддали дiвчину?
  Мовчить.
  - Де вона зараз?
  Мовчить.
  - Ти що, боїшся? Де ти її залишив? З ким? Ти ж десь її залишив? Зрозумiй, Лерi, ця дiвчина - твiй "диний шанс вижити! Iнакше здохнеш на хрiн!
  - Блiн, мене Цукор уб'", якщо скажу!
  - Леро, де вона?
  Мовчить.
  - Лерою, якщо даси свiдчення, вийдеш на волю набагато ранiше за Сахарку i Тайрона.
  Мовчить.
  - Л"рою, я тобi забезпечу окрему камеру. Нiхто до тебе не дiстанеться.
  Мовчить.
  - Розкажи менi все як ", синку. Я тут твiй "диний друг.
  Мовчить.
  - Лерою, ти боїшся людини, у якої залишив дiвчину?
  Мовчить.
  - Послухай, синку, може, вiн i страшний тип, але газова камера страшнiша. Скажи де дiвчина.
  Цi"ї митi з гуркотом вiдчиняються дверi. У кiмнату влiта" Бад Уайт, вистача" Фонтейна, шварка" об стiну. Ед застига" дома.
  Уайт вихоплю" свiй 38-й, крутить барабан, висипа" на пiдлогу патрони. Фонтейн тремтить великим тремтiнням; Ед не може ворухнутися. Залишивши одну кулю, Уайт захлопу" барабан i су" дуло револьвера Фонтейну мiж зубами.
  - Один iз шести. Де жiнцi?
  Фонтейн тремтить i мовчить. Бад двiчi клаца" курком - пострiлу нема". Фонтейн почина" сповзати на пiдлогу. Бад прибира" револьвер, вистача" його за волосся:
  - Де жiнка?
  Ед все не може рушити з мiсця. Бад знову вистача" револьвер, клаца" ще раз - знову пусто. Фонтейн, з шаленими очима:
  - С-с-сiльвестр Ф-Фiтч, один-нуль-дев'ять, Авалон, сiрий будинок на розi, тiльки, будь ласка, не вбивайте мене, не треба, не ...
  Уайт вилiта" за дверi.
  Фонтейн осiда" на пiдлогу. Вiн непритомний.
  У коридорi шум. Ед намага"ться встати - i розумi", що ноги йому не коряться.
  
  
  РОЗДIЛ ДВАДЦЯТИЙ
  
  
  Мiстом мчить колона з чотирьох машин: двi чорно-бiлi, двi без розпiзнавальних знакiв. Надсадне виття сирен чути за милю. Вгору набережною - до сiрого будинку на розi.
  За кермом у передньому автомобiлi Дадлi Смiт, поряд - Бад iз дробовиком. Перед будинком подiляються: чорно-бiлi - на алею, друга, без розпiзнавальних знакiв, iз Майком Брюнiнгом та Дiком Карлайлом, зупиня"ться на вулицi. Майк та Дiк розчехляють гвинтiвки, беруть дверi на прицiл.
  - Бос, вiн мiй, - каже Бад. Дадлi пiдморгу":
  - Дiй, синку.
  Бад обходить будинок, перестрибу" через паркан. Ганок, Дверi з дротяною сiткою, замкненi на гачок. Бад пiддяга" гачок складаним ножем, входить навшпиньки.
  Темнi контури: пральна машина, дверi-жалюзi - крiзь щiлини протiкають смужки слабкого свiтла.
  Бад штовхнув дверi - не зачиненi. Вихiд у коридор, свiтло - з двох вiдкритих кiмнат. Килим на пiдлозi та музика забезпечать йому прикриття. Навшпиньки Бад наближа"ться до перших дверей, обережно загляда" всередину.
  На лiжку розкинута оголена жiнка - прив'язана краватками за руки та за ноги, ще одна краватка у ротi. Наступнi дверi Бад вiдчиня" ногою.
  Голий жирний мулат перед телевiзором жере рисовi пластiвцi "Келлог". Побачивши Бада, кида" ложку, пiднiма" руки:
  - Здаюся, сер, менi непри"мностi з полiцi"ю нi до чого...
  Бад стрiля" йому в обличчя, потiм дiста" запасний пiстолет i робить кiлька пострiлiв з того мiсця, де щойно стояв мулат.
  Мулат мiшком валиться на пiдлогу. З дiрки, залишеної кулею Бада, сочиться кров. Бад су" запасний пiстолет в руку мерця. Вхiднi дверi вже трiскотять пiд ударами полiцейських. Бад перекида" на тiло мулата пластiвцi та набира" номер швидкої допомоги.
  
  
  РОЗДIЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ
  
  
  Карен заснула, стомлена сваркою. Джек не спить i дивиться на неї.
  Все почалося через знiмок у газетi: Джек Переможець та Кел Дентон тягнуть за шкiрки трьох кольорових ублюдкiв - пiдозрюваних у справi "Нiчної сови". У нiгерiв розквашенi фiзiономiї. Карен сказала, що все це нагаду" справу хлопцiв зi Скоттсборо [28] . Не думала вона, що Джек здатний побити до напiвсмертi людину, вина якої не встановлена. Джек вiдповiв:
  - Чорт забирай, та вiн їм життя врятував. Знав би, що вони викрали i всю нiч ґвалтували мексиканську дiвчину, - дозволив би Дентону прикiнчити їх.
  Слово за слово - i вони посварилися.
  Тепер Карен спить до нього спиною, стиснувшись у грудочку, наче залякане звiрятко, навiть увi снi чека" стусан. Джек одяга"ться i дивиться на неї.
  Вистачить з нього "Нiчної сови", настав час повертатися до своїх прямих обов'язкiв. Ед Екслi встановив, що у цiй справi тро" нiгерiв, найiмовiрнiше, чистi. Пiдтвердити це чи спростувати мають свiдчення жiнки, яку вони мало не закiнчили. Молодчина цей Бад - вигадав зiграти з Фонтейном у "росiйську рулетку", чим дуже допомiг справi. Можна, звичайно, припустити, що чорнi кинули дiвчину, поїхали в "Нiчну сову", повеселилися там, потiм повернулися, але якось не вiриться. А може, Коутс i Фонтейн залишили за дiвчини Джонса, а самi влаштували мочилово в "Нiчнiй совi" з iншими спiльниками? Дробовикiв так i не знайшли, зник i меркурi Коутса. У кiмнатах пiдозрюваних доказiв не знайдено. Залишки одягу, знайденi в баку для смiття, так обгорiли, що зробити аналiз кровi неможливо. Парфуми на руках у чорножопих не дозволяють провести парафiновий тест. А якщо справа повисне, преса полiцiю Лос-Анджелеса просто на британський прапор порве.
  Коронер наразi намага"ться встановити особу вбитих: зняв зубнi карти, дослiджував фiзичний стан, порiвню" зi списками зниклих безвiсти. Кухар, касирка, офiцiантка встановленi стовiдсотково, iз трьома вiдвiдувачами - поки що глухо. Розтин показав, що жiнок не зґвалтовано. Нi, мабуть, не Коутс iз Джонсом i Фонтейном - цi б свого не пропустили! Справу взяв на контроль Дадлi Смiт: тепер його хлопцi прочiсують засуджених за озбро"нi пограбування, вiдпущенi на поруки з психлiкарень - усiх вiдомих полiцiї небезпечних виродкiв. Допитали рознощика газет, який бачив на стоянцi бiля "Нiчної сови" пурпуровий "Меркурi", - тепер вiн запевня", що це мiг бути i "форд" чи "шеви". Що ж - перевiря"мо заре"строванi "форди" та "шеви". До речi, той доглядач iз Грiффiт-парку, що впiзнавав нiгерiв, тепер уже не такий певний. Ед Екс оголосив Грiн i Паркер, що, на його думку, "меркурi" мiг бути залишений у "Нiчної сови" навмисне, щоб пiдставити чорних. Дадлi цю теорiю висмiяв - на його думку, це просто збiг. Версiя, що здавалася ясною як день, розсипа"ться на очах.
  Газетники збожеволiють. Вже дзвонив Сiд Хадженс - нi слова про порнографiю, нiчого схожого на "у всiх свої декрети", ввiчливий, навiть шанобливий. Помiстив на розворот захоплений рапорт про Джековi подвиги в мотелi "Тенвiр".
  "Нiчна сова" коштувала йому дня розслiдування з основної справи. Але Джек переглянув рапорти - нiчого нового не виявлено. Якщо вiрити братам-копам. Сам вiн приготував туфтове повiдомлення - нiчого про Боббi Iндже i Крiстiну Бергерон, нi слова про знайденi новi журнали. Жодного слова про те, що в мозку його постiйно прокручуються найбруднiшi сцени з глянсових сторiнок. I у головних ролях - його мила, чиста Карен.
  Джек поцiлував Карен у потилицю, сподiваючись, що вона прокинеться i посмiхнеться йому.
  Не поталанило.
  
  
  
  * * *
  
  
  Для початку пробiжимося знайомими адресами.
  Шарлвiль-драйв: питання без вiдповiдей Нiхто з мешканцiв не зна", куди переїхали Крiстiна Бергерон та її син, нiхто нiчого не може сказати про чоловiкiв, яких водила до себе. У сусiднiх будинках - теж жодного результату. Зателефонувавши в середню школу в Беверлi-Хiллз, Джек з'ясував, що Дерiл - хронiчний прогульник, у школi не з'явля"ться тижнями, але смирний, не хулiган (ще б пак - вчителi його просто не бачать). Джек не став уточнювати, що Дерiлу не до хлоп'ячих витiвок: трахатись з власною матiр'ю перед камерою, та ще на роликах - мабуть, безлiч енергiї забира".
  Наступний пункт - драйв-iн "У Стена". Менеджер розповiда", що два днi тому Крiс Бергерон хтось подзвонив на роботу, i вона одразу зiрвалася як оголошена. З того часу не показувалася. Нi, не розумi", хто б це мiг бути. Так, неодмiнно повiдомить сержанта Вiнсеннса, якщо вона раптом з'явиться. Нi, з клi"нтами Крiс не загравала, i друзiв серед постiйних вiдвiдувачiв вона не мала.
  Тепер у Захiдний Голлiвуд.
  Розмови iз сусiдами Боббi Iнджа. Тихий пристойний молодик, квартплату не затримував. Нi, нiхто не бачив, як вiн виїхав. Гомiк iз сусiдньої квартири: "Нi, постiйних друзiв у нього не було - вiн цим просто собi на життя заробля"". Джек кида" наживки: "порнуха", "Крiс Бергерон", "хлопчина на iм'я Дерiл" - педик не реагу". Може, й справдi нiчого не зна".
  Екскурсiя блакитними барами Захiдного Голлiвуду. Безглузда, для проформи - ясна рiч, пiсля iсторiї в "Iгровому залi Бi-Джi" Боббi i близько до пiдор-бару не пiдiйде. Поспiхом жуючи гамбургер, Джек горта" папку Боббi - нiяких зачiпок. Знову перегляда" свою особисту порноколекцiю, замислю"ться над протирiччями у знiмках.
  Привабливi натурники - i бiдна, дешева атмосфера. Розкiшнi костюми притягують погляд до огидних гомосексуальних сцен. Ретельно зрежисованi сцени оргiй: чорнильна кров, сплетенi тiла на ковдрах, тонка недомовленiсть - найцiкавiше завжди залиша"ться прикритим. Бруднi картинки, зваренi заради наживи, - але робив їх справжнiй майстер.
  Треба подумати.
  Припарковавшись бiля дрiб'язкової крамницi, Джек купу" ножицi, клейку стрiчку, блокнот. Вiн працю" в машинi: вирiзу" обличчя "акторiв", наклею" в блокнот - чоловiки окремо, жiнки окремо, повтори разом, щоб легше було впiзнати. Їде до Бюро, перегляда" конфiскованi останнiм часом порножурнали iз бiлими моделями. Чотири години за переглядом порнухи - очi сльозяться вiд напруги, результат нульовий. Архiв Голлiвудської дiлянки - нi хрону. Дiлянка шерифа Захiдного Голлiвуду - знову нi хрону. Якщо не брати до уваги Боббi, всi натурники чистi як перший снiг - жодного приводу.
  16:30 - Джек сидить у машинi та лама" голову, що робити далi. Може, подивитися, чи нема чого на Боббi в архiвах дорожньої полiцiї? А заразом ще раз пробiгтися документами Крiс Бергерон.
  Дзвонить iз автомата. За дорожнiми справами Боббi Iндж чистий: нi штрафiв, нi викликiв до суду. Просить знову зачитати йому документи на Бергерон: дати дорожньо-транспортних порушень, iмена поручителiв. Повiсивши трубку, з горя почина" знову гортати папку Боббi. I раптом - Удача! Ось вона, перша зачiпка! Зв'язок мiж Боббi та Бергерон - вагомий, грубий, зримий.
  Рiк тому Боббi заарештовано за проституцiю. Вiдпущено пiд заставу. Поручителем виступила Шерон Костенця, 1649, Норт-Хейвенхерст. Та сама Шерон Костенця, що платила штраф за Христину Бергерон - створення аварiйної ситуацiї на дорозi.
  Джек знову дзвонить до архiву, запиту" данi на Шерон Костенця. Нiчого. У штатi Калiфорнiя приводiв у полiцiю нема". Просить клерка переглянути вiдомостi по всiх сорока восьми штатах: на це йде повних десять хвилин.
  - Вибачте, сержанте, нiчого нема".
  Ще один дзвiнок до дорожньої полiцiї. I тут чека" сюрприз: автовласника на iм'я Шерон Костенця в Калiфорнiї нема" i нiколи не було. Джек мчить до Норт-Хейвенхерста - i виявля", що вдома за номером 1649 там нема".
  Все в одну точку. Боббi залучався за проституцiю, цим возом Костенця внесла за нього заставу, повiї користуються фальшивими iменами, повiї знiмаються для порножурналiв. До речi, чи нема" у Норт-Хейвенхерстi борделiв?
  I Джек iде додому.
  Десяток коротких iнтерв'ю - i вiн отриму" адреси двох мiсцевих кублiв: 1611 та 1654.
  18:10.
  Господиня будинку 1611 року побачивши полiцейського робить морду ящиком. Шерон Костенця, Боббi Iндж, Бергерони - нi, нiкого не зна". Джек показу" фотографiї у блокнотi - результат нульовий. Дiвчата теж нiчого сказати не можуть. Бандерша в будинку 1654 розсипа"ться в люб'язностях i готова спiвпрацювати - але i для неї, i для її повiя iмена та особи пiдозрюваних що китайська грамота.
  Ще один бургер - i знову до Захiдного Голлiвуду. Перевiрка прiзвиськ та прiзвиськ у полiцейськiй картотецi теж нiчого не да". Ще один глухий кут.
  19:20. Перевiряти бiльше нема чого. Джек їде на Норт-Хемел i припаркову"ться навскiс вiд входу в квартиру Боббi Iнджа.
  Надворi тихо: перехожих нема", рiдко проїде машина. Шумно i жваво тут стане ближче до ночi. Джек прокручу" в головi порнокартинки, палить, чека".
  О 20:46 повз проїжджа" автомобiль - їде повiльно, тиснеться до тротуару. Джек чека". За двадцять хвилин незнайомець з'явля"ться знову. Мабуть, чека", коли у вiкнах спалахне свiтло. Якщо йому потрiбний Боббi, Джек йому допоможе.
  Вiн квапливо проходить через двiр, озира"ться у пошуках свiдкiв - слава богу, нiкого. Зубчастим кiнцем наручника пiдсову" дверi: дерево кришиться i легко пiдда"ться. Джек намацу" на стiнi вимикач, вмика" свiтло.
  Та ж чистенька кiмнатка, та ж неприбрана постiль. Джек сiда" бiля дверей i чека".
  Тужливо тягнеться час: чверть години, пiвгодини, година. Нарештi - обережний стукiт у вiкно.
  Пригнувшись, щоб вiдвiдувач його не побачив, Джек вiдповiда" манiрним пiдорським голоском:
  - Заходьте, вiдкрито!
  На порозi з'явля"ться елегантний красень.
  - Ось чорт! - Вирива"ться у Джека.
  Тiммi Валберн, вiдомий також як Мучi-Маус, - улюблений чоловiк Бiллi Дiтерлiнга.
  - Тiммi! А ти якого хрiну тут робиш?!
  Валберн тулиться до стiни, кокетливо висунувши стегно. Страху не вiдчува"ться.
  - Прийшов у гостi до друга. Боббi не вжива" наркотикiв, так що ти турбувався даремно. I, до речi, хiба це територiя мiської полiцiї?
  Джек зачиня" дверi.
  - Христина Бергерон. Дерiл Бергерон. Шерон Костенця. Теж твої друзi?
  - Не знаю таких. У чому рiч, Джеку?
  - Запитання тут ставлю я. Почнемо з найпростiшого: де Боббi?
  - Не знаю. Невже я прийшов би сюди, якби знав, що...
  - Ти спиш iз Боббi? У вас роман?
  - Ми просто друзi.
  - А Бiллi про це зна"?
  - Джеку, ти ста"ш нетактовним. Ми з Боббi просто друзi. Не впевнений, що Бiллi про це зна", але ми дружимо, i не бiльше.
  Джек дiста" блокнот.
  - Що ж, тодi у вас мають бути спiльнi знайомi.
  - Помиля"шся. Боббi мене зi своїми друзями не знайомить.
  - Гаразд. Тодi де ви познайомилися?
  - В барi.
  - В якому?
  - "Берлога Лео".
  - А Бiллi зна", що ти в нього за спиною бiга"ш барами для блакитних?
  - Ти нетактовний, Джеку. Зда"ться, ти забув, що я не якийсь бандит iз тих, яких ти лупиш по фiзiономiях на радiсть жовтiй пресi. Я законослухняний громадянин, плачу податки та можу подати на тебе скаргу за незаконне проникнення у приватну квартиру.
  Час змiнити тему.
  - Порнуха. Розкiшнi глянсовий альбоми з фотографiями. Є натурали. А " й гомосексуальна тема. Любиш такi штучки, Тiммi?
  У актора трохи сiпа"ться повiка - нiби хоче i не наважу"ться пiдморгнути.
  - Ти вiд цього кайф ловиш? Ви з Бiллi берете такi журнали з собою в лiжко?
  Але Тiммi вже цiлком опанував себе.
  - Не треба бути таким бридким, Джеку. Постарайся бути ввiчливiшим, хоч це й не в тво"му стилi. Згадай, що я значу для Бiллi i що означа" Бiллi для серiалу, який дав тобi можливiсть прославитись. Згадай, з якими людьми знайомий Бiллi i що вiн може зробити.
  Тим часом Джек неквапливо розклада" на столi журнали та папки пiдозрюваних. Поверта" лампу, щоб краще було видно.
  - Поглянь на цi знiмки. Якщо когось дiзна"шся, скажи. Бiльше менi вiд тебе нiчого не потрiбне.
  Валберн театрально закочу" очi до стелi i береться до огляду. У фотографiї вдивля"ться з цiкавiстю, костюмованi сцени вивча" пiднявши брови, з виглядом знавця. Джек стоїть навпроти, вп'явшись очима йому в обличчя.
  Останньою йде книжка з оргiями. Погляд Тiммi вiдзнача" чорнильну кров на фото, але його обличчя, як i ранiше, спокiйне, тiльки на шиї здiйма"ться i сiпа"ться жила. Вiд Джека це не вислиза".
  Нарештi Валберн знизу" плечима.
  - Вибач, Джеку. Нiчого не можу сказати.
  Актор вiн i справдi гарний. Не дарма його тримають на телебаченнi.
  - Нiкого не впiзнав?
  - Нiкого.
  - А Боббi?
  - Боббi дiзнався, зрозумiло, адже вiн мiй друг.
  - I бiльше нiкого не зна"ш?
  - Нiкого, Джеку.
  - Можливо, якiсь знайомi особи? Бачив їх у барах, де тусуються хлопцi на кшталт тебе?
  - Хлопцi на зразок мене? Джеку, ти не перший рiк в Iндустрiї. Пора вже навчитися називати кiшку кiшкою i не паритися з цього приводу.
  Гаразд, пропустимо.
  - Тиммi, ти зi мною невiдвертий, i менi це не подоба"ться. Не треба зi мною гратись. Адже тут не Фантазiленд, i я тобi не Каченя Деннi.
  - Джеку, я актор, а не телепат. Хоч би натякни, яких зiзнань ти вiд мене чека"ш.
  - Не зiзнайся, Тiммi. Реакцiя. Я п'ятнадцять рокiв служу в полiцiї i такого лайна ще не бачив - а ти на нього дивишся оком не моргнувши. Наче оргiї по десять чоловiк, чорнильна кров та iншi принади - це для тебе звичайна справа.
  Валберн елегантно знизу" плечима.
  - Дорогий мiй Джеку, я живу i працюю в Голлiвудi. Я одягаюсь у костюм гризуна на втiху дiтлахам. Не думаю, що щось у цьому мiстi здатне мене здивувати.
  - Не впевнений, що рiч у цьому.
  - Я кажу правду. Нiколи ранiше не бачив цих журналiв та не знаю нiкого з натурникiв.
  - Такi хлопцi, як ти, мають великi зв'язки. Знайомий же ти з Боббi Iнджем - а вiн явно цих хлопцiв зна". Я хочу подивитися твою записну книжку.
  - Нi, - швидко вiдповiда" Тиммi.
  - Так, - вiдповiда" Джек. - Iнакше в "Строго секретно" з'явля"ться стаття про твою серцеву дружбу з Бiллi. "Педерасти в полiцейських серiалах та дитячих мультиках" - як тобi такий заголовок?
  Тiммi посмiха"ться.
  - Тодi ти вилетиш iз Iндустрiї. Макс Пелтц чека" вiд тебе такту та делiкатностi. Не варто його розчаровувати, Джеку.
  - То записник у тебе з собою?
  - Нi. Джеку, згадай, чий син Бiллi. Згадай, скiльки ти зможеш заробляти в Iндустрiї, коли пiдеш у вiдставку.
  - Давай сюди гаманець, - тихо й окремо каже Джек. Вiн ледве стриму"ться. - Швидко. Поки я тобi личко не зiпсував.
  Знизавши плечима, Валберн дiста" гаманець. У ньому Джек знаходить те, що шукав: вiзитки, iмена та телефони, подряпанi на клаптики паперу.
  - Хотiлося б отримати все це назад.
  - Тримай, Тiммi. - Джек простяга" йому спорожнiлий гаманець.
  - Зна"ш, Джеку, одного чудового дня ти крупно вляпа"шся. Дуже велико.
  - Я вже крупно вляпався - i не помилився. Згадай про це, якщо надума"ш стукнути на мене Максу.
  Тiммi посмiха"ться i виходить витонченою, трохи розбалаканою ходою.
  
  
  
  * * *
  
  
  I знову на пiдор-барах: iмена (без прiзвищ), номери телефонiв. Нiхто нiчого не зна". Одна вiзитiвка: "Флер-де-Лiс. 24 години на добу - все, що забажа"те. ГО - 01239" виклика" у Джека невиразнi спогади. Жодних приписок вiд руки на вiзитiвцi нема". I все ж таки... Джек намага"ться пригадати - нi, не згаду"ться.
  Йому приходить нова iдея: обдзвонити всiх приятелiв Тiммi пiд виглядом Боббi Iнджа. Якщо пощастить, закинути вудку щодо порнографiї та подивитися, хто на це клюне. Сумнiвно, звiсно...
  Тед, ДК - 6831 - зайнято. Джеф, СР - 9640. "Привiт, це Боббi Iндж" - шепеляво, з придихом - промах. Бiнг, АКС - 6005 - не вiдповiда". Знову до Теду. "Який Боббi? Вибачте, боюсь, ви помилилися". Джим, Нат, Отто не вiдповiдають. Марна витiвка. Гаразд, зайдемо з iншого Кiнця. Джек набира" номер телефонної компанiї "Пасiфiк - Коуст Белл".
  Дзi-i-iнь... Дзi-i-iнь...
  - Мiс Сазерленд слуха".
  - Це сержант Вiнсеннс, полiцiя Лос-Анджелеса. Менi потрiбно дiзнатися iм'я та адресу за номером телефону.
  - Полiцiя зазвичай ма" в сво"му розпорядженнi подiбнi телефоннi довiдники, сержант.
  - Слухайте, я стою у телефоннiй будцi, i в мене на руках - нiчого, крiм номера. Голiвуд - 01239.
  - Добре, зачекайте, будь ласка.
  Джек чека". Нарештi - знову голос телефонної панночки:
  - Такий номер не заре"стровано. Ми тiльки недавно розпочали перехiд на п'ятизначнi номери, i такого точно ще нема". Можливо, й не буде. Змiна номерiв - довга справа.
  - Ви впевненi?
  - Звичайно, впевнена.
  Джек вiша" слухавку. Перша думка: нелегальний номер. Букмекери так роблять: дають на лапу хлопцям iз телефонної компанiї та отримують номер, який за всiма документами значиться неiснуючим. Можна не платити за телефон та не боятися прослуховування.
  Ось що: треба ще раз брязнути у дорожню полiцiю.
  - Так? Хто робить запит?
  - Сержант Вiнсеннс, полiцiя Лос-Анджелеса. Запит на адресу Тiмотi Валберна, В-А-Л-Б-Е-Р-Н, чоловiк, бiлий, 27 - 28 рокiв. Живе десь у Вiлширi.
  - Записую, не вiшайте слухавку.
  Джек чека". Зрештою клерк поверта"ться.
  - Авжеж, у Вiлширi. 432, Саут-Люцерн. Скажiть, а цей Валберн не той, що Мучi-Мауса гра" в шоу Дiтерлiнга?
  - Той самий.
  - Гм... треба... за що це ви його, якщо не секрет?
  - За контрабанду сиру.
  
  
  
  * * *
  
  
  Старовинний особняк у французькому провiнцiйному стилi, з прикметами нового багатства - фiгурно пiдстриженi кущi, лiхтарi бiля ганку. У таких затишних особнячках i живе паства Дiтерлiнга. Бiля ганку двi машини: та, що Джек вже бачив бiля будинку Боббi, i "Паккард-карiббеан" Бiллi, який часто з'явля"ться на екранi "Жетона Честi".
  Що робити, розмiркову" Джек, заглушивши мотор. Що робити? Iнформатора з такої справи хрiн знайдеш: педики горою стоять один за одного. Побалакати начистоту з Тiммi i Бiллi, натиснути на них, витрусити iнформацiю з їхнiх друзiв: раптом вони знають когось, хто зна" Боббi Iнджа, який зна", хто знiма" це лайно... Тихо гра" радiо, звуки лiричних балад допомагають мiзкам працювати.
  Вiн ма" розкрити цю справу. Не тiльки для того, щоб повернутися до Вiддiлу наркотикiв, - для себе. Тому що цi глянсовi фотографiї не дають йому спокою. Тому що вiн хоче зрозумiти, як може така мерзота бути справжнiм мистецтвом. Або мистецтво - такою гидотою.
  I ще тому, що вiд цих картинок у нього вста".
  У машинi раптом ста" нестерпно задушливо. Хриплуватий чутт"вий сопрано спiвачки дражнить його i жене геть.
  Джек виходить з машини, крадеться до будинку, огинаючи лiхтарi. Вiкна зачиненi, але не завiшанi.
  Останн" вiкно - спальня. Ага, от i вони - пташки в любовному гнiздечку. Схвильовано шушукаються.
  Джек приклада" вухо до скла, але не чу" нiчого, окрiм нерозбiрливого бурмотiння. З iншого боку будинку ляскають дверi машини, човга" дзвiнок. Бiллi вста" i йде вiдчиняти.
  Джек, пригорнувшись до вiкна, бачить, як Тиммi гордовито походжа" по кiмнатi, руки на стегнах. Входить Бiллi з якимось накачаним хлопцем. Качок вивалю" на стiл сво" добро: флакони з пiгулками, полiетиленовий пакет iз травою... Джек кида"ться назад, надвiр.
  Бiля тротуару припарковано "Бьюїк-седан". Номери спереду та ззаду заляпанi брудом. Дверi замкненi - доведеться вибивати скло, iншого шляху нема".
  Джек б'" ногою у скло з боку водiя. Срiблястi осколки падають на сидiння, обсипають пухкий пакунок у коричневому обгортковому паперi.
  Джек вистача" пакунок, бiжить до сво"ї машини.
  Позаду вiдчиняються дверi.
  Джек схоплю"ться в машину, тисне на газ. На схiд по П'ятiй, зигзагами вниз по Захiднiй - до сяючого парковки. Зупинившись, розрива" коричневу обгортку.
  Абсент - в'язка зелена рiдина. На шийцi ярлик: 190.
  Гашиш.
  Чорно-бiлi глянсовi сторiнки: жiнки в театральних масках смокчуть у жеребцiв. "Все, що забажа"те".
  
  
  Роздiл двадцять другий
  
  
  - Ед, - каже Паркер, - ти виявив себе чудово. Витiвкою офiцера Уайта я незадоволений, але на результати поскаржитися не можу. Менi потрiбнi башковi хлопцi на кшталт тебе... i прямi хлопцi на кшталт Бада. I менi хотiлося б, щоб над справою "Нiчної сови" працювали ви обо".
  - Сер, боюся, ми з Уайтом не зможемо працювати разом.
  - Тобi не доведеться з ним працювати. Розслiдування очолю" Дадлi Смiт, i Бад звiтуватиме безпосередньо перед ним. З ним працюватимуть ще дво", теж iз хлопцiв Дадлi - Майк Брюнiнг та Дiк Карлайл. Хлопцi з Голлiвудської дiлянки, якi ведуть цю справу, доповiдають лейтенанту Реддiну, а той Дадлi. Ми використову"мо iншi вiддiли, а також наявних iнформаторiв. Офiцер Грiн каже, що Расс Мiллард теж хоче брати участь у цiй справi. Тож, як бачиш, на розкриття "Нiчної сови" кинуто загалом двадцять чотири офiцери.
  - Що конкретно я маю робити?
  - По-перше, ми так i не знайшли нi дробовикiв, нi Машини Коутса. Поки дiвчина, з якої поглумилися цi виродки, не дала свiдчень, вони залишаються пiдозрюваними номер один. Пiсля втручання Уайта вони вiдмовляються говорити. Поки що їм пред'явлено звинувачення лише у викраденнi та зґвалтуваннi. Гадаю...
  - Сер, я хотiв би провести ще один допит.
  - Дай менi закiнчити. По-друге, трьох убитих так i не встановлено. Док Лейман працю" вдень i вночi, щодня ми прийма"мо по чотириста дзвiнкiв вiд родичiв зниклих безвiсти. Чи бачиш, залиша"ться шанс - хоч це й дуже малоймовiрно, - що пограбування кафе було лише iнсценуванням, а справжньою метою вбивць був хтось iз цих трьох. Якщо це так, менi хотiлося б, щоб ти дiзнався про це першим. Як офiцер зв'язку вза"модiї ти отримуватимеш усi рапорти у цiй справi вiд кримiналiстiв, офiсу окружного прокурора та наших вiддiлiв. Я хочу, щоб ти їх прочитував i дiлився зi мною своїми мiркуваннями. Менi потрiбнi письмовi повiдомлення, з копi"ю шефу Грiн - щодня.
  Ед ледве стриму" посмiшку. У цьому допомагають шви на пiдборiддi.
  - Сер, можна поставити вам кiлька запитань?
  - Зрозумiло, - вiдкида"ться на стiльцi Паркер. Ед почина" загинати пальцi.
  - По-перше, чому б нам не пошукати у Грiффiт-парку стрiлянi гiльзи? По-друге, якщо свiдчення дiвчини пiдтвердять, що пурпуровий автомобiль бiля "Нiчної сови" не належав Коутсу, перед нами поста" питання, що це за автомобiль i звiдки вiн там узявся? По-трет", наскiльки можливо, що ми виявимо дробовики i "меркурi"? По-четверте, пiдозрюванi стверджують, що вiдвезли дiвчину до занедбаного будинку в Дюнкерку. Чи знайденi там докази?
  - Гарнi питання. Вiдповiдаю по порядку. Перший: пошукати гiльзи можна, але можливiсть їх знайти невелика. Насамперед, гiльзи могли вiдскакувати назад, у машину цих ублюдкiв. Далi вiдомостi про те, де саме вони стрiляли, дуже розпливчастi, а Грiффiт-парк - це суцiльнi ями та яри. Останнi два тижнi були дощовими, i тепер усе там розвезло. Зрештою, наш "диний свiдок уже не впевнений, що бачив саме пiдозрюваних. Друге запитання: продавець газет, який помiтив машину, тепер стверджу", що це мiг бути не "меркурi", а "форд" чи "шеви". Зараз ми перевiря"мо ре"страцiї "фордiв" та "шеви", але ти розумi"ш, що це за робiтниця. Знаю, ти припуска"ш, що машину могли залишити там спецiально, щоби пiдставити наших нiгерiв. Вибач, але, на мою думку, це нiсенiтниця собача. Кому б таке спало на думку? Далi: хлопцi з 77-ї дiлянки зараз переривають все Пiвденне мiсто у пошуках машини та дробовикiв. Якщо цi чортовi докази не розтанули в повiтрi, їх знайдуть. I останн": у занедбаному будинку в Дюнкерцi знайдено матрац, просочений кров'ю та спермою.
  - Отже, все впира"ться у дiвчину, - каже Ед. Паркер бере зi столу якийсь папiр.
  - Iнес Сото, двадцять один рiк. Студентка Нинi вона у "Царицi ангелiв". Її тримали на заспокiйливих. Прокинулася лише сьогоднi вранцi.
  - З нею вже хтось розмовляв?
  - До лiкарнi її вiдвiз Бад Уайт. Нi, останнi тридцять шiсть годин з нею нiхто не говорив. Це ма" бути тобi, i, за сумлiнням, Ед, я тобi не заздрю.
  - Сер, можна менi поговорити з нею наодинцi?
  - Нi. Еллiс Лоу хоче пред'явити нашим неграм звинувачення у викраденнi та зґвалтуваннi. Хоче вiдправити їх у газову камеру - за це чи за "Нiчну сову", чи за все разом. Вiн просив, щоб при розмовi з потерпiлою були присутнiми слiдчий iз прокуратури та офiцер-жiнка. За годину в "Царицi ангелiв" ти зустрiнешся з Бобом Галлодетом та помiчницею шерифа. Думаю, не варто тобi нагадувати, що вiд свiдчень мiс Сото залежить перебiг подальшого розслiдування.
  Ед пiдводиться.
  - А ти сам як дума"ш, - раптом запиту" Паркер, - вони це чи не вони?
  - Поки не знаю, сер.
  - Ти ускладнив наше завдання. Але невже ти дума"ш, що я на тебе в образi?
  - Сер, обидва ми прагнемо абсолютної справедливостi. Але ви про мене надто високої думки.
  Паркер посмiха"ться.
  - Молодець. А про Уайт не думай. Ти вартий десятка таких, як вiн. На його рахунку, звичайно, три вбитi бандити, але це не йде нi в яке порiвняння з тим, що ти зробив на вiйнi. Пам'ятай про це, Едмунде. Пам'ятай.
  
  
  
  * * *
  
  
  Галлодета вiн бачить перед дверима палати. Все тут просякнуте дезiнфектантами. Знайомий запах поверхом нижче померла його мати.
  - Здрастуйте, сержант.
  - Клич мене Боб. Еллiс Лоу просив тебе подякувати. Вiн боявся, що пiдозрюваних заб'ють до смертi i не буде кого залучати до суду.
  Ед смi"ться.
  - Може виявитися, що у "Нiчнiй совi" дiяли не вони.
  - Лоу це не ма" значення, та й менi теж. Викрадення та згвалтування з особливою жорстокiстю - це тягне на найвищу мiру. Лоу хоче їх закопати, я теж зрозумi"ш чому, коли поговориш iз дiвчиною. А тепер питання на шiстдесят чотири долари: як гада"ш, це вони?
  Ед хита" головою.
  - Судячи з їхнiх реакцiй - скорiше нi. Але Фонтейн сказав, що вони провели iз дiвчиною не всю нiч. За його словами, вони її комусь продали. Можливо, це був Коутс та ще дво", кого ми не зна"мо. Можливо, дво" з тих, кому вiн продав дiвчину. Так чи iнакше, грошей за них не виявлено. Можливо, грошi були забрудненi кров'ю, i Коутс їх десь захований - так само, як спалив закривавлений одяг.
  - Значить, на додачу до перевiрки алiбi нам доведеться встановлювати особи ще двох ґвалтiвникiв, - свиснувши, зауважу" Галлодет.
  - Точно. Причому нашi пiдозрюванi мовчать, як убитi, а Уайт пристрелив "диного свiдка, який мiг нам допомогти.
  - Уайт - ще той тип! Ти, схоже, його побою"шся? I правильно робиш: не бояться Уайта лише божевiльнi. Гаразд, пiдемо поговоримо з юною ледi.
  Вони входять до палати. Перед лiжком дiвчини стоїть помiчниця шерифа - здоровенна бабища з прилизаним чорним волоссям.
  - Ед Екслi, Дот Ротштейн, - знайомить їх Галлодет. Дот кива" i вiдходить убiк.
  Iнес Сото.
  Чорнi запливли очi на понiвеченому обличчi. Голова поголена, видно шви. Крапельниця, пiд ковдру йде катетер. Розбитi кiсточки пальцiв, зламанi нiгтi - вона чинила опiр. Еду згаду"ться мати, якою вона була перед смертю: облисiла, худа як скелет, при"днана до апарату штучного дихання.
  - Мiс Сото, - каже Галлодет, - це сержант Екслi.
  Ед пiдходить ближче, спира"ться на стiнку лiжка.
  - Вибачте, що турбу"мо вас у такий важкий час. Ми постара"мося не затримуватись тут, довше, нiж потрiбно.
  Iнес Сото пiднiма" на нього чорнi, налитi кров'ю очi. Хриплий, зiрваний голос:
  - Не треба бiльше... фотографiй.
  - Мiс Сото iдентифiкувала за фотографiями Коутса, Джонса i Фонтейна, - поясню" Галлодет. - Я сказав їй, що нам, можливо, знадобиться впiзнати за знiмками ще кiлькох пiдозрюваних.
  Ед хита" головою.
  - Ми прийшли не для цього. Мiс Сото, я хочу, щоб ви пригадали хронологiю подiй - те, що сталося з вами два днi тому. Ми рухатимемося дуже повiльно, не зупиняючись на деталях. Пiзнiше, коли ви одужа"те, знiмемо з вас свiдчення по всiй формi. Але зараз нам потрiбна лише загальна картина. Почнемо з того, коли цi три чоловiки схопили вас.
  - Вони не чоловiки! - Насилу пiдвiвши голову, випльову" Iнес.
  Ед мiцнiше стиска" металевий поручень лiжка.
  - Знаю. Вони будуть покаранi за те, що з вами зробили. Але зараз нам необхiдно з'ясувати, чи виннi вони в iншому злочинi.
  - Я чула... по радiо... я хочу, щоб їх вiдправили до газової камери! Нехай вони здохнуть!
  - За те, що цi негiдники зробили з вами, вони дадуть вiдповiдь за всi"ю суворiстю закону, але ми не можемо карати їх за чужий злочин. Адже тодi на волi залишаться iншi негiдники, вбивцi шести безневинних людей. Ми зробимо все згiдно iз законом.
  Хрипкий шепiт.
  - Просто шестеро бiлих для вас важливiшi за якусь мексиканку! Цi звiрi мочилися менi в рот, ґвалтували мене стовбурами дробовикiв. На менi нема" живого мiсця. А коли повернуся додому, батьки скажуть, що я сама у всьому винна - треба було у шiстнадцять рокiв вийти замiж за якогось iдiота-cholo [29] ! Нiчого я тобi не скажу, cabron [30] !
  - Мiс Сото, - каже Галлодет, - сержант Екслi врятував вам життя.
  - Яке життя! Офiцер Уайт сказав, що вiн довiв, що тi negritos невиннi у вбивствi! Офiцер Уайт убив того puto, який трахкав мене в дупу! Офiцер Уайт - ось хто справжнiй герой!
  Iнес захлина"ться у риданнях. Галлодет непомiтно кива" у бiк дверей: час йти. Ед спуска"ться на перший поверх, у квiткову крамницю - сюди вiн приходив пiсля чергування бiля лiжка вмираючої матерi. Квiти до палати 875 - великi яскравi букети, щодня.
  
  
  Роздiл двадцять третiй
  
  
  Прийшовши з ранку працювати, Бад виявля" в себе на столi записку.
  
  
  19/04/53
  Синку! Знаю, що робота з паперами - не найсильнiша твоя сторона, але менi потрiбно, щоб ти перевiрив двох потерпiлих. (Док Лейман впiзнав усiх трьох.) Роби все по порядку, як я тебе вчив: спочатку переглянь бюлетень 11 на дошцi в дiльницi та з'ясуй, як просува"ться розслiдування i що зроблено на сьогоднi iншими офiцерами, щоб не брати на себе зайву та непотрiбну роботу .
  1. Сьюзен Ненсi Леффертс, жiнка, бiла, дата народження 29/1/22, судимостей та приводiв у полiцiю не ма". Уродженка Сан-Бернардiно, до Лос-Анджелеса переїхала нещодавно. Працювала продавщицею в унiвермазi "Баллок" у Вiлширi (перевiрка доручена сержанту Екслi).
  2. Делберт Мелвiн Каткарт, прiзвисько Дюк, чоловiк, бiлий, дата народження 14/11/14. Двi судимостi за спокушання неповнолiтнiх, три роки у Сан-Квентiнi. Три арешти за сутенерство, звинувачення не висунуто. (Впiзнали його дивом: допомогли мiтки на бiлизнi та тюремна медична карта.) Мiсце роботи невiдоме, остання вiдома адреса - 9819, Вандом, округ Сiлверлейк.
  3. Малколм Роберт Лансфорд, прiзвисько Крейда, чоловiк, бiлий, дата народження 02/6/12. Остання адреса невiдома, працював охоронцем в агентствi "Справжнiй чоловiк", адреса 1680, Норт-Кахуенга. Колишнiй офiцер полiцiї Лос-Анджелеса (патрульний), одинадцять рокiв у Голлiвудськiй дiлянцi. Звiльнений за службову невiдповiднiсть у червнi 1950-го. Вiдомо, що часто вiдвiдував "Нiчну сову". Судячи з його особистої справи, офiцер був нiкудишнiй - у рапортах про службову вiдповiднiсть рiк у рiк тверде D. Їдь у Голлiвудську дiлянку i переглянь там папери, що залишилися пiсля нього: вiдомостi про зробленi арешти, рапорти. Брюнiнг та Карлайл теж пiд'їдуть туди i тобi допоможуть.
  Мої висновки: гадаю, вбивцi все-таки негри, проте кримiнальне минуле Каткарта та служба в полiцiї Лансфорда змушують нас пiдiйти до перевiрки потерпiлих з усi"ю вiдповiдальнiстю. Хотiлося б, щоб для тебе це завдання стало сво"рiдним бойовим хрещенням на посадi детектива у Вiддiлi вбивств. Зустрiнемось сьогоднi ввечерi (21:30) у "Тихому океанi" i обговоримо цю справу та все з ним пов'язане.
  
  
  
  Д. З.
  
  
  Бад йде до дошки оголошень. Майже все тут - рапорти детективiв, протоколи розтинiв - присвячено "Нiчнiй совi". А ось i бюлетень 11.
  Шiстьох службовцiв з Архiвного вiддiлу кинуто на перевiрку ре"страцiї автомобiлiв. Хлопцi з 77-ї дiлянки прочiсують Пiвденне мiсто у пошуках "меркурi" та дробовикiв. Брюнiнг та Карлайл перевiряють вiдомих грабiжникiв - безрезультатно. Околицi "Нiчної сови" дев'ять разiв прочiсували у пошуках нових свiдкiв - нiхто нiчого не бачив та не чув. Пiдозрюванi вiдмовляються говорити i з полiцi"ю, i зi слiдчими з прокуратури, i навiть iз самим Елiсом Лоу. Вiдмовилася вiд надання свiдчень i Iнес Сото. Можна було б натиснути на неї, але Ед Екслi чинив опiр.
  Нижче на дошцi наведено особисту справу Мела Лансфорда. Зважаючи на все, коп з нього i справдi був гiрший нiкуди. Хапуга та халявщик. Роботу свою виконував абияк. Кiлька разiв, не розiбравшись, заарештовував невинних - для квоти. Три догани за нехтування службовими обов'язками. Далi - вiдомостi вiд чотирьох офiцерiв, якi працювали разом iз Лансфордом: хабарник i нiкчемник, виходив на роботу п'яним, примушував повiй до орального сексу, а коли нею вигнали з квартири за несплату орендної плати, спробував "кришувати" дрiбних голлiвудських торговцiв. Нарештi у начальства урвався терпець, i в червнi 1950-го пiсля чергової скарги Лансфорда з полiцiї попросили. Усi четверо старих знайомих Лансфорда пiдтверджують, що вiн був завсiдником нiчних кафе - користуючись тим, що вiн полiцейський, харчувався за рахунок закладу. Його перебування в "Нiчнiй совi" о 3 годинi ночi цiлком виправдане - там вiн мiг випити та скоротати холодну нiч.
  Дорогою в дiлянку Голлiвуд Бад думав про Iнес Сото. I ще про Дадлi та Дiка Стенса. Про те, як, коли Iнес на каталцi провозили повз мертвого Сiльвестра Фiтча, вона спробувала зiстрибнути i вчепитися йому в горло. Як кричала: "Нехай здохне! Нехай вони всi здохнуть! У лiкарнi Бад непомiтно взяв зi столика шприц iз морфi"м i, поки нiхто не бачив, зробив їй укол. Медсестри довкола казали, що тепер для бiдолахи найгiрше позаду - але вiн знав: найгiрше почина"ться.
  Тепер її допитуватиме Екслi. Знову i знову показувати їй фотографiї ґвалтiвникiв, випитувати деталi. Еллiс Лоу хоче, щоб у справi комар носа не пiдточив, - отже, чекають очнi ставки, свiдчення в судi. Кажуть, прокурор уже вiдвiдував її в лiкарнi - ще б пак, адже вона головний свiдок у справi, яка обiця" стати процесом столiття. Ед Екслi отримав по заслугах - молодець, дiвчина, добре його поголи!
  Вiд Iнес думки його перейшли до Стенсу. Здорово вони тодi вигадали з маскою Каченя Деннi. А як Екслi вив i хникав, розмазуючи кров по обличчю! Добре, що здогадалися його натиснути - знiмок послужить їм страховкою. Дiк досi iз захопленням про це згаду": подоба"ться думати, що вiн знову на конi. Хоча насправдi це неправда. Дiк працю" на Пархача Тайтелбаума, тусу"ться з покидьками, гра" та п'" без просипу. В'язниця його зiпсувала.
  Бад поверта" на пiвнiч. Сонце золотить його вiдображення у дзеркалi заднього виду. На краватцi вишитий щит - емблема полiцiї Лос-Анджелеса - i цифра 2. Це число злочинцiв, убитих пiд час затримання. Тепер до них додався Сiльвестр Фiтч - треба буде замовити краватку з цифрою 3. Цю штуку з краватками вигадав Дадлi Смiт - вiн на такi речi художник. Як вiн казав? "Втiлення духу нашого вiддiлу", щось таке. I потрапив у крапку: хлопцi свої форменi краватки навiть ночами не знiмають. Баби вiд них просто окропом писають.
  Дадлi Смiту Бад завдячу" навiть бiльше, нiж Дiку Стенсу, - ця людина врятувала його вiд суду за "Криваве Рiздво", взяла до себе у Вiддiл нагляду, потiм перетягла за собою у Вiддiл з розслiдування вбивств. Але хто працю" iз Дадлi Смiтом, той йому належить. Вiн розумний. Дадлi Смiт, страшенно розумний i страшенно гарне балака", i в хитросплетiннях його гладкої мови чорта з два розбереш, чого ж вiн вiд тебе хоче i як тебе використову". Пальцем ткнути нема в що, але нутром чу"ш: щось не так. I часом страшно ста" дивитись на Майка Брюнiнга та Дiка Карлайла: вони вже продали йому душi - тепер твоя черга. Дадлi здатний тебе зiгнути, зламати, скрутити, вiдiбрати, розтоптати, стерти в порошок - а ти й не зрозумi"ш, що тебе вже нема". Тiльки балдетимеш вiд свого генiального шефа, який тебе зна" краще, нiж ти сам себе зна"ш.
  Бiля полiцейської дiльницi не припарку"шся - все забито. Бад залиша" машину у трьох кварталах i йде пiшки. Екслi у дiлянцi нема". Дим коромислом: всi столи зайнятi, хто розмовля" телефоном, хто перебира" якiсь папери чи щось гарячково строчить. На дошцi висить величезний бюлетень у справi "Нiчної сови" - дюймiв шiсть завтовшки. За окремим столиком двi жiнки, за ними - комутатор, перед ними табличка: "Запити до архiву та дорожньої полiцiї". Бад пiдходить до них, голос його легко перекрива" гул голосiв i брязкiт телефонiв:
  - Я перевiряю Каткарта. Потрiбно все, що про нього вiдомо - мiсця роботи, друзi, знайомi. Цей виродок двiчi сидiв за спокушання малолiтнiх. Менi потрiбнi подробицi злочинiв, нинiшнi адреси потерпiлих. Тричi залучався за сутенерство, справи до суду не передавалися. Запитайте всi дiлянки, з'ясуйте, чи не збереглися рапорти про цi арешти. Якщо збереглися, менi потрiбнi iмена повiй. Якщо знайдете iмена, уточнiть дати народження та пошукайте цих дiвчат у нашому архiвi, архiвi дорожньої полiцiї, архiвах системи поруки та жiночої виправної системи. Менi потрiбно все, що зможете знайти. Зрозумiло?
  Дiвчата сiдають за комутатор, а Бад iде до дошки оголошень, подивитися, чи нема чого нового. Додалося вiдомостей про Лансфорда - офiцер iз дiльницi Голлiвуд поговорив iз босом "справжнього чоловiка". Факти: Лансфорд вiдвiдував "Нiчну сову" майже щодня. О другiй годинi ночi, пiсля закiнчення сво"ї змiни в книгарнi "Пiквiк", вирушав туди i сидiв годинi до шостої ранку. На вiдгук начальника агентства, Лансфорд - алкаш, типовий сек'юрiтi нижчого розряду, з тих, кому не дають дозволу на зброю. Нi ворогiв, нi друзiв, нi подруг. З товаришами з агентства близько не сходився. Пiсля того, як його вигнали з дому за несплату, жив у наметi в Голлiвудськiй долинi. Намет вже знайшли та обшукали: чотири комплекти унiформи, спальний мiшок, шiсть пляшок мускату "Олд-Монтеррей".
  Adios [31] , придурок, - злим вiтром занесло тебе в самий пекло. Бад перегляда" рапорти про арешти, зробленi Лансфордом. Дев'ятнадцять за одинадцять рокiв служби - не густо. Причому за дрiбнi правопорушення. Чи можливо, щоб хтось iз заарештованих причаїв на нього злiсть i прикiнчив через багато рокiв, та ще й п'ятьох невинних людей розстрiляв за компанiю? Все можливо, звичайно, але дуже малоймовiрно.
  Екслi все ще нема", Карлайла та Брюнiнга теж. Щось ще було в записцi Дадлi: ах так, переглянути звiти Лансфорда.
  Звiти в архiвi Голлiвудської дiлянки розставленi в алфавiтному порядку на прiзвища офiцерiв. Добре Придумано. Ось тiльки офiцера Малколма Лансфорда нема". Бад перегляда" папки вiд А до Я, на це йде цiла година - нема" Лансфорда. Дивно. Невже цей роздовб i алкаш i звiтiв не писав?
  Вже майже опiвднi треба перекусити. За бутербродом Бад дзвонить Дiку. Тим часом з'являються Карлайл i Брюнiнг, поки вони ковтають каву i входять у роботу, Бад сiда" телефоном i почина" обдзвонювати своїх iнформаторiв.
  Змiй Такер нiчого не зна". Жирдяй Райс, Джоннi Стомп - теж нуль. Джеррi Катценбах повiдомля", що всiх замовило подружжя Розенберг - прямо з камери смертникiв. I вони знову пiдсадили Джеррi на голку.
  Пiдходить архiвна дiвчина, простяга" Баду аркуш паперу.
  - Дiзнатися вдалося небагато. Про судимостi Каткарта - лише те, що обом потерпiлим було по чотирнадцять рокiв, блондинки пiд час вiйни працювали у "Локхiдi". Впевнена, що не мiсцевi. В Адмiнiстративному вiддiлi служби шерифа знайшлася справа Каткарта з iменами дев'яти повiй, якою вiн був покровителем. Я перевiрила всiх. Двi померли вiд сифiлiсу, три - неповнолiтнi, висланi зi штату за мiсцем проживання пiд нагляд, ще двох знайти не змогла, данi про двох - тут. Це допоможе вам?
  - Звичайно, дякую, - вiдповiда" Бад i маха" Брюнiнгу та Карлайлу.
  Два iменi у списку обведенi олiвцем: Джейн Ройко, прiзвисько Пушинка, та Синтiя Бенавiдес, прiзвисько Солодка Сiндi. Останнi вiдомi адреси - Пойнсеттiя та Юкка. Часто вiдвiдуванi заклади - коктейль-бари у цих районах.
  Пiдходять пiдручнi Дадлi Смiта.
  - Тут два iменi, - каже Бад. - Треба знайти i допитати цих дiвчаток.
  - Всi цi перевiрки ймовiрних пiдозрюваних - марна й мудянка, - каже Карлайл. - Це - чорножопi.
  - Дадлi сказав: треба, значить, треба, - вiдповiда" Брюнiнг.
  Бад дивиться на їхнi краватки. На їхньому рахунку разом - п'ятеро вбитих. Товстун Брюнiнг, худий Карлайл - iнодi вони здаються схожими як близнюки.
  - Що ж, коли Дадлi сказав, значить, зробимо.
  
  
  
  * * *
  
  
  "Кошерна кухня Ейба" паркування нема". Бад робить коло. Бiля ганку "Кухнi" пошарпаний "шеви" Дiка: салон захаращений порожнiми пляшками. Для умовно-достроковика - порушення номер один.
  Бад знаходить вiльне мiсце. Доходить до "Кухнi", зазира" у вiкно - Стенс тягне "Манiшевиць" i тремтить iз трьома братськими чувирлами: Лi Вакс, Собачник Перкiнс, Джоннi Стомп. За стiйкою згорбився коп у цивiльному, щось заковту", а сам як заводний гляне очима на "злочинне спiвтовариство".
  Чорт, дiстало Бада все це! Скiльки ж можна зi Стенсом няньчитися?! Плюнув, поїхав у Голлiвуд.
  У дiлянцi вже чекають на нього - у заскленiй клiтцi для затриманих - Брюнiнг та двi вуличнi шмари, блондинка та руда. З клiтки доноситься iржання. Бад постукав склом, Брюнiнг вийшов.
  - Хто з них хто? - Запиту" Бад.
  - Блондинка - Ройко. Слухай, ти, до речi, чув жарт про слона з великим членом?
  - Що ти їм сказав?
  - Сказав, що це проста формальнiсть: перевiря"мо особу загиблого Дюка Каткарта. Вони газети читають, тож не здивувалися. Бад, на мою думку, ми даремно втрача"мо часу. Точно тобi говорю: це нiгери. Та їм так i так вишка свiтить за цю мексиканську повiю. Просто цей мудак Екслi хоче вислужитися, от i нашiпту" Паркеру, що справа тут нечиста, а Паркер тисне на Дадлi, а той ...
  Бад упира"ться твердими, як мармур, пальцями в груди Брюнiнга.
  - Iнес Сото - не повiя. Нiгери це чи не нiгери - поки що невiдомо. А тепер, може, ви з Карлайлом пiдете займетеся справою?
  Брюнiнг випарову"ться, на ходу поправляючи краватку.
  Бад заходить у клiтку. Виглядають дiвчата хреново: перекисна блондинка i рижуха, фарбована хною, макiяж на виснажених фiзiономiях.
  - Отже, газети ви сьогоднi читали, - каже Бал.
  - Ага, - вiдповiда" Пушинка Ройко. - Бiдолашний Дюк.
  - По-мо"му, ви не надто по ньому вбива"теся.
  - А чого вбиватися? Дюки - вiн i " Дюкi. Ну, був себто. Платив - з кучерявого носа, але хоч не бив. Ще любив бургери з чилi. Через них i помер, бiдолаха: завжди казав, краще чилiбургерiв, нiж у "Нiчнiй совi", не знайти. Не пощастило Дюку.
  - Ви вiрите, що це було пограбування?
  Сiндi Бенавiдес кива".
  - Звiсно, - вiдповiда" Пушинка. - А що ж ще? Чи ви дума"те, це пiдстава?
  - Ми поки що нiчого не дума"мо. Вороги у Дюка були?
  - Вороги? У Дюки? Та нi, якi там вороги!
  - Скiльки дiвчат у нього було?
  - Ранiше багато, а тепер тiльки ми двi i лишилися.
  - Я чув, що ранiше у нього було дев'ять дiвчат. Що трапилось? Конкуренти пiдгадали?
  - Мiстере, Дюкi сам собi пiдгадав. Розмазня вiн був, ось хто. Сам любив молоденьких, та й уявив, що зможе на них нажитися. А в молодих, звiсно, вiтер у головi. З ними треба суворiше. А Дюк суворiше не вмiв. На мужика мiг i крикнути, i кулаки в хiд пустити, а ось з дiвчатами танув. Та тепер уже чого...
  - На двох дiвчат багато не заробиш. Вiн займався чимось?
  Пушинка колупа" обшарпаний лак на нiгтях.
  - Та нiчим вiн не займався, балаканина одна! Носився тут iз якимось планом... У нього завжди були якiсь грандiознi плани, у нашого Дюка. Сам собi голову морочив рiзними фантазiями. Мабуть, щоб не було так прикро жити на тi малюки, що ми з Сiндi йому добували.
  - Що за план? Вiн тобi щось розповiдав?
  - Не-а.
  Сiндi витяга" помаду - її розмазалася.
  - А тобi, Сiндi? - Поверта"ться до неї Бад.
  - Нi, - пищить вона.
  - А про ворогiв? Нiхто на нього не приховував?
  - Нi.
  - А дiвчата? Чи були у нього останнiм часом молоденькi подружки?
  - Н-нi. - Сiндi вистача" носову хустку, промочу" губи.
  - Пушинку, а ти що скажеш? Схоже на правду?
  - Слухайте, Дюкi нi про що таке не говорив. Може, ми пiдемо? А то...
  - Iдiть. Далi вулицею " стоянка таксi.
  Дiвчин як вiтром здува", Бад бiжить до сво"ї машини, мчить вгору Сансет i гальму" навпроти стоянки таксi. Двi хвилини очiкування - ось i вони, Пушинка та Сiндi.
  Сiдають у рiзнi машини та роз'їжджаються у рiзнi боки. Бад - слiдом за Сiндi. Вона пряму" до пiвнiчного Вiлкокса: мабуть, додому - адреса 5814, Юкка. Бад зрiза" дорогу i опиня"ться на мiсцi якраз вчасно. Бiля дверей будинку Сiндi вiдпуска" таксиста, пересiда" в зелений де сото i вiдправля"ться в захiдному напрямку. Подумки дорахувавши до десяти, Бад їде за нею.
  Вгору на Хайленд, по Кахуенга-пас до Долини, потiм на захiд бульваром Вентура. Їде швидко, центральною смугою. Бад трима"ться до неї впритул. Раптом Сiндi зверта" до непримiтного мотелю - номери розташованi пiвколом навколо басейну з каламутною водою.
  Бад гальму", розверта"ться, чека", що буде далi.
  Сiндi стука" 13 дверi номера по лiву руку. Вiдкрива" дiвчина рокiв п'ятнадцяти - худенька, бiлявка. Саме того типу, що подобалися Дюку.
  Через десять хвилин вилiта" Сiндi. Сiда" в де сото, розверта"ться i їде в бiк Голлiвуду.
  Над виходить iз машини, стука" у дверi.
  Вiдкрива" все те ж дiвчисько - тiльки тепер очi у неї червонi вiд слiз. З кiмнати пронизливо кричить приймач: "Бiйня в "Нiчнiй совi"!", "Злочин столiття!"
  - Ви з полiцiї?
  Бад кива".
  - Скiльки тобi рокiв, дитино?
  Дiвчина шморга" носом, дивлячись убiк.
  - Дитино, як тебе звати?
  - Кетi Джануей.
  Бад прикрива" за собою дверi.
  - Скiльки тобi рокiв?
  - Чотирнадцять. Цiкаво, чому чоловiки завжди про це запитують?
  Догана у неї не мiсцева.
  - Звiдки ти?
  - Iз Пiвнiчної Дакоти. Якщо вiдiшле додому - все одно втечу!
  - Чому?
  - Вам у подробицях чи як? Дюк каже, багатьом подобаються такi iсторiї. Вони вiд цього кайф ловлять.
  - Не крутись, дитино. Я на тво"му боцi.
  - Ага, так i повiрила!
  Швидким чiпким поглядом Бад огляда" кiмнату. Звичайна дiвоча кiмнатка: всюди розкиданi журнали з кiноакторами, у вiдкритому гардеробi - скромнi дiвчачi сукнi, на диванi - кiлька плюшевих ведмедикiв з очима-ґудзиками. Нi випивки, нi шприцiв, нi пiгулок. На барлiг повiї явно не тягне.
  - Дюк тебе не кривдив?
  - Вiн мене не змушував робити це з чоловiками, якщо ви про це.
  - Значить, ти "робила це" лише з ним?
  - Чого ви прив'язалися? Спочатку зi мною це робив мiй тато, а потiм був ще один, який мене змушував це робити з чоловiками за грошi. А Дюк мене у нього викупив.
  Можливо, це слiд?
  - Як його звали?
  - Не скажу! I ви мене не змусите! I взагалi, я не пам'ятаю, як його звали!
  - Якого з них, дитино?
  - I нiчого я вам не скажу!
  - Тихiше. Значить, Дюк не ображав тебе?
  - Дюк менi нiчого поганого не робив! Зовсiм нiчого! Просто казав, що вiн мiй плюшевий ведмедик i хоче спати зi мною в одному лiжечку. А ще навчив мене грати в безiк. Ось i все i бiльше нiчого не було! Що в цьому поганого?
  - Дiточку...
  - Мiй тато був гiрший за Дюка! I дядько Артур - вiн був набагато гiрший!
  - Ну, тихiше, тихiше, не треба...
  - I ви мене не змусите!
  Бад обережно бере її за руки.
  - Навiщо приїжджала Сiндi?
  - Розповiсти, що Дюка вбили. Я кажу: "Як убили?", а вона: "Ти зовсiм дурна, чи що, вже все мiсто зна", увiмкни радiо та послухай". А потiм сказала, що Дюк просив її подбати про мене, якщо з ним щось трапиться. I дала менi десять доларiв. Сказала, що вже в полiцiї мала розмову... Я кажу, це дуже мало, десять доларiв, а вона розлютилася i давай на мене кричати. А звiдки ви зна"те, що Сiндi тут була?
  - Неважливо.
  - Я тiльки за кiмнату плачу дев'ять доларiв на тиждень, та...
  - Послухай, я тобi позичу грошей, якщо ти...
  - А Дюк був не такий! Вiн нiколи не скупився!
  - Кетi, будь ласка, заспокойся i послухай мене. Я хочу поставити тобi кiлька запитань. Якщо ти менi допоможеш, може, нам вдасться спiймати тих покидькiв, що вбили Дюка. Добре?
  Кетi голосно хлюпа" носом.
  - Гаразд. Запитуйте.
  - Значить, Сiндi сказала, що Дюк просив її за тобою доглянути, якщо з ним щось трапиться, - м'яко почина" Бад. - Як ти дума"ш, чому вiн вважав, що щось може статися? Вiн чогось боявся?
  - Не знаю. Може бути.
  - Чому ти так дума"ш?
  - Вiн останнiм часом став якийсь нервовий.
  - А чому вiн нервувався?
  - Не знаю.
  - Ти його не питала?
  - Вiн казав: "Нiчого страшного, просто справи". Можливо, той "новий грандiозний план", про який говорила Пушинка?
  - Кетi, ти не зна"ш, що за нову справу затiвав Дюк?
  - Не знаю. Вiн зi мною нiколи не говорив про справи. Завжди повторював, що з дiвчатами справи не обговорю". I я знаю, вiн менi залишив бiльше якихось паршивих десяти доларiв!
  Бад простяга" їй свою вiзитку.
  - Тут мiй робочий телефон. Подзвони менi, гаразд?
  - А ще Сiндi сказана, вiн був розмазня i невдаха, - палко продовжу" Кетi, сiпаючи з дивана нi в чому не винного плюшевого ведмедика. - Ну, невдаха, i що? Вiн все одно був класний! У нього був такий гарний шрам на грудях, i така добра посмiшка, i сам вiн був веселий i добрий, i завжди розмовляв зi мною по-людськи, нiколи не бив i не кричав на мене, як тато чи дядько Артур! Вiн був найкращий!
  Бад мовчки стиска" її руку i виходить. Услiд йому з прочинених дверей чу"ться тонкий, захлинаючись плач.
  
  
  
  * * *
  
  
  Повернувшись до машини, Бад обмiркову" перспективи. "Грандiозний план" Дюка, можливий конфлiкт iз хлопцем, у якого вiн викупив Кетi, - зачiпки, звичайно, але дуже слабкi. Дев'яносто дев'ять iз ста, що смертним вироком для сутенера-невдахи стала любов до чилiбургерiв. Ще менше Дюка пiдходить на роль жертви Мел Лансфорд, вiдставний коп. Але може, Сiндi приховала про запас не тiльки грошi Кетi? Що ж, Бад її вiдвiда", витрясе грошi та iнформацiю, закiнчить перевiрку Каткарта i попроситься у Дадлi назад до Чорного мiста.
  До речi: адже в бюлетенi розслiдування, вивiшеному в дiльницi, був один недогляд. Зда"ться, нiхто не оглянув квартиру Дюка. А це варто зробити. Там напевно знайдеться записник, а в нiй, можливо, i iм'я колишнього господаря Кетi, i якiсь натяки на цей горезвiсний "план".
  Бад їде Кахуенгом. На пiвдорозi помiча" за собою червоний седан - зда"ться, бачив його бiля мотеля. Вiн дода" швидкiсть, проїжджа" повз будинок Сiндi, зазначивши, що зеленого "де сото" не бачити. Не видно й седана. Дорогою до Сiлверлейк Бад раз у раз погляда" в дзеркало заднього виду, але хвоста нема". Значить, здалося.
  Будинок 9819, Вандом - квартирка над гаражем - чистий як перший снiг: нi журналiстiв, нi мотузок, що обгороджують мiсце злочину, нi роззяв. Бад акуратно висаджу" дверi та входить.
  Типовий холостяцький барлiг: одна кiмната - вiдразу i вiтальня та спальня, ванна кiмната, крихiтна кухонька. Увiмкнувши свiтло, Бад обшуку" будинок - швидко та ретельно, як навчав його Дадлi.
  Розкладене складане лiжко. Дешевi морськi кра"види на стiнах. Гардероб, стiнна шафа. З одвiркiв ванної та кухнi знятi дверi. Скрiзь стерильна чистота, усi речi на своїх мiсцях. Чи стане "розмазня та невдаха" пiдтримувати в квартирi такий порядок? Ледве. Звертати особливу увагу на дрiбнi невiдповiдностi - цьому його також навчив Дадлi.
  На столi телефон, кiлька олiвцiв. Нотатки нема". Нема" i звичайного зошита з нехитрою сутенерською бухгалтерi"ю. Загалом нiчого, окрiм стопки жовтих сторiнок - округ Лос-Анджелес, округ Рiверсайд, округ Сан-Бернардiно, округ Вентура. "Сан-Берду" вигляда" пошарпаним: схоже, ним часто користувалися. Бад швидко його перегляда". Особливо захопленим вигляда" роздiл "Друкарнi" - загнутi куточки, слiди пальцiв на полях. Жодних позначок. Iнша жертва, Сьюзен Леффертс. родом iз Сан-Берду - але це, швидше за все, нiчого не означа".
  Бад продовжу" огляд. Бiла ванна кiмната, бездоганна кухня, стопка чистих, акуратно складених сорочок у стiннiй шафi. Килим теж чистий, ну, може, трохи брудний по кутах. Не в'яжеться ця чистота та акуратнiсть iз образом Дюка Каткарта. Виразно не в'яжеться. Хтось тут побував - i, схоже, цей "хтось" зна" свою справу.
  У шафi звисають iз вiшалок пiджаки та штани. Ось тут - нiякої акуратностi i близько, все розвiшано абияк. Хтось копався в кишенях? Чи невiдомий вiзитер просто не подбав упорядкувати шафу, i тут все залишилося, як було при господарi?
  Бад оглянув усi кишенi: носовi хустки, дрiбниця, бiльше нiчого. Ось що: вiдбитки пальцiв! Спуска"ться в машину, приносить валiзку з обладнанням, посипа" ручки гардеробу та вiшалки спецiальним порошком. Шафа - таке мiсце: якiсь вiдбитки тут завжди залишаються.
  А ось хрiн. Не залишилось. Вiдбитки старанно стертi - все до одного.
  Сидячи в машинi, Бад розмiркову", що це означа". Сплива" i вiдразу лопа"ться версiя конкурентiв: нiсенiтниця, Дюк - сентиментальний педофiл, якому не вистачило духу вiдправити малолiтню подружку на панель, - i справдi справжнiй невдаха, колегам-сутенерам з ним дiлити нiчого. У квартирi Карткарта не було нiчого, що могло б хоча б побiчно натякнути на зв'язок iз "Новою совою". Значить, негри.
  З iншого боку, якщо хтось обшукав квартиру Дюка - а схоже, що так воно i " - це може бути пов'язане лише з "грандiозним планом", про який говорила Пушинка Ройко.
  Сама вона, схоже, чиста - а ось Солодка Сiндi точно зна" бiльше, нiж каже. До того ж загоїла грошi Кетi. Настав час до неї навiдатися.
  До будинку Сiндi пiд'їхав уже в сутiнках. Зелений "де сото" бiля дверей, з прочиненого вiкна з трiснутим склом долинають недвозначнi стогiн. Бад натиснув плечем на дверi, ввалився всередину.
  Темна передпокiй, з-за дверей: "О-о! О-о!" та лiжковий скрип. Бад зазирнув усередину. Сiндi в лiжку запалю" з якимсь товстуном: лiжко пiд ними ледь не трiщить. На товстунi - шкарпетки з веселими ромбами. Штани Товстуна висять на ручцi дверей. Бад витяг з кишенi гаманець, переклав його до себе в кишеню, потiм з гуркотом вiдчинив дверi.
  Сiндi заверещала благим матом, мужик, нiчого не помiчаючи, продовжував свою справу.
  - А НУ ВIДВАЛИ ВIД МIЙ БАБИ, КОЗЕЛ! - страшним голосом закричав Бад.
  Жирдяй вискочив за дверi як був, притримуючи рукою член, - ледве встиг штани пiдхопити. Сiндi забилася пiд ковдру з головою. Бад узяв зi столу її сумочку, неквапливо розтрощив її. Сiндi заволала як рiзана.
  Бад штовхнув лiжко ногою.
  - Вороги Дюка. Викладай, якщо не хочеш сiсти за проституцiю.
  Сiндi виринула з-пiд ковдри.
  - Не... не знаю.
  - Хрiна з два ти не зна"ш! Гаразд, давай так: хтось обнишпорив хату Дюка. Хто це мiг бути?
  - Н-не знаю.
  - Сiндi, це твiй останнiй шанс. В дiлянцi ви обидвi сказали, що нiчого не зна"те про подруг Каткарта. А потiм Пушинка поїхала додому, а ти - до Кетi Джануей. засунути їй для вiдмазування папiрець у десять баксiв. Про що ти ще промовчала, Сiндi?
  - Послухайте...
  - Розповiдай.
  - Чого розповiдати?
  - Що за план був у Дюка? Хто його вороги? Як звали того хлопця, у якого вiн викупив Кетi.
  - А я знаю!
  - Ну, хоч щось ти зна"ш?
  Сiндi витерла обличчя куточком ковдри. Вигляд у неї ще той: помада розмазалася, туш тече.
  - Ось що: тижнiв зо два тому намалювався якийсь дивний тип. З дiвчатами в барах розмовляв - i все пiд Дюка косив. Типу теж небагатослiвний та дiловий. Я чула, вiн хотiв, щоб дiвчата на нього почали працювати - на виклик. Але це все - новинки старовини, було вже тижнiв зо два як... А до нас з Пушинкою вiн не пiдкочував...
  Може, цей "дивний тип" i копався в Дюковiй шафi i примiряв його одяг?
  - Далi.
  - Та я бiльше нiчого не знаю. Ось усе, що чула.
  - Опиши його.
  - Та я його в очi не бачила.
  - Хто тобi про нього розповiв?
  - Та не пам'ятаю я. Дiвчата в барi балакали.
  - Гаразд, iз цим розiбралися. Тепер розповiдай про план Дюка.
  - Слухайте, мiстере, та який там план! Звичайна балаканина. Дюк був ще ще трепло.
  - Чому ж ти ранiше менi не розповiла?
  - Зна"те приказку: "Про покiйникiв чи добре, чи нiчого"?
  - Ясно. А ти зна"ш, якi умови у жiночiй в'язницi?
  Сiндi, зiтхнувши:
  - Ну добре Добре! Дюку спало на думку заробляти поширенням порнухи. Можете собi таке уявити? Пхати порнуху для збоченцiв! Гидота! Та ми й не говорили про це, а тiльки Дюк сказав, що так, це серйозна справа, i все. А я бiльше цю тему не порушувала, тому що балаканина - вона i " балаканина. А тепер, може, ви звiдси звалите?
  У Бюро щось говорили про порнографiю, розумi" Бад. Начебто Вiддiл вдач над цим працю".
  - Яка саме порнуха?
  - Мiстере, я ж вам сказана: не знаю. Розмова була секунди на двi, не бiльше.
  - Ти вiддаси Кетi грошi, якi тобi залишив Дюк?
  - Ось ще добрий самаритянин знайшовся! Вiддам, вiддам. Якби я вiдразу їй усi грошi вiддала, ця соплюшка вiдразу б все погрохала на журнали з кiнозiрками.
  - Врахуй, я до тебе ще загляну.
  - Ось потiшили так потiшили!
  
  
  
  * * *
  
  
  У першому ж поштовому вiддiленнi Бад вiдправив всю готiвку спецiальною посилкою в мотель "Орхiдея", Кетi Джануей, разом iз набором марок та дружньою запискою. Бiльше чотирьох сотень - для дiвчинки цiлий стан.
  Лише сiм годин. Треба якось убити час, що залишився до зустрiчi з Дадлi. Можна заглянути до Бюро, зайти до Вiддiлу звичаїв, подивитися, чи не з'явилося чогось нового на дошцi оголошень.
  Порнуха займа"ться четвертий вiддiл. Кiфка, Хендерсон, Вiнсеннс, Стейтiс. Усi повiдомляють: жодних слiдiв. Детальний перегляд можна вiдкласти на завтра - все одно, швидше за все, тупикова ниточка. Бад зайшов до Вiддiлу з розслiдування вбивств, набрав номер "Кухнi Ейба".
  - "Кошерна кухня Ейба", - голос Стенса.
  - Дiку, це я.
  - А-а... Перевiря"те мене, офiцере?
  - Кончай блазнювати, Дiк.
  - Нi, Бад, це ти кончай дурити! Ти бiльше не господар. Тепер ти людина Дадлi. Що йому вiд мене треба, га? Не подоба"ться, з ким я керую компанiю? Чи хоче з мене стукача зробити, сподiва"ться, що я розм'якну i тобi проговорюся?
  - Ти знову напився, напарнику.
  - Винятково кошерна випивка! Чу"ш, передай Екслi: Каченя Деннi хоче стрибати з ним ще раз. Я читав у газетах про його старого, про цей його довбаний Фантазiленд. Скажи йому, я прийду на вiдкриття. Скажи, каченя Деннi запрошу" сержанта Еда Екслi, говнососа гребаного, на перший танець!
  - Дiку, пiди проспись!
  - Та йди ти! Скажи, Каченя Деннi спершу зiб'" з нього окуляри, а потiм згорне йому ше...
  - Дiку, чорт тебе бери!
  - Та заткнися ти, Бад! Я читав газети, дивився списки - хто працю" над справою Нiчної сови. Ти, Дадлi Смiт, Екслi та вся Смiтова гоп-компанiя. Ти зараза працю"ш разом з говнососом, який мене звiдти викинув, робиш з ним одну справу i дума"ш...
  Бад жбурнув телефон у вiкно. Вийшов на вулицю великими кроками, зло штурхаючи стiльцi, що пiдвернулися.
  Пiсля "Кривавого Рiздва" його мали викинути з полiцiї разом iз Дiком.
  Його врятував Дадлi.
  А тепер Дадлi просува" у герої Еда Екслi. Вимага", щоб той допитав Iнес Сото та розкрив справу "Нiчної сови". Для Iнес допит - повернення до пекла; але кого це хвилю"?
  Ти бiльше собi не господар, - так сказав Дiк. - Ти бiльше не господар. Тепер ти людина Дадлi".
  З цим Каткарт явно щось нечисто. А значить, " Шанс - нехай лише один iз ста, - що бiйня у "Нiчнiй совi" не просто справа рук вiдморожених грабiжникiв. Якщо Бад розкри" цю справу, то зможе вiдтiснити Екслi. I, можливо, допомогти Стенсу.
  А це означа": якщо щось дiзна"ться про порнух - не дiлитися цим з Отелом вдач; приховувати знайденi докази вiд Дадлi.
  ВИСТАЧИТЬ МАХАТИ КУЛАКАМИ. ПОРА ТЕБЕ, БАД УАЙТ, СТАТИ СПРАВЖНIМ ДЕТЕКТИВОМ. ПОЧИНАЙ ПРАЦЮВАТИ В ОДИНИНКУ.
  Страшна ця справа. I темне. Адже Дадлi вiн зобов'язаний багатьом.
  Дадлi людина небезпечна. Небезпечнiший за самого Бада, хоч нема" людини на землi, якої б Бад боявся. Страшенно небезпечний. Особливо для тих, хто вста" на шляху.
  
  
  РОЗДIЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
  
  
  Рей Лiнкер веде Еда Екслi по "Нiчнiй совi", реконструю" перебiг подiй.
  - Загалом, гадаю, було все так. Цi тро" входять та показують стовбури. Одна людина бере на мушку офiцiантку, кухарка та касирку. Б'" Донну Де Лука прикладом обрiзу по головi - ось тут бiля каси ми знайшли шматочок шкiри з її волоссям. Вона вiдда" йому грошi з каси та сумочки. Вiн заштовху" її i Петтi Чезiмард у комору, по дорозi захоплю" з кухнi Гiлберта Ескобара. Гiлберт без бою не зда"ться - ось слiди, тут його тягли, плюс зверни увагу на розкиданi по пiдлозi каструлi та сковорiдки. Ось його б'ють прикладом по головi: бачиш, калюжка кровi обведена крейдою? Сейф у них перебува" пiд стiйкою. Одна з жертв його вiдкрива" - помiч монети на пiдлозi. Гiлберт продовжу" чинити опiр, його знову б'ють прикладом. Бачиш коло на пiдлозi, де написано 1-А? Тут ми знайшли три золотi зуби. Iдентифiкували - все одно, зуби належали Гiлберту Луїсу Ескобару. Тут починаються характернi слiди, нiби тягли тiло: старовина Гiл вирубався. Отже, пiдозрюваний номер один заганя" у пiдсобку жертви номер один, два та три.
  Вони повертаються до зали. Сьогоднi, через три днi, ресторан досi опечатаний, i бiля вiкон, як i ранiше, юрмляться цiкавi. Пiнкер не замовка":
  - Тим часом начiтники номер два та три обробляють жертв номер чотири, п'ять та шiсть. Слiди звiдси теж ведуть у пiдсобку, а битий посуд та залишки їжi на пiдлозi говорять самi за себе. Неозбро"ним оком не видно - лiнолеум дуже темний, але пiд двома столиками знайденi калюжi кровi: Лансфорд i Каткарт теж одержали прикладами по головi. Хто " хто, ми з'ясували групу кровi. Каткарт сидiв за столом номер два, Лансфорд - за столом номер один. А зараз...
  - Вiдбитки пальцiв iз посуду знiмали? - вклиню"ться Ед.
  Пiнкер кива".
  - В основному все змащене, тiльки на тарiлцi Лансфорда залишилися два чiткi вiдбитки. За ним його й iдентифiкували - порiвняли з вiдбитками, що збереглися у картотецi полiцiї Лос-Анджелеса. У Каткарта та Сьюзен Леффертс вiд рук нiчого не залишилося, за вiдбитками нiчого не розiбрати. Особу Каткарта встановили частково по зубах, частково на тюремнiй медичнiй картi, де описанi його прикмети. Леффертс - тiльки по зубах. А тепер дивись: бачиш туфлю на пiдлозi?
  - Бачу.
  - Судячи з усього, Леффертс рвонулася за допомогою до Каткарта, що сидiв за сусiднiм столиком. Не схоже, щоб вони були знайомi чи ще що - мабуть просто запанiкувала. Почала кричати, i один iз грабiжникiв заткнув їй рот пачкою серветок, якi взяв ось iз цього ящика. Док Лейман при розтинi знайшов цi серветки в її горлi: каже, до того часу, як почалася стрiлянина, вона, швидше за все, вже задихнулася. Отже, Каткарта та Леффертс тягнуть у ту саму комору. Лансфорд iде сам: бiдолаха, мабуть, ще сподiвався залишитися живим. У коморi всiх обшукують, вiдбирають сумочки та гаманцi - ми знайшли в калюжi кровi уривок прав водiя Ескобара, а також шiсть використаних берушiв. у грабiжникiв вистачило розуму захистити вуха.
  Ось це в картину не вклада"ться, дума" Ед. Така передбачливiсть його кольоровим не по зубах.
  - I все це зробили лише три людини?
  - Як бачиш, - знизу" плечима Пiнкер. - А ти що, дума"ш, хтось iз жертв знав когось iз убивць?
  - Розумiю, це дуже малоймовiрно.
  - Хочеш оглянути пiдсобку? Якщо хочеш, пiдемо зараз: я обiцяв власниковi до завтрашнього дня звiльнити примiщення.
  - Я тi"ї ночi все оглянув.
  - А я бачив фотографiї. Господи Iсусе, нiколи не скажеш, що це були люди! Ти зараз перевiря"ш Леффертс, правда?
  До скла з того боку припала молода мексиканочка, схожа на Iнес Сото. Ед зустрiвся з нею поглядом, i дiвчина посмiхнулася до нього.
  - Правильно.
  - Ну i як?
  - Нiяк. Цiлий день проторчав у Сан-Бернардiно i нiчого не досяг. Вона жила з матiр'ю. Мати зараз на заспокiйливих, допитувати її не можна. Розпитав сусiдiв - дiзнався тiльки, що Сьюзен страждала безсонням i ночами безперервно слухала радiо. Дружкiв її нiхто не пригада", про ворогiв теж нiхто не чув. Перевiрив її квартиру в Лос-Анджелесi - звичайнiсiнька квартира найпростiшої тридцятирiчної продавщицi. Хтось iз сусiдiв згадав, що вона, мовляв, була дiвчина з вогником - Якось на парi виконала у грецькому ресторанi танець живота. Але i в цьому нема" нiчого пiдозрiлого.
  - Виходить, ми знову поверта"мось до наших негрiв.
  - Схоже, що так.
  - А що з машиною? Зi збро"ю?
  - Поки нiчого. Хлопцi з 77-го обшукують смiтт"вi баки та стiчнi труби у пошуках сумочок та гаманцiв. Але й знаю, що може розсунути вперед.
  - Пошук стрiляних гiльз у Грiффiт-парку? - посмiха"ться Пiнкер.
  Ед поверта"ться до вiкна - але мексиканочки, схожої на Iнес, вже не видно.
  - Якщо знайдемо гiльзи, стане ясно, чи нашi негри стрiляли чи якiсь iншi.
  - Сержант, робiтка буде ще та!
  - Знаю. Я вам допоможу.
  Пiнкер дивиться на годинник.
  - Зараз половина одинадцятої. Я перегляну рапорти про стрiлянину, намагатимуся зрозумiти, де саме це вiдбувалося. Зустрiча"мось завтра на свiтанку. Захоплю iз собою взвод саперiв. Зна"ш паркування бiля Обсерваторiї?
  - Домовилися.
  - Дозвол у лейтенанта Смiта запитувати?
  - Розпорядися вiд мого iменi, гаразд? Я доповiм прямо Паркеру.
  - Значить, у парку на свiтанку. I одягни щось гiрше: робота ма" бути брудна.
  
  
  
  * * *
  
  
  Повечеряв Ед у китайському ресторанi на Альварадо. Вiн знав, чому поїхав у цей бiк: "Цариця ангелiв" недалеко, а Iнес Сото, швидше за все, ще не спить. Сьогоднi вiн дзвонив до лiкарнi: Iнес видужу", батьки її не вiдвiдують. Дзвонила сестра, сказала, що батько i мати у всьому звинувачують її саму - мовляв, "напросилася": одягалася зухвало i поводилася занадто вiльно. Дiзнавшись, що Iнес любить м'якi iграшки, Ед вирушив у магазин i накурив їй плюшевих звiрiв. Почасти щоб полегшити сво" сумлiння, частково з розрахунком: вона потрiбна йому, страшенно потрiбна - основна свiдок у його першiй серйознiй справi.
  Але насправдi це не головне. Вiн хоче їй сподобатися. Хоче стерти з її думок та зi сво"ї пам'ятi цi шiсть слiв, якi не дають йому спокою: "Офiцер Уайт - ось хто справжнiй герой!"
  Останню чашку чаю Ед пив не поспiшаючи. Шви швидко гоилися, i дантист свою роботу виконав на совiсть. Вiд хлопцiв зi служби шерифа вiн сьогоднi отримав повiдомлення: Дiк Стенс спiлку"ться з карними злочинцями, якi вiдсидiли за озбро"ний грабiж, гра" на стрибках через букмекерiв, отриму" зарплату готiвкою i часто навiду"ться у веселi будинки. Залиша"ться застигнути його на мiсцi порушення i брязнути в Управлiння покарань - i на Стенса чека" в'язниця.
  Це добре.
  I все ж таки Iнес назвала геро"м Бада Уайта. А коли дивилася йому, Еду, в обличчя, в її очах палала ненависть.
  Розплатившись. Ед попрямував до "Царицi ангелiв".
  
  
  
  * * *
  
  
  Тут йому зустрiвся Бад Уайт.
  Вони зiткнулися бiля лiфта. Уайт заговорив першим.
  - Екслi, кар'"ра твоя нiкуди не втече. Дай їй поспати.
  - А ти що тут робиш?
  - Всяко не змушую її свiдчити. Дай їй спокiй, Екслi, ще встигнеш сво" взяти.
  - Я просто зайшов її вiдвiдати.
  - Вона тебе бачить наскрiзь, Екслi. I плюшевими ведмедиками ти її не купиш.
  - Не розумiю тебе, Уайт. Ти не хочеш, щоб справа розкрилася? Чи просто сердишся вiд того, що пристрелити бiльше нема кого?
  - У всякому разi, я нiколи своїх не продавав i начальству дупу не лизав!
  - Так, все-таки що ти тут робиш? Може, адресою помилився - бордель з iншого боку.
  - За iнших обставин я б тебе по стiнi розмазав.
  - Я до вас зi Стенслендом ще дiстануся. Обидва ви отрима"те, що заслужили!
  - Спробуй! Засикло ти, а не герой вiйни! У вiйну вiн iз японцями грав! "Падай, ти вбитий!"
  Ед здригнувся, а Бад насмiшкувато йому пiдморгнув.
  Всю дорогу до палати Iнес Еда трясло. Бiля дверей зупинився, обережно зазирнув усередину, а потiм уже постукав.
  Iнес, лежачи в лiжку, чита" журнал. Плюшевi звiрятка розкиданi по пiдлозi. У лiжку поряд з дiвчиною лежить Бiльченя Скутер.
  Пiдвела голову, зустрiлася з ним поглядом. Спокiйно та твердо:
  - Нi.
  Ед помiтив, що синцi її зблiдли, але вираз обличчя, як i ранiше, суворий.
  - Що нi, мiс Сото?
  - Нi, я не даватиму свiдчень.
  - Навiть на кiлька запитань не дайте вiдповiдi?
  - Жодного.
  Ед висунув стiлець i сiв бiля лiжка.
  - Ви, зда"ться, не враженi моїм пiзнiм вiзитом?
  Насмiхаючись:
  - Нi, сержант Екслi, ваш пiзнiй вiзит мене анiтрохи не здивував. - Кивнула у бiк iграшок на пiдлозi: - Хто за це заплатив? Окружний прокурор?
  - Нi я. Елiс Лоу був у вас?
  - Так, i йому я теж вiдповiла "нi". Сказала: тро" negritos putas схопили мене, пустили по колу, потiм взяли грошi в iнших putos i залишили з тим puto, якого застрелив офiцер Уайт. А жодних подробиць я не пам'ятаю, не хочу згадувати i не згадуватиму. От i все. Абсолютно.
  - Мiс Сото, я просто зайшов вас провiдати...
  Вона смi"ться йому в обличчя.
  - А хочете знати, що було далi? Через годину пiсля того, як мене привезли, дзвонить мiй братик Хуан i каже, що додому я можу не повертатися, бо зганьбила сiм'ю. Потiм з'явля"ться puto мiстер Лоу i обiця" влаштувати мене в готель, якщо я погоджуся спiвпрацювати з полiцi"ю. А пiд кiнець менi привозять iз магазину цих puto звiрiв i кажуть, що це подарунок вiд такого симпатичного полiцейського в окулярах. Я в коледжi навчаюсь, сержант. Думали, я не зможу два помножити на два?
  - А цього ви не викинули, - зауважу" Ед, вказавши на Бiльчонка Скутера.
  - Так, його не викинула.
  - Любите мультфiльми Дiтерлiнг?
  - I що, коли так?
  - Просто запитую. А яке мiсце у вашiй таблицi множення посiда" Бад Уайт?
  Iнес вiдверта"ться, почина" збивати подушку.
  - Вiн убив цього пiдонка. Заради мене.
  - Не заради вас. Уайту просто подоба"ться вбивати.
  - А менi начхати! Головне, що цей puto мертвий. Офiцер Уайт зайшов мене вiдвiдати. Попередив, що ви з Лоу мене в спокої не дасте. Сказав, що краще було б свiдчити, але не тиснув на мене. I ще зна"те що, пане тихоня? Вiн вас ненавидить!
  - А ви розумна дiвчина, Iнесе.
  - Для мексиканки, ви хочете сказати?
  - Нi. Просто розумна. I ще вам зараз дуже самотньо. Настiльки, що ви радi будь-якому суспiльству - навiть мо"му. Iнакше давно б попросили мене пiти.
  - I що, коли так? - Запиту" Iнес, жбурнувши журнал на пiдлогу.
  Ед пiднiма" його. Загнутi сторiнки зi статтею про будiвництво Фантазiленду.
  - Я попрошу окружного прокурора, щоб вiн дав вам час одужати i прийти до тями. I ще порекомендую, щоб коли справа дiйде до суду, вам дозволили обмежитися письмовими свiдченнями. Якщо ми матимемо достатньо iнших доказiв у справi "Нiчної сови", то, можливо, вашi свiдчення взагалi не знадобляться. А якщо ви не хочете бiльше мене бачити, скажiть - я пiду i нiколи не повернуся.
  Довге мовчання.
  - Все одно менi тепер йти нiкуди, - каже нарештi Iнес.
  - Ви читали статтю про Фантазiленд?
  - Так.
  - Чи бачили там iм'я: Престон Екслi?
  - Так.
  - Це мiй батько.
  - I що? Я вже зрозумiла, що ви багатенький, раз стiльки грошей кида"те на iграшки. I що з того? Куди ж менi тепер iти?
  Ед пiдводиться, спершись на поручнi лiкарняного лiжка.
  - У мене " мисливський будиночок на озерi Ерроухед. Можете прожити там. Обiцяю, я пальцем до вас не доторкнусь. I ще: я вiзьму вас iз собою на вiдкриття Фантазiленду.
  - Як же я пiду... з таким волоссям? - Iнес проводить долонею по своїй обритiй головi.
  - Я куплю вам найкрасивiший капелюшок.
  I тут Iнес лама"ться: притиснувши до себе Бельчонка Скутера, почина" плакати так, немов у неї розрива"ться серце.
  
  
  
  * * *
  
  
  Всю нiч Еду снилася Iнес: обличчя її зливалося з обличчями iнших жiнок, а часом - з образом матерi. Сонний i втомлений, зустрiвся вiн на свiтанку з Ре"м Лiнкером та його саперами. Рей усе забезпечив: лiхтарi, лопати, металошукачi. На його прохання Вiддiл зв'язкiв iз громадськiстю поширив звернення до всiх свiдкiв стрiлянини у Грiффiт-парку з проханням допомогти в упiзнаннi пiдозрюваних у хулiганських дiях. Роздiлив на квадрати мiсцевiсть - усi крутi схили пагорбiв, покритi густим шаром бруду. Люди водили над землею металошукачами. Там, де прилад починав цокати, заходилися копати. Знаходили монети, банки з-пiд пива, одного разу вiдкопали револьвер тридцять другого калiбру. Спливав годинник, сонце перевалило за полудень. Ед працював не жалiючи себе - з непокритою головою, ризикуючи отримати сонячний удар, дихаючи пилом. Думки його крутилися навколо жiнок, яких вiн колись знав, i незмiнно поверталися до Iнеса.
  Енн зi школи Мальборо. З нею вiн познайомився на Шкiльному балi, а потiм кохайся в "доджi" тридцять восьмого року, упираючись ногами в дверцята при кожному поштовху. Пеннi - однокурсниця: ромовий пунш у гуртожитку, квапливе сполучення на задньому дворi. Вiйна, турне країною: низка полум'яних патрiоток, якi тiльки й мрiють лягти в лiжко з геро"м. Одна нiч з жiнкою старшою за нього - диспетчером Центрального вiддiлу. Вiн уже не пам'ятав їхнiх облич: про кого б не подумав - перед очима вставало обличчя Iнес. Вiн уявляв її без синцiв та без лiкарняного одягу. Його хитало вiд втоми, спека i розпалена уява кружляли голову - але Ед був щасливий.
  Потiм настав час, коли вiн уже не мiг думати нi про Iнеса, нi про щось iнше - просто тупо, як автомат, виконував свою роботу. А потiм почулися радiснi вигуки, i хтось поклав руку йому на плече.
  Ед пiдняв очi. Перед ним стояв Рей Пiнкер: в однiй руцi - двi стрiлянi гiльзи, в iншiй - збiльшена фотографiя гiльзи, знайдена в "Нiчнiй совi". Не потрiбно експертизи, щоб помiтити: слiди вiд бойка ударника на гiльзах абсолютно збiгаються.
  
  
  Роздiл двадцять п'ятий
  
  
  Вже два днi Джек йде слiдом "Флер-де-Лiс" - i багато часу витратив марно.
  За два днi - лише один пiдозрюваний: Ламар Хiнтон, двадцять шiсть рокiв, заарештований за збройний напад, вiдсидiв два роки в Чино, випущений достроково 3/1/1951. Останн" мiсце роботи - установник телефонних апаратiв у "Пасiфiк - Коуст Беллз". Iнспектор iз нагляду пiдозрю", що Хiнтон пiдробля" встановленням "жучкiв" на телефонних лiнiях букмекерiв. По фотографiї Джек дiзнався того качка, що приїжджав до Тiммi Валберна.
  Два днi, i поки ситуацiя патова: справа про порнографiю може стати для нього омрiяним квитком назад до Вiддiлу наркотикiв - але в цiй справi замiшанi Тiммi Валберн та Бiллi Дiтерлiнг, гомики з великими зв'язками, здатнi розтерти на порошок всю його голлiвудську кар'"ру.
  Два днi нудної кабiнетної роботи, заходи з рiзних бокiв. Перегляд звiтiв про нещодавнi арешти, бесiди iз заарештованими. Нi, нiхто не купував порнуху - а якщо й купував, не зiзна"ться. Перший день пройшов даремно. Одне втiша": суперники - Кiфка, Хендерсон,
  Стейтiс теж нiчого не домоглися. А Расс Мiллард прагне брати участь у розслiдуваннi "Нiчної сови", тож до порнографiї йому справи нема".
  Тiльки в серединi другого дня Джек потрапив у цiль - натрапив на Ламара Хiнтона, качка-телефонiста.
  I всi два днi невтомно копався в пам'ятi, намагаючись згадати, чому ж таким знайомим зда"ться ця назва - Флер-де-Лiс.
  I раптом осяяло.
  Святвечiр п'ятдесят перший, якраз перед "Кровавим Рiздвом". Сiл Хадженс пiдкинув iнформацiю про двох акторiв-наркоманiв - i якраз у квартирi у закоханої парочки Джек знайшов вiзитку "Флер-де-Лiс". Подивився i забув.
  Голос Сила: "У всiх у нас свої секрети, Джек".
  I все-таки Джек опановано рвався вперед, нiби його тягло течi"ю. Вiн ма" дiзнатися, хто випуска" цю порнуху. Повинен. Хоча б для того, щоб знов навчитися спокiйно спати ночами.
  Вечiр другого дня провiв у компанiї "П. К. Беллз". Переглядав списки службовцiв, порiвнював iз полiцейськими дось". Так i вийшов на Ламара Хiнтона.
  У чергуваннi всi розмови - про "Нiчну сову". Про порнуху всi забули. I тiльки вiн, Переможець iз Великої Букви...
  Перед очима - оргiї з чорнильною кров'ю.
  Не думати. Чи не згадувати. Дiяти.
  
  
  
  * * *
  
  
  Сьогоднiшнiй маршрут Хiнтона: Говер, Ла Брей. Франклiн. Голлiвуд Резервуар. Встановлення телефонiв в Крестон-драйв та Норт-Iвар. На автомобiльнiй картi Джек знайшов Крестон: Голлiвуд-Хiллз, крута, звивиста дорога вгору пагорбом, а там - глухий кут.
  У псевдофранцузького "шато" притулилася вантажiвка з емблемою телефонної компанiї. Навпаки, через вулицю, прикручу" дроти до стовпа Ламар Хiнтон. Величезний незграбний мужик на стовпi в яскравому свiтлi дня - щось абсурдне, що майже ляка" в цiй картинi.
  Дверi фургона вiдчиненi. Джек зазира" всередину - iнструменти, телефоннi книги, пара альбомiв Спейда Кулi. Жодних пiдозрiлих коричневих пакетiв. Ламар витрiща"ться на нього зi стовпа - Джек демонстру" йому полiцейський жетон.
  Хiнтон зiсковзу" по стовпу вниз: зрiст - близько шести з половиною футiв, свiтле волосся, м'язи на м'язах.
  - Ви з Д-дострокового вiддiлу?
  - Полiцiя Лос-Анджелеса.
  - Т-так ви не перевiряти мене прийшли?
  - Нi. Я прийшов допомогти тобi не загримiти назад у в'язницю.
  - А що...
  - Твiй iнспектор незадоволений тво"ю роботою, Ламаре. Вважа", що ти використову"ш її як прикриття, щоб займатися незаконним прослуховуванням.
  Хiнтон важко замислю"ться. М'язи ходять ходуном, на гладкому лобi позначаються тектонiчнi зрушення.
  - "Флер-де-Лiс", - каже Джек. - "Все, що забажа"те". Ти ж не бажа"ш знову опинитися за ґратами? Викладай усе, що зна"ш, чи повернешся до Чино.
  - Так це ви вломилися в мою машину! - розумi" Ламар.
  - Ну ти прямо Ейнштейн! А тепер використовуй свої генiальнi мiзки i подумай, що тобi вигiднiше - дати iнформацiю чи промовчати та потрапити до в'язницi.
  Хiнтон важко переступа" з ноги на ногу, i Джек демонстративно кладе руку на ручку револьвера.
  - "Флер-де-Лiс". Хто власник, як влаштований бiзнес, що ти прода"ш? Дiтерлiнг та Валберн. Розповiда"ш усе - i ми розлуча"мось назавжди.
  Хiнтон знову занурю"ться у роздуми. Дума" вiн усiм тiлом: пiд футболкою наливаються i ходять хвилями могутнi м'язовi горби. Джек витяга" порножурнал, тиця" йому в обличчя яскравою оргi"ю.
  - Участь у злочинному спiвтовариствi, створеному з метою поширення порнографiї, а також зберiгання та розповсюдження наркотичних речовин. Якщо сядеш - сидiтимеш, мати твою, до двохтисячного року! А тепер викладай: ти розвозиш це лайно для Флер-де-Лiс?
  Хiнтон кива".
  - Ага.
  - Розумниця. Хто його випуска"?
  - Н-не знаю. Правда, чес-слово, не знаю!
  - Хто для нього позу"?
  - Н-не знаю, я т-тiльки розводжу.
  - Бiллi Дiтерлiнг i Тiммi Валберн. Що про них скажеш?
  - П-просто клi"нти. Г-гомiки. Зна"те, вони люблять такi фотки з блакитними...
  - Гомiки люблять фотки з блакитними! Ламаре, я вражений твоїм iнтелектом. А тепер, увага, питання на мiльйон доларiв: хто ...
  - Офiцер, будь ласка, не треба!
  Джек виразно струшу" револьвером.
  - Хочеш вирушити до Чино наступним поїздом?
  - Н-нi.
  - Тодi вiдповiдай.
  Хiнтон хапа"ться за стовп, немов потопаючий за соломинку.
  - П-пiрс Петчетт. У нього начебто якийсь легальний б-бiзнес. Ось вiн i заправля".
  - Опис, номер телефону, адреса.
  - Рокiв п'ятдесят з чимось. Живе начебто у Брентвудi. Т-телефону не знаю - вiн менi платить поштовими переказами.
  - Що ще зна"ш? Давай-давай, не тиснися.
  - Ну вiн... це... п-поставля" дiвок, котрi до-ко-сять пiд до-кiнозiрок. Багатий. Я сам його бачив лише один раз.
  - Хто тебе з ним звiв?
  - Один п-хлопець, Честере. На "Берегу Мускулов" познайомилися [33] .
  - Як прiзвище Честера?
  - Н-не знаю.
  - Хто ще працю" на Петчеттi?
  - Н-не знаю.
  - Що пропону" клi"нтам "Флер-де-Лiс"?
  - Все, що побажа"те.
  - Рекламнi слогани мене не цiкавлять. Конкретнiше.
  Страх у Хiнтона потроху мина", на змiну йому наближа"ться гнiв.
  - Д-да все, що завгодно! Д-дiвки, п-хлопцi, випивка, наркоту, журнали з к-картинками, нашийники, хлистi всякi...
  - Добре, зрозумiло. Хто ще займа"ться доставкою?
  - Т-тiльки ми з Честером. Вiн працю" вдень, а я вечорами. Але я Честера закладати не...
  - Де живе Честер?
  - Н-не знаю!
  - Добре-добре, вiрю. Послугами "Флер-де-Лiс" користуються багатi та знаменитi, чи не так?
  - Т-точно.
  Платiвки у нього в багажнику.
  - Спейд Кулi - ваш клi"нт?
  - Н-нi, це менi його басист подарував, Берт Перкiнс. Ми з ним... ну, т-типу знайомi.
  - Зрозумiло, клi"нт. Iмена iнших клi"нтiв. Колись.
  Потужнi ручища Хiнтона судомно стискають стовп. Джек розумi": велетень готовий зiрватись iз ланцюга - i тодi навiть револьвер його не вряту".
  - Ти сьогоднi працю"ш?
  - Д-так.
  - Адреса, звiдки забира"ш товар?
  - Н-не треба... п-будь ласка!
  Джек швидко обшуку" його кишенi: гаманець, дрiбниця, якась мазь для качкiв, щоб тiло блищало, ключ. Пiднiма" ключ, показу" Хiнтон. Той зненацька б'"ться головою об стовп - бам-бам. Кров на стовпi.
  - Адреса, швидко. I я пiду.
  Бам-бам - кров на лобi амбала.
  - Черамойя, п'ятдесят два шiстдесят один б-бе.
  Джек жбурля" гаманець, дрiбницю та мазь на землю.
  - Сьогоднi ти там не з'явишся. Подзвониш сво"му iнспектору, передаси, що ти менi допомiг, але тепер тобi треба на якийсь час забратися з мiста. Формально нехай вiзьмуть тебе за порушення умовно-дострокового режиму звiльнення. У цiй справi ти чистий. Коли дiйде справа до Петчетта. я дам йому зрозумiти, що продав його хтось iз натурникiв. I врахуй: спробу"ш винести товар - решту життя проведеш у Чино.
  - Н-но в-ви ж обiцяли ...
  Джек стриба" у машину, тисне на газ. Хiнтон б'" пудовими кулачищами по стовпу.
  
  
  
  * * *
  
  
  Пiрс Петчетт, рокiв п'ятдесят iз чимось, "начебто в нього якийсь легальний бiзнес".
  З автомата Джек дзвонить до архiву та дорожньої полiцiї. Iм'я: Пiрс Морхаус Петчегг. Дата народження: 30/6/1902; мiсце народження: Гросс-Пойнт, Мiчiган. Приводiв у полiцiю нема". Адреса: 1184, Гретна-Грiн, Брентвуд. З 1931 року - три штрафи за дрiбнi порушення правил дорожнього руху.
  Не густо. Тепер спробу"мо розговорити Сiда Хадженса - вiн явно щось зна", але мовчить. У Сiда зайнято. Джек дзвонить Мортi Бендiшу до "Мiрору".
  - Вiддiл мiського життя, Бендiш.
  - Мортi, це Джек Вiнсеннс.
  - О, Переможець iз Великої Букви! Джеку, коли ж повернешся до команди борцiв iз наркотою? Мої читачi за тобою скучили!
  Мортi не терпиться отримати щось смажене.
  - Як тiльки наш чистоплюй Мiллард спроможеться мене вiдпустити. А це станеться, якщо я розкрию для нього якийсь цiкавий дiлок. I ти менi можеш допомогти.
  - Продовжуй. Я вся увага.
  - Пiрс Петчетг. Тобi це iм'я про щось говорить?
  Бендiш свиснув.
  - I що в тебе на нього?
  - Поки не можу сказати. Але, якщо все пiдтвердиться, на тебе чека" ексклюзив.
  - Ранiше, нiж Сiда?
  - Саме. А тепер я вся увага.
  Мортi знову присвисту".
  - У мене про нього небагато iнформацiї - але дещо цiкаве знайдеться. Петчетт - чоловiк видний, справжнiй красень. Рокiв п'ятдесяти, але вигляда", нiби йому нема й сорока. Приїхав до Лос-Анджелеса рокiв тридцять п'ять тому. Фахiвець з дзюдо або джиу-джитсу - щось таке. За освiтою начебто хiмiк, нiби займався фармацевтикою. Кошту" купу доларiв. Кажуть, трима" позичкову касу - позича" грошi бiзнесменам пiд тридцять вiдсоткiв та запоруку частки у справi. Ще я знаю, що вiн голлiвудський завсiдник, з багатьма в Iндустрiї на короткiй нозi, сам профiнансував кiлька фiльмiв. Цiкаво, га? А тепер слухай далi: ходять чутки, що вiн нюха" порошок i час вiд часу вiдпочива" в клiнiцi Террi Лакса. Щоправда чи нi, не знаю. Але, зважаючи на все, цей Петчетт - з тих ключових фiгур, якi намагаються триматися в тiнi.
  Террi Лакс - пластичний хiрург, який працю" з кiнозiрками. Кажуть, у лiкарнi у нього вiдбува"ться багато цiкавого: пiдпiльнi аборти, та"мний висновок iз запою, зняття героїнової ломки... за допомогою героїну. Втiм, Террi безкоштовно користу"ться лос-анджелеських полiтиканiв, тож копи до нього в клiнiку i не заглядають.
  - Мортi, це все, що ма"ш?
  - А тобi мало? Що ж, чого я не знаю, напевно зна" Сiд. Подзвони йому, тiльки пам'ятай: ексклюзив ти обiцяв менi.
  Джек вiша" слухавку та набира" номер Сiда Хадженса.
  - "Строго секретно", конфiденцiйно, без протоколу...
  - Це Вiнсеннс.
  - Джекi! Що, хочеш розповiсти старому Сiдстеру. хто перестрiляв вiдвiдувачiв у "Нiчнiй совi"?
  - Поки що нi, але тримаю вухо гостро.
  - Тодi, може, щось про наркоту? Давно хочу написати велику оглядову статтю про наркоманiв - чорнi джазовi музиканти, кiнозiрки... ще намагатимусь пов'язати цю справу з комунiстами - сам розумi"ш, пiсля справи Розенбергiв публiка вiд одного слова "комуняка" п'ятою писа". Як гада"ш, цiкаво вийде?
  - Звучить багатообiцяюче. Сiд, ти чув про людину на iм'я Пiрс Петчетт?
  Мовчання - на кiлька секунд довше, нiж потрiбно, а потiм - надто вже бадьоро та енергiйно, надто по-сидiвськи:
  - Джекi, все, що я про нього знаю, - що цей хлопець дуже багатий. Вiн iз тих, кого я називаю безбарвними: не червоний, не блакитний, навiть не пов'язаний нi з ким iз персонажiв, здатних забезпечити добрий смачний скандальчик. А вiд кого ти про нього почув?
  Бреше. Джек нутром вiдчував: бреше.
  - Вiд розповсюджувача порнушки.
  У трубцi - трiск перешкод та важке дихання.
  - Джеку, порнухою цiкавляться недоробки, яким не дають живi баби. Залиш ти цi справи. А коли щось намалю"ться, пов'язане з тво"ю роботою, дзвони.
  Клацання та короткi гудки. Вам! Немов зачинилися дверi, що назавжди вiдрiзали Джека вiд свiту. Не пiдiбрати вiдмичку, не вибити плечем. I на дверях цих - вогняними лiтерами - "МАЛIБУ РАНДЄВУ".
  
  
  
  * * *
  
  
  У Вiддiлi вдач пусто, тiльки в вбиральнi перемовляються Расс Мiллард i Тад Грiн. Джек перевiря" Дошку оголошень - жодних новин. З гардеробної до нього долинають голоси: зрозумiло, йдеться про "Нiчну сову".
  - Рас, я знаю, ти хочеш зайнятися цi"ю справою. Але Паркер хоче, щоб ним займався Дадлi.
  - Шеф, Дадлi надто самовпевнений. Рано вiн заспокоївся на цих неграх. Ти сам розумi"ш, що зарано.
  - Ти, капiтане, назива"ш мене "шефом", коли тобi щось вiд мене треба.
  Мiллард смi"ться.
  - Тад, сапери знайшли у Грiффiт-парку стрiлянi гiльзи. А нещодавно я чув, що хлопцi з 77-го виявили сумочки та гаманцi. Це правда?
  - Так, годину тому, у каналiзацiї. Все в запеклiй кровi, вiдбитки пальцiв стертi. Експертиза визначила, що кров на речових доках вiдповiда" групi кровi жертв. Це кольоровi, рос. Точно.
  - Може, й кольоровi. Але не тi, що сидять у нас. Подумай сам: викрадають дiвчину, гвалтують, продають друзям, а пiсля цього тягнуться через все мiсто до Голлiвуду та влаштовують стрiлянину у "Нiчнiй совi". При тому, що дво" з них нажралися барбiтуратiв. Як ти собi це уявля"ш?
  - Згоден, таке уявити важко. Очевидно, Iнес Сото зґвалтували не вони. I нам треба з'ясувати, хто. На жаль, вона не хоче говорити, але над нею працю" Ед Екслi, а Ед у своїй справi майстер.
  - Тад, я не вламуватимуся в амбiцiю. Я капiтан, Дад - лейтенант. Ми можемо працювати над дiлом разом.
  - Мене турбу" тво" серце.
  - По-тво"му, через нiсенiтний iнфаркт п'ятирiчної давностi я став iнвалiдом!
  - Так i бути, - смi"ться Грiн, - поговорю з Паркером. Господи Iсусе, ти та Дадлi - ну i парочка!
  Тим часом Джек знаходить у коморi те, що хотiв: магнiтофон для запису з телефону та навушники. Не бажаючи привертати до себе увагу, виходить крадучись, через бiчнi дверi.
  
  
  
  * * *
  
  
  На Черамойя-авеню - Голiвуд, у кварталi вiд Франклiн, - Джек пiд'їжджа" вже у сутiнках. Двоповерховий тюдорiвський будинок за номером 5261: двi квартири внизу, двi вгорi. Свiтло не горить, мабуть, Честер свою змiну вже вiдпрацював. Джек натиска" дзвiнок У нема" вiдповiдi. Приклада" вухо до дверей, чека" - жодного звуку. Обережно вiдчиня" дверi ключем.
  В яблучко! З першого погляду ясно, що Хiнтон його не пiдвiв. Справжня мрiя збоченця: вiд пiдлоги до стелi - полицi, забитi специфiчним добром.
  Першосортна марихуана. Таблетки - бензедрiн, амфетамiни, "червонi дияволи", "жовтi пiджаки", "синi небеса". Цивiльнi препарати: лауданум, кодеїн. Звуковi назви: "Дорога до мрiї", "Голлiвудський схiд", "Марсiанський мiсяць". Абсент, чистий спирт - пiнтами, квартами, напiвгалонами. Ефiр, розфасований кокаїн та героїн. Котушки та котушки фiльмiв з виразними назвами: "Мiстер Великий Член", "Анальне кохання", "Зламана цiлка", "Груповуха", "Гвалт у жiночiй школi", "Клуб ґвалтiвникiв", "Мiнетниця-дiвина", "Гаряче негритянське кохання" ", "Трахни мене сьогоднi вночi", "Гаряча попка Сьюзi", "Чоловiча пристрасть", "Кохання в роздягальнi", "Виси насухо", "Iсус натягу" Папу", "Мiне в раю", "У Роттердам через Поппенгаген", "Розпусний ротвейлер Рекс". Альбоми з картинками - не такi, за якими полю" Джек, найбанальнiшi: всi у всiх смокчуть члени, що стирчать, розкривнi щiлини, пiднесенi дупи. То тут-то там на полицях виднiються порожнечi. Може, тут i лежала його порнуха? Може, Ламар порушив умовляння i дещо приховав? Але який сенс? I iншого лайна вистачить, щоб запроторити його за ґрати рокiв на п'ятдесят. Дивимося далi. Реальнi фото голих кiнозiрок зробленi прихованою камерою: Лупе Велес. Герi Купер, Джоннi Вайсмюллер, Керол Лендiс, Кларк Гейбл, Таллула Банкхед. Трупи в морзi, покладенi в позу 69. Кольорове фото: Джоан Кроуфорд трахка" зi статистом-самоанцем на прiзвисько Окей Фреддi, широко вiдомим значними розмiрами його члена. Фалоiмiтатори, собачi нашийники, ланцюги, хлистi, трусики з прорiзами, мереживнi панчохи, кiльця на член, катетери, клiзми, високi чоботи з чорної шкiри з шестидюймовими пiдборами. Лялька-манекен з гумовими губами та справжнiм волоссям, накле"ним на пластмасовий лобок, шахна з садового шланга.
  Джек вийшов у туалет, щоб вiдлити. Власне обличчя в дзеркалi здалося йому чужим: старе, виснажене, з нездоровим блиском в очах. Час за роботу: встановити, магнiтофон, переглянути порнуху у пошуках знайомих осiб.
  Порнуха дешева, мабуть, мексиканського виробництва: виснаженi натурники з iдiотичними фiзiономiями та "дорiжками" на руках. У Джека паморочиться в головi, нiби вiн прийняв на груди. Раз у раз погляд його зверта"ться у бiк полиць з наркотою, але Джек подумки да" собi стусан i продовжу" роботу. Про кайф вiн думати не стане. I намагатиметься не представляти на мiсцi порнонатурниць Карен.
  Вiдклавши журнали, Джек пiдводиться, походжа" по кiмнатi, прислухаючись до звуку своїх крокiв. Так i " - в одному мiсцi особливий звук. Порожнеча пiд пiдлогою. Вiдкида" килим - точно: у пiдлогу вставлено металеве кiльце. Пiд ним - невеликий порожнiй пiдвал.
  Телефону" телефон.
  Джек включа" магнiтофон, вистача" трубку. - Алло! Флер-де-Лiс - все, що побажа"те! - косить пiд Ламара.
  Клацання та короткi гудки. Вiдповiдь неправильна. Через пiвгодини - новий дзвiнок.
  - Алло, це Ламар.
  Клацання, гудки.
  Чека", палить. Вiд цигарок уже п'" в горлi. Ще один дзвiнок. Спробу"мо навмання:
  - Д-так?
  - Привiт, це Сет iз Бел-Ейр. Ну що, Ламаре, привезеш менi щось сьогоднi?
  - Звичайно, п-привезу.
  - Вiзьму пляшечку абсенту. Поспiша"ш - отрима"ш дуже пристойнi чайовi.
  - Е-е... м-може, адресу нагадайте?
  - Дiрява ж у тебе пам'ять! 941, Роскомир, i дивись не спiзнюйся!
  Джек вiша" слухавку. Майже вiдразу - новий дзвiнок:
  - Д-так?
  - Ламаре, скажи Пiрсу, менi потрiбно... Ламаре, це ти?
  СIД ХАДЖЕНС.
  - Д-да, хто це? - Тепер вiн заїка"ться, майже не вдаючи.
  Клацання, гудки.
  Джек натиска" перемотування. Нема" сумнiвiв: голос Хадженса.
  СIД ЗНАЄ ПЕТЧЕТТА. СIД ЗНАЄ ЛАМАРУ. СIД ЗНАЄ, ЩО ТАКЕ "ФЛЕР-ДЕ-ЛИС".
  Телефон дзвонить знову, але тепер Джек не бере слухавку. Поспiшно вiдключа" магнiтофон, розклада" мiсцями порножурнали. Виходить за дверi - свiже нiчне повiтря лоскоче йому нерви.
  Ревiння автомобiльного мотора.
  Перший пострiл розбива" скло, ще двi кулi врiзаються у дверi.
  Джек пригина"ться, стрiля" машиною.
  Автомобiль з гасiння фари. Ще два пострiли - кулi потрапляють у дерево, на землю летять трiски. Ще три - усi промахи. Височать гальма, машину заносить, вона розверта"ться i зника".
  Чуються голоси, у сусiдiв вiдчиняються дверi - свiдки. Джек стриба" до себе в машину, не запалюючи фар, петляючи i помиляючись, мчить на Франклiн i влива"ться в потiк машин. Ворога вже не наздогнати - та й як його дiзна"шся? У темрявi всi автомобiлi однаково чорнi та зловiснi. Джек закурю". Цигарка допомага" зiбратися з думками. Тепер - у Бел-Ейр.
  Ось i Роскомир-роуд - звивиста стрiчка, що пiднiма"ться вгору пагорбом. По сторонах - розкiшнi особняки з пальмами бiля дверей. Джек пiд'їжджа" до будинку 941 року.
  Будова в псевдоiспанському стилi: одноповерхова, напiвкругла, з черепичним дахом. Бiля дверей вишикувалися в ряд машини: "ягуар", "паккард", два "кадилаки", "роллс-ройс". Джек виходить: нiхто не пiдбiга" до нього i не пита", що вiн тут робить - добре. Пригнувшись, листу" номери автомобiлiв.
  Усi п'ять - новенькi дорогi машини. Знайомих коричневих пакетiв у жодному салонi не видно. Вiкна в будинку яскраво освiтленi, колишуться шовковi фiранки. Джек пiдходить, обережно загляда" усередину.
  Те, що з'явля"ться його очам, вiн нiколи вже не забуде.
  Одна з жiнок - вилита Рiта Хейворт у "Гiльдi". Друга, у смарагдово-зеленiй сукнi, - нi дати нi взяти Ава Гарднер [34] . У купальнику з блискiтками i панчохах в сiточку дуже схожа на Беттi Грейбл [35] . Навiть не вiриться, що вони всi двiйники.
  Чоловiки у смокiнгах розпливаються, вiдходять на заднiй план. Джек не може вiдвести очей вiд жiнок.
  Приголомшливо. Хiнтон про Петчетта: "Поставля" дiвчат, якi косять пiд кiнозiрок". "Косять"? Нi, природа не могла створити таку подiбнiсть. I одними зачiсками та макiяжем його не пiдробиш. Цi жiнки - створення майстра. Генiального майстра.
  У смугу свiтла виходить ще одна - Веронiка Лейк [36] . Ця не так схожа на свiй прототип: подiбнiсть не стiльки в особi, скiльки в плавнiй котячiй грацiї рухiв. Але вона прекраснiша за всiх, i чоловiки в смокiнгах прямують до неї.
  Джек притиска"ться до шибки. У нього паморочиться в головi.
  Як дiстався додому - Джек не пам'ята". А вдома, на дверях, чека" його вiзитна картка "Строго секретно", i на зворотному боцi - два слова:
  "МАЛIБУ РАНДЄВУ".
  У мозку - кричущi заголовки газет:
  
  
  БОРЕЦЬ З НАРКОТИКАМИ ПIД КАЙФОМ РОЗСТРIЛЯВ ВИПАДКОВI ПРОХОЖI!
  Знаменитий полiцейський звинувачу"ться в убивствi!
  ПЕРЕМОЖЕЦЬ З ВЕЛИКОЇ ЛIТЕРИ ЗАКIНЧИТЬ ЖИТТЯ У ГАЗОВIЙ КАМЕРI! СТАННИЙ ДРУГ ВIНСЕННСА ПРОЩАЄТЬСЯ З НИМ У КАМЕРI СМЕРТНИКIВ!
  
  
  
  Роздiл двадцять шостий
  
  
  На територiю Фантазiленду вони входять плiч-о-плiч. На Iнес - вихiдна сукня, капелюшок з вуаллю, що прихову" синцi. Служителi вибудовують вiдвiдувачiв лавами, але полiцейський жетон Еда допомага" їм пройти без черги.
  Вуаль Iнес здiйма"ться вiд частого, схвильованого дихання. Ед з цiкавiстю дивиться на всi боки: кожен атракцiон - новий штрих до портрета батька.
  Центральна алея - США, 1920 рiк: патефони-автомати, фонтанчики з содовою. Костюмованi фiгури: хлопчик - рознощик газет жонглю" яблуками, полiцейський обходить квартал, красунi з хлопчачою стрижкою танцюють чарльстон. Лiворуч - Амазонка: механiчнi крокодили, екскурсiї на каное. Праворуч - снiговi шапки мiнiатюрних гiр. Продавцi солодощiв у шапочках з мишачими вухами. Монорейкова дорога, тропiчнi острови - кiлька сотень квадратних акрiв фантазiї та безтурботних веселощiв.
  Спочатку прокотилися на монорейцi - перший вагон, перший рейс. Вгору-вниз, вгору-вниз. На найкрутiших вiражах Iнес мимоволi верещала. Потiм - катання на санях у "Свiтi Пола". Перекусили: хот-доги, морозиво та фiрмовi сирнi кульки вiд Мучi-Мауса.
  Пiсля ланчу - "Пустеля Iдилiя", "Будинок розваг Деннi", виставка, присвячена мiжпланетним подорожам. На виставцi Iнес почала помiтно нудьгувати: захоплення теж втомлю". Та й сам Ед пiсля безсонної ночi клював носом.
  Пiзно ввечерi в дiльницю надiйшло повiдомлення: перестрiлка на Черамойя-авеню, всi пiдозрюванi зникли. Їхати на мiсце довелося Еду. Стрiляли першим поверхом чотириквартирного будинку. Бiля ганку - кинутi револьвери, тридцять восьмого та сорок п'ятого калiбру. Квартира вигляда" дивно: щось на зразок складу, всi полицi порожнi, лише в кутку валя"ться нашийник iз шипами. Садо-Мазо. Телефону нема". Особу орендаря з'ясувати не вдалося: господар будинку розповiв, що платили йому поштою, щомiсячними чеками на суму сто доларiв у конвертах. Вiн був задоволений i не ставив запитань - тож навiть iменi наймача назвати не може. Судячи з стану квартирки, очищали її поспiхом - але нiхто iз сусiдiв нiчого не бачив. Разом - чотири години, якими довелося пожертвувати на шкоду справi "Нiчної сови".
  Пiсля мiжпланетної виставки (пафосної та тужної); Iнес попрямувала до жiночої кiмнати. Ед вийшов у повiтря.
  Мимо пройшла група важливих шишок пiд проводом Тiммi Валберна. Ще б пак: вiдкриття Фантазiленду - найголовнiша подiя мiсяця, що пiдтверджу" стаття на першiй сторiнцi сьогоднiшньої "Геральд". I нема" нiчого важливiшого.
  На другому допитi Коутс, Джонс та Фонтейн не сказали жодного слова. Впiзнання трiйцi як хулiганiв, якi стрiляли в повiтря у Грiффiт-парку, провалилося - свiдки в один голос твердять: "Нiби схожi, але вони чи нi, точно не скажемо". Машину так i не знайшли - що не дивно, бо тепер список розширився до "фордiв" та "ворушки" 48 - 50 рокiв. Йде пiдкилимна боротьба за керiвництво розслiдуванням: шеф Паркер пiдтриму" Дадлi Смiта, Тад Грiн просува" Расса Мiлларда. Стовбури не знайденi. Гаманцi та сумочки жертв виявленi в колекторi за кiлька кварталiв вiд готелю "Тевiр". Разом зi стрiляними гiльзами з Грiффiт-парку - доказ вагомий. Але, на жаль, всi цi непрямi докази. Ось чому Еллiс Лоу не да" спокою Паркера, вимагаючи, щоб Паркер не давав спокою Еда:
  - Скажи йому, нам потрiбнi свiдчення, нехай натисне на це дiвчисько, вiн нiби з нею зiйшовся, нехай вмовить її пройти допит пiд пентоталом, нам потрiбнi подробицi - соковитi подробицi, як у справi Крихiтки Лiндберга, нам потрiбно, чорт забирай, розкрити це рiч так, щоб усе було як на долонi!
  Пiдiйшла Iнес, присiла поряд. Перед ними вiдкривався вигляд: лiворуч - Амазонка, праворуч - гiпсовi гори.
  - Як ти? - Запитав Ед. - Додому поки що не хочеш?
  - Хочу цигарку. Хоча взагалi не курю.
  - I не починай. Iнес...
  - Так, я переїду до тебе в мисливський будиночок.
  - I що ж допомогло тобi наважитися? - Усмiха"ться Ед. Iнес пiднiма" вуаль, заправля" її пiд поля капелюха.
  - Побачила у туалетi газету. Еллiс Лоу розпина"ться перед журналiстами про мої нелюдськi страждання. От i хочу втекти кудись вiд нього подалi. Так, я ж ще не подякувала тобi за капелюшок.
  - Не варто.
  - Стоїть. Я взагалi дiвчина вихована. Просто з пiдозрою ставлюся до anglos [37] , якi виявляють менi люб'язностi.
  - Дума"ш, я i зараз намагаюся натиснути на тебе? Нi.
  - Намага"шся, Екслi. I ще раз, для протоколу: я нiчого не скажу, я не дивитимуся на фотографiї, я не дам свiдчень.
  - Я пiдписав рекомендацiю, щоб поки тебе дали спокiй.
  - Ах, "поки"! I це, на твою думку, не тиск? А те, що ти за мною ухльосту"ш? Втiм, менi це навiть подоба"ться. Сам розумi"ш, жоден мексиканський мачо на вулицi не з'явиться поряд iз дiвчиною, яка пройшла через банду negritos putos. Втiм, я мексиканських мачо завжди ненавидiла. I зна"ш, що найстрашнiше, Екслi?
  - Ед, я ж казав.
  Iнес зводить очi до неба.
  - У мене " молодший брат на iм'я Едуардо - рiдкiсний гаденя. Так що тебе я зватиму Екслi. Так ось, зна"ш, що найстрашнiше? Що менi зараз добре. Так добре - як у казцi. Але казки рано чи пiзно закiнчуються. Це - казка, а те, що зi мною сталося - реальнiсть. Розумi"ш?
  - Розумiю. Iнесе, спробувала б ти все-таки менi повiрити.
  - Не можу, Екслi. "Поки не можу. Можливо, не зможу нiколи.
  - Я "диний, кому ти можеш довiряти.
  Iнес рiзко опуска" вуаль.
  - Нi. Тобi - не можу. Ти не ненавидиш їх за те, що вони зробили зi мною. Тобi зда"ться, що ненавидиш, але насправдi тобi це просто нагода просунутися по службi. А ось офiцер Уайт - вiн їх ненавидить. Вiн убив мерзотника, який надi мною знущався. I йому я вiрю. Вiн не такий розумний, як ти, не вмi" гарно говорити та дарувати дорогi подарунки, але йому - вiрю.
  Ед простяга" до неї руку, але вона рiзко усува"ться.
  - Я хочу, щоб вони здохли. Absolutamento muerte. Comprende? [38]
  - Я comprende. А ти comprende, що твiй ненаглядний офiцер Уайт - громила i садист?
  - Тiльки якщо ти comprende, що до нього ревну"ш... Ой! Боже мiй, ти тiльки глянь!
  Рей Дiтерлiнг та його батько. Ед пiдводиться. Вста" i Iнес, очi її округляються вiд захоплення.
  - Реймонд Дiтерлiнг, мiй син Едмунд, - представля" Престон. - Едмунд, познайом нас з юною дамою.
  - Сер, я така рада з вами познайомитися! - випалю" Iнес Дiтерлiнгу. - Люблю вашi мультфiльми!
  Дiтерлiнг тисне їй руку.
  - Дякую вам, люба. Дозвольте дiзнатися про ваше iм'я?
  - Iнес Сото. Я... я ваша найбiльша шанувальниця!
  Дитерлiнг посмiха"ться. Сумно посмiха"ться - її iм'я обiйшло всi газети. Поверта"ться до Еду.
  - Дуже при"мно, сержант.
  Мiцно тиснуть один одному руки.
  - Сер, для мене велика честь. Вiтаю вас.
  - Дякую вам, але вiтання менi краще подiлити з вашим батьком. Престон, а у твого сина чудовий смак, тобi не зда"ться?
  Престон смi"ться у вiдповiдь.
  - Мiс Сото, маю вам помiтити, мiй син рiдко виявля" такий чудовий смак, як сьогоднi. - Протягу" Еду якийсь папiрець. - Дзвонив офiцер зi служби шерифа, шукав тебе. Я прийняв повiдомлення. Вам сподобався Фантазiленд, мiс Сото?
  - Ой, звiсно! Ще як сподобався!
  - Дуже радий. Якщо забажа"те, можу запропонувати вам хорошу роботу. Надума"те - скажiть.
  - Дякую, дякую, сер! - белькоче Iнес. Ед, пiдтримуючи її пiд руку, розгорта" записку:
  Стенсленд нюха" кокс у барi "Вiзит", 3871, Вест-Гейдж, у суспiльствi злочинних елементiв. Порушення умов дострокового визволення. Чекаю. Кiфер.
  Престон та Дiтерлiнг вiдкланюються i йдуть далi. Iнес маха" їм рукою на прощання.
  - Я вiдвезу тебе назад до лiкарнi, - каже Ед Iнес, - тiльки дорогою заїдемо на п'ять хвилин в одне мiсце.
  
  
  
  * * *
  
  
  Вони їдуть до Лос-Анджелеса. Увiмкнено радiо. Iнес барабанить пальцями по приладовiй дошцi. Ед упива"ться мрiями про помсту Стенсу. За годину добираються до "Вiзиту". Через вулицю навпроти - машина без розпiзнавальних знакiв. Ед парку"ться за нею.
  - Повернуся за кiлька хвилин. Посидь тут, гаразд?
  Iнес кива". З бару виходить Пет Кiфер: Ед свистить йому. Кiфер пiдходить, i Ед вiдводить його убiк.
  - Ну що? Вiн тут?
  - Тут. Пiд кайфом i п'яний, як свиня. Я вже думав - не дочекаюся вас.
  За будинком бару " темна алея.
  - Де iнспектор з нагляду?
  - Я йому зателефонував, вiн наказав менi зробити арешт самому. Адже це наша територiя. Дружки його змилися, вiн один.
  Ед свiдчить про алею.
  - Тягни його туди. У кайданках.
  Кiфер поверта"ться до бару. Ед чека" на нього бiля виходу на алею. З бару чути крики, звуки ударiв. Нарештi Кiфер витяга" через заднi дверi Стенсленда - у роздертому виглядi, що пахне випивкою. Кiфер трима" його за волосся, вiдтягнувши голову назад, а Ед б'" - по зубах, пiд дих, б'", доки не вiдмовляють руки. Дiк пада" додолу, зi стогонами викидаючи iз себе спиртне. Ед штурха" його ногою в обличчя i хитаючись вiдходить геть.
  На тротуарi вiн бачить Iнес. Вона дивиться на нього, i в очах у неї питання: "То значить, офiцер Уайт - громила i садист?"
  
  
  Роздiл двадцять сьомий
  
  
  Вранцi Бад напоїв жiнку кави. Хотiлося якнайшвидше її виставити i поїхати до Стенса.
  Керолiн-як-її-там. В "Орбiтi" виглядала нiчого: денне свiтло додало їй рокiв десять. Бад пiдiбрав її, коли почув про Дiка, i зрозумiв, що, якщо зараз не знайде собi жiнку, пiде й уб'" Екслi. У лiжку вона була непогана, але, щоб розiгрiтися, вiн думав про Iнеса - i вiд цього вiдчував себе останнiм покидьком. Один шанс з мiльйона на те, що Iнес коли-небудь захоче зайнятися цим з любовi. Бад кинув про неї думати, i решту ночi вони з Керолiн провели за брендi та вимученими розмовами.
  - Гаразд, - сказала нарештi Керолiн, - напевно, менi час.
  - Я тобi подзвоню.
  I цi"ї хвилини пролунав дзвiнок у дверi.
  Бад вiдкрив. Керолiн виглядала в нього з-за плеча. На порозi - Дадлi Смiт та Джо Дi Ченцо з дiлянки Вест-Веллi.
  Дадлi посмiхнувся. Дi Ченцо кивнув головою. Керолiн, видно, зрозумiла, що їй тут робити нiчого - бочком прослизнула повз Бада i розчинилася. Бад мовчки пропустив гостей до кiмнати: неприбране складне лiжко, пляшка з-пiд брендi, двi склянки.
  - А ось i алiбi, - зауважив Дi Ченцо, вказавши на зiм'яте лiжко. - Та я й не думав, що то вiн.
  Бад зачинив дверi.
  - Бос, що трапилося?
  - Сину, - зiтхнувши Дадлi, - боюся, я принiс погану звiстку. Минулої ночi дiвчину на iм'я Кетi Джануей знайшли в її номерi в мертвому мотелi. Її зґвалтували та забили до смертi. У сумочцi у неї виявлено твою вiзитку. Справу розслiду" сержант Дi Ченцо: вiн знав, що ти мiй протеже, тож повiдомив менi. Я побував на мiсцi злочину, знайшов там конверт, адресований мiс Джануей, i негайно дiзна"ться про твiй не дуже витончений почерк. Поясни, будь ласка, синку. Сержанту Дi Ченцо треба виключити тебе зi списку пiдозрюваних.
  Кетi Джануей...
  Бад глибоко зiтхнув, приготувавшись брехати.
  - Я перевiряв зв'язки Каткарта. Одна з тих повiя, що на нього роботами, розповiла, що мала молоденьку подружку. Я поговорив iз дiвчиною, але нiчого важливого вона не повiдомила. Сказала лише, що ця повiя привласнила грошi, якi залишив їй Каткарт. Я її вразив трохи, отримав грошi i надiсланий їх дiвчинцi поштою.
  Дi Ченцо похитав головою.
  - I часто ти трясеш повiю?
  Дадлi знову зiтха".
  - Незважаючи на свою зловiсну зовнiшнiсть, Бад у душi сентиментальний. Ма" слабкiсть до жiнок у бiдi. Тож менi його пояснення вида"ться цiлком задовiльним. До речi, синку, як звуть цю повiю?
  - Синтiя Бенавiдес, кличка Солодка Сiндi.
  - Синку, це iм'я у твоїх рапортах не зустрiчаюся. I мушу зауважити, це велике недогляд з твого боку.
  Правильно. У рапортах не було цього. Про те, що Каткарт збирався зайнятися порнографi"ю, Бад також не повiдомив. I про те, що хтось побував у нього вдома - теж.
  - Ну, я подумав, що це неважливо.
  - Синку, невже ти не розумiв, що вона може виявитися свiдком? Хiба я тебе не вчив звертати увагу на кожну дрiбницю?
  Кетi Джануей гола, на холодному столi в морзi. Погляд застила" червона пелена.
  - Так, вчив.
  - Тодi будь ласкавий пояснити, чим ти займався з часу нашої зустрiчi за вечерею - тi"ї самої зустрiчi, на якiй ти повинен був повiдомити мене i про мiс Джануей, i про мiс Бенавiдес?
  - Поки що перевiряю зв'язки Лансфорда i Каткарта.
  - Синку, невже ти ще не зрозумiв, що зв'язки Лансфорда нiякого вiдношення до справи не мають? Що нового тобi вдалося дiзнатися про Каткарт?
  - Нiчого.
  Дадлi, обернувшись до Дi Ченцо:
  - Ну що, синку, тепер бачиш, що Бад не той, хто тобi потрiбний?
  Дi Ченцо витяга" сигару.
  - Бачу. I бачу, що вiн - не розуму палата. Ну так що, Уайт, сам ти як дума"ш, хто пришив дiвчисько?
  Червоний седан, що вiн бачив бiля мотеля, i потiм, на Кахуенгу.
  - Не знаю.
  - Коротко та ясно. Джо, я з твого дозволу переговорю зi своїм другом наодинцi, добре?
  Дi Ченцо виходить, на ходу закурюючи сигару. Дадлi тулиться до дверей.
  - Вибач менi, синку, але вимагати грошi у повiї, щоб забезпечити чиюсь неповнолiтню коханку. - це вже занадто. Я розумiю та поважаю твої лицарськi почуття, i в полiцейськiй роботi - це великий плюс, але ти переступа"ш межi професiйних обов'язкiв, а це неприпустимо. Так що з цього моменту ти усува"шся вiд перевiрки Каткарта та Лансфорда i знову почина"ш опрацьовувати Чорне мiсто. Ми з шефом Паркером тепер уже абсолютно впевненi, що бiйня у "Нiчнiй совi" - справа рук наших затриманих або, в крайньому разi, якоїсь iншої кольорової банди. Однак у нас ще нема" нi зброї, нi машини пiдозрюваних, а Еллiс Лоу необхiдний повний набiр доказiв, щоб у присяжних не виникло жодних сумнiвiв. А наша дорога мiс Сото говорити вiдмовля"ться, i, боюсь, справа закiнчиться тим, що доведеться влаштувати їй допит iз застосуванням пентоталу. Тво" завдання - перевiрити та допитати негрiв, ранiше засуджених за злочини на сексуальному ґрунтi. Потрiбно знайти людей, яким наша несвята трiйця продала мiс Сото, i, гадаю, ця робота тобi пiд силу. Чи зробиш це для мене?
  Кожне його слово - наче удар ножем.
  - Звичайно, Дад.
  - От i молодець. Навiдуйся iнодi в 77-у дiлянку. А писатимеш рапорти - пиши якнайдокладнiше.
  - Звичайно, бос.
  Смiт вiдчиня" дверi.
  - Не ображайся на мене, синку. Адже я добра тобi бажаю. Ти це розумi"ш?
  - Звичайно.
  - Ось i добре. Я постiйно про тебе думаю, синку. Шеф Паркер запропонував менi назвати кандидатури для пiдвищення: я вже назвав Брюнiнга та Карлайла, i, як тiльки закри"мо справу "Нiчної сови", гадаю, до них при"дна"шся i ти.
  - Дякую, бос.
  - Добре. Так, синку, ось ще що. Ти, звичайно, вже чув, що Дiка Стенсленда заарештовано i що сталося це за участю Еда Екслi. Так от: мстити ти не будеш. Сподiваюся, ти мене добре зрозумiв.
  
  
  
  * * *
  
  
  Червоний седан - чи не те?
  Хтось побував у квартирi Каткарта, обшукав, рився у нього в кишенях - ???
  Солодка Сiндi: "Дюк мрiяв торгувати порнухою".
  Пушинка Ройко: "Носився з якимось грандiозним планом"
  Якийсь хлопець, схожий на Дюка, вербував дiвчат на виклик. Справа про порнографiю у Вiддiлi вдач застопорилася. Смiттяр Джек, вiртуоз у справi писання звiтiв, махнув рукою на цю справу i проситься до команди "Нiчної сови". I сам Расс Мiллард вважа", що справа висяка.
  А Бад обдурив Дадлi. Людину, якiй завдячу" майже всiм. I нi краплi про це не шкоду".
  Якби вiн повiдомив про Кетi кому слiд - зараз вона була б жива. У приймачi-розподiльнику, перелякана, нещасна, зла на весь свiт i на нього, Бада, особливо. Але жива. Читала б журнали про життя кiнозiрок.
  Той сутенер, що продав її Дюку. "Вiн змушував мене робити це з мужиками ..."
  ЕКСЛI, ЕКСЛI, ЕКСЛI, ЕКСЛI, ЕКСЛI, ЕКСЛI, ЕКСЛI ...
  
  
  
  * * *
  
  
  У дось" Солодкої Сiндi перераховано чотири бари, де зазвичай тусуються повiї. Спершу до неї додому - там Сiндi нема. "Гнiздечко Хела", "Мiсячний туман", "Свiтлячок", "Кiновар" на Рузвельт-авеню - нема" Сiндi. Хлопцi з Вiддiлу вдач якось казали, що повiї збираються в драйв-iн "Хлопчик з пальчик" - тамтешнi офiцiанти пiдшукують їм клi"нтiв. Їде туди. Бiля вiконця роздачi - зелений "де сото" Сiндi, до вiкна приторочено пiдносик.
  Бад парку"ться поряд. Помiтивши його, Сiндi перекида" тацю i зачиня" вiкно. "Де сото" зрива"ться з мiсця заднiм ходом. Вискочивши з машини, Бад вiдкида" капот "де сото", висмику" розподiльник - автомобiль завмира" як укопаний.
  - Спочатку ти в мене бабцi спер, - вiдчинивши вiкно, почина" скандалити Сiндi, - а тепер i пообiдати не да"ш!
  Бад кида" їй на колiна п'ятiрку.
  - За мiй рахунок пообiда"ш.
  - Ой, якi ми щедрi та шляхетнi!
  - Кетi Джануей зґвалтували та забили до смертi. Менi потрiбно знати її сутенера та клi"нтiв.
  Сiндi кида" голову на кермо - луна" пронизливий крик гудку. Через кiлька секунд вона пiднiма" голову. Обличчя блiде, але слiз нема".
  - Дуайт Жiлетт. Хлопець iз негритянською домiшкою. Щодо клi"нтiв нiчого не знаю.
  - Машина у Жилетта червона?
  - Не знаю.
  - Адреса?
  - Десь у Гол-Рок. Це бiле мiсто, так що воно поводиться як бiле. Тiльки це не вiн.
  - Чому ти так дума"ш?
  - Вiн педик. I нiколи не б'" жiнок - береже руки.
  - Ще що про нього зна"ш?
  - Носить iз собою нiж. Дiвчата його прозвали Бритвою - через прiзвище.
  - Ти, мабуть, не здивована, що Кетi так скiнчила.
  Сiндi торка"ться пальцем сухих столiть. Слiз так i нема.
  - А чим вона могла закiнчити? Дюк її розпестив, привчив не боятися мужикiв. Бiдолашний дурнiв Дюк. Чорт, а я на неї накричала якраз перед... Тепер шкодую.
  - Я теж тепер багато про що шкодую.
  
  
  
  * * *
  
  
  Перш нiж їхати до Iгл-Рок, дзвонить до архiву. Дуайт Жилетт, вiдомий так само, як Бритва або Лезо, 3245, Гiбiскус, селище Орлине гнiздо. Шiсть арештiв, жодного вироку. У дось" значиться як бiлий чоловiк - виходить, якщо i " чорна домiшка, вiн її не виставля". Бад знаходить потрiбну вулицю: ряди акуратних вибiлених будиночкiв, чудовий вид з пагорба на оповите смогом мiсто.
  3245: стiни нiжно-персикового забарвлення, сталевi фламiнго на лужку, бiля ганку - блакитний седан. Бад натиска" на кнопку дзвiнка, i дзвiночки в глибинi будинку вiдгукуються мелодiйними переливами.
  Людинi, що вiдчинила дверi, на вигляд рокiв тридцять: коротенька, пухка, у штанах i сорочцi з вiдкладним комiрцем. Про негритянську кров говорить лише кучерявiсть та легка жовтизна шкiри.
  - Я чув новини по радiо i чекав на вас. Радiо говорили, що нещастя сталося опiвночi. Так ось, у мене алiбi. Ця людина живе у кварталi звiдси, i вчора вночi ми були разом. Вiн може пiд'їхати та пiдтвердити. Кетi була дуже мила дiвчинка, гадки не маю, хто мiг таке з нею створити. До речi, я думав, що полiцейськi завжди ходять парами.
  - Закiнчив?
  - Нема" ще. Людина, з якою я провiв минулої ночi, - мiй адвокат. I займа" важливе становище у Американськiй лiзi громадянських свобод.
  Вiдсунувши її плечем, Бад увiйшов до будинку. Присвиснув.
  Справжнiй рай для педерастiв: килими, в яких тонуть ноги, статуї грецьких богiв, на стiнах - полотна з оголеною чоловiчою натурою, наче по оксамиту розписано.
  - Мило, - промовив Бад.
  Жилет, вказуючи на телефон:
  - У вас двi секунди. Пiсля цього я дзвоню адвокату. Не любить ходити навколо та навколо?
  Що ж, i Бад зайвих слiв не витрачатиме.
  - Дюк Каткарт. Ти йому продав Кетi, правда?
  - Кетi була вперта дiвчинка, я не шкодував, що її позбувся. А Дюка вбили пiд час цi"ї жахливої iсторiї у "Нiчнiй совi", i сподiваюся, що в цьому ви мене пiдозрювати не станете.
  Промах.
  - Я чув, Дюк намагався штовхати порнуху. Що це зна"ш?
  - Порнографiя - доля примiтивних та позбавлених смаку людей. Нi, я про це нiчого не знаю.
  Черговий промах.
  - Що скажеш про справи Дюка?
  Жилет притуля"ться до стiни, кокетливо випнувши стегно.
  - Останнiм часом ним цiкавився якийсь хлопець, на вигляд на нього дуже схожий. Можливо, хотiв перебити в нього дiвчат - хоча дiвчат у Дюка залишилося всього нiчого. А тепер, офiцере, може, ви мене залишите? Не змушуйте мене дзвонити до мого друга.
  Задзвонив телефон: Жилет вийшов на кухню взяти вiдвiдну трубку. Бад неквапливо попрямував за ним. Кухня у Жилетта розкiшна: величезний холодильник, на електричнiй плитi булька" вода, що закипа", варяться яйця, тушку"ться м'ясо.
  Жилет проща"ться, цмока" трубку. Оберта"ться.
  - Ви ще тут?
  - Симпатична у тебе квартирка, Дуайт. Напевно, бiзнес iде успiшно.
  - Чудово йде, дякую за турботу.
  - Радий за тебе. А тепер викладай свою бухгалтерiю. Менi потрiбний список клi"нтiв Кетi.
  Жилет поверта"ться до раковини, натиска" кнопку на стiнi. З ревом включа"ться подрiбнювач смiття. Бад вимика" машину.
  - Твiй записник.
  - Ви що, англiйською не розумi"те? Non, nein, nyet. Дiйшло?
  Бад б'" його в живiт. Жилет, спритно вивернувшись, вихоплю" нiж i замаху"ться. Бад уника" удару вбiк, б'" його ногою по яйцях. Жилет згина"ться вдвiчi: Бад включа" подрiбнювач - реве мотор, вистача" педика за руку, що стиска" нiж, i су"т в жолоб.
  Мотор шалено виру". З ринви летять бризки кровi, бiлi уламки кiстки. Бад висмику" руку - кiлькох пальцiв на нiй не вистача". Ревiння мотора переходить у вереск. Бад хапа" Жилетта за руку i тиця" обрубками пальцiв у розпечену спiраль плити, а потiм у льодовик.
  - ДЕ КНИЖКА, УРОД? - вола" Бад, перекриваючи iстеричне виття машини.
  Жилетт, закочувавши очi:
  - У ящику... пiд телевiзором... швидку допомогу... скорiше...
  Бад кида"ться у вiтальню. Ящики тумбочки пiд телевiзором пустi. Бiжить назад - i вчасно: Жiлетт, скорчившись на пiдлозi, квапливо жу" папiр.
  Бал вистача" його за горло. Сутенер давиться, випльову" зжований лист. Схопивши папiрець, Бад бiжить до виходу, задихаючись вiд сморiд горiлої плотi. У машинi розверта", намага"ться прочитати. Бiльшiсть iмен i телефонiв розпливлася до нечитаностi, але два iменi видно чiтко: Лiнн Брекен, Пiрс Петчетт.
  
  
  Роздiл двадцять восьмий
  
  
  Джек за столом в дiлянцi пiдрахову", скiльки разiв сьогоднi збрехав.
  Вперше - на роботi. Пiдсунув Мiлларду ще одну фальшивку. Втiм, старовина Расс тiльки радий: вiн уже не зна", як вiдвернутися вiд цi"ї безнадiйної справи. Цiлий день Джек провiв у безрезультатних пошуках: побував у модельному агентствi, що спецiалiзу"ться на двiйниках кiнозiрок - даремно, тамтешнi дiвчата з його красунями й поряд не стояли. Але Джек не ма" намiру кидати пошуки. Не заради повернення до Вiддiлу наркотикiв - про це вiн уже й не дума". Не зупиняють його i погрози Сiда. Йому просто треба побачити цих жiнок ще раз.
  Ось i ще один обман - зрада Карен.
  Сьогоднi вранцi вони зустрiлися на приватному пляжi Морроу. Карен хотiла зайнятися любов'ю, Джек вiдмовився якоюсь нiсенiтницею - мовляв, не до того зараз, голова забита думками про "Нiчну сову". Коли вона спробувала розстебнути на ньому сорочку, сказав, що розтяг спину. Промовчав, що боїться спати з нею. Боїться себе, своїх бажань. Йому хочеться побачити Карен з iншими жiнками, хочеться принизити її, використати, розiграти з нею кожен сценарiй iз цих гребаних журналiв. I ще одного вiн їй не сказав - найголовнiшого. Що вляпався в iсторiю, з якої йому, схоже, не вибратися. Що загрався у iгри, здатнi довести до газової камери. Що Вiддiл наркотикiв йому точно не свiтить. Тому що 24 жовтня 1947 року вiн, її герой, її Переможець iз Великої Букви, застрелив двох нi в чому не винних людей.
  I про те, що наляканий до смертi, вiн теж не сказав. Сама вона поки що нiчого не помiчала: з чим-чим, а з самоконтролем у Джека все гаразд.
  Жаль, не можна з тi"ю ж легкiстю контролювати все iнше.
  Сiд бiльше не дзвонив. Черговий номер "Строго секретно" вийшов у термiн: нiчого тривожного - звичайнi скандальнi репортажi з життя знаменитостей, грайливi натяки на Макса Пелтца з його школярками - все як ранiше. Джек переглянув рапорт про перестрiлку на складi Флер-де-Лiс, написаний вундеркiндом Едом Екслi. Екслi лама" голову: на слiд винаймачiв квартири вийти не вдалося, нiчого не виявлено, порожнi полицi, лише в кутку знайдено забутий нашийник iз шипами. Очевидно, весь товар запроторили в пiдпiлля. Ламар Хiнтон, поганець, попередив господарiв. Що ж, iз Ламаром вiн ще розбереться. Але не зараз. Зараз на нього чека" нове завдання - якраз для Переможця з Великої Букви.
  Сiд Хадженс зна" Пiрса Петчетта та "Флер-де-Лiс". Сiд Хадженс зна" про "Малiбу Рандеву". Сiд десь хова" свiй архiв - архiв, у якому серед iнших зберiга"ться i дось" на Джека. Завдання: знайти та знищити.
  Джек переглянув архiв дорожньої полiцiї, порiвнюючи iмена своїх фiгурантiв iз фотографiями.
  Сет Девiд Кругляк, власник особняка в Бел-Ейр, юрист, який працю" з кiноакторами, - жирнi, маслянистi очi. Пiрс Морхаус Петчетт, господар "Флер-де-Лiс", - гарне карбоване обличчя, вигляда" набагато молодшим за свої роки. Чарльз Вокер Чемплен, банкiр, - голена голова i козляча борiдка. Лiнн Маргарет Брекен, двадцять дев'ять рокiв, - Веронiка Лейк. Приводiв у полiцiю нема" нi в кого.
  - Доброго дня, синку.
  Джек рiзко обернувся.
  - Привiт, Дал. Навiщо до нас завiтав?
  - Хочу перекинутися слiвцем-другим з Рассом Мiллардом - адже ми з ним тепер разом працю"мо по "Нiчнiй совi". До речi, про "Нiчну сову": я чув, ти хотiв би до нас при"днатися.
  - Мабуть, хотiв би. Можеш це зробити?
  Смiт простяг йому складену карту.
  - Вже влаштував, синку. Ти займешся пошуками машини Коутса. Перевiриш усi гаражi у кварталах, вiдмiчених олiвцем. Зi згоди або без згоди власникiв - байдуже. Починай негайно.
  Джек розгорта" карту, заглиблю"ться в плутанину вуличок та провулкiв Пiвденного мiста.
  - Послухай, синку, хочу попросити тебе про особисту позику.
  - Слухаю.
  - Придивися за Бадом Уайтом. На неї, бач, сильно подiяло одне недавн" нещастя - звiряче вбивство малолiтньої повiї. Прийняв близько до серця. Боюся, як би вiн не зiрвався i не накоїв дурниць. А стежити ти вмi"ш як нiхто, я знаю. Подивися, чим вiн займа"ться у неробочий час.
  Гроза Бад, громила з пудовими кулаками та добрим серцем.
  - Звичайно, Дав. Де вiн зараз працю"?
  - У 77-й дiлянцi. Я його вiдправив перевiряти чорномазих ґвалтiвникiв. Чергування у нього деннi. То що ти за ним там поглядай, добре?
  - Дад, ти менi просто життя ряту"ш!
  - Ось як? Не хочеш розвинути цю тему, синку?
  - Не хочу.
  
  
  Роздiл двадцять дев'ятий
  
  
  Службова записка вiд шефа Паркера:
  
  
  До уваги зам. поч. ПУ Грiна, кап. Р. Мiлларда, лт. Д. Смiта, серж. Екслi. Мiсце та час наради: кабiнет Паркера, 16:00 24/4/1953. Тема: питання про свiдчення Iнес Сото.
  
  
  Записка вiд батька:
  
  
  Дуже симпатична дiвчина. Рей Дiтерлiнг вiд неї просто у захватi. Але не забувай, що вона мексиканка та основна свiдка у кримiнальнiй справi. Дуже тобi раджу не надто до неї прив'язуватися, i, зрозумiло, за жодних обставин не лягай з нею в лiжко. Зв'язок iз свiдком - порушення статуту, а зв'язок iз мексиканкою може серйозно пошкодити твоїй кар'"рi.
  
  
  Паркер почина" без передмов:
  - Ед, коло пiдозрюваних у справi "Нiчної сови" визначилося: чи то нашi негри, чи якась iнша банда кольорових. Говорять, ти близько зiйшовся з мiс Сото. Лейтенант Смiт i я вважа"мо за необхiдне допитати її, щоб прояснити нарештi питання про алiбi трьох затриманих i точно встановити особи тих, хто на неї напав. На нашу думку, найкраще провести допит iз пентоталом. Але вiдомо, що пентотал да" оптимальнi результати, коли людина спокiйна i не пруча"ться її впливу. Ми хочемо, щоб ти переконав мiс Сото спiвпрацювати зi слiдством. Тобi вона, мабуть, довiря", так що в тебе це вийде краще, нiж у будь-кого з нас.
  Пiсля iсторiї зi Стенслендом Iнес замкнулася. Наполягла на тому, щоб якнайшвидше поїхати на Ерроухед.
  - Сер, менi зда"ться, зiбранi на сьогоднi докази недостатнi. Всi вони опосередкованi: перш нiж вимагати спiвпрацi вiд мiс Сото, менi хотiлося б ще раз допитати Коутса, Фонтейна та Джонса.
  Гучний смiх Дадлi.
  - Послухай, синку, вони вже вчора ясно дали пiдняти, що жодного слова бiльше не скажуть. А тепер, коли гуманiст адвокат радить їм мовчати, зовсiм будуть нiми як риби. Еллiс Лоу хоче провести показовий процес у дусi "Крихiтки Лiндберга", i вiд тебе потрiбно полегшити завдання. Як бачиш, лагiдне поводження з нашою дорогою мiс Сото нi до чого не веде. Може, вистачить ходити навколо неї навшпиньки?
  Расс Мiллард:
  - Лейтенант, я згоден iз сержантом Екслi. Потрiбно продовжувати пошуки в Пiвденному мiстi: можливо, нам вдасться виявити машину Коутса, знаряддя вбивства, а також свiдкiв зґвалтування. Чуття менi пiдказу", що спогади дiвчини тi"ї ночi навряд чи нам допоможуть - швидше за все, вони будуть плутаними та уривчастими. Змусивши її згадувати про цей жах, ми тiльки нашкодимо їй i нiчого не досягнемо. I що далi? Їй доведеться повторювати свою розповiдь у судi, перед повною залою цiкавих? А Еллiс Лоу витягатиме з неї подробицi? За що так карати дiвчину, яка i без того жорстоко постраждала?
  Смiт регоче йому в обличчя:
  - Капiтане, чи для того ви всiма правдами i неправдами пробивалися до мене в напарники, щоб тепер зображати сестру милосердя? У нас на руках жорстоке масове вбивство: воно потребу" швидкого, чiткого, жорсткого рiшення, а не сентиментальних розмов. Що ж до Еллiс Лоу - вiн прекрасний юрист i великодушна людина. Не сумнiваюся, вiн не завдаватиме мiс Сото зайвих страждань.
  Мiллард порився в кишенях, проковтнув пiгулку, запив водою з графина на столi.
  - Еллiс Лоу - бездушний i безсовiсний кар'"рист. Вiн не полiцейський, i в нашому розслiдуваннi йому робити нiчого, не кажучи вже про те, щоб впливати на його перебiг.
  - Дорогий мiй капiтане, ваше зауваження вида"ться менi зухвалим, оскiльки...
  Паркер пiдняв руку:
  - Досить, джентльмени. Тад, будь ласка, спустись униз разом з капiтаном Мiллардом i лейтенантом Смiтом i почастуй їх кави. А ми з сержантом поки що поговоримо тут.
  Грiн виводить обох супротивникiв iз кабiнету.
  - Ед, - каже Паркер, коли вони залишаються удвох, - Дадлi правий.
  Ед мовчить. Паркер, вказуючи на стопку свiжих газет:
  - Преса та публiка вимагають справедливостi. Якщо ми не розкри"мо цю справу i не розкри"мо її швидко, то довго не вiдми"мось.
  - Знаю, сер.
  - Тобi справдi подоба"ться ця дiвчина?
  - Так.
  - Але ти розумi"ш, що рано чи пiзно їй доведеться дати свiдчення?
  - Сер, ви її недооцiню"те. Ма" сталеву волю.
  Паркер, посмiхнувшись:
  - Ну що ж, настав час перевiрити, скiльки в тебе стали. Переконай її спiвпрацювати з нами. Якщо її свiдчення задовольнять Еллiса Лоу, то обiцяю тобi пiдвищення. Ти негайно станеш лейтенантом-детективом.
  - У якiй дiлянцi?
  - Арнi Реддiн наступного мiсяця йде на спокiй. Я вiддам пiд твiй початок команду детективiв дiльницi Голлiвуду.
  Ед вiдчува", як по спинi пробiга" холодок.
  - Ед, тобi тридцять один рiк. Твiй батько став лейтенантом лише у тридцять три.
  - Я вас не пiдведу.
  
  
  РОЗДIЛ ТРИДЦЯТИЙ
  
  
  Перевiрка статевих терористiв:
  Клеотис Джонсон залучався за злочини сексуального характеру. Пастор Методистської "пископальної церкви Сiонської "Новий Бетiр". У нiч, коли викрали Iнес Сото, вiн мав алiбi: був у витверезнику на 77-й вулицi. Девiс Уолтер Буш, залучався за злочини сексуального характеру - алiбi пiдтверджують пiвдюжини свiдкiв: нiч безперервно здавав карти в кiмнатi вiдпочинку при Методистськiй "пископальнiй церквi Сiонськiй "Новий Вефiль". Флемiнг Пiтер Хенлi, який залучався за злочини сексуального характеру, провiв цю нiч на центральнiй станцiї швидкої допомоги - трансвестит, перестаравшись, ледь не вiдкусив йому члена. Лiкарi врятували дорогоцiнний орган лише для того, щоб Флемiнг разом зi сво"ю чоловiчою гiднiстю вкотре вирушив у в'язницю за звинуваченням у содомiї - тепер разом iз нанесенням калiцтва.
  У перервi мiж двома збоченцями Бад вибрав хвилинку, брязнув у лiкарню Iгл-Рок. Дуайт Жiлетт вижив, йому надано допомогу. Зiтхнув iз полегшенням: ще однi"ї смертi на його совiстi не буде.
  Ще четверо секс-злочинцiв, ще чотири алiбi. Зазирнув до в'язницi попереднього ув'язнення - до Стенса. Дик поганий, зовсiм поганий: охоронець пронiс йому сулiю самогону. Болта" сам не знаючи що: тiльки й чути iмена Еда Екслi, Еллiса Лоу, Каченя Деннi та семиповерховий мат.
  Додому. Душ. Запит дось" на Пiрса Петчетта та Лiнн Брекен. Дзвiнок знайомому з Вiддiлу внутрiшнiх розслiдувань Вест-Веллi. Все гаразд: вiд Дуайта Жiлетта скарг не надходило, вбивство Кетi розслiдують тро".
  Знову в душ - змити сморiд минулого дня.
  
  
  
  * * *
  
  
  Бад їде до Брентвуда - помацати Пiрса Петчетга. Жодного приводу в полiцiю - незвичайно для людини, чи" iм'я значиться у записнику сутенера. 1184, Гретна-Грiн: особняк в iспанському стилi, суцiльний рожевий камiнь та черепиця.
  Бад парку"ться, заходить у ворота. На ганку вмика"ться свiтло, що м'яко освiтлю" чоловiка в крiслi. Вигляда" Петчет ще молодше, нiж на фотографiї, - неприродно молодо для людини п'ятдесяти з лишком рокiв.
  - Ви з полiцiї?
  Зрозумiло, на поясi в нього кайданки.
  - Так. А ви Пiрс Петчетт?
  - Вiн самий. Збира"те благодiйнi внески? Минулого разу вашi колеги дзвонили менi до офiсу.
  Зiницi як шпильковi головки - наркоман? Сорочка, що обляга", пiдкреслю" рель"фнi м'язи. Голос глибокий i звучний, iнтонацiї невимушенi - наче Петчетт, сидячи в темрявi, чекав, що до нього зазирне коп.
  - Я детектив iз Вiддiлу вбивств.
  - Ось як? Кого ж убили i чому ви вважа"те, що я зможу вам допомогти?
  - Дiвчину на iм'я Кетi Джануей.
  - Це тiльки половина вiдповiдi, мiстере...
  - Офiцер Уайт.
  - Дуже при"мно, мiстере Уайт. То чому ви вважа"те, що я зможу вам допомогти?
  Бад пiдсува" собi крiсло.
  - Ви знали Кетi Джануей?
  - Не мав задоволення. А що вона стверджувала, що мене зна"?
  - Нi. Де ви були вчора опiвночi?
  - Тут, приймав гостей. Якщо справа дiйде до висунення звинувачень - чого, сподiваюся, не станеться, - я представлю вам список. Але чому...
  - Делберт Каткарт на прiзвисько Дюк, - перерива" його Бад.
  Петчетт, зiтхнувши:
  - I його не знаю. Мiстер Уайт...
  - Дуайт Жiлетт. Лiнн Брекен.
  Широка посмiшка:
  - Цих, певна рiч, знаю.
  - Ось як? Ну, продовжуйте.
  - Дозвольте, я вас переб'ю. Ви впiзнали мо" iм'я вiд когось iз них?
  - Я забрав у Жилетта його записник. Сторiнку, на якiй були ваш телефон та телефон цi"ї Брекен, вiн вирвав i спробував з'їсти. Петчетт, звiдки у дрiбного сутенера ваш телефон?
  Петчетт, нахиляючись до нього:
  - Вас цiкавить лише вбивство Джануей?
  - Так.
  - Чи виплива" з цього, що про iншi злочини, якi випливають пiд час розслiдування, ви повiдомляти не зобов'язанi?
  А цей сучий син безперечно вмi" дивитися в корiнь.
  - Правильно.
  - Тодi слухайте уважно, бо двiчi я повторювати не стану, а якщо ви спробу"те послатися на мене, все заперечуватиму. Я керую невеликим пiдпри"мством. Сфера моїх iнтересiв - проституцiя на виклик. Лiнн Брекен - одна з моїх дiвчат. Кiлька рокiв тому я викупив її у Жiлетта. Вiн спробував проковтнути мої координати, бо зна", як я ненавиджу полiцiю, i припуска" - цiлком справедливо, - що я його роздавлю як таргана, якщо вiн мене продасть. Тепер додам ще дещо. Я зi своїми дiвчатами поводжуся гiдно. У мене найдорослiшi дочки, i ще одна дочка померла зовсiм малюткою. Менi не подобаються люди, якi кривдять жiнок, а грошей у мене достатньо, щоб витрачати їх на свої забаганки. Як померла ця Кетi Джануей?
  Забита на смерть. Сперма у пiхву, у ротi, у задньому проходi.
  - Страшно померла.
  - Так знайдiть її вбивцю, мiстере Уайт. Знайдiть його i отримайте гiдну винагороду. Якщо отримання грошей вiд пiдозрюваних порушу" вашi принципи, я можу перерахувати ту саму суму до благодiйного фонду полiцiї Лос-Анджелеса.
  - Дякую не потрiбно.
  - Це проти ваших правил?
  - У мене нема" правил. Розкажiть про Лiнн Брекен. Вона працю" на вулицi?
  - Нi, на виклик. Жилет ледь її не занапастив, змушував сходитися з ким попало. До речi, сам я ретельно пiдбираю дiвчатам клi"нтiв.
  - Ви викупили її у Жилетта.
  - Абсолютно вiрно.
  - Навiщо?
  Петчетт, з посмiшкою:
  - Лiн дуже схожа на актрису Веронiку Лейк. Вона менi була потрiбна для колекцiї, щоб поповнити мою студiю.
  - Що за студiя?
  Петчетт хита" головою:
  - Менi подоба"ться ваш натиск, я бачу, що ви стриму"те свої почуття, i цiную це - але бiльше ви вiд мене нiчого не впiзна"те. Все, що може допомогти вам у розслiдуваннi, я сказав. Якщо наполягатимете, менi доведеться зателефонувати сво"му адвокату. Тепер ви, можливо, хочете дiзнатися адресу Лiнн Брекен? Сумнiваюсь, що їй щось вiдомо про покiйну мiс Джануей, проте, якщо бажа"те, я подзвоню їй i попрошу вiдповiсти на всi вашi запитання.
  - Її адреса у мене ". А на цей будиночок ви теж заробили сутенерством?
  - Я фiнансист. Маю вчений ступiнь хiмiка, кiлька рокiв працював фармацевтом. Робив розумнi вкладення. Думаю, слово "пiдпри"мець" найкраще опису" коло моїх iнтересiв. I будь ласка, мiстере Уайт, не намагайтеся збентежити або залякати мене грубiстю. Не примушуйте мене шкодувати, що я розмовляв з вами, як з рiвним.
  "Розмовляв як iз рiвним..." Люди на зразок Петчетта так i дивляться на полiцейських: як на докучних комах, з якими, втiм, iнодi, на користь справи доводиться "розмовляти як з рiвними".
  - Гаразд, давайте пiдсуму"мо.
  - Будь ласка.
  Бад. дiставаючи блокнот:
  - Ви кажете, Дуайт Жiлетт був сутенером Лiнн Брекен?
  - Менi не подоба"ться слово "сутенер", але так, так i було.
  - Iншi вашi дiвчата ранiше працювали на сутенерiв - на вулицi чи на виклик?
  - Нi. Усi мої дiвчата - моделi чи невдалi актриси, яких я врятував вiд краху всiх надiй.
  Змiнимо тему.
  - Ви не часто чита"те газети, правда?
  - Правильно. Намагаюся уникати поганих новин.
  - Але про бiйню у "Нiчнiй совi" чули.
  - Зрозумiло, адже я не в пустелi живу.
  - Однi"ю iз жертв став цей хлопець, Дюк Каткарт. Вiн був сутенером, i вiдомо, що останнiм часом якась людина, яка шукала дiвчат для роботи за викликом, про неї розпитувала. Жилетта, який працював iз вуличними повiями, ви зна"те. Можливо, стикалися з iншими людьми того ж сорту, якi могли б дати менi наведення на цього типу?
  Петчетт, витягнувши i схрестивши довгi ноги:
  - Ви вважа"те, "цей тип" мiг убити Кетi Джануей?
  - Навряд чи.
  - Чи вважа"те, що вiн стоїть за справою "Нiчної сови"? Менi здавалося, у вбивствi звинувачують якусь негритянську зграю. То який злочин ви розслiду"те, мiстере Уайт?
  Бад впива"ться нiгтями в пiдлокiтники так, що трiщить матерiя. Петчетт, розвiвши руками:
  - А вiдповiдь на ваше запитання - нi. З людей цi"ї породи я не знайомий нi з ким, окрiм Дуайта Жiлетта. Вулична проституцiя до кола моїх iнтересiв не входить.
  - А що скажете щодо двох В?
  - Двох В?
  - Вторгнення зi зломом. Хтось побував у квартирi Каткарта i стер усi вiдбитки пальцiв.
  Петчетт знизу" плечима.
  - Мiстере Уайт, просто не розумiю, про що ви говорите. Для мене все це - китайська грамота.
  - Правда? А як щодо порнухи? Ви зна"те Жiлетта. Жiлет продав вам Лiнн Брекен. Той же Жiлет продав Кетi Джануей Каткарту. Кажуть, що Каткарт намагався розпочати нову справу - торгувати порнографi"ю.
  При словi "порнографiя" в очах у Петчетта щось блиснуло - i тут же згасло.
  - Це для вас уже не китайська грамота, га?
  Петчетт пiдняв келих, неквапливо завадив соломинкою кубики льоду.
  - Як i ранiше, не розумiю, про що ви. Крiм того, вашi питання все бiльше вiдхиляються вiд початкової теми. Я терплю вас, тому що ваша манера розмови для мене в новинку: проте терпiння мо" закiнчу"ться, а головне, мене бентежить заплутанiсть ваших мотивiв.
  Чорт би його забрав - слизький, як вугор! Бад пiдвiвся, киплячи вiд гнiву.
  - Чи я розумiю, що хтось iз фiгурантiв цi"ї справи вам небайдужий? - Запитав Петчетт.
  - Правильно.
  - Якщо це та дiвчина, Джануей, - майте на увазi, що моя пропозицiя залиша"ться в силi. Можливо, я й залучаю жiнок до незаконної дiяльностi, але вони отримують гiдну компенсацiю за свою працю, я добре з ними поводжусь i стежу, щоб чоловiки, з якими вони мають справу, ставилися до них з належною повагою. Усього доброго, мiстере Уайт.
  
  
  
  * * *
  
  
  Дорогою Бад розмiркову" у тому, що приховав вiд нього Петчетт. Потiм думки переходять на Дадлi - чи скоро вiн запiдозрить, що Бад хова" докази? Вiн уже коситься на Бада, але поки що з iншої причини - боїться, що той понiвечить Екслi.
  Лiнн Брекен живе в Ноттiнгемi, неподалiк Лос-Фелiс: будинок вiн знайшов легко - химерна сучасна будiвля. З вiкон протiкають рiзнобарвнi променi свiтла: перш нiж дзвонити, Бад туди зазирнув.
  У багатобарвному туманi - червоному, жовтому, блакитному - розгортаюся перед ним еротичне шоу для одного.
  Гола жiнка, як двi краплi води схожа на Веронику Лейк - тонка, гнучка, бiлявi локони, iдеальна стрижка "паж", - стоїть, пiдвiвшись навшпиньки. Позаду неї прилаштувався чоловiк, i повнi груди красунi погойдуються в такт рухам.
  Вуличний шум поплив кудись у далеку далечiнь. Чоловiка Бад не бачив, не помiчав - дивився тiльки на жiнку, i кожен вигин її тiла, пiдсвiченого чарiвним рiзнобарвним сяйвом, навiки врiзався йому в пам'ять.
  Додому їхав, як у туманi, не думаючи нi про що, окрiм неї.
  На порозi на нього чекала Iнес Сото.
  - Я була бiля Екслi на озерi Ерроухед, - заговорила вона. - Вiн обiцяв, що не тиснутиме на мене, що взагалi там не з'явиться. А тепер приїжджа" i каже, що я маю пройти допит пiд цими лiками, якi змусять мене все згадати. Я вiдмовилася. Я тебе легко знайшла - iнших Венделлов Уайтiв у телефонному довiднику нема".
  Бад поправля" на нiй капелюшок, заправля" пiд поля вуаль.
  - Як ти сюди дiсталася?
  - На таксi. У мене залишилася ще сотня доларiв iз грошей Екслi - деяка користь вiд нього все-таки ". Бад, я не хочу про це згадувати!
  - I не треба, люба. А тепер давай знайдемо тобi якийсь нiчлiг.
  - Я хочу залишитись з тобою!
  - Але в мене лiжко всього одне, та й те складне.
  - Ну i добре! Нехай буде начебто знову вперше!
  - Не треба, Iнесе. Почекай трохи. Прийде час, знайдеш собi якогось хлопця з коледжу.
  - А я вже почала йому довiряти! - Не слухаючи його, вигуку" Iнес.
  Бад вiдчиня" дверi. Перше, що впада" у вiчi, - лiжко з неприбраними зiм'ятими простирадлами, слiди Керолiн якось там. Iнес пада" на лiжко i митт"во провалю"ться у сон. Бад укрива" її ковдрою, а сам влаштову"ться у передпокої, пiдклавши пiд голову пiджак. Сон приходить не вiдразу: у головi прокручуються подiї сьогоднiшнього довгого дня. Нарештi вiн засина" з думками про Лiнн Брекен - а на свiтанку, прокинувшись, виявля", що поряд з ним згорнулася клубочком Iнес.
  I Бад не жене її геть.
  
  
  РОЗДIЛ ТРИДЦЯТЬ ПЕРШИЙ
  
  
  Ед розумi", що це сон, але не може прокинутися i тiльки здрига"ться.
  Увi снi знову i знову повторю"ться те, що весь вчорашнiй день мучило його наяву. Слова Iнес: "Боягуз! Зрадник! Використову"ш мене заради сво"ї дорогоцiнної кар'"ри! I останн", вже у дверях: "Може, офiцер Уайт i не такий розумний, i не такий талановитий, i багатого папочки у нього нема" - але вiн у десять разiв бiльший за чоловiка, нiж ти!".
  Тепер вiн звинувачу" себе, що дав їй пiти. Опам'ятавшись, кинувся до мiста, до хатини сiмейства Сото. Тро" братiв Iнес - бандитського вигляду латиноси - дивилися на нього вовками. Старий Сото пiдсумував: "У мене бiльше нема" дочки".
  Задзвонив телефон. Ед, вирваний iз важкого сну, перекинувся на бiк, зняв слухавку:
  - Екслi слуха".
  - Це Боб Галлодет. Можеш мене привiтати.
  - З чим? - бурмотить Ед, струшуючи залишки сну.
  - Склав усi iспити. Тепер я повноправний юрист та слiдчий Бюро окружного прокурора. Вража"?
  - Вiтаю. Ти тiльки заради цього зателефонував о восьмiй ранку?
  - Нi не тiльки. Слухай уважно. Вчора ввечерi Еллiсу Лоу зателефонував адвокат на iм'я Джейк Келлерман. Вiн представля" двох свiдкiв, рiдних братiв, якi заявляють, що можуть вказати зв'язок мiж Каткартом та Мiккi Коеном i тим допомогти розкриттю справи "Нiчної сови". Їм висунуто звинувачення у торгiвлi бензедрiном, але Еллiс обiця" їм звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi i з цього, i з будь-яких iнших справ, якi можуть спливти пiд час розслiдування. Зустрiч призначена за годину в готелi "Мiрiмар" - самi брати, Келлерман, ти, я, Лоу та Рас Мiллард. Дадлi Смiта не буде. Розпорядження Тада Грiна: вiн вважа", що Мiллард бiльше пiдходить для такої роботи.
  Ед зiстрибу" з лiжка.
  - Хто вони такi, цi брати?
  - Пiтер та Бакстер Енгелклiнги. Чув про таких?
  - Нi. Допит буде?
  - А що, хочеться? - смi"ться Галлодет. - Нi, Келлерман зачита" пiдготовлену заяву, i ми з Лоу вирiшимо, чи варто тягти їхнi свiдчення на процес. Я тебе зустрiну. Стоянка при готелi "Мiрiмар", за сорок п'ять хвилин - йде?
  - Домовилися.
  
  
  
  * * *
  
  
  Рiвно за сорок п'ять хвилин Галлодет вводить його в хол готелю. Нi привiтань, нi потискiв рук - переходить прямо до справи.
  - Хочеш знати, що нам вiдомо?
  - Викладай.
  Галлодет розповiда" на ходу.
  - Усi в зборi, чекають лише на нас. Еллiс захопив стенографiстку. Нашi брати - Пiт та Бакс Енгелклiнги, тридцяти шести та тридцяти двох рокiв, iз Сан-Бернардiно. Такi, я сказав би, гангстери невисокого польоту, приблатненi. Обидва ще на початку сорокових вiдсидiли в колонiї за торгiвлю травою, вiдтодi в поле зору прокуратури не потрапляли, якщо не брати до уваги кiлькох арештiв за таблетки. Є у них i легальний бiзнес - друкарня у Сан-Бердi. Хлопцi собi на думцi, але поряд зi своїм покiйним татком - цуценята. Ось старий Енгелклiнг - це було щось! Прикинь: викладач хiмiї у коледжi, фармацевт-винахiдник, розробляв засоби для лiкування психозiв. Вража", га? I при цьому той самий старий Енгелклiнг, який вiдкинув копита влiтку п'ятдесятого, створював новi наркотики i продавав свiй марафет старої мафiозної гвардiї. Та що там - сам Мiккi Коен у днi сво"ї охоронної служби прикривав спину Доку Енгелклiнгу!
  - Бачу, нудьгувати нам не доведеться. Але як ти зв'яжеш Коена з "Нiчної совою"? Почати iз того, що вiн сидить.
  - Екслi, "Нiчну сову" я маю намiр пов'язувати виключно з нашими кольоровими. Гангстери нiколи не вбивають безневинних громадян. Просто Лоу спалахнув iде"ю надати справi нового повороту. Гаразд, пiшли, всi чекають.
  Зустрiч призначена у вiтальнi номера 309. За довгим столом сидять Лоу та Мiллард, навпроти них - тро": лiтнiй адвокат та брати в комбiнезонах, схожi на близнюки, - лисiючi, з гнилими зубами та блискучими очками-намистинками. Бiля дверей спальнi розташувалася стенографiстка зi сво"ю машинкою.
  Галлодет висува" два стiльцi. Ед кива" всiм, сiда" поряд iз Мiллардом. Адвокат шарудить паперами, брати закурюють.
  - Для протоколу, - почина" Лоу, - зараз 8 годин 53 хвилини 24 квiтня 1953 року. Є: Елiс Лоу, окружний прокурор мiста Лос-Анджелеса, сержант
  Боб Галлодет iз Бюро окружного прокурора, капiтан Расс Мiллард та сержант Ед Екслi з полiцiї Лос-Анджелеса. Джейкоб Келлерман представля" iнтереси Пiтера Енгелклiнга i Бакстера Енгелклiнга, потенцiйних свiдкiв у справi про масове вбивство в кафе "Нiчна сова", ско"ного 14 квiтня цього року. Мiстер Келлерман зачита" заяву, пiдготовлену його клi"нтами, потiм пiдпишуть стенографiчну транскрипцiю. В обмiн на цю добровiльну заяву прокуратура знiма" звинувачення проти Пiтера та Бакстера Енгелклiнгiв, номер 16114, датоване 8 червня 1951 року. Якщо ця заява призведе до затримання злочинцiв, якi вчинили згадане масове вбивство, Пiтеру та Бакстеру Енгелклiнгам гаранту"ться судовий iмунiтет у всiх питаннях, що належать до зазначеної заяви, включаючи звинувачення у ско"ннi кримiнальних злочинiв, спiвучастi у кримiнальних злочинах та в iнших злочинах. чинного законодавства. Мiстере Келлерман, чи розумiють вашi клi"нти все вищесказане?
  - Так, мiстере Лоу, розумiють.
  - Чи розумiють вони, що пiсля того, як буде зачитана заява, нам, можливо, доведеться поставити їм деякi питання?
  - Розумiють.
  - Попрошу вас зачитати заяву, раднику.
  Келлерман, неквапливо чiпляючи на нiс окуляри:
  - Я дозволив собi дещо поправити стилiстику та синтаксис моїх клi"нтiв, а також виключити найбiльш... гм... барвистi вирази.
  Лоу, смикаючи жилет:
  - У цьому ми розберемося. Читайте, будь ласка.
  Келлерман почина":
  - Ми. Пiтер Енгелклiнг i Бакстер Енгелклiнг, клянемося, що все, що ми повiдомля"мо в цiй заявi - абсолютна правда. Наприкiнцi березня цього року, приблизно за три тижнi до вбивств у "Нiчнiй совi", до нашої легальної та заре"строваної друкарнi "Швидка печатка", розташованої в Сан-Бернардiно, звернувся клi"нт. Ця людина назвалася Делбертом (Дюком) Каткартом i повiдомила, що дiзналася про нашi iмена вiд мiстера XV, нашого знайомого по колонiї для неповнолiтнiх. Мiстер XV повiдомив Каткарту, що ми володi"мо друкарнею, обладнаною друкарським верстатом нашого власного винаходу, що вiдрiзня"ться високою швидкiстю та якiстю друку, - що " правдою. Крiм цього, мiстер XV повiдомив Каткарту, що нас завжди цiкавили - лапки вiдкриваються - швидкi бакси - лапки закриваються, - що також " правдою.
  По кiмнатi пробiгають смiшки. Ед, на аркушi паперу: "Убита Сьюзен Леффертс iз Сан-Берду - зв'язок?"
  - Продовжуйте, мiстере Келлерман, - просить Лоу. - Ми цiлком здатнi смiятися та слухати одночасно.
  Келлерман продовжу":
  - Каткарт продемонстрував нам фото людей у химерних костюмах, що вiддаються рiзноманiтним та вiдвертим сексуальним дiям, у тому числi гомосексуального характеру. Деякi з фотографiй були - лапки вiдкриваються - пiдмальованi - лапки закриваються. А саме: на деяких фотографiях персонажам примальованi вiд руки поранення та кров. Каткарт сказав, що чув, що ми можемо оперативно випускати високоякiснi брошури журнального типу, ми сказали, що це правда. Каткарт заявив також, що ознайомився зi звичайною вартiстю випуску журналiв, у яких використовуються непристойнi знiмки, i назвав цю вартiсть. Ми вiдповiли, що могли б працювати за одну восьму цi"ї цiни.
  Ед переда" Мiлларду записку: "Справа про порнуху у Вiддiлi вдач?" Лоу перешiпту"ться з Галлодетом, брати посмiхаються однаковими дурними усмiшками. Мiллард пише у вiдповiдь: "Так - працюють четверо, жодних слiдiв. "Химернi костюми" - це воно. Але справа висяка, ми її майже закинули. I жодних зв'язкiв Каткарта iз порнографi"ю".
  Келлерман налива" собi води з графина i, промочивши горло, продовжу":
  - Потiм Каткарт заявив, що чув, нiби наш покiйний батько, Франц (Док) Енгелклiнг, був другом Мей"ра Харрiса Коена, бiльш вiдомого як Мiккi, лос-анджелеського гангстера, який зараз вiдбува" ув'язнення на островi Мак-Нiл. Ми вiдповiли, що це правда. Тодi Каткарт висунув свою пропозицiю. Для початку вiн зауважив, що поширення порнографiї ма" проводитися - лапки вiдкриваються - тишком-нишком - лапки закриваються, - оскiльки тi - лапки вiдкриваються - чокнутi - лапки закриваються, - якi створюють цi фотографiї, справляють враження людей, яким " що приховувати. Про цей предмет вiн далi не говорив. Потiм вiн сказав, що ма" доступ до списку - лапки вiдкриваються - багатих збоченцiв - лапки закриваються, - якi згоднi платити за подiбну продукцiю значнi суми, i запропонував нам зайнятися виробництвом - лапки вiдкриваються - всi"ї цi"ї еблi з танцем - лапки закриваються - у значних обсягах . Каткарт заявив також, що не тiльки ма" доступ до - лапки вiдкриваються - списку збоченцiв - лапки закриваються, - але й зна" чимало - лапки вiдкриваються - наркошiв i повiя - лапки закриваються, - якi готовi служити для цих знiмкiв моделями, а також кiлькох - лапки вiдкриваються - першосортних дiвчаток на виклик - лапки закриваються, - якi, можливо, теж погодяться знiматися в порнографiчних сценах, якщо їм дозволить їх - лапки вiдкриваються - солодкий папик - лапки закриваються. Про всiх цих тем Каткарт далi не поширювався, не називав iмен i не давав жодних iнших вказiвок, що дозволяють встановити особистостi.
  Келлерман перегорнув сторiнку.
  - Далi Каткарт сказав нам, що хоче взяти на себе роль органiзатора пiдпри"мства, вербувальника та посередника. Ми ма"мо лише випускати журнали. Крiм того, вiн запропонував нам вiдвiдати Мiккi Коена на островi Мак-Нiл та попросити у нього кредит для забезпечення пiдпри"мства на початковому етапi роботи. Крiм цього, ми повиннi були попросити у нього рекомендацiї щодо поширення товару. В обмiн на вищезазначене Коену пропонувалися - лапки вiдкриваються - охрененные - лапки закриваються - вiдсотки.
  Ед пише нову записку: "Жодних iмен, не зачепишся - дуже зручно". Мiллард шепоче у вiдповiдь: "Нiчна сова" - не Мiккi, не його стиль. Бакс Енгелклiнг посмiха"ться, Пiт Енгелклiнг колупа" у вусi олiвцем.
  Келлерман чита" далi:
  - Приблизно за два тижнi до вбивств у "Нiчнiй совi" ми завiтали до Мiккi Коена у в'язницi Мак-Нiл i виклали йому цю iдею. Вiн вiдмовився брати участь у цiй справi i прийшов у крайн" роздратування, дiзнавшись, що iдея походить вiд Каткарта, цього, за його словами, - лапки вiдкриваються - педофiла поганого, яких стрiляти треба - лапки закриваються. Насамкiнець заявля"мо: ми вважа"мо, що вбивства в "Нiчнiй Совi" ско"нi бойовиками Мiккi Коена. Метою вбивць був Дюк Каткарт, якого Коен, очевидно, живить особисту ворожiсть, iншi п'ятеро вбитих було усунуто як небажанi свiдки. Є й iнше припущення: можливо, Коен розповiв про план Каткарта комусь iз ув'язнених, i звiстка про це дiйшла його суперника, Джека Вейлена, вiдомого також як Крутий Джек. Вейлен мiг убити Каткарта, побачивши в ньому можливого конкурента сво"му бiзнесу, а решту п'ятьох - iз зазначеної вище причини. Ми вважа"мо, що якщо вбивства пов'язанi з планом Каткарта щодо поширення порнографiї, наступними жертвами можемо стати ми. Ми клянемося, що все вищевикладене - абсолютна правда i що ця заява була зроблена нами вiльно, без будь-якого фiзичного чи психiчного тиску.
  Брати дружно плескають у долонi.
  - А тепер, панове, мої клi"нти готовi вiдповiсти на вашi запитання, - каже Келлерман.
  Лоу, вказуючи у бiк спальнi:
  - Спершу я хотiв би поговорити з колегами. Усi виходять до спальнi; Лоу прикрива" дверi.
  - Вашi висновки. Бобе, ти перший.
  Галлодет закурю".
  - Мiккi Коен при всiх своїх грiхах згаряча людей не вбива", а Джек Вейлен нiчим, крiм грального бiзнесу, не цiкавиться. Думаю, брати кажуть правду. Однак усе, що нам вiдомо про Каткарт, характеризу" його як дурня i невдаху. Такої справи вiн просто не потягнув би. Нi, не думаю, що його вбили через порнуху. Я, як i ранiше, схиляюся до того, що це справа рук негрiв.
  - Згоден. Ваша думка, капiтане.
  Мiллард:
  - Менi зда"ться ймовiрним наступний розклад, хоч i тут не все гладко. Якщо Мiккi Коен справдi проговорився комусь у в'язницi, iнформацiя могла вийти назовнi, i хтось мiг нею скористатися. Однак " одне "але": якби вбивство Каткарта було пов'язане з порнухою, братiв Енгелклiнгiв теж давно в живих не було б. Або, принаймнi, хтось би їх потривожив. Справу про цю порнографiю ми у Вiддiлi вдач розслiду"мо вже два тижнi i поки що нi до чого не дiйшли. За всiма напрямками - глухий кут. Думаю, Еду та Бобу слiд поговорити з Вейленом, потiм злiтати в Мак-Нiл i поговорити з Мiккi. Я допитаю це потрiб у сусiднiй кiмнатi i поговорю з хлопцями зi свого вiддiлу. До речi, я читав усi рапорти про "Нiчну сову" - порнографiя нiде навiть не згаду"ться. Тож я згоден iз Бобом. Ця iсторiя до нашої справи не ма" вiдношення.
  - Згоден. Боб, ви з Екслi розмовля"те з Вейленом та Коеном. Капiтане, хто у вас розслiду" справу про порнографiю? Здiбнi люди?
  - Тро" - хлопцi, що стоять, четвертий - Смiттяр Джек Вiнсеннс, - посмiха"ться Мiллард. - Вибачте, Еллiс. Я знаю, вiн вам нiби родичем доводиться.
  Лоу рожевi".
  - Екслi, хочете щось додати?
  - По сутi, я згоден з Бобом i капiтаном, проте хотiв би вiдзначити ще два моменти. Перший: Сьюзен Леффертс теж родом iз Сан-Берду. I другий: якщо вбивцi - не затриманi негри чи якась iнша негритянська банда, значить, машину бiля кафе було залишено спецiально, щоб кинути пiдозру на негрiв, i, отже, ми ма"мо справу з грандiозною i добре продуманою змовою.
  - Думаю, все ж таки вбивцi - тi, що вже сидять. Так, до речi, як просуваються вiдносини з мiс Сото?
  - Я над цим працюю.
  - Подвайте зусилля. Це школярам достатньо старань, а вiд вас менi потрiбний результат. Дякую вам, джентльмени.
  
  
  
  * * *
  
  
  Ед заїжджа" додому, щоб переодягнутися. На дверях знаходить записку.
  
  
  Екслi!
  Не сподiвайся, я тебе не вибачила. Просто зателефонувала додому, i сестра розповiла менi, що ти заїжджав туди i, зда"ться, справдi турбувався про мене. Мене це зворушило. I ще я подумала: адже я сама, коли зв'язалася з тобою, зрадила себе. I теж користуюся тобою для своїх цiлей (адже жити менi поки нiде i нема на що, а ти нi в чому менi не вiдмовля"ш, i взагалi ти дуже милий, коли не давиш на мене i нiкого не б'"ш до напiвсмертi, i я чекаю, коли я одужаю i зможу прийняти пропозицiю мiстера Дiтерлiнга). Як то кажуть, не смiйся, братику, чужiй сестрицi - своя в дiвчатах. Можеш вважати, що це вибачення, бо iнших вибачень не дочека"шся. I спiвпрацювати з полiцi"ю я не буду. Все ясно? Як ти гада"ш, мiстер Дiтерлiнг говорив серйозно, коли обiцяв менi роботу у Фантазiлендi? Я сьогоднi хочу вiдволiктися - пройдуся магазинами на тi грошi, що в мене ще залишилися. Прийду ввечерi. Не вимикай свiтло.
  Iнес
  
  
  Ед переодягся. Клейкою стрiчкою приклеїв до дверної ручки запасний ключ. I не вимкнув свiтло.
  
  
  РОЗДIЛ ТРИДЦЯТЬ ДРУГА
  
  
  Джек у машинi чека" Бада Уайта, за яким ма" стежити.
  Голова в нього гуде: кровоточивi руки, спецодяг - бригади зламують дверi гаражiв, розбурханi нiгери пiдстерiгають пошуковi групи в засiдцi, нападають тишком-нишком i вiдразу змиваються. А меркурi Коутса так i не знайшли.
  Але не в цьому рiч. Справа в тому, що сказав йому телефоном Мiллард. Добре, що по телефону, - не помiтив, що Джек ледь штани не намочив вiд страху.
  - Вiнсеннс, з Еллiсом Лоу зв'язалися дво" свiдкiв. Повiдомили, що Дюк Каткарт будував плани з продажу тi"ї самої порнухи, на яку ми полюють. Не думаю, що це пов'язано з "Нiчною совою", але про всяк випадок: " в тебе щось новеньке?
  - Нiчого, - вiдповiв Джек.
  У свою чергу запитав, чи не розкопали чогось iншi тро".
  - Нiчого, - вiдповiв Мiллард.
  Мiллард не зна", що всi останнi рапорти Джека - фальшивка. I тим бiльше не зна", що вже три днi Джеку начхати i на порнуху, i на "Нiчну сову", що вiн не заспокоїться, доки дось" Сiда Хадженса не перейде до його рук, а нiгери не вирушать до газової камери. I начхати, виннi вони чи нi.
  Дверi камери: копи тягнуть шiстьох статевих терористiв. Бад Уайт усерединi - обробля" затриманих шматком гумового шланга, щоб не залишалося слiдiв на тiлi. Учора ввечерi Джек упустив Уайта. Дадлi був дуже незадоволений. Сьогоднi Джек не проколеться, а потiм здiйснить вiзит Сiду Хадженсу.
  Зрештою виходить Уайт. Вулиця яскраво освiтлена, i Джек добре бачить, що на сорочцi у нього кров.
  Джек заводить машину.
  
  
  Роздiл тридцять третiй
  
  
  Цього разу нема" кольорових вогнiв: через задернутi штори лл"ться рiвне бiле свiтло. Бад натиска" кнопку дзвiнка.
  Вiдчиняються дверi. На порозi, у променях свiтла - темний силует Лiнн Брекен.
  - Ви - той полiцейський, про якого попереджав Пiрс?
  - Вiн самий. Петчет пояснив, що менi потрiбно?
  Вона вiдчиня" дверi.
  - Пiрс сказав, що ви, зда"ться, i самi цього до пуття не зна"те. Однак я маю бути з вами чесною i вiдповiсти на всi вашi запитання.
  - А ви завжди робите те, що вiн вам каже?
  - Завжди.
  Бад входить до будинку.
  - Передбачаючи вашi питання: так, я повiя, i так, всi картини на стiнах - першотвори. Нi, нiколи не чула про Кетi ... як там її прiзвище. Нi, Дуайт Жiлет нiколи не б'" i не гвалту" жiнок. Якби вiн захотiв когось убити, швидше за все, скористався ножем. Нi, Дюка Каткарта я особисто не знала, а чула про нього дуже мало - тiльки те, що вiн невдаха i шкоду" своїх дiвчат. Ось i всi новини для друку.
  - Закiнчили?
  - Нема" ще. Про iнших дiвчат Дуайта менi нiчого не вiдомо, а про "Нiчну сову" знаю лише те, що читала в газетах. Задоволенi?
  Бад ледь не засмiявся.
  - Бачу, ви з Петчеттом усе обговорили. Вiн учора вам дзвонив?
  - Нi, сьогоднi вранцi. А що?
  - Да нiчого.
  - Ви офiцер Уайт, правда?
  - Бад.
  Лiн смi"ться.
  - Добре, Бад: ви вiрите тому, що говоримо ми з Пiрсом?
  - Так, загалом вiрю.
  - I зна"те, чому ми виявля"мо вам люб'язнiсть.
  - Чи любите ви? Обережнiше, я вiд таких слiв i розсердитися можу.
  - Так звичайно. Але ж ви розумi"те, в чому справа.
  - Розумiю. Петчетт - сутенер, може, i ще щось за ним ". Нi вiн, нi ви не хочете, щоб про це довiдалися в полiцiї.
  - Саме так. Нашi мотиви егоїстичнi, тому нам можна довiряти.
  - Хочете пораду, мiс Брекен?
  - Кличте мене Лiнн.
  - Так ось вам, мiс Брекен, моя порада. Будьте зi мною чесною, вiдповiдайте на всi мої запитання i не намагайтеся, чорт забирай, мене пiдкупити чи залякати - iнакше разом iз Петчеттом опинитеся по вуха у лайнi!
  У вiдповiдь Лiн посмiха"ться. Посмiшка Веронiки Лейк. Бад навiть пам'ята", з якого фiльму: де Алан Ледд поверта"ться з вiйни i дiзна"ться, що сука-дружина зраджувала йому праворуч i лiворуч.
  - Бад, хочете випити?
  - Хочу. Скотч без содової.
  Лiн зника" на кухнi, поверта"ться з двома келихами.
  - Як iз убивством тi"ї дiвчини? Щось прояснилося?
  Бад тулиться до стiни.
  - Справою займаються тро". Злочин на сексуальному ґрунтi, так що перевiряють усiх вiдомих ґвалтiвникiв. Тижнiв два побiгають, потiм покинуть.
  - Але ж ви не кинете?
  - Може, кину. А може й нi.
  - Чому ви прийняли цю iсторiю так близько до серця?
  - Довга iсторiя.
  - Щось особисте?
  - Так.
  Лiнн пiдносить келих у губах.
  - Я просто спитала. А що зi справою "Нiчної сови"?
  - Зважаючи на все, нiг... тобто кольоровi. Загалом так усе заплутано, що хер розберешся.
  - Вам подоба"ться вживати такi слова, Бад?
  - А вам не подоба"ться? Адже ви трахка"те за грошi.
  - У вас на сорочцi кров. Частина вашої роботи?
  - Так.
  - I вам це також подоба"ться?
  - Так, коли вони на те заслуговують.
  - Вони - це чоловiки, якi кривдять жiнок?
  - Розумниця!
  - А сьогоднiшнiй - вiн на це заслужив?
  - Нi.
  - Але ви все одно це зробили?
  - Зробив. Ну а вас сьогоднi, наприклад, перетрахало пiвдесятка мужикiв.
  - Усього дво", - усмiха"ться Лiнн. - А тепер питання не для протоколу: ви побили Дуайта Жiлетта?
  - Вiдповiдь не для протоколу. Я його не бив. Просто засунув його руку в подрiбнювач смiття.
  Лiн не аха", не перепиту". Спокiйно:
  - I вам це сподобалося?
  - Ну... загалом, нi.
  - Я зовсiм забула про ввiчливiсть, - схоплю"ться Лiн. - Сiдайте будь ласка.
  Бад сiда" на диван, Лiн - поруч, на вiдстанi витягнутої руки.
  - Схоже, детективи з Вiддiлу вбивств дуже вiдрiзняються вiд iнших людей. Ви перший чоловiк за п'ять рокiв, який не розповiв менi в першу ж хвилину знайомства, що я вража" схожа на Веронiку Лейк.
  - Ви красивiша.
  Лiн закурю".
  - Дякую. Обiцяю не передавати це вашiй подружцi.
  - З чого ви взяли, що маю подружку?
  - У вас пiджак зiм'ятий i пахне духами.
  - Вона менi не подружка. Вона... ну... щиро кажучи, вона просто менi пiдвернулась.
  - Думаю, таке з вами не часто трапля"ться.
  - Так, чорт забирай, не часто. А тепер, може, повернемось до справи? Мiс Брекен, розкажiть менi про Пiрса Петчетта та його бiзнес.
  Лiнн випуска" клуб диму, вiдпива" скотч.
  - Що ж, навiть якщо не торкатися того, що Пiрс для мене зробив, вiн - людина незвичайна. Такi люди жили в епоху Вiдродження. Дипломований хiмiк, фахiвець iз дзюдо, справжнiй спортсмен. Любить оточувати себе гарними жiнками. Шлюб його розпався, кохана дочка померла зовсiм маленькою. Зi своїми дiвчатами вiн завжди чесний, чудово з нами поводиться i дозволя" зустрiчатися тiльки з пристойними та заможними людьми. Можна сказати, що ма" комплекс рятiвника. Пiрс любить своїх жiнок. Так, вiн нас використову" i на нас нажива"ться - але, крiм цього, у ньому " щире почуття. При першiй нашiй зустрiчi я розповiла Пiрсу, що мою молодшу сестричку задавив п'яний водiй, - отож вiн, слухаючи мене, заплакав. По-справжньому заплакав. У бiзнесi Пiрс Петчетт - людина жорстка. Так, вiн сутенер. I все ж таки хороша людина.
  Схоже, не бреше.
  - Чим ще займа"ться Петчетт?
  - Решта його бiзнесу цiлком легальна. Органiзову" фiнансування фiльмiв, нада" дiловi консультацiї своїм колишнiм дiвчатам.
  - А порнуха?
  - Що ви! Пiрс та порнографiя... Вiн любить цим займатися, а не милуватися.
  - А торгувати?
  - I торгувати не любить.
  А ось тут, зда"ться, бреше. Iнакше чому так блиснули очi у Петчетта, коли Бад заговорив про порнографiю?
  - На мою думку, ви менi пудрите мiзки. Гарне поводження сутенера з дiвчатами - ну припустимо, але вас послухати, то Петчетт - просто Iсус Христос iз дванадцятьма апостолами. Зда"ться менi не все так гладко. Розкажiть, що там у нього за студiю.
  Лiнн гасить сигарету.
  - Припустимо, я не хочу про це говорити.
  - Припустимо, я здам вас обох у Вiддiл вдач.
  Лiнн задумливо хита" головою.
  - Пiрс вважа", що ви зводите якiсь особистi рахунки, тож у ваших iнтересах викреслити його зi списку пiдозрюваних, а про iншi його справи мовчати. Вiн дума", ви не станете про нього повiдомляти. Це було б безглуздо з вашого боку.
  - А я взагалi часто роблю дурницi. А що ще дума" Петчетт?
  - Чека", коли ви заговорите про грошi.
  - Я здирництвом не займаюся.
  - Навiщо тодi...
  - Може, менi просто цiкаво!
  - Ну, що ж... Зна"те, хто такий Террi Лакс?
  - Помийний тип. Малiбу ма" санаторiй для наркоманiв.
  - I те, й iнше абсолютно вiрно. А ще вiн - пластичний хiрург.
  - То це вiн Петчетту фiзiономiю розгладив? Я й подумав, чи не може п'ятдесятирiчний мужик так молодо виглядати!
  - Про це я нiчого не знаю. Але Террi Лакс створю" дiвчат для студiї Пiрса. У нас " Ава та Кейт, Рита та Беттi. Гарднер, Хепберн, Хейворт та Грейбл, зрозумiло. Пiрс пiдбира" дiвчат, схожих на кiнозiрок, а Террi за допомогою пластичної хiрургiї досяга" iдеальної подiбностi. Цих дiвчат можна назвати наложницями Пiрса. Вони сплять iз ним та з обраними клi"нтами - партнерами, якi допомагають йому фiнансувати фiльми. Перекручення? Бути може. Але Пiрс про своїх дiвчат дба". Вiдрахову" вiд заробiтку кожної певний вiдсоток та вклада" у рiзнi пiдпри"мства. Усi працюють лише до тридцяти рокiв - без виняткiв. Пiрс не дозволя" дiвчатам вживати наркотики, нiколи жодного пальця не торкнувся. Я йому багато чим зобов'язана. Ну що, чи здатний ваш полiцейський розум сприйняти таку суперечливу картину?
  - Ось чорт! - каже Бад.
  - Нi, мiстере Уайт. Пiрс Морхаус Петчетт.
  - I ти теж лягла пiд нiж Лакса?
  - Нi. Я вiдмовилася, i Пiрс поважа" мене за це. Вiд природи я брюнетка, - вона стосу"ться свого золотистого волосся, - але все iнше - мо", справжн".
  - I скiльки тобi рокiв?
  - За мiсяць виповниться тридцять. Я збираюся вiдкрити магазин одягу. Бачите, як мiня" людей час? Якби нам познайомилися через мiсяць - я була б вже не повi"ю, а добропорядною громадянкою. I брюнеткою. Так що нiхто не твердив би менi: "Лх, як ви схожi на Веронiка Лейк!"
  - Ось чорт!
  - Нi. Лiнн Маргарет Брекен.
  - Я хочу ще раз зустрiтися з тобою. - не роздумуючи, випалю" вiн.
  - Запрошу"ш мене на побачення?
  - Так, заплатити я не зможу.
  - Тодi почекай мiсяць. Лише один мiсяць.
  - Я не можу чекати!
  - Добре. Але з однi"ю умовою: бiльше жодних допитiв. Не хочу ходити в тебе до пiдозрюваних.
  Бад малю" у повiтрi хрест, перекреслюючи свої пiдозри щодо Петчетта.
  - Домовилися.
  
  
  РОЗДIЛ ТРИДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
  
  
  Камера Мiккi Коена.
  Проте камерою її назвати складно. Комфортабельна, розкiшно обставлена кiмната: лiжко, стiлець, полицi все обтягнуте оксамитом. З вентиляцiйного отвору у стiнi струму" тепле повiтря - у штатi Вашингтон у квiтнi ще стоять холоди. Ед пригнiчу" позiхання: сьогоднi вони кiлька годин розмовляли з Крутим Джеком Вейленом, виключили його зi списку пiдозрюваних, пролетiли тисячу миль - i тепер, о першiй ночi, сидять i чекають, коли цей ненормальний гангстер закiнчить пiзню партiю в безiк. Бiля нiг Галлодета влаштувався Мiккi Коен-молодший - жирний бульдог у оксамитовому жилетi. Галлодет тремтить його по головi. Ед перегляда" записи пiд час розмови з Вейленом.
  Витягувати з Вейлена свiдчення не довелося - вiн заговорив сам, та так розбовтався, що вони вже не знали, як його зупинити. Теорiю Енгелклiнгiв вiн просто висмiяв, а потiм почав скаржитися на занепад органiзованої злочинностi в рiдному Лос-Анджелесi.
  З того часу, як Мiккi потрапив за ґрати, старi порядки, можна сказати, зовсiм зiйшли нанiвець. Влада Мiккi вже не та. Грошi зi швейцарських банкiв прихованi - для вiдродження у майбутньому кримiнальної iмперiї потрiбна готiвка. Розмiщення капiталу було доручено заступнику Мiккi Моррiсу Ягелке, вiн вкладав грошi абияк i в результатi спустив всю готiвку. Нема чим стало платити людям. А справи Вейлена йдуть зовсiм непогано. Втiм, як i справи Мiккi: Вейлен виклав полiцейським свою теорiю.
  Коен не такий простий: дурню Ягелке вiн залишив крихти, а основнi свої заощадження розтрощив мiж кiлькома надiйними людьми i дрiбними частинами вклав у надiйнi пiдпри"мства - букмекерство, позички пiд людоїдськi вiдсотки, наркоту, проституцiю. Вийшовши з в'язницi, вiн поверне собi грошi з прибутком та вiдновить свою iмперiю. Назвав Вейлен i тих, хто, на його думку, продовжу" нишком працювати на Мiккi: Лi Вакс, його колишнiй кiлер, який тепер начебто перейшов на легальне становище, i нерозлучна парочка - Ейб Тайтелбаум i Джоннi Стомпанато, не здатнi прожити чесно жодного дня. Усi тро", як i ранiше, займаються старим бiзнесом - i, цiлком можливо, охороняють iнтереси Мiккi. I шеф Паркер дивиться на це крiзь пальцi: по-справжньому вiн боїться тiльки появи в мiстi iталiйської мафiї. Тому, коли якiсь чужинцi " в Лос-Анджелесi i намагаються встановити в мiстi свої порядки, Дадлi Смiт зi своїми хлопцями влаштову" їм засiдку в мотелi неподалiк Гардени: чужинцям дають гарну прочуханку, все, що у них iз собою, вiдбирають i передають до полiцейського благодiйного фонду, а самих садять на автобус, на поїзд, на лiтак - на чому вони там з'явилися - i вiдправляють додому. I все - без зайвого галасу.
  I висновок Вейлена:
  Йому самому дозволяють дiяти тiльки тому, що iгровий бiзнес у Лос-Анджелесi потребу" нагляду. Якщо зовсiм обезголовити органiзовану злочиннiсть у мiстi почнеться свавiлля. Однак вiн гра" за правилами - або, якщо висловлюватись стилем Дадлi Смiта, трима"ться в рамках. Щоб вiн або той же Мiккi перестрiляли п'ятьох нi в чому не винних людей через якiсь поганi журнали ... Такого i уявити собi не можна.
  Однак те, що вiдбува"ться зараз у мiстi, йому не подоба"ться. Точнiше, не подоба"ться те, що нiчого не вiдбува"ться. Надто вже тихо. Таке бува" коли готу"ться якийсь великий хипiж.
  Мiккi Коен-молодший радiсно верещить: пiднявши очi, Ед бачить, як у камеру входить Мiккi Коен-старший iз коробкою собачого печива.
  - Нiколи у сво"му життi, - урочисто, наспiваючи почина" Коен прямо вiд дверей, - нiколи у сво"му життi Мiккi Коен не вбивав людину, яка, за нашими поняттями, не заслужила б смертi. Нiколи у сво"му життi Мiккi Коен не торгував брудними журналами для онанiстiв. Пiта i Бакса Енгелклiнгiв я прийняв тiльки з поваги до їхнього покiйного батька, упокiй Господь його душу, хоч i був вiн паршивий фриц. Я взагалi не вбиваю невинних: це грiшно, а я людина вiруюча i суворо виконую юдейськi закони та заповiдi Божi, якщо вони не шкодять бiзнесу. Наглядач Хопкiнс розповiв менi, навiщо ви приїхали, i я навмисне змусив вас чекати. Чому, спита"те ви? Та тому, що тiльки люди, яких Господь у несповiднiй мудростi своїй начисто позбавив мiзкiв, могли хоч на мить мене, Мiккi Коена! - Запiдозрити в цьому пiдлом та iдiотському нальотi на кафе, напевно справi рук тупиць-шварцес [39] . Але, я бачу, Мiккi-молодшому ви сподобалися, тож я придiлю вам п'ять хвилин свого часу. Iди до тата, бубеля [40] !
  Галлодет зводить очi до неба. Коен опуска"ться навколiшки бiля дверей, су" в рот собаче печиво. Пес пiдбiга", виляючи хвостом, бере печиво, обслинивши господаря товстими мокрими брилями. Мiккi обiйма" собаку, i Мiккi-молодший скиглить вiд захоплення. За вiкном камери, на подвiр'ї, Ед помiча" самотню постать i впiзна" в нiй Девi Голдмана - скарбника Мiккi, котрий потрапив до в'язницi за власнi махiнацiї з податками. Голдман коситься на вiкно i проходить повз.
  - Мiккi, - почина" Галлодет, - брати Енгелклiнги кажуть, що ви дуже розлютилися, почувши, що їхня iдея походить вiд Дюка Каткарта.
  Коен спльову" крихти собачого печива.
  - Зна"те вираз "випустити пару"?
  - Зна"мо, - вступа" Ед. - Енгелклiнги називали якiсь iмена, крiм Каткарта?
  - Жодного. Та й цього Каткарта я не знаю - чув тiльки, що вiн сидiв за спокушання малолiтнiх, тому й суджу. У Писаннi сказано: "Не судiть, та не судимi будете", але я нiякого суду не боюся, так що кажу собi: "Суди на здоров'я, Мiкстере!"
  - Ви не давали братам порад щодо створення мережi розповсюдження товару?
  - Звичайно, нi! Господь Бог i любий мо"му серцю Мiккi-молодший менi свiдки!
  Знов Галлодет:
  - Мiк, а тепер головне питання. Кому ви розповiдали про цей проект? Може, комусь у в'язницi?
  - Жодної живої душi! Ще чого не вистачало - балакати про бруднi книжечки, якi я й до рук не вiзьму! Девi - мої очi та вуха, але я навiть Девi виставив за дверi, коли до мене з'явилися цi дво" мешугенiв [41] . Чому, спита"те ви? А тому, що високо цiную таку чесноту, як умiння зберiгати секрети!
  Галлодет:
  - Ед, поки ти розмовляв з охоронцем, я подзвонив Рассу Мiлларду. Вiн сказав, що розпитав своїх хлопцiв - вони нiчого не знайшли. Жодних слiдiв, жодних зв'язкiв з Каткартом. Расс переглянув усi рапорти по "Нiчнiй совi" i теж не помiтив нiчого, що було б хоч якось пов'язане з порнографi"ю. Бад Уайт перевiряв зв'язки Каткарта теж нiчого не знайшов. Ед, схоже, те, що Сьюзi Леффертс родом iз Сан-Берду, - чистий збiг. А Каткарт просто трiпався. Вiн нi для кого не становив небезпеки - нiчого б у нього не вийшло i не могло вийти. Схоже, Енгелклiнги просто купилися на його барвисту балаканину i на згадку старого приятеля.
  Ед кива".
  - Вiчна тема - батьки та дiти, - каже Мiккi Коен-старший, гладячи Мiккi Коена-молодшого. - Бачок духу. Є над чим подумати, чи не так? Погляньте хоч на мене та на Мiккi-молодшого. А що сказати про старовину Францу та його диких бовдурiв-нащадкiв? Адже Франц був людиною генiальною, ви це зна"те? Якiсь такi лiки винаходив, що тепер божевiльнi молитися повиннi. Коли кiлька рокiв тому у мене вiдвели велику партiю бiлого - скажу вам по совести, насамперед я подумав про Дока. "Мiккi, - сказав я собi, - уяви себе на його мiсцi. Уяви, що дар слова тобi замiнили його незрiвняннi мiзки. Де ти схова"ш героїн, Мiкстере, i, головне, кому i як постара"шся його загнати?" Їдьте додому, хлопчики. Ви взяли хибний слiд. Порнографiя вас нi до чого не спричинить. Тих шiстьох убили шварцес - Богом проклятi психопати шварцес.
  
  
  РОЗДIЛ ТРИДЦЯТЬ П'ЯТИЙ
  
  
  Пляшки: вiскi, джин, брендi. Миготливi вивiски: "Шлиц", "Блакитна стрiчка". Морячки перекидають у рот холодне пиво, люди поринають у щасливе забуття. Берлог Хадженс у кварталi звiдси: Джек тягне час, сподiваючись, що вид спиртного надасть йому хоробростi.
  - Останнiй дзвоник! - кричить бармен. Джек осушу" свою склянку содовою, приклада" холодне скло до шиї. На серцi лежить важкий камiнь, i знову i знову пропливають у мозку подiї сьогодення.
  Мiллард сказав, що Дюк Каткарт перед смертю намагався продавати порнуху. Його порнуху.
  Бад Уайт ходить в гостi до Лiнн Брекен, однi"ї з тих повiя, що виглядають точнiсiнько як кiнозiрки. Сьогоднi вiн провiв у неї двi години, а потiм повiя проводила його до машини. Джек "довiв" його додому, складаючи в головi деталi головоломки: Уайт зна" Брекен, Брекен зна" Пiрса Петчетта, Пiрс Петчетт зна" Хадженса. Сiд зна" про "Малiбу Рандеву", можливо, зна" i Дадлi Смiт. Навiщо Даду стежити за Уайтом? Тiльки тому, що той рознервувався через вбивство тi"ї повiї?
  Пульсують кухлi пива в руках неонових чудовиськ. У машинi у Джека кастет. Обробити Сiдстера - злегка, щоб вiддав дось" ...
  Ось i хата Хадженса: темнi вiкна, бiля дверей - Сiдiв "паккард". Джек стука" у дверi масивним бронзовим молотком.
  Чека" з пiвхвилини - нема" вiдповiдi. Пробу" дверi - не пiдда"ться. Наляга" плечем - дверi, затрiщавши, вiдчиняються.
  Темно, як у льоху. I запах...
  Джек дiста" носову хустку та револьвер. Повiльно, дуже повiльно, лiктем намацуючи вимикач. Рука з носовою хусткою включа" свiтло - щоб не залишити вiдбиткiв.
  Сiд Хадженс поширить на пiдлозi. Килим навколо нього до чорноти просочився кров'ю, пiдлога слизька вiд кровi.
  Руки та ноги вiдпилянi вiд тулуба, переламанi, вигнутi пiд дивними кутами.
  Тiло розпорото вiд горла до паху: крiзь червоне бiлiють кiстки.
  За ним кiлька канцелярських шаф: усi ящики вiдкритi, папки зваленi купою на килимi - там, де нема" кровi.
  Джек куса" собi руки, щоби не закричати.
  Кривавих слiдiв на пiдлозi не видно - отже, вбивця вийшов через заднi дверi. Хадженс оголений, чорно-червоне тiло. Вiдiрванi, немов у ляльки, руки та ноги, рани, що сяють, калюжi кровi...
  Все - як на тих гребаних порнознiмках.
  Джек кинувся тiкати.
  Геть звiдси. Навколо будинку до заднiх дверей. Дверi вiдчиненi навстiж, видно свiтло. Волого блищить нещодавно вимита пiдлога: нi кровi, нi вiдбиткiв. Джек входить, знаходить пiд раковиною в кухнi кiлька паперових пакетiв, нетвердими кроками пряму" до вiтальнi. Папки, папки, папки з компроматом: один, два, три, чотири, п'ять пакетiв, два забiги до машини та назад.
  2:20, на вулицi нiкого.
  - Спокiйно, спокiйно, - твердить Джек як заклинання.
  Ворогiв у Сiда - весь Лос-Анджелес. Хто мав мотиви? Легше спитати, у кого їх не було. I посмертнi калiцтва, скорiш за все, нiчого не означають. Адже нiхто не зна", що той журнал - у Джека. Просто працював якийсь псих-садист.
  А в тебе одне завдання знайти сво" дось".
  Джек вимкнув свiтло, подряпав дверi знятими з пояса кайданками - нехай думають, що тут побував грабiжник. Натиснув на газ i кинувся геть - сам не знаючи куди.
  
  
  
  * * *
  
  
  Безцiльно кружляючи мiстом, натрапив на дешевий мотельчик пiд назвою "Притулок Оскара".
  Заплатив за тиждень, втягнув у номер свiй багаж, прийняв душ, натягнув на себе пахучий костюм. Номер - тарган рай: жирна пляма над лiжком, у щiлинах - ворушiння вусiв. У нiс б'" їдкий запах власного поту, не поту смороду. Бруд - на ньому, бруд - навколо нього, але найбруднiший - той бруд, що вiн привiз iз собою.
  Зачинивши дверi, Джек почав розкопки в багнюцi.
  Старi статтi "Строго секретно", вирiзки з iнших газет, документи, стягнутi з полiцiї. Дось": у Монтгомерi Клiфта [42] найменший член у Голлiвудi, Еррол Флiнн [43] - нацистський агент. Свiжа тема: Еррол Флiнн та якийсь письменник-гомiк, Трумен Капоте [44] . Червоний, рожевий, синiй. Постiльнi та"мницi знаменитостей - вiд Джоан Кроуфорд [45] до колишнього окружного прокурора Бiлла Макферсона. Галерея наркоманiв: компромат на Чарлi Паркера, Анiту О'Дей, Арта Пеппера, Тома Нiла, Барбару Пейтон. Гейл Рассел. Статтi для наступного номера: "Зв'язки мафiї ведуть до Ватикан?!", "Незвичайнi пристрастi Рока Хадсона" [46], "Небезпечна трава: чаювання по-голлiвудськи". I дось", дось", дось". Комунiсти, гомосеки, лесбушки, наркошi, педофiли, нiмфоманки, женоненависники, корумпованi полiтикани.
  Про сержанта Джека Вiнсенса - нiчого.
  Як i про "Жетон Честi" - адже Сiд дуже цiкавився цим серiалом i всiм з ним пов'язаним. Дось" на Бретта Чейза в нього точно було.
  Дивно.
  Ще дивнiше - нiчого на Макса Пелтца. При тому, що його "Строго секретно" мача" в багнюку чи не в кожному номерi.
  Нiчого - про Пiрса Петчетта, про Лiнн Брекен, про Ламара Хiнтонс, про "Флер-де-Лiс".
  Але тек багато. Висока стопка лайна. У канцелярськi шафи Сiда стiльки ледь залiзе. Якщо вбивця щось вкрав, то двi-три папки, не бiльше.
  Алiбi.
  Джек склав папки в шафу, повiсив на дверi табличку "НЕ турбувати" i, вийшовши через заднi дверi, полетiв додому.
  5:10.
  За дверний молоток заткнуто записки: "Джеку, любий, ти не забув про четвер?" "Джеку, ти що, в сплячку впав? Цiлу цiлу цiлу. К." Джек входить, знiма" трубку, набира" 888.
  - Полiцiя, черговий мiстом слуха".
  - Гей, - гугненно говорить Джек, - коротше, тут чувака пришили. Приїжджайте.
  - Сер, ви хочете повiдомити про вбивство?
  - Ще якомусь вбивствi, гадом бу...
  - Ваша адреса, сер.
  - Адреса моя вам нi до чого. Я тiльки висадив дверi до цi"ї хати, дивлюся - а на пiдлозi трупак лежить...
  - Сер...
  - 421, Пiвденна Олександрiя, зрозумiв?
  - Сер, де ви...
  Джек повiсив трубку, роздягнувся, кинувся в лiжко. Двадцять хвилин на приїзд патрульних, десять - упiзнання Хадженса. Патрульнi дзвонять до Вiддiлу з розслiдування вбивств. Черговий розумi", що справа серйозна, i витяга" з лiжка начальство. Тад Грiн, Расс Мiллард, Дадлi Смiт - всi вони негайно згадають про Переможця з Великої Лiтери. I через якусь годину його телефон почне розриватися вiд дзвiнкiв.
  Джек поверта"ться в лiжку, просочуючи потiм свiжi простирадла. Телефон дзвонить о 6:58.
  Джек, позiхаючи:
  - Алло!
  - Вiнсеннс, це Расс Мiллард.
  - Так, кеп. Скiльки часу? Що слу...
  - Неважливо. Зна"ш, де живе Сiд Хадженс?
  - Так, десь у Чепмен-парку. Кеп, що за...
  - 421, Пiвденна Олександрiя. Негайно, Вiнсеннс.
  
  
  
  * * *
  
  
  Голiння, душ, свiжа бiлизна. Сорок хвилин на дорогу. На лужку перед будинком Сiда Хадженса - чортова прорва полiцейських машин. Бiгають iз заклопотаними обличчями та пластиковими мiшками хлопцi з моргу.
  Джек припаркувався на галявинi. З будинку викочують каталку, прикриту закривавленим простирадлом. Бiля дверей Расс Мiллард, подалi вiд будинку - дво" новачкiв, Дон Клекнер та Дуейн Фiск. Патрульнi вiдганяють роззяв, на тротуарi юрмляться репортери. Джек виходить iз машини, йде до Мiлларда.
  - Хадженс? - Спокiйно, тоном професiонала.
  - Так, твiй приятель. Щоправда, впiзнати його тепер важко. Повiдомив грабiжник: вдерся в будинок i побачив тiло. Схоже, так i було: на одвiрку позначки. Якщо ти снiдав, краще всередину не ходи.
  Джек, зрозумiло, увiйшов. Пiдсохла кров, крейдянi позначки на пiдлозi - тут лежав тулуб, тут рука, нога... Мiллард, ззаду:
  - Мабуть, хтось дуже не злюбив покiйника. Бачиш пустi шафи? Схоже, Хадженса вбили через архiв. Клекнер уже дзвонив видавцевi "Строго секретно", зажадав вiдкрити офiс та видати нам копiї матерiалiв, над якими працював Хадженс останнiм часом.
  Старина Расс чека" на вiдповiдь. Джек перехрестився - вперше з часiв притулку. Чудеса, та й годi!
  - Вiнсеннс, ти нiби у нього в друзях ходив. Що скажеш?
  - Вiн був справжня мерзота! Ненавидiли його всi! I ворогiв у нього - цiлий Лос-Анджелес!
  - Легше, Вiнсеннс, легше. Менi добре вiдомо, що ви з Хадженсом уклали угоду, що ти зливав iнформацiю. Якщо не розкри"мо справу за кiлька днiв, я вимагатиму вiд тебе заяви.
  Дуейн Фiск щось упарю" Мортi Бендiшу: смаженi подробицi для "Мiрор".
  - Менi нема чого приховувати, - вiдповiда" Джек. - Зроблю все, що в моїх силах, щоби допомогти слiдству.
  - Я вражений твоїм почуттям обов'язку. Що ж, поговоримо про Хадженса. Що вiн любив - дiвчаток, хлопчикiв?
  Джек закурю".
  - Хадженс любив бруд. I лише бруд. Дегенерат чортiв. Не здивуюся, якщо дiзнаюся, що вiн кiнчав вiд своїх статей.
  Пiдходить Дон Клекнер. У руках - новий номер "Строго секретно" з величезним заголовком: "ТВ-магнат любить дивитися на дiвчаток-пiдлiткiв - I НЕ ТIЛЬКИ ДИВИТИСЯ!"
  - Капiтане, це я купив у кiоску на розi. Видавець сказав, що Хадженс був схиблений на "Жетонi Честi".
  - Добре, Дон, молодець. Починай опитування свiдкiв. Вiнсеннс, iди сюди.
  Вони йдуть до газону. Мiллард:
  - Як бачиш, ниточки ведуть до людей, яких зна"ш.
  - Я коп i працюю у Голлiвудi. Знаю безлiч людей. Знаю i те, що Макс Пелтц небайдужий до молоденьких. Ну i що? Йому шiстдесят рокiв, i вiн не вбивця.
  - Про це пiзнiше поговоримо. Ти зараз працю"ш над "Нiчною совою", правда? Шука"ш "меркурi" Коутса?
  - Так.
  - Тодi повертайся до роботи, а о 14:00 прийдеш до Бюро для рапорту. Я запрошу кiлькох ключових персон iз "Жетона Честi" прийти до Бюро та вiдповiсти на кiлька запитань. Ти допоможеш менi розмовляти.
  "Люди, яких вiн зна"". Бiллi Дiтерлiнг, Тiммi Валберн.
  - Добре, прийду.
  Пiдбiга" Мортi Бендiш:
  - Джекi, повiрити не можу! Невже тепер усi ексклюзиви дiставатимуться менi?!
  
  
  
  * * *
  
  
  I знову гаражi та кричущi нiгери... А справжня робота чека" не дочека"ться його в мотелi.
  Дорогою з Чорного мiста на Джека накотило - вперше за п'ять рокiв.
  Вiн звернув на схiд, припаркувався бiля "Королiвського флешу". Поруч стоїть "б'юїк" Клода Дайнiна - а сам вiн напевно накачу"ться гревом у сортирi.
  Джек увiйшов. Усi завмерли - знають: вiд Переможця з Великої Букви чекай на лихо. Бармен налив подвiйного "олд-форрестера": Джек осушив склянку одним ковтком - до бiса п'ятирiчна стриманiсть! Вiд випивки по жилах розлилося при"мне тепло. Джек зайшов у сортир, ногою вибив дверi "диної кабiнки.
  Так i ": Клод Дайнiн заправля"ться марафетом.
  Джек уклада" його на пiдлогу, вирива" з руки шприц. Швидко обшуку". Клод не чинить опiр - вiн уже на сьомому небi. Ось i вiн - бензедрiн у фользi. Джек ковта" пiгулки всуху, спуска" шприц в унiтаз.
  - Я повернувся.
  
  
  
  * * *
  
  
  У мотель вiн поверта"ться пiд кайфом. Бензедрiн прискорю" думки, допомага" побачити зв'язки там, де зв'язкiв, здавалося, нема".
  Iнстинкт пiдказу" йому, що важливих дось" Хадженс вдома не тримав. Якби вбивця шукав якусь конкретну папку, то спочатку почав би катувати Сiда, щоб з'ясувати, де схованка. Якщо вiн щось забрав, то небагато. Припустимо, серед викрадених була папка Джека Переможця: вбивця мiг її викинути, а залишити в себе.
  Нова думка: зв'язок - Хадженс/Петчетт, порнографiя/шантаж. Каткарт/"Нiчна сова" - нi, це поки що вiдклада"мо. Мiллард/Екслi запевняють, що їхнi розмови з Вейленом та Мiккi нiчого не дали. Каткарт просто трiпався: не змiг би вiн органiзувати таку справу. Звiт Мiлларда: брати Енгелклiнги не знають, хто виготовляв фотографiї, очевидно, Каткарт натрапив на них випадково, решта - плiд його фантазiї. Значить, Каткарта вiдставимо. Що лиша"ться?
  Боббi Iндж, Крiстiна та Дерiл Бергерони - з кiнцями. Ламар Хiнтон (можливо, стрiляв у нього на складi "Флер-де-Лiс") - теж з кiнцями, можна i не шукати. Тиммi Валберн, клi"нт "Флер-де-Лiс", якого допитував Джек, - зв'язок iз Бiллi Дiтерлiнгом, оператором "Жетона Честi". З ними обома сьогоднi доведеться зустрiтися на очах у Мiлларда... Спокiйно, Джеку, головне - спокiйно. Припустимо, Тiммi розповiв Бiллi про допит; припустимо, Бiллi зрозумiв, хто залiз у машину Хiнтона... спокiйнiше, Джек... цим пiдорам " що втрачати, вони на все пiдуть, щоб не визнавати свого зв'язку з Флер-де-Лiс - фiрмою, про iснування якої Расс Мiллард i не пiдозрю" ...
  Думай, думай, думай... У попiльничцi росте гора недопалкiв.
  Калiцтво Хадженса - як у журналах, якi вiн знайшов у смiтнику бiля будинку Боббi Iнджа. Бiльше нiхто з копiв цих журналiв не бачив. Нiхто, окрiм нього, не бачить зв'язку. У тому числi й сам Мiллард.
  Хадженс попередив його триматися подалi вiд "Флер-де-Лiс". Лiн Брекен, повiя Петчетта, може, вона знала Сiда?
  А ось i несподiваний джокер у колодi: Дад Смiт попросив його "доглянути" Бада Уайта. Причина: Бад пережива" через вбивство якоїсь повiї, може зiрватися. Брекен теж повiя, Петчетт - сутенер. Але: Дадлi не згадував про жоднi зв'язки з "Нiчною совою" або з порнографi"ю - можливо, поняття не ма" про все це (Петчетт/Брэкен/порнуха/"Флер-де-Лiс")? Братiв Енгелклiнг/Каткарта убiк. Порнуха/Петчетт/Брэкен/"Флер-де-Лiс"/Хадженс - ця зв'язка точно не потрапила в тонни паперiв, списаних полiцi"ю Лос-Анджелеса у зв'язку з вбивствами в "Нiчнiй совi".
  Голова працю" як годинник: ще б пак, бензедрiн, помножений на полiцейський досвiд i чуття. На годиннику 11:20. Як убити час до зустрiчi iз шефом? Реально козирних карт ма" двi: Пiрс Петчетт i Лiнн Брекен.
  Брекен ближче.
  
  
  
  * * *
  
  
  Джек зупинився бiля її будинку, зручнiше влаштувався в машинi. Зачека" її година - якщо вона пiшла, дiятиме за обставинами.
  Минав час, бензедрiн вивiтрювався з кровi, будинок залишався глухим i нiмим. 12:33 - з'явився рознощик, шпурнув на ґанок газету. Якщо це "Мiрор" i якщо Мортi Бендiш встиг вставити в сьогоднiшнiй номер цю iсторiю.
  Дверi вiдчинилися: Лiнн Брекен пiдiбрала газету i, позiхнувши, зникла. Газетник велосипедом проїхав назад: цього разу Джек розглянув заголовок - "Лос-Анджелес Мiрор Ньюс". Ну, Мортi, не пiдведи.
  Бам! Вiдчинилися дверi. Брекен вилетiла надвiр, бiгом до машини. На захiд, у бiк Лос-Фелiса. Чекаючи двi секунди, Джек пiшов за нею.
  Шлях на пiвденний захiд: Лос-Фелiс, Вестерн, Сансет. Пролiта" Сансет: перевищення швидкостi миль на десять. Очевидно, запанiкувала i мчить до Петчетта - дзвонити боїться.
  Джек звернув на пiвдень, зрiзавши дорогу, з'явився в 1184 роцi по Гретна-Грiн ранiше за неї. Величезний особняк в iспанському стилi, просторий лужок перед будинком. Лiнн Брекен не бачити.
  Серце б'"ться, як божевiльне: вiн уже й забув, який вiдходняк бува" вiд бензедрину. Припаркувався, перевiрив будинок назовнi - нiкого. Пригнувшись, обiгнув будинок, скорiше до вiкон.
  Все закрите. На задньому дворi працю" садiвник - не прослизнеш, неодмiнно помiтить. Дверцята машини грюкнули: Джек кинувся до найближчого вiкна - закрито, але крiзь щiлину в шторах дещо можна роздивитися.
  Дзвонив дверний дзвiнок. Джек припав до вiкна. Петчет вiдкрив дверi. Увiрвалася Лiнн Брекен, шпурнула йому газету. Розмова на пiдвищених тонах - заокругленi очi, швидкi рухи губ, неприхований страх на обох обличчях. Джек притулився вухом до скла, але не почув нiчого, окрiм стукоту власного серця. Але й так зрозумiло: вони не знали про смерть Сiда i тепер дуже наляканi. Вбили його не вони.
  Петчетт i Брекен вийшли до сусiдньої кiмнати iз щiльно завiшеним вiкном - нiчого не почути i не побачити. Джек кинувся до машини.
  
  
  
  * * *
  
  
  У Бюро вiн запiзнився хвилин на десять. Приймальна Вiддiлу Вбивств забита народом iз "Жетона Честi": Бретт Чейз, Мiллер Стентон, декоратор Девiд Мертенс, його "доглядальниця" Джеррi Марсалас сидять упритул на довгiй лавi. Коштують: Бiллi Дiтерлiнг, оператори та з пiвдесятка людей iз портфелями - не iнакше, адвокати. Всi явно нервують. Дон Клекнер i Дуейн Фiск походять iз планшет-блокнотами. Макса Пелтца не видно, Расса Мiлларда теж.
  Джеку голлiвудцi махають i посмiхаються, як доброму приятелевi, - все, крiм Бiллi Дiтерлiнга. Джек маха" у вiдповiдь. Його кличе Клекнер:
  - З вами хоче поговорити Еллiс Лоу. Шостий номер.
  Джек спуска"ться вниз. У кабiнетi номер шiсть Лоу завмер бiля та"много вiконця: з iншого боку дзеркального скла встановлено детектор брехнi. У крiслi - Макс Пелтц, питання ставить Расс Мiллард, Рей Пiнкер стежить за показаннями машини.
  Лоу оберта"ться до Джека.
  - Як непри"мно, що Максу доводиться проходити через таке. Джеку, може, ти можеш щось зробити?
  Захища" свого спонсора.
  - Навряд, Еллiс. Ми з Мiллардом не ладна"мо. Якщо адвокат Макса згоден, то доведеться через це пройти.
  - А Дадлi? Що, коли вiн...
  - Дадлi теж не ладна" з Мiллардом. Цей праведник iз усiм департаментом на ножах. Так, передбачаючи тво" запитання: не знаю, хто вбив Сiда, i чесно кажучи, знати не хочу. Алiбi Макс ма"?
  - Є, але таке, що ним краще не користуватися.
  - I скiльки їй рокiв?
  - Мало. Скажи, якщо вiн...
  - Так, Рас заведе справу.
  - Господи боже! Скiльки проблем через це смердючки Хадженса!
  - Раднику, якби не цей смердючка, не бути вам окружним прокурором, - смi"ться Джек.
  - Що вдi"ш - полiтика взагалi справа брудна. Але дуже сумнiваюся, що за Хадженсом хтось заплаче. Поки що у нас нiчого. Я вже поговорив iз адвокатами - у всiх їхнiх клi"нтiв мiцнi алiбi. Вони зроблять заяви та розiйдуться додому. Пiсля цього доведеться перевiряти весь Голлiвуд.
  Джек, довiрливо:
  - Елiсе, хочеш пораду?
  - Звичайно. Менi подоба"ться цинiчний погляд на вiшi, такий властивий тобi, Джеку.
  - Спусти цю справу на гальмах. Публiку зараз цiкавить "Нiчна сова" i саме вiд "Нiчної сови" залежить твоя кар'"ра. А вбивця Хадженса нiкому на хрiн не потрiбний. Небiжчик колекцiонував лайно, i якщо ти почнеш серйозно розслiдувати справу, спливе така купа лайна, що ти в життi не вiдми"шся. А вбивцю так i не знайдемо. Тому спусти на гальмах.
  Вiдчиняються дверi - на порозi стоїть Дуейн Фiск. Фiзiономiя в нього розчарована.
  - Нiчого, мiстере Лоу. У всiх алiбi i, схоже, мiцнi. Коронер оцiню" час смертi Хадженса мiж опiвночi та годиною ночi, i всi цi люди в цей час були десь ще, де їх бачили. Звичайно, можна перевiрити, але, зважаючи на все, це буде марна трата часу.
  Лоу кива", i Фiск зника" за дверима.
  - Повiр менi, - каже Джек, - краще кинути цю справу.
  - А як у тебе з алiбi? - Усмiха"ться Лоу. - Спав iз мо"ю свояченицею?
  - Спав. Один.
  - Мене це не диву" - Карен розповiдала, що ти останнiм часом став похмурим i дратiвливим. I бачить вона тебе не часто. Та й зараз, правду сказати, вигляд у тебе не найкращий. Що сталося, Джеку? Боїшся, Що випливе твiй договiр з Хадженсом?
  - Мiллард вимага" свiдчень пiд присягою. Що ж, вiн їх отрима". А ти повiриш, що я дiлився iнформацi"ю з Сiдом просто дружньо?
  - Звичайно. Всi ми один одному просто друзi - i ти, i я, i Дадлi Смiт. А щодо Хадженса ти ма"ш рацiю, Джеку. Озвучу твою пропозицiю Паркеру.
  Джек пригнiчу" позiхання - навалю"ться втома, вiдходняк вiд бензедрину.
  - Дермове це дiло, Еллiс. Не дiло, а вигрiбна яма. I найкраще, що ми можемо зробити, - засипати цю яму.
  - Саме так. Тепер ось що, Джеку: оскiльки Хадженс допомiг менi виграти вибори i оскiльки в його паперах можуть знайтися вказiвки на те, що саме ти шепнув йому про так званi африканськi пристрастi мiстера Макферсона.
  - Так, триматиму нiс за вiтром. Якщо десь випливе тво" iм'я - негайно знищу документ.
  - Домовилися. I якщо...
  - I до тебе прохання, Еллiсе: переглядай звiти про розслiдування. У Сiда десь була схованка з найгарячiшими матерiалами, тво" iм'я, швидше за все, там. Як тiльки з'ясую, де цi папери, побiжу туди зi сiрниками.
  Обличчя Лоу блiде.
  - Дякую, Джеку. I сьогоднi ж поговорю iз Паркером.
  З того боку по дзеркалу стука" Рей Пiнкер, притиска" до скла результати перевiрки - двi тонкi рiвнi лiнiї, жодних гострих пiкiв. Говорить у мiкрофон:
  - Невинний, але не хоче називати сво" алiбi. Залишити на пiдозрi?
  Лоу посмiха"ться. У динамiцi - голос Расса Мiлларда:
  - Продовжуй роботу, Вiнсеннс. Якщо пам'ята"ш, тво" завдання знайти машину Коутса. Вiд твоїх друзiв з телебачення ми нiчого не досягли, а вiд тебе я чекаю письмової заяви про твої стосунки з Хадженсом. Завтра, о восьмiй ранку.
  Знову до Чорного мiста.
  
  
  
  * * *
  
  
  Вiд 77-ї дiлянки - на пiвдень. Джек кида" до рота ще пiгулку, розгорта" карту. Черговий у дiлянцi сказав йому, що нiгери хвилюються: червонi агiтатори морочать їм голову балаканею про громадянськi права, було вже кiлька випадкiв опору обшуку. Тепер полiцейськi ходять по тро": детектив i дво" патрульних, по двi команди надвiр, щоб тримати один одного у полi зору. В однiй командi людини не вистача" - туди, на 116-ту, i направили Джека.
  Бензедрiн дi", i жити ста" трохи веселiше. Джек їде на кут 116-й i Уiллс: шлакоблоковi халупи, вiкна заткнутi картоном. Бруднi вулички, велосипеди: кольоровi дiтлахи вантажать фрукти в коробки. Злiва тротуаром - дво" патрульних, праворуч - патрульнi у формi та детектив у цивiльному. Озбро"нi ножицi по металу, гвинтiвки за плечима. Джек парку" машину, при"дну"ться до тих, що лiворуч.
  Погана робiтниця.
  Будинок за будинком, дверi за дверима. Стук у дверi: дозвольте оглянути ваш гараж. Три чвертi мiсцевих прикидаються шлангами. Знову в гараж, рiжеш замок та всередину. Та команда, що справа, не церемониться: без зайвих слiв зрiзають замки, поводять гвинтiвками у бiк чорномастих пацанят. Хтось iз хлопчакiв запуска" в них помiдором - патрульнi випускають чергу поверх його голови: зносять голубник, верхiвку пальми як ножем зрiза". Гаражi, гаражi, гаражi - нiяких слiдiв "мiрка" 1949 року, лiцензiя DG114.
  Вже в сутiнках пiдходять до кварталу кинутих халуп - розбитi вiкна, зарослi галявини. У Джека ниють зуби, поколю" в грудях - чортiв бензедрiн. Раптом з iншого боку тротуару лунають радiснi крики та стрiлянина у повiтря. Джек прозира" з напарниками - i всi тро" кидаються туди.
  Ось вiн, їхнiй святий Грааль: у брудному, загаженому щурами гаражi - пурпуровий "меркурi" сорок дев'ятого року. Наша тачка! Лiцензiя DG114, видана в Калiфорнiї, заре"стрована на iм'я Реймонда Коутса, вiн же Цукровий Рей.
  Оглушливий крик: чоловiки обiймаються, дзвiнко ляскають один одного по спинах. Хтось вiдкоркову" пляшечку. Пара чорних дiтлахiв несмiливо пiдходить ближче. Хтось iз патрульних на радощах да" сьорбнути i їм. Негритята базiкають, що машину фарбував справжнiй профi з мiсцевих.
  Джек загляда" у вiкно машини. На пiдлозi мiж сидiннями - три дробовики. Великi, зважаючи на все, дванадцятизаряднi.
  Джек робить великий ковток з пляшки. Розряджа" табельну зброю, останньою кулею розбива" вуличний лiхтар. Да" потримати свою гармату чорним пацаням. Ще ковток. Думки про Сiда Хадженса залишають Джека у спокої - хоча б ненадовго.
  
  
  Роздiл тридцять шостий
  
  
  Окремий кабiнет у "Тихому океанi". За столом Дадлi Смiт, Еллiс Лоу, навпроти - Бад, очманiлий вiд триденного марафону: ниють кiсточки пальцiв, у головi крутяться iмена та переляканi обличчя статевих злочинцiв.
  - Синку, - каже Дадлi, - годину тому ми виявили машину та дробовики. Вiдбиткiв пальцiв нема", але експерти встановили, що бойок на одному зi стовбурiв повнiстю збiга"ться з позначкою на гiльзах, знайдених у "Нiчнiй совi". Сумочки та гаманцi жертв знайденi у колекторi неподалiк мотелю "Тевiр". Як бачиш, доказiв у нас достатньо, i, начебто, справу можна передавати до суду. Однак ми з мiстером Лоу вважа"мо, що цього мало. Нам потрiбна цiлковита очевиднiсть. Потрiбнi зiзнання.
  Бад вiдсува" тарiлку - у нього зник апетит. Все вказу" на трьох чорних покидькiв - значить, не вийде у нього вiдтерти Екслi i врятувати Стенса.
  - I що? Знову напустiть на нiгерiв нашого розумника?
  Лоу хита" головою.
  - Нi, для такої роботи Екслi надто м'який. Я хочу, щоб ви з Дадлi допитали їх завтра вранцi, просто у в'язницi. Рей Коутс лежав у шпиталi з вушною iнфекцi"ю, але сьогоднi вранцi його перевели назад у камеру. Я хочу, щоб ви з Дадлi пiд'їхали туди якомога ранiше. Скажiмо, до сьомої години.
  - Може, вiзьмете краще за Карлайла чи Брюнiнга?
  Дадлi, смiючись:
  - Синку, ти будеш страшнiший за Карлайла i Брюнiнга, разом узятих! Ця робота просто створена для Венделла Уайта! До речi, виключно для тебе маю ще одне завдання. Впевнений, це тебе зацiкавить.
  Лоу:
  - Офiцере, досi цю справу вiв Ед Екслi, але тепер йому доведеться роздiлити славу з вами. А в обмiн на цю послугу я готовий зробити щось для вас.
  - Ось як?
  - Так. Дiк Стенсленд звинувачений у порушеннi правил умовного звiльнення за шiстьма пунктами. Досягнiть визнання - i я знiму з нього чотири пункти i доручу розгляд справи поблажливому суддi. Понад три мiсяцi вiн не отрима".
  Бад пiдводиться.
  - Домовилися, мiстере Лоу. Дякую за вечерю.
  - До завтра, синку, - ся" усмiшкою Дад. - Куди квапишся - на побачення?
  - Так, з Веронiкою Лейк.
  
  
  
  * * *
  
  
  Веронiка Лейк вiдчиня" йому дверi: довга сукня в блискiтках, пухнастi бiлявi локони заплющують одне око.
  - Вибач за це безглузде вбрання. Якби ти зателефонував, я переодяглася б.
  Вигляд у неї втомлений, вiдросле волосся почорнiло бiля корiння.
  - Що, клi"нт попався поганий?
  - На кшталт того. Банкiр, з яким Пiрс налагоджу" стосунки.
  - А ти вдавала, що без розуму вiд нього?
  - Вiн був так захоплений собою, що менi i прикидатися не довелося.
  Бад смi"ться.
  - Нiчого, ще мiсяць - i ти почнеш кохатися тiльки для власного задоволення.
  Лiн смi"ться у вiдповiдь, але в смiхi вiдчува"ться напруга. Зда"ться, вона не зна", куди подiти руки. Торкни мене, дума" Бад.
  - Якщо не грати в Алана Ледда, тодi i Веронiка Лейк перетвориться на Лiнн Маргарет.
  - А перетворення того варте?
  - Звичайно. Та ти й сам зна"ш. I ще - ти дума"ш, мабуть, чи не Пiрс звелiв менi бути з тобою лагiднiшим.
  Бад не зна", що вiдповiсти. Лiнн бере його за руку.
  - Менi подоба"ться, що ти про це подумав. I ти менi подоба"шся. Чека"ш мене трохи в спальнi? Менi треба змити з себе i Веронiку, i банкiра.
  
  
  
  * * *
  
  
  Вона входить у спальню оголеною, у волоссi блищить волога. Бад змушу" себе не поспiшати, гладити i цiлувати її повiльно, як "дине до труни любов, але поцiлунки у вiдповiдь i торкання Лiнн вiдчувають його терпiння.
  Спочатку його не залишають сумнiву: що, якщо вона i зараз вiдiгра" роль? Але ось Лiнн бере його за руки, кладе його величезнi долонi собi на груди, зада" ритм його пальцям: слiдуючи її мовчазним вказiвкам, Бад бачить, як розширюються її зiницi, чу" уривчастi напiвзiтхання-напiввсхлипи, вiдчува", як здрига"ться її тiло ... нi, грати не можна! Їхня любов реальна - настiльки реальна, що вiн забува" про себе, забува" про все.
  - Вiзьми мене, - шепоче вона. - Будь ласка, вiзьми мене.
  Вiн перекида" її на лiжко i входить у Лiн, не перестаючи пестити її груди так, як вона його навчила. Лiн обвива" його ногами, здiйма" стегна. Вони кiнчають разом, тiсно сплетячись в обiймах, нiби злившись в "дине цiле, вiн втика"ться обличчям у її мокре волосся.
  Потiм вони розмовляють у лiжку. Лiнн розповiда" про свою юнiсть у мiстечку Бiсбi, в Аризонi. Бад у вiдповiдь - про "Нiчну сову", про те, як три днi поспiль вибивав алiбi з ґвалтiвникiв. Каже, що набридла йому така робота.
  - Так кинь її, - вiдповiда" Лiнн.
  Бад не зна", що вiдповiсти, тож просто продовжу" говорити. Розповiда" про Дадлi, про зґвалтовану дiвчину, яка, схоже, закохалася в нього, про те, як мрiяв розкрити справу "Нiчної сови", щоб втерти носа одному сво"му вороговi. Лiнн вiдповiда" не словами - лагiдними дотиками. Ще Бад каже, що вирiшив залишити справу Кетi. Якщо не назовсiм, то хоч на якийсь час. Вiн боїться себе - почав боятися пiсля того, що зробив iз Дуайтом Жилеттом. Лiнн запиту" про його сiм'ю, вiн коротко вiдповiда": "У мене нема" сiм'ї".
  Поступово Бад вибовту" їй усе, що приховав вiд Дадлi: Каткарт, обшук у його квартирi, його грандiознi плани, телефонний довiдник Сан-Берду, захопленi сторiнки роздiлу "Друкарнi". Заява братiв Енгелклiнгiв. Великi надiї Бада - i розчарування, коли з'ясувалося, що всi докази вказують на негрiв.
  Бад знав, що Лiнн розумi" його з пiвслова - розумi", як йому набридло бути "громилою Бадом", пугалом для пiдозрюваних, як хочеться стати справжнiм детективом.
  Якийсь час через теми для розмови вичерпуються, i Бад почина" злитися на себе - з чого це вiн так розвертався? Мабуть, Лiн це вiдчува": вона мовчки схиля"ться над ним i губами пiдносить його на сьоме небо. Бад гладить її волосся, ще трохи вологе пiсля душу. Вiн зна": з ним вона справжня.
  
  
  Роздiл тридцять сьомий
  
  
  Докази: особистi вiшi жертв, виявленi в колекторi поблизу готелю "Тевiр", знайдений "меркурi" Коутса, зброя, експертиза, яка встановила вiдповiднiсть стовбура та стрiляних гiльз iз "Нiчної сови". Жоден найприскiпливiший присяжний не сумнiва"ться, що тро" кольорових виннi у вбивствi першого ступеня. Справа "Нiчної сови" закiнчена.
  Ед за столом на кухнi пише для Паркера останнiй звiт у справi. Iнес - у спальнi: тепер це її спальня. Мабуть, вiн мiг би сказати: "Не загадуватимемо на майбутн", дозволь менi просто спати з тобою", але духу не вистача". Iнес обклалася книжками про Реймонда Дiтерлiнга - набира"ться хоробростi, щоб попроситися до нього на роботу. Останнiм часом вона похмура i задумлива, навiть звiстка про знайдену зброю її не втiшила - адже це означа", що її показання не знадобляться. Рани її загоїлися, волосся вiдроста", вiд синцiв не залишилося i слiду. Душевнi рани затягуються значно повiльнiше.
  Телефону" телефон, i Ед бере слухавку. Чути клацання - це у спальнi зняла другу трубку Iнес.
  - Алло!
  - Доброго дня, Ед, це Расс Мiллард.
  - Як ся ма"те, капiтане?
  - Хлопчику мiй, для сержантiв i вище я Расс.
  - Расс, чули про машину i стовбури? Справа "Нiчної сови" закiнчена.
  - Не зовсiм: тому я й дзвоню. Менi щойно зателефонував знайомий зi служби шерифа, вiн працю" у Вiддiлi в'язниць. Сказав, що до нього дiйшла чутка: Дадлi Смiт iз Бадом Уайтом хочуть вибити з наших хлопцiв зiзнання. Завтра рано, рано. Я розпорядився перевести їх в iнший корпус, щоб Смiт з Уайтом до них не дiсталися.
  - Господи!
  - Саме так. У мене " план, синку. Приїдемо туди якомога ранiше, представимо їм новi докази та спробу"мо домогтися визнання законним шляхом. Ти будеш "злим" полiцейським, я - "добрим".
  Ед поправля" окуляри.
  - Коли?
  - Давай до семи.
  - Гаразд.
  - Але врахуй, синку, цим ти наживеш ворога в особi Дадлi.
  Клацання - Iнес повiсила трубку.
  - Ну i чорт з ним. Побачимося завтра, Расс.
  - Випис гарненько, синку. Вiдпочинь i наберися сил перед завтрашнiм.
  Ед кладе трубку. У дверях Iнес: пiдлоги халата Еда волочаться по пiдлозi.
  - Як ти смi"ш... як смi"ш так зi мною чинити?!
  - Тебе нiхто не просив пiдслуховувати.
  - Я чекаю на дзвiнок вiд сестри. Екслi, як ти можеш?
  - Ти хотiла, щоб вони потрапили до газової камери? Туди вони й вирушать. Чи не хотiла давати свiдчення? Тепер i не доведеться.
  - Я хочу, щоб вони страждали, чорт забирай! Щоб їм було боляче! Так само боляче, як менi!
  - Не треба, Iнесе. Так не можна. Ця справа потребу" абсолютної справедливостi.
  Вона смi"ться йому в обличчя:
  - Розмови про справедливiсть тобi пiдходять, як менi - твiй халат, pendejo [47].
  - Iнесе, ти отримала те, що хотiла. Заспокойся. Забудь про це. У тебе сво" життя.
  - Яке життя? З тобою? Ти нiколи на менi не одружишся. Зверта"шся зi мною, наче я скляна, але щоразу, коли я вже готова тобi повiрити, що-небудь таке викида"ш, що я кажу собi: "Marde mia, та як же можна бути такою дурницею?" А тепер вiдмовля"ш менi навiть у цьому? У такiй дрiбницi?
  - Iнес. - Ед указу" на свiй звiт, - над цi"ю справою працюй i кiлька десяткiв людей. I справа розкрита. На Рiздво цi тварини будуть вже мертвi. Todos [48] , Iнес. Absolutomende. Тобi цього мало?
  - Звичайно мало! А ти як дума"ш? Шiсть годин вони били мене, гвалтували, тицяли в мене стволи - i що за це отримають? Якiсь десять секунд i вiчний сон? Так, менi цього замало!
  Ед пiдводиться.
  - I тому ти дозволиш Баду Уайту розвалити справу. Iнес, я впевнений, що все це справа рук Еллiса Лоу. Вiн хоче перетворити суд на спектакль, у власне шоу i заради цього готовий пiдставити пiд удар усе, чого ми досягли! Подумай головою, Iнесе!
  - Нi, це ти подумай головою. I зрозумiй: все давно вирiшено. Мене шкодували, мною цiкавилися, поки я була важливою свiдкою, - зараз мої свiдчення не потрiбнi, i я сама нiкому не потрiбна. Так, negritos помруть - але не через те, що вони зробили зi мною. Я теж хочу справедливостi, Ед, але справедливiсть у нас iз тобою рiзна. Якщо правосуддя не може помститися за мене, то нехай це зробить офiцер Уайт.
  Ед стиска" кулаки.
  - Твiй Уайт - тупий садист i мерзотник, який тiльки i зна", що бiгати за спiдницями! Такi, як вiн, ганьблять полiцiю!
  - Нi. Уайт - людина, яка говорить, що дума", робить, що вважа" за потрiбне, i начхати йому на те, як це позначиться на його дорогоцiннiй кар'"рi.
  - Вiн - лайно! Мi"рда!
  - Значить, я вiддаю перевагу лайну. Екслi, я тебе знаю. На справедливiсть тобi начхати, ти дума"ш тiльки про себе. I завтра на свiт ти поскачеш у в'язницю не для того, щоб захищати закон, а тiльки для того, щоб пiдкласти свиню офiцеру Уайту. Ти його ненавидиш - i зна"ш, за що? За те, що вiн бачить тебе наскрiзь. I через те, що таким, як вiн, ти нiколи не станеш. Ти боїшся ризикувати, Екслi. Поводишся так, нiби любиш мене, можливо, i сам у це вiриш - але навiть заради мене ризикувати не станеш. Ти обсипа"ш мене грошима, знайомиш iз чудовими людьми - тiльки все це тобi нiчого не варте. Коли я одужаю, ти постара"шся затягнути мене в лiжко, але жити зi мною не будеш. Боже борони, як можна - жити з мексиканкою! З'являтися у товариствi з мексиканкою! Якби ти знав, як менi все це бридко!... А офiцер Уайт заради мене ризикував життям. I не думав про наслiдки. Тупий, кажеш? Estupido. Але цей estupido офiцер Уайт менi дорожчий за тебе - хоча б тому, що вiн давно тебе розкусив. Зрозумiв, хто ти такий.
  Ед пiдходить до неї впритул.
  - I хто ж я, на твою думку?
  - Звичайний боягуз.
  Ед пiднiма" кулак; Iнес вiдсаху"ться, халат пада" на пiдлогу. Ед, схаменувшись, огляда"ться навколо. На стiнi - його армiйськi медалi у рамцi. Удар - нагороди розлiтаються кiмнатою. Але цього замало. Кулак летить у шибку: проте в останню мить Ед вiдсмику" руку, i товстi м'якi штори гасять удар.
  
  
  Роздiл тридцять восьмий
  
  
  Джек заснув за кермом бiля будинку Лiнн Брекен.
  Йому снилася Карен у лiжку з Веронiкою Лейк. Кров i сперма, мерцi в розпусних позах, прекраснi жiнки, що спливають червоним чорнилом. Сонце змусило його розлiпити повiки, i перше, що вiн побачив, була машина Бада бiля пiд'їзду Лiн.
  Губи пересохли i потрiскалися, все тiло ломить. Джек проковтнув останнi двi таблетки i в очiкуваннi приходу перебрав у пам'ятi подiї минулого дня.
  У папках Сiда нiчого. Отже, "динi його ниточки до Хадженса - Петчетт та Брекен. У Петчетта у домi ночують слуги; Брекен живе сама. Як тiльки Уайт вилiзе з її лiжка, Джек з цi"ю повi"ю поговорить по-свiйськи.
  Джек уже складав у думцi туфтовий звiт для Дадлi Смiта, коли грюкнули дверi - звук прогримiв у вухах рушничним пострiлом. Вийшов Бад Уайт, попрямував до свого автомобiля.
  Джек скорчився на сидiннi. Вiддаля"ться рев мотора. Секунди двi-три - i знову оглушливо грюкають дверi. Лiнн Брекен. тепер - брюнетка, сiда" в машину, зрива"ться з мiсця.
  На схiд, у бiк Лос-Фелiса. Джек - за нею: правою смугою, на пристойнiй вiдстанi. У цей раннiй час машин на вулицi майже нема", але жiнка за кермом його не помiча" - мабуть, занадто зайнята своїми думками.
  На схiд, у Глендейлi. На пiвнiч Бренд. Зупинка перед зачиненими дверима банку. Джек заверта" за кут, вiдшуку" зручний спостережний пункт - через порожнi коробки, складенi перед дверима бакалiї на розi, все добре видно.
  Присiвши за коробками, Джек спостерiга" за сценою бiля дверей банку. Лiнн Б. розмовля" з якимось коротуном. Той явно нерву", аж трясеться весь. Нарештi вiдкрива" банк i майже вштовху" її усередину. Трохи далi вулицею припаркованi "форд" та "додж": Джек вдивля"ться в номери - марно, звiдси не розiбрати. Дверi банку вiдчиняються: з ганку сходить старий знайомий - Ламар Хiнтон iз величезною коробкою у могутнiх ручищах.
  Що там? Десять до одного - папки.
  З'являються Брекен i банкiвський службовець, теж iз коробками, квапливо завантажують їх у "додж" та "паккард" Лiнн. Нервова людина замика" дверi банку, сiда" у "форд" i, розвернувшись, пряму" на пiвдень. Хiнтон i Брекен теж сiдають у машини i їдуть на пiвнiч - не одразу один за одним, витримавши паузу.
  Тiк-так, тик-так - тягнуться секунди. Джек вiдрахову" десять секунд i кида"ться в погоню.
  Пiсля завзятого переслiдування вiн наздоганя" їхню милю, в центрi Глендейла. Його пташки летять пiвнiч, до пiднiжжя пагорбiв. Машин на дорозi ста" все менше: Джек знаходить мiсце, звiдки добре видно дорогу, що змiя"ться по пагорбi вгору, парку"ться бiля узбiччя, чека". Ось i його голубки - все ближче до вершини, зникають за поворотом, знову з'являються...
  Джек мчить за ними. Дорога виводить його на доглянуту галявину, обладнану для пiкнiкiв: дерев'янi столи, вугiльнi ями для смаження барбекю. Обидвi машини стоять поряд за соснами. Брекен i Хiнтон вивантажують iз багажника коробки. Хiнтон недбало чiпля" мiзинцем канiстру з бензином.
  Залишивши автомобiль вiддалiк, Джек пiдкрада"ться ближче. Брекен i Хiнтон складають коробки у найбiльшу яму, повну деревного вугiлля. Спиною до нього його не бачать. Джек пригина"ться, хова"ться за низькорослими сосонками, пересува"ться короткими перебiжками - вiд дерева до iншого.
  Парочка поверта"ться до машин: Брекен бере легше коробку, Хiнтон схопив вiдразу двi. На пiвдорозi нею перехоплю" Джек. Ногою по яйцях, рукояттю револьвера по мордi - раз, раз, раз! Хiнтон пада", гублячи свою ношу, Джек схиля"ться над ним, точними ударами револьверної рукоятi дробить колiннi фiлiжанки, плющить зап'ястя.
  Хiнтон бiлi" i закочу" очi - шок.
  Брекен вже стоїть над ямою з канiстрою бензину та запальничкою в руцi.
  Одним стрибком Джек виявля"ться з iншого боку ями, вихоплю" револьвер.
  Стоп-кадр.
  Канiстра вiдкрита, сочиться їдкий запах бензину. Лiнн клаца" запальничкою. Джек спрямову" револьвер їй в обличчя. Стоп-кадр.
  Ззаду стогне i поверта"ться Хiнтон. Револьвер у руцi у Джека почина" тремтiти.
  - Сiд Хадженс, Петчетт, "Флер-де-Лiс". Або я, або Бад Уайт. Мене купити можна, його не можна.
  Лiн опуска" запальничку, ставить на землю канiстру.
  - Що з Ламаром?
  Хiнтон корчиться в пилюцi, плю"ться кров'ю. Джек опуска" револьвер.
  - Жити буде. Вiн у мене стрiляв, тож тепер ми квити.
  - Вiн не стрiляв у вас. Пiрс... загалом Ламар цього не робив.
  - Тодi хто?
  - Не знаю. Щоправда, не знаю. I хто вбив Хадженса, ми з Пiрсом теж не уявля"мо. Дiзналися про це вчора iз газет.
  Одна з коробок у ямi розкрита - видно стопку папок.
  - Секретнi матерiали Хадженса?
  - Вони самi.
  - Продовжуйте, я слухаю.
  - Давайте краще обговоримо цiну. Ламар розповiв про вас Пiрсу, i Пiрс зрозумiв, що ви - той самий полiцейський, iм'я якого постiйно з'явля"ться в бульварних листках. Ви самi сказали, що можна купити. Яка цiна?
  - Те, що менi потрiбне, у цих папках.
  - I що ви можете...
  - Я знаю про те, що Петчетт - сутенер. I про вас, i про iнших дiвчат. Знаю все про "Флер де Лiс" i про те, чим торгу" Петчетт, включаючи i порнографiю.
  Цi новини Лiнн Брекен прийняла не моргнувши оком.
  - У кiлькох ваших журналах зображуються покалiченi люди: калiцтва та кров пiдмальованi червоним чорнилом. Я бачив фотографiї тiла Хадженса: вiн понiвечений точнiсiнько як на цих знiмках.
  Лiнн як i ранiше з кам'яним обличчям:
  - I тепер ви хочете розпитати мене про Пiрса i Хадженса?
  - Так, i про те, хто малював кров на фотках.
  Лiн хита" головою.
  - Не знаю, хто робить цi фотографiї. I Пiрс теж не зна". Вiн купу" їх партiями в одного багатого мексиканця.
  - Щось менi не вiриться.
  - Менi байдуже, вiрите ви менi чи нi. Хочете щось, окрiм цього? Грошi?
  - Нi. Тримаю парi, Хадженса вбив той, хто зробив знiмки.
  - А може, той, кого цi знiмки порушують. Але вам яка рiзниця? Я теж готова тримати парi: весь цей шум через те, що у Хадженса щось було i на вас.
  - Розумниця. А я закладаю, що Хадженс i Петчетт не за грою в гольф познайомилися, i ...
  - Пiрс i Сiд збиралися працювати разом, - перерива" його Лiнн. - А бiльше я вам нiчого не скажу.
  Очевидно, шантаж.
  - I цi папки призначалися для вашої спiльної справи?
  - Без коментарiв. Я в них не заглядала i не збираюсь.
  - Тодi пояснiть, що сталося у банку.
  Лiнн кида" погляд на Хiнтона - велетень корчиться на землi, наче розчавлена жаба.
  - Пiрс знав, що свої секретнi дось" Сiд зберiга" на депозитi в сейфi банку. Коли ми прочитали в газетi, що Сiд убитий, Пiрс зрозумiв, що рано чи пiзно полiцiя дiстанеться до папок. Чи бачите, у Сила були матерiали i на Пiрса - документальнi свiдчення про такi його способи заробiтку, якi полiцiя не схвалю". Пiрс пiдкупив менеджера банку, той упустив нас i дозволив забрати документи. Решту ви бачили.
  З ями пiднiма"ться густий запах деревного вугiлля.
  - Що у вас iз Бадом Уайтом?
  Обличчя Лiн залиша"ться безтурботним, але вiн помiча", що руки її, притиснутi до бокiв, стискаються в кулаки.
  - Вiн до цього не ма" жодного стосунку.
  - I все ж дайте вiдповiдь.
  - Навiщо?
  - Нiколи не повiрю, що ви просто зустрiлися на вулицi та закохалися з першого погляду.
  Лiнн раптом усмiха"ться - так вiдкрито i заразливо, що Джек насилу утриму"ться вiд посмiшки у вiдповiдь.
  - Ми з вами уклада"мо угоду, правда? Перемир'я?
  - Точно. Пакт про ненапад.
  - Тодi поясню. Бад вийшов на Пiрса, розслiдуючи вбивство молодої дiвчини на iм'я Кетi Джануей. Iм'я Пiрса i мо" вiн отримав вiд людини, яка знала цю Кетi. Зрозумiло, ми її не вбивали, i Пiрсу зовсiм не хотiлося, щоб довкола шнирав полiцейський. Вiн попросив мене бути з Балом лагiднiшим... А тепер вiн, зда"ться, справдi почина" менi подобатися. I я дуже прошу вас не розповiдати йому про все це. Будь ласка.
  Що за жiнка - навiть благаючи, примудря"ться не втрачати гiдностi!
  - Домовилися. Можете передати Петчетту: окружний прокурор ма" намiр вiдкласти справу Хадженса у довгий ящик. А тепер я знайду те, що менi потрiбно, ми попроща"мось i забудемо про сьогоднiшнiй день.
  Лiнн знову обдарову" його усмiшкою, i цього разу Джек усмiха"ться у вiдповiдь.
  - Подивiться, що там iз Хiнтоном.
  Лiнн вiдходить. Джек зiстрибу" в яму, друку" верхню коробку, почина" копатися в папках. Папки складенi за абеткою: А, А, Б, Б, Б... А ось i В: "Вiнсеннс, Джон".
  Свiдчення свiдкiв, якi опинилися поряд тi"ї ночi. Якiсь добропоряднi громадяни Мiста Ангелiв бачили, як кулi з револьвера Джека прошили наскрiзь мiстера та мiсiс Гарольд Дж. Скоггiнс. Цi добропоряднi громадяни нiчого не повiдомили владi, побоюючись, "хоч би чого не вийшло", зате вирушили прямiсiнько до Сiда i всi йому виклали - зрозумiло, не безкоштовно. А ось i результати аналiзу кровi: Переможець з Великої Букви накачаний марихуаною, бензедрiном та випивкою. За солiдну винагороду вiд Сiда лiкар погодився продати йому цей аналiз, а натомiсть приготувати фальшивий. Запис його власної балаканини в лiкарнi, в напiвмавцi - визнання, яких вистачило б на двадцять рокiв за ґратами. Переконливий доказ того, що 24 жовтня 1947 року бiля готелю "Матибу Рандеву" Джек В. пристрелив двох нi в чому не винних громадян.
  - Я допомогла Ламар забратися в машину. Вiдвезу його до лiкарнi.
  Джек оберта"ться.
  - Надто вже все гладко, щоб бути схожим на правду. У Петчетта " копiї, правда?
  Знову та сама пiдкуплива усмiшка.
  - Звичайно. Сiд надав йому копiї всiх документiв, крiм дось" на Петчетта. Цi копiї вiн зберiг як страховку. Пiрс не довiряв Сiду. Тут все дось" Хадженса, отже, i дось" на Пiрса теж тут.
  - Отже копiя мо"ї дось" у вас теж ".
  - Є, мiстере Вiнсеннс.
  Джек спробував повторити її посмiшку. Не вийшло.
  - Все, що я знаю про вас, про Петчетта, про його справи i про Сiда Хадженса, негайно вирушить на депозит. Декiлькома копiями, у кiлькох сейфах кiлькох рiзних банкiв. Якщо зi мною чи з кимось iз моїх близьких щось трапиться, мої зiзнання потраплять до полiцiї Лос-Анджелеса, до офiсу окружного прокурора та до "Лос-Анджелес Мiрор".
  - У шахах це назива"ться пат. Що ж, домовились. Бажа"те розпалити вогонь?
  Джек схилив голову. Лiнн простягла йому канiстру. Джек хлюпнув на папки бензином, кинув сiрник - папери запалали вiдразу, вгору полетiли чорно-вогнянi лахмiття. Джек дивився на багаття, поки не заслiзли очi.
  - Їдьте додому, сержант. Вам потрiбно виспатись. Ви дивiться просто жахливо.
  
  
  
  * * *
  
  
  Вiн поїхав додому. Тiльки не до себе - Карен.
  Ця думка прийшла до нього раптово. Накотило - точнiсiнько як учора з Клодом Дайнiном та його колесами. Вiн не знав, що скаже, не хотiв вигадувати слова. Щоб вiдволiктися, увiмкнув радiо.
  По-вiйськовому суворий голос диктора:
  - ... Уся полiцiя пiднята по тривозi: пiвденна частина Лос-Анджелеса перетворилася на поле полювання на людей. Повторю"мо: пiвтори години тому Реймонд Коутс, Тайрон Джонс i Лерой Фонтейн, звинуваченi у масовому вбивствi, вiдомому як бiйня в "Нiчнiй совi", втекли з в'язницi в центрi Лос-Анджелеса. Напередоднi втечi всi тро" були переведенi для допиту в iнший, не так суворо охоронюваний корпус в'язницi. Втеча була здiйснена за допомогою пов'язаних простирадлом: обвинуваченi спустилися на висоту другого поверху, пiсля чого стрибнули на землю. Пода"мо вам коментар Рассела Мiлларда, капiтана полiцiї Лос-Анджелеса, одного з керiвникiв розслiдування, зроблений негайно пiсля виявлення втечi.
  - Я... я повнiстю беру вiдповiдальнiсть на себе. Це я наказав перевести пiдозрюваних до iншого вiддiлення. Я... буде вжито всiх заходiв до якнайшвидшого затримання. Я...
  Джек клацнув тумблером. Ось i кiнець кар'"рi Мiлларда зi всiма його старорежимними принципами. Карен вiдчинила йому дверi.
  - Боже мiй, любий, де ти був?!
  - Карен, ти вийдеш за мене замiж?
  - Так, - вiдповiда" вона.
  
  
  Роздiл тридцять дев'ятий
  
  
  Ед у машинi на перехрестi Першої та Олiв. Поруч лежить батькiвський дробовик. Знову й знову Ед прокручу" у мозку план дiй, прислуха"ться до сво"ї iнтуїцiї.
  Цукровий Рей Коутс: Роланд Наваретте, живе на Банкер-Хiлл. Трима" блатхату для тих, хто гвинта з тюряги нарiзав".
  Визнання, зроблене пошепки: мiкрофони його не вловили, i сам Рей, мабуть, уже про нього не пам'ята". Дось" Наваретте в архiвi - фотографiя, адреса: меблiрашка на Олiв, за пiвмилi вiд в'язницi, з якої вiн утiк. Вже ясно - вдень вони причаяться, почекають ночi, щоб пробратися до Чорного мiста. Можливо, усi четверо озбро"нi.
  Чорт забирай, як його трясе! Зовсiм як у сорок третьому, на Гвадалканалi.
  Порушив правила - нiкому не сказавши, подався сюди поодинцi.
  Ось вiн. Будинок у вiкторiанському стилi: чотири поверхи, фарба, що облупилася. Ед вибiга" на ганок, перевiря" прiзвища на поштових скриньках: Р. Наваретте, 408.
  Входить, ховаючи дробовик пiд плащем. Просторий зал, склянi дверi лiфта, сходи. Вгору сходами, не вiдчуваючи пiд собою нiг. Четвертий поверх - нiкого. Скида" плащ, уперед, до дверей квартири 408. Бiля дверей зупиня"ться, вiдчуваючи, що не зможе зробити бiльше нi кроку: згаду", як, почувши новини, плакала Iнес - це нада" йому сил. Ед вибива" дверi ногою.
  За дверима - четверо їдять бутерброди.
  Джонс та Наваретте - за столом, Фонтейн - на пiдлозi. Цукор Коутс бiля вiкна колупа" сiрником у зубах.
  Зброї не видно. З появою Еда все завмирають.
  - Ви заарештованi! - Вiн намага"ться вимовити цi слова, але з горла вирива"ться якесь сипiння.
  Джонс здрига"ться руки вгору. Пiднiма" руки i Наваретте. Фонтейн заклада" руки за голову. Цукровий Рей - нахабно, не рухаючись з мiсця:
  - Чого хрипиш, гнида лягава? Обiссався зi страху?
  I тодi Ед натиска" на спуск. Раз, другий - Коутс пада" на пiдлогу. Вiддача вiдкида" Еда до дверей. Фонтейн i Наваретте схоплюються, волаючи, як рiзанi. Ед знову тисне на спусковий гачок, тисне, прошива" обох одним пострiлом. Кров хльосне фонтаном. Ед, хитаючись, протира" очi - i зауважу", що Джонса нема".
  Джонс примудрився проскочити повз нього i бiжить до лiфта. Ед кида"ться за ним. Джонс уже в лiфтi: вiдчайдушно тисне на всi кнопки поспiль, що зрива"ться голосом: "Господи Iсусе, будь ласка... Господи Iсусе..." Склянi дверi зсуваються: Ед стрiля" в упор, не цiлячись, i скло обсипа"ться, на льоту забарвлюючись кров'ю - заряд картi голову.
  Кричать благим матюком за спиною якiсь цивiльнi. Але Еду начхати. У нього бiльше не тремтять колiна: твердим кроком вiн сходить униз.
  Внизу вже зiбрався натовп: патрульнi у формi, детективи у цивiльному. Хтось плеска" його по спинi, хтось вигуку" його iм'я. Чийсь голос над вухом:
  - Мiллард помер. Сердечний приступ. Прямо до Бюро.
  
  
  РОЗДIЛ СОРОКОВА
  
  
  Дощ полива" вiдкриту могилу. Пiсля промовленої промови Дадлi Смiта бере слово священик.
  За розпорядженням Тада Грiна на похорон зiбралося все Бюро. Паркер запросив пресу: пiсля того, як Расса Мiлларда зрадять землi, чека" невелика церемонiя, щось на кшталт поминок. Поруч iз вдовою стоїть Ед Екслi, i фотографи ловлять в об'"ктив його красивий тонкий профiль. Бад Уайт не зводить з нього очей.
  Цiлий тиждень надриваються заголовки газет: Ед Екслi, "найбiльший герой Лос-Анджелеса", перший свiй подвиг здiйснив на вiйнi, другий - коли пристрелив трьох небезпечних убивць та їхнього спiльника. Еллiс Лоу заявив пресi, що перед втечею всi тро" обвинувачених зiзналися. Про те, що нiгери були беззбройнi, нiхто не згадував.
  Ед Екслi досяг свого.
  - Прах до праху, - вимовля" священик.
  Вдова почина" плакати, i Екслi обiйма" її за плечi. Бад розверта"ться i йде геть.
  Виблиску" блискавка, дощ посилю"ться, i Бад хова"ться у каплицi. Тут все готове для вечiрки: до аналою та стiльцiв додався довгий стiл та тарiлки з бутербродами. Знову блискавка, оглушливо гримить грiм. Бад пiдходить до вiкна i дивиться, як труну опускають у землю.
  Прах до праху.
  Стенс отримав пiвроку. А Екслi отримав Iнес - за вбивство чотирьох покидькiв вона йому все вибачила.
  Могильники приймаються за роботу, а скорботнi гуськом тягнуться до каплицi. Еллiс Лоу послиза"ться i ляска" на дупу.
  Бад жене вiд себе поганi думки. Думай про щось хороше, наказу" вiн собi. Наприклад, про Лiнн. Або про те, що вбивцю Кетi Джануей вiн рано чи пiзно знайде. Обов'язково знайде. Нехай навiть за двадцять рокiв.
  Скорботнi входять до каплицi, розставляють по кутах парасольки, знiмають плащi, розсаджуються хто куди. Бад теж сiда" в далекий кiнець столу. Паркер та Екслi стають за аналою.
  Репортери, блокноти. На чолi столу Лоу, вдова Мiлларда, Престон Екслi, уславлений будiвельник Фантазiленду.
  Паркер, в мiкрофон:
  - Панi та панове, нас зiбрала тут сумна подiя. Сьогоднi ми проводили в останнiй шлях чудову людину i вiдданого служителя закону. Всi ми глибоко суму"мо про його тимчасову смерть. Смерть капiтана Рассела А. Мiлларда стала величезною втратою як для мiсiс Мiллард, як для сiм'ї Мiллардiв, але й усiх нас. Менi згаду"ться фраза, яку багато рокiв тому прочитала в якiйсь книзi, зараз уже не пригадаю в якiй. Фраза така: "Якщо Бога нема", який я пiсля цього капiтан?" Так ось: " Бог, що веде нас крiзь скорботи та бiди, i капiтан Расс Мiллард був капiтаном у Нього на службi.
  Паркер дiста" з кишенi коробочку, обтягнуту оксамитом.
  Однак, незважаючи на нашу скорботу, життя продовжу"ться. Одночасно зi втратою одного блискучого полiцейського ми стали свiдками подвигу iншого. Едмунд Дж. Екслi, сержант-детектив, бездоганно служить у полiцiї Лос-Анджелеса вже протягом десяти рокiв, з яких три роки вiддав захисту батькiвщини в армiї Сполучених Штатiв. За мужнiсть, виявлену у бою на тихоокеанському театрi во"нних дiй, сержанта Екслi нагороджено хрестом "За видатнi заслуги". А кiлька днiв тому вiн знову виявив разючу вiдвагу: цього разу у боротьбi не iз зовнiшнiм, а, якщо можна так висловитися, iз внутрiшнiм ворогом. Тому я вважаю за честь для себе вручити сержанту Екслi нашу найвищу нагороду - медаль "За доблесть".
  Екслi виходить уперед, i Паркер одяга" йому на шию медаль на блакитнiй стрiчцi. Чоловiки тиснуть один одному руки; у Екслi сльози на очах. Виблискують спалахи, скриплять пiр'я репортерiв. Нiхто не аплоду".
  - Однак, - продовжу" Паркер у мiкрофон, - яке б не було високе значення цi"ї нагороди, це заохочення моральної, а не практичної якостi. Тому сьогоднi я хочу скористатися правом начальника мiської полiцiї, що рiдко використову"ться, i нагородити Еда Екслi пiдвищенням по службi. Я пiдвищую його в званнi на два ранги, тобто роблю капiтаном, i призначаю на посаду командира-контролера з широкими повноваженнями, який у мiру потреби виконуватиме обов'язки начальника рiзних вiддiлiв, тобто ту посаду, яку ранiше обiймав наш дорогий колега Рас Мiллард.
  Престон Екслi пiдводиться. Встають усi цивiльнi; за знаком Тада Грiна встають i копи. Недружнi, рiдкi оплески. Ед Екслi стоїть прямо, наче аршин проковтнув.
  Бад сидить розваляючись. Вiн демонстративно дiста" свiй револьвер, цiлу" його i вда", що здува" з дула пороховий дим.
  
  
  РОЗДIЛ СОРОК ПЕРШИЙ
  
  
  Пресвiтерiанський священик повiнчав їх у саду перед будинком Морроу. Старий Велтон розiслав запрошення та сплатив банкет. Шафером був Мiллер Стентон, подружкою нареченої Джоан Лоу-Морроу (ще до початку церемонiї вона неабияк пригостилася шампанським i тепер нетвердо стояла на ногах). Дадлi Смiт потiшав публiку анекдотами та звучним тенором спiвав iрландськi пiснi. На прохання Еллiса Лоу прийшли Паркер i Грiн, а з ними капiтан-вундеркiнд Ед Екслi, один без сво"ї мексиканки. Iншi гостi - друзi родини Морроу, багатi та знаменитi. На величезному задньому дворi величного особняка Морроу яблуку не було де впасти.
  Вперше за багато рокiв Джек без страху дивився у майбутн". Хадженс мертвий i похований; розслiдування вбивства припинено "за браком доказiв". Копiї "страхування" Джека розкиданi за депозитними сейфами чотирнадцяти банкiв. Петчетт i Брекен будуть мовчати.
  Дадлi проковтнув його брехливi звiти про Уайте (нi слова про Лiнн, Уайт ночi безперервно вештався по барах). Про всяк випадок Джек ще кiлька днiв стежив за будинком Лiн, але нiчого цiкавого не побачив. Хiба тiльки те, що Бад приїжджа" до неї щовечора i, схоже, у них все ладна"ться. Що ж, вiн завжди пiдозрював, що страшний Громила Бад у глибинi душi слюнтяй, який мрi" про сiмейний затишок i готовий розтанути вiд жiночої ласки. Як i Джек.
  Священик поставив запитання, вони з Карен вимовили вiдповiдi. "А тепер поцiлуйте наречену". Обiйми, поцiлунки, бавовни по спинi - вiтальнi вiдтiснили молодих один вiд одного. Навiть Паркер усмiхався так, нiби все життя мрiяв побувати на їхньому весiллi.
  Навколо Еда Екслi вже зiбрався натовп шанувальникiв. Зда"ться, їм гостi цiкавляться бiльше, нiж нареченим iз нареченою. Ще б пак: якими тiльки прiзвиськами не нагороджують його газети! "Герой Лос-Анджелеса", "Храбрець Ед", "Еддi - влучний стрiлець"... Що ж, вiн це заслужив: зумiв скористатися нагодою, прикрив справу, що загрожувала зайти в глухий кут, допомiг полiцiї Лос-Анджелеса зберегти обличчя. Сам Джек, мабуть, так би не змiг. Духу не дiстало б.
  Екслi. Уайт. Вiн сам.
  Всi ми ма"мо свої секрети.
  Секрети Джека там, у каламутнiй глибинi: порнографiя, мертвий торговець плiтками та "Нiчна сова".
  До Бога Джек не звертався вже рокiв iз тридцять; але зараз на нього раптом знайшлося бажання помолитися. Про те, щоб усi секрети залишилися позаду. Щоб Бад знайшов щастя з Лiн, Екслi зi сво"ю мексиканочкою, вiн сам - з Карен. Щоб майбутн" було до них прихильнiше за минуле.
  
  
  КАЛЕНДАР
  
  
  
  
  1954
  
  
  
  Витримка:
  "Лос-Анджелес Геральд Експрес", 16 червня
  
  
  
  Колишнього полiцейського заарештовано за грабежi та вбивства
  
  
  
  Рiчарда Алекса Стенсленда, 40 рокiв, колишнього детектива полiцiї Лос-Анджелеса, звiльненого в 1951 роцi пiсля гучного скандалу, вiдомого як "Криваве Рiздво", заарештовано сьогоднi вранцi. Йому пред'явлено звинувачення у шести озбро"них пограбуваннях та двох вбивствах першого ступеня. Разом з ним на квартирi в Пакоймi, де ховався Стенсленд, заарештованi Деннiс Бернс, прiзвисько Тхiр, 43 роки, та Лестер Джон Мiшак, 37 рокiв. Бернс i Мiшак звинувачуються у чотирьох озбро"них пограбуваннях та двох вбивствах першого ступеня.
  Арешт здiйснено капiтаном Едмундом Дж. Екслi, командиром-контролером полiцiї Лос-Анджелеса (нинi Екслi викону" обов'язки керiвника Вiддiлу боротьби з пограбуваннями), а також сержантами Дуейном Фiском i Дональдом Клекнером. Екслi, чиї свiдчення у справi "Кривавого Рiздва" у 1952 роцi призвели до звiльнення та ув'язнення Стенсленда, повiдомив репортерiв: "Свiдки впiзнали всiх трьох за фотографiями. У нас достатньо фактiв, що доводять, що саме цi люди несуть вiдповiдальнiсть за пограбування шести винних магазинiв у центрi Лос-Анджелеса, у тому числi й пограбування "Винної крамницi Сола" в районi Сiлверлейк 9 червня цього року, пiд час якого було застрелено господаря магазину та його син. Свiдки пiдтверджують, що бачили Стенсленда та Бернса на мiсцi злочину. Ми збира"мося негайно розпочати iнтенсивнi допити пiдозрюваних та сподiва"мося, що зможемо розкрити й iншi випадки аналогiчних пограбувань".
  Стенсленд, Бернс i Мiшак не чинили опору пiд час арешту. Пiзнiше, пiсля прибуття до будiвлi в'язницi, Стенсленд спробував напасти на капiтана Екслi, але охоронцi в'язницi запобiгли нападу.
  
  
  
  ЗАГОЛОВОК: "Лос-Анджелес Мiрор Ньюс",
  21 червня
  
  
  
  Стенсленд зiзна"ться в пограбуваннях та вбивствах
  
  
  
  ЗАГОЛОВОК:
  "Лос-Анджелес Геральд Експрес", 23 вересня
  
  
  
  Вирок грабiжникам винних магазинiв: Колишнього полiцейського засуджено до смертi
  
  
  
  Витримка: "Лос-Анджелес Таймс".
  11 листопада
  
  
  
  Стенсленд, колишнiй полiцейський, який став бандитом, помира" у газовiй камерi
  О 10:03 вчора у в'язницi Сан-Квентiн виконано смертний вирок Рiчарду Стенсленду, 41 рiк, засудженому до вищої мiри покарання за вбивство Соломона i Давида Абрамовичiв, ско"не 9 червня цього року. Вбивство сталося пiд час пограбування винного магазину. Вирок було винесено 11 вересня; Стенсленд вiдмовився подавати апеляцiю.
  Виконання вироку пройшло без пригод, хоч свiдки зазначили, що Стенсленд виглядав нетверезим. Крiм офiцiйних осiб та преси, були присутнi дво" детективiв з полiцiї Лос-Анджелеса: капiтан Едмунд Дж. Екслi, який заарештував Стенсленда, та офiцер Венделл Уайт, колишнiй напарник засудженого. Напередоднi страти офiцер Уайт вiдвiдав Стенсленд у камерi смертникiв i провiв з ним всю нiч. Помiчник начальника в'язницi Б.Д. Стенсленд вiдмовився вiд сповiдi i словесно образив тюремного капелана; останнiми його словами була непристойна лайка за адресою капiтана Екслi.
  
  
  
  
  1955
  
  
  
  Журнал "Строго секретно", травень 1955 року
  
  
  
  Хто вбив Сила Хадженса?
  
  
  
  Правосуддя в Мiстi Занепалих Ангелiв нагаду" нам цитату з мюзиклу "Порги i Бесс", що пролунав на всю країну. Пам'ята"те: "Чоловiк, вiн непостiйний"? Так от: якщо вб'ють когось iз нерозлучних друзiв (i, можливо, спонсорiв) нашого доблесного окружного прокурора - бережiться, вбивцi! - шеф полiцiї Вiльям X. Паркер небо i землю переверне, але знайде мерзотника, який наважився вiдправити добропорядного громадянина до праотцiв. Коли ж убивають (i не просто вбивають - шаткують у капусту у власнiй квартирi!) самотнього журналiста, який присвятив життя викриттю пороку на сторiнках нашої газети, - радiйте, вбивцi! - шеф Паркер та його пiдручнi з мозолистими дупами спокiйнiсiнько попиватимуть чайок i насвистуватимуть на мотив iз "Порги i Бес": "Правосуддя, воно непостiйне!"
  Два роки минуло з тi"ї ночi, коли Сiд Хадженс помер страшною смертю у своїй вiтальнi в Чепмен-парку. У тi днi вся полiцiя Лос-Анджелеса буквально на вухах стояла через "Нiчну сову" - сенсацiю, що пролунала на всю країну: на жаль, полiцейським було не до бiдолахи Сiда. Справа "Нiчної сови", як ви пам'ята"те, закiнчилася тим, що один iз полiцейських взяв правосуддя у свої руки (за мотивами, дуже далекими вiд захисту справедливостi - честолюбство та безпринципнiсть цi"ї людини добре нам вiдомi) i кiлькома точними пострiлами вiдправив бандитiв у пекло, де їх, безперечно, з нетерпiнням чекали. А що ж Сiд Хадженс? Його справу доручили двом детективам-новачкам, якi не розкрили ще жодного (жодного!) вбивства. Ми добре пам'ята"мо, як цi хлопцi цiлими днями стирчали у нас в офiсi, гортали старi випуски нашого журналу, у неймовiрних кiлькостях поглинали каву з тiстечками, з пожадливiстю поглядали на наших секретарок... i, звiсно, нiчого не знайшли.
  Ми, журналiсти "Строго секретно", зна"мо життя Мiста Занепалих Ангелiв не лише з парадного боку; тому ми розпочали самостiйне розслiдування смертi нашого Сiдстера. Але нашi пошуки нi до чого не привели. Ось чому сьогоднi ми хочемо поставити полiцiї Лос-Анджелеса кiлька запитань.
  Вiдомо, що будинок Сiда пограбували. Що трапилося з надконфiденцiйними та найсуворiше секретними матерiалами, якi навiть ми вважали надто скандальними для публiкацiї матерiалами, якi Сiд зберiгав у себе вдома?
  Чому окружний прокурор Еллiс Лоу, зобов'язаний сво"ю нинiшньою посадою насамперед смiливiстю "Строго секретно", що викрила порочнi постiльнi уподобання його суперника, забув про елементарну подяку i не бажа" вжити свого впливу для того, щоб нагадати полiцiї Лос-Анджелеса про її обов'язки?
  Коп Джон (вiн же Джек) Вiнсеннс, Переможець з Великої Букви, знаменитий борець iз наркотиками, був близьким другом Сiда. Наш Сiдстер надав йому чимало послуг. Чому ж Джек (тiсно пов'язаний з Еллiсом Лоу не тiльки спорiдненими, а й дiловими вiдносинами, хоча, зауважте, у нашiй статтi ви не знайдете слова "скарбник"), так ось, чому ж Джек не почав власного розслiдування, як вчинив би на нього мiсцi будь-яка порядна людина?
  Ми не вперше ставимо цi питання, але, на жаль, вони й досi залишаються без вiдповiдi. Чекайте на продовження теми в наступних випусках i пам'ятайте, все це ви дiзналися першими: конфiденцiйно, без протоколу, суворо секретно.
  
  
  
  Журнал "Строго секретно", грудень 1955 року
  
  
  
  Лоу та Вiнсеннс - ми вимага"мо правосуддя!
  
  
  
  Досить ми, дорогий читачу, ходили навкруги: настав час заговорити на повний голос. У травневому випуску ми вiдзначили дворiчну рiчницю звiрячого вбивства нашого провiдного автора Сiда Хадженса. Ми з гiркотою зауважили, що вбивство так i залишилося нерозкритим, закликали полiцiю Лос-Анджелеса, окружного прокурора Еллiса Лоу та його свояка сержанта полiцiї Джека Вiнсеннса виявити iнiцiативу у розслiдуваннi, поставили кiлька очевидних питань, але так i не отримали вiдповiдi. Сiм мiсяцiв ми чекали на правосуддя, i чекали даремно. Так що сьогоднi нам доведеться поставити новi питання, i не наша вина, що вони можуть декому припасти не до смаку.
  Де сенсацiйнi "та"мнi матерiали" Сiда Хадженса, матерiали настiльки скандальнi, що Сiд не наважувався опублiкувати їх навiть у нашому журналi?
  Чи правда, що окружний прокурор Лоу зам'яв розслiдування вбивства, оскiльки в останньому номерi "Строго секретно" наш вiдважний Сiдстер опублiкував незаперечнi докази збочених схильностей Макса Пелтца, продюсера та режисера серiалу "Жетон Честi", того самого Пелтца, того самого Пелтца фiнансував виборчу кампанiю Лоу?
  Чи не тому Лоу iгнору" нашi благання про справедливiсть, що надто зайнятий пiдготовкою до наступних виборiв? Чи правду кажуть, нiби Джек Вiнсеннс (зауважте, у цiй статтi ви не знайдете слова "скарбник") вимага" у голлiвудських знаменитостей "добровiльнi" внески на пiдтримку свого впливового родича?
  I ще трохи про Переможця з Великої Букви.
  До нас доходять чутки, що в сiм'ї у уславленого борця з наркомафi"ю теж не все гаразд. Його дружина (донька багатих батькiв, до того ж молодша за Джека майже на двадцять рокiв), яка свого часу переконала його залишити небезпечний Вiддiл наркотикiв, тепер незадоволена тим, що вiн служить у не менш небезпечному пiдроздiлi нагляду. Нашi джерела повiдомляють, що Джек i чарiвна Карен скандалять чи не кожен божий день. Цiкаво, чи це правда i чи вся це правда?
  Є над чим подумати, чи не так, дорогий читачу? Але ми не залиша"мо надiї на те, що правосуддя нарештi переможе, i продовжу"мо свiй хрестовий похiд на згадку i в iм'я покiйного Сiда Хадженса. Пам'ятай, читачу: про все це ти дiзнався першим без протоколу, конфiденцiйно, суворо та"мно.
  
  
  
  
  1956
  
  
  
  Журнал "Строго секретно",
  рубрика "Вiкно у злочинний свiт", жовтень 1956 року
  
  
  
  Наближа"ться термiн звiльнення Коена: Що чека" на Мiкстера в рiдному мiстi?
  
  
  
  Вiд вас, дорогi нашi читачi, зрозумiло, дивно чекати поiнформованостi в хитросплетiннях лос-анджелеського кримiнального бiзнесу. Не сумнiва"мося, що бiльшiсть iз вас - законослухнянi громадяни, якi знайомi з темною стороною життя виключно за публiкацiями нашого журналу. Нас не раз звинувачували у цинiзмi; однак, як кажуть, хто попереджений, той озбро"ний, i наша "дина мета - тримати вас у курсi всього, що вiдбува"ться поряд з нами. Ось чому ми вiдкрили рубрику "Вiкно у злочинний свiт", присвячену органiзованiй злочинностi у нашому рiдному Лос-Анджелесi. I нинiшня наша публiкацiя буде присвячена фiгурi у всiх вiдношеннях видатної - Мейеру Харрiсу Коену, 43 рокiв, вiдомому також як Мiзантроп Мiкстер або Страшний Мiккi До.
  Був час, коли Мiк тримав у страху весь кримiнальний Лос-Анджелес! Тепер вiн за ґратами: сiв у листопадi 1951 року за звинуваченням у несплатi податкiв. Однак ходять чутки, що досить скоро, можливо, наприкiнцi 1957 року, вiн вийде на волю достроково.
  Репутацiя Мiккi добре вiдома: з 1945 по 1951 рiк, поки Дядя Сем не взяв його за зябра, не було в нашому мiстi людини могутнiшою i страшнiшою за нього. Про нього розповiдали в новинах, йому присвячувалися цiлi газетнi смуги; словом, Мiккi заслужено користувався загальною увагою. Але скiльки мотузочку не виться, а кiнець буде; ось i главi лос-анджелеських гангстерiв довелося пiти у тривалу вiдпустку не за власним бажанням. I ось, поки вiн насолоджу"ться вiдпочинком у комфортабельнiй одномiснiй камерi, чуха" за вушком улюбленого бульдога Мiккi-молодшою i веде благочестивi бесiди зi своїм помiчником Девi Голдманом (теж сидить у Мак-Нiлi за аналогiчним звинуваченням), кримiнальна активнiсть у Лос-Андi зiйшла нанiвець. У нашого журналу чимало добровiльних кореспондентiв у рiзних верствах суспiльства: отримавши деяку ексклюзивну iнформацiю, ми розробили теорiю про те, що вiдбува"ться в мiстi, i цю теорiю, дорогi читачi, представля"мо вам. Слухайте уважно та пам'ятайте: все це ви дiзна"теся першими, без протоколу, конфiденцiйно, суворо та"мно.
  Листопад п'ятдесят першого: до побачення, Мiккi, не журись, не сумуй, не забудь зубну щiтку, пиши частiше. Перед тим як вирушити в далекi холоднi краї, Мiккi повiдомля" свого заступника Моррiса Ягелке, що вiн (Мо) тепер ста" главою iмперiї Коена; i ще повiдомля", що передбачав таку непри"мнiсть i тому вклав бiльшу частину свого казкового стану у легальний бiзнес, що належить людям, яким вiн довiря". Як бачимо, гангстер Мiккi К. може викидати будь-якi антрашi, але синок "врейської матусi добре зна", з якого боку у бутерброду олiя.
  Ви ще на нашiй хвилi, любий читачу? Чудово. Тепер слухайте ще уважнiше.
  Поки Мiккi прохолоджу"ться у сво"му загратованому палацi, час iде. Вiд власникiв своїх вкладiв Мiк отриму" вiдсотки та переводить їх прямо до швейцарського банку. Вийшовши на волю, вiн отрима" свою Iмперiю Зла назад на тарiлочцi з блакитною облямiвкою. I настануть тодi щастя райськi днi, принаймнi для Мiккi та його прiсних.
  Отже, царство Коена впало в летаргiчний сон. I така влада всюдисущого Мiккi К., що, хоча вiн уже п'ять рокiв як у казенному будинку, жоден, навiть нахабний, гангстер не намага"ться перехопити кермо влади його iмперi"ю. Навiть Крутий Джек Вейлен, вiдомий громила i гравець, про якого кажуть, що вiн нiкого i нiчого на свiтi не боїться, займа"ться своїм гральним бiзнесом, а у справи Мiккi не лiзе.
  А що ж, запита"те ви, чи сталося з наближеними нашого Мiкстера? Таке враження, що майже всi вони стали на чесний шлях. Мо Ягелка гра" на бiржi, i зда"ться, не надто вдало. Девi Голдман, заарештований разом iз босом, вигулю" на тюремному дворi Мiккi Коена-молодшого. Ейб Тайтелбаум, один iз бойовикiв Коена, вiдкрив делiкатесний ресторанчик "Кошерна кухня Ейба": ах, якi там бутерброди! Iнший бойовик, Лi Вакс, торгу" лiками, причому, зауважте, за офiцiйною лiцензi"ю. Що ж до улюбленця Мiккi, красеня iталiйця Джоннi Стомпанато (прозваного Оскаром за гiдний першого мiсця на конкурсi Кiноакадемiї розмiр... не будемо уточнювати, якого органу), - отож, Джонi, зважаючи на все, повернувся до сво"ї колишньої професiї, осво"ної ще до знайомства з Коеном, - шантажу i дрiбному здирству, а у вiльний вiд цих милих занять час зiтха" по Ланi Тернер.
  Що це виходить? Нiхто нi в кого не палить, у мiстi тиша та благодать, мiж гангстерами суцiльний мир та благоволiння? Сумне видовище, навiть жалюгiдне якесь вам не зда"ться, дорогi читачi?
  Але, можливо, не все так уже безхмарно.
  Випадок номер разiв: серпень 1954 року. Джон Фiшер Дискант, ймовiрно, один з "акцiонерiв" Коена, знайдений застреленим у мотелi в Калвер-сiтi. Нi пiдозрюваних, нi арештiв; справа так i не розкрита.
  Випадок номер два: травень 1955 року. Натан Янклов i Джордж Палевскi, наближенi Коена, якi займалися проституцi"ю, i ймовiрно також "акцiонери", знайденi застреленими в мотелi "Мелодiя кохання" в Рiверсайдi. Нi пiдозрюваних, нi арештiв; шериф округу Рiверсайд оголосив, що закрива" справу за вiдсутнiстю доказiв.
  Випадок номер три: липень 1956 року. Уокер Тед Туроу, вiдомий наркоторговець, який останнiм часом неодноразово висловлював бажання "прибрати до рук лос-анджелеський бiзнес", знайдений застреленим у власному будинку в Сан-Педро. Вже здогадалися, правда? Анi ключiв до розгадки, анi пiдозрюваних, анi арештiв. Справу веде лос-анджелеська полiцiя, дiльниця Харбор; вона ще не закрита, але, чесно кажучи, ми не сподiва"мося на результати.
  А тепер увага, дiтки: усi четверо гангстерiв (або принаймнi людей, пов'язаних iз гангстерами) прийняли смерть вiд команди кiлерiв, що склада"ться з трьох людей. Жодне вбивство не розслiдувалося як слiд; мабуть, нашi шановнi служителi правопорядку вважали жертв несправедливiстю, яка не заслугову" на справедливiсть. Отже, ми при всьому бажаннi не можемо сказати, чи iдентичнi гiльзи у всiх трьох випадках. - Вiдомо лише, що всi вбивства вiдбувалися зi зброї одного калiбру. Наскiльки ми зна"мо, ми першi додумалися зiставити цi вбивства мiж собою. Що ж далi? Нам вiдомо, що у Джека Вейлена та його пiдручних у всiх трьох випадках безумовне алiбi. Мiккi К. i Девi Г. сидять за ґратами i гадки не мають, хто розстрiлю" їхнiх дiлових партнерiв поодинцi. Цiкаво, чи не так, дорогий читачу? Отже, не вiрте очам своїм: хоч на поверхнi все тихо, у глибинi зароджу"ться шторм i ми вже ма"мо вiдомостi з найдостовiрнiших джерел, що улюбленець Мiккi Моррiс Ягелка зiбрав пожитки i поїхав у Флориду, наляканий до смертi.
  А незабаром виходить на волю сам Мiкстер. Що ж тут почнеться?
  Пам'ятай, дорогий читачу, про все це ти дiзнався першим. Без протоколу, конфiденцiйно, суворо та"мно.
  
  
  
  
  1957
  
  
  
  Полiцiя Лос-Анджелеса
  Конфiденцiйний звiт
  Дата: 10/2/57
  Складено: Вiддiл внутрiшнiх розслiдувань,
  серж. Д-У. Фiск
  жетон 6129, ОВР
  На запит: заступника начальника полiцiї Лос-Анджелеса, шефа-детектива Тада Грiна
  Тема: Уайт, Венделл А.,
  Вiддiл з розслiдування вбивств
  
  
  
  Сер!
  Доручаючи менi це розслiдування, ви помiтили, що успiх офiцера Уайта в складання iспитiв на звання сержанта пiсля двох невдалих спроб i дев'яти рокiв служби в Бюро здивував вас, особливо у свiтлi недавнього пiдвищення в званнi лейтенанта (нинi капiтана) Дадлi Смiта. Наводячи довiдки про офiцера Уайтi, я встановив кiлька цiкавих i неоднозначних фактiв, якi, гадаю, повиннi вас зацiкавити. Оскiльки доступ до дось" офiцера Уайта i записiв про здiйсненi ним арешти у вас ", перейду вiдразу до того, що не вiдображено в дось".
  1. Протягом кiлькох рокiв Уайт, неодружений i ма" близьких родичiв, пiдтриму" iнтимнi стосунки з такою собi Лiнн Маргарет Брекен, 33 рокiв, власницею магазину одягу "Веронiка" у Санта-Монике. Є iнформацiя (не пiдтверджена документально), що у минулому згадана Брекен займалася проституцi"ю.
  2. Уайт, наведений у Вiддiл з розслiдування вбивств лейтенантом Смiтом 1953 року, далеко ще не вiдразу зарекомендував себе високим професiоналом, яким вiн представлявся капiтану (б. лейтенанту) Смiту. ще 1952 - 1953 рр., працюючи пiд керiвництвом лейтенанта Смiта у пiдроздiлi нагляду, вiн використовував не так iнтелект, як фiзичну силу i, зокрема, пiд час виконання службових обов'язкiв убив трьох пiдозрюваних. Однак пiсля вбивства пiдозрюваного Сiльвестра Фiтча, який стався у квiтнi 1953 року пiд час розслiдування справи "Нiчної сови", поведiнка Уайта рiзко змiнилася. На нього перестали надходити скарги, пов'язанi iз застосуванням фiзичного насильства (це вража", якщо переглянути особисту справу Уайта за 1948 - 1951 рр.. i подивитися, скiльки скарг надходило на нього тодi). Зокрема, вiдомо, що аж до весни 1953 року Уайт регулярно вiдвiдував громадян, засуджених за насильство в сiм'ї та звiльнених умовно-достроково, залякував їх, ображав словесно та в деяких випадках бив. Проте все вказу" на те, що у квiтнi 1953-го ця незаконна дiяльнiсть припинилася i вiдтодi не поновлювалася. За характером Уайт так само запальний i схильний до насильства (можливо, ви пам'ята"те, що при звiстцi про смертний вирок сво"му колишньому напарнику, сержанту Р.-А. Стенсленду, вiн вибив кiлька шибок у примiщеннi Вiддiлу вбивств, за що отримав догану з занесенням); однак, починаючи з 1953 року, вiн кiлька разiв вiдмовлявся вiд спiльної роботи з лейтенантом/капiтаном Смiтом у Вiддiлi органiзованої злочинностi, незважаючи навiть на те, що цi вiдмови могли ускладнити його вiдносини зi Смiтом, якого Уайт вважа" своїм наставником. Менi передавали, зокрема, що пiд час однi"ї з таких розмов Уайт, вказуючи на те, що пропоноване доручення пов'язане iз застосуванням насильства, сказав буквально таке: "Засмертiла менi така робота, що вже вiдверта" вiд неї". Що дуже цiкаво, враховуючи його минуле i репутацiю, що встановилася за ним.
  3. Весною 1956 року, коли капiтан Еге. Дж. Екслi обiйняв посаду в. о. керiвника Вiддiлу вбивств, Уайт вперше за час служби взяв вiдпустку за всi минулi роки загалом дев'ять мiсяцiв. (Вiдомо, що мiж Уайтом i капiтаном Екслi iсну" сильна обопiльна ворожiсть, що сяга" вiдомої справи "Кривавого Рiздва" в 1951 роцi.) Пiд час вiдпустки Уайт (чиї бали в Академiї вказували на середнiй iнтелект i рiвень освiти нижче середнього) та судовiй медицинi в iнститутi пiдвищення квалiфiкацiї полiцейських, а також пройшов (за власний рахунок) курс ФБР "Теорiя та практика розслiдування злочинiв" у Квантiко, Вiрджинiя. До вiдвiдування цих занять Уайт двiчi намагався скласти iспит на звання сержанта i обидва рази провалювався; з третьої спроби вiн склав iспит iз загальним балом 89 i тепер ма" отримати звання сержанта до кiнця 1957 року календарного року.
  4. У листопадi 1954 року у в'язницi Сан-Квентiн був виконаний смертний вирок Р.-А. Стенсленд.
  Уайт попросив дозволу бути присутнiм пiд час страти i отримав його. Нiч перед стратою вiн провiв у камерi Стенсленда; вони пили разом i розмовляли. (Помiчник начальника в'язницi повiдомив менi, що заплющив очi на таке порушення правил з поваги до полiцейського минулого Стенсленда.) Капiтан Екслi також був присутнiй пiд час розправи; чи вiдбулася при цьому мiж ним та Уайтом якась розмова, невiдомо.
  5. Найцiкавiше я приберiг насамкiнець. Цiкаво це насамперед тому, що вказу" на стiйкий (можливо, навiть посилю"ться) iнтерес Уайта до справ, пов'язаних iз побиттям та (останнiм часом) убивствами жiнок. А саме: Уайт виявля" великий iнтерес до кiлькох однотипних вбивств повiй, ско"них останнi кiлька рокiв у Калiфорнiї та Аризонi, розслiдування яких не входить до кола його службових обов'язкiв. Вiн вважа", що цi вбивства пов'язанi мiж собою. Наведу iмена жертв, дати та мiсця вбивств:
  Джейн Мiлдред Хемшер, 8/3/51. Сан-Дi"го,
  Кетi (другого iменi нема") Джануей, 19/4/53, Лос-Анджелес,
  Шерон Сьюзен Пелвiк, 29/8/53, Бейкерсфiлд, Калiфорнiя,
  Саллi (другого iменi нема") Де Уейн, 2/11/55, Нiдлз, Арiзона,
  Крiссi Вiрджинiя Ренфро, 16/7/56, Сан-Франциско.
  Уайт неодноразово говорив своїм колегам з Вiддiлу вбивств, що всi докази вказують на одного вбивцю, i навiть вiдвiдував (за власний рахунок) мiста, де вiдбувалися злочини. Детективи, з якими розмовляв Уайт, природно, вважають, що вiн лiзе не у свою справу i неохоче дiляться з ним iнформацi"ю. Невiдомо, чи досяг вiн будь-якого прогресу у розкриттi цих справ. Лейтенант Дж. С. Дi Ченцо, начальник дiлянки Вест-Веллi, висловлю" припущення, що iнтерес Уайта до вбивств повiй пов'язаний з другою з жертв у списку, неповнолiтньої Кетi Джануей, з якою Уайт був знайомий i важко переживав її загибель.
  6. Як бачите, з'ясувалося багато цiкавих фактiв. Додам, що особисто я захоплююся завзятiстю та наполегливiстю, з якою Уайт працю" над собою протягом останнiх рокiв, а його iнтерес до вищезгаданої серiї нерозкритих вбивств вида"ться менi перспективним. Список своїх iнформаторiв додаю на окремому аркушi.
  З повагою сержант Д-У. Фiск, 6129, ОВР
  
  
  
  Полiцiя Лос-Анджелеса Конфiденцiйний звiт
  Дата: 11/3/57
  Складено: Вiддiл внутрiшнiх розслiдувань,
  серж. Дональд Клекнер
  жетон 688, ОВР
  За запитом: шефа полиции Уильяма X. Паркера
  Тема: Вiнсеннс, Джон, сержант, Пiдроздiл нагляду
  
  
  
  Сер!
  
  
  
  У зв'язку iз погiршенням якостi службової дiяльностi серж. Вiнсеннса ви доручили менi провести перевiрку його дiяльностi та розглянути питання про дострокове звiльнення його на пенсiю. Маю зауважити, що такий захiд зда"ться менi несво"часним. Безумовно, Вiнсеннс - явний алкоголiк; вiрно й те, що алкоголiзм коштував йому роботи у "Жетонi Честi", що погано позначилося на iмiджi полiцiї Лос-Анджелеса. Правильно й те, що йому 42 роки, i для такої напруженої та ризикованої роботи, як служба у Пiдроздiлi нагляду, вiн просто старуватий. Однак я дiйшов висновку, що погiршення, про яке йдеться, не " критичним, оскiльки помiтно насамперед у порiвняннi зi службою Вiнсеннса у Вiддiлi наркотикiв, де вiн заслужено користувався репутацi"ю вiдважного та iнiцiативного полiцейського. У ходi розслiдування у мене склалося чiтке враження, що у службовий час Вiнсеннс не п'"; що ж до виконання ним своїх службових обов'язкiв, то першi слова, якi спадають на думку, - "млявiсть" i "уповiльненiсть реакцiї". Крiм того, якщо Вiнсеннс вiдмовиться вiд дострокового звiльнення, боюсь, що пенсiйний фонд його пiдтрима".
  Сер, я знаю, що ви вважа"те Вiнсенса нiкчемним полiцейським, i, чесно кажучи, я з вами цiлком згоден. Однак хотiлося б нагадати вам про тiсний зв'язок Вiнсеннса з окружним прокурором Лоу, людиною, хорошi робочi стосунки з якою нам абсолютно необхiднi, що пiдтвердить ваш перший заступник капiтан Смiт. Вiнсеннс, як i ранiше, збира" внески до фонду Лоу i викону" для нього рiзноманiтнi доручення, i якщо Лоу, як очiку"ться, наступного тижня буде обраний на другий термiн, вiн, швидше за все, використову" свiй вплив, щоб перешкодити вам звiльнити Вiнсеннса. Тому мої рекомендацiї такi: залишити Вiнсеннса у пiдроздiлi нагляду до березня 1958 року, коли за розкладом командування пiдроздiлом прийме новий керiвник зi своїми офiцерам, а потiм надати Вiнсеннсi будь-якiй бригадi патрульних аж до офiцiйної дати його звiльнення на пенсiю (15/5/58) ). Таке очевидне зниження статусу Винсеннс сприйме як приниження i, швидше за все, добровiльно пiде сам.
  З повагою Дональд Дж. Клекнер, ОВР
  
  
  
  ЗАГОЛОВОК: "Лос-Анджелес Таймс", 15 травня
  
  
  
  Лоу обрано наступного термiну
  
  
  
  Витримка: "Лос-Анджелес Таймс", 8 липня
  
  
  
  Мiккi Коен поранений внаслiдок нападу
  
  
  
  Керiвництво федеральної в'язницi Мак-Нiл заявило, що вчора внаслiдок зухвалого нападу були пораненi вiдомi гангстери Мей"р Харрiс (Мiккi) Коен та Девiд (Девi) Голдман.
  Коен i Голдман, якi чекають на дострокове звiльнення у вереснi, спостерiгали за грою в софтбол на тюремному дворi, коли на них накинулися тро" ув'язнених у саморобних масках, з обрiзками труб i саморобними заточеннями в руках. Голдман отримав два удари заточенням у плече та сильну травму голови; Коен вiдбувся поверхневими пораненнями. Тюремнi лiкарi стверджують, що травма Голдмана " дуже серйозною i, можливо, призведе до незворотного пошкодження мозку. Нападники втекли; нинi ведеться посилене розслiдування з метою встановлення їх особистостей. Адмiнiстратор в'язницi Мак-Нiл Р. Дж. Вулф заявив: "Ми вважа"мо, що йдеться про так зване замовне вбивство. Хтось iз ув'язнених отримав з волi "замовлення" на Коена та Голдмана. Ми зробимо все, щоб докопатися правди".
  
  
  
  Журнал "Строго секретно", жовтень 1957 року
  
  
  
  Мiккi Коен поверта"ться: Чи повернуться старi добрi часи?
  
  
  
  Серед занепалих ангелiв нашого доброго мiста вiн, безперечно, був найколоритнiшим. Весь Лос-Анджелес збiгався подивитися, як Мiккi Коен гуля" в "Мокамбо" або "Трокадеро": видовище це захоплювало не менше, нiж якби ви на власнi очi побачили, як тато Страдiварi вирiза" з колоди скрипку. Пам'ята"те, як Мiккi вiдпускав жарти, придуманi його спiчрайтером та правою рукою Девi Голдманом? Як вручав своїм скарбникам зi служби шерифа пухкi конверти? Як стискався за столиком з Одрi Андерс та iншими камелiями, якi перебувають у нього на утриманнi? Варто було йому ввiйти в ресторан, всi погляди зверталися в його бiк: втiм, жiнки здебiльшого не зводили очей з його охоронця, красеня Джоннi Стомпанато, i пошепки запитували один одного: "Цiкаво, у нього справдi такий великий?" Кишеньковi злодiї, грабiжники, шантажисти, сутенери, найманi стрiлки - весь цей зброд роївся бiля столика Мiккi в надiї, що вiн заохочить їх жартом, рукостисканням або дружньою бавовною по плечу. Мiк шкодував хворих дiтей та бездомних собак, був членом Єврейської лiги i робив щедрi внески до Армiї порятунку. А ще вiн курирував гральний бiзнес, букмекерство, наркоторгiвлю, проституцiю, давав грошi на зрiст пiд шаленi вiдсотки та вбивав у середньому по дюжинi людей на рiк. У всiх нас " свої недолiки, чи не так, дорогий читачу? Хтось залиша" обрiзки нiгтiв на пiдлозi у ваннiй, а хтось регулярно вiдправля" своїх ворогiв у найкращий зi свiтiв.
  Але що ви дума"те, дорогi нашi читачi? Знайшлися люди, котрим нема" нiчого святого! Хтось спробував вiдправити до праотцiв самого Мiккi!! "Неможливо!" - Скажете ви? На жаль, ще як це можливо! Однак у Мiккi життiв явно бiльше, нiж у кота з прислiв'я: його не беруть нi кулi, нi бомби, нi динамiт. Його не зламали шiсть рокiв у Мак-Нiлi; його не закiнчили невiдомi вбивцi, озбро"нi заточками та обрiзками труб. I ось вiн знову з нами! Кравець iз "Сай Девор" [49] . закуповуйте матерiал на новi пiджаки; офiцiантки з "Мокамбо" та "Троку", готуйтеся приймати щедрi чайовi. Скоро Мiккi у всiй своїй славi знову ступить на асфальт Сансет-стрип. Але, любi панi, ви даремно ахка"те i притиска"те руку до серця, сподiваючись знову побачити його красеня-охоронця! Шепнем вам суворо секретно: так, у Джоннi справдi такий великий, але, на жаль, уже багато рокiв Джоннi навiть не дивиться на жодну жiнку, крiм божественної Лани Тернер, i, кажуть, це почуття вза"мно.
  Однак повернемося до Мiккi К. Нашi уважнi читачi, звичайно, пам'ятають статтю рiчної давностi, в якiй ми викладали деякi свої мiркування щодо перспектив злочинного свiту в нашому улюбленому мiстi? Декiлька вiдомих гангстерiв убито, i вбивства цi гак i залишилися нерозкритими. На самого Мiккi напали у в'язницi; сам вiн майже не постраждав, але його вiрний помiчник Девi Голдман, отримавши залiзною трубою по головi, перетворився на овоч. I знов-таки вбивць так i не знайшли...
  Що ж, дiти, почека"мо i подивимося, що буде далi. В одному сумнiву нема": тепер, коли Мiккi, великий i жахливий, повернувся до мiста, що багато рокiв був свiдком його подвигiв i злодiянь, нудьгувати нам не доведеться. I ви, дорогий читачу, коли сидите в ресторанi або просто прогулю"теся Сансет-стрипом, не забувайте одягати бронежилет на випадок, якщо Мей"р Харрiс Коен десь поблизу.
  
  
  
  Витримка:
  "Лос-Анджелес Геральд Експрес", 10 листопада
  
  
  
  Новий замах на гангстера Коена
  
  
  
  Сьогоднi рано-вранцi в будинку вiдомого гангстера Мiккi Коена, нещодавно звiльненого з в'язницi Мак-Нiл, стався вибух. Сам Коен та його дружина Лавонн не постраждали. Вибухом зовсiм знищено вбиральню, в якiй зберiгалися бiльш грiх сотень костюмiв Коена; крiм того, легке поранення отримав улюблений пес гангстера, який спав у сусiднiй кiмнатi. Собацi надано допомогу у ветеринарнiй клiнiцi Вестсайд. Коментарiв вiд Коена нам отримати не вдалося.
  
  
  Конфiденцiйний лист, вкладений у папку з результатами перевiрок усiх офiцерiв, якi готуються обiйняти посаду начальника Вiддiлу внутрiшнiх розслiдувань полiцiї Лос-Анджелеса.
  
  
  29/11/1957
  
  
  
  Дорогий Бiлле!
  Бог ти мiй, скiльки рокiв минуло з того часу, як ми з тобою разом служили сержантами! I вiрно, коли ти запропонував менi згадати минуле i трохи пограти в детектива, я не мiг упустити такий шанс. Маю зiзнатися, менi було нiяково розпитувати офiцерiв за спиною у Еда та Престона; однак, гадаю, i сама твоя iдея, i вибiр людини, яка впора"ться з таким завданням, була вiрною. Ми з тобою обо" любимо Еда, тож я з особливим задоволенням повiдомляю, що результат мого "розслiдування" стовiдсотково позитивний.
  Я розмовляв з безлiччю офiцерiв полiцiї, як патрульних, так i детективiв, i всi вони ставляться до Еду Екслi з повагою. Щоправда, дехто вважа", що у справi "Нiчної сови" залишилися деякi неясностi; але всi згоднi в тому, що Ед виявив вiдвагу та мужнiсть, а деякi навiть називають його вчинок "подвигом". Зда"ться, ця iсторiя в очах наших братiв-копiв затьмарила всi попереднi враження i зовсiм згладила ту ворожiсть, яку багато хто мав до Еду пiсля його свiдчень у справi "Кривого Рiздва". Спочатку деяких обурювало стрiмке пiдвищення Еда по службi з сержантiв у капiтани та ще й з посадою командира-контролера; однак, на загальну думку, вiн чудово виявив себе на новому мiсцi служби. За неповнi п'ять рокiв служби Ед очолював сiм вiддiлiв, зав'язав безлiч корисних знайомств i, загалом, заслужив на повагу всiх, хто працював пiд його керiвництвом. Тво" головне побоювання, те, що Ед, будучи поодинцi за вдачею, не зможе стати для iнших офiцерiв "своїм", мабуть, не виправдалося. У полiцiї вже пролунала чутка, що на початку 1958 року Ед повинен зайняти мiсце керiвника ОВР, i загальна думка свiдчить, що це мiсце йому цiлком пiдходить. Думаю, сама репутацiя Еда Екслi здатна багатьох вiдвернути вiд порушень статуту.
  Вiдомо також, що Ед склав iспити на звання iнспектора та отримав найвищий бал з усiх предметiв. Однак тут розпочинаються деякi розбiжностi. Вiдомо, що Тад Грiн найближчими кiлькома роками ма" намiр пiти у вiдставку: передбача"ться, що мiсце шефа детективiв займе або Ед, або капiтан Дадлi Смiт. Так от, бiльшiсть офiцерiв, з якими менi довелося розмовляти, вважають, що Дадлi старший, набагато досвiдченiший, надiлений бiльш вираженими задатками лiдера i тому гiдний цi"ї посади.
  На закiнчення додам кiлька особистих зауважень.
  1. Вже кiлька рокiв Ед перебува" в дуже близьких стосунках з Iнесом Сото, однак, пам'ятаючи про статут i про свою репутацiю, не живе з нею разом i жити не збира"ться. До речi, Iнес чудова дiвчина. Вона дуже потоваришувала з Престоном, з Ре"м Дiтерлiнгом, та й ми з нею стали друзями. Працю" вона у Дiтерлiнга у Вiддiлi зв'язкiв iз пресою, i працю" блискуче. Так, вона мексиканка, та й що з того?
  2. Я розмовляв про Еду з сержантами Фiском та Клекнером з ОВР. Обидва вони прийшли в полiцiю нещодавно, працювали пiд керiвництвом Еда у Вiддiлi пограбувань; обидва його просто люблять i в захватi вiд того, що знову зможуть працювати разом зi своїм геро"м.
  3. Як колишнiй полiцейський i як людина, яка зна" Еда Екслi з дитинства, вiдповiдально заявляю: вона нiчим не поступа"ться сво"му батьковi. Якщо ти даси йому шанс, готовий тримати парi, вiн розкри" бiльше справ, анiж будь-який детектив за всю iсторiю полiцiї Лос-Анджелеса. I ще тримаю закладу, що про наше "розслiдування" йому чудово вiдомо; у добрих копiв скрiзь свої люди.
  На закiнчення хочу попросити тебе про одну послугу. Я думаю написати мемуари про свою службу в полiцiї. Чи не позичиш менi матерiали у справi Лорена Атертона? Тiльки, будь ласка, нi Престону, нi Еду нiчого не говори, а то ще, мабуть, уявять, що я на старостi рокiв став пихатим.
  Сподiваюся, мої дослiдження спiвслужать тобi добру службу. Передавай Хелен мої найкращi побажання. Дякую, що дав менi "пограти в полiцейського" i тим дозволив воскресити у пам'ятi старi добрi часи.
  Щиро твiй Арт Де Спейн.
  
  
  Бюлетень службових перемiщень полiцiї Лос-Анджелеса
  
  
  1. Офiцер Венделл А. Уайт, з Вiддiлу вбивств у Бюро розслiдувань дiльницi Голлiвуду (пiсля отримання звання сержанта). Набира" чинностi 2/1/58.
  2. Сержант Джек Вiнсеннс, iз пiдроздiлу нагляду до патрульного загону Вiлшир. Набира" чинностi пiсля звiльнення вiдповiдної вакансiї, але не пiзнiше 15/3/58.
  3. Капiтан Едмунд Дж. Екслi на постiйну посаду керiвника вiддiлу внутрiшнiх розслiдувань. Набира" чинностi 2/1/58.
  
  
  
  
  
  
  ЧАСТИНА ТРЕТЯ
  ВНУТРIШНI РОЗСЛIДУВАННЯ
  
  
  
  
  РОЗДIЛ СОРОК ДРУГА
  
  
  У "Тихому океанi" звичайна новорiчна метушня: звiдусiль звиса" серпантин, iз величезних цифр "1958" на стiнах обсипаються блискiтки. Ед у своїй улюбленiй вiдкритiй кабiнцi, з видом на зал, навпроти великого дзеркала, щоб бачити сво" обличчя. Погляд на годинник - 15:24, дата 2 сiчня 1958 року. Боб Галлодет щось затриму"ться. Що ж, хай не поспiша", зараз Ед готовий сказати: "Зупинися, мить!"
  За годину розпочнеться церемонiя: капiтан Е. Дж. Екслi отриму" постiйне призначення: керiвник Вiддiлу внутрiшнiх розслiдувань. Галлодет уже повiдомив результати перевiрки: Бюро окружного прокурора розглянуло його особисте життя пiд мiкроскопом i нiчого не знайшло. I не могло знайти: Ед чистий, як скло. I колеги його поважають: блиск "Нiчної сови" затьмарив для них бруд "Кривавого Рiздва".
  Ед потягу" каву, не вiдриваючи очей вiд дзеркала. У дзеркалi тридцятишестирiчний чоловiк, котрий вигляда" на всi сорок п'ять. Свiтле волосся посмикнулося сивиною, на лобi прорiзалися зморшки. Iнес якось сказала, що погляд у нього став холоднiшим, а очi наче менше; i ще що окуляри в сталевiй оправi надають його особi жорсткостi. Жорсткiсть саме те, що потрiбно сопляку, що зробився капiтаном у тридцять один рiк, вiдповiв Ед, i Iнес засмiялася. Тодi вони ще смiялися у суспiльствi одне одного.
  Коли ж була ця розмова? Ах так, наприкiнцi п'ятдесят четвертого. Тодi Iнес спитала, навiщо вiн був на стратi Стенсленда: "Хотiв помилуватися, як помре твiй ворог"? Розумниця Iнес. Тодi, п'ять рокiв тому, вiн вiрив чи, може, просто хотiв вiрити, що в них щось вийде.
  Його "подвиг" змусив її забути Бада Уайта: чотири трупи переважили один. Ед довiв, що її гiдний, i першi мiсяцi пролетiли, як увi снi. Вiн купив їй будиночок у кварталi вiд свого будинку, кохався з нею неквапливо i нiжно, так, як їй подобалося. Подобалася їй i робота у Рея Дiтерлiнга. Дiтерлiнг прийняв Iнес як дочку, її нелегка доля знайшла в ньому вiдгук - його i саме життя чимало пошмагала: одна дружина померла, друга його покинула, син Пол загинув у горах, син Бiллi виявився гомосексуалiстом. Престон Екслi та Арт Де Спейн теж полюбили Iнес; спiлкування з нею нагадувало цим суворим, безжальним людям, що у свiтi " мiсце радостi та нiжностi, i за це вони були їй вдячнi.
  Потоваришувала Iнес i з багатьма з королiвства фантазiй. Як не дивно, легко порозумiлася з Бiллi Дiтерлiнгом i Тиммi Валберном. Дво" гомосексуалiстiв дiлилися з нею останнiми голлiвудськими плiтками i разом потiшалися з "цих чоловiкiв": одне слово "чоловiк" викликало у всiх трьох напади смiху. Вони смiялися з полiцiї i грали в шаради в будинку, який купив для Iнес капiтан Ед Екслi...
  Про що б вiн не думав, все зводиться до Iнеса.
  Вбитi негри були йому ночами: що, коли вони невиннi? Безсила лють, що його рукою натискала на спусковий гачок, у полiцейських звiтах i газетних статтях обернулася мужнiстю; небезпечного слова "беззбройнi" не говорив нiхто. Iнес заспокоїла його страхи, зробивши заяву: близько пiвночi ґвалтiвники привезли її до будинку до Сiльвестра Фiтча i залишили там. Вона вiдмовлялася дати свiдчення, тому що не хотiла згадувати, що робив з нею Фiтч. Ед зiтхнув з полегшенням: правосуддя вiдбулося, його кулi наздогнали винних. Iнес.
  Iшов час, розсiювався рожевий туман i все яснiше ставало, що нi на її захопленнi, нi на його спiвчуттi стосункiв не збуду"ш. Iнес знала, що Ед нiколи з нею не одружу"ться: дружина-мексиканка для копа з амбiцiями - кiнець кар'"ри. Ед вiдчував, що вона дедалi бiльше вiддаля"ться вiд нього; "дине, що їх ще пов'язувало - спiльнi спогади, рiч "Нiчної сови".
  У "зеленiй кiмнатi", де ковтав газ Дiк Стенсленд, вони з Бадом Уайтом зустрiлися поглядами. Лише один погляд - слiв не потрiбно. А коли Еда Екслi призначили головою Вiддiлу вбивств, Бад уперше за одинадцять рокiв взяв вiдпустку - теж не потрiбнi коментарi.
  Але якщо не рахувати Iнес i Бата, у Еда все чудово. Вiн перевершив брата - це визнав навiть батько. Кiлькiсть розкритих ним справ вража"; у травнi вiн стане iнспектором, а за кiлька рокiв кине виклик Дадлi Смiту у боротьбi за мiсце шефа детективiв. Смiт, найстрашнiша людина в полiцiї Лос-Анджелеса, вже дивиться на нього з обережною повагою, пiд якою ясно вiдчува"ться неприязнь. Чи зна" його суперник, що "диний страх Еда - страх перед копом-громилою з пташиними мiзками, не здатним на витончену помсту, i тому непередбачуваним i небезпечним?
  Бар поступово наповню"ться: народ iз Бюро прокурора, кiлька жiнок. Востанн" з Iнес було зовсiм недобре: лежала нерухомо, дивлячись у стелю, наче повiя, куплена на нiч. Ед усмiха"ться високiй жiнцi, та вiдверта"ться.
  - Вiтаю, кеп. Ти у нас справжнiй бойскаут.
  Галлодет сiда" за його столик. Дивиться убiк.
  - Бобе, що трапилося? Викладай, ми ж iз тобою партнери.
  - Два тижнi тому наша служба нагляду спостерiгала за Iнесом - нiчого особливого, рутинна перевiрка... Чорт, Ед, вона спить з Бадом Уайтом.
  
  
  
  * * *
  
  
  Церемонiя, як у туманi.
  Паркер штовха" промову: полiцейськi схильнi до тих самих спокус, що й цивiльнi, проте зобов'язанi куди суворiше стежити за власними низинними iнстинктами, бо повиннi служити моральним прикладом суспiльству, що все глибше занурю"ться в комунiзмi, злочинностi, лiбералiзму i загальної моральної. На чолi Вiддiлу, який вiдповiда" за моральнiсть полiцейських, ма" стояти людина бездоганна за своїми моральними якостями, i ця людина перед нами: капiтан Е. Дж. Екслi, наш славнозвiсний герой!
  Ед у промовi у вiдповiдь теж щось балака" про мораль. Дуейн Фiск i Дон Клекнер пiдходять побажати йому удачi; крiзь туман, що огорта" розум, Ед чита" їхнi думки - мрiють потрапити до нього в помiчники. Дадлi Смiт пiдморгу", в його очах чита"ться: "А все-таки наступним шефом детективiв буду я!" Нескiнченнi вибачення за раннiй догляд - i до Iнеса.
  Дорогою туман розсiю"ться: наста" безжальна яснiсть.
  Шоста година. Iнес приходить iз роботи близько семи. Ед входить, не запалюючи свiтла, сiда" чекати.
  Тягнеться час. Без десяти сiм - у дверях поверта"ться ключ.
  - Екслi! Ти що там хова"шся? Я бачила твою машину бiля будинку.
  - Не запалюй свiтло. Я тебе не хочу бачити.
  Дзвiнять ключi, пада" на пiдлогу сумочка.
  - I не хочу бачити цi пiдорськi плакати з Мучi-Маусом на стiнах.
  - На стiнах будинку, за який ти заплатив? Це ти хочеш сказати?
  - Ти сказала, не я.
  По звуку вiн здогаду"ться, що Iнес притулилася до дверей.
  - Хто тобi сказав?
  - Неважливо.
  - Мститимеш йому?
  - Йому? Якщо спробую, виглядатиму ще бiльшим iдiотом, нiж зараз. I не соромся називати його на iм'я.
  Мовчання.
  - Це ти допомогла йому скласти iспит? У нього самого мiзкiв би не вистачило.
  Мовчання.
  - I довго ви гуляю у мене за спиною? Мовчання.
  - Довго? Вiдповiдай, puta [50]!
  Iнес, зiтхнувши:
  - Почалося це роки чотири тому. Час вiд часу. Не часто. Коли нам обом потрiбний був друг.
  - Хочеш сказати, коли тобi не потрiбний був я?
  - Коли я втомлювалася вiд того, що в менi бачать жертву зґвалтування. Коли жахала вiд думок про те, на що ти ще здатний, щоб справити на мене враження.
  - Я витяг тебе з пекла! - каже Ед. - Я дав тобi нове життя!
  - Ти почав мене лякати, Екслi, - вiдповiда" Iнес. - I коли менi хотiлося вiдчути себе звичайною дiвчиною, яка зустрiча"ться iз звичайним хлопцем, - я йшла до Бада.
  - Не смiй вимовляти його iм'я у цьому домi!
  - У будинку, який ти купив менi?
  - Я тобi дав гiдне життя! Де б ти зараз була без мене? На панелi?
  - Як легко ти перетворю"шся на мерзотника, querido [51] .
  - У чому ще ти менi брехала? Говори!
  - Екслi може вистачить на сьогоднi?
  - Нi, кажи!
  Мовчання.
  - Скiльки ще в тебе було коханцiв? У чому ще ти мене дурила?
  Мовчання.
  - Кажи, повiя чортова! Пiсля всього, що я для тебе зробив... Говори, твою матiр!
  Мовчання.
  - Я тебе познайомив iз своїм батьком. Розумi"ш, що це означа"? Сам Престон Екслi став твоїм другом завдяки менi. З ким ще ти гуляю у мене за спиною? У чому ще збрехала пiсля всього, що я тобi зробив?
  Iнес, дуже тихо:
  - Не треба тобi цього знати.
  - А це не тобi вирiшувати! Говори, тварюка!
  Iнес робить крок уперед.
  - Я збрехала ще тiльки один раз. Заради тебе. Про це нiхто не зна" - навiть мiй милий Бад. I зараз дiзна"шся ти. Сподiваюся, ти задоволений?
  Ед, схоплюючись на ноги:
  - Досить балакати, викладай! Я не боюся тво"ї брехнi!
  Iнес смi"ться йому в обличчя:
  - Та ти всього на свiтi боїшся, Екслi.
  Мовчання.
  Iнес, спокiйно:
  - Тi negritos, якi надi мною змивалися, не вбивали людей у "Нiчнiй совi". Цi"ї ночi до ранку вони були зi мною. Я збрехала заради тебе, щоб ти не мучився совiстю через те, що вбив їх заради мене. А тепер хочеш знати, що таке справжня брехня? Ти, Екслi, i твоя дорога справедливiсть. Абсолютне правосуддя.
  Затиснувши вуха долонями, Екслi вибiга" з дому. Холод i морок, i в темрявi перед ним спотворене мертве обличчя Дiка Стенса.
  
  
  Роздiл сорок третiй
  
  
  На мiсцi багаторiчного жетону "Полiцейський" красу"ться новенький жетон сержанта. Бад у крiслi, закинувши ноги на стiл, проща"ться з Вiддiлом убивств.
  У кабiнетi ма" справжнiй бардак: п'ять рокiв паперової роботи. Дадлi каже, переведення в Голлiвудську дiлянку справа тимчасова, на кiлька мiсяцiв. Мовляв, Тад Грiн вирiшив провчити нового сержанта - все ще злиться за те розбите вiкно: "зелена кiмната", Дiк Стенс, хук справа, хук лiворуч по склу. Що ж, це слушно. Шерлока Холмса, що клацала серйознi справи як горiшки, з нього не вийшло. Можливо тому, що серйознi справи завжди дiставалися iншим.
  Одне погано: тепер вiн не матиме доступу до рапортiв про мертвi тiла. Значить, важче буде триматися в курсi справ манiяка, який прикiнчив Кетi Джануей i її одну.
  Що взяти iз собою?
  Зi столу: iменну табличку "Сержант Венделл Уайт". Фотографiю Лiнн - тут вона брюнетка, вже зовсiм не схожа на Веронiка Лейк; ще один знiмок: вони з Дадом у мотелi Вiкторiя. Кастет i палицю, якими вiн за завданням Дада вибивав зiзнання з гангстерських шiсток, Бад залишить тут.
  Зi столу: дипломи з кримiналiстики. Спадщина Дiка Стенса: шiсть штук зелених, зароблених грабунком винних крамниць. Його останнiй лист: цю записку передав Баду охоронець.
  
  
  Привiт, напарнику.
  Я зараз жалкую про все, що зробив. Про те, як часом заздалегiдь мочалив людей, коли був полiцейським. Про тих хлопцiв у дiлянцi пiд Рiздво. Про те, що пристрелив цих двох у виннiй крамницi. Але що користi шкодувати, все одно вже нiчого не виправиш. I кому тут потрiбнi мої вибачення?
  Намагатимуся прийняти покарання як чоловiк. Зна"ш, про що я думаю, Бад? Адже на мо"му мiсцi мiг опинитись ти. Тобi просто пощастило - iнакше ти пройшов би той самий шлях, що i я. Мабуть, ти сам iнодi про це замислю"шся.
  I ще я думаю про Екслi. Звичайно, я свiй шлях вибрав сам, але, якби не вiн, можливо, менi вдалося б вчасно згорнути з кривої дорiжки. Тож ось тобi мо" останн" бажання: нехай вiн отрима", що заслужив. Тiльки, Бад, не поспiшай i не роби дурниць, на зразок тих, якi неодмiнно зробив би я сам. Використовуй мозок i тi грошi, якi я тобi залишив, ти зна"ш, де їх знайти. I покажи цьому виродку, де раки зимують, - нехай пам'ята" сержанта Дiка Стенса!
  Успiху тобi, напарник. Самому не вiриться, але коли ти це прочита"ш, мене вже не буде.
  
  
  
  Дiк
  
  
  З нижньої, завжди замкненої, ящика столу: двi папки його особистих дось": у вбивствах повiй i у справi "Нiчної сови". Записував усе по порядку, розбiрливо, не упускаючи жодної дрiбницi, як його вчили на курсах; справжнiй детектив. Бачив би його зараз Дiк Стенс, був би задоволений. А Ед Екслi, сволота, позеленiв би вiд злостi. Бад витяг папки, вирiшив перечитати наостанок;
  справа Джануей.
  Першi кiлька мiсяцiв з Лiн пройшли як у туманi; але всьому приходить кiнець, i згодом Бад занудьгував. З iншими жiнками вiн не зустрiчався, якщо не брати до уваги рiдкiсних випадкових побачень з Iнес. Намагався скласти сержантський iспит i двiчi його провалив; на грошi Дiка пройшов курси з кримiналiстики. Пiдробляв у Дада у Вiддiлi органiзованої злочинностi: зустрiчав в аеропортах та на вокзалах пiдозрiлих осiб, привозив у вiдокремлений мотель "Вiкторiя", вибивав iз них лайно i вiдправляв назад до аеропорту чи вокзалу. Дад такi заходи називав "утримання органiзованої злочинностi в належних рамках"; а Баду пiсля цього нудно виглядаю в дзеркало. Цiкавi справи у Вiддiлi вбивств оминали його: Тад Грiн завжди знаходив, кому доручити розслiдування. На курсах Бад дiзнався чимало цiкавого про психологiю злочинцiв та методи розслiдування i вирiшив застосувати отриманi знання до старої справи, яка досi не давала йому спокою - справi Кетi Джануей.
  Спочатку перечитав звiти Джо Дi Ченцо: нi доказiв, нi пiдозрюваних, випадковий злочин на сексуальному ґрунтi. Закрито та списано н архiв. Перечитав протокол розтину: Кетi Джануей забита до смертi, замiсть обличчя криваве мiсиво; у вбивцi перснi на обох руках. У пiхву, у ротi, у задньому проходi сперма групи В+; три окремi еякуляцiї - ублюдок розважився на славу. Курси психологiї злочинцiв пiдтвердили здогад Бада: це манiяк, такi на одному злочинi не зупиняються, вiн вбиватиме знову i знову.
  I, забувши про колишню ненависть до паперової роботи, вiн почав копатися в архiвах.
  У полiцiї Лос-Анджелеса та в департаментi шерифа подiбних справ, розкритих чи нерозкритих, не заре"стровано, на перевiрку пiшло вiсiм мiсяцiв. Спадщина Стенса допомогла розпочати пошуки по сусiдству. Округ Орандж, округ Сан-Бернардiно - нiчого; чотири мiсяцi безплiдних пошукiв - нарештi успiх у Сан-Дi"го: Джейн Мiлдред Хемшер, 19 рокiв, повiя, дата смертi 8/3/51. Той самий почерк; так само нi доказiв, нi слiдiв.
  Матерiали лос-анджелеської полiцiї та полiцiї Сан-Дi"го нi до чого не вели. Бад пам'ятав, як Дад умовляв його забути про Кетi Джануей, як тiшилися iншi над його "слюнтяйством", але не хотiв кидати справу. Незабаром виявився i третiй випадок: Шерон Сьюзен Пелвiк, 20 рокiв, повiя, дата смертi 29/8/53, Бейкерсфiлд, Калiфорнiя. Все те саме: нi доказiв, нi пiдозрюваних справа закрита. Дад, якщо про щось i знав, не говорив жодного слова.
  Вiн з'їздив у Дi"го i в Бейкерсфiлд: читав матерiали, набрид розпитуваннями слiдчим, якi ведуть справу. Намагався реконструювати картину часу та мiсця: хто був у тому та iншому мiстi пiд час убивств. Перевiряв архiви аерокомпанiй, залiзницi, автовокзалiв, шукав збiги iмен - нiчого. З роками спливли ще три покiйницi: Саллi (другого iменi нема") Де Уейн, 17 рокiв, повiя, Нiдлз, Арiзона, 2/11/55; Крiссi Вiрджинiя Ренфро, 21 рiк, повiя, Сан-Франциско, 14/7/56; i два мiсяцi тому Марiя (другого iменi нема") Уолдо, 20 рокiв, повiя, Сiетл, 28/11/57. Жодних слiдiв. Бад зiставляв справи i так i так, застосовував рiзнi хитрi прийоми, про якi розповiдали на курсах, - марно. Кетi Джануей i ще п'ятьох дiвчат зґвалтованi i забитi до смертi - i вбивця невловимий, як привид.
  Сто шiстнадцять сторiнок, що ведуть у глухий кут, вирушать з ним до Голлiвудської дiлянки.
  А ось i iнша справа - справа його життя, сторiнки, якi вiн не втомлю"ться перечитувати знову i знову. Спи спокiйно, Дiк Стенс: кожна сторiнка у цiй папцi - цвях у труну Еда Екслi. Два слова, вiд яких у нього досi мурашки по шкiрi.
  "Нiчна Сова".
  Цi двi справи у його свiдомостi тiсно переплелися: Кетi Джануей, Каткарт, порнографiя. Побiчна лiнiя розслiдування, слiд, який Лоу поспiшно вважав ведучим у нiкуди. А потiм Екслi розстрiляв нiгерiв, що втекли, справу закрили, i все, що в ньому було дивного i неясного, забулося. Для всiх, окрiм Бада. "Нiчна сова" нагадувала йому про Кетi Джануей, Кетi Джануей - про "Нiчну сову".
  Воруши мозками, Бад.
  Тодi, в п'ятдесят третьому, дво" знайомих Кетi Джануей, Дуайт Жилетт i Сiндi Бенавiдес, розповiли йому, що якийсь хлопець, схожий на Дюка Каткарта, розпитував про Дюка та його звички. Обидва зробили природний висновок: хоче перебити його бiзнес. Але який, до бiса, бiзнес? На Дюка на той час орали лише двi заїждженi шкапи. Може, йшлося не про сутенерство? А про те, що всi друзi-приятелi Дюка вважали порожньою балаканею, - про його "грандiозний план"? Не така вже порожня балаканина, як видно, якщо братам Енгелклiнгам Дюк принiс повнiстю розроблений план, з усiма деталями, навiть про те, де взяти стартовий капiтал, подумав.
  Повернiмося до фактiв.
  Пiсля "Нiчної сови" Бад побував у Дюка вдома. У квартирi було прибрано, всi вiдбитки пальцiв зникли. У шафi у Дюка хтось покопався. Телефонний довiдник Сан-Бернардiно виснажений, особливо в роздiлi "Друкарнi". Пiт та Бакс Енгелклiнги володiли друкарнею в Сан-Берду; звiдти ж i ще одна жертва, Сьюзен Ненсi Леффертс. Тепер до рапорту коронера.
  Iдентифiкацiя тiла Каткарта була зроблена за двома ознаками: 1) порiвняння фрагментiв зубних протезiв iз тюремною картою стоматолога; 2) спортивна куртка iз монограмою "Д.К.". Протези стандартнi: такi може отримати будь-який калiфорнiйський зек iз поганими зубами.
  Суперечностi.
  Кетi Джануей згадувала, що у Дюка на грудях "гарний шрам". У протоколi розтину, пiдписаному доком Лейманом, про шрами нема" жодного слова, при тому що груди Каткарта залишилися не понiвеченими пострiлами. I останнiй штрих: зростання вбитого в "Нiчнiй совi" п'ять футiв вiсiм дюймiв, зростання Каткарта. згiдно з тюремною картою, п'ять футiв i дев'ять з чвертю дюймiв.
  Висновок.
  У "Нiчнiй совi" вбили не Каткарта, а його двiйника.
  Причина?
  Порнографiя.
  Бад прочитав рапорти всiх чотирьох з Вiддiлу вдач, якi працювали по порнусi. Жодних слiдiв. А потiм помер Расс Мiллард, i про бруднi книжечки зовсiм забули. Забули, незважаючи навiть на iсторiю братiв Енгелклiнгiв, iсторiю, якщо вдуматись, дуже цiкаву. Особливо в тiй частинi, коли вони виклали свiй план Мiккi Коену, а той вiдмовився фiнансувати справу. Наче з огиди до порнографiї. Так ми й повiрили... а що, коли Мiккi якимось боком причетний до справи? Екслi та Боб Галлодет почали перевiрку цi"ї версiї; але тут тро" кольорових утекли, i всi повiсили на них.
  Куди ж тепер?
  До теорiї Бада.
  Що, якщо Коен або його помiчник Девi Голдман проговорили про план Каткарта/Енгелклiнгiв комусь iз ув'язнених? Що, якщо цей ув'язнений, звiльнившись, пiд виглядом конкурента-сутенера зiбрав про Дюка достатньо вiдомостей? Що, коли вiн убив Дюка, вкрав його одяг, почав видавати себе за нього, а в "Нiчнiй совi" загинув випадково, бо знав, що Дюк там часто бува"? Чи, може, не випадково? Може, в нього була призначена там зустрiч: щось пiшло не так, убивцi поїхали, повернулися з дробовиками i пристрелили самозванця, а заразом i п'ятьох нi в чому не винних людей, щоб замаскувати вбивство пiд пограбування?
  Шука"мо проколи.
  Бад перевiрив списки звiльнених з в'язницi Мак-Нiл: у перiод мiж зустрiччю Енгелклiнгiв з Козном i стрiляниною в "Нiчнiй совi" жодного бiлого, що пiдходить за зростанням та комплекцi"ю. Але, можливо, двiйник Каткарта i не сидiв у в'язницi? Може, про план Каткарта вiн дiзнався через другi, третi, четвертi руки?
  Бад думав далi, напружуючи всi сили, думав так, що трохи пар з вух не валив: чорт забирай, вiн доведе, що вiн справжнiй детектив!
  Припустимо, вбивства в "Нiчнiй совi" пов'язанi з порнухою. Тодi виходить, що нiгери тут нi до чого. Отже, справжнi вбивцi пiдкинули дробовики до машини Рея Коутса. А це означа", що пурпуровий "мерк", що з'явився у "Нiчної сови" в нiч вбивства, збiг: убивцi не могли знати, що насамперед пiдозра впаде на хулiганiв, що розряджають стовбури у Грiффiт-парку. Отже, вбивцi якимось чином знайшли автомобiль ранiше за полiцейських i пiдкинули туди дробовики, стерши вiдбитки пальцiв. Як їм це вдалося? Та мало способiв.
  1. Коутс, уже сидячи у в'язницi, мiг розповiсти про те, де сховав машину, свого адвоката. Вбивцi могли прийти до адвоката (або надiслати свою людину), пiдкупити його та отримати потрiбну iнформацiю. Або змовитися з ним заздалегiдь, щоб вiн "розговорив" Коутса.
  2. Бандити могли проговоритися комусь iз спiвкамерникiв, можливо " квочка ".
  3. Найсимпатичнiша версiя - тому що найпростiша: вбивцi просто виявилися розумнiшими за полiцiю, почали розшуки першими i, поки копи собачилися з нiгерами, швиденько обшукали кинутi гаражi.
  На жаль, перевiрити це неможливо, архiви в'язницi за 1935 - 1955 гг. знищено.
  Є ще одна версiя: що, якщо вбили дiйсно негри?
  Чи не обов'язково цi. Можливо, i якась iнша трiйця, яка вирiшила перейти вiд стрiлянини в повiтря до стрiлянини по живих цiлях. Зрештою, горезвiсний "Меркурi" не обов'язково зiйшов з конве"ра пурпурним, пофарбувати його можна i вручну.
  Думай, Бад, думай.
  У серединi п'ятдесят четвертого брати Енгелклiнг продали друкарню i зникли з лиця землi. Два роки тому вiн спробував їх розшукати, надсилав запити - нi слiду. Як не шукав, не знайшов i тiло справжнього Дюка Каткарта. Але пiвроку тому з'явилася ниточка.
  Один хлопець iз Сан-Берду за два тижнi до "Нiчної сови" бачив Сьюзен Ненсi Леффертс у компанiї людини, за описом дуже схожої на Дюка Каткарта. Бад показав йому знiмки Дюка; хлопець вiдповiв: "Схожий, це точно, але не вiн". У звiтах по "Нiчнiй совi" йдеться про те, що Сьюзен Ненсi "в панiцi" кинулася до чоловiка, що сидiв за сусiднiм столом, двiйника Дюка, нiбито їй незнайомого. Чому вони сiли за рiзнi столики? Бад кинувся за вiдповiддю до матерi Сью Леффертс - даремно: та навiть не вiдчинила йому дверi. Чому?
  Бад зiбрав сумку, звалив на плече. Десять фунтiв паперу, i всi дороги ведуть у глухий кут. Геть iз кабiнету, до лiфта - прощавай. Вiддiл убивств.
  У коридорi вiн зiткнувся з Едом Екслi.
  I з його очей зрозумiв: "Вiн зна" про нас з Iнес".
  
  
  РОЗДIЛ СОРОК ЧЕТВЕРТИЙ
  
  
  Засiдка бiля крамницi "Ранчо Хенко" на розi 52-ї та Центральної. Над дверима вивiска: "Готують готiвку чеки соцiального забезпечення". Трет" сiчня: день отримання допомоги - любителi обналички б'ють грушi на тротуарi. Пiдроздiл нагляду отримав наведення: якась анонiмна чува вдарила, що її хлопець зi своїм приятелем хочуть грабнути лаву. Хлопець, мовляв, виявився покидьком, затяг у лiжко її сестру, то хай тепер потанцю"! Джек у машинi з iншого боку вулицi стежить за дверима. Сержант Джон Пет"вiч припаркувався на 52-й: спостерiга" за тротуаром, скорчивши таку пику, нiби страшенно хоче когось убити.
  За обiдом Джек запивав фрiтос нерозбавленою горiлкою. Тепер Джек позiха" i потягу"ться. Судова справа, Арагон проти Пiментеля, все, як хотiв Еллiс Лоу. Попереду вечеря з Еллiсом на якiйсь полiтичнiй тусовцi. Горiлка палить шлунок, i по-звiрячому хочеться ссати.
  Довгий гудок - сигнал. Пет"вiч вказу" на тротуар. До магазину входять дво" бiлих.
  Джек вискаку" з машини, бiжить через вулицю. Пiдбiга" i Пет"вiч. Разом заглядають усередину. Дво" грабiжникiв бiля каси, спиною до дверей, набивають кишенi зеленню; стовбури у них напоготовi.
  Хазяїна не видно. Вiдвiдувачiв також. Погляд убiк: бiля далекого кiнця прилавка розбризкано по пiдлозi щось червоне та сiре. ЩЕ ОДИН ГРАБИТЕЛЬ У ЗАДНIЙ ДВЕРI, I У НЬОГО РЕВОЛЬВЕР З ГЛУШНИКОМ. Джек вiдчинив дверi, двiчi вистрiлив ублюдкам у спину.
  "Бережись!" - репету" Пет"вiч. Кроки з боку заднiх дверей: Джек пригина"ться, стрiля" не дивлячись, навмання. Над його головою з брязкотом розлiтаються пляшки. Правильно, глушник: замiсть грому пострiлiв - глухе чвакання. Джек бiжить уздовж прилавка, перестрибу" через двох мерцiв. Заднi дверi зачиняються перед його носом; Пiть"вич, що наспiв, стрiля" у дверi i виносить її плечем. Грабiжник бiжить вiд магазину; Джек розстрiлю" патрони, що залишилися. Втiкач перестрибу" через паркан. З тротуару чу"ться базлання роззяв. Перезаряджаючи револьвер на ходу, Джек бiжить за бандитом, перестрибу" через паркан, опиня"ться на чи"мусь задньому дворi. Тут на нього кида"ться доберман, гарчить, цiлячи зубами в обличчя, - Джек стрiля" впритул, i пес пада", фарбуючи траву сво"ю кров'ю.
  Чуються пострiли; вiд паркану на всi боки летять трiски. Надвiр бiгом вриваються дво" патрульних у формi. Джек кида" зброю. Патрульнi палять як очманiлi, зносячи верхiвки парканних поперечин. Джек пiднiма" руки.
  - Офiцер полiцiї! Офiцер полiцiї! Гей, я полiцейський!
  Сосунки обережно пiдходять, обшукують його. Той, що вище, дивиться на його жетон:
  - Вiнсеннс? То це ти той самий Вiнсеннс, що рокiв десять тому був крутiшим за всiх?
  Джек мовчки б'" його колiном по яйцях. Сосунок пада"; його товариш дивиться на Джека, роззявивши рота.
  Джек вiдверта"ться вiд них i йде. Йому треба випити.
  
  
  
  * * *
  
  
  Знайшовши кафешку, сiда" за стойку, замовля" порцiю за порцi"ю. Пiсля двох перших чарок припиня"ться тремтiння в руках; ще двi - i на думку починають лiзти тости.
  За тих, кого я щойно вбив. Вибачайте, хлопцi, у невинних Джек Вiнсеннс стрiля" влучнiше. У травнi закiнчу"ться двадцятирiчний термiн мо"ї служби, i щось менi пiдказу", що Паркер не захоче тримати мене в полiцiї жодного зайвого дня.
  За мою дружину. Дитино, ти думала, що вийшла замiж за героя, а потiм подорослiшала i зрозумiла, що помилилась. Тепер хочеш закiнчити юридичний коледж та працювати адвокатом, як тато та Еллiс. Про грошi не турбуйся: татко органiзував тобi весiлля, татко купив тобi будинок, татко заплатить i за навчання. Дiзнавшись iз вечiрньої газети, що твiй чоловiк застрелив двох озбро"них грабiжникiв, ти вирiшиш, що це першi зарубки на стволi мого револьвера. I помилишся. Сорок сьомого року, дитино, твiй герой пристрелив двох нi в чому не винних людей. Не вiриш? Це правда, мiй ангел, i, якби я був проклятий, часом менi хочеться шпурнути цю правду тобi в обличчя. Можливо, тодi в нашому шлюбi з'явиться бiльше життя.
  Джек перекида" ще три чарки, i думки його пливуть туди, куди вони завжди повертаються пiсля того, як помiтнi груди: у п'ятдесят третiй рiк, до проклятої порнухи.
  Шантажа Джек не боїться: вiн надiйно застрахувався. Вбивство Хадженса поховано; журналюги iз "Строго секретно" намагалися щось розкопати самi, та нiчого не досягли. Петчетт i Брекен мають копiю папки Сiда, але за минулi роки вони не потурбували Джека жодного разу - чесно дотримувалися договору. Кажуть, Лiнн та Бад Уайт досi разом; що ж, побажа"мо їм удачi. Для нього самого i Петчетт, i ця повiя з повадками королеви давно стали iсторi"ю. I не це позбавля" Джека сну та спокою, зовсiм не це...
  Чортова порнуха.
  Рiк чи два вона спокiйно пролежала на депозитi у сейфi. Джек намагався про неї не думати, не згадувати, вiдчуваючи, що ця штука може занапастити його шлюб. У сiмейне життя вiн кинувся стрiмголов, сподiваючись, що Карен i домашн" тепло допоможуть йому забути про ту шалену весну. I спочатку це допомагало. Сiм'я, будинок, обiтниця тверезостi. А потiм ... нi, вiн не змiнився - змiнилася Карен.
  Вона бачила, як Джек б'" Собачника Перкiнса; чула, як вимовля" за її батькiв слово "нiгер". Бачила його п'яним, злим, виснаженим до напiвсмертi. Поступово почала розумiти, що газетнi розповiдi про його подвиги - брехня. Її друзiв та подруг Джек терпiти не мiг, а його "диний друг Мiллер Стентон зник з горизонту, коли Джека виперли з "Жетона Честi". I коли з Карен йому стало важко i нудно, Джек повернувся до того "диного, що в нього залишаюся, - до порнухи.
  Знову спробував упiзнати натурникiв - не вийшло. Їздив до Тихуани, купував там порножурнали пачками - не те. Шукав Христину Бергерон, не знайшов навiть через телетайп. Реальнiсть не давалася йому до рук, i Джек вирiшив створити пiдробку.
  Купував повiя, i дешевих, вуличних, i висококласних дiвчат на виклик. Розкладав їх на килимi, наче дiвчат з журналiв, по три, по чотири, у найхимернiших позах. Вбирав у театральнi костюми, змушував повторювати всi рухи зi знiмкiв, робив власнi фотографiї. Часом замислювався про кров i калiцтва, але гнав вiд себе цi думки.
  Жодна реальна жiнка не збуджувала його, як цi картинки. Лише двi речi не розумiв Джек. Перша: що за страх заважа" йому звернутися безпосередньо до їхнього джерела, у "Флер-де-Лiс". I друге: чому Карен досi його не покинула.
  Остання чарка - поганi думки геть.
  Джек вiдповiв, пiшов до машини. У "Ранчо Хенко" - огорожi, виставленi полiцейськi. Ковпакiв на колесах нема", "двiрники" зламанi. Нема" навiть штрафної квитанцiї на вiтровому склi - мабуть, i вона стала здобиччю вандалiв.
  
  
  
  * * *
  
  
  Вечiрка у розпалi. Тузи-республiканцi. Жiнки у сукнях для коктейлiв, чоловiки у темних костюмах. А ось i Еллiс Лоу. Переможець iз Великої Букви у жуваних штанах та спортивнiй сорочцi, забризканiй собачою кров'ю, вигляда" тут не те щоб своїм.
  Джек маха" офiцiантовi, бере з тацю мартiнi. Погляд його зупиня"ться на фотографiях у межах на стiнi.
  Полiтичне сходження Еллiс Лоу: "Гарвардський юридичний огляд", вибори 1953-го. А ось i прокол: виступ пiсля вбивства нiгерiв iз "Нiчної сови", Еллiс заявля", що перед втечею пiдозрюванi у всьому зiзналися. Джек пирхнув у мартiнi, закашлявся, поперхнувшись оливкою.
  За спиною в нього:
  - Ранiше ти одягався набагато краще.
  Джек оберта"ться.
  - Ранiше я був у цiнi.
  - Можеш пояснити свою екстравагантну появу?
  - Так. Я сьогоднi вбив двох.
  - Ясно. Ще що-небудь?
  - Обох завалив пострiлами в спину. Потiм собаку. А потiм звалив, доки начальство не пiдiйшло. Так, ось тобi свiжа новина: я п'яний як свиня. Гаразд, Еллiс, не томи, переходь до справи. Кого менi доторкнутися до вим'я цього разу?
  - Джеку, говори тихiше.
  - Що в тебе сьогоднi в планах, Елiсе? Сенат? Бiлий дiм?
  - Джеку, зараз не час це обговорювати.
  - Чому ж не час? Викладай. Куди пiдеш у шiстдесятому?
  Лоу, страшним пошепком:
  - Добре, у сенат. Так, Джеку, я хотiв попросити тебе про ласку, але не тепер, коли ти в такому станi. Поговоримо пiзнiше, коли тобi стане краще.
  До розмови прислуха"ться вся зала. Чудово.
  - Та гаразд тобi, друже! Вмираю вiд бажання допомогти тобi матерiально. Ну, кажи, кого потрясти?
  - Сержант, говорiть тихiше!
  Хрiн тобi! Джек пiдвищу" голос:
  - А тепер слухай мене уважно, мудодзвiн. Якби не я, то не бути тобi прокурором. Це я Бiлла Макферсона пiдставив, ясна рiч? Напував його мартiнi зi снодiйним i пiдклав йому в лiжко кольорове дiвчисько! То що коли я питаю, ти вiдповiда"ш, ясно тобi?
  Лоу, хрипким пошепки:
  - Вiнсеннс, ти звiльнений!
  - Сподiваюся, ти не передума"ш, мати твою так, - вiдповiда" Джек i виплеску" мартiнi йому в обличчя.
  
  
  Роздiл сорок п'ятий
  
  
  - Ми ма"мо бути не просто зразками високої моралi, як сказав у своїй вчорашнiй промовi шеф Паркер. Ми - кордон, що роздiля" стару та нову полiцiю, стару систему, засновану на кумiвствi, насильствi та залякуваннi, - i нову, що тiльки народжу"ться. Ми - елiтний корпус, саме iм'я якого служить втiленням суворої та незламної справедливостi, чи" завдання - переслiдувати та карати тих, хто сво"ю негiдною поведiнкою ганьбить високе звання офiцера полiцiї. Ну i, нарештi, вiд нас залежить, яким стане образ полiцiї Лос-Анджелеса в очах широкої публiки. Пам'ятайте про це, коли розбиратимете скарги на своїх товаришiв-офiцерiв. Пам'ятайте та не давайте волi почуттям. Пам'ятайте про це, коли вам доведеться розслiдувати справи людей, з якими ви працювали ранiше, якi, можливо, вам подобалися. Пам'ятайте: наша мiсiя - абсолютна справедливiсть, справедливiсть за всяку цiну.
  Ед зробив паузу, оглянув своїх людей: двадцять два сержанти, дво" лейтенантiв.
  - А тепер технiчнi запитання, джентльмени. За мого попередника лейтенант Фiллiпс i лейтенант Стiнсон працювали незалежно один вiд одного в рiзних областях розслiдування. Тепер безпосереднiй нагляд за всiма справами Вiддiлу ляга" на мене, а лейтенант Фiллiпс та лейтенант Стiнсон працюють як мої заступники на альтернативнiй основi. Сержанта Клекнера та сержанта Фiска я призначаю своїми особистими помiчниками: вони зустрiчаються зi мною щоранку о 7:30. Лейтенант Стiнсон i лейтенант Фiллiпс, прошу вас за годину пiдiйти до мене в кабiнет: обговоримо поточнi справи. Джентльмени, усi вiльнi.
  Пiдлеглi мовчки розходяться. У спорожнiлiй кiмнатi для зборiв Ед прокручу" в думцi свою промову. Слова "абсолютна справедливiсть" звучать голосом Iнес Сото.
  Треба б прибратися - розвели тут бардак. Попiльнички переповненi, стiльцi розставленi абияк, прапори бiля кафедри напевно вкритi шаром пилу. "Хто сво"ю негiдною поведiнкою ганьбить високе звання офiцера полiцiї" - це батьковий голос. Ще два днi тому мова Еда була б щирою. Але тепер те, що вiн сказав, - брехня.
  Золота облямiвка прапори. Брехня, що забезпечила йому славу на блюдечку iз золотою облямiвкою. Яка там, до бiса, справедливiсть! Досить брехати хоча б самому собi: тих чотирьох вiн убив iз злостi - безсилої злостi боягуза, якому кинули в обличчя звинувачення у боягузтi. Всi цi роки побоювався помсти Бада Уайта - i не здогадувався, навiть уявити не мiг, звiдки прийде справжнiй удар...
  Кiмната прибрана, можна попрацювати. На столi - папки зi скаргами. Ед вiдкрива" першу.
  Схоже, цього разу Джек Вiнсеннс вляпався по вуха.
  Пiд час операцiї пiдроздiлу нагляду 3 сiчня цього року Джек Вiнсеннс стрiляв у двох озбро"них грабiжникiв, якi вбили трьох людей у магазинчику на пiвднi мiста, i вбив наповал їх обох. Погнавшись за третiм грабiжником, втратив нею на увазi i був зупинений двома патрульними, якi не знали, що перед ними офiцер полiцiї. Патрульнi вiдкрили вогонь, взявши Вiнсеннса за одного з бандитiв. Вiн кинув зброю, дозволив себе обшукати, потiм ударив одного з патрульних i втiк до прибуття коронера та детективiв з Вiддiлу вбивств. Третiй пiдозрюваний залишився не знайденим. Вiнсеннс же вирушив прямо на банкет на честь окружного прокурора Еллiса Лоу, який доводиться йому свояком. Там у п'яному виглядi вiн на очах у гостей образив Лоу словесно i виплеснув йому в обличчя келих.
  Ед перегляда" особисту справу Вiнсеннса. У травнi вiн виходить на пенсiю - прощавай, Смiттярщику Джеку. Звiти часiв Вiддiлу наркотикiв - чiткi, детальнi, акуратнi, хоч на стiну вiшай. Мiж рядками: з особливою запопадливiстю Вiнсеннс переслiдував не торгуючих, а тих, хто вжива", особливо джазменiв i голлiвудських знаменитостей. Що пiдтверджу" старi чутки - нiби вiн зливав iнформацiю у "Строго секретно". Пiд час загальної перетряски, що послiдувала за "Кровавим Рiздвом", Джека перевели до Вiддiлу звичаїв. Нова пачка звiтiв - букмекерство, незаконна торгiвля алкоголем. Рапорти, як i ранiше, докладнi, але без вогника. Вiдчува"ться, що на новiй роботi Джек вiдчайдушно нудьгував. Весна п'ятдесят третього: одночасно з "Нiчною совою" глава Вiддiлу, Рас Мiллард, почина" розслiдування справи про порнографiчнi альбоми. I ось що дивно: звiти Джека рiшуче змiнюються. Пише коротко, без подробиць, начебто через силу. Рефрен один - жодних слiдiв. Постiйно нагаду", що й iншi детективи нiчого не знайшли, двiчi пропону" закрити справу.
  Зовсiм не схоже на Смiттяра з Великої Букви.
  I це - у тi ж днi, коли розслiдувалась "Нiчна сова"...
  Є про що подумати.
  Брати Енгелклiнги, Дюк Каткарт, Мiккi Коен. Зв'язок iз "Совою"? Цю версiю вiдкинули: тро" мертвих негрiв закрили справу.
  Ед знову береться за теку. У липнi п'ятдесят третього Джек поверта"ться до Вiддiлу наркотикiв - i далi все йде по-старому, аж до переведення до пiдроздiлу нагляду.
  Що ж сталося iз Джеком п'ять рокiв тому?
  Одночасно з "Нiчною совою".
  Що ще сталося тими днями? Ось що: вбито Сiда Хадженса, вбивство залишилося нерозкритим. Ед натиска" кнопку селекторного зв'язку.
  - Так капiтане?
  - Сьюзен, з'ясуйте, хто, окрiм сержанта Джона Вiнсеннса, працював у четвертiй бригадi Вiддiлу звичаїв у квiтнi 1953 року. I де цi люди зараз?
  
  
  
  * * *
  
  
  Результати надходять за пiвгодини. Сержант Джон Хендерсон та офiцер Томас Кiфка звiльнилися, сержант Льюїс Стейтiс служить в окрузi Банко. Ед виклика" його до себе, i через десять хвилин Стейтис входить до нього в кабiнет.
  Вантажний, краснолиця. На обличчi неприховане занепоко"ння - ще б не турбуватися, коли тебе нi з того нi з сього викликають до ОВР! Ед вказу" йому на стiлець.
  - Сер, якщо це через... - почина" Стейтiс.
  - Сержант, особисто до вас це не ма" жодного стосунку. Я хочу розпитати вас про офiцера, який служив разом з вами у Вiддiлi звичаїв.
  - Капiтане, та це ж коли було!
  - Знаю, давно. З кiнця п'ятдесят першого року до лiта п'ятдесят третього. Сержанте, наскiльки близько ви знали Джека Вiнсеннса?
  Стейтiс посмiха"ться.
  - Чому посмiха"тесь? - Запиту" Ед.
  - Та зрозумiв, у чому рiч. Прочитав сьогоднi в газетi, що Вiнсеннс пристукнув тих двох бандюг. А у Бюро кажуть. що вiн змився до приходу начальства. Тепер ясно, чому ви про нього розпиту"те.
  - Розумiю. То як ви були з ним близькi?
  Стейтiс, хитаючи головою:
  - Взагалi-то Джек був одинак. Нi з ким близько не сходився. Навiть якщо ми працювали над однi"ю справою, вiн тримався вiд iнших.
  - Навеснi п'ятдесят третього ви розслiдували справу про порнографiю. Пригаду"те?
  - А як же, непристойнi журнали. Дохла була справа. Лише час даремно витратили.
  - Судячи з ваших звiтiв, ви не виявили жодних зачiпок.
  - Точно. Нi я, нi смiття Джек, нi iншi хлопцi. А потiм Расса Мiлларда кинули на "Нiчну сову", i справа сама розсипалася.
  - Не пригадайте, чи не помiчали ви в цей час якихось дивацтв у поведiнцi Вiнсеннса?
  - Та нi. Хiба що в Бюро вiн майже не з'являвся, то намагався заглядати, коли Мiлларда там не буде. Ну в цьому нiчого дивного нема", вони з Рассом один одного терпiти не могли. Я ж говорю, Вiнсеннс був одинаком. Iз нами дружбу не водив.
  - Скажiть, чи не ставив Мiллард вашiй бригадi запитань щодо показiв власникiв друкарнi?
  Стейтiс кива".
  - Так, була там якась iсторiя з друкарнею, начебто припускали, що це якось пов'язано з "Новою совою". Але ми всi Рассу сказали: справа - висяк, простiше вдавитися, нiж знайти тих. хто цi книжки випуска".
  Тут пусто.
  - Сержант, ви, мабуть, пам'ята"те, що дiялося в департаментi через "Нову сову". Пригадайте будь ласка. як реагував Вiнсеннс? Чи не помiчали нiчого незвичайного?
  - Сер, можна начистоту? - каже Стейтiс.
  - Звичайно.
  - Так ось, менi з самого початку здавалося, що у Вiддiлi вдач Вiнсеннс не на сво"му мiсцi. Вiн у нас працював через силу, тiльки й чекав, коли повернеться до Вiддiлу наркотикiв. Але з цi"ю порнухою було ще щось... Пам'ятаю, у мене було таке вiдчуття, нiби вiн чогось боїться. А щодо "Нiчної сови" - я б сказав, його ця справа не цiкавила. Вiн був одним iз тих, хто заарештував тих трьох кольорових, потiм вiн разом з iншими шукав машину та зброю, але, на мою думку, йому було начхати, чим усе це скiнчиться.
  Знову жодних фактiв - лише "вiдчуття".
  - Подумайте, сержанте. Поведiнка Вiнсеннса пiд час "Нiчної сови" та справи про порнографiю. Все, що якось виходило зi звичайної колiї. Менi важлива будь-яка дрiбниця. Подумайте.
  Стейтiс знизу" плечима.
  - Ну хiба тiльки... але не знаю, чи це ма" вiдношення...
  - Кажiть.
  - Кабiнет Вiнсеннса був поруч iз моїм, i iнодi до мене долiтало те, що там вiдбувалося. I ось одного разу, сидячи у себе, я почув уривок розмови мiж ним i Дадлi Смiтом.
  - Про що?
  - Смiт просив Вiнсеннса встановити стеження за Балом Уайтом. Сказав, що вбили якусь повiю, а Бал, мовляв, через це пережива" i може викинути якийсь номер.
  По спинi пробiга" холодок.
  - Що ще?
  - Вiнсеннс погодився. А бiльше нiчого не розiбрати.
  - Це було пiд час розслiдування "Нiчної сови"?
  - Так сер. У тi днi.
  - Сержант, пам'ята"те, у тi ж самi днi вбили Сiда Хадженса, журналiста з бульварного листка?
  - Пам'ятаю. Справу не розкрили.
  - Не пригаду"те, Вiнсеннс про це нiчого не казав?
  - Нi. Хоча ходили чутки, що вони з Хадженсом друзi.
  Ед, з посмiшкою:
  - Дякую вам, сержант. Ми розмовляли без протоколу, але я попросив би вас про змiст нашої розмови не поширюватися. Домовились?
  Стейтiс, пiднiмаючись:
  - Добре. Тiльки от щодо Вiнсеннса я хотiв сказати... Адже йому через два мiсяцi на пенсiю. I чому вiн зiрвався, зрозумiло - не щодня людинi трапля"ться вбити двох. Може, не смикали б ви його, дали б дослужити спокiйно, га?
  - Усього доброго, сержант, - вiдповiда" Ед.
  
  
  
  * * *
  
  
  Щось не так. Щось тут не так.
  Ед сидить вiдкинувшись на стiльцi, так i так примiря" рiзнi варiанти.
  Вiнсеннс стежив за Бадом Уайтом - отже, може мати на нього компромат.
  Навеснi п'ятдесят третього Смiтник чогось боявся.
  Зв'язок "непристойних книжечок" iз "Нiчною совою"?
  Вирок Iнес Сото - Ед убив трьох невинних.
  А Вiнсеннс зараз залежить вiд нього, вiд його вирiшення.
  Ед натиска" кнопку селекторного зв'язку:
  - Сьюзен, з'"днайте мене з окружним прокурором Лоу.
  
  
  Роздiл сорок шостий
  
  
  - Ви, юначе, мабуть, дума"те, що менi турбуватися нема про що, крiм ферштункенер [52] "Нiчної сови" та ферштункенер брудних книжечок? - цiкавиться Мiккi Коен. - То ви дума"те, у мене без них турбот мало? Щоб ви знали: я не вiдкриваю нi бруднi книжки, нi Святе Письмо. Менi вiд усього цього вилицi почало зводити ще п'ять рокiв тому, а тепер я зовсiм про це думати забув. У мене " серйознiшi проблеми - я повинен дбати про свого бiдного хлопчика.
  Бiдолашний хлопчик - старий бульдог тяжко сопе. Куцiй хвiст забинтований. Мiккi чуха" його за вухом.
  - Це Мiккi Коен-молодший, мiй спадко"мець, - уявля" його Мiккi. - На жаль, такий наш собачий свiт, що навiть собакам у ньому нема" життя, i скiльки протягне мiй хлопчик, можна тiльки гадати. У листопадi менi в будинок пiдклали бомбу: сам я не постраждав, чого про мої костюми вiд "Сай Девор" сказати не можна, а хвiст у Мiккi тепер регулярно гноїться, та й апетит зовсiм нiкуди. Нерви в нього, у бiдолахи, у повному розладi, i я не впевнений, що йому пiде на користь спiлкування з полiцейським.
  - Мiстер Коен ...
  - Ось як? Менi подоба"ться, коли до мене звертаються з належною повагою. То як, ви сказали, вас звуть?
  - Сержант Уайт.
  - Ах, сержант Уайт. Так ось, сержант, скорботи мої безмежнi, i нема" їм кiнця. Я, немов ваш гойський рятiвник Iсус, несу на плечах своїх тягаря всього свiту. Спочатку у в'язницi цi ферштункенери бандити нападають на мене i мого помiчника Девi Голдмана. Бiдний Девi пiсля цього пошкодився з глузду i, коли його випустили, заходився ходити вулицями з розстебнутою ширинкою i шлангом напереваги. Я його не засуджую, зрештою без самореклами не проживеш, i до чого приховувати вiд людей те, чим нагородила природа? Однак копи в Беверлi-Хiллз не подiляють моїх передових поглядiв: вони схопили бiдолаху Девi i в два рахунки запхали в психлiкарню Камарiльо, звiдки вiн, боюся, вийде дуже нескоро. I начебто цього мало - вийшовши з в'язницi, я дiзнаюся, що моїх вiрних сподвижникiв вiдстрiлюють одного за одним! А iншi мої люди, тi, хто пройшов зi мною вогонь та воду, - Пархач Тайтелбаум, Лi Вакс, Джоннi Стомпанато...
  Час перервати цей монолог.
  - Джоннi Стомпа я знаю.
  - Ферштункенер Джоннi, - люто гарка" Мiккi, - Юда, брудний Юдо, ось вiн хто! А Лана Тернер для нього - не Магдалина, а блудниця Єзавель! Вiн дума" не головою, а головкою члена, i це рано чи пiзно доведе його до бiди. Хто спереча"ться, оснащений вiн навiть краще, нiж бiдолаха Девi; але я витяг його з бруду, я взяв цього дрiбного здирника i зробив своїм охоронцем - а тепер вiн вiдмовля"ться повернутися до мене, волi" жерти сендвiчi в жерлi Пархача Тайтелбаума i якшатися з Собачником Перкiнсом, брудним типом, який, як я чув з найдостовiрнiших , не соромиться злягатися з одноплемiнницями мого Мiккi ... Так ви сказали, вас звати Уайт?
  - Правильно, мiстере Коен.
  - Венделл Уайт? Бад Уайт?
  - Так це я.
  - Ма-альчик мiй, що ж ти одразу не сказав!
  Коен-молодший задира" ногу над камiном.
  - Не думав, що ви про мене чули, - вiдповiв Бад.
  - Хлопчику мiй, та про що я мiг не чути в цьому мiстi! Ти - один iз "синкiв" Дадлi Смiта, правда? Кажуть, ви з Дадстером та ще парою крутих хлопцiв охороня"те демократiю у нашому благословенному мiстi: тiльки завдяки вам Лос-Анджелес ще не став здобиччю чужинцiв. Скромний мотель у Гарденi, переконлива розмова, пара ударiв по нирках - i справа зроблена. Що ж, якщо менi вдасться вiдiрвати своїх хлопцiв вiд кошерних бутербродiв i дружби з зоофiлами, можливо, моя iмперiя набуде другого дихання. Ви з Дадстером надали менi велику послугу, хлопчику, i я у вас у боргу. То що ти хотiв дiзнатися про "Нiчну сову"?
  Настала мить вирiшального кидка.
  - Я чув, брати Енгелклiнги були у вас у в'язницi i розповiли вам про план Дюка Каткарта. Чи не могли ви чи Девi Голдман розповiсти про це комусь iз ув'язнених?
  - Неможливо, - енергiйно мота" головою Мiккi Коен. - Я не говорив нiкому, навiть Девi. Мабуть, я не соромився обговорювати свої стосунки з товаришами по нещастю, але про це не говорив жодної живої душi. I те саме сказав цьому хлопцевi, Екслi, коли вiн мене допитував. А тепер, синку, хочеш здогад вiд старого Мiкстера? Дума"ться менi, вбивати п'ятьох невинних людей через якихось брудних книжок логiчно в одному-"диному випадку - якщо торгiвля цими книжками вже налагоджена та приносить великий дохiд. Тож кинь цю гребану "Нiчну сову".
  Нiчого ти тут не розкопа"ш: швидше за все, вбивцi - шварцес, яких перестрiляв ваш герой-молокосос.
  - Не думаю, що у "Нiчнiй совi" вбили Дюка Каткарта, - каже Бад. - Я думаю, це був двiйник - людина, яка видавала себе за нього. Цей хлопець убив Каткарта, забрав його одяг та пiд виглядом Каткарта з'явився у "Нiчнiй совi". I ще менi зда"ться, що ниточка веде до в'язницi Мак-Нiл.
  Коен закочу" очi.
  - У всякому разi, не до мене, хлопче мiй. Я нiкому нiчого не казав. I не можу собi уявити, щоб Пiт i Бакс говорили про це з кимось ще. А де мешкав цей комiк Каткарт?
  - У Сiлверлейк.
  - Що ж, покопай у тамтешнiх пагорбах - може, знайдеш його кiстки.
  За цих слiв Баду раптом згаду"ться мати Сью Леффертс у Сан-Берду - дверi на ланцюжку, уважний i недовiрливий погляд темних очей. Що якщо...
  - Дякую вам, мiстере Коен.
  - I забудь про цю ферштункенер "Нiчної совi", - кида" Коен на прощання.
  Коен-молодший погляда" на Бада, нiби ма" намiр вчепитися в пах.
  
  
  
  * * *
  
  
  Сан-Бернардiно, Хiльда Леффертс. Минулого разу вона швидко виставила його за порiг. Сьогоднi вiн з'явився з новою iнформацi"ю - приятель Сьюзен Ненсi, хлопець, схожий на Дюка Каткарта. Натиснути, якщо знадобиться - залякати.
  Двi години на дорогу. Незабаром вiдкри"ться фрiвей, i шлях до Сан-Берду стане вдвiчi коротшим. Вiд старшого Екслi - до молодшого: цей слимакiв зна" про нас з Iнес. Точно зна" - того дня Бад прочитав це на його обличчi. А це означа", що Екслi треба побоюватися. Обидва вони чекають зручного випадку, але у Бада " перевага - Екслi, як i ранiше, бачить у ньому тупого громила, здатного лише махати кулаками.
  Хiльда Леффертс живе в одноповерховiй халупi з дощаною прибудовою. Бад пiднiма"ться на ганок, перевiря" поштову скриньку. Три чеки - пенсiйний фонд Локхiт, соцiальне страхування, благодiйна служба округу. Вiдмiнно - " чим її налякати. Бад натиска" кнопку дзвiнка.
  Дверi прочиняються - вузька щiлина, перекреслена ланцюжком. Хiльда, скрипуче:
  - Я вам уже сказала i ще раз повторю: начхати менi на вас i на те, що вам потрiбно, дайте спокiй моїй нещаснiй дочцi!
  Бад вiялом розкрива" перед нею чеки.
  - Я отримав вiд влади округу дозвiл притримати цi чеки, доки ви не погодитеся спiвпрацювати. Нема" свiдчень - нема" грошей.
  Хiльда спуска" пронизливий крик. Бад штовха" дверi, вирвавши ланцюжок iз гнiзда, заходить усередину. Хiльда, задкуючи:
  - Благаю вас, я бiдна жiнка...
  З усiх чотирьох стiн обшарпаної кiмнатки загадково посмiха"ться Баду Сьюзен Ненсi: жiнка-вамп iз нiчного клубу.
  - Будьте розумницею, гаразд? - каже Бад. - Пам'ята"те, про що я питав вас минулого разу? Незадовго до того, як Сью переїхала до Лос-Анджелеса, у неї тут з'явився дружок. Минулого разу, коли я вас про нього спитав, ви злякалися. I зараз ви чогось боїтеся. Розповiдайте. П'ять хвилин - i я пiду. I нiхто про це не дiзна"ться.
  Хiльда, злякано обертаючи очима:
  - Зовсiм нiхто?
  Бал простяга" їй чек iз "Локхiда".
  - Зовсiм нiхто. Починайте. Iншi два отрима"те, коли закiнчите.
  Хiльда поверта"ться, почина" говорити, звертаючись до фотографiї дочки над дверима:
  - Сьюзi, ти менi сказала, що познайомилася з цi"ю людиною в коктейль-барi. Мене одразу щось насторожило. Ти запевняла, що вiн добра людина, що свiй обов'язок суспiльству вiн заплатив, але нiзащо не хотiла називати його iменi. Потiм я бачила тебе разом з ним, ти названа його якось, не пригадаю - чи Дiк, чи Дiн, чи Дi, чи Дон, - а вiн вiдповiв: "Нi, Дюк. Звикай". А ще одного разу, коли я повернулася додому, стара мiсiс Дженсен розповiла, що ти була в нас удома разом iз цi"ю людиною, до вас прийшов ще хтось, а потiм мiсiс Дженсен почула якийсь галас...
  "Заплатив борг суспiльству" ... Бад не вiдразу розумi", що це означа" просто "вiдсидiв".
  - I ви так i не впiзнали, як його звуть?
  - Так i не впiзнала. Я...
  - Сьюзен не знала двох братiв на прiзвище Енгелклiнг? Вони жили тут, у Сан-Бернардiно.
  Хiльда, не вiдриваючи очей вiд фотографiї:
  - Бiдолашна моя Сьюзi! Нi, зда"ться, нi. Я про них нiчого не чула.
  - Друг Сьюзен не згадував iменi Дюка Каткарта? Чи не говорив про торгiвлю порнографi"ю?
  - Нi! Сьюзi була хороша дiвчинка, вона не стала б займатися таким брудом! А Каткарт - це людина, яку разом iз нею вбили? Нi, його iменi я нiколи до того не чути.
  Бад су" їй чек вiд округу.
  - А тепер розкажiть, що було пiсля того, як мiсiс Дженсен почула галас.
  Хiльда, зi сльозами на очах:
  - Наступного дня, прийшовши додому, я побачила на пiдлозi в прибудовi плями, дуже схожi на засохлу кров. Адже прибудова була зовсiм нова, ми її вибудували на страховку мого покiйного чоловiка! Незабаром з'явилися Сьюзен i ця людина, i я помiтила, що вони обо" нервують. Той чоловiк пройшовся по дому, залiз у пiдпiллю, потiм зателефонував якимсь лос-анджелеським номером, i вони зi Сьюзi поїхали. А через тиждень її вбили, i я... ну, зна"те... я тодi вирiшила, може, вона вже тодi побоювалася чогось, тому й поводилася так... I я теж злякалася. I коли до мене прийшов той милий молодий полiцейський, який потiм застрелив трьох бандитiв, я нiчого йому не сказала.
  Мурашки по спинi: сходиться, все сходиться. Приятель Сьюзi - двiйник Каткарта. "Шум у будинку" - можливо, саме тут двiйник убив Каткарта? Сьюзi була iз самозванцем у "Нiчнiй совi", сидячи за сусiднiм столиком, непомiтно спостерiгала за переговорами... Отже, вбивцi нiколи не зустрiчалися зi справжнiм Каткартом вiч-на-вiч.
  Пройшовся будинком, ЗАЛIЗ У ПIДПIДЛОГ.
  Бад кинувся до телефону, набрав номер компанiї "П. К. Беллз". Полiцiя запит.
  - Хто запиту"?
  - Сержант В. Уайт, полiцiя Лос-Анджелеса. Я в Сан-Бернардiно, на Ранчв'ю, 04617. Потрiбен список всiх дзвiнкiв до Лос-Анджелеса з цього номера в перiод з 20 березня по 12 квiтня 1953 року. Записали?
  - Хвилинку, - каже клерк. Через двi хвилини: - Три дзвiнки, сержант. 2 i 8 квiтня - той самий номер. АЛЕ-21118. Це телефон-автомат на розi Сансет та Лас-Пальмас.
  Бад вiша" слухавку. Автомат за пiвмилi вiд "Нiчної сови". Той, хто дзвонив обережно: боявся зiрвати зустрiч - або угоду.
  Хiльда смика" в руках паперову хустку. Помiтивши на столi лiхтарик, Бад хапа" його i вибiга" надвiр.
  У нижнiй частинi прибудови - лаз пiд пiдлогу. Бад насилу протиску"ться - i ось вiн унизу.
  Бруд, штабелi гнилих дощок. Прямо посеред пiдпiлля, стiймя - довгий сумку. Несе гниллю та нафталiном. Бад зачiпа" мiшок лiктем - сморiд ста" нестерпним. Пха" сильнiше - з-пiд мiшка вискакують i кидаються врозтiч заслiпленi лiхтариком щури.
  Бад рве мiшок, спрямову" промiнь свiтла всередину. В обличчя йому скеляться череп iз залишками шкiри. Бад кида" лiхтарик, рве далi, двома руками: каламутить вiд вони, дзвенить у вухах пронизливий щурячий писк. Ще ривок - i Бад бачить, що в черепi зя" кульовий отвiр, трохи вище кiсток, що гiрчать з фланелевого рукава, помiтна мiтка "Д. К.".
  Бад виповза" назовнi, жадiбно ковта" повiтря. Хiльда Леффертс вже тут. Очi її благають: "Господи, будь ласка, тiльки не це!"
  Чисте повiтря, слiпуче свiтло дня. Свiтло, пролити свiтло... ось це думка! Екслi мало не здасться.
  Є у нього знайомий у "Версiї" - скандальному "червоному" журналi. Там спiвчувають комунiстам та неграм, ненавидять копiв. Хлопець iз "Версiї" Балу чимось зобов'язаний.
  Хiльда, тремтячи вiд жаху:
  - Там... там... щось "?
  - Нiчого, крiм щурiв. Однак я вас попрошу найближчим часом нiкуди не їхати. Можливо, я привезу знiмки для впiзнання.
  - А чек?
  Бад простяга" їй конверт, змучений щурячим послiдом.
  - Тримайте. I дякуйте капiтану Екслi.
  
  
  РОЗДIЛ СОРОК СЬОМИЙ
  
  
  У кабiнетi, де ОВРiвцi допитують своїх, пану" вiдносний затишок - нi стiльцiв, пригвинчених до пiдлоги, нi запаху сечi.
  Джек пiднiма" очi на Еда Екслi.
  - Я знав, що я в лайнi, але не думав, що загруз за саму макiвку.
  Екслi:
  - Здивований, що тебе не усунули?
  Джек крутиться на стiльцi. Форма йому тiсна, сидить нiяково - вiн не одягав її з 1945-го. Вiд Еда Екслi - виснажене обличчя, сивина у волоссi, пильний недобрий погляд з-пiд сталевих окулярiв - у нього холодок бiжить по спинi.
  - Так, дивно. Можливо, Еллiс передумав i забрав свою скаргу? Зна"ш, скандал, натяки в пресi i таке iнше.
  Екслi хита" головою:
  - Лоу вважа", що ти - загроза його кар'"рi та його шлюбу. Та одного нападу на патрульного та наступного зникнення достатньо, щоб усунути тебе вiд роботи i навiть звiльнити.
  - Ось як? Чому ж мене не усунули?
  - Тому що я заступився за тебе перед Лоу та Паркером. Є ще питання?
  - Так. Де магнiтофон та стенографiстка?
  - Як бачиш, їх нема.
  Джек пiдсува" стiлець.
  - Чого ти хочеш, капiтане?
  - Спершу з'ясу"мо, чого хочеш ти. Спустити свою кар'"ру в унiтаз - чи спокiйно дослужити чотири мiсяцi, що залишилися, i отримати свою пенсiю?
  Перед очима Джека поста" обличчя Карен.
  - Гаразд, вважай, що я в грi. Що тобi потрiбно?
  Екслi, нахилившись до нього:
  - Навеснi п'ятдесят третього був убитий твiй добрий знайомий i дiловий партнер Сiд Хадженс. Дво" детективiв, якi розслiдували вбивство пiд керiвництвом Расса Мiлларда, повiдомили менi, що того ранку, коли виявили тiло, ти на весь голос називав покiйного "мерзотою" i взагалi був надзвичайно схвильований. Приблизно тодi Дадлi Смiт попросив тебе встановити стеження за Бадом Уайтом, i ти погодився. Приблизно водночас розслiдувалася справа "Нiчної сови", а ти у Вiддiлi вдач працював над справою про порнографiчнi журнали i регулярно подавав рапорти - дивнi, треба сказати, рапорти, вельми короткi та беззмiстовнi, зовсiм не в твоїй звичайнiй манерi. Приблизно водночас двi людини, Пiтер i Бакстер Енгелклiнги, виступили iз заявою про передбачуваний зв'язок порножурналiв зi справою "Нiчної сови". Коли Расс Мiллард запитав тебе, ти вiдповiв, що нiчого не зна"ш. Пiд час розслiдування ти неодноразово заявляв, що ця справа " безперспективною i її треба припинити. Далi: тi самi два детективи, сержанти Фiск i Клекнер, чули, як ти переконував Еллiса Лоу спустити вбивство Хадженса на гальмах. А один з офiцерiв, якi служили разом з тобою у Вiддiлi вдач, згадав, що в тi днi ти явно нервував i намагався рiдше з'являтися в офiсi. А тепер, Джеку, менi хотiлося б знати, що все це означа".
  Уславлений самоконтроль випарувався як не бувало. Джек вiдчував, що рот у нього сам розплющився, а очi вилiзли з орбiт - вiдчував i нiчого не мiг з цим зробити.
  - Як... як, матiр твою... як ти?
  - Неважливо. Я тебе слухаю.
  Джек перевiв дух.
  - Гаразд. Мабуть, я стежив за Бадом Уайтом. Вiн тодi зовсiм розклеївся через вбивство якоїсь малолiтньої повiї - адже Бад завжди шкодував баб i дiточок, - i Дад боявся, що вiн наробить дурниць. На його прохання я кiлька днiв стежив за Бадом, але нiчого вартого не виявив. Усi знають, що ви з Уайтом на ножах. Ти боїшся, що рано чи пiзно вiн спробу" помститися тобi за Дiка Стенсленда, от i вигороджу"ш мене перед Лоу та Паркером, щоб в обмiн я вивалив тобi все, що про нього знаю. Так?
  - У тому числi, хоч i не тiльки. Розкажи менi, що ти дiзнався про Уайт.
  - Наприклад?
  - Наприклад, жiнки.
  - Уайт жiнок коха", але це не новина.
  - Пiсля того, як Уайт склав сержантський iспит, ОВР провело по ньому персональну перевiрку. У звiтi сказано, що вiн зустрiча"ться з жiнкою на iм'я Лiнн Брекен. У п'ятдесят третiй вони вже були знайомi?
  Джек, знизавши плечима:
  - Не знаю. Нiколи не чув цього iменi.
  - Вiнсеннс, по очах бачу, що брешеш. Гаразд, дамо цю Брекен спокiй - вона мене не цiкавить. Коли ти за ним стежив, Уайт зустрiчався з Iнес Сото?
  Джек, ледь не розсмiявшись:
  - Нi, на той час - точно нi! Так ось ти про що? Дума"ш, вiн i твоя...
  Екслi пiднiма" руку:
  - Я не питаю, чи ти вбив Хадженса. Не питаю, що вiдбувалося з тобою навеснi п'ятдесят третього. Поки що не питаю - i, можливо, не спитаю нiколи. Просто хочу знати твою думку. Тодi, п'ять рокiв тому, ти працював над обома справами одночасно - i над "Нiчною совою", i над порножурналами. Як гада"ш: убили тi тро" негрiв?
  Джек пода"ться назад, ерзаючи пiд пильним поглядом Екслi.
  - Ну... справдi, там не всi кiнцi з кiнцями сходились. Можливо, i не вони. Може, якась iнша чорнота - такi ж бандити, якi знали, де Коутс сховав машину, та пiдкинули туди зброю. Але тобi що? Цi нiгери зґвалтували твою жiнку - отже, ти вчинив як слiд. Що сталося, капiтане?
  Екслi посмiха"ться - криво, однi"ю стороною рота. Джеку зда"ться, що на нього дивиться мрець.
  - Капiтане, що...
  - Мої мотиви, Вiнсеннс, - це моя справа. А тепер висловлю свою думку. Думаю, Хадженс був якось пов'язаний iз тими журналами. I ще гадаю, у Хадженса був на тебе компромат. Його ти й боявся.
  Ось мрець i схопив його за горло.
  - Так правильно. Я... одного разу я... багато рокiв тому я нарубав дров по-великому... чорт забирай, iнодi менi вже хочеться, щоб усе нарештi вiдкрилося!
  Екслi, пiднiмаючись:
  - Я не дав ходу скарг проти тебе. Не буде нi розгляду справи, нi покарань. З шефом Паркером уклав угоду: вiн да" тобi спокiйно дослужити цi мiсяцi, а ти негайно пiсля закiнчення двадцятирiчного термiну виходиш на пенсiю. Я запевнив його, що ти погодишся, i переконав, що ти гiдний повної пенсiї. Вiн не питав, навiщо менi це. Сподiваюся, i ти про це не питатимеш.
  Джек пiдводиться:
  - А цiна?
  - Якщо справа "Нiчної сови" колись спливе знову, ти - весь, з тельбухом, мiй. Викласти менi все, що тобi вiдомо.
  Джек простяга" Екслi руку, бурмоче напiвголосно:
  - Господи, Ед, на якого ж сучого сина ти перетворився!
  
  
  КАЛЕНДАР
  
  
  
  
  Лютий - березень 1958
  
  
  
  Журнал "Версiя", лютий 1958
  
  
  
  Та"мниця "Нiчної сови": загинули безневиннi?
  
  
  
  Минуло п'ять рокiв, але, зда"ться, кривава iсторiя "Нiчної сови" пам'ятна всiм. Такi подiї не скоро згладжуються з пам'ятi. 14 квiтня 1953 року тро" грабiжникiв, озбро"них дробовиками, вломилися в цiлодобове кафе "Нiчна сова" неподалiк Голлiвудського бульвару, розстрiляли трьох вiдвiдувачiв i трьох працiвникiв кафе i зникли приблизно з трьома сотнями доларiв - роздiлимо цю суму на кiлькiсть жертв. кожне людське життя приблизно п'ятдесят зелених. Полiцiя Лос-Анджелеса взялася за розслiдування з особливою запопадливiстю: майже негайно було заарештовано трьох молодих негрiв, звинувачених також у викраденнi та зґвалтуваннi мексиканської дiвчини. У тому, що цi тро" - Реймонд Коутс на прiзвисько Цукровий Рей, Тайрон Джонс та Лерой Фонтейн - виннi у вбивствах, повної впевненостi не було, проте нiхто не сумнiвався, що саме вони жорстоко зґвалтували Iнес Сото, студентку коледжу 21 року. Розслiдування тривало: хiд його широко висвiтлювався в пресi, i громадськiсть вимагала, щоб цей жахливий злочин було розкрито якнайшвидше.
  Два тижнi розслiдування вiдбувалося без особливого успiху. Нарештi полiцiя виявила автомобiль Рея Коутса, захований у покинутому гаражi в Пiвденному Лос-Анджелесi, а в ньому зброю. А невдовзi пiсля цього Коутс, Джон та Фонтейн втекли з в'язницi.
  I тут сюжет ускладню"ться. На сцену виходить новий персонаж - сержант полiцiї Едмунд Дж. Екслi, герой Другої свiтової вiйни, випускник Лос-Анджелеського унiверситету, полiцейський, який дав свiдчення проти своїх товаришiв у вiдомому скандалi 1951 року, який отримав назву "Криваве Рiздво", син магната Престона Екслi, будiвельника Фантазiленд - знаменитого дiтища Реймонда Дiтерлiнга, - а також мережi суперсучасних шосейних дорiг у Пiвденнiй Калiфорнiї.
  А тепер - кiлька фактiв.
  Факт No1: сержант Ед Екслi був закоханий в Iнес Сото - жертву зґвалтування.
  Факт No 2: сержант Ед Екслi вистежив i вбив Реймонда Коутса, Тайрона Джонса та Лероя Фонтейна (символiчно, що смерть вони прийняли вiд тi"ї ж зброї - дробовика).
  Факт No 3: через тиждень пiсля цих подiй у нагороду за такий швидкий i драматичний вирiшення справи "Нiчної сови" сержант Екслi, перестрибнувши через два звання, став капiтаном. Не дивно - його рiшучий вчинок врятував репутацiю полiцiї Лос-Анджелеса i допомiг шефу Паркеру вiдновити свою (можливо, надто роздуту?) славу.
  Факт No 4: капiтан Ед Екслi (до речi, син багатих батькiв, що ма" чималий власний капiтал - довiрчий фонд покiйної матерi) скоро став близьким з Iнес Сото - настiльки близький, що купив їй будинок всього за квартал вiд сво"ї квартири.
  Факт No 5: нам вiдомо з достовiрного джерела, що Реймонд Коутс, Тайрон Джонс i Лерой Фонтейн, а також людина, яка їх укривала, на той момент, коли "герой" Екслi розстрiляв їх впритул, були беззбройнi.
  I ось тепер, через п'ять рокiв, справа прийма" новий оборот.
  Зрозумiло, не нам належать першi мiсця на бенкетi гостросюжетної журналiстики. Ми, скромна фiлiя нью-йоркського видання, i в думках не трима"мо порiвнювати себе iз уславленими лос-анджелеськими колосами - наприклад, зi "Строго секретно". Однак i ми ма"мо в цьому мiстi свої джерела. Один iз них, який побажав залишитися невiдомим, впродовж багатьох рокiв вiв власне розслiдування справи "Нiчної сови" - i прийшов до приголомшливих висновкiв. Ця людина, яку ми назвемо просто "Детектив", зв'язалася з авторами цi"ї статтi та повiдомила їм такi факти.
  Факт перший. Пiд час розслiдування справи "Нiчної сови" брати Пiтер та Бакстер Енгелклiнги, власники друкарнi у Сан-Бернардiно, Калiфорнiя, звернулися до влади iз заявою, де стверджували, що незадовго до вбивств одна з майбутнiх жертв - Делберт "Дюк" Каткарт - звернувся до них. iз пропозицi"ю друкувати порнографiчнi матерiали. Енгелклiнги припускали, що бiйня в "Нiчнiй совi" стала результатом гангстерських розбiрок. Але полiцiя, яка поспiшала повiсити злочин на негрiв, висмiяла цю теорiю - а невдовзi брати Енгелклiнги зникли. Про їхн" мiсцезнаходження досi нiчого не вiдомо.
  Факт другий. Мiсiс Хiльда Леффертс, мати ще однi"ї жертви - Сьюзен Ненсi Леффертс, яка народилася i виросла в Сан-Бернардiно, - розповiла нашому Детективу, що незадовго до сво"ї загибелi Сьюзен Ненсi познайомилася з якимсь та"мничим чоловiком, якого нiзащо не хотiла називати. Мати сама чула слова цi"ї загадкової людини, зверненi до її дочки: "Називай мене Дюком. Звикай до цього" (!!!). На пред'явлених їй фотографiях мiсiс Леффертс цю людину впiзнати не змогла.
  Ґрунтуючись на цих фактах, Детектив висунув разючу i шокуючу теорiю.
  А саме: та"мничий мiстер X, вирiшивши перехопити порнографiчний бiзнес Дюка Каткарта, убив його, привласнив одяг i почав видавати себе за нього. У "Нiчнiй совi" у нього була призначена дiлова зустрiч iз трьома людьми, якi згодом i стали вбивцями. Сьюзен Ненсi сидiла за сусiднiм столиком, спостерiгаючи за переговорами свого приятеля.
  Детектив наводить такi докази сво"ї версiї.
  Побачивши фотографiю Каткарта, мiсiс Леффертс заявила, що приятель її дочки був дуже схожий на цю людину.
  Тiло "Каткарта" було зрiзане кулями, що надзвичайно утруднило проведення впiзнання. Висновок коронера ґрунтувався на частковому збiгу зубної карти мерця зi стоматологiчною картою Каткарта, зробленою у в'язницi. Однак зростання небiжчика - 5 футiв 9 1/4 дюйма, в той час як, згiдно з тi"ю ж тюремною медичною карткою Каткарта, його зростання становило всього 5 футiв 8 дюймiв. Перед нами незаперечний доказ, що у "Нiчнiй совi" загинув не Дюк Каткарт, а його двiйник!
  Дивовижний висновок, який, як ми пiдозрю"мо, призведе до ще бiльш разючих викриттiв.
  Невже "герой-полiцейський" убив трьох невинних? Невже справжнiм убивцям вдалося вислизнути вiд вiдплати? I хто ж вони - ця зловiсна трiйця?
  Ми заклика"мо окружного прокурора Лос-Анджелеса провести ексгумацiю та повторне дослiдження тiл убитих. Ми звинувачу"мо капiтана Еда Екслi у холоднокровному вбивствi чотирьох жертв соцiальної нерiвностi. Ми вимага"мо, щоб полiцiя Лос-Анджелеса виправила свою помилку. В iм'я справедливостi - перегляньте справу "Нiчної сови"!
  
  
  
  Витримка: "Сан-Франциско Кронiкл", 27 лютого
  
  
  
  Подвiйне вбивство в Гейтсвiллi ставить полiцiю в глухий кут
  
  
  
  Гейтсвiл, Калiфорнiя, 27 лютого 1958. - Жорстоке подвiйне вбивство привело в жах жителiв Гейтсвiлла, маленького мiстечка за шiстдесят миль на пiвнiч вiд Сан-Франциско, i поставило в безвихiдь службу шерифа округу Марiн.
  Два днi тому тiла Пiтера та Бакстера Енгелклiнгов, 41 та 37 рокiв, були виявленi в їхнiй квартирi по сусiдству з друкарнею, де вони працювали наборщиками. Брати, за словами лейтенанта Юджина Хетчера зi служби шерифа округу Марiн, були "людьми iз сумнiвною репутацi"ю та зв'язками у злочинному свiтi". Ось що повiдомив лейтенант репортеру "Кронiкл" Джорджу Вудсу:
  "Обидва Енгелклiнги мали судимостi за торгiвлю наркотиками, - розповiда" лейтенант Хетчер. - Хоча протягом уже багатьох рокiв за ними нiчого не значилося, репутацiя їх, як i ранiше, не вселяла довiри. Так, у друкарнi вони працювали пiд вигаданими iменами.
  Ключiв до розгадки ми поки що не ма"мо, проте, судячи з усього, перед смертю їх катували, щоб отримати вiд них якусь iнформацiю".
  Брати Енгелклiнги працювали в друкарнi "Швидкий Боб" на Iст-Вердуго-роуд у Гейтсвiллi i жили в орендованiй квартирi по сусiдству. Їхнiй наймач, Роберт Данквiст, 53 рокiв, знав їх як Пiта та Бакса Джiрардов. Саме вiн у вiвторок вранцi виявив їхнi тiла. "Пiт i Бакс працювали на мене вже рiк i завжди були точними як годинник, - розповiда" вiн. - Тому, коли у вiвторок вони не з'явилися на роботу, я запiдозрив недобре. Крiм того, тi"ї ночi мою друкарню пограбували, i я хотiв, щоб вони допомогли менi знайти винних".
  Брати Енгелклiнги, чиї справжнi iмена встановленi за надiсланими телетайпом вiдбитками пальцiв, були застреленi, як стверджу" лейтенант Хетчер, з револьвера 38 калiбру, забезпеченого глушником. "Нашi експерти виявили у тканинах тiл убитих частинки металу. Це вказу" на використання глушника та поясню", чому пострiлiв не чули сусiди".
  Лейтенант Хетчер не став розповiдати про перебiг розслiдування, заявивши лише, що все йде у звичайному порядку. Вiн повiдомив також, що перед смертю жертви зазнали тортур, проте вiдмовився повiдомити деталi. "Такi вiдомостi краще поки що зберегти в та"мницi, - зауважив вiн. - Часом трапля"ться, що психопати, якi прагнуть слави, зiзнаються у злочинах, яких вони не робили. Ми не хочемо, щоб нам заважали розслiдувати справу, i тим бiльше не хочемо, щоби постраждали невиннi".
  Пiтер i Бакстер Енгелклiнгiв, мабуть, не мають родичiв. Їхнi тiла знаходяться зараз у мiському морзi Гейтсвiлла. Лейтенант Хетчер просить усiх, хто ма" будь-яку iнформацiю про вбивство, звертатися в службу шерифа округу Марiн.
  
  
  
  Витримка: "Сан-Франциско Iкземiнер", 1 березня
  Жертви вбивства пов'язанi зi знаменитим злочином у Лос-Анджелесi
  
  
  
  Пiтер i Бакстер Енгелклiнги, вбитi 25 лютого в Гейтсвiллi, Калiфорнiя, проходили свiдками у знаменитiй справi про масове вбивство в кафе "Нiчна сова", що сталося у квiтнi 1953 року. Про це заявив сьогоднi лейтенант служби шерифа округу Марiн Юджiн Хетчер.
  "Вчора ми отримали анонiмне наведення, - повiдомив "Iкземiнеру" лейтенант Хетчер. - Якийсь чоловiк просто виклав цю iнформацiю та повiсив слухавку. Ми зв'язалися з Бюро лос-анджелеського окружного прокурора, i там цю iнформацiю пiдтвердили. Не думаю, що це як -то пов'язано з нашою справою, проте про всяк випадок я зробив запит у полiцiю Лос-Анджелеса. Там менi заявили, що у них i без мого запиту справ вистача".
  
  
  
  Витримка: "Лос-Анджелес Дейлi Ньюс", 6 березня
  
  
  
  Повернення "Нiчної сови" - шокуюче зiзнання вказу" на вбивство безневинних
  
  
  
  Ця iсторiя сповнена кровi та бруду. Але "Дейлi Ньюс" - "дина газета в Лос-Анджелесi, чиї автори з гордiстю носять iм'я "розгрiбникiв бруду", газета, девiз якої: "Правда, тiльки правда i нiчого, крiм правди", - не вiдверта"ться вiд таких iсторiй. Нам належить поставити пiд сумнiв героїчний образ людини, яку багато хто вважа" бездоганним зразком служителя закону. Однак, якщо кумир публiки забруднив сво" добре iм'я та"мною ганьбою чи злочином, ми в "Дейлi Ньюс" вважа"мо своїм обов'язком вiдкрити суспiльству очi на того, кому воно поклоня"ться. Нашi звинувачення дуже серйознi - як серйозний злочин, який їх викликав. Ми розумi"мо, на що йдемо, розумi"мо, яку бурю викличе наша заява, але не вага"мось нi секунди. Отже: знамените масове вбивство у кафе "Нiчна сова" у квiтнi 1953 року, ця кривава бiйня, в якiй загинули страшною смертю шестеро чесних громадян, залишилося нерозкритим. У вбивствi звинуватили безневинних. Справедливiсть зневажена - i ми вимага"мо перегляду справи.
  Реймонд Коутс, Лерой Фонтейн та Тайрон Джонс - чи пам'ята"те ви цi iмена? Тро" молодих негрiв, заарештованих полiцi"ю Лос-Анджелеса невдовзi пiсля вбивства. Пiдозрюванi пред'явили воiстину пекельне алiбi: вони не могли розстрiляти вiдвiдувачiв "Нiчної сови", бо в цей час ґвалтували викрадену дiвчину на iм'я Iнес Сото. Спершу вони поглумилися над нею в занедбаному будинку на околицi Пiвденного Лос-Анджелеса, а потiм "продали" комусь iз своїх друзiв для нових принижень та знущань. Тi у свою чергу залишили мiс Сото з людиною на iм'я Сiльвестр Фiтч, застреленою полiцi"ю пiд час арешту.
  Мiс Сото вiдмовилася спiвпрацювати з полiцi"ю, якiй потрiбно було точно встановити, де були Коутс, Джонс i Фонтейн у момент вбивства. Чи були вони з нею та iншими ґвалтiвниками (з яких встановлено лише Фiтч)? Чи був у них час приїхати з Пiвденного Лос-Анджелеса до Голлiвуду, вчинити вбивство, а потiм повернутися до сво"ї жертви i продовжити знущання на неї? Чи перебувала вона у свiдомостi протягом усi"ї цi"ї страшної ночi?
  До цих пiр цi питання залишалися без вiдповiдi.
  Розслiдування йшло двома шляхами: по-перше, полiцiя шукала докази, що дають змогу точно вказати на Джонса. Коутса та Фонтейна як на вбивць, по-друге, проводилася звичайна процедура збору iнформацiї про жертв. Але й та, й iнша лiнiї обiрвалися, коли тро" негрiв втекли з в'язницi та були застреленi вже згаданим "геро"м" - сержантом полiцiї Едмундом Екслi.
  Син уславленого Престона Екслi, випускник Лос-Анджелеського унiверситету, герой вiйни, Ед Екслi використав справу "Нiчної сови" як стартовий поштовх для задоволення своїх безмiрних амбiцiй. У тридцять один рiк вiн одержав звання капiтана. Тепер йому 36, i незабаром, як стверджують, вiн стане iнспектором - наймолодшим iнспектором в iсторiї полiцiї Лос-Анджелеса. Подейкують, що вiн, як i його батько - будiвельний магнат-мiльйонер, - ма" намiр серйозно зайнятися полiтикою. Проте недобрi чутки оточують цю блискучу постать: кажуть, що вбитi були беззбройнi, що їхн" "визнання" у вбивствi, зроблене нiбито перед втечею, просто вигадане окружним прокурором Еллiсом Лоу. Не всiм вiдомо, що Ед Екслi заохочував небажання Iнес Сото спiвпрацювати з полiцi"ю, що пiзнiше вiн купив їй будинок i ось уже незабаром п'ять рокiв склада"ться з нею в дуже близьких стосунках.
  I ось кiлька днiв тому вiдбулися двi подiї, що пролили свiтло на справу "Нiчної сови".
  У 1953 роцi дво" людей, брати Пiтер i Бакстер Енгелклiнги, звернулися до влади iз заявою, яка безпосередньо стосу"ться бiйнi в "Нiчнiй совi". Вони стверджували, що масове вбивство пов'язане з планом розповсюдження порнографiчних журналiв, розробленим одним iз убитих - Делбертом (Дюком) Каткартом. Полiцiя Лос-Анджелеса волiла пропустити цю iнформацiю повз вуха. I ось тепер, майже через п'ять рокiв, Пiтер i Бакстер Енгелклiнги по-звiрячому вбитi в маленькому мiстечку Гейтсвiлл на пiвночi штату. Це вбивство, ско"не 25 лютого цього року, не розкрито i, швидше за все, не буде розкрито через повну вiдсутнiсть слiдiв. Однак на нашi запитання, зда"ться, знайдено вiдповiдь.
  Темношкiрий ув'язнений Сан-Квентiн на iм'я Отiс Джон Шортелл прочитав у газетi повiдомлення про вбивство братiв Енгелклiнгiв - вбивство, яке ясно вказу" на їхнiй зв'язок з "Новою совою". Ця стаття змусила Отiса Джона Шортелла замислитись. Вiн попросив зустрiчi з помiчником начальника в'язницi та зробив йому вражаюче визнання.
  Отiс Джон Шортелл, засуджений до ув'язнення за численнi випадки викрадення автомашин i чесно зiзна"ться, що в обмiн на спiвпрацю розрахову" на скорочення термiну, повiдомив, що вiн i був одним iз людей, яким продали Iнес Сото Коутс, Джонс i Фонтейн. У нiч вбивств у "Нiчнiй совi" вiн був разом iз мiс Сото та цими трьома з 2:30 до 5:00 - тобто саме в той час, коли було ско"но вбивство. Шортелл додав, що ранiше мовчав про це через побоювання отримати новий термiн за зґвалтування. Крiм того, вiн заявив, що у себе в машинi Коутс зберiгав велику кiлькiсть наркотикiв i саме тому не хотiв повiдомляти полiцiю про її мiсцезнаходження. Сво" визнання Шортелл пояснив недавнiм зверненням до релiгiї - у чому, втiм, висловили сумнiв тюремна влада. Для пiдтвердження своїх свiдчень Шортелл подав прохання про допит на детекторi брехнi i пройшов у цiлому чотири перевiрки на полiграфi. Усi перевiрки дали позитивний результат. Адвокат Шортелла Моррiс Вексман надiслав нотарiально завiренi копiї допитiв до полiцiї Лос-Анджелеса, а також до "Дейлi Ньюс".
  Ми публiку"мо цю статтю. Що зробить полiцiя Лос-Анджелеса?
  Ми не вiримо в суд Лiнча, правосуддя плаша, кинджала або дробовика. Ми не вiримо в чистоту мотивiв "влучного стрiльця" - Еда Екслi. Ми вимага"мо, щоб полiцiя Лос-Анджелеса переглянула справу про бiйню у "Нiчнiй совi".
  
  
  
  Витримка: "Лос-Анджелес Таймс", 11 березня
  
  
  
  Скандал навколо "Нiчної сови"
  
  
  
  У недавнiй серiї статей Лос-Анджелес Дейлi Ньюс, посилаючись на кiлька не пов'язаних мiж собою фактiв, вимага" вiд полiцiї Лос-Анджелеса переглянути справу Нiчної сови.
  Глава полiцiї шеф Вiльям X. Паркер назвав увесь цей галас "мухою, з якої зробили слона". "Багато галасу з нiчого, - заявив вiн. - Показання якогось дегенерату-рецидивiста та вбивство, яке не ма" до цi"ї справи жодного вiдношення, - не причина переглядати справу, успiшно розкриту п'ять рокiв тому. У 1953 роцi я повнiстю схвалював дiї капiтана Еда Екслi - схвалюю їх i зараз".
  Слова шефа Паркера вiдносяться до вбивства Пiтера i Бакстера Енгелклiнгiв, свiдкiв у справi "Нiчної сови", що сталося 25 лютого цього року, i до недавнiх свiдчень ув'язненого в'язницi Сан-Квентiн Отiса Джона Шортелла, який заявив, що пiд час бiйнi в "Нiчнiй совi" перебував з трьома iмовiрними вбивцями i може засвiдчити їх алiбi. Говорячи про результати перевiрки Шортелла на детекторi брехнi, його адвокат Моррiс Ваксман зауважив: "Полiграф не бреше. Отiс - релiгiйна людина. П'ять рокiв тягар провини обтяжував його совiсть, i тепер вiн нарештi зважився вiдновити справедливiсть, знявши страшне звинувачення з невинних людей. Вiн хоче, щоб справжнi вбивцi були знайденi та отримали по заслугах. Я не вiдступлю, поки полiцiя Лос-Анджелеса не усвiдомить свого обов'язку i не перегляне справу".
  Рiчард Танстелл, редактор "Лос-Анджелес Дейлi Ньюс", повторю" цю заяву: "Те, що ми виявили, " надзвичайно важливим, i ми не здамося, поки не докопа"мося до правди".
  
  
  Заголовки
  
  
  "Лос-Анджелес Дейлi Ньюс", 14 березня
  Вбивче звинувачення: Полiцiя Лос-Анджелеса пiдтасову" докази у справi "Нiчної сови"
  
  
  
  "Лос-Анджелес Дейлi Ньюс", 15 березня
  Вiдкритий лист "Влучному стрiлку" Екслi
  
  
  
  "Лос-Анджелес Таймс", 16 березня
  Адвокат ув'язненого просить генерального прокурора штату переглянути справу "Нiчної сови"
  
  
  
  "Лос-Анджелес Геральд Експрес", 17 березня
  Паркер - журналiстам: Справа "Нiчної сови" закрита
  
  
  
  "Лос-Анджелес Дейлi Ньюс". 19 березня
  Пiкети бiля полiцiї - громадяни вимагають справедливостi
  
  
  
  "Лос-Анджелес Геральд Експрес 20 березня
  Паркер i Лоу викликанi "на килим" до губернатора Найту
  
  
  
  "Лос-Анджелес Мiрор Ньюс", 20 березня
  Цiна смертi: Ексклюзивнi фото любовного гнiздечка Екслi та Сото
  
  
  
  "Лос-Анджелес Iкземiнер", 20 березня
  Полiцiя засипана листами та дзвiнками: Думки громадян щодо справи "Нiчної сови"
  
  
  
  "Лос-Анджелес Таймс", 20 березня
  Паркер непохитний: Перегляду справи "Нiчної сови" не буде
  
  
  
  "Лос-Анджелес Дейлi Ньюс", 20 березня
  
  
  
  Правосуддя ма" перемогти!
  Хай полiцiя вiдповiсть за помилку!
  Вимага"мо перегляду справи "Нiчної сови"!
  
  
  
  
  
  
  ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА
  ПУНКТ ПРИЗНАЧЕННЯ: МОРГ
  
  
  
  
  Роздiл сорок восьма
  
  
  Телефонний дзвiнок: дев'ять iз десяти - репортери. Але Ед знiма" слухавку.
  - Так?
  - Ед, це Бiлл Паркер.
  - Здрастуйте, сер. Дякую за вашу заяву до "Таймсу".
  - Нема за що, синку. Так i триматимемося - твердо стояти на сво"му, i через кiлька мiсяцiв все саме розсмокчеться. Як Iнес? Чи сильно все це на неї подiяло?
  - Не знаю. Батько менi казав, що вона живе у Рея Дiтерлiнга у Лагунi. Ми розлучилися кiлька мiсяцiв тому.
  - Шкода, шкода. Ну що ж, Iнес - хоробрий дiвчина. I в порiвняннi з тим, через що їй уже довелося пройти, це дрiбницi.
  Ед, протираючи очi:
  - Не впевнений, що все розсмокчеться само собою.
  - А я певен. Свiдчення цього негра з Квентiна нiчого не вартi. Звичайно, свiдчення на полiграфi - рiч досить серйозна, але достатньо одного погляду на його адвоката, аби зрозумiти...
  - Сер, я не про це. Справа в тому, що тi тро", яких я вбив, схоже, справдi були невинними.
  - Не перебивай мене, синку. I не кажи, що ми ма"мо переглянути справу. Ось уже вiд тебе я не чекав такої самогубної наївностi! Нi, наше завдання - спокiйно чекати, поки стихне галас. I генеральний прокурор у Сакраменто чека" зараз на те саме. Скандали в пресi, вимоги справедливостi, демонстрацiї - весь цей шум рано чи пiзно завжди затиха".
  - А якщо цього разу не вщухне?
  Паркер зi зiтханням:
  - Якщо генеральний прокурор призначить розслiдування, ми подамо на нього скаргу до федерального суду i розпочнемо власне розслiдування, щоб його випередити. Я розмовляв з Еллiсом Лоу, вiн мене повнiстю пiдтриму". Але побачиш, цього не знадобиться. Все саме вляжеться.
  - Не впевнений, що я цього хочу, - тихо каже Ед.
  
  
  Роздiл сорок дев'ятий
  
  
  Група з вiддiлу органiзованої злочинностi. Мотель "Вiкторiя", номер 6. Бад, Майк Брюнiнг, хлопець iз Фрiско, прикутий наручниками до стiльця, - Джо Сiфакiс, три судимостi за кримiнальне лихварство, знято з поїзда на Юнiон-стейшн. Брюнiнг обробля" Сiфакiса шматком шланга, Бад тiльки дивиться.
  На тумбочцi чотирнадцять сотень пiдуть у благодiйний фонд. Майк перекону" Джо забиратися з Лос-Анджелеса подобру-поздорову. Аргументи вагомi - кiлькох зубiв Сiфакiс уже втратив. Бад дивиться на годинник: 16:20. Дадлi щось запiзню"ться.
  Сифакiс вида" ще один крик. Бад поверта"ться i виходить у ванну кiмнату. Усi стiни списанi непристойностями: iмена дiвчат, деякi з телефонами. Бад дума" про те, що й завжди, про те, що останнiми днями займа" весь департамент, - про справу "Нiчної сови".
  У кiмнатi репету" Сiфакiс. Щоб заглушити крики, Бад вмика" воду. Про що хотiв поговорити з ним Дадлi? Мабуть, все про ту саму "Нiчну сову". Бад знову i знову перевiря" свою версiю - i не знаходить у нiй слабких мiсць.
  Нiхто не пiдозрю", що витiк до "Версiї" - вiд нього. Якби до когось дiйшло, Бад би про це вже дiзнався. Нiхто не зна" про скелет Каткарта у пiдвалi. Нiхто не зна", що це вiн дзвонив гейтсвiлському шерифу. I все ж пишатися поки що нiчим: смерть братiв, визнання карного злочинця в Квентiнi - чисте везiння. Якби не це, можливо, Бад так нiчого б i не досяг.
  Про те, що у п'ятдесят третьому вiн дещо приховав вiд начальства, також нiхто не пiдозрю". Хiба що, можливо, Дадлi. Та й той, швидше за все, пов'язу" це з тим, як Бад тодi психанув через вбивство Кетi. Дад був одним iз керiвникiв розслiдування у справi "Нiчної сови", тож, звичайно, мрi" зам'яти справу - адже пiд ударом разом iз Едом Екслi виявля"ться i вiн. Паркер теж намага"ться спустити справу на гальмах: його шанси - п'ять до одного, п'ять до одного на те, що Екслi вийде з цi"ї колотнечi чистеньким, наче...
  Вiд крику Сифакiсу здригаються дверi.
  Бад опуска" обличчя пiд струмiнь води. На дзеркалi подряпано: "Мег Грюнвiц класна давалка - АХ-74022". На стiнах - iншi iмена. Повiя. Минулого тижня до його списку додалася ще одна: Лiнетт Еллен Кендрiк, 21 рiк, дата смертi: 17/3/58, мiсце смертi Лос-Анджелес. Забита до смертi, слiди кiлець, зґвалтована на всi дiрки. Копи з мiсцевої дiлянки не стали...
  Сифакiс щось бурмоче крiзь сльози. У ваннiй раптом ста" жарко, нестерпно жарко. Бад поверта"ться до кiмнати.
  Сифакiс зламався - прода" всiх i вся:
  - ... I я багато чого знаю, багато чого чув. Ось, наприклад, що тут дiялося, доки не було Мiка. Як його посадили, так якiсь тро" вчинили свавiлля, почали вiдстрiлювати його людей, тих, хто його справами заправляв. Потiм на каси його почали наїжджати. I зна"те, що? Дала Смiта всi кличуть миротворцем, а тут вiн i пальцем не ворухнув! Що вам ще розповiсти? Про повiю? Я багато чого знаю! Можу дати гарне наведення на...
  Брюнiнг дивиться з нудним виглядом. Бад виходить у двiр: жухла трава, паркан, обплетений колючим дротом. Чотирнадцять порожнiх номерiв - мотель дiстався полiцiї дешево.
  - Доброго дня, синку.
  Дадлi. Бад закурю", йде йому назустрiч.
  - Вибач, що запiзнився, синку.
  - Неважливо. Адже ти казав, у тебе якась серйозна справа.
  - Так, все те саме. Як тобi Голлiвудська дiлянка, синку? Подоба"ться?
  - Вiддiл убивств подобався бiльше.
  - Прекрасно. Обiцяю, ти скоро туди повернешся. Бачив, яку виставу розiграла четверта влада за участю твого приятеля Екслi?
  Бад, поперхнувшись димом i закашлявшись:
  - Звичайно. Шкода, не можна справдi переглянути справу - то б вiн пострибав! Тiльки менi не хотiлося б, щоб через це ти постраждав.
  Дадлi зi смiхом:
  - Внутрiшнiй конфлiкт - розумiю, розумiю, синку. Зна"ш, я й сам вiдчуваю суперечливi почуття, особливо з того часу, як одна пташка в Сакраменто нам цвiркнула, що на генерального прокурора чиниться великий тиск i рано чи пiзно вiн погодиться на перегляд справи. На такий випадок Еллiс Лоу пiдготував скаргу. Проте, гадаю, найрозумнiше нам сподiватися на краще, а готуватися до гiршого. Полiтичнi чвари, синку. Генеральний прокурор - республiканець, iсторiю про безневинно вбитих активно розкручують демократи, i, якщо вiн нiчого не зробить, це може пошкодити йому на наступних виборах. До речi, ти, синку, нiчим не хочеш подiлитися зi мною? Може, тобi вiдомо про "Нiчну сову" щось таке, чого я не знаю?
  До цього питання Бад готовий:
  - Нi.
  - Що ж, добре. Та й вистачить про це. Синку, у мене тобi завдання. Сьогоднi ввечерi тут же у "Вiкторiї". Треба побалакати з одним буга"м. Щиро кажучи, боюся, що Майк i Дiк навiть удвох не справлять на нього належного враження. До речi, синку, свiт тiсний - наскiльки я розумiю, цей хлопець у п'ятдесят третьому роцi знав нашого друга Дюка Каткарта. Можливо, i про Кетi Джануей зможе тобi щось розповiсти. Ти ж так i не змiг забути бiдолаху Кетi, мабуть, синку?
  Бад судомно ковта" - у горлi в нього пересохло.
  - Гаразд, синку, забудь, що я про це запитав. Кажуть, з повi"ю що не роби, а розпусти з неї не витру"ш - ось та сама iсторiя i з такими спогадами. Сьогоднi ввечерi, синку, о десятiй годинi. I не сумуй. Незабаром я доручу тобi одне екстремальне завдання - завдання, яке нагада" тобi добрi старi днi.
  Бад морга".
  Дад усмiха"ться йому i зника" в будиночку No6.
  З повi"ю що не роби, а розпусти з неї не витру"ш.
  Лiнн. Кетi Джануей. Що зна" Дад?
  Бад стоїть бiля дверей, мружиться, вдивляючись у далечiнь, а за спиною в нього всi чотири стiни здригаються вiд крикiв Сифакiса.
  
  
  РОЗДIЛ П'ЯТИДЕСЯТИЙ
  
  
  Новини вiд Боба Галлодета: не сьогоднi завтра генеральний прокурор оголосить про перегляд справи. Еллiс Лоу: "диний вихiд - перехопити iнiцiативу.
  Ед в кафе на Ла Брея чека" на Джека Вiнсеннса. На столi розкладено папери: "Нiчна сова", нотатки у справi Хадженса.
  Питання: чи правду говорить людина iз Сан-Квентiна? Зважаючи на все, так - якi б не були його мотиви.
  Друге питання: чи пов'язане з "Нiчною совою" вбивство Енгелклiнгiв? Неможливо вiдповiсти, доки не отрима"мо iнформацiю з округу Марiн.
  Трет" питання: пурпуровий автомобiль бiля дверей "Нiчної сови". Збiг? Тодi виходить, що справжнi вбивцi стежили за пресою, виявили машину Рея Коутса ранiше за полiцiю i пiдкинули туди обрiзи. А це означа", що пiдкинутi i стрiлянi гiльзи в Грiффiт-парку - що зовсiм малоймовiрно. Архiви в'язницi за 1935 - 1955 роки знищено - простежити тюремнi контакти трьох негрiв неможливо. Думковий вузлик на згадку: завдання Клекнеру та Фiску - розробити та перевiрити всi логiчнi версiї, пов'язанi з машиною та пiдкинутими стволами.
  Ще питання: третя жертва. Малколм Лансфорд, колишнiй полiцейський, потiм охоронець у магазинi. Чи не могла стати причиною вбивства його зв'язок iз якимось злочинним угрупованням? Вiдповiдь: вкрай малоймовiрно - Лансфорд "Нiчну сову" вiдвiдував постiйно, проводив там чи не щовечора i засиджувався допiзна.
  Прихлинаючи каву, Ед розмiркову" про владу. В ОВР влада величезна - i в Департаментi, i поза його стiнами. Фiск i Клекнер за його наказом зроблять усе, що завгодно. Вiнсеннс зiзнався, що стежив за Бадом Уайтом, проте про Лiнн Брекен промовчав. Ед це наголосив i наказав Фiску провести перевiрку цi"ї жiнки. Кiлька годин тому одержав вiд нього рапорт.
  Лiнн Брекен володi" на паях магазином одягу в Сайт-Монiцi. Ходять чутки, що колись була повi"ю. Партнер - Пiрс Морхаус Петчетт, 56 рокiв. Перевiрку Петчетта провiв Клекнер: багатий фiнансист, вiдомий тим, що зводить своїх дiлових партнерiв iз дiвчатами на виклик. Цiкава деталь: Петчетт - власник багатоквартирного будинку у Голлiвудi. Пiд час розслiдування "Нiчної сови" бiля цього будинку сталася стрiлянина, що залишилася нерозкритою. Ед сам був на мiсцi стрiлянини - i в порожнiй квартирi на першому поверсi, по вiкнах якої стрiляли, знайшов шкiряний нашийник iз шипами. Менеджер заявив, що власника будинку не зна", платню отриму" чеками поштою. У квартиру на першому поверсi iнодi навiду"ться хлопець, якого вiн зна" лише на iм'я - Ламар, "здоровий накачаний блондин". Рапорт Голлiвудської дiлянки: пiсля iнциденту Ламар у полi зору полiцiї не з'являвся. Справа закрита.
  Щось Смiтник запiзню"ться. Перейдемо до нотаток про Хадженса.
  Тiло страшенно понiвечене - наче попрацював м'ясник. Пiдозрюваних нема" - точнiше, їх забагато:
  Хадженса ненавидiли усi. Мляве розслiдування розпочалося з Макса Пелтца та його колег по "Жетону Честi" - в останньому номерi "Строго секретно" Хадженс влаштував гучне "викриття" Макса та його школярок. Пелтц пройшов перевiрку на детекторi брехнi. iншi представили алiбi. Мiж рядками Паркер вважав, що вбитий цiлком заслужив свою долю, тому й убивцю шукати не став.
  Смiттяра все нема". Ед горта" список алiбi.
  Макс Пелтц проводив час iз неповнолiтньою - звинувачення не висунуто. Сценаристка Пеннi Фулвейдер - вдома iз чоловiком. Алiбi Бiллi Дiтерлiнга - Тiммi Валберн. Декоратор Девiд Мертенс - важкий епiлептик - був iз Джеррi Марсаласом, медбратом, який супроводжував його всюди. Зiрка серiалу Бретт Чейз - на вечiрцi. Там же його напарник за сценарi"м Мiллер Стентон. Жодних слiдiв, справа закрита. I все-таки саме вбивство Хадженса не давало спокою Вiнсеннсу тi"ї страшної весни 53-го.
  Пiдходить Смiтник, сiда" навпроти. Без передмов:
  - Ну що?
  - Завтра зустрiчаюся iз Паркером. Не маю сумнiву, вiн оголосить про перегляд справи.
  Вiнсеннс, з посмiшкою:
  - Ну i чого ти морду кри"ш? Сам цього хотiв - так тепер хоч би вдай, що задоволений.
  Ед виклада" на стiл шiсть стрiляних гiльз.
  - Три з них - з твоїх останнiх тренувальних стрiльб. Iншi три я отримав зi сховища речових доказiв у Голлiвудськiй дiлянцi. Слiди на всiх шiстьох абсолютно iдентичнi. Квiтень п'ятдесят третiй, Джек. Пам'ята"ш стрiлянину на Черамойя?
  Смiтник, схопившись обома руками за край столу:
  - Продовжуй.
  - Тим будинком на Черамойя володi" Пiрс Петчетт, хоч i ретельно це прихову". У цьому будинку було знайдено садомазохiстськi iграшки. Петчетт - добрий знайомий Лiнн Брекен, подруги Бада Уайта, iменi якої ти - нiбито - нiколи не чув. Ти на той час розслiдував справу про порнуху, а порнуха та секс-iграшки - один бiзнес. В останнiй нашiй розмовi ти зiзнався, що у Хадженса був на тебе компромат, тому ти й не знаходив собi мiсця пiд час розслiдування. А тепер виправи мене, якщо я помиляюся: Брекен i Петчетт знали Хадженса?
  Смiтник, впиваючись нiгтями в стiльницю:
  - А ти здогадливий... с-сукiн син! I що далi?
  - Бад Уайт знав Хадженса?
  - Нi, навряд.
  - Що ма" Уайт на Петчетта i Брекен?
  - Не знаю. Послухай, Екслi...
  - Нi, це ти послухай. А потiм дай вiдповiдь. Ти отримав те, що тримав на тебе Хадженс?
  Смiтник, закiнчуючи потiм:
  - Так.
  - Вiд кого?
  - Вiд цi"ї жiнки, Брекен.
  - Як?
  - Пригрозив викриттям. Виклав на паперi все, що знаю про неї та про Петчетта, все, що на них накопав. Зробив кiлька копiй та розклав по сейфах у кiлькох банках.
  - I вони досi...
  - Так, вони все ще у мо"му розпорядженнi. А в розпорядженнi Петчетта та Брекен - копiя компромату на мене.
  Так i думав.
  - Ту порнуху, на яку ти полював, поширював Петчетт?
  - Так. Послухай, Екслi...
  - Нi, Вiнсеннс, слухатимеш ти. Порножурнали в тебе збереглися?
  - Так, все на депозитi. Давай домовимося, Екслi. Я працюю на тебе - ти знiма"ш з мене звинувачення у приховуваннi доказiв. I роботу з "Нiчної сови" дiлимо надво".
  - Натрiй. Нам не обiйтись без Уайта.
  
  
  РОЗДIЛ П'ЯТЬДЕСЯТ ПЕРШИЙ
  
  
  Мотель "Вiкторiя", номер 6. Дадлi. Дот Ротштейн - величезна чоловiкоподiбна баба у комбiнезонi - горта" "Плейбой". Здоров'яний качок прикутий наручниками до стiльця.
  Дадлi розгорта" дось".
  - Ламаре Хiнтон, тридцяти одного року. Одне звинувачення у збройному нападi звiльнено достроково. Працював у телефоннiй компанiї, пiдозрювався у встановленнi "чорних" телефонних лiнiй для Джека Уейлена. У квiтнi 1953 року втiк iз мiста. Думаю, синку, цiлком логiчно буде назвати тебе материм бандитом - i, отже, людиною, яка, щоб знову стати членом цивiлiзованого суспiльства, потребу" енергiйного перевиховання.
  Хiнтон нервово облизу" губи, Дадлi, з батькiвською посмiшкою:
  - Ти добровiльно погодився пiти з нами - це, безумовно, каже на твою користь. Ти не став верещати про свої громадянськi права - це говорить на користь твого iнтелекту, бо, як розумний хлопчик, ти, синку, чудово розумi"ш, що жодних прав у тебе нема". Моя робота - стежити за органiзованою злочиннiстю в Лос-Анджелесi та в мiру сил утримувати її в належних рамках. Маю сказати, синку, я виявив, що чудовим засобом переконання в цiй делiкатнiй справi " фiзичне насильство. А тепер я ставитиму питання, а ти - вiдповiдати. Якщо твої вiдповiдi задовольнять мене, участь сержанта Венделла Уайта нам не знадобиться. Отже, чому в квiтнi 53-го ти покинув мiсто?
  Хiнтон почина" заїкатися, вибиваючи зубами дрiб. Бад пiдводиться, пiдходить до нього. Тильною стороною долонi по обличчю - раз, раз, раз. Дивиться у стiну - щоб не бачити, що робить. Дот пода" знак: достатньо.
  Вiдбiй. Дадлi:
  - Маленьке попередження, синку, щоб ти зрозумiв, на що здатний сержант Уайт. Я бачу, що говорити тобi нелегко, i я готовий пiти тобi назустрiч. Легку затримку у вiдповiдях я готовий вiднести на рахунок твого заїкуватостi. Запитання пам'ята"ш? Чому ти втiк iз мiста у квiтнi п'ятдесят третього?
  Хiнтон, заплющивши очi: "М... м... м..."
  - Ми чека"мо, синку. Хiнтон:
  - М-м-м-не н-н-н-треба було б см-м-м-митися.
  - Чудово. I чому ж?
  - П-п-просто н-н-н-непри"мностi. Через ж-ж-жiнки.
  - Вибач, синку, щось не вiриться.
  - Це п-п-п-правда.
  Дадлi кива" Баду. Той вда", що збира"ться бити на повну силу, але в останнiй момент не доводить удару. Дот каже:
  - Золотко, якщо не розговоришся, на тебе чекають куди великi непри"мностi. Давай, полегши собi життя. Квiтень п'ятдесят третього. Чому ти змився?
  За дверима перемовляються Брюнiнг та Карлайл. Бад раптом розумi": квiтень п'ятдесят третього - це "Нiчна сова"!
  - Бачу, синку, я переоцiнив твою пам'ять. Що ж, давай поможу. Пiрс Петчетт. Ти ж був з ним знайомий?
  Бада пробира" холодне тремтiння. Звiдки, чорт забирай, вiн зна" про Петчетт?
  Хiнтон мовчки рветься зi стiльця.
  - Ага, бачу, ми зачепили хворе мiсце.
  Дот, зiтхнувши:
  - Господи, що за м'язи! Менi б такi!
  Дадлi регота.
  Спокiйно. Якби Дадлi знав, що Бад приховав докази - Бада тут не було б.
  Дот б'" Хiнтона палицею: бiцепси, колiна. Той навiть не кривиться.
  Дадлi зi смiхом:
  - Бачу, синку, больовий порiг у тебе високий. Прокоментуй, будь ласка, таке: Пiрс Петчетт, Дюк Каткарт, порнографiя. I не змушуй сержанта Уайта перевiряти, чи справдi ти вмi"ш стоїчно терпiти бiль.
  Хiнтон - раптом, зовсiм не заїкаючись:
  - Iди ти в дупу, хуесос iрландський!
  У вiдповiдь - хмарке "хо-хо-хо".
  - Ну ти i комiк, синку, просто Джек Беннi! Венделл, будь ласкавий, покажи нашому другу, як ми тут цiну"мо його комiчне обдарування.
  Бад вистача" кийок Дот:
  - Босе, а що саме тобi потрiбно?
  - Повна та добровiльна спiвпраця.
  - По "Нiчнiй совi"? Ти згадав Дюка Каткарта.
  - Повна та добровiльна спiвпраця з усiх питань. У тебе " заперечення?
  - Уайт, просто роби те, що тобi кажуть, - нудним тоном каже Дот. - Чорт, менi б такi м'язи!
  Бад пiдходить до них ближче:
  - Дайте менi поговорити з ним наодинцi. Усього кiлька хвилин.
  - Поверта"шся до старих методiв, синку? Давненько ти не виявляв ентузiазму на такiй роботi.
  Бад, пошепки:
  - Дам йому повiрити, що вiн мене обдурив, а потiм притисну до стiни. А ви з Дот зачекайте зовнi, гаразд?
  Дадлi кива" i виводить Дот надвiр. Бад включа" радiо: реклама уживаних автомобiлiв у "Iкел-Олдс". Хiнтон, вiдчайдушно гримаючи кайданками:
  - Iди на хуй, виродок! I ти, i цей говно"д iрландський, i ця сука-лесбiянка - iдiть на хуй!
  Бад пiдсува" стiлець.
  - Менi самому все це не до вподоби. Давай домовимося: даси вiдповiдь на кiлька запитань - i я скажу Дадлi, щоб тебе вiдпустив. Зазначимо i факт твого порушення умов дострокового звiльнення.
  - Пiшов ти!
  - Хiнтон, я думаю, ти зна"ш Пiрса Петчетта i, можливо, знав Дюка Каткарта. Розкажи про них, i я...
  - Мати твою в три дiрки!
  Бад жбурля" Хiнтона разом iз стiльцем через усю кiмнату. Стiлець з трiском ударя"ться об стiну, пада" набiк, здiймаючи хмару пилу та трiски. Падають полицi, розбите вщент радiо хрипить.
  Бад випрямля" стiлець однi"ю рукою. Темна пляма на штанах Хiнтона, рiзкий запах сечi. Бад, не впiзна" свого голосу. Iрландським говорком:
  - Розкажи менi дещо про сутенери, синку. Каткарт. Ще один, чорножопий педик на iм'я Дуайт Жiлет. Дiвчина на iм'я Кетi Джануей - вона працювала на них обох. Її вбили, i в мене це виклика" почуття печiї. Що ти про них зна"ш, синку?
  Очi в очi - Хiнтон дивиться на нього, витрiщивши зенки. Заїкатися перестав геть-чисто - щоб гусей не дражнити.
  - Сер, я у мiстера Петчетта водi"м працював, я i ще один хлопець, Честер Йоркiн. Ми розвозили йому... ну, рiзний нелегальний товар. Каткарта взагалi не знаю. Про Жилетта чув - це педик, який постачав дiвчаток на вечiрки Спейда Кулi. Хочете, про Спейда розповiм? Вiн закiнчений наркош, жити не може без опiуму. Зараз виступа" в "Ель-Ранчо", можете його там i примружити. А жодної Кетi Джануей я не знаю, i хто її вбив теж.
  Бад береться за стiлець, i Хiнтон, задихаючись вiд жаху, поспiша" далi:
  - Сер, мiстере Пегчетт теж сутенер. У нього були дорогi дiвчата на виклик, двiйники кiнозiрок. Була в нього одна улюблениця - Лiн, шикарна блядь, косила пiд Вiро ...
  Бад iз гарчанням кида"ться на нього. Чиїсь сильнi руки його вiдтягують; стеля руйну"ться на голову, i розтрiсканi стiни з брудно-бiлих стають чорними.
  
  
  
  * * *
  
  
  З темряви випливають запитання та вiдповiдi, з дзвону у вухах - крики та схлипи. Порножурнали, Каткарт, Пiрс П. - деталi мозаїки, що не бажа" складатися в "дине цiле. Навiть iм'я Лiнн Брекен зда"ться дивним i чужим. Мiккi Коен, п'ятдесят третiй рiк, чому ти втiк... Бад знову занурю"ться у темряву. У безпам'ятствi йому мерехтить Лiн.
  Лiнн: блондинка - продажна, брюнетка - справжня. Лiнн, дiзнавшись про його зв'язок з Iнес: "Будь з нею добрiшим i розповiдай менi про все". Лiн веде щоденник. Бад змушу" себе туди не заглядати, хоч вiдчува" - вона не все йому розповiда". Лiнн розумна така розумна: вона завжди випереджа" його на два кроки, вона не намага"ться прив'язати його до себе - чека", коли вiн прийде до неї сам, i вiн завжди приходить. З дальньої дали долинають питання та вiдповiдi. Пульсуючий головний бiль, дзвiн у вухах, потiм тиша i стiни починають свiтлiшати.
  Мотель "Вiкторiя", номер 7. Лiжка для полiцейських. Дверi в номер 6 вiдчиненi навстiж.
  Бад скочу"ться з лiжка, вста". Голова розколю"ться, ни" щелепу. Подушка, на якiй вiн лежав, розiрвана. У номерi 6: пусто, кров на стiнах. Нi Хiнтона, нi Дот, нi Дадлi та його хлопцiв. 1:10 ночi. Бад намага"ться згадати, про що питали Хiнтона i що вiн вiдповiдав, - не виходить.
  Додому їде немов у туманi, надто виснажений, щоб думати. Позiхаючи, вiдчиня" дверi - над головою вмика"ться свiтло. Хтось вистача" його за лiктi.
  Наручники на зап'ястях. Перед ним - Ед Екслi, Джек Вiнсеннс. За руки тримають Фiск та Клекнер - виродки з ОВР.
  Фiск вистача" нею за шию, упира"ться пальцем у сонну артерiю. Екслi з розмаху б'" по обличчю. В обличчя йому летить папка. Екслi:
  - Коли ти став сержантом, ОВР провiв по тобi персональне розслiдування, тож ми вже зна"мо про Лiнн Брекен. Вiнсеннс стежив за тобою в п'ятдесят третьому: у цiй папцi - все, що ма" на тебе, Брекен i Петчетта. Ти допитував Петчетта вбивство Кетi Джануей i працював у справi "Нiчної сови". Менi потрiбне все, що тобi вiдомо. Не захочеш спiвпрацювати - я негайно починаю внутрiшн" розслiдування у справi про приховування доказiв. Департаменту потрiбен цап-вiдбувайло, i дуже схоже, що цим цапом повинен стати я. Не допоможеш менi вибратися з лайна - зроблю все, що в моїх силах, щоб знищити тебе. I повiр, сил у мене вистачить.
  Фiск трохи послаблю" хватку. Бад рветься до Еду - але Фiск i Клекнер бультер'"рами висять у нього на плечах.
  - Ти сволота! Я тебе прикiнчу!
  Екслi смi"ться йому в обличчя.
  - Це навряд чи. Допоможи менi, Бад. Отрима"ш вiдпущення грiхiв, свою частку слави i маленький бонус - дещо щодо вбивства тi"ї повiї, яка тобi спокою не да".
  Перед очима знову згущу"ться морок.
  - А Лiнн?
  - Її ми допита"мо першою. Iз пентоталом. Якщо вона чиста, то їй нiчого не загрожу".
  Вiн нiчого не зна" про "Версiю". I про скелет у пiдвалi.
  - Добре домовились. Я тобi допоможу. Але пам'ятай: наша розмова ще не закiнчена.
  
  
  РОЗДIЛ П'ЯТЬДЕСЯТЬ ДРУГА
  
  
  Вiн так i не заснув - як заснеш пiсля визнання Вiнсеннса! О шостiй ранку зателефонував перший репортер. Повiсивши трубку, Ед включа" радiо: мiркування про перегляд справи, новини про батька та сина: Екслi-старший закiнчу" будiвництво мережi фрiвеїв, Екслi-молодший iз героя перетворився на негiдника. Пiкети бiля полiцiї - червонi вимагають справедливостi.
  Сьогоднi вранцi - збори, якi вирiшать долю його кар'"ри.
  Конференц-зал Паркера пiдготовлений до зборiв на столах блокноти. Ед бере блокнот, пише: "Петчетт", "Брэкен", "угода Печетта з Хадженсом - шантаж?", наголошу": "Калiцтва Хадженса, як у порножурналi, - взяти журнал у Вiнсеннса". Внесок Уайта: "у п'ятдесят третьому Петчетт явно щось знав про порнографiю", "перевiрити зв'язок Петчетт/брати Енгелклiнги", "обшук у квартирi Дюка Каткарта, телефонний довiдник Сан-Берду (друкарнi)". Вiн вiдчува": Уайт розповiв не все.
  Висновок - пiдкреслено: "Петчетт (через "Флер-де-Лiс") було залучено до продажу порнографiї, яку розслiдував Вiддiл вдач у 53-му. Каткарт хотiв розповсюджувати порнографiю самостiйно. Калiцтво Хадженса пов'язанi з порнографi"ю".
  Висновок:
  Серiя злочинних змов, що спричинила щонайменше кiлька вбивств за останнi п'ять рокiв.
  Входять решта - Паркер, Дадлi Смiт, Еллiс Лоу. Кивають один одному, квапливо розсаджуються.
  Паркер:
  - Отже, ми перегляда"мо справу. Офiс генерального прокурора спробував узяти на себе розслiдування, але Еллiс подав на них скаргу до федерального суду, що дало нам два тижнi фори. Отже, ми ма"мо два тижнi, щоб розкрити справу i вiдновити повагу публiки, яку ми втратили. Два тижнi до того, як сюди прийдуть хлопцi з Сакраменто i виставлять нас на посмiховисько. Я хочу, щоб цю справу було розкрито - законними методами, без насильства - i передано до рук великого журi протягом дванадцяти днiв. Все зрозумiло, джентльмени?
  Усi кивають. Лоу:
  - Особисто я опинився у складному становищi: проблема в тому, що безпосередньо перед втечею Коутс, Джонс i Фонтейн зiзналися менi в усьому. Звичайно, я припускаю, що цi простi наївнi хлопцi, схильнi пiддаватися навiюванню, могли...
  - Еллiс, - обрива" його Смiт, - усе це було, та й спливло. Ми просто взяли не тих кольорових - не тих, що палили з дробовикiв у Грiффiт-парку. Справжнi вбивцi - якiсь хитромудрi тварюки з Чорного мiста. Вони знали, де Коутс сховав машину, i пiдкинули туди стволи. А пурпуровий автомобiль бiля "Нiчної сови" - просто збiг, який зiграв на руку вбивцям. Гадаю, машину з Грiффiт-парку було викрадено або заре"стровано в iншому штатi. Потрiбно почати з того, що знову перетрусити все Пiвденне мiсто.
  Ед усмiха"ться - Смiт гра" йому на руку.
  - По сутi, я погоджуюсь i вже наказав одному зi своїх людей перевiрити старi ре"страцiї автомашин. Але, можливо, нам варто вести справу по порядку? Давайте спочатку призначимо керiвника розслiдування.
  Лоу, вiдкашлявшись:
  - Ед, я безумовно схвалюю вашi дiї щодо цих трьох бандитiв, якi б не були вашi мотиви. Однак, менi зда"ться, якщо ми призначимо керiвником вас, це погано позначиться щодо публiки та преси. Можливо, краще буде, якщо це розслiдування очолiть не ви.
  Гнiв Еда вирива"ться назовнi:
  - Менi набридло, чорт забирай, що мо" iм'я та мо" особисте життя трiплють у всiх газетах! Я досi кращий детектив у...
  Його перебива" Паркер:
  - Так, ти найкращий детектив, i я чудово розумiю твої почуття. Але Еллiс ма" рацiю, тобi це занадто особиста справа. Тому керiвником розслiдування я призначаю Дадлi. Вiн набере собi команду з Вiддiлу вбивств та iнших вiддiлiв та вiзьметься за справу.
  - А я? Що я отримаю?
  - Все, що захочеш, - звичайно, в межах розумного.
  Ед, пiдiбравшись:
  - Я хочу вести власне незалежне розслiдування. Використовуючи моїх особистих помiчникiв iз ОВР та ще двох офiцерiв на свiй вибiр.
  - Згоден. Як ти, Дадлi?
  - Що ж, гадаю, це справедливо. I хто ж цi дво", синку?
  - Джек Вiнсеннс i Бад Уайт.
  Смiт вiдкрива" рота. Паркер:
  - Дивний замiс, нема чого сказати, - але й справа у нас дивна. Що ж, джентльмени, дванадцять днiв. I не хвилиною бiльше.
  
  
  Роздiл п'ятдесят третiй
  
  
  Джек прокида"ться на кушетцi у вiтальнi. Вста", сiда" писати записку Карен.
  
  
  Мила, з цим час кiнчати. Так, я винен, що влаштував скандал на вечiрцi у Еллiса, але, на мою думку, вже досить покараний. Два мiсяцi на цiй чортовiй кушетцi - забагато, тобi не зда"ться? Коли начальство менi пробачило, чому не проща"ш ти? Я вже пiвтора мiсяцi не п'ю - можеш перевiрити за календарем на дверях мого гардеробу. Розумiю, що одного цього мало: але, будь ласка, дай менi шанс. Хочеш стати юристом? Добре, сперечатися не буду, хоча, гадаю, тобi самiй це не сподоба"ться. У травнi виходжу на пенсiю; можливо, влаштуюся шефом полiцiї в якесь маленьке мiстечко поблизу гарного юридичного коледжу. Я на все готовий, тiльки, будь ласка, дай менi шанс, тому що тво" крижане мовчання мене просто зводить. А менi зараз не можна божеволiти - я веду справу, яка для мене дуже важлива. Наступного тижня чи днiв десять, напевно, доведеться повертатися додому пiзно. Але обiцяю дзвонити.
  
  
  
  Дж.
  
  
  Одяга"ться, прислухаючись, чекаючи телефонного дзвiнка. На столi на кухнi - кава та записка вiд Карен.
  
  
  Дж.!
  
  
  
  Я останнiм часом поводжуся як справжня стерва. Прости мене. Думаю, нам час помиритися. Коли я повернулася додому, ти вже спав - а то б я неодмiнно покликала тебе до спальнi.
  
  
  
  Ц.
  До.
  PS Одна дiвчина на роботi показала цей журнал. Менi здалося, що тобi буде цiкаво. Там згаду"ться та справа, про яку зараз кричать усi газети, i та людина, Екслi, яку ти зна"ш.
  
  
  На столi журнал "Версiя" - "тiльки в нас - останнi новини з життя тих, хто порушу" закон!". Широко посмiхаючись, Джек почина" гортати журнал, знаходить розворот про "Нiчну сову".
  "Назвемо його просто Детектив ...", двiйник Дюка Каткарта, порнуха. Стаття сочиться ненавистю до Екслi. Випуск лютневий - отже, готувався номер у сiчнi, незадовго до вбивства Енгелклiнгiв та визнання негра у Квентiнi. Журнал в основному поширю"ться на Схiдному узбережжi - очевидно, Екслi та iншi його не бачили, iнакше Джек би про це знав.
  I раптом його як ударя": Детектив - це ж Бад Уайт! Бiльше нема кому!
  Телефону" телефон, i Джек вистача" слухавку.
  - Екслi?
  - Так. Ти офiцiйно розслiду"ш справу. Уайт поговорив з Лiнн Брекен, вона погодилася пройти допит пiд пентоталом. Чекатиме тебе через годину в китайському ресторанi навпроти Бюро. Зустрiти її там i приведи до мене в ГВР. Якщо з нею буде адвокат - позбудься його.
  - Послухай, я знайшов дещо. Тобi варто глянути.
  - Спочатку приведи менi її.
  
  
  
  * * *
  
  
  П'ять рокiв пiсля того лiсового багаття. Лiнн Брекен п'" чай у ресторанi Ела Вонга, Джек спостерiга" за нею у вiкно.
  Вона, як i ранiше, прекрасна - зрiлою красою тридцятип'ятирiчної жiнки. На неї заглядаються. Ось вона пiднiма" голову, дивиться прямо на нього - i Джека охоплю" тремтiння. Його дось".
  Лiнн виходить надвiр.
  - Менi шкода, що так сталося, - каже Джек.
  - Але ви дозволили цьому статися. Чи не боїтеся того, що я про вас знаю?
  Щось не так. Занадто вона спокiйна. Неприродний спокiй - за п'ять хвилин до допиту.
  - Капiтан Екслi на моїй сторонi. Якщо щось випливе, тримаю парi, вiн не дасть справi ходу.
  - Не тримайте парi, якщо можете програти. Я роблю це тiльки заради Бада: вiн сказав, якщо вiдмовлюся, постражда" вiн.
  - А що ще сказав вам Бад?
  - розповiв дещо про вашого капiтана Екслi. Може, пiдемо? Хочу якнайшвидше з цим розправитися.
  Вони переходять через вулицю, входять до Бюро, пiднiмаються чорними сходами. Бiля дверей ОВР зустрiча" їхнiй сержант Фiск, веде до кабiнету Екслi. Тут сам Екслi, Рей Пiнкер бiля столу, заставленого медичним обладнанням - шприци, бульбашки. Полiграф - у разi, якщо сироватка правди не спрацю".
  Пiнкер заповню" шприц. Екслi вказу" Лiнн на стiлець.
  - Прошу вас, мiс Брекен.
  Лiнн сiда". Пiнкер закочу" їй лiвий рукав, наклада" джгут. Екслi, дiловим тоном:
  - Не знаю, що саме сказав вам Бад Уайт, тож поясню сам: ми розслiду"мо кiлька злочинiв, пов'язаних мiж собою. Якщо ви забезпечите нас корисною iнформацi"ю, ми готовi надати вам iмунiтет за будь-якими кримiнальними звинуваченнями, якi можуть бути висунутi проти вас.
  - Стиснiть кулак? - каже Пiнкер.
  Лiн, стиснувши кулак:
  - Брехня з мене нiкчемна. I хочу я одного - щоб усе це якнайшвидше закiнчилося.
  Пiнкер робить їй укол. Екслi включа" магнiтофон. Очi у Лiн затьмарюються, але якось дивно, не зовсiм так, як бува" вiд пентотала. Екслi берег ручний мiкрофон:
  - Свiдок Лiнн Брекен, 22 березня 1958 року. Мiс Брекен, будь ласка, рахуйте вiд ста у зворотному порядку.
  Мова у неї почина" заплiтатися майже одразу.
  - Сто, дев'яносто дев'ять, дев'яносто вiсiм, дев'яносто сiм, дев'яносто шiсть...
  Пiнкер зазира" їй у вiчi, кива". Джек пiдсува" стiлець. Щось iз нею не так - надто вже спокiйна, вiн це вiдчува".
  Екслi, вiдкашлявшись:
  - 22 березня 1958 року, при допитi свiдка присутнi: я сам, сержант Дуейн Фiск, сержант Джон Вiнсеннс та судовий фармацевт Рей Пiнкер. Дуейн, ведiть стенографiчний запис.
  Фiск вистача" блокнот. Екслi:
  - Мiс Брекен, скiльки вам рокiв?
  Мова сповiльнена, трохи змащена:
  - Тридцять чотири.
  - Чим ви займа"тесь?
  - У мене своя справа.
  - Ви власниця магазину одягу "Веронiка" у Санта-Монiцi?
  - Так.
  - Чому ви обрали назву "Веронiка"?
  - Жарт, зрозумiлий тiльки менi.
  - Докладнiше, будь ласка.
  - Iм'я з мого минулого життя.
  - А конкретнiше?
  Мрiйлива посмiшка.
  - Ранiше я була повi"ю, працювала як двiйник Веронiки Лейк.
  - Хто вмовив вас займатися цим?
  - Пiрс Петчетт.
  - Зрозумiло. Чи правда, що Пiрс Петчетт у квiтнi п'ятдесят третього року вбив людину на iм'я Сiд Хадженс?
  - Нi. Точнiше, я про це нiчого не знаю. Навiщо?
  - Ви зна"те, хто такий був Сiд Хадженс?
  - Так. Скандальний журналiст.
  - Петчетт знав Хадженса?
  - Нi. Якби знав, мабуть, сказав би менi. Як не похвалитися знайомством iз такою вiдомою людиною?
  Бреше. Схоже, що сироватка не подiяла. Зна", що Джек зна" про її брехню, i сподiва"ться, що вiн її прикри", щоб захистити себе.
  Екслi:
  - Мiс Брекен, ви зна"те, хто навеснi п'ятдесят третього року вбив дiвчину на iм'я Кетi Джануей?
  - Нi.
  - Ви зна"те людину на iм'я Ламар Хiнтон?
  - Так.
  - Докладнiше, будь ласка.
  - Вiн працював на Пiрса.
  - Ким працював?
  - Водi"м.
  - Коли?
  - Декiлька рокiв тому.
  - Ви зна"те, де зараз Хiнтон?
  - Нi.
  - Докладнiше, будь ласка.
  - Вiн поїхав. Куди - я не знаю.
  - Це Хiнтон намагався вбити сержанта Джека Вiнсеннса у квiтнi п'ятдесят третього року?
  - Нi.
  Тодi вона теж вiдповiла "нi".
  - Хто ж намагався його вбити?
  - Не знаю.
  - Хто ще працював у Петчетта водi"м?
  - Честер Йоркiн.
  - Докладнiше, будь ласка.
  - Чет, Честер Йоркин, живе десь у Лонг-Бiч.
  - Пiрс Петчетт втягу" жiнок у проституцiю?
  - Так.
  - Хто вбив шiстьох людей у кафе "Нiчна сова" у квiтнi п'ятдесят третього року?
  - Не знаю.
  - Чи правильно, що Пiрс Петчетт володi" нелегальною фiрмою пiд назвою "Флер-де-Лiс", якою поширю" рiзнi незаконнi товари?
  - Не знаю.
  Бреше. I по обличчю помiтно, що бреше - на скронi пульсу" вена. Екслi:
  - Чи правда, що доктор Террi Лакс робить повiям Петчетта пластичнi операцiї, щоб збiльшити їх схожiсть з кiнозiрками?
  Вiдень на скронi бiльше не пульсу".
  - Так.
  - Чи правда, що Петчетт уже багато рокiв " сутенером дорогих дiвчат на виклик?
  - Так.
  - Чи правильно, що навеснi п'ятдесят третього року Петчетт займався поширенням високоякiсної та дорогої порнографiї?
  - Не знаю.
  Костяшки пальцiв побiлiли. Джек вирива" листок iз блокнота, пише: "Л. Б. бреше. Петчет проф. фармацевт. Якийсь засiб пр. пентотала? Вiзьмiть кров на аналiз".
  - Мiс Брекен, правда...
  Джек переда" записку. Екслi перегляда" її, вiдда" Пiнкер. Пiнкер готу" голку.
  - Мiс Брекен, чи вiрно, що у Петчетта зберiгаються секретнi дось", вкраденi у Сiда Хадженса?
  - Не зна...
  Пiнкер хапа" Лiнн за руку, встромля" голку. Лiн схоплю"ться з стiльця, Екслi вистача" її, притиска" до столу. Пiнкер висмику" голку. Лiнн вiдбива"ться руками та ногами. Фiск заходить ззаду, вистача" її за руки, одяга" кайданки. Вона плю" Екслi в обличчя. Фiск витяга" її з кабiнету.
  Екслi, червоний i злий, витира" обличчя хусткою.
  - Менi й самому здалося, що з нею щось не так. Але думав, що це вiд пентоталу.
  - Я просто знаю, що вона мала вiдповiдати. - Джек простяга" йому "Версiю". - Поглянь на це, капiтане.
  Екслi перегляда" статтю, мовчки розрива" журнал надво". Нинi вiн по-справжньому страшний.
  - Це Уайт! Вирушай у Сан-Бернардiно, поговори з матiр'ю Сью Леффертс. А я розколю цю повiю.
  
  
  
  * * *
  
  
  Цiкаво, як Екслi збира"ться "розколоти цю повiю"? Але Джек цього не побачить: вiн на повнiй швидкостi жене до Сан-Берди. "Хiльда Леффертс" в телефонному довiднику, дорожня карта, будинок: халупа з покрiвлею з дранки, дерев'яна прибудова.
  Стара - на вигляд така добра бабуся - полива" галявину. Джек парку"ться бiля хвiртки, виходить iз розiрваним журналом у руках. Побачивши його, старенька пiдтюпцем кида"ться до будинку.
  Джек перехоплю" її бiля ганку.
  - Дайте спокiй мою Сьюзi! - вола" стара. Джек су" їй в обличчя "Версiю".
  - До вас приходив лос-анджелеський полiсмен, так? Великий, рокiв сорока? Ви йому розповiли, що незадовго до "Нiчної сови" у вашої дочки з'явився приятель, дуже схожий на Дюка Каткарта? Що ви чули, як вiн казав їй: "Звикай називати мене Дюком". Полiцейський показував вам знiмки, але ви цю людину не впiзнали. Це правда? Прочитайте та дайте вiдповiдь.
  Жмурячись вiд сонця, жiнка пробiга" очима статтю.
  - Але вiн сказав, що не приватний детектив, а полiцейський. I фотографiї, якi вiн показував менi, були з полiцiї. Я не винна, що там не було друга Сьюзi. I ось що я вам скажу: моя Сьюзi померла незаймана, запишiть це в протокол!
  - Мем, я не сумнiваюся, що вона...
  - I ще запишiть у протокол: цей полiсмен, або детектив, або хто вiн там, був у мене в пiдполi пiд прибудовою i нiчого там не знайшов! Ви ж полiцейський, молодий чоловiк?
  Джек затряс головою:
  - Зачекайте, ледi, зачекайте. Про що ви?
  - Я вам кажу, що цей детектив, або хто вiн там, два мiсяцi тому заглядав до мене в пiдпiлля, тому що я йому розповiла, що друг Сьюзен Ненсi спускався в пiдпiлля пiсля того, як перед самим убивством був тут i посварився з якимсь. то iншим молодим чоловiком, - так от, вiн був у пiдполi i не знайшов там нiчого, крiм щурiв, взагалi нiчого пiдозрiлого, так що припинiть нарештi мене мучити, i нехай Сьюзi та всi iншi, кого там убили, спочивають у свiтi! Нiчого вiн там не знайшов, зрозумiло вам? Ось так!
  I стара карга вказу" на лаз, присипаний землею. Туди!
  Чорт забирай! Бути не може! Баду Уайту просто мiзкiв не вистачило б приховати такого козирного туза.
  Джек iз лiхтариком лiзе в пiдпiллю. Хiльда Леффертс стоїть зверху i дивиться. Пил, бруд, запах гнилi та нафталiну. Пацюки пирскають убiк, свiтло лiхтаря вiдбива"ться в їхнiх очах. Драний мiшок, кiстки з залишками шкiри i хрящiв, череп, що посмiха"ться, з дiркою у лобi.
  Ось так.
  
  
  РОЗДIЛ П'ЯТЬДЕСЯТ ЧЕТВЕРТИЙ
  
  
  Ед через дзеркальне скло спостерiга" за Лiнн Брекен.
  Її допиту" Клекнер: вiд природи люб'язний i м'якосердий, зараз вiн прийняв на себе роль "злого полiцейського". Лiн ввели подвiйну дозу пентоталу, Рей Пiнкер перевiря" її кров. Три години в камерi її не зламали - як i ранiше бреше, i бреше спокiйно i з гiднiстю.
  Ед включа" динамiк. Клекнер:
  - Я не стверджую, що вам не вiрю, але досвiд полiцейського пiдказу" менi, що сутенери зазвичай ненавидять жiнок. Ось чому менi важко повiрити у фiлантропiчнi нахили Петчетта.
  - Загляньте в його дось" i дiзна"тесь, що вiн втратив маленьку дочку. Думаю, досвiд полiцейського пiдказу" вам, що життя складне i не завжди вклада"ться в нашi схеми.
  - Добре, поговоримо про його минуле. Ви сказали, що Петчетт прожива" в Лос-Анджелесi вже близько тридцяти рокiв i займа"ться посередницьким бiзнесом. Яким саме?
  Втомлений зiтхання:
  - Органiзу" фiнансування кiнозйомок, угоди з нерухомiстю, посереднича" пiд час укладання контрактiв.
  Але переважно займа"ться кiно. Пiрс казав менi, що йому траплялося навiть фiнансувати раннi короткометражки Реймонда Дiтерлiнга.
  Виявля"ться, свiт тiсний: сутенер подружки Бада Уайта колись знав найкращого друга Престона Екслi.
  Поки Клекнер змiню" бобiну в магнiтофонi, Ед розгляда" повiю.
  Дуже красива. Не досконала, нi - нiс острiватий, на лобi вже з'явилися зморшки - але, мабуть, це в нiй i полонить. Широкi плечi, великi руки - розмiр пiдкреслю" їхню класичну форму. Синi очi - зараз вони холоднi та безпристраснi. Одягнена дорого i витончено, але вiдчува"ться, що сама вона не цiкавиться ганчiрками - одяга"ться так лише для того, щоб справити враження на тих, кому це важливо. Мабуть, вважа" Ед, Бада вона вважа" дикуном, але поважа" за те, що вiн не намага"ться вразити її неiснуючими талантами. Мабуть, чоловiкiв здебiльшого зневажа" i в життi поклада"ться лише на свiй розум. Складемо її мiзки iз засобом, що пригнiчу" дiю пентоталу, - отрима"мо невразливого свiдка.
  - Капiтане, вас до телефону. Це Вiнсеннс.
  Фiск простяга" йому трубку.
  - Вiнсеннс?
  - Так, слухай уважно. Вся iсторiя в цьому жовтому журналi - чиста правда, причому це ще не вся правда.
  - Уайт?
  - Вiн самий. Це вiн Детектив, вiн близько двох мiсяцiв тому допитував стару Леффертс. Вона розповiла йому цю iсторiю - про приятеля Сьюзi. схоже на Дюка Каткарта, - i розповiла дещо ще.
  - Що?
  - Слухай. За пару тижнiв до "Нiчної сови" Сьюзi та її приятель були в будинку однi. Сусiдка бачила, що до них прийшов якийсь хлопець i чула звуки сварки. Мати Сьюзi, повернувшись, помiтила, що Сьюзi та її друг дуже нервують. Крiм того, у неї на очах друг Сьюзi спускався в пiдпiллю, а потiм дзвонив до Лос-Анджелеса. Допитавши стару, Уайт зателефонував до "П. К. Беллз" i запросив записи про всi дзвiнки до Лос-Анджелеса з цього номера з середини березня до середини квiтня 1953 року. Я зробив те саме i отримав три дзвiнки, все на телефон-автомат у Голлiвудi, неподалiк "Нiчної сови". Цiкаво, чи не так? Почекай, це ще не найгарячiша новина!
  - Чорт забирай...
  - Слухай уважно, капiтане. Уайт заглянув у пiдвал i сказав бабусi, що там нiчого не знайшов. Я теж туди спустився - i знайшов скелет, загорнутий у паску, посипаний нафталiном, щоб вiдбити запах, i з величезною дiркою в черепi. Я викликав у Сан-Берду дока Леймана. Вiн привiз iз собою тюремну зубну карту Дюка Каткарта та звiт iз Бюро коронера. Все збiга"ться. Розумi"ш? Ми неправильно впiзнали одного iз убитих! Чорт, повiрити не можу, що Уайт сам до цього додумався i нiкому не сказав про скелет! Капiтане, ти слуха"ш?
  Ед вистача" Фiска за комiр.
  - Де Бад Уайт?
  Фiск, тремтячим голосом:
  - Я чув, що вiн разом iз Дадлi Смiтом поїхав на пiвнiч. Кажуть, шериф округу Марiн нарештi вирiшив подiлитися вiдомостями щодо Енгелклiнгiв.
  Смiттяревi, в трубку:
  - У статтi йдеться, що вона бачила фотографiї.
  - Так, Уайт принiс їй кiлька знiмкiв iз позначками Бюро штату. Очевидно, не хотiв везти її до дiлянки та показувати нашi архiви. Принаймнi, приятеля Сьюзi вона не впiзнала. Якщо його справдi вбили у "Нiчнiй совi", ми його знайдемо - я вже доручив доку Лейману знайти зубну картку покiйника. То що привезти її сюди? Дати їй подивитися нашi фотоальбоми?
  - Так.
  Вiн вiдда" слухавку Фiску. Пiдходить Рей Пiнкер iз розграфленим папiрцем у руцi.
  - Престилфiопiн, капiтане. Дуже рiдкiсний експериментальний антипсихотичний засiб, що використову"ться для заспоко"ння буйних божевiльних. Нашiй подружцi його запровадив фахiвець - точно знав необхiдну дозу. Послухай, старий, ти б краще присiв, вигляд у тебе такий, наче тобi самому ось-ось знадобиться розтин!
  Професiонал. Петчетт - хiмiк за освiтою, займався фармацевтикою. Батько братiв Енгелклiнгiв - талановитий фармацевт, який розробляв антипсихотичнi засоби... За склом - повiя Бада Уайта, одна, бобiни магнiтофона крутяться марно.
  Ед входить до неї.
  - Знову ви? - каже Лiнн.
  - Абсолютно вiрно.
  - Чи збира"теся пред'явити менi звинувачення чи вiдпустити?
  - Нi те нi iнше. У нас iз вами ще шiстдесят вiсiм годин.
  - А ви не порушу"те моїх конституцiйних прав?
  - Заради такого випадку їх можна i порушити.
  - Якого "такого випадку"?
  - Не прикидайтеся дурницею. Пiрс Петчетт розповсюджу" порнографiю. Калiцтво на тiлi його вбитого "партнера" Сiда Хадженса вiдповiдають композицiям iз порнографiчних фотографiй. Один iз убитих у "Нiчнiй совi", мабуть, брав участь у змовi з метою поширення цi"ї порнографiї, а ваш приятель Бад Уайт приховав докази, що вказують на справжню особистiсть жертви. Вiн попросив вас дати свiдчення, i ви з'явилися сюди, накачана засобом, що нейтралiзу" дiю пентоталу. Це не на вашу користь, але якщо ви погодитеся з нами спiвпрацювати, вряту"те вiд великих непри"мностей не тiльки себе, але i Уайта.
  - Бад може сам про себе подбати. А ви жахливо вигляда"те. Яке у вас червоне обличчя!
  Ед сiда", вимика" магнiтофон.
  - Ви навiть не вiдчува"те пентотала, правда?
  - Почуваюся так, нiби випила чотири порцiї мартiнi. А вiд чотирьох мартiнi в головi у мене лише проясню"ться.
  - Петчетт надiслав вас сюди без адвоката, щоб виграти час. Вiн зна", що ви повиннi дати свiдчення у справi "Нiчної сови", i зна", що вiн у цiй справi щонайменше важливий свiдок. Особисто я не думаю, що вiн убивця. Але про рiзноманiтнi справи i справи Петчетта менi теж багато вiдомо. Тож сподiваюся на вашу спiвпрацю - цим ви допоможете не лише собi, а й йому.
  Лiнн, з посмiшкою:
  - Бад менi казав, що ви дуже розумнi.
  - А що вiн ще казав?
  - Що ви людина слабка i не проща"те тим, хто здогаду"ться про вашу слабкiсть. Що все життя прагнете перевершити свого батька.
  Гаразд, пропустимо.
  - Повернемося до мого розуму i до моїх здогадiв. Петчетт - фармацевт. Це ще необхiдно перевiрити, але я повнiстю впевнений, що вiн працював пiд керiвництвом Франца Енгелклiнга, фармаколога, який розробляв антипсихотичнi засоби - наприклад, подiбне до того, що ввiв вам Петчетт, щоб ви могли чинити опiр дiї пентотала. Енгелклiнг мав двох синiв: кiлька тижнiв тому вони обо" були вбитi в Пiвнiчнiй Калiфорнiї. Пiд час розслiдування "Нiчної сови" цi дво" зробили заяву, в якiй згадувався, зокрема, цитую: "солодкий папик", пiд керiвництвом якого перебувають, цитую: "висококласнi дiвчата за викликом". Очевидно, це Петчетт, i очевидний зв'язок Петчетта з торговцем порнографi"ю на iм'я Дюк Каткарт, ймовiрно, вбитим у "Нiчнiй совi". Очевидно, Петчетт замiшаний у цiй справi, а ви допомага"те йому уникнути непри"мностей.
  Лiнн, запалюючи:
  - Ви й справдi дуже розумнi.
  - Так. А ще я добрий детектив - навiть якщо доводиться мати справу з доказами п'ятирiчної давностi. Я знаю, що Петчет планував зайнятися шантажем разом з Хадженсом, знаю, як ви спалювали дось" в лiсi. Я читав зiзнання Вiнсеннса i знаю все про справи Петчетта, в тому числi i про Флер-де-Лiс.
  - Отже, ви зна"те, що Петчетт ма" iнформацiю, яка може занапастити Вiнсеннса?
  - Так. Але ми з окружним прокурором готовi приховати цю iнформацiю на користь збереження репутацiї полiцiї Лос-Анджелеса.
  Лiнн помiтно нерву": кида" сигарету, смика" в руках запальничку. Ед продовжу":
  - Цю гру вам iз Петчеттом не виграти. У мене дванадцять днiв, щоб вибратися з цi"ї колотнечi. Якщо менi це не вдасться, я надолужу сво" на побiчних звинуваченнях. А Петчетту їх можна пред'явити щонайменше дюжину. Повiрте, якщо я не розкрию цi"ї справи, то зроблю все, абсолютно все, щоб залишитися на конi!
  Лiнн дивиться на нього, широко розплющивши очi. Ед вiдповiда" їй злим поглядом.
  - Петчетт вас зробив, правда? Ким Ви були до зустрiчi з ним? Вуличне дiвчисько з провiнцiйної глухоманi.
  Петчетт навчив вас одягатися, навчив говорити, навчив думати. Не сперечаюся, результати вражаючi. Але я маю дванадцять днiв, щоб витягти сво" життя з лайна, i, якщо менi це не вдасться, я вiдiграюся на Петчеттi i на вас!
  Лiн натиска" кнопку магнiтофона.
  - Повiя Пiрса Петчетта да" свiдчення. Вас я не боюся, а Бада Уайта люблю - зараз люблю бiльше, нiж будь-коли. Я щаслива, що вiн зумiв приховати докази i перехитрити вас, i рада, що ви виявилися дурнем i не змогли гiдно оцiнити його. Ранiше я ревнувала його до Iнеса Сото, але тепер рада, що ця бiдна дiвчина зумiла вибрати з вас двох справжнього чоловiка!
  Ед натиска" кнопки "стерти", "стоп", "старт":
  - У нас ще шiстдесят сiм годин, i наступного разу я не буду з вами люб'язничати!
  У дверях з'явля"ться Клекнер iз папкою:
  - Капiтане, Вiнсеннс привiз цю жiнку, Леффертс. Нинi вони переглядають фотографiї. Вiнсеннс хотiв, щоб ви глянули на це.
  Ед виходить. У товстiй папцi - глянсовi порножурнали.
  Верхнi номери - гарнi хлопцi та дiвчата у барвистих костюмах вiддаються витонченому розпустi. У деяких голови вирiзанi, а потiм вкле"нi на мiсце Джек намагався впiзнати натурникiв. Фотографiї - справжнi витвори мистецтва, вони й приваблюють, i вiдштовхують - усе, як розповiдав Смiтт"рщик.
  Нижнi журнали - iз строгими чорними обкладинками. Понiвеченi тiла, потоки чорнильної кровi. Правильно: ось цей розпростертий на килимi хлопець з вiдiрваними руками i ногами - точнiсiнько Хадженс.
  Хадженс убив той, хто робив цi фотографiї.
  Ед вiдкрива" останнiй випуск - i застига" як укопаний.
  Гарненький хлопчик, оголений, з вiдiрваними руками - з ран двома струмками струму" чорнильна кров. Знайоме видовище, надто знайоме - але не у справi Хадженса. Ед квапливо горта" журнал - натика"ться на сфальцовану наклейку: розчленованi дiти, хлопчики та дiвчатка, химернi кривавi завитки на бiлому тлi.
  ВIН ЗНАЄ, ЩО ЦЕ.
  Ед кида"ться вниз, до архiву Вiддiлу вбивств, знаходить ящик: "1934". "Атертон, Лорен, множиннi судимостi". Три товстi папки: знiмки, зробленi самим професором Франкенштейном.
  Дiти одразу пiсля розчленування.
  Руки та ноги вiдокремленi вiд тел.
  Понiвеченi трупи на бiлому ващеному паперi.
  Потоки кровi - червоне на бiлому. Химернi кривавi вiзерунки - палець мачали в кров i обводили по контуру. Усi як у Хадженса. Все як на порнографiчних картинках.
  Ед захлопу" ящик, поспiхом притиснувши собi пальцi. Вибiга" з будiвлi, сiда" в машину i, увiмкнувши мигалку, мчить у Хенкок-парк.
  
  
  
  * * *
  
  
  В особняку у Престона Екслi вечiрка: на стоянцi повно машин, з рожевого саду позаду будинку долина" музика. Ед входить у вiтальню - i зупиня"ться, вражений.
  Книжковi шафи матерi зникли. На їхньому мiсцi - величезний макет: вся Пiвденна Калiфорнiя з пап'"-маше. Мiста, що пов'язують їх дороги, стрiлки по периметру - вказiвки на те, де пройдуть надсучаснi шосе Престона Екслi.
  Макет прекрасний - вигляд його змушу" Еда на мить забути про глянцевий бруд. Кораблi в порту Сан-Педро, гори Сан-Габрiель, навiть крихiтнi автомобiлi на асфальтi... Зримий трiумф Престона Екслi.
  Ед бере крихiтну машинку, веде її вiд океану до пагорбiв. За спиною - голос батька:
  - Я думав, ти зараз працю"ш у Пiвденному Централi.
  Ед оберта"ться:
  - Що?
  Престон, з посмiшкою:
  - Хiба тобi не треба виправдатись перед журналiстами?
  Чарiвнiсть розвiяна - перед очима знову постають знiмки Атертон.
  - Вибач, батьку, не розумiю, про що ти.
  Престон смi"ться:
  - Ми останнiм часом так рiдко бачимося, що забува"мо про ввiчливiсть.
  - Батьку, я...
  - Вибач. Я мав на увазi сьогоднiшн" iнтерв'ю Дадлi Смiта в Геральд. Вiн каже, що нове розслiдування буде зосереджено на Пiвденному мiстi, що ви шука"те iншу банду грабiжникiв-негрiв.
  - Нi не зовсiм.
  Престон кладе йому руку на плече.
  - Едмунд, менi не подоба"ться, як ти вигляда"ш. Вигляд у тебе зляканий. Ти зараз зовсiм не схожий на полiсмена. I сюди прийшов явно не для того, щоб привiтати мене iз закiнченням будiвництва.
  Тепла, надiйна рука на плечi.
  - Батьку, хто, крiм полiцейських, якi працювали над справою Атертона, бачив фотографiї його жертв?
  - Тепер моя черга вигукнути: Що? Ти про тi фотографiї, що пiдшитi до справи? Що я багато рокiв тому показував тобi та Томасу?
  - Так.
  - Про що ти говориш, синку?
  - Це докази, та докази закритi, їх нiколи не демонстрували нi публiцi, нi пресi. А тепер поясни...
  - Батьку, ми з'ясували, що "Нiчна сова" пов'язана з ще кiлькома серйозними злочинами, i негри до цього жодного стосунку не мають. Один iз цих злочинiв...
  - Едмунд, ти мене диву"ш. Поясни докази так, як я тебе вчив! У мене теж були такi справи...
  - Таких справ нi в кого ще не було! Я найкращий детектив у полiцiї Лос-Анджелеса, батьку, я кращий за тебе, i в мене нiколи ще не було такої справи!
  Престон опуска" на плечi обидвi руки. Тепер Ед не вiдчува" нi тепла, нi надiйностi - лише вага. Плечi нiмiють.
  - Вибач, але це правда. Я виявив, що одне вбивство п'ятирiчної давностi безпосередньо пов'язане з "нiчною совою". Убитий був понiвечений так само, як жертви Лорена Атертона. I такi самi калiцтва, тiльки фальшивi - пiдмальованi червоним чорнилом, - я виявив на порнографiчних знiмках, також пов'язаних зi справою "Нiчної сови". А це може означати одне з двох: або хтось бачив фотографiї Атертона i запозичив у нього iдею, або в тридцять четвертому ти вiдправив у газову камеру не ту людину.
  Престон, абсолютно спокiйно:
  - У винностi Лорена Атертона сумнiватися неможливо. Вiн у всьому зiзнався, його викрили свiдки. Фотографiї ви бачили з Томасом, бiльше нiхто. Не думаю, що вони взагалi колись залишали архiв Вiддiлу вбивств. Якщо припустити, що вбивця - полiцейський (що менi зда"ться нiсенiтницею), залиша"ться припустити, що Атертон показував комусь фотографiї до арешту. Ти, Едмунде, прославився вбивством трьох невинних, але я такої помилки не робив. I думай, перш нiж пiдвищувати голос на батька.
  Ед вiдступа", зачiпа" модель - секцiя фрiвею пада" на пiдлогу.
  - Вибач, батько. Я втомився змагатися з тобою, втомився доводити тобi, що я не гiрший за Томаса. Тепер я хочу попросити тебе допомоги. Батьку, чи все я знаю про справу Атертона?
  - Вибачення приймаються. Так, Едмунде, ти зна"ш усе, що треба знати. Ми з Артом стiльки разiв розповiдали тобi про цю справу на наших "семiнарах", що, думаю, ти вивчив її не гiрше за мене.
  - Атертон мав друзiв? Знайомi?
  Престон хита" головою.
  - Нi нi та нi. Типовий психопат-одинак.
  Глибоко зiтхнувши:
  - Менi треба поговорити з Ре"м Дiтерлiнгом.
  - Навiщо? Тому що вiд рук Атертона загинула дитина, яка знiмалася в нiй фiльмах?
  - Нi. Тому що один iз свiдкiв у справi "Нiчної сови", як з'ясувалося, знайомий iз Дiтерлiнгом.
  - I давно вони познайомились?
  - Близько тридцяти рокiв тому.
  - Як звати цю людину?
  - Пiрс Петчетт.
  Престон, знизавши плечима:
  - Нiколи про нього не чув. I менi не хотiлося б, щоб ти турбував Реймонда розпитуваннями. Знайомство тридцятирiчної давностi - не причина турбувати людину, яка займа" таке становище, як Рей Дiтерлiнг. Якщо хочеш, я запитаю Рея про цю людину i передам тобi його вiдповiдь. Цього достатньо?
  Ед дивиться на макет. Величезний Лос-Анджелес, немов павутинням обплутаний з усiх бокiв дорогами Престону
  Екслi, - ця картина зачарову". Руки батька на плечах знову стають м'якими, лагiдними.
  - Сину, ти давно i повнiстю заслужив мою повагу. Зараз тобi добряче дiста"ться, але трима"шся гiдно. Однак подумай ось про що. Саме справа "Нiчної сови" дала стартовий поштовх твоїй кар'"рi, саме перегляд справи "Нiчної сови" допоможе тобi не скотитися вниз. Побiчнi злочини, якими б цiкавими вони не були самi по собi, можуть вiдволiкти тебе вiд твого головного завдання i, отже, зруйнувати твою кар'"ру. Будь ласка, пам'ятай про це.
  Ед накрива" руки батька своїми.
  - Пам'ятаю, тату. Але ще пам'ятаю про абсолютну справедливiсть.
  
  
  РОЗДIЛ П'ЯТЬДЕСЯТ П'ЯТИЙ
  
  
  Обидва мiсця злочину - друкарня та квартира по сусiдству - опечатанi. Шериф округу Марiн, товстун на прiзвище Хетчер, мовчить. Мiсцевий експерт трiщить без угаву.
  Мiсце злочину No1: задня кiмната у друкарнi "Швидкий Боб". Слухаючи експерта, Бад не зводить очей iз Дада. Згаду" його розповiдь: Ти його мало не вбив, i нам довелося тебе вiдтягувати. Вибач, що били по головi - iнакше з тобою було не впоратися. А Хiнтон, як з'ясувалося, пов'язаний iз дуже серйозними людьми... Але я тобi про все розповiм свого часу".
  Наполягати Бад не став - адже вiн не зна", що про нього вiдомо Даду.
  Лiнн зараз на допитi.
  Екслi дав йому ляпас, i Бад не змiг вiдповiсти. Експерт вказу" на перекинутi полицi: - Як ви бачили, у переднiй кiмнатi все гаразд, там злочинець нiчого не торкнувся. Тут ми знайшли сигаретнi недопалки двох марок - мабуть, брати Енгелклiнг заробилися допiзна. Припустимо, що злочинець вiдчинив вiдмичкою вхiднi дверi, прокрався сюди i застав Енгелклiнгiв зненацька. Наше припущення пiдтверджують слiди на ручцi дверей - вiдбитки пальцiв у рукавичцi. Вiн входить, змушу" наших двох братикiв вiдкрити цi шафи, але не знаходить те, що шукав. Розлютившись, скида" полицi на пiдлогу. Вiдбитки пальцiв у рукавичках на четвертiй полицi вказують, що вбивця - середнього зросту та правша. На його вимогу брати вiдкривають усi ящики: вiдбитки пальцiв змащенi, мабуть, у Пiта i Бакса на той момент уже вiд страху тремтiли руки. Але й тут злочинець, мабуть, не знайшов шуканого i змусив братiв вiдвести його до себе на квартиру. Це через дорогу - слiдуйте за мною, джентльмени.
  Усi четверо виходять, переходять через дорогу. Експерт несе iз собою лiхтарик. Бад трима"ться позаду.
  Лiнн запевняла його, що зможе протистояти сироватцi правди. Що для цього достатньо включити мозок.
  Дад, як i ранiше, твердить, що вбивцi - негритянська банда, але щось пiдказу" Баду, що сам вiн у це не вiрить.
  Експерт каже:
  - Як бачите, дорiжка, що веде до будинку, вкрита брудом. Того ранку, коли були виявленi тiла, нашi хлопцi виявили та сфотографували три ланцюжки слiдiв, на жаль надто неглибокi та змащенi, щоб зняти злiпки. Дво" людей йшли поруч, третя - позаду них. Очевидно, вiв їх пiд дулом револьвера.
  Пiдходять до бунгало. Дадлi незвичайно мовчазний - вiн i в лiтаку майже не розкривав рота.
  Як розiграти свої карти? - дума" Бад. - Скелет у пiдвалi - як звернути його проти Екслi?"
  Дверi закле"нi жовтою стрiчкою. Хетчер її знiма". Експерт вiдчиня" дверi своїм ключем. Усерединi свiтиться свiтло. Бад входить першим.
  У квартирi - безлад, ретельно зафiксований i збережений полiцi"ю.
  На килимi вiд стiни до стiни - плями кровi, кожна обведена крейдою. Склянi бульбашки, безладно розкиданi по пiдлозi, також обведенi, упакованi в прозорi пакети. Фотонегативи - десятки фотонегативiв, потрiсканих, з'їдених чи то вогнем, чи якоюсь кислотою. Стiльцi перевернутi, шафа вiдчинена, оббивка на диванi розiрвана, з-пiд неї стирчить найцiкавiше - порожнiй полiетиленовий пакет з ярликом "героїн".
  Експерт продовжу" розповiдь:
  - У бульбашках - хiмiкати, упiзнанi як антипсихотичнi препарати. Негативи здебiльшого цiлком зiпсованi, проте нам вдалося встановити, що принаймнi бiльшiсть iз них - порнографiчнi знiмки. Вони знищувалися за допомогою хiмiкалiй, взятих з холодильника на кухнi: брати зберiгали цiлий набiр хiмiчних розчинникiв. Моя гiпотеза така: ми зна"мо, що перед смертю Пiтера та Бакстера Енгелклiнгiв катували. Можливо, вбивця показував їм кожен негатив окремо, ставив запитання, потiм знищував негатив. Що вiн шукав? Цього ми не зна"мо. Можливо, намагався впiзнати натурникiв. До речi, пiд кушеткою ми знайшли збiльшувальне скло. Тепер звернiть увагу на пакет iз написом "героїн": вмiст його, зрозумiло, замкнений у надiйному мiсцi. У диваннiй подушцi зберiгалося в цiлому чотири таких пакети. Цiлий стан - який убивця чомусь не забрав.
  У кухнi бардак ще гiрший: холодильник вiдчинять, розкиданi бульбашки та пляшечки з хiмiчними символами. У раковинi складено гiркою щось на кшталт друкованих форм.
  Експерт обводить розгром рукою:
  - Ще одна гiпотеза, джентльмени. У мо"му звiтi про стан мiсця злочину я перерахував щонайменше двадцять шiсть хiмiчних препаратiв, знайдених у примiщеннi.
  Злочинець катував Пiта та Бакса Енгелклiнгiв незвичайним способом - наносячи на шкiру рiзнi хiмiкалiї. Вiн повинен був знати, якi саме препарати мають обпалюючу дiю. А оскiльки йому випадало вибирати з того, що було пiд рукою, я б припустив у цi"ї людини медичну, хiмiчну або, принаймнi, iнженерну освiту. Тепер - до спальнi.
  ПЕТЧЕТТ, миготить у головi у Бада.
  Краплi кровi на пiдлозi вказують шлях до спальнi. Маленька кiмнатка - дванадцять на дванадцять футiв - перетворилася на м'ясницьку.
  Крейдянi контури двох тiл: одне - на лiжку, iнше - на пiдлозi. Плями засохлої кровi. На стовпчиках лiжка зав'язана мотузка для бiлизни. Ще кiлька зiпсованих негативiв. На пiдлозi та на лiжку - кiлька крейдяних гурткiв. У стiнi дiрка вiд кулi.
  Експерт:
  - Усi негативи ми перевiрили на вiдбитки пальцiв: лише брати Енгелклiнги та руки у рукавичках. Пiсля перевiрки розташували їх усi на вихiдних мiсцях. Очевидно, тортури та подальшi вбивства сталися саме у спальнi. Ось цi маленькi кола на пiдлозi та на лiжку вiдзначають розташування шкiри та м'язової тканини Енгелклiнгiв, що вiдокремилася вiд тiла внаслiдок дiї хiмiкатiв. Якщо ви придивитеся до пiдлоги, то помiтите подекуди на паркетi плями - теж дiя розчинникiв. У кожного з братiв вистрiлили двiчi з револьвера тридцять восьмого калiбру з глушником. Про використання глушника свiдчать як слiди на гiльзах, i те, що сусiди не чули пострiлiв. Отвiр вiд кулi на стiнi - по сутi "дине, що вказу" на вбивцю. Картина подiї така. Бакс Енгелклiнг якимось чином звiльнився вiд пут, заволодiв збро"ю, вистрiлив у вбивцю i поранив її. Потiм убивця вiдiбрав у нього револьвер i застрелив Бакса. На пулi, витягнутiй зi стiни, знайдено мiкроскопiчнi частинки кровi та м'язової тканини, а також волосся з руки. Тканина належить бiлому чоловiковi, кров групи 0+, волосся сиве. В обох Енгелклiнгiв кров групи АВ - так що, очевидно, вбивця був поранений. Однак, судячи з того, що, застреливши братiв, вiн знайшов у собi сили знищити негативи, що залишилися (звернiть увагу на кривавий слiд, що веде у вiтальню) i пiти своїм ходом, поранення було легке. У колекторi трохи далi вулицею бригада лейтенанта Хетчера виявила рушник, вимазаний кров'ю групи 0+: очевидно, ним вiн перетяг рану. А ось моя остання гiпотеза: не знаю, хто такий цей виродок, але вбивство явно вчинено через негативи.
  - Загалом результат нульовий, - пода" голос Хетчер. - Десять разiв усе перевiрили та перевiряли ще раз - жодних свiдкiв. У братiв - жодного друга чи знайомого, який мав би щось з'ясувати. Ми зателефонували до полiклiнiки, приватних лiкарiв, станцiї невiдкладної допомоги, аеропорти, вокзали, питали, чи не з'являвся десь поранений - нiчого. Якщо у братiв i була записна книжка, вбивця забрав її з собою. Нiхто нiчого не бачив, нiхто нiчого не чув. Як вiрно помiтив мiй учений друг, судячи з усього, вбивство ско"но через негативи - а це може (наголошую - лише "може") означати, що наша справа пов'язана з цi"ю вашою "нiчною совою". Адже там був якийсь порнографiчний слiд, правда?
  Дадлi:
  - Мабуть, була така гiпотеза, але потiм вона не пiдтвердилася.
  - Але зараз у газетах пишуть, що ви перегляда"те справу.
  - Абсолютно вiрно.
  - Капiтане, я перепрошую за те, що не вiдразу подiлився з вами iнформацi"ю. Давайте про це забудемо. Скажiть, чи " у вас щось, що могло допомогти нам у розслiдуваннi?
  Дадлi, з посмiшкою:
  - Шеф Паркер доручив менi отримати копiю ваших матерiалiв для вивчення. Вiн сказано також, що якщо ми знайдемо зв'язок з нашими вбивствами, то надамо у ваше розпорядження стенографiчний запис показань братiв Енгелклiнгiв у квiтнi 53-го.
  - Що означа" "якщо знайдемо зв'язок"? Їхнi свiдчення стосувалися порнографiї, а наше вбивство явно пов'язане з нею!
  Дадлi, клацаючи запальничкою:
  - Не обов'язково. Можливо, i з героїном.
  Хетчер пирха":
  - Капiтане, якби братiв прикiнчили через героїна, то, мабуть, убивця забрав би його з собою!
  - Ми нiчого не зна"мо про вбивцю. Можливо, вiн просто психопат i через невiдомi причини негативи викликали в ньому психопатичну реакцiю. А ось героїнова тема, правду кажучи, мене зацiкавила. Чи " якiсь свiдчення про те, що брати його виробляли чи ним торгували?
  Хетчер мота" головою.
  - Жодного. Так чи iнакше, гадаю, для нашої справи це не ма" значення. Пiд час перегляду "Нiчної сови" вiдкрилося щось пов'язане з порнографi"ю?
  - Нема" поки нема". Я зв'яжусь з вами пiсля того, як вивчу вашi матерiали.
  Хетчер - вiн готовий вибухнути:
  - Капiтане, ви приїхали до нас, ми надали у ваше розпорядження важливу iнформацiю - i нiчого за це не отрима"мо?
  - Я приїхав сюди на прохання шефа Паркера. Вiн запевнив мене, що ваша готовнiсть спiвпрацювати буде належним чином винагороджена.
  - Дуже дякую вам за таку милiсть!
  Ситуацiя загострю"ться. Дадлi розтягу" губи в найширшiй посмiшцi. Бад виходить на тротуар, до взятого напрокат автомобiля - наближа"ться скандал, i йому хочеться бути подалi вiд цього.
  Дадлi спуска"ться з ганку, Хетчер та експерт замикають дверi. Бад тихо каже Дадлi:
  - Босс, останнiми днями я тебе не розумiю.
  - Що саме тебе бентежить, синку?
  - Наприклад, учорашнiй вечiр. Хiнтон.
  Дадлi смi"ться:
  - Синку, вчора ввечерi ти перевершив самого себе! Нiби помолодшав рокiв на десять! Твоя стараннiсть мене надзвичайно порадувала, синку, i остаточно переконала, що ти годишся для того завдання, яке я маю намiр доручити тобi днями.
  - Що за завдання?
  - Про все дiзна"шся свого часу.
  - А що з Хiнтон?
  - Ми його вiдпустили. Ти його мiцно налякав. Вiн пообiцяв поводитися пристойно, i, зна"ш, я йому повiрив.
  - А про що ви його допитували?
  - Сину, у тебе - свої секрети, у мене - свої. Не турбуйся, свого часу ти все дiзна"шся.
  По спинi у Бада проходить холодне тремтiння.
  - Щось менi треба знати зараз. Чого ми хочемо вiд справи "Нiчної сови"? Дай менi вiдповiдь, бос.
  - Едмунд Екслi, синку. Ось хто нам потрiбний - i тобi, i менi.
  - Що?! - Тепер вiн по-справжньому наляканий.
  - Едмунд Дженнiнгс Екслi. З самого "Кривавого Рiздва" ма"ш одну мету - помститися Еду Екслi. Заради цього ти живеш та диха"ш. Заради цього ти прихову"ш дещо вiд мене, свого вчителя. Я люблю i поважаю тебе, синку, i не вимагаю, щоби ти розкривав менi свої секрети. Але й не вимагай вiд мене повної вiдвертостi. Потерпи дванадцять днiв - i, обiцяю, ти побачиш, як Екслi полетить у прiрву.
  - Що ти... - голосом маленького хлопчика.
  - Ти завжди його ненавидiв, синку, i тому не мiг неупереджено його оцiнити. Як людина Екслi трохи стоїть, але як детектив йому нема" рiвних. Господь менi свiдок, я глибоко зневажаю цю людину - але зараз вона нам потрiбна. Потрiбний, щоб розкрити справу "Нiчної сови". Тепер ти розумi"ш, чому я не хочу дiлитися з тобою всiм, що я знаю?
  Тремтiння вгамову"ться.
  - Поясни менi, чорт забирай, що я повинен робити, - i справа з кiнцем!
  Дадлi смi"ться. Потiм, посмiхаючись:
  - Поки що - тiльки слухати, синку. Я дiзнався, що у травнi цього року Тад Грiн ма" намiр вийти у вiдставку та перейти на службу до прикордонного патруля. Новим шефом детективiв стану або я, або Едмунд Екслi. Екслi ось-ось отрима" iнспектора - це нада" йому перевагу. Крiм того, вiн улюбленець Паркера. Я збираюся використовувати нашi секрети, щоб розкрити справу "Нiчної сови", затвердити свої лiдерськi позицiї, а заразом знищити Екслi. Помер свою цiкавiсть ще на кiлька днiв, синку, - i я обiцяю тобi розкiшну помсту.
  Що вибрати? Разом з Екслi чи разом iз Дадлi проти Екслi?
  Краще бути над сутичкою.
  Але Екслi йому щось обiцяв. Наведення, яке допоможе знайти вбивцю повiй...
  - Бос, що ви можете менi запропонувати?
  - Як, одного падiння Екслi тобi мало?
  - Мало.
  - Але ти обiця"ш менi повну вiдвертiсть? Я отримаю все - не тiльки те, що ти розповiв Екслi, а й те, що вiд нього приховав?
  Господи, що йому вiдомо?!
  - Згоден.
  Розкотисте "хо-хо-хо".
  - Бачу, синку, торгуватись ти вмi"ш! Добре, ось тобi мо" слово: ставши шефом детективiв, я почну розслiдування з багатьох аналогiчних випадкiв убивств повiй у рiзних юрисдикцiях. Задоволений?
  Бад простяга" йому руку:
  - Домовилися.
  Дадлi:
  - А поки тримайся подалi вiд Екслi та готуйся до наступного рейду до мотелю "Вiкторiя". Через день-два я з тобою зв'яжусь.
  - Вiзьми машину. У мене " ще одна справа у Фрiско.
  
  
  
  * * *
  
  
  Викинувши сорок баксiв на таксi, Бад мчить до Золотих Ворiт. Його переповню" радiсть: угода з Екслi дозволила йому вижити - угода з Дадом дозволить перемогти! У Екслi iнформацiя i Смiтник Джек у кишенi, у Дадлi - iнтуїцiя та дар прораховувати ситуацiю на сто ходiв. Вiн збрехав Дадлi, щоб знищити Екслi - через п'ять рокiв треба платити за боргами: брехня прощена, Два полiцейськi - одна мета. За вiкном ся" вогнями Сан-Франциско; у вухах звучить голос Дадлi: "Едмунд Дженнiнгс Екслi". Мурашки по шкiрi вiд того, як вiн сказав iм'я їхнього спiльного ворога.
  Проїхавши мiст, зупиня"ться бiля телефону-автомата, набира" номер Лiнн. Десять дзвiнкiв - нема" вiдповiдi. Десять хвилин на десяту. Дивно - вона вже мала повернутися з Бюро.
  Через все мiсто в бюро полiцiї Сан-Франциско. Бiля дверей Бюро Бад начеплю" жетон, заходить.
  Вiддiл з розслiдування вбивств на третьому поверсi - Бад кориться стрiльцям-покажчикам на стiнах. Скрипучi сходи, простора чергува. Дво" з нiчної змiни заправляються кавою.
  Помiтивши чужинця, встають, пiдходять до нього. Той, що молодший, розгляда" жетон:
  - Iз Лос-Анджелеса? Чим допомогти?
  Бад простяга" посвiдчення.
  - Мене цiкавить нерозкрите вбивство повiї, п'ятдесят шостий рiк. У нас сталося аналогiчне вбивство - хотiлося б подивитись на вашi матерiали.
  - Капiтана зараз нема", може, вранцi зайдеш?
  Той, що старший, дивиться на його посвiдчення:
  - Це не ти той хлопець, що шука" манiяка? Капiтан нам про тебе розповiдав: каже, ти справжня скалка в дупi. Що, кажеш, ще одне вбивство?
  - Так. У Лос-Анджелесi минулого тижня. Лiнетт Еллен Кендрiк. Хлопцi, дайте менi глянути на справу. Десять хвилин - i ви мене бiльше не побачите.
  Молодий:
  - А капiтановi ми що скажемо? Якби вiн хотiв, щоб ти читав нашi справи, то надiслав би тобi запрошення!
  Той, що старший:
  - Капiтан наш, правду кажучи, мудак яких мало. Як звали жертву, коли загинула?
  - Крiссi Вiрджинiя Ренфро, 16 липня 1956 року.
  - Ось що я тобi скажу, друже. На цьому ж поверсi, за рогом - архiв. Iдеш туди. Знаходиш шафу "Нерозкритi, 1956 рiк", дивишся букву Р. Нiчого з собою не береш. За десять хвилин звiдси зника"ш. Все зрозумiв?
  - Зрозумiв. Дякую.
  
  
  
  * * *
  
  
  Звiт про розтин, фотографiї: рванi рани, мiсиво замiсть обличчя, на вилицях - вiдбитки перснiв. Тiло знайдено у квартирi Крiссi, навпроти готелю "Сент-Френсiс".
  Стандартнi звiти про перевiрку звичайних пiдозрюваних: мiсцевих збоченцiв беруть в обiг, допитують, вiдпускають за вiдсутнiстю доказiв. Фетишисти, садисти, нюхачi, ґвалтiвники. Сутенер Крiссi - дохлий номер: пiд час вбивства сидiв у мiсцевiй в'язницi. Постiйнi клi"нти - у всiх алiбi. Жодних збiгiв з iншими справами.
  Шiсть сторiнок марної iнформацiї - i раптом просвiт:
  16 липня 1956 року: коридорний iз "Сент-Френсiс" вiдвiдав концерт Спейда Кулi у готелi "Лассо". Виходячи з готелю пiсля концерту, бачив, як Крiссi, хитаючись - "нiби пiд кайфом", - брела до себе в номер.
  Бад замислю"ться.
  Минулого тижня в Лос-Анджелесi вбито Лiнетта Еллена Кендрiка. Ламар Хiнтон розповiв, що Дуайт Жiлетт, екс-сутенер Кетi Джануей. постачав дiвчат на вечiрки Спейда Кулi. Спейд - "закiнчений наркош, жити не може без опiуму". Пiд час останнього вбивства Спейд був у Лос-Анджелесi, грав у клубi "Ель-Ранчо" на Стрiп - всього за милю вiд квартири Лiнетт.
  Арештiв у Спейда нема". Вiн член добровiльної дружини шерифа Бiскейлуза, туди iз судимiстю не беруть. Зрозумiло, що все це чистої води пiар... А коли Спейда не заарештовували, групу його кровi взяти нема звiдки. Хiба що якщо...
  Бад поверта"ться до звiту коронера, горта" сторiнки, знаходить графу "Вмiст шлунка". "Недопереваренi залишки їжi, сперма, велика кiлькiсть опiуму, прийнятого всередину, - результат пiдтверджу"ться залишками опiумної смоли на зубах".
  Бад готовий стрибати вiд захоплення. Нарештi слiд! Але таку справу поодинцi не перевернеш. Вiд Екслi вiн зараз хова"ться Дадлi це просто не цiкаво. I раптом приходить iдея: Еллiс Лоу обожню" злочини на сексуальному ґрунтi.
  Ось хто стане його напарником! Бад кида"ться до телефону.
  
  
  Роздiл п'ятдесят шостий
  
  
  Хiльда Леффертс тиця" пальцем у фотографiю.
  - Ось вiн! Ось це друг Сьюзен Ненсi. А тепер ви вiдвезете мене додому?
  В яблучко! Невисокий, щiльний, i справдi дуже нагаду" Дюка Каткарта. Дiн (другого iменi нема") Ван Гельдер, чоловiк, бiлий, дата народження: 4/3/1921, зрiст: 5 футiв 8 дюймiв, вага: 178 фунтiв, очi блакитнi, волосся каштанове. Одна судимiсть: збройне пограбування, вiд десяти до дванадцятої, червень сорок другого. Вийшов iз Фолсома у червнi п'ятдесят другого - мiнiмальний термiн вiдсидiв повнiстю. Бiльше арештiв не було. Схоже, Бад Уайт ма" рацiю: саме цей хлопець загинув у "Нiчнiй совi".
  Хiльда:
  - Так-так, точно, Дiн. Сьюзен Ненсi назвала його "Дiн", а вiн вiдповiв: "Нi, звикай називати мене Дюком".
  - Ви впевненi? - Запиту" Джек.
  - Впевнена? Господи боже мiй, зрозумiло, певна! Я тут битих шiсть годин просидiла, розглядаючи фотографiї якихось бандитiв, i ви мене ще пита"те, чи я впевнена! Якби я хотiла збрехати, збрехала б давним-давно! Прошу вас, офiцере: спочатку ви знаходите у мене в пiдполi труп, тепер цi фотографiї... Може, ви нарештi вiдпустите мене додому?
  Джек мовчки хита" головою. Звiдки Ван Гельдер дiзнався про проект Каткарта? Енгелклiнги - Мiккi Коен - в'язниця ... Знiма" трубку, набира" 0.
  - Оператор слуха".
  - Оператор, це полiцiя, термiново. Менi необхiдно поговорити з кимось iз адмiнiстрацiї федеральної в'язницi Мак-Нiл, Паджет-Саунд, Вашингтон.
  - Зрозумiло. Ваше iм'я?
  - Сержант Вiнсеннс, полiцiя Лос-Анджелеса. Скажiть, що йдеться про вбивство.
  - Зрозумiло. Зна"те, зв'язок iз Вашингтоном зараз не дуже...
  - Чорт забирай! Мiй номер Медiсон - 60042. Чекаю.
  - Добре, сер, постараюсь туди додзвонитися.
  Джек вiша" слухавку. Дивиться на годинник, вважа" секунди. Мина" сорок секунд: дзззинь, дзззинь!
  - Вiнсеннс!
  - З вами говорить Кейхiлл, помiчник начальника в'язницi Мак-Нiл. Кажете, це пов'язано iз вбивством?
  Хiльда Леффертс скривджено наду" губи. Джек вiдверта"ться.
  - Так. Менi потрiбна вiдповiдь на одне питання. Олiвець та папiр у вас "?
  - Звичайно.
  - Так ось. Я хочу знати, чи в списку вiдвiдувачiв в'язницi в перiод з лютого по квiтень 1953 року бiлий чоловiк на iм'я Дiн Ван Гельдер - прiзвище пишеться у два слова. Все, що менi потрiбно, - так чи нi i прiзвище людини, яку вiн навiшав.
  Зiтхання.
  - Гаразд, зачекайте. Це може зайняти чимало часу.
  Джек чека", рахуючи хвилини, - мина" дванадцять з половиною хвилин.
  - Вiдповiдь позитивна. Дiн Ван Гельдер, дата народження 4/3/1921, вiдвiдував ув'язненого Девiда Голдмана тричi: 27 березня, 1 квiтня та 3 квiтня п'ятдесят третього року. Голдман перебував у в'язницi за звинуваченням у приховуваннi доходiв. Ви, можливо, чули...
  Девi Г. - помiчник Мiккi Коена. Останнiй вiзит Ван Гельдера - за два тижнi до "Нiчної сови", саме в той час, коли брати Енгелклiнги повiдомили про свiй план Мiккi Коену. Тюремник каже ще щось, але Джек вiша" слухавку. Схоже, справа "Нiчної сови" нарештi зрушила з мертвої точки.
  
  
  Роздiл п'ятдесят сьомий
  
  
  Ед везе Лiнн Брекен додому. Спочатку вона вiдмовлялася, але вiн швидко наполяг на сво"му: цiлий день допитiв, пентотал, засiб проти пентоталу - все це вимотало її до краю. Однак Лiнн не зламалася: так i не розповiла про Пiрса Петчетта нiчого, крiм найочевиднiшого i найбезпечнiшого. Так, вiн сутенер, вона працювала на нього, але вiн чудова людина, до своїх дiвчат ставиться по-батькiвському, а якщо полiцiя висуне проти нього звинувачення (цього вона вже не говорила - Ед додумав сам), адвокати вiд цього звинувачення каменю на каменi не залишать. Перший день вiдновленої "Нiчної сови" - чисте божевiлля: Дадлi Смiт у Гейтсвiллi, його гончаки трясуть Пiвденне мiсто, Вiнсеннс знайшов у пiдвалi тiло, впiзнав Ван Гельдера, встановив його зв'язок iз Девi Голдманом. Статейка у "Версiї" - справа рук Бада Уайта, а сам вiн змився - яким же дурнем треба було бути, щоб хоч на мить йому повiрити! Що ж, Ед упора"ться. Вiн професiонал - а робота детектива в тому й поляга", щоб отримувати з хаосу логiку та порядок.
  I все-таки йому не да" спокою справа Атертона. I вiдчуття - вiдчуття поки що тiльки iнтуїтивне, але дуже сильне - що "Нiчна сова" - лише пiна на поверхнi, що в глибинi цi"ї справи кри"ться щось куди страшнiше...
  Але поки що про це думати не варто. Його завдання зараз - розколоти Брекен та Петчетта.
  Лiнн курить, випускаючи кiльця диму у вiкно.
  - За два квартали лiворуч. Там можете зупинитися, я живу прямо за рогом.
  Ед пригальмову".
  - Останн" запитання. За вашими словами в Бюро, ви знали про те, що Петчетт i Сiд Хадженс мали намiр спiльно займатися шантажем.
  - Не пригадаю, щоб я робила таку заяву.
  - Про це сказав я, i ви не сперечалися.
  - Мабуть, просто пропустила повз вуха. Я втомилася i була роздратована.
  - У всякому разi, заперечувати ви не стали. Джек Вiнсеннс, який дав письмовi свiдчення пiд присягою, стверджу" те саме.
  - Можливо, вiн бреше. Адже йому подоба"ться драматизувати подiї. Вам не зда"ться, що в ньому " щось вiд актора?
  - Мабуть, - вiдповiда" Ед.
  - I ви вважа"те, чи йому варто довiряти?
  Екслi, удавано-сумно:
  - Не знаю. Джек - слабке мiсце у моїх розрахунках.
  - Розумiю. Мiстере Екслi, ви мене заарешту"те?
  - Починаю пiдозрювати, що це буде марно. Що сказав вам Уайт, коли просив вас пройти допит?
  - Просто попросив, щоб я розповiла все як ". Ви показали йому свiдчення Вiнсенса?
  Варто сказати правду - нехай вiдчу" йому подяку.
  - Нi.
  - От i добре, бо там напевно одна брехня. Чому ж ви не показали?
  - Бад як детектив трохи стоїть. Що менше вiн зна", то краще. Крiм того, його патрону" мiй суперник, i менi не хотiлося б витоку iнформацiї.
  - Ви говорите про Дадлi Смiта?
  - Так. А ви зна"те його?
  - Особисто - нi, але Бад багато про нього розповiда". У мене таке враження, що вiн його боїться, а це означа", що цей Дадлi справдi небезпечна людина.
  - Дадлi дуже хитрий - справжнiй диявол. Але як професiонал я кращий за нього. Послухайте вже пiзно.
  - Хочете зайти до мене, випити?
  - Спочатку плювали в обличчя, а тепер запрошу"те до себе додому?
  - Ну, з огляду на обставини...
  Вiн мимоволi усмiха"ться у вiдповiдь.
  - Гаразд, з огляду на обставини - згоден.
  Лiнн виходить iз машини. Iде на високих пiдборах легко, нiби пливе над землею, нiби й не було цього жахливого дня. Вводить його до себе до хати, запалю" свiтло.
  Ед огляда"ться. Витончена, зi смаком обставлена вiтальня, картини на стiнах. Лiнн скида" туфлi i розлива" брендi двома келихами. Ед сiда" на обтягнутий оксамитом диван.
  Лiнн сiда" поряд. Ед вiдпива" брендi, Лiнн зволiка", зiгрiваючи келих у долонях.
  - Зна"те, чому я запросила вас зайти?
  - Навряд чи сподiва"тесь мене спокусити - ви надто розумнi. Думаю, вам просто цiкаво, що я за людину.
  - Бад ненавидить вас найсильнiше на свiтi. Сильнiше, нiж мене любить. I тепер я починаю розумiти, чому.
  - Менi не хочеться знати вашу думку.
  - Я збиралася сказати комплiмент.
  - Iншим разом, добре?
  - Гаразд, тодi змiнимо тему. Як Iнес Сото пережива" скандал iз "Нiчною совою"? Її iм'я зараз трiплють у всiх газетах.
  - Тяжко пережива"... Не хочу про неї говорити.
  - Вас бентежить, що я стiльки про вас знаю, а ви про мене - нiчого.
  Клин клином.
  - У мене " свiдчення Вiнсенса.
  - Пiдозрюю, що ви не надто йому вiрите.
  А тепер Ед змiнить тему.
  - Ви згадували, що Петчетт фiнансував раннi фiльми Реймонда Дiтерлiнга. Чи не розповiсте про це детальнiше?
  - Навiщо? Тому що Дiтерлiнг - друг вашого батька? Здогадуюсь, як нелегко часом бути сином знаменитостi.
  Удар пiд дих, нанесений твердою та впевненою рукою.
  - Просто запитую.
  Лiнн знизу" плечима:
  - Пiрс якось мимохiть згадував про це кiлька рокiв тому.
  Телефону" телефон, але Лiнн не знiма" слухавку.
  - Ви, схоже, не хочете говорити про Джека Вiнсенса.
  - А ви, мабуть, хочете.
  - Останнiм часом вiн зовсiм не з'явля"ться у новинах.
  - Тому що вiн спустив в унiтаз усе, що мав. I "Жетон Честi", i дружбу з Мiллером Стентоном. I вбивство Сiда Хадженса не надто допомогло його кар'"рi - адже в основному сво"ю популярнiстю Вiнсеннс був завдячу" саме репортажам у "Строго секретно".
  Лiнн, вiдпиваючи брендi:
  - Ви його недолюблю"те.
  - Мабуть, недолюблюю. Але в його свiдченнях вiрю беззастережно. Як i тому, що у Петчетта збереглися копiї всiх секретних матерiалiв Сiда Хадженса, у тому числi копiя дось" на самого Вiнсеннса. Визнайте це та полегшiть собi життя.
  Якщо вона розколеться, то зараз.
  - Визнати це я не можу, i наступного разу ми розмовлятимемо у присутностi мого адвоката. Але можу розповiсти вам, що, на мою думку, може мiститися в цьому дось".
  Нарештi!
  - I що ж?
  - Гадаю, ця iсторiя сталася 1947 року. Вiнсеннс брав участь у перестрiлцi на пляжi. Перебуваючи пiд дi"ю наркотикiв, вiн застрелив двох безневинних громадян, чоловiка та дружину. У мого джерела " пiдтвердження: свiдчення санiтара у лiкарнi, куди привезли пораненого Вiнсеннса, i свiдчення лiкаря, який опрацював його рани. Аналiз кровi, що свiдчить про наявнiсть наркотикiв в органiзмi. Показання свiдкiв злочину, якi не заявили про це до полiцiї. Капiтане, ви готовi приховати цю iнформацiю, щоб захистити свого колегу-полiцейського?
  "Малiбу Рандеву" - славний подвиг Смiттяра Джека ... Знову телефону" телефон, i знову Лiнн не знiма" слухавку.
  - Господи! - шепоче Ед, перед цi"ю жiнкою нема" потреби вдавати.
  - Так. Зна"те, читаючи про подвиги Вiнсеннса, я завжди пiдозрювала, що вiн з таким прагненням полю" на наркоманiв з якихось особистих причин. I коли про все це дiзналася, зовсiм не здивувалася. Але зна"те що, капiтане? Якщо Петчетт i мав копiї дось", вiн напевно їх знищив.
  А ось тепер - очевидна брехня.
  - Про те, що Джек наркоман, я здогадувався - у Бюро вже багато рокiв ходять про це чутки. Я знаю, що ви брешете про дось", i знаю, що Вiнсеннс готовий на все, аби його отримати. Боюся, Петчет його недооцiню".
  - Як ви недооцiнили Бада Уайта?
  Знову ця посмiшка - немов удар пiд ложечку. На якусь мить Еду зда"ться, що вiн зараз її вдарить. Але вона встига" розсмiятися, i вiн стира" усмiшку з її обличчя не ляпасом - поцiлунком. У першу мить Лiнн усува"ться, але потiм вiдповiда" на поцiлунок. Зриваючи один з одного одяг, вони скочуються на пiдлогу. Знову дзвонить телефон. Ед скида" трубку i тисне на важiль. Лiн впуска" його в себе, i вони катаються по килиму, зчепившись i стрясаючи меблi. Все трива" не довше кiлькох секунд, Ед вiдчува", що Лiнн дiйшла до вершини екстазу, а за мить кiнча" i сам. Вони лежать, збираючись iз силами. Немов позбавляючись важкої ношi, Ед почина" говорити.
  Крутий полiцейський Джек Вiнсеннс: наркотики i слава. Щоб опанувати сво" дось", вiн готовий на все. Капiтану Е. Дж. Екслi потрiбно було вичавити з Джека все - але Вiннсенс, накачаний наркотиками та алкоголем, ставав некерованим...
  
  
  РОЗДIЛ П'ЯТЬДЕСЯТЬ ВОСЬМА
  
  
  У Лос-Анджелес Бад поверта"ться на свiтанку - нiчним автобусом iз Фрiско. Мiсто зда"ться незнайомим, нiби Бад бачить його вперше - як i все iнше у сво"му життi.
  Вiн дрiма" у таксi, а у вухах звучать слова Еллiса Лоу: "Дуже цiкава справа, але доказiв у вас обмаль, а Спейд Кулi - особистiсть дуже вiдома. Тому я доручу розслiдування своїм людям, а вас попрошу поки що триматися вiд цi"ї справи подалi". Вiд Лоу до Лiнн: спершу не вiдповiдала на дзвiнки, потiм вимкнула телефон. Дивно, але на неї схоже - коли їй потрiбно виспатися, решта вiдступа" на заднiй план.
  Баду хочеться спiвати вiд радостi. До чого все добре - просто краще не бува"!
  Таксi висаджу" його бiля ганку. На дверях записка: на конвертi напис - "Сержант Дуейн У. Фiск".
  
  
  Срж. Уайт!
  
  
  
  Капiтан Екслi хоче бачити вас якнайшвидше (з питання про витiк iнформацiї в журнал "Версiя" та трупа в пiдвалi). Негайно пiсля повернення до Лос-Анджелеса з'явитеся в ОВР.
  
  
  Бад голосно регоче. Збира" сумку з речами - одяг, дось" по невловимому манiяку та "Нiчнiй совi". Записку жбурля" в унiтаз i обда" її струменем.
  
  
  
  * * *
  
  
  Спочатку їде в Гардену, загляда" в мотель "Вiкторiя". Чистi простирадла, жодної кровi на стiнах. Поспати? На хрiн сон - працювати треба. Зваривши собi каву, Бад перебира" в умi все, що зна" про Спейда Кулi.
  Усi його вiдомостi вмiстяться на четвертинцi аркуша. Кулi, скрипаль та джазовий спiвак з Оклахоми, невисокий жилавий чоловiчок рокiв сорока восьми. Знаменитий - записав кiлька популярних платiвок, кiлька рокiв тому виблискував у ТВ-шоу. Його басист Барт Артур Перкiнс, прiзвисько Собачник, залучався за неприроднi зносини з собаками, за чутками, знайомий чи не з усiма лос-анджелеськими гангстерами.
  У ходi розслiдування:
  Ламар Хiнтон повiдомив, що Спейд палить опiум. У день загибелi Крiссi Ренфро Спейд грав у "Лассо" - через вулицю вiд готелю, де її вбили. У шлунку Крiссi виявлено опiум. Останнiм часом Спейд виступа" у лос-анджелеському клубi "Ель-Ранчо", поблизу квартири Лiнетт Еллен Кендрiк. Ламар Хiнтон сказав, що Дуайт Жiлетт, колишнiй сутенер Кетi Джануей, постачав повiй групi Кулi.
  Усi докази непрямi. Але переконливi.
  На стiнi телефон: Бад знiма" слухавку, набира" номер бюро коронера служби шерифа.
  - Дженсен, вiддiл судмедекспертизи.
  - Сержант Уайт. Покличте доктора Харрiса. Знаю, що вiн зайнятий: у мене лише одне запитання.
  - Зачекайте, будь ласка... - Кiлька клацань, а потiм: - Ну що цього разу, сержант?
  - Треба дещо уточнити щодо останнього розтину.
  - Сержант, ви ж не з нашої юрисдикцiї.
  - Вмiст шлунка та кровi Лiнетт Кендрiк. Будь ласка.
  - Ну, це простiше простого. Вмiст шлунка Кендрiк нам надовго запам'ятався. Запису"те? Франкфуртськi сосиски з кислою капустою, смажена картопля, кока-кола, опiум та сперма. Ось так остання вечеря, правда?
  Бад вiша" слухавку. "Тримайтеся подалi вiд цi"ї справи", - сказав йому Еллiс Лоу. Але Кетi Джануей каже: IДI.
  
  
  
  * * *
  
  
  Дорогою на Стрип знову i знову перебира" в умi все, що дiзнався.
  Спершу - у клуб "Ель-Ранчо". Клуб закритий, на дверях афiша: "Щоночi в нашому клубi - Спейд Кулi та його "Ковбойськi ритми"!" Величезний рекламний плакат: Спейд, Собачник Перкiнс, ще тро" музикантiв - на вигляд справжнi босяки. Перстнiв на пальцях нема" нi в кого. Внизу плаката вiдтиснуто: Представники: "Асоцiацiя Ната Пенцлера". 653, Норт Ла Сь"нега, Лос-Анджелес".
  Через вулицю - забiгайлiвка з хот-догами. У меню франкфуртськi сосиски, кисла капуста, картопля. Трохи подалi - Кресент-Хайтс, вiдоме мiсце "роботи" вуличних повiй. За милю на пiвдень звiдси - квартира Лiнетт Еллен Кендрiк.
  Висновок:
  Спейд пiдiбрав її пiсля концерту - пiзно свiдкiв не було. Нагодував, пригостив опiумом, поїхав до неї додому. Опiумний кайф обернувся кошмаром - Спейд забив її до смертi i тричi зґвалтував мертву.
  Бад зверта" на бульвар Ла Сь"нега, 653: солiдна будiвля червоного дерева, на поштовiй скриньцi: "Ассоц. Ната Пенцлера". Дверi не зачиненi, у приймальнi дiвчина готу" каву.
  Бад заходить. Дiвчина:
  - Чим можу допомогти?
  - Де бос?
  - Мiстер Пенцлер говорить телефоном. Чим я можу вам допомогти?
  Дверi з мiдною гравiрованою табличкою: "Н. П.". Бад штовха" дверi: товстий дiд, вiдiрвавшись вiд телефону, репету":
  - Гей, я зайнятий, ви що, не бачите? Гейле, дай цьому клоуну наш буклет i виведи його звiдси!
  Бад показу" жетон. Старий кида" люльку, вста" з-за столу.
  - Ви Нат Пенцлер? - Запиту" Бад.
  - Можете кликати мене Натськи. Роботу шука"те? Можу запропонувати вас до Голлiвуду, там такий неандертальський типаж зараз модний.
  Гаразд, пропустимо.
  - Ви агент Спейда Кулi, правда?
  - Абсолютно вiрно. Бажа"те при"днатися до групи? Високий заробiток гарантую: грошi Спейд приносить неабиякi, хоча, щиро кажучи, моя шварце прибиральниця спiва" куди краще за нього. Вiдразу можу запропонувати роботу вибивали в "Ель-Ранчо", а там побачимо. Вiд дiвчат вiдбою не буде. А ще одягнешся, то всi будуть твої.
  - Закiнчив, тату?
  - Для вас, мiстере Натськи, хамеючий молодий чоловiк! - З гiднiстю вiдповiда" Пенцлер.
  Бад зачиня" дверi.
  - Менi потрiбнi вiдомостi про концерти Кулi з п'ятдесят першого року й досi. Добром вiддасте чи як?
  Пенцлер пiдводиться, загороджуючи шафи з папками своїм об'"мним тiлом.
  - Гаразд, Годзiлло, повеселилися i вистачить. Iнформацiю про клi"нтiв я не видаю навiть пiд загрозою повiстки до суду. Отже, всього доброго, при"мно було познайомитися. Зазирайте якось на вогник.
  Бад мовчки вирива" зi стiни телефонний шнур. Пенцлер, вiдкривши верхнiй ящик:
  - Добре, добре, тiльки благаю вас, без рук! Мо" обличчя - мiй дохiд, i воно менi дороге! Просто печернi звичаї якiсь!
  Бад ри"ться в папках, витяга" на стiл ту, що ма" назву: "Кулi, Доннелл Клайд". На першiй сторiнцi - знiмок. Бада нiби вдаря": у Спейда по два перснi на кожнiй руцi. Рiзнокольоровi: рожевi, бiлi, синi - бланки. Записи про гастролi, акуратно розсортованi за роками: квитки на лiтак, квитанцiї з готелiв.
  Пенцлер щось бурчить у нього за плечем. Бад порiвню" дати.
  Джейн Мiлдред Хемшер, 8 березня 1951 року, Сан-Дi"го - Спейд виступав в "Ель-Кортес Скайрум". Квiтень п'ятдесят третього, Кетi Джануей - Ковбойськi ритми в Бiдо-Лiто, Пiвденний Лос-Анджелес. Шерон, Саллi, Крiссi Вiрджинiя, Марiя, Лiнетт, Бейкерсфiлд, Нiдлз, Фрiско, Сiетл i знову Лос-Анджелес. Бад перегляда" склад групи: Собачник Перкiнс гра" постiйно, ударники та саксофонiсти приходять i йдуть. Спейд Кулi завжди у групi: вiн - лiдер i робить касу. Мiсця, дати - все збiга"ться.
  На блакитному паперi залишаються темнi плями поту - його поту.
  - Де живе гурт?
  Пенцлер:
  - "Бiлтмор", але я вам про це не говорив.
  - Гаразд. Люб'язнiсть у вiдповiдь: мене тут не було. Майте на увазi, справа серйозна; кiлька вбивств.
  - Клянуся вам, мовчатиму, як сфiнкс! Господи боже, подумати тiльки! Спейд та його несправнiсть! Господи - зна"те скiльки вiн заробив минулого року?
  
  
  
  * * *
  
  
  З вулицi Бад дзвонить Еллiсу Лоу. Той почина" кричати:
  - Я ж вам велiв триматися подалi вiд цi"ї справи! Я вiдрядив трьох людей - трьох цивiлiзованих людей, обiцяю повiдомити вам усе, що вони знайдуть, тiльки не плутайтеся у них пiд ногами, займайтеся нiчною совою, зрозумiло вам?
  Так-так, зрозумiло. Але вiн чу" голос Кетi Джануей, i Кетi каже: IДI. "Бiлтмор".
  Бад змушу" себе пiд'їхати повiльно. Припаркуватись бiля чорного ходу. Чемно запитати клерка, де знайти групу мiстера Кулi.
  - Президентський номер, дев'ятий поверх, - каже клерк.
  - Дякую, - дуже спокiйно вiдповiда" Бад i навiть, зда"ться, посмiха"ться.
  Вiд конторки вiн вiдходить повiльно, так повiльно, наче пливе, розсовуючи товщу води. Вгору сходами - бiгом, немов пiдхоплений течi"ю. УБИЙ ЙОГО, - каже мала Кетi. Ось i президентський номер: подвiйнi дверi, на дверях - позолоченi орли та американськi прапори. Бад смика" ручку, i дверi вiдчиняються.
  Тро" босякiв прямо на пiдлозi - все у висiвцi. Навколо порожнi пляшки та повнi попiльнички - повеселилися на славу. Спейду нема.
  За одним iз сусiднiх дверей - якийсь шум. Бад вiдчиня" дверi ногою.
  Собачник Перкiнс в лiжку дивлячись мультфiльми по телевiзору. Бад вихоплю" револьвер.
  - Де Кулi?
  Перкiнс, колупаючи в зубах зубочисткою:
  - На вечiрцi, куди i я збираюся. Хочеш його побачити - приходь сьогоднi ввечерi до "Ель-Ранчо". Є шанс, що вiн з'явиться там.
  - Що означа" "" шанс"? Вiн же велика фiгура в групi!
  - Ранiше - так, але останнiм часом Спейд щось здав, тож я все частiше його замiняю. Спiваю я не гiрше за нього, а виглядаю навiть краще, так що глядачi задоволенi. А тепер, може, ти звiдси заберешся i даси менi доглянути телевiзор?
  - Де вiн зараз?
  - Забери гармату, бойскаут. Спейд тобi не до зубiв, максимум, що у вас на нього ", - несплата алiментiв.
  - Помиля"шся. Я звинувачую Спейда у вбивствi першого ступеня. I у вживаннi опiуму, якщо тобi цього мало.
  Перкiнс випльову" зубочистку:
  - Що ти сказав?
  - Вбивства повiй. Спейд любить молоденьких?
  - Вiн не вбивати їх любить, а на болт садити. Як i ми з тобою.
  - Де вiн?
  - Стукачiв пошукай в iншому мiсцi.
  Бад б'" його рукояттю револьвера в щелепу. Перкiнс вола", випльову" зуби. По телевiзору почина"ться реклама: дiти голосно вимагають добавки кукурудзяних пластiвцiв "Келлог". Бад стрiля" в екран, i телевiзор замовка".
  Собачник шепелить:
  - Прочеш кайф-базари [53] в Чайнатаунi. I дай менi спокiй, чорт би тебе забрав!
  УБИЙ ЙОГО, - каже Кетi, i вперше за багато рокiв Бад згаду" свою матiр.
  
  
  Роздiл п'ятдесят дев'ятий
  
  
  - Я вже пояснював капiтановi Екслi, - каже психiатр, - але, коли вiн наполяга", доведеться пояснити i вам. Допитувати мiстера Голдмана абсолютно марно. Бiльшiсть його розум безнадiйно похмурий.
  Джек огляда"ться: тiнi в пiжамах, що безшумно блукають коридором, божевiльнi малюнки на стiнах. Моторошне це мiсце - дурдом.
  - Чи не могли б ви пояснити детальнiше, що з ним? Нам необхiдно одержати вiд нього заяву.
  - Що ж, якщо вiн зумi" зв'язати два слова, гадайте, вам дуже пощастило. У липнi минулого року мiстер Голдман i його колега Мiккi Коен, якi на той час перебували у в'язницi Мак-Нiл, зазнали нападу. Невстановленi обличчя накинулися на них iз ножами та обрiзками металевих труб. Коен майже не постраждав, але мiстер Голдман отримав серйозну травму черепа, що згубно позначилася на роботi мозку. Наприкiнцi минулого року обох було звiльнено достроково. Вiдразу пiсля звiльнення мiстер Голдман почав поводитися неадекватно: наприкiнцi грудня полiцiя Беверлi-Хiллз заарештувала його за сечовипускання у громадському мiсцi. Суд визнав мiстера Голдмана неосудним i винiс ухвалу про його змiст у психiатричнiй лiкарнi протягом дев'яноста днiв. До нас вiн потрапив одразу пiсля Рiздва. Дев'яносто днiв нещодавно минув, але ми вже оформили документи на наступний термiн. До самостiйного життя вiн не здатний, а допомогти йому ми, щиро кажучи, не можемо нiчим. Втiм, можу повiдомити те, що, можливо, вас зацiкавить: мiстер Коен вiдвiдував мiстера Голдмана в лiкарнi i висловив бажання перевести його до приватної лiкарнi власним коштом, але мiстер Голдман вiдмовився, причому поводився так, нiби дуже боїться мiстера Коена. Дивно, чи не так?
  - Можливо, не так уже й дивно. Де вiн?
  - Ось за цими дверима. Тiльки будь ласка, будьте з ним пом'якше. Мабуть, колись цей чоловiк був гангстером, але тепер вiн просто нещасний хворий.
  Джек вiдчиня" дверi. Маленька кiмнатка, стiни оббитi повстю. На повстянiй лавi Девi Голдман - неголений, з вiдвислою щелепою та порожнiми очима - розгляда" картинки у "Нешнл Джiографiк". Вiд Девi смердить лiзолом.
  Джек сiда" поруч. Голдман вiдсува"ться, не дивлячись на нього.
  - Ну i клоповник, - каже Джек. - Чому ти не хочеш, щоб Мiккi тебе звiдси забрав?
  Голдман витяга" з носа козявку i суне собi до рота.
  - Девi, ти посварився з Мiкi?
  Голдман мовчки простяга" Джеку журнал. На малюнку вражають списами голi негри.
  - Мило. Були б це бiлi дiвчата - мабуть, я теж пiдписався б. Девi, ти пам'ята"ш мене? Я Джек Вiнсенс. Служив у полiцiї, у вiддiлi наркотикiв. Ми часто зустрiчалися з тобою на Стрiпi.
  Голдман шкребе у себе в паху, безглуздо посмiха"ться.
  - Девi, чому ти боїшся Мiка? Ви ж з ним друзi. Вiн про тебе подбав.
  Голдман, плескаючи невидимого жучка:
  - Бiльше не друзi.
  Iнтонацiя в нього... Таке не опишеш i не пiдробиш. Такий голос Джек чу" вперше - i бог свiдок, не хотiв би почути ще раз.
  - Девi, розкажи, що трапилося з Дiном Ван Гельдером? Ти його пам'ята"ш? Вiн вiдвiдував тебе в Мак-Нiлi.
  Голдман знову запуска" палець у нiс. Витира" руку об штанину.
  - Дiн Ван Гельдер. Вiн був у тебе в Мак-Нiлi навеснi п'ятдесят третього. Тодi ж, коли до Мiккi приїжджали брати Енгелклiнги, Пiт та Бакс. Тепер ти боїшся Мiккi, а цей Ван Гельдер пристукнув хлопця на iм'я Дюк Каткарт, а його самого пристукнули в "Нiчнiй совi", i менi, чорт забирай, ТРЕБА знати, як все це пов'язано! Девi, напружуй мiзки - якщо вони в тебе залишилися!
  Нема вiдповiдi.
  - Ну, Девi! Розкажи все дядечковi Джеку. Тобi одразу стане легше.
  - Голландець довбаний голландець Мiккi не зна" якщо зна" буде боляче хаб рашмонес [54] Мей"р хаб рашмонес Мей"р Харрiс Коен te absolvo [55] мої грiхи...
  Обличчя мертве, погляд безглуздий - живуть лише губи. Джек переклада" подумки: голландець - Ван Гельдер. Iдиш, латину... Схоже, Девi за щось просить у Мiккi прохання.
  - Ну кажи, Девi. Говори. Що ти зробив Мiкi? Полегшити душу. Сповiдайся батьковi Джеку, i тобi одразу стане добре.
  Голдман знову лiзе пальцем у нiс. Джек пiдштовху" його лiктем:
  - Говори ж!
  - Голландець усе просрав.
  ??? Можливо, план iз "двiйником" розробив Девi?
  - Що просрав? Говори! Монотонним, мертвим голосом:
  - Три стрiлки хлопцiв Мiккi бум-бум-бум Мiккi думав усьому а нi Чеширський кiт все забрав у Мiккi нiчого не залишилося. Хаб рашмонес Мей"р я їм повiрив, а тобi не повiрив te absolbo...
  ???
  - Про кого ти кажеш, Девi? Що це за стрiлки? Що за Чеширський кiт?
  Голдман почина" фальшиво мукати якусь мелодiю. Прислухавшись, Джек дiзна"ться "Потяг-експрес".
  - Девi, поговори зi мною!
  - Бам-бам-бам, - спiва" Девi, - бам-бам-бам мiй поїзд-експрес. Бам-бам-бам-бам-бам-бам мiй поїзд-експрес.
  Мати-перемати, я з цим iдiотом сам збожеволiю!
  - Бззз бззз каже жучок, - повiдомля" Девi. - Жучок каже я слухаю. Хаб рашмонес Мей"р любий мiй друг.
  Господи Iсусе! Джек, зда"ться, почина" розумiти, про що йдеться.
  Енгелклiнги розмовляли з Козном у камерi. Мiккi клянеться, що не переказував розмову жоднiй живiй душi. Але Голдман якимось чином дiзнався про це i вирiшив перехопити угоду, вiд якої вiдмовився Мiккi. Вiдправив Дiна Ван Гельдера замочити Каткарта - чи, можливо, наказав лише перекупити справу, а решту Ван Гельдер зробив iз власної iнiцiативи. Але як вiн дiзнався?
  ЖУЧОК! Голдман встановив жучок у камерi Коена???!
  - Девi, розкажи менi про жучок!
  Голдман почина" мукати "Настрiй". До палати загляда" лiкар.
  - Офiцер, я вважаю, достатньо. Дайте цьому бiдолаху в спокої.
  
  
  
  * * *
  
  
  Свою iдею Джек виклав телефоном, i Екслi її схвалив: тепер - у Мак-Нiл, на пошуки жучка в камерi Мiккi Коена. Аеропорт Вентура за кiлька миль вiд Камарiльо, лiтаком у Паджет-Саунд, звiдти на таксi до в'язницi. Боб Галлодет вже зателефонував до Бюро управлiння покараннями: тюремники з Мак-Нiла, швидше за все, охоче спiвпрацювати не стануть: Мiккi Коена вони балували, створили йому королiвськi умови (зрозумiло, не безкоштовно) i тепер побоюються покарання за хабарництво. Екслi розповiв, що Бад Уайт зник - Фiск та Клекнер зараз його шукають. Мабуть, втiк, гад, коли зрозумiв, що Еду все вiдомо про його фокуси з "Версi"ю" i з трупом у пiдвалi, - Фiск згадував про це у записцi, яку йому залишив. Паркер каже, Дадлi Смiт зараз вивча" матерiали у справi Енгелклiнгiв, незабаром представить рапорт. Лiнн Брекен, як i ранiше, замика"ться.
  - Що ж далi? - Запиту" Джек.
  Екслi:
  - Опiвночi у "Тихому океанi". Зустрiнемось i все обговоримо.
  I голос його при цьому звучить досить зловiсно.
  В аеропорту Вентура Джек сiда" на лiтак - квиток йому замовив капiтан Екслi. Стюардеса пропону" газети: вiн бере "Таймс" та "Дейлi Ньюс", шука" новини про "Нiчну сову".
  Хлопцi Дадлi рвуть на частини Чорне мiсто, перетрушують вiдомих кольорових бандитiв - шукають тих, хто насправдi палив iз дробовикiв у Грiффiт-парку. Безнадiйна справа: якщо вже дробовики в автомобiль пiдкинули, швидше за все, пiдкинули й гiльзи, вирахувавши по газетних репортажах, де вони мають знайтися. А на таке здатнi лише професiонали. Майк Брюнiнг та Дiк Карлайл прийняли командування над 77-ю дiлянкою: усi мiсцевi та ще двадцять осiб з Вiддiлу вбивств у їхньому розпорядженнi. Чорнi вiдморозки в цьому випадку були нi до чого - стовiдсотково. Схоже, все як у п'ятдесят третьому: Дадлi не шука" винних - шука", на кого звалити провину. Фотографiї у "Дейлi Ньюс": демонстрацiя з плакатами на Сентрал-авеню, будинок, який Екслi купив Iнес Сото. У "Таймс" знiмок Iнес на порозi будинку Рея Дiтерлiнга в Лагунi: слiпучо-бiле полум'я фотоспалахiв, вона прикрива" очi рукою.
  Джек чита" далi.
  Бюро генерального прокурора в Сакраменто оголосило про намiр переглянути справу. Еллiс Лоу їх перехитрив - подав скаргу. Однак хлопцi з Сакраменто дуже цiкавляться цi"ю справою i мають намiр розпочати розслiдування, як тiльки закiнчиться термiн розгляду скарги, що покладений за законом, - два тижнi. Якщо, зрозумiло, за цей час полiцiя Лос-Анджелеса не зумi" розiбратися у справi самостiйно та подати його великому журi. Полiцiя випустила прес-релiз - докладну i сентиментальну iсторiю про зґвалтування Iнес Сото у п'ятдесят третьому, доповнену зовсiм сльозогiнним епiлогом про те, як капiтан Ед Екслi допомiг бiднiй дiвчинi розпочати нове життя. Вiд Екслi-молодшого "Дейлi Ньюс" переходить до Екслi-старшого: будiвництво системи шосейних дорiг у Пiвденнiй Калiфорнiї закiнчено, i ходять чутки, що на найближчих виборах Великий Престон ма" намiр виставити свою кандидатуру в губернатори вiд республiканцiв - але чи не зашкодить йому скандал навколо iменi сина?
  Джек зважу" свої шанси. З Карен вони помирилися - вона оцiнила його старання. Тепер "дине його завдання - спокiйно дослужити свої два мiсяцi, отримати пенсiю та зробити ручкою полiцiї Лос-Анджелеса. Однак цi два мiсяцi йому доведеться, як то кажуть, бiгти попереду паровоза. А для спринтерських забiгiв вiн уже, по правдi, застарий. Перегляд "Нiчної сови", компромат, який зберiгають на нього Петчетт та Брекен... Щось скаже йому сьогоднi Екслi? Нiчнi зустрiчi у ресторанах не в його стилi. Що, якщо Брекен та Петчетт викладуть усе, що про нього знають? Можливо, Паркер погодиться його прикрити, щоби зберегти репутацiю полiцiї? Але дiзна"ться Карен - i жалюгiднi залишки їхнього колишнього кохання вилетять у трубу. Чоловiка-п'яницю, чоловiка - скарбника Еллiса Лоу, вона ще якось терпить. Чоловiка-вбивцю терпiти не стане.
  Три години в повiтрi, три години, щоб упорядкувати думки. Лiтак приземля"ться в Паджет-Саунд, Джек ловить таксi та їде до Мак-Нiлу.
  Потворна будiвля - сiрий монолiт на сiрих скелях острова. Сiрi стiни, сiрий туман, колючий дрiт над сiрою водою. Бiля ворiт Джек показу" посвiдчення - охоронець кива", залiзнi ворота роз'їжджаються, зникаючи в сiрому каменi.
  За воротами зустрiча" Джека невисокий жилистий чоловiчок.
  - Сержант Вiнсеннс? Я агент Годдард, Бюро управлiння покараннями.
  Мiцний рукостискання.
  - Екслi пояснив, навiщо я тут?
  - Все пояснив Боб Галлодет. Ви розслiду"те справу "Нiчної сови" i кiлька пов'язаних iз цим злочинiв i хочете перевiрити, чи не знаходиться в колишнiй камерi Коена пристрiй, що пiдслухову". Якщо хочете знати мою думку, це цiлком можливо.
  - Чому?
  Вони крокують до будiвлi, лютий вiтер хлюпа" їх по обличчях.
  - Бо у в'язницi бардак! - Перекрикуючи вiтер, поясню" Годдард. - Коен та Голдман тут жили як у п'ятизiрковому готелi: всi зручностi, необмеженi вiдвiдування, передачi взагалi не перевiрялися. Пронести можна було все, що завгодно, зокрема й жучок. А ви дума"те, що Голдман грав проти свого боса?
  - На кшталт того.
  - Що ж, може бути. Його камера була на одному ярусi з Мiккi, за два дверi вiд нього, i, крiм них, на ярусi майже нiкого не було. Зараз самi побачите - не тюрма, а санаторiй!
  Вони входять у будiвлю, пiднiмаються нескiнченними вузькими сходами. Шiсть ярусiв. Вперед коридором - вiсiм порожнiх камер.
  - Пентхаус, - поясню" Годдард. - Тихий, малонаселений, iз затишною спiльною кiмнатою, де можна зiграти у карти. Зна"те, що повiдомив наш iнформатор? Що Коен особисто давав добро на розмiщення тут тих чи iнших в'язнiв. Уявля"те, як треба зарватися? А тепер подивiться, що я приготував для вас.
  Вони входять у загальну "вiтальню": на столi розкладено ломи, зубила, молотки, довгу жердину з гаком на кiнцi. На розстеленiй ковдрi - магнiтофон, плутанина дротiв.
  - Ось це органiзацiя, - присвисту" Джек.
  - Екслi та Галлодет мають у цих стiнах серйозну вагу, - поясню" Годдард. I дода": - Почнемо з цього ярусу. Якщо знайдемо плiвку, зможемо одразу й прослухати. Хоча чи знайдемо...
  - Думаю, це цiлком можливо. Голдман i Коен вийшли на волю минулої осенi. Напад на них було ско"но в липнi, тодi ж Девi вiдбили мiзки. Якщо вiн i встановив жучок, то забрати його з собою при виходi йому вже, мабуть, не вистачило розуму.
  - Що ж, приступимо.
  
  
  
  * * *
  
  
  Годдард розмiча" дiлянку каналу теплотраси вiд камери Коена до камери Голдмана через двi iншi, бере молоток i зубило i акуратно довба". Джек вiдламу" захисну пластину з теплопроводу в камерi Мiккi, шуру" палицею з гаком. Нiчого - однi порожнi жерстянi стiни. На Джека накочу" роздратування: було б логiчно встановити жучок саме тут. З теплопроводу з шумом вирива"ться гаряче повiтря. Нi, дума" Джек. Тут холодно, i тепло пода"ться бiльшу частину часу. За такого шуму розмову на плiвку не запишеш. Вiн уважно огляда" стiни та стелю, i погляд його упира"ться у вентиляцiйний отвiр. Поруч iз ним, бiля запобiжної пластини, - недбало зашпакльована дiлянка стiни з дрiбними дiрочками. Джек б'" молотком, i нарештi з розбитої стiни вивалю"ться маленький, заляпаний шпаклiвкою мiкрофон. Провiд вiд нього йдуть углиб стiни. Через п'ять секунд з'явля"ться Годдард: у руках вiн трима" мiнiатюрний магнiтофон у пластиковому чохлi.
  - Рiвно на пiвдорозi мiж камерами. Звуки долинають через вентиляцiю - непогано придумано! Що ж, послухаймо.
  
  
  
  * * *
  
  
  Повернувшись до загальної кiмнати, Годдард включа" свою машину, ставить плiвку, витягнуту з магнiтофона Девi, натиска" на кнопки.
  Спочатку - нiчого, окрiм трiску перешкод. Собачий вереск. "Тихо, тихо, бубеле", - голос Мiккi Коена.
  - З глузду з'їхати! - каже Годдард. - Вони дозволили йому тримати в камерi собаку. Таке можливе лише в Америцi!
  Голос Коена: "Скарб мiй, припини лизати свiй шнитцель!" Знову собаче скиглення. Довге мовчання. Клацнiть - запис припиня"ться.
  - Мiкрофон активу"ться вiд звуку голосу, - поясню" Ґоддард. - Я засiк час: автоматично вимика"ться через п'ять хвилин бездiяльностi.
  Джек, зчищаючи з рукава побiлку:
  - Як же Голдман змiнював плiвку?
  - Очевидно, у нього була якась палиця з гаком, на зразок тi"ї, що я принiс. Цiкаво, скiльки часу пролежала в шахтi ця штука? I Голдман один не мiг її встановити, хтось йому допомагав. То чу"те? Клацнiть.
  Нове клацання - мiкрофон вмика"ться. Незнайомий голос:
  - То на кого та скiльки?
  Коен:
  - Постав тисячу на Базилiо. Базилiо - справжнiй бо"ць, Робiнсона вiн зробить як немовля. I ще, перш нiж пiдеш, зазирни до лiкарнi до бiдного Девi. Господи боже, що з ним зробили цi негiдники - перетворили його на якийсь поганий овоч! Ну не жити менi на цьому свiтi, якщо я з них не зроблю овочеве пюре!
  Далi - суцiльне нерозбiрливе бурмотiння, скиглення пса, ласкаве воркування Мiккi.
  Джек прикида" час: вже пiсля нападу. Бiй Базилiо з Робiнсоном був наприкiнцi вересня. Мiккi поставив на них заздалегiдь, а на момент самого матчу вже вийшов на волю.
  Клацання, клацання. Сорок шiсть хвилин порожньої балаканини: Мiккi гра" в карти з iншими в'язнями - їх щонайменше дво", ворку" з собакою, спуска" воду в туалетi. Плiвка вже добiга" кiнця: клацання, клацання, скиглення проклятого пса. Мiккi:
  - Шiсть рокiв i десять мiсяцiв провести в цьому будинку скорботи - i навiщо, я питаю? Для того, щоб перед самим визволенням позбутися незрiвнянних мозкiв мого друга Девi! Мiккi-молодший, фейгеле [56] , припини лизати свiй путц [57] !
  Iнший голос:
  - Суку хоче.
  Коен:
  - Боже мiй, звiдки ж я вiзьму суку сво"му бiдному хлопчику? Але, я тобi скажу, зi своїм шлангом Мiккi-молодший - справжнiй вiртуоз, як Хейфец зi скрипкою, а оснащений так, що й сам Джоннi Стомпанато йому позаздрить. Але як несправедливо влаштований свiт: мiй хлопчик стражда" вiд самотностi, а ось у Джоннi в сучках браку нема", тiльки минулого тижня я читав у колонцi Хедди Хоппер [58] , що вiн знову з'являвся у свiтлi з Ланою Тернер. Що вiн знайшов у цiй зiрочцi, я не розумiю, пизда в неї, чи що, соболями вистелена, що вiн уже десять рокiв за нею бiга"?
  Спiврозмовник Мiккi хрипко регоче. Коен:
  - Досить iржати, шлiмазл [59] , прибережи сили для шоу Джека Беннi. Я тобi про серйознi речi говорю. Знав би ти, як менi зараз не вистача" Джоннi! Хтось прибира" моїх людей одного за одним, i я хочу знати, хто, чорт забирай, це робить, я хочу взяти цих говнюкiв за яйця, хочу, щоб тi пiдонки, що проломили череп бiдолахи Девi, перестали ходити по землi! А Джоннi, чортовий макаронник з великою салямi, знай дрючить акторок i в усi собi не дме, нiби йому все одно, що творять якiсь мерзотники з його старим другом i благодiйником.
  Мiккi заходить кашлем. Його спiврозмовник:
  - А що Лi Вакс чи Ейб Тайтелбаум? Доручи це їм.
  Коен:
  - Наперсник з тебе, любий мiй, як зi смаженого порося - вечеря в Шабат. Сам не розумiю, як я терплю такого шмендрика [60] , як ти, - мабуть, тому, що добре гра"ш у крiббiдж [61] . Нi, я не можу покластися нi на Ейба, нi на Лi. Ейб розлiнився, розжер у себе на кошерних делiкатесах, розучився працювати руками. А з Ваксом проблема прямо протилежна: надто вже вiн любить вбивати, причому, на жаль, абсолютно кого не потрапивши, адже в цiй справi, як i в будь-якiй iншiй, важливо знати мiру! Нi, менi потрiбний Джоннi. Ах, Джоннi, Джоннi, що ти знайшов у цiй Ланi - ну невже в неї справдi манда шовком пiдбита?
  Кiнець плiвки. Годдард, хитаючи головою:
  - Ну i краснобай цей Мiккi! Соболями вистелена, треба ж!.. Я тiльки одного не зрозумiв: яке вiдношення все це ма" до "Нiчної сови"?
  - Сильно розчару"тесь, якщо я вiдповiм: "нiякого"? - Вiдповiда" Джек.
  
  
  РОЗДIЛ ШЕСТИДЕСЯТИЙ
  
  
  На однiй зi стiн його кабiнету - величезна дiаграма: персонажi справи "Нiчної сови" з'"днанi горизонтальними лiнiями, вертикальнi лiнiї з'"днують їх iз таблицею, роздiленою на квадратики: кожен квадратик - факт зi зiзнань Вiнсеннса. На полях Ед запису" свої думки. У вухах у нього ще дзвенять слова батька, сказанi по телефону кiлька хвилин тому:
  - Едмунде, я збираюся виставити свою кандидатуру на виборах губернатора. Скандал довкола твого iменi може менi зашкодити, але про це не думай. Хочу попередити тебе про iнше: я не хочу, щоб у пресi з'являлося iм'я Атертона, особливо у зв'язку з твоїм розслiдуванням, i не хочу, щоб ти докучав Рею Дiтерлiнг. Всi питання, якi у тебе виникнуть, ставте безпосередньо менi, i я намагатимусь допомогти тобi всiм, чим зможу.
  I Ед погодився. Пiсля цi"ї розмови вiн почува"ться хлопчиськом - бридким хлопчиськом, коли згаду" про Лiнн Брекен. I ще: йому не подоба"ться, що в його дiаграмi так часто сплива" прiзвище "Дiтерлiнг".
  Ед перегляда" схему. Лiнiї змiяться, перетинаються, кружляють голову.
  Сiд Хадженс - зв'язок iз порнухою, яку виявив Вiнсеннс у п'ятдесят третьому. Порнуха - зв'язок iз Пiрсом Петчеттом. Ще одна лiнiя: Крiстiна Бергерон, її син Дерiл та Боббi Iндж, натурники, якi брали участь у порнозйомках. Дати завдання Фiску та Клекнеру - вiдновити їх пошуки, спробувати заново впiзнати iнших натурникiв. Ще одна лiнiя веде у дальнiй кут схеми: порнуха/Хадженс - Атертон. Лiнiя, якої на схемi нема": Атертон - колишнiй iнспектор Престон Екслi.
  Теоретичний зв'язок: Пiрс Петчетт - Дюк Каткарт. Лiнн Брекен її заперечу": брехня, Петчетт торгував порнографi"ю, Каткарт намагався нею торгувати, вони не могли не знати один одного. Але хто, чорт забирай, її виготовляв? Вiд Хадженса - горизонтальна лiнiя до Петчетта i Брекен: скандальний журналiст жахнувся, дiзнавшись, що Джек рознюху" пiдґрунтя "Флер-де-Лiс"; Лiнн сказала Джеку, що Хадженс i Петчетт починали разом якусь справу, тепер це заперечу" - знову брехня. Щоб нанести на схему всю брехню, зiбрану в цiй справi, знадобиться новий аркуш паперу - i, найiмовiрнiше, не вистачить мiсця на стiнi.
  Ще зв'язки:
  Девi Голдман - Дiн Ван Гельдер - Дюк Каткарт - Сьюзен Ненсi Леффертс. Поки що нiчого не зрозумiло: треба дочекатися звiту Джека Вiнсеннса i з'ясувати, що прихову" Бад Уайт. Можливi зв'язки: Петчетт, брати Енгелклiнги та їхнiй батько - хiмiчна освiта. Петчетт та доктор Террi Лакс - два зв'язки: пластична хiрургiя та наркотики. У Террi Лакса пiдпiльна наркологiчна клiнiка, про Петчетта вiдомо, що вiн нюха" героїн. У звiтi Дадлi Смiта для Паркера говориться, що Пiта та Бакса Енгелклiнгiв перед смертю катували за допомогою якихось хiмiкатiв - подробиць у звiтi нема". Висновок: все сходиться на Петчеттi - його повiї, його порнографiя. Петчетт - ключ до людини, яка робила знiмки з чорнильною кров'ю, яка вбила Хадженса, до людини, через яку ганебна справа "Нiчної сови" пов'язана зi славною справою Атертона - вiчною гордiстю його батька. Занадто багато Дiтерлiнгу.
  Петчетт фiнансував раннi мультфiльми Дiтерлiнг. Син Дiтерлiнга Бiллi та його дружок Тiммi Валберн - клi"нти "Флер-де-Лiс". Валберн зна" Боббi Iнджа. Бiллi працював у "Жетонi Честi" - на творцiв серiалу впала перша пiдозра у вбивствi Хадженса. Зiрка "Жетона Честi" Мiллер Стентон у дитинствi знiмався у Дiтерлiнга. Одночасно з Крихiткою Вiллi Веннерхолмом, якого вбив... Лорен Атертон? Пунктирнi лiнiї: Атертон - порнуха - Хадженс. Якщо це збiги, то надто неймовiрнi, якщо нi - цi пунктири можуть занапастити його батька. Занапастити на порозi його власного Фантазiленда.
  Престон Екслi, губернатор. Едмунд Екслi, шеф детективiв.
  Лiн: смак її губ, запах її шкiри. З Лiнн переключа"ться на Iнес. Ось що йому потрiбне!
  Ед сiда" в машину i їде до Лагуни-Бiч.
  
  
  
  * * *
  
  
  Бiля будинку Рея Дiтерлiнга юрмляться журналiсти: загороджують машинами пiд'їзд до ганку, грають у карти на галявинi перед будинком. Ед залиша" автомобiль за квартал вiд будинку, бiгцем бiжить до ґанку.
  Помiтивши його, репортери кидаються в погоню. Ед вибiга" на ганок, з розмаху б'" у дверний молоточок. Дверi вiдчиняються - перед ним Iнес.
  Вона впуска" його i швидко зачиня" дверi. Клаца" замок. Ед проходить у вiтальню, де з усiх стiн усмiха"ться йому Фантазiленд.
  Плакати, порцеляновi фiгурки: Мучi, Деннi, Скутер. Фотографiї на стiнах - Дiтерлiнг iз дiтьми-iнвалiдами. Чеки в пластикових рамках свiдчать про те, скiльки грошей перерахову" Реймонд щороку на боротьбу з дитячими хворобами.
  - Бачиш, я тут не одна. Ед поверта"ться до неї.
  - Дякую, що вiдчинила менi дверi.
  - Тобi зараз гiрше, нiж менi, тож я перед тобою в боргу. - Блiда, втомлена.
  - Дякую. Треба перетерпiти, Iнесе. Все це минеться.
  - Може бути. Екслi, ти дуже вигляда"ш.
  - Менi останнiм часом усi це кажуть.
  - Напевно, тому, що це так i ". Послухай, якщо хочеш поговорити - будь ласка, тiльки, прошу тебе, не про Баду i не про те мерда, що твориться довкола.
  - Ми з тобою нiколи не вмiли вести свiтськi розмови.
  Iнес пiдходить ближче. Ед хоче її обiйняти, але вона усува" його руки. Ед намага"ться посмiхнутися:
  - У тебе сиве волосся. Доживеш до моїх рокiв - станеш зовсiм сивою, як я. Ну, як хороша тема для свiтської бесiди?
  - У мене " краще. Престон обира"ться в губернатори - i переможе, якщо тiльки скандальна популярнiсть сина йому не завадить. А я стану координатором його кампанiї.
  - Тату-губернаторе... Це вiн тобi сказав, що я можу йому перешкодити?
  - Нi, про тебе вiн нiколи не говорить нiчого поганого. Просто постарайся не зашкодити йому.
  З-за дверей чу"ться смiх репортерiв.
  - Я зовсiм не хочу завдавати шкоди батьковi. Не хочу, щоби щось завадило його планам. I ти можеш допомогти менi.
  - Як?
  - Надай менi одну послугу. Але пам'ятай: про це нiхто не повинен знати.
  - Що я маю зробити? Скажи.
  - Це дуже складно i стосу"ться Рея Дiтерлiнга. Чи чула колись iм'я Пiрс Петчетт?
  Iнес хита" головою:
  - Нi. Хто це?
  - Фiнансист. Поки що нiчого бiльше не можу сказати. Я хочу, щоб ти, використовуючи сво" становище у Фантазiлендi, з'ясувала все, що зможеш, про фiнансовi вiдносини Петчетта та Дiтерлiнга. Починаючи з кiнця 20-х рокiв. Так, щоб нiхто не впiзнав. Чи зробиш це для мене?
  - Екслi, на мою думку, це робота для полiцейського. I до чого тут твiй батько?
  До горла пiдходить нудота: вiн сумнiва"ться в людинi, яка з дитинства була для нього всiм.
  - Батько може мати непри"мностi з податками. Перевiр бухгалтерськi книги Дiтерлiнга, подивися, чи нема" там згадок про батька.
  - Серйознi непри"мностi?
  - Так.
  - На початку п'ятдесятих? Коли вони з Ре"м разом будували Фантазiленд?
  - Нi, починаючи з 1932 року. Я знаю, ти ма"ш доступ до бухгалтерiї. Зроби це. Будь ласка. Ти зможеш.
  - А ти потiм поясниш менi, в чому рiч?
  Внутрiшньо морщачись:
  - Пiсля виборiв. Наважуйся. Iнес. Адже ти любиш його майже так само, як я.
  - Добре. Заради батька твого.
  - I тiльки?
  - I з вдячностi тобi. За все, що ти зробив для мене, за всiх чудових людей, з якими я познайомилася завдяки тобi. Вибач, але це все, що я можу сказати.
  Годинник iз Мучi-Маусом на циферблатi пробив десять.
  - Менi час, - каже Ед, - у мене зустрiч у Лос-Анджелесi.
  - Виходь через чорний хiд. Бiля парадного ганку чатують стерв'ятники.
  
  
  
  * * *
  
  
  По дорозi назад нудота трохи вiдступа".
  Стандартна процедура - виключення пiдозрюваних.
  Якщо батько справдi був знайомий з Дiтерлiнгом пiд час розслiдування справи Атертона - очевидно, вiн ма" вагому причину це приховувати. Можливо, йому непри"мно згадувати, що людина, яка проходила як важливий свiдок у справi про жорстоке вбивство - справу, яка принесла Престону заслужену славу, - була його дiловим партнером. Престон Екслi часто повторював, що полiцейськi не повиннi вступати в дружбу з впливовими цивiльними особами, що робить їх вразливими i часом заважа" виконувати свiй обов'язок - нести у свiт абсолютну справедливiсть. Якщо Престон у молодостi порушував власнi правила, зрозумiло, тепер йому не хочеться визнаватись.
  Ед любить свого батька. Любить та поважа". Тому що Престон Екслi - прекрасна людина, гiдна кохання та поваги.
  До "Тихого океану" Ед приїжджа" задовго до пiвночi. Метрдотель iз поклоном повiдомля", що його гiсть уже тут. Ед йде до сво"ї улюбленої окремої кабiнки за стiйкою - Вiнсеннс вже там, перед ним на столi лежить магнiтофонна бобiна.
  - Плiвка з жучка? - Запиту" Ед, сiдаючи. Вiнсеннс:
  - Точно. Мiккi Коен базiка", не закриваючи рота. На жаль, його балаканина не ма" жодного вiдношення до "Нiчної сови". Проте можна вважати встановленим: Девi встановив жучок i пiдслухав розмову Мiккi з братами Енгелклiнгами про план Каткарта. Йому ця iдея сподобалася, i вiн вiдправив Дiна Ван Гельдера вирiшити проблему з Дюком. Ось поки що й усе, що нам вiдомо.
  - Чудова робота, Джеку, - похитавши головою, каже Ед. - Серйозно, чудова.
  - Дякую. Давненько ти не звертався до мене на iм'я.
  Ед щось дiста" з кишень, кладе собi на колiна - вiн прикрива"ться меню, i Джек не бачить, що це.
  - Вже опiвночi, тож давай вiдставимо люб'язностi та перейдемо прямо до дiла.
  - Давай. Що ти дiстав вiд Брекен?
  - Нiчого, крiм чергової порцiї брехнi. Лiнiя в'язницi Мак-Нiл закiнчена, так що на тебе чека" новий напрямок.
  - А саме?
  - Завтра ми серйозно вiзьмемося за Петчетта. Дадлi та його людей до ОВР не пуска"мо. Допиту"мо Террi Лакса. Честера Йоркiна та iнших знайомих Петчетта, яких тiльки вдасться розшукати Фiску i Клекнеру.
  - А що ж Брекен i сам Петчетт?
  Перед очима Еда поста" оголена Лiн.
  - Брекен намагалася мене переконати, що твоїм зiзнанням вiрити не можна. Вона розповiла про твою пригоду до "Малiби", i я вирiшив цим скористатися, щоб переграти їх обох.
  Смiттяр кида" голову на стислi кулаки. Ед продовжу":
  - Я сказав їй, що ти на все готовий, аби отримати сво" дось". Що ти закiнчений наркоман, що тобi загрожу" службовий розгляд. Що твоя кар'"ра пiд загрозою, i заради дось" ти пiдеш на будь-що.
  Вiнсеннс пiднiма" голову. Вiн блiдий, на лобi - вм'ятини вiд кiсточок пальцiв.
  - Чого ти вiд мене хочеш, Екслi?
  Ед пiднiма" меню. Пiд ним - героїн, бензедрiн, нiж iз викидним лезом, пiстолет калiбру 9 мiлiметрiв.
  - Хочу, щоб ти як слiд потряс Петчетта. Вiн нюха" героїн, цей порошок для нього. Якщо тобi самому потрiбний допiнг, ти його отрима"ш. У тебе " два завдання: отримати сво" дось" i з'ясувати, хто виготовляв порнуху i хто вбив Хадженса. Сценарiй я зараз обмiрковую: ти його дiзна"шся завтра ввечерi. Я хочу, щоб ти налякав Петчетта до напiвсмертi i вибив з нього те, що ми хочемо. Я знаю, ти зможеш це зробити, тож не змушуй мене тобi загрожувати.
  Вiнсеннс усмiха"ться - цi"ї митi вiн знову почува"ться Переможцем з Великої Букви.
  - А якщо щось пiде не так?
  - Тодi убий його.
  
  
  РОЗДIЛ ШIСТЬДЕСЯТ ПЕРШИЙ
  
  
  У головi гуде вiд опiумної пари та щебетучої китайської мови: "Спейда тут нема", у мене " дозвiл, я плачу, я плачу!" Дядечко Ейс Кван вiдсила" його до Жирного Дьюї Сiна, той - до дядечка Мiну, Мiн - до Чину, Чiн - до Чена. Божевiльний спринт по опiумних кублах на Аламеда. Спейд тут був, Спейд пiшов. "Я плачу! Я плачу!" Вiд пiдвалу до пiдвалу, вiд ворога до ворога. Дядечко Деннi Тао пригрозив йому дробовиком: Бад вирвав у нього ствол, цим же стволом i з'їздив по зубах, але вiдповiдi - де Спейд - не досяг. Так, вiн тут був, уже пiшов де вiн, не зна"мо. Господи, ще один вдих опiуму - i вiн впаде i здохне на мiсцi або вiзьме курити в усiх навколо. Що за iронiя долi - шукати в Чайнатаунi людину на прiзвище Кулi! I так i не знайти.
  Бад зателефонував до Бюро окружного прокурора, розповiв усе, що вдалося з'ясувати. Клерк на тому кiнцi дроту, позiхаючи, прийняв його повiдомлення, позiхаючи, записав. На Стрiп: "Ковбойськi ритми" на сценi, Спейда нема", його вже кiлька днiв нiхто не бачив. Джаз-клуби, нiчнi бари, ресторани - нiяких слiдiв Доннела Клайда Кулi. Година ночi - чорт, годi, пора додому. Нi, додому не можна - до Лiн. Запитати, де ж вона була вчора вночi, потiм звалитися в лiжко i спати, спати, спати.
  На зворотному шляху почина"ться гроза: злива барабанить по даху машини, лупить у шибки. Щоб не заснути за кермом, Бад вважа" машини, що проїжджають повз. Червонi вогники вводять у транс. До Ноттiнгем-драйву добира"ться майже безпам'ятно; перед очима все пливе, кожен рух да"ться важко.
  Лiн стоїть на порозi, дивиться на дощ. Бад кида"ться до неї, вона простяга" до нього руки, вiн обiйма" її i вiдчува", як її близькiсть нада" йому сили.
  Потiм вона усува"ться.
  - Я за тебе хвилювався, - каже Бад. - Дзвонив тобi минулої ночi - потiм таке почалося, що було вже не до дзвiнкiв.
  - Що почалося?
  - Довга iсторiя. Розкажу вранцi. Як ти...
  Лiн, торкнувшись його губ:
  - розповiла дещо про Пiрса. Нiчого особливого - це ти зна"ш. А тепер дивлюся на дощ i думаю: може, варто було розповiсти бiльше?
  - Що бiльше"?
  - Вранцi, любий. За снiданком ти розповiси менi свою iсторiю, а я тобi - свою.
  Бад кладе руку на перила ганку. Блискавка висвiтлю" обличчя Лiн, i вiн бачить, що на щоках її холонуть сльози.
  - Що трапилося, рiдна? Екслi? Цей ублюдок тебе...
  - Так, це Екслi мене засмутив. Але не так, як ти гада"ш. Зна"ш, я зрозумiла, чому ти його так ненавидиш.
  - Про що ти?
  - Вiн - повна протилежнiсть всьому хорошому, що " в тобi. I цим вiн дуже схожий на мене.
  - Не розумiю.
  - Спершу я його ненавидiла, бо вiн твiй ворог. Але тепер... Вiн допомiг менi багато чого зрозумiти про себе. I про Пiрса. Не тим, що говорив - тим, як говорив. Я дивилася на нього - i впiзнавала себе, дiзнавалася те, на що перетворив мене Пiрс ... Вiн сказав менi ще дещо, i я раптом зрозумiла, що це мене не хвилю".
  Знову виблиску" блискавка. На обличчi Лiнн - смуток, вiд якого у нього стиска"ться серце.
  - Що вiн сказав?
  - Що Джек Вiнсеннс на все готовий, щоб отримати сво" дось". Навiть на вбивство. I зна"ш що, Бад? Я не хочу бiльше захищати Пiрса. Менi байдуже, що з ним стане.
  - Що це Екслi так з тобою розкривався?
  Лiн смi"ться.
  - In vino veritas [62] . Зна"ш, любий, тобi вже тридцять дев'ять, а я все чекаю, коли ж ти втомишся бути тим, хто ти ".
  - Сьогоднi я втомився як собака.
  - Нi, я не про це.
  Бад включа" свiтло на ганку.
  - Поясни, що сталося у вас з Екслi?
  - Просто поговорили.
  Макiяж її розплився, туш потекла вiд слiз - вперше вона зда"ться Баду негарною.
  - Про що?
  - Вранцi розповiм.
  - Розкажи зараз!
  - Любий, я втомилася не менше, нiж ти.
  Легка напiвусмiшка, що ледве ковзнула по губах, - по цiй усмiшцi вiн розумi" все.
  - Ти з ним переспала?
  Лiн вiдводить погляд. Бад б'" її - раз, другий, третiй. Вона не кричить, не прикрива"ться руками, мовчки дивиться на нього - i вiн опуска" руку, переможений.
  
  
  РОЗДIЛ ШIСТЬДЕСЯТЬ ДРУГА
  
  
  Вiддiл внутрiшнiх розслiдувань набито.
  Честер Йоркiн, доставник товару "Флер-де-Лiс" - у камерi No 1. У другiй та третiй - Пола Браун та Лоррейн Мальвазi, повiї Петчетта: Ава Гарднер та Рiта Хейворт. Ламар Хiнтон, Боббi Iндж, Крiс Бергерон iз сином так i не знайденi. Не iдентифiковано i нiхто з натурникiв - Клекнер i Фiск всю нiч працювали над фотоальбомами з полiцейських архiвiв. У камерi No 4 - Шерон Костенця, справжн" iм'я Мерi Елiс Мерц, фiгура зi свiдчень Вiнсеннса - жiнка, яка заплатила штраф за Крiстiну Бергерон та звiльнила з в'язницi Боббi Iнджа. У п'ятому номерi доктор Террi Лакс i його адвокат, знаменитий Джеррi Гейслер.
  Рей Пiнкер вже перевiрив усiх щодо антипентоталового допiнгу - нiчого не виявив.
  Дво" офiцерiв охороняють вхiд до Вiддiлу - коли ведеться внутрiшн" розслiдування, стороннiм тут робити нiчого.
  Клекнер та Фiск, озбро"нi копiями Вiнсеннсових одкровень та порножурналами, насiдають на Мерц та псевдо-Аву. Йоркiн, Лакс i фальшива Рита чекають сво"ї черги.
  Ед у себе в кабiнетi - склада" сценарiй для Вiнсеннса. Не да" спокою одна думка: якби Лiнн Брекен усе розповiла Петчетту, вiн сховав би своїх людей так, як сховав Iнджа i Бергеронов, - так, щоб полiцiя їх у життi не знайшла. Значить, Лiн промовчала. Чому? Чи не зрозумiла, що загрожу" Пiрсу, чи веде якусь свою гру?
  Зважаючи на все, друге. Неможливо повiрити, щоб ця жiнка чогось не зрозумiла.
  Чорт, варто заплющити очi - i вiн бачить її обличчя, вiдчува" її запах.
  Ед вирива" листок iз блокнота, розкреслю" його лiнiями. Iнес перевiря" фiнансовi зв'язки Петчетта з Дiтерлiнгом та його батьком - при думцi про це Ед морщиться. Дво" з ОВР шукають Уайта - головне, затримати та зламати цього мерзотника. Допитати Бiллi Дiтерлiнга та Тiммi Валберна - обережно та ввiчливо: обидва - знаменитостi, може вийти скандал. Зв'язок iз вбивством Хадженса та петчетт/хадженсiвськими планами шантажу: у квартирi вбитого не знайшли дось" на "Жетон Честi", що дуже дивно - вiдомо, що Хадженс дуже цiкавився серiалом та його творцями. У всi"ї команди "Жетона Честi" алiбi: позначка - перевiрити ще раз.
  Новi лiнiї - прямi, гнутi, зламанi. Цiлий лабiринт на паперi. I добра половина стежок веде до слова "шантаж".
  За межами лабiринту Дадлi Смiт намага"ться повiсити справу на чорних. Чутки: Тад Грiн iде у травнi. Новим шефом детективiв стане той, хто розкри" справу "Нiчної сови" - вiн чи Смiт. Якщо Уайт повернеться, то, швидше за все, за наказом Дадлi, як його шпигун.
  Входить Клекнер:
  - Сер, ця Мерц не хоче спiвпрацювати. Повiдомила лише, що справдi живе пiд iм'ям Шерон Костенця та сплачу" штрафи та застави за людей Петчетта, заарештованих за стороннiми звинуваченнями. За справи Петчетта нiкого нiколи не заарештовували - це ми й самi зна"мо. Нiкого з журналiв не впiзнала, про здирство мовчить. Про "Нiчну сову" нiчого не зна" - i тут я їй вiрю.
  - Вiдпусти її. Нехай бiжить до Петчетта i вжене його в панiку. А як справи у Дуейна з Авою Гарднер?
  Клекнер простяга" йому аркуш паперу.
  - Чудово. Ось основнi пункти, а весь допит педиком записано на плiвку.
  - Добре. Тепер пiдготуй менi Йоркiна. Почастуй його пивком i поговори до душi.
  Клекнер посмiха"ться i виходить. Ед чита" записку Фiска.
  
  
  Свiдок Пола Браун, 25/3/58.
  1. Свiдок повiдомила iмена багатьох осiб чоловiчої та жiночої статi, якi працювали на П. П. як повiй за викликом (список представлю окремим документом, також у магнiтофонному записi).
  2. Натурникiв на фото впiзнати не може (зда"ться, каже правду).
  3. Щодо здирства заявила таке:
  П. П. пропонував своїм повiям випитувати у клi"нтiв деталi їхнього особистого життя i за це заохочував матерiально.
  При викликi повiй додому до клi"нта П. П. вимагав, щоб вони залишали вiдчиненими дверi/вiкна для подальшого створення компрометуючих фотографiй. Крiм того, час повiй повiям знiмати восковi злiпки iз замкiв у будинках деяких багатих клi"нтiв.
  Повiї-чоловiки шантажували одружених клi"нтiв-гомосексуалiстiв, П. П. отримував частку прибутку.
  4. Якийсь знаменитий пластичний хiрург (очевидно, доктор Т. Лакс) за дорученням П. П. i за його рахунок робив повiй пластичнi операцiї, щоб збiльшити їхню подiбнiсть iз кiнозiрками.
  5. Усi повiї припиняли роботу пiсля 30 рокiв - тверде правило П. П.
  6. Про "Нiчну сову" нiчого не повiдомила, реакцiї на запитання не було - зважаючи на все, нiчого не зна".
  
  
  Нiчого собi! Цiле пiдпри"мство з шантажу клi"нтiв.
  Ед включа" мiкрофони, що перевiря" одностороннi дзеркала. Фiск розмовля" з фальшивою Авою. Клекнер пригоща" Йоркина пивом. Террi Лакс горта" журнал, Джеррi Гейслер пахне сигарою. Лоррейн Мальвазi одна, камера в клубах диму. Вражаюче - справдi одна особа з Ритою Хейворт, та ще й зачiска з "Гiльди"!
  Ед входить у камеру. Рита - Лоррейн схоплю"ться, але сiда", витягу" нову сигарету. Ед простяга" їй записку Фiска.
  - Мiс Мальвазi, будь ласка, прочитайте це.
  Чита" зосереджено, зжовуючи з губ яскраву помаду.
  - Ну i що?
  - Ви це пiдтверджу"те чи нi?
  - Я без адвоката жодного слова не скажу.
  - У найближчi сiмдесят двi години адвокат вам не належить.
  - Ви не ма"те права так довго мене тут тримати!
  "Пра-а-ава не ма"те" - догана нью-йоркських низiв.
  - Тут - не ма"мо. А у жiночiй в'язницi - чому б i нi?
  Лоррейн сильно, до кровi, обкушу" нiготь.
  - Ви такого не ма"те!
  - Ще як маю, люба. Шерон Костенця тут, у нас, i внести за тебе заставу нема кому. Пiрс Петчетт пiд наглядом, а твоя подружка Ава розкололася i розповiла нам усе, що тут написано. Вона заговорила першою i все, що вiд тебе вимага"ться, - пролити свiтло на деякi деталi.
  - Нiчого я вам не скажу! - Схлипнувши, заявля" Рiта Хейворт.
  - Чому?
  - Ну, Пiрс такий добрий, а я...
  Ед перебива":
  - З Пiрсом покiнчено. Лiнн Брекен подала на нього заяву. Нинi вона пiд нашим захистом. Я можу пiти по вiдповiдi до неї, а можу, щоб не ходити далеко, розпитати тебе.
  - Але я не можу...
  - Зможеш, люба.
  - Ну я не знаю...
  - Подумай гарненько про те, що на тебе чека". Тiльки за заявою Поли Браун тобi можна пред'явити десяток кримiнальних звинувачень. Чи чула про лесбiянок у в'язницi? Не боїшся?
  Мовчить.
  - Боїшся? I правильно робиш. Але зна"ш, найстрашнiше наглядачки. Така робота не для нормальної жiнки: йдуть туди потвори, природою скривдженi садистки, якi всiх жiнок ненавидять, а молодих та красивих - особливо. Уявля"ш, яке доведеться у в'язницi такiй красунi, як ти, та ще й схожiй на кiнозiрку?
  - Гаразд, гаразд, я все розповiм!
  Ед дiста" блокнот, пише: "Хронологiя". Лоррейн:
  - Тiльки Пiрс не винен, той чоловiк його змусив!
  - Яка людина?
  - Не знаю. Щоправда, слово честi, не знаю!
  Наголошу" на "хронологiї".
  - Коли ти почала працювати у Петчетта?
  - У двадцять один рiк.
  - В якому роцi?
  - У п'ятдесят першому.
  - Террi Лакс зроблено тобi пластичну операцiю?
  - Так, щоб я стану ще красивiшим!
  - Так зрозумiло. А що це за людина, про яку ти зараз говорила?
  - Та не зна-а-аю я! Як же я можу сказати, якщо не знаю!
  - Добре-добре, заспокойся. Отже, ти пiдтверджу"ш заяву Поли Браун i стверджу"ш, що в заняття здирництвом Пiрса Петчетта втягнув якийсь чоловiк, iм'я якого тобi невiдоме. Так?
  Лоррейн закурю" чергову цигарку.
  - "Здирство" - це типу шантаж? Так, так.
  - Коли, Лоррейне? Коли це почалося?
  Вона почина" рахувати на пальцях.
  - П'ять рокiв тому. В травнi.
  "Хронологiя" пiдкреслена вже двома жирними лiнiями.
  - У травнi п'ятдесят третього року?
  - Ну так. Я добре пам'ятаю, у мене тодi батько помер. Пiрс нас усiх зiбрав i пояснив, що ми ма"мо робити. Ще сказав, що йому самому це не до вподоби, але та людина взяла його... ну, ви розумi"те за що. А що за людина вiн не сказав. Я думаю, нiхто з наших також не зна".
  Хронологiя - за мiсяць пiсля "Нiчної сови".
  - А тепер подумай, Лоррейне. Пам'ята"ш бiйню у "Нiчнiй совi"?
  - Чого? А це коли когось застрелили?
  - Гаразд, не важливо. Що ще тодi сказав вам Петчетт?
  - Нiчого не сказав.
  - А що ти ще про це зна"ш? Про Петчетта i шантаж? Зауваж, Лоррейне, я не питаю, займалася ти цим сама чи нi. Мене цiкавить лише те, що ти зна"ш.
  - Ну от... Зна"те, десь за три мiсяцi до того чи, може, трохи менше я чула, як Петчетт сказав Веронiцi - ну тобто Лiнн, - що уклав угоду з тим скандальним журналiстом, якого потiм убили. Що вiн буде розпитувати нас про... Ну, зна"те, про те, якi нашi клi"нти мають рiзнi дивацтва i передаватиму цьому журналiсту, а той цим людям загрожуватиме. Типу женiть долари, а то у себе в журналi все про вас продрукую.
  Пiдтвердження теорiї шантажу. I пiдтвердження того, що Лiнн - з якихось однi"ї їй ведених причин - на боцi Еда. Вона не пiшла до Петчетта, нiчого йому не сказала: iнакше вiн не дозволив би своїм дiвчатам прийти на допит.
  - Лоррейн, сержант Клекнер показував тобi порнографiчнi знiмки?
  Кива":
  - Я i йому вже сказала, i вам можу сказати - там нiкого не знаю. А вiд цих картинок iз покiйниками у мене мороз по шкiрi.
  Ед виходить. У холi чека" на нього Дуейн Фiск.
  - Чудова робота, сер. Коли вона заговорила про "ту людину", я тут же пiшов до Ави i звiрив свiдчення. Вона все пiдтвердила та заявила, що теж не зна" його iменi.
  Ед кива":
  - Скажи їй, що Рита та Йоркiн затриманi, а її саму вiдпусти. Нехай бiжить до татка. Як у Клекнера стосунки з Йоркином?
  Фiск хита" головою:
  - Цей хлопець мiцний горiшок. Дону з ним не впоратися. Шкода, Бада Уайта нема" - ось хто б нам зараз став у нагодi!
  - Без нього обiйдемося. Тепер ось чого я вiд тебе хочу: вiдведи Лакса та Гейслера пообiдати. Лакс прийшов добровiльно, тож тримайся з ними ввiчливо. Скажи Гейслеру, що йдеться про численнi вбивства, що ми готовi гарантувати Лаксу повний iмунiтет i письмове зобов'язання не допитувати його в судi. Скажи, що всi папери вже пiдписано. Якщо попросить пiдтвердження, дай йому телефон Еллiса Лоу.
  Фiск кива", зника" в камерi No5. Ед загляда" у перший номер.
  Честер Йоркин один, перед дзеркалом розгляда" себе, буду" гримаси, склада" постатi з пальцiв - мовляв, накосячи i хрiн вам... Костлявий хлопець iз набрiолiнною чубчиком, на руках шрами - слiди уколiв?
  Ед входить у камеру. Честер:
  - Ух ти, а я ж тебе знаю! У газетi бачив твою фотографiю.
  Ед придивля"ться до його рук. Правильно - типовi наркоманськi дорiжки.
  - Так, останнiм часом я часто з'являюсь у новинах.
  Честер, нахабно хихикаючи:
  - Потужно ти їм завернув: "Я нiколи не б'ю пiдозрюваних, бо полiцейськi тим i вiдрiзняються вiд злочинцiв, що не ставлять себе з ними на одну дошку". А хочеш знати, чим я вiдрiзняюся вiд рiзних там мудакiв? Тим, що корiнцiв не продаю. А всi копи - хуесоси, прямо закiнчують, коли їм корiнцiв закладають.
  Бад Уайт. Як поводився б Бад Уайт?
  - Закiнчив?
  - Нема" ще. Зна"ш що? Мучi-Маус твого тата в дупу...
  Головне - не боятися. Як Бад Уайт.
  Локтем - у кадик. Честер задиха"ться, хапа"ться за горло, Ед митт"во виявля"ться у нього за спиною, заводить руки назад, клаца" наручники.
  Не боятися? Чорт забирай, та вiн обробитись готовий вiд страху! Але руки не тремтять, рухи рiзкi та впевненi. Дивись, тату: твiй син - бiльше не боягуз.
  Йоркiн забива"ться в кут.
  Ще один фiрмовий прийом Бада Уайта: схопивши однi"ю рукою стiлець, запустити його у стiну над головою Честера. Йоркiн намага"ться заповзти, Ед стусаном заганя" його назад у кут. Тепер можна поговорити. Спокiйно, Ед: стеж, щоб не затремтiв голос, не пом'якшав погляд за склом окулярiв.
  - А тепер розповiдай усе. Про порнуха, про iнше лайно, яке штовхав Петчетт через "Флер-де-Лiс". Все що зна"ш. Почни з дорiжок на руках i з того, чому така розумна людина, як Петчетт, довiря" такому нiкчемному торчку, як ти. I пам'ятай: з Петчеттом покiнчено, твоя доля тепер залежить вiд однi"ї людини. Вiд мене. Усвiдомив?
  Йоркiн трясе головою вгору-вниз, наче заводна лялька.
  - Вiн на менi дослiди ставив!
  Ед знiма" з нього наручники:
  - Що що? Ще раз.
  Йоркин, потираючи горло:
  - Ну я в нього начебто пiддослiдним кроликом працював.
  - Що?
  - Вiн на менi випробовував свiй порошок. Не часто - так, iнодi ...
  - Почни з самого початку. Повiльно, виразно, по порядку.
  Йоркiн кашля".
  - До Пiрсу потрапив той героїн, що вiдвели у Коена ще багато рокiв тому. Той хлопець, що його спер, Базз Мiкс, залишив зразок Пiту та Бакс Енгелклiнг. У них тато був учений-хiмiк, Пiрс у нього навчався у коледжi. Так от, тато помер - нiби вiд серцевого нападу чи чогось такого, - а бiлий залишив Пiрсу. Але це був лише зразок. А основна порцiя дiсталася тому, хто прийшов Микса. Тiльки не питайте, хто це, - я сам не знаю.
  Загалом було там десь фунтiв вiсiмнадцять. Цей чоловiк потiм прийшов до Пiрсу i запропонував продавати цей порошок через нього. А Пiрс багато рокiв ламав голову, як зробити бiлий кращим, дешевшим i безпечнiшим, додавав у нього рiзну фiгню... ну i вiдчував на менi, що вийшло.
  Все цiкавiше та цiкавiше.
  - П'ять рокiв тому ти розвозив товар "Флер-де-Лiс", правда?
  - Ну так.
  - Разом iз Ламаром Хiнтоном.
  - Ламара я п'ять рокiв не бачив, його справи не вiшайте на мене!
  Ед, пiднiмаючи перекинутий стiлець:
  - А я й не збираюся. Тепер поставлю тобi одне запитання: вiд того, як ти на нього вiдповиш, залежить, чи я тобi вiритиму. Вважай, що це також експеримент. Хто у п'ятдесят третьому у вас на складi стрiляв у Джека Вiнсеннса?
  Йоркин, скривившись:
  - Я це був. Менi Пiрс звелiв його пришити. Тiльки я не подумав, що не можна влаштовувати стрiлянину бiля складу. Нiчого не вийшло, та ще й склад засвiтив. Пiрс пiсля цього здорово на мене розлютився.
  Ось Петчетт i попався: спроба вбивства полiцейського.
  - I що вiн зробив з тобою?
  - Перестав мене берегти, ось що. Коло менi всяку погань, яку хотiв прибрати з порошку. Блiн, як менi було фiгово!
  - I ти його за це ненавидиш, правда? Хочеш йому вiдплатити?
  Йоркiн замислю"ться.
  - Ну напевно. Тiльки Пiрс... Вiн не такий, Як усi. Вiн класний чоловiк. Навiть коли його вбити хочеться - все одно розумi"ш, що таких людей бiльше нема.
  Ед вiдставля" стiлець.
  - Пам'ята"ш стрiлянину у "Нiчнiй совi"?
  - Так, давно це було. А до чого гут це?
  - Неважливо. Тепер я поставлю дуже важливе питання. Якщо зумi"ш на неї вiдповiсти, отрима"ш гарантiю iмунiтету та захист полiцiї на той час, поки ми не посадимо Петчетта. Порнографiя, Честер. Пам'ята"ш тi секс-журнали, що ти розвозив для Флер-де-Лiс п'ять рокiв тому?
  Йоркiн смика" головою вгору-вниз: пам'ята".
  - Пам'ята"ш картинки з пiдмальованою кров'ю?
  Йоркин усмiха"ться - рубiж зради пройдено, йому зграю легше.
  - Звичайно пам'ятаю. А Пiрса справдi посадять?
  До них iз Джеком сценарiю - десять годин.
  - Можливо, вже сьогоднi ввечерi.
  - А, чорт! Гаразд, вiдплачу йому за його поганi дослiди!
  - Розповiдай, Честере. Тiльки повiльно та по порядку.
  Честер пiднiма"ться, розмина" ноги.
  - Тiльки Пiрс - хитра сволота. Вiн менi це все розповiдав, коли я був пiд кайфом. Щоб я потiм нiчого до ладу не пам'ятав, сiчеш?
  Ед дiста" блокнот.
  - Розкажи все, що пам'ята"ш.
  Йоркiн вiдкашлю"ться, потира" горло:
  - Ну, загалом, справа була така. Спочатку Пiрс займався лише дiвчатками. Якось якийсь хлопець, не знаю, як його звали, умовив пару дiвчаток та їхнiх клi"нтiв знятися для порножурналу. Зробив кiлька таких журналiв, принiс їх Пiрсу i запропонував торгувати порнухою: типу вiн знiма" та прода", а Пiрс нада" дiвчаток i отриму" свою частку. Пiрсу iдея сподобалася, тiльки вiн не хотiв, щоб будь-хто поглянув на його дiвчат та їхнiх клi"нтiв. Вiн викупив у цього хлопця журнали i почав продавати їх сам через "Флер-де-Лiс" - тiльки для обраних, то вiн казав. Це був як пробний маркетинг - Пiрс вважав, так легше контролювати, що куди йде. Називав це замкнутим розподiлом.
  Як видно, не таке вже замкнуте i не лише "для обраних", раз кiлька порножурналiв потрапили до смiтт"вої скриньки, а звiдти - у Вiддiл вдач.
  - Продовжуй, Честере.
  - Ну цей хлопець вiд Пiрса дiзнався про братiв Енгелклiнгiв - що у них своя друкарня i що вiд легенiв грошенят цi хлопцi нiколи не вiдмовляються. Знайшов посередника, щоб самому не свiтитися, цей посередник пiшов до Енгелклiнг i запропонував друкувати порнуху, а грошi навпiл.
  Посередник - Дюк Каткарт. Лiнiї-зигзагi: вiд Коена - до братiв, вiд братiв - до Петчетта, бiчна гiлка: Мiккi у в'язницi Мак-Нiл - Голдман - Ван Гельдер, ще один зигзаг: порнуха - героїн.
  - Честере, а чому вiн тобi все це розповiдав?
  Честер, посмiхнувшись:
  - Так вiн сам торчок ще той. Тiльки не колеться, а нюха". Вiдомо, коли нюхнеш бiлого, тягне побалакати. Ось вiн про все це i говорив зi мною, начебто з собакою розмовляють.
  - Отже, зараз Петчетт бiльше порнухою не торгу"? Займа"ться лише героїном?
  - Не-а. Пам'ята"ш, я говорив про того мужика, який Базза Мiкса пришив i спер вiсiмнадцять фунтiв бiлого? У нього на порнуху нюх i вона його коронний номер. У нього цiлi списки багатеньких збоченцiв, на таке ласих плюс зв'язку в Пiвденнiй Америцi. З цими картинками вони з Пiрсом мiльйон рокiв тому починали, потiм новi журнали здобули. Хто їх робить - не знаю. Зараз усе це добро лежить десь на складi, не знаю де, а пускати його в хiд Пiрс, мабуть, поки що побою"ться. Хоче, мабуть, щоб усе вляглося.
  Мiльйонна справа, дума" Ед. Сама собi торгiвля порнографi"ю не завжди передбачувана, а двадцять фунтiв чистого героїну - це цiлий статки... Багатомiльйонний статки. Ось i мотив - зиск.
  - Я тобi ще дещо скажу, - продовжу" Йоркiн. - Пiрс у будинку ма" сейф замiнований. Вiн там усе трима" - i грошi та порошок.
  ГРОШI, дума" Ед. Йоркiн:
  - Гей, ти взагалi мене слуха"ш? Хочеш адресу нового складу? 8819, Лiнден, Лонг-Бiч. Екслi, та ти мене слуха"ш?
  - Фiле мiньйон у камеру, Честер. Ти це заслужив.
  
  
  
  * * *
  
  
  Новi лiнiї в блокнотi: Ед чита" звiти Фiска та Клекнера, дода" до того, що сам дiзнався вiд Мальвазi та Йоркiна.
  Героїн та порнографiя з'"днанi жирною лiнi"ю. Вбивця Сiда Хадженса набува" реальних обрисiв - це той безiменний "хлопець", що робив порножурнали для "Флер-де-Лiс". Дюк Каткарт - пiдставна постать, його представник. Дiн Ван Гельдер вбива" Каткарта за наказом Девi Голдмана, той дiзна"ться про вигiдну справу, пiдслухавши розмову братiв Енгелклiнгiв iз Мiккi Коеном. Всюдисущий Коен - раз у раз сплива" його iм'я. Якою " його реальна участь у всьому цьому? Коен - притча у язицех, i повiсити на нього всiх собак було б спритним маневром. Щоправда, у Коена вкрадено тi вiсiмнадцять фунтiв героїну, що передав Петчетту для обробки ще один безiменний персонаж - загадковий "мужик", вбивця Базза Мiкса. Цей "мужик" цiкавиться порнографi"ю: це вiн запропонував Пiрсу вiдновити виробництво та розповсюдження журналiв на зразок 1953 року. Висновок: вбивцi з "Нiчної сови" - професiонали (або принаймнi напiвпрофесiонали), їхня мета - перехопити у Петчетта порнографiчний i, можливо, героїновий бiзнес. Мета вбивць - Дюк Каткарт. Чому саме вiн? Перебiльшив свою важливiсть, похвалився в якiйсь розмовi, що торгу" порнухою вiд себе? Чи вбивцi знали, що його мiсце зайняв Ван Гельдер, i цiлили саме у самозванця? Зрештою, головне питання: хто за всiм цим вартував? Йдеться про професiоналiв, про органiзовану злочиннiсть - проте всi мафiознi ватажки зараз мертвi чи не при справах: Франц Енгелклiнг давно в могилi. Девi Голдман перетворився на рослину, Мiккi Коен залiг на дно, не розумiючи, що вiдбува"ться. Ще питання: хто вбив Пiта та Бакса Енгелклiнгiв?
  I ще одна лiнiя - страшний кривавий пунктир. Лорен Атертон, 1934 рiк. Але як може бути?
  У дверi стука" Фiск.
  - Сер, я привiв Лакса та Гейслера.
  - I?...
  - Гейслер подав заздалегiдь пiдготовлену заяву.
  - Читай.
  Фiск розгорта" складений вчетверо паперовий лист.
  - "Щодо моїх стосункiв iз Пiрсом Морхауом Петчеттом я, Теренс Лакс, доктор медицини, роблю таку нотарiально завiрену заяву. Мої стосунки з Пiрсом Петчеттом носять суто професiйний характер, а саме: на його прохання я виконував складнi пластичнi операцiї на особах деяких його знайомих, як чоловiчої, так i жiночої статi, з метою збiльшити вже подiбнiсть цих людей з вiдомими акторами i актрисами. Чутки про те, що цi молодi люди та дiвчата пiд керiвництвом Петчетта займаються проституцi"ю, нi пiдтвердити, нi спростувати не можу. Пiд присягою пiдтверджую, що..." - ну i таке iнше.
  Ед:
  - Цього замало. Дуейн, оформи протокол на Йоркiна та Рiту Хейворт. Допомогу та пiдбурювання - дату затримання поки не став. Дозволь їм зробити по одному дзвiнку. Потiм вирушай на Лонг-Бiч i наклади арешт на будинок 8819 Лiнден. Це склад "Флер де Лiс": швидше за все, Петчетт там уже все вичистив, але це неважливо. Якщо склад порожнiй, наслiди там сильнiше i залиш дверi вiдкритими.
  Фiск, проковтнувши слину:
  - Спадко"мець, сер? I чи не ставити дату затримання?
  - Саме. I коли я наказую, виконувати наказ не ставлячи запитань.
  - Е-е... слухаюсь, сер, - вiдповiда" Фiск.
  Ед зачиня" за ним дверi, натиска" кнопку селекторного зв'язку.
  - Дон, прийшли сюди Лакса та Гейслера.
  У динамiцi, голосно:
  - Так сер. - I пошепки: - Сер, хочу вас попередити: вони обидва просто киплять вiд лютi.
  Ед вiдчиня" дверi. Твердим кроком входять Лакс та Гейслер.
  Жодних рукостискань. Гейслер:
  - Щиро кажучи, той обiд, який ми з'їли, чекаючи, поки ви нас приймете, i приблизно не спiввiдноситься з тi"ю сумою, яку докторовi Лаксу доведеться виплатити менi за витрачений тут час. Тим бiльше обурливо, що вiн прийшов сюди з доброї волi, а ви змусили його чекати кiлька годин!
  Ед, з посмiшкою:
  - Приймiть мої вибачення. Я отримав пiдготовлену вами заяву та питань по сутi до доктора Лакса не маю. Хочу попросити вас тiльки про одну послугу - за яку ви, зрозумiло, гiдно винагородженi. А що стосу"ться витраченого вами часу, мiстере Гейслер, то надiшлiть менi рахунок. Ви зна"те, я можу собi дозволити сплатити за вашi послуги.
  - Знаю, що ваш тато може. Що ж, продовжуйте. Мiй клi"нт i я уважно слуха"мо вас.
  Ед - Лаксу:
  - Лiкарю, думаю, ми з вами зрозумi"мо один одного. Я багато чого знаю про вашi справи, а ви зна"те - або хоча б здогаду"теся - що менi вiдомо. Допоможiть менi i я обiцяю вам свою дружбу.
  Лакс, чистячи нiгтi скальпелем:
  - "Дейлi Ньюс" запевня", що вашi днi вважаються.
  - Не варто вiрити у те, що пишуть у "Дейлi Ньюс". Петчетт та героїн, доктор. Я не питатиму, звiдки ви зна"те: з мене досить чуток.
  Гейслер i Лакс переглядаються, вiдходять до дверей, починають шепотiти. Нарештi Лакс каже:
  - Я чув, що Петчетт пов'язаний iз дуже серйозними людьми, якi прагнуть встановити контроль над торгiвлею героїном у Лос-Анджелесi. Хiмiк вiн вiд бога, i, кажуть, уже протягом багатьох рокiв вiн розробля" новий наркотик, з виходом якого на ринок героїн пiде в iсторiю. Гормональнi, антипсихотичнi засоби - незвичайна сумiш. Кажуть, пiсля багатьох рокiв його розробки нарештi увiнчалися успiхом: новий наркотик готовий, залишилося лише його виробляти та продавати. Я дотримався свого слова, капiтане, - сподiваюся, i ви дотрима"теся свого. Джеррi, зловiть цю людину на словi i надiшлiть їй рахунок.
  
  
  
  * * *
  
  
  Усi новi лiнiї ведуть до однi"ї точки - до героїну. Ед дзвонить до Боба Галлодета, залиша" через секретарку повiдомлення: у справi "Нiчної сови" прорив - подзвони менi.
  Фото на столi: Iнес з його батьком в Ерроухед. Ед замислю"ться, дивлячись на знiмок, потiм набира" номер Лiн.
  - Алло?
  - Лiнн, це Екслi.
  - Боже мiй! Привiт.
  - Ти так i не пiшла до Петчетта, правда?
  - А ти гадав, що пiду? На це й розраховував?
  Ед переверта" знiмок обличчям униз.
  - Лiнн, я хочу, щоб ти поїхала з Лос-Анджелеса. На тиждень чи близько того. У мене " будиночок на озерi Ерроухед, їдь туди. Їдь зараз же.
  - Пiрс ...
  - Потiм усе поясню.
  - Ти приїдеш туди?
  Ед перегляда" свiй сценарiй.
  - Так, як тiльки пiдготую дещо тут. Ти бачила Уайта?
  - Вiн прийшов i пiшов, де зараз - не знаю. З ним все гаразд?
  - Так... Нi... Чорт, гадки не маю. Зустрiнемось на озерi, у кафе "Фернандо". Це неподалiк мого будиночка. Наприклад, о шостiй.
  - Добре буду.
  - Думав, переконати тебе буде важче.
  - Я вже сама себе багато в чому переконала. Вiд'їзд iз мiста все спростить.
  - Що це означа", Лiн?
  - Усьому рано чи пiзно приходить кiнець. Iнодi промовчати означа" зробити геройство. Чи нi? Як дума"ш?
  
  
  РОЗДIЛ ШIСТЬДЕСЯТ ТРЕТЯ
  
  
  Бад прокида"ться у мотелi "Вiкторiя". Сонце за вiкном опуска"ться за обрiй - вiн проспав пiвночi та весь день. Бад сiда" на лiжку, протира" очi, проганяючи образ Спейда Кулi. Сигаретний димок. Бiля дверей сидить i дивиться на нього Дадлi Смiт.
  - Кошмари мучать, синку? Ти кидався увi снi.
  Мабуть, йому снилися кошмари: Спейд Кулi, Iнесе, за нею гналися репортери, вона кричать: "Це ти винен! Ти зганьбив мене, щоб вiдплатити Екслi!"
  - Зна"ш, синку, зараз, увi снi, ти менi нагадав моїх дiточок. Ти зна"ш, я люблю тебе як сина.
  Бад вiдкида" пропотiле простирадло.
  - Що тепер, бос? Що менi робити?
  - Спершу - просто слухати. Ти зна"ш, що вже багато рокiв я з кiлькома колегами не покладаючи рук, працюю над тим, щоб утримувати органiзовану злочиннiсть у Лос-Анджелесi в належних рамках. Рано чи пiзно настане день, коли ми зможемо скористатися плодами сво"ї працi, - i, гадаю, цей день вже недалекий. I ти, синку, як один iз нас, отрима"ш належну винагороду. У наших руках буде величезна сила i величезна влада, якою, без сумнiву, кожен з нас зможе розпорядитися гiдно. Тiльки уяви, якi зусилля знадобляться, щоб позбавити мiсто чорних покидькiв. Однак для початку нам доведеться поговорити до душi з одним iталiйцем - неспокiйним малим, вiд якого однi непри"мностi. Ти вже мав з ним справу в минулому, i, думаю, твоя участь у розмовi буде нам особливо корисною.
  Бад потягу"ться, хрускаючи кiсточками пальцiв.
  - Я взагалi питав про "Нiчну сову". I говори навпростець, гаразд?
  - Куди вже прямiше, синку. Едмунд Дженнiнгс Екслi - ось наша цiль. Зна"ш, чим вiн зараз займа"ться, синку? Збира" докази проти Лiн, щоб посипати сiль на твої старi рани.
  Бада як струмом б'".
  - То ти знав... увесь цей час знав... як я не здогадався!
  - Зрозумiло, знав, синку. Такого, чого б я не знав, взагалi небагато. А того, чого б я для тебе не зробив, i зовсiм нема". Але який же слимакiв цей Екслi: ти в життi любив двох жiнок: одну вiн повiв, а тепер замаху"ться i на другу! Таке не можна залишати безкарним, мабуть, синку? Нехай сповна отрима" те, що заслужив.
  
  
  РОЗДIЛ ШIСТЬДЕСЯТ ЧЕТВЕРТИЙ
  
  
  Вони потяглися один до одного одразу, щойно увiйшли до будинку. Ед розумiв: якщо не зайнятися коханням, доведеться заговорити - мабуть, те саме вiдчувала i Лiнн. У мисливському будиночку запорошено: неприбране лiжко, несвiжа бiлизна - на цiй бiлизнi вiн востанн" спав з Iнес. Вимикати свiтло Ед не став: що бiльше бачиш, то менше дума"ш. Яскраве свiтло допомогло йому не закiнчити вiдразу. Щоб вiдволiктися, вiн вважав ластовиння Лiн. Повiльнi, неквапливi рухи - наче обидва прагнули загладити шалений поспiх минулого разу. На тiлi Лiнн Ед помiтив кiлька подряпин i зрозумiв: це Бад Уайт. Вони любили один одного повiльно i нiжно, а коли все скiнчилося, ще довго лежали мовчки, сплетячись тiлами, наче сподiваючись нiжнiстю загладити брехню. А почавши розмову, вже не могли зупинитись. Пiзнiше Ед так i не згадав, хто з них першим виголосив iм'я Уайт.
  Це була Лiн. Заради Бада вона збрехала Петчетту - сказала, що йому нiчого не загрожу", що розслiдування зайшло в глухий кут, i полiцейськi чiпляються за соломинку. Збрехала, бо боялася: якщо Пiрс почне боротися за себе, для Бада це може обернутися бiдою. Вiн дещо зна" про справи Петчетта: Пiрс неодмiнно спробу" його пiдкупити - вiн упевнений, що все на свiтi ма" свою цiну, i не розумi", що її Венделл не прода"ться. Це ти змусив мене замислитись, говорила вона Еду, це ти вiдкрив менi очi на те, чого я досi намагалася не помiчати. Так, Пiрс витяг мене з бруду, навчив одягатися, говорити i думати, але я помилялася, коли вважала, що вiн зробив iз мене людину. Вiн зробив з мене повiю - холодну, розважливу, не здатну нi до справжньої вiрностi, нi до справжньої любовi. Якби не Бад, я жила б спокiйно, не пiдозрюючи, що менi чогось браку". Але вiн привабив мене тим, чого менi не вистача" - а в нього " надмiру. Ед слухав, збентежений i пригнiчений її плутаними одкровеннями, вiдчуваючи що повинен бути вiдвертим у вiдповiдь, але не мiг розповiсти про те, що займало його думки, - про їх з Джеком "сценарiї". А Лiнн все не замовкала, нiби нарештi отримавши можливiсть виговоритися: розповiдала про Баду Уайте та Iнес - вiн зустрiчався з нею час вiд часу, але її гнiв, її образа на свiт була сильнiша за його гнiв i ненависть, з нею йому скоро ставало важко , i вiн повертався до Лiнн. У голосi її не чулося ревнощiв - а Еду ревнощi стискали горло, i вiн кусав губи, щоб не закричати або, переключившись на звичну роль полiцейського, не засипати її питаннями: героїн, шантаж, порнографiя - що, чорт забирай, ти про все це зна"ш ? Але її вiдвертiсть - i м'якi руки, що гладили йому груди, - владно вимагала не брехнi, не допиту, навiть не мовчання - вiдвертостi у вiдповiдь.
  I вiн заговорив про свою сiм'ю - вiд минулого до сьогодення. Мамин синок Еддi, татовий улюбленець Томас. Розповiв про те, про що нiкому нiколи не розповiдав - як танцював вiд радостi, почувши, що шiсть куль перервали блискучу кар'"ру брата. Говорив про те, як бути полiцейським блакитної кровi - з династiї, що сходить до Скотленд-Ярду шерлок-холмсiвських часiв. Про Iнес. Про те, як застрелив чотирьох, бо Коутс назвав його боягузом. Про те, що Дадлi Смiт завзято шука" цапа-вiдбувайла - i, якщо знайде, Еллiс Лоу та шеф Паркер, мабуть, вважатимуть таке рiшення панаце"ю. I пiд кiнець, забувши про обережнiсть, - про Престона Екслi у всiй славi його i про журнали з чорнильною кров'ю, журнали, та"мниче пов'язанi з убивством скандального репортера, з розчленованими дiтьми, якi двадцять чотири роки тому зв'язали батька i Рея Дiтерлiнга. Вiн говорив i говорив, а коли його розповiдь добiгла кiнця, Лiнн запечатала його губи поцiлунком, i вiн заснув, мiцно обiйнявши її вкрите садна тiло.
  
  
  РОЗДIЛ ШIСТЬДЕСЯТ П'ЯТИЙ
  
  
  Переможець з Великої Лiтери, коп-вбивця. Вiддамо належне Екслi - актора для свого сценарiю вiн пiдiбрав на славу. Джек попередив свою появу дзвiнком: "Добре, - вiдповiв Петчетт, - я поговорю з вами. Сьогоднi об одинадцятiй вечора. I приходьте один".
  Пiд сорочку Джек одягнув куленепробивний жилет, пiд жилетом сховав мiкрофон.
  Iз собою: пакет героїну, нiж iз викидним лезом, пiстолет. Бензедрiн спустив в унiтаз - допiнг йому зараз нi до чого.
  Легке, майже при"мне внутрiшн" тремтiння - мабуть, це в акторiв назива"ться страхом сцени. Пiднiма"ться на ґанок, натиска" кнопку дзвiнка.
  Петчет вiдкрива" дверi. Зiницi крихiтнi, як шпильковi головки, - Джеку добре знайомий такий погляд.
  Джек - за сценарi"м:
  - Привiт, Пiрсе! - таким собi розв'язно-зневажливим тоном.
  Петчетт впуска" його, зачиня" дверi. Джек кида" пакет iз наркотою йому в обличчя. Пакет, розкрившись, пада" на пiдлогу.
  - Це тобi. Пiрс. Зда"ться, пiд час укладання перемир'я належить пiдносити дари. Звичайно, це не те, що ти колеш бiдолашну Йоркину, але, думаю, тобi все одно сподоба"ться. До речi, зна"ш, що окружний прокурор - мiй свояк? Якщо ми з тобою домовимось, отрима"ш у подарунок та його дружбу.
  Петчетт:
  - Звiдки це у тебе? - дуже спокiйно, навiть нiздрi не роздмухуються. Прекрасно володi" собою.
  Джек дiста" нiж, шкребе шию вiстрям. Чiпа" шию пальцем, злизу" з пальця кров - чистий псих, хоч зараз Оскара давай!
  - Так, потряс парочку нiгерiв. Ти зна"ш, як я це вмiю. Про мене часто писали в "Строго секретно", а у вас iз Сiдом були спiльнi справи, тож ти повинен про мене все знати.
  Спокiйно, без страху:
  - Все не все, але дещо менi вiдомо. У мене зберiга"ться копiя твого дось". Пам'ята"ться, п'ять рокiв тому ми уклали договiр i, як я розумiю, ти свою частину договору порушив. Думаю, протокол твоїх свiдчень уже у твого начальства.
  Джек гра" ножем, упира" вiстря в долоню. Знову виступа" кров. А тепер як вони програвали це з Екслi:
  - I все ж я про тебе знаю набагато бiльше, нiж ти про мене. Знаю, що сталося з героїном, вкраденим у Мiккi Коена, як вiн потрапив до тебе i що ти з ним робиш. Знаю, що ти торгував порнухою у п'ятдесят третьому. Знаю, що ти використовував свої повiї для шантажу. Все, що менi потрiбно, - мо" дось" та ще деяка iнформацiя. Вiддаси менi те, що я хочу, i капiтан Екслi дасть тобi спокiй.
  - Що за iнформацiя?
  Слово в слово за сценарi"м:
  - У нас iз Хадженсом був договiр. Я зливаю йому компру на найвищих полiцейських чинiв - вiн вiдда" мо" дось" i платить десять штук чистими. Сiд сказав, що ви з ним партнери, так що я не слав докопуватися до правди у справi Флер-де-Лiс - ти зна"ш, що так i було. Але Сiда вбили, а грошi та дось" я так i не отримав - гадаю, їх забрав убивця. Цi грошi менi зараз потрiбнi позарiз, бо мене вибивають iз полiцiї без пенсiї, а тому менi потрiбен той виродок, який мене пограбував. Я знаю, що ти не виготовляв порнознiмки у п'ятдесят третьому - тiльки продавав. Той, хто робив знiмки, i вбив Сiда. Назви iм'я - i я твiй.
  Петчетт посмiха"ться. Джек усмiха"ться у вiдповiдь: остання реплiка - далi доведеться пустити в хiд ручку пiстолета.
  - Пiрс, вбивство в "Нiчнiй совi" пов'язане з порнухою i, можливо, з героїном. I порнуха, i героїн твiй бiзнес. Хочеш у газову камеру, Пiрсе?
  Петчетт вихоплю" пiстолет, стрiля" тричi. Пiстолет iз глушником - чуються лише приглушенi бавовни. Джека вiдкида" до дверей: кулi розколюють захований диктофон, вiдскакують вiд бронежилета.
  Ще три пострiли - два у бронежилет, один повз.
  Джек з гуркотом пада" на стiл, схоплю"ться з пiстолетом напоготовi. Затвор заїда". Петчетт притиска" Джека до столу, спрямову" пiстолет йому в обличчя, клацання - осiчка. Джеку вда"ться вихопити ножа, вдарити, не дивлячись. Крик. Лезо входить у щось тверде.
  Лiва рука Петчетта прибита до столу. Права опису" дугу - у нiй шприц. Шприц встромля"ться в руку Джека - по венах розлива"ться при"мне тепло, перед очима поста" рiзнобарвний туман. Звiдкись здалеку - грiм пострiлiв, крик: "Ейб, Лi, не треба!" Мови полум'я, дим. Джек скочу"ться зi столу. Вiн ще встига" помiтити, як корчиться людина, пришпилена до столу, i встига" подумати, що знову сiсти на голку - не так уже й погано.
  
  
  Роздiл шiстдесят шостий
  
  
  Щось трапилося з його внутрiшнiм годинником - навiть не зна", середа сьогоднi чи вже четвер. Цiлий вечiр погрожував на викладки по "Нiчнiй совi" - але Дадлi навiть записувати нiчого не став: усе це давно вiдомо. Дадлi просидiв з ним до пiвночi, багато говорив i поїхав, так нiчого до ладу i не пояснивши, - зустрiчатися з Екслi. Дадлi хоче зруйнувати його кар'"ру, але Баду вiн сказав: "Нехай сповна отрима" те, що заслужив", а пiсля iсторiї з Лiнн смерть - щонайменше, на що заслугову" цей подонок. Вбити капiтана полiцiї... Один поворот колiщатка, i пружина лусне...
  З цi"ю думкою вiн заснув - i прокинувся за кiлька годин: снилася йому Кетi Джануей.
  Перед очима знову встав Спейд Кулi.
  Знову в "Бiлтмор", знову розпиту" музикантiв - Спейд не з'являвся, Собачник Перкiнс змився з якихось своїх справ. Нiчний черговий у Бюро окружного прокурора дав йому вiд ворiт поворот - схоже, вони там цi"ю справою зовсiм не займаються. Прокинувся Чайнатауном - нiчого. Обережно проїхав повз свiй будинок - бiля дверей чергують у машинi дво" з ОВР. Проковтнув на ходу гамбургер у цiлодобовiй забiгайлiвцi.
  Зайнявся свiтанок. У газетних кiосках товстi стоси "Геральд" - п'ятниця! Заголовки кричать про "Нiчну сову": негритоси скаржаться на свавiлля, шеф Паркер обiця" вiдновити справедливiсть.
  Наручний годинник зупинився. Бад хоче їх завести, звiрившись з радiо, але пальцi тремтять, нiяк не вда"ться пiдкрутити колiщатко, i вiн викида" стобаксовi "Гру"ни" у вiкно. Приступи втоми змiнюються новими припливами сил, i тодi замiсть Кетi вiн дума" про Екслi та Лiн. Їде на Ноттiнгем-драйв - перевiрити машини бiля будинку.
  Бiлого "паккарда" нема" - адже Лiнн завжди залиша" автомобiль на тому самому мiсцi.
  Бад обходить будинок навколо - нiяких слiдiв синього "плiмуту" Екслi. Сусiдка забира" з ганку пляшку молока.
  - Доброго ранку, - каже вона. - Ви друг мiс Брекен, правда?
  Гидка стара - Лiнн казала, що вона пiдгляда" до сусiдiв у вiкна.
  - Правильно.
  - Що ж, як бачите, її нема вдома.
  - А ви не зна"те, куди вона поїхала?
  - Ну...
  - Що НУ"? Ви бачили її iз чоловiком? Високим, у окулярах?
  - Нi, не бачила. Нiчого я не бачила, i, будь ласка, не кричiть на мене, юначе.
  Бад показу" їй жетон.
  - Ви щось зна"те? Ви ж хотiли щось сказати - кажiть!
  - Я збиралася сказати, що знаю, куди вона поїхала. Я чула, як вона розмовляла з керуючим, питала в нього дорогу. Але ви такi нелюбовi, юначе...
  - Дорогу куди?
  - На озеро Ерроухед. I нема чого так кричати, я б i без того вам все розповiла.
  
  
  
  * * *
  
  
  Мисливський будиночок Екслi - про нього оповiдання ваза Iнес. Казала, на даху ма" три прапори: американський, калiфорнiйський i прапор полiцiї Лос-Анджелеса. Бад їде на Ерроухед, кружля" навколо озера, нарештi знаходить будинок: усi три прапори майорять на вiтрi. Бiля ганку стоїть бiлий "паккард" Лiнн. Синього "плiмуту" не видно.
  Одним стрибком Бад злiта" на ґанок. Дверi закритi зовнi на засув. Бад входить - звичайна кiмната, пилюка, тиша.
  Впада" в спальню. Зiм'ята постiль, запах поту, слiди губної помади на простирадлах. Бад зрива" простирадла, вибива" пух iз подушок, переверта" матрац - пiд матрацом книжечка у шкiрянiй обкладинцi. Щоденник Лiнн - той щоденник, про який вiн багато чують, але жодного разу в нього не заглядав.
  Бад вистача" його, хоче розiрвати надво" по корiнцi - так вiн у молодостi на суперечку рвав телефоннi книги. Але зупиня"ться: вiн ма" заглянути туди. Страшно боїться того, що може там прочитати, - i саме тому винен.
  Остання списана сторiнка. Чiткий, впевнений рукописний почерк Лiнн. Чорне чорнило - золота ручка, що вiн їй подарував.
  
  
  26 березня 1958
  Ще трохи про Е.Е. Вiн щойно поїхав. Зда"ться, збентежений тим, що вчора так зi мною вiдвертався. У ранковому свiтлi та без окулярiв вiн вигляда" молодим i дуже вразливим.
  Але це видимiсть: Е.Е. дуже небезпечний, i Пiрса, який зiткнувся з цi"ю людиною на вузькiй дорiжцi, можна лише пошкодувати. Любов'ю Е.Е. займа"ться зовсiм як мiй Венделл - повiльно, нiби хоче, щоб це нiколи не закiнчувалося, щоб йому не доводилося знову повертатися до реальностi. Вперше я зустрiла людину, таку схожу на мене: її розум, обережнiсть, скритнiсть, постiйна готовнiсть до подвiйної гри - все це настiльки менi знайоме, що я дивлюся на нього як у дзеркало i боюся того, що бачу. Поряд з ним В. У. зда"ться дитиною: чесною, чистою i мужньою, так, але дитиною. А порiвняно з тим вибором, що стоїть перед ним зараз, моя зрада Петчетта - це просто дитяча гра. Парадоксально: цей холодний, цинiчний егоїст досi по-дитячому захоплю"ться своїм батьком i дивиться на свiт його очима - тим жахливiше те, що вiн ма", тим бiльше вража" i захоплю" мене те, що, незважаючи нi на що, вiн ютiв дiятиме. е.е. не надто вдавався у подробицi, але суть справи така: на деяких порнографiчних фотографiях, якi продавав Пiрс п'ять рокiв тому, " намальованi вiд руки червоним чорнилом рани та калiцтва - i цi малюнки повнiстю збiгаються з калiцтвами на тiлi Сiда Хадженса, а також iз ранами жертв вбивцi-манiяка на iм'я Лорен Атертон, якого заарештував у тридцятих роках Престон Екслi. П.Е. ма" намiр виставити свою кандидатуру в губернатори, а Е.Е. вважа", що його батько невiрно розслiдував справу Атертона i, крiм того, пiдозрю", що тим часом П.Е. перебував у дiлових вiдносинах з Реймондом Дiтерлiнгом (одною з жертв Атертона став хлопчик-кiнозiрка, що знiмався у Дiтерлiнга). Ось i ще один парадокс: мiй Е.Е., такий тверезий i прагматичний, уявля" свого батька якимось iдеальним геро"м, лицарем без страху i докору i жаха"ться вiд однi"ї думки про те, що П.Е. може виявляти якiсь людськi слабкостi. Вiн боїться, що розслiдування "Нiчної сови" розкри" помилку П.Е. i завадить його обранню в губернатори, i, зважаючи на все, ще бiльше боїться, що його батько виявиться звичайним смертним. I все-таки вiн ма" намiр розслiдувати справу, поки не докопа"ться до сутi. Як я не люблю Венделла, але доводиться визнати: вiн у такiй ситуацiї, швидше за все, взявся б стрiляти праворуч i лiворуч, а потiм сiв би чекати, поки прийде хтось розумнiший - ну хоча б той солодкий iрландець Дадлi Смiт, про якого вiн стiльки розповiда", i все виправить. Поки що все: решту запишу пiсля прогулянки, снiданку та трьох мiцних чашок кави.
  
  
  Тепер вiн рве щоденник - спершу вздовж корiнця, потiм на дрiбнi шматочки, перетворюючи шкiру та папiр на потерть.
  Пiдходить до телефону, набира" номер ОВР. Дзiнь, дззiнь.
  - Вiддiл внутрiшнiх розслiдувань, Клекнер.
  - Це Уайт. Поклич Екслi.
  - Уайт, май на увазi, у тебе будуть великi не...
  Новий голос.
  - Це Екслi. Уайт, де ти?
  - В Ерроухед. Щойно прочитав щоденник Лiн. Тепер я знаю все про твого старого, Дiтерлiнга та Атертона. Все знаю, зрозумiло, твою матiр? Зараз менi потрiбно знайти одну людину. Коли я з цим впораюся, iм'я твого папочки з'явиться в шестигодинних новинах.
  - Уайт, почекай! Ми можемо домовитись!
  - Iди до бiса, Екслi.
  
  
  
  * * *
  
  
  Назад до Лос-Анджелеса. По третьому колу: Чайнатаун, Стрiп, Бiлтмор. Перед очима плавають червонi кола, кита"зи здаються схожими на музикантiв iз гурту Спейда, у "Ковбойських ритмiв" - жовтi фiзiономiї, очi-лужки. Усi нори, всi укриття перевiрено по три рази. Окрiм однi"ї: у агента Кулi вiн був лише одного разу.
  Бад їде до "Асоцiацiї Ната Пенцлера". Дверi до кабiнету вiдчиненi - мiстер Натськи у себе за столом їсть сендвiч. Помiтивши Бада, мало не давиться:
  - О чорт!
  - Спейд учора не з'явився на концертi. Мабуть, вiн тобi кошту" купу грошей.
  Пенцлер су" руку пiд стiл:
  - Ех, Тарзане, знав би ти, скiльки непри"мностей доставляють менi клi"нти!
  - Щось ти не дуже цим засмучу"шся.
  - Тому що зрештою завжди залишаюся у прибутку.
  - Зна"ш, де вiн?
  Пенцлер, щось заштовхуючи пiд стiл:
  - Швидше за все, десь на Марсi обiйнявши зi старим приятелем "Джеком Денiелсом" [63] .
  - Що ти там, пiд столом, робиш?
  - Яйця собi чешу. Тож хочеш на мене працювати? П'ять сотень на тиждень та десять вiдсоткiв агенту.
  - Де Спейд?
  - Десь вешта"ться, а де - не знаю. А ти зайди наступного тижня i дай знати, якщо з тобою хтось мiзками подiлиться.
  - Значить так?
  - Слухай, Тарзане, навiщо менi вiд тебе щось ховати. Менi життя дороге...
  Бад рiзко б'" ногою по стiльцi. Пенцлер летить на пiдлогу. Бад лiзе пiд стiл: товстий пакунок, загорнутий у коричневий папiр i перев'язаний мотузкою. Бад ставить ногу на пакунок i смика" вузол: усерединi стос чистих чорних ковбойських сорочок.
  - Лiнкольн-Хайтс, - каже Пенцлер, пiдводячись. - Пiдвал у закладi Семмi Лiня. Тiльки пам'ятай: ти про це дiзнався не вiд Натськи.
  
  
  
  * * *
  
  
  Китайський ресторан Лiня: вгору Бродве"м вiд Чайнатауна. За рестораном - автостоянка, чорний хiд на кухню. Зовнi у пiдвал ходу нема". Знизу з вентиляцiйної труби вирива"ться пара, долинають голоси. З вiдкритих заднiх дверей долинають прянi запахи. Вхiд до пiдвалу ма" бути з кухнi.
  Бад знаходить у дворi палицю, входить iз чорного ходу. На крихiтнiй кухоньцi дво" вузькооких рiжуть м'ясо, ще один, старий хрич, свiжу" качку. Де вхiд до пiдвалу? Бад розумi" вiдразу: пiд солом'яною циновкою бiля плити.
  Його помiтили. Молодi починають щось клопотати китайською, тато-сан помахом руки їх заспокою". Бад показу" жетон.
  Старий робить рух пальцями, наче звива" невидиму нитку:
  - Я плачу! Я плачу! Iдiть!
  - Спейд Кулi, тату. Спустися вниз i скажи йому, що Натскi прислав змiну бiлизни.
  Старий не вгамову"ться:
  - Спейд заплатив! Iдiть! Я плачу!
  Тато-сан стиска" м'ясницький нiж; молодi стають поруч пiвколом.
  - Iдiть! Iдiть! Я плачу!
  Бад чека", коли старий пiдiйде ближче, i зустрiча" його палицею по корпусу. Батько-сан пада" на плиту - обличчям у вогонь. Волосся митт"во спалаху". Молодi кидаються на Бала - одним ударом палиця вiн збива" їх з нiг - вони горою валяться на пiдлогу, Бад дода" їм ногами по ребрах. Старий, волаючи вiд болю, гасить волосся в раковинi, обличчя в нього обпалене до чорноти.
  Бад б'" його пiд колiна - кита"за пада", не випускаючи з руки ножа. Бад наступа" йому на руку, пальцi хрумтять, старий пронизливо кричить. Бад вiдтягу" його до плити, стусаном вiдкида" циновку - пiд нею люк, що веде до пiдвалу.
  Нудотний солодкий сморiд опiуму. Бад стягу" китайця вниз, б'" ногою, той замовка". Iде вузьким проходом серед матрацiв, вдивляючись у обличчя курцiв.
  Бад стусанами розштовху" їх. Суцiльнi вузькоокi - щось невдоволено бурчать, а потiм знову поринають у забуття, кожен у сво"му Фантазiлендi. Дим - хоч сокиру вiшай. Їдкий запах, що дурманить, огорта" обличчя, проника" в нiздрi: Бад важко диха" i з кожним зiтханням отруйнi пари розтiкаються по легенях.
  Наприкiнцi пiдвалу - дверi. Бад розорю" її стусаном. Крiзь опiумний туман: голий Спейд Кулi, з ним три оголенi дiвчата. П'яне хихикання, переплетення рук та нiг - оргiя на слизькiй, покритiй кахлем лавi. Бад не стрiля" - боїться потрапити до когось iз жiнок.
  Натомiсть нашару" вимикач на стiнi, включа" свiтло. Туман розсiю"ться, Спейд пiднiма" голову. Бад наводить на нього револьвер.
  Убий.
  Кулi виходить iз зацiпенiння першим: вистача" двох дiвчат, притиска" себе, як щит. Бад пiдходить ближче. Миготять руки, ноги, нiгтi цiляться йому в обличчя. Вислизнувши з рук Спейда, дiвки, спотикаючись, поспiшно зникають за дверима. Спейд:
  - Iсус. Марiя, Йосипе...
  Бад наковтався опiуму: у головi туман. Надгробне слово - щоб розтягнути лот мить:
  - Кетi Джануей, Джейн Мiлдред Хемшер, Лiнетт Еллен Кендрiк, Шерон...
  - ЦЕ Ж ПЕРКIНС, МАТИ ТВОЮ, ЦЕ ВСЕ ПЕРКIНС! - вола" Кулi.
  Бад застига": палець до половини натиснув на спусковий гачок. Перед очима плавають кольоровi плями. Кулi тараторить як кулемет:
  - Я бачив Собачника з цим останнiм дiвчиськом, з Кендрiк. Я знав, що вiн любить бити повiй, i, коли про неї розповiли по телику, запитав, чи не вiн це. А Собачник... Господи, вiн мене налякав до усрачки, бо я тут i ховаюся. Повiрте менi, мiстере, це правда!
  У кольорових плямах - мерзенна пика Собачника Перкiнса. З калейдоскопа виплива" бiрюзова пляма - одна з перснiв на пальцях Спейда.
  - Звiдки в тебе цi перснi?
  Кулi, тремтячими руками обмотуючи стегна рушником:
  - Та все ж вiд нього, вiд Собачника! У нього хобi таке, скрiзь возить iз собою верстат i виточу" перснi. Вiн завжди щодо цих перснiв вiдпускав якiсь дивнi жарти, на кшталт того, що вони йому допомагають у делiкатнiй роботi, захищають руки - тепер я розумiю, про що вiн!
  - Опiум. Вiн зна", де його дiстати?
  - Цей козел тяга" мою дурницю! Мiстере, ви повиннi менi повiрити!
  I Бад вирiшу" йому вiрити.
  - Я перевiряв мiсця та дати. Щоразу на мiсцi вбивства опинявся ти. Iншi музиканти з твого сраного гурту приходять i йдуть - залиша"шся тiльки ти.
  - Собачник зi мною їздить iз сорок дев'ятого року! Вiн наш менеджер, вiн завжди їздить зi мною! Мiстере, будь ласка, повiрте!
  - Де вiн?
  - Не знаю!
  - Друзi, друзi, подружки. Iншi збоченцi. Викладай!
  - Та якi у цього сучого сина друзi! Хiба цей макаронник, Джоннi Стомпанато! Мiстере, ви повиннi менi по...
  - Я тобi вiрю. А ти вiриш, що я тебе вб'ю, якщо його зляка"ш?
  - Господи Iсусе, ще як вiрю!
  Бад хова"ться в диму. Китайцi, як i ранiше, у вiдключеннi. З ковтки старого вирива"ться трохи чутний хрип.
  
  
  
  * * *
  
  
  Полiцейське дось" на Перкiнса:
  У Калiфорнiї не було арештiв. 1944 - 1946 роки - тюремне ув'язнення в Алабамi, звинувачення в протиприродних зносинах з тваринами. Гастролюючий музикант, постiйної адреси нема". Знайомий з Джоннi Стомпанато, можливо, знайомий з Ейбом Тайтелбаумом i Лi Ваксом: усi тро" - вiдомi гангстери. Повiсивши трубку, Бад згаду" давню розповiдь про те, як Джек Вiнсеннс тряс Собачника на вечiрцi "Жетона Честi" - Джоннi, Тайтелбаум та Вакс тодi були з ним.
  Джоннi - його колишнiй iнформатор. У той час, багато рокiв тому, Джонi боявся його. I ненавидiв.
  Бад знову дзвонить до архiву, з'ясову" номер телефону Стомпа. Десять дзвiнкiв - нема" вiдповiдi. Ще два дзвiнки: у номер "Ковбойських ритмiв" у Бiлтморi, до клубу "Ель-Ранчо" - i там i там нiхто не вiдповiда". Наступна зупинка - ресторанчик Пархача Тайтелбаума: Джоннi та Пархача водою не розiлл"ш.
  Бад мчить по Пiко, розганяючи залишки опiумного дурману. План простий i чiткий: знайти Перкiнса, дочекатися, доки вiн залишиться сам, убити. Потiм - Екслi.
  Парку"ться, загляда" у вiкно ресторанчика. Вiдвiдувачiв нема", за столом - Пархач Т. та Джоннi Стомп.
  Бад заходить. Помiтивши його, вони починають перешiптуватись. Бад кiлька рокiв їх не бачив: Ейб помiтно обтяжiв, Джоннi гарний все тi"ю ж солодко-нахабною iталiйською красою.
  Пархач маха" йому рукою. Бад бере стiлець, сiда". Стомп каже:
  - О, Венделл Уайт! Як справи, paesano [64] ?
  - Нiчого. А як у тебе з Ланою Тернер?
  - Все вiдмiнно. Хто це тобi розповiв?
  - Мiккi Коен.
  Тайтелбаум голосно регоче:
  - А що манда в неї соболями вистелена, вiн тобi не казав? Вони з Джоннi сьогоднi забираються в Акапулько, а менi, на жаль, тiльки й залиша"ться, що втiшатися грою в кишеньковий бiльярд. Що привело тебе до нас, Уайте? Ми, зда"ться, не бачилися з того часу, як твiй приятель Дiк Стенс тут працював.
  - Я шукаю Собачника Перкiнса.
  Джоннi, барабанячи пальцями по столу:
  - Запитай у Спейда Кулi.
  - Спейд не зна", де вiн.
  - Ну а я тим бiльше! То Мiккi тобi сказав, що ми з Собачником кореша?
  Нема ритуального питання: а навiщо вiн тобi знадобився? I жирний Пархач щось мовчить.
  - Спейд сказав, що ти з ним знайомий.
  - Знаком, це правильно. А вiн тобi не сказав, paesano, що ми з Собачником уже кiлька рокiв не бачилися?
  Пора додати спеку.
  - Я тобi не paesano, мудила iталiйська.
  Джоннi посмiха"ться - мабуть, старе згаду". У жирної Пархача погляд зляканий.
  - Ейб, а ти з Перкiнсом не товаришу"ш?
  - Ще чого! Собачник для мене занадто мешуген. Привiт, поки що - ось i все наше знайомство.
  Бреше.
  - Напевно, я щось плутаю. Ви, хлопцi, дружите з Лi Ваксом, я чув, вони з Собачником - не розлий вода.
  Пархач театрально регоче.
  - Джоннi, ти чув? Наш Венделл все на свiтi переплутав, це точно!
  Стомп:
  - Як же, корешачи вони! Як кiшка iз собакою!
  Не хочуть, щоб вiн розмовляв iз Ваксом. Чому?
  - Ось що мене диву", хлопцi. Невже вам зовсiм не цiкаво, за яким бiсом вiн менi знадобився?
  Пархач, вiдставляючи тарiлку:
  - А тобi не спадало на думку, що нам просто начхати?
  - Щось не вiриться. Адже ви чутки любите.
  - Ось i давай свої чутки.
  Ходять чутки, Пархач на смерть забив якогось хлопця, який обiзвав його жидом. Варто спробувати.
  - А чутка така, що з брудними макаронниками i жирними жидами я своїми чутками не подiляюся.
  Ейб добродушно регоче i злегка плеска" Бада по руцi, як дитинi, що наказала.
  - Ну ти i комiк, Бад! Що ж ти хочеш вiд старовини Собачника?
  - Не твоя собача справа, жидяра, - обляга" його Бад i поверта"ться до Джоннi: - А ти чим займа"шся, поки Мiкi нема"?
  - Та нiчим особливим. - Кiльцем на мiзинцi Джоннi вистуку" по пляшцi ритм. - Тебе це не зацiкавить. Тримаюся, як кажуть, у рамках. А ти чим зараз зайнятий, Венделле?
  - Справою "Нiчної сови".
  Джоннi посилено барабанить по пляшцi - ще трохи, i переверне. Пархач, блiдий:
  - Ти ж не дума"ш, що Собачник Перкiнс...
  Стомпанато:
  - Та гаразд тобi, Ейб! Щоб Собачник уклав цих фра"рiв у "Нiчнiй совi" - та таке й увi снi не насниться!
  - Пiду поссу, - каже Бад i виходить у туалет. Зачиня" дверi, раху" до десяти, прочиня" на вузьку лужок. Мiзери, жваво жестикулюючи, про щось радиться. Ейб витира" жирну пику хусткою. Все сходиться.
  Собачник та "Нiчна сова" - якийсь зв'язок?
  Приблизно за рiк до "Нiчної сови" Джек Вiнсеннс бачив усiх чотирьох: Вакса, Стомпа, Пархача та Перкiнса - за одним столом на вечiрцi.
  Джо Сiфакiс казав: хтось вiдстрiлю" людей Мiккi одного за одним, i кiлерiв тро".
  Є щось ще - щось, чого Бад не розумi", що крутиться в нього в головi i не да"ться в руки.
  Тримаюсь у рамках.
  "Утримання органiзованої злочинностi у належних рамках".
  Ось чим займа"ться у мотелi "Вiкторiя" Дадлi Смiт. Його улюблене слiвце: "утримання в рамках". Утримати в рамках... тримати... "Час скористатися плодами наших праць..." Допит Ламара Хiнтона - чому його запитували про "Нiчну сову"? I що там робила Дот Ротштейн, кузина Пархача Тайтелбаума?
  Бад включа" воду, бризка" собi на обличчя. Спокiйно виходить. Стомп:
  - З полегшенням тебе.
  - Дякую. Загалом, ти ма"ш рацiю: Собачника я шукаю за старi грiхи. А "Нiчна сова" - там, схоже, iнша рiч...
  Джоннi, дуже спокiйно:
  - Ага?
  Пархач ще спокiйнiше:
  - А хто ж убив? Якiсь черговi швугiс [65] ? Я про це знаю тiльки те, що в газетах читав.
  Бад:
  - Може бути. Але, якщо це не iншi нiгери, виходить, що пурпурна машина у Нiчної сови - пiдстава. Гаразд, хлопцi, я пiду. Зустрiть Собачника, скажiть, щоб брязнув менi в Бюро.
  Спокiйний Джоннi барабанить пальцями по пляшцi.
  Спокiйний Пархач натужно кашля" i виходить згодом.
  Спокiйний Бад спокiйно виходить на вулицю, спокiйно сiда" в машину, спокiйно заїжджа" за рiг, несамовито вискаку" з автомобiля i стрибками мчить до телефону-автомата. Компанiя "П. К. Беллз". Один гудок, другий - твою матiр, скiльки ж можна чекати?!
  - Кхм ... так, хто запиту"?
  - Сержант Уайт, полiцiя Лос-Анджелеса. Потрiбно простежити дзвiнки.
  - За який перiод, сержант?
  - Найближчi кiлька хвилин. Усi приватнi телефони та телефони-автомати в ресторанi "Кошерна кухня Ейба". Швидше! Йдеться про вбивство!
  - Зачекайте секунду, будь ласка.
  Клацнiть-клацнiть-клацання - i нова телефонна панночка:
  - Сержанте, що саме вам потрiбно?
  - "Кошерна кухня Ейба", ресторан на розi Пiко та Ветеран. Усi дзвiнки з усiх телефонiв у найближчi п'ятнадцять хвилин. I не тягнiть!
  - Офiцере, ми не можемо прослуховувати поточнi дзвiнки.
  - Не треба прослуховувати, чорт забирай! Просто скажiть менi, куди телефонували!
  - Ну що ж, якщо йдеться про вбивство... Куди вам передзвонити?
  Бад чита" номер телефону-автомата:
  - Гранiт - 48112.
  - Передзвоню за п'ятнадцять хвилин. I наступного разу попрошу вас попереджати заздалегiдь, - невдоволено каже панночка i вiша" слухавку.
  Бад, стоячи в будцi, раху" секунди. У кожнiй секундi - двi мови: Дадлi, Дадлi, Дадлi, Дадлi... Нарештi дзвiнок. Вiн хапа" трубку, кида", ловить на льоту, пiдносить до вуха.
  - Так?!
  - Два дзвiнки. Один - Дюнкерк - 32758, заре"стрований на iм'я мiс Дот Ротштейн. Другий - Ексмiнстер - 46811, заре"стрований на iм'я мiстера Дадлi Л. Смiта.
  Бад випуска" трубку iз рук. Вона повиса" на дротi: балаканина телефонної панночки доноситься звiдкись iз далекого далекого - з тихого, безпечного мiсця, куди йому тепер вхiд заборонено.
  Вiн вiрив у Лiнн. Вiрив у свiй полiцейський жетон.
  Лiн його зрадила. А "Нiчна сова" - справа рук капiтана полiцiї Лос-Анджелеса Дадлi Лiама Смiта.
  
  
  РОЗДIЛ ШIСТЬДЕСЯТИЙ СЬОМИЙ
  
  
  Джек Вiнсеннс на лiкарняному лiжку ка"ться у грiхах.
  У тому, що за п'ятнадцять рокiв вiд нього завагiтнiло дiвчисько з притулку Святого Анатолiя. У вбивствi мiстера та мiсiс Скоггiнс. У тому, що обпив Бiлла Макферсона i пiдклав йому в лiжко красуню негритяночку. У тому, що пiдкинув наркоту Чарлi Паркеру, трусив любителiв трави i зливав iнформацiю в "Строго секретно". Намага"ться пiдвестися з лiжка, складаючи руки, немов у молитвi, бурмотить: хаб рашмонес, Мей"р, бам-бам-бам мiй потяг-експрес. Ка"ться в тому, що часом розпускав руки з торчками, що був скарбником Еллiса Лоу. Вибача"ться у дружини - за повiю, за картинки в тих поганих журналах. I у пана Iсуса - за те, що випивку та наркоту любив значно бiльше, нiж Бога.
  Карен сидить бiля його лiжка, i по щоках її течуть сльози. Хочеться втекти, хочеться заткнути вуха - не може. Ед намагався її вiдвести - вона не послухалася. Вiн зателефонував до Бюро з Ерроухед: Фiск розповiв йому, що Пiрса Петчетта вбито - застрелено невiдомими, особняк його був пiдпалений i згорiв дотла. Вiнсеннса виявили на задньому дворi непритомний: надихався димом, на бронежилетi - слiди куль. На Центральнiй станцiї швидкої допомоги лiкар узяв кров на аналiз. Результат: у кровi Смiттяра виявлено невiдомий наркотик, що " удосконаленим героїном з додаванням антипсихотичних компонентiв. Житиме. I скоро прийде до тями. Потрiбно лише почекати, поки припиниться дiя наркотику.
  Медсестра витира" вiнсенсу обличчя. Карен паперовою серветкою скида"ться сльози. Ед перечиту" записку Фiска: "Дзвонила Iнес Сото. Жодної iнформацiї про $ справи Р. Д. Р. Д. щось пiдозрю"??? - говорила коротко i натяками. Д. Ф."
  Ед комка" записку, су" в кишеню. Поки вiн гуляю з Лiнн, Вiнсеннс ледь не загинув. Хтось розстрiляв Петчетта, пiдпалив будинок i залишив їх гинути у вогнi.
  А в руках у Бада Уайта - смолоскип для багаття, на якому незабаром запалають обо" Екслi, батько та син.
  Вiн не може пiдняти очей на Карен.
  - Капiтане!
  Фiск iз холу, напiвпошепки.
  - Капiтане, у мене дещо ".
  Ед виходить, вiдводить Фiска вiд дверей палати.
  - Що таке?
  - Норт Лейман закiнчив розтин. Причина смертi Петчетта - п'ять куль, випущенi з двох гвинтiвок калiбру .30". Рей Пiнкер провiв балiстичну експертизу i виявив iдентичнiсть з одним старим вбивством. Округ Рiверсайд, травень п'ятдесят п'ятого. Нiяких слiдiв, висяк. , гангстерськi розбирання.
  Все до одного - до героїну.
  - Це все?
  - Нi. Бад Уайт розгромив опiумне кубло в Чайнатаунi, до напiвсмертi побив трьох китайцiв. Один iз них упiзнав його за фото. Тад Грiн хоче розпочати внутрiшн" розслiдування. Виписати ордер на затримання, сер? Я знаю, ви це хочете, i шеф Грiн каже, що це ваша справа.
  Ед ледь не смi"ться у вiдповiдь.
  - Жодного ордера.
  - Сер?
  - Я сказав "нi", i вистачить про це. Тепер ви з Клекнером щось для мене зробите. Зв'яжiться з Мiллером Сгентоном, Максом Пелтi"м, Тiммi Валберном та Бiллi Дiтерлiнгом. Попросiть їх усiх прийти в мiй офiс сьогоднi о восьмiй годинi, щоб вiдповiсти на кiлька питань. Скажiть, що розслiдування справи я веду. Скажете: якщо вони не хочуть, щоб про нашу розмову довiдалися газетяри, жодних адвокатiв. I ще: дiстань менi з Вiддiлу вбивств матерiали у старiй справi Лорена Атертона. Папку Атертона принесеш менi запечатаною. Не хочу, щоб ти заглядав туди.
  - Сер...
  Ед вiдверта"ться. У дверях - Карен, iз сухими очима:
  - Скажiть... Як ви дума"те... Невже Джек справдi все це зробив?
  - Так.
  - Вiн не повинен знати, що я про це знаю. Обiцяйте йому не казати.
  Ед кива", не зводячи очей з прочинених дверей, за якими Переможець з Великої Букви молить про вiдпущення грiхiв.
  
  
  РОЗДIЛ ШIСТЬДЕСЯТ ВОСЬМА
  
  
  Архiвна кiмната - шафи по плече заввишки, набитi панками. Бад квапливо перегляда" папки, шукаючи пiдтверджень свого здогаду: у головi у нього крутяться уривки думок, складаються в струнку версiю:
  "Нiчна сова" - справа Стомпа, Тайтелбаума та Лi Вакса. Вони ж прибирали людей Коена, його акцiонерiв. Перкiнс - з їхньої банди, але про те, що вiн вбива" повiй, вони не знають, не можуть знати. Гангстери таких речей не терплять, вбивця-"аматор" може занапастити всю зграю. Голова банди - Дадлi Смiт, бiльше нема кому. Усi його розмови про "особливе завдання" - спроба завербувати Бада. Хiнтона Дадлi, швидше за все, прикiнчив, щоб не балакав зайвого про Петчетта та його справи. Дадлi з Петчеттом - спiльники? Брюнiнг i Карлайл - теж у бандi... "Утримувати в рамках"... "у гiдних рамках"... "гiдна винагорода"... Висновок: Дадлi намага"ться взяти контроль над органiзованою злочиннiстю в Лос-Анджелесi.
  Бад перегляда" ре"страцiю автомашин за квiтень п'ятдесят третього. Його початкова версiя на перевiрку виявилася хибною. Спритно пiдкинутi докази - "меркурi" бiля "Нiчної сови", дробовики та гiльзи у Грiффiт-парку, насамперед вiн вважав: убивцям просто пощастило. Але якщо план народився в надрах самої полiцiї, справа прийма" iнший оборот: тi, хто спланував вбивства в "Нiчнiй совi", мали доступ до полiцейських рапортiв, вибрали трiйцю чорномазих хулiганiв, забави заради тих, що втоплювали машини i дробовики, що розряджали в бiле свiтло, вирiшили звалити провину на них у надiї, що бешкетникiв прикiнчать при арештi, i на тому рiч i закiнчиться.
  Отже, вони мали роздобути машину, вiдповiдну опису з рапортiв. У потрiбну мить пригнати її до "Нiчної сови". Виганяти машину небезпечно - великий ризик, що її виявлять. Купувати пурпурову теж небезпечно: залишалося купити автомобiль iншого кольору та перефарбувати.
  Бад продовжу" роботу. Папки складенi безладно: "мiрки", "шевi", "каддi", Лос-Анджелес, Сакраменто, Фрiско. На прiзвище шукати безглуздо - машину, напевно, купували на чуже iм'я. В одному пощастило: на картках, пришпилених до документiв, вказанi раси, дати народження та прикмети автовласникiв. Згадавши курси, Бад чiтко формулю" в умi, що хоче знайти: "Меркурi" 1948 - 1950 рр., власник прожива" в Пiвденнiй Калiфорнiї, прикмети вiдповiдають Дадлi, Стомпу, Ваксу, Тайтельбауму, Карлайлу чи Брюнiнгу. Проходить кiлька годин, перш нiж одна папка зупиня" на собi Бада.
  "Меркурi" 1948 року, колiр сiрий, куплений 10 квiтня 1953 року. Покупець: Маргарет Луїза Марч, бiла жiнка, дата народження 23/7/1918, волосся темне, очi карi, зрiст п'ять футiв дев'ять дюймiв, вага 215 фунтiв. Ре"страцiя за адресою: 1804, Схiдний Оксфорд, Лос-Анджелес. Телефон: Нормандiя - 32758.
  Тепло? Та нi, палко! Вулиця Оксфорд йде з пiвночi на пiвдень, а не iз заходу на схiд. Прикмети - точнiсiнько Дот Ротштейн, здоровенна i жирна. Iз "Кухнi Ейба" їй дзвонили за номером ДЮ - 32758 - так i ", тупа лiсбуха дала свiй власний номер, тiльки помiняла район!
  А потiм купила пурпурову фарбу та...
  - Є! - вола" Бад, вiд надмiру почуттiв б'" кулаками по повiтрю, пiддяга" ногою коробки на пiдлозi. А потiм при задуму"ться.
  Що далi? Так, вiн розкрив двi справи на один день - але хто йому повiрить? Прямих доказiв нема" - лише непрямi. Дадлi - надто велика шишка, i навряд чи знайдеться людина, готова ризикувати, щоб покласти край його блискучiй кар'"рi.
  Чи нi. Одна така людина знайдеться.
  Екслi.
  
  
  Роздiл шiстдесят дев'ятий
  
  
  Ед у машинi навпроти будинку, де народився та вирiс. Йому не вистача" духу зiйти на ґанок.
  Увiйти в дiм. Поставити батьковi питання, якi вже кiлька днiв не дають йому спокою. Попросити допомоги. Зiзнатися, що виговорив його та"мницю жiнцi, - i дав зброю проти Престона до рук смертельного ворога. З собою в нього справа Атертона: там нема" нiчого, чого б Ед не знав. Той, що робив порнознiмки i закiнчив Сiда Хадженса, - людина, замiшана у справi Атертона. Можливо, вiн i " справжнiм убивцем. Якщо це випливе назовнi, Престон Екслi впаде з п'"десталу, на який звiв його син.
  Еду не вистача" духу увiйти, не вистача" волi кинути про це думати. Щоб вiдволiктися, вiн перебира" в думцi спогади.
  Батько купив цей будинок для матерi. Особняк став для нього знаком прощання iз середнiм класом. Нiколи родина Екслi не ставила перед будинком прикрашену вогнями ялинку - батько казав, що це несмачно. Маленький Томас одного разу впав iз балкона, але не заплакав, бо чоловiки з роду Екслi не плачуть. Коли Ед повернувся з вiйни, батько влаштував йому урочисту зустрiч - банкет, куди запросив лише мера, членiв Мiської ради та полiцейських чинiв, вiд яких залежало просування Еда по службi.
  З ганку сходить Арт Де Спейн - блiдий, змарнiлий, з рукою на перев'язi. Сiда" у машину, хова"ться за поворотом. Друг та соратник Престона, наставник Еда. Пам'ята"ться, якось вiн сказав, що не був створений для роботи в полiцiї.
  Величезний холодний будинок нависа" над Едом, зда"ться, ось-ось проковтне. Ед заводить мотор, їде назад до лiкарнi.
  
  
  
  * * *
  
  
  Смiттяр уже прийшов до тями: сидячи в лiжку, робить заяву Фiску.
  - ... Я дiяв за сценарi"м Екслi. Що саме казав - не пам'ятаю, пам'ятаю тiльки, як Петчетт вихопив пiстолет i почав палити в мене. Гармата, яку менi дав Екслi, виявилося повним говном - її заклинило. Потiм Петчетт встромив менi в руку шприц. Далi пам'ятаю пострiли та крик: "Ейб, Лi, не треба!" Про решту знаю стiльки ж, скiльки ви.
  Ед слуха", стоячи у дверях. Раптом з-за спини в нього надто знайомий голос:
  - Ейб Тайтелбаум, Джоннi Стомпанато, Лi Вакс. У "Нiчнiй совi" вони стрiляли. Собачник Перкiнс теж iз їхньої зграї. Плюс ще дехто - тiльки не наклади у штани!
  Ед ривком оберта"ться. Бад кладе ручищi йому на плечi. З силою, але не грубо вштовху" до палати.
  - Забудь поки що про все, що мiж нами було. Чув, що я сказав?
  Вiд Уайта несе потiм: волосся у нього скуйовджене, лiпо божевiльне.
  - Сер. - обережно каже Фiск, - можливо, менi...
  Ед зводить плечима, i Бад вiдразу ж прибира" руки.
  - Двi хвилини, капiтане.
  "Я капiтан, - повторю" Ед. - Я його не боюсь. Капiтан Екслi нiчого не боїться".
  - Дуейн, пiди випий чашку кави. Уайт, сподiваюся, ти зумi"ш розповiсти щось таке, що змусить мене забути про покалiчених китайцiв.
  Фiск вислиза" за дверi.
  - А ти залишись, Джеку, - каже Ед. - Уайт, я тебе слухаю.
  Уайт прикрива" дверi. Костюм на ньому зiм'ятий i брудний, руки перемазанi чорнилом.
  - Привiт, Смiттярнику, я про тебе по радiо чув. Не знав, що ти туди пiдеш, бо спробував би все зробити сам.
  - Що зробити? - тривожно пита" Вiнсеннс. - Стривай. Ейб, Лi... Виходить, Петчетта пристрелили Вакс iз Тайтелбаумом?
  Ед:
  - Ось що, Уайт, давай з самого початку i по порядку.
  Уайт повiльно посмiха"ться, i вiд цi"ї усмiшки Еда пробира" тремтiння.
  - Вже кiлька рокiв я шукаю манiяка, який вбива" повiй. Почалося все з Кетi Джануей, подружки Дюка Каткарта. Її закiнчили у п'ятдесят третьому, якраз пiд час "Нiчної сови".
  Ед кива".
  - Цю iсторiю я знаю. ОВР проводив по тобi перевiрку, коли ти склав сержантський iспит.
  - Ось як? Що ж, ти не все зна"ш. Кiлька годин тому я цю справу розколов. Спершу я думав, що вбивця Спейд Кулi - його гурт виступав у всiх мiстах, де вiдбувалися вбивства, i всi дати збiгалися. Але я помилився. Спейд видав менi справжнього вбивцю - Барта Артура Перкiнса.
  - Собачник цiлком на таке здатний, - пода" голос Джек. - Справжнiй вiдморозок.
  - Тобi виднiше, - вiдповiда" Уайт. - Кулi менi сказав, що Перкiнс корiниться з Джоннi Стомпанато, i менi згадалося, як ти ще року в п'ятдесят другому розповiдав, що бачив його на вечiрцi з Джоннi Стомпом, Пархач Т. i Лi Ваксом. Але Кулi менi назвав одного Джоннi, тож я почав його шукати.
  - Ну, значить, ти пiшов до Стомпанато, - нетерпляче резюму" Ед.
  Уайт, запалюючи:
  - Стривай, не поспiшай. Вже кiлька рокiв. Iнодi я виконую деяку курну роботу для Дадлi Смiта та Вiддiлу оргзлочинностi. Зна"ш, як вiн це назива"? "Утримувати злочинцiв у належних рамках". Тримати в рамках, утримувати в рамках - улюблене його слiвце. Останнiм часом вiн раз у раз заговорював про те, щоб доручити менi якесь особливе завдання, а минулої ночi прямо сказав, що треба провчити одного "неспокiйного iталiйця", який мене особливо боїться. Це, напевно, Джоннi Стомп - свого часу вiн був у мене iнформатором i зi мною добре знайомий. Як працю" Дадлi, зна"ш? Зна"ш, за що його "миротворцем" кличуть? Так ось: минулої ночi в мотелi "Вiкторiя" вiн разом iз Карлайлом та Брюнiнгом вiдварював хлопця на iм'я Ламар Хiнтон на предмет iнформацiї. Начебто для Вiддiлу оргзлочинностi. Але це туфта. Зна"ш, про що його питав Дадлi? Тiльки про Пiрса Петчетта, про порнуха та про "Нiчну сову"!
  У Еда очi лiзуть на лоба.
  - Продовжуй. Ти пiшов шукати Стомпанато, щоб з'ясувати, де Перкiнс.
  - Правильно. Посунувся прямо в ресторан Пархача, там i застав обох - Пархача i Джоннi. Запитав про Собачника - обидва задерлися i давай вiшати менi локшину: вони, мовляв, з ним ледве знайомi, а Лi Вакс взагалi його не перетравлю". А я ж точно знаю: брехня. Мало того: Джоннi сказано, мовляв, зараз вiн "трима"ться в рамках". Я тiльки не вiдразу зрозумiв, що менi цi слова нагадали. Потiм я говорю: мовляв, працюю над справою "Нiчної сови". Тут вони обидва: та ти збожеволiв, невже уявля"ш, що це Собачник їх усiх вирiшив - а самi мало не обосрались зi страху. Я виходжу звiдти, бiжу до телефону, дзвоню до "П. К. Беллз" i прошу простежити всi дзвiнки з ресторану в найближчi п'ятнадцять хвилин. Два дзвiнки: один - Дот Ротштейн, кузинi Пархача та давнiй подружцi Дадлi Смiта, iнший - додому самому Дадлi.
  - Е мо"! - тихо каже Вiнсеннс.
  Ед iнстинктивно хапа"ться за пiстолет, але тут же смика" руку.
  - Менi потрiбнi докази.
  Уайт, випускаючи дим у вiкно:
  - Якщо нiгери нi до чого, значить, машина на стоянцi у "Нiчної сови" - пiдстава. Я пiшов до архiву i перевiрив ре"страцiю автомобiлiв за квiтень п'ятдесят третього, тiльки тепер дивився бiлих. 10 квiтня Дот Ротштейн купила сiрий "меркурi". Iм'я фальшиве, адреса фальшива, а ось телефон ця дура дала справжнiй.
  Вiнсеннс слуха", широко розплющивши очi. Ед куса" губи, щоби не закричати. ДАДЛI.
  - Перед "Нiчної совою", - каже вiн повiльно, - я працював у дiлянцi Голлiвуд. Якось засидiвся на роботi допiзна. Внизу була вечiрка - когось iз копiв проводжали на пенсiю. Грав Спейд Кулi зi своїм гуртом. Ошивався там i Барт Перкiнс. Припустимо, справа була така. Крейда Лансфорд, колишнiй полiцейський. Назвемо його забутою жертвою "Нiчної сови" та згада"мо, що бiльшу частину сво"ї служби вiн провiв у Голлiвудськiй дiлянцi. Припустимо, у когось iз убивць був зуб на Лансфорда. Припустимо, того вечора Перкiнс вилучив рапорт Лансфорда, який мiг би вивести нас на слiд. Припустимо, вбивцi спецiально призначили Каткарту - або двiйниковi Каткарта - зустрiч у "Нiчнiй совi", знаючи, що Лансфорд щоночi там бува" i сподiваючись одним махом усунути обох.
  - У п'ятдесят третьому Дадлi доручив менi перевiрку Лансфорда i Каткарта, - вiдповiда" Уайт. - Мабуть, вважав, мене боятися нiчого - один чорт нiчого не знайду. Отож: виявилося, що в нашому архiвi нема" звiтiв Лансфорда. Взагалi. Жодного папiрця вiд нього не залишилося. Так що, думаю, ти ма"ш рацiю.
  Вiнсеннс порушу" мовчання:
  - Фiск розповiв менi про Петчетта: як йому дiстався вкрадений героїн Коена, як вiн разом iз якимсь невiдомим - тепер, думаю, можна сказати, що це Дадлi, - збирався цей героїн штовхати. Я точно знаю, що Дадлi доглядав угоду Коена з Драгною, i вже багато рокiв ходять чутки, що того хлопця, який зiрвав угоду, Базза Мiкса, пришили нашi, лос-анджелеськi копи з самим Дадлi на чолi. Фiск менi казав, що бiльша частина героїну дiсталася Петчетту - частково вiд Енгелклiнга та його синiв, частиною вiд цього невiдомого, тобто, мабуть, вiд Дадлi. I ось що я думаю: може, Мел Лансфорд був у той час у командi Дадлi? Коли Дадлi наклав лапу на героїн?
  Уайт хита" головою - це для нього новина.
  - Ну, ну. Постiйнi балачки Дадлi про те, щоб утримувати органiзовану злочиннiсть у Лос-Анджелесi в належних рамках i якi зусилля знадобляться, щоб позбавити мiсто вiд чорних покидькiв... Героїновий передiл сфер впливу - що ж, дуже може бути.
  - Так, з цим начебто ясно, - каже Ед. - Джеку, твоя черга. Ти займався лiнi"ю Голдман / Ван Гельдер: постарайся пов'язати з тим, що ми з'ясували.
  Смiтник вста", тримаючись за поручнi лiкарняного лiжка.
  - Ну що ж... Припустимо, Девi був у змовi з Дадлi, Стомпанато, Пархачом, Ваксом та Дот. Як хтось iз них мiг довiритися такому отоморозку, як Собачник Перкiнс, не збагну - ну i хрiн з ним. Так чи iнакше, всi вони були у змовi проти Мiккi. Уайт, ти про це не зна"ш, але Голдман пiдклав жучок у камеру Мiккi в Мак-Нiлi. Тримаю парi, Дадлi та його приятелi з самого початку були з ними заодно. Ну та чорт iз ними. Загалом, Девi пiдслухав розмову Мiккi з братами Енгелклiнгами про Дюка Каткарта та його iдею.
  Ед, пiднявши руку:
  - Честер Йоркiн повiдомив, що людина, яка передала Петчетту героїн, припустимо, це Дадлi, - хотiв торгувати порнографi"ю i що в нього були - цитую - "цiлi списки багатеньких збоченцiв, на таке ласих плюс зв'язку в Пiвденнiй Америцi". Наскiльки це вiдповiда" тому, що вiдомо про Дадлi?
  - Цiлком вiдповiда", - вiдповiда" Вiнсеннс. - Пiсля вiйни Дадлi кiлька рокiв провiв у Парагваї, розшукував нацi, що бiгли, а до вiйни, року в тридцять дев'ятому, працював у Вiддiлi звичаїв. Тож i зв'язки на пiвднi, i списки збоченцiв у нього " точно. Продовжимо. Отже, Голдман розповiда" Смiту та Стомпанато те, що дiзнався про порнух. Усiм, особливо Даду, ця iдея подоба"ться, i вони вирiшують цi"ю справою зайнятися. У той же час Девi Голдман - не знаю, чи з власної iнiцiативи чи як - вiдправля" Ван Гельдера, який вiдвiдував його у в'язницi, поговорити з Каткартом. Ван Гельдер вирiшу" перехопити обидвi справи Каткарта - i повiй, i порнуху. Девi зна" його в обличчя, але тi, що на волi нiколи його не бачили. Вiн розумi", що дуже схожий на Каткарта, так що зможе видати себе за нього i укласти свою угоду. Коли обман вiдкри"ться, вiн буде вже дуже тiсно пов'язаний з Дадом та iншими, i Девi нiчого не зможе вдiяти. Так що Ван Гельдер їде до Сан-Берди, ближче до братiв Енгелклiнгiв. Там зав'язу" роман зi Сью Леффертс та пришива" Дюка. Йому вiдоме iм'я принаймнi одного з цi"ї компанiї: цiй людинi вiн дзвонить на телефон з будинку Хiльди Леффертс i домовля"ться про зустрiч. Пропону" зустрiтися у публiчному мiсцi - дума", що там вiн буде у безпецi. Сью повинна сiсти за сусiднiй столик i пiдняти на сполох, якщо щось пiде не так. Хтось iз цi"ї компанiї згаду", що Лансфорд щоночi стука" в "Нiчнiй совi", i каже: давай там. Дад чи хтось iз його людей перед "Нiчної совою" " до Петчетта i попереджають, щоб вiн пiдчистив кiнцi. Петчетт не зна", що саме ма" статися, але прибира" з мiста Крiс Бергерон iз сином та Боббi Iнджа. Вiдбува"ться це саме тодi, коли я починаю розслiдувати справу порнуха.
  Незважаючи на кондицiонер, з кожним словом у палатi ста" спекотнiше. Ед:
  - Пiдсуму"мо результати. Ван Гельдер пiд виглядом Каткарта виходить на контакт iз Дадлi та його людьми. Ми зна"мо, що Дадлi мрi" займатися порнографi"ю, зна"мо, що з угоди Коен - Драгна, що зiрвалася, вiн сидить на вiсiмнадцяти фунтах героїну. Думаю, справа була така: вiн проника" в квартиру Каткарта i знаходить там щось, що вказу" на Петчетта, на його хiмiчну освiту i зв'язок з доком Енгелклiнгом. Вiн йде до Петчетту, i вони укладають угоду - угоду, що включа" i героїн, i порнуху. Тепер Дадлi хоче позбутися Каткарта, змусити замовкнути (з якихось своїх причин) Мела Лансфорда, а заразом залякати i пiдкорити собi Петчетта. Вiн - полiцейський i читав рапорти про негра, якi стрiляли з дробовикiв у Грiффiт-парку. На цих негрiв i вирiшу" звалити справу. Признача" псевдо-Каткарту зустрiч у "Нiчнiй совi", знаючи, що там буде й Лансфорд. I - ти ма"ш рацiю, Джеку, - ляка" Петчетта багатозначними натяками i радить "заховати кiнцi". Однак очiкування Дадлi не виправдовуються: негрiв не вбили пiд час арешту, вони не зiзналися, розпочато серйозне розслiдування. На перевiрку Каткарта Дадлi кида" Уайта - вiн, на його думку, безпечний, до того ж його легко тримати пiд контролем. Про те, що Перкiнс убив цю дiвчину, Джануей, Дадлi, можливо, не знав, але загалом хотiв усунути будь-яку можливiсть отримання Уайтом зайвої iнформацiї, пов'язаної з "Новою совою".
  Тепер усi погляди звертаються до Бада Уайта.
  - Отже, так, - каже вiн. - Дадлi сподiвався, що я запорю розслiдування. Але я перевiрив квартиру Дюка i побачив, що в шафi хтось копався, а всi вiдбитки пальцiв стертi. Там побували хлопцi Дадлi, але телефоннi книги вони не зачепили, i в довiднику Сан-Берду сторiнки роздiлу "Друкарнi" були захопленi. Тепер про Перкiнса. З Кетi Джануей я познайомився тодi, коли перевiряв зв'язки Каткарта. А через два днi її зґвалтували i вбили. Коли їхав з її мотеля, менi здалося, що хтось їде за мною слiдом, але я не надав цьому значення. А тепер думаю ось що: Дадлi приставив своїх хлопцiв стежити за знайомими Каткарта - про всяк випадок. Ось звiдки йому вiдомо багато того, що я вiд нього приховував.
  Собачника вiн приставив до Кетi, i цей вiдморозок вирiшив розважитися. Знав про це Дадлi чи не знав - менi начхати. Вiн за це вiдповiда", i вiн за це заплатить.
  Вiнсеннс клаца" запальничкою, затягу"ться, заходиться кашлем:
  - Доказiв у нас, як i ранiше, замало, але можу дещо додати. По-перше, док Лейман витяг з Петчетта п'ять куль .30", тип i калiбр вiдповiда" нерозкритому замовному вбивству в долинi Рiверсайд кiлька рокiв тому. По-друге, Девi Голдман у Камарiльйо щось говорив про три стрiлки. Вiн ще дещо говорив, але решти я поки не розумiю. Екслi, ти прослухав плiвку, яку я знайшов у Мак-Нiлi?
  Екслi, кивнувши:
  - Ти ма"ш рацiю, нiчого iстотного - тiльки згадки побiжно про якiсь вбивства.
  Уайт:
  - Цих вбивств на замовлення було кiлька, i всi залишилися нерозкритими. Про це розповiдав один iз пiдозрюваних, яких ми обробляли у "Вiкторiї". Якiсь тро" кiлерiв вiдстрiлювали одного за iншим "акцiонерiв" Коена та гангстерiв, якi хотiли до них при"днатися. Тепер можна вважати доведеним, що це Стомп, Вакс та Тайтелбаум. Коли Мiккi сiв, то тро" знайшли собi нового господаря. Не знаю, що вони збиралися робити з Мiккi, коли вiн вийде, - використати чи прикiнчити. Скорiше прикiнчити. Думаю, замах на Мiккi у в'язницi та бомба у нього в будинку - їхнiх рук справа. Схоже, вони не заспокояться, доки не вiдправлять його на той свiт. I тодi Дадлi стане у мiстi повновладним господарем. Вiн - голова Вiддiлу оргзлочинностi та сподiва"ться стати шефом детективiв, другою людиною пiсля Паркера. I вiн ма" вiд Паркера - як це назива"ться, мандат? - На силовi розбирання з чужинцями. Ну, схоже на правду?
  Смiтник, з iрландським акцентом:
  - Чудово, синку, чудово! Усунення конкурентiв розчищало Дадлi шлях торгiвлi героїном Петчетта. А тепер, коли перегляду справи уникнути не вдалося, Дадлi взяв на себе керiвництво розслiдуванням та шука" нових цапiв-вiдбувайлiв. Порнуху вiн сховав, а Петчетта нi про що не попередив, бо вже планував його вбити. А Лiнн Брекен не зачепив, припускаючи, що про найбруднiшi справи Петчетта їй нiчого не вiдомо. I дозволив їй пройти допит, розраховуючи, що своїми свiдченнями вона заведе розслiдування Екслi у глухий кут.
  Лiнн Брекен.
  Ед морщиться, обережно посува"ться до дверей - про всяк випадок.
  - Але ми, як i ранiше, не зна"мо, хто виробляв порнуху i вбив Хадженса. I братiв Енгелклiнгiв - на роботу професiоналiв це не схоже. Уайт, ти був у Гейтсвiллi разом з Дадлi. Вiн представляв досить невиразний звiт.
  - Братiв пришив якийсь психопат. У квартирi зберiгалося кiлька фунтiв героїну, i вбивця їх навiть не зачепив. Вiн катував братiв - капав їм на шкiру хiмiкатами i показував їм негативи порнознiмкiв, якi потiм витрав кислотою. За словами мiсцевого експерта, швидше за все, змушував їх упiзнати натурникiв. Спершу я подумав на Петчетта - адже вiн хiмiк, - але потiм зрозумiв, що йому впiзнавати натурникiв не було потреби - вiн, швидше за все, й так знав. Щодо героїну - на мою думку, це не наш. Брати приторговували наркотою, вони могли мати свої запаси. Якби там був Петчетт чи хтось ще з банди, вони б забрали порошок. Тож не знаю, хто вбив, але цей хлопець явно збоку.
  Смiтник, зiтхнувши:
  - I все ж таки доказiв у нас нуль. Петчетт мертвий, все сiмейство Енгелклiнгiв у могилi, Ламар Хiнтон, швидше за все, теж. За "Флер-де-Лiс" у тебе нулi, а завдяки iмпровiзацiї Уайта в "Кошернiй кухнi" Дадлi зна", що йому загрожу", i, швидше за все, зараз спiшно сам хова" кiнцi. На цьому рiч не вишику"ш.
  Ед, подумавши:
  - Честер Йоркин казав менi, що Петчетт десь бiля брухту ма" замiнований сейф. Нинi будинок пiд охороною, там чергу" команда патрульних iз мiсцевої дiлянки. Завтра-пiслязавтра постараюся охорону зняти. У сейфi може бути щось таке, що допоможе нам притиснути Дадлi до стiни.
  - А поки що? - Запиту" Уайт. - Доказiв нема", а Стомп сьогоднi вiдлiта" в Акапулько з Ланою Тернер. Що ж нам зараз робити?
  Ед вiдчиня" дверi. У холi - Фiск iз чашкою кави.
  - Дуейн, зв'яжися ще раз з Валберном, Стентоном, Бiллi Дiтерлiнгом i Пелтцем. Перенеси зустрiч у готель "Стетлер". Сьогоднi о восьмiй вечора. Подзвони в готель, замов три номери. Потiм зв'яжися з Бобом Галлодетом. Попроси, щоб негайно передзвонив менi сюди. Скажи це термiново.
  Фiск риссю кида"ться до телефону. Вiнсеннс:
  - Алiбi за Хадженсом? Сподiва"шся розколоти справу з цього кiнця?
  Ед, вiдвернувшись вiд Уайта:
  - Зараз головне - переграти Дадлi. Нам потрiбнi докази. Будь-якi.
  - Хочеш, вiзьму на себе Стентона? Ми з ним свого часу були друзями.
  Стентон ще хлопчиськом знiмався у Рей Дiтерлiнга.
  - Нi!... Тобто... я хочу сказати, ти готовий до цього?
  - Капiтане, це ж i моя справа теж. Я вже досить далеко зайшов. За твоїм планом затiяв небезпечну гру з Петчеттом - i вiн мене, якщо пам'ята"ш, мало не закiнчив.
  Ед мовчить, зважуючи ризик:
  - Гаразд, Стентон - твiй.
  Смiтник потира" неголену щоку. Вiн блiдий, погляд зацькований.
  - Скажи, коли я... ну... Карен тут була, правда? Коли я був непритомний... я не...
  - Карен не зна" нiчого такого, чого їй не треба знати. А тепер їдь додому. Я залишусь - хочу перекинутися парою слiв iз Уайтом.
  Вiнсеннс виходить тягнучи ноги - за день вiн постарiв на десять рокiв.
  - Лiнiя з Хадженсом не спрацю", - каже Уайт. - Краще займися Дадлi.
  - Нi. Спочатку нам треба виграти час.
  - Батька захища"ш? Чорт, я думав, мене легко обвести навколо пальця - але ти...
  - Облишмо це, Вайт. Ворухнули мiзками. Подумай, хто такий Дадлi. Подумай, чи легко його звалити. Я пропоную тобi угоду.
  - Я вже сказав, Екслi - жодних угод.
  - Ця тобi припаде до смаку. Ти мовчиш про справу Атертона та мого батька - i отриму"ш Дадлi та Перкiнса.
  Уайт смi"ться йому в обличчя:
  - Даси менi їх заарештувати? Вони й так мої.
  - Нi. Дам тобi їх вбити.
  
  
  РОЗДIЛ СЕМИДЕСЯТИЙ
  
  
  Екслi розмовля" з Бiллi та Тиммi: поводиться з ними як з принцами кровi. Екслi - "добрий" коп, Бад стане "злим". У другому номерi Боб Галлодет займа"ться Максом Пелтцем, у третьому - Смiттярник базiка" з Мiллером Стентоном. Галлодету Екслi коротко розповiв про все - крiм Атертона, звичайно. Пояснив, що пiдозрю" Дадлi Смiта, але, звичайно, промовчав про те, що його життя разом з життям Перкiнса послужить розмiнною монетою в їхнiй угодi з Бадом. Чорт би взяв цього Екслi! Нi на секунду не випуска" його з поля зору, веде за собою крок за кроком - немов вони дiйсно партнери i можуть довiряти один одному. Мозки у нього офiгеннi, що вiрно, то вiрно. Тiльки всi його мiзки нiчого не вартi, коли вiн досi не зрозумiв, що за Дадлi i Собачником настане черга Престона Е. У цьому Бад присягнув Дiку Стенсу - i клятву стрима".
  Крiзь клацання у дверi ванної кiмнати Бад стежить за допитом.
  Гомiки сидять на диванi плiч-о-плiч: мiстер Добрий Коп ходить навколо них на оксамитових лапках. Так, вони купували наркотичнi речовини через "Флер-де-Лiс": так, знали Пiрса Петчетта - зустрiчалися з ним на тусовках.
  Так, кажуть, небiжчик нюхав героїн, так, ходили чутки, що вiн торгу" порнографi"ю, - "але нас це не цiкавило, ми, зна"те, подiбними речами не захоплю"мося". Зда"ться, педики уявляють, що їх потурбували через вбивство Петчетта, - i Екслi не поспiша" виводити їх з помилки: Престон Екслi рветься в губернатори, i грошову пiдтримку йому забезпечу" батько Бiллi Дiтерлiнг.
  Екслi, голосно:
  - Джентльмени, залишилося ще одне питання. Давн" нерозкрите вбивство, яке, як нам зда"ться, може бути пов'язане iз вбивством Петчетта.
  Бад з'явля"ться зi свого укриття. Екслi:
  - Це сержант Уайт. Вiн поставить вам кiлька запитань, i пiсля цього ми з вами розлучимося.
  Тiммi Валберн, зiтхнувши:
  - Що ж, це мене не диву". У холi я бачив Мiллера Стентона i Макса Пелтца, а востанн" полiцiя допитувала нас усiх разом, коли вбили того гидкого чоловiчка, Сiда Хадженса. Тож я нi краплi не здивований.
  Бад пiдсува" собi стiлець.
  - Бридкий чоловiче, значить? Може, ти нею й закiнчив?
  - Та що ви таке кажете, сержанте! Невже я, на вашу думку, схожий на вбивцю?
  - А чому нi? Людина, яка заробля" собi на життя, зображуючи мишу, на все, що завгодно здатна.
  - Та що ви справдi сержант!
  - I потiм тебе з приводу Хадженса не допитували. Звiдки ж тобi знати хто там був, а хто нi? Бiллi у лiжку розповiв?
  Бiллi Дiтерлiнг - Екслi:
  - Капiтане, менi не подоба"ться тон цi"ї людини.
  Екслi:
  - Стежте за своїм тоном, сержант.
  Бад, з усмiшкою:
  - Гаразд проїхали. Ви, хлопцi, пiдтвердили алiбi один одного п'ять рокiв тому - i ви ж пiдтверджу"те алiбi один одного i зараз. На мою думку, пiдозрiло. Зважаючи на те, що я знаю про педикiв, вони й п'ять хвилин разом протриматися не можуть - а вас водою не розiлл"ш уже п'ять рокiв!
  Валберн, рожевий:
  - Ах ти... тварина!
  Бад бере в руки товсту папку:
  - Алiбi у справi Хадженса. Ви з Бiллi - один з одним у лiжку. Макс Пелтц обходив якусь малолiтку. Мiллер Стентон тусувався на вечiрцi, там же вiдтягувався ще один iз вашої пiдорської братiї - Бретт Чейз. Нема чого сказати, гарна команда уславленого "Жетона Честi": з чотирьох добре, якщо один нормальний! Декоратор Девiд Мертенс - будинки з медбратом. Цiкаво, вони теж трахаються?
  - Сержант, стежте за сво"ю мовою i тримайтеся ближче до справи, - пода" свою реплiку Екслi.
  Валберн тихо закипа". Бiллi зображу" нудьгу смертну, але Бад вiдчува" - щось у його промовi Дiтерлiнга зачепило. Погляд його тривожно кида"ться вiд "доброго" копа до "зламу".
  - Гаразд, переходжу до справи. Сiд Хадженс перед смертю дуже цiкавився "Жетоном Честi". Його вбили - а через п'ять рокiв вбивають Петчетта. Нам вiдомо, що Петчетт iз Хадженсом були партнерами. А обидва цi гомiка пов'язанi з "Жетоном Честi" i, можливо, присвяченi iнтимнi деталi темних справ Петчетта. Капiтан, якщо щось вигляда" як качка, плава" як качка та кряка" як качка - тримаю парi, це не Мучi-Маус.
  - Iдiот! - Шипить крiзь зуби Валберн. - Капiтане, можливо, ви поясните цiй людинi, з ким вона розмовля"?
  Екслi, суворо:
  - Сержанте, цi джентльмени - не пiдозрюванi. Вони з'явилися для розмови з доброї волi.
  - Чорт мене подери, сер, якщо я бачу рiзницю! - бурчить Бад.
  Екслi, мученицьки заплющуючи очi:
  - Джентльмени, щоб покiнчити з цим раз i назавжди, будь ласка, дайте вiдповiдь на одне запитання: ви знали Сiда Хадженса?
  Обидва разом хитають головами - не знали. Бад набира" повiтря в груди i одним духом випалю" текст, вигаданий для нього Екслi:
  - Якщо щось кряка" як качка - це качка, якщо пищить як миша - це миша, а якщо ще й дупою виля", значить, це Мучi-пiдор. Коротше, капiтан: цi хлопцi купували наркоту через "Флер де Лiс", знали, що Петчетт нюха" порошок i торгу" порнухою, - а про його справи з Хадженсом не знали? Щось не вiриться. Може, проженемо їх по всiх справах Петчетта i перевiримо, що їм вiдомо, а що нi?
  Екслi з театральною безпораднiстю розводить руками.
  - Ну добре, якщо ви наполяга"те... Джентльмени, ще кiлька запитань. Повторюю, жодне ваше зiзнання не буде використане проти вас, нiщо зi сказаного вами не вийде за межi цi"ї кiмнати. Сержанте, ви мене зрозумiли?
  Чорт, а таки молодчина цей Екслi! Все як за нотами розписав. I треба вiддати йому належне: трима"ться вiн гiдно. При тому, що кожна реплiка у цiй виставi наближа" його до справи Атертона - i його старого.
  - Зрозумiв, сер.
  Тиммi та Бiллi обмiнюються мученицькими поглядами: трепетнi душi у владi хамiв. Екслi, наче тiльки цього й чекав:
  - Сержант, ставити питання буду я.
  - Гаразд, сер. А ви, голубки, не надумайте брехати. Я вас швидко розкушу.
  Екслi, зiтхнувши:
  - Усього кiлька питань. По-перше: чи знали ви, що Петчетт постача" своїм дiловим партнерам дiвчат на виклик?
  Обидва кивають. Бад:
  - Вiн i хлопчикiв постачав. Нiкому з вас, хлопцi, не трапляюся часом розважитися на боцi?
  - Замовчiть, сержант, - суворо зупиня" його Екслi.
  Тiммi, присунувшись до Бiллi:
  - Подiбних питань вiдповiдi не заслуговують.
  Бад пiдморгу" йому:
  - А ти - сюська. Якщо раптом доведеться мотати термiн, сподiваюся, ти в мене будеш сусiдом по камерi.
  Бiллi вда", що плю" на пiдлогу. Екслi закочу" очi - мовляв, йому i самому вiд цього нудно.
  - Добре, руха"мось далi. Чи вiдомо вам, що Петчетт органiзовував для своїх повiй пластичнi операцiї, якi збiльшують їхню подiбнiсть iз кiнозiрками?
  - Так, - вiдповiда" Тiммi.
  - Так, - вiдповiда" Бiллi.
  Екслi, свiтськи посмiхаючись:
  - Чи зна"те ви, що цi повiї, як чоловiки, так i жiнки, за завданням Петчетта займалися iншою протизаконною дiяльнiстю?
  Акуратно пiдводить до здирства. Про зiзнання Лоррейн - Рити Бад уже зна" - Екслi все розповiв.
  Якийсь та"мничий "тип" змусив Петчетта займатися шантажем - саме тодi, коли той збирався розпочати спiльну справу з Хадженсом. Вiдразу пiсля "Нiчної сови". Можливо, це - ниточка до Дадлi?
  - Чого замислилися, виродки? Вiдповiдайте капiтановi!
  - Ед, змуси його замовкнути! - обурено вимага" Бiллi. - Право, це надто далеко заходить.
  Бад регоче:
  - Ед? Ох, бос, я й забув, що вашi батьки друзi!
  Ед багрянi" - тепер вiн розлютився по-справжньому:
  - Заткнися, Уайт!
  Пiдори з усмiшечками переглядаються. Екслi:
  - Джентльмени, вiдповiдайте на запитання.
  Тиммi, знизавши плечима:
  - Давайте точнiше. Про яку "протизаконну дiяльнiсть" йдеться?
  - Якщо точнiше - про шантаж.
  Гомiки, що весь час час вiд часу легко торкалися один одного колiнами, тепер вiдсуваються: цей рух не вислиза" вiд Бада. Екслi поправля" краватку - умовний знак: ПОВНИЙ ВПЕРЕД.
  Бад розумi": можливо, шантажист - Джоннi Стомп? Для нього це справа звична, можна сказати професiя. На якi шишi живе останнiми роками - невiдомо. Лоррейн Мальвазi показала, що здирства почалися у травнi п'ятдесят третього - банда Дадлi вже по"дналася з Петчеттом.
  - Так, про шантаж. Зна"те як це бува"? Одружений мужик бiга" по повiях i смертельно боїться, як би про це не дiзналася дружина. Або, скажiмо, якийсь високопоставлений збоченець, якому зовсiм не в кайф, щоб про його пригоди пронюхали журналiсти... А для повiй шантаж - непоганий приробiток. Невже вас, хлопцi, нiколи нiхто не шантажував?
  - Ми не спiлку"мося з повiями, - гiдно вiдповiда" Бiллi. - Нi з чоловiками, нi з жiнками.
  Бад присува"ться ближче до дивана.
  - Та що ти? А нам ось вiдомо, що твiй чарiвник Тiммi п'ять рокiв тому ходив у гостi до хлопця-повiї на iм'я Боббi Iндж. Вибачайте, хлопцi: коли кряка" як качка, значить, качка i ". Так що колiться. Викрякуйте все, що вам вiдомо.
  Екслi, суворо:
  - Джентльмени, чи вiдомi вам iмена когось iз повiй, якi працювали на Петчетта?
  Бiллi войовничо:
  - Ми не зобов'язанi вiдповiдати цьому... Цьому безпардонному громилi!
  - Чорта з два не зобов'язанi! Бiжитесь по смiтниках - так не дивуйтеся, що натика"теся на щурiв! Хлопця на iм'я Дерiл Бергерон зна"те? А його матусю? Апетитна дамочка, чорт забирай, - власний син перед нею не встояв, у Смiттяра Джека Вiнсеннса " порножурнал, в якому вони трахаються стоячи на роликах! I ви, пiдори гнiйнi, уявля"те, що можете борсатися в багнюцi i залишитися чистенькими...
  Валберн:
  - Ед, накажи йому замовкнути!
  Екслi:
  - Досить, сержант!
  У Бада голова йде кругом, i, зда"ться, хтось усерединi пiдказу" потрiбнi слова:
  - Чорта з два, капiтане! Сам подивися цих двох дегенератiв: один - телезiрка, в iншого багатий i знаменитий татко. Дво" педикiв iз купою бабок - кого ще шантажувати, як не їх?
  Екслi поправля" комiр - умовний знак: ДОВОЛЬНО.
  - У висновках сержанта Уайта, безумовно, " сенс, хоча я повинен вибачитися за тi висловлювання, в якi вiн вдягнув свої висновки. Джентльмени, спитаю навпростець: чи вiдомо вам щось про здирство, в яке був залучений Петчетт та/або його повiї?
  - Нi, - вiдповiда" Тiммi Валберн.
  - Нi, - вiдповiда" i Бiллi Дiтерлiнг. Бад готу"ться до вирiшального удару. Екслi нахиля"ться до них.
  - Комусь iз вас колись погрожували шантажем?
  Обидва мотають головами. У номерi прохолодно, але педики обливаються згодом.
  - Джоннi Стомпанато, - тихо, майже пошепки каже Бад.
  Педики застигають.
  - Компромат на "Жетон Честi", - каже Бад. - Вiн цього хотiв?
  Тiммi хоче вiдповiсти, але Бiллi його зупиня". "НЕ ТРЕБА!" - Чита" Бад в очах Екслi. Але внутрiшнiй голос каже йому: "ДАВАЙ!"
  - У нього " компра на твого батька? На нашого великого Реймонда Дiтерлiнга?
  Екслi робить йому вiдчайдушнi знаки. Бад дивиться на нього - i бачить Дiка Стенса у газовiй камерi.
  - Компромат. Крихiтка Вiллi Веннерхолм, Лорен Атертон, вбивства дiтей. Твiй батько. Викладай.
  - Це його батько! - Випалю" Бiллi i тиця" в Екслi тремтячим пальцем.
  Мовчання перерива"ться судорожними схлипуваннями - Валберн вдарився у сльози. Бiллi обiйма" його за плечi.
  - Забирайтеся звiдси, - каже Екслi. - Швидко. Ви вiльнi.
  Бiллi виводить Тиммi за дверi. Бад пiдходить до вiкна. Поруч - Екслi, в мiкрофон:
  - Дуейн, Дiтерлiнг та Валберн йдуть. Прослiдкуйте за ними.
  Бад поверта"ться, дивиться на нього. Екслi високий - трохи вищий за нього, але наполовину вже в плечах. Сам не розумiючи чому, Бад каже:
  - Даремно я це зробив.
  - Скоро все скiнчиться, - тихо каже Екслi, не вiдриваючи погляду вiд вiкна. - Все це скоро скiнчиться.
  Внизу, пiд вiкном, стоять на ганку готелю Фiск та Клекнер. Гомiки виходять, пускаються через вулицю бiгцем. Полiцейськi - за ними, але автобус, що зупинився, вiдрiза" їх вiд видобутку. Автобус проїхав - Бiллi та Тiммi не бачити. Фiск i Клекнер завмерли на тротуарi, приголомшено оглядаючись по сторонах: вигляд у них напрочуд дурний.
  Екслi почина" смiятися.
  I... чорт його зна", як це виходить, але Бад смi"ться разом iз ним.
  
  
  РОЗДIЛ СIМДЕСЯТ ПЕРШИЙ
  
  
  Замовили випивку у номер. Добре посидiли, згадали старi часи. Джек нiчого не приховував, виклав усе, що вiдомо: Петчетт/Хадженс, героїн, порнуха. Вiн вiдчував: Мiллер щось зна" - зна" та вмира" вiд бажання про це розповiсти.
  Але поки що - дружня балаканина. Пам'ята"ш, коли ти вперше мене побачив, сказав, що на роль копа я не придатний - вигляд надто iнтелiгентний? Ага, як же! А як водив мене на Сентрал-авеню до повiй, а скiнчилося тим, що заарештував Арта Пеппера? У номер загляда" Галлодет - перевiрив Макса Пелтца, вiн чистий. Ще з годину часу говорять про Макса i про серiал. Нинiшнiй сезон останнiй, сумно каже Мiллер. Жаль, що з тобою тодi так вийшло - але що ж робити, сам розумi"ш... Розумiю, каже Джек. Але нам-то з тобою дiлити нiчого, ми як були друзями, так i залишилися, правда? Правильно, каже Джек.
  З-за стiни долинають голоси: про щось сперечаються Уайт та Екслi. Джек вирiшу": настав час перейти до справи.
  - Мiллер, зда"ться менi, ти хочеш про щось розповiсти.
  - Навiть не знаю, Джеку. Це стара iсторiя.
  - Та й ця справа не вчора почалася. Ти знав Петчетта, правда?
  - Як ти здогадався?
  - Iнтуїцiя. Плюс вiдомостi про те, що Петчетт фiнансував раннi короткометражки Дiтерлiнга.
  Стентон пiдносить до губ келих - але келих порожнiй.
  - Так, я тодi знав Петчетта. Тiльки не знаю, яким кiнцем це стосу"ться тво"ї справи.
  За дверима, що з'"дну" цей номер iз сусiднiм, чу"ться шурхiт.
  - Одне я знаю точно: щойно ти почув прiзвище "Петчетт", як усерединi в тебе щось засвербiло. Ти хочеш про це розповiсти. Ти вiдчува"ш, що це важливе. Валяй, розказуй.
  - Чорт, добре, що тут нема" глядачiв! Вони б одразу зрозумiли, хто з нас - справжнiй полiцейський, а хто - старiючий актор, який за великим рахунком так нiчого й не досяг.
  Джек мовчить, дивлячись убiк. Мiллер почина" розповiдь:
  - Ти зна"ш, що я ще хлопчиськом знiмався у дитячих серiалах Дiтерлiнга. Зiркою у нас був Вiллi Веннерхолм, Крихiтка Вiллi, а я, як i зараз, залишався на другому планi. Жили ми у Голлiвудi та навчалися у студiйнiй школi для дiтей-акторiв. Петчетт iнодi до нас заглядав: я знав, що вiн дiловий партнер Дiтерлiнга, тому що наша класна дама була вiд нього без розуму i використовувала будь-який випадок, щоб про нього поговорити - хоч би з хлопцями.
  - А далi?
  - Далi Крихiтка Вiллi викрав i нарiзав на скибочки Доктор Франкенштейн. Гучна була iсторiя, ти, звiсно, про неї чув. Заарештували хлопця на iм'я Лорен Атертон. Полiцiя заявила, що вiн убив Вiллi i ще десяток дiтлахiв... Зна"ш, Джеку, не так легко про це розповiдати...
  - Так не тягни. Швидше почнеш - швидше скiнчиш.
  - I то правда. - I Мiллер, глибоко зiтхнувши, почина" скоромовкою: - Якось мiстер Дiтерлiнг викликав мене до себе в кабiнет. Там був i Петчетт. Вони дали менi заспокiйливi пiгулки i сказали, що я разом iз ще одним хлопцем, старшим, повинен пiти в полiцiю i дещо розповiсти. Менi було чотирнадцять, а тому iншому, напевно, рокiв сiмнадцять. Петчетт i мiстер Дiтерлiнг пояснили нам, що говорити, i ми пiшли до полiцiї. Розмовляли ми з Престоном Екслi - вiн розслiдував цю справу. Ми обидва сказали йому, як навчили нас Петчетт i мiстер Дiтерлiнг, що бачили, як Атертон тинявся навколо нашої школи. I впiзнали Атертона. Екслi нам повiрив.
  Драматична пауза.
  - Далi, чорт забирай! - видиха" Джек.
  - Того, iншого хлопця, я нiколи бiльше не бачив, - веде далi Мiллер. - I його iменi не пам'ятаю. Атертона судили та засудили до смертi. Менi не довелося свiдчити на судi. Минуло кiлька рокiв... Так, у тридцять дев'ятому це було. Я, як i ранiше, знiмався у Дiтерлiнга, грав переважно романтичних героїв. Мiстер Дiтерлiнг приїхав на вiдкриття шосе Арройо Секо, яке побудував Престон Екслi - вiн тодi вже пiшов iз полiцiї та зайнявся бiзнесом, - i нас, кiлькох акторiв, заради реклами привiз iз собою. I тодi я випадково пiдслухав розмову - розмову мiж мiстером Дiтерлiнгом, Петчеттом i Террi Лаксом... Ти зна"ш Террi Лакса?
  - Знаю, знаю - далi!
  - Джеку, цю розмову я нiколи не забуду. Петчетт сказав Лаксу: "Завдяки моїм лiкам вiн нiкого бiльше не вб'". А завдяки тво"му скальпелю його нiхто нiколи не впiзна"". "Я приставлю до нього медбрата", - сказав Лакс. А мiстер Дiтерлiнг... Боже, нiколи не забуду, як вiн це казав! Вiн сказав: "Престон Екслi дiзнався, що Лорен Атертон - не "диний убивця, але я знайшов йому цапа-вiдбувайла, i вiн повiрив. Менi нема чого побоюватися Престона. Вiн тепер менi надто багатьом зобов'язаний".
  У Джека перехоплю" подих. Але хтось диха" за ним - часто, важко. Джек оберта"ться - i бачить у дверному отворi нерухомо застиглих Екслi та Уайта.
  
  
  РОЗДIЛ СIМДЕСЯТ ДРУГИЙ
  
  
  Тепер усi лiнiї на його схемi пiдкресленi рiзними кольорами.
  Калiцтва, нанесенi червоним чорнилом. З фальшивих ран плеска" чорнильна кров. Червоний - кров, зелений - грошi, чорний - смерть: частина тих, хто виконував ролi другого плану, вже мертвi. Мультяшнi персонажi обiймаються з Реймондом Дiтерлiнгом, Престоном Екслi, зiрково-кримiнальний склад.
  Уайт та Вiнсеннс усi знають. Мабуть, розкажуть Галлодету. Вiн ма" попередити батька. А можна й не попереджати - яка рiзниця? Все вирiшено, i метушитися безглуздо: все, що йому залишаюся, - сидiти в номерi i дивитися, як його життя стане телевiзiйним шоу з кривавим фiналом.
  Протiкав годинник. Ед так i не наважився зняти трубку. Увiмкнув телевiзор - батько на церемонiї вiдкриття нового шосе. Коли батько почав сипати побитими фразами, Ед сунув собi в рот стовбур револьвера. Натиснув на спуск до половини, але тут почалася реклама. Нi, не так. Виклав на стiл чотири патрони, крутнув барабан, приставив до голови. Двiчi натиснув на спуск. Револьвер вiдгукувався сухими клацаннями. Повiльно, мов увi снi.
  Ед вiдчинив вiкно, кинув револьвер униз. З тротуару його пiдiбрав якийсь алкаш, випалив у небо. Ед засмiявся, смiх його перейшов у плач. Вiн замолотив кулаками по меблях.
  Протiкав годинник. Ед сидiв, тупо дивлячись у стiну. Задзвонив телефон, i Ед наослiп намацав трубку.
  - Так?
  - Капiтане, це ти?
  Це Вiнсеннс.
  - Да я. Що?
  - Ми з Уайтом у Бюро. Щойно прийнятий виклик. 2206, Норт-Нью-Хемпшир. Бiллi Дiтерлiнг у себе вдома разом iз невiдомим чоловiком, обидва мертвi. Фiск уже їде туди. Капiтане, ти слуха"ш?
  Нi... нi... нi... так.
  - Слухаю. Їду.
  - Чудово. Так, ми з Уайтом нiчого не сказали Галлодет про визнання Стентона. Думав, тобi це буде цiкаво.
  - Дякую, сержант.
  - Не менi дякуй - Уайта.
  
  
  
  * * *
  
  
  Фiск зустрiв його на порозi тюдорiвського особняка, освiтленого мигалками. На галявинi вишикувалися в ряд чорно-бiлi полiцейськi автомобiлi, пересувнi лабораторiї судової експертизи.
  Ед вибiга" на ганок. Фiск коротко розповiда" йому, що сталося.
  - Сусiдка почула крики, почекала пiвгодини i зателефонувала до полiцiї. Вона бачила, як з дому вибiг чоловiк, сiв у машину Бiллi Дiтерлiнга та поїхав. У кварталi звiдси врiзався в дерево, вискочив iз машини та втiк. Я отримав її свiдчення: чоловiк, бiлий, на вигляд рокiв сорока, статура звичайна. Сер... там усерединi видовище не з при"мних...
  З брухту долина" трiск спалахiв.
  - Все тут замкнути та опечатати, - команду" Ед. - Жодного Вiддiлу вбивств, жодних мiсцевих копiв, жодної преси. Дитерлiнг-старший про це не повинен знати. Скажи Клекнеру, хай опечата" машину. А ти знайди та привези сюди Тiммi Валберна. Вiн менi потрiбний негайно.
  - Сер, їм удалося вiдiрватися вiд хвоста. Я все себе лаю - наче це наша вина...
  - Нинi це не ма" значення. Роби, як я сказав.
  Фiск мчить до машини. Ед входить у вiтальню. Кушетка, на якiй лежить Бiллi Дiтерлiнг, ранiше була бiлою. Тепер вона червона. У горлi у Бiллi - нiж, ще два ножi стирчать iз живота. Здертий скальп - на пiдлозi, приколотий до килима ножем для колки льоду. За кiлька футiв - друга жертва: бiлий, рокiв сорока. Вспорот вiд горла до паху, кишки на пiдлозi, у щоках - два ножi, в очах - кухоннi вилки. У калюжах кровi на пiдлозi плавають якiсь пiгулки.
  Жодного вправного розчленування - цього вбивцю краса бiльше не цiкавить.
  Ед виходить на кухню. Петчетт Лаксу в тридцять дев'ятому: "Завдяки моїм лiкам вiн нiкого бiльше не вб'". А завдяки тво"му скальпелю його нiхто нiколи не впiзна"". Кухонна шафа витрiщена, уламки на пiдлозi. Рей Дiтерлiнг, там же, тодi ж: "Я знайшов йому цапа-вiдбувайла, i вiн повiрив". Кривавi слiди - вбивця здiйснив кiлька походiв на кухню. Лакс: "Я приставлю до нього медбрата". У раковинi - шматок скальпу з волоссям. "Престон Екслi - вiн тодi вже пiшов з полiцiї i зайнявся бiзнесом". Кривавий вiдбиток долонi на шпалерах.
  Ед придивля"ться - вiдбиток чiткий, ясно видно папiлярнi лiнiї, завитки пальцевих вiзерункiв. Класична недбалiсть психопата: наче спецiально да" полiцiї ключi до розгадки.
  Назад у вiтальню. Тут - Смiтник Джек в оточеннi пiвдюжини експертiв. Бада Уайта не видно.
  - Цей, iнший - Джеррi Марсалас, - каже смiттяра. - Медбрат i щось на зразок охоронця Девiда Мертенса, декоратора "Жетона Честi". У Мертенса епiлепсiя або щось таке. Тихий, непомiтний.
  - Шрами вiд пластичних операцiй?
  - Вся шия та спина у шрамах. Я бачив його без сорочки.
  Команда експертiв береться за роботу, i Ед виводить Вiнсеннса на ґанок. Тут свiжо; вiд мигалок у нього починають сльозитись очi.
  - Мертенс цiлком може бути тим хлопцем, про якого розповiдав Стентон, - каже Смiтник. - Вiк збiга"ться. Лакс перекроїв йому фiзiономiю, щоб Мiллер його не впiзнав. Зважаючи на кiлькiсть шрамiв, йому не одну операцiю робили. Господи, Екслi, бачив би ти себе зараз iз боку!
  - Менi потрiбний ще один день, - каже Ед. - Тiльки один день. Щоб дiстатися до Дадлi.
  - Що ж, молись на Уайта. Вiн мiг би розповiсти Галлодету, але промовчав.
  - Уайт теж хоче дiстатися Дадлi.
  Смiтник смi"ться.
  - Правильно. Такий самий одержимий, як ти. Зна"ш, бос, якщо ви з Галлодетом хочете довести справу до суду, цього хлопця краще замкнути. Вiн твердо вирiшив прикiнчити i Дадлi i Собачника - i я не буду, якщо вiн свого не доб'"ться.
  - Я пообiцяв, що не заважатиму йому в цьому, - посмiха"ться Ед.
  - Що? Ти йому дозволиш...
  Вистачить балаканини.
  - Джеку, займися справою. Їдь до Мертенса, обшукай його квартиру. I знайди Уайта.
  - Уайт зараз за Перкiнсом ганя"ться. Де я...
  - I все ж таки спробуй його розшукати. I - з ним чи без нього - зустрiча"мось завтра о дев'ятiй у будинку у Мiккi Коена. Подивимося, чи не дасть нам матерiалу на Дадлi.
  - Щось я не бачу тут нiкого з Вiддiлу вбивств, - зауважу" Джек, озираючись навкруги.
  - Виклик прийняли ви з Фiском, так що у Вiддiлi вбивств про це нiчого не знають. I в найближчi двадцять чотири години не впiзнають. Поки що цi"ю справою опiку"ться ОВР.
  - Орi"нтування з описом Мертенса надiслано?
  - Цим уже займа"ться половина ОВР - я подбав. Не хвилюйся, ми цього психа знайдемо.
  - Припустимо, я його знайду. Адже ти не захочеш, щоб вiн заговорив про старi часи. Особливо про твого батька.
  - Вiзьми живцем. Я хочу з ним поговорити.
  - Зна"ш, - каже Вiнсеннс на прощання, - що стосу"ться психов, Бад i поряд з тобою не стояв.
  
  
  
  * * *
  
  
  Ед опечатав будинок.
  Зателефонував до шефа Паркера. Пояснив: ско"но подвiйне вбивство, пов'язане iз внутрiшнiм розслiдуванням, що проводиться ОВР, iмена вбитих необхiдно зберегти в та"мницi. Розбудив п'ятьох зi свого Вiддiлу, вiдправив їх слiдом Девiда Мертенса. Зазирнув до сусiдки, яка зателефонувала до полiцiї: узяв з неї слово, що iм'я Бiллi Дiтерлiнга не потрапить до газет, вмовив прийняти заспокiйливе i лягти в лiжко. З'явилися першi журналiсти - Ед запевнив їх, що особи вбитих не встановленi, i вiдправив додому. Пройшов пiшки до кiнця кварталу, оглянув машину, яку пильно чатував Клекнер. "Паккард-карiббеан" стоїть переднiми колесами на тротуарi, упираючись бампером у дерево. Передн" сидiння, приладова дошка, важiль перемикання передач - у кровi. Чiткi вiдбитки закривавлених пальцiв на вiтровому склi. Клекнер зняв iз автомобiля номери. Ед наказав йому вiдiгнати машину назад до будинку, поставити в гараж i вирушати шукати Мертенса. Дзвiнки з телефону-автомата: до полiцейської дiльницi Рам-парт - старшого змiни та до мiського моргу - чергового судмедексперта. Брехня: за наказом Паркера вбивство ма" залишитися в та"мницi - найближчої доби жодних розмов iз пресою, жодних звiтiв про розтин. 3:40 ночi. Вiддiл з розслiдування вбивств на мiсцi злочину не з'явля"ться - значить Паркер дав йому карт-бланш. Все опечатано.
  Ед повернувся до хати. Незвична тиша - нi репортерiв, нi роззяв. Тiла вже забрали - лише плями кровi та крейдянi контури вказують, де вони були. Експерти знiмають вiдбитки, упаковують речовi докази. З кухнi вигляда" Фiск.
  - Сер, я привiз Валберна. З ним Iнес Сото. Ви казали, що вони з мiс Сото у дружнiх стосунках, i я поїхав до Лагуни.
  - Що розповiв Валберн?
  - Нiчого. Сказав, що говоритиме лише з вами. Я пояснив йому, що сталося. Вiн проплакав усю дорогу i тепер каже, що хоче зробити заяву.
  Входить Iнес. Обличчя її - застигла маска горя, нiгтi обкусанi до м'яса.
  - Це ти у всьому винен, - каже вона. - Ти вбив Бiллi.
  - Менi шкода Бiллi, але я не розумiю, про що ти говориш.
  - Спочатку ти змусив мене шпигувати за Реймонд. А тепер це...
  Ед робить крок до неї. Вона з розмаху б'" його по обличчю:
  - Дай нам спокiй, чорт тебе вiзьми!
  Фiск обiйма" її за плечi, бурмочучи щось заспокiйливе, делiкатно виводить у сусiдню кiмнату. Ед виходить у хол.
  Валберн у нiшi знiма" зi стiн фотографiї.
  - Менi треба щось робити, - поясню" вiн. Очi в нього блищать, голос звучить неприродно дзвiнко. - Розумi"ш? Якщо я буду чимось зайнятий, то все буде нормально.
  Одна iз фотографiй пада" з його рук, опуска"ться до нiг Еда. Груповий знiмок.
  - Менi потрiбна вичерпна заява.
  - Добре.
  - Мертенс убив Хадженса, Бiллi та Марсаласа. I ще - Крихiтку Вiллi та iнших дiтей. Менi треба знати, чому. Тиммi, глянь на мене.
  Тiммi, знiмаючи зi стiни ще один знiмок:
  - Ми були разом iз сорок дев'ятого року. Будь-яке бувало, звичайно, але ми залишалися разом i любили одне одного. Ед, тiльки не кажи, що обов'язково зловиш убивцю. Будь-ласка не треба. Я розповiм усе, що хочеш знати, але полiцейських штампiв я зараз не винесу.
  - Тiммi...
  Тiммi жбурля" фотографi"ю в стiну. Фiгурна рамка розколю"ться.
  - Будь ти проклятий, Девiд Мертенс!
  На знiмку за трiснутим склом - Реймонд Дiтерлiнг за письмовим столом, з чорнильницею в руках.
  - Почни з порнографiї. Джек Вiнсеннс питав тебе про це п'ять рокiв тому. Вiн каже, що тодi ти щось ховав.
  Тiммi опуска"ться на колiна, пiдбира" уламки скла.
  - Джеррi Марсалас змушував Девiда Мертенса робити цей... цей бруд. Мерзотник Джеррi! Багато рокiв вiн доглядав Девiда, давав йому лiки, якi пiдтримували його... у вiдносно нормальному станi. Iнодi збiльшував або знижував дози i змушував Девiда робити комерцiйнi порнознiмки. Наживався з його талантi. За турботу про Девiда йому платив Реймонд. I Реймонд влаштував Девiда в "Жетон Честi", щоб Бiллi теж його доглядав.
  - Почекай, - каже Ед. - Давай все по порядку. Звiдки Мертенс та Марсалас брали натурникiв?
  Тиммi, притискаючи до себе стопку фотографiй:
  - З "Флер-де-Лiс". Марсалас багато рокiв працював на цю фiрму, та й сам, коли в нього водилися грошi, користувався послугами дiвчат на виклик. Вiн знав багатьох колишнiх дiвчат Пiрса i знав багатьох сексуально розкутих людей, про яких розповiдали йому дiвчата. Вiн з'ясував, що багато клi"нтiв "Флер-де-Лiс" люблять специфiчну порнографiю, i вмовив кiлькох дiвчат, якi ранiше працювали на Пiрса, щоб йому дозволили бути присутнiми на їхнiх секс-вечiрках. Знiмки робив i вiн, i Девiд, а потiм Джеррi знизив дози лiкiв i змусив Девiда малювати фотографiї. Рани та калiцтва - це iдея Девiда. Альбоми Джеррi допомiг зробити професiйний художник зi студiї. I з ними Джеррi подався до Пiрса. Тобi все зрозумiло, Ед? Адже я не знаю, про що тобi вiдомо.
  Ед, дiстаючи блокнот:
  - Мiллер Стентон допомiг нам заповнити деякi прогалини. Виявля"ться, Петчетт та Дiтерлiнг пiд час вбивств Атертона були партнерами. А в цих убивствах, як ти зна"ш, я звинувачую Мертенса. Продовжуй, Тiммi. Якщо менi щось буде незрозумiло, то я тобi скажу.
  - Так от, - каже Тiммi. - Фальшивi калiцтва на фотографiях - якщо ти ще цього не зна"ш - повнiстю вiдповiдали справжнiм калiцтвам, якi завдавав своїм жертвам Атертон. Але Петчетг про це не знав. Думаю, знiмки тiл бачили лише полiцейськi. Не знав вiн i про те, що Девiд Мертенс - вбивця Веннерхолма, однак, коли Марсалас з'явився до нього зi своїм планом торгiвлi порнографi"ю, Петчетт вирiшив, що подiбнi знiмки можуть скомпрометувати його повiй та клi"нтiв. Тому вiн вiдкинув пропозицiю Марсаласа, проте купив у нього частину фотоальбомiв i почав продавати їх через "Флер-де-Лiс". Тодi Марсалас вирiшив зайнятися цим бiзнесом самостiйно: знайшов посередника Дюка Каткарта i послав його переговорити з братами Енгелклiнгами. Ед, цей твiй мiстер Фiск казав, що це пов'язано з "Нiчною совою", але я не розумiю...
  - Потiм все поясню. Продовжуй, Тiммi. Ти зупинився весною п'ятдесят третього. Що далi? Тiльки все по порядку.
  Тиммi, вiдклавши фотографiї:
  - Петчетт вирушив до Сила Хадженса. Начебто вони збиралися разом займатися здирством, але про це я майже нiчого не знаю. Так чи iнакше, Пiрс розповiв йому про пропозицiю Марсаласа. Вiн навiв про нього довiдки i з'ясував, що ця людина ма" пряме вiдношення до "Жетона Честi" - серiалу, який дуже цiкавив Хадженса: той давно мрiяв опублiкувати у себе в журналi дось" на всiх основних членiв команди, але для цього потрiбно було розкопати якусь. лихо для кожного. Пiрс дав Хадженсу кiлька журналiв, якi викупив у Марсаласа, i Хадженс подався до Марсаласа: пригрозив йому викриттям i зажадав компромат на всiх зiрок серiалу. Джеррi виклав йому якусь нiсенiтницю про Макса Пелтца та його школярок - ця iнформацiя з'явилася в наступному номерi "Строго секретно". А потiм Хадженса вбили. Вбив, звичайно, Девiд, а змусив убити, звiсно, Джеррi. Зменшив дозу лiкiв настiльки, що Девiд став небезпечним. Став таким самим, як у тi часи, коли вбивав дiтей. Джеррi це зробив, бо боявся, що Хадженс тепер вiд нього не вiдстане. Вiн пiшов туди разом iз Девiдом i забрав усе дось" на "Жетон Честi", у тому числi й незакiнчену папку, яку Хадженс завiв на нього i на Девiда. Навряд чи вiн знав, що Петчетт ма" копiї найважливiших дось" i доступ до банку, де Хадженс зберiгав свої "секретнi матерiали".
  Тепер уточнити дрiбницi - а потiм поставити три ключовi питання.
  - Тиммi, п'ять рокiв тому, коли тебе допитував Вiнсеннс, ти поводився пiдозрiло. На той час ти вже знав, що порножурнали виготовив Мертенс?
  - Так. Але тодi ще не знав, хто такий Девiд. Все, що знав, що вiн якось пов'язаний з Бiллi, що Бiллi за ним нагляда". Ось чому я нiчого не сказав Джеку.
  Запитання номер один.
  - Звiдки ти це все зна"ш? Те, що я розповiв.
  На очах у Тиммi знову проступають сльози.
  - Дiзнався сьогоднi ввечерi. Пiсля допиту у готелi. Бiллi хотiв з'ясувати, що означали натяки цього страшного полiцейського з приводу Джоннi Стомпанато. Бiльшiсть iсторiї вiн знав уже давно, але хотiв з'ясувати все iнше. Ми поїхали до Лагуни, додому до Реймонду. Реймонд i розповiв нам iз Бiллi все - з початку до кiнця. А ми просто сидiли та слухали.
  - Iнес теж була там?
  - Так, вона теж все чула. Вона у всьому звинувачу" тебе, Ед. Каже, що ти вiдкрив скриньку Пандори...
  Вона все зна". Можливо тепер зна" i батько.
  - Отже, Петчетт увесь цей час постачав Мертенса лiками, якi не дозволяли йому вийти з-пiд контролю.
  - Так. Мертенс хворий психiчно. Iнодi у нього бувають загострення - тодi вiн особливо небезпечний.
  - А Дiтерлiнг влаштував його на роботу в "Жетон Честi", щоб Бiллi доглядав за ним.
  - Так. Пiсля вбивства Хадженса Реймонд прочитав у газетах про калiцтво на тiлi покiйного i помiтив, що вони дуже схожi на рани жертв у тiй дово"ннiй справi. Вiн зв'язався з Петчеттом - Реймонд знав, що вiн дружив з Хадженсом, - i розповiв йому, хто такий Мертенс. Пiрс жахнувся. Реймонд теж був з жахом: вiн боявся усувати Джерi вiд Девiда i платив йому шаленi грошi, щоб той тримав Девiда на таблетках.
  Запитання номер два.
  - Питання, на яке ти чека"ш, Тiммi. Чому Рей Дiтерлiнг так дбав про Девiда?
  Тiммi переверта" обличчям догори одну з фотографiй. На знiмку - Бiллi Дiтерлiнг, а поряд з ним - людина з невиразно-тупуватим обличчям.
  - Девiд - незаконний син Реймонда. Зведений брат Бiллi. Якщо придивишся, помiтиш подiбнiсть. Тiльки Девiд пiсля всiх цих пластичних операцiй стаз справжнiм виродком, а Бiллi... мiй милий Бiллi...
  Голос у нього почина" тремтiти, i Ед поспiшно перерива" його:
  - Що було далi?
  - Реймонд розповiв нам все, починаючи з Сiда Хадженса, - про це Бiллi нiчого не знав. Потiм Бiллi попросив мене залишитися в Лагунi з Iнесом, а сам поїхав сюди. Сказав, що бiльше цього терпiти не можна, що хоче забрати брата в Джеррi i пiклуватися про нього сам. Очевидно, йому це вдалося. Потiм, мабуть, Марсалас прийшов до нього i спробував забрати Девiда назад. Можливо, почалася бiйка - ти бачив пiгулки на пiдлозi? А Девiд... боже, мабуть, у Девiда вiд цього трапився напад. Вiн уже не розумiв, хто з них йому друг, а хто ворог, i...
  Трет" питання.
  - У готелi ви обидва занервували при згадцi Джоннi Стомпанато. Чому?
  - Стомпанато багато рокiв шантажував клi"нтiв Пiрса. Вiн застав мене з iншим чоловiком i змусив мене розповiсти про Мертенс. Зовсiм небагато - лише те, що Реймонд платить його медбрату. Я на той час i сам майже нiчого бiльше не знав. I Стомпанато почав збирати дось", щоб видоїти Реймонда насухо. Вiн надсилав Бiллi записки з погрозами, хоча навряд чи знав, хто такий Девiд насправдi. Бiллi вмовляв батька вбити його.
  У перших сонячних променях, що просочилися у вiкно, на щоках Тiммi блищать сльози. Вiн притиска" до грудей фотографiю - Бiллi поряд зi своїм братом.
  Поруч iз убивцею.
  
  
  РОЗДIЛ СIМДЕСЯТ ТРЕТЯ
  
  
  Служака з ОВР змiнив його о сьомiй ранку. Роздратувався, виявивши, що Джек спить посеред вiтальнi, кинувши поруч револьвер. Все чисто: Девiд Мертенс, вбивця-психопат, так i не з'явився. Наказ капiтана Екслi: о дев'ятiй бути бiля будинку Мiккi Коена. Там же буде i вiн сам iз Бадом Уайтом. Джек доїхав до телефону, набрав перший номер.
  Дзвiнок у Бюро - Дадлi Смiт взяв вiдгул "за невiдкладними сiмейними обставинами". Брюнiнг та Карлайл - у службових вiдрядженнях "за межами штату". Наступним номером - головна жiноча в'язниця: Дот Ротштейн нема" на мiсцi, теж невiдкладнi сiмейнi обставини. Доказiв, як i ранiше, нема", а Дадлi стрiмко хова" кiнцi.
  Джек їде додому повiльно, клю" носом i струшу" головою, щоб не заснути. У мiзках ще не розвiявся туман вiд Петчеттової дурницi. Лiзе в голову якась погань, невiд'язно звучить у вухах бурмотiння Девi Голдмана. "Голландець" - це Дiн Ван Гельдер, "Чеширський кiт" - ясно, Дадлi зi сво"ю вiчною посмiшкою, "три стрiлки" - судячи з усього, Стомпанато, Вакс i Тайтелбаум. Але " ще "бам-бам-бам мiй поїзд-експрес"... Поїзд тут до чого? Чи нi до чого?
  Машини Карен у будинку нема". У вiтальнi на кавовому столику - два квитки на лiтак та записка.
  
  
  Дж.!
  
  
  
  Летимо на Гаваї. Подивися на дату - 15 травня, день, коли ти офiцiйно виходиш на пенсiю. Влашту"мо другий медовий мiсяць - десять днiв i десять ночей разом. А сьогоднi йдемо до ресторану. Я замовила столик у "Перiно". Якщо ти ще на роботi - подзвони менi, я все скасую.
  
  
  
  Цiлу До.
  
  
  
  PS Знаю, про що ти зараз дума"ш. Так, у лiкарнi ти розмовляв у мареннi. Джеку, тепер я все знаю. I зна"ш - менi начхати! Ось i все, i говорити про це ми не будемо. Капiтан Екслi теж тебе чув, i, на мою думку, йому теж начхати. (I менi здалося, вiн не такий байдужий худобу, як ти розповiдав.)
  
  
  
  Ще раз цiлу До.
  
  
  Джек чита" зло листа, i в нього щось почина" тремтiти всерединi. Але слiз нема". Голившись i прийнявши душ, вiн одяга" штани i найкращий спортивний пiджак поверх гавайської сорочки. I веде машину в Брентвуд, безглуздо посмiхаючись i дивлячись на всi боки так, нiби все навколо бачить уперше.
  
  
  
  * * *
  
  
  Бiля будинку на тротуарi чекають його Екслi та Бад Уайт. Екслi магнiтофон. Вайт пiдходить ближче.
  - Я щойно розмовляв з Галлодетом, - каже Екслi. - Вiн каже, без прямих доказiв нам до Лоу йти нема" сенсу. Мертенс i Перкiнс все ще на волi.
  Стомпанато - з Ланою Тернер у Мехiко. Якщо вiд Мiккi ми не дiзна"мося нiчого, я пiду прямо до Паркера. I викладу все, що ма"мо на Дадлi.
  У цей час iз дверей чу"ться:
  - Ну що ж, може, ви таки увiйдете? Я вже вiдчуваю, що ви не з добром прийшли: так заходьте, не слiд поганi вести повiдомляти посеред вулицi.
  На порозi - Мiккi Коен у халатi та в ярмолцi.
  - Ну заходите чи нi? Я готовий до всього, у мене це горе не перше.
  Входять до будинку. Серед вiтальнi - невелика позолочена труна.
  - Мiккi Коен-молодший, мiй покiйний спадко"мець. I ви, дупи гойськi, дума"те, що горе менi принесли? Ось воно - справжн" мо" горе. Похоронна служба сьогоднi, цвинтар "Маунт Сiнай". Я заплатив рабину, щоб вiн вiдспiвав мого синочка по-людськи. А цвинтарним шмендрикам скажемо, що хова"мо лiлiпута. Ну, викладайте, навiщо прийшли.
  Екслi:
  - Ми зна"мо, хто вбива" твоїх акцiонерiв.
  - Яких ще "акцiонерiв"? Продовжуйте так само - i менi доведеться згадати про П'яту поправку! I що то за хреновина в тебе в руках?
  - Джоннi Стомпанато, Лi Вакс та Ейб Тайтелбаум. Їм дiстався героїн, який ти втратив у п'ятдесятому, коли накрилася угода з Джеком Драгною. Вони вбивали твоїх акцiонерiв. Вони пiдiслали вбивць до тебе i Девi Голдмана до Мак-Нiл. Вони пiдклали тобi в будинок бомбу. Поки вони тебе не дiстали - але рано чи пiзно свого досягнуть.
  Коен голосно регоче.
  - Мабуть, з цими хлопцями я давно розпрощався - у моїй справi вiд них нiякого толку. Але щоб їм вистачило розуму затiяти гру зi старим Мiкстером i виграти?
  Уайт:
  - Девi Голдман був з ними заразом. А в Мак-Нiлi вони вирiшили прибрати його.
  Мiккi Коен, блiдий:
  - Та що ви таке несете? Нi за якi пряники мiй Девi не пiшов би проти мене! Нiколи! Скорiше повiрю, що генерал Макартур став комунiстом!
  - У нас " докази, - це Джек. - Девi пiдклав до тебе в камеру жучок i пiдслухав твою розмову з братами Енгелклiнгами. Звiдти ниточка потяглася.
  - Брехня! Нахабна брехня! Навiть разом iз Девi - у них гайка слабка тягатись iз Мiккi Коеном!
  Екслi натиска" кнопку - i Мiккi чу" свiй голос:
  - ... зi своїм шлангом Мiккi-молодший справжнiй вiртуоз, як Хейфец зi скрипкою...
  - Нi! Нi! - Коена ось-ось вистачить удару. - Жодна людина на свiтi не змогла б так мене обдурити!
  Екслi натиска" перемотування, потiм знову вiдтворення:
  - ... пизда у неї, чи що, соболями вистелена, що вiн уже десять рокiв за нею бiга"?
  Стоп знову старт. Гра в карти, шум води у бачку. Мiккi штовха" труну:
  - Добре Добре! Вiрю!
  Джек:
  - Тепер розумi"ш, чому Девi в лiкарнi тебе боявся?
  Коен витира" лоб ярмолкою:
  - Господи, ну i негiдник! Подумати тiльки! На таке лиходiйство i Гiтлер би не пiшов! Але хто?.. Хто за всiм цим стоїть? Богом клянуся, хто б не був цей хлопець, мiзки у нього варять що треба, а от совiстi нi на грiш! Хто вiн?
  - Дадлi Смiт, - вiдповiда" Уайт.
  - О Господи Iсусе! Так, у таке можна повiрити... Але нi... прошу вас, труною бiдного мого хлопчика заклинаю, скажiть, що все це жарт!
  - Про капiтана полiцiї Лос-Анджелеса? Нi, Мiк, правда.
  - Не вiрю! Менi потрiбнi докази, докази!
  - Мiккi, - каже Екслi, - за доказами ми й прийшли до тебе.
  Мiккi втомлюю сiда" на труну:
  - Я вам скажу, що за хлопцi намагалися пришити нас iз Девi. Коулмен Стейн, Джордж Магдалено та Сел Бонвенгре. Саме сьогоднi їх у Сан-Квентiн перекидають. Я наводив довiдки: хотiв розiбратися з ними по-сво"му, та не знайшов нiкого, хто за таку справу взявся б. Як приїдуть на мiсце, поговорiть з ними, запитайте, хто замовив мене та Девi.
  Екслi, прибираючи магнiтофон:
  - Дякую. Зустрiнемо автобус у Сан-Квентiнi.
  Коен оха", вiн дуже розбитий. Уайт:
  - Клекнер залишив менi записку. Сьогоднi вранцi Пархач у ресторанi зустрiча"ться з Лi Ваксом. Iдемо туди i вiзьмемо їх.
  - Їдемо, - вiдповiда" Екслi.
  
  
  РОЗДIЛ СIМДЕСЯТ ЧЕТВЕРТИЙ
  
  
  "Кошерна кухня Ейба": народу повно, сам Пархач за касою. Уайт притиска"ться обличчям до шибки. - Чи Вакс за столиком праворуч.
  Ед машинально кладе руку на кобуру i згаду", що револьвера нема": викинув в iстерицi. Смiттяр вiдчиня" дверi.
  Дзвiн вилок об тарiлки, гомiн голосiв. Пархач, помiтивши копiв, пригина"ться, шука" щось пiд касовим апаратом. Вакс розорю" пiджак, нiби розгладжу" стрiлки на штанах: на поясi в нього блищить метал.
  Люди за столиками нiчого не помiчають. Їдять, базiкають. Бойко курсують мiж столами офiцiантки. Смiтник йде до каси. Уайт не зводить очей iз Вакса. Кра"м ока Ед зауважу" з-пiд ближнього столу знайомий металевий блиск.
  Ткнувши Уайта в спину, валиться разом iз ним на пiдлогу.
  Пархач та Вiнсеннс стрiляють одночасно.
  Гуркiт пострiлiв, брязкiт вибитого скла, ще гуркiт - Пархач потрапив у гору консервних банок. Крики, жiночий вереск. Хтось схоплю"ться, хтось у панiцi кида"ться тiкати. Вакс палить, не дивлячись, у бiк дверей. Якийсь старий пада", захлинаючись кров'ю. Уайт схоплю"ться, вiдкрива" вогонь по Ваксу, той, пригнувшись, зигзагом бiжить до дверей кухнi. На поясi у Уайта Ед зауважу" другий револьвер, вихоплю" його.
  Тепер по Ваксу стрiляють дво". Бад маже. Вiд пострiлу Еда Вакс, крутнувшись на мiсцi, хапа"ться за плече. Пада", повзе, пiднiма"ться, згрiба" офiцiантку, приставля" пiстолет до її скронi.
  Уайт iде до нього. Вiнсеннс обходить лiворуч, Ед - справа. Наступним пострiлом Вакс вибива" офiцiантцi мiзки.
  Стрiляють усi тро". Даремно - Вакс прикрива"ться мертвою жiнкою, як щитом, всi кулi летять у неї. Повiльно, дюйм за дюймом вiн задку" назад. Ось на мить зупиня"ться, щоб витерти з лиця мiзки вбитої, - Уайт стриба" вперед, випуска" йому в голову всю обойму.
  Крики, тиснява бiля дверей. Хтось лiзе у вiкно, не помiчаючи осколкiв скла, що стирчать у рамi. Ед кида"ться до каси.
  Пархач поширить на пiдлозi, з ран на грудях витiка" кров. Ед опуска"ться перед ним на колiна.
  - Розкажи про Дадлi. Дадлi та "Нiчна сова".
  Вдалинi - пронизливе виття сирен. Пархач ворушить губами. Ед нахиля"ться, пiдставля" вухо:
  - Iрландець... Дадлi...
  Схилившись ще нижче:
  - Хто був у "Нiчнiй совi"?
  Надiрваний шепiт злива"ться з бульканням кровi:
  - Я. Лi. Джоннi Стомп. Собачник - за кермом.
  - Ейб, розкажи менi про Дадлi!
  - Дадлi... тримай себе в рамках, синку...
  Сирени вже зовсiм близько. Над головою - крики, тупiт нiг.
  - "Нiчна Сова". Навiщо Ейб?
  Пархач кашля" кров'ю.
  - Наркота ... Альбоми з порнню. Каткарта... прибрати треба було. Лансфорд... вiн знав, хто ма" порошок. Вiн там був i бачив... I в "Нiчнiй совi" ошивався. Стомпа перевiряли, а Собачник спер. Петчетта наказали налякати. Двох одним ударом... Дюка та Мела. Дюка - за порнуху. А Лансфорд... грошей почав вимагати. Вiн знав, хто порошок.
  - Менi потрiбний Дадлi. Дадлi Смiт. Адже вiн твiй партнер був? Ну говори...
  Поряд опуска"ться навпочiпки Вiнсеннс. Ресторан гуде: калюжi кровi на пiдлозi нагадують Еду про Девiда Мертенса.
  - Ейб, тепер вiн тобi нiчого не зробить.
  Пархач почина" давитись кров'ю.
  - Ейб...
  - Зробить...
  Вiн закочу" очi, i Джек б'" його кулаком у груди:
  - Та кажи ж, сволота!
  Рука Пархача безсило чiпля"ться за золоту зiрку Давида на шиї.
  - Це мiцва [66] ... - бурмоче вiн. - Джоннi хоче влаштувати втечу... Експрес до Сан-Квентiна... Дот передала стволи...
  У Вiнсеннса очi лiзуть на лоба:
  - Так от воно що! Потяг-експрес! Чи не автобус, а поїзд! Експрес до Сан-Квентiна! Коен казав, тих трьох зараз перевозять у Сан-Квентiн! Чорт забирай, Девi все знав! Вiн же говорив про поїзд!
  - Дзвони, швидко! - Наказу" Ед.
  Смiтник кида"ться до телефону. Ед пiднiма"ться на ноги, вдиха" повiтря, напо"не мiдною кривавою смородом. Навколо - уламки битого скла, санiтари метушаться навколо поранених. Вигуку" якiсь розпорядження. Бад Уайт. Дiвчина в сукнi, залитiй кров'ю, повiльно пiдносить до рота пончик.
  Пiдбiга" Смiтник - очi в нього зовсiм божевiльнi.
  - Поїзд вийшов iз Лос-Анджелеського вокзалу десять хвилин тому. Товарний експрес, тi тро" ув'язнених у третьому вагонi - всього там тридцять двi особи. Машинiст радiо не вiдповiда". Я подзвонив Клекнеру, велiв знайти Дот Ротштейн. Це пiдстава, капiтане. Клекнер не писав записку Уайту - це зробив Дадлi.
  Ед заплющу" очi.
  - Екслi!
  - Гаразд. Ви з Уайтом - за поїздом. Я дзвоню шерифу i в дорожнiй патруль.
  Пiдходить Уайт.
  - Дивись, я тепер твiй боржник, - каже вiн, - i пiдморгу" Еду.
  Потiм наста" сво"ю величезною ножицею на обличчя Пархача i чека", поки той не перестане дихати.
  
  
  РОЗДIЛ СIМДЕСЯТ П'ЯТИЙ
  
  
  Мотоциклетний ескорт зустрiча" їх на перехрестi. Повертають на шосе Помона. Пiвшляху дорога йде в гору, а потiм з пагорба вiдкрива"ться вид на переплетення залiзничних колiй бiля калiфорнiйського центрального вокзалу - i на самотнiй потяг, що бiжить на пiвнiч. Товарняк, ув'язненi у третьому вагонi. Грати на вiкнах та важкi сталевi дверi.
  Бiля Фонтани, в пагорбах, що височiють уздовж колiї, чека" поїзд маленька армiя. Дев'ять полiцейських машин, шiстнадцять чоловiк у протигазах iз п'ятизарядними короткоствольними помповиками. Дво" автоматникiв, тро" гранатометникiв iз димовими гранатами. Там, де рейки рiзко йдуть лiворуч, на колiях лежить туша величезного оленя.
  Помiчник шерифа вида" Джеку та Баду зброю та протигази.
  - На командну посаду дзвонив ваш приятель Клекнер. Каже, цю жiнку, Ротштейн, знайдено у власнiй квартирi мертвою. Чи сама повiсилася, чи хтось їй допомiг. Так чи iнакше вона могла пронести у вагон стволи. У поїздi бригада iз шести осiб плюс четверо охоронцiв. Запросимо у них пароль - кожен поїзд, що перевозить ув'язнених, ма" свiй пароль. Назвуть - попереджа"мо їх та чека"мо. Не назвуть - стрiлятимемо.
  Чу"ться пронизливий гудок паровоза, а слiдом - чийсь крик:
  - Готуйся!
  Снайпери та люди в протигазах лягають, зливаючись iз землею. Стрiлки бiжать займати позицiї до ближнього соснового гайка. Бад хова"ться в тiнi старої кострубатої сосни. За ним влаштову"ться смiття Джек.
  Потяг вилiта" через крутий поворот i рiзко гальму", помiтивши перешкоду, - iскри летять з-пiд колiс. Зрештою паровоз зупиня"ться.
  Голос у мегафон: - Служба шерифа! Назвiть пароль!
  Добрих десять секунд - тиша. Бад не зводить очей з кабiни машинiста. У вiкнi з'явля"ться синя джинсова тканина.
  - Служба шерифа! Назвiть пароль!
  Мовчання. Потiм - фальшивий пташиний свист.
  Гранатометники випускають свої заряди. Гранати розносять шибки, летять крiзь грати. Автоматчики бiжать до вагона No3, розстрiлюють дверi.
  Дим, гуркiт, крики.
  - Давай! - репету" хтось.
  З хмари диму бiля дверей вилiтають люди у формi кольору хакi. Снайпер знiма" одного.
  - Не стрiляти, - кричить хтось, - це нашi!
  Копи в протигазах, зi збро"ю напоготовi розтiкаються третьим вагоном. Джек хапа" Бада за плече.
  - Вони в iншому вагонi!
  Бад добiга" до четвертого вагона, застрибу" на пiднiжку. Вiдчиня" дверi: на порозi мертвий охоронець, зеки пирскають на всi боки.
  Бад випуска" всю обойму, перезаряджа", знову стрiля". Зняв трьох, ще один наводить на нього пiстолет.
  Бад знову перезаряджа". Пострiл, промах - куля розколю" ящик позаду зека. На пiднiжку схоплю"ться Джек, зек стрiля". Джек ловить кулю в обличчя, пада" пiд колеса.
  Зек кида"ться навтьоки. Бад натиска" на спуск - магазин порожнiй. Вiн вiдкида" помповик, вихоплю" револьвер - шiсть пострiлiв у спину втiкача, з них п'ять у мерця. Зовнi - гуркiт пострiлiв, крики. На полотнi бiля тiла Смiттяра кидаються зеки. Люди шерифа розстрiлюють їх майже впритул.
  Картеч та кров, повiтря стад червоно-чорним. Поруч вибуха" димова граната. Задихаючись, Бад заскаку" у вагон номер п'ять. Щiльний вогонь: бiлi хлопцi у джинсi палять у чорних хлопцiв у джинсi, а охоронцi у хакi стрiляють по тих та iнших. Бад вистрибу" з вагона, бiжить до дерев.
  Полотно усiяне тiлами.
  Снайпери, що залишилися живими, снайпери методично знiмають по одному.
  Бiгом - у сосновий гай, до сво"ї машини. Повний газ - залiзничними колiями, мости шкребуть об рейки. Рве кермо вбiк i, пригальмовуючи, з'їжджа" пiд укiс. З-пiд колiс зi скреготом бризка" гравiй. Внизу - машина, поруч iз нею - висока людина. Бад його дiзна"ться - i кида" машину прямо на нього.
  Той кида"ться убiк. Бад врiза"ться у бiк чужої машини. Гукий удар - Бада жбурля" вперед, на приладовий щиток. Машина, здригнувшись, зупиня"ться. Бад вилазить, хитаючись, по обличчю струменить кров.
  I бачить, як на нього йде Собачник Перкiнс.
  Собачник стрiля". Раз, iнший. Щось смика" Бада за ногу, м'яко штовха" убiк. Наступнi два пострiли - повз. Третiй - у плече. Ще один промах. Собачник кида" револьвер, вихоплю" нiж. Руки у нього унизанi перснями - перснями, слiди вiд яких залишилися на тiлi Кетi Джануей.
  Собачник б'" його ножем у груди. Бад вiдчува" удар, але болю нема". Вiн намага"ться стиснути кулаки - i вперше у життi руки йому вiдмовляють. Собачник присува"ться до нього впритул, гидко посмiха"ться - i тодi Бад б'" його колiном по яйцях, а зубами чiпля"ться в нiс. Перкiнс дико репету", Бад куса" його за руку, навалюючись на нього всi"ю сво"ю вагою.
  Зчепившись, вони котяться по землi. Перкiнс тонко, по-поросячому верещать. Бад молотить його головою об землю, вiдчува", як вибива" iз суглоба руку.
  У бiйцi Собачник упустив нiж. Але Баду зброя не знадобилася: вiн забив Перкiнса голими руками.
  
  
  РОЗДIЛ СIМДЕСЯТ ШОСТИЙ
  
  
  Особняк Петчетта в руїнах - два акри смiття та попелу. По галявинi розкидана черепиця, у басейнi - покручена вогнем пальма. Сам будинок перетворився на купу камiння, покритого товстим шаром гару. I десь тут, на площi шiсть мiльярдiв квадратних дюймiв, хова"ться замiнований сейф.
  Пробираючись через руїни, Ед дума" про Девiда Мертенса. Вiн мав тут побувати.
  Пiдлога провалилася, оголивши фундамент. Скеляться уламки паркетин. Ед вдивля"ться до болю в очах у купи дерев'яного смiття, купи мокрою ганчiр'я, шукаючи зрадницький проблиск металу - i не знаходить. Чорт забирай, та тут роботи на десять чоловiк - i на тиждень. Якщо сейф i знайдеться - як його розкрити без фахiвця з розмiнування?
  Ед омина" будинок. Заднiй ганок - почорнiлий бетон з залишками меблiв, що вигорiли. У бетонному фундаментi - нi трiщин, нi вибоїн.
  Басейн. Настили перетворилися на купу обгорiлої деревини. Обвугленi пляжнi крiсла, платформа для пiрнальникiв... А що це там у водi? Схоже на чеку вiд ручної гранати.
  Ед штурха" дрейфуючий пальмовий стовбур - у листi застрягли шматочки порцеляни, в стовбур глибоко вп'ялася шрапнель, - ляга" на борт, вдивля"ться у воду. На днi - капсули, чорнi квадратики, схожi на капсуль-детонатори, якiсь пiгулки. У дальньому кiнцi басейну, де дрiбнiшi, на сходах лопнула штукатурка - там теж розкиданi пiгулки, проглядають металевi грати. Ед оберта"ться - по лужку вiд басейну до будинку чорнi" дорiжка випаленої трави.
  Пiдходи до сейфа. Засоби забезпечення безпеки: гранати та динамiт. Гiгантська пожежа знешкодила бо"припас - а може, й не всю...
  Ед оббiга" басейн навколо, стриба" у воду, лама" штукатурку на сходах. На поверхню спливають пiгулки та бульбашки повiтря. Ось i сейф - покручена металева дверцята зiрвана з петель. Тепер пiгулки спливають сотнями. Усерединi сейфа - папки у пластику, запакованi у полiетилен купюри, бiлий порошок.
  З Еда тече вода: вiн перетягу" вмiст сейфа в машину. Останнiй захiд - одяг уже майже сухий. Ед вигрiба" залишки таблеток. Сейф зя" чорною пусткою.
  
  
  
  * * *
  
  
  Обiгрiвач у машинi допомiг Еду не змерзнути.
  Ось i школа Дiтерлiнгу. Ед перемаху" через огорожу. Порожньо - субота, занять нема". Типовий спортивний майданчик: розмiтка, баскетбольнi корзини. Усi спортивнi снаряди - у яскравих Мучi-Маусах.
  Ед йде до пiвденної сторони огорожi - найближчої до будинку Бiллi Дiтерлiнга. Чiпля"ться стертими у кров руками за сiтку, пiдтягу"ться, перелазить. На сiрому запорошеному асфальтi свiжi темнi плями - краплi кровi складаються в ланцюжок, вказують слiд.
  Слiд веде до бойлерної. Всерединi свiтло, на ручцi дверей кров. Ед дiста" револьвер Бала Уайта, вiдчиня" дверi.
  Девiд Мертенс скорчився в кутку. Одяг просякнутий кров'ю i потiм. Вiн тремтить i по-звiрячому скеля зуби. Ед жбурля" йому жменю пiгулок.
  Мертенс вистача" пiгулки, квапливо i жадiбно запиха" до рота. Ед прицiлю"ться йому в розкритий рота - i раптом розумi", що не може натиснути на спуск.
  Мертенс дивиться на неї. Щось трапилося з часом: воно раптом неймовiрно розтягу"ться, кожна секунда перетворю"ться на тисячолiття. Мертенс обм'яка" на пiдлозi, почина" сопати, як немовля: вiн заснув. Ед дивиться на нього, намагаючись викликати в собi лють.
  Час раптом пришвидшу"ться. Перед думкою Еда проносяться судовi засiдання, психiатрична експертиза, ганьба Престона Екслi, який випустив чудовисько на свободу ... Палець застиг на узвозi.
  Нi, не виходить.
  Ед пiднiма" Мертенса пiд пахви i тягне до машини.
  
  
  
  * * *
  
  
  Санаторiй в Каньйонi Малiбу, на березi океану. Ед просить охоронця викликати лiкаря Лакса. Скажiть, капiтан Екслi хоче вiдплатити йому за послугу.
  Охоронець вказу" йому на мiсце для паркування. Поставивши машину, Ед розрива" на Мертенсi сорочку. Груди, плечi, спина - один суцiльний шрам.
  У машину зазира" Лакс. Ед дiста" два пакети порошку, двi пачки тисячодоларових банкнот. Опуска" заднi шибки, кладе героїн та грошi на капот.
  Лакс переводить погляд на задн" сидiння.
  - Як же, дiзнаюся про роботу. Дуглас Дiтерлiнг.
  - То одразу й дiзналися?
  Лакс задумливо барабанить пальцями по пакету iз порошком.
  - А це звiдки - вiд покiйного Пiрса Петчетта? Не варто палати праведним гнiвом, капiтане. Як я знаю, ви реалiст i позбавленi сентиментiв. То чого ж ви вiд мене хочете?
  - Хочу, щоб про цю людину дбали та надiйно охороняли. До кiнця життя.
  - Що ж, можна влаштувати. Але що це з вашого боку, капiтане? Спiвчуття - чи страх за репутацiю нашого майбутнього губернатора?
  - Не знаю.
  - Нетипова вiдповiдь для вас, капiтане. Прошу вас, пройдiть на терасу. Я зараз про все розпоряджуся.
  Ед виходить на терасу, спершись лiктем, дивиться на океан. Сонце, хвилi - а внизу, у безмiрних глибинах, творять криваве бенкет акули... За спиною в нього хтось включа" радiо:
  - ... i знову про невдалу спробу втечi з тюремного поїзда. Капiтан дорожнього патруля повiдомив пресi, що на даний момент кiлькiсть жертв - двадцять вiсiм ув'язнених, семеро охоронцiв та членiв паровозної бригади. Поранення отримали четверо спiвробiтникiв служби шерифа. Був убитий пострiлом сержант Джон Вiнсеннс, знаменитий лос-анджелеський полiцейський, колишнiй консультант серiалу "Жетон Честi". Партнер сержанта Вiнсеннса, сержант полiцiї Лос-Анджелеса Венделл Уайт, у критичному станi перебува" у центральнiй лiкарнi округу Фонтану. Уайт переслiдував людину, яка мала забрати втiкачiв - Барта Артура Перкiнса на прiзвисько Собачник, клубного музиканта зi зв'язками в кримiнальному свiтi, - наздогнав його i вбив. Наразi найкращi хiрурги округу борються за життя вiдважного полiцейського, хоча на краще сподiвання мало. Капiтан Джордж Речлiс iз дорожнього патруля назвав цю трагедiю...
  "Дивися, я тепер твiй боржник..." Океан розплива"ться перед очима, i Ед раптом з подивом розумi", що по щоках його сльози течуть. Чудовисько, наркотики, грошi - все позаду.
  
  
  РОЗДIЛ СIМДЕСЯТЬ СЬОМИЙ
  
  
  Знайдено в басейнi: 21 фунт героїну, 871 400 доларiв готiвкою, копiї "секретних матерiалiв" Сiда Хадженса, включаючи компрометуючi фотографiї та докладнi вiдомостi про злочинну дiяльнiсть Пiрса Петчетта. Iм'я "Дадлi Смiт" у матерiалах не зустрiча"ться - як i iмена Джона Стомпанато, Барта Артура Перкiнса, Ейба Тайтелбаума, Лi Вакса, Дот Ротштейн, сержанта Майка Брюнiнга, офiцера Дiка Карлайла. Коулмен Стейн, Джордж Магдалено, Сел Бонвентре вбито пiд час втечi. Девi Голдмана в клiнiцi Камарiльйо допитували повторно, але нiчого вiд нього не добилися. Смерть Дот Ротштейна визнана самогубством. Девiд Мертенс надiйно замкнений у санаторiї "Тихий океан". Родичi трьох безневинних жертв "Нiчної сови" подали до суду на полiцiю Лос-Анджелеса, звинувативши її керiвництво у тому, що воно безвiдповiдально створило загрозу безпецi людей. Невдала втеча потрапила у нацiональнi новини, отримавши iм'я "Джинсова бiйня". Ув'язненi, що залишилися живими, розповiли детективам зi служби шерифа, що в результатi сварки мiж озбро"ними ув'язненими "зброя перейшла в iншi руки", i мiж ув'язненими бiлими i неграми почалося криваве розбирання. Таким чином, втеча була приречена на невдачу ще до появи влади.
  Джек Вiнсеннс отримав медаль "За доблесть" - посмертно. Вдова не запросила на його похорон нiкого з офiцерiв полiцiї та вiдмовилася зустрiтися з капiтаном Едом Екслi.
  У вiддiленнi iнтенсивної терапiї центральної лiкарнi Фонтани Бад Уайт уперто боровся за життя. Вiн отримав безлiч ран, великi неврологiчнi ушкодження, страждав вiд шоку та величезної втрати кровi. Лiнн Брекен майже не виходила з його палати. Розмовляти вiн не мiг, але був свiдомий i все розумiв. У лiкарнi Бада вiдвiдав шеф Паркер - хотiв особисто нагородити його медаллю "За доблесть": вивiльнивши з "косинки" на плечi праву руку, Уайт жбурнув медаль йому в обличчя.
  Минуло десять днiв.
  Склад у Сан-Педро згорiв ущент: на згарищi були виявленi залишки порнографiчних журналiв. Детективи встановили пiдпал, проте не виявили жодних слiдiв. Належав склад Пiрсу Петчетгу. Честера Йоркiна та Лоррейн Мальвазi допитали повторно, проте вони не повiдомили жодної сутт"вої iнформацiї та були звiльненi з-пiд варти.
  Героїн Ед Екслi спалив, грошi та документи надiйно сховав. У рапортах його не згадувалося нi iм'я Дадлi Смiта, нi той факт, що Девiд Мертенс, визнаний убивцею Сiда Хадженса, Бiллi Дiтерлiнга та Джеррi Марсаласа, причетний i до страшної смертi Крихiтки Вiллi Веннерхолма та п'ятьох iнших дiтей у далекому тридцять четвертому. Iм'я Престона Екслi нi в рапортах, нi в газетних репортажах не згадувалося.
  Шеф Паркер скликав прес-конференцiю. Справа "Нiчної сови", оголосив вiн, розкрито - i цього разу знайдено справжнiх винуватцiв. Вбивцi - Барт Артур (Собачник) Перкiнс, Лi Вакс та Ейбрахам (Пархач) Тайтелбаум. Мотив - прагнення покiнчити з Дiном Ван Гельдером, колишнiм ув'язненим, який видавав себе за Делберта (Дюка) Каткарта, за якого його i прийняли при пiзнаннi. Мета - захопити порноiмперiю Пiрса Морхауса Петчетта, що нещодавно став жертвою вбивства. Вивчивши 114-сторiнковий рапорт Еда Екслi, генеральний прокурор штату заявив, що задоволений та закрива" справу. Ед Екслi знову став геро"м: урочиста церемонiя надання йому звання iнспектора транслювалася по телебаченню.
  Наступного дня Престон Екслi оголосив про намiр балотуватися в губернатори вiд Республiканської партiї.
  Джоннi Стомпанато, повернувшись iз Акапулько, переселився до Лани Тернер на Беверлi-Хiллз. З будинку вiн майже не виходив, на превелике розчарування сержантiв Дона Клекнера i Дуейна Фiска, що стежили за всiма його пересуваннями. Шеф Паркер та Ед Екслi покладали на нього великi надiї як на "диного живого винуватця бiйнi у "Нiчнiй совi": його арешт мав поставити останню крапку в цiй справi. Однак для цього арешт слiд зробити за всiма правилами, дочекавшись, поки Джоннi з'явиться в Лос-Анджелесi. Що ж, вони були готовi зачекати.
  Справа "Нiчної сови", як i вбивства Бiллi Дiтерлiнга та Джеррi Марсаласа, як i ранiше, займали першi рядки новин. Проте нiхто не пов'язував цi злочини мiж собою. Тiммi Валберн вiд коментарiв вiдмовлявся. Реймонд Дiтерлiнг випустив прес-релiз, в якому висловив скорботу за сином, який тимчасово пiшов, i на знак жалоби на мiсяць закрив Фантазiленд. Вiн жив пустельником у себе в Лагуна-Бiч, i лише турбота його друга та помiчницi Iнес Сото полегшували його горе.
  Сержант Майк Брюнiнг та офiцер Дiк Карлайл на службi так i не з'явилися.
  Капiтан Дадлi Смiт став зiркою прес-конференцiй, присвячених справi "Нiчної сови". На прощальнiй вечiрцi на честь Тада Смiта вiн пiдняв тост за Еда Екслi - нового iнспектора полiцiї Лос-Анджелеса. Те, що Джоннi Стомпанато перебува" у розшуку i ось-ось опиниться за ґратами, його, здавалося, зовсiм не турбувало.
  Нi Престон Екслi, нi Реймонд Дiтерлiнг, нi Iнес Сото не привiтали Еда Екслi з успiхом та просуванням по службi.
  Ед розумiв: вони всi знають. Можливо зна" i Дадлi. Вiнсеннс мертвий, Уайт на краю могили. Є ще Боб Галлодет - але Галлодет не зна" нiчого нi про Престона Екслi, нi про справу Атертона.
  - Я б його власноруч убив! - сказав Ед Галлодету, маючи на увазi Дадлi Смiта.
  - Ну нi, - вiдповiв Галлодет. - Бiльшої дуростi зробити не можна. Не поспiшатимемо. Рано чи пiзно вiн проколеться. Почека"мо та зробимо все як треба.
  Проти очiкування Ед не заперечував... Не заперечував би. Якби не Бад Уайт.
  Бад Уайт. Внутрiшньовеннi катетери на обох руках, шини на пальцях. Три сотнi швiв на грудях. Сталевi пластини в черепi. Зламанi кiстки, розiрванi артерiї. Лiнн Брекен доглядала його. Коли приходив Ед, вона мовчала i не зводила на нього очей. Говорити Бад не мiг - i лiкарi не знали, чи заговорить вiн колись. Але в його очах Ед читав запитання. Дадлi Смiт. Твiй батько. Що будеш робити? Зламаними пальцями Бад наполегливо намагався зобразити V - знак перемоги, але лише у трет" вiдвiдання Ед здогадався, що це означа" "мотель "Вiкторiя"".
  Вiн поїхав туди. Але спочатку переглянув матерiали з розслiдування вбивств повiй, яке Бад багато рокiв вiв наодинцi. I тiльки тепер зрозумiв, хто такий - вiрнiше, що таке - Бад Уайт.
  Темний, неосвiчений хлопець, який досяг майже всього, чого хотiв. З тупого громили став першокласним детективом. Сам розкрив найскладнiший злочин. На зло системi, всупереч сильним свiту цього. Не тому, що до нього вподобала доля. - Нi, все було проти нього. А на нiй сторонi - тiльки воля i лють, що опалю".
  I до чого це все? Чи не заради чинiв, не заради слави. Лише заради Абсолютної Справедливостi.
  Усього за одним рядком записiв Бада Ед зрозумiв, що вбивця Енгелклiнгiв все ще на волi.
  Кiмната 11 у мотелi "Вiкторiя" - Ед зрозумiв, навiщо Бад послав нею туди...
  Один телефонний дзвiнок пiдтвердив його пiдозру.
  Абсолютна справедливiсть.
  Теленовини: убитий горем Рей Дiтерлiнг день у день ходить своїм спорожнiлим казковим королiвством.
  Що ж, те, що може зробити Ед для Бада, вiн зробить.
  
  
  
  * * *
  
  
  Страсна п'ятниця 1958 року. У ранкових новинах - Престон Екслi йде на службу до "пископальної церкви святого Якова. Ед Екслi їде до мерiї, входить до офiсу Еллiса Лоу.
  Секретаря ще нема" - час раннiй. Лоу у себе за столом, чита". Ед стука" у дверi. Лоу, пiднявши голову:
  - Iнспектор Ед? Доброго ранку, сiдайте.
  - Я постою.
  - Ось як? Дiловий вiзит?
  - Свого роду. Близько мiсяця тому Бад Уайт зателефонував вам iз Сан-Франциско i повiдомив, що пiдозрю" Спейда Кулi у серiйних вбивствах на сексуальному ґрунтi. Ви пообiцяли йому, що кинете на цю справу слiдчих iз прокуратури, але цього не злазили. Не зробили, бо Кулi справно сплачував внески до вашого неофiцiйного фонду. Близько п'ятнадцяти тисяч загалом, правда? Ви зателефонували з Ньюпорта до готелю "Бiлтмор" i поговорили з кимось iз групи Кулi. Попередили його, що в одного чокнутого копа " зуб на Спейда, тож йому краще поберегтися. Уайт упiймав Собачника Перкiнса - справжню вбивцю, але той звалив провину на Спейда. Сподiвався, мабуть, що Уайт уб'" Спейда при арештi i тим рiч i скiнчиться. А сам Перкiнс, вчасно попереджений вами, лiг на дно. Через кiлька днiв виринув - i перетворив Уайта на калiку.
  Лоу, спокiйно:
  - У вас нема" доказiв. I вiдколи вас так хвилю" доля Уайта?
  Ед кладе на стiл папку.
  - Це дось" Сiда Хадженса. На вас. Тут усе: здирство, припинення кримiнальних переслiдувань за хабарi. Iсторiя падiння Бiлла Макферсона - у всiх подробицях. I фото вiд Пiрса Петчетта, на якому ви дета"те мiнет хлопцю-повiї. Або ви пода"те у вiдставку - або все це з'явля"ться на перших шпальтах газет.
  Лоу - бiлiша за простирадло:
  - Я пiду - але ти пiдеш зi мною!
  - Я зовсiм не проти.
  
  
  
  * * *
  
  
  Муляж космiчного корабля з Космоленду та заснiженi вершини "Свiту Пола" вiн побачив ще з шосе. Пiд'їхав до входу, показав охоронцевi жетон. Охоронець кивнув i вiдчинив ворота.
  По центральнiй алеї бредуть двi постатi. Ед прискорю" крок, щоб їх наздогнати. У Фантазiлендi така тиша, що, зда"ться, шпилька впаде - i го чути буде.
  Iнес зауважу" його першою. Застерiгаючи жестом кладе руку Дiтерлiнгу на плече. Тихо перемовившись з ним кiлькома словами, вiдходить убiк.
  - Iнспектор? - Поверта"ться до нього Дiтерлiнг.
  - Доброго дня, мiстере Дiтерлiнг.
  - Для вас я - Рей. Не приховую, я здивований, що ви з'явилися тут тiльки зараз.
  - Ви знали, що я хочу поговорити з вами?
  - Звичайно. Ваш батько впевнений, що ви не ворушите минуле - тому й не вiдмовля"ться вiд своїх планiв. Але я знав, що це закiнчиться. I, мабуть, вдячний долi за те, що все закiнчиться саме тут.
  Через дорогу ся" слiпучим фальшивим снiгом вершина "Свiту Пола". Дiтерлiнг почина" розповiдь:
  - Чи бачиш, ми всi були мрiйниками - твiй батько, Пiрс i я. Але мрiяли по-рiзному. Твiй батько мрiяв про владу, славу, пiднесення - думаю, як i ти. Фантазiї Пiрса були похмурими та збоченими, як i вiн сам. Але я... я завжди мрiяв лише про добро i красу. Пам'ятай про це, коли судитимеш мене.
  Ед тулиться до огорожi - i Дiтерлiнг, не зводячи очей з гори, почина" розповiдь.
  
  
  
  * * *
  
  
  Рiк 1920 року.
  Його перша дружина Маргарет, мама Пола, загинула в автокатастрофi. Дiтерлiнг одружився вдруге: друга дружина, Дженiс, стала матiр'ю Бiллi. Ще пiд час першого шлюбу Дiтерлiнг завiв роман iз жiнкою на iм'я Фей Борчард. 1917 року вона народила йому сина Дугласа. Дiтерлiнг платив їй, щоб зберегти народження хлопчика в секретi, - вiн був молодим процвiтаючим кiнорежисером, мрiяв про кар'"ру, i складностi в особистому життi могли йому тiльки перешкодити. Про те. хто батько Дугласа, знали тiльки вiн та Фей. Навiть сам Дуглас вважав Рея Дiтерлiнга "добрим дядьком", другом сiм'ї.
  Дуглас рiс iз матiр'ю: Дiтерлiнг вiдвiдував їх часто, фактично жив на двi родини. У "законнiй" сiм'ї життя не ладналося: сини Бiллi та Пол не хотiли жити у свiтi, скандалили мiж собою i з Дженiс - нещасною затюканою жiнкою, яка зрештою попросила розлучення.
  Фей Борчард почала приймати настоянку опiю. Пiд кайфом показувала Дугласу порномультфiльми, якi малював Дiтерлiнг за сценарiями Пiрса Петчетта. Це була iдея Петчетта, тому вiн запропонував добувати грошi для фiнансування легальних проектiв. Порнографiя у фiльмах сплiталася з жахами - монстри, що лiтають, ґвалтували i вбивали людей. Пiрс Петчетт записував фантазiї, що вiдвiдували його в наркотичному мареннi, Рей Дiтерлiнг втiлював цi фантазiї у мультфiльмах. I жоден з них не припускав, що в юному Дугласi вони посiють пристраснi та нав'язливi мрiї про польоти - i вбивства.
  Зовнi Дуглас i Пол дуже скидалися один на одного. Але Дугласа Дiтерлiнг любив - любив незважаючи на дива у поведiнцi та частi спалахи лютi. А до свого законного сина - тупого, скандального, примхливого - не вiдчував нiчого, окрiм зневаги.
  Рей Дiтерлiнг семимильними кроками йшов до слави, Дуглас Борчард - до божевiлля. Знову i знову переглядав вiн мальовничi кошмари батька, в яких гiгантськi птахи викрадали дiтей зi шкiльних дворiв. Дорослим вiн почав мучити тварин, красти грошi в матерi i потай бiгати на стриптиз. В одному дешевому стрип-барi вiн i познайомився з Лорен Атертон.
  Так дво" психопатiв знайшли одне одного. Атертон був схиблений на розчленуваннi, Дуглас - на польотах. Обидва захоплювалися фотографi"ю, обох порушували дiти. I вони вирiшили створити iдеальну дитину собi пiд стать.
  Вони вбивали та розчленовували дiтей, прагнучи створити з них "дитину Франкенштейна", i фотографували свою роботу. Дуглас вбивав птахiв та пiдбирав сво"му "iдеалу" крила. Потрiбно було чудове обличчя - i манiяки зупинили свiй вибiр на Крихiтцi Вiллi Веннерхолм. Це була iдея Дугласа - знак поваги "дядечку Рею", раннi роботи якого зробили Дугласа тим, хто вiн був. Крихiтка Вiллi був викрадений зi шкiльного двору. Подальше вiдомо.
  Газети називали дiтовбивцю Доктором Франкенштейном - нiкому й на думку не спадало, що манiякiв може бути дво". Розслiдування очолив iнспектор Престон Екслi. Незабаром у поле його зору потрапив Лорен Атертон, спокусник дiтей, випущений на поруки. Екслi заарештував Атертона i пiд час обшуку виявив у гаражi та"мне сховище з колекцi"ю фотографiй. Атертон у всьому зiзнався, але заявив, що дiяв один - йому не хотiлося нi з ким дiлити свою славу. Преса на всi лади вихваляла iнспектора Екслi та закликала всiх громадян, якi можуть щось повiдомити про злочини, з'явитися до полiцiї та дати свiдчення.
  А Рей Дiтерлiнг, як i ранiше, ходив до Фей. I одного разу, залишившись один у кiмнатi Дугласа, знайшов у затишному куточку ящик, а в ньому - пташинi трупики та дитячi пальцi, обкладенi сухим льодом.
  Зрозумiв вiн одразу. I так само зрозумiло, що вина лежить на ньому. Його порнофiльми зробили Дугласа вбивцею.
  Рей заговорив з Дугласом i вирвав у нього визнання - втiм, той особливо не вiдпирався. Поставивши кiлька запитань, з'ясував, що Дугласа могли бачити на шкiльному дворi того дня, коли зник Крихiтка Вiллi.
  Захиснi заходи:
  Для початку - психiатричне обстеження. Пiдкуплений психiатр дав слово мовчати про дiагноз та iм'я пацi"нта. Дiагноз був невтiшний, хоча, почувши його, Рей зiтхнув трохи вiльнiше: важка психопатiя як наслiдок хiмiчного дисбалансу в мозку. Повне лiкування неможливе, але психотропнi препарати, що приймаються протягом усього життя, можуть запобiгти спалахам буйства i придушити потяг до вбивства.
  Пiрс Петчетт, старий друг Рея Дiтерлiнга, був фармацевтом i в лiках розбирався. Вiн подбав про душу Дугласа, а доктор Лакс - про його тiло.
  Лакс створив Дуглас нове обличчя. Однак цього було мало: назрiвав гучний судовий процес, адвокат Атертона мав намiр боротися до останнього. Престон Екслi шукав свiдкiв - i було ясно, що рано чи пiзно свiдки знайдуться. I тодi Рей Дiтерлiнг розробив запеклий план.
  Вiн викликав до себе Дугласа та юного Мiллера Стентона, одного з учнiв сво"ї школи. Дав їм заспокiйливих пiгулок i наказав iти в полiцiю i розповiсти, що вони бачили бiля школи Лорена Атертона одного. Ранiше, мовляв, не прийшли, бо боялися, що Доктор Франкенштейн i до них дiстанеться. Хлопчики розповiли Престону Екслi свою iсторiю, упiзнали Атертона, i вiн їм повiрив. Пiсля пластичної операцiї зовнiшнiсть Дугласа зовсiм змiнилася, i Атертон його не впiзнав.
  Минуло два роки. Лорена Атертона було засуджено, засуджено до смертi i страчено. Террi Лакс зробив Дугласу ще одну операцiю - щоб знищити його схожiсть iз хлопчиком-свiдком. Жив Дуглас у приватнiй лiкарнi, пiд надiйною охороною чоловiкiв-доглядальниць, Пiрс Петчетт справно хрумтiв його своїми препаратами. Рей Дiтерлiнг впевнено рухався до вершин слави i вважав, що з цi"ю iсторi"ю покiнчено - поки одного разу в дверi до нього не постукав Престон Екслi.
  I розповiв, що в полiцiю з'явилася юна дiвчина, яка пiд час вбивства Вiллi Веннерхолма вчилася в школi Дiтерлiнга. Того самого дня, коли його викрали Вiллi, вона бачила бiля школи Лорена Атертона i з ним - сина Реймонда, Пола.
  Дiтерлiнг зрозумiв: це був Дуглас - у той час вони з Полом дуже були схожi один на одного. Вiн запропонував Екслi велику суму грошей. Той спершу прийняв грошi, але невдовзi передумав i вирiшив повернути їх, заявивши: "Ма" перемогти справедливiсть. Я заарештую хлопця".
  Дитерлiнг жахнувся. Небезпека загрожувала не лише нелюбому синовi - пiд загрозою опинилася вся його кiноiмперiя. А якщо Екслi якимось чином дiзна"ться про Дугласа? Дiтерлiнг наполiг, щоб iнспектор залишив грошi в себе i запитав, чи не можна вирiшити питання без розголосу.
  - Вiн винний? - Запитав Екслi.
  - Так, - вiдповiв Реймонд Дiтерлiнг.
  - Тодi - страта, - сказав Престон Екслi. I Реймонд Дiтерлiнг погодився.
  Вiн вирушив iз Полом у похiд у гори Сь"рра-Невада. Престон Екслi чекав їх на мiсцi. Вони пiдсипали хлопцю в їжу снодiйне: Екслi застрелив його увi снi та закопав. Було оголошено, що Пiдлога загинула пiд час сходу лавини - i всi повiрили цiй брехнi.
  Дiтерлiнг думав, що зненавидить Екслi, але сталося iнакше. На його обличчi вiн прочитав цiну справедливостi i зрозумiв: ця людина - не безжальний вбивця, а ще одна жертва невблаганного правосуддя. Страшна та"мниця пов'язала їх мiцнiше, нiж могли б пов'язати будь-якi iншi узи. Престон Екслi пiшов iз полiцiї та зайнявся будiвельним бiзнесом: кошти для початкового капiталу позичив йому Дiтерлiнг. Коли вбили Томаса Екслi, першим, кому зателефонував батько, був Рей Дiтерлiнг. Разом вони боролися iз привидами минулого, разом продовжували жити.
  
  
  
  * * *
  
  
  - I жили вони довго, хоч i не надто щасливо, - так закiнчив свою iсторiю Дiтерлiнг.
  Ед озира"ться навколо. Все кружля" перед очима: гори, рiчки, ракети - все смi"ться з нього.
  - Отже, батько так i не дiзнався про Дугласа? Вiн дума", що винен Пол?
  - Так. Ти пробачиш мене? Заради батька твого.
  Пальцi Еда стискають релiквiю - золоте дубове листя, iнспекторський знак Престона Екслi. Спочатку вiн дiстався Томасу, тепер йому.
  - Нi. Я направляю у велике журi округу рапорт iз проханням видати ордер на ваш арешт за синовбивство.
  - Дай менi тиждень, упорядкувати справи. Не турбуйся, ховатися не стану. Та й де ховатися всесвiтньої знаменитостi?
  - Добре, - вiдповiда" Ед i йде до машини.
  
  
  
  * * *
  
  
  Макет шосе зник, його мiсце тепер займа" стопка рекламних плакатiв. Арт Де Спейн розпакову" брошури: перев'язок на руцi зник, видно свiжий кульовий шрам - чiткий, як у пiдручнику.
  - Доброго дня, Еддi.
  - Де батько?
  - Скоро повернеться. Так, вiтаю iз пiдвищенням. Вибач, що не подзвонив, - я тут зовсiм забiгався.
  - Батько менi теж не подзвонив. Всi ви робите вигляд, що все гаразд.
  - Еддi...
  Пiджак у Арта стовбурчиться на стегнi - навiть зараз вiн не розлуча"ться зi збро"ю.
  - Я щойно поговорив з Ре"м Дiтерлiнгом.
  - Не думали ми, що ти на це зважишся.
  - Дай менi револьвер, Арт.
  Де Спейн простяга" йому револьвер, тримаючи за дуло. "Смiт-Вессон", тридцять восьмий калiбр, нарiзка для глушника.
  - Навiщо?
  - Еддi...
  Ед витрушу" патрони.
  - Дiтерлiнг все менi розповiв. Всi. А ти - ти завжди був найближчим помiчником батька!
  - I найвiрнiшою йому людиною, Сонячний Джиммi, - гордо випроставшись, вiдповiда" Арт. - Все, що я зробив, я робив для Престона.
  - Ти знав правду про Поля Дiтерлiнга?
  Арт бере в нього з рук револьвер.
  - Так, я вже давно знаю, що вбивця - не вiн. Зрозумiв це випадково, зда"ться, року в сорок восьмому чи близько того. Випадково дiзнався, що у нього алiбi - пiд час викрадення Веннерхолма вiн був у iншому мiсцi. Не знаю, чи багато було вiдомо Рею, i не можу зрозумiти, чому вiн це припустився. Але я не мiг сказати про це Престону. Не мiг сказати, що вiн убив нi в чому не винного хлопця. Не мiг зруйнувати його дружбу з Ре"м. Ти зна"ш, менi завжди не давало спокою справа Атертон. Хотiлося зрозумiти, хто ж таки вбив дiтей.
  - Але ти так i не впiзнав.
  - Не впiзнав, - хита" головою Де Спейн.
  - Розкажи менi про братiв Енгелклiнгiв, - наказу" Ед.
  Арт пiднiма" верхнiй плакат Престон на тлi бетонних блокiв.
  - Якось я зайшов до Бюро. У п'ятдесят третьому роцi, коли почалися всi цi справи. Побачив на дошцi бюлетенiв цi знiмки. Гарненькi натурники, "ромашка" - але вiд звичайної порнухи далеко, як небо вiд землi. Сюжети цих фотографiй одразу змусили мене згадати про Атертон. Адже тi знiмки, що були знайденi у нього пiд час обшуку, бачили лише ми з Престоном та ще кiлька офiцерiв. Я спробував з'ясувати, звiдки взялися цi порноальбоми, але нiчого не досяг. Через деякий час дiзнався, що брати Енгелклiнги дали свiдчення про "Нiчну сову", що вони пов'язували цi вбивства з порнобiзнесом, але ти не прийняв цю версiю. Став шукати Енгелклiнгiв - вони наче крiзь землю провалилися. Лише минулого року я дiзнався, що вони працюють у друкарнi неподалiк Фрiско. Поїхав туди, щоби з ними поговорити. Менi всього й треба було - з'ясувати, звiдки бралася ця непристойнiсть.
  У пам'ятi Еда пропливають фрази з рапорту Уайта. Кислотнi опiки, шматки слiзлої шкiри на пiдлозi.
  - Просто поговорити? Арте, я знаю, що там сталося.
  Де Спейн, не опускаючи очей.
  - Ситуацiя вийшла з-пiд контролю. Вони прийняли мене чи то за грабiжника, чи то за шантажиста. Я знайшов у них старi порнонегативи i хотiв, щоб вони назвали iмена натурникiв. Ще знайшов героїн та психотропнi пiгулки. Вони сказали, що знають одного багатого старого з грошима, який надумав здивувати весь свiт особливою суперсумiшшю бiлого кайфу, але йому до них далеко. Не знаю чому, але я був певен, що вони знали, хто виготовляв цi бруднi картинки. Вони смiялися з мене... Не знаю, Ед, мабуть, на мене знайшло затемнення. Я уявив, що це вони вбивали дiтей... що вони можуть зашкодити Престону... Наркоторговцi, яким i жити не варто, а вже в порiвняннi з мiзинцем Престона все їхн" життя i ламаного гроша не варте... Чорт забирай, Еддi, вони смiялися з мене. - Розумi"ш? Називали "дiдом", казали, що менi час на цвинтарi! Так от: цей "дiд" упорався з ними обома!
  Уривки плаката падають на пiдлогу.
  - Ти вбив двох людей - просто так.
  - Нi, Еддi, не просто так. Заради Престону. Прошу тебе, не кажи йому нiчого.
  - Чи не вiн навчав мене абсолютної справедливостi?
  - Еддi, вiн цього не переживе! Вiн не повинен знати, що Пол Дiтерлiнг невинний! Еддi, прошу тебе!
  Вiдштовхнувши його, Ед кида"ться обшукувати хату. Гобелени в материнськiй спальнi нагадують йому про Лiн. Власна кiмната - про Баду та Джека. Весь будинок просякнутий брудом, вiд сморiд брудних грошей нема чим дихати - як вiн мiг жити тут стiльки рокiв? Внизу, у дверях, його зустрiча" батько:
  - Едмунд!
  - Я заарештую тебе за вбивство Пола Дiтерлiнга. Даю тобi кiлька днiв, щоб упорядкувати справу.
  Престон, з кам'яним обличчям:
  - Пол Дiтерлiнг був манiяком-дiтовбивцею. Вiн заслужив на смерть.
  - Вiн був невинний. А ти його вбив. Це - навмисне вбивство.
  Престон - як камiнь, непохитний, непохитний. На обличчi - нi тiнi каяття:
  - Едмунд, зараз тобi треба заспокоїтися. У тебе розхиталися нерви.
  - Розхиталися нерви?! - Ед проходить повз. Кида" на ходу: - Будь ти проклятий за все, що зi мною зробив!
  
  
  
  * * *
  
  
  У центр мiста, в "Тихому океанi" - тихе мiстечко, при"мнi обличчя. Бiля стiйки потягу" мартiнi Галлодет:
  - У мене поганi новини про Дадлi. Вони тебе засмутять.
  - Засмучити мене бiльше, нiж мене вже засмутили сьогоднi, неможливо.
  - Ось так, так? Дадлi знову вийшов сухим iз води. Ми втратили "диного свiдка. Джоннi Стомпанато мертвий. Зарiзало дiвчисько, донька Лани Тернер. Випадок чистий: Фiск чергував через вулицю, бачив труповозку та полiцейських iз Беверлi-Хiллз. Тепер у нас - нi свiдкiв, нi доказiв. Правда чудово, синку?
  Ед закiнчу" мартiнi одним ковтком.
  - Нiчого. Грошi маю - спадок Петчетта, цiлий стан. I, клянусь Богом, рано чи пiзно я вiзьму за зябра цього iрландською виблядкою. Нехай навiть на це пiде все мо" гребане життя... синку.
  - Зауважу, iнспекторе, - усмiха"ться Галлодет, - що ти з кожним днем ста"ш все бiльше схожий на Бада Уайта. Вибач.
  
  
  КАЛЕНДАР
  
  
  
  
  Квiтень 1958
  
  
  
  Витримка: "Лос-Анджелес Таймс", 12 квiтня
  
  
  
  Велике журi оголошу" справу "Нiчної сови" закритою
  
  
  
  Майже через п'ять рокiв пiсля дня вбивства мiсто та округ Лос-Анджелес офiцiйно прощаються з "калiфорнiйським злочином столiття" - сумно вiдомою справою "Нiчної сови".
  16 квiтня 1953 року тро" озбро"них бандитiв увiрвалися до цiлодобового кафе "Нiчна сова" на бульварi Голлiвуд та розстрiляли трьох вiдвiдувачiв та трьох працiвникiв закладу. Полiцiя припустила, що мотивом вбивства стало пограбування, i невдовзi пiдозра впала на трьох молодих негрiв. Реймонд Коутс, Тайрон Джонс i Лерой Фонтейн були заарештованi, потiм бiгли i загинули пiд час опору повторному арешту. Окружний прокурор Еллiс Лоу заявив, що перед втечею вони зiзналися йому в ско"ному, i справа була закрита.
  Проте через чотири роки i десять мiсяцiв Отiс Джон Шортелл, ув'язнений в'язницi Сан-Квентiн, виступив iз сенсацiйним визнанням: виявля"ться, в той самий час, коли в кафе вiдбувалося масове вбивство, вiн разом iз трьома пiдозрюваними брав участь у груповому зґвалтуваннi дiвчини на iм'я Iнес Сото . Ця заява, пiдтверджена перевiркою на детекторi брехнi, викликала скандал та змусила суспiльство вимагати перегляду справи.
  Масла у вогонь пiдлило вбивство братiв Пiтера та Бакстера Енгелклiнгiв, що сталося 25 лютого. Брати, пiдозрюванi у торгiвлi наркотиками, давали свiдчення у справi "Нiчної сови": вони заявляли, що вбивства стали результатом кримiнальної iнтриги, пов'язаної з боротьбою за пiдпiльну порноiмперiю. Вбивство Енгелклiнгiв так i залишилося нерозкритим. Шериф округу Марiн, лейтенант Юджiн Хетчер заявив: "У нас нема" жодної зачiпки. Але зброю складати зарано".
  Почалося нове розслiдування справи "Нiчної сови", цього разу - з урахуванням "порнографiчного слiду". 27 березня багатий бiзнесмен Пiрс Морхаус Петчетт був застрелений у сво"му особняку в Брентвудi, а через два днi офiцери полiцiї застрелили при арештi його передбачуваних убивць, Ейбрахама Тайтелбаума, 49 рокiв, i Лi Пiтера Вакса, 44 рокiв. Того ж дня вiдбулася сумнозвiсна "Джинсова бiйня". Серед iнших злочинцiв було вбито Барта Артура Перкiнса на прiзвисько Собачник, клубний музикант зi зв'язками в кримiнальному свiтi. Згiдно з даними розслiдування, Тайтелбаум, Вакс i Перкiнс були виконавцями кривавої розправи в "Нiчнiй совi". Докладнiше про це розповiда" капiтан полiцiї Лос-Анджелеса Дадлi Смiт:
  - Вбивства в "Нiчнiй совi" - плiд витонченого задуму, пов'язаного з пiдпiльною боротьбою за мерзенне право наживатися на поширеннi порнографiчного бруду, що калечить душi людей. Тайтелбаум, Вакс i Перкiнс прагнули вбити розповсюджувача порнографiї Делберта (Дюка) Каткарта та перехопити нею бiзнес. Проте їхньою жертвою став Дiн Ван Гельдер, злочинець, який зовнi дуже схожий на Каткарта i видавав себе за нею. Взагалi, справа "Нiчної сови" увiйде до анналiв судочинства як надзвичайно складна, заплутана i сповнена химерних i жорстоких поворотiв долi. Всi ми з глибоким задоволенням усвiдомлю"мо, що ця справа нарештi розкрита.
  Капiтан (нинi iнспектор) Едмунд Екслi, який очолив друге розслiдування, спростував чутки про те, що в злочинi брав участь i четвертий убивця, який загинув у той самий момент, коли полiцiя готувала його арешт.
  - Цi чутки абсолютно безпiдставнi, - сказав Екслi. - Справа закрита. Я передав детальний рапорт великому журi округу, дав докладнi свiдчення, i всi мої висновки були прийнятi.
  Отже, iз "проклятою справою" покiнчено - але якою цiною? Тад Грiн, голова Бюро розслiдувань полiцiї Лос-Анджелеса (цього року вiн виходить на пенсiю i переходить на службу до прикордонного патруля), каже:
  - Справi "Нiчної сови" нема" рiвних як за витратами, так i за кiлькiстю задiяних людино-годин. Такi справи трапляються раз у життi. Ми здобули перемогу - але заплатили за це високу цiну.
  
  
  
  Витримка;
  "Лос-Анджелес Мiрор Ньюс", 15 квiтня
  
  
  
  Раптова вiдставка Лоу шоку" Лос-Анджелес
  
  
  
  Юридичний свiт Калiфорнiї з подивом запиту" себе, що змусило Еллiс Лоу, окружною прокурора Лос-Анджелеса, раптово подати у вiдставку, обiрвавши блискучу полiтичну кар'"ру? Лоу, 49 рокiв, оголосив про свою вiдставку на регулярнiй щотижневiй прес-конференцiї, пояснивши сво" рiшення нервовим виснаженням та бажанням повернутися до приватної адвокатської практики. Службовцi прокуратури враженi рiшенням боса. Тi, хто працював з ним плiч-о-плiч, стверджують, що нiщо не вiщувало такої розв'язки - в останнi днi Лоу був, як завжди, здоровий, бадьорий i сповнений сил.
  Роберт Галлодет, старший слiдчий прокуратури, сказав кореспондентовi:
  - Зна"те, я просто в шоцi. А мене шокувати не так легко. Мотиви Еллiса? Поняття не маю: спитайте в нього самого. Сподiваюся тiльки, що коли мiська рада призначить виконувача обов'язкiв окружного прокурора, ним опиниться я.
  Пiсля того, як хвилювання, викликане новинами про вiдставку Лоу, трохи вщухло, на адресу колишнього окружного прокурора почулися хвалебнi вiдгуки. Шеф полiцiї Лос-Анджелеса Вiльям X. Паркер назвав Лоу "чесним i непохитним ворогом злочинностi", а помiчник Паркера капiтан Дадлi Смiт сказав: "Усiм нам не вистачатиме Еллiса. Правосуддя ще не було бiльш вiрного слуги". Губернатор Найт та мер Норрiс Поулсон вiдправили Лоу телеграми, в яких просять його переглянути сво" рiшення. Сам Лоу вiдмовля"ться вiд зустрiчей iз журналiстами та коментарiв не да".
  
  
  
  Витримка:
  "Лос-Анджелес Геральд Експрес". 19 квiтня
  
  
  
  Потрiйне самогубство у Фантазiлендi: Скорбота та потрясiння охопили країну
  
  
  
  Їх знайшли разом у Фантазiлендi, тимчасово закритому з нагоди трагiчної загибелi сина великої людини. Престон Екслi, 64 рокiв, колишнiй офiцер полiцiї Лос-Анджелеса, будiвельний магнат i полiтик-початкiвець. Iнес Сото, 28 рокiв, директор зi зв'язкiв з громадськiстю найзнаменитiшого у свiтi комплексу розваг i ключова свiдок у кошмарнiй справi "Нiчної сови", i Реймонд Дiтерлiнг, 66 рокiв, батько сучасної анiмацiї, генiй, який поодинцi створив новий свiт, людина, яка спроектувала Фантазiленд як данина пам'ятi синовi, що тимчасово загинув. Лос-Анджелес занурений у жалобу, вся країна вражена та охоплена скорботою.
  Їх знайшли разом на центральнiй алеї Фантазiленду. Передсмертних записок не було, проте коронер округу Фредерiк Ньюбарр рiшуче вiдкинув припущення про вбивство та пiдтвердив версiю добровiльного вiдходу з життя. Усi тро" прийняли смертельнi дози рiдкiсного антипсихотичного засобу. Висловлювання скорботи заповнили випуски новин: свої глибокi спiвчуття рiдним та близьким покiйних висловили президент Ейзенхауер, губернатор Найт та сенатор Вiльям Ноуленд.
  Екслi та Дiтерлiнг встигли розпорядитися своїм величезним станом. Будiвельний магнат заповiв свою iмперiю давньому друговi та помiчнику Артуру Де Спейну, а 17-мiльйонний статки - сину Едмунду, офiцеру полiцiї Лос-Анджелеса. Дiтерлiнг залишив сво" величезне багатство довiрчому фонду, розпорядившись про те, як нинiшнiй його стан, так i майбутнi доходи вiд Фантазiленду були роздiленi мiж кiлькома благодiйними органiзацiями, якi допомагають дiтям.
  Горе i потрясiння змушують нас усiх ставити питання: чим викликана ця трагедiя? Однак на це природне питання навряд чи вдасться знайти вiдповiдь.
  Мiс Сото перебувала у близьких стосунках iз сином Престона Екслi Едмундом i останнiм часом страждала вiд нав'язливої уваги преси, викликаної поновленням справи "Нiчної сови". Реймонд Дiтерлiнг був приголомшений нещодавньою трагiчною загибеллю сина Вiльяма. Однак Престону Екслi супроводжували успiх i успiх: вiн щойно завершив найграндiознiший зi своїх проектiв - будiвництво в Пiвденнiй Калiфорнiї мережi шосе - i висунув свою кандидатуру на виборах губернатора. Соцiологiчне опитування, проведене незадовго до його загибелi, показало, що у списку Республiканської партiї Екслi впевнено лiдиру". З яких причин ця людина раптом вирiшила звести рахунки з життям - залиша"ться лише гадати. Близькi йому люди - Артур Де Спейн та син Едмунд - вiд коментарiв вiдмовилися.
  Листи зi спiвчуттями та жалобнi вiнки затопили як Фантазiленд, так i будинок Престону Екслi у Хенкок-парку. Прапори штату Калiфорнiя наполовину приспущенi. Голлiвуд оплаку" втрату гiтана кiнематографiї Запитання: "Чому?" не залиша" вуста скорботних.
  Престон Екслi та Рей Дiтерлiнг були гiгантами. Iнес Сото - проста дiвчина з нелегкою долею, яка зумiла завоювати довiру великої людини, стати їй найближчою помiчницею та вiдданим другом. Перед смертю всi тро" зробили доповнення до своїх заповiтiв, просячи кремувати їхнi тiла та розвiяти порох над морем. Похорон пройшов учора - у камернiй обстановцi, без вiдвiдувачiв та без жодних релiгiйних обрядiв. Начальник служби безпеки Фантазiленду, який органiзував церемонiю, вiдмовився вказати точне мiсце, де спочив прах загиблих.
  "Чому?" - Запиту"мо ми - i не знаходимо вiдвела. Не зна" вiдповiдi на це запитання й мер Норрiс Поулсон. Однак його прощальнi слова на згадку про загиблих залишаться в наших серцях. "Просто кажучи, - каже мер Поулсон, - цi дво" символiзували двi зовнiшностi Лос-Анджелеса. З одного боку - казка, мрiя, виконання найсмiливiших фантазiй, з iншого - найвищi стандарти повсякденного життя. Бiльш, нiж будь-хто, Реймонд Дiтерлiнг i Престон Екслi втiлювали в собi силу мрiї, що зробила Лос-Анджелес таким, яким вiн "".
  
  
  
  
  
  
  ЧАСТИНА П'ЯТА
  ПIСЛЯ ВСЬОГО
  
  
  
  
  РОЗДIЛ СIМДЕСЯТЬ ВОСЬМА
  
  
  Ед у синiй унiформi. Паркер, посмiхаючись, приколю" до плечей золотi зiрки.
  - Едмунд Екслi, шеф Бюро розслiдувань полiцiї Лос-Анджелеса!
  Оплески, виблискування спалахiв. Ед тисне Паркеровi руку, огляда" натовп. Полiтикани, Тад Грiн, Дадлi Смiт. На задньому планi бiля дверей зауважу" Лiнн.
  Грiм оплескiв, рукостискання: мер Поулсон, Галлодет, Дадлi.
  - Я захоплююся тобою, синку. Захоплююсь i з нетерпiнням чекаю на можливiсть попрацювати пiд твоїм початком.
  - Дякую, капiтане. Не сумнiваюся, ми спрацю"мось.
  Дадлi пiдморгу" у вiдповiдь.
  Покiнчивши з офiцiйною частиною, Паркер веде натовп до столу iз закусками та прохолодними напоями. Лiн не руха"ться з мiсця.
  Ед пiдходить до неї.
  - Самої не вiриться, - каже Лiнн. - промiняла красеня мiльйонера на калiку пенсiонера. Їдемо в Арiзону, кохання мо". Свiже повiтря - для пенсiонерiв корисно та й мiсця знайомi.
  За останнiй мiсяць вона помiтно постарiла, але краса її вiд цього не зблiкла - тiльки стала шляхетнiше i суворiше.
  - Коли їдете?
  - Прямо зараз. Заїхали попрощатися.
  - Вiдкрий сумку.
  - Що?
  - Просто вiдкрий.
  Лiнн вiдкрива" сумку, i Ед упуска" в неї полiетиленовий пакет, перетягнутий скотчем.
  - Це бруднi грошi, витратити їх швидше.
  - Скiльки там?
  - Досить купити всю Арiзону. А де Уайт?
  - В машинi.
  - Я тебе проведу.
  Вони вислизають iз зали, спускаються чорними сходами. Бiля ганку припарковано "паккард" Лiнн, на вiкнах шторки. Ед вiдчиня" дверi, загляда" на задн" сидiння.
  Бад Уайт. Загiпсованi ноги, шви на голенiй головi. Сильнi м'язовi руки спокiйно лежать навколiшки. Дротовi фiксатори на щелепi надають йому досить безглуздого вигляду.
  Лiн стоїть трохи вiддалiк. Уайт намага"ться посмiхнутися - виходить гримаса.
  - Я дiстану Дадлi, - каже Ед. - Я його дiстану. Даю слово.
  Уайт стиска" його руки у своїх - стиска" сильно, так що обидва морщаться.
  - Тепер я - твiй боржник. - Ед стосу"ться щоки Уайта. На цей раз Баду майже вда"ться посмiхнутися.
  Зверху доноситься шум бенкету. Гудять голоси гостей, гучно регоче Дадлi Смiт.
  Лiнн:
  - Нам вже час.
  - Цiкаво, якi шанси були у мене, - тихо каже Ед.
  Вона пiдходить до нього, дивиться у вiчi:
  - Одним дiста"ться весь свiт, iншим - колишня повiя та ферма в Аризонi. Ти серед перших, але, Бог свiдок, я тобi не заздрю.
  Ед цiлу" її в щоку. Лiнн сiда" за кермо, пiднiма" шибки. Бад притиска" руку до скла.
  Ед притиска" руку зi свого боку - у нього долоня майже наполовину менша. Iде поряд iз машиною, поступово прискорюючи крок. Потiм "паккард" набира" швидкiсть i, погудiвши на прощання, влива"ться в потiк машин. Ед залиша"ться один. Один - зi своїми мертвими.
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"