Рыбаченко Олег Павлович : другие произведения.

Конан - Хлопчик iз Майбутнього!

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    В обмiн на безсмертя чоловiк похилого вiку стає хлопчиком-мультяшкою Конаном. I тепер змушений виконувати безлiч мiсiй щоб вiдпрацювати вiчне життя. Але воiстину славнi пригоди чекають незлiченного хлопчика-мультяшка, i це добре бути пацаном Конаном.
  КОНАН - Хлопчик iз МАЙБУТНЬОГО!
  АННОТАЦIЯ
  В обмiн на безсмертя чоловiк похилого вiку стає хлопчиком-мультяшкою Конаном. I тепер змушений виконувати безлiч мiсiй щоб вiдпрацювати вiчне життя. Але воiстину славнi пригоди чекають незлiченного хлопчика-мультяшка, i це добре бути пацаном Конаном.
  . РОЗДIЛ Љ1
  Одна людина дуже хотiла повернутися у своє дитинство. I взагалi страшенно боявся старостi та смертi. Йому надзвичайно хотiлося уникнути в'янення та старiння, те, вiд чого страждають iншi люди. I вiн активно шукав навiть Iнтернет, хто допоможе йому стати знову юнаком.
  I ось знайшов... Одна дива екстрасенс дала оголошення - повернути юнiсть реально!
  Чоловiк рокiв пiд вiсiмдесят, звiсно, з радiстю клюнув. Дуже вже велика спокуса. Взяв iз собою пристойно грошей i вирушив до цiєї мегерi.
  Москва мiсто велике i в ньому все можна знайти.
  Павло Iванович Рибаченко, звичайно, не найдурнiша людина на свiтi i розумiв, що можна натрапити i на шахраїв.
  Але як спiвається у пiснi:
  Безсмертя з давнiх-давен,
  Шукав людина дивною метою полонений.
  У релiгiї стародавнiх книг,
  I в строгих науках пiзнiший час.
  I рухав не лише страх,
  Але також бажання пройти весь шлях,
  Побачити свiтанок, почути вiдповiдь
  До вершин небачених знань зробити крок!
  Роки пройдуть, ми може бути зрозумiємо,
  Як перетнути цю рiчку безкраю,
  Як не пропасти в дикому вихорi часiв,
  Розчинившись у порожнечi свiтобудови,
  Роки пройдуть i з'явиться свiтло,
  Часу потужнiсть лопнуть усi ланцюги,
  У загравi зiрок через тисячi рокiв,
  Усi ми зустрiнемося на нашiй планетi!
  I ось приїхав вiн i опинився бiля будiвлi. Там i знiмала кiмнатку ворожка. Сам будинок бiзнес-центр. I все по-науковому. I жiнка, яка його зустрiла, також була та ще штучка. На циганку не схожа. Але й не росiйська. Наче iндiанка, смаглява шкiрою, але волосся не чорне, а свiтло-коричневе. Красива, начебто молода. Але вiдчуває, що їй уже багато рокiв.
  Нехай навiть на обличчi жодної зморшки, нi сiточки, нi цятки... Але все одно таке вiдчуття, що дамi з бездоганною фiгурою вже за сорок. Хоча вона i м'язова, i не видно слiдiв вiку. А зубки, коли посмiхаються такi бiлi та дуже великi.
  Павло Iванович навiть подумав, що вони мають вставнi. Але нi, швидше за все, справжнi. Взагалi ця мадам чимось нагадувала шоу-зiрку. Наче ворожки з фiльмiв.
  Жiнка запросила сiсти i приємним голоском запитала:
  - Ти, я бачу, дуже бажаєш знову стати юнаком?
  Павло Iванович вiдповiдно кивнув:
  - Так! I дуже!
  Жiнка хихикнула i вiдповiла:
  - Але ж за все ти розумiєш у нашому свiтi треба платити!
  Павло струснув лисiючою голою i просипiв:
  - Я готовий! За цiною не постою!
  I витяг з кишенi пачку стодоларових купюр.
  Ворожка презирливо пирхнула:
  - Якби менi потрiбнi були грошi, я б попросила сто мiльйонiв доларiв у якогось старого мiльярдера. I вiн би заради вiчної молодостi не вiдмовив... Нема менi потрiбнi не просто грошi!
  Павло здивовано спитав:
  - А що?
  Ворожка знизала плечима i вiдповiла:
  - Замiсть повернення молодостi ти станеш моїм слугою, або навiть рабом! - Жiнка вишкiрилася i додала. - Чи готовий ти заради юностi стати невiльником?
  Павло з боязкою надiєю запитав:
  - А юнiсть буде вiчною?
  Ворожка активно кивнула головою:
  - Можливо! Точнiше сказати, я можу зробити так, що ти бiльше нiколи не постарiєш!
  Павло Iванович хруснув пальцями i урочисто промовив:
  - Була не була! Вiдповiдь моя ясна, на все згоден!
  Ворожка широко посмiхнулася i помiтила:
  - Ну добре... Ти маєш вищу освiту?
  Чоловiк кивнув:
  - Так! Звiсно!
  Екстрасенс заявила:
  - Ну, i дивно! Менi потрiбна людина з iнтелектом. А тiло... Тiло я сама зроблю яке менi потрiбне!
  Павло Iванович несмiливо зауважив:
  - Але сподiваюся я не стану виродком?
  Ворожка у вiдповiдь заперечливо хитнула головою:
  - Звичайно ж нi! Менi не потрiбний виродок! Навпаки, ти будеш здоровим, симпатичним та сильним!
  Павло Iванович зрадiло вигукнув:
  - Я на це готовий!
  Ворожка кивнула i вiдповiла:
  - Зараз я тобi дам розписку, такого змiсту. Я Павло Iванович Рибаченко, стаю рабом панi Квiти, доки вона не звiльнить мене вiд служби. Клянуся до цього моменту виконувати беззаперечне всi її розпорядження! Натомiсть отримуючи вiчну юнiсть! I ти пiдпишешся кров'ю.
  Ворожка пiдморгнула, i блиснула зубками, кольори слонової кiстки, її вигляд був бездоганний, i разом з тим вiдчувалася, наскiльки вона насправдi старша нiж виглядає. Але це навiть навпаки, якось викликало до неї бiльшу довiру.
  Панi Квiтка рiшуче сказала:
  Потiм я дам, тобi юне та сильне тiло! I ти будеш пiсля цього завжди молодим!
  Павло Iванович вiдповiв iз усмiшкою:
  - Ну що ж? Угода є угода! Служба рано чи пiзно скiнчиться, а молодiсть лишиться!
  Ворожка сердито помiтила:
  - Але ж ти будеш моїм слугою! I якщо спробуєш не послухатися, то потрапиш прямо в пекло! А поки що, давай я допоможу тобi проткнути палець.
  Було трохи боляче . Павло Iванович оглядав кiмнату ворожки. Бiлi фарбованi стiни. Декiлька монiторiв. Маса рiзного роду датчикiв. Наче це лабораторiя, а не центр ворожки.
  Навiть безглуздо якось пiдписувати цей папiрець. Навряд чи кривавий пiдпис якийсь суд визнає дiйсним. Але... Щось каже йому, що це не блеф та не розiграш.
  Чоловiк абияк вивiв свiй пiдпис, у виглядi загогулiни. Пiсля чого пробурчав:
  - Я своє пiдписав! Тепер слово за вами!
  Ворожка хихикнула i помiтила:
  - Ну що сказати! Ну, що сказати... Влаштованi люди! Бажають знати, бажають знати! Бажають знати, що буде!
  I тут перед чоловiком виник величезний монiтор. По ньому було видно, що йде якийсь мультфiльм. Швидко носився якийсь боєць, що метав списи, босими, дитячими нiжками.
  Ворожка посмiхнулася i запитала:
  - Чи дивився японський мультсерiал - "Конан - хлопчик з майбутнього"?
  Чоловiк знизав плечима i вiдповiв:
  - Здається, так... Там такий був хлопчик, начебто дуже сильний!
  Ворожка згiдно кивнула:
  - Угу! Ось я тебе i вселю в його тiло!
  Лiтнiй чоловiк здивовано свиснув:
  - У тiло мультяшки?
  Ворожка впевнено пiдтвердила:
  - Саме так! А що ти хотiв?
  Чоловiк розгублено про булькал:
  - Але ж вiн зовсiм дитина!
  Ворожка хихикнула:
  - Але в нього, зате сили бiльшi, нiж у десятка дорослих. Та й вiн спритний, мiцний тiлом, його дуже важко вбити i пошкодити!
  Павло Iванович розгублено пробурмотiв:
  - I що я назавжди залишусь дитиною, чи виросту?
  Ворожка оскала зуби i вiдповiла:
  - Звичайно, назавжди залишишся таким, хлопчиком рокiв одинадцяти з диявольською силою.
  Перехопивши невдоволений погляд, чоловiк додала.
  - Ну це плата за безсмертя i найголовнiше... Оскiльки це японське анiме, а японцi дуже люблять мультики хентай, то у тебе буде чоловiча гiднiсть недитячих розмiрiв. У бойовому станi сантиметрiв двадцять п'ять, що й для дорослого чимало. Отже... Найголовнiше ти можеш робити i без шкоди для себе та свого лiбiдо.
  Павло Iванович розгублено помiтив:
  - Але чи багато жiнок захоче спати з пацаном?
  Ворожка у вiдповiдь єхидно в'якнула:
  - А з тобою жiнки, отже, не хочуть спати! Тож чи велика буде втрата? А якщо ти у вiчностi зможеш розбагатiти чи стати iмператором, то дiвчата ходитимуть табунами за тобою незалежно вiд того, схожий ти на хлопчика чи нi.
  Чоловiк кiлька секунд повагавшись, рiшуче сказав:
  - Гаразд згоден! Головне, щоб кiлок стояв i був великим. А те, що ти не дуже великий? Сила компенсує!
  Ворожка помiтила з радiсним виглядом:
  - Я тебе ще магiї та бойовим прийомам немов Наруто навчу. I ти станеш непереможним!
  Павло Iванович пiдтвердив:
  - Може, менi це так i хотiлося!
  Ворожка шльопнула долонькою по колiна i промовила:
  - Сядь геть у те крiсло. Я виконуватиму перетворення. Взагалi, я ж знаю, ти хотiв стати не просто знову молодим, а хлопчиськом. Саме це i було твоїм найпалкiшим бажанням. I хлопцем сильним! Так що цього разу перетворення має вийде!
  Павло Iванович сiв у крiсло. Ворожка стала надягати на нього дроти та датчики. Мовляв, хочеш стати хлопчиком, i ми тобi це влаштуємо.
  Адже справдi мрiя дуже хороша, про вiчне дитинство. Чоловiк не першої молодостi був тепер облiплений датчиками i проводами з усiх бокiв. I ось ворожка взяла i як врубає струм.
  У Павла Iвановича перекосилося буквально все перед очима. I вiдчуття нiби по мiзках рушили кийком. Або навiть на кожну звивину обвалилася кувалда.
  Неабияк струснуло... I попливло перед очима, ти немов у вогненному маревi. I стало сильно трясти вiд розрядiв. I в головi стали скакати слово табуни коней крилатi афоризми;
  У життi багато гидот, але найгидкiше, що, коли життя добiгає кiнця!
  Хочеш стати ближчим до Бога, прибий до хреста мавпу у своїй душi!
  Людина сталася якщо не вiд мавпи, то принаймнi перестала бути мавпою!
  Якщо ти розумом мавпа, то лисиця тебе проковтне, наче хижий удав!
  Немає нiчого нескiнченного, окрiм часу, який потрiбний полiтикам, щоб виконати обiцяне!
  Якщо багато гавкаєш, то скиглиш побитим псом!
  Не вiр тому, хто має червону мову, i вогонь червоного кольору здатний спалити!
  Навiть Бог не може переперечити жiнку i виховати мавпу до рiвня людської культури!
  Без кохання немає посмiшки, якщо тiльки якщо це не хижий вискалив полiтика!
  Занадто довго кручена в хмарах, безкрила полiтика пролiтає в трубу!
  Дрiбна душа, яка завжди має амбiцiї гiганта!
  У дрiбної душi, гiгантська зарозумiлiсть!
  Полiтик - це злодюжка, який пише для себе закони, i вважають країну територiєю зони!
  У полiтика сiм п'ятниць на тижнi, але коли потрiбно виконувати обiцяне - настає iудейська субота!
  Єднiсть - це добре, якщо це не спарювання з полiтиком!
  Полiтик - це така iстота, що хоче зробити iз тебе вiвцю свинськими методами!
  Свинськi методи полiтикiв перетворюють виборцiв на вiдбивну!
  За правителя-свиня життя не буває жирним!
  Зробити президентом свиню - надто жирно!
  Хочеш стати президентом, лови удачi моменти!
  Правитель, який вважає виборцiв баранами - типова свиня!
  Бог це не тiльки всемогутнiсть, а ще й готовнiсть пiти на хрест, заради ближнiх!
  Правитель, що довго сидить на тронi, викликає просiдання держави!
  Молодий лiдер, як свiжий кiнь, старий, наче з розбитими копитами кобила!
  У засобах досягнення Божественних висот полiтик сам Сатана!
  Полiтик Бог лише в одному, у вигадуваннi виправдань, чому його передвиборчi обiцянки були так по-диявольськи проваленi!
  Полiтик як пиво, гарний лише у холодному виглядi та на столi!
  Полiтик солодкий промовами, але гiркий осад вiд них зовсiм не пивний!
  У полiтика тiльки тодi з вуст правда, коли вiн перехитує сам себе!
  Полiтик, щоб хоч трохи заробитися Божеством розпинає виборця на повну!
  Навiть ведмежа сила не врятує, якщо ти розумом колода!
  Лисиця - це такий звiр, що i з лева спустить три шкури!
  Полiтик тодi найсильнiший, його виборцiв слабкий розумом!
  Полiтик тому виходить медом, щоб виборець зовсiм не розплював!
  Мiцно отримає кийком, той, у кого в головi тирса!
  Дуб цар дерев, дубова голова перетворює на пiддано будь-якого пня!
  Дуб стiйкий до гнилi, дубова голова сповнена пилу!
  Якщо ти пень, то тобi хоч кiлок на головi чешi!
  Невiдомiсть лякає, але вiдоме, часом змушує просто боятися!
  Знання народжує впевненiсть навiть коли важко, незнання розгубленiсть, навiть коли легко!
  Боягуз не той, хто боїться, а хто хоробрiсть виховати в собi лiнується!
  Страх - це слабкiсть, вiдвага сила, але побоюйся в собi дебiла!
  Хто дозволяє себе вести за нiс, ризикує заблукати серед трьох сосен!
  Примушує ходити по колу нескiнченна дурiсть, з обнуленою кмiтливiстю!
  Чи не бiда якщо не висохло молоко на губах, гiрше, якщо черствiсть у серцях!
  Черствий хлiб милостинi, гiрка сiль покаяння!
  Мед iз вуст полiтика приваблює тих, у кого молоко на губах не обсохло!
  Полiтик - це не злодiй у законi, це злодiй, який видає закони!
  Полiтик обiцяє солодке життя, виливає мед iз вуст, але лапки у нього липкi, як у мухи!
  Промовистий полiтик, п'явок впивається в гаманець виборця!
  Чому мовчання золото, бо його сплачують!
  Яка найбiльша рiч у свiтi? Гора виданих полiтиком обiцянок!
  Полiтик хоче грошей та влади, готовий порвати будь-кого на частини!
  Полiтик це в першу чергу лисиця, не завжди яскраво зовнi, але завжди крутить хвостом!
  Полiтик радий наповнити ваш гаманець лише одними порожнiми обiцянками!
  Полiтик тiльки в одному чесний, коли каже - ми, то свого я в нього вже немає!
  Чого бiльше, нiж атомiв у всесвiтi? Личин та масок полiтикiв!
  Що полiтик робить найохочiше - очищає кишенi виборцiв!
  Полiтик не завжди став, але його обiцянки завжди пахнуть тухлятиною!
  Полiтик на тижнi має сiм п'ятниць, але слухати виборцiв завжди вихiдний!
  Хто був найперше? Полiтики, бо вони зробили хаос!
  Не вiр у крутiсть полiтикiв-пiвнiв, вони завжди спiвають iз чужого голосу лисицi!
  Якщо полiтик виливається солов'ям, то фонограму йому виготовила лисиця!
  Швидше рак на горi засвистить, нiж полiтик виконає обiцяне, не червонiючи!
  Полiтик схожий iз нiчною феєю, тiльки зазвичай обдирає клiєнтiв у денний час!
  Чим полiтик схожий на собаку, коли багато бреше, то точно ручний i має господаря!
  Тi, за кого голосують серцем, часто опиняються у виборцiв у печiнках!
  Полiтик, як горiлка, виборець печiнкою вiдчує, що вона палена!
  Полiтик вивертає мiзки наче горiлка, тiльки на вiдмiну вiд неї повний каламутi!
  Полiтик любить напустити туман, з прозорою метою збагатитися!
  У полiтика багато обiцянок, але ще бiльше вiдмовок у разi їхнього невиконання!
  Полiтик - це лисиця, але найчастiше сiрої мастi!
  Полiтик з дубiв знiмає стружку i збиває по-свинськи жолудi!
  Якщо полiтик балакучий як пила, то з виборця точно зробить пня!
  Полiтик любить говорити про Бога, бо вiн сам сатана!
  Полiтик хитрий як диявол, але ангел у роздачi обiцянок!
  Полiтик любить хреститись, але його руки завжди тягнуться до гаманця!
  Вiддавши голос промовистому полiтикану, ризикуєш потiм харкати кров'ю!
  Зазвичай люди вибирають мiж котами в мiшку, вовками в овечiй шкурi, i лисицею з протухлим сиром!
  Якщо полiтик виконав свою обiцянку, подивiться на гору, чи свистить на нiй рак!
  Легше повiсити колобка, анiж змусити полiтика виконати обiцяне!
  Тiльки в одному полiтик послiдовний - у пошуках вигоди у власну кишеню!
  Полiтик змiнює соратникiв як рукавички, тiльки руки вiд цього в нього стають ще бруднiшими!
  Полiтик - це така тварина, що з виборця робить оленя!
  Полiтик якщо не вовк у овечiй шкурi, то типовий баран!
  Полiтик, який не лисиця, чи то баран, чи олень!
  Полiтик може наобiцяти гори, але пiсля нього лише розгрiбаєш завали!
  Не поспiшайте голосувати за пiвня, вас же вiн i заклює з тельбухами!
  Диктатор, це лисиця, на тронi лева, в оточеннi баранiв!
  Не хочеш виявитися оленем, будь сам хоч трохи лисицею!
  Виграє вибори той, хто задарма ворон не рахує!
  Голосувати можна i серцем, тiльки без розуму, вiдiб'є переможець мiзки!
  
  Полiтик - це лисиця, яка вiддає перевагу сиру зеленому, як колiр долара, вiд тих хто вважає ворон!
  Дружина не рукавиця, як рукавички мiнятимеш, то точно припинишся у вiдморозку, вiд спекотних пригод!
  Генiальнi хлопчики роблять набагато бiльше вiдкриттiв, нiж посереднi старi iнструкцiї!
  В юностi у серцi вогонь, у головi вiдкриття, а в результатi перемога!
  Шлях до успiху не завжди прямий, але не терпить зiгнутої у покiрностi спини!
  Полiтик згинається в уклiн, щоб вище задерти нiс!
  Полiтик кланяється, щоб потiм нагнути виборця!
  Полiтик готовий носом землю копати, щоб вiдповiдальнiсть перед виборцями поховати!
  Все неможливе, можливо в нашому свiтi, i жити повiрте дуже складно, немов у тирi!
  Iшак iз мiшком золота, краще проб'є фортечну стiну, нiж мамонт iз сталевим тараном!
  Полiтик iз золотими вустами, перетворює виборцiв на iшакiв, iз золотими мiшками пiдношень!
  Хто найсильнiший звiр? Звичайно, iшак навантажений мiшком золота! Лисиця обпалить жовтий колiр зради та золотих монет пiдношень!
  Полiтики часто махають червоними прапорами, заради жовтого кольору монет, що беруть iз кишень виборцiв, не червонiючи!
  Червонi промови солодкозвучних полiтикiв проливають гiркi сльози матерiв, чиї сини зникли у кривавiй сiчi!
  Хто обiцяє золотi гори не вартий i ламаного мiдного гроша!
  Полiтик петляє як заєць, юлить як лисиця, але при нагодi перегризе виборцю горло як вовк!
  Полiтик любить рахувати грошi в чужiй кишенi, але розщедрюється як правило лише на хабарi!
  Полiтик хитрує з виборцем, як лисиця з колобком, тiльки з'їдає пiд оплески!
  Полiтик знiмає з виборця стружку золотим рiзаком срiблястих промов, солодкозвучних катiв!
  Дуб довго горить у вогнi, але швидко ламається вiд полум'яної мови полiтика!
  Деколи найбiльша проблема країни, малий розум правителя!
  Нiчтожество на тронi, величезна проблема для держави!
  Полiтик часто паперовий тигр, i iкласта лисиця, вiн народжений для пiдлих iгор, i на хитрощi годиться!
  Полiтик не завжди повний гаманець, якого всi люблять, але завжди кишеньковий гаманець, який сумлiння губить!
  Людина любить зелень у кишенi та мрiї на диванi, тiльки грошики у туманi, якщо ти живеш у нiрванi!
  Полiтик охоче буває, але охоче оре, хоча приорати виборця прагнути з усiх пристрастю бадьорої корови!
  Полiтик що грає на ненавистi до блакитних, не почервонiє, коли затягне виборця в дупу!
  Полiтики пiд червоними прапорами не червонiють вiд сорому, проливаючи червону кров!
  У свiтi ти чи сiрий вовк чи бiла вiвця, чи сита лисиця чи з'їдений заєць, а в полiтицi недарма, тиран наводить демократiї глянець!
  У полiтика вовчi звички, лисий характер, але в глибинi душi вiн все одно шоколадний заєць, тiльки зовсiм неїстiвний для виборцiв!
  Чим iз великим запалом полiтик обiцяє, тим швидше виборець захитне вiд очiкування!
  Полiтик схожий на повiю, багато працює мовою, але може задовольнити лише iнтелектуального iмпотента!
  Чим вiдрiзняється полiтик вiд повiї? У повiї клiєнт завжди має рацiю, у полiтика виборець вiчно потрапляє в халепу!
  Полiтик криком пiвень, амбiцiями орел, хваткою шулiки, жадiбнiстю ворона, але все одно безкрилий!
  Полiтик часто розумом як чобiт, але взує виборця шалено!
  Взути полiтик може будь-кого, але пiсля цього виборець босяк у життi!
  Полiтик запускає руку у ваш гаманець, коли посилено хреститися, i ставить пiднiжку, стаючи навколiшки!
  Чому вiруючих називають вiвцями, їх стрижуть пройдисвiти, у яких немає нiчого святого!
  Якщо буде ти вiвцею, будеш повiк ходити босий, якщо ти будеш козлом, то залишишся ослом! Якщо розумом ти людина - то щасливою будеш вiк!
  Справжня лисиця в полiтицi здатна не тiльки вiвцю скоблити, а й з лева спустити три шкури!
  Чоловiк зобов'язаний пропустити жiнку, але там, де вона не потрапляє в ситуацiю, де вимагає не жiноче терпiння i чоловiчу мужнiсть!
  Самий непотоплюваний той, хто в ратнiй справi не незграбно вправний, i мiркуванням не полiно!
  А потiм раптом вiдпустило i стало дуже легко. I Павло Iванович вiдчув бадьорiсть та потiк енергiї у кожнiй клiтцi.
  Ворожка захоплено вiдповiла:
  - Здiйснилося! Ти тепер хлопчику Конане!
  Павло вiдчув, як з нього спадають дроти та датчики, i вiн стає вiльним. А зверху спускається велике дзеркало.
  Ворожка захоплено вимовила:
  - Подивися на себе!
  Павло глянув. Його зiр став гострим i швидким. У дзеркалi виник хлопчик. М'язистий, у коротеньких штанцях. Волосся чорне, що вiддає синiй. Обличчя приємне i красиве, засмагле, цiлком європейське. Сама хлопчина дуже жила, шия сильна, а очi чорнi. Зуби, коли посмiхається не великi погоди. На вигляд рокiв i є одинадцять, але м'язи такi рельєфнi, немов у Брюс Лi. Як i у мультяшки нiжки босi, зате дуже чiпкi i спритнi.
  Дуже спортивний та сильний та тренований хлопчик.
  Павло Iванович зробив бiцепси, вони в нього здулися трикутниками. Вiн виявився цiлком задоволений:
  - Та непогана фiгурка! I що я буду таким назавжди?
  Ворожка впевнено вимовила:
  - Ти мультяшка! А мультяшки не старiють! Може порадiти, що бiльше нiколи не станеш старим!
  Павло Iванович пiдстрибнув, i грюкнув над головою в долонi, i пробурчав:
  - Ось чудово! Як я собi добре вiдчуваю!
  Ворожка посмiхнулася i помiтила:
  - Але ж тепер ти мiй раб! Потрiбно вiдпрацювати безсмертя! Ти зрозумiв!
  Павло Iванович захопленого промовив:
  - Пiонер завжди готовий!
  Ворожка стукнула кулаком по столу i повiдомила:
  - Перше завдання тобi буде легким. Вийди надвiр i там знайди пацана Гришку Мiмозу. Набий йому морду, до синцiв. З твоєю силою це неважко. I забери у нього шкiльний портфель та айфон. Потiм принесеш менi!
  Павло розгублено розвiв руками:
  - А навiщо вам айфон школяра?
  Ворожка гаркнула:
  - Ти мiй раб! Не питай, а виконуй! Нi до чого тобi знати та обговорювати накази! Або ти помреш, а душа назавжди потрапить у пекло!
  Павло-Конан несмiливо запитав:
  - А де знайти Гришку Мiмозу?
  Ворожка жбурнула хлопчику-термiнатору зернятко:
  - Давай i по ньому орiєнтуйся! Де свiтитись, там i противник!
  Павло-Конан, уже не ставлячи питання, миготивши голими, круглими хлоп'ячими п'ятами вискочив з офiсу. Вiн вiдчував у собi енергiю та спрагу рухатися.
  Тiло справдi було дуже сильним i швидким. Павло Конан не чув пiд собою нiг. Вiн розганявся, сходами iгноруючи лiфти. I йому було так легко, i полiт такий стрiмкий та захоплюючий.
  Пiсля чого пацан-термiнатор вискочив надвiр. Погода стояла прохолодна, щойно пройшов дощ. Хлопчик-мультяшка шльопав калюжами. Пiднiмав бризки. I йому було гаразд. I швидкiсть пробiжки, немов у породистого, скакового коня. В усякому разi, швидше, нiж у людей. Не наздогнати так просто.
  Ось пацан, iгноруючи свiтлофори, промчав мiж машинами. Його швидкiсть була великою, а реакцiя чудовою. Конан i справдi дуже чудова мультяшка. Швидка, з чудовою реакцiєю, сильна та витривала. Бракує йому навчання прийомами єдиноборств та магiї. Тодi б ще крутiше був би нiж Наруто. Але нiчого, попереду в нього вся вiчнiсть. I енергiя нiколи не вичерпається.
  Хлопчик-мультяшка перескочив через машину. Все ж таки вiн бiг занадто швидко, i перехожi гладилися на босонiжного хлопчика. I навiть присвистували полiцейськi. Але добре, не звертаючи уваги, Конан-Павло дiстався до двору.
  Там був Грицько Мiмоза. Пацан рокiв тринадцяти, з дуже зухвалим виглядом. I дивився звiром. Побачивши Павла-Конана, розреготався, показуючи пальцям:
  - Дивiться жебрак! На взуття грошей немає!
  Конан-Павло кинувся на кривдника, вдарив його ногою в живiт, потiм рушив кулаком по потилицi. Той i впав як пiдкошений. У Конан-Павла не сила. Пiсля чого хлопчик-мультяшка згадав, що слiд залишити i синцi на обличчi. Повернув i врiзав кiлька разiв кулаком по мордi.
  Далi забрав портфель, вивернув кишенi у пошуках айфону. Вилетiла купа монет, пара папiрцiв. Їх Конан-Павло прибрав iз задоволенням. Але де ж Айфон - куди подiвся! Юний воїн навiть розiрвав на жертвi одяг, оголивши до пояса. Але теж нарештi знайшов.
  Взяв його собi... I помчав назад. Справу зроблено! I головне так легко та просто! Немов жуйку зжувати! Так добре все вийшло!
  I хлопчик знову мчав, i насвистував собi пiсеньку:
  - Перервалась нитка, нам загрожує зла смерть! I щоб жити - герой зобов'язаний померти!
  I знову перескок через машини. Прокручування сальто, рiзноманiтнi розвороти.
  Конан-Павло влетiв до офiсу. Його нiхто не зупиняв. Потiм забiг нагору до ворожки.
  Та зустрiла його не дуже привiтно:
  - Ну ти й даєш! Навiщо ти вбив Грицю?
  Конан-Павло розгублено розвiв руками:
  - Я не вбивав його?
  Ворожка хихикнула i вишкiрилася:
  - Хлопчик Конан, може пiдняти над головою валун бiльше за тонну вагою. Уявляєш який у нього сильний удар. А рушив пiдлiтка по потилицi! Ти що iдiот?
  Конан-Павло розгублено розвiв руками:
  - Ну, я не думав. Потилиця сама потрапила пiд мiй кулак!
  Ворожка гаркнула:
  - Коротше кажучи, примусь дурня Богу молитися, вiн лоба поб'є! Добре ще що цей хлопчик менi особисто був i не потрiбний. А айфон та портфель пригодяться. Але ти... Ти розумiєш, що тепер убивця!
  Конан-Павло важко зiтхнув i вiдповiв:
  - Ну, я не хотiв! Наступного разу обережнiше!
  Ворожка рикнула, i стукнула пiдбором по пiдлозi:
  - Наступного разу не буде. Тебе запам'ятала, хлопчисько, який у холод носиться напiвголий i шльопає по осiннiх калюжах. I, напевно, вбивцю шукатиме полiцiя. Так що в Москвi принаймнi ти не схожий!
  Павло-Конан легковажно брязнув:
  - А якщо волосся пофарбувати у бiлий колiр? Я так стану ще симпатичнiше!
  Ворожка хруснула пальцями i заперечливо хитнула головою:
  - Нi! Поки що ти по Москвi бiгати не будеш! Я тебе у казковий свiт вiдправлю! Там здобудеш для мене сiм артефактiв. А потiм - буде видно! Але дивися, обережнiше з силою!
  . РОЗДIЛ Љ 2
  А поки що може бути... - Ворожка пiдморгнула i вiдповiла з жахливою усмiшкою. - Займешся зi мною коханням. Завжди мрiяла спробувати чоловiчу досконалiсть японської мультяшки. Адже у хентаї немає рiвних майстерностi муплiкацiйних японських героїв.
  Ворожка виглядала молодо та бездоганною фiгурою. Її можна назвати навiть гарною. I зрозумiло Павло-Конан не заперечував. З такою жiнкою переспати задарма - це подарунок долi. Вона могла б плату за секс iз собою вимагати.
  I ось ворожка лягла на спину i розсунула ноги. Її рука взяла мультяшке член, який швидко набух i вирiс у двадцять п'ять сантиметрiв.
  Павло-Конан прошипiв:
  - Чудово!
  Хлопчик увiйшов у жiнку i став рухати в її лонi своїм не по роках великою чоловiчою досконалiстю. Хтива свердловина моментально зволожилася, i жiнка почала стогнати i пiдмахувати. Їй теж було приємно з японською мультяшкою, у стилi хентай.
  Це коли зовнi це дуже м'язова дитина, але чоловiча досконалiсть як у мультяшке в порно, тобто велика навiть для дорослої людини.
  I зрозумiло лiтнiй, нехай i чудово зберiгся ворожка з таким дуже приємно. Плюс ще чоловiковi, то рокiв аж сiмдесят. I вiн, зрозумiло, має досвiд зовсiм не дитячий.
  Щоправда, як i бiльшiсть чоловiкiв, про жiнку та її задоволення думки в останню чергу.
  Але ворожка темпераментна i їй грубо навiть бiльше подобатися.
  I вона солодко стогне.
  Хлопчик теж став стогнати, i викинув бiлу кашку. Так це дiйсно просто супер.
  Ворожка стала знову м'яти, i навiть нахилившись кiлька разiв лизнула пульсуючий, нефритовий стрижень язиком. I вiн пiднявся, знову, i набух.
  Пiсля Павло Конан знову увiйшов у жiнку. Та затремтiла вiд оргазму.
  Це було весело та круто.
  Потiм вiн знову скiнчив... I знову ворожка злизувала язиком, цю солодку, таку приємну на смак манну.
  Вони займалися коханням, кiлька годин поки що не знесилили. Перша здалася ворожка та заявила:
  - Все досить! Ти ж справжнiй буйвол за силою!
  Павло-Конан кивнув:
  - Зрозумiло, я за силою буйвол! Ну, а взагалi погодься здорово?
  Ворожка погодилася:
  - Так, вiрно! Але це менi подобається, ось так грубо, i швидко. А ось багато iнших жiнок люблять бiльше ласки, i нiжнiше, i не так швидко!
  Хлопчик-мультяшка кивнув:
  - Це вiрно! Але ж я став тiлом, як дитина. I моє мислення та темперамент змiнився до рiвня пiдлiтка!
  Ворожка помiтила:
  - Дуже сильна i швидка дитина, а не просто пацан. Карате ти займався ранiше?
  Павло-Конан чесно сказав:
  - Нi! На жаль немає! Та й пiд час моєї молодостi карате було заборонено!
  Ворожка зi смiшком заявила:
  - Я це знаю! Але нiчого в юному тiлi швидко навчишся. Взагалi Конан трохи вмiє битися ногами, у нього вiд природи непогана розтяжка, але навчи його технiки - цiни б такому бiйцю не було!
  Хлопчик-мультяшка запитав:
  - Ти мене навчатимеш?
  Ворожка похитала головою:
  -Нi! Це не моя справа хлопчикiв карате навчати. У тебе буде спецiальний наставник, а може, i наставниця. Ну, а поки що... Поки поспи небагато.
  Я вiдправлю тебе в iнший свiт, i тобi треба набратися сил.
  Павло-Конан впевнено заявив:
  - Я зовсiм не втомився!
  Квiтка заперечила:
  - Не сперечайся! Там тобi багато доведеться боротися. Крiм того, й у цьому свiтi в тебе теж будуть завдання. Так набирайся сил жеребець-малолiтка. До речi, не комплексуєш, що став хлопчиком?
  Павло-Конан впевнено вiдповiв:
  - Нi! Нi грама комплексiв!
  Ворожка помiтила:
  - У тому свiтi куди ти потрапиш, тобi, можливо, доведеться прислуговувати лицарям. I до тебе будуть ставитися як до хлопчика, чи точнiше дитинi щодо поваги. Хоча, щадити нехай ти i дитя на вигляд не будуть!
  Павло-Конан зiтхнув i вiдповiв:
  - Що ж я готовий до цього! Тим бiльше, що безсмертя вимагає жертв!
  Квiтка вiдзначила:
  - Лягай на диван. Ти юний i здоровий, тому заснеш без зусиль. А далi буде видно. I сни у тебе гарнi знятися! I це не просто сни, частково в них вiдображена альтернативна реальнiсть.
  Павло-Конан заспiвав:
  - Я не жалюгiдна комашка,
  Нiби нiндзя-черепашка!
  Пiсля чого рiшуче попрямував до дивана. Улiгся на нього i заплющив очi.
  I ось хлопця майже одразу ж накрила хвиля сну.
  I йому снилося нiби вiн потрапив за часiв iмператора Нерона. Вирує оргiя, i безлiч гетер. Заодно йде знатний бенкет.
  Сам iмператор богатирської статури з товстою шиєю, грає на лютнi.
  Нерон у свiтi уособлюється з чимось злим i розпусним. Особливо пiсля неодноразово екранiзованого роману: "Камо Грядешi ".
  Але чи справдi Нерон пiдпалив чи Рим, i чи вбивав християн точно не вiдомо.
  Але вiн любив гладiаторськi бої, i це точно. Ось зараз вийшли битися прямо пiд час бенкету два хлопчики рокiв чотирнадцяти. Вони були напiвголi та засмаглi. У руках тримали мечi. I обережно ступаючи босими ногами, наближалися один до одного. Почеснi особи i патрицiї, зааплодували.
  Хлопчики почали рубатися. Посипалися з мечiв iскри. Хлопчики тупотiли, один настав голою п'ятою на вилку i скривився.
  Пацани стали рубатися, i майже одразу отримали царапан. Це жорстокий бiй.
  Iмператор жадiбним поглядом дивився на хлопчакiв. Конан-Павло виявився разом з iншими пацанами, якi чекали своєї черги. Хлопчики майже голi, але м'язовi сидiли на лавцi. В одних були тризубцi, в iнших мечi чи шаблi. Були хлопчики i з сокирами.
  З iншого боку сидiли дiвчата. Вони теж були майже голi, в одних трусиках. Теж мали розважати Нерона та його свиту.
  Зрозумiло, приємно дивитися на як б'ються хлопчики чи дiвчата.
  Конан-Павло запитав у хлопчикiв:
  - Ми що ось так вбиватимемо один одного?
  Старший з хлопчикiв рокiв приблизно п'ятнадцяти i дуже мускулистий вiдповiв:
  - Та в цьому наша доля! Тi, що йдуть на смерть вiтаю iмператора.
  У цей момент один iз хлопчикiв-гладiаторiв упав. I вiдключився, не рухаючись. Раб-мавр пiднiс до босих нiг хлопчика смолоскип. Полум'я хижо лизнула голу п'яту пiдлiтка. Той скрикнув i спробував схопитися. I знову впав, отримавши смертельний удар у шию. Пiсля чого остаточно затих. Хоча його знову намагалися палити вогнем босi нiжки. Але хлопчик не мiг поворухнутися. Вiн затих остаточно.
  Нерон ревнув:
  - Переможець дарую життя до наступного бою! А тепер нехай поб'ються дiвчата!
  Ось вийшла першою на помiст чарiвна, висока i мускулиста блондинка. Вона була лише в одних плавках, а груди з червоними сосками оголенi. Нiжки очевидно босi, а в руках меч i щит. Дiвча засмагла, але волосся свiтле - що дуже красиво.
  Вона вклонилася iмператоровi. I подумала, що Нерон, скинувши кiлограм двадцять, був би дуже непоганою зовнiшностi чоловiком.
  Потiм пiд музику вибiгла iнша войовниця. Теж майже гола у плавках синього кольору. Але волосся руде. Озброєна була тризубом та мережею.
  Тож очiкувався дуже цiкавий та жорстокий бiй. Обидвi дiвчата високi та мускулистi, з тонкими талiями та розкiшними стегнами. I в обох красунь мужнi пiдборiддя, i сильнi шиї.
  Войовницi подивилися одна на одну. Дiвчата дивилися одна на одну i свердлили поглядами. Стали укладати ставки.
  Нерон зiтхнувши помiтив:
  - Не люблю, коли гинуть дiвча!
  Петронiй запропонував:
  - Хай б'ються без зброї!
  Iмператор Риму заперечив:
  - Нi! Нехай буде повноцiнна битва! Я ставлю на руду!
  Пролунав сигнал. Обидвi дiвчата мали груди оголенi, засмаглi, з рубiновими сосками.
  I вони зiйшлися. Руда вдарила тризубом по щиту i кинула сiтку. Блондинка вивернулася. Її вiзавi рушила тризубом по ногах i спробувала схопити мережу. Але блондинка потрапила їй по плечу i подряпала руду. Виступила кров, i впала на величезний стiл, де билися дiвчата.
  Петронiй помiтив:
  - Твою улюбленицю поранили!
  Нерон логiчно зазначив:
  - А воно навiть нецiкаве, коли бої йдуть у самi ворота!
  Руда знову спробувала тризубом ударити по босих ногах бiлявки. Їй навiть вдалося зачепити дiвчину в огрубiлу п'яту. Обидвi красунi були досвiдченими гладiаторами. Вони вже мали на тiлах шрами та порiзи.
  Блондинка знову спробувала атакувати. Руда вiдповiв. I застосувала тризуб. I знову їм замахала. Вони зiткнулися мечами.
  Руда все-таки дiсталася сiтки i пiдхопила її. Але блондинка встигла вдарити конкурентку по стегну, i вона отримала рану.
  Тепер рухатись рудою стало боляче. I вона, накульгуючи, вiдбiгала.
  Блондинка кинулася за нею. I влучила мечем по лопатках. Але руда вiдповiла, i тризуб потрапив бiлявцi в живiт. I надрукувалися три уколи.
  I теж полилася кров.
  Нерон з облизнув губи:
  - Не погано!
  Руда спробувала покинути мережу. I майже починала її, але зазнала удару мечем по грудях. I випустила мережу. Її босi нiжки заплуталися. Блондинка вдарила її мечем рукою по головi. Руда вiдключилася i затихла.
  Мавр iз смолоскипом пiднiс вогонь до босих, спокусливих нiжок дiвчини рудої мастi. Знову чується запах паленого м'яса, такий нiжний та приємний. Руда вiд дикого болю прийшла до тями i потяглася до тризубця. Але блондинка знову вдарила її мечем, плашмя по головi. I приголомшена красуня вiдключилася.
  Войовниця з бiлим волоссям пiднесли до її грудей меч i подивилася на iмператора Нерона.
  Головний, хто милує це монарх, такий звичай. Нерон простягнув руку, i трохи повагавшись пiдняв палець вгору.
  Конан-Павло подумав, що iмператор все ж таки не таке чудовисько, може милувати.
  Тим часом Тетрулiан помiтив:
  - Здається, серед хлопчикiв з'явився хтось зайвий!
  Нерон кивнув:
  - Ось вiн нехай i битиметься!
  Конан-Павло змушений був вийти. Вiн був шортиком, якi мало вiдрiзнялися вiд плавок, i дуже мускулистий. Нерон глянув на хлопця i помiтив:
  - Симпатична дитина! Ну, що ж нехай битися одразу з двома! I тi iз мечами, а вiн без зброї!
  Петронiй зазначив:
  - Вони його швидко вб'ють!
  Нерон заперечив:
  - У нього такi м'язи. Це Геракл у десять чи одинадцять рокiв.
  Вийшло два хлопчики рокiв чотирнадцяти. Вони були трохи вищi за Конана-Павла, хоча i не так рельєфнi м'язами. Але все одно хлопчики мускулистi, загартованi, тренованi. Може, вони ще недавно ще йшли на каменоломнях.
  Конан-Павло посмiхнувся їм. Пацани-гладiатори насупилися. Пролунав сигнал i вони, махаючи мечами, кинулися на вiзавi. Хлопчик-мультяшка схопив меч супротивника босими пальчиками нiжок та вирвав його з руку. Iнший мало не влучив Конану по головi. Але хлопець рушив його кулаком по груди i збив з нiг. Удар був настiльки сильний, що на грудях розплився синець.
  Хлопець схопив Конана-Павла руками, але той його жбурнув, мов ляльку.
  Потiм хлопчик-мультяшка рушив п'ятою в пiдборiддя збитого хлопця i зламав щелепу, вiдключивши.
  Кинутий пацан спробував пiднятися, але отримав кулаком по лобi, i вiдключився наче бик пiд палицею м'ясника.
  Обидва хлопцi затихли. Конан-Павло глянув на Нерона.
  Той узяв i простяг руку. Потiм повернув великий палець униз. I ревнув:
  - Убий їх!
  Конан-Павло розгублено глянув на хлопчакiв. Майже голi, сухi тiла, тренованих шибеникiв, який не надто добре годували.
  Нерон жорстко запитав:
  - Ти що не розумiєш латинської мови?
  Конан-Павло кивнув:
  - Я розумiю вашу величнiсть!
  Iмператор наказав:
  - Вiзьми в руки меч, i пробий обом хлопчиками серце!
  Пiдлiтки виглядали зовсiм безпорадними. На спинах i боках пiдсмажених тiл видно слiди батога, якi щедро роздавали наглядачi в каменоломнях.
  Нема їх убити Конан-Павло не мiг. Хлопчики-богатир сердито тупнув босою, засмаглою, мускулистою ногою i сказав:
  - Нi!
  Нерон гаркнув:
  - Що нi*
  Хлопчик чесно вiдповiв:
  -Я не можу вбити їх!
  Iмператор прошипiв:
  - Привести шибеникiв до тями!
  Маври зi смолоскипами пiднесли полум'я до босих пiдошв, що втратили створення хлопчакiв. Тi скрикнули i прийшли до тями. Було видно, що пацанiв-гладiаторiв хитало, i вони зблiдли!
  Нерон наказав:
  - У каменоломнi їх! Нехай трудяться, як i ранiше. А цього зухвалого хлопця чекає особливе випробування! Нехай битиметься з голодним африканським левом!
  Свита висловила бурхливе схвалення.
  А iмператор Нерон вважав за потрiбне додати:
  - Зрозумiло зухвалий хлопчик боротиметься без жодної зброї.
  Придворнi захихотiли. Одна з весталок дотепно помiтила:
  - Вiддай його нам володар. Ми його заїздимо до смертi!
  Нерон, похабно посмiхнувшись, помiтив:
  - У нього досконалiсть можливо недостатньо велика, щоб задовольнити таких тигриць, як ви!
  Весталка помiтила:
  - А у хлопчика ще й язик є! I це навiть краще, нiж перевага.
  I публiка гидко зареготала.
  Iмператор наказав:
  - Ну давайте виводьте на нього лева - найлютiшого.
  Поля бою була обгороджена вiд гостей дуже високою з товстими лозинами.
  Огорожею, тож можна було не побоюватися величезного лева.
  Павло-Конан вiдчув у собi певну боязкiсть. Вiн розумiв, що це
  не зовсiм сон. А швидше за все перемiщення до чергової мiсiї.
  Вiдьма могутня чарiвниця i вiдправила його з якоюсь метою в минуле.
  Може бути навiть не його миру. Так що лев може порвати сильне, але при цьому дитяче тiло мультяшки по-справжньому.
  Ось уже його виводять. Звiр i справдi величезний навiть для лева. Добрих пiвтонни вагою. Грива густа, жовта, хвiст довгий з пензликом. Так це серйозний супротивник.
  Павло Конан виглядає як звичайний хлопчик середнього для одинадцяти рокiв зростання. Тобто, навiть для античностi вiн невеликий. Правда у нього м'язи, дуже рельєфнi, i пiд тонкою, засмаглою шкiрою перекочуються немов дрiт.
  Але все одно дитина в шортах з голими п'ятами проти монстра.
  Свiт Нерона почала укладати ставки. А голодного лева притримували на спецiальному ланцюзi. Майже всi ставки були на лева. Але головна коханка Нерона Помпея, красива та розпусна жiнка якої вже рокiв тридцять, незважаючи на шорти, змогла помiтити, що Конан не зовсiм дитина. I рiшуче зробила ставку на хлопця. Заодно вирiшила, що якщо хлопчик виживе, обов'язково затягнути його в лiжко.
  Ось ставки вже укладено. I взяли лева i спустили з ланцюга. Вiн кинувся з диким ревом, на мускулисту, красиву i сильну дитину.
  Павло-Конан, вiдчувши страх, кинувся з усiх нiг бiгти. Її голi, круглi п'яти замиготiли.
  Лев не зумiв наздогнати хлопця, i той видерся решiткою назовнi.
  Легiонери виставили списи i завадили хлопчику зiскочити у ґрати.
  Iмператор Нерон буркнув:
  - А ти жвавий! Ну, давай убий лева. Якщо ти його переможеш я тебе пробачу i навiть вiзьму до своєї почету!
  Павлик-Конан хихикнув i вiдповiв:
  - Добре, я спущу з лева шкуру!
  Хлопчик-мультяшка вiдчув у собi злiсть i впевненiсть у силах. Павлик-Конан зiскочив з огорожi. I вдарив босою ногою пiд бiк. Лева добряче струснуло, i вiн завив. Кинувся, ричачи на зухвалу дитину. Павлик-Конан кинувся навтьоки. Його мускулистi ноги такi швидкi, що можна справдi випередити громилу-лева.
  Хлопчик бiжить i його п'ята миготять. А лев за ним по колу. Але Павлик-Конан зупинився. I вiзьме, i врiже по боцi лева ногою, що злегка захекався. Той отримав жорсткий струс i видно трiснуло ребро. Вiн стрибнув на хлопця, але той змiстився i знову як довбає по ребрах. Цього разу реально трiснуло у звiра. I з-за рота поперли рожевi мiхури.
  Павлик-Конан завдав удару босою ногою в стрибку. I прямо по носi лева. Той як вiд болю загарчить. I розбила гола, тверда п'ята дитини до кровi.
  Лев стрибнув на хлопця. Той упав на спину i перекинув звiра через себе.
  I дуже болiсно впав лев. Навiть бульбашки з пащi пiшли значно активнiше, i потоком.
  Хлопчик-мультяшка заспiвав:
  - Станемо ми хоробрим i вiдважнiшим за лева,
  Встоїмо хоч раз, у найжахливiшу годину...
  Всi напасти нам буде трiнь -трава!
  I хлопчик знову перекинув лева ногами, що стрибнув на нього. Вiн частково пам'ятав прийоми Конана. Така ось чудова дитина, яка через опромiнення стала мутантом-богатирем. I його сила просто неймовiрна, i це у тiлi дитини, нехай навiть i з литими м'язами.
  Лев уже пускав кров не лише з пащi, а й зламаних ребер. Конан-Павлик почав бити його знову з бокiв. I кiстки ламалися, хрумтiли. Лев уже сповiльнив рухи, i навiть став задкувати.
  Хлопчик-мультяшка знову вдарив його по ребрах. А потiм схопив руками за гриву i жбурнув через себе. Лев знову впав. Павлик-Конан хотiв його задушити, але надто товста у хижака шия, не обхопити дитячими, хай i надзвичайно сильними руками.
  Тож пацан-термiнатор продовжив побиття звiра ногами. У того ставало дедалi бiльше пошкоджень. Нарештi вiд больового шоку та втрати кровi звiр затих.
  Iмператор Нерон пiдвiвся i iз захопленням промовив:
  - Оце дитина! Ти випадково чи не син бог Геркулеса, чи Аполлона?
  Конан-Павлик пiдняв лева з плитки, i пiдняв над головою i бiгцем пiднiс його до ґрат, прямо перед троном Нерона i вигукнув:
  - Мiй видобуток - твiй видобуток!
  Iмператор був дуже задоволений i аплодував. Потiм посмiхаючись запитав:
  - Як тебе звати юний раб?
  Хлопчик-богатир упевнено вiдповiв:
  - Конан!
  Нерон оголосив:
  - Я дарую цьому юному рабовi свободу i зараховую його на особисту охорону!
  Свита зааплодувала. Помпея шепнула Нерону на вухо:
  - Це мудре рiшення!
  Нерон кивнув хлопчику. Павлик-Конан перемахнув через огорожу, мов мавпочка. I пiдiйшов до Нерона. Iмператор був товстий i могутньої статури. Вiн ще молодий, i його можна назвати гарним.
  Вiдомий своїм потягом до спiву. А також... Любов'ю як до жiнок, так i до прекрасних юнакiв.
  Ось i зараз вiн подивився на хлопця. Конан гарний, i його м'язи наче лита сталь. Нерон провiв долонею по грудях хлопчика-богатиря i помiтив:
  - У тебе лощена шкiра! I краса молодого Аполлона!
  Конан-Павлик кивнув:
  - Та великий ... Я готовий служити тобi!
  Iмператор наказав:
  - Краще вина моєму новому воїну!
  I босоногi рабинi стали лити в золоту чашу, зелене вино. Конан-Павлик усмiхнувся. Цiкаво спробувати вино Стародавнього Риму, вже будучи в новому, юному тiлi. Це навiть надзвичайно круто.
  Конан-Павлик також закусив нiжкою фазану. Вона була смачна i в соусi. Вино теж на смак дуже приємне. Хлопчик-богатир пив i їв неквапливо.
  Iмператор Нерон гладив його по м'язистiй спинi. Це було гидко, але Конан-Павлiк терпiв. Битися з усiєю римською навiть йому це перебiр.
  Ось новий гладiаторський бiй. Цього разу б'ються дiвчата.
  Вийшли красунi в одних лише плавках. Погляд Нерона спалахнув.
  I його рука стала гладити голу служницю рабиню.
  Нерон любив i жiнок, i хлопчикiв-пiдлiткiв. Вiн був розбещений.
  А Павлика-Конана почала гладити по м'язах Помпея. Вона жiнка,
  Дуже гарна, навiть уважалася першою красунею Риму.
  Хоча їй уже тридцять, i її син на зрiст майже як Конан-Павлiк.
  Але вона любить гарненьких хлопчикiв. Тим бiльше, у юного богатиря така шкiра.
  Просто немов у крокодила, i рельєф м'яза кращий за будь-яку статую Аполлона.
  При цьому хлопчисько живе i приємно пахне його юне сильне тiло.
  Помпея гладi його i мацає м'язи. Її це дуже заводить. Хлопчику-богатирю теж приємнi, нiжнi руки гарної жiнки. I вiн навiть став бурчати як кiшка вiд задоволення. А так руками спустилася нижче, помацала пупок. I потiм її руки в шорти. Чоловiча досконалiсть хлопця разом повстала, i стало набухати, на свої двадцять п'ять сантиметрiв у збудженому станi.
  Помпея побачивши величезний горбок, важко дихала i сказала:
  - Ти цiєї ночi мiй!
  Павлiк-Конан простогнав:
  - Ой тiтка! Як добре, я зараз скiнчу.
  Але Помпея забрала руки. Нерон, подивившись на хлопця, засмiявся. Молодий богатир вiдчув досаду. I його чоловiча досконалiсть спала. Тепер вiн просто мускулистий та надзвичайно сильний хлопчик-термiнатор.
  Тим часом одна з дiвчат заплуталася в мережi, i здобула тризубом у бiк. I стала вмирати, стiкаючи кров'ю. Її напарниця теж поранена в плече, i з люттю колола свою супротивницю.
  Та нарештi затихла. I ось мавр iз смолоскипом пiдбiг до дiвчинки. I пiднiс смолоскип до босих нiг. I ось полум'я їдло голу, круглу, рожеву п'яту дiвчинки. Та скрикнула, i спробувала пiдвестися.
  А iнша красуня-гладiатор вперла їй у груди тризуб.
  I подивилася на Нерона.
  Iмператор запитав Конана-Павлiка:
  - Ну, що помилувати її чи нi!
  Добросердечний хлопчик впевнено вiдповiв:
  - Звичайно ж помилуй!
  Iмператор кивнув:
  - Добре! Але ти обслужиш Помпею, а на це дивитимуся!
  Конан-Павлiк зауважив:
  - Вона прекрасна жiнка, але секс справа iнтимна!
  Нерон заперечив:
  - Нi секс - це справа колективна!
  Свiт, де були i чоловiки, i жiнки розсмiялися. Це виглядало дивно. Конан-Павлiк часом античностi досить великий.
  Це вважай пiдлiток, i тому кохання Помпеї виглядало природно.
  Тим бiльше, до хлопчика-раба вiд уже не надто молодої, але все ще прекрасної жiнки.
  Нерон пiдняв палець угору. Дiвчина виплутали з сiтки, i витягли з поля бою. Що ж лайка є лайка.
  Потiм билися чотири на чотири хлопчики. У тих, що в червоних плавках мечi прямi, i круглi щити. А у тих, у кого синi плавки мечi кривi та прямокутнi щити. Ось це хлопцi.
  Хлопчикам на вигляд рокiв чотирнадцять-п'ятнадцять. Вони ще мають чисту шкiру та нiжнi обличчя. Але босi пiдошви мозолистi, вiд гострого камiння рудникiв, де вони ще недавно працювали. I тiла сухi, мiцнi. Їх добре помили перед боєм, i тiла засмаглi, чистi, i босi ступнi схоже змогли вiддерти вiд пилу. М'язистi хлопчики дивляться на трибуну. У деяких починають вiд хвилювання набухати чоловiчi досконалостi. Тим бiльше багато хто з них практичний не бачив у каменоломнях жiнок. I тому вiдчував дуже сильне збудження, особливо бачачи рабинь i голими грудьми, i сосками. А тут ще й Помпея оголила груди.
  Пацани захихикали. Вони стояли один проти одного. Поки що не прагнули битися, тому що укладали ставки на команди. Розпуснi жiнки дивилися на м'язових хлопчикiв-пiдлiткiв iз пожадливiстю. Незабаром гладку шкiру хлопчикiв розсiчуть порiзи мечiв. Поллється кров, а босi пiдошви, що впали, припалить або факел або розпечене залiзо.
  Павлик-Конана допив вино, доїв фазана i дивився на бiй. У кiно бачити гладiаторськi бої доводилося. Проте фiльмiв, де билися хлопчики на рингу майже i немає. Тож подивитися цiкаво.
  Нерону подобаються безволосi тiла хлопчикiв та дiвчат.
  Тож вiн дивиться з великою жадiбнiстю.
  Ось нарештi звучить сигнал. I хлопчаки сходяться у битвi. Звучать удари клинкiв, i сипляться iскри.
  Нерон вимовляє з посмiшкою:
  - Бiй бачу буде добрий!
  Темурлiн зауважив:
  - У вас все добре, о великий!
  Iмператор кивнув:
  - То давайте я заспiваю!
  Сенатор Сенека кивнув:
  - Це було б мудре рiшення про великий!
  I iмператор Нерон став у позу оратора i заспiвав:
  Величезнi, бурхливi хвилi злої кровi,
  Безкрайнiм потоком течуть по землi.
  I люди зiзнатися так стогнуть вiд болю.
  Пожежi палають буквально скрiзь!
  I тут же перервався, i тупнув ногою, гаркнувши:
  - Щось я не в настрої! Давайте битеся.
  Один iз хлопчикiв уже тяжко поранений i впав. З нього текла кров.
  Мавр пiдбiг i в босих нiжках пiдлiтка засунув смолоскип. Пiдошви у хлопчика, хоч i мозолистi, але живi. I вiн як скрикне вiд дикого болю. I кидається кульгаючи в бiй.
  Iмператор кричить:
  - Ату його! Ату!
  Хлопчаки знову стикаються. I знову їхнiх мечiв капає кров. Конан-Павлик згадав книгу "Лицарi сорока островiв". Там теж хлопцi билися. I гинули, i мучилися багато. Так це було життя сповнене страждань. Хоча з iншого боку - пiдлiтки не так цiнують життя i вважають себе безсмертними.
  Ось дорослим було б так куди стрiмкiше.
  Конан-Павлик бачив, як знову падає хлопчик. I йому знову пiдносять смолоскип до босих п'ят. I пiдлiток-гладiатор знову схоплюється, i знову падає роздертий ударами.
  I знову бiй. I знову вбитi пацани. I все бiльш криваве i жорстоке.
  Нарештi на ногах залишився лише один хлопчик у червоних плавках.
  Нерон цього разу невблаганний:
  - Добий iнших!
  Отримавши кiлька подряпин i уколiв, блискучий вiд поту i кровi хлопчик робить невпевненi кроки своїми босими, збитими ногами. I протикає тих, хто втратив можливiсть рухатися своїх юних соратникiв.
  Ще один жорстокий бiй....
  . РОЗДIЛ Љ3.
  Пiсля бенкету Помпея, зрозумiло, вiдвела до своїх покоїв Конана-Павлика. Хлопчик-богатир не мiг, зрозумiло, вiдмовити, та йому навпаки дуже хотiлося сексу. В останнi роки свого минулого життя iнтерес до жiнок у нього повнiстю згас. I тому Павло Iванович Рибаченко дуже радий поверненню юностi.
  Коли тобi лiт пiд вiсiмдесят, то, зрозумiло, ти вже трохи радостi маєш вiд життя. Добре, що є сили ноги волочити. I до ворожки вiн таки сам дiйшов.
  А тут у тебе друге життя та вiчна юнiсть. I як не зайнятися коханням iз першою красунею Риму?
  Хлопчика-богатиря вимили дiвчата-рабинi у ваннi, i намастили мускулисте тiло пахощами.
  Потiм накрили покривалом i наче юну дiвчину-наложницю вiдвели до Помпеї. Та на нього чекала вже зовсiм оголена. Її тiло було ще досить свiжим i привабливим , але вже повненьким. Видно було що жiнка зрiла, а не юна дiвчина.
  Конан-Павлик вiдчув, що йому вона здалася якоюсь старою. Хоча йому самому скiльки рокiв. Але буття визначає свiдомiсть. I юне тiло робить i сприйняття свiту юним.
  Так що хоч ти i в минулому життi старий, але в цьому хлопчик-акселерат. I твоя досконалiсть не за вiком розвинена. Адже ти реально мультяшка японська, i в тебе є здатнiсть як у хентаї творити чудеса в лiжку.
  Помпея зробив знак. Рабинi скинули з хлопчика-богатиря покривала. I ось вiн молодий богатир перед нею. I його досконалiсть вже у бойовому становищi.
  Помпея наказала:
  - Давай йди до мене!
  Конан-Павлик кинувся до неї. I вже з силовою увiйшов у її лоно. Помпея вiдчайдушно вiдштовхнула i просипiла:
  - Почекай! Давай спочатку ласки!
  Хлопчик-богатир зiтхнув. I почав мовою лизати їй червонi соски.
  Помпея взяла руки Конана i поклала на себе i стала плавно рухати. Її тiло збуджувалося вiд дотикiв, сильного, мускулистого та дуже юного тiла.
  Потiм вона повернула Конана-Павлика на спину. I сама осiдлала його досконалiсть. I заслизнула немов на гойдалцi. Пiсля чого хтиво застогнала. Конан-Павлик почував себе на вершинi блаженства. У колишньому життi йому ще не доводилося кохатися з такою класною i прекрасною жiнкою.
  I екстаз все наростав, Помпея стогнала, все голоснiше i голоснiше. I ось вони скiнчили разом. Але розпуснiй жiнцi було мало i вона пустила в хiд язик.
  I збуджена досконалiсть пiднялася. Конан-Павлик тепер довбав сам, i це тривало довше, i Помпея скiнчила кiлька разiв. I потiм юний богатир спорожнився.
  Але Помпея ще хотiла, i знову пустила в хiд свою мову. Конан-Павлик запрацював i його нефритовий стрижень знову пiднявся. Цього разу вiн працював бiльше години, i Помпея остаточно знесилiла вiд каскаду оргазмом.
  Вони скiнчили разом i вже вимотанi заснули.
  Конану-Павлику снилися якiсь стрибки та перегини.
  I вiн прокинувся. Поруч iз ним свiтилася хмара i в нiй виникло зображення вiдьми-чарiвницi.
  Вона з усмiшкою промовила:
  - Ти вже першу частину завдання виконав. У Помпеї вiд тебе буде дитина! Славним та сильним iмператором вiн стане!
  Конан-Павлик кивнув:
  - Це добре! Але звiдки знаєш, що це син?
  Чарiвниця впевнено заявила:
  - Моя сила велика, i що знаю, то знаю! Проте тобi доведеться ще якийсь час побути разом iз Нероном. Не дай йому знищувати християн, i допоможи змiцнитися на тронi придушивши змовникiв. А коли твiй син народиться i отримає статус спадкоємця, i основнi небезпеки для Нерона пройдуть, ти повернешся назад i отримаєш iнше завдання!
  Конан-Павлик пiднiс до голови долоню немов пiонер i вигукнув:
  - Я завжди готовий! Пiонер завжди готовий!
  Чарiвниця з посмiшкою вiдзначила:
  - I на тебе можливо чекають новi випробування та месiї паралельно з цiєю. Так що не буде спокою.
  I її зображення зникло.
  Конан-Павлик знову заснув... I спалося йому вiдносно спокiйно. Щоправда, снилася якась партiя в шахи. Дуже правда довга. Наче фiгури з обох бокiв збиваються, а потiм знову ростуть, як гриби. I це загалом безневинний сон.
  Наступного дня Нерон забрав Конана-Павлика вiд Помпеї i звелiв повчитися фехтуванню на мечах у найкращих майстрiв Риму. Що ж у своєму минулому життi Павло Iванович фехтуванням не займався, то технiка володiння мечем буде корисною. Швидкiсть у Конана-Павлика i сила, проте, незвичайнi, i дозволяли перемагати кращих майстрiв i без технiки.
  Втiм, iз технiкою навiть краще. Борючись iз противниками, хлопчик-богатир кiлька разiв ловив мечi i ламав їх босими пальчиками своїх дитячих, але надзвичайно сильних нiжок. I цим шокував учителiв.
  Проте Конан-Павлiк посилено тренувався. I метал списи як руками, так i ногами.
  Це дуже ефектно. Кидаєш босими пальчиками нiжок спис. Воно летить добрий кiлометр, пробиваючи цiль. Колишнiй носiй - хлопчик-мультяшка, дуже спритно ногами метал списи. А ще можна навчитися нiжками жбурляти i бумеранги, та iншi руйнiвнi предмети. I руками зрозумiло також. Конан трохи вмiв i з лука стрiляти. Нинi треба навички вдосконалити.
  Конан-Павлик все ж таки вивчав технiку бою на мечах. Також його вчили i битися на кулаках та ногами. Зрозумiло, найкращi вчителi. Вони дивувалися, силi, спритностi та швидкостi хлопчика. Також Конан мав дуже мiцну шкiру. Її не так просто пробити, i вiн мiг зiстрибнути з великої висоти без ушкоджень. Та це диво-хлопчик.
  Нерон думав i про вiйну. На сходi було могутнє царство Парфян, що тягнеться до Iндiї. Крiм того, бунтували юдеї. Так що чекали у майбутньому вiйни.
  Iмператор Нерон викликав хлопця до себе. Конан-Павлик як завжди босоногий в одних шортах прибув погляд iмператора.
  Король Риму запропонував:
  - Зараз у нашiй провiнцiї Iудея бунт. Я вiдправив туди свого найкращого полководця Тита. Думаю, ти мiг би приєднатися до походу, i там покрити себе славою здiйснюючи подвиги. А потiм на тебе чекатиме Парфянське царство!
  Конан-Павлик з усмiшкою промовив:
  - Куди поверне спис iмператора, туди i я повернусь!
  Король Риму агресивно зазначив:
  - Я бачу не по роках мудрий хлопчик. Чи не хочеш ти послухати мого спiву?
  Конан-Павлик кивнув:
  - Це було дуже здорово про великий!
  Нерон заспiвав... Голос у нього був сильний i приємний. Щось подiбне до Кобзона. Сам iмператор був високий, широкоплечий, з великими, але вже неабияк запливли жиром м'язами. Проте вiн був сильний, мiг зiгнути срiбну страву або скрутити вилку. Нерон був убитий лише у тридцять один рiк. Можливо його правлiння могло б стати одним iз найтривалiших в iсторiї Риму, i дуже славетним.
  Але Нерон дедалi бiльше розкладався. I вiн мав цiкавi iдеї. Одним iз найодiознiших провин нерона було те, що за його наказом убили рiдну матiр.
  Але це ще не похитнуло влади. Поки що Нерон не пiдпалив Рим, i не було повстання легiонерiв у Галлiї. I масового терору проти оточення не було.
  Нерон, втiм, хотiв з'їздити до Афiн i взяти участь в олiмпiйських iграх. А ось новий його слуга, або навiть раб мiг усi призи забрати медалi. I цього Нерону дуже не хотiлося. Вiн сам хотiв отримати приз. Насамперед за їзду на колiсницi, i встановити собi статую на Олiмпiйськiй долинi.
  Втiм, це ще не все. З'явилися якiсь християни. I серед них громадянин Риму - апостол Павло. Ось iз ним це проповiдник якраз i хотiв зустрiтися.
  Начебто християни поклоняються Iсусу Христу, якого вважають Богом. При цьому це Бог був розiп'ятий, i нiби воскрес. Тiльки потiм про нього щось не чути.
  Найголовнiше християни проти сексу поза шлюбом, мужоложством, обжерливiстю, пияцтвом, жорстокими стратами. А Нерон любив гладiаторськi бої та мучити гарних жiнок та хлопчикiв. Йому приносило задоволення тортури жiнок i катування їх батогом, або кручення соскiв клiщами. Та й гарненьких хлопчикiв мучити приємно.
  А гладiаторськi бої без цього Нерон жити не може. Хоча, багато рабiв - причому найкращих екземплярiв у цих боях гине.
  Ось зараз Нерон вiдпустив хлопця-богатиря з наказом бiгти в Палестину до Тита. Мовляв ти бiгаєш швидше, нiж найпородистiший жеребець пущений у галоп, так що до Палестини, де бунтують євреї, доберешся i своїм ходом.
  Тим бiльше на допомогу юдеям йде величезна Парфянська Армiя. А Парфiя небагатьом населенням i розмiрами поступається всьому Риму. Отже, Титу може бути дуже туго. Та й юдеї численнi та фанатичнi. Їм командує Кобра, та його права рука Варнава . Який, до речi, був вiдпущений замiсть Iсуса Христа.
  Так що лайка чекає неабияка. А хлопчик-богатир великий воїн. Нерон навiть хотiв затягнути його собi в лiжко. Але ж боявся. А раптом це дитина, яка вбила голими руками наймогутнiшого, ранiше непереможного лева Римської iмперiї, задушить i Нерона. Небезпечно мати такого сильного наложника . Хоча хлопчик треба сказати дуже красивих, i її м'язи такi рельєфнi - нiколи такого рiзкого i глибоко малюнка м'язiв Нерон не бачив.
  I обличчя у хлопця дуже гарне. Правда волосся можливе i фарбоване в бiлий колiр, але це навiть краще. Хочеться цьому хлопчик подобається жiнкам.
  А поки що iмператор зайшов до тортур. Там якраз мучитимуть двох: дружину сенатора та його сина. Жiнка ще молода i гарна, а хлопчик ще нiжного вiку, рокiв дванадцяти i можна подивитися на їхнi муки. А може, навiть i самому взяти в них участь.
  Ай-так, Нерон - недарма тебе iсторики вважали чудовиськом.
  З дружини сенатора кати зiрвали сукню, тунiку, сандалi, та труси. Вона виявилася оголеною. Потiм тунiку i шорти разом iз сандалями збрехали i з хлопчика.
  Залишивши хлопчика та дорослу жiнку абсолютно голими, їх пiдвели до мотузок.
  Заломили руки назад, i рiзко пiднялися на дибу. I мотузки натяглися.
  Жiнка заволала вiд болю i сорому, тонко скиглив i хлопчик. Вони витягнулися на мотузках.
  Дружина сенатора була молода, рокiв тридцяти, яка вже почала запливати жирком з пишними формами. Хлопчик досить мускулистий, фiзично розвинений i засмаглий.
  Йому було боляче, але хлопець стиснув зуби i замовк. А ось його мати продовжувала плакати i скиглити.
  Нерон вирiшив, що непогано йому самому розважитися. Iмператор узяв у руки бич, i вийшов iз тiнi.
  Жiнка впiзнала повелителя Риму i заскулила:
  - Про велику пощаду. Ми нi в чому не виннi!
  Нерон посмiхнувся:
  - Твiй чоловiк хотiв мене отруїти!
  Дружина сенатора заволала:
  - Це неправда про найбiльшого з найбiльших!
  Iмператор похмуро заявив:
  - Нi! Я допитуватиму тебе, поки ти не назвеш спiльникiв!
  I вдарив бичем по спинi дружину сенатора. Та заволала на все горло.
  Iмператор вдарив її ще раз, тож луснула шкiра.
  Хлопчик заволав:
  - Не бийте мою маму!
  Нерон химерно посмiхнувся i огрiв батогом i хлопчиськом. Той теж скрикнув.
  Iмператор посмiхнувся. I став лупити батогом по черзi завдаючи ударiв хлопчика та жiнку. Вiн мав важку руку. Шкiра на спинах i боках хлопчика та жiнки лопалася, стiкала кров. Вони кричали вiд дикого болю.
  А iмператор усе заводився i дiяв злiше.
  Поки нарештi спочатку жiнка, а потiм i дитина, спокусана в криваве мiсиво, не затихли.
  Нерон стер з чола пiт i наказав:
  - Привести їх до тями!
  Кати вилили на жертви заздалегiдь приготовленi цебра з колодязя. Тi прийшли до тями i застогнали.
  Нерон же взяв у руки смолоскип. I не довго думаючи, взяв i направив полум'я на босi пiдошви жiнки. Запахло паленим м'ясом. Жiнка закричала на всю горлянку. А iмператор уже полум'я засунув пiд босi нiжки хлопчика. I знову запах смаженого шашлику, i паленого м'яса та крики.
  Нерон почав палити жертви вогнем. Вони кричали i знову вiдключилися. За наказом диктатора їх знову облили крижаною водою. I знову Нерон їх почав смажити.
  I хлопчик iз жiнкою знову кричать покриваючись опiками.
  Нi-таки iмператор Риму велика худоба.
  Намагатися жiнку та дитину, що може бути гiрше.
  Хлопчик-богатир на прощання зайнявся коханням iз дiвчиною-рабинею. Вiн дуже намагався бути нiжним i зробити невiльницi задоволення. Схоже, їй сподобалося, i вона солодко стогнала.
  Прихопивши з собою два мечi, якi були зробленi за особливим замовленням з особливо загартованої сталi i лук сагайдаком повним стрiл, хлопчик-богатир помчав бiгом до їдальнi.
  I там вiн прихопив iз собою смаженого кабана, рушив далi.
  Тепер треба було дiстатися Палестини своїм ходом. I це, певна рiч, пробiжка на велику вiдстань. Правда дуже швидкого хлопця.
  Конан-Павлик готовий до цього.
  Ну, а спочатку можна i випити цiле вiдро вина. I потiм взяти, i рвонути у пiвнiчному напрямку.
  I босi, круглi п'яти хлопчаки замиготiли. I вiн помчав у напрямку Альп. Що добре пробiгтися. Особливо якщо лiто та спека.
  Хлопчик бiг i на ходу трохи поскладав;
  Замiсть безперспективних танкiв: "Лев", "Маус" i Е-100, Гiтлер наказав найкращим конструкторам зосередитися на самохiдцi Е-10, зробивши диво-машину. Вагою всього в десять тонн при двигунi в 400 кiнських сил, але при цьому захищену в лоба вiд усiх радянських гармат, а в борт вiд протитанкових рушниць i гарматою здатному пробивати всi радянськi танки в лоб до кiлометра.
  Здавалося б, це неможливо. Але конструктора зробили машину, висотою всього в 1,2 метри, тiльки з двома членами екiпажу, що розташувалися лежачи. I лобова броня машини - 82-мiлiметри пiд дуже великим нахилом бронi, а бортiв - 52-мiлiметри, плюс ще й ковзанки. I вага була в десять тонн при двигунi 400 кiнських сил. А значить висока швидкiсть та маневренiсть. А гармата в 75-мiлiметрiв 48 ЕЛ довжина ствола, як у Т-4 у модернiзованому варiантi.
  Так з'явилася на момент битви на Курськiй дузi чудова машинка. I Гiтлер, щоб збiльшити кiлькiсть цих самохiдок, навiть вiдклав операцiю "Цитадель". Але, зрозумiло, фюрера Сталiн не чекав i 15 липня почав наступ на фашистiв.
  Нiмцi мали потужну оборону та готовi. Бої показали, що "Пантера" в оборонi зовсiм непоганий танк. I чудово справляється iз завданням. I "Тигр" теж непоганий, у тому числi й у контратаках.
  Але Е-10 будучи i дешевшим i простiше у виробництвi в бойових якостях перевершує i "Пантеру", i "Тигр".
  I нiмцi змогли припинити радянський наступ на свої позицiї.
  У Сицилiї правда союзники досягли успiху. I змогли захопити спочатку острiв, а потiм висадитися в Iталiї.
  Але нiмецькi вiйська роззброїли iталiйцiв, i завдали сильного контрудару по союзниках.
  А на сходi нiмцi самi перейшли в наступ i оточили Курськ. I створили величезний казан для радянських вiйськ. Ось це була пригода.
  Успiх нiмцiв на сходi i взяття Воронежа. Сталiн запропонував у умовах Гiтлеру перемир'я.
  Фюрер дав згоду, але за умови припинення партизанської вiйни.
  Сталiн цього гарантiї не дав. I вiйна тривала з новою силою. Нiмцi розвинули неабиякий наступ на пiвденному напрямку.
  Але партизани продовжували дiяти i особливо героїзм виявляли дiти, зокрема партизанка Лара.
  16 жовтня 1943 року Лариса Михейко вирушила iз завданням до села. Дiвчинка була вже досвiдченою пiдпiльницею та розвiдницею. Йти виявилося нелегко. Грубi черевики на дерев'янiй пiдошвi сильно натерли ноги. Дiвчинка зi зiтханням роззулася i пiшла босонiж. Бруд вiд нiчного морозу, змерз у крижанi грудки, i дзвенiв пiд дитячими ногами. Iти босонiж було холодно, i навiть майже болiсно. Дiвчинка щоб не замерзнути додавала кроку. Її голi пiдошви, що огрубiли за лiто, дряпалися вiд твердої поверхнi. Дiвчинка йшла довго, босi пальчики стали синiти вiд холоду, ступню саднiло, у порожньому животi бурчало вiд холоду. Руде волосся стирчало з-пiд хустки, i майорiло за вiтром.
  Маленька партизанка Лара, щоб було не так паскудно спiвала пiсеньку.
  Ми пiонери дiти комунiзму
  Багаття, намет i дзвiнкий горн!
  Нашестя проклятого фашизму -
  На якого чекає лютий розгром!
  
  Що втратили ми в цих битвах?
  А то в боях iз ворогом придбали?
  Ми були ранiше просто свiтла дiти -
  А нинi воїни рiдної землi!
  
  Але Гiтлер зробив крок до нашої столицi,
  Обрушив бомб без рахунку водоспад!
  Ми Вiтчизна навiть неба красивiша -
  Тепер кривавий настав захiд сонця!
  
  Вiдповiмо на агресiю ми жорстко -
  Хоч самi на зрiст та на жаль малi!
  Але меч у руках у тендiтного пiдлiтка -
  Сильнiше, нiж легiони Сатани!
  
  Нехай танкiв пре лавина за лавиною,
  А ми гвинтiвку подiляємо на трьох!
  Нехай полiцаї пiдло цiлять у спину,
  Але Бог Святий покарає їх люто!
  
  Що ми вирiшили? робити справу свiту -
  А для того, на жаль, довелося стрiляти!
  Спокiй i так уже охолонув.
  Буває й насилля благодатi!
  
  З дiвчиськом ми бiжимо босi разом-
  Хоч випав снiг, як вугiлля палить кучугура!
  Але не мають страху, знайте дiти.
  Фашиста втечуть смiливо кулею в труну!
  
  Ось поклали фрiцiв мерзотних роту,
  А iншi труси пруть у бiгу!
  Ми крушимо як косою в бою пiхоту -
  Нам не завада юнi лiта!
  
  Перемога досягнення, буде в травнi,
  Зараз пурга колючий, твердий снiг!
  Хлопчик бос, сестра його боса,
  У лахмiттi дiти зустрiли розквiт!
  
  Звiдки в нас беруться цi сили?
  Терпiти i бiль, i холод, ту потребу!
  Коли товариш змiряв дно могили,
  Коли подруга стогне - я помру!
  
  Христос благословив нас пiонерiв,
  Сказав, Вiтчизна Богом вам дана!
  Ось така найперша вiра,
  Радянська, священна країна!
  Дiвчинка спiвала дуже зворушливо та повнозвучно. У драному жебраку сукня холоднувата, але коли йдеш швидко це зiгрiває. Лара чимось нагадує Герду, що блукає обмерзлою осiнньою дорогою в пошуках Каю. Але на рахунку партизанки вже є пiдiрваний мiст, кiлька дрiбних диверсiй та безлiч здобутих вiдомостей про перемiщення гiтлерiвцiв.
  Настрiй у Лари - препоганий. I не тiльки тому, що пiшла з дому засвiтло i не поснiдавши. I не тiльки тому, що босi, збитi об кромки льоду дiвочi ступнi горять вогнем i страшенно ниють.
  Найсумнiше це здобутi новини з фронту. Нiмцi вже захопили майже звiстку Кавказ, крiм Баку та Єревана, впав Архангельськ та ряд мiст на пiвночi. До Москви гiтлерiвцям лише пара сотень кiлометрiв. Японiя зi сходу насiдає, проковтнувши цiлком Монголiю та Примор'я i пiдiйшовши до Алма-Ати.
  Немає жодної радостi вiд звiсток iз фронту. I Лара хмуриться вiд цього. Вже третiй рiк вiйни, а змiн на краще не спостерiгається. Невже вони мають програти? I немає жодних шансiв на перелом? Щоправда, поки столиця стоїть, є i надiя!
  Лара щоб себе заспокоїти згадала Жанну Дарк . Англiйцi захопили бiльше половини Францiї та столицю Париж. Тим не менш, французи змогли переламати хiд вiйни, i висунути англiйцiв зi своєї країни. Можливо, те саме станеться i зараз. Головне, щоб не знiтився народ i його дух.
  Босi нiжки Лари проломили скоринку льоду в калюжi, це було лоскiтно для мозолiв, що наросли на пiдошвi. Дiвчинцi стає веселiше i вона вимовляє:
  - А я дикунка... Дика i безстрашна!
  На бiлому iнеї лишилися босi слiди. Мокрим ногам холодно i дiвчинка майже переходить на бiг, здається, що пiд пiдошвою пекучi вугiлля. Якби не була Лара загартована тисячами пройденими мiж сiл верст, у неї б кривалися огрубiлi пiдошви.
  А так боляче i палає, але трохи притуплене, i жорстка пiдошва витримує.
  Загартована постiйними переходами дiвчинка бiгла довго, у неї вiдкрилося друге дихання, вона зiгрiлася, i навiть трохи спiтнiла. Тiльки дуже хворiли збитi пiдошви, i занурiли натрудженi iкри.
  Але й село, треба пiдiйти до жовтої хатки i назвати пароль.
  Дiвчинка стукнула тричi. З'явилася молода, досить приваблива жiнка у селянськiй сукнi. Вона з пiдозрою подивилася на злиденню, з червоними вiд холоду ногами i запитала:
  - Ти з доброю звiсткою, або чорта зграєю!
  Лара машинально вiдповiла:
  - Чортiв не буває, а Бог Один!
  Жiнка повторила вiдгук:
  - Бог Один, а святих багато!
  I простягла дiвчинцi руку.
  - Заходь мила, мабуть промерзла з дороги!
  Лара увiйшла, несучи грубi черевики в руках. Дiстала iз дерев'яної пiдошви шифр. Жiнка взяла його в руки, сховав за рукав, свиснула:
  - Принеси тазик iз теплою водою синку!
  З'явився бiлобрисий хлопчик рокiв десяти. Худенький, у простий селянськiй одяг, босонiж , але веселий.
  Жiнка ласкаво наказала:
  - Вимий ноги гостi!
  Лара знiяковiло замотала головою:
  - Я сама. Чи не панi!
  Жiнка вiдмахнулась:
  - Я чула, про тебе Лара. Ти багато неприємностей завдала фрицям, i тебе навiть уявили до ордена "Великої Вiтчизняної вiйни".
  Дiвчинка тяжко зiтхнула. Хлопчик узяв у руки маленький шматок господарського мила i почав терти жорсткi, подряпанi в саднах i забоях нiжки дiвчинки.
  Жiнка спiвчутливо промовила:
  - Ти боса йшла в такий мороз?
  Лара кивнула, вiдповiвши:
  - Черевики дуже грубi, не за розмiром, натерли п'яти. Та й менi босонiж звичнiше, i нiжкам легше!
  Жiнка з посмiшкою промовила:
  - Так i просто не довго. А взуття дiстати особливо для дiтей важко, пiд окупацiєю народ зубожiв. Але ось Дiт Мiхей вiдмiнний постоли плете, може замовити i тобi за розмiром? Це краще, нiж дерев'янi черевики!
  Лара вiдмахнулася:
  - Ай, не треба... Я нiколи в дитинствi не хворiла, i без взуття схожу. А так у лаптях, я вiдчую себе жебраком сильнiшим, нiж боса.
  Жiнка сама потерла Ларi нiжку, шорстку пiдошву i помiтила:
  - Вона в тебе, як у селянки, жорстка! Але шлях має бути близький. Може, спiваєш на дорогу?
  Лара, яку вже другий день мучив голод, кивнула:
  - Оце можна!
  Обiд виявився скромним. Жiнка була вдова i ростила п'ятьох дiтей. Усi отримали по картоплi у мундирi та чашцi молока. Лара вже була досить високою, i в неї формувалася постать, обiцяючи незабаром перетворитися на квiтучу та гарну дiвчину. Однiєї картоплини, було, зрозумiло, мало для органiзму, що росте. Але попросити ще за такої бiдностi совiстi не вистачало. Дiти худi, але веселi, постiйно усмiхалися та посмiювалися.
  Лара облизала собi пальцi та випила смачне молоко до краплi. Їсти захотiлося навiть бiльше, нiж до обiду. Але вона вже звикла харчуватися надголодь. Нiчого вже картоплина, зжована разом шкiркою, i жирне молоко щось дало для органiзму. А там може, потрапить на хату багатшою i партизану прогодують.
  Жiнка передала Ларi шрифт. Дiвчинка сховала його у дерев'яну пiдошву важкого черевика. Пiсля вiдносно теплої хати на вулицi її обдало холодом. Жiнка пiдбiгла до неї i накинула на плечi хустку. Лара вiдкинула назад:
  - Не треба! Ви такi бiднi! Нехай буде краще дiтям!
  Вдова поцiлувала дiвчинки на прощання i промовила:
  - Ну, з Богом! Бажаю дiйти!
  Лара рушила завмерлою дорогою. Щоб зiгрiтися, перейшла на бiг. З пiвночi вiяв холодний вiтер, небо у хмарах, i день видався морозним. А вона в однiй лише старiй сукнi вище колiн, i босими, червоними ногами. Пiсля теплої води, на крижаному вiтрi ще холоднiше. Неначе клiщi хапають за голi п'яти.
  Лара бiжить, намагаючись тримати подих. Так хоч трохи теплiше. Пiд босими, багряними ногами крижана кiрка. Згадався розповiдь про Зою Космодем'янську. Як їй було болiсно, босий по снiгу. Недарма фашисти застосувала подiбнi тортури.
  А Лари застукотiли зуби, i вона додала кроку. Подумала, що дарма не взяла хустки. У другiй половинi дня жовтневий мороз тiльки посилився. Але ж вона радянська пiонерка i зобов'язана витримати. Аби вистачило сил. Тiло у неї натреноване численними переходами, i зможе все перенести. Нехай навiть кожен крок вибухає болем! Швидкий бiг, зрештою, почав зiгрiвати Лару. Стало теплiше, i вiд червоних, як варенi раки нiжок дiвчинки навiть пiшла пара. Бiль ослаб, i вiдкрилося друге дихання. Що ж вона показала, що може... Як та Герда, що мчала боса в лютий мороз до палацу снiгової королеви. I хоч попереду ще добрих двадцять верст Лара була впевнена - добiжить!
  . РОЗДIЛ Љ4.
  З'явилася нiби ангел iз пiтьми, або демон зi свiтла, чарiвниця. Вона блиснула наче блискавка i заявила, вискалив великi кiнськi зубки:
  - На тебе чекає чергова мiсiя! Ти мiй слуга i повинен битися так, де я тобi накажу!
  Павлик-Конан вклонився i сказав:
  - Вiдповiдь моя ясна - на все згоден!
  Чарiвниця впевнено заявила:
  - Тепер на тебе чекає битва з армiєю Китаю! Але ти боротимешся там не один, i це буде бiй супер!
  I вона махнула чарiвною паличкою. I закрутилася пурга i свiтловi потоки залили пацана-богатиря.
  Хлопчик i дiвчинка, а також чотири дiвчини-вiдьми опинилися у пiвденному Сибiру та вiдображали натиск китайцiв. Це була маловiдома вiйна, коли влада в Китаї мала маньчжури, якi проводили активну експансiю в рiзних регiонах Азiї.
  I ось вони атакували росiян на Тибетському районi. I реальної iсторiї їм вдалося забрати частину територiї. Тим бiльше що Росiя на той час була ослаблена селянкою i козачою вiйною Стеньки Разiна. Та й вiйська перекидати довелося б дуже великi вiдстанi.
  Але безсмертнi хлопчик i дiвчинка i чотири дiвчата-термiнатори прийшли на допомогу росiйському форту.
  Величезна китайська армiя пiшла на штурм, щойно побудованої росiйської фортецi. I сили були явно нерiвними.
  Росiйських лише тисяча, а китайцiв двiстi тисяч. I здавалося, зовсiм немає шансiв встояти.
  Але шiстка воїнiв класу - супер готова битися.
  Конан-Павлик Рибаченко на стiнi. Безсмертний хлопчик, на вигляд рокiв дванадцяти, кидає босими пальцями нiг голки. I вражає китайцiв, що наступають. Вiдразу дюжину.
  Кидає босими пальцями нiжок голки та Маргарита. Дiвчинка винищує супротивникiв i пищить:
  - Моя велика сила!
  I хоробро бореться.
  Наташа теж босими пальцями нiжок як метне сильний бумеранг. Як розкришить супротивникiв, i пропище:
  - В iм'я великої слави!
  Далi вже Зоя рубає мечами китайцiв, i заразом метає босими нiжками голки з отрутою. I спiває собi:
  - На теренах Русi,
  Ми зумiємо всiх урятувати!
  I знову мечi опускаються на супротивникiв. I якщо вже рубають, то без жодної жалостi.
  А от коли Аврора стала трощити, i метати босими пальцями нiжок бумеранги, то це зовсiм знищення. I китайцi битi падають пiд ударами рудої дияволицi.
  А дiвчина реве:
  - Все зламаю i розшматую!
  I обома мечами як вiзьме та рубане!
  А вiд її босої п'яти летить гострий i колючий диск. Це взагалi дiвчина тотальної смертi.
  А ось i Свiтлана у вирiшальному бою. Як давай терзати китайцiв i розрубати їх на дрiбнi шматки мечами.
  Прокрутила дiвчина метелика, i сiмох воїнiв пiднебесної iмперiї зарубано.
  А потiм вiд босих пальцiв нiжок i летять гострi, отруйнi голки. I вражають китайцiв.
  Конан-Павлик Рибаченко б'ється iз жовтими воїнами. Його мечi миготять наче пропелер.
  Хлопчик зi смаком спiває:
  - Я буду найсильнiшим чемпiоном свiту,
  Ми переможемо Америку, Китай!
  I знову хлопчик метає босими пальцями дитячих нiжок гострi iгри. I падають одразу два дюжини вбитих китайцiв.
  Ось така битва. У реальнiй iсторiї царська Росiя допетровських часiв втратила частину своєї територiї. Але тут росiйськi витязi борються i не збираються поступатися.
  Конан-Павлик Рибаченко б'ється i спiває:
  - Але ми витязi повнi росiйського духу,
  Катам нiколи не почути, наш здавлений стогiн!
  I знову хлопчик метає дуже гострi, i з сильною, звареною вiдьмами отрутою, дуже тонкi голки!
  Дiвчинка Маргарита поруч iз ним. I теж її нiжки жбурляють такi вбивчi голки. А руки рубають нападаючих китайцiв. Войовниця трощить супостатiв, i спiває:
  - Я така крута, наче демон усiх країн...
  Дiма, Дiма, Бiлан! Дiма, Дiма Бiлан!
  Король всiх країн!
  Наташа теж рубає китайцiв i спiває:
  - У вечiрнiй зорi, не дамо перемогти Сатанi!
  I вiд її босих нiжок теж летять убивчi голки.
  Далi ворогiв трощить Зоя. I вiд цiєї дiвчини наче виходять флюїди колосальної енергiї.
  I вiд босих нiжок красунi летять бумеранги та гострi голки.
  Войовницi пищить:
  - Я велика босонога мрiя та краса!
  I знову шпурне в супротивникiв щось надзвичайно вбивче.
  А ось коли Аврора проводить млин i зрубує китайцiв, то це взагалi - вищий пiлотаж анiгiляцiї.
  А потiм руда метне босими пальцями нiг пронизливi голки. I падають убитi жовтi воїни.
  А ось коли Свiтлана лупне. I одночасно вiд її голих нiжок летить цiлий пучок голок, якi все пронизують i вбивають.
  А воїнки пищить:
  - Так, так, так - отримай фашист у п'ятак!
  I її босi нiжки знову по китайцях вбивче викинуть.
  Наташа, рубаючи жовтих воїнiв мечами, помiтила:
  - З фашистами було й легше та важче!
  Свiтлана, провiвши млин, помiтила:
  - А з нами дiвчатами завжди легко!
  Аврора, вiдтворила прийом вiял, i буркнула:
  - А зi мною взагалi не скучиш!
  I вiд її босих нiжок летить убивче жало.
  А Зоя як вiзьме i пропищає:
  - Ми не таргани, ми дiвчата - великої слави!
  I знову вiд її босих нiжок щось вилетить, i по ворогу додасться.
  Дiвчата взяли за роботу на совiсть.
  Ця фортеця майже єдиний опорний пункт росiян у цьому районi. Є ще пара мiст, що будуються. Добре, що китайцi не сунулися за Амур. Але Росiя у реальнiй iсторiї шматок своєї територiї втратила. Дуже агресивна династiя у владi у Китаї. Однак дiвчата - це те, що здатне i Люцифера полицi звернути втечу.
  Конан-Павлик Рибаченко рубає китайцiв. I при цьому хлопчик спiває:
  - Найвищий буде клас...
  I ось летить кинутий босою нiжкою хлопчика бумеранг i крик:
  - Усiх посiче дикобраз!
  Маргарита теж кинула у супротивника те, що є вбивством. Розкришила його на частини, i пискнула:
  - Я босонога мрiя i велика краса!
  I її нiжка метне дикi диски.
  Далi у бою Наташка. I теж у ворога метає те, що розколює супротивникiв.
  I робить це дуже спритно.
  А її босi нiжки жбурляють черговi, вбивчi голки.
  Далi у Зоя у бою. I теж мечет у противника, рiзного роду свастики та бумеранги.
  I викошує ворога.
  Пiсля чого як провоє:
  - Слава доброму царевi!
  А ось у бою та Аврора. Теж ворогiв iз Китаю винищує. I якщо вже метне, то кине забiйною силою.
  I при цьому заспiває:
  - Та в iм'я росiйської Землi!
  I також вiд її босих нiжок розлiтаються вбивчi заряди.
  Свiтлана також спуску ворогу не дає. I вiд її босих нiжок летить те, що приносить явну смерть.
  I войовниця спiває:
  - Не поступимось нiколи! Не прийде на Русь лихо!
  I знову китайцiв як зачепить. I вiзьме без церемонiй посiпати.
  Шiстка воїнiв та войовниць б'є мiцно. I рубає ворога, i кидає босими нiжками.
  Конан-Павлик Рибаченко, рубаючи китайцiв, проспiвав:
  - Зоряний боєць, дарма трубить твiй рiг -
  Край твiй далекий у сумнiвнiй славi.
  Полум'я битви тремтить мiж рядками -
  В одностороннiй грi без правил!
  I босий нiжки хлопчика летить черговий бумеранг, який цiлiй дюжинi китайцiв перерiзав горлянки.
  Хлопчика, як бачимо боєць.
  I Маргарита теж у битвi. I так її босi нiжки працюють. Вона винищує ворогiв без жодних сумнiвiв вкрай круто.
  I її мечi наче кати.
  Войовниця пищить:
  - Хай буде слава!
  Наташа теж веде вогонь босими нiжками i метає вбивче. А заразом i мечами активно рубає.
  Одночасно харчує:
  - Мiй антураж - казенний екiпаж!
  Далi у бою Зоя. Теж риса найвищого рiвня анiгiляцiї. Як проведе мечами метелика. А потiм вiзьме i босими нiжками вражаючi елементи метне.
  Пiсля чого провоє:
  - Армiя трiумфує - наступаючи!
  I цiла шеренга скошених китайцiв падає.
  Дiвчина собi спiває:
  - Зоя любить убивати! Ах, ця Зоя!
  А ось i Аврора у стрiмкому наступi. Або точнiше агресивну оборону. I за допомогою босих нiжок вибиває ворогiв.
  А заразом i пищить. А коли пройдуть її шаблi наче лопатi культиватора, то три дюжини китайцiв розiрвуться на шматки!
  А Авроре промовить:
  - Благозвучнi акорди, прапор Росiї дуже гордий!
  I ось її гола п'ята як потрапить китайському генералу в пiдборiддя. Той вiзьме i завалиться.
  Зоя у бою агресивна. Рубить собi ворогiв, i верещать:
  - Усiх сумнiваємо та приб'ємо!
  I вiд босих нiжок такi кинджали летять.
  Свiтлана теж узвозу нiкому не дає. I винищує ворогiв, наче коса траву зрiзає. Китайцi завалюються.
  Дiвчина вищить:
  - Шалена голка! Геть iз двору!
  Павлик-Конан Рибаченко як зрiже ударами мечiв купу жовтих воїнiв. I потiм босими нiжками зiрочку метне i прокриче:
  - Моя армiя всiх сильнiша!
  Хлопчик-термiнатор як видно на самому пiку знищення ворогiв. I дiє iз колосальним азартом.
  I вiд його босих пальцiв нiг ще один подаруночок смертi вiдлiтає. I як завалює китайцiв, що лiзуть на стiну.
  Жовтi воїни фанатики. Їх уже цiлi кургани трупiв навалило. А вони всi лiзуть i лiзуть i лiзуть!
  Але хлопчик та дiвчинка просто втiлення вбивчої сили. I коли вони рубають, то бризки кровi на всi боки летять i дуже далеко.
  Конан-Павлик Рибаченко заспiвав:
  - Героїзму подвиг оспiваний,
  Ми є пiдкорювачами планет!
  Маргарита ця невгамовна дiвчинка заспiвала:
  - Не зупинимося жодної митi.
  Чується чийсь здавлений крик!
  I теж вiд босої нiжки дiвчинки летять руйнiвнi та вбивчi голки. Вражаючi китайцiв, наче снопи пшеницi. Так, дiвчинка Маргарита - реальний термiнатор.
  Наташа, рубаючи китайцiв, заспiвала:
  - I думала дiвка, жовтих круша,
  Що жити добре, i що життя гарне!
  Пiсля чого знову вiд її босих нiжок летять голки.
  Зоя, провела шаблями млин i пискнула:
  - Я ворогiв все замочу, i повiрте, не жартую!
  I нiжки войовницi запустили кiлька зiрочок.
  А красуня заспiвала:
  - Вiйськовий акт - б'ю у п'ятак!
  Аврора, рубаючи без зайвих емоцiй, видала:
  - Великий успiх на нас чекає! Повiрте, крутiше не буває!
  I теж як босими нiжками, що вбиває, запустить.
  Пiсля чого пропишiть:
  - Я кривава кобра!
  Свiтлана китайцям пощади не дає. I винищує, наче це мурахи. I заразом спiває:
  - Смiттю не буде дороги,
  Винось швидше ноги!
  I ось вiд її босих пальцiв нiжок знову летять убивчi подарунки. Така ось найкрутiша баба!
  I теж реве:
  - Буде наша перемога, на священнiй вiйнi!
  Конан-Павлик Рибаченко дiє дедалi активнiше. I рубає з обох рук, i навiть узяв до рота трубку i плюється по китайцях голками. Винищує противникiв i пищить собi:
  - Ось така у нас перемога.
  Повний хiд та захiд!
  I знову хлопчик-термiнатор як рубанет. I водночас кине те, що вбиває без жалостi.
  Маргарита теж у бою. Вiдчайдушна дiвчинка. I якщо вже запустить своєю босою нiжкою бумеранг, це вже не менше дюжини зрубаних китайцiв.
  Пiсля чого дiвчинка заспiває:
  - Ох, великий у мене гелiкоптер,
  Ну, а серце вiд щастя спiває!
  I вiд голої п'яти дiвчинки летить убивча зiрочка. Та це красуня найвищого пiлотажу. I смерть сiє праворуч i лiворуч.
  Наталя теж винищує китайцiв усiма способами.
  I при цьому спiває:
  - Писк, писк, писка...
  Олiвер знайшовся Твiст!
  I вiд її босої нiжки летить смертельний подарунок.
  От i Зоя пiдтяглася... Взяла i плюнула по вороговi з трубочки. Потiм рубала млин мечами. Потiм її босi нiжки взяли i запустили пекельний подарунок смертi.
  I впали китайцi. Неначе їх злизало вогнеметом.
  А тут у бою й Аврора. Теж стрiмке дiвчисько. I руда смерть, i пекельний промiнь. I вiзьме, рубатиме.
  Немає такої нiчого не зупинить.
  Навiть танк "Маус".
  Ось Аврора i цвяхне по китайцях. Що надзвичайно круто i з шаленою символiкою та мечем.
  А мечi бiля рудої гарпiї не зупиняться, анi на мить.
  При цьому Аврора пищить:
  - Моя Батькiвщина - Батькiвщина комунiзму!
  I теж вiд її босої нiжки, як вилiт щось надзвичайно забiйне.
  I знову дiвка у зальотi.
  А ще тут Аврора згадала, як справдi боролася з "Маусом", в однiй iз альтернативних iсторiй. Тодi союзники уклали з Третiм Рейхом перемир'я, i, користуючись вiдсутнiстю бомбардувань, нiмцi запустили у виробництво "Мауси".
  Так цi танки справдi перли як звiрi. I їхнє просування було страшним.
  Але не для дiвчат-термiнаторiв. Вони билися з гiтлерiвцями холоднокровно i швидко одночасно.
  I показали матiр Кузьми! А билися войовницi вiдважно.
  Ось i зараз руда Аврора як рiзає мечами. I викосить ворогiв, наче культиватором.
  Пiсля чого пропишiть:
  - Убиваю поголовно!
  Свiтлана ж теж у битвi не боїться. Китайцiв винищує. I водночас босими нiжками те, що сiє смерть, кидає.
  А заразом вищить:
  - Космiчна бравада -
  Буде велика серенада!
  I пiдморгне ворогам!
  Пiсля чого iз трубочки плюне!
  А далi вже Конан-Павлик Рибаченко якось розiйдеться. I давай по китайцях не лише голки, а й бумеранги ногами кидати.
  Такий ось стрiмкий хлопчик-термiнатор попався.
  А заразом i спiває:
  - Нас не зупинять вороги,
  Якщо слабкий допоможи!
  I не бiжи, не бiжи...
  Якщо не вперед!
  I Конан-Павлик як свисне.
  А Маргарита взяла й босими пальцями нiжок кинула руйнiвне i смертельне вбивство. I заразом заспiвала:
  - Оце буде послання кобри!
  I дiвчинка як пiдморгне та пискне!
  Наталя теж у бою не промах. Взяла i босими пальчиками кинула гостру свастику. Пробила масу китайцiв i пискнула:
  - За мою Батькiвщину!
  А тут ще й Зоя у бою. I теж босими нiжками у ворогiв заряди метає.
  I пищить iз оскалом зубiв:
  - Я така войовниця, реально термiнатор!
  Пiсля чого дiвчина мечами лупне. I провизжить на все горло.
  - Банзай!
  Дiвчина, як видно, боротися, не перестане. I рубатиме без зайвих антимонiй.
  Аврора теж вiзьметься за винищення. Китайцiв трощить собi, без жодного сарказму. I падають жовтi воїни, наче їх розiрвали навпiл.
  А руда дiвчина кричить:
  - Полум'я комунiзму над свiтом!
  I знову вiзьме, i рубає двома мечами. А потiм iз трубки виплюне. I по ворогу всадить.
  Так Аврора - це краса i сама досконалiсть.
  Хоча Свiтлана не гiрша. I теж китайцям влаштувала натуральне побиття та смертовбивство.
  I її босi нiжки кидають у жовтих воїном презенти знищення. Нехай роблять це все на високiй хвилi.
  Свiтлана верещить:
  - Бiй буде кривавий, святий та правий!
  I вiд її босої нiжки знову щось забiйне зiрвалося. I по китайцях як вiзьме та вдарить!
  Ось уже дiвчата реально розiйшлися. I спуску жодної крапельки не дають. Ось це баби - усiм бабам баби!
   Конан-Павлик Рибаченко у хвацькому натиску. Вже багато тисяч вони перебили китайцiв. Ослабнув натиск воїнiв цiєї жовтої iмперiї.
  Конан-Павлiк пропищав:
  - Найвищий захiд перемоги!
  Маргарита взяла i босими пальчиками кинула вбивче, i те, що гострiше за бритву.
  Пiсля чого дiвчинка заспiвала:
  - Ми кидаємо бурям виклик,
  Чому i чому?
  Жити на свiтi без сюрпризiв
  Неможливо нiкому!
  Маргарита виплюнула по китайцях цiлу чергу з трубки i продовжила:
  - Нехай удачi - невдачi,
  I стрибання вгору i вниз!
  Тiльки так, а не iнакше -
  Тiльки так, а не iнакше...
  Хай живе сюрприз!
  Сюрприз! Сюрприз!
  Хай живе сюрприз!
  Сюрприз! Сюрприз!
  Хай живе сюрприз!
  I тiльки вгору - нi мiлiметра вниз!
  Дiвчинка демонструвала бойовий настрiй.
  Наталя теж у самому епiцентрi бою. Немов викидається вулкан. I метає босими пальцями нiжок голки. Вражає супротивникiв. I залишає з них трупи.
  Пiсля чого дiвчина заспiвала з оскалом зубiв:
  - Ми такi термiнатори, як роботи мрiї, i велике краси!
  I ось дiвчисько як рубане з розмаху мечами. I вирубає масу народу.
  Зоя теж у самiй гущавинi бою. Бореться собi i скеля зубки i реве:
  - Не зупинить нас нiхто!
  I вiд її босої ноги китайцями пронiсся диск. Який перерiзав масу ковток. I захлинулася армiя пiднебесної iмперiї.
  А дiвчата дедалi бiльше насiдають.
  Ось Аврора як запустить те, що рiже метал. Срубає масу голiв, що склалися в кургани. I пiдскочить, пiдлетить, i вiзьме, прореве:
  - Моє iм'я - мiй кулак!
  I знову двома шаблями помахає, i китайцям випускає кишки. Але при цьому нi крапельки не знiяковiти.
  А її босi нiжки запускають убивчi бумеранги. Якi голови скошують шеренгами.
  Пiсля чого руда войовниця верещить:
  - Не будемо ми у кабелi!
  Хай буде щастя на Землi!
  I вiзьме ще з трубки своїм ротом червоним плюне. I заваляться воїни пiднебесної iмперiї, наче кулi з мукою.
  Ось i Свiтлана в бою проявила.
  Вона перекинула на супротивникiв окропу. I тi ошпаренi вiзьмуть i дуже дико закричать.
  Свiтлана пискне:
  - Мiй забiй!
  I ще босою нiжкою жбурне пару бумерангiв. Розрубає масу китайцiв.
  I вичавлює масу трупiв.
  Ось так влучники працюють.
  I рубають iмперiю Китаю, без зайвих церемонiй. Нi, вони навiть володiють тактом.
  Вже рахунок убитих китайцiв iде на десятки тисяч. А дiвчата тiльки веселяться i пiдскакують, мов м'ячики.
  Конан-Павлик Рибаченко теж показує найкрутiший з усiх пiлотажiв, що тiльки можна собi уявити.
  I хлопчик рубає двома мечами так що руки i ноги, i голови на всi боки летять.
  Конан-Павлик кричить:
  - Буде, вiрю я наша рiшуча перемога!
  Маргарита босою нiжкою, кинувши руйнiвне, пiдтвердила:
  - Так буде!
  I вся шiстка почала рубати ще активнiше.
  . РОЗДIЛ Љ4.
  Пiсля того, як майже вся китайська двохсоттисячна армiя була знищена - шiстка воїнiв рушила далi вглиб пiднебесної iмперiї. Щоб не дати китайцям знову повернутись до росiйських мiст у Сибiру.
  Ось воїни атакували жовтих воїнiв у найближчому великому мiстi.
  Конан-Павлик Рибаченко, рубаючи жовтих бiйцiв, i розмахуючи обома мечами, прорепетував:
  - Ось i росiйських царiв!
  I вiд його босих нiг полетiли гострi голки. Вразили китайських бiйцiв.
  Маргарита, рубаючи жовтих воїнiв мечами, взяла та заспiвала:
  - Тепер ми робимо iсторiю!
  I вiд її босої нiжки полетiли до жовтих воїнiв голки.
  Далi вже Наталка в бою. Теж метає презенти смертi та верещить:
  - Майбутнє за нами! Слава Великiй Росiї!
  I її боса, точена нiжка таке викине зi страшною силою. I розкриє китайцiв у криваве мiсиво.
  Зоя теж рубає вiдчайдушно. I рознесла навпiл китайського генерала. I перетнула його кiстки.
  Пiсля чого провила:
  - За мою велику перемогу!
  I босими нiжками знову запустить убивчий подарунок. I виб'є багато китайських бiйцiв.
  А от коли Аврора у битвi - це взагалi жах. Вона перетинає китайських солдатiв навпiл, i босими нiжками запускає вбивчi подарунки. I так трощить жовту армiю.
  Нi Аврору i справдi називають вiдьмою червоного кольору. I вона непереможна.
  I вiд її босих пальцiв вiдлiтають смертельнi голки. Попадають у китайцiв i тi завалюються, наче кулi з пiском.
  Аврора реве на всю горлянку:
  - Росiяни мене знають,
  I великою називають!
  I знову красуня як метне голку смертоносну. I супротивник приколоти немов жук.
  Аврора про булькала:
  - Мрiяти можна, помрiяти погано!
  I знову дiвчина як лупе бумерангом.
  Та ця руда - не фунт солi з'їла у ратнiй справi. Якщо вже молотить, то молотить.
  I знову стрiмка та вогняна дiвчина в атацi.
  А тут у бiй рветься Свiтлана. I так усiх рубає i знищує. А її мечi немов блискучi блискавки.
  А вiд босих нiжок летять голки.
  Дiвчина проревела:
  - Велика моя сила -
  Зi мною грати, що дружити з крокодилом!
  Хлопчик Конан-Павлик Рибаченко, як завжди, в атацi. Швидкий вiн мангуст. Рубить i метає зiрочки по ворога.
  I юний воїн кричить:
  - У наступ пiдемо,
  Усiх китайцiв розiб'ємо!
  I ось хлопчик в атацi.
  А дiвчинка Маргарита у великому азартi нищить жовтi вiйська. I її босi пальчики кидають подарунки смертi.
  А дiвчина реве:
  - За мною буде перемога!
  I знову вiд її босої нiжки мчить цiлий дощик голок.
  А голки то забiйнi та отруєнi.
  Маргарита у наступi. Китайцям проти неї дуже важко. А дiвчина саме втiлення страху.
  Хоч i гарна войовниця.
  I ось вiд її босої нiжки знову вiдлiтає шматочок смертi. Що вражає ворогiв.
  Наташа у дикому польотi. Розтинає китайцiв на частини. I її мечi не знають пощади.
  Войовниця реве:
  - Буде наша велика перемога!
  I вiд босих нiжок красунi знову летять навiть смертельнi i небезпечнi голки.
  Вони вражають китайцiв у великiй кiлькостi. Що ж дiвчата дуже крутi.
  I настав не дають нiкому спуску.
  А ось Зоя не знає, нiколи слова нема. Вона проривається до супротивникiв. I її мечi наче кати.
  Зоя на всю горлянку кричить:
  - Не знаю пощади - тiльки смерть!
  I її босi нiжки так метнуть, що китайцям не встояти!
  I навпаки, войовниця прискорюється з кожною хвилиною. Ось це ковзанка у наступi.
  Аврора теж така заводна дiвчина. Чи не вiдступає i не здається. I все їй вдається.
  Ось метнула босими пальцями нiг сталевий вiяло. Зрiзала китайських солдатiв i прошипiла:
  - У червонiй iмперiї, буде багаття, яке зiгрiє всю планету!
  I знову вiд її босої нiжки летить те, що саме вбиває.
  I войовниця знову на великiй висотi становища.
  А ось i Свiтлана у битвi. Чи не вiдступає вiд плану. I рубає собi з диким натиском. I вiд її босих нiжок летить гострий диск. Який лихо пiдрiзає супротивникiв.
  Свiтлана пищить iз дикою люттю:
  - Розiрву вас усiх!
  I дiвчина у стрiмкому наступi. I її босi нiжки такi спритнi.
  Далi у бою рветься Конан-Павло Рибаченко. Ось це вiдчайдушний хлопчик-термiнатор. У ньому задiянi колосальнi сили та натиск дикого пацана.
  I ось дитина як метне босою нiжкою бумеранг. Та й супротивники втратили два десятки голiв вiдразу.
  Ось це справдi - реально забiйна сила.
  Конан-Павло заспiвав:
  - Мiй почерк простий -
  Я не люблю тягнути кота за хвiст!
  I вiд голої п'яти хлопчика полетiло лезо, i як довбане китайцiв. Тi буквально втратили дух i мужнiсть.
  А Конан-Павло з диким шаленством помiтив:
  - Нiколи не говори, слово нi!
  Хлопчик в атацi... Тут йому пригадався Володимир Кличко. Та мiг би цей боксер i повернутися на ринг. А чому б i не спробувати? Якщо ще є здоров'я, то сам Бог велiв тобi битися!
  Хлопчик-термiнатор в атацi. Крушить китайцiв i спiває:
  Юний друг завжди будь юним,
  На спокiй не поспiшай...
  Будь веселим, зухвалим, галасливим -
  Битися треба - так бiйся!
  Людиною з крутiстю -
  Щоб бив усiх пiдряд!
  Вiчний хлопчик я з душею,
  Що народжує результат!
  Вiчний хлопчик я душею,
  I не кроку вiр назад!
  Молодий воїн i вiчна дитина в шаленiй атацi на китайцiв. Вiн покаже себе з найкращого боку.
  Маргарита теж трощить жовтих воїнiв i спiває:
  - Нiколи ми не здамося!
  I зрiзала масу китайцiв, зi смiшком додала:
  - Нi, повiр нiколи!
  I дiвчинка знову кинула гострi, отруйнi голки.
  Вона у стрiмкому та неповторному русi.
  Наташа в бою стрiмка i грiзна, наче валькiрiя. Б'ється вiдважно. I збиває китайцiв.
  Вона часто боролася у небi. Була чудовою льотчицею-асом. Доводилося битися i в пiхотi.
  Але зараз Наташка взялася за китайцiв. I давай молотити з усiєю люттю.
  I вiд її босих нiжок летять бумеранги та голки. Вона руйнує ворога.
  Дiвчина при цьому спiває:
  - Але вiрю сонячний свiтанок,
  Розвiє морок тюремного катiвня!
  Зоя атакує китайцiв. I розбиває iз намертво. I її босi нiжки вибивають ворогiв без жодної зупинки.
  Войовниця у русi. Вона немов кобра що стрибає i скаче собi.
  Дiвчина iз золотим волоссям кричить:
  - Майбутнє за нами,
  Ми як витязi-джедаї!
  I ось вона з розвороту вiзьме та влiпить.
  Далi в атацi Аврора. Нищiвна i бойова дiвчина рудої мастi. Перейшла в наступ, ще бiльш пiднявши темп. Її мечi, мов лопатi млина.
  Вогняна красуня видала:
  - Буде таке щастя всьому свiту!
  I знову дiвчисько переходить у дикий темп. Оце справжня богиня вiйни.
  Свiтлана теж спiває, пiдстрибуючи:
  - сотня за сотнею, полиця за полком,
  Росiйськi витязi рубають мечем!
  I ось її босi пальчики нiжок кинуть те, що не вiдобразити щитом.
  Ось це дiвка. Справжня мегера.
  Наташа щебече з вискалом зубiв:
  - Не тобi мене вчити!
  I метне голою нiжкою смерть.
  Аврора погоджується:
  - Нас вчити взагалi нема чого!
  Войовницi прискорюють рухи. Ось уже майже всi мiста заваленi трупами. Та китайцi нарвались на винищення. Усього шiсть чоловiк, а працюють, на цiлу армiю.
  Конану-Павлу Рибаченку згадалася iсторiя одного попадця з роду ельфiв. Вiн опинився в Третьому Рейху, i змiг переконати, щоб його направили в Люфтваффi.
  Та ельф хоч i невеликий на зрiст, але дуже швидкий, сильний iз чудовою реакцiєю. Взагалi ельфи перевершують людей у фiзичних кондицiях та швидкостi мислення. А вже в лiтаку ельф, та ще й королiвської кровi вiдчуває собi немов сам орел.
  I ось цей воїн змiг збити ось так до дня народження фюрера 20 квiтня 1944 538 лiтакiв противника, а його самого не збивали жодного разу.
  За першi двiстi лiтакiв ельф отримав Лицарський Хрест Залiзного хреста з дубовим листям мечами та дiамантами. За триста вже орден Нiмецького орла iз дiамантами. За чотириста Лицарський хрест Залiзного хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами. А за п'ятсот ювiлейних лiтакiв - Великий Хрест Залiзного хреста. Таким чином, у ельфа зiбралася рекордна кiлькiсть нагород i в цьому планi вiн обставив навiть Германа Герiнга i отримав звання полковника.
  Хоча бився на лiтак як рядовий.
  Так от хоч i з'явився в Люфтваффi такий видатний ас, проте на перебiг вiйни вiн вплинув не дуже. Справдi, якщо взяти перших шiсть асiв Люфтваффе в реальнiй iсторiї, то вони збили загалом понад пiвтори тисячi лiтакiв. Ну, чи багато це допомогло вермахту?
  Хоча можлива кiлькiсть збитих лiтакiв i була завищена пропагандою Геббельса.
  Багато хто з цих цифр сильно сумнiвався.
  Але ельф чесно збив таку кiлькiсть машин, а сам не втратив жодного винищувача.
  Але тодi Конан-Павло Рибаченко з ним зустрiвся i запитав:
  - Навiщо ти причепився до Третього Рейху, який вважається силою зла?
  Ельф логiчно зауважив:
  - Тому що сили добра у свiтi взагалi нема! Думаєш, Сталiн та союзники святi?
  Конан-Павлик з усмiшкою помiтив:
  - Але в СРСР ти, збивши стiльки лiтакiв, вважався б Богом iз великої лiтери! А так тобi слiд бути запльованим i проклятим!
  Ельф чесно помiтив:
  - У жовтнi сорок другого року, коли почав битися за Рейх, ще кiнець вiйни не був очевидним. А що думаєш, у мене немає шансiв бути серед переможцiв?
  Конан-Павлик Рибаченко вiдповiв:
  - Якщо ти перебiжиш до СРСР, думаю, тебе вибачать i приймуть. Героїв та великих воїнiв скрiзь цiнують!
  Ельф променисто посмiхнувся i вiдповiв:
  - За пропозицiю дякую! Але коли друга свiтова вiйна скiнчиться, я повернуся на свою планету з нагородами... I, безумовно, менi буде все одно що Нiмеччина програла. Головне, що я показав себе героєм i увiйшов в iсторiю авiацiї, як найкращий ас усiх часiв i народiв!
  Конан-Павлик Рибаченко помiтив у досадi:
  - Скiльки через тебе добрих хлопцiв загинуло!
  Ельф пискнув, логiчно нагадав:
  - Є i Рудель ... Вiн теж надлюдина!
  Конан-Павлик кивнув:
  - Рудель ... Та це немов герой комiксiв!
  Ельф пробурчав:
  - Я був i є i буду воїном! Тож спробую довести свiй рахунок до тисячi!
  Конан-Павлик Рибаченко засумнiвався:
  - А встигнеш? 9 травня 1945 року Третiй Рейх капiтулює!
  Ельф вкрадливо запитав:
  - Ти можеш розповiсти точнiше, коли i де i коли, якими силами наступатимуть червонi та союзники?
  Конан-Павлик здивовано спитав:
  - А це тобi, навiщо треба?
  Ельф вiдповiв:
  - Я хочу тривiально затягнути вiйну, щоб веселощi тривали довше!
  Конан-Павлик тодi дiстав пiстолет i вiдповiв:
  - Я мiг би тебе застрелити, але я не робитиму цього!
  Ельф здивувався:
  - А чому?
  Конан-Павлик Рибаченко рiшуче заявив:
  - Нехай тобi покарає твоє сумлiння!
  I вони розлучилися...
  Конан-Павлик Рибаченко подумав, що все ж таки вiн даремно не грюкнув цього ельфа. Скiльки ще лiтакiв вiн зб'є. Просто буде жах.
  I хлопчик босими пальцями нiг знову запустив бумеранг смертi.
  Маргарита у бою активно винищує китайцiв. Її босi нiжки так влучно б'ють забiйними презентами, що просто дивуєшся.
  Дiвчина розряду суперменiв.
  А її активнiсть у битвi, немов у звiрка ласки.
  Нi, таке дiвчисько нiхто i нiколи не залякає, навiть якщо китайцiв стане мiльярди два.
  Що робити Маргарите?
  Вона захищає Батькiвщину.
  Конан-Павлик Рибаченко, рубаючи китайцiв, проспiвав:
  - Немає прекраснiшої за Батькiвщину Росiї,
  За неї бiйся i не лякайся...
  У свiтобудовi немає країни красивiшої -
  Всесвiту смолоскип свiтла Русь!
  Хлопчика як пiдстрибне i розженеться, всiх забиваючи ногами.
  Наташка також б'ється i спiває:
  Фатальний рiк, можете менi не вiрити,
  Тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять...
  Досить ходити заводними колами,
  Вiн поверне золотими рогами!
  I дiвчина знову босими нiжками кине забiйний презент.
  Зоя також у бою, завелася i б'ється. Активне дiвчисько. I якщо вже рубає мечами, то все далеко летить.
  А її босi нiжки так активно кидають презенти. I стiльки вибивають ворогiв.
  Так, у китайцiв явно чорнi днi.
  Аврора б'є без жодної жалостi. I її босi нiжки - це щось бiльше, нiж смертоносне. Це взагалi богиня анiгiляцiї.
  I в нiй тисяча чортiв.
  Свiтлана молотить китайцiв з великим азартом, i верещать:
  - Майбутнє, це в тому,
  Щоб нам не бути котом!
  I її голi нiжки знову щось метнуть, i ворогiв пошматують.
  Бойове дiвчисько - вищий пiлотаж у ньому!
  Очистивши мiсто вiд китайцiв, шiстка передихнула. Вiдразу ж завалили кабана, i засмажили його загалом.
  Розрiзали на частини та стали їсти.
  Наталя помiтила:
  - Ось у Вальтера Скотта лицарi багато з'їдали зараз!
  Конан-Павлик Рибаченко хихикнув i нагадав:
  - У Дюма теж! Ось як Портос з'їдав цiлого барана!
  Наташка розсмiялася:
  - Барана? А чому б не кабана?
  Конан-Павлик заспiвав у вiдповiдь:
  Все твоє прокляте рiдне,
  Мiй дядько, що дiстався кабану...
  Коли був живий - попереджав мене -
  Не можна з людожерiв брати дружину!
  Маргарита пiдтвердила:
  - Це дика пiсня! А хочеться чогось душевнiшого!
  Конан-Павлiк зауважив:
  - Душевне? Це добре!
  I хлопчик щось заспiвав...
  Але Аврора його перебила i помiтила:
  - Треба не спiвати, а дiяти.
  I дiвчисько дiстало з-за пояса айфон. Конан-Павлик усмiхнувся, Наташа передала йому свiй i запропонувала:
  - Зiграй iз рудою в танки!
  Аврора погодилася:
  - Люблю цю гру!
  I дiвчина-богатир почала набирати параметри.
  Конан-Павлик Рибаченко взявся за танковий парк.
  Аврора попередила:
  - Один танк на один! Спробуй дуель!
  Хлопчик погодився:
  - Це якраз!
   Конан-Павлiк вибрав найкрутiший радянський танк сорокових рокiв - IС-7. Чудова машина, яка так i не стала серiйною. Все має i броню, i озброєння, i швидкiсть. Справжня нiмба!
  У Аврори Е-75. Машина дещо гiрша. I важча, i менша швидкiсть, запас ходу, трохи слабша i гармата. У IС-7 130 мм проти 128 у Е-75. Броня у нiмця, мабуть, товстiша, але це компенсується великим нахилом у IС-7. I борти у фриця вищi... Все так, але...
  Аврора переводить Е-75 на рiвень М... I машина покращується. I двигун потужнiший i силует куди нижчий, i гармата стала довшою за стовбур. Та тепер i броня погладшала. Нiмецький танк таки важить дев'яносто п'ять тонн, проти шiстдесяти восьми у радянського. I пiсля модернiзацiї має подiбну компонувальну схему i тепер буде сильнiшим.
  А IС-7 i так лишився без розвитку. Так у реальнiй iсторiї його нiхто не прогнозував.
  Ну, що ж Конан-Павлик давай впрягайся.
  Хлопчик, втiм, не губиться. Раз противник модернiзувався, то й пацан щось зробить та використовує пiр'янi снаряди. I буде тодi дуже гарний бiй.
  IС-7 йде на зближення. Але все-таки все ще краще у ходових якостях нiмця.
  Аврора стрiляє зi своєї бiльш довгоствольної гармати. Але потрапити все одно не може.
  А хлопчик-термiнатор зближується i накручує гусеницi. Видно хлопчик цiлком упевнений собi.
  Аврора пiсля чергового пострiлу вивела мораль:
  - Миша здатна загризти слона!
  I битва продовжилася, Конан-Павлiк вогнув снаряд 130-мiлiметрової гармати у стик корпусу та виграв. Незважаючи на всi хитрощi.
  Але загалом у танках сорокових рокiв є рiзнi машини. Дуже грiзна проектна - "Королiвський Лев". Вага сто тонн, гармата 210 мiлiметрiв калiбр, лобова броня мiлiметрiв 300 пiд нахилом, бортiв 200 мiлiметрiв, а двигун 1800 кiнських сил.
  Ось це машина - навiть IС-7 може пробити лише у борт та поблизу. I це реально грандiозно!
  Аврора заспiвала з вискалом зубiв:
  - Ось це орлятко, летить вище сонця!
  I замовкла...
  Пiсля їжi шiстка рушила далi китайськими мiстами. Поки що потрiбно домогтися укладання миру i вiдбити у маньчжурiв бажання нападати.
  Дiвчата та хлопчик атакували китайцiв i багатьох знову перебили мечами та босими пальцями нiг.
  Потiм войовницi влаштували стрiлянини iз захоплених гармат. I багато вбили китайцiв.
  Конан-Павлик Рибаченко зауважив:
  - Може, краще грати вiд оборони? А то якось некрасиво виходить?
  Аврора заперечила:
  - Є поняття превентивна вiйна!
  Конан-Павлiк нагадав:
  - Вiктор Суворов теж намагався довести, що вiйна фашистської Нiмеччини проти СРСР була превентивною!
  Аврора вишкiрилася i ринула:
  - А хiба не так воно i є?
  Конан-Павлик похитав головою:
  - Сумнiвно!
  Маргарита нагадала:
  - Я читала цю книгу. Вона на перший погляд виглядає переконливо. Але якщо копнути глибше...
  Аврора вiдповiдно кивнула:
  - СРСР готував наступальну вiйну, i це факт!
  Маргарита наголосила:
  - СРСР i пiсля вiйни готував наступальну вiйну. Але наступ так i не розпочав!
  Конан-Павлiк логiчно зауважив:
  - Якщо Сталiн i планував наступ, то в пiзнiший перiод, завершивши спочатку укомплектування своїх дивiзiй танками та iншою технiкою. Та й нова авiацiя ще тiльки-но почала надходити в частини, її навiть льотчики не освоїли!
  Аврора також логiчно заперечила:
  - Якщо радянська армiя переозброювалася, то й нiмецька теж не стояла на мiсцi. Поки що СРСР штампував новi лiтаки, i фрицi нарощували випуск нової технiки.
  Зволiкання перевагу Сталiна не збiльшило б. Швидше навпаки, фашисти, маючи потенцiал Європи, могли б наздогнати Росiю в кiлькостi технiки за кращої якостi!
  Конан-Павлик Рибаченко засумнiвався:
  - З чого ти взяла, що у них якiсть була кращою?
  Аврора чесно вiдповiла:
  - Але ж перемагали у сорок першому роцi! Якщо били, поступаючись числом, то перевершували, мабуть, i технiкою як!
  Хлопчик-генiй засумнiвався:
  - Я так не думаю!
  Маргарита помiтила:
  - Сорок перший рiк - це загадка. Чому формально сильнiша Червона армiя програвала бiй за битвою. А потiм став формально, та й фактично слабше - почала перемагати?
  Конан-Павлик Рибаченко вiдповiв:
  - Це велика загадка Другої свiтової вiйни!
  Наташа припустила:
  - Тут було втручання найвищих сил!
  Конан-Павлик кивнув:
  - Щось i справдi було!
  Августина прогарчала:
  - Нашi iдоли вкритi кров'ю, нашi Боги - боги вiйни!
  Зоя погодилася:
  - Покритi кров'ю та боги вiйни!
  Пiсля Конан-Павлiк та Аврора стали грати у стратегiю друга свiтова вiйна. Аврора за Гiтлера, Конан-Павлiк за Сталiна.
  Тут уже вiдбувався обмiн реальними ударами. Аврора використовувала код шахрая та маса танкiв серiї "Е", прорвалася до Москви. Того та Олег застосував код шахрая та IС-7 як довбануть по нiмцях. I зiйшлися коса на камiнь. I безлiч трун. Нехай i вiртуальнi.
  Конан-Павлик Рибаченко грає зi смаком i його вiйська проривають нiмецьку оборону. Створюють казани. Аврора знову пускає код шахрая. Йде дуже дикий обмiн ходами.
  Хлопчик-генiй заспiвав:
  - Десь на Камi - ми не знаємо самi,
  Десь на Камi - матiнки рiчки!
  Не дiстати руками, не дiйти ногами,
  Ну, а якщо треба рушимо кочергами!
  I радянськi танки громять фашистiв. Круче IС-7 нiчого немає. I можна смiливо битися з "Маусами" та "Е"-100. Радянський танк таких монстрiв не боїться.
  Вони важчi, але не означає, що сильнiшi.
  I Конан-Павлiк настає, швидко перемiщається з машинами. I в ньому наче тисяча чортiв.
  Хлопчик-вундеркiнд спiває:
  - Будемо фрицiв громити, чiкi - чiкi - чiкi -та!
  I ось черговий бар'єр узяли радянськi вiйська. Вони наче генiї боїв i бiйок!
  Аврора, втiм, також не проста. I дiє з агресивним тиском. Кидає новi й новi сили пiд колеса Червоної армiї.
  I руда войовниця спiває:
  - Не зупинять мене вороги! Я пiдкорю простiр всесвiту!
  I в бiй iдуть новi, i новi полицi.
  Конан-Павлик Рибаченко з радiстю заспiвав:
  Бувають у сказi фрицi,
  Рухнув уперед ворог полицi.
  Але божевiльних арiйцiв -
  Росiяни зустрiнуть у багнети!
  У шкiру свинячу вп'ються,
  Буде повалений ворог у порох -
  Росiйськi люто б'ються,
  Мiцний солдатський кулак!
  I хлопчик здiйснює черговий обхiдний маневр i бере вiйська Аврори в кiльце.
  Та хлопець спритний, слiв немає.
  Аврора булькнула:
  - Нi, не буду я здаватися, а завжди вмiла битися!
  Конан-Павлик Рибаченко погодився:
  - Здаватися не будемо! Ми вас просто знищимо!
  I ось радянськi вiйська знову настали. I вже код шахрая фрицям не допомагає.
  Тодi Аврора хитро змiнює опцiю. I у вiйну на її боцi вступають Британiя та США. Воїни цiєї армади в битвi помчали. I давай пресувати ворога.
  Але радянськi танки IС-7 iз ще бiльшою легкiстю знищую " Шермани " та "Першинги" США, а також англiйський танк "Черчiлль".
  Самi при цьому не отримуючи пошкоджень.
  Аврора проричала:
  - Ну, ти i чортеня маленьке!
  . РОЗДIЛ Љ5.
  Воїни з ХХ столiття знову зчепилися з китайцями сiмнадцятого.
  Дуже багато солдатiв у пiднебесної iмперiї. Вони течуть собi нескiнченною рiчкою.
  Конан-Павло Рибаченко, рубаючи китайцiв мечами, проревiв:
  - Нiколи не поступимося!
  I вiд босої ноги хлопчик полетiв гострий диск!
  Маргарита, крушивши супротивникiв, буркнула:
  - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
  I вiд босої нiжки дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи китайцiв.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями нiг, вбивча i провила:
  - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
  I її мечi пройшлися в млинi китайцями.
  Зоя, розрубуючи ворогiв, запищала:
  - За новий порядок!
  I вiд її босих нiжок розлетiлися новi голки. I що у око, що у горло китайським солдатам.
  Та видно було, що войовницi заводяться i лютують.
  Аврора рубай жовтих солдатiв, пропищала:
  - Наша залiзна воля!
  I вiд її босої ноги летить новий, вбивчий подарунок. I падають жовтi бiйцi.
  Свiтлана рубає мiрошнику, її мечi як блискавка.
  Китайцi валиться як зрiзанi снопи.
  Дiвчина метає голки своїми босими нiжками i пищить:
  - За Росiю-матiнку перемагатиме!
  Конан-Павло Рибаченко настає проти китайцiв. Хлопчик-термiнатор рубає жовтi вiйська.
  I при цьому пальчики голих нiжок пацана викидають голки з отрутою.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутньої Русi!
  I в русi розкроює всiм голови та морди.
  Маргарита теж трощить супротивникiв.
  Її босi нiжки так i миготять. Китайцi гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
  - За новi рубежi!
  I тут дiвчинка як вiзьме та рубане...
  Маса трупiв китайських солдатiв.
  А ось Наташа у наступi. Рубить собi китайцiв i спiває:
  - Русь велика i промениста,
  Я дiвчина дуже дивна!
  I вiд її босих нiжок летять диски. Якi перепилюють горла китайцям. Та ось це дiвка.
  Зоя у наступi. Рубить жовтих солдатiв з обох рук. Плює з трубочки. I метає босими пальцями нiг убивчi голки.
  I при цьому спiває собi:
  - Ех, палицею ухнем,
  Ех, кохана сама пiде!
  Аврора, рубаючи китайцiв i винищуючи жовтих солдатiв, верещать:
  - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
  На ОМОН вiн кидався з кийком!
  I босими пальчиками нiжок як запустить у супротивника, що уб'є i слона.
  А потiм пропищає:
  - Вовкодави!
  Свiтлана у наступi. Рубить, кромсаючи китайцiв. Босими нiжками на них запускає презенти смертi.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бiйцiв i верещить:
  - Велика прийде перемога!
  I знову дiвчина у дикому русi.
  I її босi нiжки запускають смертельнi голки.
  Конан-Павло Рибаченко пiдстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу китайцiв у стрибку.
  Метнув босими пальцями нiжок голки i про булькав:
  - Славитися моя гарна мужнiсть!
  I знову пацан у битвi.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсає всiх ворогiв поспiль. Її мечi крутiшi за лопатi млина. I босi пальчики нiжок метають подарунки смертi.
  Дiвчина в дикому наступi. Винищує жовтих воїнiв без церемонiй.
  I пiдскакує раз у раз, i перекручується!
  I летять вiд неї презенти анiгiляцiї.
  А китайцi собi падають мертво. I цiлi кургани з трупiв нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я є американський ковбой!
  I знову її босi нiжки кинув голку.
  А потiм ще й дюжину голок!
  Наталя у наступi теж дуже крута.
  I босими нiжками кидає, i з трубочки плюється.
  I кричить на все горло:
  - Я блискуча смерть! Вам залишається лише померти!
  I знову красуня у русi.
  Зоя штурмує завал iз китайських трупiв. I теж вiд її босих нiжок вилiтають бумеранги знищення.
  А жовтi воїни все падають та падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дiвка, вас переможе!
  I вiд голої п'яточки дiвчини летить дюжина голок. Якi прямо в горло китайцям упиваються.
  Тим падають мертво.
  А точнiше й зовсiм мертвi.
  Аврора у наступi. Крушить жовтi вiйська. Її мечi у двох рук мчать. I така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься китайськими вiйськами.
  Дiвчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  I в наступi красуня з вогняним волоссям.
  Аврора в дикому екстазi реве:
  - Боги вiйни все порвуть!
  I войовниця у наступi.
  I її босi нiжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Свiтлана у битвi. I така блискуча i бойова. Її голi нiжки стiльки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть iз волоссям бiлявки.
  Адже якщо розiйдеться, то вже й не зупиниш.
  Свiтлана спiває:
  - Життя не буде медом,
  Та скачiть хороводом!
  Нехай здiйсниться мрiя -
  На раба чоловiка перетворює краса!
  I в русi дiвчини дедалi бiльше лютi.
  Конан-Павло у наступi все пришвидшується. Хлопчик б'є китайцiв.
  Його босi нiжки кидають гострi голки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена iмперiя - всiх розiрве!
  I знову хлопчик у русi.
  Маргарита бурхлива дiвчина у своїй активностi. I молотить ворогiв.
  Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку з вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню китайцiв угору пiдкине.
  Дiвчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  I проведе млин мечами.
  Ось прискорила рухи Наташа. Дiвчина зрубує жовтих воїнiв. I при цьому репетує:
  - Перемога на iмперiю на Росiю чекає.
  I давай винищувати китайцiв посиленими темпами.
  Наташа - це дiвка-термiнатор.
  Не думає зупинятися i сповiльнюватись.
  Зоя у наступi. Її мечi наче нарiзають м'ясний салат. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасiння в силi!
  I теж босi пальчики нiг такi голки кидають.
  I маса людей iз пробитими горлами валяється курганами трупiв.
  Аврора шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню китайцiв. Але все збiльшує темп. I войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
  I знову красуня в атацi.
  I вiд її босих пальчикiв нiжок вилiтає горошинка. I три сотнi китайцiв розiрвав сильний вибух.
  Аврора заспiвала:
  - Ви не посмiєте нашу землю захоплювати!
  Свiтлана теж у наступi. I не дає нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
  I рубає ворогiв та китайцiв винищує. I маса жовтих бiйцiв уже завалилася в канаву та дорогами.
  Шiстка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Конан-Павло Рибаченко знову у бою. I просувається махає обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi китайцi.
  Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл.
  Хлопчику згадується дика стратегiя. Де також разом змiшувалися конi та люди.
  Конан-Павло Рибаченко пищить:
  - Горе вiд розуму!
  А грошей буде темрява!
  I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
  Пацан-генiй проревiв:
  - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
  Дiйсно круте i круте вийшло уявлення. А скiльки вбитих китайцiв. I перебили жовтих бiйцiв величезна кiлькiсть з найбiльших.
  Маргарита теж у бою. Крушить жовтi армiї та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всiх вганяємо у труну!
  I її мечi як рубають по китайцях. Маса жовтих бiйцiв уже завалилася.
  Дiвчинка прогарчала:
  - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
  I вiд голої п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
  I по ворогу довбає.
  I вiзьме, i рознесе частину супротивникiв.
  А Наталя в авторитетi. I б'є супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
  Скiльки китайцiв перебила.
  А її зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у неї всi напарницi - кати!
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  I знову дiвчина мечами масу китайцiв зарубає.
  Зоя рухалася i розкроїла багато жовтих воїнiв.
  А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиває кiлькох китайцiв. Ось це дiвчата - реально красунi.
  Аврора настає, i супротивникiв трощить. I при цьому ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  I свою зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
  I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
  I вся буквально виходить гнiвом.
  Свiтлана в русi. Ось розкроїла безлiч черепiв. Войовниця, яка скеляє зубки.
  Показує язичок. А потiм плюється з трубочки. Пiсля чого завиває:
  - Будете ви мертвими хлопцi!
  I знову вiд її босих нiжок летять смертоноснi голки.
  Конан-Павло Рибаченко стрибає та пiдскакує.
  Босоногий хлопчик купу голок випускає i спiває:
  - Вирушаємо у похiд, вiдкриває великий рахунок!
  Юний воїн як належить на висотi.
  Рокiв йому вже чимало, але вiн виглядає дитиною. Тiльки дуже сильним i мускулистим.
  Конан-Павло Рибаченко заспiвав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  I знову вiд його босих нiжок вiдлетiли смертельнi голки.
  Маргарита iз захопленням проспiвала:
  - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
  Дiвчинка знову кинула забiйним каскадом голок по китайцях i продовжила:
  - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
  I войовниця як кине босими пальцями нiжок горошинку, так одразу ж тисяча китайцiв пiдлетiла у повiтря. Та армiя пiднебесної iмперiї тане прямо на очах.
  Наташа у битвi. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогiв. I стiльки гине китайцiв.
  Дiвчина їхня i мечами, i гранами на вугiллi, i списами. I голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вiрю, прийде!
  I слава росiян знайде!
  Босi пальчики нiжок кидають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
  Зоя у дикому русi. Настає на китайцiв. Розрубує їх на дрiбнi шматочки.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противникiв, i як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  I проводить мечами дикий млин. Ось це справдi дiвка як дiвка!
  А ось кобра Аврора перейшла у наступ. Ось це баба - усiм кошмарам кошмар.
  I якщо врубить, то значить врубає.
  Пiсля чого руда вiзьме i заспiває:
  - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
  I ось її мечi в дiї розрубують м'ясо.
  Свiтлана теж переходить у наступ. Немає у цiєї дiвчини гальм. Як порубає, так маса трупiв завалена.
  Блондинка-термiнатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  I ось летить вiд неї забiйна горошинка.
  Конан-Павло знову сотню китайцiв, пронiсши метеором, зрiже. I ще бомбу вiзьме та й кине.
  Невелика розмiрами, але вбивча вона...
  Як розiрве на дрiбнi уривки.
  Хлопчик-термiнатор провiв:
  - Бурхлива молодiсть страшних машин!
  Маргарита знову таке влаштує у битвi.
  I срубає масу жовтих бiйцiв. I прорубує великi просiки.
  Дiвчинка вищить:
  - Ламбада - наш танець на пiску!
  I врiже з новою силою.
  Наталя в наступi ще шаленiша. Так молотить китайцiв. Не дуже їм проти таких дiвчат встояти.
  Наташа взяла i заспiвала:
  - Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
  I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
  I ще босими нiжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голiв жовтої армiї вiдкотилася.
  Бойова красуня вона. Бити собi таку жовту армаду.
  Зоя в русi, всiх руйнує поголовно. I її мечi, наче ножицi смертi.
  Дiвчина просто приваблива. I її босi нiжки кидають дуже отруйнi голки.
  Вражають ворогiв. Пробивають їм горло i роблять труни.
  Зоя взяла i пропищала:
  - Якщо у кранi немає води...
  Наташа промовила iз захопленням:
  - Виходить, винна ти!
  I босими пальцями нiг як метне те, що вбиває капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
  I вiд її голих нiжок як пролетить лезо. I вразить масу бiйцiв.
  Аврора в русi. Стрiмка та неповторна у своїй красi.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорiють. Ось це дiвчина - справжня мегера.
  А рубає супротивникiв - нiби народилася з мечами у руках.
  Руда, бiсова бестiя!
  Аврора взяла i прошипiла:
  - Бичача буде голова - не збожеволiти!
  I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв.
  Конан-Павло Рибаченко буркнув:
  - Те що треба! Оце дiвка!
  Маргарита, метнувши босою нiжкою кинджал, пiдтвердила:
  - Велика та класна дiвчина!
  Аврора iз цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  I знову босими пальчиками нiжок запустить убивчу.
  Свiтлана у битвi не поступається супротивникам. Не дiвчина, а закiнчити полум'я.
  I верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Аврора, випустивши босою нiжкою лезо, пiдтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Свiтлана, розрубуючи ворогiв, прочирiкала:
  - На дурня не потрiбен нiж.
  Зоя пискнула, метаючи голки босими, засмаглими нiжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа, рубаючи китайцiв, додала:
  - I роби з ним за грiш!
  I войовницi вiзьмуть i пiдстрибнуть. Такi вони кривавi та крутi. Загалом у них маса азарту.
  Конан-Павло Рибаченко в бою виглядає - дуже стильно.
  Маргарита заспiвала:
  - Удар сильний, а iнтерес у хлопця...
  Хлопчик-генiй запустив ногою щось подiбне до гвинта вертольота. Зрiзав пару сотень голiв i в китайцiв i пискнув:
  - Цiлком спортивний!
  I обидва - хлопчик i дiвчинка у повному ажурi.
  Конан-Павлик, рубаючи жовтих солдатiв, про булькав:
  - I буде велика перемога за нами!
  Маргарита у вiдповiдь прошипiла:
  - Ми всiх вбиваємо - босими ногами!
  Дiвчинка i справдi такий активний термiнатор.
  Наташа в наступi проспiвала:
  - На священнiй вiйнi!
  I запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетiв дугою, зрубав масу китайцiв.
  Зоя додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  I вiд її босих нiжок полетiли новi голки. I вразили багато бiйцiв.
  Дiвчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  I показала мову.
  Аврора махаючи ногами, i кидаючи свастики з гострими краями, булькнула6
  - Прапор iмперський уперед!
  Свiтлана охоче пiдтвердила:
  - Слава загиблим героям!
  I дiвчата хором кричали, руйнуючи китайцiв:
  - Нас нiхто не зупинить!
  I ось летять вiд босих нiжок войовниць диск. Рветься м'ясо.
  I знову вий:
  - Нас нiхто не переможе!
  Наталя пiдлетiла у повiтря. Розпорола супротивникiв i видала:
  - Ми є вовчицi, смажимо ворога!
  I вiд її босих пальчикiв як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дiвчина навiть перекрутитись в екстазi.
  А потiм буркне:
  - П'яточки нашi люблять вогонь!
  Так, дiвчата по-справжньому сексуальнi.
  Конан-Павлик Рибаченко про булькал:
  - Ох рано, дає охорона!
  I пiдморгнув войовницям. Тi у вiдповiдь смiються i скалять зубки.
  Наташа рубала китайцiв i пищала:
  - У нашому свiтi немає радостi, без боротьби!
  Хлопчик заперечив:
  - Iнодi й боротьба не на радiсть!
  Наташа погодилася:
  - Якщо немає сил, то так...
  Але ми войовницi завжди здоровi!
  Дiвчина метнула босими пальцями нiг у супротивника голки i заспiвала:
  - Солдат завжди здоровий,
  I до подвигу готовий!
  Пiсля чого Наталя знову рубала ворогiв.
  Зоя дуже швидка краля. Ось цiлу дiжку в китайцiв запустила. I розiрвала з одного вибуху кiлька тисяч.
  Пiсля чого пропищала:
  - Не зупинитися, нашi п'яти виблискують!
  I дiвчина у бойовому ажурi!
  Аврора у битвi теж не слабка. Так молотить китайцiв. Немов iз снiпа ланцюгами вибиває.
  I рубаючи супротивникiв - спiває:
  - Бережись буде користь,
  Буде восени пирiг!
  Руда чортiвня i справдi оре в битвi, неначе чортик у табакерцi.
  А ось Свiтлана як б'ється. I вiд неї китайцям дiстається.
  I якщо вона врiже, так i врiже.
  Вiд неї кривавi бризки вилiтають.
  Свiтлана жорстко помiтила, коли вiд її босої нiжки полетiли бризки металу, що розплавляє черепи.
  - Слава Росiї, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiя в червоних сорочках
  Вiтає росiйський народ!
  Ось дiвчата взялися за китайцiв. Так їх розрубують i шматують. Чи не войовницi, а реально пантери, що зiрвалися з ланцюга.
  Конан-Павлiк у бою та атакує китайцiв. Б'є їх без жалю i верещить:
  - Ми як бики!
  Маргарита, ламаючи жовту армiю, пiдхопила:
  - Ми як бики!
  Наталя взяла i провила, розрубуючи жовтих бiйцiв:
  - Брехати не з руки!
  Зоя розривала китайцiв, пискнула:
  - Нi, не з руки!
  I теж вiзьме, i випустить зiрочку босою ногою.
  Наташка взяла i запищала:
  - ТБ наш горить!
  I вiд її голої нiжки летить забiйний пучок голок.
  Зоя, також круша китайцiв, пискнула:
  - Наша дружба монолiт!
  I знову таке метне, що на всi боки кола розпливаються. Ось це дiвка - чисте винищення противникiв.
  Дiвчина босими пальчиками нiжок вiзьме та запустить три бумеранги. А трупiв вiд цього побiльшало.
  Пiсля чого красуня видасть:
  - Не дамо вороговi пощади! Буде труп!
  I знову вiд босої п'яти вiдлiтає вбивче.
  Аврора також цiлком логiчно помiтила:
  - Тiльки не один труп, а багато!
  Пiсля того дiвчина взяла i босонiж пройшла по кривавих калюжах. I багато перебила китайцiв.
  I як прореве:
  - Маса вбивства!
  I ось довбане головою по китайському генералу. Зламає йому череп та видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  Свiтлана дуже люта в наступi пищить:
  - Не буде вам пощади!
  I вiд її босих пальчикiв вiдлiтає дюжина голок. Як вона всiх пробиває. I дуже навiть войовниця намагається розрiзати, i перебити.
  Конан-Павлик Рибаченко пищить:
  - Чудовий молот!
  I хлопчик теж босою нiжкою кидає таку круту зiрку у виглядi свастики. Вигадливий гiбрид.
  I маса китайцiв завалилася.
  Конан-Павлик проревiв:
  - Банзай!
  I хлопчик знову в дикiй атацi. Нi, в ньому просто клекоче сила, i булькають вулкани!
  Маргарита у русi. Усiм розпоре животи.
  Дiвчинка нiжкою викине пiвсотнi голок зараз. I маса вбита рiзного роду ворогiв.
  Маргарита заспiвала у планi бадьоростi:
  - Раз два! Горе не бiда!
  Упадати не треба нiколи!
  Вище нiс i хвiст тримай трубою.
  Знай, що вiрний друже завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанiя. Дiвчинка як лупне i вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  Наташа у бою просто термiнатор якийсь. I ревучи про булькала:
  - Банзай! Швидше отримуй!
  I вiд її босої нiжки вiдлетiла граната. I по китайцях як цвяхне. I рознесе.
  Оце войовниця! Всiм войовницям - войовниця!
  Зоя теж у наступi. Така люта краля.
  I взяла i про булькала:
  - Батько наш - сам Бiлий Бог!
  I рубане по китайцях потрiйний млин!
  А Аврора проревела у вiдповiдь:
  - А мiй Бог - чорний!
  Справдi рижуха - це саме втiлення пiдступностi та пiдлостi. Для ворогiв, зрозумiло. А для друзiв вона душка.
  I як босими пальцями нiжок вiзьме та метне. I безлiч завалися воїнiв пiднебесної iмперiї.
  Руда прокричала:
  - За нами Росiя та чорний Бог!
  Войовниця iз дуже великим бойовим потенцiалом. Нi пiд таку краще й не потикатися.
  Аврора прошипiла:
  - Усiх зрадникiв зiтремо на порошок!
  I пiдморгне напарницям. Та ця вогняна дiвка - не зовсiм те, що може дати спокiй. Хiба що спокiй смертельний!
  Свiтлана, крушивши ворогiв, видала:
  - Чергою вас зметем!
  Аврора пiдтвердила:
  - Усiх уб'ємо!
  I вiд її босих нiжок, знову летить презент тотальної анiгiляцiї!
  Конан-Павлик заспiвав у вiдповiдь:
  - Буде повний банзай!
  Аврора, розриваючи китайцiв голими руками, рубаючи їх мечами, i метаючи голки босими пальцями нiг, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Наталя, руйнуючи жовтих воїнiв, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  I давай рубати супротивникiв iз дикою запеклiстю.
  Конан-Павлик Рибаченко, розрубуючи супротивникiв, видав:
  - Цей гамбiт є не китайський,
  А дебют повiрте тайському!
  I знову вiд босої нiжки хлопчика полетiв гострий метал металу.
  Маргарита, рубаючи воїнiв пiднебесної iмперiї, проспiвала:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  . РОЗДIЛ Љ6.
  Пiсля побиття китайцiв можна трохи перепочити. Але, на жаль, не надто встигаєш розслабитися.
  Новi жовтi орди наповзають.
  Конан-Павлик Рибаченко їх знову рубає, i реве:
  - На священнiй вiйнi - росiяни не програють!
  Маргарита метає босими пальчиками нiжок смертельнi подарунки i пiдтверджує:
  - Нiколи не програють!
  Конан-Павлик хотiв ще щось сказати...
  Але їх тимчасово перенесло заклинання вiдьми в iншу субстанцiю.
  I Конан-Павлик Рибаченко став пiонером у одному з нiмецьких таборiв. I з ним перемiстилася Маргарита.
  Ну не весь час з китайцями рубатись.
  - Слава Батькiвщинi! - повторив пiонер Конан-Павлик Рибаченко викрик, i мовчки, стерпiв удар по плечах, хоча вiн припав точно по одному з минулих розпухлих рубцiв. А вiд другого, i зовсiм розсiчення - полилося кровi! I куди тiльки сила та феноменальна живучiсть подiлася.
  Маргарита здивовано i вдячно подивилася на Павлика-Конана Рибаченко i про щось його запитала англiйською. Вундеркiнду Павлику-Конану Рибаченко подумалося - напевно, знову запитує, що я бачив увi снi - чи є синхроннiсть? Хлопчик усмiхнувся у вiдповiдь сестрi по зброї i повiв досить широкими для десятирiчного вiку плечима. Мабуть, Маргарита зрозумiла, що Конан-Павлик Рибаченко просто хотiв показати, що не здався i сам не зрозумiв, що посунуло його прогортати у стилi пролетарського кiно.
  Та й не тiльки його, а ще цього худорлявого, наголо стриженого Марата Казея. Але пiдбадьорливо пiдморгнув кивнула мужньому хлопчику...
  Конан-Павлик Рибаченко раптом образився i, придушивши бiль у голосi, помiтив:
  - Бравада це все!
  Маргарита пошепки заперечила:
  - Нi, не бравада! Це як сказати - слово вражає багнетом!
  Конан-Павлiк серйозно зауважив:
  - Краще вбити одного фашиста, нiж проклясти сотню фрицiв!
  Пiднявся шум, рев моторiв i гам, вершники з СС i лiкарiв-катiв - зiскакували додолу, розсiдлювали своїх бiльше схожих на мутантiв, нiж коней - тварин. Полонянок посадили на траву - ланцюжком. Перевiрили пута: так вони виявилися щiльно скутi.
  I Конан-Павлик Рибаченко не надто здивувався, побачивши, як саме до нього пiдiйшов один iз молодших есесiвцiв-лiкарiв. По-нiмецьки грубо сказав - дитинча примату вставай - пхаючи пiонера-хлопчика носком м'якого чобота в стегно або навiть трохи вище, по нирках. Конан-Павлик Рибаченко напружився... i тут втрутилася крута Аврора. Вогняна диявола (Так її називали у вiйськах з неприродного i яскравого рудого кольору волосся i нiжної витривалостi i сили!) щось глузливо пояснила - i ця глузування була не над Конаном-Павликом.
  Мабуть, її вiдчув i фашистський лiкар! Гiтлерiвець ударив Аврору в мускулисте плече ногою. Та тiльки хихикнула. Тодi фашист ударив з розвороту, рiзко перекинувши на зухвале дiвчисько гнучку спину.
  Павлика-Конана вiд струсу смикнуло вбiк. Аврора тут же сiла знову й мовчки, показала скутi руки. Товстий професор гукнув молодшого соратника, i той зненацька опустився. Потiм зламав гiлку сухого вересу, показав Конану-Павлику Рибаченку. Помахав перед носом - хлопець мимохiть вiдсахнувся. Лiкар-фашист знову вдав, як бере оберемок, хитнув головою, зробив якийсь дивний рух. Не зрозумiти, начебто есесiвець ложкою їсть...
  Конан-Павлик Рибаченко роздратовано брязнув по-нiмецьки:
  - Ви що людськими словами висловлюватися не можете.
  Фрiц вилупився: недолюд, знає мову раси панiв?
  Юний Рибаченко-молодший зрозумiв, що даремно видав себе, розкрив те, що краще тримати в секретi, але... Слово не горобець - упустиш, не зловиш. Щоправда, товстий лiкар здоровавства напустив на себе байдужий вигляд, слово забив вимовлену хлопчиськом нiмецьку фразу. Знову повторив колишнiй жест i показав складений оберемок.
  I Конан-Павлик Рибаченко зрозумiв - посилають його як слугу по дрова...
  Отримувати побої знову пiсля гордої вiдмови не хотiлося. Та й шанс упускати нiяк не можна.
  Що ж, а чого гордiсть центурiону або точнiше патрицiя ламати. Думка про втечу, зрозумiло, прийшла - прийшла вiдразу, як тiльки клацнули пiд великим ключем важкi наручники. Хоча може логiчнiше сказати, що вона взагалi не йшла! Але виявилася думка схожа на переляканого кролика, який бiжить у свiтлi фар, не знаючи, що вже, по сутi, спiйманий. А ще - як тiльки Конан-Павлик Рибаченко вiдiйшов вiд стоянки - хлопчик побачив, що слiдом йде перевертень-вовк. Один з цих дивних привчених мутантiв що охороняють колону пригнану СС. При цьому нiхто з конвою в бiк босонячого хлопчика, що спiшно дерається по осипу, демонстративно не дивиться.
  Хоча Конан-Павлик Рибаченко i вiдчував, що, швидше за все, прихована камера знiмає його рухи. Навiть дивно, наскiльки фрици технiчно просунулися. Якщо нашi не дадуть вiдповiдь гiдно, то погано буде.
  Кам'янистий осип боляче колов пiдживлену пiдошву беззахисних дитячих нiг. Сильно збитi ступнi вже почали грубiшати, але це процес досить болючий, коли ти ступаєш на гострi камiння.
  Тут у нього вже не зовсiм тiло колишньої мультяшки, а бiльш вразливого хлопчика-пiонера.
  Конан-Павлик тихо охав, намагаючись не показати, що йому боляче i не дивитись на кров, що знову проступила. Але тут його нiби захлеснуло цунамi незрозумiлого.
  Страх миттєво, причому не зрозумiло, позбавив хлопчика-пiонера власних думок та бажань. Тiльки захотiлося обернутися у бiк перевертня(?). Пiд поглядом нелюдських очей нацистської звiрюги Конан-Павлик Рибаченко мимоволi заледенiв i застиг. Але тут же свiжоспеченого пiонера обдало палаючим жаром, i хлопчик засовувався, як автомат iз заводу. Наламав рослi в ущелинах, що ще не зазеленiли пiсля зими, сухi стволики берiзок i кипарисiв - багато, ледве дотягти. Склав у великий прозорий мiшечок, вiдволок, не розрiзняючи дороги до стоянки.
  Босоногий i вже не такий мiцний як ранiше незламним тiлом мультяшки Конан-Павлик Рибаченко пiд час шляху вiдчайдушно намагався подолати жах, що позбавляє мужностi. Пiонер-вiдмiнник вiн чи нi! Але ця нагадувала спробу невмiлого плавця втриматись на водi. То вирине, то знову захльостує...
  Вовк-перевертень йшов за ним: час вiд часу, зупиняючись i принюхуючись до босих слiдiв, що залишаються хлопчиком.
  Пiонер-генiй вiдчув полегшення вiд хвилi жаху лише, коли повернувся до табору.
  Гидкi нелюди-фашисти на Конана-Павлика Рибаченка, здається, й не дивилися. Хоча насправдi пара есесiвцiв не зводила погляду. Тiльки коли вiн склав принесене, старший лiкар-кат, глянувши мельком, перекинув хлопцевi щось... еге! Конан-Павлик остаточно прийшов до тями. Жадiбно схопив, думаючи, що може за роботу, видали шоколадку або чогось понад паяння. I вилупився - лежали, кремiнь та кресало. Кремiнь виявився, швидше за все, кварцем. А кресало - схоже на шматок напилка. Як усiм цим користуватися - розвинений пiонер Павлiк-Конан теоретично знав i навiть з цiкавiстю, теж як Робiнзони Полiсся спробував би... якби не дивнi обставини.
  Конан-Павлик поторкав ногою гiлки, що вiдсирiли, потiм рукою i похитав головою.
  - Трут... - Тихо сказав росiйською пiонер, несподiвано кашлянув i повторив. - Трут потрiбен. - I насилу втримався вiд переходу на нiмецьку мову. - Так не спалахне.
  Конан-Павлик подивився на них... Незрозумiло, навiщо фрицям, якi мають i запальнички, i сiрники i, напевно, навiть iз собою вогнемет - цей дiдiвський спосiб отримання вогню знадобився. Хочуть перевiрити кмiтливiсть пiонерiв. Роблять вимiри розумового розвитку радянської людини? Або, тривiально знущаються з полоненого хлопчика? Хто їх зрозумiє цi немовби з iншої планети!
  Гiтлерiвцi перезирнулися, вишкiрилися. Найдивнiшим i... i моторошним для Конан-Павлик Рибаченко те, що в них виявилися не злi, не жорстокi, навiть не глузливi нi! Дуже цiкавi нiби розглядають дивовижного звiра, особливо яскравий iнтерес прописаний у старшого професора, який нiби навмисне зняв окуляри. Байдужостi нi краплi, так цiкаво - як вченi стежать за експериментом.
  Конан-Павлик Рибаченко повторив пошепки, намагаючись упоратися з хвилюванням у голосi:
  - За зиму все вiдволожилося! Не пiде!
  В очах швидше награне, нiж щире нерозумiння, але знову без агресiї. Але потiм один iз молодих - не той, який розковував Конана-Павлика - бурчачи, встав, потягнувся, потер пiд смiх решту есесiвцiв, вiдбитий об сiдло зад... Конана-Павлика не надто здивувало, що частина нiмцiв використовує для перемiщення коней - пальне дефiцит. Але ж чомусь повзуть за ними транспорти? Нацист-ворог принiс вiд складених сiдел коробку, з якої дiстав щось... Пiонер та колишнiй пенсiонер подумав, що вату, але нi. Вiддалено схоже на грудку з тонких ниток. Конан-Павлик Рибаченко, взявши це до рук, зрозумiв - сухий мох.
  Знову пiонера-вундеркiнда здивувало, чому це фриц, та ще лiкар траву в запашцi тягає... Може це мох не такий уже й простий?
  Ну, годi думати, голова болить. Треба здаватися - простiше i дурнiше, нiж ти є. Як не дивно, але трут зайнявся одразу - Павлик-Конан не вдаряв кремнем об кресало, а плавно скреб (десь читав) - i iскри сипалися градом. А складати багаття (зараз вiн склав звичайний "курiнь") вiн умiв уже кiлька рокiв, бiльшу частину життя. Незабаром вогонь затанцював - береза добре горить i сира. Тут молодi конвоїри з СС пожвавилися, стали вганяти в землю по сторонах багаття металевi стояки.
  А в Конан-Павлик Рибаченко пiшла кругом голова, щось надзвичайно їдке заповзло в нiс i вмить вiдключило свiдомiсть вiд реальностi. Зате разом накотило приголомшливе за реалiстичнiстю бачення.
  Навiть особистiсть дитини змiнилася, вона себе уявляла нещасною сирiткою, при живих батьках. Причому, тато з мамою не кинули нi - позбавили предкiв прав за борги та вiдправили хлопця до виправного, тюремного притулку. Без провини, але якщо твої батьки заборгували, то й ти за судовим рiшенням у диктаторськiй, космiчнiй iмперiї - злочинець-малолiтка.
  Притулок для дiтей розташовувався у промисловому районi столицi i справдi нагадував в'язницю. Всюди грати, камери-бараки. Конан-Павлик Рибаченко у реалiстичному баченнi ночував на дерев'яних погано обструганих нарах. Поруч лежали iншi хлопчаки, як iз роду людей, так i iнопланетяни. Нiяких ковдр, матрацiв, подушок, натруджене i часто побите тiло лежить на голому деревi. Причому на нiч ногу приковують за ланцюг, щоби не втекли. У камерi дiтей близько сотнi, дуже душно, тiла спiтнiлi, побитi поруч у кутку параша, немає навiть каналiзацiї. I це в Державi, чиї зорельоти бороздять простори галактики, а прапори увiнчують десятки тисяч населених свiтiв! Втiм, хлопцi намагаються виправити потребу на вулицi, приблизно двi третини доби у них займає робота. Найважчою вважається в цеху, запилена та нудна. Вiд неї жахливо втомлюється спина та руки, а перед очима починає "глючити", операцiї простi, але трудомiсткi вимагають повторiв. Приємнiша робота, на свiжому повiтрi в полi або на будiвництвi. Дiтей щоб вони менше втомлювалися i отримували розрядку, намагаються чергувати на рiзних трудових процесах. Але все одно тiло болить, багато хлопчикiв, у притулку - людей майже половина постають увi снi.
  Конан-Павлик Рибаченко нервово повертається, ланцюг дзвенить, кiльце розтерло до кровi ногу. Звучить сирена, це означає пiдйом на роботу. Дитяче тiло ще не вiдпочило, iншi хлопчаки - голi людської раси i волохатi нащадки iнших свiтiв важко пiднiмаються. Накопичена за мiсяцi рабства втома вiддається тупим болем у м'язах. Ланцюги, якими управляє вмонтований чiп, злiтають з нiг автоматично, вони виготовленi з дуже мiцного металу, який неможливо перепиляти. З'являються наглядачi, лунають грiзнi окрики.
  Хлопчакiв ведуть митися, це не займе багато часу, вода з бачкiв iржава. Конан-Павлик Рибаченко полоще рота, хлюпає, щоб змити пiт. У камерi немає вентиляцiї, i сон пропахлому примiщеннi потiм не може освiжити. Пiсля чого їх ведуть на снiданок, є доводитися стоячи, стiльцi малолiтнiм зекам нема чого. Годують хлiбом i силосом, м'ясо дороге i дiтям не належить, так що волiють сплавляти пiднiжний корм. Втiм, кiнь вегетарiанка, а як працює, тодi хижаки, поївши м'яса, лягають спати. Поруч iз Конаном-Павликом його друг Тимур. Їм обох рокiв у цьому баченнi точнiше за iншу реальнiсть по дванадцять, вiк для мiцних хлопчикiв переломний, коли дуже важко змиритися з рабською часткою.
  Тимур, попиваючи кропив'яний сiк у погано вимитому стаканчику, зi стоном вимовив:
  - I що знову на роботу у цей цех! Я не хочу!
  - Так i не хочу стояти i десять тисяч разiв повторювати один i теж рух. - вiдповiв, щулячись вiд неприємних спогадiв, Конан-Павлик Рибаченко.
  - Може, попросимося на польовi роботи! - Тимур мрiйливо глянув на небо, де на цiй планетi свiтило одразу три зiрки. - Зокрема карасi-персики прибирати. Вони такi смачнi, особливо тi, що з золотистими плавниками, а як наглядач жадiбно не дивиться все одно, дещо зiрвати можна, i в рот.
  Конан-Павлик Рибаченко важко зiтхнув:
  - Я б теж вважав за краще саме таку на лонi лагiдної природи роботу. - I тут втiленому пiонеровi стало веселiше. - Робота-спостерiгача можна обдурити, тут вже бiльшу частину обладнання розкрили!
  Снiданок закiнчено i їх ведуть на розведення.
  Дiтей будують на плацу, хлопчики людського роду намагаються триматися разом, iногалакти тримають стрiй зростання. Їх подiляють на загони вiдповiдно до вiку та розмiру. Тут хлопчики вiд п'яти до шiстнадцяти рокiв, а також, волохатий i в лусцi малолiтки представники iнших свiтiв.
  Поєднує їх лише одяг, або вiрнiше її майже повну вiдсутнiсть, лише однi шортики з iндифiкацiйним номером на хлопчаках.
  До них iмперiя належить за принципом, бiльше вичавити собi користi, з тих, хто перестав вважатися громадянином! Економiя у всьому, на одязi, взуттi, втiм, деякi хлопчики i у вiльному життi, нiколи не знали черевикiв.
  Зате палицями та гумовим стеком по босих п'ятах отримували нерiдко. Голови голенi, раз на два тижнi лазня, де їх шпарять. Потiм тупою машинкою вiдразу збривають, то не багато що встигло вiдрости. Пацани марширують босими ногами по гострому каменю. Якщо Конану-Павлику це звично i його ступня, що огрубiла, не вiдчуває болю, то найменшi дiтки збивають собi п'яти i голi пальчики до кровi.
  Вся охорона складається з iнопланетян, якi представляють найжорстокiшi у всесвiтi раси, лише начальник притулку лiтня фрау Понтус , дивиться своїми звiрячими очима садиста.
   Тигро- носорiг виконує роль наглядача дає доручення, де хто сьогоднi працюватиме, точнiше працювати до втрати свiдомостi. Конан-Павлик, опустивши кiстлявi плечi, дивиться на другу половину двору. Там дiвчатка вiд маленьких до майже дорослих. Одягненi як жебраки в дiряве лахмiття з самого грубого полотна. Особи висохлi, очi здаються великими та сумними. Рубище коротке, з-пiд нього видно худi, але жилистi ноги. Дiвчата теж босi i всi без винятку голенi наголо. Це, мабуть, зроблено, щоб їх принизити, вкотре показати, що вони нiщо. Адже тут зовсiм не злочинцi зiбранi - нещаснi кинутi дiти.
  Ось оголошують, що групi хлопчикiв йти в швейний цех, на роботу найнуднiшого та виснажливого профiлю. Тут Тимур не витримує i кричить iз надривом:
  - Я не хочу так працювати! Надiшлiть мене на плантацiї або в сад.
  Хлопцi завмерли, засмаглi, худi тiла напружилися.
   Понтус явно зрадiла, новому приводу для розправи:
  - Вчора ви поводилися тихо, i я побоювалася, що ваша сiм'я залишиться без наочного уроку. Що ж хлопця проженуть п'ять разiв через стрiй.
  По лавах дiтей пройшло хвилювання.
  - Саме так. - безапеляцiйним тоном вимовила наглядачка. - Роздайте всiм рiзки.
  Удари завдавалися спецiальними колючими лозинами. Їх зазвичай самi хлопчаки зривали iз заростей, у перiоди, коли роботи не було. Втiм, справдi навiть тодi дiтей примушували, хай навiть без користi для iмперiї ковзати, наприклад, пiвдня копати яму i пiвдня закопувати.
  Конан-Павлик Рибаченко глянув на свої дитячi руки, вони були в мозолях пальцi збитi.
  Автоматично хлопцi розбирали лозини, Олег здавалося, що вони - знаряддя катувань - обпалюють пальцi, а ноги важчали. Йому не хотiлося бити свого друга, але заперечити не вистачало мужностi. Вiн майже нiчого не бачив i боляче вдарився великим пальцем ноги об камiнь, що лежить. Як не дивно, але почуття болю допомогло зiбратися i туман перед очима розвiявся. Крок став твердiшим, хоча палець i посинiв.
  Їх збудували пiвколом у довгу шеренгу. Тимура прив'язали руками за палицi i вивернули плечi, щоб було зручнiше лупцувати хлопчика, що провинився. Хлопцi жмуряться, i намагаються вiдвести очi. За наказом фрау Понтус сплеснули розсолу, посипавши худу, але жилисту спину блакитною сiллю. Судячи з того, як хлопчик скривився, його почало палити.
  Начальниця притулок прицмокнула губами:
  - Тепер ви все отримаєте урок. Бiйте сильнiше, хто схалтурить, сам буде приречений на розправу.
  Помiчник у цьому випадку щур-носорiг вишкiрив iкла:
  - Ми жваво з ними розберемося! Пробурмотiв монстр.
  Пацана рушили мiж рядами. Хлопчики повiльно пiднiмали лозини i на спину Тимура обрушилися першi удари. Судячи з рубцiв, на спинi i боках хлопця карали не раз, так що вiн тiльки зiтхнув, i важко дихав, як i всi хлопцi намагаючись стримати крики.
  - Сильнiше бийте! - крикнула Понтус . - Хай закричить.
  Першими удари завдали найменшi хлопчаки, яким просто не вистачало сил, щоб завдати серйозного болю. Але потiм стали бити старшi пацани. Спину дитини розтнули червонi смуги, закапала кров. Бiль, посилений блакитною сiллю змусив Тимуру скрикнутий, вiн навiть упав, унизу було вбито дошку до цвяхiв i вкололо груди.
  - Не треба! - закричав хлопчик. - Я працюватиму скрiзь, де ви скажете.
  - Звiсно, будеш! - вiдповiв Понтус . - Але спочатку порка.
  Вчорашнi товаришi були надто збудженi i били свого вчорашнього побратима. I люди та iногалакти лупили з однаковим запеклiстю. Хлопчик кричав, босi його ноги залишали кривавi слiди. Пацюк-носорiг огризнувся i сам врiзав пацану кийком по голих, засмаглих ногах. Йому хотiв завдати бiльше, болю хлопчику. Удар припав по жилистих кiсточках, а наступний по п'ятах. Тимур визгнув i обвис. Тодi катувальник встромив у сiдницю товсту голку, вливаючи рiдину.
  - Правильно! - сказала Понтус . - Тепер вiн швидше помре, нiж вимкнутись. Нiхто не втече вiд покарання.
   Конан-Павлик Рибаченко стояв майже в кiнцi шеренги, i йому здавалося, що це на нього обрушилися удари батога. Тимуру пiдвели, сам хлопець лише смикався, кричав i плакав. Круглий личко став червоним вiд болю, його перекосила гримаса страждання.
  Побачивши Конана-Павлика, вiн прошепотiв, зблiдлими губами:
  - Помилуйся!
  Хлопчик завагався: завмер.
  Пацюк-носорiг крикнув:
  - Ну чого стоїш! Бий!
  Конан-Павлик Рибаченко вiдповiв:
  - Нi я не можу! Вiн мiй друг!
  Пацюк-носорiг вишкiрився:
  - Хочеш, щоб те саме було тобi?
  Конан-Павлик затремтiв увесь зблiд:
  - Нi, але!
   Понтус перервала його:
  - Годi! Хлопчик пiдписав сам собi вирок. Чого варте мордовороти. Всипте йому добре i пiдвiсити на дибу, щоб iншi їм милувалися.
  Конана-Павлика виштовхнули з ладу, потягли до козлiв. Хлопчик пробував чинити опiр, але тигри-носороги впоралися з ним як з кошеням. Чудово вивернули руки, кiстки захрустiли. Поклали на дошки, хлопчик вiдчув щокою i животом шорсткiсть вiстря цвяхiв, що стирчали. Вони встромилися в м'язистi, груди, пiдборiддя, передню частину стегон, колiна. Щоку роздерло до кровi.
  - Ой, не треба! - попросив Конан-Павлик.
  - Треба! - заявив пацюк- носорiг, щоб усiм був приклад.
  Хлопчик вiдчув, як на його спину ллють розсiл, а потiм сиплють сiль. Щипле як вiд гiрчичникiв. Конан-Павлик скривився, йому змастили мозолистi ступнi (останнього разу вiн у тiй дивнiй пам'ятi, що спливла в цьому баченнi - одягав сандалi рокiв шiсть тому), вони майже вiдразу стали дико свербiти. Пацюк-носорiг встромив у сiдницю голку, вiн поколов грубо i боляче, пекуча рiдина увiйшла всередину.
  - Тепер тобi буде дуже жахливо, i ти не знепритомнiєш. - Прохрипiла чудовисько, скелячи фiзiономiю, вiн став би заїкатися i продюсер жахiв!
  - За що? - простонала безневинно ув'язнена у в'язницю дитина. - Заради Христа виявiть милосердя.
  Пацюк-носорiг, бризкаючи отруйною слиною, вiдповiв:
  - Я в цi казки про доброго Iсуса не вiрю! Взагалi, якщо Бог є, то вiн зло i жорстокiсть. I чим бiльше ти зла i страждання завдаси ближньому своєму, тим бiльше могутностi та блаженства отримаєш на тому свiтi.
  - Абсурд! - Сказав, блiдi вiд жаху, а раптом Боженька i справдi, такий, хлопчисько.
  - Побачиш! - Народження космiчного Тартара захихикало. - Але не сподiвайся, сьогоднi ти не помреш.
   Понтус гавкаючим тоном, скомандувала:
  - Приступайте! Нехай запам'ятає на вiчнiсть поцiлунки батога!
  Полонений пiонер-вундеркiнд затремтiв, почувши пронизливий свист, i тут сильний струс удар, вiд якого луснула шкiра на спинi. Щури-носороги били сильно, але при цьому стримували силу, щоб не вбити. Крик виривався з горла хлопця, вiн здригнувся, виступили сльозу. Прокусивши до кровi губу, хлопець стримався. За мить пiшов ще один удар, який тряс усе тiло. Конан-Павлик Рибаченко глибоко зiтхнув, бiль, посилений сiллю i розсолом, був нестерпним.
   Понтус крикнула:
  - Продовжуйте!
  Знову свист та удари! Розсiкає аж до кiстки. Хлопчик пропалив до самих нутрощiв. Здавалося, вiдбивають живiт. Незважаючи на всi зусилля, частина крику просочилася через щiльно стислi губи.
  - Мама!
  Знов удари! По спинi, мiж гострими лопатками, i, нарештi, по босих п'ятах. Хлопчик скрикує, вiн не має бiльше сил, себе стримувати. Зойк вивергається як вулкан iз горла i як здається носа. Понтус задоволена:
  - Ось тепер я бачу, ви його б'єте на совiсть. Лупiть його гарненько, але не вбийте!
  З кожним ударом бiль ставатиме сильнiшим. Сльози змiшуються з кров'ю та падають на тапчан. Кривавi смуги на спинi з'єднуються, зливаються в багряне мiсиво, тонкi бiлi кiсточки хлопчаки починають оголюватися. Конан-Павлик Рибаченко задихається, йому не вистачає повiтря, дрiт вп'явся в щиколотки. Босi п'яти гудуть вiд струсу, груба мозолиста шкiра подається не вiдразу, але однаково виступають крапельки кровi. Удари посилюються, здається, що блискавка проходить через нервовi закiнчення до самого хребта. Iншi хлопчики мовчать, схвалити не дозволяє совiсть, засудити не дає страху перед розправою. Видно, як поникли голови хлопчакiв, але очi стежать за розправою. Цiкаво i лоскоче нерви, бiльшiсть уже були пороти схожим, або бiльш витонченим способом. Думаєш аби не мене, i часом у думках єхидство: кричить, а звичайно витримав, не такий слабкий як Конан-Павлик.
  Побиття вже йде оголеними кiстками, спина, боки, стегна суцiльна рана. Якби не укол стимулятора хлопчика був би запоротий до смертi - помер вiд больового шоку. А так вiн поринув у щось страшнiше за Дантовського Пекла. Це коли кожна молекула, кожна клiтина, кожна жилка наповнена жахливим болем.
  Пiонер Конан-Павлик Рибаченко вiдчайдушно намагався вiдволiктися вiд болю. Згадуючи своїх батькiв, щасливу епоху далекого дитинства вiн нiби вiдштовхувався ногами, вiд розжареної лави страждань, але вона його знову засмоктувала, накривала з головою. Так вони й плив океаном катувань, мрiя про смерть як рятiвницi вiд мук. Згадали слова Одкровення святого Iоанна. - I вони хотiтимуть померти, але не можуть. Ось як доля чекає на грiшникiв, якi катують дiтей. Господь вiддасть їм сторицею, i найголовнiше покарання, як говорить Iсус в Євангелiє вiд Матвiя, буде вiчним. I пiдуть однi в життя вiчне, iншi в вiчне мука. Це хоч якось втiшає, прокидається ненависть до ворогiв, бажання вижити та перемогти. Хлопчик примудряється вигукнути:
  - Ви за це заплатите, за кожну пролиту сльозинку дитини вiдповiсте у день Божого Суду.
  - Заткнись сученя! - Реве щур-носорiг.
  - Правду вам не задушити. - видихнув пiонер.
  - На ще отримуй!
  Його знову б'ють, вкладаючи всю лють, ламаючи кiстки, але бiль уже дiйшов до такого порога, що просто не може стати сильнiшим. Це залiзо, яке можна розжарити до певної температури, а потiм воно розтiкається.
   Понтус це розумiє, у старої (Вiрнiше на вигляд їй рокiв сорок не бiльше, але реально перевалило за пару столiть), великий досвiд катiв:
  - Ну все вистачить! А то здохне! Трохи ув'язненого пiдлiкуємо i пiддамо його тортурам за допомогою комп'ютера. У мене якраз програма є "катування Олiмпiйцiв".
  Пацюк-носорiг, навмисне позiхаючи, каже:
  - А тепер його куди? До лазарета?
  - Нi на дибу! - вiдрiзала без апеляцiй наглядачка. Нехай повисить у науку iншим. Уколи тiльки уколи для пiдтримки серця. I ще нехай Тимура проженуть ще раз через стрiй, а решту ударiв нехай дiстане вiд вас. Колись видовище розводити. Працювати треба!
   Iномирян з батогом нахилив голову, i ворухнув волохатими вухами:
  - Слухаю господиня. Ну, проженiть його ще раз.
  На Тимура обрушилися новi удари. Цього разу нiхто не наважився заперечити. Потрапити до рук катiв не було найменшого бажання. Тимур кричить раз у раз падає. Його пiднiмають i знову б'ють. Друга серiя ударiв вже добiгає кiнця. Залишилося лише кiлька хлопчакiв. Один iз них найстарший, рокiв шiстнадцяти, вже пробивається борiдка i видно вуса. Вiн явно вагається, завдає удару, але робить це легко, ледве торкаючись.
  Фрау Понтус в лютi:
  - Цього ледачого юнака пiдвiсити на дибу i прив'язати камiнь до нiг. Нехай мучиться.
  Хлопчика хапають, вiн напружує свої рельєфнi м'язи, плiд важкої роботи i кричить:
  - Ну, чого ви дивитеся, пацани бийте їх!
  Хлопчики здригаються, по рядах проноситься гул, але не вистачає рiшучостi кинутися на своїх мучителiв.
  Юнака тягнуть, кожен щур-носорiг як мiнiмум у сiм разiв його важчий. Вiдбиватися безглуздо. Але тут вiдбувається подiї, на рiвнi тих, що змiнюють долi iмперiї. Пролунали два пострiли i пацюки-носороги падають, спини монстрiв розрiзанi, зяють глибокi вирви. Хлопець звiльнився i впав, але тут же схопився з криком:
  - Бачите, є боже правосуддя.
  З'явившись, мов ангел з пiтьми, златоволоса так схожа на сестру по зброї Маргариту дiвчинка вiдповiла:
  - Швидше навiть людське. Знайте, угода з Дияволом не гарантує раю на Землi та теплого мiсця у пеклi. Спиратися на Сатану, що сидiти на електричному стiльцi!
  Друга на цей вогняна Аврора дзвiнко:
  - Те, що тут коїться, сюжет для жахiв. Так чинити з дiтьми. Знiмiть хлопчика з дибки.
  Конан-Павлик Рибаченко труснув головою i... отямився. Вiн не лежав, пiд час бачення, а просто стояв на мiсцi... Втiм - це було не бачення, а просто миттєве перенесення в iнший свiт, зi своїми неймовiрними, хоч i жорстокими пригодами.
  Причому минуло зовсiм небагато часу. Нацисти все ще займалися
  Приготування їжi. А цей жахливий дурман, що виник при вдиханнi, диму вiд дивного моху , лiкарiв-есесiвцiв, казав аж нiяк не коротким.
  Конан-Павлик Рибаченко одразу подумав, чому на цих фрицiв не подiяло. Вони начебто без фiльтрацiйних масок? I чому такий кошмар у цiй галюцинацiї. Що вони з ним роблять?
  Але самi гiтлерiвцi поводилися цiлком природно, навiть стали якось привiтнiшими, натякаючи, що, мовляв, може поїсти з нами.
  Справдi притягли пару здоровенних стегон викраденої у мiсцевих жителiв корови. Потiм один гiтлерiвець притягнув великий котел, а другий фашист разом з Олегом пiшов за водою. Знову допитливому пiонеру здалося дивним, два шкiрянi вiдра, а звичайний метал або дерево на худий кiнець. Причому один есесiвець, що теж не цiлком типово тягнув сам.
  Пiонер тримався на ногах не цiлком впевнено, надто вже реальними по вiдчуттю удари на цiй розправi i нащадок Ломоносова здогадувався, що за цим стоїть щось бiльше, нiж проста чи навiть не проста галюцинацiя.
  Вода текла за сотнi крокiв вiд табору, срiблястою, блискучою кришталем струменем з-пiд двох навислих балконом камiння. Конан-Павлик Рибаченко жадiбно сунувся до неї. Хлопчик тiльки зараз вiдчув, що всерединi все спеклось у камiнь або точнiше у вугiлля. Жадiбно припав до приємної прохолоди i... отримав у вухо.
  Однi з есесiвцiв сховався за кам'янистою стiною, щось переклацнув на панелi складного приладу i по щурiв хихикнув.
  Удар нанесений фашистом без злостi, але з такою силою, що Конана-Павлика шпурнуло на камiння, чути лiвим вухом вiн перестав, i цей бiк голови реально занiмiв.
  Громила-лiкар у халатi i золотим ланцюгом розреготався i гаркнув:
  - Бокс! Бокс!
  
  . РОЗДIЛ Љ8.
  Конан-Павлiк повернувся назад за часiв Нерона. I тепер бiг, тупаючи босими нiжками кам'янистою дорiжкою. Хлопчик-богатир мчав, i вiдчував себе трохи виснаженим у баченнi про пiонерiв, а ранiше боєм з китайцями.
  Ось це пригоди. Тепер слiд трохи перепочити. Конан-Павлик вибрав найближчий стог сiна. Вiдрiзав трохи вiд кабана, який був у нього за спиною i це чимала вага. Взяв його з'їв, шматок м'яса. I вiдчув тяжкiсть, пiсля чого заснув.
  I йому снилося чергове бачення, навiть не про нього самого.
  Хлопця рокiв тринадцяти було заарештовано разом iз батьком. Батька вiдомий бунтар, що пролив потоки кровi. Але син ще зовсiм дитина. Який з нього спитай.
  Але помiчник Корнiла колишнього вiйськового отамана розцiнив iнакше. I запропонував хлопця допитати з пристрастю - а раптом знає, де знаходяться скарби батька.
  Сина Стеньки Разiна привели до тортур. Хлопчик намагався дивитися прямо i триматися гордо. Хоча всерединi було страшно. Розвiшанi тортурнi iнструменти, палає камiн. Кати у червоних касках.
  Самоса пiдiйшов до хлопця, простяг руку, труснув за комiр i грiзно спитав:
  - Розкажеш, де тiтка ховав скарб, вiдпустимо на волю. Нi - катуватимемо!
  Син Стеньки Разiна Гришка вiдважно вiдповiв:
  - Я вам нiчого не скажу! I тобi тим бiльше!
  Самоса гаркнув:
  - Намагати шибеника!
  I особисто потягнув за комiр, зриваючи каптан з хлопця. Гришку роздiли, i потягли на дибу. Хлопчик вiдчайдушно намагався вiдбрикуватися. Але досвiдченi кати ударом по шиї знерухомили Гришку. Потiм закрiпили його руки ззаду i стали пiднiмати за мотузку. Хлопчик заскреготiв зубами. Кат схопив пацана за тулуб i струснув, провернув у суглобах. Гришка важко задихав, але стримав крик.
  Дяк, що диктує переписувачам, прогугняв:
  - Говори злодiй, де твiй тiтка ховав скарби.
  Хлопчик з презирством у голосi вiдповiв:
  - Навiть якби й знав, то не сказав би!
  Самоса наказав ката:
  - Бий! Десять ударiв iз береженням !
  Кат стабiльно завдав ударiв. Тiло Гришки здригалося. На десятому ударi катувальник завмер. I глянув на Самосу. Пiд час розправи хлопчик мовчав, закусивши губу.
  Дяк, прогугняв:
  - Говори злодiй, де тiтка приховував скарби?
  Гришка крикнув:
  - Не скажу!
  Самоса гаркнув:
  - П'ять ударiв без заощадження!
  Кат обрушив на хлопчика удар iз розмаху, стрясаючи все тiло. Грицько скрикнув, але прикусив губу. Настав другий удар. Теж розгонистий та сильний. Гришка продовжував мовчати. I знову третiй удар, закапала кров iз розсiченої шкiри.
  Самоса похмуро дивився на те, як порють хлопця. Звiсно, синок мiг i не знати, де Стенька сховав скарб. I навiть, мабуть, справжнi скарби. Але слiд допитати хлопця. I вирвати з нього таємницi.
  Пiсля п'ятого удару кров закапала активно.
  Дяк повторив запитання. Гришка мовчав.
  Самоса наказав:
  - Стриби йому п'яту.
  Кат дiстав шматок розпеченого залiза, i пiднiс його до босої пiдошви хлопця. Той здригнувся, перекосився, i... знепритомнiв.
  Адала подумала, що Пiтера непогано було б пропустити через це, щоб вiн не вбивав беззбройних i старих. Погано вчинив Пiтер. А який би вiн був у реальному, контактному бою? Чи не збентежив би?
  Син Стеньки Разiна Гришка, до речi, знав, де захований один iз скарбiв батька, але мовчав. Його привели до тями, виливши вiдро крижаної води. Потiм Самоса наказав:
  - Припiйте залiзом i другу п'яту!
  Цього разу хлопчик не вiдключився, намагався сiпатися, але босi ноги Гришки затиснутi в колодцi.
  Самоса прошипiв:
  - Ще п'ять батогiв, без бережiння !
  Пiсля п'ятого удару, свiтла голова хлопця хитнулася, i Гришка знепритомнiв.
  Досвiдчений у справi дяк порадив:
  - Дай йому вiдiйти! Дитина все-таки ще вiдкинеться!
  Самоса суворо промовив:
  - Зняти цуценя! Обтерти горiлкою i покласти на лiжко... Нехай вiдiйде! Назавтра продовжимо катування!
  Гришку зняли з диби i протерли розсiчення, сумiшшю спирту та води. Хлопчик смикався: горiлка палить. Потiм Гришку дали гарячого бульйону, замкнули в натопленiй камерi. Але про всяк випадок прикували пацана за шию ланцюгом i дали заснути. Хлопчик спав на животi, лiжко було м'яким. На тортурах у катiв жертви часто вмирають, а Самоса хотiв знати, де Стенька сховав свої скарби.
  Давши Гришковi вiдiйти i поспати, наступного дня хлопчика знову притягли до тортур. Знову пiднялися на дибу. Вже розтягнутим суглобам Гришки стало болючiше. До нiг хлопчаки повiсили гiрки. Щоб сильнiше розтягти м'язи. Потiм кат, усмiхаючись, пiднiс розпечене залiзо i приклав до Грицьких грудей. Хлопчик заскреготiв зубами вiд дикого болю.
  Самоса ревнув:
  - Говори злодiй!
  Пахло паленим. Запах смаженого м'яса посилювався. Очi у Гришки вiд больового шоку перекосилися, i хлопчик знову знепритомнiв. Кат вiдiбрав залiзо вiд грудей i сказав:
  - Мiцний хлопець...
  Самоса гаркнув:
  - Треба його розколоти... Жаровню до нiг!
  Кат змастив пiдошви хлопця маслом, i на вiдстанi розпалив жаровню. Вже пiдпаленим п'ятам було дуже боляче. Хлопчик важко дихав. Роняв сумiш поту та кровi, скреготiв зубами, але мовчав. Хоча це йому дорого коштувало. Зусилля були запеклi.
  Самоса люто гарчав:
  - Говоритимеш! Гей, заплечний бiй!
  Кат обрушив удари на Гришку. На десятому ударi голова хлопчика мляво метнулась i завалилася. Прийшов до тями хлопчик не вiдразу, навiть пiсля того як на нього вилили вiдро води. Самоса вдарили Гришку по обличчю i наказав:
  - Ще бий!
  Дяк зауважив:
  - Подихне оголець.
  Самоса прогарчав:
  - Чорт! Знiмiть його з дибки! Завтра продовжимо!
  Гришку знову зняли з тортур i вiднесли до кiмнати. Хлопчик бився i сiпався. Поринув у важкий, марливий сон. Потiм прийшов до тями i заплакав. Але тiльки-но з'явився тюремник, змовк i зло глянув на нього. Той жбурнув пацану хлiба з квасом. Шансiв втекти у хлопця не було, тим бiльше його прикували за шию.
  Наступного дня Гришку катували трохи по-iншому. Пiдняли в стелi, пiднявши руки на дибi, а потiм вiдпустили. Такий дикий бiль, що
  перериває дихання. Хлопця пiднiмали тричi, поки вiн не знепритомнiв.
  Пiсля чого кат знову бив батогом i припалив живiт розпеченим залiзом. Гарненько помучивши хлопця, його вiдпустили i вiдвели до камери. Нiчого добитися катам не вдалося.
  Наступного дня Гришку пiдняли на дибу, пiд босими ногами розпалили жаровню, а по спинi та сiдницях були розпеченим дротом. Хлопчик кiлька разiв протягом тортур втрачав свiдомiсть, але приходив до тями. Поки кати самi не втомилися, припинивши катування.
  Наступного дня хлопчика розтягли, i кат стали ламати пальцi нiг розпеченими щипцями, а також давити ребра. Гришка кiлька разiв скрикував, але вимоги щось сказати - вiдповiдав муканням.
  I знову отримував батогом.
  Минуло два тижнi. Дитяче тiло Гришки вже змучене тортурами. Бiль скрiзь. Нi лишилося, нi кровi, нi жилки не зворушеним болем. Спочатку коли його били i палили, хотiлося кинутися i приглушити вибухи в тiлi. Але коли бiль охопило всю сутнiсть, вiн притупився.
  Самоса i сам бачив, що шанси вибити щось у Гришки тануть на очах. Кати спробували новий засiб. Знайшли борошно. Волосся у Гришки збрило, i стало капати на тем'я холодну воду. Катування жорстоке та ефективне. За кiлька годин здається, що у мозку вибухають бомби. Гришка майже ослiп та оглух. Вiн уже не чув слiв, що вимовляються катом i Самосою .
  Тi здалися, знову потягли на дибу. Не розумiючи, що будь-яка бiль для хлопця була лише вiдрадою - вiдволiкаючи вiд страшнiшої виразки в мозку.
  Вiд вогню та ударiв батогом посвiтлiло в очах.
  Гришка прийшов до тями i змiг розгледiти катiв. Ось катувальник пiдкладає гирки до колодки, у якiй затиснули хлопчику ноги. Бiль у руках i плечах стає сильнiшим, але вiн вiдволiкає вiд пекла в мозку.
  Самоса реве на всю горлянку. Вiн сам рудий, з бородою:
  - Говори щеня, де батько ховав скарби!
  Гришка хитає головою. У вiдповiдь слiдує удар, що трясе тiло, луплять сильно. Iнший кат пiд босими ногами хлопчаки нагрiбають жар пiд дибою. Моторошно, але не так страшно.
  Ось стоїть Корнила, хрещений батько Стеньки Разiна та колишнiй вiйськовий отаман. Постарiлий, iз сивою бородою. У його поглядi є навiть подiбнiсть спiвчуття каченiй дитинi. Поруч стоїть боярин у бобровiй шапцi. Йому явно спекотно в катувальному примiщеннi. I на обличчi явний iнтерес до катування хлопчика. Катування продовжується. Гришка раптом вiдчув у собi приплив сил i заспiвав:
  Ти Разiн менi цар та батько,
  Пiдняв у раз народ проти ярма...
  Я вiрю, настане стражданням кiнець,
  Буде боярам, лише батоги i дуля!
  
  Селянин, робiтник зараз пiд ярмом,
  Задавлений боярством простий пролетар.
  Але вiрю, що всiх кровососiв зметем,
  Заспiваємо нашiй Батькiвщинi тисячу арiй!
  
  Адже в кожному дворi стогне жертва бояр,
  Скрiзь є коли та диба.
  Вони навiть гiрше рахуй басурман,
  Намагаються, в муцi дригай!
  
  Але Разiн у битвах пройшов,
  Всi потрiбнi долонi та стежки...
  З перемогою козак наш вiльний прийшов,
  Щоб рвати усi боярськi попи!
  
  Нi, знайте, сумнiви повiрте в нас,
  Адже ми за народ, поза сумнiвом...
  Тепер настає прозрiння година,
  На славу iнших поколiнь...
  
  Ти Разiн свободи та честi - ватажок,
  Пройшовся нашою Росiєю...
  Хочу, щоб ти став нам государ,
  А краще за всесвiтню мiсiю!
  
  Нехай буде, тодi справедливiсть повiр,
  Надовго настане промiнь свiтла.
  I буде роздертий деспота звiр,
  Зумiємо дочекатися свiтанку!
  
  Битва йде пiд Симбiрськом - боротьба,
  Ми в лютi буйнi воїни знайте!
  I стати переможцем вiрю доля,
  Прошу по мiзках барам дайте!
  
  Хоч Разiн геройськи у бiй загинув,
  Але у вiчностi лик його святий .
  Адже вiн без сумнiву витязь, джигiт,
  I буде, ти вiр Кремль у мить взятий!
  
  Закiнчитися рабство та ярмо бояр,
  I сонце зiйде над планетою...
  Навiки зникнуть страждання, обман,
  А Разiн у поемах оспiваний!
  Поки хлопчик спiвав, всi кати, i "публiка" завмерши, слухали. Але на останнiх словах Самоса вибухнув i заволав на все горло:
  - Бий! Забий його!
  Кат обрушив на хлопця лютi удари. Вже втрачаючи свiдомiсть, Грицько прошепотiв:
  - Чи буде народ Росiї вiльним!
  Окровавленого хлопчика зняли з диби i вiднесли. Самоса витер пiт з чола i прошипiв:
  - Досить! Годi з нас! Четвертувати гаденя та справу з кiнцем!
  Корнила невпевнено промовив:
  - А чи правильно це дитину четвертувати? Та ще публiчно? Чи може придушити його в камерi?
  Самоса прогарчав, стукаючи по пiдлозi пiдборами:
  - Нi! Страти! I публiчно - четвертуванням!
  Боярин пiдтвердив, стискаючи кулак:
  - Нехай буде так! Стверджую смертний вирок!
  Самоса зловтiшно посмiхнувся:
  - Четвертують Гришку! Все розинське насiння виведемо!
  Тут Адала вiдволiклася. Вона змушена вiддавати команду стрiляти. I по Торонто б'є ракета бомбомета вагою двадцять тонн. Несе собi смерть та жах. Адала проводжає вогненний хвiст своїм розгубленим поглядом.
  Ох краще б вона була льотчицею. Як це здорово та романтично. Ось така льотчиця-нальотчиця.
  В небi дуже здорово. Дiвчина нахилила голову i стала згадувати хоч щось хороше. Але на думку нiчого не спадало. Окрiм повiстi про сина Стеньки Разiна.
  Хлопчик лежав на лiжку, i крутився увi снi марив. Тяжко спати, коли все твоє тiло поранене, а виразки ще й роз'їденi сiллю та горiлкою. Останнi п'ятнадцять днiв - суцiльна мука. Катування ночами та важка маячня вдень.
  Хлопчику мрiяв його батько. Могутнiй i сильний Степан пiдбадьорив сина:
  - Тримайся хлопець! Народ пам'ятатиме про тебе, як ти прийняв смерть!
  Гришка в мареннi вiдповiв:
  - А що на мене чекає смерть?
  Степан впевнено заявив:
  - Наше майбутнє туман. I не вiдомо, що чекає попереду. Але твої останнi хвилини у життi будуть найважливiшими. Не стушуйся! Збережи мужнiсть!
  Гришка не зовсiм упевнено вiдповiв:
  - Я буду твердим... Але ти батю... Невже наша справа загинула?
  Степан заявив громовим голосом:
  - Ну нi! Мене можуть страчувати, але прийде iнший Разiн, а за ним ще Разiн i нiчого з цим нашi вороги не зможуть зробити! Будуть новi столiття, буде змiна поколiнь... Але за Разiним прийде, володарю бурi Ленiн!
  Гришка, теж здобувши впевненiсть, заявив:
  - Вiрю, ти ще повернешся!
  Хлопчик опритомнiв. Тiло тупо нинуло i шкiра сiдала. Почувся скрегiт у дверi i в камеру зайшов кат.
  Великий катувальник ласкавим тоном сказав:
  - Здорово Гришка!
  Хлопчик, раптом вiдчувши у собi сили, вiдповiв:
  - Кати не здоровi, щоб ти здох!
  Мучитель добродушно кивнув:
  - А ти смiливе щеня. Рiзних я бачив i перемучив... Але такого, як ти не бачив! Такий маленький, а справжнiй кремiнь!
  Грицько скромно вiдповiв:
  - У менi дух мого батька!
  Кат з усмiшкою запропонував:
  - Давай укласти угоду...
  Хлопчик звякнув ланцюгом, i знайшов у собi сили пiднятися з лiжка i сiсти. Гришка з цiкавiстю запитав:
  - А яку угоду?
  Кат пошепки запропонував:
  - Давай ти менi розповiси, де знаходиться скарб твого батька, а я... Я знiму нашийник i винесу тебе в мiшку на волю.
  Гришка на мить завагався. Справдi, якщо обдурити ката. Сказати йому хибне мiсце, а самому скористатися моментом та втекти. Зберегти собi життя та залишити ворогiв iз носом? Спокуса була велика. Але згадався хлопчику батько. Хитрiстю та обманом купити собi життя? Нi, вiн має гiдно померти на ешафотi!
  Гришка струснув свiй голеним, у саднах i шишках головою:
  - Нi!
  Мучитель усмiхнувся i помiтив:
  - Завтра тебе страчують! Це точно... Катування вже не буде, а iнших до страти немає готових!
  Гришка здригнувся, але вiдважно вiдповiв:
  - Ну, страчують... Усi ми смертнi!
  Кат з усмiшкою додав:
  - Тебе не просто обезголовлять! А кинуть на колесо! Вiдрубають спочатку руки, потiм ноги, i лише потiм голову. Ти цього хочеш?
  Хлопчик здригнувся, став блiдiшим, i пробурмотiв:
  - Якщо доля така... Постараюсь тiльки прийняти смерть гiдно!
  Кат усмiхнувся i помiтив:
  - Твого батька вже вiдвезли до Москви. Там ще мучать крутiше тим тебе. А далi чекає теж колесо iз четвертуванням. А тебе... Шкода що страчують! Ти мiцний хлопчик, i непогано було б ще помучити тебе!
  Гришка жорстко вiдповiв:
  - На тому свiтi, тебе мучать!
  Кат покинув камеру. А Гришка обернувся, стукнув кулаком себе в пiдборiддя. Вiддалося болем у розтягнутих дибки жилах. Може, дарма вiн так? Слiд виявити розсудливiсть, i обдурити ката. А попереду, на нього чекає...
  Хлопчик ледве пiдняв i подивився на свою вкриту писугами та опiками руку? Невже її вiдсiчуть? Гришка глянув на свою ногу. Теж вся побита, пiдошви спаленi, пальцi зламанi. Але зiйти на ешафот все одно вiн, мабуть, зможе. I йому вiдсiчуть i ноги, i руки, i нарештi голову. А потiм душа полетить на небо...
  Вiн ще дитина, i не встиг нагрiшити. Пройшов випробування вогнем та батогом. Швидше за все, попереду чекає заслужений рай, або в гiршому випадку коротке перебування в чистилищi. Цiкаво, чи запросять йому священика для сповiдi? Втiм, це вже не має значення. Гришка не вiдчував за собою грiхiв i не боявся тепер неминучої зустрiчi з Богом. А в раю добре, чудовий сад, де вiчне лiто, а ангели грають на арфах. Чим не мiсце, заслужене для хлопчика, який перенiс найжорстокiшi катування?
  Це краще, нiж висiти на дибi, коли тобi шкiру розриває батiг i ламають пальцi розпеченим залiзом. Там ти вже назавжди залишишся хлопчиком i будеш вiчно юним i здоровим.
  Почулося брязкiт дверей. З'явилася дiвчина з тацею, i два вартовi, а також Самоса. Нелюд усмiхнувшись, повiдомив:
  - Останнiй раз у життi спiваєш гарненько цуценя! Корнила щедрий! А там тобi руки та ноги обрубають!
  Гришка жорстко вiдповiв:
  - I тобi буде покарання... Не на Землi, то на небi!
  Самоса гаркнув:
  - Цуценя! Подивимося, як ти закричеш на колесi!
  Гришка мужньо сказав:
  - Смерть часом дарує безсмертя, а зраду забуття!
  Самоса сердито грюкнувши дверима, пiшов. Залишився лише кат. Гришка майже привiтно кивнув:
  - Ось якi бенкети справляємо! I вмирати не захочеш!
  Кат з хитрим виглядом запитав у хлопчика:
  - А про свою душу ти не думав?
  Гришка чесно вiдповiв:
  - Я не вiдчуваю за собою грiхiв, щоб каятися .
  Кат на це кивнув:
  - Ну, радуйся оголеце. Заодно випий чарку вина. Мабуть першу у своєму життi.
  Гришка взявся, їсти гусака. Пiсля тюремної баланди їжа здавалася надзвичайно смачною. Хлопчику жувати було трохи боляче, але м'ясо здавалося солодким. I ковталося активно.
  Кат зауважив:
  - Якби не твiй хрещений дiд Корнила, ти б не отримав таких бенкетiв.
  Гришка iз серйозним виглядом запитав:
  - А чого вiн хоче?
  Мученик чесно вiдповiв:
  - Отримати скарби Степана. Iнакше б вiн i не ворухнувся б.
  Гришка байдужим тоном вiдповiв:
  - Нехай скарби лежать у землi. I послужать майбутнiм повстанням!
  Кат захоплено вимовив:
  - Ну, ти й орел! Справжнiй войовник! Що ж бажаю тобi успiху!
  I катувальник покинув хлопця. Гришка обтяжiв пiсля їжi та чарки мiцного вина. Очi зiмкнулися, i хлопчик поринув у сон. Йому снилися бої, i рiзноманiтнi подiї. Наче вiн казковий лицар, який рубає тисячi бiйцiв.
  Махне на право - вулиця, лiворуч провулок!
  I потiм лiтає на драконi. Немов казковий богатир...
  На ранок Грушку розбудили. Хлопчик уперше гарненько виспався i вiдчув себе бадьорiше. Його пiдняли кати. Надягли на поранене тiло, дерюгу. I пiдняли, повели на страту. Гришка бачив у свiтанку фарбу, i гострi списи.
  Хлопчик iшов у залозах, що було незручно. Його вивели надвiр. Босими, скалiченими ногами хлопчика було важко ступати на каменi. Але Грицько стиснувши зуби терпiв, i намагався триматися прямо. Хоча кожен крок спалених ступнiв давався з болем. Вiн так i вийшов на майдан.
  Люди побачили хлопчика. Бритого, всього в саднах i синцях, з босими спаленими ногами, схудлого.
  Гришка швидше викликав жалiсть, нiж ненависть. Багато хто, особливо жiнки, спiвчутливо зiтхали.
  Хлопчик пiдморгнув їм i сказав:
  - Мовляв, де наша, не пропадала!
  I рушив далi. Особливого страху був. Гришка був упевнений, що вiн не заслужив собi пекла. А рай куди кращий за земне, жорстоко iснування.
  Мiсце страти оточували добiрнi, московськi стрiльцi. Багато охорони та господарських козакiв. Здавалося, що страчують не дитину, а державного злочинця космiчних масштабiв.
  Хлопець нетвердо, хитаючись, залiз по драбинцi, ступаючи обпаленими ногами, по дубових дошках.
  На пласi блищала величезна, заточена сокира. Походжав масивний кат у червоному балахонi. Стояло колесо, призначене для четвертування.
  Грицько перехрестився. Рухати руками, щоправда, боляче.
  Глашатай почав зачитувати звинувачення:
  - Цей син Стеньки Разiн Гришка, винен: у приховуваннi скарбiв, органiзацiї загонiв бунтарiв, у стратах i пограбуваннях бояр, у насильствi жiнки та iнше. Тому засуджується до четвертування на колесi та вiчнiй анафемi. Нехай буде приведено вирок у виконаннi.
  Гришка здригнувся, але лишився стояти на мiсцi i триматися прямо. Дяк прошипiв:
  - Ну, що злодiй готовий покаятися перед народом?
  Гришка подумав. Так, є йому в чому каятися. Хлопець вклонився i сказав:
  - Вибачте донськi козаки. Винен перед вами, що не звiльнив вас вiд ярма боярського.
  Самоса вiдчайдушно заволав:
  - Страти його швидше!
  До хлопця кинулися помiчники ката. Гришка, долаючи бiль у руках, сам зiрвав собi палицю. Перед народом вiдкрилися виразки та рани, завданi катами. Потiм Гришку заломили руки i кинули на колесо.
  Кат занiс над хлопцем сокиру. "Зараз почнеться": подумав Грицько.
  Але в цей момент пролунав горн i глашатай оголосив:
  - Царська милiсть! Виду дитинства Григорiя, смертна кара замiнюється продажем у рабство! Нехай буде так! Хлопця пiдняли з ешафота, i вiдповiв у помешкання. Для Гришка почалося нове життя.
  Спочатку його погодували кашею i дали попити молока. Хлопця прикували за шию ланцюгом i дозволили лежати на соломi. Прийшов лiкар. Став протирати рани горiлкою. Це було боляче, але Грицько мовчав.
  Лiкар зазначив:
  - Пацан живучий, заживе, як на собацi!
  Гришка, поївши мiцно заснув... Йому снилися рiзнi кошмари.
  Наступного дня йому знову дали поїсти i повели, одягнувши кайдани на руки та ноги. Хлопчик був голий, але на нього накинули плащ.
  Його супроводжувала стража та Самоса.
  Босi нiжки трохи пiдбили у ступати було легше. Гришка намагався вдавати, що йому не боляче. I гордо скинув голену голову, що вже почала вiдростати щетиною свiтлого волосся.
  Його вели вулицею, i перехожi оглядалися. Стояла тепла та сонячна погода.
  Гришка намагався бадьоритися. Ну, в рабство i що з того? Вiн роботи не боїться! Якщо навiть доведеться шукати в каменоломнях, вiн це витримає i втече. Знайде спосiб. Або пiднiме повстання подiбно до легендарного Спартака.
  Хлопця ввели до кам'яної будiвлi i повели нагору. Покритi пухирями босi нiжки дитини приємного охолоджувала кам'яна прохолода.
  Ось його завели до примiщення. Там бiля дверей стояло двоє величезних оголених до пояса, мускулистих воїнiв. Далi горiла лампада, i пишний диван. На ньому напiвлежала жiнка в паранджi та халатi. I поруч стояли мускулистi слуги та пара служниць. Причому вони були голi до пояса, i короткi спiдницi, але сандалi i теж iз закритим обличчям. Але груди при цьому оголенi i соски пiдфарбованi.
  Погляд на оголенi груди викликав у Гришки сильне хвилювання, i вiн почервонiв. Його вiк якраз, коли у юних чоловiкiв виявляється iнтерес до протилежної статi. I вигляд молодих гарних грудей, так збуджує.
  Жiнка в розкiшнiй паранджi та пишнiй сукнi проворкувала:
  - Роздягнiть його!
  З Грицька зiрвали плащ. Вiн був зовсiм голий. I чоловiча досконалiсть вже цiлком розвинена стирчала, i вiд чого було так соромно. Сам хлопчик був добре складний, м'язистий, i численнi слiди тортур, навiть надавали йому чарiвностi.
  Жiнка засмiялася, дивлячись на хвилювання Гришки. I проворкувала:
  - Хороший хлопчик! Ти бачу цiлком готовий.
  Супроводжуючий Гришка Самоса вiдповiв:
  - Йому цiна сто золотих рублiв панi!
  На той час це була велика сума. Гарного коня можна було купити за три карбованцi.
  Жiнка засмiялася i вiдповiла:
  - Вона ще дитина, i на турецьких ринках достатньо рабiв! Чисто через пошану до вас i тому, що менi подобається цьому хлопчика я заплачу за нього п'ятдесят рублiв!
  Самоса помiтив:
  - Воєвода хоче, щоб син бунтаря працював у каменоломнях у Криму, чи в Туреччинi! Йому не дуже хочеться, що малолiтнiй злочинець замiсть батога наглядача насолоджувався в обiймах хтивої ханшi!
  Жiнка засмiялася i вiдповiла:
  - Та я розумiю... Вам багато кровi зiпсував Стенька Разiн i ви хочете вiдiгратися на його сина! Я ваш втiшу, менi подобається мучити i принижувати гарних хлопчикiв. А коли вiн менi набридне, я його вiдправлю на копальнi!
  Даю сiмдесят п'ять карбованцiв i це моє останнє слово!
  Самоса кивнув:
  - Домовилися велика!
  Насправдi навряд чи за змученого хлопця рокiв тринадцяти виручиш бiльше кiлькох рублiв на торгах. А те, що лiтня ханша любить катувати i мучити гарних хлопчикiв, це все знали. Тим бiльше вона любила молодою плоть. Але коли в хлопчакiв пробивалася борода, їх заслiплювали, виривали язики, i вiдправляли на копальнi, де вони повiльно, але вiрно вмирали.
  Тож не скажеш, що Грицьку дуже пощастило. Але пригоди юного героя ще тiльки починаються... I найцiкавiше - попереду!
  Конан-Павлик прокинувся, пiсля цього сну, дуже бадьорим i сповненим сил. I пiсля чого знову кинувся тiкати.
  Так що його босi, дитячi, рожевi, круглi п'яти замиготiли.
  Вiн уже був свiжим i вирiшив сам на бiгу, а шлях довгий написати розповiдь.
  I нехай буде вiд подiбної розповiдi дуже весело та цiкаво.
  . РОЗДIЛ Љ9.
  Гiтлер пiсля захоплення Югославiї та Грецiї вирiшив тимчасово вiдмовитися вiд нападу на СРСР. Зокрема фюрер побоювався, що не встигне взяти Москву до зими. Крiм того, його вiйськовi аташе в Москвi бачили на парадi 1 травня танки КВ-2 i Т-34, якi справили сильне враження - особливо КВ-2.
  Та й Гiтлер вирiшив, що до появи у Нiмеччини важких танкiв на СРСР нападати годi було.
  А краще поки що зосередитися на Британiї та її колонiях. Заодно отримавши колосальнi ресурси та розв'язавши руки на другому фронтi.
  Насамперед слiд посилити угруповання Роммеля - чотирма добiрними танковими дивiзiями з технiкою. А заразом захопити базу на Мальтi.
  Вже маючи досвiд висадки на островi Крит - гiтлерiвцi провели спочатку бомбардування Мальти, а потiм вiдчайдушне висадження. I їм вдалося це зробити успiшнiше, уникнувши великих втрат.
  Пiсля цього перекидання вiйськ Роммелю пiшло швидше. Крiм того, фюрер знову зустрiвся з Франком. I жорсткої форми зажадав пропустити вiйська до Гiбралтару.
  Франко iз цим нехай i неохоче погодився.
  А тим часом в Африку йшло перекидання сил. У тому числi й перших жiночих батальйонiв, бо фюрер захотiв, щоб жiнки взяли участь у вiйнi. А що у фюрера сталося просвiтлення, i вiн зрозумiв - що без жiнок жити не можна на свiтi нема!
  I в бою жiнка справжнiй звiр, здатна багато на що.
  Рота дiвчат з особливого батальйону СС "вовчицi" перелiтала транспортним лiтаком Ме-323 до Тунiсу. Дiвчата-войовницi були всi як на пiдбiр, юнi i ще незамiжнi. Переважно високi спортивнi блондинки, колiр нiмецької нацiї, її кров та сiк.
  Двоє дiвчаток медова блондинка i вогненно-руда видiляються серед iнших войовниць, теж, до речi, гiдних подiуму своєю красою, i серйознiстю у поглядi. Якщо всi iншi войовницi були з-помiж досвiдчених бiйцiв, якi встигли понюхати пороху у Францiї та Балканах. Але не так, щоб занадто сильно, через швидкоплиннiсть бойових дiй i не бажання, посилати дiвчат у саме пекло. Вони вже билися, то цi двi були зовсiм юнi, майже дiвчатка останнiй, що замiнили загиблих пiд час авiанальоту. Звичайно теж навченi з усiєю нiмецькою педантичнiстю, але ще такi невиннi їм ледве виповнилося шiстнадцять. Справжнi троянди, кинутi у пустелi.
  Вогняно-руда "вовчиця" запитала у своєї подружки блондинки:
  - У Британськiй армiї багато негрiв. Вони дуже грубi й жорстокi, а уяви Герда, що буде, якщо ти потрапиш у полон i почнуться тортури?
  Медова блондинка спокiйно вiдповiла:
  - Я постараюсь не траплятися в полон Шарлота, але якщо така буде воля Господня, не видам ворогам нiчого!
  Рудоволоса Шарлотта пошепки сказала:
  - Ходять чутки, що незабаром розпочнеться велика вiйна на сходi з Росiєю. I вже пiдтягуються вiйська, концентрують сили. Адже недарма в армiю призвали стiльки пiхоти, дiвки кажуть, що на селах, майже не залишилося чоловiкiв!
  Герда зiтхнувши погодилася:
  - Та це було б моторошно! Вести вiйну, з росiйськими: жорстокими та фанатичними, з їхнiми безкрайнiми просторами та суворими зимами... Це буде, щось жахливе!
  Рудоволоса заперечила:
  - Росiяни не змогли перемогти, навiть крихiтну фiнську армiю, а ми розбили, найбiльшi сили супротивника! Пiд нами вже вся Європа, а Роммель трощить англiйцiв в Африцi. Чому ти думаєш, ви програємо?
  Герда неохоче вiдповiла:
  - У росiян велике населення, i безкраї простори. Вони поглинуть надто багато вiйськ! А якщо ми не встигнемо взяти столицю Росiї до зими, то нашi воїни будуть елементарно замерзати, а технiка засмутиться, i загрузне в кучугурах, це буде просто жахливо!
  Шарлота енергiйно замотала головою:
  - Ой, не треба говорити про такi гидоти, давай краще заспiваємо якийсь романс. Про кохання...
  Герда безневинно посмiхаючись, погодилася:
  - Звичайно, найкраще заспiваємо!
  Дiвчата "Вовчицi" заспiвали, своїми чистими, кришталевими голосами:
  Перлина, тремтяча зачiска,
  Хвилюється, тремтять мої груди!
  Я дiвчина як несмiлива берiзка,
  Боюся, i ворухнутися, i зiтхнути!
  
  I що на вушко шепоче свiжий вiтер?
  Хрумтить пiд ножною босою пiсок...
  I немає мене щасливiшим на планетi,
  Коли з тобою я крокую в лiсок!
  
  Вiдкрий коханий менi велику таємницю,
  Як серце вдалося приворожити!
  Але твоє обличчя таке сумне?
  По лобi пройшла зморшок найтонших ниток!
  
  Менi юнак з тугою вiдповiдає;
  Надовго розлучить iз тобою вiйна!
  Щоб знайти нам мiсце в пущах раю,
  Повалений повинен у пекло сатана!
  
  У вiдповiдь кивнула струнка берiзка,
  Ти ж менi бiльше, нiж щирий друг!
  Хоч може результат битви слiзний,
  Але з нами Бог Iсус-пастух!
  
  Розвiємо пекла бiсiв - злi тiнi,
  Щоб гаї розцвiтали зеленi!
  Погладь менi засмаглi колiна,
  Сильнiше милим обiйми мене!
  
  А вiн вiдповiв нiби дiвi жартома,
  Сказав пiд дзвiн розлогих гiлок;
  - А чекатимеш мене ти рiк голубка?
  Сильна спокуса гарячих журавлiв!
  
  У вiдповiдь йому сказала я так суворо,
  - Не буду штатської бiля верстата стояти!
  I менi до смаку ратна дорога,
  Хочу боротися, злих перемагати!
  
  Прийшла на пункт - зрубала гiлки-коси,
  Менi дали новий iз диском автомат!
  Хоч трава плачуть, наче перли роси,
  Навiщо невиннiсть стала як солдат!
  
  Тому, що Батькiвщина менi всiх дорожча,
  Вiтчизна вище зiрок горить у душi!
  Не те нутро, що барити на ложi,
  А ночувати з гвинтiвкою у куренi!
  
  Прийде перемога, у це вiрю свято,
  Адже наша справа - праве завжди!
  Ну, посмiхнiться радiснiшi хлопцi,
  Нас чекає, повiрте добра доля!
  Разом з ними спiвала вся роду, при цьому дiвчата розгойдували головами та поплескували долоньками. Але тут їхня iдилiя перервалася, завила сирена i в небi з'явилися англiйськi лiтаки! Спiтфайри намагалися атакувати караван постачання. Назустрiч їм вiдважно кинулися МЕ-109 iз конвою супроводу. Вогняно-руда Шарлота навiть пiдскочила вiд радостi:
  - Ось вона починається битва у повiтрi! Це буде круто!
  Герда збуджено пiдтвердила:
  - Ось зараз нашi, їм пiддадуть!
  Англiйських спiтфайрiв було вiсiмнадцять, а нiмецьких "месерiв" п'ятнадцять, не велика рiзниця. Забили кулеметнi черги та авiацiйнi гармати. Шарлота посмiюючись, вказала пальчиком:
  - Ось глянь, як нашi їх молотять! Краса!
  Герда фiлософськи промовила:
  - У бiйцi виграє не найсильнiший, а пiдлий настiльки, щоб її спровокувати, а самому не залазити!
  - Вiйна - це змагання, де всiх дисквалiфiкують ще до початку старту! - пiдтримала Шарлота.
  Вiн з англiйських " Спiтфайрiв " вже спалахнув, i став падати, слiдом за ним став падати i нiмецький ... Бiй почав розгорятися з ще бiльшою жорстокiстю. Англiйськi лiтаки мали кулеметне озброєння, а у нiмцiв були гармати в одних 20-мiлiметрiв одна штука, в iнших цiлих три 20-мiлiметровi гармати, але таких машини, було тiльки двi... Швидкiснi характеристики та маневренiсть майже однаковi, мабуть, навiть у МЕ -109 навiть вага менша i вiражi вiн робить швидше. Але й англiйцi не такi простi, ось три їх винищувачi рвонули до транспорту, не зважаючи на вогонь прикриття. Дiвчата, що перебувають усерединi, заволали:
  - Ану хлопцi не пропускайте! Форсованим вогником плi!
  Шарлота як завищить:
  - Фоєрр ! Фоєрр !
  Ме-323 величезний транспорт здатний нести, до 200 чоловiк десанту, у ньому шiсть кулеметiв оборонного озброєння. Вони розташованi системою "їжак" i починають строчити... Винищувачi палять, i кулi великого калiбру встромляються в обшивку i пробивають покриття. Дiвчата-войовницi вiдскакують, при цьому верещать, як свинки:
  - У сучi левенята.
  Одну з дiвчат зачепило, i вона б'ється в конвульсiях. До неї пiдскакує дiвчина-лiкар i одразу констатує:
  - Пробило навилiт! - I робить їй перев'язку. - Та заспокоюється i намагається стримати стогiн.
  Але " Мессершмiт " заходить англiйському винищувачу в тил, точнi пострiли i той спалахує i падає. Дiвчата ревуть:
  - Чудово! Це наш хлопець!
  У цей момент кулеметник, що прикриває фюзеляж (а це чоловiк), падає пробитий кулею навилiт. Герда кидається як блискавка, чiпляється за дрiт i падає, у неї злiтають чобiтки. Молода дiвчина миготить босими, рожевими п'ята парою стрибкiв через збитi тiла, пiдскакує до кулемету i натискає на гашетку. Зi стовбура випльовується свинець i " Спiтфаєр " втрачає управлiння, починає завалюватися в штопор.
  Дiвчата-вовчицi захоплено верещать i скандують:
  - Шайбу! Шайбу! Нiмеччина проти Британiя два-нуль!
  Герда втiм, другий винищувач збити не встигла, його знищили нiмецькi льотчики. Повiтрянi бої швидкоплиннi, i втративши бiльше половини винищувачiв, англiйцi втекли. Рахунок був 11 проти 3 на користь нiмцiв. Дiвчата у вiдповiдь вигукували, так радiсно i тиснули один одному руки. Хвалили i Герду, яка, не розгубилася i записала до свого активу перший збитий лiтак, свою жертву! Дiвчина почервонiла вiд сильного хвилювання i пробурмотiла:
  - Та я сама себе не пам'ятала! Це було щось таке? Зовсiм уже немислиме! Я як у трансi...
  Шарлотта з невдоволеною усмiшкою пробурмотiла:
  - А я ось собi не можу, пробачити зволiкання. Так просто взяла у гальмувала!
  Командир рота Мадлен потiшила Шарлоту:
  - Попереду ще стiльки боїв! Ось вона Африка!
  Шарлота хихикнула i зiстрила:
  - Маленькi дiти нема за що на свiтi, не ходiть дiти в Африку гуляти! В Африцi акули, в Африцi горили, а в Африцi великi крокодили! Але Великий Рейх; нам сказав - не дрейф!
  Усi дiвчата хором засмiялися. Як це було класно...
  Столиця Тунiсу, теж зветься, Тунiс у нiй розташовується основна база нацистiв в Африцi. Головний союзник Нiмеччини: Муссолiнi вступив у другу свiтову вiйну лише 17 червня, за п'ять днiв до капiтуляцiї Францiї. Вiн хотiв "перемогти", точнiше штовхнути, вже поваленого ворога, щоб отримати чималi територiальнi надбання. Ну, а у разi невдачi Нiмеччини, самому вiдкрити другий пiвденний фронт проти Третього Рейху! Iталiйська армiя дiяла, не дуже успiшно i не дивлячись на переважну чисельну перевагу, змогла цiною величезних втрат просунутися лише кiлька кiлометрiв. Але так Муссолiнi не дуже успiшно вступив у вiйну. Надалi iталiйцi воювали дуже маловдало. Бiти в Грецiї, незважаючи на чисельну перевагу, в Ефiопiї, маючи майже вп'ятеро бiльше сил, нiж англiйцi, i в Лiвiї втративши майже всю територiю з нафтовими свердловинами, що вже почали розроблятися. Але Роммель молодий генерал, який вступив у нацистську партiю, ще до приходу Гiтлера до влади, завдав англiйцям найсильнiшого контрудару. Причому вiн почав наступ ще до перекидання основних сил, маючи лише десять танкiв i п'ятдесят замаскованих пiд танк вантажiвки. Швидким кидком, був захоплений найкращий британський генерал Коленкор, а майже вся Лiвiя повернулася пiд контроль гiтлерiвцiв. Однак добре укрiплена фортеця Толбук , так бездарно здана iталiйцями, все ще тримається! У Роммеля всього двiстi танкiв, причому всi Т-1 i Т-2, тобто легкi, а ще двiстi iталiйських це взагалi кулеметнi танкетки вагою 2,7 тонни. Звичайно, з такими силами важко битися з Матильдами: якi мають лобову броню в 78 мiлiметрiв i 70 мiлiметровими "Кромвелями". Поки фронт тимчасово стабiлiзуватиметься, обидвi сторони накопичують сили.
  Рота СС висадилися в аеропорту i, на них вiдразу подуло розпечене Африканське повiтря. Ще б лiто, червень i Африка! Втiм, дiвчата намагалися крiпитися i не показати, що їм жарко. А тут ще Мадлен наказала:
  - Зробимо марш кидок через пустелю! А заразом випробувати сонцезахиснi креми, стрибатимете в купальниках!
  Дiвчата невдоволено скривилися: знову над ними влаштовують експерименти. Хоча звичайно в купальнику в таку спеку куди приємнiше, нiж мундирi, та ще й бронежилетах, якi теж можуть змусити одягнути.
  Дiвчата швидко переодяглися в купальнi костюми, розфарбованi пiд колiр пустелi, почала мазатися захисним кремом, який, до речi, ще повинен їм допомогти швидше засмагнути. Герда допомагала мазатись Шарлотi, а та Гердi. Рудоволоса помiтила:
  - Ось якi все ж таки Тунiсi, на околицях нетрях, тiльки в центрi пiвсотнi кам'яних будинкiв i десяток мечетей. Я ось читала казки i очiкувала побачити у арабiв чудовi палаци з фонтану та садами!
  Герда зiтхнувши вiдповiла:
  - На жаль, якби у нашому свiтi була як у казцi! На жаль, свiт нещадний наш, несправедливий, пiдступний! Стiняє i страждає у муках тiло!
  Шарлотта продовжила:
  - Але людина розумна, прогресом славний! Хоч, здається, забув його Господь!
  Залишившись одних купальниках, i трохи перед нанесенням крему сполоснувшись у холоднiй водi, дiвчата-красунi вiдчували деяке полегшення. Якщо в самому лiтаку, було ще не так спекотно, то в аеропорту та мiстi просто пекло. Щоправда iншi вовчицi вже встигли повоювати у Грецiї, де й у квiтнi тепло, але все ж таки не так як в Африцi влiтку.
  Пiсля душу дiвчата були в шкiряних шльопаннях, але Мадлен i наказала:
  - Взяти до рук iнший крем i гарненько змастити пiдошви! Ви будете робити марш-кидок через пустелю босонiж! Що моргаєте - зрозумiли, то приступайте.
  Дiвчата мазали собi витонченi ступнi босих, дiвочих нiжок, без особливого ентузiазму. Адже пiсок Сахари, це майже розпечена сковорода. Правда, тут ще близько до узбережжя, i часто потрапляють зарослi травами луки. Але бiгти голими пiдошвами по каменю, гравiю, пiску, що розжарило Африканське Сонце? Це взагалi дикiсть!
  Втiм, дiвчата не такi вже нiжнi, програма пiдготовки елiти включає марш-кидки для дiвчаток з Жiночого нiмецького союзу, причому теж часто босонiж, i по пересiченiй мiсцевостi. Так що войовницi не сперечаються! Взагалi для фашистської Нiмеччини характеру, потяг до рiзних експериментiв. Гiтлер гарячий шанувальник теорiї Нiцше про надлюдину, або людину майбутнього. Вiн має бути сильнiшим, швидшим, розумнiшим i найжорстокiшим, нiж сучасна людина. Iстинний нiмецький солдат повинен бути: сильним, швидким, загартованим - тому, що вiн арiєць! Але й арiйки, якi народжують богатирiв, самi мають бути богатирками, а силу слiд виховувати! Тому найбiльш добре пiдготовлених дiвчат посилено тренують, загартують, виховують! От i їх роду, генетично обдарованих красунь, має пройти екстремальне загартування в африканських пустелях: щоб довести, що арiйцю та арiйцi всi випробування пiд силу, i не того бар'єру який не може взяти - непереможний i бравий солдат Третього Рейху!
  I ось рота, залишивши вiйськове мiстечко, бiжить вузенькими, кам'янистими вудками Тунiсу.
  Босi дiвчачi п'яти колють чорнi, гострi камiнчики дороги, i жорстоко пече. Але мастило i справдi злегка пом'якшує опiки, i коли бiжиш швидко, не так сильно пече, хоча сонце перевалило за полудень i максимальна температура. Втiм, замурзанi арабськi дiтлахи дрiбнiють, чорненькими п'яточками, без жодного крему i навiть не морщаться. Видно набили собi мозолi на пiдошвах. На майже голих дiвчат у купальниках, i з розвиненими мускулистими тiлами, чоловiки-араби дивляться; роззявивши роти, а жiнки швидше лунають убiк, ще сильнiше кутаючись у чорну паранджу.
  А дiвчата бiжать; тримаючи на плечi автомати та кожна рюкзак iз припасами та гранатами. А це загалом кiлограм двадцять... Навiть якщо врахувати, що дiвчат пiдiбрали фiзично мiцних, i вже не перших рiк тренуються у спартанських умовах, то це все одно вага, особливо якщо спека за п'ятдесят градусiв у тiнi, а подолати необхiдно марафонську дистанцiю .
  Герда бiжить, намагаючись дихати якнайправильнiше, щоб довше вистачило б сил. Вона хоч не так вже й багато прожила, але останнi її вiсiм рокiв пройшли в спецшколi, для дiтей генетичної елiти. Але це зовсiм не означає, що вони мешкали в комфортних умовах. Навпаки пiдйом о п'ятiй ранку, обливання крижаним душем, жорстка зарядка, годинна пробiжка i далi пара годин працi. Потiм навчання, перед обiдом, знову тренування, зокрема й бойовi спаринги. Вiйськова пiдготовка, навчання, тренування до десяти годин, пiсля чого вiдбiй. Годували, щоправда, непогано, але м'яса не давали, овочi, фрукти, риба, кондитерськi вироби та солодощi, лише на день народження фюрера, Рiздво та 1 Травня. Вiльного часу практично немає, все найсуворiше регламентовано... З них готували людей майбутнього, якi мали наказувати Землею. Сам Гiмлер глава СС тримав пiд контролем таку програму.
  Що думала Герда про фашистiв i Гiтлера? Чому й вчили, що Гiтлер найбiльший генiй всiх часiв i народiв, непереможний полководець i майбутнiй правитель Землi. А так само, як перший арiйець Iсуса Христа, намiсник Всевишнього Бога звелiв пiдкорити цей та iншi космiчнi свiти!
  I справдi Нiмеччина перемагала, i вiра у фюрера мiцнiла! Але тепер, вона вже фактично на вiйнi. Вони бiжать, коричневi вiд мастила дiвчата по пустелi, босi ножi припiкає сумiш пiску i гравiю, i вже починає вiдчуватися наростаюча втома; бiль у ликах, спинi, i сухiсть у ротi. Але вона справжня арiйка, i нiколи не зламається! Швидше хай лопне серце, нiж вона здасться. Та й не вперше Гердi, ось бiгати. Пам'ятатися вони робили марш-кидок по горах. Босоногая, дiвчинка Герда з пiстолет-кулеметом на плечi, бiгла по гострому камiнню перевалу, зрiзавши вкрай пiдошви, так що по каменях залишалися кривавi слiди, але пройшла свiй шлях до кiнця. То що вона зараз здасться? Нi! I ще раз нi! Битиметься до кiнця, поки не пройде дистанцiю. Правда нiколи, вiн не бiгла за такої спеки, але... З чогось i треба було починати, щоб пройти до кiнця випробування i повiрити в майбутню Перемогу! I не Нiмеччини: у цьому вона й не сумнiвається, а перемоги саме над собою!
  Ось уже ставати легше, i вiдкривається друге дихання в тренованих легень... Сонце вже схиляється до заходу сонця i задушлива спека вiдступає. Повiльно, майже непомiтно, але вiдступає!
  Рудий Шарлота теж страждає, але крiпитися. Вони з Гердою давнi подруги, навiть лiжка у дiвочiй казармi стояли бiля них. Нерiдко вони спарингували один з одним. Двi подруги позбавленi дитинства та рано подорослiшали. Втiм, життя боротьба, вiчна боротьба. I можливо найбiльшою трагедiєю для людства i для кожної окремої людини, стане, коли нема за що боротися!
  Вперше Шарлота побачила Гiтлера на мiтингу; коли її самiй було лише п'ять рокiв. Тодi вiн ще не був фюрером Великої Нiмеччини, а лише одним з опозицiйних полiтикiв. Але в вiдчувалося щось особливе: невимовна харизма цього лiдера, з маленькими вусиками! Про що конкретно говорив майбутнiй фюрер, Шарлотта не пам'ятала. Адольф Гiтлер виступав дуже емоцiйно, енергiйно розмахував кулаками, часто вимовляв слова: Велика Нiмеччина, доблесть, честь, лицарство, сила, гiднiсть! I весь натовп просто гарчав у невимовному захватi. А якi були оплески. I вже тодi Шарлота зрозумiла, що перед нею Бог утiлить!
  Тож їй запам'ятався цей день! Її батьки любили фюрера, його задовго до приходу Гiтлера до влади. Вступили до партiї наприкiнцi двадцятих рокiв, коли шанси нацистiв на прихiд до влади здавалися примарними, а гiтлерiвцi набило по два-три вiдсотки голосiв! Ну, що ж, фюрер уже тодi був фюрером та справжнiм вождем! Але знадобилася жорстока криза, яка потрясла вщент всi засади суспiльства, щоб Нiмеччина в ньому знайшла свого лiдера. Дiвчинка росла за суворих умов елiтної казарми, де провела вiсiм рокiв, але жодного разу в душi не зненавидiла фюрера.
  Навiть коли її та iнших подруг жорстокого пороли широкими (щоб не розсiкти шкiру!) ременями, або вiдправляли в карцер, де доводилося штовхати перед собою колесо. Теж витончене покарання, вигадане в СС. Ти крутиш колеса, а тiлу прилiплено датчики, з яких б'є струм. Чим швидше ти його крутиш, тим електрика б'є слабше, а коли сповiльнюєшся сильнiше. Свого роду сумiш покарання за провини та фiзичне тренування. Їх загартовували i тренували в Стилi стародавньої Спарти, якою захоплювалися i Гiтлер, i його головний полiцейський, i кат Третього Рейху Гiмлер !
  Як говорив фюрер: "нiмецький хлопчик повинен з дитинства терпiти побої та звикати до жорстокостi!". Ну, а Гiмлер поширював подiбну тезу i на дiвчаток! Так вiн любив цитувати Нiцше - жорстокiсть, жорстокiсть, i ще раз жорстокiсть, що цементує нацiю!
  Дистанцiю в пiвсотнi або навiть трохи бiльше кiлометрiв уже пройдено, колосальне навантаження в таку спеку i з вантажем для таких маленьких дiвчаток. Герда, Шарлота вже не вiдчували своїх тiл, вони бiгли як сомнамбули, вiдчуваючи щось рве м'язи, i тупий бiль у головi. Але вже слiдує команда:
  - Перейти на крок! Для першого разу достатньо!
  Дiвчатка сповiльнюються та йдуть уже швидким кроком. П'ятки починають свербiти, ще сильнiше. Герда шепнула Шарлотi:
  - З пекла в чистилищi!
  Подруга не погодилася:
  - З чистилища до раю!
  Кам'янистий ґрунт закiнчився i босi, змученi нiжки дiвчат вступають на м'яку, смарагдову траву. Герда вигукнула:
  - А як блаженство, пiсля тортур колючим камiнням, i пекучими пiсками пустелi, крокувати, немов оксамитовому натуральному килиму!
  Цього разу Шарлотта охоче погодилася:
  - Звичайно, це справдi рай! Пiсля такого суворого марш-кидка! Але я думаю, буде ще важче.
  Коли дiвчата врештi-решт вийшли на майданчик, Мадлен зупинилася їх i наказала лягти на спину. Грубо помацала першому десятку войовниць ступнi i вимовила з явним задоволенням:
  - Чудово! I шкiра не лущиться, i пухирiв на пiдошвi немає. I навiть п'ята не запилилися, залишилися рожевi , наче ви щойно вийшли з ванни! - Росла Мадлен, зробила паузу, i друг зi швидкiстю блискавки метнула кинджал. Лезо майнуло як пушений школярем iз дзеркала сонячний зайчик, i вiстря прицвяжило великого, чорного скорпiона. Голос офiцера СС став грубiшим, а красивi риси дiвчачого обличчя жорсткiшi. - Завтра бiгтимемо з ранку до вечора. Що пики кривите - арiйки ви чи нi? Якщо так повиннi витримати, тих, хто впаде, пристрелимо на мiсцi! На перший, другий розрахуйся.
  Пiсля перерахунку дiвчат ще змусили вiджиматися i робити прес, а потiм милосердно вiдправили спати. Поки що можете розслабитися.
  Ось так вiдбулося перекидання красивих дiвчат у пустелю Сахара. А ось i Гiбралтар штурмують гiтлерiвцi.
  Магда i Христина беруть участь в атацi на цю англiйську фортецю. Зрозумiло, дiвчата босонiж в атацi та в бiкiнi. Мчати прямо в бiй.
  Магда блондинка з легкої жовтої волосся, а Крiстiна має волосся сумiш червоного i жовтого.
  Дiвчата ведуть вогонь з пiстолет-кулеметiв, збиваючи англiйцiв i спiвають.
  Гоп-стоп, тепер пощади не проси,
  Гоп-стоп, i на мiсяць не голоси!
  Ти дiвка - круто з автоматом,
  Винищувати всiх треба!
  I за це буде славна нагорода!
  Вiйницi справдi показують свiй вищий клас. А пiд час штурму Гiбралтару використовуються нiмецькi штурмовики Ю-87, якi вражають своєю точнiстю. I показують якi вони крутi У боях при штурмi Гiбралтара, пробує свої сили та легендарнi штурмовий льотчик Рудель . Вiн у реальнiй iсторiї став справжньою легендою. Але й зараз цей грiзний воїн щемить англiйцiв. I Гiбралтар тремтить пiд ударами.
  I ось легендарна фортеця впала. I над нею майорить прапор зi свастикою.
  Гiтлер оголосив:
  - Чорний континент буде наш!
  Пiсля падiння Гiбралтару, нiмцi отримали можливiсть перекидати вiйська до Африки по найкоротшiй вiдстанi. I це дозволяло їм окупувати чорний континент.
  Одночасно нiмцi вирiшили взяти i Толбук . I там розгорнулися неабиякi бої.
  Герда так i не встигла заспiвати. Розбудили дiвчисько, перервавши героїчне сновидiння. Але цього разу наказу тiкати не було. Вiйницi-вовчицi отримали розпорядження рити окопи.
  Дiвчата взяли на роботу з помiрним ентузiазмом. Шарлота грайливо пожартувала:
  - Це ми противнику яму риємо!
  Герда вiдповiла їй:
  - Ну що ж! Копати не краще, нiж бiгти, але тренується спина i передплiччя.
  Рити справжнiй редут на сонцi не велика радiсть. Але, на жаль, доводиться. Дiвчата навiть стали спiвати традицiйного маршу. Робота пiшла веселiше.
  Шарлотта задумалася.
  Ось як влаштований свiт, мало хто блаженствує, а бiльшiсть оре. А що вона особисто може безпосередньо змiнити? Лише для себе особисто! А значить егоїзм, теж у певному сенсi благо. Ось рiй, собi рiй... Навiть колись насолодиться чимось забороненим або приємним до безумства. До речi, чого вони вирiшили обкопуватися? Судячи з усього, дiвчата знаходяться трохи на схiд, сильно укрiпленого Толбуком . I всерединi його знаходяться не iнфантильнi колонiальнi вiйська, а гвардiйська австралiйська дивiзiя, i так бiльшiсть кращої десантної дивiзiї, а так само пристойна кiлькiсть технiки - особливо танкiв. Тому Толбук i неприступний, у ньому добiрних вiйськ не менше, тим нiмецькi частини Роммеля ( Iталiйцiв звичайно навiть бiльше, нiж солдатiв з Нiмеччини, але макаронники воюють дуже погано!). Так що поки що брати фортецю штурмом нерацiонально. Iншою можливiстю був би удар по Єгипту, залишивши Толбук у блокадi, але... Скiльки потрiбно сил для блокади? Якби хоча б iталiйцi могли встояти, можна було залишити їх i зробити ставку в наступi на нiмецькi вiйська. Так що Роммель приречений топтатися на мiсцi.
  Ух, ну i спека, сьогоднi найдовший день року двадцять друге червня. До речi, саме сьогоднi, як ходили чутки, i мали нiмецькi вiйська напасти на СРСР. Але поки що про це не чути. Ух, вона були особисто не проти, щоб її перевели в прохолодну Росiю - войовницю задовбала спека. А там, наприклад, можна буде босонiж пробiгтися по снiжку, тим самим показавши росiйським силу iстинних арiєк.
  Перша свiтова вiйна, де нiмцi перемагали росiян незважаючи на їх чисельну перевагу, вигравши майже всi великi битви, залишила про схiдний фронт у середовищi нiмецьких офiцерiв гарну пам'ять.
  Адже ще запекла пропаганда бреше стверджуючи, що 23 лютого Червона армiя розгромила пiдлогу Псковом i Нарвою добiрнi нiмецькi вiйська. Насправдi армiя кайзера взяла Псков майже без бою, а гарнiзон Нарви поспiшив капiтулювати, ще до пiдходу десанту, що висадив. Взагалi з 18 до 23 лютого нiмцi просто йшли маршами, i лише густi, вiрнiше пишнi снiги i нестача пального для автомобiлiв (та й самої технiки) ускладнювало рух.
  Шарлота дещо зневажливо ставилася до росiян. Вони та Японiї програли, i ще ранiше англiйцям та жабникам пiд час Кримської. Фi! Гидко навiть. Де їм порiвнятися з нiмцями - природженими воїнами! Щоправда, росiяни вихваляються, що розгромили Наполеона, але ж насправдi Бонапарт програв погодi. А росiйськi землi з багатим чорноземом - це не Африка з пустельми, а справжня мрiя про селянський плуг. Ось там би отримати собi маєток та рабiв.
  Шарлота запитала Герду:
  - Погодься ти б мрiяла вирушить до Росiї!
  Герда замотала головою:
  - Чесно кажучи, нi. Хоча у планi клiмату там i краще, нiж тут!
  Шарлота дико скривилася:
  - Ти що боїшся росiйських солдатiв, чи росiйської зими?
  Герда заперечливо замотала головою:
  - Та нi! Це було б навiть цiкаво, скiльки б витримала на їхньому лютому морозi, босонiж i в одному купальнику. Але суть не в цьому?
  Шарлота скривилася:
  - А в чому? Боїшся загинути?
  Герда i тут вiдмахнулась:
  - Та нi! Я боягуз, але чи бачиш росiяни це такий народ... Який зазвичай б'ється до кiнця i долає найстiйкiших!
  Шарлота струсивши з голови пiт, бризки розлетiлися i, впавши на розпечений пiсок, гидко зашипiли, заперечила:
  - А вони ж капiтулювали у першу свiтову вiйну. Пiдписали з нами ганебний свiт, так що пiсля цього ти стверджуватимеш, нiби вони непереможнi i б'ються до кiнця!
  Герда зiтхнувши заперечила:
  - Так вед i ми капiтулювали у першу свiтову вiйну.
  Шарлотта огризнулася:
  - Це була зрада нашого уряду!
  - Так i в них зрада з боку революцiонерiв та бiльшовикiв! - випалила Герда. - Наче ти не знаєш, хто такий Ленiн!
  Шарлота покрутила пальцiв бiля скронi:
  - На жаль знаю!
  На цьому подруги закiнчив розмову, горло пересихає, балакатиме, а попереду вже дамоклiв меч свiтила.
  Коли сонце перевалило за зенiт, а потiм стало вмирати, а тiнi подовжаться, з'ясувалося, що дiвчата приступили до працi недаремно.
  Ось коли саме пекло закiнчилося, почувся гул моторiв i якийсь рух з боку Толбука .
  Мадлен скомандувала:
  - Дiвчата готуйтеся! - Потiм її голос став набагато вартiшим. - Вовчицi у рушницю!
  Ось, нарештi, i з'явилися далеко на лiнiї форту силуети танкiв. Вони рухаються неквапливо, але якось зловiсно. Дiвчата приготували свої протитанковi рушницi. Такi ось пiдствольники , легкi безвiдкатки . Їхня вибухова мiць втiм, не на всякий танк годиться.
  Мадлен, командує, вiрнiше попереджає:
  - Вогню без наказу не вiдчиняти. Попереду йдуть Кромвелi та Матильди. Лобова броня танка "Кромвель" сiмдесят сантиметрiв, а "Матiльди" вiсiмдесят. Нашi пiдствольники їх не вiзьмуть. Так, що стрiлятимете, тiльки по гусеницях.
  Дiвчата хором в'янули:
  - Так точно товаришу командир!
  Герда грайливо малюючись, помiтила:
  - Проте "Кромвель" так ну праску схожу!
  Справдi цей один iз наймасовiших англiйських танкiв, скидався на банальну праску своєю скошеною лобовою частиною. Проте пробити подiбний танк було дуже важко. Тут потрiбен калiбр не менше 75 що поки що для нiмецької армiї рiдкiсть. Гармата 88 - мiлiметрiв ще краще пiдходить, але їх у Роммеля небагато, та перевозити таку рiч махину дуже важко, особливо по пустелi.
  А ось i "Матiльда". Найкращий довоєнний витвiр британського танкобудування. Вiсiмдесят мiлiметрiв лобової бронi при вазi всього 27 тонн. Тобто у середнього танка лобова броня товща, нiж у важких радянських КВ, та ще й ще скручена як нiс корабля. Герда подумала, що "Матiльду" готували мабуть для вiйни проти СРСР. У росiян вже з'явилися гармати в 76 - мiлiметрiв, а отже, здатнi прошивати те, що слабше. Сама "Матiльда" втiм, озброєна не надто добре, 47 калiбр, зате три кулемети.
  Втiм, дiвчата холоднокровнi. Танкiв рухається всього трохи бiльше тридцяти, а за ними танкетки та пiхота. Частина пiхотинцiв на мотоциклах iз вiзками. Танкеток, трохи бiльше пiвсотнi, але мотопiхоти прет пристойно. Герда запитала Шарлоту:
  - Звiдки у них у блокадi стiльки технiки?
  Шарлота посмiхаючись, як Гарпiя вiдповiла:
  - Та у них бляшанками нiколи проблем не було. Бажають нас промацати на мiцнiсть. Як сказати, чи не здригнуться нашi хлопцi!
  Герда заперечила:
  - Не хлопцi, а дiвчата! Та ще й такi крутi ...
  А ще позаду танкеток та мотоциклiв йшла пiхота. Англiйськi солдати бiгли, трохи нахилившись, а в руках тримали рушницi та пiстолет-кулемети. Чувся брязкiт гусениць, i скрегiт пiску.
  Шарлота озирнулася (нiби нiчого страшного, по краях позицiї, що займають дiвчата, також сидять у засiдцi залiзнi, нiмецькi хлопцi!). Поки що з боку частин вермахту жодного пострiлу. Все тихо та спокiйно. Герда прошепотiла:
  - Ми як iндiанцi в засiдцi, але при цьому ризикуємо втратити свої скальпи!
  Шарлота у вiдповiдь з особливою зневагою пирхнула:
  - З таким настроєм взагалi не варто йти на бiй!
  . РОЗДIЛ Љ 10
  А ось у англiйцiв нерви виявилися гiршими, або, може, вони хотiли справити на ворога враження i тому танки вiдразу огорнулися димом, прогуркотiли пострiли. За ними забили кулемети, а також дали з рушниць залп пiхотинцi. Нiмцi мовчали, чекаючи коли супротивник наблизиться.
  I ось коли до ворогiв залишилося лише сотня метрiв - Мадлен скомандувала:
  - Вогонь!
  Дiвчата вже автоматично встигли узгодити собi жертви i пальнули з пiдстволок по гусеницях. Добре, що в англiйських танкiв вони добре видно. Герда вистрiлила, i радiсно вигукнула, права гусениця броненосної "Матiльди" виявилася розбита. Дiвча ввернула:
  - "Матiльда" отримала мат!
  Шарлотi, також вдалося пiдбити "Кромвель", дiвчина радiсно обiзнулась .
  - Революцiя буржуа у Нiмеччинi не пройде!
  Пiсля чого обидвi дiвчата розсмiялися. Iншi вовчицi лупили з пiдствольникiв досить влучно, внаслiдок чого всi тридцять чотири англiйськi танки зупинилися. Мадлен вигукнула:
  - Англiйцi все трясуться, їх нiкчемнiсть через край! Якщо немочки б'ються - краще в бiйку не вступай!
  Справдi жiнки така порода, що мають особливий дар у стрiльбi. I вражають на рiдкiсть влучно. Отже, ударна мiць англiйцiв виявилася паралiзованою.
  Правда Британiя країна не слабка i машини, що зупинилися, стали курити у вiдповiдь. Тiльки який у них недолiк... Дула вниз погано опускаються, так що... Мадлен командує :
  - Тi дiвчата, що не розрядили своїх пiдствольникiв , нехай виберуть жертви серед танкеток.
  Шарлота хихикнула:
  - А танкетки, ах танкетки - з них зробимо цукерки!
  Що таке танкетка? Це машина, що скидається на маленький танк, iнодi гусенична, iнодi колестна . Важить щоправда всього двi-три тонни або чотири з половиною тонни. Бiльш важкi модифiкацiї мають ще гармату. Таку ось маленьку... мiлiметрiв 20 її калiбр, але для пiхоти дуже небезпечна. До речi, танкетку можна пробити i в лоб, особливо якщо потрапити в корпус, де броня напевно не вiд рикошету. Деякi дiвчата мають ще й додатковий комплект до пiдствольних гранатометiв. Вони швиденько перезаряджають нiжно, немов дитину погладжуючи стволи. Потiм вiдкривають вогонь на поразку.
  Шарлота навiть заспiвала:
  - Ми повторюємо простi рухи - влучний удар на поразку!
  Танкетки реагують на влучення по-рiзному. У Герди, наприклад, сталева жертва вибухнула, а у Шарлоти перекосившись стала осiдати. Дiвчата навiть верещать вiд захоплення, немов їх пестять гарнi хлопцi. А вiдповiдь випльовують смерть.
  Герда навiть лизнула язиком пiдствольник , вiдчула металевий присмак. Майже всi танкетки пiдбитi. Мотоцикли в англiйцiв почали пригальмовувати. Навiть здалеку було видно, як перекосилися в австралiйцiв пики. Атака грiзної Британiї явно захлиналася...
  Шарлота вiдклавши пiдствольник взяла в руки пiстолет-кулемет i, натиснувши на собачку, вимовила:
  - Я нiжний перукар, бо немає нiчого нiжнiшого за смерть!
  Герда провила:
  - Ось таких космачiв, як британцi, i пiдстригти не грiх!
  Стрiлянина з боку англiйцiв стала хаотичною, а тут ще забили нiмецькi великокалiбернi кулемети та вдарили осколковими снарядами гармати. Спочатку били знаряддя дрiбного калiбру, вони, втiм, теж робили неабиякi спустошення, а потiм заробив середнiй калiбр 75-мiлiметрiв. Коли б'є такий калiбр i снаряди розсипаються на уламки.
  Шарлотта iз задоволенням потерла долонi:
  - Ось це їм каша -малаша !
  Один англiйець був негром, та ще й таким величезним: футiв сiм з половиною, не менше. Вiн був у бронежилетi i ревiв як поранений кабан. Оскiльки великий мотоцикл, на якому їхав чорношкiрий був пiдбитий, вiн зiскочив з нього i побiг на позицiї. Герда зловiсно посмiхнулася:
  - Та це був добрий хлопець.
  Пострiл босонога блондинки запал точний, прямо в пах броньованого "Отелло". Негри скрикнув: випробувавши спресований "оргазм". Герда вiдпустила жарт:
  Ми дiвчата - славнi хлопцi,
  Доблесть пiдтвердимо сталевим мечем!
  Кулю в лоб покидькам з автомата,
  Яйця неграм лисим вiдiрвемо!
  Шарлота навiть мало не подавилася вiд подиву:
  - Так ти ще так лаятися вмiєш! Ну ти й подруга!
  Герда пiдморгнула у вiдповiдь:
  - А що? Я дуже рiзноманiтна!
  Частина англiйцiв залягла i вiдстрiлювалася. Бiй розростався, ось одна з куль пролетiла так близько вiд голови Шарлоти, що навiть зрiзала шматок волосся. Здавалося, що впав шматочок яскравого полум'я. Шарлотта машинально перехрестилася:
  - У цих перукарiв руки пiд хрiн заточенi!
  Герда продовжуючи вести прицiльну пальбу, вiдповiла:
  - Ку -кукен квакiн !
  Шарлота, незважаючи на всю зайнятiсть сутичкою, все ж таки не втрималася вiд питання:
  - Що ти сказала?
  Герда хитро пiдморгнула:
  - Це розумiєш латинь! Вираз, що означає тотальний капут!
  Шарлотта у вiдповiдь зрiзала довгою чергою ще п'ятьох англiйцiв, що невчасно схопилися, заявила:
  - Надлишок розуму - рiвносильний його недолiку!
  Герда i тут знайшла чим заперечити:
  - Нi, ти не маєш рацiї! Забрати розум легко, а додати важко.
  Шарлота уклавши ще одного араба, тут вирiшила погодитися:
  - Та що казати! Загалом неможливо! Чарка вина - не додасть розуму! Друга i третя - зводить з розуму!
  Але, незважаючи на втрату бойового духу, англiйцi все ще були небезпечнi. Ось однiєї з вовчиць, чорнявої милашцi в бiкiнi пара куль потрапила в голову, змусивши коротко скрикнувши затихнути назавжди. Шкода таким коротким виявилося життя у дiвчини, наче метелики-одноденки. Декiлька вовчиць отримали поранення. Шарлота висловилася:
  - Багато є рiзних асiв, тiльки багато пiд ....
  Герда перервала:
  - Лаятися матюком пiд час бою погана прикмета...
  Вимовивши це дiвчисько, якраз увiгнало кулю в око супротивниковi. Їй навiть стало якось нудно, ось вбиваєш, вбиваєш .... Кiнця цьому не видно. Шарлота також не вiдставала i навiть почала пiдраховувати вбитих. Взагалi, якщо подумати про вбивство додає людинi сил? Справедливе вбивство, звичайно ж, додає та посилює карму. Ти нiби пiдживлюєшся енергiєю неповноцiнних iндивiдiв. I стаєш у тисячi разiв сильнiшим. Як то кажуть - воїни-богатирi. Або точнiше войовницi-богатирки. Ось австралiйський хлопець майже хлопчик втратив половину черепа. Шарлота помiтила:
  - Краще один раз вбити, нiж тисячу разiв проклясти!
  Герда погодилася:
  - Звiсно! Можна ось так переклацати всiх! Де твiй натиск автомат, лютий плювок у мiзках зорепад.
  Шарлотта додала:
  - Вас англiйцям вiдбiй, ну в геєну запiй! Просто дощ по даху твоїй генерал!
  Герда також почала пiдраховувати знищених особин. Справдi, їй красунi церемонитися. Але ось ще питання, чи ставити їй свiчки за упокiй чи нi? Адже хоч i поганi люди - вороги, але все-таки люди. Як, наприклад, чинили спартанцi в таких випадках. Мабуть, благородно.
  Герда сказала:
  - Ти знаєш Шарлота, давай пiсля бiй сходимо до найближчого храму i помолимося за вбитих нами, щоб їхнi душi з чистилища прямували прямо до раю.
  Рудоволоса войовниця скривилася:
  - А може, ще й мечеть сходимо? Ну, ти й сентиментальна Герда. Як твоя тезка з казочки Андерсена. Адже наш свiт, це не арена для дешевих сентиментiв.
  Войовниця блондинка знизала мiцними плечима:
  - Як сказати? Менi б не хотiлося, що в разi моєї загибелi, тiло затоптали в гнiй та ще й помочилися зверху. Ти твориш добро, i воно тобi повертається...
  - Повертається кулею! - огризнулася Шарлота.
  Герда уклавши ще двох, помiтила:
  - А ти не позiхай, тодi тебе i куля не знайде!
  Шарлота скривила личко:
  - Куля дурниця i багнет не професор, а снаряд не доцент! Але кадилом вiд автоматної черги не захистишся!
  Герда помiтила:
  - Один вiдомий поет писав - щоб до багнета прирiвняли перо!
  Тут бiлявцi трохи подряпало кулею вухо. Втiм, Герда навiть не здригнулася. А якщо куля свистить, то значить, вона пролетiла повз. Шарлота схвалила:
  - Ось ця поведiнка гiдно справжньої арiйки!
  Герда парирувала:
  - Щедрiсть на комплiменти, маскує мiзернiсть розуму, i жагу наживи!
  Шарлота гукнула:
  - Доведе тебе до могили подiбна фiлософiя!
  Правiше Герди поранило теж свiтленьку приятельку. Хоча дiвчина поки що малознайома все одно її шкода. Але вона не стогне, навпаки видавила усмiшку. Потiм почала витягувати язиком кулю. Герд поповзла до неї:
  - Дай я тобi допоможу...
  Та у вiдповiдь огризнулася:
  - Вiдчепись! Краще веди вогонь i нищи вшивих левенят. Це у вас чудово виходить.
  Герда уклавши короткою чергою трьох (вже в неї пiстолет-кулемет, так розжарився, що стовбур став червонiти, навiть дивно, що вiн поки не заклинив!), ринула:
  - На чудово, на вiйнi нiколи не буває! Обов'язково, щось та недороблене!
  Приятелька (її звали Уелен) заявила:
  - От би до твоєї мови, та ще й прикрутити гашетку кулемета! Так би стала всiх трощити.
  Герда засмiялася, та дуже голосно. Тут один iз англiйцiв крикнув:
  - Ви всi бошi повiї!
  Герда у вiдповiдь iз силою кинула уламкову гранату:
  - Вiд альфонсiв чую!
  Шарлота огризнулася i теж кинула гранату. Крикнула:
  - На такi подарунки ми завжди щедрi!
  Уелен витягла з плеча кулю i виплюнула її:
  - На смак ти краще, нiж на дотик!
  У тилу англiйцiв з'явилися пiдкрiплення, ще дюжина танкiв. Так "Матiльди", а iншi закупленi в США "Маккавеї". Останнi танки, була без вежi, зате з трьома гарматами кожен. Шарлотта свиснула:
  - Угу! Оце машини-динозаври!
  Герда нервово скривилася:
  - Ти знаєш динозавр, цiлком може розтоптати ссавець, якщо воно гальмує мiзками. Усi маса...
  Шарлотта перебила:
  - А тут ти не маєш рацiї. Людина думає вдесятеро швидше, нiж рухається. Тобто нас насамперед пiдводять не мiзки, а тiло!
  Герда стрiльнула очима:
  - Так тiло... Душа зазвичай мiцна.
  Шарлота хихикнула:
  - Душа згрiшила, а тiло у вiдповiдi!
  "Маккавеї" були дуже тихохiдними, тож i "Матiльди" не поспiшали. Втiм, дiвчата не нервували , у них ще залишалися деякi сюрпризи, зокрема пара десяткiв протитанкових зарядiв. Але в даному випадку їм показати себе не вдалося. Почувся гуркiт i три снаряди кинулися в бiк англiйських танкiв. Ось один "Маккавей" вiдразу ж виявився пiдбитим, у його широченному корпусi утворилася дiра. Втiм, англiйцi не розгубилися i навiть зробили безуспiшну спробу вiдкрити вогонь на ходу. Втiм, звiдки вели пальбу ретельно замаскованi гармати Роммеля, було важко визначити. Ось був ще залп, i перекосило вежу "Матiльде". Герда весело посмiхнулася:
  - А що? Зенiтка, то скорострiльна!
  Шарлота в досадi пробурчала:
  - Нам так нiчого не залишиться.
  Слiдом за "Маккавеями" з'явилися новi танкетки, а також кiлька "Кромвелiв". Причому, зважаючи на облiзлу фарбу, цi машини викопали з пiску. Теж пруть, хочуть взяти нахрапом. Шарлота пальчиками, дiвочою, босою ноженькою спiймала павука i безцеремонно розчавила його:
  - Ось те саме чекає на всiх англiйцiв!
  Герда схвалила:
  - Браво! Так тримати!
  88-мiлiметровi зенiтки продовжували вести прицiльний вогонь. Їхня скорострiльнiсть була висока, але й влучнiсть не пасувала. Противник огризався дуже безладно i не мiг заподiяти iстотних збиткiв. Ну, а вовчицi боротимуться з пiхотою, якою прибувало дедалi бiльше.
  Шарлота помiтила:
  - Англiйцi такi неекономнi у використаннi людських ресурсiв. Просто дивно, що їм удалося захопити половину свiту!
  Герда тому дуже втiшному для нiмцiв приводу висловилася:
  - Вони митцi, нас закидати трупами! Проти цього нiяк не попрешь, ух дуже трупи смердять!
  Шарлота тоненько хихикнула:
  - Так газова атака, рiч серйозна.
  Англiйськi танки повзли наче черепахи, i ось вiд "Маккавеїв" незабаром залишилися лише купи металу. А ось бiльш спритною "Матiльдi" вдалося проскочити, але її вовчицi вiдразу перебили гусеницю, як завжди влучно вразивши з пiдствольника .
  Герда облизнулася:
  - Оце по-нашому! По есесовському!
  "Кромвелi", вiрнiше їх екiпажi дуже нервували, смикали за штурвали i помилково тиснули своїх солдатiв. Навiть гусеницi, вiд пiску та кровi стали брудними та червоно-коричневими. При цьому танки пiдкручувалися на мiсцi, а вежi намагалися незграбно обертатися. Герда скалила зубки i спiвала:
  - Десь ростуть незабудки. Мама пече пирiжки! Рейха в пащi не зубки, а зi снарядiв iкла!
  "Кромвелi" дуже безглуздо продовжували тиркатися, i тиснули своїх же солдатiв, ще бiльш посиленими темпами. Навiть нiмецькi зенiтки замовкли, щоб не заважати танкам, виконувати "почесну" мiсiю. Шарлота люто рикнула:
  - То ми зараз розiйдемося! Може, вiд бурi врятуємось!
  Але ось кiлька "Кромвелiв" все ж таки зумiло вирiвнятися i рвонути до позицiй, що займали дiвчата. Але їх майже вiдразу зупинили влучнi пострiли. Мабуть вовчицi в азартi бою просто заборонили собi промахуватися. Англiйцi зiштовхнулися з воiстину нiмецькою стiйкiстю. Ось одна iз танкеток, втративши залишки мужностi, повернула назад. Генерал австралiєць щось скомандував i в неї полетiли гранати. Смертельно поранена машина запалала, а потiм ще й снаряди стали рватися всерединi. Таке ось видовище.
  У Герди вiд перегрiву заклинив пiстолет-кулемет, i, вiдклавши шматок залiза, що став марним, убiк, стала вести вогонь iз самозарядної рушницi. А що, дуже непогана тактика! Швидкострiльнiсть нижче, зате прицiльнiсть вище. Те саме навiть трохи ранiше зробили й iншi дiвчата-войовницi. Шарлота помiтила:
  - Вiйна вчить економiї. Причому на фронтi навiть бiльше, нiж у тилу!
  Герда знехотя погодилася:
  - Та вчить! Але скiльки цих леве на нас пре! Невже англiйцi, отак кинули на нас усi свої сили!
  Шарлота з хитрою вiдповiла:
  - Чесно кажучи, я саме на це i розраховую!
  Герда здивувалася:
  - Розраховуєш? Хочеш, щоби ми загинули? У такi молодi роки знайти смерть?
  Шарлота ласкаво пiдморгнула:
  - Не в цьому справа! Просто подумай, що вiдбувається, коли противник в одному мiсцi зосереджує всi сили?
  Герда одразу ж вiдповiла:
  - Ставати на цьому дiлянки сильнiшими. Вона може прорвати лiнiю фронту.
  - А на iнших?
  - Сильнiше! - Герда раптом здогадалася - Отже поки супротивник кидає на нас всi свої сили, решта наших вiйськ може штурмом оволодiти ворожою цитаделлю!
  Шарлота перекотившись, цмокнула подругу в спiтнiлу, подряпану щiчку:
  - Розумниця! Нарештi сама здогадалася! Так, що Толбук не стане рекордним мiстом, яке так довго трималося проти Вермахту.
  Герда помiтила:
  - А Толбук уже таким мiстом став. I сподiваюся не одне iз ворожих мiст, його рекорд не поб'є! Адже ми...
  Шарлотта перебила:
  - Говорити, що ми непереможнi, поки битва не закiнчилася погана прикмета. I ти це знаєш!
  Герда зло блиснула своїми сапфiровими очима у вiдповiдь:
  - Бути вiруючим, це не означає забобонним. Про це навiть у катехизi йдеться!
  Шарлота вже вкотре, вдало пальнув iз рушницi i зрiзавши чергового "касатика", цiлком серйозно запропонувала:
  - Заспiвай моя подружка! Ось звичайно краще спiвати, нiж стогнати!
  Герда несподiвано постригла:
  - Краще стогнати вiд оргазму, нiж спiвати вiд болю!
  Шарлота стала злiшою:
  - Ну, що ти двох слiв зв'язати не можеш i тому кажеш вульгарнiсть. Ану спiвай i голоснiше.
  I Герда заспiвала, спочатку начебто неголосно, але з кожним новим куплетом голосок мiцнiв.
  Ось вiн настав час випробування-долi,
  Наповнив жах нашi свiтлi долини!
  Я говорю тобi - смерть мерзенна йди,
  Нам не потрiбнi - кривавi картини!
  
  Ось дiва боязка крокує трохи дихаючи,
  Неначе злий рок покарати стратою!
  I теплиться безсмертна душа,
  Не треба дух бiйця терзати острахом!
  
  Вовчиця злобної сили не бояться,
  Їй лайка повiрте, по серцю мила!
  Вiн друзiв своїх не шиє з ситцю,
  I розум гострий як ялинки голка!
  
  Ось якщо танк повзе з тупим дулом,
  Його з пiдстволки можна пiдстрелити!
  Щоб супостата як мiхур роздуло,
  Щоб вiн був знищений немов дичину!
  Ми дiвчата великi патрiотки,
  Любов до зброї у мене в кровi!
  Ось робимо по полю замальовки,
  I перетворюємо силу зла на нулi!
  
  Гарнi у нас народяться дiти,
  Коли вiйну пройду до кiнця!
  I стане всiм затишно на планетi,
  Ми Бога шануватимемо сильнiше за Батька!
  
  Кидок гранати "Кромвель" палко палить,
  А далi що? Мабуть, кiнець!
  Я цiлувала хлопця жадiбно у травнi,
  Невже буде мертвим молодець!
  
  Не вiрю - людина завжди безсмертна,
  Народжений вiн гори, космос упокорювати!
  Ви всi люди Батькiвщини повiрте,
  Що буде як шосе небесна гладь!
  
  Покiнчимо з болем, силою Iсуса,
  Навiщо страждав Всевишнiй на хрестi?
  Щоб людина позбулася гнусу,
  Вiдкрив дорогу до доброї мрiї!
  
  Наука, розум служить нехай прогресу,
  Щоб мрiя разом звернулася до яви!
  Щоб жити нам було дуже цiкаво,
  Щоб лев поцiлував, пестивши лань!
  
  За це люто боротимемося,
  Немає кращої мети - радiсть на Землi!
  Нехай над Вiтчизною яскравiше свiтить сонце,
  А зiрки, як алмази на килимi!
  Атака англiйцiв остаточно видихнулася. Останнi пiдбитi танки зупинилися бiля виритих нiмецьких траншiв. I лише пiхота, а новi мотоциклiсти, що прибули, все ще не залишали спроб вирватися з лещат. Змученi тривалим переходом шорсткi вiд пiску, що прилип до поту, дiвча вiдстрiлювалися вже останнiми патронами. Герда поправивши штик-нiж, сказала Шарлотi:
  - Ну що врукопашну?
  Дiвча вiдповiла:
  - Та врукопашну! Це буде славне полювання, хоча для багатьох воно стане останнiм! Тiльки дочекайся наказу командира!
  Герда прошепотiла:
  - Наказ командира пiд час вiйни виконаний любовi та величезної цiни!
  Втiм, видно, що серед британських солдатiв немає єдностi. Частина з них залягла i не хотiла бiгти вперед, а решта трохи боязко тупцювала на мiсцi. У дiвчат-войовниць вже залишалися лiченi пострiли, хоча спочатку був цiлий мiшок боєприпасiв, принесений кожною вовчицею. Та це вони дiвчата, гарнi, босоногi, в одних дуже мiцних бiкiнi войовницi елiтного жiночого батальйону СС. Вiддiлення, в якому воювали найкращi особини Нiмеччини, та ще й безжально натренованi. Свого роду програма зi створення людей майбутнього - надлюдини оспiваної генiальним Фрiдрiхом Нiцше. Дiвчата намагалися вибирати собi кожна свою жертву i не втрачати даремно жодного патрона. А тут ще з'явилися танки. I звiдки тiльки беруться цi "Матiльди", наштампували їх вище даху. Але вже, здається: досягнуто, межа довготерпiння, Мадлен вже готова вiддати наказ до рукопашної сутички, як раптом. З далеких хмар залунала грандiозна симфонiя Вагнера. Ця музика така колосальна та чудова, здатна довести справжнього арiйця до тотального несамовитостi. А ворога увiгнати у штопор. Кинувши погляд у небо, Шарлота вигукнула:
  - Та це нашi бомбардувальники "Штука".
  Герда гаркнула:
  - Штуки влаштують не штучне розбирання!
  Що можна сказати про грiзного Ю-87, пiкiрувальника-легенду, символ нiмецького "Блiцкригу"? Ця машина просто iдеально (для свого часу, коли ще не було таких потужних i ефективних систем комп'ютерного наведення), пiдходить для знищення наземних цiлей i особливо пiхоти, та й танкiв теж.
  Мадлен голосно гаркнула:
  - Закопатися в пiсок, швидше i сховати голови!
  I ось по англiйцях були удари, "Матiльди" пiдривають i перевертаються. Герда вiдчула, як уламки, наче гребiнець пройшлися волоссям i подряпнули по вушку. Зачепило i Шарлоту, а однiй дiвчинi зовсiм не пощастило, розкроїло черепок. Але на щастя, це вже були останнi жертви. Тепер атака англiйцiв остаточно захлинулась, а над головним мiнаретом Толбука злетiв прапор зi свастикою! Це прапор був величезний, i вселяв жах бiльшiй половинi свiту:
  Шарлота вигукнула:
  - Ось це так! Нарештi!
  Герда здивувалася:
  - Ми перемогли? Якось не вiриться!
  Шарлота хихикнула:
  -Так Так Так Так!
  Уцiлiлi англiйцi також почали викидати бiлi ганчiрки. Ось це була перемога, то що можна тiльки мрiяти, стоячи перед зовнi неприступною армадою вiдбулося.
  Герда вигукнула:
  - Радiсть, радiсть постiйно! Будемо завжди щасливi! Прапор наш забарвлений кольором вказує шлях ...
  Шарлоту якийсь чорт потягнув за язик, i вона брякнула:
  - В нiкуди!
  А ось Мадлен почула, вона, як на зло була поруч, а гул у цей момент притих. Командир роти рикнула:
  - Ось як? Прапор зi свастикою веде, на твою думку, у нiкуди. Ми з тобою ще розберемося, а поки що треба будувати полонених.
  Справдi, серед тих, хто здався, було багато поранених, причому важко. З ними фашисти надiйшли "милосердно", контрольний пострiл у голову та повний порядок. Тих, хто був легко поранений, поставили в окрему колону - їх можна вилiкувати i використовувати як робочу силу. Герда, втiм, раптом зазнала уколу сумлiння, коли бачила розправу на тяжко поранених i покалiчених. У Третьому Рейху все було пiдпорядковане вимогам доцiльностi. А тому непотрiбних прибирали. Сама Герда незважаючи на всю муштру, i вже солiдну (особливо пiсля цього бою!) кiлькiсть трупiв на своєму рахунку залишалася доброю i вельми сентиментальною. Ось по курнiй, засмаглiй щiчцi навiть скотилася гiрка сльозинка. До чого ж брудна рiч вiйна, як вона змiнюватиме характер i оцiнку людини.
  Шарлота теж нервувала; що ще вигадає жорстока Мадлен. Як її покарають. Адже у вiйськовий час командир просто наказати розстрiляти, навiть не пояснюючи причини. Хоча до цiєї справи швидше за все не дiйде. Адже вони елiта, i у разi розстрiлу, та ще й за свiдкiв, можуть почати копатися, що до чого, навiщо. Вони войовницi цiннi, а гарматне м'ясо.
  Роту втiм, неабияк пошматував. Троє дiвчат загинули, п'ять отримали серйознi поранення, майже половина легенi, а подряпалися i смертельно втомилися всi без винятку. Пiдрахунок втрат провели трохи пiзнiше, а поки що будували полонених i вважали захопленi трофеї. А так само дiвчата злагоджували в окремий стос кинуту супротивником зброю. Хоча настала нiч, але було досить свiтло, особливо завдяки повному мiсяцю. Герда помiтила:
  - А ти знаєш Шарлота в таку погоду, зазвичай дуже активнi перевертнi. Особливо колишнi покiйники!
  Рудоволоса войовниця скривила личко:
  - Якщо ж казкам, то так. Але ж ви дорослi дiвчата. Точнiше ми дорослi дiвчата, i самi наче вовкулаки. Нехай навiть жiночої статi та дуже гарних.
  Перед очима Герди, вiрнiше в її свiжiй пам'ятi промайнув епiзод минулого бою, як пiсля падiння бомби розлiталися тiла англiйцiв. Серед них, був один - мабуть з числа аборигенiв Австралiї, морда з товстими губами i плескатим носом - просто жах. А очi... Просто мiй ласкавий i нiжний звiр, я так люблю тебе, повiр. Голова не долетiла до Герди лише метрiв з десять! I це наче...
  Убитих дiвчат на вiдмiну простих солдатiв було неможливо поховати просто так. Їхнi тiла загорнули в целофановi пакети i пiсля церемонiї прощання та вiдспiвування ( це зробив спецiальний священик зi свастикою на рукавi!), вiдправили з лiтаком до Нiмеччини.
  . РОЗДIЛ Љ 11.
  Священик був особливий есесiвський у червонiй формi, i з обличчям професiйного вбивцi. Гiтлер давно хотiв заснувати у Третьому Рейху нову релiгiю. Щоправда, складання альтернативного богослов'я зiштовхнулося iз труднощами. Декiлька честолюбних фiлософiв штовхали кожен власну модель i теорiю. А вибрати спiльне мiг лише сам фюрер. Але прийняття нової релiгiї, де хрест замiнив би свастику, вiрнiше свастика замiнила б хрест, означало б неминучий розкол у суспiльствi, та ще й саме напередоднi Другої свiтової вiйни. Гiтлер вирiшив вiдкласти реформацiю до найкращих часiв! На жаль, навiть фюрер здавався здатний згорнути гори i змiнити закони природи змушений зважати на людськi забобони. Шарлота рудоволоса, а рудий колiр, колiр хитростi i не стандартного мислення зiтхнула. На вiдмiну вiд Герди, це вбивцi з душею ягняти, вона не любила Христа щиро вважаючи його за слабака i єврея. Справдi, Бiблiя це повний вiдстiй. Сам факт, що євреї народ обраний Богом викликає лише смiх та вiдторгнення. Щоб Бог обрав... Брр... Шарлота перервала роздуми та допомогла завантажити вбитих до спецiального контейнера. Справдi дивно, що людина, вiнець свiтобудови настiльки крихкий, що його можна вбити. Адже хiба можна знищити досконале... Втiм, говорити про досконалу людину смiшно. Це iстота, що досить мало пристосована для життя, особливо людськi дiти. I чому це так? Це викликає сумнiви у природнiй течiї речей в еволюцiї. Адже людина це найвища сфера i нiхто не може заперечити, що це саме так. Тому атеїзм i є логiчним. Адже слабкостi людини пояснюються тим, що вона ще на початку сходiв еволюцiї. Тобто поки що ти слабкий, але в майбутньому можеш стати сильним.
  Християнська ж мораль припускає: що ти народжений лайном i такими ж лайном i залишишся, тiльки своє приниження нестимеш вiчно. Ну, а саме значення поняття iслам означає покiрнiсть... А бути покiрним означає бути нiкчемнiстю, що для справжньої гордої людини бiльш нiж неприйнятно.
  Вовчицi тим часом були зайнятi збиранням трупiв та збором технiки. Вже була нiч, найсвiтлiша в роцi. Трупи вже почали виснажувати задушливий запашок. Шарлота скривилася: ну чому в людях стiльки лайна! Людина - ходячий смiтник! Адже за iдеєю людинi треба бути надлюдиною! У цьому є особливий сенс - розум, що дарує i фiзичну досконалiсть. Ух цi люди... точнiше людцi. Ну чим вони кращi тваринам, якщо отак смердять! Треба просто долати себе, щоб торкатися до трупiв i скидати їх... Гердi пощастило вона риє разом з iншими солдатами глибоку i широку яму, куди й скинуть трупи. Втiм, Шарлота трохи схитрила, кинулася допомагати кинутий супротивником танк "Кромвель". Ну нiчого ця махина. Войовниця висловилася:
  - Технiка у лайнi.
  Босонога блондинка Кет теж з її роти заперечила:
  - Технiка не до чого, якщо люди гнилi!
  Шарлота погодилася:
  - Iржаву технiку легше очистити, нiж освiжити людину, що прогнила! Найсильнiший м'яз безсила - якщо розум слабкий!
  Кет штовхаючи ручками танк, хихикнула:
  - Ну, ти та Солон! А точнiше Сократ у спiдницi, так хитро висловлюєшся. А ось Гiтлер як сказав: бити, бити та ще раз бити!
  Шарлота гаркнула:
  - Бий, але не вiдбивайся!
  Гостренькi бiцепси у Кет здулися, вона штовхала танк з усiх сил, а животик провалився вiд напруги. Шарлотта також не мухлювала. Дiвчина намагалася на всю, i навiть пiдспiвувала:
  - Не треба думати про кохання! Вага величезнi швидше штовхнi! Адже це наш суворий спорт - не мiсцевий свiтовий рекорд!
  Кет пiдспiла:
  - Ставимо новi рекорди, щоби виросла земля! Вдвiчi, втричi вище за норму - щоб цвiла країна моя!
  Шарлотта продовжила:
  - А рекорди тi крутi - бiльше гадiв замочи! Ми дiвчата не дурнi - крушимо з перцем цеглини!
  Рудоволоса войовниця навiть у екстазi як урiже головою по бронi. I пiсля цього прислухалася до музики. А потiм напружилася ще сильнiше. Все ж таки дивно, що англiйцi, якi вiдчувають таке трепетне ставлення до монархiї, назвали танк iм'ям Кромвеля, бунтаря, революцiонера. Та ще стратив короля Карла першого. Як це всупереч логiцi, називати iм'ям убивцi новий крейсерний танк, iз досить потужною бронею. Хоча гармата стрiляє осколковими, а не протитанковими снарядами. Шарлота несмiливо лизнула броню язичком i пiсля чого смачно виплюнула:
  - Гiрчить трохи!
  Кет помiтила:
  - Якщо нам пiсля цього бою не дадуть нагороди, то це буде найвищою несправедливiстю!
  Шарлота зiтхнувши помiтила:
  - За iдеєю, потрiбно щедро нагородити всiх войовниць нашого батальйону, або точнiше роти. Усi билися як герої, нiхто не злякався, i в кожної щонайменше пiд ногами дюжина трупiв. Я сама вбила бiльше сорока "левенят". I що всiх нагородити - це було б справедливо!
  Кет кивнула:
  - А чому б i нi! Тим бiльше, три нашi подруги так i залишилися лежати на пiску. То це все жахливо. Всi цi безперервнi вiйни в iсторiї людства. Вiйна це, звичайно ж, цiкаво, але люди гинуть!
  Шарлота раптом як заспiває:
  - Люди гинуть за метал! Люди гинуть за метал! Сатана там править бал, там править бал! Сатана там править бал i ллє напалм!
  Дiвчата розсмiялися i нарештi завантажили "Кромвель" на платформу. Шарлота примудрилася собi вiддавити великий пальчик правої, босої ноги. Дiвчина скривилася, i видала:
  - По ногах, як по асфальту! Набирай бемоль не альту!
  Гумор гумором, а робота працюй. Вовчицi вколювали, наче на каторзi, але при цьому скалили зубки. Шарлота тут намагалася видiлитися. Ще м'ясистi стегна так тремтiли в несамовитому напруженнi. Кет похмура, помiтила:
  - Танець це танець!
  Шарлота тут здивувалася:
  - А це ти до чого?
  Кет пояснила:
  - Ми як у балетi танцюємо, але при цьому ще й з обтяженням. Я чула, що боксерiв теж використовують подiбну методику тренiнгу - дають у руки гирi та стрибай перед дзеркалом!
  Шарлота насилу стримала смiх:
  - Ну так! Це я розумiю класний метод! Якщо гирi пудовi, то пiсля обтяжень в одних рукавичках руки просто лiтатимуть!
  Кет помiтила:
  - Злетiти хочуть багато хто, але бiльшiсть чекає на долю Iкара, бо пiр'я честолюбства скрiплено воском малодушностi!
  Шарлота хитро хихикнула:
  - Ти бачу теж фiлософ! Взагалi...
  Кет обiрвала:
  - Серед вовчиць тупих нема! Ми всi освiченi, читання Фрiдрiха Нiцше входить в обов'язкову програму.
  Шарлота запитала:
  - Нiцше? Це найцiкавiший фiлософ. Але критерiй надлюдини в нього мало точно визначений. Взагалi Нiцше тягне у бiк первiснообщинного ладу, тобто у кам'яний вiк, що менi особисто не до смаку.
  Кет здивувалася:
  - А чому?
  Шарлотта жваво хихикнула:
  - Справа в тому, що у Нiцше мало висвiтлена, точнiше навiть зовсiм її оцiнена роль науково-технiчного прогресу. То як вiн впливає на людину, причому на краще. Та й взагалi спроба iдеалiзувати кам'яний вiк - називаючи його золотим недоречна. Насправдi еволюцiйним шляхом люди йдуть вiд простого до складного, вiд найгiршого на краще. Наприклад, як швидко змiнюються лiтаки, вiд найпростiших до найсильнiших. Такi поняття як швидкiсть, маневренiсть тощо.
  Кет хихикнула i заспiвала:
  - До чого дiйшов прогрес - до небачених чудес! Але чогось не вистачає, крутить хвiст хитруючий бiс!
  Шарлота додала причому спiвуче:
  - Забутий клопiт! Третiй Рейх кермує! Незабаром будуть роботи! Сплющений паразит!
  Тягти, i трудиться, дiвчатам довелося до розквiту, ось уже стало зовсiм свiтло i трупи ворогiв, нарештi, закопали, здавалося, можна лягти спати, але не тут було. Нi дiвчатам, все ж таки дали поїсти, причому з нагоди перемоги, вони навiть прикусили трофейною тушонкою. Мадлен скомандувала:
  - Це для вас велика честь покуштувати їжу свого ворога!
  Шарлота i тут в'якнула:
  - Нi, це для англiйцiв величезна честь, що ми погодилися їсти їхнє лайно!
  Мадлен зло блиснула очима:
  - Ну, нi, це вже переходить усi межi. Ти Шарлота залишаєшся без їжi! Мало того тебе пiддадуть своєрiдному тортуру. Зокрема менi здається, що твiй прес надто вже в'ялий, а м'язи не рельєфнi. Так, що нову тренувальну кару зазнаємо на тобi!
  Тут хтось потягнув за язик Герду:
  - Я не хочу залишити Шарлоту страждати на самотi. Нехай мене теж мучать.
  Мадлен криво посмiхнулася:
  - Ну, молодець дiвчинко. Така вiдданiсть, точнiше дружба. Будете терпiти обидвi! I голоднi залишайтеся обидвi!
  Герда замовкла, запах тушонки лоскотав нiздрi голодної втомленої дiвчини. А тут ще й iншi подруги стали голосно чавкати.
  Але головне катування було ще попереду. Мадлен i справдi вигадала щось витончене. Дiвчат пiдвiсили руками за дрiт, що дуже вп'ялася в зап'ястя, а до нiг прикували ланцюг. Причому якщо ти тримаєш ноги, паралельно до землi, роблячи кут, то сталевий ланцюг трохи не дiстає, то листа залiза. Але якщо ти опускаєш ноги, то кiнчик вериги коливається металу, який у свою чергу з'єднаний з джерелом напруги. I твоє тiло пробиває наскрiзь електророзряд . Ось таке цiкаве катування.
  Мадлен хижо облизнула губи:
  - Ось прес у вас стане таким мiцним... Ви дiвчата, ще дякуватимете менi за тренування!
  Шарлота iстерично хихотiла, заявила:
  - А чого тягнути, давайте подякуємо за тренування одразу! За наше щасливе дитинство дякую великiй СС!
  Мадлен погрозила пальчиком:
  - Вам дiвчата доведеться провисати так цiлодобово. Зате, нарештi, ви зможете вiдчути себе справжнiми чоловiками!
  Шарлоти похитала головою:
  - Всi дослiди показують, що жiнка, якщо її правильно тренувати куди витривалiша i небезпечнiша за чоловiкiв!
  Мадлен жорстко обiрвала:
  - Ще одне слово та додам добу нових випробувань!
  Дiвчата замовкли, тримати кут важко, особливо якщо довго i до нiг прикутий ланцюг. Ось так i виси як соска. Мадлен пiшла, не прощаючись, залишивши дiвчат так мучитися. Герда вiдчула деякий тиск унизу живота, ланцюг натирала кiсточки, вiдтягувала ноги. Дiвчина раптом спокусилася можливiстю перевiрити, що буде, якщо торкнутися ланцюгом залiза. А що спробувати...
  Удар струмом був настiльки сильний, що загартована Герда мимоволi скрикнула. Немов розпечений кiлок пробив тiло вiд п'ят до потилицi. У м'язах вiдчувався зуб, а голова захворiла. Герда рикнула:
  - Ось це потяг до експериментiв!
  Шарлота напiвжартома додала:
  - Добре експериментувати на... Ворогах! Втiм, я не в образi за урок.
  Дiвчата на якийсь час замовкли. Шарлота подумала: ну до чого ж химерна доля. Ось зараз нiмцi здобули перемогу, всi радiють, а вони вимушенi висiти як грушi та ще мучитися. Кому пироги та пампушки, а кому синцi та шишки! Ось цiкаво, що далi. Тепер пiсля падiння Толбука , можна розпочати наступ на Єгипет, ще до перекидання додаткових пiдкрiплень. Справдi навiщо чекати, якщо в Єгиптi, начебто й багато вiйськ, але вони як сказати... Не зовсiм боєздатнi, надто багато арабiв i негрiв, якi розбiгаються при виї сирени. А якщо зволiкати, то англiйцi встигнуть вивести чимало багатств, особливо з Олександрiї та Каїру. Нi треба вдарити якнайшвидше i оправити противника в нокаут. Африка - це цiлий континент, але падiння Єгипту - ключ ще й до Азiї. Захопивши запаси нафти, бокситiв та iнших металiв Нiмеччина, нарештi, позбавиться будь-якої залежностi вiд СРСР. А може, навiть i пiдкорить Росiю! Похiд на схiд... Давня мрiя арiйцiв! А що потiм? Може навiть космiчна експансiя, як це люблять описувати у фантастичних романах. Польоти до зiрок та новi свiти. Там де, наприклад, живуть гiбриди моркви i жаби... Це ж здорово, щось таке чого ранiше не було, i не знайдеш аналога на Землi. Адже iншi свiти, наповненi неприступним свiтлом, отже, нiмецькi вiйська мають опанувати їх штурмом. Адже немає нiчого яскравiшого за сонце, крiм зiрок! Шарлота запитала Герду:
  - Ну, ось я тебе не розумiю, навiщо ти напросилася на муку? Хiба тобi подобається висiти ось так на дибi? Та ще й животик болить.
  Герда видавила подобу посмiшки:
  - А ти знаєш i непогано! Я ось, наприклад, давно помiчала, що прес у мене трохи вiдстає. Тож i пiдтягнулася.
  Шарлота похмуро помiтила:
  - Ну, не знала, що нас змусять тренувати прес. Я особисто думала, що будуть бити кийками по п'ятах. Або може навiть стiбати колючим дротом. Втiм, якщо це тобi приносить радiсть...
  Герда вже голоснiше вимовила:
  - Знаєш, не мукай душу! Може, краще поговоримо про щось iнше.
  Шарлота вiдповiдно кивнула:
  - Та поговоримо! Заспiвай квiтка не соромся! Адже при красi такої сестрички, ти видно пiснi писати, велика майстриня.
  Герда вирiшивши, що краще вже в такий спосiб вiдволiктися вiд болю, заспiвала, причому вiд чоловiчого iменi:
  Мерехтять зiрки в темрявi ночi,
  I блиск срiбного мiсяця!
  Красуня хмурить мило очi,
  З нею ми навiки зарученi!
  
  Захiд сонця багряний був похмурим,
  Але спалахне яскрава зоря!
  I вiтер став веселим, галасливим,
  Роздулося вiтрило корабля!
  
  Душа моя - важкий камiнь,
  Чекають на випробування бiйця!
  А над головою нехай майорить прапор,
  Пройдемо всi кручi до кiнця!
  
  Не заросте серце мохом .
  Швидкий орля лiт!
  Хоч кров вирує, лихим польотом,
  Я кинуся стрiлою в полiт!
  
  Поклон вiдважили менi верби,
  Погляд Бог Всевишнiй звернув!
  Хоч ти невибагливий,
  Тобi додам у битвi сил!
  
  Адже служити, чесно ти Батькiвщинi,
  Але тiло слабке, дух занедужав!
  Не пошкодуєш знаю життя,
  Не дай себе звернути в баранячий рiг!
  
  Грiхи вiдмию минулих днiв,
  Що було в минулому нехай пiде!
  Ось бачиш, зрiють у саду грушi,
  Ескiз окреслить лiтак!
  
  Служi Вiтчизнi всiєю силою,
  Забудь що у свiтi є спокiй!
  Щоб не палив пожежею гаю,
  Щоб добре жити з тобою!
  
  На це я просто вiдповiв:
  Господь я землю ритиму!
  Щоб смiялися у щастя дiти,
  Щоб не довелося мирити своїх!
  
  Адже добре, вiд нас одних залежить,
  Вирiшує кожен - вибiр по собi!
  А вiд тебе йдуть Всевишнiй нитки,
  Ти тримаєш всесвiт у кулаку!
  
  Ми теж буде за тебе триматися,
  Адже Батькiвщина святiше не знайти!
  Стрiляючи, занiмiли сильно пальцi,
  А нам ще нема навiть двадцяти!
  
  Перемога це плiд недосяжний;
  Для тих, хто слабкий, боягузливий чи дурний!
  Але по плечу солдат усi вершини,
  Вiзьмемо, ми вага надмiрна ця на пуп!
  
  Ось так б'ються голоногi дiвчата. I це чудово.
  Гiтлер, певна рiч, цим задоволений. I Толбук упав, пiсля чого почався великий наступ у Єгиптi. Що круто.
  Фашисти треба сказати на бiлому конi наступають i вiдчувають колосальний порив.
  Войовницi тут просто найвищий клас. А так б'ються, що не в казцi сказати, нi пером описати.
  I фашисти все пруть i пруть по Африцi до Єгипту.
  I зрозумiло разом з ними i дiвчата-босоногi, i майже голi.
  Найгiршi побоювання войовниць не пiдтвердились. Висiти занадто довго їм не довелося (iнодi й добрим людям щастить!). Мадлен з'явилася як ангел iз пiтьми i крикнула:
  - Усi дiвчата на вихiд! Сам Роммель надано нам наказ перебазуватися. Швидше за все, вдаримо без жодної паузи i нас кидають у саме пекло. Ви, звичайно, побiжiть разом з усiма.
  Герда та Шарлота радiсно вигукнули:
  - Радi намагатися панi гаупман .
  Живiт у дiвчат вже почали хворiти вiд напруги, нехай звичайна людина спробує зробити хоч хвилину кут без ваги, а вони вже провисали добрих години двi та з немаленькою вагою.
  А тепер уже iнший рiвень випробувань, босонiж та бiкiнi по пустелi, а спинi - рюкзак, зброя та припаси всiх видiв. Так, мовляв, хочеш чи нi, а бiжи. I ось так припадають пилом босими п'ятами i дiвчата влiтку по Сахарi. Гарячi африканськi пiски припiкають голi дiвочi пiдошви, якi вже сильно загрубiлi, їх навiть не змастили захисним кремом. Вовчицi з батальйону СС навiть якоюсь мiрою бравують своєю невразливiстю та терпiнням. Мовляв, нiмкеня нiщо не зламає. Шарлотта iз цього приводу видала:
  Бiль у душi моїй вирує диким штормом,
  I багаття в грудях безжально палає!
  Я люблю тебе - у вiдповiдь ти дивишся гордо,
  Лiд в уламки серця розбиває!
  Герда похвалила подругу:
  - Ну, це чудово! Дуже навiть добре!
  Шарлотта додала:
  - А коли увiйдемо до Єгипту, то буде ще краще!
  Порiвняно невелике прикриття з нiмецьких та iталiйських вiйськ розташовувалося вздовж кордону Єгипту - Лiвiя. Ще резерв базувався на деякому вiддаленнi, на випадок спроби прориву англiйцiв. Поки що, армiя Британiї не планувала широкомасштабних наступiв, та й вiйськ для цього було зосереджено недостатньо. Втiм, iз Судану всi перекидалися i перекидалися пiдкрiплення. Iталiя свого часу мала сильнi позицiї на африканському континентi, але зазнала поразки насамперед унаслiдок бездарностi командування та погано постачання. Особливо найважчою була недавня втрата Ефiопiї. Вести паралельну вiйну режиму Муссолiнi не вдавалося. Взагалi сам Дуче, не був таким яскравим i харизматичним лiдером як Гiтлер. Виграти вибори чорносорочникам не вдалося, а Муссолiнi отримав владу лише завдяки своїм здiбностям до iнтриг. Йому зокрема вдалося переконати оточення короля, що вiн буде слухняним i ефективним прем'єром. Потiм були реформи в армiї, вкрай малозначнi, заодно була збiльшена тривалiсть робочого дня. Витрати на оборону були збiльшенi, вирiс i без того ще з часiв першої свiтової вiйни пристойний флот. Деякi досягнення були i в авiацiї, i в автомобiлебудуваннi. Але в цiлому Муссолiнi так i не зумiв побудувати тоталiтарну державу (вiн був першим, хто проголосив настiльки вiдкрито заклик - будувати саме тоталiтарну державу!). Рiвень корупцiї у керiвництвi Iталiї був найвищий, рiвень вiйськового виробництва - особливо танкiв мiзерен. Взагалi найважчий танк Iталiї, по сутi танкетка - вагою 2,7 тонни. Слiд зазначити, як i авiацiя дедалi бiльше вiдставала вiд сучасних вимог. Билися iталiйцi слабко i програвали капiтально, незважаючи на чисельну перевагу. Отже, Муссолiнi було, що поставити в претензiю. Дуче дiяв мляво, його поразка у Грецiї пiдштовхнула до норовливостi i Югославiю, змусивши фашистiв вiдмовити вiд наступу 15 травня, що могло вирiшальним чином позначитися пiд час усiєї вiйни. Наприклад, у Жовтнi 1941 пiдступи до Москви були оголенi, пiсля оточення основних сил. Не зав'яжи нiмецьку технiку пiд зливами i мокрим снiгом, вони могли опанувати столицею СРСР з ходу. Тут фашистам забракло буквально двох-трьох тижнiв хорошої, сухої погоди. А технiка нiмцiв до росiйського бруду була не готова! Хоча звичайно падiння столицi, ще не означало кiнця вiйни, але можливо саме мiсто могло ще захищатися досить довго. Але у разi оточення. Втiм, це вже зi сфери фантастки. Фюрер втiм, якщо був i справдi генiальним полководцем i полiтиком, мiг, наприклад, восени-взимку 1940 року перекинути кiлька дивiзiй, щоб допомогти Iталiї розгромити Грецiю. Та й в Ефiопiї хоча б двi-три нiмецькi дивiзiї гарантували вiд краху. Не такий Гiтлер генiй, багато можливостей упустив. А те, що iталiйцi не втримаються в Африцi, це було вже пiд час громадянської вiйни в Iспанiї бiльш, нiж очевидно. Фюрер любив Муссолiнi. Але Дуче, у разi, завдавав Гiтлеру лише бiль. До речi, його влада в Iталiї не була абсолютною, був ще король, який мiг Муссолiнi навiть усунути з посади (i усунув у 1943 роцi!). Цей дуалiзм також не сприяв процвiтанню та вiйськовому змiцненню Iталiї. До речi, є свiдчення, що Муссолiнi був проти вiйни з СРСР. Можливо це, щоправда, бо лише присутнiсть нiмецьких вiйськ могло врятувати Iталiю, що гордо претендує на роль нового Риму. Муссолiнi себе порiвнював iз Цезарем, але зумiв добитися лише одного великого завоювання - Ефiопiї, та й швидко її втративши. Тим самим пiдтвердивши прислiв'я, утримати завойоване важче, нiж завоювати!
  Роммель тодi ще генерал, був полководець умiлий i зухвалий. Вже у Францiї вiн досить яскраво виявив себе. На думку бiльшостi захiдних iсторикiв, великий полководець, чиї кращi якостi не були виявленi через те, що його не надiлили широтою повноважень. Крiм того, iталiйськi вiйська постiйно пiдводили Роммеля. Втiм, зараз "Лис пустелi" на пiдйомi. Розгром основної Британської бази на Мальтi обiцяв значне покращення постачання. Ну, а удару по англiйцям потрiбно було завдавати негайно. У Толбуку , захопленi великi запаси зброї та пального, так що запасiв вистачить. Але зволiкати, i давати супротивниковi перебудуватися не можна. Тому Роммель вирiшив вдарити без паузи, заодно використовуючи перевагу в повiтрi. Наприклад, Ю-87, знаменита "Штука" себе покаже у всiй красi. А значить можна розколоти фронт i перемогти ворога без жодного промiжку. Ось вiйська вже пруть iз взятого Толбука , а конвої залишенi лише однi "макаронники" (iталiйцi).
  Але до кордону з Єгиптом дiвчатам ще треба добiгти, що для них завдання цiлком посильне. Але, на жаль, не за день.
  Натхненнi перемогою дiвчата встановили свiй особистий рекорд, пробiгши навiть левову частину ночi. Лише коли почало розцвiтати Мадлен дозволила вже не спавши третю добу вовчицям, подрiмати прикрившись плащами-наметами.
  Сон у войовницi Герди був перерваний сильним ударом по босих, рожевих, дiвочих п'ят. Вийшовши з криваво-солодкого мареву сну, дiвчата трохи розiм'ялися зарядкою, попили води i рвонули як скаковi, та ще й поротi батогом конi. Ось так скачiть дiвчатка-воїни, обпалюйте собi ножi, так щоб пiдошва почервонiла.
  Шарлота в досадi подумала: ну коли вони нарештi добiгають до кордону з Єгиптом. I тодi замiсть виснажливого марафону та божевiльних сновидiнь - буде справжня вiйна! Адже, що страшнiше за нудьгу? Стерпна нуднiсть!
  Герда на бiгу запитала Шарлоту:
  - А ти що теж шаленi сновидiння з боями бачила?
  Рудоволоса вовчиця охоче вiдповiла:
  - Так бачила! Спочатку захоплення американського чи крейсера, чи грос-есмiнця (у будь-якому випадку це корабель крейсерного типу!). Потiм якихось монстрiв та американське мiстечко. Його ми поки що не розгромили, але крушимо янкi капiтально!
  Герда хихикнула:
  - Ах, дiвчатка - та ви нальотчицi! Гаманцi та кулемети як навiдницi! Ех справи бiднi, танки заводнi! Де межа Нiмеччини - землi всi чужi!
  Дiвчата проспiвали:
  - Де землi безкраї Нiмеччини? Скрiзь, де живе людина! Де розуму бродять товаришi - галактик зустрiчаємо розквiт! А може всесвiту безкраї - простори надовго вiзьмемо! Рiзними далекими країнами - що ми пiдкорюємо мечем!
  Пiсня була кумедною i надихала бiгти швидше. Шарлота подумала: є мир, є i вiйна, а є i бiг. Те, що оспiвували грецькi фiлософи. Особливо вони любили красу тiло, але вiддавали перевагу чоловiчiй... Ось збоченцi, може вони часом i блакитнi...
  Ех греки... Така культура! Найдавнiша в Європi, розвиток фiлософiї як основного напряму науки та пiзнання свiту! I разом з тим як вони деградували, пiсля пiдкорення Римом, раз у раз, опиняючись пiд ярмом тiєї чи iншої країни. Ось зараз вони входять до комiсарiату Нiмеччини. Хоч Гiтлер нарештi змусить їх працювати! Ось фюрер зараз запровадив загальну трудову повинность i для нiмцiв, i для пiдкорених народiв. Це, безперечно, важко, але при цьому необхiдно! Хоча Шарлота вважала, що для перемоги вже сучасної нiмецької технiки цiлком достатньо. Так у Нiмеччинi немає поки що жодного танка, здатного пробити лобову броню "Матiльди" або "Кромвеля", але англiйцям це все одно не допомагає. Ось наприклад золотисто-рожевий бархан чимось скидається на "Кромвель" свого роду танк-праска! Здається, що вiн плавно рухається... Ось цей бархан i вiдблиски переливистих тонiв i пiскiв пустелi... Такi ось сонячнi iгри... Ну, чому на їхнiй планетi тiльки одне свiтило? Це так нудно та несправедливо. Хоча нiмецька наука, безперечно, винайде спосiб зробити новi свiтила, якi дарують людям радiсть!
  Вже минув обiд, i Мадлен все-таки дозволила дiвчатам трохи перевести дух i випити води. Потiм знову пробiжка, i... Ось нарештi пригода. Попереду з'явився караван на верблюдах. Тiльки одразу ж кидалася у вiчi зайва нервознiсть бедуїнiв. Вони й справу смикали головами, а пики червонi. Найпiдозрiлiше, що у поглядах, якi вони кидали на мускулистих дiвчат, у бiкiнi читалася не хiть, а страх.
  Дiвчата недовго думаючи зупинилися i почали оглядати караван. Майже вiдразу ж сюрпризи виявили рацiї, навiть невелику радiостанцiю, зброю та мiни. Знайшлися також i пiстолет-кулемети. Один iз "бедуїнiв" спробував було рипнутися , але був практично вiдразу ж застрелений.
  Воїнки прокричали дзвiнким, дiвчачим хором:
  -Хто не з нами - той проти нас! Хто смикнеться - стане трупом!
  Полонених було лише дванадцять - тринадцятого пристрелили. Пiсля чого бiгти стало веселiше. Можна енергiйно пiдхльостувати верблюдiв, до яких прив'язали невдалих диверсантiв. А ще iнодi стiбати бранцiв батогами, i насолоджуватися їх криками. Та ще й пiдспiвуючи...
  Вже пiзно вночi войовницi нарештi дiсталися бази, опинившись зовсiм неподалiк єгипетського кордону. Сама база була польова, але обладнана непогано. Плюс ще стояла в оазi, неподалiк розташовувалося невелике, арабське селище. Войовницi знову спали просто неба, але заснули при цьому майже щасливими. Може вже завтра будуть бої та наступ. Втiм, увi снi Гердi та Шарлотi довелося знову переживати пригоди.
  . РОЗДIЛ Љ 12.
  Мадлен, збудувавши дiвчат грiзно i, одночасно радiсно оголосила їм:
  -Завтра група армiй "Африка" переходить у наступ. Таким чином, дiвчата, нам доведеться битися по-справжньому. Втiм, я це бачу очам - хочеться i вам! А тому наказ зробити рейд у тил супротивника, промацати його побудови. Зрозумiло, дiвчата? А тепер перерахуємось !
  Рота зменшилася до дев'яносто п'яти войовниць (три були вбитi, а ще двi пораненi настiльки важко, що залишилися лежати в шпиталi). У кiлькох войовниць ще з'явилися на струнких, мускулистих тiлах шрами, а пара дiвчат, перев'язаних. Втомленi тривалими переходами вовчицi виглядали не дуже войовничо - схудли, що навiть проступали ребра. Дiвчата нервово чухали об пiсок ступнi, обпаленi i огрубiлi вони занадто вже свербiли i по-звiрячому свербiли. Взагалi, якщо є на землi мiсце гiрше дантовського пекла, то вони його виявили для себе в Африцi. Втiм, войовницi не розкидали, а мабуть навiть бравiрували, тим, що їм доводиться зазнавати таких жорстоких поневiрянь. Свого роду мораль: що бiльше труднощiв, то краще. Характерна для нацизму, особливо в радикально варiантi Геббельса пропаганда аскетизму та духовних цiнностей на противагу захiднiй буржуазнiй iдеологiї споживання. Ось так почорнiлi вiд засмаги i пилу дiвчата, що ледве прикритi бiкiнi, i обвiшанi зброєю, виглядають, мов карикатура на американськi бойовики. А неподалiк розташована нiмецька база i кордон з Єгиптом. Звiдти дме гарячий вiтерець, доноситься запах горiлого, а хмарки на небi такi рiдкiснi... просто острiвцi в Тихому океанi. Рожевi бархани пiд впливом повiтряних мас злегка ворушаться, немов полоненi титани хочуть скинути магiю язичницьких богiв, але при цьому задихаються в безсиллi.
  Герда дуже тихо прошепотiла Шарлотi:
  - I коли, нарештi...
  Рудоволоса вiдповiла ще тихiше:
  - Дуже скоро! Ще нахлинаємося!
  Мадлен приголомшливо прокричала:
  - Бiгом, кроком марш (така команда звучить як вiдверте знущання!)
  Красунi рвонули, їхнi огрубiлi, обпаленi п'ята замайорiли на тлi золотистого, майже димного пiску. Не дивлячись на те, що сонце наближалося до зенiту, дiвчатам довелося знову тiкати. Ось так майже голяка, з солiдним вантажем за плечима...
  Герда хмурячись, помiтила:
  - Вдень нас на великiй вiдстанi побачать та розстрiляють!
  Шарлотта не погодилася:
  - Тут все не так уже й похмуро. Можуть нас не помiтити... Вiрнiше, весь розрахунок будується на тому, що нормальна людина не побiжить у таку пекельну спеку по пустелi.
  - Тим паче босонiж! - хихикнула Герда.
  А вiтер, мабуть, ще гарячiший. Завтра перше липня... Найспекотнiший мiсяць лiта, на спекотному континентi планети Земля. А дiвчатам доводиться бiгти, тягнучи з собою зброю та солiдний боєкомплект. Шарлота згадала одну фантастичну розповiдь, де йшлося про далеке майбутнє. Могутня надцивiлiзацiя заборонила рiзним видам i расам у галактицi вести мiж собою справжнi масштабнi вiйни. Ну, а оскiльки мiж зiрковими iмперiями постiйно виникають тi чи iншi суперечки, то проводитиме обмеженi битви - малими силами i при рiвному рiвнi зброї.
  Начебто розумна з погляду гуманiстичного мислення iдея, але... Реально "Армiя порятунку" надцивiлiзацiї сама набирала солдатiв для цих битв, обираючи найбоязливiших, найневмiлiших, чи переконаних пацифiстiв - якi опинилися в армiї через меркантильнi мiркування. Та ще засилали у вiйська провокаторiв, щоб зiрвати бiй ще до його початку... Коротше це була пародiя на вiйни, доки не знайшлася людина, що зумiла цю ущербну систему поламати. Ось це i є його покликання - професiя солдатiв, душа воїна. I кiнець несподiваний Голлiвудський - тут не обiйшлося без участi жiнки!
  Все як належить - що за твiр, без iстиної любовi та пристрастi?
  Задумавшись Шарлота, наступила босою ногою, на облом кактуса, її кольнула, але дiвчинка навiть не звернула на це уваги.
  Поламати збитковий порядок без вiйни, а значить i доблестi у свiтобудовi не радiсного майбутнього вдалося, зрештою, за допомогою любовi. А Шарлота любила поки що тiльки в мрiях, або в мрiях. Вона була гарячою i водночас розпусною незаймана. А свiй бурхливий темперамент розряджала у тренуваннях та вiйнах. А що таке є кохання - те за що ллється бурхлива кров!
  Рудоволоса струсила з себе крапельки поту. Дивно, але поети найчастiше римують любов та кров. Мабуть, це пов'язано з тим, що у самцiв розвинена потяг до насильства по вiдношенню до самки. Людина втiм не тварина, у тому планi, що здатна мислити рацiонально... Але з iншого боку, християнська мораль їй цiлком чужа. То чому вчить Iсус для чоловiка i особливо чоловiка сильного настiльки протиприродно i викликає затяте вiдторгнення, що успiх Християнства був усупереч логiцi... Втiм, не тiльки Християнства, будь-якiй релiгiї властива певна парадоксальнiсть i накладення на людину, тих чи iнших обмежень. Причому, часто зовсiм нерозумних...
  Релiгiї бувають рiзними як за назвами, а й стосовно людей до цих релiгiй. До одного i того ж храму можуть ходити люди з абсолютно рiзними уявленнями про релiгiю та вiру. Отже, релiгiйна вiра - поняття неоднозначне (хоча, з погляду фiлософiї - це доля всiх понять). I як нам бути? Що розумiти пiд релiгiйною вiрою? Зважаючи на все, доведеться дотримуватися традицiйної точки зору: "Релiгiйна вiра дає людинi впевненiсть у досягненнi бажаної мети (порятунку душi, воскресiння, вiчного життя тощо)" - це цитата з однiєї книги про фiлософiю. На думку Шарлоти, це дуже спрощений погляд (якщо не сказати неправильний). Але оскiльки тема складна, то спробуємо її спростити. Нехай поки що релiгiйна вiра, буде лише надiєю на свiтле майбутнє у потойбiчному життi. Хоча... Тут Шарлота гидливо скривилася: (чи таке вже свiтле майбутнє там чекає людей?). Вже той фактор, що не буде можливостi отримувати грiховнi насолоди, робить перебування в раю або Царствi Небесному болiсним, якщо не для всiх, то для бiльшостi людей, що живуть на землi! Хоча Земля влаштовано так недосконало, ну що може бути бiльш огидною гидотою на смак, нiж стос мiцного шнапсу? Але з iншого боку, для людини слабкого та боягузливого Царство Небесне, де виключена сама по собi можливiсть насильства - це, звичайно ж, справжнiй рай! Якщо, звичайно ж, перебування в подiбному раю не буде надто вiдрiзнятися, вiд тваринного iснування вiвцi, яку пасуть, на огрядному, вiчно зеленому лузi. Але, звичайно, подiбна вiра не має емпiричних пiдтверджень. Питання: як можна вiрити у те, чому немає жодних доказiв?
  З iншого боку спробуй, повiр у Всемогутнього Бога, коли життя на планетi Земля не рай i, бачачи, наприклад, дiтей, що вмирає вiд раку: якось не рацiонально, але так вiрити! I не лише з позицiї розуму, а й елементарної логiки. Ось, наприклад, уявiть таку ситуацiю; Батько, який має нескiнченну силу, бачить, як на його дитину накинувся, бажаючи зґвалтувати манiяк. Природною реакцiєю нормального та вiдповiдального Батька було б зупинити злочинця i покарати його. I звичайно ж насамперед захистити свою дитину (бо всi люди дiти Божi!). Але якщо при цьому Батьку бачить, як манiяк терзає його дочку, але й пальцем не поворухне на її захист, хоча для нього це легенька справа, то скажете ви про такого тата? Ну звичайно, будь-яка нормальна людина скаже: та це не Батько, а покидьок!
  Але ж те саме цiлком справедливо можна сказати i про Всевишнього Бога, який байдуже дивиться на численнi тортури, вбивства, насильства, смертельнi хвороби, голодних людей, калiк, прокажених... Можна багато сторiнок перераховувати людськi нещастя, у тому числi тi, на яких зазнають Землi безневиннi людськi дiти, чи добрi люди. А де в цей час перебуває їх нiбито всемогутнiй Батько, чому вiн ховається вiд своїх дiтей та байдужий до страждань? Чому взагалi iснує бiль та страждання?
  Крiм того, кожне творiння в тiй чи iншiй сутi вiдображає характер i людськi якостi Творця. Як, наприклад, письменник у момент написання роману, емоцiйно переживає всi подiї, що вiдбуваються з його героями. I у своєму творi знаходить вiдбиток його власний свiтогляд i душа.
  Зв'язки iз чим i виникла думка, чи не є зло вiдображенням характеру та особистiсних якостей самого Всевишнього Бога?
  Шарлота трохи вiдволiклася вiд мудрих думок i оглянула пустелю. Так поки суцiльної лiнiї фронту не iснувало, той факт, що їм поки що не зустрiлися англiйськi вiйська, незважаючи на те, що дiвчата вже проникли на територiю Єгипту - особливого здивування не викликає. Спробуй взагалi в таку спеку вири траншею, та ще на багато сотень кiлометрiв пiску. Iнша рiч, що їхня рота, звичайно ж, не заглиблюватиметься до нескiнченностi i рано чи пiзно куди встромиться. Сонце вже почало падати на Захiд, отже, почне спадати спека. Ось цiкаво, на якому континентi iснує рай та оптимальна температура? Де твоє тiло може вiдчувати тiльки насолоду i в якому мiсцi. Але взагалi якщо Всевишнiй iснує, то чому вiн своїм рiдним дiтям (а всi ми рiднi дiти Всемогутнього Бога!), створює стiльки проблем? Ось цi питання тривалий час намагалися знайти вiдповiдi, тi чи iншi фiлософи.
  Вiра i розум, як вчив Климент, який жив жахливо давно, не суперечать один одному. У науках, заснованих на розумi, є субординацiя. Нижчi науки ведуть до фiлософiї, а фiлософiя - до богослов'я. Тому фiлософiя обов'язкова для богословiв, оскiльки вона дає до рук богослова знаряддя аргументацiї, знаряддя суперечки, щоб поширювати i захищати християнство.
  У суперечцi з гностиками Климент заперечує їхнiй пiдхiд до спiввiдношення вiри та розуму... Вiн каже, що спiввiдношення вiри та розуму гармонiйне. Кожна здатнiсть людська (i вiра, i розум) необхiдна для будь-якої мети. Вiра має певну перевагу, вона вiдкриває об'єкти пiзнання, вона бiльш проста, легка, бо вiру мають усi люди. Вона дається в готовому виглядi, i в пiзнаннi завжди є елемент вiри.
  Дещо iнших поглядiв дотримувався Тертулiан. Основна теза Тертулiана полягає в тому, що людство, винайшовши фiлософiю, занадто все спотворило. Людина повинна жити простiше, не вдаючись до зайвого мудрування у виглядi рiзних фiлософських систем. Вiн має звернутися до природного стану через християнську вiру, аскетизм та самопiзнання. Вiра в Iсуса Христа вже мiстить у собi всю iстину у всiй повнотi, вона не потребує жодного доказу i жодної фiлософiї. Вiра наука переконує, а чи не переконуючи навчає. Не потрiбно жодного переконання. Фiлософи не мають жодної твердої основи у своїх навчаннях. Такою основою може бути лише Євангелiє, лише Добра Звiстка. I пiсля проповiдi Євангелiя у християн уже немає потреби в жодному дослiдженнi.
  У тлумаченнi Святого Письма Тертулiан уникав всякого алегоризму, розумiючи Святе Письмо лише буквально. Будь-яке алегоричне тлумачення виникає тодi, коли людина вважає, що вона, якщо можна так сказати, дещо розумнiша за Автора Святого Письма. (Тут Шарлота недобро оскалилася, адже виходить, Тертулiан ставить єврейський розум куди вище знань та iнтелектуальних здiбностей iнших народiв!) Якщо Господь хотiв сказати саме це, то Вiн це й сказав. Людина у своїй гординi вигадує всякi алегоричнi тлумачення, якi лише вiдводять християн вiд iстини. Якщо щось незрозумiло, якщо щось здається суперечливим або суперечить iншим положенням, це означає, що iстина, прихована в Бiблiї, перевершує наше розумiння. Це лише доводить богонатхнення iстини, даної нам у Писаннi. Це найвища iстина, в яку можна лише вiрити, а не наражати її на якiсь сумнiви i тлумачення. I тим бiльше треба вiрити, що менша вона тривiальна i чим парадоксальнiша. Тому Тертулiан заявляє, що вiн вiрує, бо його вiра є абсурдною. Абсурднiсть християнства є найвищою мiрою його iстинностi, найвищим свiдченням його Божественного походження.
  Рудоволоса войовниця пiсля цих слiв зареготала, трохи голоснiше за належне. Кiлька напарниць, що бiжать, озирнулися на неї, але нiчого не сказали. Одна Герда все зрозумiла:
  - Мабуть, знову, щось суємно смiшне згадала?
  Шарлота заперечливо труснула вогняною гривою:
  - Швидше, мабуть, дурне, нiж кумедне.
  Герда здогадалася:
  - Знову, мабуть, пов'язане iз Християнською релiгiєю та мораллю?
  Шарлота хихикнула:
  - Та ти Бiлоснiжка надзвичайно розумна i догадлива. Ось iнодi якщо подумати, до чого перекручуються фiлософ i богослови. Наприклад, Тертулiан цiлком щиро вважає, що головний критерiй iстиною вiри це її абсурднiсть i не логiчнiсть!
  Герда лагiдно посмiхнулася:
  - А що у нашому свiтi можна назвати абсолютно логiчним? Яке явище можна пояснити та описати з математичною точнiстю? Все у нас тiєю чи iншою мiрою iррацiонально до крайностi. Так, що логiка часто пасує. А от якщо взяти, наприклад, Iслам - який сенс у скоєннi намазу п'ять разiв на день. Щоб дiстати Всевишнього механiчними молитвами?
  Шарлота погодилася:
  - I тут правда! У тiй чи iншiй релiгiї є багато зайвого, в чому знайшло в собi вiдображення людських слабкостей i страхiв. Кожна релiгiя вчить насамперед паству - приймати все вiрою i без зайвих мiркувань, i доказiв. Це для всiх священикiв є типовим.
  Герда не цiлком погодилася:
  - Ну, деякi древнi фiлософи, наприклад Августин, досить логiчно вели полемiку, i намагалися привести в гармонiйний баланс - вiру i розум.
  Рудоволоса войовниця зiтхнувши вiдповiла:
  - До Августина, власне, християнської фiлософiї, як такої, ще не було, робилися лише спроби фiлософствувати, спираючись на положення та догмати Святого Письма, основи християнства. Ти це знаєш Гердочка ?
  На тлi майже чорного, як шоколадка тiла, волосся у найкрасивiшої дiвчини Герди, вiдрiзнялося бiлизною свiжого снiгу. Вона сама була ангелом i заговорила срiблястим голоском:
  - Цiкавить спроба пояснити iснування зла за доброго i всемогутнього Бога. З одного боку, Августин вказує на те, що зло приходить у свiт iз небуття, з якого Бог творить свiт. А оскiльки небуття як таке немає, то немає i зло. Бог не мiг створити свiт, подiбний до Себе, бо Бог не може створити Бога. Будь-яке творiння завжди нижче Бога, тому будь-яке творiння є нестаче доброти.
  Шарлотта її перебила:
  - А чому саме так, тобто знову виникає проблема - що Бог не всесильний, тому що творити досконале йому не пiд силу! Тобто Августин ставить пiд сумнiв головний церковний догмат - Всемогутнiсть Бога. Та ще й приписує певнi якостi небуття.
  Шарлота жорстко перервала свою рудоволосу пасiю:
  - Дослухай спочатку до кiнця! - Потiм продовжила куди м'якше. - Зло i є ця вада, вiдсутнiсть благостi. Зло iснує лише в цьому аспектi - як брак благостi. Так само, як iснує тiнь - нестача свiтла; сама собою тiнь немає субстанцiальної основи. Августин сприймає й iншу античну традицiю пояснення iснування у свiтi зла - стоїчну, за якою зло i добро перебувають у гармонiї. Ми пiзнаємо зло лише тодi, коли знаємо добро. З iншого боку, нам часто здається злом те, що є добром. Тому зло - це частина загального порядку свiту. Августин подiляє природне та моральне зло. Природне зло - зло, що iснує у свiтi як би онтологiчно; моральне зло - зло, що iснує в людинi як її грiх. Звiсно, зла онтологiчно немає, свiт - це благо, хоча й меншою мiрою, нiж Бог. Iснує моральне зло в людинi, як її воля. Хоча воля є благо, але вона недосконала, тому це не абсолютно.
  Герда закiнчила i якось безневинно посмiхнулася Шарлотi. Вогняна войовниця спокiйним i рiвним голосом (нiби зовсiм не засихалася вiд швидкого бiгу з пристойним навантаженням) вiдповiла:
  -Але знов-таки якщо приписувати небуттю такi якостi як зло, воно виходить зовсiм не те, чого взагалi не iснує. Адже мати певнi якостi та риси характеру може лише реально iснуючий об'єкт. А якщо небуття це щось бiльш нiж абсолютно нiчого, то його створив? Адже в Бiблiї сказано, чiтко: Ним створено все видиме та невидиме, все земне та небесне! I чи можна зло вважати природним, i хiба Всемогутнiй Бог (В силу святостi своєї i любовi до Творiння, своїм дiтям!) не зобов'язаний боротися i перемогти зло ще в зародку (що звичайно йому пiд силу!).
  Напарниця Фруда, шатенка, чиє волосся вже вигорiло на Сонцi до бiлизни, помiтила:
  - У вас дуже цiкава розмова. Якщо врахувати, як ми сильно вимоталися, то це розважить нас. Але якi можна зробити висновки на рахунок балансу мiж вiрою i розумом?
  Шарлота, посмiхаючись, вiдповiла, цiлою промовою:
  -Спроби середньовiчних фiлософiв домогтися гармонiї мiж вiрою i розумом, як правило, оберталися безлiччю дiр у будь-якому вченнi. З них найпроблемнiше, те, що бiльшiсть всiх бiд i страждань людина походить вiд природи свiту створеного Всевишнiм, а не вiд вiльної волi. Наприклад, посуха, землетруси, iншi стихiйнi лиха, а головне старiсть - наслiдок нав'язаних Богом законiв цього свiту. Вчення про вiчнi муки в пеклi (а точнiше в геєннi вогненної, також породжувало безлiч питань, про пропорцiйнiсть покарання, чи не увiчнює Господь тим самим бiль i грiх, справедливо Христу приписувати гiршi якостi, нiж у будь-якого тирана!). Адже справдi виникав парадокс: точне вiдображення сутностi Отця, той, кому належить увесь суд Iсус, прирiкає на нескiнченнi муки в геєннi - бiльшу частину людства. Бо в писаннi сказано, що всi мертвi вiд народження в Божих очах i потрiбно пережити народження згори, щоб увiйти в царство Боже. Iсус же каже- що широкi ворота ведуть до смертi i багато хто слiдує ними. Багато званих, але мало вибраних - теж слова Бога Христа!
  Дiвчина на бiгу зрiзала вiстрям кинджала, пустельного кровососа i продовжила:
  -Виникав парадокс доброта Бога, що йде на хрест, i жахлива жорстокiсть, по вiдношенню до людей, причому в бiльшостi своїй непоганий, а просто проявляє душевну i фiзичну слабкiсть. Тобто як, наприклад, писав Фрiдрiх Нiцше - якщо припустити, що iснує особистiсть, що володiє всемогутнiстю, то її вплив на свiт сумiш задоволення i садизму. Але Творець всесвiту не може мати таких якостей характеру, через свою творчу функцiю... Отже Творець як особистiсть не iснує. З погляду розуму це цiлком логiчне твердження. Адже нiхто не заперечуватиме, що Батько жорстоко страждає i потворює своїх дiтей (як на Землi, так i в пеклi!), є чудовиськом. Крiм того якщо мiркувати про все, що написано в Бiблiї, i про головний закон Всевишнього: вiдплата за грiх - смерть (а точнiше нескiнченне катування - i будуть вони мучитися день i нiч повiк!). То виходить, що людина з її нехай i недосконалим правосуддям i кримiнальним кодексом - добрiша за Всемогутнього i Безмежно мудрого Творця Всесвiту. А Всемогутнiй Iсус (Спiльно з Батьком!) катує, у тому числi й просто боязких людей в озерi сiрчаному та вогненному мiльярди мiльярдiв рокiв!
  Фруда люто огризнулася:
  - I правильно Бог iз ними робить! З трусами i треба так чинити! А саме в геєну i мучити їх вiчно!
  Шарлотта швидко закiнчила:
  -Природно в мiру iнтелектуального розвитку людства, зростають серед насамперед вчених чоловiкiв та представникiв нових фiлософських шкiл антирелiгiйнi та антибiблiйнi настрої. Розум з гуманiстичним свiтоглядом неспроможна миритися з ставлення до Всевишньому як i нелюдi. Хоча, звiсно, й сам гуманiстичний свiтогляд ущербний!
  Фруда у вiдповiдь збила своєю витонченою, босонiжкою нiжкою королiвського скорпiона i заявила:
  - Звичайно слово гуманiзм - означає людянiсть. Але людинi якраз за натурою властиво бути агресивним та егоїстичним. У цьому є певна парадоксальнiсть у цьому визначеннi.
  - Так є! - Шарлота замовкла. Вона вимоталася i загалом висловила все те, що хотiла. Тим бiльше вже почало темнiти i тiнi стрiмко подовжувалися. Спека втiм, вiдступала повiльно, як хоробри росiйськi солдати на Бородiнському полi. Що вона знову в епiцентрi. В епiцентрi випробувань та загартування. До речi, вовчицi вже трохи адаптувалися до спеки i жодна з них не втратила свiдомiсть.
  Вовчиця згадала, як їхнiх вихованок, якi мали виростити солдатiв i людей далекого майбутнього, змушували босонiж бiгти листопадовим брудом. Крижана кiрка ламалася, пiд лише трохи огрубiлими, голими ступнями дiвчаток. Це було так боляче, мабуть, навiть бiльше вiд холоду, анiж механiчних пошкоджень. I вони бiгли вночi, коли навколо нi вогника, темно i... Якби Шарлота була одна, то їй було б i страшно, але з iншими подругами так терпимо. Тим бiльше їм вселяли, що особлива програма загартування та харчування, зробить їх безсмертними i вони нiколи не перетворяться на потворних стареньких! Останнi особини людської статi жахливо коробили Шарлоту. Ну як Господь Бог мiг створити подiбну гидоту, i припустив, щоб його дiтей так спотворювали.
  А Гiмлер обiцяв, що вже при їхньому поколiннi, велика нiмецька, арiйська наука покiнчить зi старiстю та всiма видами хвороб. I в це вiрили, бо хотiли вiрити!
  Вже настала повна та ще хмарна нiч (все ж таки до узбережжя не так уже й далеко вiтер нагнав з моря хмари), коли дiвчата нарештi добiгли до мети.
  Перед ними опинилася англiйська база та ще й з аеродромом. Причому, судячи з веж, колючого дроту, i бетонованих злiтно-посадкових смуг її обладнали давно. Англiйцi ще 1882 року окупували Єгипет, встановивши там марiонетковий режим. Тепер те саме планували здiйснити i нiмцi.
  Мадлен почала розглядати основу i аеродром в особливий, химерно накручений армiйський бiнокль. До неї приєдналося ще кiлька дiвчат-капралiв. Мадлен, яка вже має досвiд вiйни, починаючи з Iспанiї, а також у Польщi, Францiї та Югославiї, прикидала шанси. Аеродром був захищений досить сильно, у тому числi i зенiтної артилерiї. Та й лiтакiв на ньому зiбралося безлiч. До речi дивно, що англiйцi тримати стiльки авiацiї в одному мiсцi, не розосередивши її по польових аеродромах? Може тут хибна цiль, а реальнi лiтаки розташованi в iншому мiсцi? Кулеметних вишок досить багато, навiть коштує три танки "Матiльда" та чотири "Кромвелi". Якщо поткнутися, то не обiйтися без кровi.
  Мадлен жорстко наказала:
  - Шарлота та Герда наказ проникнути на територiю аеродрому та з'ясувати якi лiтаки там знаходяться.
  Дiвчата слухняно кивнули головками: наказ є наказ, i його треба виконати. А яким чином - це вже їхня проблема. Герда та Шалота швидким кроком вирушили до аеродрому. Вогняна войовниця запропонувала:
  - Давай зловимо язика i заберемо форму. Потiм переодягнувшись, проникнемо на аеродром. Там трохи побалакаємо!
  Герда трохи розгублено помiтила:
  - Треба спочатку знайти цю мову. Тут ти думаєш, вони по пустелi вештаються? I можна їх ось так виловлювати натовпом?
  Шарлота свиснула губами:
  - Звiсно. Наприклад, бiля танкiв своя охорона, адже вони за периметрами вишок стоять. Там можна i вартових зняти, а при нагодi...
  - Танк захопити та прокотитися? - Кривенько усмiхнулася Герда.
  Шарлота вiдповiдно кивнула:
  - А що це цiлком можливо. Хоча нам наказали тiльки провести розвiдку. Пiднiмати без команди шум... Сама знаєш, чим загрожує на вiйнi прояв iнiцiативи!
  Герда важко зiтхнула:
  - На жаль, дуже добре знаю!
  Дiвчата, майже не ховаючись, бiгцем попрямували до танкiв. Вартовi були теж з числа негрiв - димiли цигарками, i практично нiчого не бачили. Лише один iз них був бiлої раси, причому, схоже, офiцер. Але й вiн був напiдпитку. Герду таке здивувало: як поводяться англiйцi? Вони що не боятися диверсiй, нападiв арабiв чи зухвалої вилазки нiмцiв? Щоправда, можливо змученi болiсною спекою, а також невеселими новинами з фронту, зазвичай холоднокровнi англiйцi стали бухати. Взагалi - це Герда згадувала за пiдручниками: типаж англiйця, як холодного суб'єкта i без емоцiй трохи бiльше, нiж мiф. Крiм того, шотландцi та iрландцi випити не дурнi. Ну, а негри щодо цього зовсiм завал - шизеють вiд мiзерної дози, як, до речi, i японцi.
  Дiвчата нiколи нiчого прощають. Захоплення голови, i кинджалом по горлу, як у сонну артерiю - це раз. Але є прийому i ефектнiше, їм прибрали другу пару вартових, вдарила долонькою в пiдборiддя, потiм крутнула, трохи пiднявши голову. Хруст i шия згорнута.
  Шарлота пiдморгнула подрузi:
  - Ось так ми їх просто знiмаємо. Як грушi з дерев!
  Герда м'яко заперечила:
  - Є спосiб ще простiший - наприклад пострiл iз безшумної зброї. А так свої рученята бруднити - недобре.
  Шарлотта зневажливо, як велика хижа кiшка пирхнула:
  - Приземлена ти людина Герда. Не в тобi романтика насолоди красою бою. Все так примiтивно. Хiба стрiляти та ще й поблизу цiкаво?
  Герда перервала подругу:
  - Ти ось краще подивися, тут ще й восьмий танк є. Його досить спритно пiд стог сiна замаскували. Але я вiдразу зрозумiла, з чого це траву нас сонце висушувати, коли її навiть верблюд не захоче пiсля цього їсти.
  Шарлота погодилася:
  - Так це цiлком логiчне спостереження. Танк, треба буде подивитись який. Напевно з-помiж нових...
  Герда трохи пiдгребла сiна i тут же свиснула:
  - Ого, та в нього дуло розбiрне. Вперше бачу таку технiку. Напевно, американська, будь вони недобре!
  Шарлота перервала Герду:
  - А тепер проникнемо на аеродром. Тiльки там i собаки бiгають. Це ще проблема iз проблем.
  Герда поспiшила, заспокоїти подругу:
  - Я вмiю впливати на собак i тому пiду сам. Благо офiцер серед бiлих гладко поголений i середнього зросту. Його мундир буде менi в пору. Обличчя я вже мiняю.
  Дiвчина й справдi стрiмко наводила макiяж. А що їх цьому теж навчали у спецшколi. Шарлота не заперечувала:
  - Ти йди, а я поки що розберуся з новим танком. У ньому теж є щось корисне для Нiмецької вiйськової науки. Але ось Герда, прошу тебе, довго не затримуйся, як тiльки скiнчиш огляд, так бою ж назад.
  Дiвчина-блондинка з усмiшкою вiдповiла:
  - Я зроблю все дуже швидко. Наскiльки це взагалi можливе.
  Шарлота вже не звертала на подругу жодної уваги, а повнiстю зайнялася вивченням танка. Тут вона виявила кiлька вiдкриттiв. Перше, танк мав двi зваренi гармати. Довгоствольну 76-мiлiметрову гармату з розбiрним дулом i 47-мiлiтрову короткоствольну для стрiльби осколковими снарядами. У цiлому нинi озброєння досить багате, особливо у 1941 року.
  Дiвча розгрiбла поверхню i виявила на люку емблему орлана та напис англiйською: "Зроблено в США". Шарлота вилаялася:
  - Ну, а як завжди пiдозрювала - це американська халтура. Мабуть, поставили Британiї на нашу душу! I невтямки їм, що нiмецькi танки за це пройдуться Нью-Йорком.
  Вiдчути люк було не так просто, але дiвчат, звичайно ж, навчали i цьому. Так що взяти подiбну перешкоду, було справою честi.
  Герда тим часом досить спритно iмiтувала п'яну ходу i пiдiйшла до входу на аеродром. I одразу вiдчула рiзницю мiж британським та нiмецьким менталiтетом. Лiнивий голос вартового спитав:
  - А з якої справи ти Пiтер.
  Герда коротко вiдповiла:
  - По особистому!
  . РОЗДIЛ Љ 13.
  Та iсторiя що склав Павло-Конан була величезною, i хлопчик уже мчав Альпами. Його босi ноги так огрубiли, що нiчого не боялися. Пацан зрозумiло втомився i нiмого поспав.
  Але й увi снi його переслiдували гарнi та сексуальнi дiвчата, якi заполонили всю свiдомiсть.
  Герда опинилася всерединi аеродрому. Вона оглядала лiтаки, i помiчала все, включаючи маслянi плями на фюзеляжах, пролитий бензин та iнше. Тут їй вiдразу стало зрозумiло, що з понад двохсот лiтакiв щонайменше двi третини, майстерно виготовленi камуфляжi. Проте зустрiчалися i справжнi машини, зокрема й могутнi "Ланкастери", здатнi нести до шести тонн авiабомб. До Герди пiдбiгли два бульдоги. Дiвчина ласкаво погладила їх i пiшла далi. Коли на однiй порiвняно невеликiй дiлянцi знаходиться стiльки лiтакiв, це справляє враження, особливо на романтичнi натури.
  Ось цi крилатi машини, як вони виглядають своїми рядами, ну зовсiм вилитi лицарi тевтонського ордена, що прийшли завойовувати слов'ян. Тiльки куди бiльш масивний та страшнi. Нiмцi, як правило, волiли дуже масивнi, добре захищають лицаря обладунки. При цьому навiть платою стане зниження рухливостi воїна. Але в сучасному свiтi було взято шлях на використання маневрених винищувачiв. Той же Ме-109 поки що важить менше за своїх англiйських опонентiв.
  А тут стоять цi крилатi лицарi i чогось чекають, а пахне вiд них гуркiтливою i смертоносною технiкою ХХ столiття.
  Герда втiм, йти не дуже приємно, її дiвочi нiжки вiдвикли вiд чобiт, i їх уже почало натирати. Тим бiльше, англiйцi не виявили великої фантазiї: розмiстивши справжнi лiтаки з одного боку, навiть видно червону поличку розмежування. Ну, це, загалом, зрозумiло навiщо, щоб англiйськi льотчики та ще з п'яних очей нiчого не переплутали. А так уже можна повертатися.
  Герда попрямувала назад, i навiть почала хитатися сильнiше. Тут її назад випустили, не питаючи, i лише вiвчарки обнюхавши, трохи заскулили. Герда тихо їм шепнула:
  - Незабаром ви змiните господарiв!
  I знову неспiшно назад... I вiтер став набагато свiжiшим, скоро вже почне свiтати...
  А Шарлота тим часом розiбралася з танком... Це була експериментальна модель Мп-16 "Д". Загалом танк досить сильний i системою гiдравлiчного управлiння кулеметами( у стилi, вiрнiше у системi, властивiй нових винищувачiв!). З великим боєкомплектом i системою автоматичної пiдзарядки. Танк для свого часу найновiший, i навiть незрозумiло чому англiйцi виявили подiбну недбалiсть, його охороняючи? Може тут спрацювало характерне для багатьох нацiй чванство, чуже не може бути добрим, а отже, його i не треба берегти!
  До прибуття Герди, вогняна красуня-войовниця, дозаправила танк i перевiрила боєкомплект. Блондинка-воїн, скинувши з нiжок богинi вiйни ненависнi чоботи i швидко доповiла обстановку своїй напарницi.
  Шарлота передала, почуто Мадлен i тут тугiше її личко засяяло:
  - Гердочка зараз нашi дiвчата атакують супротивника. А нам дозволив врiзати по вороговi негайно, використовуючи цi танки.
  Бiла войовниця вигукнула:
  - Це те, про що мрiяли! Ну що машина на ходу?
  Шарлотта пiдтвердила:
  - Працює. У американцiв танки завжди кращi за танкiстiв.
  Справдi, машина завелася з першого ж обороту. Що цiкаво, мотори шумiли не голосно. Дiвчата, наприклад, знали, що Т-34 у росiйських гуркотить, так що... Цей танк цiлком можна використовувати проти британських колонiальних вiйськ, щоб тубiльцiв розганяти.
  I войовницi поперли на здоровеннiй у п'ятдесят п'ять тонн машинi. Втiм, керувалася вона досить легко, хоча, звичайно, гiрше, нiж легший Т-4. Моторiв уставили на Мп-16 вiдразу п'ять, але це, мабуть, навiть пiдвищувало живучiсть танка в бою.
  Дiвчата недовго думаючи вiдкрили вогонь по кулеметних вежах. Перше влучення осколковим снарядом i, летять вгору дригом битi "лев'ята".
  В англiйцiв, як слiд очiкувати, напад викликав панiку. Стрiлянина була безладною, а дiвчата примудрялися ще пiдключити i кулемети. Шарлота хотiла, було накрити влучним пострiлом "Ланкастер", але по рацiї Мадлен їй жорстко наказала:
  - Лiтаки противника щади, ми їх захопимо цiлими та неушкодженими.
  Ну, що ж щадити так, щадити. Краще трощити вишки та вибирати людськi жертви. Такими влучними влученнями.
  Решта войовниць, тим часом ( вони вже пiдiбралися ближче) посiдали в британськi танки. На вiдкриттi люкiв пiшло лише пiвхвилини, а далi розгойдування. Загалом дiвчата навiть майже не звертали уваги на аеродром, а просто рушили до англiйської бази. Разом з тим вони вражали казарми, де розташовувалися солдати супротивника, а так сплячi пiлоти.
  Мадлен ревла як ведмедиця пiд час течки:
  - По складу з пальним не стрiляти! Вiн нам самим стане в нагодi!
  Шарлота та Герда зiм'яли пару кулеметних вишок, використовуючи велику масу свого танка. Дiвчатам буквально зводило животи вiд смiху. Мовляв, якi вони таки крутi.
  Але головну роботу таки виконували кулемети. Треба було не пускати ворожих льотчикiв до лiтакiв, не давати їм злетiти. А ось кiлька войовниць самi порвалися до англiйських машин i посiдали за штурвали. А що можна зараз i по базi врiзати, благо в них i подiбна льотна пiдготовка передбачена. Та й лiтаки стоять заправленi з повним боєкомплектом. Ось така маша -малаша виходить.
  Герда влучним пострiлом рознесла невелику танкетку, що вискочила з гаража. Вiсiм танкiв з екiпажами вовчиць, почали люто трощити величезну англiйську базу. Танки без особливих церемонiй зiм'яли ворота i заливали свинцем. Ось навiть казарми запалали. З них вискакували розгубленi англiйцi та тубiльцi всiх видiв. Тут уже й битва, по сутi не було, а йшло просто тотальне побиття. Щоправда окремi солдати Британiї та кулеметнi вежi вiдстрiлювалися. Навiть по бронi танка стукали свинцевi градинки. Шарлота гаркнула як розлютована пантера:
  - Ну, що ви любителi устриць та вiвсянки, нарештi зрозумiли, що таке справжня вiйна. Незабаром ми будемо в Лондонi!
  Герда проспiвала, скелячи зубки:
  Товариш фюрер у битву поведе,
  Звiльняти Бомбей, Нью-Йорк та Лондон!
  Ми сiонiстам виставимо переможний рахунок,
  А над планетою прапор горить горить!
  Шарлота заперечливо закрутила головою:
  - Нi, це зовсiм не та пiсня, що надихає на подвиги! А треба iнакше!
  I вогняна, смiється войовниця, як довбає з кулемета. Так у рiзнi боки й полетiли шматки м'яса, а дюжина англiйцiв разом завалилася.
  А сам важкий танк, давай тиснути солдатiв супротивника, "розгладжуючи" їх праскою. Пiд гусеницями захрумтiли кiсточки. А противник тут як почав розбiгатися на всi боки. Але ось вистрибнула ворожа "Матiльда". Так по нiй Герда вилуплений бронебiйним.
  - Отримай "овсяник" гранату, заспiвай на згадку серенаду!
  Цього разу снаряд потрапив прямо встик мiж вежею та корпусом, i танк добряче труснув, повело в бiк. Бензобак при цьому детонував, i вiдразу рвонуло червоно-рудим полум'ям.
  Герда не втрималася вiд гостроти:
  - Матильда отримує мат - забавним буде результат!
  Шарлота шльопнула свою напарницю по стегнах:
  - А ти молодчина, моя подружко! Отак i далi спiвай!
  Все ж таки мабуть хтось з англiйцiв помилково, а може i навмисно пальнув по цистернi з пальним. Гримнув i розцвiв брудно-коричневий кущ iз бензинового полум'я. Герда дала довгу чергу зi скорострiльного, штурмового 9-мiлiметрового кулемета. Близько сорока англiйських солдатiв завалилося на мiсцi. А кiлька поранених без жалю розтоптали широкi гусеницi американського танка. Герда єхидно хихикнула:
  - Це вам не губна помада! Як перетворитися коржики!
  Шарлотта не забула вставити:
  - Як не крути, а оладки штампованi танком - краще за коров'ячi фекалiї!
  Дiвчата швидко рознесли ще три танкетки. Герда наводила, а Шарлотта подавала снаряди, а зарядження здiйснювалося автоматично. А самi отримали снарядом iз бронi. Начебто i не страшно, для 80-мiлiметрового захисту вежi, але гуде капiтально. Шарлота верещала:
  - Ось вони гостинцi маркiза Карабаса! Може їх чимось гостреньким пiдперчим i пiдсолити?
  Герда розколiв снарядом ще одного " монстрика " проспiвала:
  - Що за страви, що за страви - захопити б усе з собою! Жаль боремося не часто - рiдкiсний звiр, такий забiй!
  Шарлота раптом стукнувши себе по лобi, згадала:
  - А давно ж вiд тебе Герда, ми пiсень не чули! Заспiвай цвiтити не соромся!
   Перловолоса войовниця заспiвала, причому її голосок був, сиренi поруч iз нею робити нiчого:
  Викиньмо супостату Божий гнiв,
  Не зробить сiм'ю мою бездомну!
  Адже наш загiн вiдважних у битвi дiв,
  Що свердлять поглядом блакитним i важким!
  
  Господь на лайку святу надихнув,
  Звелiв Вiтчизнi у вiрi поклонятися!
  I дарував Всевишнiй безодню сил,
  Душi вiдкривши незлiченнi багатства!
  
  Ось Дух любовi в менi вогнищем горiв,
  Любов Христа безмежну пiзнали!
  Щоб творити бiльше добрих справ,
  Щоб вiдкрилися пiднебесся, дали!
  
  Нам потрiбнi натовпи оплескiв,
  Що Батькiвщинi потрiбнiше, то в серцях!
  Я вiдчуваю нiжне дихання,
  Що уявляла в зухвалих лише мрiях!
  
  Та у свiтi багато мерзенної суєти,
  Але лише Вiтчизна у свiтi велична!
  У поемi дуже багато ком,
  Про як менi стих, та не почати спочатку!
  
  Але свiт тiльки здається похмурим,
  Коли гримлять гармати - екстаз!
  Над нами грiзно риють херувими,
  Така кривава, видалася зла година!
  
  Але випробування Батькiвщини моєї,
  М'язи, кiстки, сталлю змiцнили!
  Мчить кавалькада тих коней,
  На чиї ми проскакали версти, милi!
  
  Та випробувати довелося неабияк мук,
  Мiсити пустелю босими ногами!
  Але мужностi адже пожежа не погасла,
  Ми розрахуємось з лишком з боргами!
  
  Ми дiвчата, i воїни Русi,
  Немає нiчого, для нас важливiше за честь!
  Ти правду свiтобудовою донеси,
  I будемо з Iсусом вiчно разом!
  
  Але царство, що виникне на небi,
  Не буде мирним, адже спокiй - могила!
  Часом воюєш навiть у яскравих снах,
  Адже лицарi у боях непереможнi!
  Герда закiнчила на верхнiй нотi, але Шарлота тут її злегка тицьнула ногою, прямо голою п'ятою, у мiцний, засмаглий прес:
  - А чого це ти про Русь спiваєш? Ми ж нiмкенi, а не росiяни. Дуже очманiла Бiлоснiжка!
  Герда вiдчайдушно замахала головою, тодi як руки не переставили керувати кулеметом:
  - Вибач! Плутала Росiю з Пруссiєю! Занадто важко i стрiляти, i складати одночасно!
  Шарлота немов сирена хихикнула:
  - На рахунок як писати - це питання дискусiйне, а ось стрiляти - легко i просто!
  Дiйсно численнi англiйськi офiцери та солдати, вихопивши бiлi хустки, почали енергiйно здаватися в полон. При цьому вони були настiльки зляканi, що лопали всяку нiсенiтницю, а то й зовсiм вили. Кiлька тисяч ошалених вiд страху, колонiальних солдатiв (арабiв i негрiв), а також кiлька сотень, не менш боягузливих блiдолицих англiйцiв, пiдняли вгору руки. Навiть iз танкiв з'явилися бiлi ганчiрки. Як кажуть - знайшли iнший спосiб захисту - надiйнiше за активну броню!
  Дiвчата захихотiли - ось так i треба чинити - нiколи не поступатися!
  Шарлота вискочила з танка i навмисне пробiглася босонiж по палаючiй колiї. Герда втiм, не думала поступатися своїй подрузi, i голi, дiвочi ноги так i миготiли. Огрубiлi дiвчачi п'ятки пестили язики блакитного полум'я. Але войовнички-вовчицi лише досить повищували у вiдповiдь.
  Ось негр не стримав пожадливостi, кинувся на них i отримав нищiвний удар вiд Шарлоти в сонячне сплетiння, пiсля чого остаточно затих.
  Це, як з'ясувалося, був останнiй спалах опору. Тепер англiйськi солдати остаточно були зламанi. Полонених на ногах виявилося понад три тисячi. Втiм, близько п'ятисот не здатних через поранення встати британцiв вовчицi безцеремонно застрелили: до чого мучиться, i зайвою тягарем обтяжувати вермахт. Як говорив Гiмлер : милосердя має перевищувати меж економiчної доцiльностi.
  Дiвчата наказали полоненим рити ями, щоб складати туди вбитих. Вже стало ясно, i дим розносився на велику вiдстань.
  Герда друг згадала фiльм, як у цьому випадку один з головних героїв пiсля нелегкої перемоги сумно затягнувся трубкою. Втiм, цього разу перемога була досить легкою, але одна з дiвчат все ж таки знайшла свою смерть, п'ять красунь були пораненi, причому деякi - вiрнiше двi досить тяжко.
  У небi iз захiдного боку з'явилися нiмецькi лiтаки. Дiвчата зустрiли їх радiсним трiумфуванням. Мадлен теж оголосила:
  - Нашi вiйська успiшно наступають. Тож нам нiколи стояти на мiсцi. Полоненi нехай самi себе зв'яжуть, i ми їх замкнемо в ангарi, залишивши десяток вовчиць для охорони. А решта продовжить стрiмкий рух за ворогом.
  Шарлота i Герда дуже побоювалися, що їм доручать охорону вiйськовополонених, адже дiвчата вже увiйшли в азарт i їм хотiлося битися. Але мабуть їх бойовi якостi справили враження на Мадлен i вона оголосила їм.
  - Давайте дозаправте та поповнiть боєкомплект танка. Поїдете на ньому далi. У вас я бачу, добре виходить битися! Тим бiльше ви не дуже великi i для танку куди краще пiдходите.
  Дiвчата гаркнули:
  - Радi намагатися товаришу командир!
  - Щоб легше було справлятися зi зброєю та кулеметами, з вами поїде Фруда! - обрубала Мадлен i бiгцем кинулася пояснити цiлi iншим дiвчатам. Грiзна вовчиця теж була босонiж, i хоча її нiжки не можна було назвати маленькими, форма була цiлком красивою, пекло її всього двадцять два роки, тiльки надмiрна по розвитку мускулатура робить Мадлен на вигляд важчим i старшим. При цьому вiн напрочуд швидка.
  Поки дiвчата робили дозаправку та поповнювали боєкомплект, Фруда закидала їх питаннями:
  - Ви були всерединi їхньої авiабази, зовсiм самотнi. Особливо ти Герда... Хiба не страшно?
  Блондинка коротко вiдповiла:
  - Нi! З чого нам має бути страшно! Адже ми справжнi арiйки!
  Фруда зiтхнувши вiдповiла:
  - Ви наймолодшi з нас, i до вiдправки до Африки не мали досвiду. Ось у нас усi дiвчата вже отримали саме бойовий досвiд i понюхали порох. До речi здається майже дiвчатками, з таким ось невинними личками.
  Шарлота люто огризнулася:
  - Зате вбиваємо не безвинно. А взагалi до чого ця розмова. Ти що шукаєш сварки?
  Фруда рiшуче вiдкинула:
  - Звичайно ж нi! Але я вам зiзнаюся, хоча вперше понюхала порох ще 1 вересня 1939 року у Польщi. Тобто навiть ранiше бiльшостi дiвчат у ротi, вони правило розпочали своє бойове хрещення з полiв Францiї, але все ще вiдчуваю страх. - дiвчина сором'язливо опустила зеленi очi. - Особливо бере мандраж перед початком бою.
  Герда погладила Фруду по роздертим, мускулистому плечi:
  - Зiзнаюся чесно, буває i менi незатишно. Хоча те фiзичне навантаження, що ми вiдчуваємо так стомлює, що навiть мрiєш позбутися тлiнного тiла.
  Шатенка з вигорiлим волоссям знизала плечима:
  - Ну не знаю! I мене вимотує капiтально, не менше нiж вас, а все одно болiсний страх залишається. Крiм того, чи iснує така рiч як душа? Великий i мудрий фюрер про це нiколи не говорив, i в жодному зi своїх праць не писав.
  Шарлота вiдповiла за Герду:
  - А це не має принципового значення. Для нас головне якнайбiльше вбивати ворогiв, i якнайменше наражати своє життя на ризик. Якщо в iншому випадку - обережнiсть не обернеться зрадою!
  Фруда тут погодилася:
  - Хто не щадить життя в бою, той збереже гiднiсть i при розподiлi трофеїв!
  Герда пiдтвердила:
  - Хто вкраде перемогу, втратить її плоди, бо останнi гниють вiд пiдмоченої репутацiї!
  Сiвши в танк, дiвчата вивiсили англiйськi прапори i ось так поїхали. А всього їхало цiлих п'ятнадцять захоплених в англiйцiв, броньованих i аж нiяк непогано озброєних машин. Тож вiдчуття були найвищi, наче войовницi йшли на парадi.
  Шарлота наголосила:
  - Оце лепота! Ми веземо iз собою кота! Буде, бачу бiйка - отримає забiяка!
  Герда без особливого ентузiазму заперечила:
  - Це зовсiм не смiшно! На це й усмiхнутися грiшно!
  Тут Шарлота завелася:
  - Що за взагалi означає поняття грiх. Ось ти Герда спiваєш про Iсуса Христа, а тобi навiть не знаєш , що головний Бiблiйний закон - вiдплата за грiх смерть просто абсурдний! Абсолютно позбавлений логiки!
  Фруда поспiшила додати:
  - Звiсно! Iнакше, якi ми солдати, коли не порушуємо заповiдь - не вбив!
  Тут Герда знайшлася чим заперечити:
  - Взагалi-то в оригiналi - ця сьома заповiдь звучить так - не роби злого вбивства! Тобто тут йдеться саме про вбивство, а не про позбавлення людини життя. Тут є деякi нюанси!
  Шарлота зло обрубала:
  - Ще й посилання на переклад iз iвриту. Та що ще може бути бiльш огидним! Загалом у Бiблiї багато абсурдного, але найабсурднiше - це її претензiї на роль слова Божого та на непогрiшнiсть! I при цьому Iсус плутається в найелементарнiших речах!
  Герда тут жорстко заперечила:
  - Не треба так стверджувати, до чого категорично. У чомусь плутається, а в чомусь провидець. А взагалi, у Бiблiї багато вже здiйснених пророцтв.
  Шарлота енергiйно замотала вогняною головкою:
  - Це зовсiм не так, i я тобi доведу!
  Герда скривилася:
  - Ну, спробуй, тобi карти до рук!
  Шарлота почала казати:
  У священних книгах всiх релiгiй пророцтвам, тобто пророцтв майбутнього, належить найважливiше мiсце. Є такi пророцтва й у Бiблiї. Бiльшiсть iз цих пророцтв аж надто невизначенi. У прощальнiй бесiдi з апостолами Iсус пророчо говорив: 'Тодi почуйте про вiйни i про вiйськовi чутки... Бо мусить бути тому... Повстане народ на народ i царство на царство, i будуть глади, моря i землетруси' (Євангелiє вiд Матвiя. 24:5-6). Але таке вiдбувалося у свiтi i до пророцтв Христа, так триває досi. Яка в такому разi цiна тим пророцтвам, у яких 'передбачаються' подiї, що постiйно вiдбуваються без жодного пророцтва?
  Частина бiблiйних пророцтв писалися заднiм числом, - пiсля того, як цi подiї вже вiдбулися. Щоправда, iнодi, пророки наважувалися передбачати i майбутнi подiї, але при цьому, як правило, спричинялися.
  Так, Бог через пророкiв обiцяє нащадкам Давида вiчне царювання (2 Царств, 7:11-16), але царство Давида розпалося на Iзраїль та Юдеї вже пiсля смертi його сина Соломона, а нащадки (нащадки) царя Давида були частково знищенi спочатку в царя Ассирiйського. Артаксерксом, а потiм - пiд корiнь, поголовно вавилонським царем Навуходоносором. (Єремiя, 52:9-11, 22:28-30).
  Бог через пророка Єремiю обiцяє навiки знищити, обезлюдити Єгипет вiд Суєца до Ефiопiї (28:8-14), але цiєї обiцянки Бог не виконав i досi.
  I ще про пророцтва Єремiї. Його вустами Бог обiцяє вiддати до рук Навуходоносора Єгипет (29:19); навiки знищити Тир (26:3-14; 27; 36; 28; 19). Але Навуходоносор не взяв i намагався взяти Єгипет. А що стосується мiста Тiра, то вiн не був узятий Навуходоносором, не був узятий i Олександром Македонським i досi нi на один день не припиняв свого iснування . Втiм, через 16 рокiв пiсля свого пророцтва сам Єремiя визнає, що мiсто Тир продовжує бути неушкодженим (26:1; 29:8-14). Пiзнiше сам Iсус Христос даремно пророкував загибель цього непохитного Тиру (Матвiй, 11:21-22; Лука, 10:14).
  Той же Єремiя вiд iменi Бога оголосив, що цар Єгонiя за свої грiхи буде покараний тим, що не матиме дiтей (22:28-30). Але Матвiй називає Єхонiю одним iз предкiв Iсуса Христа (Матвiя, 1:11-12). Яким чином Iсус змiг народитися вiд далекого предка, який не мав дiтей?
  Пiсля останньої заяви Фруда єхидно хихикнула. А Герда помiтила:
  - Це умовне пророцтво!
  Шарлота зневажливо пирхнула:
  - Але так може будь -який лжеоракул сказати! Ти слухай далi! - Рудоволоса диявола продовжила, адже танки i не дуже швидко можуть йти по пустелi, та ще й такi досить важкi i час побалакати... Голос Шарлоти звучав усе впевненiше й впевненiше:
  Єремiя вiд iменi Бога пророкує юдейському царю Седекiї полон Навуходоносором, але обiцяє йому спокiйну смерть i благочестивi похорони (34:2-5). Але, як потiм виявилося, Навуходоносор перебив усiх родичiв Седекiї , а його самого заслiпив, кинув у в'язницю, де той i помер (52:9-11). Нiчого собi спокiйна смерть i благочестивi похорони!
  Таке ж "спокiйне i безтурботне" життя напророчене царю Йосiї (4 Царств, 22:18-20). Пiсля такого пророцтва Йосiя був смертельно поранений єгиптянами в бою бiля Мегiддо (Там же, 35:20-24).
  Пророк Iсая писав, що Єрусалим стоятиме вiчно: що в нього не ввiйде жоден нечистий чоловiк, - не ввiйде не єврей. Але вiдразу ж пiсля цього пророцтва Єрусалим був узятий i зруйнований Навуходоносором (586 рiк до нашої ери), потiм був узятий i зруйнований вщент римлянами (70 рiк нашої ери); брався i руйнувався персами, арабами, хрестоносцями, турками, англiйцями та французами, а зараз у ньому проживає стiльки ж 'чистих' євреїв, як i 'нечистих' арабiв, європейцiв, негрiв...
  Християни, як правило, не дуже враховуються у пророцтва щодо подiй до народження Iсуса Христа. Їх бiльше цiкавлять пророцтва самого Iсуса Христа та його апостолiв, тобто пророцтва книг Нового Завiту. Особливо хвилюють їхнi пророцтва про Друге Пришестя Iсуса Христа (про Страшний Суд, Армагеддон).
  Не стосуватимемося нi iнших пророцтв, нi деталей пророцтв про Друге Пришестя Iсуса Христа. Зупинимося тiльки одному найважливiшому питаннi: Коли настане Друге Пришестя? Звернемося до слiв самого Iсуса Христа. Вiдомий американський проповiдник та оратор Бiллi Грехем пiдрахував, що про друге пришестя Христа в Бiблiї пророкує 380 разiв. Зупинимося на кардинальних i найяскравiших iз них.
  Шарлотта хотiла продовжити, як по рацiї пролунав сигнал:
  - Попереду рухається колона англiйських танкiв. Все приготуватись!
  Герда розгублено помiтила:
  - Ось уже сама не знаю, що гiрше - вчинити лихе вбивство або слухати подiбну брехню !
  Фруда заперечила:
  - Шарлота якраз каже чисту правду i розмiрковує логiчно. Тим бiльше, що Бiблiї достатньо, чiтко i жорстко йдеться про лжепророкiв. Так що бий ворога його ж знаряддям.
  Вогняна войовниця-диволиця додала:
  - Ось дивись, краще як ми битимемо ворога його власною зброєю! I не лише на iдеологiчному фронтi. Я ще з приводу Бiблiї висловлюся. А поки що перевiр бронебiйнi снаряди Бiлоснiжка!
  . РОЗДIЛ Љ 14.
  Хлопчик-богатир вилiз iз сiна, де заснув. Поїв смачне м'ясо кабана. I навiть став побоюватися чи не зiпсуватися воно. Щоправда, в горах досить прохолодно i нiчого страшного немає.
  А там можна продовжити свiй твiр.
  Фашисти наступали Єгиптом i здобували одну перемогу за iнший. I зрозумiло попереду всiх в авангардi бойовi та красивi, i звичайно ж босоногi дiвчата: блондинка та руда.
  Так що все гаразд.
  I можна далi воїнам боротися.
  Герда вже без жодної злостi огризнулася:
  - Ну, звичайно ж, таку елементарщину , я й сама можу зробити! За кого ти мене приймаєш! Я ледi вiйни!
  Фруда допомагаючи заряджати гармату, заспiвала:
  - Ледi вiйни! Хто ще може з тобою зрiвнятися! Ледi вiйни ми будемо скоро в англiйськiй столицi!
  По радiо прозвучав низький майже чоловiчий голос Мадлен:
  - Пропустити колону та стрiляти в борт!
  Дiвчата гаркнули у вiдповiдь:
  -Зiг Хайль!
  Звичайно, потрiбно мати залiзнi нерви, щоб пропустити нiчого не пiдозрюючого супротивника ближче, потiм повз себе. Тут попереду йдуть середнi танки, "Кромвелi" та "Матiльди", а далi легкi танкетки. Дюжинi захоплених танкiв треба дiяти синхронно, щоб кожен уразив свою жертву. Це своєрiдне виконання музичної симфонiї. Якщо одна хоч одна нота зiрветься, вся композицiя виявиться фальшивою та втратить звання шедевра. А що ж це вiйна! Найбiльше шанувальникiв збирає вiйськове мистецтво, та сльози при цьому завжди щирi, а на бiс нi в кого немає бажання кликати!
  Герда прошепотiла:
  - Допоможи нам свята Богородиця!
  Мадлен скомандувала:
  - Вогонь!
  I дюжина стволiв разом виплюнула снаряди. Борта "Матiльд" та "Кромвелiй" захищенi набагато гiрше, а значить їм... Шарлота вигукнула:
  - Пробитi картонки!
  Герда вiдразу, заряджаючи гармату по новому, помiтила:
  - Ну, i дурнi англiйцi! Навiть не спитали у нас пароля, тiльки побачили прапори, то вiдразу ж прийняли нас за своїх!
  Шарлота хихикнула:
  - Це їхнiй британський менталiтет!
  Великих танкiв було двадцять п'ять i дванадцять дiвчат-вовчиць знищили вiдразу. Потiм вони встигли, перш нiж розгублений ворог зреагував, дати i другий залп, по противнику.
  I ще дюжина жертв, розбитi танки, наче скелети акул, викинутих на берег, на гарячий, жовтий пiсок. I при цьому вони ще димлять, темно-коричневi струмки повзуть у небо. Здається, це виводок змiй. Причому плазуни, наче понiвеченi неправильною еволюцiєю. I шипiння просто дивно, наскiльки може бути таким нудотним.
  Танки англiйцiв разом зупинилися та застигли. Єдиний уцiлiлий важкий танк незграбно спробував розвернутися. Герда заспiвала:
  - Краса! Краса! Ми веземо iз собою кота!
  Шарлота пiдспiла:
  - Не в мiшку, а в дулi! З бронебiйною кулею!
  Фруда хихикнула:
  - Буде вас собаки - пiсля нашої бiйки!
  Пiсля чого взялися за танкетки. Ну їх можна i в лоба трощити. Частина англiйських танкiстiв не витримала i кинувши технiку кинулося в повальну втечу. Деякi танкетки з бiльш досвiдченими водiями все ще продовжували вiдстрiлюватися. Ось у танк Мп-16 потрапив снаряд, що вiддався глухим гулом у бронi.
  Герда показав рожевий язичок:
  - Герої нашi на розгонi - британець дурний не наздожене!
  Шарлота голосно рикнула:
  - Здавайтеся швидше!
  Фруда пiдтвердила:
  - I не бiйтеся нас! Полонених бити ременем по попi, забороняє червоний хрест!
  Герда розбивши снарядом уперту танкетку, заявила:
  - Я тебе громила! I цегла всiм у рило!
  Бiй закiнчився, кiлька танкеток намагалися пiти, але їх безцеремонно пiдбили. Вовчицi випустили несамовитий вереск захоплення:
  - Ось це так! Цей бiй не дурниця!
  Однак на цьому бiй ще не закiнчився. З'явись англiйськi вантажiвки та мотоциклiсти. Герда лупнула осколковим по найближчiй машинi, та розсипалася, а баки з пальним просто детонували . Шарлота блиснула зубками:
  - Шок! Це на нашу!
  Фруда уточнила:
  - Краще вбити, нiж умовляти!
  Герда ще бiльше конкретизувала:
  - Краще один раз ударити, нiж сто разiв сказати! Ще краще сто разiв врiзати, нiж мовчати.
  Шарлотта перебила:
  - В англiйцi вже бiжать! Давай за ними!
  Дiвчата палили досить влучно, Герда жодного разу не промахнулася, але танки все ж таки за швидкiстю не порiвняти з вантажiвками. Крiм того i "Кромвелi" тут були не найновiшим мотором "Метеор" у 600 кiнських сил, а слабшим у 400. Мабуть, поки що не встигли переозброїти цей крейсерський танк. Бiльш слабкою була i "Матiльда", а що говорити про великовагового Мп-16.
  Тож дiвчата трохи вiдстали. Та тут ще й вiтер подув на зустрiч, почали збиратися хмари. Шарлота помiтила:
  - Ось зараз проллється дощик!
  Герда зрадiла:
  - Тим краще! А то в цьому танку дуже жарко! I сам грiється, та сонце палить!
  Фруда пiдтвердила:
  - Ну так! А то скiльки можна смажитися!
  Шарлота не подiляла оптимiзму:
  - Пiсок розкисне i ми зупинимося!
  Герда заявила:
  - А мене особисто це не лякає!
  Хмари збиралися дуже швидко i небо потемнiло, наче й справдi настало мiсячне затемнення. Шарлотта проревела:
  - Ось i вiр пiсля цього у Бога!
  Герда свиснула:
  - А що? Чому не вiр! Хiба Христос не довiв, що вiн є iстинним Богом?
  По даху танка застукотiли великi крапельки тропiчного дощу. Розлючена Шарлота знову почала говорити;
  У бесiдах зi своїми учнями Христос запевняв їх, що всi вони, його апостоли, доживуть i на власнi очi побачать Його Друге пришестя у славi. 'Iстинно говорю вам: не встигнете обiйти мiст Iзраїлевих (в Палестинi), як прийде Син Людський' (Матвiй,10:23). , що йде в Царствi своєму (Матвiй, 16:28; Марка, 9:3).
  Звертаючись до своїх 12 апостолiв, серед яких був i Юда, який пiзнiше зрадив Христа, Iсус каже: 'Iстинно кажу вам, що ви, що йшли за Мною, - у буття, коли сяде Син Людський на престолi слави Своєї, сядете i ви на дванадцятьох. престолах судити дванадцять колiн Iзраїлевих' (Матвiя, 19:28). Виявляється, Iсус Христос пiд час вимови своєї мови ще не знав про майбутню зраду Юди, i впевнено пророкує йому мiсце на одному з престолiв суддi народiв!
  Дощ уже лив як iз вiдра. Герда тут заявила:
  - Так Iсус хотiв дати шанс, у тому числi й Iудi?
  Шарлота чiтко заперечила:
  - Тут не про шанси йдеться, а про конкретне передбачення. А якщо Iсус Всемогутнiй i Всевидящий Бог, то як вiн може взагалi помилятися. Тим бiльше, якщо фюрер, що обiцяє, то як правило конкретно!
  Герда зiтхнувши, промовила, банальнiсть:
  - Не всiм дано проникнути у таємницi помисли Всевишнього!
  Фруда гнiвно струсила гривою:
  - А що ти можеш розповiсти про друге пришестя Всемогутнього Бога, явленого в тiлi через Iсуса?
  Шарлота хихикнув, вiдповiла:
  - Та нiчого особливого! Я лише процитую бiблiю. Точнiше розповiм, що написано в Євангелiє, без жодних спотворень. А висновки ви робiть самi!
  Герда хитро помiтила:
  - Але ж, ти без коментарiв та власних висновкiв звичайно ж не обiйдешся.
  Фруда зло ухнула, i навiть врiзала пальчиками босої нiжки по бронi, зовнi вирував тропiчний, що загрожує змити все i вся злива. Вона ринула:
  - Не заважай професоровi нас просвiтлювати!
  Шарлотта з iронiчною усмiшкою продовжила;
  - Iсус Христос неодноразово говорив, що його сучасники побачать Друге Пришестя, Страшний суд, Армагеддон i Кiнець свiту (Матвiя,24:34; Марка, 13:10; Луки 21:31-32).
  Вогняна войовниця цитувала, не гiрше за самого просунутого Богослова.
  -Апостол Павло було пророкував, що його слухачi, i вiн разом з ними, живими зустрiнуть Друге Пришестя Христа, але назустрiч Йому будуть йти пiсля воскреслих померлих (1 Фессалонiкiйцям ( Сонунянам ), 4:15-17). В Апокалiпсисi Христос наполегливо пiдкреслює: 'Це скоро прийду!' (22:12, 20), 'Вже стою бiля дверей i стукаю!' (3:20). Зауважимо, що Апокалiпсис писався у другiй половинi 1-го столiття, тепер уже на порозi 3-е тисячолiття. Щось це пророче 'Скоро' дуже-дуже-дуже пiдтягнулося .
  Герда знову вставила:
  - Тисяча рокiв у Господа як один день, а один день як тисяча рокiв!
  Шарлота i тут заперечила:
  - Це на контекст дивитися треба! I розумiти значення у комплексi iнших пророцтв.
  Фруда погодилася:
  - Звiсно! Я ось коли читала Бiблiю, сама думала, що друге наступ має статися досить скоро. Точнiше здивувалася, чому воно вже давно не сталося.
  Шарлота посмiхаючись, продовжила захоплююче пояснення:
  - Правда, всiлякими тлумаченнями i богословськими хитрощами проповiдники християнства намагалися виправдати Друге Пришестя Iсуса Христа, що затяглося, вiдiйти вiд справжнього значення пророчих слiв Нового Завiту. 'Апокалiпсис' через нездiйсненi пророцтва в 3 столiттi виключили було з Нового Завiту i оголосили книгою апокрифiчною, єретичною та не богоугодною. Лише у 692-му роцi постановою Трульського собору Апокалiпсис повернули до Нового Завiту та визнали його книгою богонатхненною . А слова Апокалiпсису: 'Скоро гряду', як i пророцтва Iсуса Христа, почали вiдносити до найближчого завтрашнього дня. Таким чином протягом останнiх пiвтори тисячi рокiв кожен наступаючий рiк тим чи iншим проповiдником християнства оголошувався роком кiнця свiту, Страшного суду, настання райського блаженства для праведникiв. Iнодi для пiдтвердження подiбних тверджень залучалися яснi: як божий день вказiвки бiблiйних пророкiв.
  Фруда тут вирiшила уточнити:
  - А чому б не назвати сучасних "пророкiв"?
  Шарлота погрозила пальчиком небу:
  - Ось про це й поговоримо. За останнi два сторiччя найвражаючi пiдрахунки часу Пришестя Христа були зробленi американським баптистом Мiллером. Видавши днi з пророцтв Данила за роки (є в Бiблiї такi тексти!), прив'язавши вiдлiк часу до помилкового року вiдновлення Єрусалимського Храму та року смертi Iсуса Христа, вiн дiйшов висновку, Друге пришестя Христа вiдбудеться у 1843 роцi. Пiдрахунки Мiллера вплинули на весь християнський свiт. Всi i скрiзь чекали Страшного Суду в 1843 роцi, частина вiруючих натовпами рушила до Палестини, в Йосафатову долину, на святi гори. У 1843 роцi кiнець свiту не настав. Мiллер зробив повторнi розрахунки i зiзнався у своїй помилцi на один рiк. Страшний суд було перенесено на 1844 рiк. Частина християн розчарувалися Мiллером i перестали прислухатися до нього. Але частина залишилася при ньому, утворивши й нинi iснуючу церкву Адвентистiв сьомого дня. З того часу адвентисти чекають на пришестя Христа з дня на день.
  Фруда рiзко згадувала:
  - А цi Свiдки Єгови. Може й вони щось пророкували?
  Шарлота цiною величезного зусилля утримала смiх:
  - Ну, звичайно без них не обiйшлося!
  Герда невдоволено, як пантера, у якої вирвали кiстку, гаркнула:
  - А чи варто говорити про цi єретики?
  Шарлота з iронiєю вiдповiла:
  - Про чуму краще не говорити, але про профiлактику цiєї зарази нагадати потрiбно! Отож слухайте. Наприкiнцi минулого столiття американський суддя Рутерфорд вирахував, що Христос прийде в 1914 роцi i влаштує для вiрних йому чад 1000-лiтнє боже царство на землi. Тi, хто йому повiрив, об'єдналися в суспiльство дослiдникiв Бiблiї 'Вежа Стражi' ( Watch Tower ) i назвали себе Свiдками Єгови. У 1914 роцi вибухнула Перша Свiтова вiйна, в чому Єговiсти побачили наукове пiдтвердження пiдрахункiв Рутерфорда i початок Армагеддону. Перша Свiтова вiйна закiнчилася 1918 року, а райського життя на землi для Єговiстiв не настало.
  Рудоволоса дияволиця хихикнула, а потiм продовжила:
  - Керiвники Єговiстiв знову скрупульозно 'вирахували', що в 1914 роцi Христос вступив тiльки в небесний храм, i викинув звiдти Сатану. (Виявляється в небесному храмi; весь час перебував не Бог, а Сатана; що до 1914 правил миром не Бог, а Сатана!) Вступивши в небесне святилище, Iсус Христос затримався в ньому для того, щоб очистити i освiжити храм вiд духу Сатани. Ґрунтовно провiтривши небесний храм, Iсус обов'язково спуститься на землю для влаштування 1000-рiчного царства Єговiстiв на Землi. Враховуючи всi цi новi 'науковi вiдкриття' Рутерфорд 18 березня 1918 року в Бруклiнськiй Академiї наук (заснована єговiстами для обслуговування наукових потреб своїх вiруючих) вимовляє мова на тему: 'Мiльйони, що нинi живуть, нiколи не помруть'. Мова видана брошуркою, а потiм значно розширена i досi служить науковим керiвництвом для сучасних Єговiстiв. Пiсля цього Рутерфорд призначив початок останнього Армагеддону на 15 жовтня 1932 року.
  Герда тут висловилася сама:
  - I, звичайно, знову потрапив пальцем у небо. Там може краще, нiж говорити про рiзнi брехнi, заспiваємо або змiнимо тему. Ось, наприклад, польоти в космос, нiж розмова. Як, зокрема, виглядатимуть жителi iнших свiтiв.
  Шарлота хотiла було щось сказати, як їх перервав голос Мадлен iз рацiї:
  - Танки не пройдуть зараз пiском. А тому наказую вам спати! Все спати, окрiм двох спостерiгачок. Пiсок у пустелi сохне швидко, i за кiлька годин ми вiдновимо рух.
  Фруда погодилася:
  - Звичайно, давайте поспимо! Адже нам ще битися i битися!
  Дiвчата згорнулися в просторiй вежi i звично, без жодних зайвих думок, майже миттєво заснули.
  Герда та Шарлота знову опинилися у своєму феєричному сновидiннi. Може це навiть не випадковiсть, а якiсь вiкна у паралельнi свiти та альтернативну в часi реальнiсть.
  А що, вiщi сни були i зараз є дуже поширене явище. А чому? Рiзнi є версiї, особливо якщо прийняти, що час не є абсолютним поняттям, i теж має безлiч рiзних векторiв i напрямкiв. I часом виникають химернi комбiнацiї, накладання рiзних часiв, епох, цивiлiзацiй. Причому не завжди земного походження.
  
  Поки Герда влаштовувала бiйку, її напарниця не вiдставала. Треба визнати, що Шарлота не дивлячись на свiй активний антагонiзм до церкви, зовсiм не була такою дияволою i тим бiльше садисткою. Зокрема, перебивши бiйцiв, що атакують її, i вибивши з янкi бойовий дух, вона вирiшила допомогти дiтям у порту. Зателефонувавши своїм, вона коротко повiдомила:
  - Пiдпливайте, я вже прийшла! - А потiм iз веселою iронiєю додала. - Точнiше пройшла по трупах!
  Бiля входу стояло кiлька катерiв iз кулеметами, з них завантажувалися люди, але Шарлоту вони не помiтили. Герда прислухалася, знайомий голос карлика шепотiв у комiрчинi.
  - Слухай "Проколото-кувалда", може пiд час такого бою клiєнт i не прийде, зате, як тiльки вiн з'явиться зустрiти його потужним накатом вогню.
  Хрипкий, iржавий, до нудоти огидний голос вiдповiв:
  - У мене "Кордон" - одна з найновiших моделей. Братки, стягли прямо зi складального цеху.
  - Грошей та хабара, у кавказцiв багато. - заявив, ще бiльше картуючи, карлик. - Тож десять вiдсоткiв за наведення мало.
  - Та ми бiльше не платимо гномика! - Голос типу, що говорив, став на пiвтону нижче, вiд чого благозвучнiсть, ще бiльше знизилася.
  - Звичайно, це прийнято у вас, але, може, буде виняток! - запищав карлик.
  - А не трясиш мамоном, що ми тебе самого замочимо. - Голос став куди скрипучiшим, а тональнiсть навпаки пiднялася.
  - Нi, я вам привiв не останнього клiєнта. - Потворний лiлiпут нервово застукав пальцями по твердiй поверхнi.
  - Навiщо ти прихопив iз собою тямущих малолiток? - суворо прогугняв бандит.
  - Щоб у них пiдозри не викликати. Бо ще подумають, що я їх кинув. Крiм того, кавказцi теж можуть найняти охорону. - Нервово скулив карлик.
  - А ти певен, що це кавказцi? - У питаннi звучала неабияка пiдозра.
  - У мене абсолютна чутка, грузинський акцент природний i бездоганний! - видихнув лiлiпут.
  - Що ж чмир, поки повiримо тобi, але якщо що... - Звук нiби лезом кинджала провели по iржавому металу.
  Дiти схлипували, шкрябали босими ногами пiдлогу, Шарлота могла прослухати, та їх сiмнадцять i два десятки бандитiв у засiдцi.
  - Ну що я взагалi передбачала це! Тепер переб'ємо блатних! - Вогнезарна войовниця, кинула у свiй червоний рот горiшок, i прямо разом iз шкаралупою перемолотила зубами.
  Пiсля чого дiвчина рушила в обхiд через пiрс, окунаючи розпаленi швидким бiгом ноги у воду. Пройшлась на руках, зламавши шию на дорозi вартовому, i зайшла в тил покидькам. Двох вона разом зрiзала, метнувши диск-бумеранг. Бандити не представлялися їй серйозним противником, але була небезпека, що перестрiляють дiтей або жбурнуть у них гранату. Тому вона не стала вигадувати складних побудов, дала безшумну чергу по головах. Тепер залишилися лише ватажок "Проколото-кувалда" та карлик неправильної орiєнтацiї. Дiвчина пiдскочила до них, вдаривши ватажка ногою в хребет. Вона зламала його, незважаючи на наявнiсть у головного бандита бронежилета. Знерухомлений "Проколото-кувалда" впав не в змозi поворухнутися. Карлик примудрився кинути уламкову, гранату штовхаючи чоботом її до дiтей. ОГУ - це така рiч, що ще гiрше, нiж Ф-1, аж надто густо летять уламки, не даючи хлопцям шансiв, та вибухiвки бiльше.
  Ризикуючи залишитись на все життя калiкою або загинути, Шарлота кинулася животом на гранату. Вiдкинути її убiк просто не вистачало часу. Щоправда, на нiй були артефакти Броня.
  - Ось i iм'я справедливостi!
  Рвонула, трохи пiдкинуло дiвчину вгору, уламки встромилися в живiт, спричиняючи бiль. На щастя, бронник i камiнцi пом'якшили удар. А вiд босих ног, особливо з огляду на зниження з незрозумiлих причин дiї артефакту дiсталося.
  Осколки майже зрiзали великий палець правої ноги, а також повнiстю середнiй, пошкодили мiзинець, розпороли стопу. На лiвiй ушкоджень було не менше, та й бiль сильний. Шарлота, проте, схопилася i врiзала карлику по плечу, зламавши йому кiстку. Вiн, дико кричачи, впав.
  I дiтей, на щастя, нiхто не постраждав. Шарлота пошкодувала, що скинула спецiальнi чоботи, адже вони могли вiдбити цi уламки. Правда залишитися калiкою їй не загрожує, все повнiстю вiдновитися, але скiльки болю, особливо при бiгу їй доведеться пережити.
  - Дикий жах! - сказала дiвчина.
  Зусиллям волi вона локалiзувала бiль, швидко змастила рани лiками i одягла чоботи, щоб уникнути зараження брудом. Бинтувати не треба, кров миттєво згортається.
  - Отак ми поранилися! - Дiвчина-вовчиця пiдморгнула дiтям. - Я так за вас налякалася молекули.
  - Ви жiнка? - зi здивуванням запитав найвищий хлопчик, на вигляд рокiв чотирнадцяти з важкими синцями на круглому обличчi.
  - А що хiба жiнок воїнiв не буває? - обурила войовниця.
  - Таких щоби знищила цiлу банду з кулеметом немає! - Хлопчик розвiв руками, його розбитий нiс зовсiм розпух.
  Схудла з загостреним носиком дiвчинка його перебила:
  - У кiно такi бувають. Я бачила!
  - Так-то кiно, а не життя. - Хлопчик затряс головою, струшуючи з волосся пил. - Життя вiдрiзняється вiд фiльму, що всi страхи в наявностi, а всi принади не доступнi!
  - Гаразд, як зробимо з карликом, вiн хотiв вас знищити? - Шарлота грiзно звела разом брови.
  - Це жорстокий садист, вiн бив нас батогом i струмом, морив голодом, а дiвчаток таке змушував робити, що й сказати непристойно. - тремтячим голосом промовив не раз битий хлопчик.
  - Добре я його пiдвiшу рубом за гак, щоб помер не одразу. А ви слiдуйте за мною, а пiдведу вас так акуратно, щоб у безпечному забрав пiдводний човен. - Шарлота пальчиками босої нiжки розчавила великого таргана-мутанта.
  - Ми будемо дуже радi!
  Не дивлячись на побої та погане годування, дiти бiгали добре, бруднi п'яти миготiли в пилюцi. Щоправда, мчали як видно, що їх немов ошпарило окропом.
  Шарлота пiдхопила карлика з собою, вибираючи мiсце, де його не вiдразу зняли б. Адже був ризик, що вранцi урода-збоченця знайдуть, i вiн виживе.
  На озерi було дуже багато катерiв, i навiть стояла перероблена пiд подобу бойового корабля баржа. На нiй, зокрема, зберiгався бензин.
  - От i вiдмiнно! - Шарлота навела РПГ та вистрiлила по високiй дузi. - Таким чином ми вас i проб'ємо.
  Баржа спалахнула, а пожежа породила панiку. Сама Шарлота лише хижо посмiхнулася:
  - Зазвичай, щоб врятувати одного доводиться убити iншого! Це, безперечно, жорстокий закон, але вiн вiдновлює природну рiвновагу видiв!
  Катер, отримавши кiлька попадань особливо, пiсля того, як було розбито кермо, перекинувся. А iнший просто врiзався в траулер. Шарлотта вела вогонь, з максимально iнтенсивнiстю використовуючи трофейний "Кордон". В умiлих руках страшна зброя. Катери пiдривали один за одним, пожежа посилювалася. Ось з'явився i став знижуватися гелiкоптер нiмецький "Кречет-м". Теж потужна машина, що не поступається лiтаючому танку М-34, тiльки модель нова.
  - З пiдствольника ми гелiкоптери збивав, а "Кордон" його не вiзьме? Або все ж таки вiзьме, якщо точно вразити щiлини з бронесклом.
  Дiвчинi захотiлося перевiрити, i вона дала довгу чергу. Потрапила! По нiй правда врубали у вiдповiдь, i Шарлота сховалась за залiзобетонний ковпак. Вертушка почала завалюватися в бiк. Загалом видно i кулемет проти вертольота сила.
  - Англiйцi були нами битi, завжди. Може лише росiяни могли битися з нiмцями на рiвних. Правда шведський король якось сказав: немає на свiтi кращого бiйця, нiж росiйський солдат, i бiльшого самодуру, нiж росiйський генерал! - Чи це не Карла Дванадцятого слова?
  Шарлота дала ще кiлька черг, вбиваючи матросiв, солдатiв бойовикiв. У її рацiї тонко запищало:
  - Схоже, що ти розрахувала шлях! Де дiти?!
  - Ви їх можете розглянути за допомогою тепловiзора, я ж по собi залишила лише трупи. - хихiкнула, скелячи зубки, вогнезарна войовниця.
  - У цьому ти молодець, велике доку! - у голосi звучало непiдробне здивування.
  - Ну, що бачите? - огризнулася Шарлота.
  - Схоже, звiльненi хлопцi збилися у зграю! Вони можуть розбiгтися побачивши нас. Наведи їх! - Вже м'якше попросили войовницю.
  - Все доводиться робити самiй. Ну добре! До вас лише одне прохання, що робити з карликом неправильної орiєнтацiї?
  - Колишнiм господарем дiтей? - уточнили у Шарлоти.
  - Так! Я його хочу повiсити на гачок! - гримнула вогнезапна, справедлива дияволиця.
  - Не треба! Вiддай його нам i пiдонка покарають за законом. Отримає довiчне ув'язнення. - заявили через рацiю.
  - Це також не погано! Але раптом втече! - стурбувалася Шарлота.
  - А ти що чула про це? - Голос став куди суворiшим.
  - Чи не знати, що спецслужби багато що приховують особливо свої провали. Я вже давно розлучилася з рожевими iлюзiями. - Говорячи, Шарлота збила долонею здоровенного розмiром iз кабачок жука.
  - Тут може i права. Але не хвилюйся, не втече. Ми йому не дамо надто довго прожити! - хихикнули у вiдповiдь.
  - Гаразд, вiднесу його вам! А якщо термiн буде меншим за довiчний, то сама його знайду i прикiнчу! - Останнi слова вогняна диявола ревла так, що навiть комахи-мутанти стали розлiтатися на всi боки.
  Дiвчина, прихопивши кулемет та карлика, побiгла до дiтей. Вона могла знайти їхнiй запах. Виразки зони на бiдних хлопцiв гнили та випромiнювали аромат. Шляхом кiлька разiв Шарлотi довелося вiдкривати вогонь. Ось вона пiдбiгла до хлопцiв, тi побачивши її схопилися i побiгли на зустрiч.
  - Тiто, вiрнiше богиня-справедливiсть справедливiсть прийшла! - зрадiло залопотiли дiти.
  - Ну так! Це я! Вашого патрона вiдправлять у в'язницю, де вiн помиратиме довгi роки, а вас вилiкують, i ви мої мої будете навчатися в найкращих школах найбагатшої країни. - Упевнено, нiби вже сама стала Всемогутнiм Богом, - заявила Шарлота.
  - Чудово! Але можна кожен iз нас вдарить його кулаком! - попросив старший хлопчик. I знiяковiло додав. - Не заради помсти, а заради справедливостi.
  - Дозволяю! - обрубала войовниця. - Краще бути злим шулiкою, нiж добрим дятлом!
  Дiти пiдходили i били карлика по хворому плечу, завдаючи страшного болю. То верещав. Шарлота сама мучилася пiсля пробiжки, в босi, дiвочi ноги немов уп'ялися в кинджали. Але усмiшка не сходила з її милого обличчя.
  - Ну гаразд красенi вистачить! - сказав офiцер спецзагону СС, що з'явився.
  - А, нарештi, те! Щось ви зволiкаєте! - огризнулася вогняна дияволиця.
  - Нам не можна свiтитись. Крiм того, скажу вiд себе не подобатися, менi, то божевiлля, що ви влаштували! - похитав головою сивий, але пiдтягнутий i стрункий офiцер.
  - Жалуєш американцiв? - Гидко, крiзь нiздрi пирхнула Шарлота.
  - Ви за одну нiч убили янки бiльше, нiж вони втратили за десять рокiв вiйни в Афганiстанi! - Офiцер зробив на знак подиву руками вiсiмку.
  - Ну i дiлом їм! - Вогнезарна войовниця, плювком збила чергового жука, та ще й при цьому мутанта-гнiйника.
  - Ага! Мiж завдяки США до Третого Рейху з Афгану скоротився потiк наркотикiв. I взагалi, що було краще, якби ми воювали одночасно з росiйськими Iванами, i з Янки Америки? Здорово б тодi вийшло. - Офiцер хитро, по-ленiнськи примружився.
  - Одна рота таких дiвчат i хлопчикiв, як ми, можна приєднати Афганiстан та Iндiю на правах колонiї до Третього Рейху! - Шарлота загрозливо стиснула бiцепс, граючи мускулатурою руки.
  - Ого, та й у вас амбiцiї. "Останнiй кидок на Марс" читали? - посмiхнувся офiцер СС.
  - Правильна книга! Я особисто прихильниця не багатополярного свiту, а планети, де один господар Велика Нiмеччина. У людського стада має бути один пастух, а всiм свiтом керує єдиний диктатор! Тодi людство зможе нарештi вийти до зiрок i створити Гiпервселенську iмперiю! Уявiть собi свiт, де кожен нiмець має планету. Хоча нi, чого однiєю жалюгiдною планетою, а цiлим всесвiтом! - в екстазi прокричала вогняна чортiвка Шарлота.
  Дiти застрибували в пiдводний човен, туди внесли i карлика. Полковник зазначив:
  - Та ти мiркуєш, як Гiтлер. I мабуть рвешся у фюрери.
  - Ну чому не можна рватися? Адже нiмцi найобдарованiший народ на Землi i цiлком гiдний стати стрижневою нацiєю. Ми нiкого не пригнiчуватимемо, у майбутньому навiть негри отримають по планетi, а може навiть всесвiту. - вишкiрила зуби в усмiшцi вовчиця, але очi продовжували залишатися серйозними.
  - Знаєш Шарлота, тобою займатиметься психолог. А поки я думаю, знайди Герду i покинь мiсто.
  . РОЗДIЛ Љ 15.
  Хлопчик-богатир продовжував бiгти, i наближатися до Грецiї, i водночас писати на ходу.
  Жахливо-чудовий сон продовжувався...
  - Чому? Адже ми не всiх убили! - Вогняна дияволиця, була до червоностi обурена. Жуйки на голих нiжках так i погравали.
  - А що вам мало трупiв! Крiм того, вам нiхто не давав установки знищити всiх! - обурився офiцер СС.
  - Якщо ми хочемо переконати американцiв: що напад скоєний турецьким султаном, то маємо бути безжальними. I взагалi нам накази дає не полковник, а генерал-лейтенант! - Шарлота смикнула шиєю i впiймала зубками метелика. Потiм iз злiстю її виплюнула.
  - Маєш на увазi "Фрiц-булава". Вiн свого часу допомагав афганцям боротися проти американцiв, тому затаїв на них злiсть! - полковник СС, витягнув з-за пояса шестиствольний пiстолет.
  - А я свого часу поклялася, що вб'ю за кожного нiмця по сотнi американцiв. Так що це лише початок! - Вогнезарна войовниця, зробила пальчиками витонченої голої нiжки стричку та камiнчик, на льоту звалив великого, колючого жука-мутанта.
  Пiсля цього Шарлота швидко викликала генерал-лейтенанта.
  - Менi потрiбний "Фрiц-булава"!
  - Полковник Бiдербургер повiдомляє, що генерал спить! - визволив ламаним домкратом, голосок кастрата.
  - А чого вiн спить? - обурилася рудоволоса дияволиця.
  - Так уже чотири години ночi, адже вiн теж людина хоч i в погонах. - Заскулив полковник. - До людини треба ставитися людяно!
  - Чудово! Один спить, iнший читає моралi! - огризнулася вогневолоса красуня-термiнатор.
  - Нiчого не можу зробити! - Полковник був готовий розплакатися.
  - Ми засмажили Нью-Сарай! - рикнула Шарлота, блискаючи зубами.
  - Зрозумiло! - Голос став ще бiльш кислим.
  - Евакуювали дiтей! - Вимовивши це вогнезарна дияволиця, довбанула з пiдствольника , i ще один американський вертолiт марки "Барракуда", розквiтнув вогником i почав швиденько падати.
  - Звiдки дiти? - полковник, що сидiв на другому боцi дроту, явно здивувався.
  - Жертви терористiв! - Шарлота провела ребром долонi по горлу.
  - Молодцi! Так тримати! - Голос став бадьорiшим i вже не здавався таким розмазаним.
  Рудоволоса красуня дала коротку чергу, зрiзавши п'ятьох бойовикiв у шоломах з антенами, що стирчали на всi боки. Пiсля чого ринула:
  - Але тепер думаємо добити спецназ янкi та угруповання "Стiйкiсть" або пощадити тих, хто залишився.
  Голос знову скис:
  - Такий тяжкий вибiр!
  - А що полковник пропонує? - Шарлота жбурнула невелику, але начинену кривими голками гранату. I знову крики, виття i стогiн смертельно поранених солдатiв.
  - Зупиниться! Справа нiби вже зроблена, а зайва кров нi до чого! - почав, був офiцер СС.
  - Може вiн i має рацiю! Час сховати iкла! - Тут по рацiї, - пiдтвердила Герда. Втiм, це не завадило блондинцi-термiнатору, зрiзати трьох "липких" чоловiкiв.
  Але вогняна дiва-термiнатор не погоджувалась:
  - Ось це дуже сумнiвно! Вся правдоподiбнiсть нападу чорного султана йде до бiса. Ми перемагаємо й тут вiдступати.
  - Ну добре! Я пропоную вам таке. Убийте двох ватажкiв адмiрала Гейне Джеферсона та Остапа Бендера, а потiм вiдступайте! - видавив iз себе полковник.
  - Тобто компромiсний варiант! - Шарлота пальчиками, дiвочої нiжки пересмикнула собачку пiдствольника .
  - життя суцiльний компромiс. - помiтив, важко зiтхаючи, полковник.
  Шарлотта звернулася до напарницi:
  - Гердо, ти мене чуєш?
  - Звiсно! - одразу ж вiдповiла блондинка-термiнатор.
  - Де ти? - стурбувалася термiнатор iз вогненним волоссям.
  - Щойно замочила адмiрала з Пiндостану , пiдпалила готель i зараз їду на танку "Гепард" пiдпалюючи все, що рухається.
  - Це добре! Джеферсон та його зами точно вбитi? - Шарлота не зовсiм довiряла своїй надто релiгiйнiй i добрiй напарницi.
  - Мертвiше не буває! - Герда навiть хихикнула у вiдповiдь i облизала пишнi, блискучi, як рубiни, губки.
  - Чудово! А де Остап? - спитала, здмухуючи пил Шарлота.
  - Тут є проблема. У комп'ютерi немає iнформацiї. Крiм того, я вважала, що коли ти з ним спала, то вiн твiй! - хихикнула, скеля, тоненькi iкла блондинка-термiнатор.
  - Наївне припущення! З ким спиш той i твiй! Ну, це впасти! - I вогняна диявола захихотiла.
  - Загалом такi ось справи, не маю уявлення про Остапу Бендера! - Герда тяжко зiтхнула.
  - Атакуй штаб-квартиру угруповання "Стiйкiсть" може бути, там когось знайдеш! - Шарлота на це вразила ворожого солдата, плювком голки.
  - Я якраз до неї i пiд'їжджаю! - зрадовано прокричала бiла янголиця смертi.
  Шарлота обернулася вже до iншого полковника:
  - Заради дружби народiв йду на компромiс зi своєю совiстю, але наступного разу вiд мене не дiждетеся пощади!
  - Гоп стоп! Тепер пощади не проси! Ну гаразд атакуй мерсi. - пiдколов м'ясистий есесовець .
  - Мiж iншим, мадмуазель. - Шарлота скривилася.
  - Не важливо, не важливо, так вiдважно. Все одно ви м'ясники! - Полковник затряс другим пiдборiддям.
  - А ти, можливо, просто шпигун! - Вогняна Дияволиця недобро блиснула очима.
  - Ображаєш? - Полковник зiщулився.
  - Констатую факти! - Рикнула войовниця, i як стрiльне, що... Посипалася кривава стружка.
  - Ти ще не народилася, а пройшов крiзь вогонь та воду в Бiлiй Пруссiї i бився на Близькому Сходi! - Офiцер зробив незграбну спробу надутися.
  - Зате тут розслабився. Загалом нам з тобою говорити нема про що. Я просто атакую та б'ю!
  Дiвчина, на всiх швидкостях виблискуючи закривавленими, босими ступнями, побiгла в бiк, де линула стрiлянина. Її нiжки вже не хворiли.
  Герда парою залпiв пiдпалила штаб-квартиру угруповання "Стабiльнiсть". Побачивши автомобiль, такий дорогий, позолочений iз перлинними вiзерунками, прямо бiля входу в офiс, дiвчина не втрималася.
  - Це круто! Нi квазарно!
  I наїхала гусеницями на машину. З боку в небо били п'ять струмкiв фонтану з рибок на чолi з царем Нептуном. Це само по собi було красиво, а кiлька трупiв надавали видовищу екзотичного вигляду.
  Герда вiдзначила:
  - Надмiрна розкiш ознака легковажностi, легковажнiсть передвiсник швидкого руйнування!
  Стрiляти по фонтану не хотiлося, i дiвчина просто розгорнула кулемети вгору i дала чергу по снайперам та гарматним гнiздам. Потiм, набравши швидкiсть, таранила дверi.
  - Америка, Америка спiткав її прогрес, куди не кинеш погляду, робiтникам немає мiсць! Послуги тiльки кiлера, завжди у них в честi! Розкручувати пропелери та цвинтар помсти! - заспiвала, дурну, але дуже смiшну пiсню голосом розкрученої i не встигла охрипнути примадонни дiвчина.
  Вискочив iз танка, вона рушила до офiсу. Машинка проникла першою, але поки що слiдiв Остапа Бендера (ну в нього i мечко i прiзвище) не виявила. Командував його заступник Алi Чугаєв. За нацiональнiстю узбек, колишнiй рекетир i досить хороший боксер. Алi кричав:
  - Якi останнi зведення!
  - Нас атакували з моря знищено одинадцять катерiв, двi баржi горять, пошкоджено траулер! - Надворi ревли шакали у вiдповiдь!
  - Це пристойно дiстали нас! Де найголовнiший адмiрал, який нас зовсiм задер? - гарчав Алi.
  - Не вiдповiдає, але з його готелю йде дим та випирає вогонь! - У голосах уже чулося тремтiння.
  - Схожий i там напад. Скiльки ж атакуючої сили? - До речi, Алi, не дивлячись на кримiнальне минуле, не любив блатних слiв i виглядав цiлком респектабельно.
  - А хто розбере! Тут вiйська супротивника, невидимки, то з'являються, то зникають! - Бандити були готовi заплакати.
  - Це чи росiйський спецназ, чи чорний султан. Давно ми його намагаємось упiймати, але нiяк не вдається. - шипiв сам по сутi запеклий бойовик.
  - Нехай доведуть рахунок до мiльярда, i його самi спiльники видадуть! - кричав шакал.
  Герда хоч слухала це, не зупинялася на мить. Дiвчина йшла вперед, атакувала, била, кромсала. Марiю бiльше захоплювала можливiсть полоснути кинджалом, нiж просто застрелити. Дiйсно, коли викидаєш кулю, то цього не вiдчуваєш, ну хiба що легку вiддачу. Щоправда, захопила парочку англiйських кулеметiв. Вони намагалися вести перехресний вогонь, але пiдвело наявнiсть мертвого сектора. Герда обсмикнула губи:
  - На кому вiдiгратиметься. Життя ланцюг, а компромiси ланки - без договорiв життя, не життя мука!
  Ногою блондинка-термiнатор вiдкинула величезного, розмiром собаку коллi щура; так упала на спинку i iстерично затрясла лапками. Потiм пiдняла два диски-бумеранги i запустила у ворогiв. Тi прокрутилися та зрiзали своїх супротивникiв.
  - Ось так! Не зрозумiєш, що краще кинути чи стрельнути. Хто не має в бою влучностi, окосiє в пеклi могили!
  Шарлота гарчала, вiдповiла їй:
  - Найоптимальнiше це втекти!
  - Що ж ти цього не слiдуєш? - скривилася блондинка-термiнатор.
  - Я зачищаю пiвденну сторону мiста! - вiдповiла дияволиця-вовчиця.
  Шарлотта й справдi рушила далi вiд порту, прагнучи зiбрати ще бiльший урожай смертi. Органiзованого опору вже не було.
  Герда також не стояла дома. Прихопила англiйськi кулемети "королiвський бульдог". Звичайно, автомат iз урановими кулями теж добре. А тут такi залпи: всi змiтають поспiль, щойно тягнути на собi арматуру важкувато. Поверх за поверхом, убитi їх добиваєш.
  Щоправда, вже на передостанньому рубежi Герду чекало чергове випробування. Її атакував боєць, схоже, також прикритий артефактом "мега-броня". Принаймнi навiть суцiльний свинцевий потiк кулемета його не брав. Сам вистрiлив з АКМ-110, теж без ефекту, хоча дiвчина вiдчула легкий жар.
  - Вiд цих не пробиваних у мене нудить. - заявила Герда.
  - А що ти пташка думала? - Бандит, мабуть, здогадався, що перед ним дiвчина.
  - Та рiзне! Зокрема, як би нам битися на кинджалах. - Блондинка-термiнатор злегка оголила праву частину грудей, звернувши вишневим соском.
  - Якщо тобi спротивило життя давай! - Громила химерно посмiхнувся.
  У супротивника був справжнiй меч. Речиця серйозна здатна лоскотати не лише дiвчину.
  Герда зважила досить довгий кинджал, вiн iз такого твердого металу, що досi не затупився.
  - У тебе перевага в довжинi, а в мене в головi!
  - Жiнки, особливо блондинки, розумними не бувають. Якщо хочеш зберегти своє життя, став на колiна i зроби, менi гарний i пристрасний мiнет! - Рило у бандита стало таким неприємним
  - Своєю непристойною пропозицiєю ти сам собi продовжив муки. - Дiвчина стрибнула на свого супротивника. Той витончено вiдступив, парирувавши випад:
  - Не погано для повiї!
  - Я порядна жiнка, вiрнiше дiвчина. - Герда вiдчула, що червонiє.
  - Я бачу незаймана! Чи не цiлована! - єхидно посмiхнувся амбал.
  - Ти що пророк? - Герда встала босою, дiвочою ноженькою на головi i вiдчула огрубiлою пiдошвою, легенький опiк.
  - Цiлком можливо! Втiм, дещо можна вгадати, дивлячись в однi очi! - I єхидне хихикання у вiдповiдь.
  Герду здивувало, звiдки вiн знає, що вона блондинка, адже пiд камуфляжем нiчого не видно. Не така вже дурна, щоб усiм розкривати свою особистiсть. Ну, а те, що Герда незаймана, цього взагалi нiхто не знає, крiм ФСБ. Чи може це агент ЦРУ?
  Дiвчина зробила складний випад, але противник парирував, вiдступивши i в свою чергу, провiв серiю у вiдповiдь.
  Герда чiтко, у стилi льодової фiгуристки вiдхилилася, нi, все ж таки вiн рухався повiльнiше за неї як людина дуже майстерна, не нижче майстра спорту мiжнародного класу з фехтування, але саме як звичайний бiлковий тип. Марiя була швидшою i спробувала цим скористатися. Дiвчина зробила пару випадiв, потiм провела прийом "каракатиця", але не змогла зачепити супротивника.
  - У тебе чудова мускулатура. - сказав вже трохи iншим тоном боєць. - Такi точенi iкри, видно iдеальнi м'язи без крапельки жиру. Навiть дивно, що жiнка може мати таке сухе тiло.
  - Тебе це вражає? - запитала, вiдчуваючи неабияку досаду Герда.
  - Почасти так! Не хотiлося тебе вбивати! - Суб'єкт якось по-особливому гидко посмiхнувся.
  У цей момент у Герду встромилося кiлька автоматних черг. Одна з куль по дотичнiй вдарила у бронежилет.
  - Ось чорт! Ти мене замовляєш, а тим часом iншi пiдонки стрiляють! - прогарчала блондинка-термiнатор.
  - Селявi ! Таке життя! Не я уб'ю по-собачому, як це зробили б iншi. Так що гарантую тобi труну незаймана. - I отруйна усмiшка у вiдповiдь.
  У головi Герди майнула думка:
  - А не придбали його очi пiд впливом артефакту якостi iкс-променiв. У цьому випадку йому видно кожну мою жилку, i навiть рухи преса. Цим i пояснюється те, що вiн такий прудкий i вгадує мене.
  - Ну гаразд бiльше зволiкати немає сенсу! - пискнула ледi вiйни.
  Дiвчина атакувала супротивника все силами та навiть ногами. Вiн вiдступав, насилу паруючи. Герда не звертала уваги на пострiли хоч разiв три її нехай у ослабленому виглядi, але потрапили. Привчивши опонента до певної послiдовностi рухiв, вiн уже парирував автоматично. Дiвчина напружила м'язи, нiбито для удару, сама вивернувшись, виконала пiдсiчку i спритно пiдставила кинджал. Її противник налетiв на вiстря горлом. Правда лезо його меча змогло подряпати Гердi, розвиненi i витонченi груди, навiть кров виступила.
  - Ну, ось ще один монстр повалений. Але взагалi я вже стала знемагати вiд такого натиску! - Дiвчись струсила крапельки поту.
  Цiєї митi, грiзний окрик у рацiях змусив дiвчат опритомнiти.
  - Заводь мотори! Вже можна їхати далi за красуню.
  Шарлота рвонула за тумблер:
  - Вперед "Тарзани" захищай свої кольори! Чи не дивани, не кишенi, а Москва моя мрiя!
  Вже була свiтла пустельна нiч, i дiвчата навiть посвистували вiд нетерпiння. Їм явно хотiлося кровi.
  Фруда гарчала, як тигриця:
  - А що порвемо грiлку!
  Шарлота єхидно вiдповiла:
  - Порвати грiлку розуму великого не треба! Куди рацiональнiше розрiзати танк!
  Герда поправила її:
  - Нi! Найкраще розiрвати броню танка!
  Шарлота пустила парочку жуйних мiхурiв з-за рота. А потiм висловилася:
  - I чому у свiтi стiльки потвор, i ще бiльше потворностi?
  Герда на це вiдповiла:
  - А тому, жити неможливо з розуму!
  Фруда запитала Шарлоту:
  - А ще чогось ти про релiгiю розповiсти можеш?
  Вогняна диявола пiдморгнула смарагдовими очима:
  - А вам це буде цiкаво?
  Фруда вiдповiла:
  - Звiсно! Ще в нас цiлу годину, якщо не бiльше солiдного ходу!
  Шарлота наголосила:
  - Напевно, ми йдемо до самої Олександрiї, або до бази, що бiля столицi Єгипту.
  Герда в'якнула:
  - Ну, куди йдемо, доти й дiйдемо!
  Шарлота почала казати:
  Весь Новий Завiт, за винятком Апокалiпсису, описує земне життя Iсуса Христа та роль Його у спасiннi людського роду. Але опис Його життя, вчення, смертi та воскресiння написано настiльки суперечливо, що жодному християнському богослову досi та й не вдалося написати цiлiсної бiографiї самого Iсуса Христа.
  Герда парирувала:
  - Так i весь свiт, поки нiкому не вдалося завоювати, а великому фюреру вдасться!
  Фруда невдоволено буркнула:
  - Не перебивай бiлобриса!
  Шарлота, не зважаючи, продовжила:
  - Богослови досi не можуть, наприклад, встановити, коли народився Христос i скiльки рокiв вiн прожив на землi. В Євангелiї вiд Матвiя написано, що Iсус народився за царя Iрода (помер у 4 роцi до нашої ери), а у Луки - за правителя Сирiї Квiрiнiї (став правителем у 6 роцi нашої ери). Виходить, що Iсус Христос народжувався двiчi: за царя Iрода, а потiм не менше нiж через 10 рокiв, вдруге - за Квiрiнiї .
  Вогняна диявола зробила паузу, пару ковткiв з фляги i продовжила:
  Церковники досi не можуть встановити: в якому роцi нашої ери був розiп'ятий Iсус Христос. Католицька церква дотримується дати 27 рокiв, протестанти - 30 рокiв, а православнi - 33. Але свiдчення Євангелiя вiд Iоанна дає пiдстави вважати, що Iсусовi в день смертi було трохи бiльше 40 рокiв (2,19-21; 8:56-58). У 3 столiттi низка вiдомих богословiв вважали, що Iсусу Христу в день смертi виповнилося рiвно 49 рокiв.
  Той самий Iван повiдомляє, що Iсус Христос помер на хрестi в п'ятницю напередоднi юдейського свята Великодня. А сама пасха була в суботу, коли Iсус спочивав у трунi (19:14,31). Але решта трьох євангелiстiв - Матвiй, Марк i Лука - одностайно стверджують, що Iсус Христос напередоднi юдейського Великодня вiдзначив зi своїми учнями свято, а був розiп'ятий i помер у самий день юдейського Великодня. Причому вони, як i Iван, стверджують, що Iсус Христос помер у п'ятницю. Якщо дотримуватися всiх чотирьох євангелiй, слiд визнати, що Iсуса розiп'яли в п'ятницю, i що ця п'ятниця була одночасно i в самий день Великодня i напередоднi свята Великодня.
  Качнувши палаючою як смолоскип головою, Шарлота закiнчила:
  Вченi вирахували, що пiд час намiсництва Пiлата (26-36 роки) iудейський Великдень тричi - у 27, 30 та 33 роках - припадав на п'ятницю, але жодного разу не був у суботу. Таким чином, Пилат нiяк не мiг страчувати Iсуса Христа в той час, про який говорить євангелiст Iван, але мiг тричi стратити його в той час, про який говорять Матвiй, Марк i Лука. Якщо сенс ще, щось тут обговорювати!
  Герда у своєрiднiй манерi погодилася:
  - Думаю що нi! Але ось можу навести деякi докази Богоодухової Бiблiї, як сказати вiд неприємного!
  Фруда iстерично замахала руками:
  - Нi! Краще не треба!
  Герда скривилася:
  - А що треба?
  Шарлота вiдповiла за Фруду:
  - Краще заспiвай, чогось! У тебе це добре виходить!
  I Герда як завжди з натхненням i почуттям заспiвала:
  Коли снаряди рвуться, то не грiм,
  I мiсяць, наче серп кривавий!
  Орел з розкинутим крилом,
  Вiн втiлення держави!
  
  Змiнює час рахунок царiв,
  I у вiчностi наш град заснований!
  Нехай буде стерти в лайно лиходiй,
  В руках могутнiй серп та молот!
  
  Ворогiв жорстоко я сомну,
  Зiтрiю холеру з чола свiту!
  Поставлю доблесть на чолi,
  Героям пояс iз порфiру!
  
  Хоч ти ворогами оточений,
  Юда з пiдлою зрадою!
  Але завоюємо древнiй трон,
  I розкинемо по всесвiту!
  
  Але мерзенний сумний Содом,
  Прет супостат такий пiдступний!
  Але чекає нечистих орд розгром,
  Пiд небом нiжним, променистим!
  
  Чого поник главою герой?
  Нас чекають на палати Альбiону!
  Нехай буде славним цей бiй,
  Крутiше богатир Бурбона!
  
  Чарiвник шалено гримiв,
  Летiли з ревом лiтаки!
  Але перемагати в тому наша доля,
  Нехай у славi прусськi пiлоти!
  
  Як ллється водоспадом кров,
  Для всiх благ важливiша честь!
  Святе чисте кохання,
  За справу правди буде помста!
  
  Ось Батькiвщина, поля, стоги,
  Дiвчата босонiж iз серпами!
  Ти менi всiм серцем дорога,
  Ми про спокiй не мрiяли!
  
  Лайка це данiсть назавжди,
  Земля вiльна - далi космос!
  Всесвiту вiчного берега,
  Ми збираємо у сумку зiрки!
  Красиву та ще й у чудовому виконаннi, пiсню несподiвано перервав гнiвний голос Мадлен:
  - Попереду блокпост англiйцiв. Приготуватись до удару!
  Герда недбалим рухом закинула снаряд i зробила пальцi вiялом:
  - Що ж розберемося... У стилi СС!
  Шарлотта проспiвала:
  - Вiдбивну, мов лiс, з'їсти в печi солдатiв СС!
  Фруда так моторошно скривилася, нiби була двоголовим перевертнем i надягла на тулуб, свою другу пекельну сутнiсть:
  - Нi вогняна, ти писати не вмiєш!
  Блокпост англiйцiв був непогано обладнаний i навiть на стременi, стояла "Матiльда". Втiм, вовчицi лише посмiялися з подiбних запобiжних заходiв. Герда люто, але при цьому карикатурно мружись, помiтила:
  - Ось як завжди страва встигла...
  Настав наказ, i кулеметнi черги разом накрили вартових, а влучний пострiл збив кулеметну вежу, перш нiж пролунали пострiли у вiдповiдь. Тут же почулися крики та приниженi прохання про здачу. Бою, по сутi, не було... Навiть "Матiльду" шматувати не довелося, її просто без жодних церемонiй захопили. Шарлота, що ледве встигла, зрiзати короткою чергою двох негрiв, заявила:
  - Ну, якщо чесно говорити... Усiх перемагаю поголовно!
  Проте Фруда не захотiла пiдтримати грайливий тон рудоволосої вовчицi:
  - Ми побили не туз, це максимум тягне на шiстку!
  Шарлоти скривила рило:
  - Курочка по зернятку клює, автомат по кулi стрiляє, музика по нотах грає, i тiльки уяву захоплює все й одразу!
  Герда схвалила, вогняну напарницю:
  - А що гарно сказано! Ось тiльки кудись полонених днем!
  Шарлота недбало вiдмахнулася:
  - Ти що не чуєш, як по нас вантажiвки їдуть!
  Герда з надзвичайною спритнiстю, пiдкинувши своєю, дiвочою босою ножний снаряд, зрадiло вимовила:
  - Ну що ж тодi i дозаправку зробимо на ходу!
  Колона танкiв i машин супроводу, що наздогнали їх, продовжила рух. Потрiбно було ще багато встигнути, поки супротивник у панiцi i розбiгатися вiд нищiвних ударiв Вермахту.
  . РОЗДIЛ Љ 16.
  Хлопчик-богатир вже у Грецiї, йому весело i навiть квазарно вiд бiгу та перемiщення. Адже вiн мультяшка. I в Грецiї тепло i взагалi чарiвно. Стiльки рiзних храмiв богам та богиням.
  I можна справдi насолоджуватися архiтектурою. I якусь жiнку взяти i притиснути до дерева, i обробити. Так щоб вона здригалася вiд оргазмiв.
  I це просто тривiальний шик. I взагалi скажемо так - супер!
  I заразом можна продовжити твiр з великими оборотами.
  Ближче до полудня танки, рухаючись своїм ходом, уже пiдходили до передмiстя Олександрiї. Дорогою, однак, не обiйшлося без ексцесiв, два танки встали, заглухли мотори. Дiвчата втiм, швидко полагодили їх i щоб не марнувати час пiдзаправили свої машини. Герда тут наголосила:
  - Ось бачите, навiть технiка не витримує!
  Шарлота вiдповiла:
  - Технiка створена людьми, а творiння не може бути сильнiшим за творця!
  Герда єхидно вставила:
  - Ось ти тепер i пiдтвердила, що теж вiриш у Всевишнього!
  Шарлота хихикнула у вiдповiдь:
  - Ну так! Звiсно ж, вiрю! Мусить хтось подарувати свiт Нiмеччинi. Тiльки ж у Бога, що заступає твоїй великiй Батькiвщинi - це одне! А у бiблiйного єврейського божка, це зовсiм iнше! У це i суть вчення, за нацизмом: у що вiрити - у те, що розумно!
  Герда тут усмiхаючись, погодилася:
  - Вiрити в Бога своєї Батькiвщини... Це звичайно куди розумнiше, нiж нюхати єврейський, iнтелектуальний смiтник!
  Фруда, яка разом з усiма дозаправляла баки тут вiдзначила:
  - А ось дивно! Гiтлер говорив, що євреї занапастили духовнiсть i внесли у свiт матерiалiзм i атеїзм. Але з iншого боку саме юдеї - автори монотеїзму. Тобто тут як би палиця з двома кiнцями.
  Шарлота пiдказала:
  - I Християнство теж прийшло вiд євреїв! Молодець Нiцше викрив цю заразу. Створив правильне та рацiональне вчення, без казок та iлюзiй. Людина має спиратися на власнi сили, а не розраховувати на...
  Герда тут перебила:
  - Ну звичайно, я нiколи не говорила, що Iсус за нас воюватиме, а тим бiльше, що треба розраховувати на молитву. Крiм того, хiба Герда трусила в бою або вiдмовлялася стрiляти. Хто менi може дорiкнути?
  Шарлота поплескала подругу по мiцному, хоч i витонченому плечу:
  - Нiхто й нiколи! Ти смiлива дiвчина!
  Фруда раптом єхидно вставила:
  - I, на жаль, лише дiвчина!
  Герда насупилася:
  - А що ти цим хочеш сказати?
  Фруда набувшись, сказала:
  - Навiть вбивши тисячу ворогiв, ти не принесеш бiльше, користi Батькiвщинi, анiж народивши одного, а краще багато нащадкiв!
  Адже Герда охоче правда погодилася:
  - Це й буде! Англiйцi слабкi i я сподiваюся, ми ще зможемо опанувати Лондон до зими!
  Шарлота тут була мало оптимiстична:
  - Як сказати. Потрiбно буде знищити величезний, перший у свiтi флот. Хоча нашi пiдводнi човни вже пробили неабиякi проломи, пiдпаливши леву кiнчик хвоста.
  Ставка проспiвала:
  - У бiйцi боягузтво нiсенiтниця - усiм поставимо синцiв! Можна жити без хвоста, але спробуй без мiзкiв! Голова, голова - розумна головка, а до розумної голови, та ще вправнiсть!
  Герда на це дуже мило посмiхнулася.
  - Це гарна пiсенька! I дотепна! Сама написала?
  Фруда тут несподiвано виявила вiдвертiсть:
  - Нi, це росiйська народна! Ви знаєте росiйську мову!
  Герда та Шарлота хором вимовили:
  - Звiсно, знаємо! Це один з найголовнiших потенцiйних ворогiв Третього Рейху, i нам з ним, можливо, ще доведеться воювати!
  Фруда тодi запитала:
  - Ну, а фольклор росiйську знаєте?
  Герда трохи знiяковiвши, вiдповiла:
  - Небагато знаю... Наприклад казку - "Маша i Ведмiдь". Вона менi подобається тим, що Маша як би символiзує хитру Нiмеччину, а ведмiдь простодушну Росiю.
  Шарлотта свиснула:
  - А що ми начебто на СРСР i їздимо! Однак росiяни, незважаючи на велику кiлькiсть своєї землi, завжди зарилися на чужi територiї. Згадаймо похiд князя Олега на Константинополь або Святослава Олександра Македонського, який завоював не менше.
  Герда додала:
  - Так i македонцi, теж слов'яни.
  Шарлота замотала головою:
  - Ти забула, чого нас вчили: македонцi це арiйська частина давнiх грекiв.
  Шарлота тут i дуже вагомо заперечила:
  - Сам фюрер в останнiй промовi, коли вiдправив послання з привiтанням, взяття Толбука сказав! Нашi подвиги, подвиги армiї Вермахту, безсумнiвно затьмарять i походи Слов'янина Олександра та корсиканця Наполеона! А фюрер, як вiдомо, не помиляється!
  Фруда також помiтила:
  - От i я думаю, вiйни з Росiєю цього року не буде. В Африку прибувають все новi дивiзiї Вермахту i СС, а отже, менше залишається сил для вiйни з СРСР. Тому якщо удар на сходi й пiде, то пiсля капiтуляцiї Британiї!
  Шарлотта тут подала думку:
  - Все ж таки фюрер даремно вiд нападу цього року вiдмовився! Тепер йому вже буде важко застати росiян зненацька. Можливо, Сталiн якраз розраховував, що Гiтлер не покiнчивши iз Британiєю, на нього не полiзе!
  Герда втiм, тут була не згодна:
  - Мудрий полiтик повинен завжди тримати порох сухим, а армiю у станi повної бойової готовностi! Це аксiома будь-якої вiйни та розумної полiтичної стратегiї. Так що радянськi вiйська, що цiлком розумно припустити, просто зайняли мiсця в оборонi i чекають на нас.
  Ставка з виглядом великого стратега додала:
  - У СРСР є танки з бронювання не гiршi, нiж "Матiльди" та "Кромвелi", але з бiльш потужною гарматою. Так що нам потрiбно самим наростити свої броньованi м'язи i лише потiм вдарити. Так, що Гiтлер як завжди i практично скрiзь має рацiю!
  Заправившись i полагодивши танки вовчицi продовжили шлях. Середня швидкiсть машин не перевищувала, незважаючи на розгiн моторiв тридцяти п'яти кiлометрiв на годину, хоча колона i вийшла на шосе. Втiм, "Кромвелi" могли б i швидше, але пригальмовували "Матiльди". А сонце невблаганно повзло до зенiту. Втiм, за десять годин плюс час дозаправки вдалося покрити бiльшу частину вiдстанi. Все ж таки Олександрiя не так вже й далеко вiд Лiвiйського кордону.
  Над дiвчатами кiлька разiв пролiтали нiмецькi лiтаки, але пiд власний вогонь колона не потрапляла, схоже Роммель добре налагодив взаємодiю вiйськ i зв'язок. Ось у небi з'явилася дюжина бiпланiв Хе-123.
  Герда.
  - Ого i цi дiдки тут?
  Шарлота вказавши пальцем у небо, вiдповiла:
  - Ти знаєш бiплани, з двох паралельно розташованих крил створюють бiльший аеродинамiчний опiр, зате краще зависають, i в них нижча швидкiсть при пiкiруваннi. Тобто як штурмовик, якщо поблизу немає винищувачiв, то вони дуже ефективнi. Ну, а пiсля розгрому Мальти та серiї наших ударiв, англiйцi не мають чим прикривати небо над Єгиптом. Так що рiшення використовувати i Хе-123 останнiй лiтак бiпланової конструкцiї, треба назвати рацiональним i загалом прагматичним, що говорить про генiальнiсть фюрера!
  Герда помiтила:
  - Ось це так! Все для фронту, все для перемоги!
  Фруда вiдзначила:
  - Проте, як спекотно в танку, у нього майже не працює вентиляцiя. Щось американцi не додивилися.
  Шарлота наголосила:
  - У "Кромвелях" та "Матiльдах" ще є вентиляцiя, хоч i не у всiх, а тут танк явно не пристосований до пустелi. Ще дивно, як у нього двигуни не заклинило.
  Фруда зневажливо пирхнула:
  - Школа автомобiлебудування у США найдавнiша. I звичайно, мотори самi по собi непоганi, тiльки ось їх п'ять, а не один.
  - Але ж це пiдвищує живучiсть танка в бою! - зазначила Герда. - Хоча може сам танк через це збирати найважче.
  Шарлота помiтила над лiнiєю вдалинi лiтак i свиснула:
  - А що це за чудо?
  Герда примружилася i вимовила:
  - Спiтфайри , летять зi сходу на захiд, три штуки... Може це навiть нашi.
  Шарлотта не погодилася:
  - Можуть бути i нашi, але... Дiзнатися англiйського льотчика, можна за манерою ведення лiтака. Ось подивись уважнiше. Адже це типовий британський стиль! Так що...
  Герда помацала кулемет:
  - Це штурмовий калiбр 13, 7. Можна спробувати збити!
  Фруда заперечила:
  - А чому стрiлятимеш саме ти! У мене бiльше досвiду!
  Шарлота рикнула у вiдповiдь:
  - Хай краще палить Герда! Вiн збиває з першого пострiлу i без жодного дослiду.
  Блондинка-термiнатор вiдкинула волосся i поцiлувала кулемет:
  - Милашка не пiдведи мене, будь ласка! Бий!
  Кулемет стрiляє ... I не дивлячись на велику висоту " Спiтфайр " спалахує, Герда продовжує курити, другий горить, а третiй як рвоне. Бабах i в небi спалахнула вогненна грудка, точнiше навiть невелика на такiй вiдстанi грудочка.
  Шарлотта свиснула:
  - Вiртуозно! I як у тебе вийшло?
  Герда скромно вiдповiла:
  - " Спiтфайр " це винищувач, а не штурмовик, у нього слабкий захист знизу. Якщо точно потрапити, то кулемет проб'є бензобак.
  Фруда додала:
  - У цiєї моделi, до речi, двигун надто вже горючий, пожежонебезпечний. Пiдпалити не важко! Так що ту головне потрапити, точно у фюзеляж зi слабким черевцем. Нiякого дива, суцiльна математика та розрахунок!
  Шарлота, незважаючи на це, додала:
  - Все одно Герда молодець.
  По рацiї почувся сердитий голос Мадлен:
  - Як ви посмiли стрiляти без команди! Добре, що там справдi сидiли англiйцi. А якби це були нашi на захоплених лiтаках або тим бiльше дiвчата-вовчицi. Ви ж бачили як частину моєї роти села на трофейних крилатих коней!
  Герда напiвжартома вiдповiла:
  - Я серцем наших завжди чую! А хто чужий той не мiй!
  Шарлота зухвало додала:
  - А скiльки могли цi троє наших хлопцiв збити? Ви про це не думали?
  Мадлен зло вiдповiла:
  - Коли буде пауза у битвах, ви за зухвалiсть вiдповiсте! А поки що борiться, якщо можете! А ви бачу, можете!
  Пейзаж навколо не блищав рiзноманiтнiстю, пустеля, бархани, пара вже кинутих блокпостiв. Ще трапилося арабське селище. Там знаходилася англiйська вантажiвка, чотири мотоцикли з коляскою. Цих закiнчили в п'ять секунд, не можна назвати навiть сутичкою, так просто рiзанина.
  Лише ближче до околицi Олександрiї вони нарештi зустрiли ще не кинутий блокпост i навiть подiбнiсть двох дотiв. Один з них начебто навiть мармуровий та п'ять гармат.
  Шарлота хижо облизнула червонi губи:
  - Ось, зрештою, у нас серйозна робота! А то тiльки вишеньки зриваємо! Чи не вiйна, а карнавал - як би чорт не розiрвав!
  Герда по-доброму пожартувала:
  - А рве зазвичай або вiд щастя, або вiд самогону!
  Шарлота єхидно, як самка тхора помiтила:
  - I самогону для розгону, потiм винця до кiнця!
  Втiм, i тут бiй виявився коротким, вистачило одне залпу, щоб вивести з ладу гармати, а кулемети викосили сотнi три пiхоти. Тiльки один англiєць встиг шпурнути гранату. Осколки вдарили по бронi " Крiмвеля ", а один розпоров негру, штани, вiдiрвавши гiднiсть. Дiвчата-вовчицi дружно розсмiялися, а Шарлотта зiстрiла:
  - Ось так ми виконуємо свою селекцiйну функцiю!
  Фруда додала:
  - Каструючи неповноцiнних!
  Однiєю тiльки Гердi стало шкода солдатика. Та й взагалi цих хлопцiв, якi опинилися не в потрiбний час i не в потрiбному мiсцi. Ось дзот коли в нього потрапили снаряди, покоробився, наче старий черевик при сушiннi. Стiни розiйшлися широкими трiщинами, за якi хочеться зачепитися i в них потонути. А це ж страшно. Або гримаси вбитих хлопцiв, здебiльшого молодих, хай навiть вони переважно кольоровi. Такий виявився результат казна, ким розпочатої вiйни. Хоча так Британiя оголосила вiйну Нiмеччинi першою i за це розплачуватиметься. Але гинуть лише пiшаки, а Черчiлль, швидше за все, встигне втекти на катерi кудись у джунглi чи США. А матерi надриватимуться по своїх синах. Втiм, можливо настане час, коли люди не тiльки не вбиватимуть один одного, а переможуть старiсть, i...
  Герда запитала Шарлоти:
  - А ось ми розумна, багато фантастики прочитала. Вiдповiдай, як можна силою науки воскресити мертвого?
  Рудоволоса дияволиця єхидно сиронiзувала:
  - А ти вже у воскресiння Христа, що прийде i воскресить усiх мертвих, не вiриш?
  Блондинка-вовчиця вiдразу знайшлася:
  - Бiльшiсть пророцтв у Бiблiї це найчистiша алегорiя. Тому кажуть, воскресить Христос, а насправдi люди воскреслять своїх братiв i предком через розум, через Iсуса. А що ж казали апостоли - святий дух проповiдує, насправдi мається на увазi, що проповiдую люди, що рухаються Святим духом!
  Фруда хихикнула:
  - А що? Логiчно! Можна й так тлумачити!
  Шарлотта демонстративно позiхнула:
  - I що ж обговорюватимемо казки? А ось-ось новий бiй...
  Герда вдала, що здивувалася:
  - А ти що не хочеш знати, що на тебе чекає пiсля смертi? Чи влаштовує тебе тупе небуття?
  Вогняна войовниця пожвавилася:
  - А якщо ти так ставиш питання, то так, менi життя пiсля смертi також дуже цiкаве. Про це цiлком можна поговорити, хоча...
  Фруда перервала:
  - А чого хоч! Тема найцiкавiша. Ось, наприклад, багато хто, у тому числi й хоробри офiцери Вермахта, вважали, що почавши вiйну з союзниками, фюрер затiяв безнадiйну справу. У противника потужна лiнiя оборони, численнi колонiї та ресурси. А ми не маємо багатьох сировинних ресурсiв, так необхiдних для вiйни. Та її у супротивника значно бiльше технiки, нiж у нас!
  Герда швидко додала:
  - Та я сама бачила, що нiмкенi плакали вiд горя, коли дiзналися, що Британiя оголосила нам вiйну. То був, як сказати...
  Шарлота пiдказала:
  - На зразок тихої панiки!
  Герда зрадiло закивала головою:
  - Ось саме, подiбно до цього!
  Фруда продовжила, хитро посмiхаючись:
  - Так чому б нам не припустити, що якщо наша велика нацiя на чолi з найбiльшим генiєм усiх часiв i народiв змогла створити те, що здавалося неможливим, то наука зможе взяти висоту!
  Шарлота вигукнула на всю горлянку:
  - Так це генiальне припущення! Ну що ж у мене є деякi на це рахунок мiркування!
  Фруда вдала, що здивувалася:
  - Невже таки є? А я така наївна, бачте, не знала!
  Шарлота пропустивши цю шпильку, повз вуха почала роз'яснювати:
  - По-перше, цiлком можливо, як це описували багато фантастiв, починаючи з Марка Твена, а то й ранiше подорож у часi. У цьому випадку можна взяти людину з минулого в момент, коли вона вмирає i забрати в майбутнє.
  Герда зiтхнуло:
  - Звучить красиво, але якщо не знайдуть труп, це викличе великi, немає просто величезнi пiдозри, особливо якщо це робити масово.
  Шарлота заперечливо похитала головою:
  - Нi в даному випадку, все можна зробити дуже чисто, а саме, залишити замiсть убитої i навiть померлої вiд старостi або хвороби людини бiомакет . Адже вiдтворити фiзичну копiю людини цiлком за силою науки майбутнього, причому я вважаю не надто вiддаленої!
  Фруда зрадiло вигукнула:
  - А що? Це логiчно! Усi мої загиблi подруги насправдi не померли, а на момент смертi перенесенi в майбутнє. I зараз насолоджуються свiтом, точнiше свiтобудовою, де Третiй Рейх - мегавселенська iмперiя!
  Герда навмисне скривилася:
  - Ну ну! Ви що думаєте можна перенести живу людину, в момент смертi так непомiтно для оточуючих?
  - А чому б i нi! - вигукнула Шарлота. - Адже iснує мистецтво маскування. А в далекому майбутньому його доведуть ту досконалiсть. Тож непомiтнi для нас пересування у просторi цiлком можливi!
  Фруда навiть додала:
  - А припустити iнше було просто цiлковитою вiдсутнiстю дiалектичного мислення. Тобто лише гнилий консерватор може думати iнакше!
  Герда не вгамувалася:
  - А якщо вона людина померла вiд хвороби чи старостi?
  Шарлота приклала палець до губ i хитро шепнула:
  - Та нi! У тому й справа, що не помер! Нiхто, принаймнi, з гiдних людей взагалi на мить не вмирає. Ми справжнi арiйцi насправдi безсмертнi i живемо навiть у разi загибелi. Якої по сутi немає! Ну, а омолодити, або вилiкувати будь-яку, навiть безнадiйну хворобу для науки майбутнього, тим бiльше науки арiйської плевоє, елементарна справа! Тобто нiхто нiколи не побачить смертi!
  Герда нервово хихикнула:
  - Так, а тiла нашi будуть навiть не бiлковi!
  Шарлотта пiдтвердила:
  - Звичайно ж, не бiлковi! Адже бiлок є найнестiйкiшим елементом у природi. Навiщо досконалому арiйцю складатися з бiлка.
  Герда знущально посмiхнулася:
  - А чого це справжньому арiйцю складатися, якщо не з бiлка. Може зi сталi, немає навiть краще за титан, тiльки ось незрозумiло як у цьому випадку згинати кiнцiвки.
  Фруда припустила:
  - Може це буде рiдкий титан, або якась рiдкокристалiчна структура?
  Шарлотта активно замотала головою:
  - Та нi! Я думаю, буде iнакше. Ви знаєте, що таке плазма?
  Фруда випередивши Герду, майже прокричала:
  - Так плазма буває рiзна; є плазма кровi, а є та плазма, що утворюється всерединi зiрок у результатi термоядерної реакцiї.
  Обличчя Шарлоти набуло вигляду знавця-всезнайки:
  - Ну ось! А ось уявiть собi надплазму , або точнiше таку субстанцiю якої я вигадала оригiнальну назву: принцепс-плазма! I ось з її допомогою можна придбати такi ось чудовi властивостi тiла... Навiть не казковi, а гiперказковi !
  Герда перепитала:
  - А чому назва така ось принцепс-плазма?
  Шарлотта охоче пояснила:
  - Тому то принцепс латинською означає головний чи головний! Було навiть поняття принципату. I подiбна субстанцiя, здатна на таке... Наприклад, мiняти розмiри i витягувати з одного атома енергiї бiльше, нiж тисячi метагалактик з усiма зiрками та планетами. Або ще крутiше...
  Мiркування причому дуже цiкавi перервав грiзний оклик Мадлен:
  - Попереду вороги! Тепер буде справжня бiйка!
  Захопленi приголомшливою будь-якою уявою бесiдою дiвчата i не помiтили, як опинилися в Олександрiї, на той момент найбiльшому мiстi Єгипту та його столицi (Каїр поки що на других ролях!). Саме мiсто з достатком найдавнiших будiвель i пам'ятникiв всiх видiв, причому деякi настiльки вiдвертi, що дивуєшся, як їх не зруйнували пурiтанськi вихованi араби, було дивовижне. Але дiвчатам було цього разу не до милування. I перед ними справдi були вороги, причому у великiй кiлькостi. Технiка всiх видiв, танки, самохiдки, вантажiвки, велика кiлькiсть пiхоти. Але видно, що англiйцi та їхнi численнi колонiальнi вiйська переляканi. Це була просто панiка . У мiстi мiсцями вже палали пожежi й валячись обгорiлi й рiшучи кулями рванi трупи. Було видно, що любителi вiвсянки готовi драпати хоч на Мiсяць, щоб позбавитися найжорстокiшого пресингу нiмецьких вiйськ. Але тут противник вже поруч, зокрема штурмовики, Ю-87 та Хе-123, бомбардувальники Ю-88 та До-217 молотили без перерви. Англiйськi лiтаки навiть не було видно.
  Тисячi англiйських солдатiв i сотнi вантажiвок, десятки танкiв скидалися на зброд, або переляканий циганський табiр, який переслiдують безжальнi iнквiзитори. Хоча у "циган" якось надто багато металу. Але суєти i верещання понад будь-яку мiру.
  Мадлен наказала:
  - Ще ближче! Вдаримо впритул. Насамперед потрiбно вивезти з ладу танки, вони єдинi хто ще може подряпати. Для пiхоти та вантажiвок пiдуть кулемети!
  Герда раптом вiдчула, як сильно б'ється серце в неї. Наближається момент великого жнив, коли, нарештi...
  - Вогонь! - Реве Мадлен (що за погана звичка, так кричати, треба вмiлому командиру привчати своїх пiдлеглих слухатись без крику).
  З невеликої дистанцiї промахнутися не можна, гримить залп, кормова та борова броня англiйських танкiв лопається, наче маслянi бульки!
  Шарлота скрикує:
  - Ось так ми їм дали!
  I почалося... Англiйцi та їхнi найманцi виявилися й справдi у станi найсильнiшої панiки, у її найдивнiшому вираженнi. Частина солдатiв кинулася втiк, а багато хто навiть вiдкрив безладну пальбу, вражаючи один одного! Ось один i негрiв став розмахувати палашем, крiм найближчих напарникiв. А потiм у екстазi як рубанет, сам собi по нозi! Ось це i справдi жахливiсть. Брр... Деяких зовсiм недавно таких бравих i крутих бiйцiв Британiї вiд страху пiшла через рот кров, причому навiть без попадань з боку нiмцiв.
  Ну, а дiвчата часу, звiсно, не втрачали. Вони вели шалений вогонь, буквально заливаючи все свинцем. Герда лупила з двох кулеметiв i бачила, як пiд її ударами лягають скошенi шеренги. Причому порiвняння з ударами серпа надто слабке, тут з урахуванням агресивної роботи решти дiвчат, була робота тисячi силосозбиральних комбайнiв. Якщо хтось i хотiв тут навести хоч елементарний порядок, то не мiг! Просто не мiг, таке подiбне в такому хаосi було неможливо! А дiвчата трощили, випускаючи снаряди з максимально можливою швидкiстю, вони їх подавали i передавали швидко, були привченi до всього. А тут ще з верху знову "Штуки" (прозванi на радянському фронтi лаптежниками Ю-87). При цьому ще й приголомшливе виття сирен, i музика Вагнера. Таке все це справляє враження на вiвсяникiв. А дiвчатам-термiнаторам залишається лише стрiляти та винищувати якнайшвидше. Збирай урожай i намагайся не запiзнитися зривати зi столу солодке. Коли б'ють iз танкiв, осколковi снаряди це вражає. Але коли луплять кулемети великих калiбрiв, розриваючи солдатiв на частини, це б'є по мiзках подвiйно.
  Ось ще й зверху падають численнi, але при цьому невеликi за розмiрами бомби. У СРСР їх прозвали "рiздвянi яйця". Вони показали велику ефективнiсть в ударах по аеродромах, пошкоджуючи вiдразу безлiч лiтакiв та накриваючи їх саваном анiгiляцiї.
  Але в цьому свiтi вiйни з СРСР немає, i вже Англiї потрiбно випробовувати на собi диявольський винахiд, нiмецької науки. Зазнавати вкрай жорсткого впливу. У цих умовах вже не можна здатися, а можна лише загнутись.
  Герда бачила, як вiдбувається пекельна стрижка, як лягають пiд її ударами наче кеглi, шеренги очманiлих вiд страху людей. А Шарлота стрiляючи, повертає босими нiжками важелi, давлячи на них i змушуючи танк рухатися i, безжально давити цей зброд. Кiстки хрумтiли пiд гусеницями, на ковзанки навiть стали намотуватися кишки. Тут навiть безжальна Фруда попередила:
  - Та не дави ти їх так, гусениця заклинить!
  Шарлота буркнула у вiдповiдь:
  - Та гаразд, я з ними iнтелiгентно!
  Герда в свою чергу раптом вiдчула, незважаючи на роль безжального ката, таке душевне пiднесення, що навiть заспiвала;
  Нi не можу ставитись до всiх рiвно,
  Ми попрямували до крутих берегiв!
  Яскравi в фарбах хвилi, що немеркнуть,
  Мчить Гольфстрiм вiд пустелi до снiгiв!
  
  Зiрки нiчнi на небi виблискують,
  Здається, дрiмучий раптом вимахав лiс!
  Чую подих дивне лiта та травня,
  Бог Всемогутнiй у душi безкорисливий воскрес!
  
  Ось алеями гуляли ми Кельна,
  Мова натхненна щедро лилася!
  I я упiймала, себе в тому не вiльно,
  Що вiдчула звiрину, бурхливу пристрасть!
  
  Iгри царiв великих могутнiх,
  Нас привели на святу, жорстоку лайку!
  Люди сповненi оманою дрiмучою,
  Їх злякай i спокiйно душi та муч!
  
  Злий Юда закiнчив осиною,
  У пекло загнали сексота нижче за могили!
  Ми в атаку мчить дружиною,
  Вiрю, що правда за нами, i ми переможемо!
  Скiльки подруг i друзiв у сiчi впало,
  Сам Везельвул пекла трон стереже!
  I без батька надривається бiдне чадо,
  Але здобули всi воїни славу, шану!
  
  Але наш останнiй причал надто далекий,
  Кожен iз нас iз вiрою у Творця присягався!
  I не платити нашiй Батькiвщинi тяжкi данi,
  Не погуляє по селах палаючий жар!
  
  Ось як часом так вигадливо виходить,
  У свiтi не казка, але все ж таки живуть чудеса!
  Але рятувати тебе буде не маленький хобiт,
  А Iсуса Всевишнього Бога рука!
  
  Тiльки тому Вiн правицi простягне,
  Хто малодушнiстю душонку не змiг осквернити!
  Хто вiдстояв свiт батькiвщини рiднi пядi,
  Хто не дозволив рати дружну у сутичцi розбити!
  
  Ось для кого i шана - повага,
  Хоч i довелося нам чимало дiвчат страждати!
  Я попрошу у Вiтчизни низько прощення,
  I поцiлую щасливу, добру матiр!
  Герда спiвала i стрiляла, крапельки поту капали на розклеєне залiзо кулемета, схоже, дiвчата вже винищили не одну тисячу. Органiзованим опором нiколи i не пахло, а ось тепер почалася або втеча або бухання на колiна з викиданням бiлого прапора. Ось уже з бокiв з'явилися загони десантникiв iз пов'язками зi свастикою. Шарлота вигукнула:
  - Нашi вiйська у мiстi! Олександрiя наша!
  . РОЗДIЛ Љ 17.
  Конан-Павлик сильно втомився вiд бiгу i знову заснув, з'ївши частину того кабана, що нiс за спиною.
  I це треба сказати дуже смачно.
  А увi снi можна подивитися на прекрасних дiвчат, що так лихо воюють.
  Дiвчата не стояли дома. Вони зганяли переляканих англiйцiв, що втратили людську подобу, пiдганяючи ударами прикладiв. Мадлен мабуть, щоб доставити войовницям радiсть та показати абсолютну владу - наказала:
  - Вибрати по полоненому i нехай поцiлує по три рази кожну вашу нiжку.
  Весело хiхiкаючи вовчицi так i робили. Герда сунула свою босу, запилену вiд машинного масла i пiску пустелi ногу пiд нiс полоненому свiтловолосому хлопцю. Юнак почервонiв, але сперечатися не став, тим бiльше, що дiвчина в бiкiнi була просто неймовiрно красива. Але перших поцiлунок був занадто боязкий i Герда зло крикнула:
  - Гей ти не мухлюй! Щiльнiше притискайся губами.
  Нiжки дiвчини вiддавили запахом танка, а пiсля смачного поцiлунку у юнака заскрипiв пiсок на зубах, а ще майже безволосе обличчя почервонiло вiд приниження.
  Герда дивлячись на нього, раптом вiдчула бажання i те, що внизу живота i мiж нiг нiби роздмухують вугiлля, що й болiсно боляче i водночас, нудно приємно.
  В iнших войовниць так горiли очi, i в поглядах читалося збудження i бажання чоловiчої ласки. Шарлота схопила свого полоненого араба за волосся та змусила поцiлувати себе у прес.
  Мадлен, якiй теж поцiлували нiжки, грiзно окрикнула воївок:
  - I не думайте навiть! Справжнiм арiйкам не можна поєднуватися з особинами нижчої раси! Тож наказ: посунути рабам ногою по мордi!
  Вовчицi рефлекторно, щоправда, не на повну силу вдарили своїх невiльникiв, хоча при цьому, деякi з них все ж таки втратили свiдомiсть. Герда всадила нiби не смертельно, але влучила гомiлки у скроню. Хлопець вiдтяв, намертво, пiсля чого блондинка-термiнатор почала плескати, його по щока, а потiм ривком поцiлувала хлопця в губи. Той вiдразу ж прийшов до тями. Герда шепнула йому:
  - А тебе люблю, назви своє iм'я, щоби змогла тебе знайти пiсля вiйни?
  Хлопцевi шепнув:
  - Дiк Рекешент iз Ольстера!
  Герда зрадiла:
  - Рекешент рiдкiсне прiзвище, я тебе знайду!
  Закiнчивши зi смiттям, невтомнi дiвчата знову замиготiли, босими, що натерпiлися в пустелi. Пiсля чого кинули заправляти танки та очищати фiльтри, окремi вузловi деталi, перевiряючи їх на мiцнiсть. Як тiльки полонених побудували iншi частини, що пiдiйшли, а в танках замiнили масло i знову заправили пiд зав'язку, вони рушили на схiд. Причому вже майже настала нiч. Така ось не надто темна, лiтня.
  Шарлота фiлософськи помiтила:
  - День змiнює нiч, тiльки поразки нiколи не змiнять, низку перемог Третього Рейху. До Суетського каналу, нам не повиннi зустрiтися, якiсь серйознi обороннi рубежi супротивника!
  Фруда була налаштована менш оптимiстично:
  - Не думаю дурненька, що все так просто! Так Єгипет уже наш, але далi нам доведеться вступити до Палестини, щоб дiйти Iраку, а це...
  Герда перебила її:
  - Я ось хотiла помилуватися Єгипетськими пiрамiдами! Адже тiльки вони, i китайський мур, що збереглися до наших днiв чудеса свiту!
  Шарлота похитала головою:
  - Ми йдемо надто близько до узбережжя Середземного моря. А щоб побачити пiрамiди, потрiбно змiститися трохи на пiвдень. А час гаяти не можна, термiново перекрити Суетський канал необхiдно. Адже в нього дуже важливе стратегiчне значення!
  Герда з досадою вимовила:
  - Менi не треба пояснювати його стратегiчне значення, зрозумiло, як вiн зрiзати шлях до Африки.
  Фруда вiдразу вiдзначила:
  - Коли мине Синайський пiвострiв, можемо зiткнутися з серйозним опором. А в Палестинi багато єврейських поселень, причому деякi з них мають укрiплення, свого роду невеликi, житловi форти!
  Шарлота хихикнула:
  - Ось ось! Боротьба з сiонiзмом перетворюється на рiшучу стадiю. Тут нiхто не дорiкне фюрера у бездiяльностi. А нас тим паче.
  Герда з занепокоєнням вимовила:
  - Єврейськi поселення можуть серйозно уповiльнити наше просування на Схiд. Хоча...
  Шарлотта перебила:
  - Хiба євреї - це природженi воїни? Швидше їхнє покликання торгувати, спекулювати та грати на бiржi! Ось чия нацiя є справжнiм чином втiлення воїнiв та войовниць з права народження - це нiмецька!
  Фруда тут скелячи кiнськi зуби, погодилася:
  - Звичайно, якщо єврей народжується iз гаманцем, то нiмець iз гвинтiвкою!
  Герда уточнила:
  - Народжених хлопчикiв завжди можна розпiзнати по тому, до чого вони тягнуться: єврей до грошей, нiмець до зброї, росiйська... От прямо не знаю!
  Шарлота глузливо вигукнула:
  - Та до подушки до чого ще! Моторошно лiнивий народ!
  Герда не погодилася:
  - Та нi росiйськi жiнки, працювали у нас у полi i були дуже роботящi. Я пам'ятаю, тодi була ще дiвчинкою. Що цiкаво, їхнi жiнки загартованi, бажають босi по снiгу взимку i при цьому посмiхаються i спiвають пiснi! Як до речi i ми в елiтному таборi робили, але цi " слов'яночки " взагалi не взували жодного разу, i спали в нетопленому сараї!
  Шарлота насупила лобiк:
  - Та НУ! Тодi основна загроза нашим завоюванням походить вiд Росiї! Вони небезпечна нацiя, яка...
  Фруда перебила:
  - Кожна нацiя небезпечна, якщо ти сам слабий... А росiяни. Вони мають досить грiзнi танки КВ-2 та Т-34, якi зокрема вони продемонстрували нашим представникам на Першотравневому парадi в Москвi. Танк КВ, справляє враження - розмiрами та величезною гарматою. Танк Т-34 виглядає не настiльки грiзно, але його гармата все ж таки бiльшого калiбру, нiж у наших танкiв. Тож можуть виникнути проблеми з технiкою.
  Шарлота обурилася:
  - Нема чого робити комплiменти росiйським! Ми все одно переможемо. У англiйцiв в Африцi бiльше вiйськ i куди потужнiшi танки, але вони сиплються, як снопи жита! Тож закриємо цю тему!
  Фруда тут легко погодилася:
  - Звичайно ж, закриємо, а коли Росiя на нас нападе, битимемо, а не розмовлятимемо!
  Тут дiвчатам довелося вiдволiктися. Попереду рухалася свiженька колона британських вiйськ, танки та безлiч вантажiвок. Ну, що з ними церемонитися, тим бiльше, що танки були легкi, з плоскими вежами, хоча перевагу похилого розташування бронi продемонстрували ще на перших "Маккавеях".
  Шарлотта свиснула:
  - Платити змусимо за рахунками - культуру Вермахту просунемо! I може бути до Єгипетських пiскiв, ми землi включимо до Рейху ще iншi!
  Щоправда Олександрiя, була в дельтi, i там були не пiски, а справжнiй рослинний рай. Навiть дивно як рiзко обривалася пустеля, i починався густий покрив чагарникiв, трави та дерев найрiзноманiтнiших видiв!
  Вже наближався розквiт i незважаючи на вимкненi фари ворожi машини, дуже добре видно... Але вони вже виглядають зовсiм не страшними, а викликають швидше асоцiацiю з апетитним шашликом, який хоче заковтнути повнiстю, своїм дiвочим ротом.
  Фруда облизнула губи:
  - Як дивно, я зараз не вiдчуваю нi крапельки, нi навiть фотончика , страху.
  Герда на це вiдповiла:
  - Це цiлком природно - перемоги роблять нас вiдважнiшими i сильнiшими!
  Вони вже майже пiдiйшли в щiльну, як пiшла жорстка команда Мадлен:
  - Вогонь!
  Хоча перше влучення i було стовiдсотковим, англiйцi цього разу запанiкували не одразу. Тим бiльше в цiй колонi було набагато менше негрiв та арабiв. Танкетки спробували вiдповiсти, але змогли це зробити лише пiсля другого залпу. Декiлька десяткiв дрiбних снарядiв виплюнулися з коротеньких дул, але число влучень виявилося мiнiмальним. Втiм, танку, де їхала весела жiноча трiйця, трохи не пощастило, у вежу потрапив 47-мiлiметровий снаряд, який змусив брязкiти броню.
  Герда рикнула:
  - Ось це готель!
  Шарлотта пiдтвердила:
  - Та не з ситних!
  Втiм, ентузiазм недольвят - виявився не стiйким! Вони трохи почерговiли, i одразу ж у кущi... Точнiше звiсили дула. Але тiльки пiсля четвертого залпу. Подаючи снаряд, Герда упустила:
  - I знову гармати заряджай, сам чорт тобi не радий! Я лицар не пiрат!
  Одну з "Матiльд" вони втiм просто збили ударом масивного корпусу. Шарлота висловилася:
  - Ану давайка , на ринг вихiд! Пiшка йде, трощить, всiх б'є, диким маневром у ферзi!
  Десяток дивом вцiлiлих танкеток безуспiшно намагався пiти, але й їх накрали, а ось по вантажiвках та мотоциклах були кулемети. Та як били, що аж стовбури димилися. А вантажiвки раз у раз вибухали, або давали козла...
  Фруда вiдзначила:
  - Оце бiй, це бiй - Третiй Рейх проти Бригiв - сто - нуль!
  Шарлота стиснула кулаки i заспiвала:
  - Нацистам сумнiватися немає причини! Крутий удар, вiдчайдушних хлопцiв! На танках їздять справжнi чоловiки - це смертельний хокей, це смертельний хокей!
  Ось дiвчата з розгону на своєму 50-тонному монстрi збили одразу три вантажiвки, змусивши їх стиснутись гармошкою. Деякi англiйцi пробували кидати гранати, але лише вiдскакували вiд бронi, i били осколками. Взагалi пiд час 1941 року ще не було ефективних протитанкових гранат, кумулятивних звичайно. Та й як граната прошибе, особливо лобову броню танка? Так, що "Тигри" та "Пантери", яких пiдбивали десятками за допомогою звичайних гранат, та ще 1941 року! Це мiф! Казочка!
  А ось Герда раптом як заспiває, причому стрiляючи ще бiльш смертоносно:
  Танк могутня та товста броня,
  На Вiтчизну звiр iз оскалом диким пре!
  Атакує сила темна мене,
  А на серцi палить i плавить лiд!
  
  Вийшла, так у пустелю залiзли,
  Палить дiвчатам ступнi босi пiсок!
  Ворог пiдступний немов хитрий, рудий лис,
  Дуло дихає мерзенним смородом менi скроня!
  
  Ну, навiщо мене ця Африка здалася?
  Лiзе в голову шалена дiвчина думка!
  Та мене не приваблює зла влада,
  Хоч i обов'язок велить: бiйся i борись!
  
  Ось Цукру i оскому в зубах,
  Пити полювання, нема нi крапельки води!
  Ми босi баби, дiвчата в пiсках,
  Бо Сонце плавить чоботи!
  
  А по небу " Харiкмерiв " моторошних тьма,
  Ось "Ланкастер" смертельний вантаж розвантажив!
  Править бал на цьому полi Сатана,
  Хоч Всевишнiй нам Батько та Пан!
  
  Бомба падає, ось лунає вибух,
  Вгору уламки, гострi знялися!
  Пожалей Творець ти дiток моїх,
  Зроби так, щоби матерi повернулися!
  
  Ось подруга, вiд поранення померла,
  Спливає кров'ю мiй товариш!
  Де знайдеться це ангелiв мiтла,
  Що очистить Землю вiд згарищ!
  
  Нам не потрiбно люди вiрте нив чужих,
  Батькiвщина в серцях найдорожча!
  Щоб жити пiд мирним небом, не тужити,
  У цьому Iсус свято допоможе!
  
  Але поки закопалась з раною я в пiску,
  Супостата ближче пiдпускаю!
  Що не бути менi в пекло в злiй тузi,
  Я гранату у потужний танк кидаю!
  
  Так звичайно нелегко пробити броню,
  Але колеса гаду перебили!
  I Христа, що милосерднiшого не молю,
  Щоб ми звiсно перемогли!
  
  Нехай доведеться видно кров'ю стiкати,
  У полон не здамся, немає такого кроку!
  Тому що ми Вiтчизни рати,
  I пiд окупанта я не ляжу!
  
  Ось ще трохи, хоч рани джгуть,
  Самохiдку грiзну пiдбила!
  Англiйцi жалюгiднi бiжать,
  I перекосило, бачу рило!
  
  Близький, це вiдчуваю кiнець,
  Видно дiтям сумувати без мами!
  Подорослiшавши, будь кожен молодець,
  Стань гiдний Великої слави!
  Незважаючи на сумний кiнець пiсеньки, зла доля чекала саме англiйських солдатiв, пара полкiв яких була або знищена, або звернулася в повально втечу, причому бiльша частина трусiв поступила нерозумно - покинувши технiку.
  Дiвчата-вовчицi почали переслiдувати їх. Шарлотта ревiла:
  - Нi, не буде вам пощади! Вам петля на вiки гади!
  Фруда її пiдтримала:
  - Нi секунди зволiкання! Ми влаштуємо вам муку!
  Одна лише Герда була налаштована мирнiше:
  - Ну, чого ви так? Треба бути людянiшими до людей!
  Шарлота парирувала:
  - Про що ж ти безтурботна, гострi краще дiво очей! Адже людина, нелюдно до вiслюкiв ставитися часом!
  Фруда додала:
  - I вiслюки до людей теж! Знаєте, як ми кличемо англiйцiв - недольвята ! Ось є поняття недолюдини, а є i недольвенок !
  Шарлота хихикнула крiзь зуби вовчицi:
  - Звичайно, але мiж ними немає суттєвої рiзницi!
  Межа у винищеннi пiхоти, що тiкає, могла покласти лише запас патронiв до кулеметiв, хоча вiн був i не малий! Але, можливо, попереду ще були битви i вовчицi волiли просто тиснути гусеницями. Правда пара танкiв за це поплатилася, пошкодивши гусеницi про зв'язку гранат, деякi англiйцi з десанту виявилися не такими вже боязкими лохами. Це трохи затьмарило перемогу, хоча жодна з дiвчат не була вбита або поранена. Мадлен вирiшила не гаяти часу i наказала рухатися далi, а дiвчатам-вовчицям, що залишаються, якщо ремонт не надто затягнеться, наздоганяти, орiєнтуючись по радiо маяку.
  Пiсля цього машини поповзли на схiд. Швидкiсть трохи знизилася, оскiльки шосе виявилося недобудованим. Сонце все вище й вище здiймалося в небо, а з ним наростав i жар.
  Шарлота сумно помiтила:
  - Сонце встає - радостi немає! Ось цiкаво, якщо на Землi таке мiсце, де температура завжди приємна для тiла?
  Герда вiдповiла на це:
  - На Землi нема, але в Едемi є!
  Шарлота хихикнула:
  - I ти кажеш Едем? А що це таке?
  Герда спокiйно вiдповiла:
  - Мiсце куди така погана дiвчинка, як ти точно не влучить!
  Фруда поспiшила їх заспокоїти:
  - Не треба так уже заводитися. Вовчицi живуть зграями i не гризуться.
  Дiвчата замовкли, ставало все спекотнiше, а вороги бiльше не траплялися. Але й заснути неможливо, поки що немає наказу, хоча вже третю добу на ногах.
  Поки дiвчата мучилися iнший аж нiяк не такий приємний тип, вже трохи призабутий полковник Десс переживав також не найкращi часи. З ним сталося загалом те, що й мало статися, за законами жанру з лиходiєм. Араби йому все ж таки примудрилися пiдсипати дурману, i вiн разом з Гансом, прокинувся зв'язаним i кляпом у ротi.
  Далi почалося... звичайне. Бедуїни не стали їх катувати, палити вогнем або заганяти голки пiд нiгтi, але вже саме перебування пов'язаним у пустелi - це серйозне i болiсне катування. Годували полонених мiзерно, маленький сухий коржик на день, а води давали також недостатньо, для Сахари. Втiм, i вбивати бранцiв не поспiшали. Через тиждень тупого полону, нарештi головний ватажок кочiвникiв дозволив особисто пiдiйти до Дессу i наказав поганою англiйською:
  - Розв'яжiть його!
  Руки в Десса зовсiм занiмiли, вiн їх не вiдчував. Останнiй тиждень був для нього справжнiм пеклом, у своєму крайньому виразi. А останнiй сон зовсiм жахливий, коли плоть буквально згризали, великi, колючi щури. А пiсля них довелося плавати у фекалiях та глистах...
  Тож коли його розв'язали, полковник несподiвано видавив iз себе:
  - Спасибi шейху!
  Вождь племенi спитав, безбожно корячи слова:
  - Ти багатий нiмець, iз князiв?
   Десс машинально вiдповiв:
  - Я полковник, мiй батько простий м'ясник.
  Ватажок усмiхнувся, кiлькох зубiв у ротi не вистачало, що робило щiльного араба схожим на боксера. Вiн тицьнув пальцем у груди полковнику СС:
  - Ти маєш нагороду хрест! Ти цiнний та могутнiй воїн. Твоє командування заплатить за тебе викуп?
  Тут Десс зiщулився ... порятунком i не пахне! Справа в тому, що Роммель оголосив, що нiколи не заплатить викуп за полоненого вiйськовослужбовця. А хто наважиться викрасти нiмецького солдата буде знищено разом iз сiм'єю. Тому...
  Полковник видавив iз себе:
  -Звичайно ж нi!
  Ватажок скривився:
  - Ну що ж? В iм'я Аллаха милосердного закопаємо вас у пустелi. Живцем закопаємо, що не лити кров полоненого. Нехай скоротить Всевишнiй вам днi в Пекло!
   Десс вiдразу залепетав:
  - Командування вам не заплатить, але я можу сам запропонувати щось цiнне...
  Ватажок витягнув свою товсту шию:
  - Що в тебе, щось є.
  Полковник енергiйно закивав головою.
  - Звичайно про променистий нащадок пророка. Ти станеш найбагатшим шейхом на землi та у всiй...
  Глава бедуїнiв перебила, i перейшов на французьку, яка була вже набагато кращою за ламану англiйську:
  - А з чого я повiрю, що в тебе є грошi, якщо твiй батько простий м'ясник, тобто простолюдин, а вам нiмцям платять малу платню?
   Десс цiлком переконливо пояснив:
  - Головнi багатства ми не отримуємо у спадок, а заробляємо самi. Точнiше сказати, захоплюємо самi. Адже стiльки вiйськового видобутку, я награбував у країнах Європи... I, звичайно, маючи не малий чин, зумiв забезпечити собi повну скарбничку.
  Вождь зняла чалму i почухавши макiвку промовив:
  - Дай мудростi менi Аллах, Всемогутнiй та Милосердний! - Потiм сказавши - Аллах Акбар! - Кiлька разiв вклонившись у той бiк, де на його думку повинна бути Мекка вже вкрадливо промовив:
  - Ну, що невiрний... Ти переконав мене. Пиши своїм родичам, що я вимагаю за тебе викупу. - Тут голова бедуїнiв задумався i щось почав пiдраховувати на пальцях. Пiсля цього продовжив. - У виглядi ста англiйських фунтiв золота. Або кiлькiсть золота, розмiром до кiнської голови!
   Десс собi свиснув, та й амбiцiї, але на словах заявив:
  - Що це цiлком прийнятно. Тiльки мене хотiлося б, щоб разом зi мною волю отримав i мiй улюблений слуга Ганс.
  Ватажок поблажливо махнув рукою:
  - А його ще п'ять фунтiв по англiйськiй стандартнiй мiрi золота i вiн твiй!
   Десс вдав, що його це влаштовує:
  - Що ж я вам вдячний за виявлене в iм'я Аллаха милосердя?
  Вождь простяг йому чорнильну, французького виробництва ручку:
  - Ось ти напишеш зараз, кому знаєш листа з проханням викупу. - Тут глава пiдвищив тон. Ну, чого зволiкаєш!
   Десс спокiйно, навiть лiниво пояснив:
  - Руки занiмiли! Цiлий тиждень сидiв прив'язаний до воза.
  Вождь розумiючи кивнув:
  - Та знаю пiсля мотузок завжди так. Але милосердний Аллах, я думаю, тобi кровообiг вiдновить!
  У Десса вистачило смiливостi сказати:
  - Слабого умишком i Всемогутнiй Бог не в змозi зробити щасливим!
  Вождь здивувався:
  - Ну, ти фiлософе. А чому б тобi не прийняти Iслам?
  Полковник, гидко посмiхнувшись, вiдповiв:
  - Якби це потрiбно було для моєї кар'єри, то я хоч буддистом став. А так заради чого п'ять разiв на день робити намаз i цiлий мiсяць Рамадан мучитися з голоду та спраги!
  Вождь у вiдповiдь тонко захихотiв, i пiдморгнув:
  - Ось вiн прагматизм невiрних. Усi помисли лише про особисту вигоду. А коли Шайтан потягне в пекло, де катуватимуть демони. Отодi ти будеш готовий робити намаз i п'ятдесят разiв на день!
   Десс наважився :
  - Якби Iслам був iстиною релiгiєю, то правовiрних завжди пiдтримував би Всемогутнiй Аллах. I в цьому випадку Тунiс нiколи не став жалюгiдною французькою колонiєю. Якщо ви маєте рацiю, то чому пiдкоряєтеся невiрним?
  Вождь розвiв сухими чорними вiд засмаги та бруду руками:
  - Всi ми грiшнi, i можливо Аллах вирiшив надiслати нам випробування за грiхи. Втiм, ти теж у нас у полонi i пiдкоряєшся тим, хто на твiй погляд невiрнi. Та й свiт, де немає вiйн, i всi правовiрнi мусульмани, надто вже нудний. А тому... До речi, хлопчисько Алi так i не назвав вам точного мiсця скарбу?
  Полковник Десс у досадi гаркнув:
  - Та вiн нас спритно обдурив, трапись менi цей паршивець, з нього шкуру спустив би!
  Вождь по-доброму посмiхнувся:
  - А ми вже йому спустили шкiру. Допитували як належить, спочатку по-доброму, помiт били хлопчика батогом по босих п'ятах. Вiн нiчого не казав. Так i вогник спробував. Ми правда його катували зi збереженням, щоб не вiдкинувся, але йому добре дiсталося. Клянеться, що нiчого точно не знає. Зараз вiдлежується пiсля катувань, але на молодому все як на собацi заживе i через пару тижнiв знову почне бiгати. От не знаю, навiть як його далi ламати? Може, вiн i справдi нiчого не знає?
  Полковник Десс запропонував:
  - А на нього свинячого розтопленого жиру полийте. Тодi вiн вам розповiсть i того не знає!
  - Жира свинi! - Вождь захихотiв. - Нуда для правовiрного мусульманина це приниження i страх вище за всяку уяву. - Ватажок раптом став ще ласкавiшим. - Знаєш, у нас є кiлька жiнок, не дружин немає, а натуральних невiльниць. Їх нiхто за людей не вважає... Хочеш провести нiч iз найкрасивiшою з них?
   Десс змучений довгою помiрнiстю вiдразу ж погодився:
  - Звичайно ж, не однi чоловiк не вiдмовиться вiд гарної телицi!
  Шейх пригрозив при цьому пальцем:
  - Але за це ти менi ще понад золото подаруєш, кiлька пiстолетiв-кулеметiв нiмецького виробництва. Менi теж сила потрiбна та надiйний захист! Адже сам знаєш, свiт у владi Шайтана!
   Десс iз запалом кивнув, вiдчуваючи, як поступово, через сильний бiль (полковник СС аж нiяк не був боягузом!), його затеклi кiнцiвки починають оживати:
  - На даний момент у цьому немає жодних сумнiвiв! Хоча впевнений, якщо побачу твою шикарну рабиню, то змiню думку!
  . РОЗДIЛ Љ 18.
  Хлопчик-богатир прокинувся. Вилiз iз сiна. Стряхнув з волосся травинки. I знову попрямував у бiк Палестини. Цього разу вiн чекає вплав, перепливти протоку Босфор, i перейти з Європи в Азiю. А там уже до Палестини не так уже й далеко.
  Хлопчик пливе по теплому морю, загрiбає руками та ногами.
  I водночас продовжує складати;
  Ближче до вечора заклинила перегрiта коробка первач i того танка, на якому їхала весела i бешкетна трiйця дiвчат. Це, звичайно, було закономiрно, така спека, погана вентиляцiя i велика вага американського танка. Мадлен не дозволила iншим зменшувати хiд i наказала; швидко лагодити, а потiм ще швидше наздоганяти.
  Фруда тихо помiтила:
  - На верхнiй передачi i не можна так довго їздити, ще добре, що стiльки годин ми протрималися.
  Вже розвертаючись Мадлен, буркнула:
  - I ти за це вiдповиш!
  Дiвчата залишилися однi, гарячий пiсок пiсля лазнi танка приносив босим, дiвочим ступням радше задоволення, нiж бiль. Герда навiть помiтила:
  - А я б волiла б пробiжку пустелею, нiж так паритися в цiй трунi з дулом.
  Шарлотта пiдтвердила:
  - I я теж!
  На вiдстанi вiд танкiв рухалися вантажiвки постачання. Один iз них пригальмував. Пара чоловiкiв морських пiхотинцiв, у запилених камуфляжах i з триденною щетиною, вискочивши з машини, запитала вовчиць:
  - Вам допомогти?
  Фруда зi зiтханням заявила:
  - Нам потрiбний механiк... - А потiм раптом додала. - Бажано молодший.
  У вантажiвцi виявився такий, молоденький ще безбородий (велика перевага в пустелi, де й не поголишся як слiд!), з волоссям, що встигло вигорiти на сонцi. Пiхотинець похмуро помiтив:
  - Це практикант iз училища, не знаю тiльки, чи допоможе вам таке сосунок!
  Шарлотта перебила:
  - А я що, на вашу думку стара! Навпаки, нове поколiння, не так сковане забобонами старої системи буржуазного свiту!
  Пiхотинцi на це не вiдповiли, а просто повернулися назад у вантажiвку, щоправда, не поїхали далi. Юний механiк був у шортах i сандалях на босу ногу, вiд чого здавався зовсiм хлопчиськом, хоч i був досить високий i стрункий. Його погляд упав на могутню, Фруду, а коли торкнувся Герди, юнак раптом почервонiв. Така гарна i розкiшна блондинка, чиї принади ледь прикритi бiкiнi, надто вже велика спокуса для юнака, може ще навiть i незаймана (хоча в Третьому Рейху, мораль була аж нiяк не пуританська!). Фруда низьким, чоловiчим голосом промовила:
  - Ну, що поки встав шланг у бак i заправ нас пiд зав'язку. Ми в механiцi знаємося краще.
  Хлопець наважився вiдповiсти:
  - Я взагалi був круглим вiдмiнником ... Точнiше i зараз вчуся на вiдмiнно!
  Шарлота зневажливо скривилася:
  - А що ти й американську технiку знаєш? Можеш виправити коробку передач ?
  Хлопчик твердо заявив:
  - Я це вже робив, з танками Т-1, Т-2, Т-3, Т-5, i навiть з чеськими... Хоча брешу, тiльки з нiмецькими моделями!
  Фруда пiдколола хлопця:
  - Та ти справжнiй патрiот! Тiльки ось... Заправляй поки що пальне.
  Юнак не став сперечатися, собi дорожче, тим бiльше про рот вовчиць-красунь, уже гримiла слава по всьому африканському корпусу. Навiть нiби вони люблять ґвалтувати чоловiкiв. Ось останнє юного механiка найменше лякало. Вiн навiть хотiв цього, спека лише розпалювала бажання, а у його вiцi у здорових хлопцiв гормони так i грають!
  Шарлота все, зрозумiвши, знову осiдлала свого коника:
  - Ну, ось Iсус був людиною з очевидним зрушенням! Вiн навчав, хто дивиться на жiнку з бажанням, того в геєну! А хiба це не збочення?
  Герда чiтко заперечила:
  - Нi! Це просто алегорiя! Насправдi Христос, безперечно, любив жiнок. I взагалi, я не хочу зараз говорити про релiгiю. Давайте краще обговоримо, якi можуть варiанти воскресiння з мертвих, крiм перемiщення в часi!
  Шарлота гаркнула:
  - Воскресiння силою науки?
  Герда пiдтвердила:
  - Ось саме силою науки! Крiм того, як сказати, може перемiщення в минуле i зовсiм неможливi. Ну, припустiмо закони природи такi, що навiть найпередовiша наука їх обiйти не може!
  Шарлотта сильно скривилася:
  - Ну чому ти думаєш, що це не по плечу науцi? Ось подорож у часi давня мрiя людей, як i лiтати в повiтрi. Була казка - стала буваль i ми тепер лiтаємо швидше за птахiв. То чого це ми не зможемо, пiдкоривши повiтряну стихiю, приборкати i простори часу! Це дiалектика!
  Герда на це вiдповiла:
  - А тому! Ось з якою метою насамперед використовують наукове вiдкриття?
  - З воєнної! - замiсть Шарлоти вiдповiла Фруда. - А з якою ще - це роблять! Як говорив Гiтлер: вiйна - природний стан людини!
  Герда зрадiло пiдтвердила:
  - Саме так! А ви уявiть, що в принципi iснує можливiсть перемiщення в часi. Тодi будь-яка країна чи нацiя може спуститися в минуле i знищити свого супротивника в зародку, поки в нього ще в руках кам'яна сокира. А це своєю чергою вплине i на сьогодення. Тобто вийде, що занапастивши свого супротивника, виконавцi цього в майбутньому знищать самi себе. Адже навiть найменша зачiпка може викликати таку лавину.
  Шарлотта перервала блондинку-фiлософа:
  - Ну, так читала! Ефект метелика, вiд якого вимерли динозаври! Ну, що ж...
  Фруда доповнила:
  - Герберт Уельс звернув увагу на схожу проблему: що буде, якщо влучник вб'є свого дiдуся. Теж питання цiкаве!
  Шарлота цiлком серйозно сказала, не забуваючи при цьому колупатися в коробцi передач i вже навiть взявшись за трансмiсiю:
  - Я думаю, iз цим проблем не буде!
  Фруда скептично скривилася:
  - Це ще чому?
  Вогнява войовниця швидко вiдповiла:
  - А тому, що... Весь свiт майбутнього, причому не так вже й далеко буде пiд контролем Третього Рейху. Отже, всi перемiщення у часi вiзьме пiд контроль СС. I не санкцiоноване втручання буде вже неможливим. А нашi люди, спецiалiсти найвищого класу зроблять замiну таким чином, що нiхто не помiтить! Навiть прилади не зафiксують коливань ефiру. Тож не треба нас лякати! Майбутнє стане слiпуче свiтлим, а iдеї нацiонал-соцiалiзму неодмiнно переможуть!
  Фруда поскребла собi пiдборiддя:
  - А що? Це цiлком логiчно, адже замiна трупа бiомакетом , напевно, до викривлення простору не приведе!
  Шарлота поправила:
  - Навiть не трупа! Вважаю, що жоден з тих, хто живе на землi, нiколи не помирав i не помре. Тому й смертi немає - принаймнi для людей.
  Герда пiдхопивши пальчиками босої нiжки гайковий ключик i спритно перекинувши його в праву руку помiтила:
  - А який сенс нам воскресати ворогiв Третього Рейху та фiзично та iнтелектуально неповноцiнних людей?
  Шарлота посмiхнулася:
  - Якщо науцi майбутнього пiд силу перемiщення в часi та воскресiння мертвих, то зцiлення хворих та виправлення фiзичних та розумових вад їй цiлком пiд силу! Так що не думайте, про себе поганi, i не шкодуйте вбитих вами хлопцiв. У свiтi свiтлого майбутнього кат пiдiйде до своєї жертви, нiжно обiйме i поцiлує. I всi будуть щасливi у безкрайньому свiтобудовi, можливо навiть створюючи себе всесвiт!
  Фруда сердито затрясла пориженою вiд пустельного пилу головою:
  - Ось ти й розмрiялася. А я ось не так оптимiстично оцiнюю можливостi прогресу. Зокрема ми навiть iз цiєю паршивою трансмiсiєю та коробкою передач упоратися не можемо. Ну i як пiсля цього випромiнюватиме безмежний оптимiзм?
  Шарлотта просто вiдповiла:
  - Мовчки!
  Герда навпаки розважливо сказала:
  - Знаєте, коли робили найпершi у свiтi лiтаки, то теж знаходили скептики, що стверджували, нiби в принципi не можуть злiтати апарати важчi за повiтря. Але ось час показав, що мали рацiю саме тi нiмцi, що героїчно боролися за на перший погляд безнадiйну справу!
  Фруда майже iстерично смикаючи стартер, не погодилася:
  - Чому безнадiйне! Ось, наприклад, є птах або кажан, який важчий за повiтря i при цьому лiтає. А ось спробуй знайти у природi аналог дирижаблю?
  Герда пiдхопила:
  - Або знайди тварюка, яка перемiщалася б у часi. Ось звiдки в мене скепсис. Аналог лiтака у природi є, а машинi часу немає!
  Шарлота i тут заперечила:
  - Але дiвчинко моя, поїзд не скопiйований iз зайця, а танк з носорога! (Герда за цiєї аналогiї хихiкнула). Але їхня швидкiсть вiд цього не постраждала, а скорiше навiть навпаки. Отже, ми не наслiдуємо природу. Людина сама вершитель долi та творець свого свiту.
  Юний механiк, який давно заправив повний бак, вступив у розмову:
  - Ви так цiкаво розмовляєте... Такi мудрi теми. А ось скажiть, що безсмертна душа iснує?
  - Так! - швидко промовила Герда.
  - Нi! - моментально парирувала Шарлота.
  - Цього нiхто, напевно, не знає! - пiдвела пiдсумок Фруда.
  Рослий хлопчик сумно кивнув:
  - Тобто i передбачуване воскресiння з мертвих, це лише ваша мрiя та власна думка?
  Рудоволоса дияволиця, заявила:
  - Все у нашому свiтi. Вiрнiше будь-яке твердження, чия особиста думка. Тiльки от збочення особистостi не завжди на благо свiтобудови! Причому я маю на увазi зовсiм не секс.
  Юнак при останнiх словах почервонiв i опустив очi. А пальцi на руках дрiбно, дрiбно тремтiли. Герда вiдчула спiвчуття до хлопця:
  - Ти шукаєш своє перше кохання? I де її ще шукати, як не на вiйнi!
  Хлопець зробив крок їй на зустрiч. Ну, до чого де вона красива, навiть така, курна, в машинному маслi. Це навiть робить її сексуальнiше ... Герда, теж вiдчуває любовне томлення, i робить крок у вiдповiдь. Ось стикаються один з одним юнi свiжi вуста сходяться вигин у вигин.
  Фруда несподiвано перериває їх:
  - Нi, так не пiде! Не можна щоб вовчиця отримувала свiй перший досвiд кохання з хлопцем, чийого iменi не знає, i познайомилася лише годину тому. Це буде вже зовсiм по тваринi.
  Хлопчик, густо почервонiвши, вiдступив назад i друг випалив:
  - Мене звуть Клаус!
  Фруда вiдмахнулась:
  - Все одно цього мало! Звичайно, я розумiю вiйна, i можна так i пiти на той свiт незайманим, але перший досвiд завжди особливий. От я б могла з тобою Клаус зайнятися, скинути твою напругу, тому що куди старше цих красунь i ти в мене далеко не перший!
  Хлопець заперечливо хитнув головою:
  - Я теж хочу, щоб у мене вперше був по любовi, не як у примiтивної тварини пiд час тiчки.
  Фруда посмiхаючись, кивнула хлопчику:
  - Тодi давай краще допоможи нам полагодити це американська труна на гусеницях.
  Хлопець взявся до справи з ентузiазмом. Але справи не рухалися. Минуло вже три години, була глибока лiтня нiч. Фруда проскрипiла зубами:
  - Мда ! Ось уже не щастить, ми схоже надовго!
  Хлопець на це вiдповiв:
  - У компанiї з такими дiвчатами як ви час летить не помiтно i хочеться залишатися назавжди, у цiй насолодi.
  Герда i хлопець пiд час ремонту намагалися якнайчастiше торкатися один одного. Хлопець навiть оголив торс, який виявився досить рельєфним, мускулистим у плиточках, вiд чого практикант став здаватися блондинцi-вовчицi набагато красивiшою. Хiба що трохи тонкуватий у кiстки, що робило його не зовсiм iдеальним, представником молодого поколiння за мiркою арiйської краси. Бiлява Герда, теж схудла пiд час пробiжок, як i iншi дiвчата (крiм Мадлен, яка хоч бiгала на рiвнi з усiма, але жерла за п'ятьох, причому часто на ходу). Втiм, ширококiсткова Фруда, також зберегла масивну статуру, яку пiдкреслювали не по-жiночому потужнi ключицi. Може тому вона й не сподобалася, гарячому юнаковi, надто вже чоловiчi, незважаючи на розкiшнi груди.
  Втiм, юнi коханi стикалися обережно i нiбито випадково, але при цьому на бiльше не йшли. А ось Шарлота почала вiдчувати уколи ревнощiв. Адже вона теж дуже красива, i мабуть навiть сексуальнiше, так рудий колiр куди гарячiший за бiлий. А чому цей симпатичний юнак запал саме на неї? Щоправда, на втiху Шарлота наводила думка, що Герда, будучи релiгiйною, не захоче втратити цноту до весiлля, а юнi чоловiки всi такi закоханi. Адже це їхня фiзiологiя!
  Фруда також вiдчувала уколи ревнощiв, її хотiлося чоловiчої ласки, а морськi пiхотинцi вже встигли поїхати. Ну, не ґвалтувати ж хлопця! Потужна вовчиця запропонувала:
  - Давайте трохи перекусимо! А то може дах поїхати метушнi з механiзмом великих мук.
  Герда та Шарлота дружно погодилася:
  - Оце правильно, адже ми голоднi!
  У танку( американцi народ господарський) у спецiальному термiчному ящику зберiгалися консерви, як овочевi, i м'яснi. Хлопець скромно стояв осторонь, поки Фруда не крикнула йому:
  - Ну чого застиг як бовван! I так худий як Кощiй. Iди поїси з нами, сил наберись!
  Юнак присiв i притиснувся до Герда, а та пригорнулася до нього. Шарлота з пiдкололу:
  - А ти знаєш у християнствi, блуд є найстрашнiший грiх!
  Пара пiсля цих слiв вiдсторонилася одна вiд одної, немов вiд удару електричним струмом. А Фруда розсмiялася:
  - Ось воно ваше перше кохання! Не бiйтеся голубки... Тiльки не переходьте гранi.
  Герда тут рiшуче сказала:
  - Нiчого серйозного до весiлля! А весiлля пiсля вiйни!
  Пiсля цих слiв юнак скривився так, що видно навiть, мимоволi пробiгла сльоза.
  Шарлота запропонувала Гердi:
  - Ну, навiщо ти так вiдшила хлопця! Краще давати заспiв! Адже в тебе голос богинi Венери, i твiй хлопчик вiдразу поверне собi гарний настрiй!
  Блондинка-вовчиця без зайвих суперечок заспiвала, причому вкладаючи в кожен рядок свою душу:
  Але що за почуття дивне кохання,
  У ньому холод льоду i враз палає полум'я!
  I пристрастi краще ти не запереч,
  Коли вона нестримно нагрянеться!
  
  Прекраснiше у свiтi почуття не знайти,
  Але водночас i немає лиха гiрше!
  Коли з коханою розiйшлися шляхи,
  Коли як пара помчало в небо щастя!
  
  Що в нашому свiтi створює кохання,
  Вона як стрижень пуп великого всесвiту!
  Але проливаємо за подруг ми кров,
  Адже поряд життя i мерзенний запах тлiну!
  
  Хто перший вчинив убивства грiх,
  Що спокусило кинути рай Адама!
  Вiд щастя вiдмовилася людина,
  Сам погубив себе, жорстоко завзято!
  
  Ось ревнощi отруйна змiя,
  Їй видно заразився братик Каїн!
  Не вiдбулася добра сiм'я,
  У могили морок пiшов нещасний Авель!
  Так що таке робить кохання,
  Вiн веде нас до зiрок крiзь столiття!
  Але до чого часом страждає тiло,
  Але чому старiємо, ми дайте вiдповiдь!
  
  Господь на це мудро каже;
  Не треба думати - нiби вдарить фiнiш!
  I стане кращим сонця похмурий вигляд,
  Ти новий свiтлий свiт побачиш!
  
  Ось поверне нам юний колiр кохання,
  Ми станемо з нею сильнiшими, нiж були ранiше!
  Перед Всевишнiм слово менi замов ,
  Христос Великий Бог Святий - надiя!
  
  Господь у вiдповiдь: вас воскресить мрiя,
  Могутньої мудростi, безмежна наука!
  Тодi жити людям вiчно - назавжди,
  Адже життя звичайно штука, що стоїть!
  На останньому рядку бурхливi оплески. Пiсня настiльки надихнула дiвчат, що вони разом з хлопцем завзято взялися за ремонт, i за п'ятнадцять хвилин танк завiвся. П'ять двигунiв, що не цiлком типово голосно ревли i лунав неприємний запах гару. Шарлота прикрила носик i пожартувала:
  - Схоже, танк зберiгає вiрнiсть колишнiм господарям i вирiшив збунтуватися, що вморити нас чадними газами!
  Герда жартома, заспiвала:
  - Гази, гази , гази , всюди гази ! Негрiв усiх замочимо одразу! Вiдкривати не потрiбно, вiдкривати не потрiбно рахунок! Той, хто чорний, помре!
  I дiвчата розреготалися, перебираючи голенькими нiжками i навiть умудряючись перебирати пальчиками важелi. I танк додавав ходу, а рев мотора став тихiше. Чому й броня перестала трястись...
  Клаус зазначив:
  - Як добре сидiти у вежi носiя смертi, коли з тобою майже впритул три такi чудовi та красивi дiвчата. Ну чому жiнки в армiї такi рiдкiснi?
  Герда зiтхнувши вiдповiла:
  - А тому, що й гарнi хлопчики не часто трапляються! Не все гарно у нашому свiтi!
  Шарлота тут же єхидно вставила:
  - I це є головним доказом, що Бога немає!
  Герда енергiйно замотала головою:
  - Нi, є i Бiблiя Боже слово!
  Шарлота похитала головою:
  - Давай спочатку розберемося iз запитанням: що є Бог?
  Вплив iдеї Бога на духовну (та й на матерiальну) культуру всього людства, народу, країни - аж до окремої особистостi було вельми й значним, у безлiчi аспектiв вельми i вельми плiдним. Звичайно, iдея Бога i все те, що пов'язувалося з iдеєю Бога, несло на собi i з собою дуже i дуже багато шкiдливого для людської культури, для прогресу людини, для окремої особистостi людини. Я не беруся пiдраховувати абсолютно всi плюси та мiнуси Iдеї Бога i всього того, що пов'язано в минулому та сьогоденнi з цiєю iдеєю, для того, щоб таким чином у результатi показати загалом позитивний чи загалом негативний результат. Людство iснувало та розвивалося за наявностi у нього вiри в Бога, з iдеєю Бога. I ця вiра, ця iдея завжди була i досi є важливим як спонукальним, так i складовим моментом iсторiї людства, яка, загалом, iде i йшла висхiдною лiнiєю. Приймемо це як це. Приймемо та постараємося розiбратися в сутi самої iдеї Бога.
  Поняття, яке позначається словом "Бог" (нiмецькою - Theos , латиною - Deus , нiмецькою - Gott , англiйською - God i так далi), релiгiйного походження. Але з низки причин, про якi зараз поширяться нiде, у процесi iсторичного розвитку, скажiмо так, - людського духу поняття Бога розрослося, розбухло за своїм обсягом i водночас витончилося за конкретним змiстом (згiдно з логiчним законом про зворотне спiввiдношення обсягу та змiсту поняття: чим ширший обсяг поняття, тим бiднiший його змiст, чим багатший змiст поняття, тим менший його обсяг) настiльки, що вийшло за рамки релiгiї, iншими словами, - випало з лона народженої його релiгiї.
  Але поняття "Бог" вийшло за межi релiгiї (випало з релiгiї) не зовсiм. Його корiнь i левова частина його змiсту i зараз у релiгiї. Бiльше того, поза релiгiєю поняття нерелiгiйного Бога стає не лише незрозумiлим, а й, якщо суворо судити, - цiлком зайвим. Не будь релiгiї, - уявiмо це теоретично, - нi в якому Боговi духовна культура або її елементи не потребувала б. Якщо прийняти за вихiдне, що людина як розумне ( Homo Sapiens Карла Лiннея), громадське ( Zoon Politikon Аристотеля) та створююче знаряддя працi (A toolmaker Animal Адама Смiта) iстота з'явилася 40 тисяч рокiв тому (а це дiйсно так), то першi ознаки Бога в його свiдомостi виникли/сформувалися 20-15 тисяч рокiв тому. I останнє теж - справдi, так. Як у сучасної людини, так i у людини первiсного уявлення та поняття, у тому числi уявлення та поняття про Бога, були i є безпосереднiм продуктом його духовної, розумної, iнтелектуальної дiяльностi. З цього погляду уявлення поняття Бога є продуктом виключно свiдомостi людини. Справдi: уявлення та поняття про Бога зароджуються та живуть у свiдомостi людини; поза свiдомiстю людини немає понять про Бога, поза свiдомiстю людини немає вiри в Його iснування. Тiльки атеїсти при цьому дозволяють iснувати Богу виключно в суб'єктивному дусi свiдомостi, а релiгiйнi люди вiрять, що поза їхньою свiдомiстю, насправдi, iснує щось, що вiдповiдає їхнiм уявленням/поняттям про Бога.
  Вiдкладаючи убiк всi зовнiшнi фактори та причини, що штовхали людину до створення вiри в Бога, зупинимося на чисто духовних, що вiдбувається виключно у свiдомостi, у вiдривi вiд матерiального буття, факторах та процесах зародження та формування понять/уявлень про Бога.
  Отже, ми дiйшли консенсусу, що найпершi уявлення про Бога створенi первiсною людиною; створенi не вiдразу з виникненням самої людини, а дещо пiзнiше. Вiруючi християни, юдеї та мусульмани можуть з цього питання не виходити з консенсусу з атеїстами, якщо будуть продовжувати про себе вважати, що первiсними люди, якi щойно вийшли з рук Творця, були Адам i Єва. Але, за повiдомленнями Бiблiї, Адам i Єва не вiрили в Бога i не молилися йому. Першу, слiд визнати - невдалу спробу помолитися Богу зробили першi сини Адама та Єви - Каїн та Авель. В результатi невдало склався наслiдки першого молiння Богу одна половина людства, що народилося, знищила другу половину людства, що народилося: старший син Адама i Єви - Каїн вбив молодшого сина Адама i Єви - Авеля (Буття, 4:1-8). I лише через (130+ 150+90+815) 1.185 рокiв, лише в четвертому поколiння вiд перших людей, власне, правнуки Адама та Єви, як написано в Бiблiї, "тодi вперше почали закликати iм'я Господа" (Буття, 4:26; 5:10). Так що i атеїсти, i богослови повиннi без жодних дискусiй погодиться на те, що вiра в Бога i релiгiя бiологiчно (антропологiчно) не вродженi людинi, тобто - Бог не створив людину такою собi "релiгiйною твариною". Людина не з природи, не з рук Творця вийшла вiруючим у Бога. Вiруючим у Бога вiн став пiсля досить тривалого часу свого iснування вже в людському суспiльствi . Як первiсна людина створювала уявлення про Бога, а потiм вiрила в цього Бога? Це дозволяє зрозумiти психологiя розвитку свiдомостi людини вiд вiку дитячого - до вiку дорослого. Вiдомо, що подiбно до того, як людина в утробi матерi в процесi дозрiвання прискорено "пробiгає" по всiх сходах еволюцiї свого бiологiчного розвитку вiд клiтини-ембрiона - до бiологiчного виду Homo Sapiens , так народжена дитина пробiгає в такому ж швидкому темпi свiй iсторичний розвиток вiд повного дикуна, або там троглодита, - до сучасної цивiлiзованої людини. Що ж до розвитку у свiдомостi людини (або: розвиток свiдомiстю людини, що одне й те саме) уявлень/понять про Бога, то логiка саме такого розвитку пiдтверджується достатком археологiчного та етнографiчного матерiалу.
  Отже, свiдомiсть первiсної людини було "чисто", це було iсторично нерозвинене свiдомiсть. У свiдомостi первiсної людини, як i свiдомостi дитини, свiт грав усiма фарбами, звуками, смаками, запахами. Свiдомiсть первiсної людини, як i свiдомiсть дитини, було заповнено конкретно-чуттєвими уявленнями, образ яких вiн сприймав свiт. Вiн не бачив жодної рiзницi мiж тим, що вiн бачив, чув, нюхав, їв i тим, що є навколо нього. Вiн був лише той свiт, який вiдбивався у його почуттях. Спочатку первiсна людина тiльки усвiдомлювала навколишнiй свiт i себе в цьому свiтi. Вiн вiдчував себе лише одним iз складових предметiв, речей, iстот цього свiту. А коли дозрiли об'єктивнi та суб'єктивнi, iндивiдуальнi та суспiльнi умови для пiзнання цього свiту, то цей свiт вiн почав пiзнавати за аналогiєю iз собою, а саме - через уособлення. Для того щоб зрозумiти навколишнiй свiт, вiн навколишнi предмети i явища уподiбнив самому собi, тобто, - надiлив навколишнi предмети i явища особистiсними властивостями; уявив їх собi як iстоти, якi подiбно до нього бачать, чують, нюхають, вiдчуваю бiль, холод, радiють, злиться i так далi. З цими, що вже стали у його свiдомостi "особистiстю", вiн намагається встановити особистiснi зв'язки: умовити, упросити, вiдлякати, задобрити i таке iнше. Чому людина уособила явища i предмети навколишньої дiйсностi? По-перше, тому, як ми вже вiдзначили, що така специфiка нерозвиненої i ще незамутненої чистої свiдомостi первiсної людини (i дитини). Вiн у своїй свiдомостi освоювався з навколишнiм свiтом шляхом поширення нею своїх знань про себе. А по-друге, яке органiчно пов'язане з по-перше, тому, що навколишня дiйснiсть була йому невiдома. Ось це уособлення явищ i предметiв зовнiшнього середовища i засiяло (виростило) у свiдомостi людини першi уявлення та насiння входiв уявлень понять про Бога. Зосередьтеся i не забувайте, що ми зараз намагаємося вловити першi паростки понять уявлень про Бога лише у свiдомостi людини, вiдволiкаючись вiд зовнiшнiх факторiв та причин. Запам'ятайте, це стане вам у нагодi, якщо захочете розважитися богослов'ям або глибоко замислитися над поняттям Бога: у свiдомостi людини Бог (боги) iз самого початку були нi чим iншим, як уособленням невiдомого Розвиток уявлень про Бога в процесi еволюцiї релiгiї.
  Трохи розiбравшись насправдi, людина особливо видiлив у навколишньому середовищi тi предмети, явища та чинники, яких очевидно i близько залежало його життя. З ними вiн насамперед намагався налагодити потрiбнi йому особистiснi, людиноподiбнi взаємини. Оселеные i якi у свiдомостi людини уособленi уявлення про предмети i явища релiгiєзнавцi i етнографи називають духами: духи тварин, духи стихiйних сил природи, духи родючостi, духи домашнього вогнища тощо.
  Якщо вiдволiктися вiд iнших елементiв релiгiї, формування перших уявлень про Бога було формуванням перших форм релiгiї. Уявлення/поняття про Бога первiсних людей було таким самим примiтивним, як i тi люди, якi його, уявлення/поняття про Бога, створювали. У свiдомiсть людини цi духи були живими, особистiсними iстотами i чимось нагадували зовнiшнiй вигляд дерева, лiсу, рiчки, вогню, тварини... Згодом у свiдомостi людини вид духiв, богiв, Бога набував вигляду людини (антропоморфне уявлення про Бога). За Бiблiєю, Бог створив людину за образом своїм i за подобою своєю (Буття, 1:26-27). Людина вiдплатила (вiддячила, помстилася) Боговi тим же: створила собi Бога теж за образом своїм i за подобою своїм.
  У процесi подальшого iсторичного розвитку уявлення/поняття про Бога у свiдомостi людини змiнювалося за двома параметрами: 1. вiдбувалося скорочення кiлькостi та зростання персональної величi та могутностi кожного, хто залишився в розрядi надприродних iстот окремого Бога; 2. витончувалося i витончувалося саме чуттєве уявлення/поняття про Бога. Таким чином, разом з еволюцiйним розвитком релiгiї уявлення/поняття про Бога рухалося у напрямi: духи - боги - Бог, що вiдповiдало релiгiї пандемонiзму - полiтеїзму - монотеїзму i в той же час вiд уявлення/поняття Бога конкретно-чуттєвого до Бога абстрактного. В останньому випадку уявлення про Бога втрачало свої конкретно-чуттєвi, скажiмо - матерiальнi форми (обриси), витончувалося i зовсiм втратило їх, конкретно-чуттєвi форми (обриси). Бог таким чином став Однiєю i до того ж абстрактноописуваною Iстотою: Всемогутньою, Всюдисущою, Всеблаженною , Вседовiльною , Вiчною, Незмiнною i так далi. У християнському богослов'ї, за православним катехизисом, Господу Богу приписується 10 абстрактних якостей, а в магометанському богослов'ї Аллаху таких абстрактних якостей приписується 100 . . На роль такої релiгiї абстрактного монотеїзму в даний час офiцiйно претендує лише чотири релiгiї: християнство, iслам, iудаїзм, сикхiзм. Але бiльш-менш послiдовно такi претензiї висловлюються лише у писаннях богословiв цих релiгiй. У свiдомостi маси вiруючих християн, магометан, iудаїстiв, сикхiв Бог не залишається у своїй самотностi, а оточений челяддю ангелiв, джинiв, святих та iншого баласту надприродних, богоподiбних iстот. А Бог християнської релiгiї, за словами середньовiчного богослова Афанасiя Олександрiйського, хоч i "Один, але не Одинокий". Вiн, християнський Бог, Один у Трьох особах: Бог Отець, Бог Син i Бог Святий Дух. За словами богословiв, Бог - Один, але вiруючий може помолитися окремо Боговi Отцю, окремо - Богу Сину та окремо - Богу Духу святому. Християнська церква забезпечила своїх вiруючих вiдповiдними окремими молитвами Трьом окремим: Богу Отцю, Богу Сину та Богу Духу святому. Ось така виходить петрушка!
  . РОЗДIЛ Љ 19.
  Ось хлопчик-богатир Конан-Павлик вибрався на сусiднiй берег. I тепер знову ти бiжиш босонiж гiрськими стежками, а голi п'яти ступають на гостре камiння.
  Хлопчик-термiнатор бiжить i водночас складає;
  Герда перервала довготривалий монолог Шалоти:
  - Годi! Думаєш, нам цiкаво, твою лекцiю слухати?
  Вогняна диявола випустила зубами сонячний зайчик i пiдколола:
  - Ти вважаєш себе вiруючою, а при поглядi на хлопця у тебе виникли хтивi думки, а золотиста шкiра так i хоче зiткнутися з його плоттю. А ти знаєш, що за це чорти тебе посадять на сковорiдку?
  Юний Клаус вiдсунувся i навiть почав натягувати на себе майку. Фруда зупинила його:
  - Не варто! Ти гарний, i не мусиш соромитися. А взагалi розкажи Шарлота, якi ще iснують можливостi воскресiння з мертвих силою науки?
  Шарлота скалячись, вiдповiла:
  - Тут треба глибше копнути у можливостi, людської психiки. I самого мислення людей. Адже сама собою думка цiлком матерiальна, вона залишається слiди у мозку i пам'ятi.
  - Логiчно! - погодилася Фруда.
  Шарлотта продовжила:
  - Але залишає слiди не лише у речовинi головного мозку. Весь простiр всесвiту може також сприймати нашi думки, вчинки, емоцiї. I на цьому просторi нашi думки емоцiї та молитви також залишають слiд, як образи свiтла, вiдтворюють кадри у кiнострiчцi.
  Герда помiтила:
  - Це начебто вчення про ноосферу Вернадського .... Втiм, я про нього чула лише краєм вуха i не зовсiм вловила суть ...
  Шарлота зневажливо пирхнула:
  - Вернадський? Та хiба росiйськi здатнi створити якусь струнку та логiчну систему? Їх характерна, незграбна робота. Я ось вигадала щось найкраще.
  Фруда набулася:
  - I що ти вигадала вогняна?
  Дiвчина, посмiхнувшись, промовила:
  - А ось таку систему. Справа в тому, що i наша душа це фактично велика енергетика, яка розпорошилася по всьому просторi.
  Герда перебила:
  - Ну i дурiсть, точнiше нiсенiтниця ти понесла Шарлота!
  Вогняна войовниця вiдразу погладшала:
  - Я мала наувазi iнше! Не те зовсiм! Справа в тому iнтелектуальний потенцiал наших думок вчинкiв аж нiяк не зникає безвiсти, а продовжує iснувати навiть у нашому заплутаному свiтi! Тобто душа, теж як добрий фiльм записується в принцепс-ноосферi, там вона унiкальна i вiчна iснує в особливому субсвiтi . Це, звичайно ж, не пекло та рай, а щось особливе - гiперутворення духовної принцепс-ноосфери. Там багато як у нас, але дуже багато й iнакше.
  Герда зневажливо пирхнула:
  - Знову мрiї. А висновок який?
  Шалота майже не думаючи вiдповiла:
  - Так простий! Ми можемо цю душу витягти зi свiту принцепс-ноосфери та перемiстити в будь-яке, довiльно вибране нами тiло! Тобто зробити елементарну замiну!
  Герда хотiла щось сказати, як її Фруда крикнула:
  - Ого схоже попрацювали нашi подружки! I непогано попрацювали!
  Справдi, було видно цiлу колону розбитих вантажiвок i танкiв, розчавлених мотоциклiв i кiлька сотень трупiв. Вже знову сонце було в зенiтi i, розплющене тiло гидко смердiло. Герда свиснула:
  - Дiзнаюся почерк Мадлен!
  Шарлота насупилася:
  - Нiчого доброго! Знову ми залишимося без нагороди. Я так розраховувала на залiзний лицарський хрест!
  Фруда незграбно спробувала втiшити:
  - Та не треба так сумувати! Адже це лише залiзна блешанка !
  На це Шарлота вибухнула:
  -Ну! За такi промови можна й у Гестапо догодити! Втiм, я помщуся вам по-iншому.
  - Як? - здивувалися вовчицi-дiвчата.
  - Знову вам лекцiю з релiгiї читати! - Вогнезапна диявола жорстко блиснула очима i її мова помчала скоромовкою;
  Абстрактний монотеїзм - це найвищий i останнiй ступiнь еволюцiйного розвитку релiгiйної iдеї Бога, найвищий i останнiй ступiнь розвитку самої релiгiї. Завершуючи своє внутрiшнє розвитку уявлення - поняття Бога в Абстрактному монотеїзмi кiлькiсно скоротилося до граничної кiлькостi - до одного. Подальше скорочення Бога усуне Бога взагалi. Не буде жодного Бога. Не буде у свiдомостi вiруючого бодай одного Бога - не буде й релiгiї. Це з одного боку. А з iншого боку еволюцiйний розвиток релiгiйного уявлення/поняття про Бога рятував i рятував Бога властивих йому колись у минулому конкретно-чуттєвих форм. До позбавлялося до того, що позбавило Бога всiх конкретно-чуттєвих форм, позбавило його, будь-яких видимих форм. Для опису залишкiв такого витонченого Бога йому залишили якiсть "Дух" i протиставили цю якiсть духу матерiї. "Дух плотi та кiсток не має", - говорив Iсус Христос (Луки, 24:39). "Бог є Дух" наполегливо пiдкреслюють автори книг Нового Завiту (Iвана, 4:24; 2 Коринтян, 3:17). Але й у визволеннi Бога конкретно-чуттєвих якостей є межа такого "рятування". Як би, не позбавляли Бога якостей чи властивостей матерiальних, людиноподiбних властивостей. Вiн у релiгiйнiй свiдомостi вiруючого повинен залишатися, по-перше, iстотою, а по-друге, iстотою з властивими йому якостями людської особистостi. Бог у релiгiї - iстота особистiсна, Бог - це особистiсть. А як такий Бог, як i людина, має такi складовi людської психiки, як розум, почуття i воля. У Бога всiх без винятку релiгiй Бог, як i будь-яка людська особистiсть, має розум, має почуття, має волю. Вiн, Бог, знає, Вiн вiдчуває, Вiн вiльно приймає рiшення та дiє вiдповiдно до прийнятих ним рiшень. Релiгiйна свiдомiсть i богословськi писання можуть по-рiзному вимiрювати рiвень божественних знань, почуття та волi. Головне при цьому не мiра божественного розуму, почуттiв та волi, а їхня наявнiсть. Якщо ж позбавити Бога розуму, почуття та волi, такий Бог перестає бути Богом для вiруючого. Для вiруючого значення Бога полягає не стiльки в тому, що вiн Є, що Вiн iснує, i який Вiн на вигляд, а в тому, що до Нього, Всезнаючого , Всемогутнього i Люблячого (Спiвчутливого), можна звернутися, впросити, зрештою - поговорити та "вiдвести (полегшити) душу". Весь комплекс релiгiї тримається на тому, що вiруючих, що звертаються до Бога, Бог чує, Бог знає, в їхнiх бiдах i радостях Бог не залишить. У посланнi до євреїв апостол Павло про це писав так: "Бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вiрував, що Бог є i тим, хто шукає Його, вiддає" (11:6).
  У релiгiєзнавствi приписування Богу конкретно-чуттєвого виду тварин називається зооморфiзмом; приписування Богу конкретно-чуттєвого образу людини називається антропоморфiзмом; приписування Богу властивостей людської психiки називається антропопатизмом (вiд грецьких слiв " антропос " - людина i " патос " - почуття, бiль). На жаль, у нашiй лiтературi поняття антропопатизму поєднуються i поглинаються поняттям анропоморфiзму . Бог може бути не зооморфним, може бути не антропоморфним, але не може бути не антропопатичним .
  Шарлота трохи видихнулася, викинувши таку довгу кулеметну чергу. Фруда на це помiтила:
  - Ось що означає читати дуже багато релiгiйної лiтератури! Ось дає дiвчина-вовчиця!
  Рудоволоса бiсiвка огризнулася:
  - Я ще не закiнчила лекцiю.
  Фруда люто вишкiрилася:
  - А може, тобi вистачить?
  Герда та Клаус несподiвано, дружно заперечили:
  - Нi, не вистачить! Продовжуй нам цiкаво!
  Фруда похмуро вiдзначила:
  - Гаразд, освiтлюй нас! Але знай Всевишнiй зовсiм не дiдусь на небесах!
  Шарлота тут охоче погодилася:
  - Ну звiсно ж не дiвчина! I не старий, а вiчний, безсмертний. Так, вiн - не Дiдусь за формою земного Дiда, але Вiн, Бог, обов'язково - Дiдусь за особистiсними, психологiчними, якостями земного Дiда. Так! Бог - з психологiї Дiдусь. Бог - Дiдусь! З якими особистiсними якостями Дiдуся? - це вже залежить вiд системи вiрувань конкретної релiгiї, вiд системи вiрувань конкретної церкви, секти чи брехнi; це найбiльшої вiри залежить вiд особистiсних властивостей конкретного вiруючого.
  На особистiсному рiвнi у свiдомостi вiруючого Бог твориться або за законами аналогiї (у злого, мстивого вiруючого i Бог злий, мстивий; у доброго вiруючого i Бог добрий; у делiкатного, iнтелiгентного вiруючого i Бог - делiкатний, iнтелiгентний) або ж за законами контрастної компенсацiї ( у дурного вiруючого Бог дуже розумний, у безпорадного - Бог всемогутнiй, у боягузливого - Бог мужнiй, у бiдного - Бог багатий;
  За останнiх слiв юнак Клаус вигукнув:
  - Ну до чого ж це помiчено! Справдi, кожен вибирає по собi: жiнку, релiгiю, дорогу! Дияволу служити чи пророку - кожен обирає по собi!
  Шарлотта вiдмахнулася вiд юнака i продовжила:
  - Вище ми говорили про те, що уявлення-поняття Бога не можна позбавити якостi або властивостi iстоти (однiєї iстоти або багатьох iстот, але Бог завжди iстота, хоч i iстота особливого роду) та особистiсних якостей. Але це "неможливо" можна додавати до матерiальних речей. Але для свiдомостi, як i для самого Бога, немає нiчого неможливого. Оскiльки свiдомiсть реалiзує себе в словах, то в словах можна висловити навiть невимовне, можна висловити i те, чого немає, i те, чого не може бути. У свiтi матерiальному є багато неможливого, а у свiтi свiдомостi - все можливо. У Бiблiї стосовно Бога ця ж думка виражена словами євангельського Iсуса Христа: "Неможливе людям можливо Богу", "Богу ж все можливо" (Луки, 18:27; Матвiя, 19:26; Марка, 10:27; 14:36) .
  Бог, як iменник i iстота, не може втратити свою обчислюванiсть . Вiн може бути тiльки Один, або Декiлька, або Багато. На межi Одного Бог чи є, чи його немає. Третього в цьому планi мiж Є та Нi не iснує. I ця межа iснування в одиницi - менше не буває - навряд чи єдине, що притаманне як свiтовi матерiальному, так i свiтовi духовному. Гегель якось помiтив, що Бог - це iдеальний пункт, до якого свiдомiсть людини лише прив'язує певнi якостi. Пункт може бути або його може бути. Але й якостi до нього можуть прив'язуватися з волi свiдомостi або не прив'язуватися взагалi. У такому разi, без будь-яких якостей (властивостей) Бог залишається лише створеною свiдомiстю невизначеним, iдеологiчним та абстрактним пунктом. Але якщо свiдомiсть створює, хоча б i на словах, таке поняття Бога - Бога без будь-яких якостей, без будь-яких визначень, то такий Бог вiдразу ж випадає зi сфери релiгiї у сферу фiлософського абстрактного мислення. Бог без особистiсних якостей - це лише на словах Бог. Бог реальних релiгiй завжди є Богом особистiсним, придатним для особистого спiлкування зi своїми вiруючими.
  
   Блез Паскаль, зiставляючи бiблiйного, що є предметом релiгiйного вiрування, бiблiйного Бога, з фiлософською концепцiєю абстрактного Бога, писав: " Бог - це Бог Авраама, Iсаака, Якова, а чи не Бог фiлософiв " . При цьому вчений i монах- янсенiт Паскаль цитував Бiблiю, в якiй є вiруючим юдеям Бога постiйно заявляв: "Я Бог Авраама, Iсаака, Якова" (Буття, 28:13; Вихiд, 3:6; Матвiя, 22:32; Марка, 12:26).
  Отже, ми мiцно усвiдомили, що у всiх без винятку релiгiях Бог - iстота особиста; втративши ознаки (якостей) особистостi Бог перестає бути Богом вiруючих i, буквально, неприйнятний у сферi реальної релiгiї.
  Герда i це пiдтвердила:
  - Ну, звичайно ж, Всевишнiй це особистiсть! А як iнакше. Пантеїзм у принципi не прийнятний !
  Фруда заперечила:
  - А Платон i Арiстотель думали iнакше!
  Шарлота мило посмiхнулася i почала плести i далi розмову:
  - Слiд сказати, що концепцiя Єдиного та абстрактно можливого до опису Бога вперше була створена у сферi фiлософського, а не релiгiйного мислення, була створена фiлософами, а не служителями культу чи богословами. Фiлософську концепцiю Єдиного Бога спочатку використовували творцi християнської релiгiї, а потiм через християнство - iсламу i, нарештi, вже у 10 столiттi, через християнство та iслам - творцi сучасного iудаїзму. Сикхський монотеїзм оформився пiд впливом iсламу вже у 16 столiття бурхливою та плiдною дiяльнiсть Нанака (1469 - 1538), засновника сикхiзму.
  Не треба пiддаватися богословським навiюванням, як це часто буває, i повторювати за ними, що Бiблiйний Бог - це Бог монотеїстичний. Текст Бiблiї Старого Завiту, як миленький, ясно i двозначно свiдчить про iснування багатьох богiв. Релiгiя древнiх євреїв бiблiйних часiв у кращому разi може бути визнана релiгiєю генотеїзму, який визнавав iснування багатьох богiв, серед яких Бог Яхве опiкувався лише євреями i був, на їхню думку, сильнiшим за богiв iнших народiв.
  Фруда скривилася:
  - I нам справжнiм арiйкам-вовчицям обговорювати єврейськi забобони. Жах!
  Клаус фiлософськи, навiть дивно для його юного вiку вiдзначив:
  - Євреї намагаються свiй комплекс неповноцiннiсть компенсувати, казками про лише їм i виключно їм належить Всемогутньому Боговi!
  Герда тут не стала заперечувати:
  - Я ось теж не вiрю ветхому завiту, i в обранiсть Всевишнiм Творцем такого народу як євреї. Аж надто це не правдоподiбно!
  Вогняна проповiдниця казна-що продовжила, без жодних конкретних вiдповiдей;
  -Випавши зi сфери релiгiї у область фiлософського мислення, Бог начисто позбавляється особистiсного спiлкування з вiруючими, з людиною взагалi. Але на фiлософському Богу ще залишаються рiднi плями його релiгiйного походження та його релiгiйних функцiй.
  У релiгiї Бог - iстота вищого порядку, а у фiлософiї Бог - концепцiя вищого (за своїм логiчним обсягом або властивостями; за параметрами моралi порядку; за красою, за справедливiстю тощо) порядку. Як бачимо i там i тут Бог - "вища", але в релiгiї iстота, а у фiлософiї - концепцiя.
  У релiгiї Бог - уособлення невiдомого, у фiлософiї Бог - концепцiя про невiдоме. Як бачимо, i в релiгiї, i у фiлософiї Бог тулиться в областi (сферi, дiрi) невiдомого, але в релiгiї це невiдоме уособлюється, а у фiлософiї - про це невiдоме створюється теоретична концепцiя, теоретичнi припущення.
  У релiгiї Бог призначений для задоволення практичних потреб людини, а у фiлософiї концепцiя Бога призначена для теоретизування про невiдоме, як про вiдоме.
  Клаус витер з лоба пiт i визирнув у люк. Сонце вже повiльно, наче буйок пiд час припливу сповзало з неба. Юнак заявив:
  - Ох, нарештi, стане легше.
  А Фруда заохочила дiвчисько:
  - А що? Бреши далi!
  Шарлота тут не на жарт образилася:
  - Я брешу! Та нi краплi неправди! Одна лише логiка! I знання!
  Фруда люто вiдмахнулася:
  - Ти, мабуть, нiмецького фольклору не розумiєш.
  Шарлота замiсть лайки продовжила лекцiю;
  -В результатi багатовiкового богословського та фiлософського теоретизування для опису уявлень-понять про Бога вироблено низку категорiй, створено низку системних концепцiй про Бога.
  Так для опису спiввiдношення Бога свiтовi (Всесвiту) використовуються категорiї:
  Iманентний (вiд латинського слова immanens - присутнiй, властивий чомусь) - те, що невiддiльне, неподiльне з чимось. Ця категорiя вживається в тому випадку, якщо треба пiдкреслити, що Бог невiддiльний вiд свiту (Всесвiту), не протиставлений свiтовi, а нiби знаходиться поруч, близько всерединi цього свiту. Як говорив апостол Павло: "Бог недалеко вiд кожного з нас, бо ми ним живемо, i рухаємося, i iснуємо" (Дiї, 17: 28). В крайньому випадку "Iманентний" при додаткових уточненнях може означати, що Бог нiби розлитий у природi або злитий з природою та з усiма її складовими частинами.
  Трансцендентний (вiд латинського слова transcendent , transcendentis ) - те, що виходить за межi, позамежний. Ця категорiя використовується у тому випадку, коли потрiбно пiдкреслити корiнну, важливу вiдмiннiсть Бога вiд свiту, вiд предметiв та явищ цього свiту. Апостол Павло в посланнi до Тимофiя пише: "Бог живе в неприступному свiтлi. Його нiхто з людей не бачив, i бачити не може" (10 Тимофiя, 6:16). У крайньому випадку "Трансцендентний" при додаткових уточненнях може означати, що мiж Богом i свiтом, його предметами та явищами немає нiчого спiльного, жодного спiлкування; Бог - сам собою, а свiт - сам собою; що свiт повнiстю незалежний вiд Бога, наданий самому собi. Iнодi вираз "Трансцендентний" вживається для того, щоб пiдкреслити принципову непiзнаванiсть Бога, який не тiльки видалений, а й рiшуче за всiма параметрами протиставлений свiтовi i особливостям свiдомостi людини, яка живе в цьому свiтi.
  При цих словах Клаус перебiльшено голосно зiтхнув:
  - Дивлячись на нашi страждання, а також муки iнших людей у вiддаленiсть i незбагненне Всевишнього ще як повiриш!
  Фруда ту деякою досадою помiтила:
  - А скiльки часу зайняла у цiєї вовчицi читання рiзних фiлософських трактатiв? Все, що можна було використовувати з користю, для бiльш потрiбної справи!
  Шарлота поспiшила заспокоїти:
  - Небагато! Я дуже швидко читаю!
  Фруда кивнула, злетiло кiлька крапель поту:
  - Ну, тодi жени далi!
  Рудоволоса дияволиця посмiхаючись, продовжила;
  В iсторiї фiлософської та богословської думки вироблено рiзнi концепцiї Бога, якi отримали такi назви:
  Деїзм (вiд латинського слова Deus - Бог) - фiлософська концепцiя, яка визнає iснування Бога-Творця, але заперечує його втручання у справи та подiї свiту. За вченням деїзму Бог створив свiт, вклав у нього свої цiлi та закони. Бог, згiдно з уявленнями деяких деїстiв, - iстота, яка в високiй мiрi має всi досконалостi, головнi з яких - Всемогутнiсть, Мудрiсть, Самодостатнiсть. Бог створив свiт своєю Всемогутнiстю, створив цей свiт за принципом свого Всезнання. Але пiсля створення Миру Бог вiдiйшов вiд нього i нiяк не втручається у його подiї та процеси. У цьому планi деїзм представляє Бога iстотою трансцендентним свiтовi.
  Серед iншого, деїсти аргументують свою думку i в такий спосiб. Якби Бог втручався у подiї та процеси свiту, то це свiдчило б, що Бог щось у цьому свiтi зробив не так, помилився та змушений постiйно виправляти своє творiння. А виправляти самого себе - це негiдно Бога з його Всемогутнiстю, Всезнавством та iншими його досконалими властивостями; виправляти - це означає визнавати, що Вiн, Бог, не зумiв, не здатний створити свiт досконалим.
  
  Оскiльки Бог, за вченням деїстiв, вiддалений вiд створеного ним свiту, то Його, Бога, як i немає для цього свiту, немає для людини. До деїстичного Бога не доходять i нiяк не впливають на нього молитви вiруючих. Якби Бог прислухався до молитв вiруючих i втручався у подiї свiту вiдповiдно до ритуалiв богослужiння, то, кажуть послiдовнi деїсти, виявилося б, що Богом керують вiруючi та жерцi; що самим свiтом править не Бог за своїми одвiчними та непорушними законами, а що свiтом правлять жерцi та вiруючi через насильство над Богом...
  Герда округлила очi:
  - Генiально! Адже й справдi - недосконалiсть свiту виправляє армiя Вермахту!
  Шарлотта продовжила перерахування;
  Пантеїзм (вiд грецьких слiв " pan ", все i " theos " бог - Бог скрiзь i в усьому) - фiлософська концепцiя, яка визнає iснування нерозлучного зi свiтом Бога. На думку пантеїстiв, Бог не тiльки присутнiй у свiтi, але нiби розлитий у цьому свiтi, - "що скрiзь цей i вся наповнюй " (який скрiзь присутнiй i все собою наповнює), як спiвається у православно-церковнiй молитвi "Царю Небесний". Пантеїсти кажуть, що Бог - це все iснуюче, а все iснуюче, у свою чергу, - це i є Бог; що свiт або iдентичний з Богом або є виразом природи Бога. Пантеїсти, зазвичай, бачать свiт у його єдностi, i саме єднiсть свiту проголошують божественним.
  Найвизначнiший представник класичної форми пантеїзму фiлософ Спiноза вважав, що Бог - це синонiм Природи. Deus _ sive Natura " (Бог, або Природа) - улюблений вираз фiлософа пантеїста. Бог виявляє себе в цьому свiтi за законами природи, бо закони природи - це закони Бога, Бог - це Природа. Природа-Бог дiє за своїми незмiнними законами. Вiн, як i Природа, безособовий Молитви до Бога можуть психологiчно заспокоювати вiруючого, але не можуть впливати на природу.
  Клаус почухав макiвку:
  - Але ж спека спадає! Значить, нашi молитви почутi!
  Шарлота насилу стримуючи смiх рушила далi у своєму словоблудi;
  -Атеїзм (вiд грецьких слiв "a" i " theoc " - дослiвно "без бога") - свiтогляд, який не допускає iснування будь-якого - будь то iманентного або трансцендентного, деїстичного або пантеїстичного - Бога. Атеїзм спрямований на те, щоб сприймає цей свiт таким, яким вiн є насправдi, без додаткiв до цього свiту, чужих йому надприродних iстот.
  Теїзм (вiд грецького слова " Theos " - Бог) - фiлософська концепцiя, яка визнає iснування Бога, визнає перiодичнi втручання Бога у подiї цього свiту. Теїстична концепцiя Бога близька до релiгiйного свiтогляду, але при цьому, як правило, теїсти на словах не дотримуються поглядiв на Бога якоїсь певної релiгiї. Не можна промовчати у тому, що це теїсти за своїми особистими переконаннями є прибiчниками тiєї чи iншої конкретної релiгiї, у межах якої фiлософствуют. Як правило, теїзм стоїть на позицiях монотеїстичного та абстрактно описуваного Бога, але залишає за ним властивi Боговi властивостi особистостi, - Розуму, Почуття та Волi.
  Згiдно теїзму, Бог одночасно i трансцендентен свiту (а тому перевершує свiт, пiдноситься над свiтом i не може бути пiзнаний людиною) i в той же час iманентний свiтовi (а тому не залишає цей свiт сам на сам; перiодично, за потребами, втручається у справи свiту , творить чудеса, через молитви спiлкується з вiруючими). Поєднання трансцендентностi Бога з його iманентнiстю - логiчно нерозв'язна теїстами проблема, але без такого поєднання нiяк не можна утримати себе в рамках релiгiйного свiтогляду. Все це змушує теїстiв терпiти свої логiчнi негаразди i тупо повторювати заклинання про сумiснiсть трансцендентностi та iманентностi Бога.
  Герда тут не витримала i знову втрутилася.
  - А хто ще проповiдує в нашому сучасному та освiченому свiтi цю нiсенiтницю?
  Шарлота терпляче пояснила;
  -Прикладом сучасного теїзму можуть бути твори, так званого Iнституту Творiння ( Institut of Creation ), який знаходиться в США, але має своїх адептiв у всiх країнах поширення християнства. Теїзмом балуються одиницi вчених, якi залишаються вiруючими людьми. Теїстичнi утиски таких учених фрагментарнi, фiлософськи слабкi i за всiма параметрами теоретично неспроможнi. Вони прориваються на свiт божий i стають надбанням гласностi як спроби примирення релiгiйної совiстi цих вчених з їхнiми науковими дослiдженнями, якi ревно суперечать релiгiйним настановам. Прикладом теїзму може бути також синдологiя - "наука", що вивчає на замовлення та пiд керiвництвом католицької церкви рiзнi артефакти та священнi предмети.
  Фруда гаркнула:
  - Американцi по всьому свiту розповсюджують свою культурну заразу!
  Шарлотта на знак згоди продовжила;
  -Богослов'я або теологiя - теоретично оформлений свiтогляд (вiросповiдання) тiєї чи iншої конкретної релiгiї, церкви, секти. Богослов'я - це теоретична апологiя конкретних релiгiйних вiрувань. На вiдмiну вiд теїзму богослов'я завжди - вiросповiдне. У розкриттi змiсту уявлень-понять про Бога богослов'я користується рiзними методами викладу, зокрема i теоретичними. При цьому рясно використовується логiка з її методами доказiв та спростування, фiлософськi екскурси, рiзного роду кульбiти. Але все це спрямоване на те - i тiльки на те! - щоб пiдтвердити вiросповiднi уявлення/поняття про Бога, викладенi у священному писаннi (Бiблiї, Коранi, Трiпiтахах , Зенд-Авестi, Книзi Мормона тощо). Звичайно ж, i, у затверджених зразках вiровчення (Символах вiри. вiросповiдних книгах, катехизах тощо белiберда) даної релiгiї.
  Клаус iз сумнiвом промовив:
  - А атеїзм, на твою думку, вiрний?
  Шарлота цiлком щиро промовила:
  - Вiн принаймнi чеснiший!
  -Це ще чому? - обурилася Герда.
  Шарлота холоднокровно вiдповiла;
  - А тому! У дискусiях з атеїзмом богослови часто-густо ховають обличчя своєї вiросповiдної сутностi, прикриваючись теїзмом, iнколи ж навiть деїстичними i пантеїстичними " мiркуваннями " . Але це, просто, черговий сором'язливий i брехливий прийом богослова. Добре пошкребiть теїстичну шкiру такого опонента i пiд нею ви обов'язково виявите тонзуру, рiжки та нiжки чистокровного вiросповiдного богослова, а значить i своєкорисливого при цьому!
  Категорiї "Iманентний" та "Трансцендентний" використовуються не тiльки для опису образу та сутностi Бога. Вони знаходили i досi знаходять своє застосування у фiлософськiй думцi для осягнення та опису низки онтологiчних та гносеологiчних проблем. В результатi рамки розумiння цих категорiй стали змiстовнiшими i значно ширшими, нiж тi, яке вони мають у вузькiй областi опису божества. Але сам опис того Бога, який пропонується релiгiями сучасному цивiлiзованому вiруючому та ще й освiченими богословами, без застосування категорiй "Iманентний" та "Трансцендентний" обiйтися не може.
  Що ж до деїзму, пантеїзму, атеїзму, теїзму i богослов'я, то iсторично й сутнiсно всi вони не вичерпували i не вичерпують свiй змiст виключно описом уявлень-понять Бога. У всiх у них рамки свiтоглядного бачення набагато й набагато ширшi. Фактично вони, крiм богослов'я (теологiї), перетворилися на сильнi фiлософськi течiї, якi зi своїх точок зору намагаються розглянути всi аспекти свiтогляду. Звичайно, в основi їх свiтогляду приховано лежить кардинальне для них - уявлення-поняття про Бога. Усi вони намагаються створити цiлiсний свiтогляд за допущення iснування або вiдсутностi Бога. До того ж, кожне з них тiєю чи iншою мiрою взаємодiє з iншими перелiченими нами напрямками фiлософської та богословської думки. Так, деїзм i пантеїзм у запереченнi особистiсного Бога з багатьох аспектiв йдуть у ногу з атеїзмом. Але в той же час своїми обґрунтуваннями iснування особливого роду, деїзм i пантеїзм пiдiгрують теїзму i богослов'ю, забезпечує їх потужними фiлософськими та науковими аргументами, чим спритно користуються i теїсти, i богослови. Але деїзм i пантеїзм у багатьох аспектах забезпечують цiнним теоретичним матерiалом також апологетiв атеїстичного свiтогляду.
  Фруда тут вiдзначила:
  - I атеїзм одноманiтнiстю не вiдрiзняється! Точнiше, чiткою науковою концепцiєю!
  Шарлота розвела руками, слова гребя по морських хвилях:
  - Звичайно ж, не одноманiтний атеїзм! Якщо ж окремо придивитися до атеїстичного свiтогляду i сучасних атеїстичним рухам, то них можна виявити багато як взаємно доповнюючих, i внутрiшньо роздирають елементiв. З цiєї точки зору i в минулому, i в сучасному iснує кiлька видiв атеїзму. До них можна вiднести крiм, як кажуть, вiдкритих i послiдовних до кiнця атеїстiв, а також агностикiв, вiльнодумцiв, тих же деїстiв i пантеїстiв, антиклерикалiв, гуманiстiв, войовничих атеїстiв (є i такi), марксистських атеїстiв, атеїстiв за Фрейдом, послiдовникiв Бертрана Рассела i iншi.
  Для опису та аналiзу хоча б основних аспектiв деїзму, пантеїзму, теїзму, атеїзму та богослов'я потрiбнi окремi дослiдження та окремий виклад. Я поставила перед собою завдання коротко викласти сутнiсть та основнi вихiднi позицiї пiдходу до розумiння уявлень - понять про Бога зазначених свiтоглядних напрямкiв. У мене теплиться надiя, що пропонований мною вiдвiдувачам атеїстичного сайту матерiал допоможе їм, особливо молодi, конкретнiше i успiшнiше, ефективно обмiнюватися думками з такого найважливiшого предмета свiтогляду, яким є уявлення про Бога.
  Шарлотта закiнчила i в цей момент Фруда кричала:
  - Вовчицi, а в нас бензин закiнчується.
  . РОЗДIЛ Љ 20.
  Хлопчик-богатир все ще бiжить, перетинаючи Малу Азiю. I ось кругом гори, гостре камiння гряди. Боса дитина тупотить голими пiдошвами по гострому каменю.
  Але його ступнi цiєї мультяшки-супермена так огрубiли, i такi жорсткi, що їм зовсiм не боляче.
  Конан-Павлик бiжить i продовжує писати на ходу;
  Шарлота здивовано заляпала вiї:
  - Нiчого собi! Треба ж "багатись"!
  Герда пiдморгнувши, посмiхаючись, заявила:
  - А що це закони фiзики. Причому встановленi нiким iншим, як Всемогутнiм Богом, проти якого так агресивно настроїлася Шарлота. Ось тепер, схоже, ми запiзнилися до роздачi орденiв та шишечок!
  Фруда поспiшила заспокоїти Герду:
  - Нiчого страшного, зараз зв'яжемо по рацiї з командуванням i, до нас надiшлють вантажiвку з горючим матерiалом.
  Вогняна войовниця погодилася:
  - Та це буде найкращим виходом!
  Фруда злегка зiщулившись (боялася отримати добрий прочухана), вийшла на зв'язок з Мадлен. Та втiм, була налаштована досить доброзичливо:
  - Ми вже вийшли до Суетського каналу i поки що зупинилися. Через сто кiлометрiв ви нас наздоженете. Вантажiвки будуть максимум за двi години.
  Фруда усмiхнулася:
  - Я рада! А що нам робити!
  Мадлен жорстко з особливим акцентом вимовила:
  - А вам спати! Я сама виспалася на ходу, у крiслi танка. А мої дiвчатка-вовчицi зараз вiдпочивають! Так, що i ви поки що в колиску!
  Фруда зрадiло вигукнула:
  - Усi дiвчата вiдбiй! До скорого побачення.
  Вовчицi не довго, думаючи вiдключив, а Клаус поклав свiтлу голiвку Герди собi на голi загорiлi груди. Термiнатор-блондинка майже вiдразу ж опинилася у своєму багатосерiйному снi.
  Розвернувшись, дiвчина дала чергу, що примусила замовкнути тих, що стрiляли. Вниз полетiло кiлька АК та М-26. Гердi, навiть стало смiшно, вона пiдколола невдалих вояк:
  - Ось ви самi кидаєте зброю.
  Шарлота перервала її:
  - Чи все гаразд у тебе свiтла вовчиця?
  Герда вискалив зуби, що вже встигли вкритися кров'ю, смiючись, вiдповiла:
  - Щойно у мене була битва на рiвних пiдсумок пари ударiв, i легка рана!
  - Непогано, а я поки що просто добиваю. Остапа Бендера не знайшла? - В останнiх словах вогняної войовницi чувся цiлий водоспад презирства.
  - Поки немає! - обрубала вовчиця-термiнатор.
  - Шкода! Захопи його заступника живим! - майже вкрадливо попросила пустотлива Шарлота.
  - Постараюсь. - буркнула Герда.
  - I заразом забери у того монстра, що ти звалила артефакти! - гаркнула рудоволоса дияволиця, разом iз цими словами уклавши разом п'ятьох найманцiв-бандитiв.
  - Я саме це й роблю! - ображено заявила Герда, теж не перестаючи вести вогонь. Її босонiжки залишали дуже милi спокусливi слiди.
  Справдi видобуток був багатим. Цiлих вiсiм "панцира", два майже не зустрiчаються каменi "Погляд" якi дозволяють дивитися крiзь стiни та одяг. Камiнь кохання, i два "Плюси" i один невiдомий "Гестапо" та СС класифiкацiї.
  - Та це вже дещо! - промовила з натхненням примадонни Герда.
  - Тобi щастить i менi щастить. Зустрiнемось, подiлимося! - рикнула Шарлота.
  - Само собою! - хихикнула блондинка-термiнатор.
  Озброєна до зубiв Герда пiднялася на останнiй поверх. Тут мало було народу. Четверо автоматникiв. Дiвчина зробила їм носа. Тi вистрiлили, вилупивши очi на невразливого бiйця.
  - Якi ви наївнi хлопцi. - Герда вистрiлила їм ножнi кiстки, больовий шок сильний, вiдключає свiдомiсть, але людина залишається живою. - Ну, невже ви думаєте, я пiшла б так вiдкрито, не будучи впевненою, у повнiй безпецi.
  Броньованi дверi виявилися закритими, але войовниця-блондинка просто пiдiрвала стiну, обваливши бетон, як шулер картковий будиночок. Пiсля чого зiстрила:
  - I цi мавпячi хитрощi не допомагають!
  Дiвчина стрибнула всередину. Її вигляд став веселим. Алi Чугаєв тримав у руцi РПГ - 29, готовий вистрiлити будь-якої митi.
  - Обережнiше на такiй дистанцiї тебе посiче осколками! - Наче пiклується у босоногої дiви - гаркнув бандит.
  - Менi все одно! - хихикнула Герда. А потiм додала.
  - Чи розраховуєш на рай узбек? Або як у вас це Джiлга...
  - Я атеїст! У церковнi казки не вiрю! - проскрипiв гнилими зубами азiат.
  Герда знущально посмiхнулася:
  - Я все одно пiду вбiк! - дiвчина вистрiлила з рукавички пальця, голкою. Вона паралiзувала кiнцiвки бiйця.
  - Ось так все дуже просто! - хихикнула блондинка-вовчиця.
  - Ти хто такий! - прохрипiв узбек.
  Герда вирвала РПГ iз застиглих рук i шльопнула Алi по носi. А потiм так ласкаво промовила:
  - Жити хочеш?
  - Звiсно! - у голосi найманця-терориста зазвучала надiя. Крива щелепа при цьому цокала.
  - Розкажи, куди пiшов Остап Бендер? - Голос у Герда став ще отруйнiшим.
  - Я знаю вас! Як тiльки скажу, ви мене одразу вб'єте. - Узбек знову затрясся.
  - Але навiщо? - Босонога блондинка-термiнатор виявляла рiдкiсну наївнiсть.
  - Я ж зайвий свiдок, який вам не потрiбний! - заявив, трясучись вiд страху азiат.
  Герда навiть не посмiхнулася.
  - Мого обличчя ти не бачиш, постать безформна, голос змiнений. Навряд чи ти зможеш дати досить повне наведення Iнтерполу чи ЦРУ, щоб мене впiймали. Тим бiльше, обов'язково залишаться тi, хто бачив мiй силует. А те, що ми є бiйцями високого класу, це i так зрозумiло, без свiдкiв!
  - I який висновок? - знову в голосi Чугуєва з'явилася надiя.
  - Немає резону тебе вбивати! А ось тобi є сенс розповiсти! - З натиском сказала Герда, в цей момент в отворi з'явився солдат у протигазi i його вiдразу здув влучний пострiл.
  - I який? - Алi сталь трохи спокiйнiша.
  - По-перше, збережеш життя! - весело промовила Герда.
  - Це найголовнiше. - досить усмiхнувся бандит.
  - По-друге, що не менш важливо, прибереш свого шефа. В цьому випадку у тебе чудовi шанси очолити угруповання "Стiйкiсть". - Блондинка-термiнатор зрiз ще двох " жмурикiв ".
  - Або її огризок. - Алi тяжко зiтхнув.
  - Ви за допомогою американцiв швидко вiдновите свiй вплив та чисельнiсть. Тож це не стане проблемою. - Герда метнула пальчика босої ноженьки камiнчика, влучивши влучним влучаємо в лоб, ще одного вiдморозка.
  - Можливо! - Чугуєв повеселiшав.
  - I третє! Головного американського генерала вбито, i те, що ваш ватажок залишився живим, розлютить ЦРУ. I тут вони спустять на вашу органiзацiю всiх собак. А так все буде простiше: ока за око, зуб за зуб, ватажок за ватажка! Зрозумiв мене! - Герда для переконливостi всадила чергу сiмох бойовикiв, якi випробували проникнути в примiщення.
  - Ви все чудово зобразили! Добре, якщо присягнете, що збережете менi життя, видам. - вже погодився Алi.
  - У мене строгий принцип, нiколи не присягатися. А завжди говорити правду. Та й вибору в тебе немає, крiм як вiрити, iнакше я тобi засуну розпечену кочергу в дупу. - прогарчала войовниця-вовчиця.
  - Добре, вiн у пiдземному бункерi. Щоб увiйти туди, потрiбно повернути хвiст срiбної рибки. Там до речi зберiгається ще п'ять мiльйонiв доларiв та мiльйон Євро. - поспiшив запевнити жахливого термiнатора узбек.
  - Якщо ти не збрехав, то житимеш. А поки поспи, моя радiсть. - Герда недбало передавила сонну артерiю заступнику ватажка.
  Вниз спуститися було простiше, ворогiв було мало, а тих, хто ще клали штабелями. Втiм, Гердi було майже нудно, як у комп'ютернiй грi пiсля проходження найскладнiшого етапу, коли залишаються лише непрямi рiвнi.
  - Збрехав вiн чи нi! Але своє завдання ми з будь-якого виконали.
  Не пошкоджений фонтан випромiнював трохи синювату воду. Вночi вiн був пiдсвiчений i здавався таємничим. Герда торкнулася хвоста i завагалася. Аж раптом це приведе в дiю велику кiлькiсть вибухiвки. Якщо рвоне, то рвоне капiтально.
  Правда в цьому випадку i будiвля обрушитися, Алi Чугаєв загине, а в ньому дiвчина не виявила великого потягу до самопожертви. Повернувшись Герла, кинула всередину свою паличку-виручалочку диск-бумеранг. Вiн пролетiв трохи, не торкнувшись стiни. Когось зачепив, почувся передсмертний скрик.
  - Гарна зброя! - сказала, скелячи рот Герда. - Саме знає, кого вбивати.
  Дiвчина пiдхопила пальцями диска, кров до цього металу нiколи не прилипала.
  Застрибнула, помчавши на всiх швидкостях, вниз вели крутi сходи, на них два трупи.
  - Вибачте будь ласка. - Дiвчина вклонилася. - Ну, ось так ненароком вийшло.
  Неохололi трупи мовчали, на розрiзаних обличчях з'явилася подоба гримаси. Тут Гердi здалося, що мрець шепнув:
  - Та пiшла ти!
  - Якi ви не ввiчливi! - I удар костоломною нiжкою.
  Дiвчина рушила далi, вловила тривожне дихання, троє людей стояли в засiдцi за дверима. Чим приглушити їх? Гранатою?
  - Нi надто примiтивно! - шепнула блондинка-термiнатор.
  Герда сиганула зi сходiв униз, розширивши ноги. Приземлилася, нахилилася, пропустивши над головою чергу. Раз рушила чолом одному в сонячне сплетiння, а двом iншим руками в пах.
  - Ось швидка банальна кастрацiя.
  Троє бiйцiв обсiли, бiй закiнчився.
  У наступнiй кiмнатi нiкого не було, але наприкiнцi коридору тривожно дихала людина. Причому досить великий. Герда бачила фотографiю Остапа Бендера у комп'ютерi, двометровий богатир. Навiть знiмався разом iз братами Кожедубами. Герда любила цих бiйцiв особливо Володимира-Вольфовича. Тепер ось Бендер на неї чекає, напевно застиг iз пiдствольним гранатометом. Швидше за все, так вподобаний мiсцевим РПГ-39, теж не мала сили i не дуже дорогий.
  Вбити, втiм, не важко, але хотiлося б глянути в очi, поговорити перед смертю.
  - Вбити iнодi можна, вiдiбрати надiю нiколи не можна! Надiя найцiннiший iз тих дарункiв, що не збiднюють дарованого! - шепнула афоризми Герда.
  Дiвчина мiцно задумалася. Вiдкрити дверi не чути майже неможливо, вiн обов'язково або блиск тiнi, або скрип титану. А з iншого боку кiмната iзольована, навiть автономна вентиляцiя. Щоправда, можна пробувати простiший навiть дитячий варiант.
  Герда навшпиньки пiдiйшла до дверей, дякую чобiткам - що так вчасно зiрвалися, прив'язала до ручки дрiт i, вiдiйшовши на безпечну вiдстань, натягла. Дверi сiпнулися, i тут же була умовна рефлекс. Пострiл та вибух. Запуск заряду гранатомета уламав титан. Уламки розлетiлися в рiзнi боки, пекучий дощ ледь не зачепив дiвчину.
  - Ну, ось ти i розкрився миленький! Нi непробивна броня, але є непереможна впертiсть! Герда кинулася до отвору, доки не розвiявся пил. Її швидкiсть допомогла їй вчасно прорватися до самого супротивника. Той встиг, пiдняти новий АКМ-323, але дiвчина, пiрнув рибкою, вниз вибила зброю. Потiм вони зчепилися.
  Двометровий богатир важив не менше ста тридцяти п'яти кiлограмiв i мав потужнi м'язи. Герда не мала й сiмдесяти, але за п'ять секунд вивернула йому руку, змусивши застогнати вiд болю. Бендер промимрив:
  - Та хто ти такий!
  - Воїн Аллаха! - гаркнула, дуже грубим чоловiчим голосом блондинка-термiнатор.
  - Брешеш! Такi прийоми вивчають лише у пруському спецназi! - ревiв у вiдповiдь ватажок бандитiв.
  - А що у Нiмеччинi, у всьому Третьому Рейху немає мусульман? - образилася Герда.
  - Я все зрозумiв, що це провокацiя Гестапо. Ви хочете, щоб Америка допомогла вам у полюваннi на Турецького султана ось i влаштовуєте провокацiї. - пискнув Бендер.
  - Ти помиляєшся невiрний! - блондинка-вовчиця згорнула зубами.
  - Я вже передав на базу США, що прусська провокацiя. Вам не терпиться вiдновити Третiй Рейх це в'язницю, точнiше, концтабiр народiв! - Голос ватажка став товщi.
  Герда машинально брякнула:
  - Третiй Рейх не в'язниця, а братня сiм'я. I народи зовсiм не хотiли його розвалу!
  - Так уже й не хотiли. А чи воля, виражена на Українсько-кавказькому референдумi? - Бендер явно намагався вiдвернути увагу дiвчини. Та втiм була напоготовi i поклала двох дуже великих бойовикiв з головами вурдалакiв.
  - Там постановка питання була не коректною. За незалежнiсть ви чи залежнiсть. На iншому референдумi українцi та кавказцi хотiли жити у Третьому Рейху, i ти це знаєш! - Герда вiдчувала, що з нею ось-ось станеться iстерика.
  - Взагалi дивний убивця! Адже ти прийшов мене замочити так сечi. А дискусiї лише трясуть повiтря! - Бендер уже почував себе, приниженим.
  - Менi потрiбна не тiльки твоя смерть... - Почала була войовниця.
  - Капуста в броньованому ящику, якщо хочеш, подавись їй! - рикнув Бендер.
  - I грошi не найголовнiше! - Герда похитала головою.
  - Звичайно, для вас головне це служiння Третьому Рейху. - Ватажок банд зневажливо сплюнув.
  - А хiба ви не бачите, на що США перетворюють Україну, Кавказ i навiть Сибiр? - Очi блондинки-термiнатора заблищали.
  - У процвiтаючу Захiдну державу, а коли ми жили в Третьому Рейху в найбагатшiй країнi свiту: цукор, олiя, хлiб були по талонах. Ми хлопчаки бiгали напiвголоднi, а зараз, принаймнi, позбавленi цього приниження! - Бендер усе прикидав, як схопити втрачену зброю.
  - Це вина зрадникiв усiх мастей! - Герда зрiзала супротивникiв точною чергою.
  - I за Герiнга не було ситостi! - в'янув голова угруповання "Стiйкiсть".
  - Герiнг був олiгархом. Народився та жив у величезнiй розкошi, тому став капiталiстом, вiдкинувши iдею народної держави. Адже ви це знаєте! - огризнулася Герда
  - Гаразд! Вбивай мене швидше! Все одно я розповiм усiм, що то прусська провокацiя Гестапо! - Бендер навiть заревiв.
  Герда завагалася, було пiдозрiло, що здоровий, юнак сам напрошується на смерть. Щось тут не те.
  - I вам нiчого не шкода? - iз придиханням запитала вона.
  - Нi! - коротко обрубав ватажок, блиснувши очима.
  - То хоч помолiться! - Герда перехрестилася.
  - Я католик! - випалив Бендер.
  - Тим бiльше! - наполягала вовчиця.
  - Але не фанатичний. - Було видно, що Остап Бендер охреститися знехотя. - Ну, тепер задоволена?
  Герда стала шепотiти молитву, а дзвiнкий голос Шарлоти перервав її:
  - Та кiнчай з ним швидше, iдемо!
  - А навiщо поспiшати? - з наївнiстю дурня запитала Герда.
  - Скоро розвидниться, а нам ще треба забрати зброю з пiдводного човна! - Шалота навiть здивувалася, " тупизна " напарниця.
  - Гаразд! - Герда запитала тихим голосом у Остапа. - Ви покаялися i змирилися перед Господом Iсусом.
  - Боляче менi це треба! - Рикнув, хрипучи Бендер.
  - Тодi з великою скорботою в душi я вбиваю вас. Надто вже багато ви знаєте. Знання добре, але не в цьому випадку! - Герда вдарила ребром долонi в лоб, а потiм, коли Бендер обм'як, стиснула шийнi хрящi.
  - Це жахливо! - Вiдкинувши труп, дiвчина ретельно перевiрила примiщення, чи немає прихованих камер. Виявилося, що є. Герда стерла всi записи та розбила їх. Безперечно, прихопила грошi. Два каменi "броня" що були на ватажку. Якийсь невiдомий артефакт, фiолетового в зелену цятку кольору. Ну i все, ватажок угруповання "Стiйкiсть" не був особливо нашпигований камiнчиками. Отож, тому й загинув так бездарно. Дiвчина ще трохи покрутилася, за допомогою приладу перевiрила наявнiсть жучкiв.
  - Нi, схоже, що все чисто! - заявила Герда. Востаннє, ввiчливо вклонившись трупу, вирушила нагору. - Все начебто добре. Я впоралася iз завданням, а на серцi тяжкiсть та бiль. Може це через велику кiлькiсть кровi. - сказала вона сама собi.
  Дiвчина швидко пiшла, зверху четверо солдатiв противника спробували сунутися, але були скошенi одним кидком диска-бумеранга.
  - Я добрий перукар, пiдрiвняю вам косми. - виявила красуня чорний гумор.
  Герда вибралася назовнi. Тут її спитала Шарлота:
  - Ну як ти?
  - Стрiляю, пiвденна частина мiста здебiльшого зачищена! - Блондинка-термiнатор показала праворуч.
  - Я вбила бiльше! - рикнула Шарлота.
  - А я вирiшила проблему Бендера. Тепер у нас усi цiлi вирiшилися! - зрадiла Герда.
  - Це добре! Прихопи танк "Гепард", тих, хто вцiлiв, поганяємо! - люто хихикнула вогняна вовчиця-термiнатор.
  - Я сама думала, що цей чудовий екземпляр нiмецької науки, нагодi нашим дослiдникам! - блондинка-вовчиця скромно опустила очi.
  - Везуча ти Герда, ватажкiв убила, супертанк захопила! - у голосi Шарлоти вiдчувалася явна заздрiсть.
  - Зате ти дiтей урятувала, а це найдорожча нагорода! - вигукнула бiла войовниця.
  - Що ж тобi прикро святоша! - Шарлота зробила невдалу спробу потрiпати приятельку по щоцi.
  Герда вискочила i рушила до танка. По дорозi її пробували обстрiляти з кулемета, але ця спроба виявилася жалюгiдним гавкотом пригнiченої шавки.
  - Так, навiть нецiкаво! - Пострiл i четверо кулеметникiв з передсмертним вигуком полетiли з даху. - Непогано мене вiтаєте хлопчики. - сказала войовниця.
  А ось i танк, за формою лобова частина "Гепарда", нагадує щучу голову або радянський танк IС-3. Машина правда мала для свого часу чудовi броньовi та не важливi ходовi якостi. Пробула на озброєннi приблизно рiк, а потiм її змiнив менш естетичний, але практичнiший IС-4 (звiдки такi знання. Ну i маячня, подумала войовниця-вовчиця). Герда розкинула розумом, що нiмцi в чомусь схожi на японцiв, переймаючи чужi iдеї. Зокрема "Пантера" багато що запозичила у Т-34, i була навiть потужнiшим i важко броньованим танком, приблизно на чотирнадцять тонн важчим за радянський. Але головний свiй недолiк дорожнечу вона не зжила. Ось i "Леопард"-5 перевершує i "Амбрамс" i Т-90, а може навiть у бронi i Т-100, але дуже дорогий. Отже для масового виробництва не придатний.
  Щоправда бiля танка в засiдцi засiло два кулемети, та БМП. Що треба з ними розiбратися. Зокрема, застосувати гранати!
  ОГРУ-6, серед трофейних цiлком пiдiйдуть. Зараз модно як уламки використовувати голки. При вибуху вони обертаються i розривають на тiло. Зброя негуманна, зате ефективна. Герда пiдкинула гранати в руках, розрахувавши траєкторiю. Тi прокрутилися по звивистiй траєкторiї, i хвиля осколкiв заглушила кулеметникiв.
  Дiвчина перехрестилася:
  - Злетять вашi душi пiд гуркiт лiтака, покинули пуп землi! У безкраїх просторах мерехтить щось, квiтка розпустилася вдалинi! - заспiвала вона подобу молитви.
  Тепер залишилося покiнчити з БМП. Теж досить серйозна проблема. Ця машина подiбна до вовкодава, тим бiльше не росiйська модель, а нiмецький "Алiгатор" - 5, з активною бронею та двома 98-мiлiметровими гарматами, чотирма кулеметами вагою в сорок шiсть тонн. Такий може взяти лише РПГ - 39, вже РПГ - 27 або 29 не дiє. Досить низька машина з великим нахилом броньових листiв навiть потрапити важко. А гармати зенiтнi скорострiльнi.
  Герда згадала документальнi зйомки( з якогось марення альтернативної реальностi!), наскiльки скорострiлений був нiмецький "Тигр", особливо королiвський. I, тим не менш, був випадок, коли хлопчик рокiв чотирнадцяти пiдiрвав себе разом iз гранатою, бiля цистерн iз пальним. В результатi сталася пожежа, i згорiло тридцять новеньких тигрiв iз них десять королiвських. Це був подвиг гiдний цiлої дивiзiї, а зробив це один пацан. Звичайно не без везiння, та опосередковано йому допомогли партизани, що рвали рейку i зiбрали своїми диверсiями на вокзалi велику кiлькiсть технiки. Але ось вiддати своє життя i не як шахiд, що розраховує на гарем i басейни з медових вин, а маючи атеїстичне виховання за Батькiвщину. Чи змогла б це зробити сама Герда?
  Дiвчина передумала з РПГ пiдiрвати "Алiгатор" може кожен, а якщо знищити його голими руками.
  Герда почала короткими перебiжками пробиратися до машини. Вона намагалася рухатись так, щоб її не помiтили. Це важко, доводилося ховатись за трупи. Але зрештою майже вдалося. Її помiтили зовсiм близько, вдарили кулемети.
  - Нiмецькi свинi! - прокричали iспанською.
  Герда ледве встигла заскочити пiд черево, машина завелася i почала рухатися, намагаючись розчавити смiливе дiвчисько. Дiвчина вчепилася в гак, пiдколупнула шарнiр. Вона чудово зналася на механiцi i ось гусениця злетiла з колiс.
  - Ось ублюдочна потворнiсть! - промимрив iспанець.
  Його напарник додав:
  - У пика! Схоже, прусська свиня зачепилася!
  - Дай я зганю його. - Боєць струснув потужними битками.
  -Потiм ризикувати кавалеру! Адже вiн тебе застрелить! - Напарник спробував утримати громилу.
  - А я вогнеметом! - огризнувся низький бас.
  - Дiй Мартiнiто !
  Iспанець iз трубкою та баком виповз iз вежi. Його очi злiсно виблискували:
  - Смажу прусську свиню, i буде шашлик!
  Полум'я спалахнуло, спустившись на дно БМП. Герда не стала вiдчувати надiйнiсть артефакту "Броня" проти вогню. Хоча воно, безумовно, пом'якшувало руйнiвнi наслiдки. Дiвчина погладила диск-бумеранг.
  - Скiльки разiв я тобою користувалася, послужи ще раз. - Герда акуратно поцiлувала губами, свою метальну зброю. Потiм запустила. Труднощi в тому, що кидати доводилося, не бачачи мети наослiп, орiєнтуючись лише на слух, здригання корпусу та iнтуїцiю:
  - Та все не так вже й солодко!
  Проте внутрiшнє вухо не пiдвела Герду, лезо зрiзало одразу двох нiмцiв. Висунув цiкаву голову офiцера i вогнеметника , що сплутав бiй i вечiрку. Герда швиденько застрибнула вгору, в кабiнi залишалося тiльки двоє, але вони не могли встежити за стрiмкими рухами дiвчини.
  - Як завжди запiзнилися! На вiйнi, проґавивши секунду - можна втратити вiчнiсть! - зазначила розвiдниця iз СС.
  Тепер усерединi вона зробила налаштування "Алiгатора" i викликала Шарлоту:
  - У мене двi новi вiтчизнянi машини. Їх одразу вiдвести важко, роздвоюватися я поки що не вмiю.
  Вогняна войовниця вiдповiла:
  - Я вже йду до тебе!
  У цей момент запищало в навушниках i почувся голос генерал-лейтенанта:
  - Ну як проходить зачистка?
  - Чудово! Ватажки знищенi, а вбили, думаю не менше двох тисяч на двох! - розсмiялася Шарлота.
  - Ви що з глузду з'їхали. Я наказую негайно зупинитися i покинути Нью-Сарай! - прокричав начальник.
  - А ви що не хочете повного знищення угруповання "Стiйкiсть"? - здивувалася войовниця.
  - Нi! Це не у наших iнтересах. Та й взагалi, чому ви думаєте, що ми не можемо використовувати у своїх цiлях проамериканськi угруповання. Наприклад, в Українi вплив гестапо та СС, пiсля приходу до влади блакитно -жовтогарячих лiдерiв навiть зрiс. - уже спокiйнiше промовив генерал-лейтенант.
  - Я це завжди пiдозрювала! Заодно чудова нагода влiпити потрiбнi Третьому Рейху цiни на зброю! Ми вас розчарували? - хихикнула Шарлота.
  - Нi, в принципi я радий! Двоє бiйцiв СС i "Гестапо" за одну нiч нiколи не знищували стiльки добре озброєних хлопцiв, причому тих, хто має не малий бойовий досвiд. Це сенсацiйна новина, яка демонструє немислимi межi бiоiнженерiї. А значить, i успiх наших дослiджень зi створення надлюдини! - Натхнення генерала було непiдробним.
  - Слабкуватий американський спецназ! - заявила, хихотiла Герда.
  - Не скажи. Американськi рейнджери мають досвiд проведення спецоперацiй та боїв у всьому свiтi. Та й технiчно оснащенi краще за наших. Тiльки останнiм часом ми стали їх трохи обганяти завдяки збiльшенню фiнансування та нових колонiй. I то лише у деяких напрямках. А якщо брати статки вiйськ у масi... - Генерал-лейтенант перебiльшено голосно зiтхнув.
  - Гаразд, це вже не має значення! У нас є двi машини: танк Гепард-6, i Алiгатор-5, новiтнi моделi. Вам було б цiкаво отримати їх?
  - Звичайно, це експериментальна зброя. Нам знадобилося б вивчити деякi нiмецькi ноу-хау, побудованi США. Зокрема ядерна технiка та першi реактивнi гравiо -реактори. були запозиченi з Америки, але їх нiмецькi вченi.
  Шарлота постукала у броню:
  - Привiт Герде! Ось я прийшла, кров'ю обiгрiлася.
  - Давай заскочи в "Гепард" отриманий наказ: iдемо! - рикнула блондинка-термiнатор.
  - Я пiдтверджую це! - немов нашкодив прапор, гаркнув генерал.
  - Чула! Але менi так сподобався процес вiйни, що важко вiдiрватись. А як тобi? - пiдморгнула смарагдовим оком Шарлота.
  Герда хотiла вiдповiсти позитивно, але тут перед очима майнули численнi покрученi трупи, їхнi розбитi обличчя, однi перекошенi болем, iншi нiби блаженнi. Їй навiть стало погано:
  - Нi, вистачить сьогоднiшня нiч, перейшла всi межi, iдемо!
  Шарлотта iз фантастичною швидкiстю прорвалася до "Гепарда". Двоє тих, хто сидiв на бронi, були скинутi. Дiвчина шляхом нескладних манiпуляцiй вiдчинила люк, заскочивши усередину.
  Герда теж не гадала часу, взяла i начепила гусеницю на колесо (i звiдки взялося стiльки сили в руках!). Її з наполегливiстю дятла, що стукає в броню, намагалися обстрiляти. Дiвчина не хотiла вiдповiдати, але коли обстрiл став надто наполегливим. Пробурмотiла:
  - Ну чому люди не цiнують, доброти та стриманостi. - Герда секундною чергою заткнула пащi, що плюють свинцем.
  Шарлота вiдповiла:
  - Людина пiдкоряється силi, поважає жорстокiсть, зневажає м'якiсть i не цiнує доброти!
  - Собачi iнстинкти! - Герда стало настiльки гидко, нiби вона поринала у фекалiї.
  - Виробились у результатi еволюцiї! - констатувала вогняна вовчиця.
  - А може, вигаданi, Сатаною? - запропонувала Герда.
  - Навiть якщо Люцифер iснує, це свiтлий i благородний ангел. Так навчає Бiблiя. Адже Господь створив його досконалим та добрим. - Шарлотта iз задоволенням увiмкнула коробку передач, за шiсть секунд танк розiгнався до сорока кiлометрiв. Вона дала чергу в далечiнь, але розстрiлювати власне не було кого, тiльки один випадково вцiлiлий бойовик врiзався в покручену землю. Роздертий гарнiзон, бiльше не мiг чинити опiр. Так вiйна перестала бути цiкавою.
  - Бiдолашнi хлопцi, скiльки вас ми поклали! - Навiть невблаганна Шарлота заплакала.
  Герда хотiла їй щось сказати, але сон знову почав зникати, повертаючи щонайменше кiношну реальнiсть.
  . РОЗДIЛ Љ 21.
  Хлопчик-богатир утомився i вимотався вiд швидкого бiгу з вантажем за плечима.
  Вiн знову поїв i закопався прямо в пiсок. Це дуже практично треба сказати.
  I заснув, щоб знову побачити увi снi красивих дiвчат i помилуватися їхнiми пригодами.
  Прокинувшись, дiвчата раптом виявили, що Клаус i Фруд вже заправили важкий американський танк. На запитання, юнак їм вiдповiв:
  - А нам бiльше й не треба, щоб сунути шланг. А далi ви можете бути крутiше гарненько, виспавшись.
  Фруда кивнула на знак схвалення:
  - А ми подрiмаємо на ходу. Через п'ять кiлометрiв буде досить пристойна, викладена ще з часiв фараона дорога, i ми зможемо поспати у танку.
  Хлопець пiдтвердив:
  - Звiсно! Тим бiльше вже нiч i набагато прохолоднiше.
  Герда та Шарлота буркнули у вiдповiдь:
  - Ну, що ж танки ми й так доведемо до кiнця шляху!
  Герда пiсля цього навiть заспiвала:
  - Трофейний танк уперед лети у Нью-Йорку зупинка! Iншого немає у нас шляху - подорожчала горiлка!
  Шарлоте, подiбна пiсенька явно не до душi:
  - Ну ось як завжди ти Герда спiваєш, щось гидке i мерзенне. А може, краще виконати гарний, патрiотичний гiмн?
  Вовчиця-блондинка у вiдповiдь засмiялася i закрутила босими, засмаглими нiжками. Хлопець схопив дiвчинку за кiсточку i почав нiжно гладити її примовляючи:
  - Мила богиня, нiжностi та чистоти! Вiчна вiршi - менi посмiхаєшся ти!
  Герда були приємнi дотику хлопчакiв, з легкими мозолями рук i вона заворкувала вiд захоплення:
  - Прекрасно i блаженно!
  Клаус попросив Герду:
  - Заспiвай менi, будь ласка, романс про кохання!
  Блондинка-вовчиця похитала головою:
  - Нi! Не хочу! Загалом романс про кохання зазвичай спiває хлопець дiвчинi, а не навпаки!
  Клаус знiяковiв i почервонiв.
  - Та я, на жаль, не вмiю писати пiснi! Немає в мене такого дару!
  Герда на це жорстко заперечила:
  - Не правда! Я бачу, що є! Ти головне почни, а тому слова тобi самi вдадуться в голову! Натхнення - це теж справа наживна! Вже повiр моєму досвiду! Тiльки треба щоб слова про кохання були щирi та повiтрянi:
  Юнак зiтхнув, трохи прокашлявся i спочатку несмiливо, а потiм з все бiльшим i зростаючим натиском, що набирається впевненiстю, заспiвав:
  Волосся твої бiлоснiжнi,
  Шкiра Золотий атлас!
  Пристрасть моя палає безмежна,
  Юний запал зовсiм не згас!
  
  Дiвчина моя ти гарна,
  Нiжкою босонiж по пiску!
  Ми з тобою такi щасливi,
  Без тебе жити не можу!
  
  А у вiдповiдь менi скаже красуня:
  Хлопчик ти пристойний наречений!
  Теж менi повiр, дуже подобаєшся,
  Дух любовi не поник!
  
  Але ось життя штука пiдступна,
  Грошi правлять свiтом, повiр!
  I мамон товстий ось головне,
  Людина людинi - звiр!
  
  Я у вiдповiдь сказав око не хована ;
  Знаю, бiднiсть злий супутник нас!
  Ми з тобою гольба босоп'ятий ,
  Немов Джемса Смiта розповiдь!
  
  Але любов меж не знає,
  Нема в нiй перешкод меж!
  Як Господь Святий наказав нам,
  I iкон блаженних свiтло обличчя!
  
  Так що ось дай ми одружимось,
  На щастя дiти ростуть!
  I тодi життя наше закрутиться,
  На широкому у свiтi шляху!
  
  Дiва одразу стала холодна,
  Крижинки з'явилися в очах!
  Схлинула пристрасть благородна,
  I жорстокiсть в рисах!
  
  Нi, я не залишусь босячкою,
  I придбаю знай палац!
  А тобi голодному хлопчику,
  Лише з коровою худою вiнець!
  
  Що ж я з коханою посварився,
  Думав, лiзь вiд горя в петлю!
  Треба втратити стiльки совiстi,
  Тiльки трапись мразь, уб'ю!
  
  Але ось вiйна на щастя спалахнула,
  Одразу добровольцем на фронт!
  Хоч дорога колеться голками,
  Став я набирати маннам рахунок!
  
  Так ось бою битва,
  Черти ми в бою та в коханнi!
  I вiйна йде до завершення,
  На рахунку ростуть вшир нулi!
  
  Але ось вийшла трагедiя,
  Пролетiв шалений, злий снаряд!
  Не хотiв такого повiрте я,
  Але кiсточки зсипалися в ряд!
  
  Ось душа моя в небi плаває
  Бiля могили дiва стоїть!
  I очi кришталевi заплаканi,
  Вниз вiн страждає дивиться!
  
  -Нарештi я дурна зрозумiла,
  Зло людей - росте на грошах!
  Первiсне життя вiльне,
  Ну, а тепер панує страх!
  
  Нема менi в пiднебессi прощення,
  У прiрву свiт iду до монастиря!
  Виконувати кожен день пiснеспiви,
  Iсус менi Батько - поводир!
  Ось взяла i черевички скинула,
  Босонiж по кучугурах йде!
  I Христа прославляючи в кручинцi,
  Пiснi дзвiнко про Бога спiває!
  Юнак розспiвався справжнiм романсом, i дiвчата йому пiдспiвували. I було так весело i водночас трохи сумно. Герда, чию нiжку хлопчик продовжував пестити, погладила Клауса у вiдповiдь по вигорiлому на Сонцi волоссю i заявила:
  - Ти маєш талант! I талант непересiчний... Не був би ти солдатом, то став би, звичайно ж, поетом!
  Клаус на це скромно заявив:
  - Солдатом, вiрнiше генералом я думаю стати кращим, нiж просто складати, хай навiть складно!
  Шарлота на це заперечила:
  - Тут ти не зовсiм правий! Перо часом вражає точнiше бамба. Хоча i Герда треба сказати дуже добре спiває, а ще краще складає!
  Клаус на це охоче погодився:
  - Та я вiрю в це! Вона складає чудово. Немов соловей... - Хлопець тут стукнув кулаком по бронi танка. - Нi, порiвняння з цим птахом просто принижує подiбну красу i непересiчнiсть. Швидше, це навiть...
  - Дракон! - пiдказала Фруда. - Золотий Дракон!
  Шарлота тут несподiвано перервала їх.
  - Еге хлопцi... Попереду два танки їдуть. До того ж нам на зустрiч.
  Фруда попередила:
  - Не думайте стрiляти! Це можуть бути нашi!
  Вогняна войовниця скривила пику:
  - Ой, як я боюсь! Хоча взагалi танкiв троє.
  Герда висунула з люка. Вже боязкий розквiт, немов новорiчна ялинка, запалював зорю на Сходi. Ось видно як лiнiю горизонту, що повiльно заливає фарбою багрянець. Як сiрi бархани стають, трохи рожевiшими, наче обличчя дiвчат дивляться на щось непотрiбне. На цьому фонi три танки два "Кромвелi" i один "Вальденс", виглядали якось недоречно...
  Герда припустила:
  - Це, швидше за все, якийсь авангард британських вiйськ. Давайте встанемо в засiдку або навiть закопаємося в пiсок.
  Фруда перебила вовчицю-блондинку:
  - Навряд чи це авангард. Не думаю я, що англiйцi так багато вiйськ, встигли перекинути в Єгипет. Швидше за все - це уламок розбитих танкових англiйських дивiзiй. I ми це уламок вставимо в керамiчну вазу!
  Шарлота вже встигла надивитися на "Кромвелi", "Вальденс" мав вiн вiдмiннiсть 76,2 - мiлiметрову гармату, з бiльшою довжиною ствола i ще одну з боку 47-мiлiметрову. Тобто танк високий, вагою сорок три тонни i на тлi "Кромвелiй" тихохiдний. Правда його гармата досить небезпечна i не порiвняти з коротенькою "Кромвелею" та дрiбнокалiберною "Матiльд". Сам танк втiм, американський уродець, тримав удар погано. Вiн навiть зовнi скидався на залiзного дроворуба з казки "Чарiвник смарагдового мiста", вiрнiше на твори Унфiна Джуйса . А на тлi барханiв подiбне чудовисько цiлком могло зiйти для зйомок Голлiвудського жахiв.
  Шарлотта свиснула:
  - Ба! Фасмогорiя !
  Фруда наказала:
  - Нехай Герда, яка, не схибить, звалить його одним точним пострiлом. Гармати "Кромвелiй" короткоствольнi та для нас не небезпечнi!
  Герда примруживши, сказала:
  - Звичайно ж не небезпечнi, зате жахливi! Так, що тут нiзащо не сховаєшся!
  "Вальденс" вже у прицiлi 76-мiлiметрової гармати. Герда подумки шепоче молитву, їй здалося, що один з барханiв перетворився на пiратську бригантину, i вiд туди її сигналять - дивись не схиби.
  Легкий рух пальцiв i шестикiлограмовий снаряд мчить до виродка... Поразка прямо в центр клепаної бронi i громила як кiкбоксер, що отримав ногою в сонячне осiдає.
  Шарлота свиснув, з жаром схвалила:
  - Ось це добрий плювок, а тепер ще залп!
  Але це не знадобилося. Зi скидаючих на праску веж висунулися почервонiлi, приголомшенi англiйцi i енергiйно замахали бiлими хустками. Фруда гаркнула:
  - Оце перемога! Одним снарядом!
  Вогняна войовниця заспiвала:
  - У кого найкрутiший вигляд! Кого хочеш переможе! З одного розмаху!
  Герда скромно заявила:
  - Тут i дистанцiя невелика! Ну що не потрапити в таку дилду?!
  Клаус по-дитячому запитав:
  - А ти лiтак iз гармати збити можеш?
  Герда знизала атлетичними плiчками:
  - Ще не пробувала бити з такої гармати. Але в принципi чому б не ризикнути! Жаль поки цiлей не видно!
  Фруда коротко вiдповiла:
  - Ще будуть! - А потiм наказала. - Цих недолвят у Бухенвальд!
  Розвернувшись, полоненi англiйськi танки, рушили пiд конвоєм далi до Суетського каналу.
  Шарлота крiзь зуби вимовила:
  - Ось черговий наш карт-бланш! Карт-бланш, виданий удачею!
  Фруда з отруйною усмiшкою вiдповiла:
  - Як кажуть росiйськi натура - дурниця! - Пiсля цих слiв вона зателефонувала Мадлен. Капiтанка вовчиць повiдомила:
  - Зараз сапери наводять пантовi переправи, i ми переправимося через Суетський канал. Далi продовжимо рух до Єрусалиму. А у вас як справи?
  Фруда вихваляючись, вiдповiла:
  - Один танк знищений, а два полонених ми зараз ведемо. Коротше кажучи, маленька перемога великою дорогою. А так я особисто побоювалася, що може бути, тiльки час даремно втратили пiд час цих перегонiв.
  Мадлен поспiшила заспокоїти дiвчисько:
  - Ну i що ж... Це вже непогано! Загалом вам можуть вручити залiзний хрест першого ступеня. Лицарський скорiше нi, надто юнi... Так що можете порадiти... Я особисто особисто клопотатимуся.
  Фруда вклонилася:
  - Ви, так добрi велика! I такi справедливi!
  Мадлен закiнчила жорсткiше:
  - До нас уже кiлометрiв вiсiмдесят, ми дорогою трохи ще подряпали англiйцiв. На жаль, засувний мiст через канал злегка пошкоджений i танки по ньому не проїдуть, але вiдновити цiлком можливо. Так що їдьте та додайте ходу.
  Зв'язок перервався, i дiвчата засвистiли, а потiм скалячись:
  - Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Тих, хто прагне кайдани розбити! Чекає на перемогу, чекає на перемогу! Ми зумiємо весь свiт перемогти!
  Пiсля цього Шарлотта вискочила з танка i кинулася бiгти пустелею. За нею одразу ж вискочила й Герда. Ранкове сонце не так виснажувало, пiсок ще не розжарився i по ньому летiти стрiмголов босим дiвочим ступням було приємно. Герда теж трохи задурила собi голову, як це класно.
  Фруда та Клаус залишилися в машинi, керуючи танком. Герда запропонувала Клаусу:
  - Ставка i одна впоратися. Давай пробiгся босонiж разом iз нами. Знаєш, як це приємно.
  Клаус знiяковiв:
  - А боляче не буде?
  Дiвчата зневажливо i голосно пирхнули:
  - Ти чоловiк i мусиш терпiти.
  Клаус послухався i зiскочив у пiсок. Йому навряд чи було бiльше шiстнадцяти i ноги хлопчика безволосi, засмаглi, майже не вiдрiзнялися вiд дiвочих, хiба що були трохи свiтлiшими. Як не дивно юнак був нiжнiший за дiвчат i, йому вiдразу ж закололо ступнi. Втiм, Клаус тримався мужньо i навiть усмiхався. Шарлота ж не знайшла нiчого розумнiшого як почати зайвий раз демонструвати свої найглибшi та фундаментальнi знання. Їй мабуть хотiлося блиснути своє начитанiсть. А Герда i Клаус просто бiгли, тримаючись за руки i, не звертаючи на її лепету жодної уваги. Хоча Шарлотта й справдi говорила дуже розумнi речi;
  Аналiзуючи суспiльне буття, реальний процес життєдiяльностi людей, соцiальна фiлософiя не може не спиратися у своїх висновках на результати конкретних дослiджень приватних суспiльних наук. Соцiальна фiлософiя запозичує методи приватних наук, дослiджуючи суспiльнi процеси. Соцiальна фiлософiя узагальнює конкретний науковий матерiал iсторiї, психологiї, етнографiї, соцiологiї, культурологiї, полiтологiї та iнших наук.
  Але при цьому вона прагне дати загальну картину соцiального свiту в цiлiсностi, виявити iнтегративнi властивостi рiзних процесiв, що вiдбуваються у суспiльствi.
  Фруда, яка чула це краєм вуха, хихикнула:
  - Ось чорт! В елiтнiй школi для кращих нiмецьких дiвчаток слiд було бити палицями по босих п'ятах, нiж штовхати подiбну мудистику.
  Шарлотта продовжувала:
  Але поряд iз соцiальною фiлософiєю є i науки, якi вивчають суспiльне життя. Це, наприклад, iсторiя, культурологiя, соцiологiя та iн. Так, iсторична наука має справу не iз загальним як таким, а з конкретним проявом закономiрностей суспiльного розвитку у певному регiонi, у певного народу в тих чи iнших конкретно-iсторичних умовах. Розповiдаючи про послiдовний зв'язок подiй, iсторик вiдбирає з багатого фактичного матерiалу минулого найбiльш характерне та типове. Iсторiя - це те, що вiдбувається з конкретними людьми, з нею конкретизуються подiї суспiльного життя в реальному часi та просторi. Iсторiя є область одиничних подiй, у якiй iснують i через яку проявляються спiльнi та особливi риси соцiальної органiзацiї, реальнi вiдносини подiбностi та подоби конкретних людських суспiльств.
  Предметом культурологiї є вивчення сукупностi всiх цiнностей, створених суспiльством, та способiв освоєння цих цiнностей людиною. Культурологiя аналiзує не загальнi закономiрностi розвитку суспiльства, якi прояв у розвитку культури.
  Став як собака почухав собi за вухом, своєю дiвочою ноженькою i знову висловився:
  - А не менi не бiльше тридцяти - виповнилося столiть!
  А вогняна войовниця шпарила i шпарила, наче в кулеметi заклинило гашетку;
  Найбiльшу складнiсть становить розведення предметiв соцiологiї та соцiальної фiлософiї. Соцiальна фiлософiя та соцiологiя єдинi у своєму прагненнi зрозумiти суспiльство в його системностi, як не зводиться до суми складових його частин. Подiбний пiдхiд вiдрiзняє фiлософсько-соцiологiчне пiзнання суспiльства вiд приватних соцiальних наук, що вивчають окремi частини цiлого в їхнiй вiдноснiй самостiйностi, внутрiшнiй логiцi функцiонування та розвитку. Соцiологiя покликана вивчати закони будови, функцiонування та розвитку iсторично-конкретних типiв соцiальної органiзацiї, що об'єднують родиннi у соцiокультурному вiдношеннi країни та народи. Так, соцiологiя феодалiзму аналiзує закони генези даної системи суспiльних вiдносин, фази її саморозвитку, переходу вiд раннього феодалiзму до пiзнього, механiзми її поступового саморуйнування, перетворення на iнший тип суспiльного устрою. Конкретна соцiологiя йде далi, вивчаючи стiйкi, вiдтворюванi особливостi саморозвитку, властивi не типам громадської органiзацiї, а реальним соцiальним органiзмам.
  Спiввiдношення соцiальної фiлософiї коїться з iншими громадськими науками носить дiалектичний характер, зумовлений їх взаємної зв'язком i взаємодiєю. Вплив соцiальної фiлософiї на такi науки, як економiка, соцiологiя, полiтологiя, iсторiя, право, статистика тощо, обумовлено насамперед тим, що соцiальна фiлософiя розглядає суспiльне життя на вищому рiвнi узагальнень, нiж iншi суспiльнi науки. Соцiальна фiлософiя виступає як загальна методологiя пiзнання соцiальних явищ для бiльш конкретних суспiльних наук, розглядаючи найбiльш загальнi закономiрностi та тенденцiї розвитку суспiльства.
  Фруда покрутила пальцем бiля скронi:
  - Я знаю, що найбiльше любив слово дiалектика саме дiдусь Ленiн. Особливо поєднання - дiалектична єднiсть. Тiльки питання, чи розумiв Володимир Iллiч, що це конкретно означає?
  Ця методологiчна та загальнотеоретична функцiї соцiальної фiлософiї по вiдношенню до iнших суспiльних наук виявляються вже у формулюваннях її основних тем та питань: сутнiсть суспiльства, природнi основи суспiльного життя, суспiльство як цiлiсна соцiальна система, основнi сфери суспiльного життя, матерiальне та духовне життя суспiльства, сенс iсторiї , фiлософськi проблеми людини тощо.
  Крiм того, соцiальна фiлософiя формулює найбiльш загальнi закономiрностi, принципи та категорiї соцiального пiзнання i тим самим неминуче проникає у саму тканину iнших суспiльних наук, допомагає їм у формулюваннi конкретних категорiй та методiв дослiдження. Наприклад, теоретично права при поясненнi таких її категорiй та питань, як правосвiдомiсть, право, правова справедливiсть, гуманiзм права, тлумачення норм права (закону), правовий нiгiлiзм тощо. неможливо уникнути розумiння основних фiлософських категорiй. У свою чергу, сама соцiальна фiлософiя вiдчуває вплив суспiльних наук, який полягає, перш за все, у тому, що вона узагальнює данi суспiльних наук та розвивається на цiй основi.
  Шарлотi, тут довелося перерватись, у небi з'явився винищувач, причому явно англiйського походження. " Спiтфайр " з приводу, якого Черчiлль якось сказав: "Це не просто хороший винищувач - це Спiтфайр !
  - Ось тепер Герда спробуй, збий винищувач iз танкової гармати!
  Блондинка-термiнатор одразу ж вiдповiла:
  - Звичайно ж, соб'ю! - I кинулась у танк. Тiльки голенькi, дiвочi п'ятки замиготiли. Клаус рвонув слiдом за нею i це була нiби гонка за лiдером. Шарлота у вiдповiдь продовжила смiтити словами;
  Кожен тип культури вiдрiзняється власним менталiтетом, релiгiйними установками, полiтичною та економiчною органiзацiєю. Зрештою, всi особливостi, що характеризують той чи iнший тип культури, концентруються навколо основних цiнностей культури. В iдеацiйнiй системi Бог надчуттєвий та надрацiональний є основною цiннiстю культури. Для чуттєвої культури характерне визнання чуттєвої реальностi як єдино iснуючої i виступає цим як основний цiннiсний орiєнтир. Iдеалiстична культура визнає взаємодоповнюванiсть надчуттєвих та чуттєвих цiнностей. Iсторично iснуючi суспiльства класифiкуються вiдповiдно до запропонованої схеми. Так, наприклад, iдеацiйнiй системi вiдповiдають культури середньовiчної Європи та брахманської Iндiї, чуттєвої системi - європейська культура XVI-XX ст., а iдеалiстичної - захiдноєвропейська культура XIII-XIV ст. Iсторичний розвиток мислиться у цiй концепцiї як змiна типiв культур.
  Герда тим часом спробувала навести на цiль зброю, але " Спiтфайр " раптом несподiвано рiзко пiшов вгору, нiби вiдчув, що його хочуть збити. Втiм, блондинка-вовчиця хотiла пальнути з 37-мiлiметрової зброї, вважаючи, що калiбр 76 мiлiметрiв занадто жирний. Але всi проблеми в тому, що обидвi гармати спаренi, i наводити їх можна тiльки разом. Фруда вилаялася:
  - Ось вiн наш нiмецький педантизм...
  - I американський дебiлiзм! - закiнчила за неї Герда. А Шарлота продовжувала садити та садити:
  Автори культурологiчних концепцiй, видiляючи типи культур та цивiлiзацiй i тим самим структуруючи iсторичний матерiал, прагнуть уникнути уявлень про iсторiю як прогресивний, закономiрний розвиток. Принцип культурологiчного плюралiзму протиставлено iдеї єдностi свiтової iсторiї. Таким чином, проблема перiодизацiї iсторичного процесу виявляється нерозривно пов'язаною з проблемою єдностi та рiзноманiття iсторiї.
  Клаус пiдштовхнув Герду пiд лiкоть:
  - Ну, чого стоїш! Давай стрiляй!
  Войовниця-блондинка огризнулася:
  - Може, сам вистрiлиш розумника.
  До них долiтав лепет вогняної войовницi;
  Дослiджуючи проблему рушiйних сил iсторичного процесу, засновники iсторичного матерiалiзму видiлили матерiальне виробництво як головну детермiнанту iсторичного розвитку. На цiй пiдставi iсторiя подiлялася на рiзнi етапи в залежностi вiд рiвня розвитку матерiального виробництва. Для характеристики етапiв розвитку суспiльства на iсторичному матерiалiзмi була розроблена категорiя суспiльно-економiчних форм.
  На кiнець Герда вистрiлила, але вже було пiзно, через велику висоту i сiпання снаряд пролетiв мило.
  Фруда агресивно вишкiрилася:
  - Що не можеш потрапити!
  Герда штовхнула юнака в груди:
  - Це менi завадив. Все лiзе руками, щоб погладити. Вiдвали звiдси гидкий!
  Клаус вiдсунувся, рикнувши:
  - Ну, i дуже менi це треба! Я i другу дiву найкрасивiше знайду.
  Фруда вiдразу поправила:
  - А потiм дiву? Тобi потрiбна досвiдчена жiнка, старша... Так що малюк йди до мене.
  I Клаус мабуть, щоб досадити Гердi, припав до масивних, жiночих грудей капрала. Та його притиснула до себе дужче i поцiлувала в лоба. Втiм, незважаючи на те, що гарне тiло юнака i збуджувало тварину хiть, позбавити хлопця невинностi прямо в танку було надто навiть для лiберальної моралi СС.
  Герда вiдвернулася, мовляв, її все одно, але праве око мимоволi засльозилося. А Шарлота все ще ревла;
  Суспiльна та iндивiдуальна свiдомiсть характеризує i природне оточення, а також саму себе та iншу людину. Люди по-рiзному оцiнюють реальнiсть залежно вiд свого самопочуття, рiвня освiти, виховання тощо. Iндивiдуальне свiдомiсть є у своїй сутi свiдомiсть громадське, у якому переломлюється весь змiст останнього. Свiдомiсть iндивiда вбирає iз суспiльної свiдомостi знання, норми, оцiнки, засвоює їх, робить своїми, пристосовує для свого життя. Суспiльна та iндивiдуальна свiдомiсть перебувають у постiйнiй взаємодiї. Особа вибiрково вiдноситься до суспiльної свiдомостi, оскiльки має мiсце свобода волi. Але й суспiльна свiдомiсть формується за рахунок iндивiдуальної свiдомостi. Але суспiльна свiдомiсть вибiрково належить до iндивiдуальної свiдомостi. Тiльки, те з iндивiдуального свiдомостi, що працює соцiально значиму потреба, що викликає iнтерес, може увiйти у сферу суспiльної свiдомостi. Iндивiдуальна свiдомiсть не повинна розвиватися лише за своєю сваволею. Воно не повинно повнiстю замикатися на своїх iндивiдуальних потребах та iнтересах. Погано, коли людина надмiрно випинає своє "Я". Треба прислухатися до досвiду iнших, шанобливо ставитись до думки iнших. У той самий час погано, коли iндивiдуальне свiдомiсть розчиняється у колективному свiдомостi, що його неспроможна вийти межi поглядiв своєї групи i, цiлком пiдпорядковане цiй свiдомостi.
  - Та заткнися ти! - проорала Фруда. - Iнакше точно застрелю!
  Шарлота анiтрохи не злякалася, навiть показала у вiдповiдь мову, але розголос, припинила. Герда i Клаус вискочили з танка i помчали. Далi дiвчата бiгли, мовчки, лише час вiд часу посвистуючи.
  Ось попереду вже води Суетського каналу .... На загiн Мадлен все одно примудрилися напоротися раптово. Оксамит всупереч законам фiзики виявився високий i, круто прикривши загiн танкiв.
  Фруда "спiшивши", доповiла обстановку i заявила:
  - Ну, загалом, поки що ми не вибилися з графiка...
  Мадлен похмуро кивнула:
  - Вiльно! Вибилися ви чи нi, це вже вирiшувати. Як говорив фюрер: Армiєю командую я та гаупмани ! Тож слухай мене уважно... Зараз ми почнемо переправу, а потiм...
  Її слова перервав чийсь вигук:
  - Я чую гул вiд безлiчi англiйських лiтакiв.
  Мадлен насупила брови:
  - Ну ось! Найгiрша частина вiйни. Але нiчого ми все одно битимемося, i скоро пiдiйдуть нашi винищувачi.
  Фруда впевнено промовила:
  - Звичайно ж, пiдiйдуть! I обрушать на ворога такий шар залiза та вибухiвки, що вiн покотиться до Iндiї!
  Мадлен поправила войовницю:
  - Нi! До Китаю! А тепер усiм по танках!
  За всiх своїх недолiкiв, американський танк мав один плюс - дуло могло пiднiматися вгору пiд досить високим кутом. Правда в цьому був i мiнус, механiзм гармати i сам екiпаж могли посiкти через прорiз маски уламки i крапельки свинцю. Але Герду це природно не бентежило. Дiвчина рiшуче навела гармату вгору, хоча в очах Фруда i читався сумнiв:
  - З танкової гармати лiтаками? Так не буває дiвчинка!
  Герда поправила:
  - У всiх армiях, окрiм непереможної армiї Третього Рейху!
  I щоб не витрачати час на суперечки, блондинка-термiнатор одразу ж вистрiлила, щойно в небi майнули "Ланкастери". Вона била з 37-мiлiметрової гармати, тим бiльше, що запас куди дрiбнiших снарядiв ще не був витрачений, та й ця зброя куди скорострiльнiша за 76-мiлiметрiвку.
  Ось чотиримоторний монстр, що лiтає, одразу ж переломився в повiтрi, i розквiт, немов бутон троянд, з хвостами з полум'я. Потiм новий пострiл... I знову влучення.
  Клаусу раптом стало соромно i юнак став на колiна, поцiлував Герду в кiсточку, а потiм у трохи запилену босу, дiвочу ступню. Блондинка-термiнатор, не зважаючи на нього, продовжувала стрiляти. У американської гармати був недолiк, вона не могла стрiляти синхронно з великокалiберною, зате скорострiльнiсть завдяки автоматичнiй пiдзарядцi i перезарядцi на висотi. I лiтаки вибухали, до того ж потрапляли й iншi вовчицi.
  Англiйцi спочатку не надто розгубилися, але потiм, бачачи, як їх успiшно трощать, почали скидати бомби, куди попало. Герда хижо мружилася, скалила зуби, навiть кiлька разiв поцiлувала казенну частину зброї. Англiйськi лiтаки були нiби стерв'ятники, яких не варто було шкодувати. Навпаки, кожне попадання викликало дике захоплення, було видно, що супротивник, навiть боїться скинути бомби пiд ледь присипанi пiсочком танки. Але кiлька гостинцiв все-таки догодило по пантовiй переправi. Почувся трiск та розриви. Як мiнiмум троє чоловiкiв-саперiв загинуло. Ще осколком розкроїло череп арабу, що допомагав нацистам, а чорноокому мiсцевому хлопчику вiдсiкло руку. Арабський пацан упав i схоже одразу ж захлинувся в солонiй водi протоки. Втiм, це був останнiй акт мужностi британських льотчикiв. Аж надто смертоноснi пострiли вовчиць, особливо Герди, яка довела свiй рахунок до сiмнадцяти. Здобувши такий жорстокий урок, порiдлiла повiтряна ескадра повернула назад. А блондинка-термiнатор, неначе мисливець курiпку, звалила вiсiмнадцятого клiєнта! Герда вивела афоризм:
  - Числом не воюють, але за кiлькiстю нагороджують! Вважаючи, плануючи - не прорахуєшся воя!
  . РОЗДIЛ Љ 22.
  Ось Конан-Павлик знову бiжить. Вiн набирає швидкiсть. I вже пiд босими ногами хлопчаки гарячi пiски пустелi. I вiн його голi пiдошви не обпалює.
  А хлопчик-термiнатор бiжить собi, i продовжує писати;
  Пiсля такої дивовижної сутички, дiвчата все ж таки змушенi були, втратити час для вiдновлення переправи. Втiм, плавати в теплiй, як парне молоко водi куди приємнiше, нiж носитися голяка i босонiж по розпеченiй пустелi. Хоч при цьому й доводиться працювати. Шаловлива Шарлота вiдзначила:
  - Ми багато що зробили зараз, але ще бiльше зробимо на Близькому Сходi. Тож ще час збирати врожай не минуло!
  Герда м'яко заперечила:
  - Солдат програє не тодi, коли знемагає, а коли заспокоюється - адже в першому випадку рятує залiзна воля, а в другому топить лiниве болото безвольностi!
  Рудоволоса помiтила:
  - Коли воля, а коли й безволi! Сподiваюся, скоро пiдганять нову технiку.
  Герда рiшуче заявила:
  - Технiка купа металу, якщо атрофований мозок i купа милиць, якщо вiдмовили м'язи!
  Шарлотта додала:
  - У чому людина перевершила Бога - на вiдмiну вiд Всевишнього зумiла створити свого могильника!
  Фруда замахала на рудоволосу руками:
  - Тiльки не про релiгiю. Бiльш подiбну тему торкатися не варто!
  Шарлота заляпала очима:
  - А що ти хочеш поговорити?
  Герда несмiливо припустила:
  - Давайте обговоримо, щоб було, якби Нiмеччина виграла першу свiтову вiйну!
  Шарлота за цих слiв зрадiла:
  - Ось правильно. Свiтська бесiда. Люблю помiркувати, що було б i чого не було. I що скаже Герда.
  Блондинка-термiнатор вiдповiла:
  -Давайте на секунду уявiмо, що план Шлiффена здiйснився. Францiю розгромлено. Росiйськi вiйська розбитi та вiдкинутi до Схiдної Польщi. Захiдна Польща дiстається Нiмеччинi. Вся вiйна i наступнi за нею переговори сторiн, що воювали, закiнчуються не пiзнiше 1915 року. До яких наслiдкiв призвiв би такий перебiг подiй? Якою була б свiтова iсторiя у такiй ситуацiї?
  До села Клаус, що мовчав, поставив цiлком природне питання:
  - А що таке план Шлiффена ? Я чув не раз подiбний термiн, але чесно кажучи не маю про це жодного поняття.
  За Герду вiдповiла Шарлота:
  -Трохи iнформацiї про план Шлiффена . Почнемо з iсторiї. Пiсля Франко-Прусської вiйни в 1870, французька провiнцiя Ельзас-Лотарiнгiя ( Alsace-Lorraine ), в якiй проживали нiмцi та французи, стала частиною Нiмецької iмперiї. Третя французька республiка поклялася повернути собi територiї, якими Францiя володiла понад двiстi рокiв. Францiя була iзольована, але пiсля приходу молодого Вiльгельма Другого на трон у 1888, а також поступового вiддалення Нiмеччини вiд Росiї та Британiї, у Нiмецького керiвництва став посилюватися страх щодо можливостi вiйни на обидва фронти.
  Клаус на це заявив:
  - А ви знаєте, хоча багато моїх однолiткiв i невдоволено бурчали, але фюрер вчинив дуже мудро, пiдписавши пакт про ненапад зi Сталiним.
  Шарлота скеляючи перлиннi зубки, i продовжуючи наводити панти, продовжила:
  - Лише iсторiя може дати однозначну вiдповiдь - що мудро, а що нi! Францiя, переможена в 1870 роцi за якихось два тижнi, все ж таки була розглянута нiмцями як країна, що надає загрозу. У той же час на сходi знаходилася Росiйська iмперiя, вiйна з якою могла б бути дуже важкою, якщо царю вдалося б мобiлiзувати населення далекої частини iмперiї. А що населення Росiї в 1913 180 мiльйонiв, i все на одному континентi i мають єдине громадянство. На вiдмiну, наприклад, вiд Британiї. Пiсля пiдписання 1904 року англо-французької угоди ( Entente Cordiale ), кайзер Вiльгельм попросив Альфреда фон Шлiффена розробити такий план, який би дозволив Нiмеччинi вести вiйну на двох фронтах одночасно, i, у груднi 1905 року фон Шлiффен приступив до роботи.
  Герда вiдразу вiдзначила:
  - Ось чого нам слiд очiкувати, пам'ятаючи давньогрецьке прислiв'я: "За двома зайцями поженешся - жодного не зловиш!"
  Шарлота кивнув головою, вiдповiла:
  - Тут я, звичайно ж, згодна, але... Ймовiрно, дипломатичним шляхом це виявилося занадто важко, практично неможливо домогтися. Тут зiграла роль впертiсть царя Миколи Першого, тьху його другого.... i iнтриги Британiї, i навiть США. Можливо, i кайзер виявився не цiлком переконливим.
  Герда тут наголосила:
  - Думаю, не слiд було оголошувати вiйну Росiї. Не виключено, що першим Микола Другий не ризикнув би напасти! Або iнший варiант, наступ проти росiян, з тимчасовою вiдмовою вiд атаки французiв.
  Шарлота на це спокiйно з демонстративним позiханням вiдповiла:
  - Якраз Шлiффен хотiв почати з жабникiв, якi не мали свого Наполеона Бонапарта. У основi плану лежала iдея швидкого захоплення Францiї. План передбачав 39 днiв для того, щоб захопити Париж i 42 днi для остаточної капiтуляцiї Францiї. За розрахунками графа, цього часу мало вистачити, щоб не дати Збройним силам Росiйської iмперiї мобiлiзуватися, i напасти на Схiдну Пруссiю. План був заснований на можливостi нiмцiв захопити Францiю настiльки швидко, щоб у противника не було часу на мобiлiзацiю вiйськ, а потiм було передбачено розворот вiйськ у бiк Росiї. У плани Нiмеччини входило також бажання захопити такi нейтральнi країни, як Люксембург, Бельгiя та Нiдерланди.
  Герда продовжувала наполягати:
  - Але в цьому випадку, якраз i не слiд було оголошувати Росiї вiйну, та й взагалi влаштовувати балканську кризу, тим бiльше, що Сербiя погодилася практично з усiма умовами Нiмеччини або точнiше Австро-Угорщини. Так би i удар нiмецьких вiйськ став раптовiшим, i протяжного другого фронту не виникло.
  Фруда коротко вiдзначила:
  - Логiчно!
  Шалота на це заявила:
  - Ви знаєте не так вже й легко зважитися на вiйну. Особливо якщо немає приводу.
  Клаус спитав вогняну войовницю:
  - А хiба уроки iсторiї враховувати не варто?
  Шарлота вiдразу кивнула:
  - Стоїть вiдповiднi робили нашi генерали. Наприклад такi. Довгий час вiйськам Нiмеччини не вдавалося взяти Париж (1870 року облога Парижа тривала мiсяцями, на вiдмiну вiд запланованих 39 днiв), але, пiсля довгих боїв, вони пройшли через Захiдну частину мiста. Суть плану полягала не в тому, щоб захоплювати мiста та торговi центри країни, а в тому, щоб змусити французьку армiю здатися i захопити якомога бiльше воїнiв у полон, тобто повторити хiд Франко-Прусської вiйни.
  Герда допомогла вставити чергову деталь у споруду (дiвчата розмовляли не вилазячи з води). Дiвчина-вовчиця заявила:
  - Це, загалом, було цiлком реально, хоча...
  Перебивши Герду, Шарлотта продовжила:
  - Але на жаль, деякi деталi, якi згодом призвели до краху, були непомiтнi для нiмецького командування: i Шлiффен , i людина, яка згодом виконувала план, Гельмут фон Мольтке , була спокушена можливiстю обкласти французьку армiю з двох сторiн. Натхненням вкотре послужила iсторiя, саме нищiвне поразка армiї Стародавнього Риму в битвi при Каннах в 216 роцi, i саме цю битву дуже прискiпливо вивчив Шлiффен . По сутi, його план був чималим переосмисленням плану Ганнiбала.
  Клаус схвалив i навiть забив ногами у водi:
  - Оце якраз таки правильно! Ганнiбал генiй - вище за Цезаря!
  Герда не погодилася:
  - Саме навпаки Цезар вище Ганнiбала саме тим, що зумiв виграти партизанську вiйну у галлiв, чого одноокому полководцю так i не вдалося зробити з Римом.
  Вогняна войовниця на це ринула:
  - Я вважаю, що з боку Ганнiбала не слiд було пропонувати Риму свiт, а був сенс вiдразу ж йти на столицю.
  Герда вiдразу додала:
  - А з боку кайзера, не слiд було оголошувати вiйну Росiї!
  Шарлота не зовсiм погодилася:
  - Це ще як сказати, в принципi можна було встояти i на два фронти. Мобiлiзацiя росiйської армiї проходила дуже повiльно через поганий стан та покриття країни залiзницями. Ну, природно, вкрай iнертної бюрократичної машини та просто немислимої корупцiї у росiйському керiвництвi. Пiсля швидкої перемоги над Францiєю Нiмеччина вирiшила зосередити свої сили над Схiдним фронтом. План полягав у тому, щоб залишити 9% армiї у Францiї, а 91%, що залишилися, направити в Росiю. Кайзер Вiльгельм Другий висловився так: "Ми снiдатимемо Парижем, а на обiд буде Санкт-Петербург"!
  Клаус вигукнув:
  - Оце по-нашому! Звичайно, Росiя не пiде! Сподiваюся ми ще тупатимемо по Червонiй площi!
  Шарлотта пiдтвердила:
  - Звiсно ж, будемо! Захоплення Близького Сходу дозволяє нам, у разi вiйни з СРСР, завдати удару практично вiдразу по Азербайджану, а значить заволодiти i Бакинською нафтою.
  Герда виявила цiкавiсть:
  - А що саме у разi нашої перемоги було!
  Шарлота на це вiдповiла з глибоким зiтханням:
  - Спочатку необхiдно згадати якi наслiдки привiв перебiг подiй у Поточнiй не самiй на жаль солодкiй реальностi.
  Перше: Британiя виходить iз вiйни, маючи величезний обов'язок перед Америкою. Народ втомився вiд вiйни, дух нацiї зламаний. Щоправда, дещо вдалося прихопити; багатий нафтою Iрак, Намiбiю з великими алмазними та золотоносними родовищами.
  Друге: Францiя зазнала жахливих матерiальних i людських втрат, що ставить пiд питання її подальший розвиток як свiтової держави. (Хоча Францiя ще вважалася такою аж до 1940 року, кровопускання 1914-1918 рокiв пiдiрвало сили нацiї, у результатi французький прогрес був надто повiльним, й у 1940 року частини нашого доблесного Вермахту поставили на свої мiсця).
  Третє: Америка вийшла на провiднi позицiї у свiтi, європейськi країни, що брали участь у вiйнi, стали боржниками Америки, американськi вiйськовi здобули перший досвiд глобальних вiйськових операцiй. Америка починає розбiг, який приведе її або до ролi єдиної супердержави у свiтi, або перетворити купу голiвок, що димляться. Наш Гiтлер нiчого не прощає та нiколи не програє!
  Клаус, плескаючись водою, погодився:
  - Ну, це точно! Фюрер нiкому спуску не дасть! Хоча, наприклад, я чув, що у росiян є танки, розмiрами з триповерховим будинок!
  Вогняна вовчиця хихикнула:
  - Це їм тепер не поможе! Четверте; Росiї вiдбулася революцiя iз вiдомими наслiдками. Заради справедливостi треба визнати, що Сталiн це, звичайно ж, не така безвольна баба як Микола Другий, i бiльшовикiв є хребет i важкi кулаки!
  Далi вже заговорила Герда:
  Ну i звичайно найгiрше; для Нiмеччини поразка стала нацiональною катастрофою, борги країни величезнi, народ деморалiзований, економiка в глибокiй ямi, флот стоїть на приколi в Скапа-Флоу, колонiї втраченi, армiя майже розпущена (чи рейхсвер 20-х рокiв можна вважати повноцiнною армiєю), набирають сили революцiйнi рухи.
  Клаус поспiшив додати:
  Були й iншi наслiдки, типу розпаду Австро-Угорщини, але цi, безперечно, найважливiшi. Потiм Америка почне завойовувати новi й новi позицiї у свiтi, Англiя їх втрачати, дома Росiї виникне iндустрiальний СРСР, у Нiмеччинi до влади прийде наш фюрер Гiтлер тощо. Результати вiдомi, i вони не однозначнi. Сам факт, що Нiмеччина отримала в результатi вождем, такого великого генiя як фюрер, багато чого здатний з лишком перекрити!
  Шарлотта з натиском закiнчила:
  - Безумовно, що переможцем у Першiй Свiтовiй вiйнi (У другiй свiтовiй однозначно може перемогти лише Третiй Рейх) була лише одна країна - Америка. Можна сказати, що деякi вигоди вiд вiйни здобула Японiя, але на перемогу це не тягне!
  Фруда зi злобою вимовила:
  - Ось цi зрадники японцi! Як падальники вчепилися в нашi колонiї. А ще кажуть - благороднi самураї!
  Шарлота знизивши голос, продовжила:
  -Розглянемо, що було б, якби перемогла Нiмеччина. Отже, на початку 1915 року всi континентальнi країни уклали мир. Нiмеччина значно збiльшила свої колонiї (поки що формально), розгромила всiх своїх європейських ворогiв i, як i ранiше, має другий флот у свiтi пiсля британського. Америка не встигла втрутитися у вiйну. Далi подiї можуть пiти за двома варiантами.
  Варiант перший: Великобританiя продовжує боротьбу.
  Клаус на це заявив:
  - З огляду на впертiсть англiйцiв це найбiльше, ймовiрно! Адже не попросив вони миру в 1940 роцi, пiсля розгрому Францiї. Навряд чи вистачить смiливостi на це i зараз!
  Шарлота випустила iз очей сонячний зайчик:
  - Тим гiрше для них! Подальшi дiї можуть розвиватися за сценарiєм. Центральнi держави, вчинивши тиск на Iталiю, роблять її своїм союзником i розпочинають боротьбу за Середземне море. Об'єднанi флоти Iталiї та Австро-Угорщини, звичайно, не витiснять Англiйський Флот iз цього ТВД, але вiдтягнуть на себе частину його сил. Це сприятиме Нiмеччинi у проведеннi генеральної морської битви. Крiм того, ресурси Нiмеччини не скутi сухопутною вiйною, i вона може розпочати пiдготовку пiдводної вiйни. Ще один варiант - полегшивши умови свiту для Францiї (наприклад, залишивши їй бiльше колонiй) Нiмеччина натомiсть вимагає її участi у вiйнi проти Англiї, використовуючи її колонiї як плацдарм для дiй проти британських колонiй. I, нарештi, Нiмеччина могла б перекинути вiйська до Туреччини i завоювати ближнiй Схiд, узявши пiд свiй контроль Суецький канал. Для Британiї це була катастрофа.
  Клаус нервово хихикнув:
  - Те, що якраз зробили ми... От тiльки поки танки переправити не можемо!
  Шарлота пригрозила пальчиком:
  - Толi ще буде ой-ой-ой! Втiм, висновок можна зробити однозначним. Адже таким чином, залишившись вiч-на-вiч iз усiєю Європою, Британiя неминуче зазнає поразки. Очевидно, що Америка не встигне втрутитися у вiйну до цього часу, крiм того, у свiтлi швидкої перемоги Нiмеччини, необхiднiсть такого втручання за океаном буде оцiнюватися як вкрай сумнiвна.
  Фруда жорстко заявила:
  - Янки звичайно не посмiють втрутитися!
  Вогняна войовниця, скелячи зубки, додала:
  -Значить такi ось пироги: Британiя або зазнає розгрому, або зводить вiйну в нiчию, цiною економiчного занепаду i втрати значної частини флоту, що автоматично означає втрату панування на морi з усiма наслiдками, що випливають з цього для колонiальної iмперiї. Тому бiльш iмовiрно, що Британiя дiятиме за iншим варiантом.
  - Якому ж? - поцiкавилася Фруда.
  Шарлота розтягла ще ширше свої червонi губки в м'ясоїднiй посмiшцi.
  - Варiант другий - де кожен герой. Великобританiя укладає почесний свiт. Умова свiту одна - Британiя юридично визнає нову силову реальнiсть у свiтi, у виглядi визнання колишнiх французьких колонiй нiмецькою територiєю. Для Нiмеччини такий свiт теж вигiдний, тому що не потрiбно витрачати ресурси на продовження вiйни, не потрiбно ризикувати своїм флотом, якому, швидше за все, не вдасться впоратися з британським. - перехопивши недовiрливi погляди спiврозмовникiв, додала. - На жаль, удача слiпа. Крiм того, не варто чекати втручання нових країн у вiйну, а можна зосередитися на продовженнi свого економiчного розвитку та освоєння величезних колонiальних володiнь. Швидше за все, подiї розвивалися б саме за таким сценарiєм. I все це призвело до абсолютно неймовiрного для людини з нашої славної реальностi ходу iсторiї...
  Шарлота замовкла, а Герда спробувала було вiдкрити рота, як одне з дiвчат як закричить:
  - Тривога! Насувається тропiчний ураган. Я це вiдчуваю!
  Мадлен вiдразу ж скомандувала:
  - Звертаємось! Гризетка нiколи не помиляється у таких прогнозах!
  Воїнкам-вовчицям довелося справдi згортати свiй скарб та евакуюватися. Втiм, не лише Гризетка, а й iншi дiвчата вiдчули, як раптом стало рiзко, в стилi крижаної антиутопiї холодати, незважаючи на те, що сонце саме було в зенiтi. Вони працювали злагоджено, вже без жодних жартiв та зайвих слiв.
  Встигли якраз вчасно, пiсля чого налетiв такий вiтер, що пил, що пiднявся, не давав бачити на дистанцiї бiльше двох метрiв.
  Дружна четвiрка сховалась у досить просторому танку, де до речi було теплiше, i розмiстилася пiвколом.
  Клаус трохи безглуздо запитав:
  - Ну, що настав кiнець свiту?
  Шарлотта вiдповiла:
  - Нi! Це максимум кiлька годин! Не бiльше!
  По рацiї послухався строгий майже чоловiчий голос Мадлен:
  - Можете поки що поспати милi дiвчата! Далi до самого Багдада доведеться йти маршами, щоб надолужити згаяний час!
  Вовчицi войовницi дружно з присвистом гаркнули:
  - Є всiм спати!
  Герда i Шарлота легкi в такий спосiб, щоб їхнi оголенi тiла притискалися одне з правого боку, iншу з лiвого до юного Клауса. Заснули вони майже моментально, тут далася взнаки i втома i звичка засипати вiдразу, як тiльки отриманий наказ (звичка рятiвна в умовах хронiчного дефiциту сну та вiдпочинку в умови казарми та елiтної школи!). При цьому, як i слiд очiкувати, вони на пару опинилися у своєму нескiнченному снi-серiалi.
  Зробивши ще кiлька " чергових " пострiлiв : " надто вже настирливими були цi вiдморозки , що падали битi чергами . Герда повернулася до дискусiї :
  - Я вважаю, що Люцифер i справдi спочатку був добрим, пiднесеним i благородним ангелом. Але в його серцi оселилася грiх та гординя! Так вийшло, що пiд впливом грiха - таємницi беззаконня гарне в душi головного ангела почало вiдмирати, i зародилася злiсть.
  Боже мiй, до чого ти прекрасний i чистий,
  Вiрю я, що твоя правота нескiнченна!
  Ти вiддав на хрестi своє славне життя,
  А тепер у моєму серцi горiтимеш вiчно!
  
  Ти Господь краса - радiсть, мир та любов,
  Втiлення безмежного, яскравого свiтла!
  Ти пролив за людей дорогу кров,
  Врятована безмежною жертвою планета!
  З великим натхненням заспiвала Герда. З її сапфiрових очей викотилися двi перлиннi сльози, вони ковзнули по атласнiй щiчцi i капнули вниз. Дiвчинi стало дуже гидко, за свою жорстокiсть. Шарлота вловила її настрiй:
  - Тепер нам потрiбно забрати зброю "Стiнгери" та передати їх терористам. Такий у нас початковий план. Треба увiйти в довiру до турецького султана.
  Герда потерла п'ятку об метал, боса ступня вкрилася дрiбними пухирями i видавила:
  - Цiлком розумне припущення. Але спочатку покинемо мiсто, Нью-Сарай трохи набрид.
  Шарлота влучним пострiлом зрiзала бiплан, що промайнув у небi, той задимив хвостом i пiшов у пiку вниз:
  - А менi подобається. Створити серед Чорнохарiвських просторiв досить пристойний анклав не кожному пiд силу!
  Герда в досадi зiтхнула:
  - У цьому банду "Стiйкiсть" не дорiкнеш.
  Танк та БМП котили з мiста, поступово вони розганяли свою швидкiсть, намагаючись вичавити максимум. Нiмецький "Гепард" розiгнався до вiсiмдесяти п'яти кiлометрiв за годину, А БМП перестрибнула за сто.
  - Не жени так Герда, раптом нарвешся на засiдку! - ринула в тривозi Шарлота.
  - Тодi насаджу противника на два стволи! - вишкiрилася блондинка-термiнатор.
  По дорозi їм потрапили три мотоцикли, один навiть вистрiлив з мiномета. Втiм, розстрiлювати їх у стилi комп'ютерної гри дуже приємно.
  - Ми володарi вогняних трас. - заявила, повизгуючи вiд захоплення Шарлота. - Потiм суворо запитала полковника. - Скрiпивши серце ми вийшли з гри. Це було важко, але, на жаль, необхiдно!
  - А що ви хотiли зробити цю територiю безлюдною? До наших стратегiчних планiв це не входить! - прорепетував у вiдповiдь полковник.
  - Добре, але вплив угруповання "Стiйкiсть" пiдiрвано. Значить, потрiбно вам щось змiнити в полiтицi всерединi зони. - з виглядом професора пiдказала вогняна ледi.
  - Звичайно, але це вирiшить найвище керiвництво. А поки що ловите цього чорта турецького султана! - обрубав командир.
  Минувши вал дiвчини, в'їхали у джунглi. Попереду свiтилися аномалiї.
  - Саме мiсто, можливо, має якийсь захист вiд цих чудес. - помiтила, хмурячи лобiк Герда. - Розкривши її природу, ми могли суттєво просунутися у освоєннi зони.
  - Звiсно, могли! Але ж це роблять i без нас! Найкращi вченi Третього Рейху працюють! - рикнула у вiдповiдь Шарлота.
  - А що вченi, досi не навчилися лiкувати ФЛПIД та рак. Скiльки людей помирає у муках. От я б цим зайнялася! - Герда надула щоки i стиснула кулаки з такою силою, що ще кiсточки почервонiли.
  - У Третьому Рейху систему охорони здоров'я потрiбно модернiзувати за прикладом Бiлого Марсу (Чудовий жарт, гумор покiйних!). Адже грошей вистачає, можна зробити її безкоштовною та доступною всiм. - Шарлота пiдняла до верху пальцi, потiм знову пальнула. - Крiм того, було краще, якби хлопцi та дiвчата служили разом, створюючи змiшанi роти. Подумати тiльки юнака на свiтанку сил i лiбiдо на два роки, а ранiше на чотири роки позбавляли жiночої ласки. Недаремно виросли так рiзко злочини на сексуальному ґрунтi. Секс найкращi лiки вiд усiх душевних хвороб, але, на жаль, дорогi та важкодоступнi! - помiтила Шарлота.
  - У тебе я бачу тiльки це на умi! - з презирством заявила Герда.
  - Цiлком нормальний iнстинкт! Хто не любить сексу, той не любить життя i не цiнує радостi тiла! А в кого тiло не вiдчуває свободи, то й душа нудитися в катiвнi! А взагалi ми пiд'їжджаємо! - Шарлота тицьнула пальчиком уперед, збивши при цьому жирного, квадратного джмеля.
  Танк та БМП об'їхали аномалiю, потiм ще одну вирву. Потягло свiжими розрядами. Аномалiя потягла свої щупальця, майже невидимi, але вiдчутнi, тож завiбрувала броня, наче по нiй застукали камiнчики.
  - Це досить цiкаво, я вiдчуваю хвилi, дуже дрiбний дiапазон, вони нагрiвають покриття! - сказала, трохи по-жiночому нервуючи, Герда.
  - Я теж не колода! Та це вже дещо! Крiм того, нашi танки - це скупчення металу та можуть притягнути негативну енергiю! - Обличчя Шарлоти почервонiло, вона вiдчувала всю наростаючу напругу, рiзних полiв.
  - Може спробувати уламковий снаряд! Струс повiтря змiнить параметри фону. - запропонувала блондинка-термiнатор.
  - Нi, краще просто обiйдемо! - Дiвчина вразила джойстиком. - Взагалi ми нiмцi це розумно придумали. Замiсть керма i кнопок, використовувати як керування елемент iгрової приставки. Недарма нiмецькi "Мерседес" i БМВ такi популярнi машини, навiть американський президент їх поважає, при всьому чванствi американцiв.
  Пiд гусеницi сунувся пацюк , звiр клацнув iклами i кинувся пiд машину.
  Трiск ребер, що ламають, i пролитої кровi, сповiстив, що тварюка тиранять.
  Ще десяток подiбних монстрiв зняли кулеметнi черги, падали, а м'ясо буквально рвалося на частини.
  - I з ними покiнчено iз гарантiєю. - заявила, кривлячись дiвчина.
   Щуроособаки , та iншi тварюки вiд танкiв шарахались, мабуть, приймаючи їх за небезпечних звiрiв-мутантiв.
  - Дивись вони нас боятися! - Герда, по-дитячому вказала пальцем.
  - Не велика заслуга, ти теж злякалася б. - вiдповiла, показуючи язичок Шарлота.
  Потiм дiвчата все ж таки сповiльнили хiд, i виїхали на протоку. Двi машини, танк та БМП стали на прикол.
  - Ну що, схоже, чогось ми досягли! Ось i наш пiдводний човен спливає! - Iз задоволенням, зазначила Герда.
  - Давно пора! - рикнула Шарлота.
  З-пiд води з'явилися основи титанового човна. Дивна машина пiднялася протокою вгору. Вона частково дублювала функцiї танка, але звичайно перевершуючи в унiверсалiзмi.
  З її черева вискочили вже знайомi бiйцi в екзоскелетах, а також полковник. Вони стали передавати юним войовницям розпакованi "мега-стiнгери".
  - Ось кiлька штук цiєї модифiкацiї ми вiзьмемо для вивчення. - заявив, наполегливо пижався полковник. - А решта, не наочному друг турецькому султановi.
  - Менi не дуже подобається iдея принести такий щедрий дар вороговi Третього Рейху. - Шарлота зсунула брови.
  - Це данайський дар. По-перше, мега-стингер стануть абсолютно марними в бою. А по-друге... - почав, був полковник.
  - Я знаю! - безцеремонно перебила Герда.
  - Що ти знаєш? - Полковник зараз насторожився.
  - Що, по-друге. Ви поставили на кожен мега-стингер позивний iз прийомом. Ви зможете вiдстежувати перемiщення ворога! - вигукнула догадлива блондинка-термiнатор.
  - Та свого роду жучки! - перебила Шарлота. - Це дуже просто, для звiрiв такого зросту!
  - Ви вгадали! Так ми в такий спосiб вiдстежуватимемо всi їхнi сiпання. А ось метатимуться вони класно. - Суворий, уже немолодий представник спецслужб усмiхнувся.
  - Ну, добре тодi ми приймемо дар! - Дiвчата iз задоволенням ляснули, один одного в долонi.
  - Крiм того, у вашi танки також будуть введенi жучки. Адже, напевно, знайдуться свiдки, що ви їх викрали, а так передадiть їх турецькому султановi. I черговий подарунок йому та у нас цiлей для вiдстеження буде бiльше! - Полковник хитро пiдморгнув.
  Герда вiдповiдно кивнула:
  - Напевно, пiдступний турецький султан захоче туди сам залiзти. Адже це дуже, схоже, владний терорист особисто, випробує нову технiку.
  - I ми також. " Гiпержучки " зможуть передавати вiдеозображення з танка та БМП. Чiтке та акуратне, а також частково огляд поза танком. Ми будемо за супротивником постiйно стежити! - Представник спецслужб кинув у рот нiкотинозамiнну жуйку з добавками фтору (Зуби цим змiцнюються!).
  Пiсля паузи Шарлота запитала:
  - А що за технiка?
  Полковник дiстав маленькi кристали, простяг на долонi.
  - Мiнi-електронiка, їм можна надати будь-якої форми. Ми їх так запрячемо у приладах танка, що противник нiяк не помiтить. Повiр навiть американськi експерти не зможуть нiчого виявити. Це можна заховати у панель або пiд вигляд лаку.
  - Ого, я не знала, що нашi таке вмiють! - Вогнезарна войовниця у захватi провела язичком собi по губках.
  - Тут не лише нашi. За великi грошi купили кiлькох американських учених та двох росiян, а також iндуса. Не говорячи про те, що дещо нашi люди викрали з науково-дослiдних iнститутiв США та Канади. Проти бiснуватого турецького султана кинуто всi сили науки непереможного Третього Рейху. Найкращi кадри та уми. Так що дiвчата ви не самотнi, за вашим плечем подих могутньої країни! - Пафос полковника був цiлком доречний у цiй аудиторiї, але молодi дiвчата, вiдповiли з ентузiазмом.
  - Ми це вiдчуваємо! Слава могутнiй Нiмеччинi!
  Бiйцi спецназу закрiпили Гiпержучки на танку та БМП. Усi уважно заклали, а "мега-стингери" занурили на спецiальний вiзок. Поки робили такi приготування, полковник запитав:
  - Скiльки приблизно з урахуванням корабля ви закiнчили людей. Герда трохи задумалася i вiдповiла:
  - Я особисто близько тисячi чотирьохсот!
  Шарлота скалячись, пiдтвердила:
  - А я приблизно теж тисячу триста. Ми билися на рiвних!
  - I двi тисячi вiсiмсот у пiдсумку. Хороша розбирання, тягне на залiзний хрест iз дубовим листям, а може навiть i мечами!). Ми занесемо це в аналог успiшних дiй спецназу. Вас, можливо, таємно нагородять! Знаєте, для спецвiйськ запровадили, ще крiм хрестiв - нову нагороду рубiнову зiрку. З її допомогою ви отримаєте право на позачергове вiйськове звання - ви хто до речi! - запитав, чомусь хмурячись полковник.
  - Герда Бiла смерть! - рядовий армiї СС Третього Рейху.
  - Шарлота Вогняна Сатана! - рядовий армiї СС Великої Нiмеччини чи Третього Рейху.
  - Вiрте, вас обов'язково зроблять в офiцери, зробивши обер -лейтенантами.
  У небi промайнув птах-мутант, у темрявi блиснув голий череп, iз зубами зiгнутими як блискавка. Загалом чудовий екземпляр для жахiв. Стрiляти втiм, не довелося, птах-рептилiя пролетiла повз.
  Шарлота все ж таки довбанула з автомата, кулi потрапили у велику розмiрами з винищувач, тварюка. Рептилiя охнула i вибухнула. Повiтряна хвиля хитнула дерева.
  - Гарно я вробила, її! Тiльки пiр'я у неї мiцнiше за леговану сталь, потрiбно потрапити точно в зад, пiд хвiст. Пiсля чого вибухає природний газ, i кислота, що накопичилася у нутрощах. - заявила, хваляючись не надто потрiбним успiхом Шарлота.
  - Птах Рууффi , такий особливий, дикий, небезпечний. Але досить рiдкiсна, можна було пощадити. - мляво позiхнув полковник.
  - А вона трупами харчується та заразу розносить. Були випадки, коли живих солдатiв їла, та ну її пекло! Та й взагалi ми з вами заговорилися! - рикнула Шарлота.
  Полковник тут уже охоче погодився.
  - Так, звичайно ж, забовталися понад будь-яку мiру. Тому в мене є пропозицiя краща. Нехай найвiдомiша примадонна Герда виконає для нас з приводу такої яскравої перемоги пiсеньку.
  Герда не виявила особливого ентузiазму:
  - Зараз я явно не в голосi та не в настрої. Можливо iншого разу?
  Шарлота заперечила:
  - Iншого разу може й не бути! Крiм того, в пiснi варто тiльки почати, i далi все йде дуже легко. Ну, не соромся, а я тобi пiдспiваю!
  Герда кiлька разiв мiцно кашлянула, щоб прочистити горло i заспiвала, своїм ангельським голоском:
  По свiтобудовi я втомлена блукаю,
  Як багато в ньому жорстокого та злого!
  Але Господа лише про одне прошу,
  Щоби захистив, свiт близького, рiдного!
  
  Вiйна, не знаючи мiж, до мене прийшла,
  Своїм безжалiсним крилом накрила!
  Меч загострений, не вiдаючи чохла,
  Ось злий дракон своє просунув рило!
  
  Але прусський лицар, потужний богатир,
  Зламати його не може пекло непроглядне!
  Сказав злодюжками - совiсть ти не стир,
  Бо чеснiсть наша - знай надiя!
  
  Татья злякався - бачить страшний меч,
  За беззаконня - жорстка розплата!
  Ми лихоємцем, можемо разом спалити,
  А Батькiвщинi висока нагорода!
  
  Хто не любив - не знає цих мук,
  Що принесе рiшення iнше!
  Але наше багаття, повiрте, не згас,
  Нас вистачить, якщо разом двоє!
  
  Вiдлiк звичайно строгий Бог iде,
  Вiн слабкий, боязкий - зовсiм не захист!
  Такий уже людям - було поставлено рахунок,
  Що рать тих, що живуть у брязкiт розбита!
  Але людина як колок-росток,
  Коли вiн вiрить - знайте, не в'яне!
  Втеча прогресу знайте, не усох,
  Космiчнi бачимо у небi дали!
  
  Що нам у цьому свiтi - потрiбен успiх,
  Така людства натура!
  Веселий, юний лунає смiх,
  I зростає нова культура!
  
  Консерватизм жорстокий наш кат,
  Скували ланцюги думка людей, як камiнь!
  Але якщо тяжко солдатiв не плач,
  Ми, вiрте воїни в ударi!
  
  Перемога довгоочiкувана прийшла,
  А хто б ще в цьому сумнiвався!
  Думка людина гостра голка,
  Хто богатир, той не гра паяця!
  
  Планета щастя вiрю, знайде,
  Ми станемо - знаю всi милi, красивi!
  А злоби виплатить нам справедливий рахунок,
  Наллються щедро колосками ниви!
  
  Не знаємо ми спокою, у тому доля,
  Наскiльки еволюцiя жорстока!
  У всесвiтi безмежне беззаконня,
  У ньому кожне створення самотнє!
  
  На краще, розраховуємо ми,
  Що буде щастя та зникне страх!
  I стануть як рiдними всi сини,
  А новий шлях опишемо ми у вiршах!
  . ЕПIЛОГ
  Хлопчик-богатир нарештi прибув до Тита у ставку. Той ще не знав, що Нерон надiшле йому свого охоронця i прийняв юного воїна дуже насторожено. Але Конан-Павлик показав йому пергамент iз печаткою та пiдписом самого iмператора Нерона.
  I недовiра розвiялася. Тим бiльше, хлопчик-богатир легко зiм'яв пальцями спочатку рук, а потiм i нiг по мiднiй монетi показавши свою феноменальну силу.
  А прибув юний воїн якраз вчасно. Цар Парфiї зiбрав усi сили i отримавши майже п'ятикратну чисельну перевагу разом iз повсталими юдеями спробував атакувати армiю Тита. Сили були нерiвнi, хоча у римлян, мабуть, краще зброя та органiзацiя.
  Тiт зайняв заздалегiдь пiдготовлену, укрiплену позицiю. I став вiдбивати натиск, що перевищує сил царя Керза . I помчали на римлян парфянськi та iудейськi полки.
  Хлопчик-мультяшке пiдняв лук i натягнув тятиву. I випустив по ворогах стрiлу. А потiм босими пальчиками нiжок жбурнув дротик, i пробив одразу трьох парфянських воїнiв.
  Конан-Павлiк заспiвав:
  - За великий комунiзм Нерона!
  Пiсля чого хлопчик знову кинув босою, дитячою, але сильною нiжкою дротик i знову вистрiлив iз лука.
  Потiм Конан-Павлик став кидати босими ногами дротики i стрiляти без перерви з лука. I стрiли, i дротики так i лiтали. I пробивали як парфян, так i юдеїв.
  Конан-Павлик це робив енергiйно.
  I разом з ним стали битися i дiвчата, i дiвчинка Маргарита приєдналася до лайки.
  Дуже багато солдатiв у Парфянської iмперiї. Вони течуть собi нескiнченною рiчкою.
  Конан-Павлик Рибаченко, рубаючи парфянцiв мечами, проревiв:
  - Нiколи не поступимося!
  I вiд босої ноги хлопчик полетiв гострий диск!
  Маргарита, крушивши супротивникiв, буркнула:
  - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
  I вiд босої нiжки дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи парфянцiв.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями нiг, вбивче, випустила розряд блискавки, з червоного соска своїх засмаглих грудей i оглушливо, провила:
  - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
  I її мечi пройшлися в млинi парфянцями.
  Зоя, розрубуючи ворогiв, i посилаючи розряди пульсiв з малинових соскiв, запищала:
  - За новий порядок!
  I вiд її босих нiжок розлетiлися новi голки. I що у око, що у горло китайським солдатам.
  Та видно було, що войовницi заводяться i лютують.
  Августина рубає смаглявих солдатiв, з рубiнових соскiв випускаючи каскади блискавок, пропищала:
  - Наша залiзна воля!
  I вiд її босої ноги летить новий, вбивчий подарунок. I падають смаглявi бiйцi.
  Свiтлана рубає млин, iз полуничних соскiв випускає короннi розряди, її мечi як блискавка.
   Парфенцi валяться як зрiзанi снопи.
  Дiвчина метає голки своїми босими нiжками i пищить:
  - За Росiю-матiнку перемагатиме!
  Конан-Павлик Рибаченко настає проти парфянцiв. Хлопчик-термiнатор рубає смаглявi вiйська.
  I при цьому пальчики голих нiжок пацана викидають голки з отрутою.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутньої Русi!
  I в русi розкроює всiм голови та морди.
  Маргарита теж трощить супротивникiв.
  Її босi нiжки так i миготять. Парфенцi гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
  - За новi рубежi!
  I тут дiвчинка як вiзьме та рубане...
  Маса трупiв парфянських солдатiв.
  А ось Наташа в наступi, з червоних соскiв посилає блискавки. Рубить собi китайцiв i спiває:
  - Русь велика i промениста,
  Я дiвчина дуже дивна!
  I вiд її босих нiжок летять диски. Якi перепилюють горла парфянцям. Та ось це дiвка.
  Зоя у наступi. Рубить смаглявих солдатiв з обох рук. Плює з трубочки. I кидає босими пальцями нiг вбивчi голки, i малиновими сосками викидає пульсари.
  I при цьому спiває собi:
  - Ех, палицею ухнем,
  Ех, кохана сама пiде!
  Августина, рубаючи парфянцiв i винищуючи смаглявих солдатiв, рубiновими сосками викидаючи подарунки смертi, верещать:
  - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
  На ОМОН вiн кидався з кийком!
  I босими пальчиками нiжок як запустить у супротивника, те, що вб'є i слона.
  А потiм пропищає:
  - Вовкодави!
  Свiтлана у наступi. Рубить , кромсаючи парфянцiв. Босими нiжками на них запускає презенти смертi. I з полуничних соскiв вилiтають ляпки магоплазми.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бiйцiв i верещить:
  - Велика прийде перемога!
  I знову дiвчина у дикому русi.
  I її босi нiжки запускають смертельнi голки.
  Конан-Павлик Рибаченко пiдстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу парфянцiв у стрибку.
  Метнув босими пальцями нiжок голки i про булькав:
  - Славитися моя гарна мужнiсть!
  I знову пацан у битвi.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсає всiх ворогiв поспiль. Її мечi крутiшi за лопатi млина. I босi пальчики нiжок метають подарунки смертi.
  Дiвчина в дикому наступi. Винищує смаглявих воїнiв без церемонiй.
  I пiдскакує раз у раз, i перекручується!
  I летять вiд неї презенти анiгiляцiї.
  А парфянцi собi падають мертво. I цiлi кургани з трупiв нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я є американський ковбой!
  I знову її босi нiжки кинув голку.
  А потiм ще й дюжину голок!
  Наталя у наступi теж дуже крута. За допомогою червоних соскiв шле блискавку за блискавкою.
  I босими нiжками кидає, i з трубочки плюється.
  I кричить на все горло:
  - Я блискуча смерть! Вам залишається лише померти!
  I знову красуня у русi.
  Зоя штурмує завал iз парфянських трупiв. I також вiд її босих нiжок вилiтають бумеранги знищення. I малиновi соски посилають цiлi каскади мiхурiв, всiх зминаючи та руйнуючи.
  А смаглявi воїни все падають i падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дiвка, вас переможе!
  I вiд голої п'яточки дiвчини летить дюжина голок. Якi просто в горло парфянцям впиваються.
  Тим падають мертво.
  А точнiше й зовсiм мертвi.
  Августина у наступi. Крушить смаглявi вiйська. Її мечi у двох рук мчать. I така вона чудова войовниця. I рубiновi соски при справi, всiх випалюючи, i перетворюючи на скелети обвугленого вигляду.
  Смерч проноситься парфянськими вiйськами.
  Дiвчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  I в наступi красуня з вогняним волоссям.
  Августина в дикому екстазi реве:
  - Боги вiйни все порвуть!
  I войовниця у наступi.
  I її босi нiжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Свiтлана у битвi. I така блискуча i бойова. Її голi нiжки стiльки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть iз волоссям бiлявки.
  Адже якщо розiйдеться, то вже й не зупиниш. Особливо якщо з полуничних соскiв летять забiйнi блискавки.
  Свiтлана спiває:
  - Життя не буде медом,
  Та скачiть хороводом!
  Нехай здiйсниться мрiя -
  На раба чоловiка перетворює краса!
  I в русi дiвчини дедалi бiльше лютi.
  Конан-Павлик у наступi все пришвидшується. Хлопчик б'є парфянцiв.
  Його босi нiжки кидають гострi голки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена iмперiя - всiх розiрве!
  I знову хлопчик у русi.
  Маргарита бурхлива дiвчина у своїй активностi. I молотить ворогiв.
  Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку з вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню парфянцiв вгору пiдкине.
  Дiвчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  I проведе млин мечами.
  Ось прискорила рухи Наташа. Дiвчина зрубує смаглявих воїнiв. Її червонi соски дедалi iнтенсивнiше вивергають потоки блискавок i магоплазими . I при цьому репетує:
  - Перемога на iмперiю на Росiю чекає.
  I давай винищувати парфянцiв посиленими темпами.
  Наталя, це дiвка-термiнатор.
  Не думає зупинятися i сповiльнюватись.
  Зоя у наступi. Її мечi наче нарiзають м'ясний салат. А малиновi соски вивергають лютi потоки магоплазми та блискавок. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасiння в силi!
  I теж босi пальчики нiг такi голки кидають.
  I маса людей iз пробитими горлами валяється курганами трупiв.
  Августина шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню чи навiть тисячу парфянцiв. Але все збiльшує темп. З рубiнових соскiв викидає потоки енергiї. I войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
  I знову красуня в атацi.
  I вiд її босих пальчикiв нiжок вилiтає горошинка. I три сотнi парфянцiв розiрвав сильний вибух.
  Августина проспiвала:
  - Ви не посмiєте нашу землю захоплювати!
  Свiтлана теж у наступi. I не дає нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
  I рубає ворогiв та парфянцiв винищує. I маса смаглявих бiйцiв уже завалилася в канаву та дорогами. А войовниця дедалi агресивнiше використовує польоти блискавок по парфянських бiйцях зi своїх полуничних та великих соскiв.
  Конан-Павлик Рибаченко знову у бою. I просувається махає обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi парфянцi .
  Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл.
  Хлопчику згадується дика стратегiя. Де також разом змiшувалися конi та люди.
  Конан-Павлик Рибаченко пищить:
  - Горе вiд розуму!
  А грошей буде темрява!
  I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
  Пацан-генiй проревiв:
  - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
  Дiйсно круте i круте вийшло уявлення. А скiльки вбитих парфянцiв. I перебили смаглявих бiйцiв найбiльше з найбiльших.
  Маргарита теж у бою. Крушить смаглявi армiї i реве:
  - Великий ударний полк! Ми всiх вганяємо у труну!
  I її мечi як рубають по китайцях. Маса смаглявих бiйцiв уже завалилася.
  Дiвчинка прогарчала:
  - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
  I вiд голої п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
  I по ворогу довбає.
  I вiзьме, i рознесе частину супротивникiв.
  А Наталя в авторитетi. I б'є супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
  Скiльки китайцiв перебила.
  А її зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у неї всi напарницi - кати! I з червоних соскiв посилає презенти анiгiляцiї.
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  I знову дiвчина мечами масу парфянцiв зарубає.
  Зоя в русi i розкроїла багато смаглявих воїнiв. I випускала з малинових соскiв розряди блискавок.
  А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиває кiлька парфянцiв. Ось це дiвчата - реально красунi.
  Августина настає, i супротивникiв трощить. Рубiновими сосками магоплазмовi плями розкидає, палячи парфянцiв. I при цьому ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  I свою зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
  I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
  I вся буквально виходить гнiвом.
  Свiтлана в русi. Ось розкроїла безлiч черепiв. Войовниця, яка скеляє зубки. I сосками кольору перестиглої полуницi вивергає блискавки.
  Показує язичок. А потiм плюється з трубочки. Пiсля чого завиває:
  - Будете ви мертвими хлопцi!
  I знову вiд її босих нiжок летять смертоноснi голки.
  Конан-Павлик Рибаченко стрибає та пiдскакує.
  Босоногий хлопчик купу голок випускає i спiває:
  - Вирушаємо у похiд, вiдкриває великий рахунок!
  Юний воїн як належить на висотi.
  Рокiв йому вже чимало, але вiн виглядає дитиною. Тiльки дуже сильним i мускулистим.
  Конан-Павлик Рибаченко заспiвав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  I знову вiд його босих нiжок вiдлетiли смертельнi голки.
  Маргарита iз захопленням проспiвала:
  - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
  Дiвчинка знову кинула забiйним каскадом голок по парфянцям i продовжила:
  - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
  I войовниця як кине босими пальцями нiжок горошинку, так одразу ж тисяча парфянцiв пiдлетiла у повiтря. Та армiя нiби Перської iмперiї тане прямо на очах.
  Наташа у битвi. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогiв. I стiльки гине парфянцiв. I вiд її червоних соскiв вiдлiтають цiлi каскади блискавок та коронних розрядiв.
  Дiвчина їх смаглявих воїнiв i мечами i гранами на вугiллi i списами. I голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вiрю, прийде!
  I слава росiян знайде!
  Босi пальчики нiжок кидають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
  Зоя у дикому русi. Настає на парфянцiв. Розрубує їх на дрiбнi шматочки. I малиновими сосками вивергає масовими бавовнами плювки магоплазми.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противникiв, i як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  I проводить мечами дикий млин. Ось це справдi дiвка як дiвка!
  А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - усiм кошмарам кошмар. I рубiновими сосками викидає потоки блискавок, що змiтають ворогiв.
  I якщо врубить, то значить врубає.
  Пiсля чого руда вiзьме i заспiває:
  - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
  I ось її мечi в дiї розрубують м'ясо.
  Свiтлана теж переходить у наступ. Немає у цiєї дiвчини гальм. Як порубає, так маса трупiв завалена. I з полуничних соскiв як посипле розрядами забiйних блискавок.
  Блондинка-термiнатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  I ось летить вiд неї забiйна горошинка.
  Конан-Павлик знову сотню парфянцiв, пронiсши метеором, зрiже. I ще бомбу вiзьме та й кине.
  Невелика розмiрами, але вбивча вона...
  Як розiрве на дрiбнi уривки.
  Хлопчик-термiнатор провiв:
  - Бурхлива молодiсть страшних машин!
  Маргарита знову таке влаштує у битвi.
  I срубає масу смаглявих бiйцiв. I прорубує великi просiки.
  Дiвчинка вищить:
  - Ламбада - наш танець на пiску!
  I врiже з новою силою.
  Наталя в наступi ще шаленiша. Так молотить парфянцiв. Не дуже їм проти таких дiвчат встояти. I особливо якщо червонi як пелюстки троянди соски блискавки вивергають.
  Наташа взяла i заспiвала:
  - Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
  I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
  I ще босими нiжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голiв смаглявої армiї вiдкотилася.
  Бойова красуня вона. Бити собi таку смагляву армаду.
  Зоя в русi, всiх руйнує поголовно. I її мечi, наче ножицi смертi. I з її малинових соскiв вилiтають надзвичайно вбивчi розряди.
  Дiвчина просто приваблива. I її босi нiжки кидають дуже отруйнi голки.
  Вражають ворогiв. Пробивають їм горло i роблять труни.
  Зоя взяла i пропищала:
  - Якщо у кранi немає води...
  Наташа кричала iз захопленням, i з червоних соскiв такий руйнiвний заряд запустить, що маса парфянцiв вiдлiтає в пекельне пекло, а вереск у дiвчини забiйний:
  - Виходить, винна ти!
  I босими пальцями нiг як метне те, що вбиває капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
  I вiд її голих нiжок як пролетить лезо. I вразить масу бiйцiв.
  Августина у русi. Стрiмка та неповторна у своїй красi.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорiють. Ось це дiвчина - справжня мегера. I рубiновi соски з неї випльовують те, що смерть воїнам парфянської приносить.
  А рубає супротивникiв - нiби народилася з мечами у руках.
  Руда, бiсова бестiя!
  Августина взяла i прошипiла:
  - Бичача буде голова - не збожеволiти бiйцям!
  I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв. А потiм як засвистить. I тисячi ворон вiд страху непритомнiло. I по голених макiвках парфянцiв ударили. I кiстки проломили, змусивши бризкати кров'ю.
  Конан-Павлик Рибаченко буркнув:
  - Те що треба! Оце дiвка!
  I хлопчик термiнатор теж засвистить... I тисячi ворон, отримавши серцевi напади на голови парфянцiв, потрапляли, разячи їх самим смертельним боєм.
  А потiм пацан-карате дитячою п'ятою пiдкинув бомбу, вибиваючи парфянських солдатiв, i прорепетував:
  - За великий комунiзм!
  Маргарита, метнувши босою нiжкою кинджал, пiдтвердила:
  - Велика та класна дiвчина!
  I теж засвистить, збиваючи ворон.
  Августина iз цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  I знову босими пальчиками нiжок запустить убивчу. I з рубiнiв блискучих соскiв випустить розряд блискавки.
  Свiтлана у битвi не поступається супротивникам. Не дiвчина, а кiнчик полум'я. Сосками кольору полуницi як викине масу блискавок, i спопелила масу парфянцiв.
  I верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Августина, випустивши босою нiжкою лезо, i рубiновими сосками пускаючи плювки плазми, пiдтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  I дiвчата iз хлопчиком добили останнiх парфянських солдатiв. А Конан-Павлик пробив дротиком наскрiзь iз царя Керза .
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"