Оце так дивина. Хто б мiг подумати, що котик та кролик зможуть потоваришувати. Недарма в один день народилися. У них взагалi було чимало спiльного. Наприклад, iмена, точнiше, х вiдсутнiсть. У дорослих, мабуть, не знайшлося часу х назвати: всi були дуже заклопотанi - до свята готувалися. Тому маленьких котика та кролика, якi народилися напередоднi Нового року називали просто - Котик та Кролик. Точнiше, вони самi себе назвали, - треба ж було якось один до одного звертатися.
- Привiт! Як тебе звати?
- Привiт. Я не знаю. А хiба обов'язково якось називатись?
- Та ти що, тiльки на свiт народився, чи що? У всiх має бути iм'я.
Кролик дiйсно нещодавно народився i не знав багатьох речей. Вiн одразу повiрив котику, який, хоч i сам був ще дуже крихiтним виглядав дуже розумним.
- Я чув, як мене називали кроликом.
- Отже, тебе звуть Кроликом, - засмiявся котик. - А я Котик.
- Дуже приємно.
Кролик був маленьким, але ввiчливостi вiн уже навчився.
- Ходiмо погуляємо, - промуркотiв Котик.
- Сьогоднi надворi дуже холодно. Та й спати хочеться.
- Але ж ти так тепло вдягнений. Навiть якщо змерзнеш, - я тебе зiгрiю. Глянь-но, який у мене комбiнезон, - запишався Котик. - Спати я теж хочу, але гуляти хочу бiльше. То як, ти зi мною?
Звичайно, Кролик погодився i вони пiшли на прогулянку. Але ходили звiрята ще досить невпевнено, часто падали i досить швидко втомилися.
- Я змерз i хочу додому - до мами, - почав плакати Кролик.
- Так, тут справдi стало холодно. Давай повертатися.
Знайти дорогу додому виявилося не так просто. Надворi стало темнiти.
Кролик знову почав плакати. Котик намагався втiшити свого маленького друга, але й сам засумував. Вiн зрозумiв, що не треба було йти з дому без дорослих.
- I навiщо я тебе послухався? - жалкував Кролик. - Було б хоч маму попередити, що я йду гуляти. Вона вже, напевно, хвилюється.
- Вибач. Я не хотiв, щоб так сталося.
Нарештi, пiсля довгих блукань, вони вiдшукали власний дiм. Котик та Кролик дуже втомилися, але були щасливими.
Вдома вже всi збиралися зустрiчати Новий рiк, от тiльки котика й кролика не було видно. Їх довго шукали, та марно. Аж ось вони й самi повернулися. Дорослi дуже зрадiли. Маленький кролик почав розповiдати, що тепер в нього є справжнє iм'я, - i все завдяки Котику. А ще розповiв, що Котик зiгрiв його, коли вiн змерз. Маленькi геро пообiцяли, що нiколи бiльше не пiдуть гуляти самi, адже вони могли загубитися. I, взагалi, м було дуже страшно.
Розповiдь мандрiвникiв всiм дуже сподобалася. Тому й вирiшили: нехай цей рiк буде роком справжнiх друзiв - Котика та Кролика. Це стало найкращою винагородою, а пiд ялинкою на них чекало безлiч чудових подарункiв.