Рыбаченко Олег Павлович
СталIн-ПутIн I Жовтневий листопад

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками Типография Новый формат: Издать свою книгу
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Йде жовтень 1950 року. СРСР продовжує вiдновлення пiсля затяжної та кривавої вiйни з Третiм Рейхом. Путiн у тiлi Сталiна керує країною. Радянськi вченi шукають диво-зброю. А у численних героїв свої дуже класнi пригоди.
  \СТАЛIН-ПУТIН I Жовтневий листопад
  АННОТАЦIЯ
  Йде жовтень 1950 року. СРСР продовжує вiдновлення пiсля затяжної та кривавої вiйни з Третiм Рейхом. Путiн у тiлi Сталiна керує країною. Радянськi вченi шукають диво-зброю. А у численних героїв свої дуже класнi пригоди.
  . РОЗДIЛ No 1.
  Ось уже й жовтень мiсяць i полилися зливи. Неприємна погода. Але для Сталiна-Путiна був побудований цiлий пiдземний палац iз планетарiєм та штучним сонцем. У ньому можна плавати у величезному басейнi, а зверху сфетять ультрафiолетом прожектора. Так що навколо вогкiсть i сльота, а Сталiн-Путiн непогано влаштувався та блаженствує. Попиває собi сiк манго. Вiд шкiдливої звички палити Путiн тiло Сталiна позбавив i майже не п'є. Оточив себе найкращими ворогами, i сподiвається все ж таки бiльше прожити нiж вождь у реальнiй iсторiї.
  Тим бiльше, серед грузинiв багато довгожителiв. Щоправда, батько Сталiна жив не надто довго, але тому що був алкоголiк. А якщо грузин не курить, не п'є, веде здоровий спосiб життя, то може i багато протягнути.
  Сталiн-Путiн принаймнi поки що йти не хоче. Головний з економiки у нього Вознесенський, академiк та найталановитiший сталiнський нарком, i при цьому жорсткий!
  Берiя голова таємної полiцiї теж на своєму мiсцi. У реальнiй iсторiї i Путiн, звичайно ж, це знає, Берiя Сталiна не цькував. Просто позначився нездоровий спосiб життя вождя: робота ночами, постiйне непомiрне курiння, ну, алкоголь Сталiн вживав у мiру, i пив гарне, натуральне грузинське вино. Але iнших любив пiдпоїти. Та ще вiд тиску не хотiв пити пiгулки та колоти уколи - не довiряв хiмiї. I в результатi вистачив iнсульт. Ну, i ще Сталiна так боялися, що не надали вчасно допомоги.
  Не ангел був Йосип Вiссарiонович. Боявся, що його задушить власна охорона.
  Щоправда, i сам Путiн пiд кiнець свого першого життя став пiдозрювати своє оточення у змовах. Ситуацiя у Росiї ускладнювалася, популярнiсть Путiна падала, як i вiйни в Українi. I виникали сильнi пiдозри. Чи не захоче хитрий i надто розумний наприклад Михайло Мiшустiн сам стати царем? Тим бiльше, Путiн i йти i вмирати, i робити трансферт влади не збирався. А якщо й думав комусь владу вiддати так своїй доньцi, а то й онуковi. Але не Мишустiну. I навiть якби i стався б трансферт не сiмейного варiанту, то Путiн вiддав би перевагу комусь iз пiтерської команди. Тож цьому Михайлу вiн не довiряв. Але терпiв його тому, що Мiшустiн виявився просто генiальним прем'єром, який створив справжнє економiчне диво. I не було нiкого порiвнянного за здiбностями, хто мiг би замiнити Михайла Мiшустiна. Але врештi-решт Путiн пiдловив момент i Мiшустiна прибрав. I пiсля цього економiка Росiї посипалася, а вiйна тривала.
  Тож Путiн залишив свою посаду у дуже важкiй для Росiї ситуацiї. Можна навiть сказати критичною. А потiм СРСР так керував, що майже весь свiт захопив Гiтлер.
  А тепер треба якось цю ситуацiю рятувати. Окрiм найпростiшого та очевидного шляху: створення атомної бомби були й iншi iдеї. Але в реальнiй iсторiї навiть у двадцять першому столiттi створити зброю з лазера можна порiвняти з гiперболоїдом iнженера Гарiна.
  А спробуй це зробити зараз, коли країну капiтально зруйновано?
  Але сумувати не треба. Головне, щоб Гiтлер не напав ранiше часу. А так вони щось та придумають.
  Сталiн-Путiн хлюпався разом з дуже красивi дiвчата в бiкiнi в басейнi. Дiвчата були дуже фiгуристi. У них плитки преса наче шоколадки. I дуже витонченi, босi, iз закругленою п'ятою нiжки.
  Сталiн-Путiн узяв i провiв вказiвним пальцем по ступнi одного такого дiвчиська. I та замуркотiла вiд задоволення. Справдi, таке здорово.
  Вождь усiх часiв та народiв нахилився та поцiлував дiвчину в прес, який так своїми плиточками нагадував шоколадку. I та знову муркоче захоплення.
  Сталiн-Путiн важко зiтхнув. Очима вiн пожирає дiвчат, а сам що може зробити? Плоть постарiла i занепала. Ще в колишньому життi Путiн був не молодий. Скiльки вiн часу вже при владi - просто безодня. Навiть не пам'ятає, коли були тi часи, коли не треба було за всiх вiдповiдати i вершити долi свiту.
  Щасливi можна сказати часи, i ти не нахилився пiд плитою колосальної вiдповiдальностi.
  Сталiн-Путiн подумав, з якою радiстю та задоволенням, вiн ви втiлився б у хлопчика в шортах, щоб шльопати босими нiжками по лiтнiй травi i вiдчувати лоскоту, приємну та хвилюючу. I як чудово бiгати влiтку - найпрекраснiша пора в дитинствi. Коли тобi не треба вчитися у школi, i все здається таким веселим та реально класним.
  Сталiн-Путiн пiдплив i поцiлував дiвчину-комсомолку в босу, витончену заокруглену в п'ятi ступню. Вiн тут справдi немов султан.
  Вождевi тут захотiлося розважитися посучаснiше. Наприклад, зiграти у вiйськово-економiчну стратегiю. У минулому життi вiн цi дуже захоплювався незважаючи на весь дефiцит часу.
  I для нього робили спецiальнi iгри, розрахованi на величезну мiць комп'ютера. Не те що простих людей, на кшталт гри вторами свiтова Алекс, де, навiть смiшно - Москва чотири хатки та зображення собору Василя Блаженного.
  А в нього масштабнi iгри. Екран розмiри з цiлу стiну. I уявiть собi якi колосальнi виходять карти. Та на них розмiщуються мiльярди юнiтiв. I ти граєш себе з величезними, не вимiрними масштабами, що перевершують планету Земля.
  Щоправда, навiть в Антантi в її примiтивному варiантi, i то за годину можна покласти десятки тисяч солдатiв. Та в цiй грi пiхота штампується швидко i йде у витрату. Адже ресурсiв багато, а на солдата рядового потрiбно лише зерно i трохи залiза. I постав їх виробництво на нескiнченнiсть. I далi посилай вiйська на забiй. Кулемети швидко косять. I можна народу стiльки покласти - супер буде.
  Але у Путiна зрозумiло є iгри куди бiльш масштабнi та просунутi. Ось, наприклад, ти граєш Другу свiтову вiйну. Спочатку воюєш iз Третiм Рейхом та його сателiтами. Потiм об'єднуєшся з Японiєю, i б'єшся проти Британiї з її сателiтами та колонiями, i США. А потiм i їх перемiгши нападаєш на Японiю. I так ти завойовуєш усi країни свiту. I планета Земля твоя.
  Причому не обов'язково грати за Сталiна, можна зiграти i за Гiтлера, i за Рузвельта чи Черчiлля. Прикольно також розiграти партiю за Хiрохiто i пiдкорити свiт Японiї.
  Але це складнi стратегiї, якi вимагають багатьох годин гри.
  Путiн у минулому життi активно використовував двiйникiв - так безпечнiше. I тому мав багато вiльного часу. Ну i ще двiйникiв спецiально натягували вимовляти промови, що полегшувало роботу.
  Вiйна з Україною теж була подiбнiстю до такої стратегiї. Теж захоплююча битва, що тривала роками. Але тим вона була й цiкавою. Ти нiби граєш, i забуваєш, що сотнi тисяч людей гинуть по-справжньому. I страждають i жiнки, i дiти, i люди похилого вiку. Але ти нiби Наполеон надуваєшся, i продовжуєш карбувати крок. I кровi ллється дедалi бiльше.
  Ось i талiби вдарили по Таджикистану. Не змогли терпiти. Потрiбна була їм вiйна, вони її розв'язали проти Росiї. А що, перемiгши США, чому не вдарити на пiвночi, тим бiльше, що руки розв'язанi.
  Сталiн-Путiн пробурмотiв щось невиразно, i впiймав дiвчину за босу, засмаглу, м'язисту, витончену нiжку. Придушив трохи, полоскотав пiдошву i заспiвав:
  Є жiнки в нашiй Росiї,
  Що водять, жартома лiтак!
  Що всiх у Всесвiтi красивiше -
  Що всiх супостатiв приб'є!
  
  Вони народженi для перемоги,
  Що Русь на весь свiт прославлятиме!
  Адже нашi могутнi дiди,
  Для них збирали враз рать!
  
  Стоять бiля верстата велетнi,
  Їхня мiць така - всiх громять!
  Ми дiти Вiтчизни єдинi -
  Крокує солдатикiв ряд!
  
  Не зможе зламати нас кручина,
  Безсилий вогонь злий напав!
  Де ранiше горiла скiпка...
  Прожектор тепер запалав!
  
  У нас все в країнi - смолоскип свiтла,
  Машини, дороги, мости!
  I в пiснях перемоги оспiванi -
  Ми соколи свiтла - орли!
  
  Прославимо Вiтчизну ми смiливо,
  До вершин крутим поведемо!
  Ми в космосi як пiонери
  I шиї фашистам звернемо!
  
  Наздоженемо всiх iз Марса,
  Вiдкриємо до Центавру шляху!
  Нас буде хто хижак боятися,
  А хто добрий i чесний любити!
  
  Росiя країна всiх милiша,
  У нiй є чим пишатися, повiр!
  Не треба нести ахiнею...
  Ти будь людяний не звiр!
  
  Дiстанемо кордон свiтобудови,
  Там збудуємо фортецю-гранiт!
  А хто програв покаяння,
  Хто прет на Батькiвщину битий!
  
  Що далi - фантазiї мало,
  Але мертвих повiр - воскресимо!
  У смертi ривком вирвемо жало,
  На славу безкоштовної Русi!
  Слова хорошi, але вийшло якось заспiвати хрипко та фальшиво. Не зовсiм те, що потрiбно. Сталiн-Путiн затнувся.
  Дiвчата допомогли йому вибратися з басейну. Вождь лiг на матрац. Пара дiвчат, майже дiвчат стала ходити своїми босими нiжками по спинi, що було дуже приємно.
  Сталiн-Путiн кайфував. I начхати йому на численнi проблеми, що в країнi. Вiн найкрутiший i найстрашнiший.
  Ось згадалася стратегiя, де вiн грав за Гiтлера. Водиш код шахрая i робиш добавку - десять тисяч танкiв "Пантера"-2 з екiпажами, ще сорок першого року. Пiсля чого й граєш. Виходить дуже здорово. Хоча можна й навпаки. "Пантера"-2 танк iз потужним озброєнням, та непоганою лобовою бронею, мабуть навiть небезпечнiша, нiж IС-2.
  I створює реальнi проблеми.
  Сталiн-Путiн подумав, що в реальнiй iсторiї СРСР пощастило, що мав союзникiв вiн, а не навпаки. Адже цiлком могли i Черчiлль i Рузвель допомагати Гiтлеру. Особливо затятий антикомунiст Черчiлль. Пощастило у цьому випадку Сталiну. А що було б якби припустимо союзники тримали б дружнiй нейтралiтет? Чи змiг би СРСР перемогти? Тут багато залежало вiд оперативно-тактичної майстерностi генералiв з обох бокiв. Наприклад, пiд Сталiнградом гiтлерiвцi воювали не за канонами, i тому були битi, i зазнали розгрому якого при вмiлiшому командуваннi могло i не бути! Тут теж був елемент везiння для СРСР.
  Втiм, у тiй вiйнi було багато з обох бокiв випадковостей. Чи мiг Гiтлер перемогти? Теоретично мiг, особливо якби Японiя вiдкрила другий фронт Далекому сходi. I тут ймовiрнiсть падiння Москви рiзко зростала. Особливо у листопадi коли сльота пiдмерзла, а жорстокi морози ще не настали. I без Далекосхiдних дивiзiй могли Москву не втримати. Ну i звичайно багато було ще прорахункiв у Гiтлера. Зокрема в ОКВ пiдрахували, що для здiйснення планiв "Барбаросса" потрiбно тридцять шiсть повнокровних танкових дивiзiй. Але всiх дивiзiй панцефаллi було в Третьому Рейху, двадцять одна i тi не повнокровнi. I ще треба було тримати пiд окупацiєю Європу та воювати в Африцi.
  Щоб таке здiйснити, потрiбно було ще в тридцять дев'ятому роцi перевести економiку Третього Рейху на вiйськовi рейки, тодi плани ЗКВ на виробництво танкiв були б виконанi, i Вермахт отримавши на три тисячi танкiв бiльше, змiг би реалiзувати в потрiбнi термiни план "Барбаросса".
  Та й нiмецькi танки були не дуже. Наприклад, потужнiший танк Т-5 так i не надiйшов у серiю. Хоча машина скажемо так - двi гармати i чотири кулемети з потужнiшим двигуном, пiд час блiцкригу вiн би став у нагодi - майже iмба.
  У цiлому нинi Гiтлер сильно недооцiнив противникiв, а Третiй Рейху першi роки Другої свiтової вiйни не надто напружувався. Це також було однiєю з причин поразки нiмцiв. Та зусилля вони робили, але друга свiтова вiйна вимагала не просто всилися, а надзусиль.
  Ось Сталiнський СРСР iз самого початку робив надзусилля i тому перемiг. Та й путiнська Росiя вела вiйну з Україною не на повну силу. Навiть намагалися скорочувати витрати на оборону пiд час вiйни - хiба це не iдiотизм! Як це можна вести серйозну вiйну i при цьому намагатися зробити iнфляцiю чотири вiдсотки на рiк. Так i в мирний час не завжди виходило.
  Ось дивлячись у своє минуле збоку розумiєш, яким ти був iдiотом. I як реально губив країну? Та на спортивних змаганнях потрiбнi надзусилля, то у вiйнi. Але надзусиль за довгi роки вiйни мiж Росiєю та Україною якраз i не було! I це був парадокс.
  А Гiтлер також обкладався, причому в чомусь парадокс. Поки Нiмеччина воювала у пiвсили, вона перемагала. А коли почала програвати та робити надзусилля, то не змогла навiть пригальмувати вiйська союзникiв та СРСР. Що не зовсiм вписується у логiку вiйни.
  Втiм, у поразцi Третього Рейху велика особиста провина Гiтлера. Замiсть того щоб вкластися в САУ Е-25, яка могла б надовго пригальмувати рух радянських танкiв, фюрер витрачав час конструкторiв на танк-гiгант "Маус", що не має перспектив серiйного застосування, або Е-100.
  Та самохiдки Е-10 i Е-25 могли б стати для Червоної Армiї великою проблемою.
  Сталiн-Путiн наказав увiмкнути йому фiльм. Це було б цiкаво розвiється i пiдбадьоритися.
  Ось перша серiя - три красивi, свiтловолосi хлопчики рокiв тринадцяти в шортах, шльопачи босими нiжками по веснянiй травi вкритiй iнеєм, i залишаючи слiди пiднiмають горни. I гудуть iз великою силою.
  Це трудовий та пiонерський табiр. Адже дiти повиннi привчатися тридитись з дитинства. Тим бiльше, телевiзорiв майже не випускається в СРСР, так що розважатися нема чого. Хоча особисто для Сталiна зробили з великим екраном та кольоровою.
  Вождь дивиться iз задоволенням. Пiонери зазвичай марширують i багато спiвають. Їхнi голоси такi дзвiнкi:
  Вiд полюса до полюса,
  Немає армiї сильнiшої...
  Б'ємося без остраху,
  За щастя для людей!
  
  I Сталiн крила сокола,
  Надiї дарує свiтло...
  Удар сталевого молота
  Нам осяяв свiтанок!
  Сталiн-Путiн раптом вiдчув тугу i наказав вимкнути телевiзор. Нi, це не те, що вiн хоче. Ця босонога пiонерiя нагадує який вiн старий. I що цьому тiлу рокiв за сiмдесят. Хоча, звичайно ж, це не межа. Ось Зюганову було за вiсiмдесят, а вiн тримався мертвою хваткою за мiсце лiдера КПРФ. Хоча його образ працював бiльше не плюс, а мiнус партiї.
  Однiєю з причин живучостi Зюганова була допомога Кремля. Насправдi дуже вигiдно коли твiй головний опонент i старий, i хворий, i повний маразматик. На його тлi i ти якось молодший виглядаєш.
  Начебто як анекдотi про Рональда Рейгана. Його запитали, як йому вдається виглядати молодше на картинцi, де вiн верхи на конi. I Рональд вiдповiв: я сiдаю на старезного коня.
  Так i комунiсти слабкi, боягузливi, що зовсiм втратили ленiнське начало, найвигiднiшi для влади опоненти. А якби з'явилася нова, не така архаїчна партiя, то для Путiна гiрше було б. Зюганов тим бiльше ще й лякало - вiн з багатьох питань значно консервативнiший i агресивнiший, нiж сам Путiн i ЕР.
  Тут у пору навiть завити вiд захоплення. У лiбералiв лiдери випарувалися. А Явлинський - це... Шкурник та боягуз! I ганьба лiбералiзму.
  Сталiн-Путiн наказав знову увiмкнути екран. А чому б i не подивитись далi.
  Тут частина фiльму вже пройшла, i видно, що два хлопчики тягнуть на дротi протитанкову мiну. I пiдсовують її пiд гусеницю ворожої машини. I ось гiтлерiвська Пантера наїжджає, i слiдує вибух. У рiзнi боки розлiтаються ковзанки.
  I слiдує пiонерська пiсня, що виконується дзвiнкими, дитячими голосами:
  Я це повинен зробити,
  У цьому моя доля...
  Якщо не я, то хто ж, хто ж!
  Хто ж як не я!
  I ось показують дiвчинку, яка збирає гриби. Її маленькi, дитячi нiжки босi, червонi вiд холоду. Але дiвчинка вiсiм рокiв уважно спостерiгає за нiмцями, i все фiксує. Хлопчакiв вже фашистi пiдозрюють, що вони шпигуни, але прекрасна пiдлога бiльше викликає довiри.
  Тим бiльше дiвчинка маленька, i в неї таке свiтле волосся, заплетене в коси. Один iз гiтлерiвських солдатiв, коли вона пiдiйшла ближче, навiть дав їй цукерку.
  Дiвчинка-розвiдниця пискнула:
  - Мерсi боцi!
  Фашисти зареготали i заляскали в долонi. Дивилося й справдi кумедно. I босi пiдошви дiвчинки блиснули сизою пилюкою. I це було чудово.
  Втiм, дiвчинка не припиняла своє завдання. Вона пiдiйшла до нiмцiв i запропонувала їм послухати пiсеньку. I стала з великим ентузiазмом спiвати, i її голосочок був такий дзвiнкий. I дiвчинка танцювала.
  Гiтлерiвцi кидали вугiлля пiд голi пiдошви дитини. Вони були в неї огрубiлi вiд довгої ходьби босонiж. I дiвчинка танцювала дуже здорово. I це було так спритно. I мозолистi ступнi маленької дiвчинки не боялися вугiлля, i не вiдчуваю болю.
  Сталiн-Путiн зазначив:
  - Оце дитина! Просто йоги!
  Дiвчинка пальчиками босих нiжок взяла куточок, пiдкинула вище i заспiвала:
  Бачу я в польотi метелик,
  Розкотив гарячий куточок!
  Бачу я як джмiль летить у вiкно,
  I знову довкола мене свiтло!
  Дiти дiйсно дуже чудовi. I можна сказати крутi.
  А дiвчинка вiдволiкає гiтлерiвцiв, а тим часом два хлопчики вплав наближаються до мосту, щоб пiдкласти вибухiвку. Ось це справдi чудово.
  Вода дуже холодна, а хлопчики худенькi, засмаглi в плавках. I незважаючи на це пливуть, хоча де-не-де ще крижини стирчать. Але хiба пiонера це зупинить?
  Сталiн-Путiн проспiвав:
  В iм'я безсмертних iдей комунiзму,
  Ми бачимо майбутнє нашої країни...
  I червоному знаку, лiвої вiтчизни,
  Ми будемо завжди беззавiтною вiрною!
  Одна з дiвчат-комсомолок зауважила:
  - Слово лiвої Вiтчизни звучить якось двозначно! Можна не так зрозумiти!
  Сталiн-Путiн взяв i рикнув:
  - Щоб лихий фюрер здох!
  I попросив келих вина. I це виглядало чудово.
  По кiно показували, як фашисти допитують хлопчика. Дитинi прикрутили руки дротом ззаду. I почали бити його батогом, спочатку з сиром'ятних ременiв. А потiм узяли дрiт, i почали його лупити з великою силою, так що лопалася шкiра. Пiсля того як хлопчика рокiв одинадцяти на вигляд сполоснули, на рани сипали сiль та перець. Дитина репетувала, i вив вiд моторошного болю.
  А потiм пiд його босi нiжки пiдтягли розпечену плиту. I як хлопчик оглушливо завив. I знепритомнiв вiд больового шоку.
  Сталiн-Путiн зазначив:
  - Це ви правильно знiмаєте! Нехай бачать звiрства фашистiв та їх ще бiльше ненавидять!
  Далi було ще цiкавiше... Пiонери зробили iграшкову машинку малих розмiрiв i за її допомогою пiд рейки поїзда перекидали вибухiвку.
  Особливiсть у тому, що молодi ленiнцi руйнували полотно в районi мосту. Якщо просто пiдiрвати рейки, їх швидко вiдновлять. А от якщо мiст пiдiрвати, це буде супер. А так навiть нiмецькi вiвчарки не в змозi таке запобiгти. I машинки перенесли сумiш вугiльного пилу та толу. Пiсля чого як вiзьме i з великою силою рвоне.
  Юнi ленiнцi непогано працювали.
  Сталiн-Путiн зазначив:
  - Нашi дiти молодцi! Це супер!
  Фiльм був кольоровий i знято непогано. У ньому показували й грiзнi "Тигри"-3, машини вагою пiд дев'яносто п'ять тонн. I потужною гарматою. Ця машина в ХХ столiттi була вiдтворена в комп'ютерних iграх. Вона нагадувала "Тигр"-2, що сильно пiдрiс, i не найдосконалiша машина з високими силуетом, i недостатньо рухлива. Хоча мала гарний захист, причому не лише в лоб, а й на борт. З радянських танкiв лише IС-7 мiг скласти їй конкуренцiю. А з американських лише САУ Т-93, i то ця машина занадто велику мала гаубицi, i потрапити з неї в рухливу мету важко, i скорострiльнiсть замала. А в англiйцiв лише самохiдка "Тортiлла", хоч i ця машина слабша за нiмецьку.
  Адже гiтлерiвцi модернiзували "Тигр"-3 до "Тигра"-4 з газотурбiнним двигуном. А потiм їх витiснили пiрамiдальнi танки. Цi машини зовсiм з усiх ракурсiв майже непробивнi. Навiть IС-7 проти них пасував.
  Сталiн-Путiн пiд нiс вилаявся... Краще б не нагадували про тотальну нiмецьку технологiчну перевагу. Це було б дуже стрiмко. Навiть у ХХ столiттi не з'явилося пiрамiдальних танкiв, а тут вони з'явилися. Видно вiйна стимулює генiальнiсть конструкторiв. Зокрема серiя Е мала найдосконалiшу компунувальну схему, на сороковi роки. I краще за неї нiмцi не придумали досi, та й росiяни теж.
  А тут з'явилися танки у формi пiрамiди. I це було супер, що перевершити неможливо.
  Сталiн-Путiн подивився на подальшу течiю фiльму. Головнi герої це зрозумiло дiти, але є пара комсомолок. Вони у коротких спiдницях i теж босоногi. I засмаглi, але зi свiтлим волоссям.
  Тiло Сталiна мало душу Путiна, а Путiну бiльше подобалося свiтле волосся, але при цьому щоб засмагла шкiра. А Сталiн, судячи з його пам'ятi, бiльше любив чорне волосся. I в кiно за Сталiна частiше були жiнки саме чорної мастi. А взагалi, за радянських часiв у кiно гарних жiнок було замало.
  Зараз iз цим теж не все гладко. Втiм, i в кiно багатьох країн.
  В iндiйському кiно, сказати багато красивих i свiтловолосих дiвчат. I акторiв намагаються пiдбирати не надто смаглявих.
  Сталiн-Путiн зазначив, що комсомолка, наприклад, дуже влучно стрiляє. Але справжнiй шедевр - це кидок босими пальчиками нiжок бумеранга, що зрiзає гiтлерiвцям голови.
  I як вiд цього бризкає червона кров. Ось це справдi виходить круто.
  А якщо ще гола, дiвоча п'ята пiдкине вибуховий пакет? Це ще буде краще!
  Ось дiвчина чергу з автомата дає, i цiлий ряд фашистiв укладається. I вони немов у шаховому порядку розкиданi.
  Ось ще одне дiвчисько спiймали фашисти. I пiднялися очевидно на дибу. Типове катування з пiдсмажуванням босих пiдошв. Нiчого нового. Хiба що колодка дубова та важка. I до неї прилаштованi сталевi гаки.
  Сталiн-Путiн вигукнув:
  - Ну й пiдонки!
  Дiвчина-комсомолка помiтила з усмiшкою:
  - Та зазвичай п'яти на дибi при допитi фашисти не смажать. Це вже анахронiзм iз часiв середньовiччя!
  Сталiн-Путiн буркнув:
  - Я це знаю, але так простiше та зрозумiлiше!
  Але комсоколку пiсля тортур, ведуть вiшати. I вона ступає босими босими обоженими нiжками, по снiгу, причому не бутафорському, а справжнiсiнькому. I їй якось легше стає. I бiль про холод вщухає.
  Але в кiно зрозумiло не як у життi. Iнша комсомолка разом iз дитячим загоном атакувала гiтлерiвцiв. Не зовсiм правдоподiбно, що хлопчики вiд десяти до чотирнадцяти рокiв, атакую взимку по снiгу босонiж i в шортах. А дiвчатка теж босi, i у коротких спiдницях. Але так навiть цiкавiше. Вiдбувається чудово.
  I фашистiв вони укладають штабелями. Три гiтлерiвськi танки i чотири самохiдки також пiдпаленi, i уламки прямують у повiтря. I розлiтаються далеко й у рiзнi боки.
  А дiвчина уникнувши петлi зiстрибує i спiває:
  Коли вступала юною до комсомолу -
  Давала клятву вiрностi Вiтчизнi...
  Бути вiрною обов'язку для мене закон,
  I не шкодувати за правду навiть життя!
  
  Фронт пiдступав до Москви - горить пожежа,
  Змiнили сукнi на шинелi iз ранцем!
  I нехай фашистiв грiзна орда -
  Нам не личить дiвчини боятися!
  
  Адже сила росiян не сприймає сором,
  У нiй вiдданiсть безмежна Росiї!
  Порвемо ми супостата навпiл,
  Щоб зробити людство щасливiшим!
  
  Билася я, пiдпалюючи танки "Тигр",
  I пiдiрвала хижака гранатою!
  Адже вiйна це дуже страшний ринг,
  Вона неробство лютого розплата!
  
  Немає в життi тiльки доблестi прикладу,
  Коли б'єшся так, що фрицi в шоцi!
  Коли, босий голодний пiонер,
  Зумiв стати тест вороговi на кулеметi!
  
  Але я, на жаль, нещасною народилася,
  У полон бiдне дiвчисько потрапило...
  Ну, благаю Христа, ну де ж Бога влада-
  Щоб скинути пекла зграю з п'єдесталу!
  
  Але Бог не чує - боляче дiвку б'ють,
  Жаровню до п'ят босих пiдтягнули...
  Але знаю все одно фашизм - капут,
  На вас чекають садисти - смерч: снаряди, кулi!
  
  Не здала я на дибi нiкого,
  Пiд катуванням лише над нелюдом смiялася...
  Адже ваша справа все одно гiвно,
  Нехай боляче, але повiрте лише трохи!
  
  Мене мучили кiлька тижнiв,
  Але все одно дiвчинка не зламалася!
  I як же цим катам не лiньки,
  Для них красунi борошна тiльки на радiсть!
  
  Потiм у лахмiттi вiшати повели,
  Таку Бог наказав грати нам роль...
  I груди мерзлi сирої землi,
  Босi ступнi дiвчини королi!
  
  Петля обвила шию i стиснула,
  Кат ударив у ящик пiд ногами.
  Смiється злий правитель - Сатана,
  Його наймитi топчуть чоботями!
  
  Я померла i в рай душi летить,
  Христос уже зустрiчає усмiхаючись!
  Адже вiра Православної - це щит,
  Вiн як колiр бузку в пишному травнi!
  . РОЗДIЛ No 2.
  Олег Рибаченко будує мiста в Африцi та прокладає залiзницю. Росiйськi вiйська сягнули Екватора. I так теж квапливо зводять фортецю.
  А поки що вiчний хлопчик вирiшив пописати:
  Андрiй Чикатило в тiлi хлопчака, проходив черговий тест у психолога. Грiх це хвороба i манiяк це свого роду душохворий. Але дуже багато залежить i вiд тiла. Чикатiло був у минулому життi хiмiчно не збалансованим. А коли йому дали пiсля смертi нове, юне, i фiзично здорове тiло розуму стало якось легше.
  Волею Бога найвiдомiший манiяк перебував на жорсткому рiвнi Ада-Чистилища. Там вiн i працював, i навчався. Крiм того, у першi роки було й додатково покарання. Маньяка пороли його жертви. Оскiльки в основному це були дiти, вони майже всi опинилися одразу на пiльговому рiвнi Ада. А бiльшiсть уже перебралася до Раю. А там у цьому всесвiтi дуже здорово: розваг, задоволень i подорожей вище даху, а молитва i робота лише за бажанням.
  Деякi жертви навiть казали: їм пощастило померти маленькими. На пiльговому рiвнi Ада, часом затримувалися дiти ще в нiжнi роки зiпсованi, або порочнi, їх навiть часто залишали на бiльш жорсткому режимi Чистилища. Крiм того, були ще й дiти, якi не зовсiм пiднялися душею до Раю, їх теж трохи притримували. Iшло таке перевиховання...
  А так дитина пiсля смертi п'ятдесят рокiв перебувала в дитячому санаторiї, де лише двi години працетерапiї i то лише двi-три рази на тиждень, i двi години навчання та безлiч розваг. Одразу до раю навiть немовлят не пускали - треба культурний рiвень пiдняти. I привчити молиться. В Аду-Чистилищi справдi багато i старанно молять. Але на пiльговому рiвнi вже не стають на колiна та молитви коротшi.
  Але все одно поки ти в пекло, то маєш молитися. I лише в Раю, молитва за бажанням i вiд щирого серця.
  Андрiй Чикатило щиро покаявся у своїх злочинах. Але поки що його виховували, i грiхи аж надто тяжкi. Але якщо сто рокiв мине з моменту ув'язнення на жорсткий рiвень, i вiн стане кращим, то далi може бути i переведення на легший суворий рiвень Чистилища.
  Хлопчик на вигляд рокiв чотирнадцяти Андрiйко малював деякi квадратики, а потiм нулики... Ангел-психолог дивилася на це i вiдзначила з усмiшкою:
  - Нi, так просто не пiде! Тобi потрiбнi вiртуальнi випробування! Тодi може бути ти i станеш кращим!
  Андрiйко з милою посмiшкою запитав:
  - А це як вiртуальнi тести?
  Диявол-психолог вiдповiла:
  - Тебе хлопчик перекинуть у вiртуальний свiт. I там ти зможеш виявити себе!
  Андрiйко з посмiшкою запитав:
  - А пригоди будуть?
  Ангел-психолог вiдповiла:
  - Та вище даху! Добре помолися та йти працюй!
  Чикатило став навколiшки i склавши руки промовив молитву. Його уста славили Бога.
  А потiм човгаючи босими нiжками, хлопчик пiд конвоєм вирушив на роботу.
  Андрiю напередоднi нових пригод було весело i його душа буквально спiвала.
  Працювало загартованому у працi та досконалому тiлу також легко. Iншi мускулистi хлопчаки також пiдбадьорилися. Андрiйко згоряв вiд нетерпiння, коли нарештi закiнчиться його змiна. Було б дуже здорово.
  Вантажя камiнцi, а потiм штовхаючи разом з iншим напiвголим хлопчиком вагонетку Андрiйка, подумав, що Бог виявився набагато милостивiшим i милосерднiшим, нiж про Нього говорили священики - особливо протестантськi. А найближче до iстини виявилися католики з їхнiм вченням про чистилище. Але ж справдi Iсус сказав: ти будеш ув'язнений у в'язницю i клянуся що не вийдеш, доки не вiддаси до останньої пiвки. Тобто людина може розплатитися за грiх i потрапити до Раю. Оскiльки iснує Благодать Всевишнього Бога Сина Iсуса Христа, який знищив своєю жертвою всi нашi грiхи. I дав можливiсть кожнiй людинi потрапити з часом у Рай незалежно вiд тяжкостi грiхiв.
  Тiльки зрозумiло спочатку потрiбно пройти шлях виправлення i стати кращим.
  Чикатiло свої знання за довгi десятилiття перебування в Аду-Чистилищi значно розширив. Вони вивчали пiд час урокiв i Гiперфiзику майбутнього, i лiтературну класику, i релiгiйнi книги. Не лише Бiблiю, а й переказ, розумiє Коран, i Веди, i Буддизм. Бо й у не християнських навчаннях мiститься зерно iстини. Можна у разi згадати Платона, Аристотеля, Сократа, Цицерона, Сенеку та iнших.
  Навiть у атеїста Епiкура є деякi цiкавi речi, як i Плутарха, та iнших.
  Ну i працетерапiя для грiшникiв - щоб облагороджувалися. Тiла у них, як у пiдлiткiв, дуже мускулистi, i юнi в'язнi не надто втомлюються.
  Чикатило мрiє про кохання. Але дуже важко знайти на жорсткому рiвнi дiвчину для листування, тому що жiнок великих злочинниць набагато менше, нiж чоловiкiв i на всiх не вистачає представниць прекрасної статi.
  Чiкатiло важко зiтхає. Його й у минулому життi мучила совiсть: чому вiн убивав невинних дiтей? Адже позбавити життя дитини це так бридко i пiдло!
  Але зупинитись не мiг. I це очевидно було його прокляттям.
  Хлопчик-ув'язнений Геппi помiтив:
  - У тебе бачу думки про щось високе?
  Андрiйко вiдповiв iз зiтханням:
  - Я як згадаю свою жертву так сумно i тужливо стає. Ну як можна так опуститися до рiвня гiрше, нiж тварина!
  Геппi кивнув зiтхаючи:
  - Я ось теж убивав людей. Причому переважно дорослi, але також зустрiчалися i дiти. Але бiльшiсть моїх жертв були поганi хлопцi!
  
  Чикатило хотiв щось сказати, але диявола-наглядачка прикрикнула, погрожуючи висiкти.
  Хлопчики продовжили працювати. Час плив якось повiльно. Андрiйко нудьгував, дивився на мускулистi, засмаглi тiла, стрижених наголо хлопчакiв. Та тут вони в Пеклi всi красивi, i дiвчата напевно задивляються. Ех перейти хоч би на суворий рiвень. Там i представниць прекрасної статi бiльше, i можна раз на мiсяць зустрiчатися i робити пiд час побачення, що хочеш.
  А оскiльки тiла у них досконалi, у дiвчат немає проблем iз оргазмом, i вони охоче кохаються. I це чудово ось це у них тiла дуже гарнi.
  Але нарештi звучить гонг. I хлопчики-в'язнi стають навколiшки i моляться. Пiсля роботи йде молитва, особлива та спекотна.
  Пiсля чого хлопчакiв ведуть у душ, там вони помиються, i далi вечеря досить скромна, можливо дадуть ще зiграти щось простеньке, або почитати книги. I далi молитва та вiдхiд до сну.
  Пiд душем пiдлiтки мочалкою вiдтирали бруд iз ступнiв. Ось пiсля цього знов молитва.
  Але на вечерю Чiкатiло не покликали. Його вiдокремили вiд iнших хлопчакiв i вiдправили до спецiальної кiмнати. Щойно хлопчик увiйшов, як усе навколо його закрутилося, i це було неначе пурга.
  I ось хлопчик опинився в якомусь особливому свiтi. Навколо джунглi
  Причому з помаранчевим листям. I це чудово.
  Чiкатiло озирнувся. Була приємна терпература. Навколо лiс дуже гарний на вигляд. I навiть фрукти ростуть екзотичнi. Деякi схожi на земнi: банани, ананаси, великi апельсини, а деякi незвичайнi та екзотичнi.
  Пiсля роботи Андрiйко голодний i йому хочеться наповнити порожнiй шлунок. Хлопчик пiдбiгає до грона банана, i за звичкою стає на колiна i вимовляє молитву. Пiсля цього обережно знiмає шкiрку.
  Думка про отруєння майнула. Але ж вiн i так в Аду. А отже, вже помер. То чого йому бояться? А банани чудовi, солодкi, соковитi та дуже приємнi на смак.
  Чикатило стримав порив, щоб не їсти до вiдвалу. На жорсткому рiвнi Ада вiн не їв до сити. Але при цьому калорiй вистачало, не виглядав хлопчик виснаженим, а був швидше м'язистим, жилистим, пiдсмаженим, i мабуть красивим. Хлопчик i колишнiй манiяк узяв i глянув у дзеркальне вiдображення, i воно давало його зображення. Та вiн непоганий, хоч ще пiдлiток. Вiк у чотирнадцять рокiв, коли ти ще маєш дитячi риси, але починають проступати й зрiлiшi. I ти як у цi роки особливо гарний. I тiло не масивне, але м'язи викладенi плиточками, i шкiра засмагла до бронзи.
  Чикатило перехрестився i промовив:
  -Дякую тобi Господи, за те що ти менi кривавого манiяка дарував, юну, здорову, красиву плоть!
  Пiсля чого хлопчик сповз iз дерева. Поруч була дорiжка з фiолетової цегли. Андрiйко помiтив:
  - Думаю, що треба цiєю стежкою йти!
  I хлопчик пробiгся по травi шльопавши босими нiжками, i пiдстрибуючи проспiвав:
  По красивiй дорiжцi,
  Босi хлопчаки нiжки...
  Набридло корову доїти,
  Хочу щастя своє пiддражнити!
  Я тепер не злий манiяк,
  Заряджу лiктем у п'ятак!
  I Чакотiла продовжував тiкати. Йому було дуже весело. Несподiвано попереду вона помiтив стовп, що стирчав посеред дороги бiлий у червону смужку. I до цього стовпа був прикутий хлопчик рокiв дванадцяти, сильно змучений батогом, i в одних лише плавках. Його руки були вгору пiднятi в ланцюгах, а босi нiжки скутi кайданами. Крiм слiдiв батогiв, на засмаглому тiлi хлопчика були ще слiди вiд опiкiв, причому видно було, що й ступнi дитини вкритi пухирями i кiптявою.
  Але незважаючи на жорстокi тортури, яким пiддався хлопчик, його погляд був ясним, i вiн навiть знайшов собi сили посмiхнутися i промовив:
  - Ну чого дивився! Звiльни мене вiд ланцюгiв!
  Андрiйко з подивом запитав:
  - А ти хто?
  Хлопчик впевнено вiдповiв:
  - Я Мальчиш-Кiбальчиш! Ти мабуть про мене знаєш!
  Колишнiй манiяк вигукнув:
  - Та знаю! Нам цю казку змалку розповiдають! Тобi видно катували буржуїни, i ти не розкрив їм вiйськову таємницю!
  Хлопчаки кивнув i вiдповiв:
  - Питався, клiщами палений, було менi п'ятсот батогiв i три струси, на багаттi босi п'ятки пiдсмажили. I навiть струмом лупили, до втрати свiдомостi. Але я їм нiчого не сказав. Так що вони мене перенесли в цьому дивовижний свiт i прикували до стовпа, залишивши повiльно вмирати!
  Андрiйко глянув на ланцюги. Смикнув за них, кожна ланка була завтовшки з великою палець великої, дорослої людини i вiдзначив:
  - Ого! Тут iнструмент потрiбний щоб їх перепиляти!
  Мальчиш-Кiбальчиш вiдповiв:
  - Жодним iнструментом цей ланцюг не зможеш. Вона зачарована найкращим i найсильнiшим магом буржуїнiв. Але є спосiб i вона сама впаде...
  Андрiйко зiтхнув:
  - I який це спосiб?
  Мальчиш-Кiбальчиш вiдповiв:
  - Натиснiть на кнопку i з'явиться голограма риса. Вiн дасть тобi три загадки. Вiдповiдаєш, i тодi ланцюги впадуть. Але якщо помилишся, то виявишся сам прикутим намертво!
  Колишнiй манiяк присвистує:
  - Круто! Це просто як у кiно!
  Мальчиш-Кiбальчиш зазначив:
  - Ти можеш i вiдмовитись! Якщо я помру, то потраплю в Пекло, i, може, ми з тобою ще побачимось!
  Андрiйко зауважив:
  - Пекло-Чистилище це мiсце для перевиховання душ реальних людей. А ти ж персонаж придуманий Аркадiєм Гайдаром!
  Хлопчиш-Кiбальчиш вигукнув:
  - Не кажи так! Я вiдчував реальний бiль вiд опiкiв i батогiв, i здригався коли через мене пропускали струм. I менi було дуже боляче, доводилося збирати буквально всю силу волi в кулак. А тут кажуть, що я не маю душi! Нi в мене теж є, як i у всiх людей, безсмертна душа!
  Чикатило поспiшив, вiдповiсти:
  - Та я вiрю в твою душу! А буржуї дадуть вiдповiдь!
  Хлопчиш-Кiбальчиш запитав:
  - Ти готовий натиснути кнопку!? Пам'ятай пiсля цього кроку назад не буде. Або вiдповиш на запитання, чи будеш болiсно вмирати вiд спраги та холоду прикутий у ланцюгах!
  Андрiйко вiдповiв iз усмiшкою:
  - Вдруге вмирати не страшно! Що я готовий!
  I хлопчик впевнено натиснув кнопку. Почувся смiшок, i вискочила голограма чортика. Вона була досить велика, i рогата iстота з рiжками прочiрiкала:
  - Ну, що чоловiчок. Ти готовий вiдповiсти на запитання?
  Чикатило кивнув головою i вiдповiв:
  - Взявся за гуску не кажи, що не дужий!
  Чортик кивнув i додав:
  - Але пам'ятай якщо хоч раз помилишся, то вмиратимеш тут у ланцюгах i муках!
  Андрiйко запитав, уточнюючи:
  - А на запитання слiд дати вiдповiдь точну чи достатньо в загальних рисах?
  Чортик хихикнули i пискнув:
  - Саме точний! I жодних спiльних вiдповiдей!
  Чикатило пробулькал:
  - А чи можу я подати до вищої касацiйної iнстанцiї?
  Iстота з рiжками хихикнула i запитала:
  - Що за ще така найвища касацiйна iнстанцiя?
  Андрiйко понизивши голос вiдповiв:
  - Це суд двадцяти чотирьох святих!
  Чортик пискнув i вiдповiв:
  - Нi, я сам вирiшуватиму - вiдповiв ти чи нi!
  Чикатило жартома помiтив:
  - А як щодо дзвiнка другу? Адже у грi вгадай на мiльйон є дзвiнок друговi!
  Чортик пискнув:
  - Це що така гра?
  Андрiйко вiдповiв:
  - Це така гра, де людина вiдповiдає на тi чи iншi питання. I йому дають або пiдказку зали, або дзвiнок друговi, або п'ятдесят на п'ятдесят!
  Iстота з рiжками буркнула:
  - Ну, гаразд, вистачить ухилятися! Давай я тобi задаватиму питання. До речi, якщо ти програєш то я тобi хлопчисько, ще й босi п'ятки лоскочу страусиновим пiр'їнком!
  Андрiйко тупнув голою нiжкою i прошипiв:
  -Трах, Тибiдох, Тибiдох, ух!
  Чертих злякано пискнув:
  - А це що за заклинання?
  Хлопчик колишнiй манiяк вiдповiв:
  - Це зазвичай старий Хоттабич вимовляв, коли виривав волосся з бороди?
  Чортик з усмiшкою промовив:
  - А що в нього iнакше чаклувати не виходило?
  Андрiйко посмiхнувся i помiтив:
  - А це вже четверте запитання!
  Iстота з рiжками пискнула:
  - Як четвертий?
  Хлопчик-манiяк кивнув:
  - Ти менi вже поставив три запитання, i на них вiдповiв! А це вже четверте виходить питання!
  Чортик стукнув себе по головi i вигукнув:
  - Ну i даєш! Самого демона загадок перехитрив! Ну, гаразд визволяю я твого Хлопчиша-Кiбальчиша!
  I тупнув звiрятко своїми копитами. I ось ланцюги спали, скований ними хлопчик опинився на волi. Хлопчиш-Кiбальшиш приземлився. Охнув вiд дотику босих пiдошв до нагрiтого каменю, та й опустив руки, що теж було дуже боляче.
  Хлопчик поохав, але стримав стогiн i вiдзначив:
  - Тiло онiмiло, але нiчого це минеться!
  Андрiйко запитав:
  - Iти зможеш?
  Мальчиш-Кiбальчиш впевнено вiдповiв:
  - Боляче звичайно ступати на спаленi пiдошви, але нiчого зiбравши волю можна. I взагалi я ж ще дитина, а дитяча шкiра швидко гоїться. Тим бiльше в Пекло!
  Хлопчик-манiяк запитав:
  - А це що теж Пекло?
  Хлопчиш-Кiбальчиш з усмiшкою вiдповiв:
  - Одна з його фiлiй! У Всевишнього обителiв багато, i Пекло має вiдволiкання, на цiлий всесвiт, як втiм i Рай!
  Андрiйко пiдтвердив:
  - Рай практично нескiнченний, як i Всемогутнiсть Всевишнього Бога!
  Мальчиш-Кiбальчиш зазначив:
  - У мене пересохло у горлi! Треба випити свiжого соку!
  I звiльнений молодий бранець зробив кiлька крокiв. I видно було йому вони з болем. I руки рухалися наче дерев'янi. Проте Мальчиш-Кiбальчиш зберiг рухливiсть.
  Чiкатiло допомiг йому зiрвати досить великий фрукт, i стиснув руками. Хлопчик-Кiбальчиш почав пити. За його фiзiономiєю стiкав сiк. Зуби та легендарну дитину були цiлi. Видно їх не додумалися свердлити. Хлопчиш-Кiбальчиш жадiбно пив, i йому ставало все веселiше, i погляд оживав. Хоча на дитячiй мордочцi й красувалися синцi. Юний воїн уже сам зiрвав iнший фрукт i теж випив. I було видно вiн робить iз задоволенням.
  Андрiйко теж випив, але вирiшив, що краще не набивати живiт. А так ще гаразд.
  Хлопчиш-Кiбальчиш ще випив трохи i облизнув губи i вiдповiв:
  - Лiпота! Або як кажуть люди майбутнього - гiперквазарно!
  Два хлопчики з'їли ще по банану. I Мальчиш-Кабальчиш розтягнувся на аркушi i пробурмотiв:
  - У мене затекла спина! Дай я вiдпочину! Небагато нехай вiдiйдуть м'язи вiд розтяжки.
  I хлопчик у плавках, весь у саднах i синцях, i з опiками та пухирями лежав на аркушi. Ось це було досить зворушливо.
  Адрейка, який теж втомився пiсля десяти годин роботи в камеломнi, за звичкою помолився навколiшки. I навiть узяв i заспiвав:
  Пишається зло могутнiстю своєю
  I тим, що бiльшiсть змирилася з ним,
  Але хiба ми з тобою пробачимо,
  Коли ми злу уроку не дамо!
  Пiсля чого прилiг... I вiдключився, швидко, по юному, як звик до Пеклi швидко засинати. I цього разу в нього були сновидiння.
  Бачилося йому щось цiкаве.
  На конi стрибала гарна дiвчина, майже оголена в тоненькому бiкiнi, та босонога. Точнiше навiть не на конi, а бiлоснiжному iз золотою гривою єдинорозi. I дiвчина надзвичайної, слiпучої краси. При цьому засмагла, а її волосся йде хвилею, що виблискує яскравостi сусального золота. А на головi корона блискуча дiамантами.
  За нею теж скакали дiвчата, однi на однорогах, iншi на конях. Вiйницi були рiзних мастей, але в основному свiтловолосi, i практичнi всi засмаглi i дуже гарнi.
  Хлопчик Чикатило свиснув:
  - Ось тi на! Це круто!
  Поруч iз ним з'явився Мальчиш-Кiбальчиш. Обидва пацани разом опинилися на єдинорогах. I обидва, як i ранiше, в одних плавках. Але порiзи та опiки у героїчного хлопчика зникли. Було видно, що вiн красивий мускулатурою, добре складений.
  У правiй руцi хлопчик тримав гонг i раптом затрубить у нього. I численнi наїзницi як поставлять своїх коней i єдинорогiв дибки.
  Андрiйко заспiвав:
  Дiвчата це воїни лихi,
  Вони здатнi поламати Содом.
  Чекають попереду нас дали блакитнi,
  А злих фашистiв, лютий розгром!
  Дiвчат було кiлька тисяч i всi кiннi. Озброєнi чи мечами, чи луками, а в деяких арбалети. I пахло вiд них дорогими духами. Незважаючи на мiнiмум одягу на деяких красунях були i намисто, i сережки, i дiадеми, i обручки, i багато чого ще.
  Андрiйко зазначив:
  - Чудовий свiт! Як чудово коли стiльки дiвчат. I вiд них просто неймовiрно пахне!
  Дiвчата справдi було дуже багато i вони блищали красою. Але було зрозумiло ця кiнна армiя кудись мчить у бiй. I видно недовго пануватиме iдилiя.
  Мальчиш-Кiбальчиш зазначив:
  - Чудова пiдлога це чудово! Особливо якщо дiвчата молодi. Але на Землi просто жах що з жiнками робить вiк!
  Чикатило погодився:
  - Та це правда! Планета Земля гiрша за Ада! Ось у пекло-чистилище завдяки Всевишньому Милостивому i Милосердному, навiть найзакостенiлiшi грiшники i манiяки, типу мене, отримують юну, i дуже здорову плоть! Ось i є найбiльша Благодать Всевишнього Бога!
  Хлопчик-Кiбальчиш з усмiшкою вiдповiв:
  - Та правда... Ось бiльшовики стверджували, що Бога немає, так iнакше не зрозумiло, чому Вiн допускає на Землi такий бардак!
  Андрiйко вiдповiв iз усмiшкою:
  - Це тому, щоби була свобода вибору. На Землi Всевишнiй допускає i зло i свободу волi, i навiть несправедливiсть, щоб кожен мiг висловитись як хоче. А потiм пiсля смертi, на нього чекає вже iдеальний, хоч i припускає деяку свободу порядок Ада-Чистилища, i абсолютна свобода з моральним обмеженням Раю!
  Хлопчиш-Кiбальчиш продовжував скакати, довкола було досить красиво. Росли квiти за п'ять-шiсть метрiв заввишки з пишними бутонами.
  Вiн раптом запитав:
  - Ти сказав, що благодать стосується навiть таких манiякiв, як ти? - Мальчиш-Кiбальчиш iз подивом перепитав:
  - А ти що манiяк?
  Андрiйко зiтхнув:
  - На жаль, так! Менi самому дуже соромно i неприємно це згадувати. Я вбивав невинних дiтей, щоб зробити собi задоволення Як це пiдло i гидко!
  Хлопчиш-Кiбальчиш здивувався:
  - Хiба вбивство людей може приносити задоволення?
  Чикатило зазначив:
  - Це якась психiчна хвороба та аномалiя. Маркiз де Сад генiально описав таке у своїх творах. Щоправда вiн мав багату та збочену фантазiю, а сам особисто подiбне не витворяв!
  Хлопчиш-Кiбальчиш взяв i заспiвав:
  Фантазер, ти мене називала,
  Фантазере, ми з тобою не пара!
  Ти розумна, i прекрасна як фея,
  Ну, а я, я люблю все сильнiше!
  Андрiйко зiтхнув:
  - Але як менi за це соромно та гидко! Треба так морально опуститись i не лише морально!
  Мальчиш-Кiбальчиш зазначив:
  - Та на жаль буває таке. А що було з бiльшовиками, у них теж я чув, трапилося моральне переродження!
  Чикатило кивнув:
  - Та за Сталiна була i варварська колективiзацiя, i голодомор, i масовi чистки. Навiть часом дивуєшся, як слiдчi жорстоко поводилися з власними громадянами, причому чудово знаючи, що вони не вороги народу!
  Мальчиш-Кiбальчиш зазначив:
  - Я загальних рис дещо чув, але деталей не знаю. Начебто Горбачов зруйнував СРСР!
  Чикатило на це вiдповiв:
  - Тут все не так просто. Причин розпаду СРСР було багато. У тому числi й бажання елiти жити як на Заходi, а мiсцевих князькiв грабуватиме свiй народ i не дiлиться з центром. I зла воля Єльцина, на якого повiвся народ i елiта, i багато iншого. У тому числi й проблеми в економiцi та мiжнацiональнi вiдносини!
  Хлопчик-Кiбальчиш зазначив:
  - Ну, це надто вже складно. Давай поговоримо краще про дiвчаток!
  Андрiйко засмiявся i заспiвав:
  Голосок пролунав дзвiнкий,
  Буде дуже добре.
  Час думати про дiвчат,
  У нашому вiцi прийшло!
  Тут несподiвано казкова iдилiя перервалася. Загiн з коней i єдинорiг дiвчат виїхав на поле. А з iншого протилежного боку вже стояло цiле вiйсько. Вiн складався з ведмедiв бурої мастi з дуже потворними обличчями. У руках вони тримали кийки, сокири, мечi. I стали ревти.
  Дiвчата на ходу вишикувалися в пiвмiсяць. I недовго думаючи, взяли i випустили цiлий рiй стрiл, i арбалетних болтiв. Орки з ревом i гиканням кинулися в атаку.
  Чiкатiло зазначив з посмiшкою:
  - Оце так! Така ось фасмагорiя!
  Хлопчик-Кiбальчиш запитав:
  - А що таке фасмогорiя?
  Андрiйко з усмiшкою вiдповiв:
  - Та я й сам не знаю! Але щось круте та фантастичне!
  Дiвчата випускали стрiли, якi намагаються їх атакувати оркам. Дiяли дуже швидко. I у Андрiйки та Мальчиша-Кiбальчиша теж з'явилися за спинами луки. Хлопчик-революцiонер пiдняв свою зброю i випустив стрiлу.
  Чикатiло зауважив:
  - А чи повиннi ми втручатися i вбивати живi iстоти!
  Мальчиш-Кiбальчиш вiдповiв дзвiнким голоском:
  - Це ж орки! Втiлення зла!
  Чикатило зiтхнув i вiдповiв:
  - Але ж i моє iм'я стало загальним втiленням зла та гидоти!
  . РОЗДIЛ No 3.
  Гiтлер i партизанка Лара йшли лiсом. Хлопчик i дiвчинка шльопали босими нiжками по снiгу i вiн танув, i стали проступати яскравi пролiски. I ставало теплiше. Дiти були веселi. Хоча Адольф Гiтлер i був бiльш нiж дорослим, але юна плоть бадьорила i його. I вiн почував себе добре. Творити добрi справи приємно. Не те що ранiше, колишнього життя, коли фюрера вважали виродком Ада, який у ходi вiйни i в таборах занапастив мiльйони людей. Причому сам Гiтлер зовсiм не був злим. Навпаки вiн був витонченою натурою, любив гарнi квiти, дiвчат, дiтей, хотiв побудувати всесвiтнє щастя.
  Але будучи реалiстом розумiв, що щастя i природних ресурсiв на все людство не вистачить, i все коло обраних мимоволi обмежити. I обмежив його нiмцями. Ось це й спричинило серйознi проблеми. I на велике зло... Та й з євреями вийшло погано. Навiщо такий розумний народ та ображати? Адже вони чудовi люди! А як талановитi євреї - i їх вiдправлятимуть на розправу.
  Настрiй у Гiтлера колись згадав про свої злочини вiдразу ж зiпсувався. Справдi, як з цим жити? Скiльки зла принесли його накази та полiтика. Стерти собi колишню пам'ять без слiду, i не згадувати бiльше!
  Тут колишнiй фюрер, а зараз у тiлi хлопчик рокiв дванадцяти вiдволiкся. Перед ним i Ларою вискочив величезний тигр. Її шкiра свiтилася всiма кольорами веселки, а з величезної пащi стирчали iкла. Звiр проревiв:
  - Куди шлях тримаєте малявки!
  Лара вiдповiла:
  - Ми шукаємо партизанiв!
  Величезний звiр вiдповiв:
  - Колишнiх партизанiв уже немає. Це iнший свiт. Є тiльки дiвчата з автоматами!
  Лара розгублено блимнула i озирнулася. Снiг остаточно зiйшов. I погода була неначе спекотного лiта. А дерева росли якiсь химернi. Немов скрипки, гiтари, контрабаси - встромленi у траву. I вiд них виходила чарiвна музика.
  Лара свиснула:
  - Ось не на!
  Гiтлер котрий був бiльш досвiдчений не здивувався:
  - Це свого роду паралельний свiт. I в ньому теж все буде чудово!
  Шаблезубий тигр перевiряв:
  - Я можу вас проковтнути дiти одним махом, ви знаєте!
  Враховуючи що розмiрами звiр був немов мамонт, а його паща майже як у кашалота, то справдi це монстр. I проковтне не замислюючись.
  Гiтлер зiтхнув:
  - У мене стiльки грiхiв, що проковтнувши мене ти понесеш увесь їхнiй жахливий тягар!
  Шаблезубий тигр хихикнув:
  - Та якi у тебе грiхи можуть бути хлопчик. Рукоблуднiсть, чи за рогом пiдiбрав недопалок?
  Колишнiй фюрер вiдповiв iз зiтханням:
  - Про це краще не казати!
  Величезний звiр розреготався i зазначив:
  - Якi у тебе дитина сумнi очi? Я розумiю в тебе було багато горя в життi i скорбот, так?
  Гiтлер кивнув iз зiтханням:
  - Та я багато страждав! Проти цього не попреш!
  Шаблезубий тигр прогримiв:
  - Тодi заспiвай щось жалiсливе! I я тебе з дiвчинкою не їстиму i вiдпущу далi!
  Хлопчик-фюрер надув щоки i заспiвав iз наснагою.
  Хто в темрявi рабства в руки меч вiзьми,
  I не терпи принижену ганьбу...
  Не зведе фундамент твiй ворог на кровi,
  Йому ти винесеш нещасний вирок!
  
  Хлопчика бить злий батiг,
  Терзає злим щуром кат...
  Але перетворитися злий мучитель на труп,
  Не чути бiльше нам дiвчат плач!
  
  Не будь рабом, приниженим у пилу,
  А скинь швидше голову свою...
  I буде ельфiнiзму свiтло в далинi,
  Я Сонцесуса зi Спартаком люблю!
  
  Хай буде у свiтобудовi свiтлий свiт,
  У якому щастя людям на вiки...
  I справлять дiти там веселий бенкет,
  Це царство i не кровi, кулака!
  
  У всьому всесвiтi буде, вiримо рай,
  Космiчний освоїмо ми простiр...
  Про це хлопчик-воїн ти дерзай,
  Щоб не був тут кошмар i зла ганьба!
  
  Так ми раби в ланцюгах пiд гнiтом стогнемо,
  I плескає нас по ребрах пекучий батiг...
  Але вiрю оркiв-щур ми всiх уроєм,
  Оскiльки вождь повсталих дуже крутий!
  
  Ось зараз хлопчики всi повстали,
  Дiвчата теж з ними за одне...
  I вiрю будуть солценiзму дали,
  Ми скинемо ненависне ярмо!
  
  Тодi ж загримить, знай горн переможний,
  I будуть у славi дiти процвiтати...
  Нас чекають на щастя змiни,
  Iспити, здаючи всi на п'ять!
  
  Доб'ємося, ми такого вiрю дива,
  Що буде справжнiй свiтла рай.
  Хоч десь вiдьма - пiдла Юда,
  Що заганяє хлопчикiв у хлiв!
  
  Для нас рабiв немає мiсця в пекло,
  Ми зможемо вигнати iз щiлин чортiв...
  В iм'я раю, що свiтло святе Господнє,
  Для всiх вiльних радiсних людей!
  
  Хай буде мир у всьому пiдмiсячному свiтi,
  Хай стане щастя i священний сонценiзм...
  Ми по ворогах палити як у тирi,
  Щоб тiльки нагору i не секунди вниз!
  
  Та наша влада, повiрте, не вичерпається,
  Вiн всесвiту буде райський шлях...
  I армiя повсталих сильно гаркне,
  Щоб ворожим щурам потонути!
  
  Ось до чого радiсно щасливо,
  Росте як троянди колiр навколо трава.
  У нашого хлопчика колективу,
  Погляд, безперечно, гiрського орла!
  
  Перемога буде в безперечному свiтлi,
  Побудуємо вiрю чесно, ми Едем...
  Все щастя, радiсть на будь-якiй планетi,
  I ти не бидло, а шановний сер!
  Шаблезубий тигр згорнув iклами i зазначив:
  - Непогана пiсня, хоч не сказати, що жалiслива. Ну, що ж я вам дарую життя!
  Лара вiдзначила:
  - То життя у нас i так є!
  Величезний звiр вiдповiв:
  - Я її мiг у вас вiдiбрати, але не вiдiбрав, значить подарував! I це скажемо так чудово!
  Гiтлер посмiхнувся i вiдповiв:
  - У всякому разi, ми вдячнi i за це! А що буде далi?
  Шаблезубий тигр вiдповiв:
  - Якщо вiдгадає мою загадку, то я можу перенести вас у мiсто золотого пiску!
  Лара свиснула:
  - Оце чудово! Мiсто золотого пiску, це видно щось чудове!
  Величезний звiр рикнув:
  - Так! Там є на що подивитися, але якщо ви загадку не вiдгадаєте, то я вас миттю проковтну i помилую!
  Гiтлер смiливо вiдповiв:
  - Ковтай мене одного! Але не чiпай дiвчинку!
  Шаблезубий тигр розсмiявся i його смiх був схожий на рохкання, i потiм вiдповiв:
  - Ну гаразд! Так i бути дiвчинку не чiпати! Але зате тебе якщо ти програєш, пожиратиму частинами, що дуже боляче!
  Хлопчик-фюрер вигукнув:
  - Що ж, я готовий! I якщо доведеться в землю лягти, то це тiльки раз!
  Величезний звiр промуркотiв:
  - Що прозоре, як вода, але фарбує нiс i чорнить репутацiю?
  Лара вигукнула:
  - Нiчого собi загадка! Хiба таке можливе!
  Гiтлер впевнено промовив:
  - Ну, на це я вiдповiдь знаю: це горiлка чи шнапс. Вона прозора, але фарбує носа i чорнить репутацiю!
  Шаблезубий тигр зiтхнув:
  - Сiдайте менi на спину! Як i обiцяв, я вас домчу до мiста золотих пiскiв!
  Дiти посiдали. Пiдiгнули свої босi, з огрубiлими, мозолистими, пiдошвами нiжки. Шаблезубий тигр розправив крила, вони у нього були величезнi i скидалися на кажан розмiрами з гарний пасажирський лiтак. I гiгантський звiр змахнув ними, у вухах у Гiтлера i Лари зашумiло, i ця мiць стала пiднiматися в повiтря.
  Дiти хором вигукнули:
  Все вище i вище та вище,
  Прагнути полiт жвавих птахiв...
  I в кожному пропелерi дихає,
  Спокiй наших кордонiв!
  Знизу миготiли дерева, найекзотичнiших i химерних форм. А також безлiч, ще й камiння, з блискучою поверхнею. Далi з'явилися лужки, i з центру їх били фонтанчики. Причому вода була рiзнобарвною.
  Лара вiдзначила з милою посмiшкою:
  - Досить приємний таки маленький свiт!
  Гiтлер заявив:
  - Фонтани, швидше за все, природнi, чи будуть тут слiди розумної цивiлiзацiї?
  Шаблезубий, крилатий тигр прогуркотiв:
  - Звичайно ж будуть!
  I ось нiби на пiдтвердження його слiв на лужку виникла статуя - оголенi i дуже м'язистi юнак i двi дiвчини з гострими, запозиченими мечами в руках, пiднятими вгору. Пiд цiєю статуєю на єдинорогах знаходилося п'ять прекрасних наїзок iз луками. I ще один лицар у чорних обладунках, на потужному шестиногому верблюдi. У нього в однiй руцi була сокира, а в другiй тризуб.
  Лара свиснула:
  - Оце антураж!
  Гiтлер погодився:
  - Виглядає незвичайно! А дiвчата, треба сказати просто красу!
  Шаблезубий, крилатий тигр зазначив:
  - Це ельфiйки! Вони дуже влучно та далеко стрiляють! Намагайтеся їх не дражнити!
  Дiти тоненько захихотiли. Справдi виглядало весело. I так цей монстр летить. Гiтлер подумав, що однiєю з причин поразки Третього Рейху в другiй свiтовiй вiйнi було надмiрне захоплення збройної та вогненної могутностi винищувачiв на шкоду маневреностi. Зокрема Фокке-Вульф досяг озброєння шiсть авiагармат, iз них двi 30-мiлiметрiв, i чотири двадцятимiлiметри. А МЕ-109 дiйшов до п'яти авiагармат iз них три 30-мiлiметровi.
  Така гарматна мiць з одного боку дозволяла використовувати данi винищувачi ще й як штурмовики, але негативно позначилося на маневренiсть - адже авiагармати та боєприпаси до них чимала вага. А бiльша вага i маневрена гiрша, особливо горизонтальна, i швидкiсть.
  Крiм того не слiд забувати, що авiагармати грошi коштують, i їх виробництво вимагає витрат. Тож нiмецькi винищувачi виходили бiльш складними та дорогими у виробництвi, особливо порiвняно з радянськими. Наймасовiший ЯК-9 мав лише одну двадцятимiлiметрову авiагармату та один кулемет. За ударною силою хвилинного залпу з нiмецькими машинами не порiвняти. Але в реальнiй вiйнi панування у повiтрi належало аж нiяк не гiтлерiвцям.
  I тут була вина в першу чергу самого Гiтлера, який надто захопився вогненною i озброєною потужнiстю машин. Хоча, з iншого боку, наявнiсть такого потужного озброєння та бронi робила їх нiмецьких винищувачiв непоганi штурмовики. А Фокке-Вульф можна було використовувати як фронтовий бомбардувальник, який несе майже двi тонни бомб.
  Лише пiд кiнець вiйни фюрер зрозумiв важливiсть мати лiтак може бути не настiльки сильно озброєний, але легкий, маневрений, дешевий i простий у виробництвi. Так народився винищувач ХЕ-162.
  Але вiн з'явився надто пiзно, i головне виявилося, що керування такою машиною вимагає льотчикiв високої квалiфiкацiї. Як управлiння винищувачем, iз змiнною стрiловиднiстю крила МЕ-1100, практичнiшим виявився ТА-183, з якого вже радянськi конструктори отримали МIГ-15.
  Лара запитала колишнього фюрера:
  - Про що ти замислився!
  Гiтлер зiтхнувши вiдповiв:
  - Та старе згадав! Причому спогади дуже навiть неприємнi та не райдужнi!
  Лара з посмiшкою проспiвала:
  Нам рано жити спогадами,
  Якими б вони не були...
  Щоб не повернулися нам стражданнями,
  Справи минулих юних днiв!
  Ось попереду з'явились високi вежi величезного мiста. Башти були вкритi сусальним золотом i зiрками з топазiв. Це було дуже гарно.
  Шаблезубий, крилатий тигр, узяв i став пригальмовувати. Його величезна туша почала м'яко планувати. Дiти, що сидiли на потужному звiрi, заспiвали:
  Якщо хочеш здобути собi щастя,
  За свободу бiйся з ордою...
  Розiйдуться нехай хмари негоди,
  Для дiвчинки з мiцною косою!
  
  Ви не вiрте, вороги не всесильнi,
  Ми їх смiливо мучитимемо...
  Нанесемо удар мiцний i сильнi,
  I отримаємо тверде п'ять!
  
  З нами найкращi роки Вiтчизни,
  Лунає променистий смiх...
  Житимемо у святому ельфiнiзмi,
  I вiдсвяткуємо, вiрю успiх!
  
  Бог не слабкий, ви дiвчата повiрте,
  Вiн на подвиги вас усiх кличе...
  Ви назавжди улюбленi дiти,
  Вирушайте у похiд!
  Дiти колись шаблезубий, крилатий тигр, приземлився, i зiскочив з крила. I їхнi босi, спритнi нiжки шльопнули об помаранчеву плитку. Хлопчик i дiвчинка взялися за руки. I взяли, i пройшлися напiвбiгом. I Гiтлер i Лара смiялися, дзвiнкими, дитячими, чудовими голосочками.
  Ось дiти пiдiйшли до ворiт. А шаблезубий тигр злетiв, i пройшлася повiтряна хвиля, трава струснулась. Хлопчик та дiвчинка помахали їм руками. I потопталися маленькими, босими, засмаглими, з мозолистими пiдошвами нiжками.
  Бiля входу стояли дуже гарнi дiвчата-ельфiйки, з луками, та вкритих золотом кiрасами. I волосся у них було таке, як у весняних кульбаб, тобто яскраво-жовте. I багато було будинкiв iз жовтого мармуру.
  Дiтей пригальмували бiля входу. Ельфiйки, а вони вiдрiзнялися вiд людських дiвчат лише формою вушок у виглядi рисi. I дуже вони гарнi та фiгуристi. У них стiльки шарму.
  I вони спитали:
  - Куди ви претеся малолiтки!
  Гiтлер вiдповiв iз усмiшкою:
  - Я художник, а це моя помiчниця. I збираємось робити картини!
  Дiвчат-стражниць це зацiкавило:
  - Давай спробуй i нас помалюй!
  Хлопчик-фюрер iз дуже дитячою посмiшкою вiдповiв:
  - Iз задоволенням!
  Лара помiтила:
  - Потрiбнi фарби та пензлi!
  Головна стражниця-ельфiйка вiдповiла:
  - Це вам буде! Дайте сюди.
  Два хлопчики-раби в плавках, пiдсмаженi й засмаглi блиснувши босими п'ятами, помчали до складу.
  Лара вiдзначила:
  - Оперативно тут влаштовано!
  Юнi невiльники принесли пензель та фарби. Хлопчик-фюрер в Аду-Чистилищi мав можливiсть для малювання, особливо на жорсткому рiвнi. Тому Гiтлер тримав пензель дуже впевнено. I зробив кiлька мазкiв.
  Старша стражниця дiвчина-ельфiйка вигукнула:
  - Мене малюй! Це буде цiкаво!
  Гiтлер почав робити набоски, при цьому пiдскакуючи, i човгаючи своїми дитячими нiжками, вiн став ще меншим i молодшим тiлом, нiж був у Пеклi.
  Але вiд цього хлопчик-фюрер здавався ще чарiвнiшим зi своїми свiтлими, трохи присипаними золотою пудрою кучерями.
  I його соковитий масляною фарбою кисть так i миготiла.
  А ось iнша ельфiйка з усмiшкою вiдповiла:
  - А чого дiвчинка вартує розкривши рота. Нехай вона нас теж розважає!
  Старша стражниця-ельфiйка кивнула:
  - Нехай вона заспiває! Ми послухаємо з великим задоволенням!
  Дiвчинка-партизанка Лара кашлянула, щоб прочистити горло з великим задоволенням та ентузiазмом заспiвала:
  Ми дiвчата космiчного шляху,
  На зорельотах хоробри лiтали...
  Фактично ми хлiб та сiль Землi,
  Побачити комунiзму можемо дали!
  
  Але влетiли ми в петлю часiв,
  У якiй немає мiсця сентиментiв...
  I був противник сильно здивований,
  Не треба сестри зайвих сентиментiв!
  
  Ми може битися з лютим ворогом,
  Що нас як зла цунамi атакує...
  Влаштуємо завзято орклеру розгром,
  Не зупинять шаблi нас та кулi!
  
  У всьому порядок потрiбен у дiвчат,
  Щоб показати, якi ми крутi...
  Строчить по орках влучно автомат,
  Кидок гранати нiжками босими!
  
  Ми не боїмося в морi плавати, знай,
  Тепер дiвчата славнi пiрати...
  Побудуємо якщо треба свiтлий рай,
  Такi в двадцять перше столiття солдати!
  
  Не знає ворог, чого вiн отримає,
  Чи здатнi ми всадити кинджали в спину.
  Оркшитам буде лютий розгром,
  А ми свою налаштуємо бригантину!
  
  У всiй країнi дiвчат крутiших немає,
  Ми блискавки по орках випускаємо...
  Настане, вiрю сонячний свiтанок,
  I буде знищений злий Каїн!
  
  Ми зробимо таке сестри враз,
  Що розлетиться троль як на пiщинки.
  Нас не лякає злий Карабас,
  Дiвчатам босим не потрiбнi черевики!
  
  Стрiляємо дуже влучно, знайте ми,
  Викошуючи оклерiвцевiв завзято...
  На нас насiли слуги Сатани,
  Але дiвчат знай, не минає слава!
  
  Ось що здатнi зробити в цiй боротьбi,
  Зрубати в капусту агресивних оркiв.
  А слово наше знай не горобець,
  Противнику залишилося вже недовго!
  
  За що билися дiвки, не зрозумiєш,
  За хоробрiсть, за вiтчизну та чоловiка...
  Коли противник сiє злу брехню,
  А хлопчик розпалює тут скiпку!
  
  Нiде ворогам не буде, мiсця знай,
  Ми дiвчата їх порошок смiливi...
  I буде на планетi нашiй рай,
  Пiднiмемося ми нiби з колиски!
  
  Якщо треба буде гострий меч рубати,
  Рядити з автоматiв наче злива.
  I не перерветься життя шовку нитку,
  Однi загинуть та прийдуть iншi!
  
  За нашу Русь ти пiднiми келих,
  Вино пiнистим кольору смарагду.
  I нанеси по Орклеру удар,
  Щоб задушений бути гнилою Юдею!
  
  В iм'я честi, совiстi, кохання,
  Прийде до дiвчат славна перемога.
  Не будуватимемо щастя на кровi,
  Не рiж на частини свого сусiда!
  
  У чому ми дiвчата хоробрi повiр,
  У всьому що зробити можемо ми гiдно...
  Гарчить лютий, знаю в лайцi звiр,
  Ми полiтаємо дуже вiльно!
  
  Морська гладь сяє смарагд,
  I хлюпають наче вiяло в ласцi хвилi...
  Покидьки-орки нехай вони помруть,
  Залишилось рису лисому недовго!
  
  Ось до чого дiвчата гарнi,
  Мелькаю п'яти голi красунь.
  Заспiваємо ми дуже смiливо вiд душi,
  Наповнений гiперплазмою ранець!
  
  Велич дiвчаток знайте в тому,
  Що на колiна їхнiй ворог не поставить...
  I якщо треба рушить i веслом,
  Проклятий злий нелюд оркiв Каїн!
  
  Масштаб подiй дiвчат великий,
  Вони здатнi обламати всi вилицi.
  Надiя наша мiцний монолiт,
  Фюрера плешивого вже здуло!
  
  Ми в бiй прагнемо, наче на парад,
  Готовi, перемагати ворогiв, граючи...
  Я вiрю, буде класний результат,
  Велич цвiтуть як троянди у травнi!
  
  Ось босою п'ятою кинула кинджал,
  Царю вiн оркiв у горло враз встромився...
  Дiвча смертi видно iдеал,
  Даремно цей демон звеличувався!
  
  Фонтан вiн кровi випустив осел,
  Вiдкинув разом буйнi копита...
  I впав цар плiшивий чорт пiд стiл,
  Його голова оркшиська розбита!
  
  Ми ж пiратки класнi бiйцi,
  Так клас вiртуозний...
  Пишаються нами дiди та батьки,
  Вже сяють Солценiзму дали!
  
  Коли захопимо королiвський трон,
  Тодi почнеться найкрутiше...
  Не видаватиме невiльник стогiн,
  Нагорода ця справа наживна!
  
  А потiм створимо, повiр сiм'ю,
  I будуть дiти класнi здоровi...
  Я новий свiт колiр радостi люблю,
  Де водять дiтлахи хороводи!
  . РОЗДIЛ 4.
  Битва з орками тривала. Чикатило та Мальчиш-Кiбальчиш стрiляли по потворних ведмедiв з дистанцiї. Вони випускали як i стрiли, i арбалетнi болти. Поки дiвчата уникали контактного бою. Але дiяли треба сказати смiливо. Вiйницi справжнi професiоналки своєї справи. I в них стiльки життєвої сили та енергiї, що не в казцi сказати, нi пером описати. I вони б'ються з усiма енергiєю та вiдповiдальнiстю.
  Хлопчиш-Кiбальчиш прочирикав:
  Нехай вишкiрившись короною,
  Здiймає британський лев...
  Комунi не бути поколiнною,
  Лiвою в атаку не стiй!
  Чикатило випустив стрiлу i пробивши чергового вовка, зазначив:
  - А ти покращив Маяковського! А так вiн поет не з найкращих!
  Хлопчиш-Кiбальчиш пропищав:
  Говорять реально я пацан з привiтом,
  Розрулю буквально все за п'ять хвилин...
  Але вiршi надгенiального поета,
  Чи не оцiнять, не отримають, не зрозумiють!
  Чiкатiло знову засмiявся. Виглядало подiбне вкрай весело. Хоча вiд оркiв i смердiло, але їхнiй запах перебивався духами чудових дiвчат.
  Колишнiй манiяк помiтив:
  - У цьому свiтi ми вирiшуємо стратегiчнi проблеми.
  I вiн згадав, що таке є стратегiя. У наймасштабнiшiй вiйнi за iсторiю людства - другий свiтової, теж вирiшувала i стратегiя i тактика. Причин поразки Третього Рейху багато, але головне, це те, що особливо на початку вiйни, вiн не використав свої ресурси та можливостi ВПК, на всi сто вiдсоткiв. I не дав спочатку другий свiтовий надзусиль. I навiть пiсля нападу на СРСР гiтлерiвцi до сорок третього року воювали у пiвсили. Коли ж стали по-справжньому напружуватись було вже пiзно.
  Чикатiло втiм, подумав, що це не дуже цiкаво. Насправдi до цього часу з часiв Другої свiтової вiйни минуло понад сто рокiв. У Росiї бiльш популярною та затребуваною стала Росiйсько-Українська вiйна та гiбридна проти Заходу. Вона тривала довше, нiж Друга свiтова вiйна. Так вийшло.
  Один великий, письменник-фантаст та патрiот ще у 2014 роцi передбачив, що вiйна мiж Росiєю та Україною стане найкривавiшою з часiв другої свiтової. I це передбачення справдилося. Добре, що глобальної, ядерної вiйни справа не дiйшла, iнакше був би каюк.
  Чикатило продовжуючи стрiляти, заспiвав:
  I в кожнiй ментовцi дубинцi,
  Я Вовiка бачу усмiшку,
  Його тьмяний кiборга погляд,
  Росiї кошмарний захiд сонця!
  Мальчиш-Кiбальчиш з усмiшкою промовив, продовжуючи випускати стрiли та арбалетнi болти:
  - Та це наш глобальний проект!
  Обидва хлопчики взяли i знову протрубили. Наскiльки все було агресивно!
  Дiвчата-войовницi колись орки пiдiйшли ближче стали кидати у потворних ведмедiв, горошинки анiгiляцiї. I буквально розривали їх на частини, розлiталися й руки та ноги у рiзнi боки. Точнiше навiть лапи та пазурi. Ось це було здорово та круто.
  Мальчиш-Кiбальчиш запропонував:
  - Може, вiзьмемо, i заспiваємо! Набридло займатися мудистикою!
  Чикатило iз захопленням зазначив:
  - Ми битимемося на землi, на небi та в непрогляднiй темрявi!
  I обидва хлопчики-термiнатори надули щоки i заспiвали, повнозвучними голосами:
  Боротьба йде з оркшискою чумою,
  Нас атакує зграя вурдалакiв...
  У битву дiвка з босою ногою,
  I буде ворог притиснутий як собака!
  
  Ми дiвчата крутi бiйцi,
  Б'ємося немов у боротьбi херувими...
  Пишаються нами дiди та батьки,
  Знай хобiти у боях непереможнi!
  
  Здатний зробити те, що ворог у трунi,
  Вдаримо так, що хижак онiмiє...
  I зупинимо в сказi орду,
  Хоч нiс Кощiй звичайно ахiнею!
  
  Ось це битва з бандою оркiв знай,
  Чи здатнi створити ми свiт красивий...
  Побудувати на планетi чудовий рай,
  На славу нашої матерi Ельфiї!
  
  Противник атакує, нас жорстокий,
  У ньому багато кровi, лютi повiрте...
  Але з нами Солнцесус великий Бог,
  Якому покiрнi навiть дiти!
  
  Нi в чому вороговi ми не поступимося, знай,
  Дотиснемо його ж хоч до медiана...
  Надовго буде променистий травень,
  А ворог повiр зовсiм як мавпа!
  
  Ми воїни такi крутiсть,
  Що немає у всесвiтi нас повiр сильнiше...
  Повiр противник лише ескiз осла,
  А хтось же понiс вiдразу ахiнею!
  
  Бог нас лайка красунь надихнув,
  Звелiв, б'йтеся, покажiть силу...
  А десь розплакався орк-дебiл,
  Вiн хоче, видно, сам зiйти в могилу!
  
  Не вiрте, що дiвчата слабаки,
  Вони здатнi зробити дуже круто...
  Нам плакати нинi зовсiм не з руки,
  Хоча супротивник як iндик надутий!
  
  Чого ти хочеш злiсний Гробовий,
  У всьому всесвiтi як нечистий правити?
  Чи з твоєю це дурною головою,
  По нiй так хоче дiвчина вдарити!
  
  Коротше орк iль троль нам не рiвня,
  Ми перемогти, здатнi всiх, повiрте...
  Єдина тепер росте сiм'я,
  Ми будемо у свiтовому, знаю центрi!
  
  Воїтелька - це ураган,
  Який смерч скрiзь пронiсся...
  Є дуже багато, знаю рiзних країн,
  Над ними хреще лютий пiднiсся!
  
  Нехай буде вiрю скiльки сонненiзм,
  Виникнуть немов сонця свiтла гори...
  Вперед дiвчата нi секунди вниз,
  Залишимо до бiса цi розмови!
  
  Нас Солнцесус у прекрасному свiтi веде,
  Де немає страху, прикростi та полону...
  Перемог вiдкрили нескiнченний рахунок,
  I будуть вiрити у щастя змiни!
  
  Залишилося зробити нам останнiй крок,
  Вирiшити проблему запеклою атакою...
  Де кожна людина звичайно маг,
  А ми дiвчата просто забiяки!
  
  А Гробовий вже як воша бiжить,
  Вiн втратив вигляд тирана...
  Розбився об дiвчат мiцний щит,
  Злетiв сильним ударом вiд дивана!
  
  Так що перемога дiвчат близька,
  Вони здатнi збити ворога на снiданок.
  I до чого лютує Сатана,
  Ми переможемо сьогоднi, а не завтра!
  Ось хлопцi заспiвали. А нестримна атака оркiв захлинулась. Залишки їхнiх сил бiгли.
  Дiвчата на єдинорогах i конях не стали їх переслiдувати. Ось це теж було криваво.
  Найкрасивiша i дуже багато прикрашена коштовностями, дiвчина-ельфiйка, пiд'їхала до хлопчикiв.
  Чiкатiло вклонився їй, а Мальчиш-Кiбальчiш зiпсував гордовиту мiну.
  Дiвчина-королева вiдзначила з посмiшкою:
  - Ви хоробри хлопчаки. Але один iз вас погано вихований!
  Хлопчиш-Кiбальчиш з усмiшкою вiдповiв:
  - А чому я маю бити поклони! Ми для того i влаштували революцiю, щоб нiхто, нiкому, нiколи не бив поклони!
  Дiвчина-королева вигукнула:
  - Знаєш, може бути ти i правий! Я не буду тебе неволити!
  Чикатило запитав:
  - Нам з вами разом скакати, чи йти своїм шляхом?
  Мальчиш-Кiбальчиш заявив:
  - Краще, всього йти своїм шляхом! Тим бiльше, у нас прекраснi єдинороги i ми на них проїдемо!
  Дiвчина-корольова хихикнула i вiдповiла:
  - Ви чудовi хлопчики. I менi навiть подобається твоя зухвалiсть. То давайте вiзьмемо, заспiваємо!
  Дiти хором взяли i заспiвали з люттю i любов'ю:
  Країна кохання моя СРСР,
  Прекрасна, цвiте рубiни трояндою.
  Покажемо людству приклад,
  Нiхто не зможе знищити дiтей!
  
  Ми пiонери Ленiна сини,
  Якi орлами свiту служать...
  Всесвiту правити дiти народженi,
  Поки ж босонiж бiжать калюжами!
  
  Ми воїни рiдного Iллiча,
  Що вказав шлях дуже вiрний...
  Ви не рубаєте витязi з плеча,
  Iнакше буде дуже погано!
  
  Ось Гiтлер лютував полицi,
  Довелося хлопцям зi злою ордою боротися...
  Але пiонерам трусити не з руки,
  Ми народженi як леви, з нечистим битися!
  
  Товариш Сталiн теж славний вождь,
  Хоча неабияк у лайцi накосячив...
  Але вiн ворогiв вганяє просто в тремтiння,
  Здатний врiзати повноцiнно здавання!
  
  Ми пiд Москвою билися босонiж,
  Кучугури п'яти голi кусали...
  Але Гiтлер виявився дурнем,
  Йому добряче пiонери дали!
  
  I хлопчики i дiвчатка у бою,
  Свiй вищий клас повiрте, показали...
  Загиблi тепер цвiтуть у раю,
  I бачать, вiр комунiзму дали!
  
  Хлопчикам же морози не страшнi,
  В одних лише шортах стрибають смiливо.
  Їхнi ноги цiлий рiк рахуй боси,
  Сильнi хлопцi у сутичцi рукопашної!
  
  Ось хлопчик кинув бомбу в грiзний танк,
  Горить багаттям палаючи потужний "Тигр"...
  Для фрицiв став кошмаром Сталiнград,
  Наче пекла, пекла гри!
  
  Ось пiонер в атацi молодець,
  Пiдошвою голою на вогонь ступає...
  Тепер товариш Сталiн як батько,
  Хай буде знищений злий Каїн!
  
  Ми дiти дуже класнi гордi,
  Ворогам повiрте росiйським - не здамося...
  I вiдобразимо потоки злої орди,
  Хоча Адольф як зламаний пес збожеволiв!
  
  За Батькiвщину б'ється пiонер,
  Сумнiвний хлопчик просто не знає...
  Покаже жовтнятам вiн приклад,
  I люто в атацi настає!
  
  Для нас Володимир Ленiн - славний Бог,
  Який створює реальнiсть смiливо...
  I щоб фюрер з плетеною, гидкий здох,
  Ми битимемо ворогiв цiлком за справу!
  
  О дiвчинка подруга ти моя,
  Ми просто дiти в злий мороз босi...
  Але буде, вiрю мiцна сiм'я,
  Побачимо ми простори блакитнi!
  
  Змiнило лiто пекучу зиму,
  Фашист знову проклятий настає...
  Билися ми мiцно колишньої весни,
  У просторi ворог трохи вiртуальний!
  
  Ну, що пре "Пантера" на мене,
  У неї гранату хлопчик хоробро кинув...
  Для фрицiв набiгла вже пеня,
  I гусеницю фашистський танк скинув!
  
  Дитина - це воїн велетень,
  I носить червону, кольору маку краватку.
  Народ у нас у Вiтчизнi єдиний,
  I зiрки комунiзму не згаснуть!
  
  Ми влiтку буде битися як завжди,
  Для нiжок дитячих по травi приємнiше.
  Виконатися велика мрiя,
  Коли хлопчик мiцно сталлю брякне!
  
  Я вiрю, що увiйдемо ми всi до Берлiна,
  I доживемо з дiвчиськом до перемоги...
  Простори свiтобудови пiдкоримо,
  Щоб пишалися пiонером дiди!
  
  Але треба сили дитячi напружити,
  I битися так, щоб не соромилися люди...
  Iспити, здаючи всi на п'ять,
  Я вiрю, скоро будемо в комунiзмi!
  
  Не вiрте казкам, що плетуть попи,
  Що нiби атеїстiв смажать чорти...
  Насправдi тi приреченi,
  Що не приносять комунiзму жертви!
  
  А ми планету скоро пiдкоримо,
  Всесвiт радянський весь буде...
  Наш зорелiт сильнiший, нiж херувiм,
  Ми свiтобудови царi та суддi!
  
  Тодi наука мертвих воскресить,
  Усi пiонери, дiди слави живi...
  Батькiвщини кували меч i щит,
  Адже з нами Ум i ми непереможнi!
  Ось так цi героїчнi дiти заспiвали з почуттям та виразом. Пiсля чого Чiкатiло хотiв ще щось додати, але... прокинувся.
  Хлопчиш-Кiбальчиш уже пiдвiвся, i лоскотав колишньому манiяку босу, круглу п'яту.
  Андрiйко кивнув:
  - Який я цiкавий сон бачив! Просто закаєшся, i дiвчата супер!
  Мальчиш-Кiбальчиш пiдтвердив:
  - Я теж бачив дiвчат! I тебе разом iз ними!
  Чикатило зазначив:
  - У нас схожi спiльнi сни!
  Хлопчик-герой пiдтвердив:
  - Та спiльнi! У цьому свiтi таке дуже часто буває. I можна навiть наспати собi рiч увi снi!
  Два юнi воїни взяло i стукнулося кулачками, одне в одного. Чiкатiло подивився на Мальчиша-Кiбальчиша. Його рани та слiди вiд тортур пiдпалили i пiдсохли. Пухирiв стало набагато менше, на пiдошвах наростали новi мозолi, i сама дитина-термiнатор стала здоровiшою, i бадьорiшою.
  Обидва хлопчики ще зiрвали по банану, з'їли i рушили далi дорогою з фiолетової цегли. Дiти шльопали мозолистими пiдошували, нею. Вони йшли i водночас розмахували кулаками.
  I спiвали з веселим виглядом:
  Разом весело крокувати просторами,
  По просторах, просторах!
  I звичайно приспiвувати краще хором,
  Краще хором, краще хором!
  Дорогою трохи змiнився пейзаж. Зокрема, з'явилися гiгантськi папоротi. Вони були дуже барвистi, i росли трояндочки, як червонi, так оранжевi, i жовтi. Крiм них, росли дерева типу пальм, але товстiшi, i якi крутилися химернi лiани. Вони нагадували спелетiння змiй. Крiм того, лiтали гiгантськi метелики. У деяких з них крила були немов дзеркало з поверхнi, що вiдображає, в iнших виблискували як сусальне золото, а у третiх ряснiли всiма кольорами веселки.
  Як це виглядало здорово та весело.
  Чикатило зазначив:
  - Веселе це мiстечко!
  Хлопчик-Кiбальчиш погодився:
  - Так воно вражає. Тут чудово. Однак скоро ми опинимося у володiннях буржуїнiв!
  Андрiйко з посмiшкою запитав:
  - Це як пробiгаючи цiєю дорогою?
  Дитина-командир заперечив:
  - Нi! Тут ще портал подолати треба! Не все так просто!
  Чикатило жартома взяв i проспiвав:
  Життя влаштоване непросто,
  I шляхи ведуть не прямо...
  Все приходить надто пiзно,
  Все йде надто рано!
  Мальчиш-Кiбальчиш пiдтвердив:
  - Так! Проти цього не попреш! Втiм, в Пекло поспiшати нiкуди. Тож попереду в тебе вiчнiсть!
  Андрiйко з усмiшкою помiтив:
  - Не просто вiчнiсть, а радiсна вiчнiсть! I це справдi нескiнченна благодать Всевишнього!
  Дитина-революцiонер вiдзначила:
  - I все-таки бiльшовизм виховує в атеїстичному дусi!
  I Мальчиш-Кiбальчиш тупнув босою, засмаглою нiжкою i заспiвав:
  З неба милостi не чекай,
  Життя для правди не шкодуй...
  Нам хлопцi у цьому життi,
  Тiльки з правдою на шляху!
  Чхзикатило у вiдповiдь теж iз захопленням заспiвав:
  Боже мiй, до чого Ти прекрасний i чистий,
  Вiрю я, що Твоя правота нескiнченна...
  Ти вiддав на хрестi своє славне життя,
  А тепер у моєму серцi горiтимеш вiчно!
  
  Ти Господь краса, радiсть, мир та любов,
  Втiлення безмежного, яскравого свiтла.
  Ти пролив на хрестi дорогоцiнну кров,
  Врятована безмежною жертвою планета!
  I Мальчиш-Кiбальчиш разом iз Чикатило взялися разом за руки.
  Андрiйко зiтхнувши вiдповiв:
  - У своєму колишньому життi я був нещасний! Думав, що нiхто мене не любить, нiкому я не потрiбен, i це пробуджувало в менi тваринну агресiю. Але лише на тому свiтi я зрозумiв, що Всевишнiй мене, навiть такого, кривавого манiяка, любить усiм серцем i приймає таким, яким я є! I тодi на душi менi стало набагато легше!
  Хлопчик-Кiбальчиш хихикнув i вiдповiв:
  - А мене, навпаки, всi любили, особливо однолiтки! Я був у них перший заводило i авторитет! Так треба сказати буває!
  Обидва хлопчики трохи сповiльнили свiй хiд. Вони були веселi. Ось перед ними виник павич. Дуже великий, наче цiлий будинок, i пiр'я хвоста таке яскраве, просто слiпуче. I голова теж наче покрита шаром дiамантiв. Надзвичайно барвистий птах.
  Хлопчиш-Кiбальчиш помiтив:
  - Це майже по байцi Крилова. Якi пiр'їнки, яка шкарпетка, i видно ангельський бути повинен голосок!
  Чикатило посмiхнувся i зазначив:
  - Та ангельська! Хоча мушу сказати, що у павичiв на Землi такий неприємний голос, у цьому свiтi може бути i навпаки!
  Дитина-революцiонер вiдзначила:
  - Як любив говорити Ленiн - дiалектичний парадокс!
  Дiти пройшли повз павич, той не видав жодного звуку. Але зненацька з його хвоста вискочила дiвчина. Вона була майже оголена в тоненьких трусиках i вузькою смужкою тканини на грудях. I виглядало дуже красивою, шкiра бронзова вiд засмаги, а волосся на головi довге, до пояса, йде хвилею, i блищать немов сусальне золото.
  Хлопчик-Кiбальчиш з ентузiазмом заспiвав:
  Ти не ангел, але для мене,
  Але для мене ти стала святою!
  Ти не ангел, але бачив я,
  Але бачив я, твоє свiтло неземне!
  Дiвчина посмiхнулася, i досить спритно схопила Мальчиша-Кiбальчиша босими пальчиками нiжок за носа. Той аж свиснув:
  - Ого, го, го, го!
  I вирвався з її пальчикiв. Дiвчина засмiялася i вiдзначила:
  - А ти класний хлопець! Тобi подобається прекрасна стать?
  Мальчиш-Кiбальчиш заспiвав:
  Тому, тому що ми пiлоти,
  Небо наш, небо наш, рiдний дiм...
  Насамперед, насамперед лiтаки,
  Ну, а дiвчата, а дiвчата згодом!
  Дiвча в бiкiнi i з волоссям кольору сусального золота заперечило:
  - Нi! Без прекрасної статi немає життя! Хоча, ти ще маленький, не розумiєш, наскiльки важливе кохання мiж чоловiком i жiнкою!
  Хлопчик-Кiбальчиш заперечив:
  - Календарний вiк не має значення!
  Чикатило згiдно кивнув:
  - Ось саме! Багато що вирiшує саме життєвий досвiд, та ще й наявнiсть духовного стрижня!
  Дiвча розсмiялася i вiдзначила:
  - Духовного стрижня? А я думала чогось iншого! У сенсi стрижня!
  Павич несподiвано порушив мовчання i досить приємним голосом промовив:
  - Не кажи вульгарностi при дiтях!
  Андрiйко зауважив:
  - Я не зовсiм дитина! Але в будь-якому разi вульгар говорити не треба!
  Хлопчик-Кiбальчиш прогарчав:
  - А я зовсiм не дитина! Ось вiзьму та покажу нокаут!
  Дiвчина помiтила:
  - Гаразд дiти, ви мене вибачте. Можете допомогти моєму павичу!
  Чикатило вiдповiв:
  - Допомогти ми завжди радi, але чи зможемо?
  Красуня вiдповiла:
  - Я думаю, ви зможете. Тут нiчого надординарного немає!
  Хлопчик-Кiбальчиш помiтив:
  - А чим ми можемо допомогти такому гiгантовi!?
  Дiвчина вiдповiла з милим виглядом:
  - Ви повиннi всього лише помити його хвiст рожевою водою. I тодi вiн набуде унiкальних властивостей!
  Чiкатiло з подивом запитав:
  - А якi унiкальнi властивостi!
  Красуня з сусальним волоссям вимовила:
  - Тодi тi подивляться i торкнуться його хвоста зцiляться вiд будь-якої хвороби!
  Хлопчик-Кiбальчиш вигукнув:
  - Здорово! Базару немає, ми допоможемо його помити! Давай сюди рожеву воду!
  Дiвчина вiдповiла зiтхнувши:
  - На жаль, рожевий води я не маю. Ви її повиннi спочатку дiстати!
  . РОЗДIЛ No 5.
  Олександр Рибаченко, цей хлопчик ватажок дитячої банди, коли йшли осiннi дощi, то сидiв у печерi та щось цiкаве писав:
  На всiх фронтах вiдбувалися тi чи iншi зрушення. Антирадянська коалiцiя наставала дуже широко. I на Далекому Сходi, i в Монголiї, i Середнiй Азiї, не говорячи про поступ у Закавказзi, i в європейськiй частинi СРСР.
  В окупованому Мiнську теж вiдбувалися деякi вельми знаменнi подiї.
  Танкова колона на чолi Кубi, полковником СС Палехе та Iльзою - кривавою вовчицею рухалися Мiнськ. Мiсто було здане майже без бою, тому руйнування в ньому були невеликi. Столиця при свiтлi дня виглядала гарною та акуратною, як практично всi мiста пiсля наведення Сталiним жорсткого порядку в радянськiй країнi! Кожен чиновник нiс жорстоку вiдповiдальнiсть за чистоту у своєму мiстi. В iншому випадку йому загрожував арешт i навiть розстрiл. Всупереч казкам, якi вселяє нiмецька пропаганда, радянський народ жив зовсiм не погано - краще за бiльшiсть європейських народiв, навiть французiв. Магазини були повнi дешевими товарами як продовольчими, так i виробiв промисловостi. Фашистськi солдати дивилися на все це голодними очима хижих вовкiв.
  Кубе наказав:
  - Ану давайте, спробуємо на смак росiйської ковбаски!
  Фашисти не довго думаючи увiрвалися до магазину. Дiвчата продавчинi несамовито заволали, коли на них обрушилися автоматнi черги. Гiтлерiвцi вбивали красунь без жодного сорому. Вони кидали всюди свої хижi погляди, i навiть скалилися. Однiй дiвчинi куля потрапила в живiт, i вона корчилася. Iншу фашисти схопили i почали бити. Зiрвали халат, оголили груди, щипали їх грубими лапами.
  Кубе наказав:
  - Повiсьте її ребрами за гачок! Нехай повисить, посмикається!
  Дiвчину пiдхопили, остаточно подiлили i витягли назовнi. Там почали шмагати солдатськими пряжками, розтинаючи тiло. Потiм рiзким рухом пiднялися на гак.
  Красуня з русявим волоссям затремтiла, i вiд больового шоку знепритомнiла.
  Фашисти тим часом активно запихали собi до рота ковбаси, рулети, салютесони, вiдбивнi, ламали консервнi банки. Вони виглядали як досконалi дикуни. Влаштовуючи повний дурдом, ламаючи перехожим кiстки.
  Декiльком дiтям фашисти прострiлили ноги, а потiм танцювали на них, виконуючи дикий танець.
  Кубi вiдповiв:
  - Я що чудово! Давайте пройдемо ковзанкою.
  Ще живих жiнок i дiтей склали штабелями, а потiм ними проїхався танк, ламаючи кiстки. Виглядало все просто жахливо, кров виходила з тiл крапками, гусеницi залишали червоно-буру смугу. Стояв крик та плач.
  Iльза вовчиця, самотужки задушила двох хлопчикiв рокiв дванадцяти, а третє повiсили вниз головою i стали перепилювати iржавою пилкою. Все це виглядало так жахливо, хто навiть декому з есесiвцiв занудило. Iльза ж верещала вiд захоплення, насолоджуючись муками.
  Потiм фашисти пiдпалили магазин, просто без жодних церемонiй прихопивши безлiч продовольчих запасiв. Жiнку з коляскою зупинили, вирвали з її рук немовля. Шпурнули його без жодних церемонiй у полум'я. Кубе гаркнув на всю горлянку:
  - Сука сучка смерть!
  Жiнка кинулася, але з неї зiрвали одяг, i вiдрiзали груди. А коли вона зомлiла, то її кинули у вогонь.
  Пелеха гикнув:
  - Ми робимо дуже гуманно! Ця жiнка з бiльшовицького пекла одразу пiде на небо.
  Кубi вiдповiв:
  - Та це правда! Тiльки не на небо, а в пекло бiльшовикiв.
  Пiсля чого фашисти зробили кiлька пострiлiв до сусiднього дванадцятиповерхового будинку, влаштуємо пожежу.
  Iльза запропонувала:
  - Може влаштуємо пожежу, зруйнуємо всi хати цього потворного мiста.
  Кубе помiтив:
  - Бiлоруси неповноцiнний народ! Гiрший макак, що стрибають на деревах! З ними треба чинити як вошами, тиснути i душити!
  Iльза помiтила:
  - А все ж таки непогано будують цi макаки. Я не стала їх порiвнювати з вошами, чи тарганами.
  Кубе запитав:
  - А з ким?
  - Метеликами! Подивися скiльки тут бiлих дiтей. А як приємно мучити симпатичних блакитнооких бiлявок.
  Кубi вiдповiв:
  - Так бiльшiсть бiлорусiв свiтловолосi та блакитноокi. Це боягузлива нацiя, яку можна бити, а вона не дасть здачi! Втiм, дивись кiно, приїхало будуть знiмати фiльм.
  Iльза кинула:
  - Приготуємо їм зустрiч.
  Фашисти пригнали цiлу купу дiтей. Вiдiбрали кiлькох найгiрших, змусили переодягнутися в лахмiття. Босоногi обiрванi дiти були ще й забрудненi, щоб надати їм максимально жалюгiдного вигляду. Пiсля цього кiнооператор почав знiмати. Голос за кадром став коментувати:
  - Бачите, як виснаженi бiднi росiйськi дiти, по п'ятiй бiльшовизму. Вони голоднi та обiрванi, зовнiшнiй вигляд просто як у тварин. Ми принесли росiйським визволення з глибокого рабства, повного болю та приниження. Проклятий бiльшовизм насамперед губив свiй народ. Тепер ми позбавляємо росiян вiд жидо-бiльшовицьких орд. Така кривава влада євреїв!
  Iльза помiтила:
  - Цiкава маячня!
  Кубе помiтив:
  - Чим марення брехня, чим частiше в неї вiрять! Ось, наприклад, я знаю багатьох добропорядних нiмок, що моляться портрету Гiтлера замiсть Христа.
  Iльза заперечила:
  - Я й сама молюся фюреру! Що менi слабкий Христос, вiн навiть захистити себе не зумiв! Ганьба!
  Пелеха додав:
  - Iсус до того ж єврей!
  Iльза заперечила:
  - Його батько римський легiонер Пантера.
  Пелеха засмiявся:
  - Це все плiтки!
  Кубе помiтив:
  - Я й сам перед боєм звертаюся до фюрера, бо на його боцi сам великий вселенський владика!
  Iльза запитала:
  - Сатана?
  Кубi вiдповiв:
  - Нi! Я вiрю, що зло iснує вiчно, i буде iснувати вiчно. Взагалi весь всесвiт сповнений зла, i лише зрiдка зустрiчаються окремi острiвцi добра! Такого свiтобудови!
  Iльза вiдповiла:
  - Цiкава теорiя!
  Пелеха додав:
  - I схожа на правду!
  Що не марнувати часу, фашисти приступили до побиття спiйманих жителiв. Вони їх просто лупили прикладами, зiгнали до купи. Потiм зi шланга полили бензином та пiдпалили. Видовище людей, що горять живцем, яких при цьому безцеремонно кололи багнетами, було вельми трагiчним. Стiльки проливалося при цьому слiз i кровi, плач i крик, надривнi стогiн убиваних дiтей.
  Iльза сказала з придихом:
  - Ось це я називаю розбирання з росiянами.
  Пелеха насадив на багнет дiвчинку, i пiдняв її вище. Сукня маленької красунi горiла, пальцi ката були заляпанi кров'ю. Полковник СС прокричав з оскалом:
  - Отак буде з усiма ворогами Третього Рейху.
  Iльза переважно намагалася мучити хлопчикiв, випатравши їм кишки. Вона поводилася як виродкова тварина, i при цьому приспiвувала:
  - Я крута дiвчинка, сильнiша за вовчицю! I потрапила до Росiї, таке трапиться! Руських я вбиваю, поганих бiлорусiв! Все на частини терзаю, а в яму трусiв!
  Фашисти верещали все голоснiше за їхнє безчинство ставали все витонченiшими. Зокрема, простягли оголений кабель i включили по ньому струм завдаючи нищiвних ударiв, по жiнкам та дiтям. Дорослих чоловiкiв було мало, кого призвали до армiї, хто пiшов на роботу, чи бився зi зброєю в руках. Бiйка ставала дедалi сумбурнiшою!
  Кубi проспiвав:
  Сучий потрьох руси,
  Похоронний марш!
  В пекло йдiть труси,
  Людський фарш!
  Коли iнтерв'ю з дiтьми скiнчилося, фашисти погнали їх на згарище. Вони навмисне розсипали вугiлля, щоб обiрванi хлопцi обпiкали свої босi ноги i ревли. Все нагадувало жахливу оргiю садистiв.
  Оператор наказав:
  - А тепер переодягнiться в радянську форму!
  Кубе запитав:
  - I що далi робити!
  Начальник роти пропаганди сказав:
  - Звiряйте якнайбiльше!
  Кубi вишкiрився:
  - I тiльки те!
  Вигодовування Геббельса прочiрикал:
  - Поки що!
  Iльза здогадалася:
  - Потiм це покажуть як звiрства росiян!
  Офiцер пропаганди вiддав честь:
  - Ви розумнi для жiнки!
  Iльза гордо вiдповiла:
  - Я розумна навiть до тебе!
  Фашисти стали переодягатися у привезену iз захопленого складу форму. Офiцер пропаганди запропонував:
  -Приклейте бороди.
  Кубi вiдповiв:
  - А чи варто! Росiйськi солдати теж голяться!
  Офiцер зауважив:
  - У наших солдатiв нiмецькi обличчя, краще їх прикрити. А бороди могли зрости за час вiйни.
  Iльза погодилася:
  - Росiйськi дикуни, i нашi прихильники в Америцi, цьому дуже повiрять! Вони звикли вважати їх варварами.
  Кубе кивнув:
  - Тим краще це честь для росiйських свиней. Тодi клейте.
  Росiйська форма сидiла на нiмецьких солдатах мiшкуватим. Вони виглядали, нiби втекли з психлiкарнi чокнутi мiлiтаристи. Офiцерiв роти пропаганди пiдiгнав два захопленi нiмцями радянськi танки. Фашисти прив'язали до них за руки за ноги трьох жiнок.
  Кубi посмiхнувся:
  - Додамо їм зростання!
  Офiцер пропаганди гаркнув:
  - Ну переконливiше!
  Танки роз'їхалися, розриваючи на частини нещасних дiвчат. Стiльки при цьому було плачу i вереску. Потiм фашисти прийняли обламувати ноги дiвчина та хлопчикам, проїжджаючи по них танками. Це була просто жахлива розправа.
  Iльза верещала:
  - Ось так! Росiйським у п'ятак!
  Пелеха запропонував:
  - А давайте жiнкам голови свердлити!
  Кубi вiдповiв:
  - Нi найкраще очi!
  Фашисти i тут витворювали страшнi речi. Очi жiнкам виколювали повiльно розжареними голками. Потiм почали рвати носи, попередньо розжаривши щипцi. Так що розносився сморiд i отруєне шипiння.
  Потiм почали пiдвiшувати жiнок за волосся зриваючи скальпи. Творилося щось жахливе, як у мареннi шизофренiчного хворого. А нiмцi увiйшовши в раж, стали рвати зубами щипцями. Причому щипцi розжарили, щоб було болючiше. Все було спрямоване на те, щоб заподiяти бiльше страждань.
  Кубе помiтив:
  - Ось як ми правдоподiбно розiграли виставу.
  Iльза вiдповiла:
  - А що чудово! Я розквiтаю прямо на очах, це так чудово, як ескiмо, ви таке їли?
  Кубi вiдповiв:
  - Росiйське морозиво?
  Iльза вiдповiла:
  - Росiйське!
  Пелеха вiдповiв:
  - Шоколад у росiян натуральний!
  Кубi гаркнув:
  - Ну то й що з того! Все одно, все, що не робить цей народ лайнове!
  Iльза вiдповiла:
  - Окрiм дiтей! Дiти у росiян красивi, круглолицi. Їх так приємно мучити! Це взагалi найкраща насолода ламати їм кiсточки.
  Пелеха погодився:
  - Зламати росiйськiй кiстку це приємно.
  Кубi вiдповiв:
  - У нас є спецiальна деревообробна машина, вона все нищить. Особливо кiсточки!
  Iльза заспiвала:
  - Зiрочки-кiсточки зсипалися в ряд. Трамвай переїхав загiн жовтень! Поруч пантера преться грим! Буде всiм росiйським велика ...
  Слова Iльзи перервалися, ударила автоматна черга, кiлька нiмцiв упало. Кубi розорявся:
  - Знищити клопа!
  Нiмцi вiдкрили вогонь у вiдповiдь, намагаючись просто змiстити свого супротивника. Викидаючи на всi боки свинець вони розбiгалися, намагаючись засiкти вiдважного бiйця.
  Пострiли стали рiдше, фашисти засiкли, звiдки вони лунають i почали стягуватися до цього мiсця. У цей момент вдарила черга iз протилежного краю будинку. Знову фашисти завалювалися. Кубе розгубившись поспiхом по радiо став викликати пiдкрiплення. Його голос тремтiв i захлинався:
  - Тiльки скоєно напад великої банди партизанiв! Верещав майбутнiй головний кат Бiлорусiї. Надiшлiть допомогу.
  Хоч i пострiли, що рiдко звучали, був мiтки, один з них потрапив прямо в голову офiцеру роти спецпропаганди. Iнший мало не уклав Iльзу-вовчицю зрiзавши шматок волосся на головi i збивши кашкет. Дiвчина-кат вiдстрибнула убiк.
  - Ось сволочний партизан! Не знаю, що з тобою зроблю!
  Бiй продовжувався, пiдбiгали дедалi новi фрици. Вони намагалися охопити сектор обстрiлу каблучкою. Кидали гранати. А бiйцiв, що вели по них вогонь, було лише двоє.
  Кубi скомандував:
  - Взяти виродкiв живими! Ми їм влаштуємо такий допит, що вони пошкодують, що народилися на свiт!
  Одне стрiляючих вдалося оточити, потiм фашисти кинулися на нього. Настала пара пострiлiв i раптом перед гiтлерiвцями вискочив хлопчик. Голий до пояса вiн був дуже м'язистий у свiтлим волоссям, а на мордi маска. Маленький нiндзя тримав у руках два кинджали, швидко пiдстрибнувши вiд пiдпiрнув, пiд гiтлерiвця i розрiзав рiзким випадом живiт.
  - Мене нiхто не зупинить! Я радянський солдат!
  Задерикувато крикнув хлопчик. Пацан врiзав колiном найближчому гiтлерiвцю в пах. Той скрючився. Потiм юний боєць полоснув горлом найближчого фашиста. Той завалився. Хлопця намагалися схопити, але його голе тiло було змащене маслом i руки зiсковзували.
  - Що фашисти отримуєте!
  Гiтлерiвцi кричали у вiдповiдь:
  - Отримаєш паршиве щеня!
  Хлопчик продовжував завдавати удару за ударом. Вiн був надзвичайно швидким, а кинджали в руках працювали як пропелер. Великi есесiвцi не встигали за рухами пацана. Наслiдували страшнi порiзи. Нiмцiв було надто багато, i вони страшенно заважали один одному.
  Кубi продовжував кричати:
  - Живим! Взяти його лише живим!
  За хлопчиськом продовжували полювання! У груди хлопця потрапили прикладом. Вiн упав, але одразу виконав ногами пiдсiчку, збивши фашиста. Потiм раз прикiнчивши iншого супостата кинджалом.
  - Отримай годiвлю Гiтлера!
  Йому вдалося перестрибнути ще двох i прослизнути мiж тiлами. Ось пара фашистiв знову впала, стiкаючи кров'ю.
  Пацанчик пiрнув мiж нiг гiтлерiвцiв i прослизнув крiзь чоботи, попутно пiдрiзавши жилки на ногах. Гiтлерiвцi потрапляли, збившись у купу. Почалася страшна тиснява.
  Хлопчисько всадив кинджал в око офiцеру СС i зробив нiс:
  - Вам ще дiстанеться гади!
  Нiмцi почали лаятись. А пацан жбурнув у їхнi лави три гранати, що встиг пiдхопити у фашистiв. Нiмцi вiдсахнулися, а хлопчисько миготить босими п'ятами кинувся бiгти з усiх сил. За ним кинулися нiмецькi вiвчарки, але четверта граната, уклала i їх, одна з найупертiших собак продовжила переслiдування. Прямувала в пiдвал слiдом за хлопчиком, i тут же нарвалася на безжальне вiстря кинджала. Хлопчик зник у системi каналiзацiй. Гiтлерiвцi кинулися за ним, але нарвались на гранату-розтяжку. Цей гостинець остаточно збив з ним вiйськовий запал. Пацан сам, що отримав дотичне поранення, пiшов. Перестрибнув через трубу i поповз далi.
  Схоже, йому вдалося пiти.
  А ось доля iншого стрiльця була гiрша. Нiмцi кидали у його сторони гранати, i схоже поранили. Але боєць не здався, всадив кинджал у груди найближчого фашиста i крикнув:
  - А Батькiвщину та Сталiна.
  Iнший гiтлерiвець був заколотий у шию. Хлопчик крикнув:
  - На славу комунiзму!
  На пацаненка налетiла цiла хвиля смердючих i спiтнiлих тiл. Хоча хлопець i вiдбивався, спритна Iльза-вовчиця, зумiла виконати пiдсiчку, потiм витягла хлопця. Пацан зустрiв її ударом колiна в сонячне сплетiння, Iльза зiгнулася, але пацана вiдразу схопили, iншi грубi руки.
  Пелеха пiдскочив до бранця:
  - I це чортеня чинило нам запеклий опiр?
  Перед фашистами був хлопчик, який ще отримав глибоке поранення в плече. Вiн був чорнявим iз гарним i приємним слов'янським обличчям, яке час вiд часу спотворювало гримасу болю.
  Пелеха буркнув:
  - Та це ще дитина, i вiн чинив нам такий завзятий опiр, вбиваючи наших солдатiв.
  Iльза з посинiлим обличчям, насилу переводячи подих, сказала:
  - Хоч це хлопчисько, вiн мене мало не вбив! Пропоную облити його бензином та пiдпалити.
  Кубе пирхнув:
  - Це дуже легко!
  Пелеха спитав:
  - I що ти пропонуєш?
  Кубе сказав з розстановкою:
  - Вiдправимо його в гестапо, там його довго мучитимуть доки не виб'ють всю iнформацiю.
  Iльза провила:
  - Тiльки нехай менi дозволять його особисто катувати!
  Кубi пообiцяв:
  - Ми про це домовимося з катами, а поки що зв'язати сучко, i швидше.
  Пелеха сказав:
  - Нехай тiльки його перебинтують, щоб ранiше часу не вийшов кров'ю. Потрiбно бути обережнiшим iз сучим сином.
  Кубi скривився:
  - Цi сучi дiти росiяни - дуже живуча раса.
  Хлопця зв'язали, а Iльза пiдiйшла до нього i не втримавшись припалила сигаретою босу п'яту дитину. Хлопчик здригнувся i застогнав, лише коли тугiше затягли мотузку на лiктях.
  Iльза посмiхнулася:
  - I не так тобi буде!
  Потiм зневажливо пирхнула i обернулася на пiдборах. Хлопчик затих, його повезли на розправу.
  Гiтлерiвцi тим часом почали збирати трупи, пiдбирати поранених. Схоже їм неабияк дiсталося, все ж таки не в бiрюльки вони прийшли грати. Iльза навiть розреготалася:
  - Ось як воюють росiйськi дiти! Усього два хлопчики i стiльки трупiв, а що буде колись за нас вiзьмуться дорослi?
  Кубi вiдповiв:
  - Дiти у росiян завжди були чокнутими! Недарма Гiтлер казав: нiмецький солдат на Сходi має бути жорстоким до всiх, не звертаючи уваги, дiвчинка перед ним чи хлопчик.
  Iльза помiтила:
  - Може й нам своїх дiтей використати у боях?
  Кубе кивнув:
  - Цього робити нiхто не забороняє! Наприклад, скоро прибуде частина Гiтлер-югента. На фронт її не вiдправлять, вона боротиметься iз партизанами.
  Пелеха здивувався:
  - Думаєш у Бiлорусiї будуть партизани?
  Кубi вiдповiв:
  - Звiсно будуть!
  Пелеха зневажливо пирхнув:
  - Бiлоруси надто боязкi, щоб пiдняти лапу на нiмецьких панiв.
  Кубе пирхнув:
  - Ми щойно бачили якi вони боягузливi! Потрiбно бути готовими до всього, в тому числi i серйозної прочуханки, з боку пiдступних росiян. Крiм того, я чув, що iснують спецiальнi осередки для партизанського впливу.
  Пелеха спитав:
  - Це як? Адже росiяни планували напасти на Нiмеччину.
  Кубi захрюкав:
  - Планували, а для нових танкiв Т-34 навiть снарядiв не приготували. Це якась дивна поведiнка.
  Пелеха смикнув бровою:
  - Що вiзьмеш iз неповноцiнної раси. Адже ти не заперечуватимеш, що росiйськi ущербнi. Як головою, так i тiлом!
  Кубi заперечив:
  - Щодо тiла, я б так не сказав! Жiнки у них дуже гарненькi. Особливо коли верещать вiд болю.
  Пелеха зрадiв:
  - Та баби у них голосистi! Може добре розважимося з ними!
  Кубе кивнув:
  - Дуже навiть не погана думка!
  Фашисти притягли кiлька жiнок i приступили до своєї моторошної забави, через що чулися стогiн i крики.
  Гiтлерiвцi пiдносили палаючi смолоскипи до босих ступнiв дiвчат, вiд чого тi кричали, i сильно пахло паленим. Немов смажилася баранина.
  Пелеха з усмiшкою зазначив:
  - Яка тут буде смачна!
  Iльза вiдзначила з м'ясоїдним оскалом своїх бiлих i гострих немов у вовчицi зубiв:
  - Та ще непогано поласує м'ясом хлопчика рокiв так чотирнадцяти. Це дуже смачно!
  Кубе хихiкнув i зазначив:
  - З'їсти хлопчика? Це чудово! Хоча, я вiддаю перевагу дiвчатам. Особливо приємно пiдсмажувати їм груди!
  I негiдники заревли:
  Нехай рiчки кровi,
  Течуть землею...
  Нехай стогнуть вiд болю,
  Пожежi скрiзь!
  Нехай смерть пожирає,
  Жнива людських тiл,
  Планета страждає панує свавiлля!
  За нами Адольф найбiльший садить,
  Вiн керує жорстоко i рубає з плеча.
  А воїн СС зовсiм не артист,
  I може прикiнчити вас усiх з жару!
  З'явилося кiлька хлопчикiв iз зв'язаними ззаду руками. Вони були обжененими до пояса, i їхнi дитячi торси сполосованi батогами i видно слiди опiкiв!
  Iльза-вовчиця проревела:
  - Ось тепер для них реально настала година розплати!
  Кубi зазначив:
  - Диби вже готовi заздалегiдь. I їх дуже жорстокi тортури чекають!
  Пелеха дiстав з вогнища розпеченi щипцi i проревiв:
  - Ось зараз їм, цим недоноскам радянської влади таке буде! Що нi в казку сказати, нi пером описати!
  . РОЗДIЛ No 6.
  Пропустимо жахливi подробицi. На фронтах Великої Вiтчизняної вiйни гримiли бої.
  Радянськi частини вiдступали. Ось одна з них дала бiй пiд Борисовим. Залишки семи батальйонiв та шiсть легких польових гармат закрiпилися в лiсi.
  Фашисти всiляко намагалися викурити бiйцiв. Танки пiдповзали до їхнього розташування, то з одного боку, то з iншого. Гудучи моторами, вони огинали масив, м'яли молоденькi берези та осики на узлiссях, але сто метрiв у глибину не йшли, звикли котити по гладеньких полях i дорiжках. Танки та пiдтягнутi ближче мiномети били по лiсi навмання, снаряди та мiни, розриваючись, з конем вихоплювали ялинки, що пожовкли вiд спеки, розщеплювали вершини старих сосен, але майже не вражали людей - бiйцi закопалися в землю. Лiс стогнав вiд трiскучих, надсадних розривiв, стовбури дерев тонули в жовтому пороховому туманi, - задушливе пощипування i кислий присмак диму не покидали нас до ночi.
  На вузьких дорогах, що заросли травою, радянськi артилеристи встановили свої гармати i скупо, але грiзно палили у вiдповiдь. Один ворожий танк, нахабний Т-3, наважився проникнути в радянське розташування, пiдiрвався на мiнi, майстерно закладенiй на дорозi нашими саперами. Налiтали i лiтаки i теж наче примхлива дитина безладно кидали бомби. Убитих ховали одразу, пiд березами, поранених вiдправляли "Тил" - до центру кругової оборони, затишний обоз пiд нагляд медсестер.
  Надвечiр танки стали вiдступати, - подалi вiд грiха, щоб уранцi отримати пiдкрiплення i врiзати з новою силою. Таким чином бiйцям дiсталася нiч, яка дає вiдпочинок та новi надiї.
  Полковник Артем Галушко вирiшив, що не час росiйському солдату пасивно чекати на подiї i запропонував на короткiй нарадi командирiв.
  - Потрiбно поки що темно, перейти в наступ i завдати сильного удару по проклятим фрицям!
  Майор Лебедько зауважив:
  - Атакувати супротивника однiєю пiхотою, чи не надто ризиковано. Нас можуть просто покласти.
  Галушко вiдповiв:
  - Без танкiв навiть краще, вони сильно галасують, це одразу видасть початок атаки. А пiхота нишком проповзе, ударимо по супротивнику впритул, рушничними пострiлами та гранатами.
  Майор Петрова погодилася:
  - Наша армiя, це армiя наступу, нi личить радянському воїну сидiти в оборонi! Я пропоную всiма силами, обрушитися на нiмцiв. Вони вимоталися пiсля тривалого переходу i тепер мiцно сплять. Крiм того, колишнi перемоги зробили їх надто самовпевненими.
  Полковник Галушка наказав:
  - Виступаємо негайно, лiтна нiч коротка.
  Петрiвна помiтила:
  - I ось-ось пiде дощ!
  Галушко запитав:
  - Ти певна?
  Майор вiдповiла:
  - Ми жiнки у цьому питаннi дуже чутливi!
  Пара тисяч солдатiв, частина легко поранений розпорошившись мiж деревами рушила до населеного пункту Коров'я, де кимарили нiмецькi солдати. По лiсi солдати рухалися напiвбiгом, а дiйшовши до полiв, командири суворо скомандували:
  - Рухайтеся поповзом!
  Пiшов дощ i повзти грязюкою було незручно. Солдати забрудненi немов шахтарi. Такi замизканi вони наближалися до селища. На околицi стояли танки. Рiзних розмiрiв та видiв, кiлька саморобних кулеметних вишок, самохiдка з гаубицею.
  Нiмцi природно були поганими, тримали варти, але тривогу пiдняли з великим запiзненням. Тишу липневої ночi розрiзали автоматнi черги, солдати вiдкрили вогонь у вiдповiдь.
  Галушка скомандував:
  - В атаку бiйцi!
  Наслiдували крики ура! Солдати попрямували на штурм. Полетiли як купи камiння гранати, пролунали вибухи. Першi хати спалахнули, з них почали вискакувати нiмцi i тут же потрапляти пiд вогонь.
  Гранати кидали i в танки, броня легких машин зминала, деякi з нiмецьких конструкцiй спалахнули.
  Петрiвна одна з перших, кинулась в атаку, вона щось вiдчайдушно репетувала. Майже упор по солдатах ударили кулемети, а також спрацював автомати. Росiйськi бiйцi падали, отримували страшнi рани, але продовжували з лютим розлюченiстю атакувати.
  Ось вони зiйшлися з нiмцями в рукопашну. Тут i показала свою перевагу гвинтiвка Моськiна. Бiльш важка нiж нiмецька, вона була чудовою палицею, розбиваючи фашистськi голови.
  Нiмцiв було бiльше нiж росiян, але напiводягненi, спросоння, вони були нiкчемними бiйцями. Їх безцеремонно молотили, ламаючи руки та кiстки. Галушка, як i належить польовому командиру, всадив iз рушницi прямо в голову супротивника. Потiм кинувшись всадив багнет у груди рослому офiцеру. Той уже агонiї мiцно приклав кулаком у морду Артему, набивши здоровенний пiд оком синець. Вишкiл нiмцiв у рукопашному бою був слабким. I кололи та клали сотнями. Слiдом за ними падали скошенi шеренги.
  Артем закричав:
  - Стягуйтесь до комендатури! Здiйснюйте маневр!
  Бiй ставав усе жорстокiшим. У бiй вступила добiрна есесовськая рота. Великi фашисти, якi непогано володiли прийомами рукопашного бою, i зробити їх було складнiше. Але радянськi солдати билися вiдчайдушно. Вони бачили, що несе їх народам фашизм, усе це горе та бiди, неймовiрну жорстокiсть гiтлеризму. А гнiв особливо якщо вiн праведний, то здатний творити чудеса.
  З ревом i гиканням солдати увiрвалися до комендатури, почалася рiзанина. Фашисти розбiгалися, падали пiд росiйськими ударами. Щоправда, раптом ситуацiя загострилася, в тилу з'явився нiмецький танк. Ведучи вогонь з усiх кулеметiв, вiн поливав росiян. За ним з'явилося кiлька iнших танкiв, вони викидали вогненно-свинцевi потоки. Радянськi солдати гинули, падали. У фашистiв полетiли гранати та коктейлi iз запальною сумiшшю. До нiмцiв прибуло пiдкрiплення, i бiй дещо вирiвнявся. Бiй йшов iз небувалою жорстокiстю. Чаша терезiв вагалася з боку в бiк.
  Майор Петрова зазнала тяжкого поранення в живiт i впала. Поруч iз нею повалилося кiлька убитих солдатiв. Офiцеровi вiдiрвало ногу. Жiнка спробувала вiдповзти, а як їй на руку настав нiмець.
  - Що росiйська свиня, хочеш пiти!
  Петрова спробувала розвернутися, як їй пiдскочило ще троє нiмцiв. Це були молодi гарячi хлопцi. Недовго думаючи, вони зiрвали з Петрiвни гiмнастерку та чоботи, скинувши портупеї, заходилися ґвалтувати жiнку.
  - Ну цицьки в неї! Це просто коров'яче вим'я!
  Жiнка з великими труднощами, через силу дiсталася лимонки i разом смикнула за каблучку. Лимонка рвонула, молодих, похабних жеребцiв посiкло осколками. Загинула i жiнка, їй ще не було тридцяти, така вона була молода i гарна, зi свiтлим, як снiг, кучерявим волоссям. На мотоциклах до гiтлерiвцiв прибували все новi та новi пiдкрiплення! Чаша терезiв стала схилятися на користь фашистiв.
  Бачачи це, радянськi солдати билися з ще бiльшою жорстокiстю.
  Галушка крикнув:
  - Нi кроку назад! Будемо наполегливо битися! Наперед в атаку! Нав'яжемо противнику ближнiй бiй!
  Солдати з усiм лютим запалом, кидалися в наступ. Здавалося, що змiнилися земля i небо! Наскiльки зросла жорстокiсть, нiби зiрки впали з небес i принесли свiй жар i запал.
  Радянський солдат у ближньому бою страшний, стоячи на рани, i кидається вперед з неймовiрним озлобленням.
  Майор Лебедько отримав кiлька ран, але залишився у строю. Вiн гинув i не здавався, хитався, але не падав. Нарештi в останньому зусиллi перекинув супротивника, проткнула багнетом. У нього встромилася одразу кiлька автоматних черг, Лебедько ще раз у передсмертнiй агонiї, махнув прикладом, розмолотивши нiмецьку голову i впав. По табору фашистiв пролунав трiумфальний крик.
  - Русиш падають! Бий їх!
  Але радянськi солдати незважаючи на великi втрати i не думали вiдступати. Вони навiть змогли вибити фашистiв iз околицi села. Гiтлерiвцi подалися назад. З верху з'явилися винищувачi, i штурмовик Ю-87, вони мчали на польотi, що голить, обрушивши свiй гнiв на радянських воїнiв. Тi, втiм, не залишилися в боргу. У вiдповiдь у фашистiв полетiли гранати i один iз штурмовикiв, що надто низько летять, виявився пiдбитий.
  Але кiлька десяткiв радянських хат було спалено i радянських бiйцiв знову почали тiснити. Солдати падали, їх сили спливали. Полковник Галушко прокричав у гнiвi:
  - Не вiдступайте i не здайтеся! Стiйте на смерть, за Ленiна, за Сталiна. На славу вiтчизни!
  Солдати трималися з останнiх сил! Ось i сам полковник отримав чотири поранення i почав стiкати кров'ю. Усi колишнi поряд з ним солдати та офiцери загинули. Ноги полковника пiдкосилися, на нього набiгла цiла хвиля фашистiв.
  - Русиш швайн! Ду iст епiг! - кричали вони. - Сталiн Капут.
  В останньому зусиллi вiн пiдiрвав своїми закривавленими руками мiну, розкидавши на всi боки пару дюжин фашистiв.
  Загибель командира не зламала iнших бiйцiв. Вони билися вiдчайдушно, не думаючи про вiдступ вiддаючи перевагу смертi. I нiхто не попросив пощади, всi билися напружуючись iз зусиллям, забираючи якнайбiльше фашистiв. Один iз бiйцiв, зовсiм ще хлопчик рокiв шiстнадцяти, кинувся з пляшкою горючої сумiшi пiд танк, незважаючи на те, що перед цим його пришило чергою. Виглядало все вкрай страшно, останнi солдати впали, забувши про бiй i страх! То була смерть героїв. Зовсiм ще юна медсестра, перш нiж померти зумiла пiднятися на кулеметну вишку (фашисти бiгли звiдти) i поставила прапор перемоги, дiвчина заспiвала:
  - Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Наш великий радянський народ! Вiд збирання i до сiвби, ми готовi працювати вага рiк!
  Потiм упала пробита безлiччю пострiлiв. Так закiнчила свiй шлях славна комсомолка. Її свiтле личко сяяло променистою усмiшкою, справжньої переможницi. Фашисти люто стали топтати її труп, розриваючи багнетами на частини.
  Хоча вiйна йшла не так, як хотiлося нам, але й не було того, що запланували фашисти. Радянськi вiйська билися завзято з героїзмом, не вимагаючи пощади, виявляючи доблесть. Але на жаль як завжди знаходилися труси та зрадники. Якi через скотарську натуру перебiгали на бiк фашистiв. На жаль, було i таке, а також масовi здачi в полон, що було ганьбою. Так що Сталiн звичайно мав рацiю, коли ввiв жорстокi репресiї проти сiмей тих, хто здався в полон. Заради справедливостi треба сказати цi репресiї не носили повального, характеру НКВС у кожному конкретному випадку розбиралося i це було дубиною м'ясника, а скорiше ножем хiрурга. Та й iз колишнiх вiйськовополонених лише вiсiм вiдсоткiв: були репресованi, i то здебiльшого на невеликi термiни.
  
  Руслан (а це був) тим часом був кинутий у каземат. Пораненого хлопця залишили зв'язаним, i навiть за шию прикували ланцюгом до стiни. Як фашисти боялися росiйських дiтей. У казематi було сиро, неподалiк хлопчика висiла прикута ланцюгами до стiни дiвчина. Зовсiм гола, тiла суцiльна рана, синцi, писуги, розсiчення, опiки, дiвчину катували. Вона була непритомна i лише тихо стогнала.
  Хлопчик глянув на стiни. В'язниця була стародавньою, збудованою ще за царських часiв, стiни товстi, вiконце маленьке пiд самою стелею, забрано ґратами. Руслан почував себе не просто бранцем, а в'язнем давнини. Як легендарного народного бунтаря Стеньку Разiна, на нього чекали тортури i страту.
  Руслан застогнав, чи зможе вiн одинадцятирiчний хлопчик, чи витримати тортури? Чи не заплаче наче дiвчисько! Адже пiонеровi нi личить стогнати i плакати. Руслан повернувся, дуже сильно хворiла рана, лiктi пов'язанi, треба абияк повернутись щоб стало легше, змiнити кут. Страшний бiль на мить вiдступив.
  У камерi страшне вонище. Пiдлога плям застиглих кровi. Валяються обгризенi кiстки. Людей? Навiть страшно, видно цю камеру пройшло чимало в'язнiв. Щоправда, Руслан подумав, що фашисти порiвняно недавно захопили Мiнськ. I коли вони встигли так накурити? Невже це старiшi жертви? Наприклад, НКВС? Хлопчик скривився. Виходила вiдверта жах! Як важко у катiвнi. Нема з ким перемовитися, схоже дiвчина в цiлковитiй прострацiї. Її подiбно кати катували, як героїв давнини. Ось тiльки цiкаво, за що? Яке зло могла заподiяти юна дiвчина фашистам. Втiм i вiн Руслан просто хлопчик i став убивати, цю нечисть борючись iз злом. Фашисти поставили свою нацiю вище за iншi нацiї та народи. Тим самим вони узаконили зло та страждання! Нi нормальна людина має боротися з подiбним свавiллям. Крiм того, i самi нiмцi не вiльнi, їх сковує тоталiтарний апарат. Вiн усiляко душить найменшу iнiцiативу та прояв людських почуттiв. Фашизм походить вiд слова зв'язування. Вiн безжально в'яже людей, перетворюючи їх на скутих рабiв. Комунiзм у свою чергу пiдносить людину, дає їй новi сили, стимулює смолоскип життя. Є суттєва рiзниця. Комунiзм мiжнародний за природою та загальнолюдський. Гiтлеризм пiдносить тiльки одну нацiю, а не все людство в цiлому. У цьому його неповноцiннiсть. Але ж люди мають спiльне корiння, що доведено бiологiчно. Тi ж негри, i бiлi мають цiлком здорове та плiдне потомство. Вiн Руслан син цигану та бiлорусочки, цiлком життєздатний, зовсiм не дебiл, i готовий битися з фашизмом. Звичайно Павло виявився сильнiшим i зумiв уникнути ворогiв, перебивши безлiч нiмцiв. Вiн Руслан вчинив як розмазня, потрапив у полон. Може було залишити собi останнiй патрон. Хоча мертвий вiн не зможе бiльше вбити жодного нiмця! А так вiн живий хоч i страждає.
  Руслан почухав об сирий камiнь злегка пiдпалену стопу, Iльза знайшла найболючiшу точку, припалила цигаркою що утворився пухир. Але нiчого, вiдважного хлопця це не зламає. Навпаки бiль має стати стимулом вiд якого зросте його мужнiсть. I нiколи пiонер не зламається. Взагалi трiумф нiмцiв має тимчасовий характер. Вони рано чи пiзно будуть поваленi, подiбно до того, як зло завжди програє добру. Можна, звичайно, заперечити, добро перемагає лише в казках, але в життi все складнiше. Але й казка є лише вiдображенням реальностi. Адже багато чого було мрiєю, тепер стало реальнiстю. Руслан подумав: може йому судилося померти? Що ж це цiлком можливо! Але хiба вiн боїться смертi. Якщо переможе комунiзм, то його та iнших героїв радянської країни воскресять для нового щасливого та вiчного життя. Тодi вiн житиме у свiтi без смутку, муки, смертi та зла! Головне тiльки щоб було здобуто остаточну перемогу! Адже тiльки в цьому випадку всi герої, що загинули, будуть воскресенi! I настане царство комунiзму! Миру де найпотаємнiшi мрiї стануть дiйснiстю. Такому всесвiту, де людинi належить усе, що iснує, про що можна тiльки мрiяти, i навiть не завжди розраховувати на успiх. Ось вiн якийсь складний i багатогранний свiт. I тодi iншi свiти вiдкриють свої обiйми людинi. Ну що ж! Можливо, що i безкраї простори космосу теж є зло! Воно переслiдуватиме i мучить живуть iнопланетян. Але ж капiталiзм i їм дасть свободу! Вiн розiрве пута рабства та приниження. Настане час i час свободи, своїм променистим свiтлом землю осяє! I скинуть ярмо мороку, темряви народи, i людина свiти всесвiту пiдкорить! I онуки згадуватимуть не вiрячи, що жили в темрявi пiд залiзною п'ятою. Носили знаки злого звiра, а нинi у вiрi ходимо чистою та святою!
  Руслан навiть здивувався, як у нього складно склалися думки. Щось особливе та неповторне є в них. Як це було пiд час громадянської вiйни, коли головною зброєю пролетарiату були вiрш, а прозу мабуть навiть дещо зневажали i нехтували. Тепер же поет у полонi, а пiр'я та лiра, якщо образно говорити у ланцюгах. Тим не менш, вiн не здається, i розраховує на свiтле майбутнє. А яким йому залежить вiд кожної людини. Тут немає такого, щоб один все вирiшував i насаджував.
  Руслан сказав:
  - Майбутнє залежить вiд нас! Навiть у тому випадку, коли здається, що вiд нас нiчого не залежить!
  Хлопчик покрутився i спробував перетерти прути. Заняття це нудне та складне, але деякi шанси на успiх завжди є. Руслан долаючи страшний бiль, почав терти об стiну. Головне не скрикнути, не показати своєї слабкостi. Вiн пiонер, отже втiлення мужностi. Потрiбно боротися, значить боротиметься, i неодмiнно переможе! На славу радянської вiтчизни.
  Хлопчик завзято тер, в цей момент дiвчина прийшла до тями i пробурмотiла:
  - На зеленому лужку, стрибали синi зайчики!
  I потiм знову пiшла у забуття. Хлопчик промовив:
  - Нещасна! Її закатували проклятi фашисти! Але вiрю помста не забариться! Наблизиться час перемоги над нелюдами людства. - Хлопчик повернувся i проспiвав:
  I буде над планетою прапор сяяти,
  Країни святий, немає в свiтобудовi красивiше!
  I якщо треба ми помремо знову,
  За комунiзм, у велич наша справа!
  Бiль знову наринув на хлопчика, вiн трохи вiдсунувся вiд стiни i почав смикати головою.
  Тут почувся скрип i до камери зайшла п'ятiрка рослих есесiвцiв. Вони не довго думаючи штовхнули хлопчика чоботями i пiдхопили його пiд руки:
  - Пiшли сукеня!
  Руслан розумiв що чинити опiр марно. Йому розстебнули нашийник. Врiзали ще кiлька разiв i понесли на руках. Хлопчика нiби обдало крижаним холодом: куди його несуть. Не невже зараз станеться найстрашнiше!
  Дiйсно пацана тягли кудись униз. I як не дивно, при цьому ставало теплiше. Руслан раптом вiдчув себе набагато бадьорiше: де наша не пропадала! Вiн видерся i з цiєї колотнечi.
  Його несли сходами, повiльно спускаючи! Нарештi хлопчик вiдчув, що вогкiсть поступилася сухiстю. Кати внесли дитину до досить просторого примiщення. Правда стiни виглядали зловiсно, на них висiли рiзноманiтнi та фантастичнi за формою iнструменти. Хлопчик побачив кiлька палаючих камiнiв та пристосування у формi диби. Тут також було безлiч розтяжок та рiзних предметiв тортур. Руслан раптом вiдчув тяжкiсть у шлунку, щось закололо!
  Це страх! Зрозумiв хлопчик, нi в якому разi йому не слiд пiддаватися!
  Руслан напружився. У залi сидiв полковник СС i вже знайома жiнка, яка брала участь у захопленнi хлопчика. Руслан зблiд, видно нелегка доля на нього чекає якщо зiбралися допитувати дитину, вiдпетi кати. Нi вiн їм нiзащо не подасться, навiть якщо доведеться кричати нi думки, нi звуку! Але тiльки зумiє вiн витримати.
  Полковник СС запитав:
  - Iм'я!
  Руслан мовчав. По ньому хльоснули батогом. Полковник СС знову повторив:
  - Говори малюк iм'я!
  Руслан вiдповiв iз злiстю:
  - Я маленький Сталiн!
  Полковник СС пирхнув:
  - Ось який тон у сучки! Вiн, мабуть, хоче бiльш жорсткого спiлкування.
  Iльза перевiряла:
  - Пiдсмажимо пацаненку п'яти.
  Полковник СС запитав:
  - Назви своїх спiльникiв i в цьому випадку ми тебе вiдпустимо!
  Руслан вiдповiв:
  - Весь радянський народ мої спiльники, вiд старого до дитини!
  Полковник СС свиснув:
  - Та ти вперта тварюка! Не розумiєш, що ми тебе можемо вбити!
  Руслан вiдповiв:
  - Фашисти вбити можуть, але що їм не пiд силу це забруднюють надiю на безсмертя!
  Полковник гукнув:
  - Приступайте!
  Руслана пiдхопили, розрiзали мотузки та безцеремонно зiрвали бинти. Хлопчик охнув. Руки завели назад, а пiднесли до диби. Накинули на руки мотузку. Полковник гукнув:
  - Вивертайте паршивцю суглоби!
  Мотузка потяглася вгору. Руслан вiдчув пекельний бiль у пораненому плечi, i простогнав:
  - Мамо! Це жах!
  Полковник вишкiрився:
  - Говоритимеш!
  Руслан мотнув головою:
  - Нi!
  На ноги хлопчаки одягли важкi кайдани, кiстки в плечах захрумтiли вiд страшного тиску. Полилася кров. Бiль був жахливий, Руслан зблiд, лоб покрився пiтом, з-за рота лунав мимовiльний стогiн, але все ж таки знайшов у собi сили сказати:
  - Нi! I ще раз нi!
  Iльза поклала в камiн сталевий шомпол i сказала скалясь:
  - Милий хлопчику, зiзнайся i ми дамо тобi шоколадних цукерок.
  Руслан крикнув:
  - Нi! Не потрiбний менi ваш поганий ерзац!
  Iльза скрикнула:
  - Ну, ти i сука!
  Потiм дiстала з полум'я розпечений шомпол i встромила в рану. Руслан нiколи ще не вiдчував такого болю, перехопило подих, вiд шоку вiн знепритомнiв.
  Iльза як досвiдчена ката почала масажувати йому щоки та шию, досить швидко привела хлопчика до тями.
  - Не сподiвайся паршивець знайти забуття у рятiвному шоцi!
  Полковник СС наказав:
  - Пiдсмажте йому п'яти.
  Кати-есесiвцi вiдразу ж запалили невелике багаття, полум'я почало лизати красивi, босi ноги дитини. Iльза тим часом знову встромила розпечений шомпол у рану. Лiкар есесовець вколов хлопчику спецiальне зiлля, щоб вiн гострiше вiдчував бiль, i повiльнiше втрачав свiдомiсть. Тепер Руслана захлеснув безмежний океан, страждань, ще гiрший вiд дантовського пекла. Двоє iнших катiв почали заганяти хлопчику розпеченi до бiлого шпильки пiд нiгтi. Руслан переповнений жахливими стражданнями, почував себе на межi повного зламу. Але раптом у полубредi перед ним виник образ Сталiна:
  - Що робити вождь? - Запитав хлопчик.
  I Сталiн посмiхаючись вiдповiв:
  - А що може ще в цiй ситуацiї робити пiонер! Не треба лише плакати! Набери повiтря в груди та спiвай.
  Руслан через силу посмiхнувся:
  - Слухаю вождя!
  Хлопчик напружився i через силу, що зривається, але при цьому чистим i сильним голосом заспiвав, пишучи прямо на ходу:
  Потрапив у фашистський страшний полон,
  Пливу хвилями болю страшного!
  Але стiкаючи кров'ю, пiснi спiвав,
  Адже iз серцем дружний пiонер безстрашним!
  
  I я скажу вам твердо кати,
  Що радiсть мерзенну, даремно вилили ви!
  Мене скаже слабкий промовчи,
  Адже бiль болiсний i просто жахливий!
  
  Але знаю, твердо вiрю я,
  Фашизм скинутий буде у прiрву!
  Обдасть вас злiсних полум'я струмiнь,
  А всi хто впали, веселячись, воскреснуть!
  
  I наша вiра в комунiзм сильна,
  Злетимо як сокiл, станемо зiрок усiх вище!
  Нехай рiчки меду потечуть вина,
  Весь свiт, порад гучний горн почує!
  
  I автомат стиснувши мiцно пiонер,
  По вище в небо молодий подивися!
  I покажи хитаючим приклад,
  Твоя краватка яскрава, як у кольорi гвоздика!
  
  Вiтчизна для мене ти означає все,
  Рiдна мати та сенс усього юного життя!
  Нехай поки нелегке бути,
  Страждає наш народ за злого фашизму!
  
  Але волю хлопець червоний напруження,
  Плюнь у морду з пекельною свастикою бандиту!
  Нехай здригнутися в сказi вороги,
  I будуть червоною армiєю розбитi!
  
  СРСР священна країна,
  Що подарувала комунiзм народам!
  Як мати своє нам серце вiддала,
  За щастя, мир, надiю та свободу!
  Там хлопчик рокiв десяти спiвав i показував надзвичайну мужнiсть радянських дiтей. I було зрозумiло, що нехай гiтлерiвцi мають грiзнi танки серiї Е, i що в них реактивна авiацiя, i навiть грiзнi та невразливi дисколети. Але вони мають такого героїзму i властивого лише радянським людям самопожертви.
  Iльза-вовчиця помiтила:
  - Нiчого собi хлопчик! Це нiби шматок стали!
  Пелеха зазначив:
  - Та саме з таким народом нам доводиться мати справу!
  Iльза вигукнула:
  - Ви їх усiх знищимо, а потiм заселимо африканцями та iндусами!
  Руслан вигукнув:
  - Усiх не переважаєш!
  Iльза гаркнула:
  - Ну, ми тобi покажемо, кузькину матiр!
  I чудовиська мегера взяла й огрiла i без того обоженого й подряпаного побитого хлопця розпеченим, колючим дротом.
  Дитяча голова Руслана метнулась i впала на бiк. Хлопчик-партизан остаточно знепритомнiв.
  . РОЗДIЛ No 7.
  Сталiн-Грон отримував вiдомостi iз рiзних мiсць. Противник маючи переважну чисельну перевагу наступав. Нiмецькi танки серiї Е були дуже сильними, як i реактивна авiацiя. Та й у кiлькостi у ворога велика перевага, особливо у пiхотi. Причому пiхота мобiльна, багато автомобiлiв та мотоциклiв, плюс пiстолет-кулеметiв, штурмових гвинтiвок, просто кулеметного озброєння.
  Зупинити подiбне дуже важко. Тим бiльше в реальнiй iсторiї було вже подiбне, але тодi Гiтлер не мав стiльки вiйськ, i таких сильних за якiстю технологiчних новинок.
  А ще зi сходу пре i Японiя зi своїми колонiями. Тобто у реальнiй iсторiї Гiтлер воював на два фронти. А зараз Сталiн-Путiн сам змушений воювати на два фронти.
  Поки йшли суперечки, де нанести контрудар. Червона Армiя поки що тiльки латала дiрки.
  Сталiн-Грон наказав робити танки та активною бронею. Але це потребувало часу. Але активна броня ефективна проти кумулятивних снарядiв, а кiнетичних не дуже. А у гiтлерiвцiв снаряди з величезною кiнетичною енергiєю, а снаряди ще з урановим осердям.
  А що робити? Танк Т-54 ще потребує деякого часу для освоєння та запуску в серiю. Хоча теоретично радянськi конструктори i так всi знають.
  Грон у технологiях не фахiвець. От бiльше майстер з диверсiй та партизанської вiйни. Та останнє може бути й непогано. I талiби та iракцiї iсламiсти саме виграли саме партизанськими методами. Хоча Iрак американцi захопили за три тижнi. Щоправда, Садам Хусейн не побачив своєї перемоги: його спiймали i повiсили.
  Сталiн-Грон звичайно ж думав про це. Сховаються десь у горах Уралу у бункерi та керувати опором iз пiдпiлля. Але гiтлерiвцi - це не лiберальнi американцi. Вони можуть у боротьбi з партизанами всiх росiян вирiзати i заселити iндусами, чи поляками, чи навiть африканцями простори СРСР.
  То що повториш тут Афганiстан? Тим бiльше, американцi хоч i пiшли, але всю верхiвку Алька-Iди та Талiбан знищили. I Мулла Омар загинув, i Бен Ладен, i їхнi заступники. Тож тут не найрадiснiше порiвняння. Щоправда, Сталiн теж уже не молодий. У сорок шостому роцi чи шiстдесят шiсть, чи може i шiстдесят сiм якщо Сталiн народився в сiмдесят восьмому роцi. Що втiм, достеменно не вiдомо. I хотiлося вселитися знову в якесь бiльше, свiже i молоде тiло. Може бути навiть хлопчаки чи ельфа.
  У деяких свiтах, наприклад, ельфи не старiють i живуть бiльше тисячi рокiв.
  А тут на тебе поклали просто шалений вантаж. Мав рацiю Суворов-Резун, найрозумнiшим було б для Сталiна напасти першим, не чекаючи поки по ньому завдадуть страшного удару, причому отримавши всi ресурси Британiї та її колонiй, та ще й США з її пiдконтрольними територiями. Так Сталiн i мав напасти, якщо хотiв, щоб перемогти та вижити.
  Хоча Суворов-Резун i перебiльшив танкову та авiацiйну мiць СРСР, i явно недооцiнив можливостi Вермахту, але все одно Сталiн мав перевагу в технiцi приблизно в чотири рази. Але в пiхотi в сорок першому роцi, до оголошення мобiлiзацiї перевага була у Третього Рейху.
  А про оголосити мобiлiзацiю, значить вiдкрити свої плани щодо превентивної вiйни.
  Сталiн дуже обережний у зовнiшнiй полiтицi. Вiн навiть спецоперацiю проти Тiто у Югославiї не наважився провести. Хоча вiйськовi експерти стверджували, що для Червоної Армiї загартованої Великою Вiтчизняною вiйною це так насiння! Роботи на кiлька тижнiв, а може й менше, особливо якщо генерали сербського походження перейдуть на бiк Сталiна. Але тодi генералiсимус виявив стриманiсть, i його вiйська не зрушили з мiсця.
  Тому i на Гiтлера так i не було нападу. I внаслiдок чого вже фюрер змiг пiдкорити майже весь свiт i атакував СРСР.
  Сталiн-Грон заслухав доповiдь Жукова.
  Вiдомий маршал радив спробувати органiзувати оборону по Днiпру та вiдвести за рiчку свої частини.
  Сталiн-Грон зазначив:
  - I що пропонуєте здати Київ?
  Жуков заперечив:
  - Не зовсiм про велику. Я пропоную у самому Києвi тримати оборону. Мiсто знаходиться на пiднесеннi, i в ньому можна добре тримати оборону. А в iнших районах краще вiдiйти за Днiпро.
  Сталiн-Грон зазначив:
  - Але в центрi супротивник уже розпочав мiсця до форсування Днiпра. Тут його стримувати мабуть пiзно!
  Жуков зазначив:
  - Потрiбно органiзовувати контратаки. Однiєю пасивною обороною ми ворога не стримаємо!
  Сталiн-Грон зазначив:
  - Потрiбно активнiше використовувати загороджувальнi загони НКВС. Вони мають вiдкривати вогонь пiд час спроби вiдступу наших частин. Крiм того, потрiбно на практицi застосовувати наказ - розстрiлювати членiв сiмей тих, що здалися в полон. Точнiше навiть вiшати. Пiднiмiть на шибеницi дюжину дружин, i дiтей яким виповнилося дванадцять. I все це розтиражуйте. I тодi в полон так здаватись не будуть.
  Жуков кивнув:
  - Це можна! А пiдлiткiв вiшати не шкода?
  Сталiн-Грон вiдповiв:
  - Достатньо того, що ми не повiсимо тих, кому немає дванадцяти, їх вiдправлять до тюремних дитячих будинкiв. Нехай вони там працюють. У Британiї дiти з п'яти рокiв працювали, тож чому й у нас так не робити. Нам потрiбнi i солдати на фронтi, i робiтники на верстатах. Танк Т-54 слiд запустити в серiю негайно, навiть нехай i до кiнця не доопрацьований.
  Жуков зауважив:
  - Це вже справа Вознесенського. А так нашi вiйська борються люто. Але було допущено великий прорахунок - не вчили боротися в оборонi. I нашi вiйська виявилися не готовими вiдбивати атаки. Та й танки нiмецькi сильнiшi за нашi. А про реактивну авiацiю я не говорю у ворога тотальне панування в повiтрi!
  Сталiн-Грон зiтхнув:
  - Я розумiю! У нас надто мало часу, щоб розгорнути власну реактивну авiацiю. Але без цього небо не стримати.
  Жуков запропонував:
  - Потрiбно органiзувати контрудар i по турецьких вiйськах, вони слабшi, i тут можливий встиг.
  Сталiн-Грон подивився на карту. Турки оточили Єреван i змогли штурмом взяти Батумi. В основному їхнi вiйська озброєнi, раннiшими моделями нiмецьких танкiв, а також американськими морально застарiлими "Шерманами". Однак навiть "Шерман", не слабший за радянську Т-34-85, i це реальний факт. Але по турках треба вдарити - були б резерви.
  Сталiн-Грон повiдомив:
  - Про це поговоримо з Василевським!
  Контрудар з османiв вимагав резервiв. У ходi великої вiтчизняної вiйни СРСР напрочуд швидко формував резерви. От коли була українсько-росiйська вiйна, так не виходило. Постiйно не вистачало резервiв, щоби розвинути частковий успiх. Одна з найбезглуздiших i найкривавiших воєн в iсторiї людства.
  Маршал Василевський показав картку iз резервами ставки. У цiлому нинi сили для контрудара досить швидко формувалися. Зрозумiло рiвень їхньої навченостi та злагодженостi на полi бою викликав сумнiви. Але й пiд час Великої Вiтчизняної вiйни також бойовий склад був не дуже. А льотчики йшли в бiй маючи лише по вiсiм годин нальоту.
  Але билися i, як здається, навiть перемагали. Але зараз у ворога ще й перевага у кiлькостi, а не лише як. Потрiбно щось асиметричне.
  В даному випадку крiм партизанської та диверсiйної вiйни, нiчого на думку не спадало. Хоча фронт утримувати дуже важко. Занадто вже численний ворог.
  Настання йде дуже широким фронтом, на всiх напрямках. В умовах коли у противника велика перевага в чисельностi i живої сили i технiки - правильна тактика. Щоб максимально розтягнути фронт i розпорошити резерви СРСР.
  Мурманськ ще тримається, але залiзницю гiтлерiвцi вже перерiзали. I вiн у оперативному оточеннi. Ситуацiя тривожна.
  У Криму гiтлерiвцi висадили десант i почали його окупувати.
  На Чорному морi нiмецькi та американськi лiнкори та авiаносцi. I це тривожно.
  Севастополь зазнав бомбардування. I б'є зi страшною силою.
  На морi перевага у держав осi просто переважна.
  Особливо у великих надводних кораблях. Та й пiдводних човнiв у нiмцiв багато. У тому числi i на перекисi водню. I вони дуже швидко плавають пiд водою.
  Сталiн-Грон iз зiтханням зазначив:
  - Та надто вже нерiвнi сили.
  Але маршал Василевський теж пообiцяв, що народне ополчення буде добре озброєне i непогано навчене. А воно й справдi навчене ще до вiйни в ОВАХIМI.
  I будуть битися за кожне мiсто, село чи квартал.
  Далi зустрiч iз Берiєю. Той мав вирiшувати головне завдання: органiзацiю пiдпiлля та партизанської вiйни на окупованих територiях.
  Берiя заявив:
  - Пiдпiльнi органiзацiї вже дiють. Партизанськi загони наперед готують. Але гiтлерiвцi не поганi. Набирають полiцаїв, використовую мiсцевих нацiоналiстiв. Особливо проблему створюють бандерiвцi. Вони користуються пiдтримкою у мiсцевого населення, особливо у Захiдних регiонах України та створюють проблеми.
  Грон-Сталiн вiдповiв:
  - Копроментуйте бандерiвцiв в очах мiсцевого населення. Використовуйте провокацiю всiх видiв.
  Берiя вiдповiв:
  - Це вже робиться товариш Сталiн. I ми працюємо скрiзь. Є осередки пiдпiльникiв i Далекому Сходi. I вони теж працюють зокрема у Примор'ї, де заглибилися японцi. I оточують Владивосток.
  Грон-Сталiн запитав:
  - Як щодо мобiлiзацiї зекiв - нам потрiбнi солдати на фронтi!
  Нарком внутрiшнiх справ вiдповiв:
  - Нам потрiбнi, i зеки на лiсоповалi та вiйськових заводах. Але колишнiх вiйськових ми вже мобiлiзуємо. Але треба сказати карнi злочинцi не дуже надiйнi i часто дезертують разом зi зброєю. Тому штрафникам ми намагаємось зброю не давати, доки вони не прибудуть на лiнiю фронту.
  Сталiн-Грон помiтив:
  - Треба бiльше мобiлiзувати полiтичних. Вони куди надiйнiшi, i поспiшають спокутувати провину перед радянською владою!
  Берiя пiдтвердив:
  - Так, для нас не секрет, що багато полiтичних репресували i зовсiм без вини! Але вирок їм краще не скасовувати, нехай викупають вину кров'ю!
  Сталiн-Грон понизивши голос, запитав:
  - А вбити Гiтлера ви можете?
  Нарком внутрiшнiх справ впевнено вiдповiв:
  -В принципi таке можливе. Хоча у фюрера численна охорона. Але Гiтлер любить розкiшне життя, йому будують палаци, у нього багато жiнок у прислугi, i поїздки країною та свiтом. Це в принципi здiйсненно незважаючи на пару-трiйку добiрних дивiзiй СС особистої гвардiї. Але фюрер ще й використовує двiйникiв. Гiтлер тiльки на словах смiливець. Насправдi вiн боїться замаху, i в нього багато таких схожих i голосом, i обличчям пiсля платичних операцiй людей.
  Сталiн-Грон кивнув:
  - I в мене такi теж є. Зрозумiло, без Гiтлера не та Нiмеччина, а без Сталiна не та Росiя!
  Берiя зазначив:
  - Але ми над цим працюємо. Ще до вiйни були iдеї, тiльки дуже обережно, щоби нiмцiв не спровокувати. Є у нас свої люди i в iмперськiй канцелярiї та в СС!
  Сталiн-Грон запитав:
  - I що найвищий агент?
  Берiя понизивши голос, вiдповiв:
  - Роздiл гестапо Мюллер!
  Вождь СРСР хихiкнув i запитав:
  - А Штiрлiц серед агентiв у вас є?
  Нарком внутрiшнiх справ, знизав плечима:
  - Не пам'ятаю товариша Сталiна. Намагатимусь перевiрити по картотецi!
  Сталiн-Грон кивнув i продовжив:
  - Намагайтеся Мюллера берегти. А Шелленберга намагалися завербувати?
  Берiя вiдповiв:
  - Пробували, але не вийшло! Ми навiть iз Борманом працювали. Але це надто високий ешелон. Загалом ми маємо успiхи. Хоча прибрати фюрера буде дуже нелегко!
  Сталiн-Грон зазначив:
  - Наступник Гiтлера офiцiйно за Герiнгом, але вiн пiдсiв на наркотики, i видно його незабаром за станом здоров'я замiнять. Найбiльшу владу у Третьому Рейху пiсля Гiтлера має Гiммлер. Вiн на кшталт тебе Лаврентiй. Думаєш, вiн захоче вiддати владу Борову?
  Берiя знизав плечима i вiдповiв:
  - Боротьба за владу у Третьому Рейху буде неминуча. Ксатi, у Гiтлера є дiти, отриманi шляхом штучного зачаття, але ще занадто малi i їх бiльше сотнi. Так що не зрозумiло, хто з них спадкоємець престолу. Так, звичайно ж, усунення Гiтлера було б нам на користь. Як i фашистської Нiмеччини, усунення Сталiна.
  Вождь усiх часiв та народiв помiтив:
  - На жаль мiй Васька на наступника не тягне, як i Якiв!
  Берiя вiдповiв iз натхненням:
  - Живiть тисячу рокiв товаришу Сталiн! Ми не думаємо про вашого наступника, ми служимо тiльки вам!
  Сталiн-Грон зазначив:
  - Це похвально! Ну, гаразд Лаврентiю, продовжуй роботу, i дiй енергiйнiше.
  Наступним був заступник наркома авiацiйної промисловостi Яковлєв. Вiн повiдомив про серiйне виробництво потужнiшого з озброєння ЯК-11.
  - У машини товариш Сталiн три авiагармати - одна 37-мiлiметрiв, i двi по 20-мiлiметрiв. Це найзброєнiший наш винищувач.
  Сталiн-Грон помiтив:
  - ТА-152 має шiсть авiагармат, а МЕ-262 Х, п'ять авiагармат калiбру тридцять мiлiметрiв кожна. I головне ми не маємо серiйного випуску реактивної авiацiї. I швидко цю проблему не вирiшити!
  Яковлєв кивнув iз зiтханням:
  - Для запуску реактивної авiацiї треба всю структуру перебудовувати. I льотчикiв навчати, i злiтно-посадкову смугу подовжувати, i багато iншого. Та й палива витрата бiльша, i це теж слiд розумiти!
  Сталiн-Грон кивнув:
  - Я це розумiю! Але можливо краще зробити ставку на бiльш легкi i дешевi лiтаки. I робити машини максимально маневреними, нехай навiть iз озброєнням однiєю лише авiагарматою!
  Заступник наркома кивнув:
  - У цьому є сенс товариш Сталiн. Тим бiльше менше озброєнь i машина простiше у виробництвi i дешевша i легша, а отже маневренiша.
  Сталiн-Грон пiдтвердив:
  - надто захопилися нiмцi вогневою мiццю машини. Надто вже!
  Яковлєв зауважив:
  - Натомiсть вони можуть використовувати свої винищувачi з потужною бронею та озброєнням ще й як штурмовики, i фронтову авiацiю. Наприклад, їх гвинтовий лiтак ТА-152 - справжнiй робочий конячка i на всi руки майстер. Нам би такий лiтак, який мiг би бути багатоцiльовим.
  Вождь логiчно зауважив:
  - Насамперед нам потрiбний хороший винищувач. А IЛ-10 i як штурмовик непоганий.
  Зам наркома буркнув:
  - Нiмецька все-таки краще.
  Сталiн-Грон буркнув:
  - Обережнiше iз такими заявами! Можна i пiд статтю потрапити!
  Яковлєв справдi злякався i промовчав. Видно було пальцi рук тряслися.
  Потiм була зустрiч iз конструктором Мiкояном.
  Вiн повiдомив про роботи над реактивним МIГ-15. I тут теж було рiзних недоробок вище за дах. Поки що до серiйного виробництва цей лiтак не готовий.
  Вознесенський змiг потiшити даними про рiзке збiльшення випуску СУ-100. Самохiдка простiше i дешевше у виробництвi, нiж танк Т-34-85, а озброєна при цьому потужнiше. Тим бiльше СУ-100 бiльш швидкострiльна, нiж СУ-122, i легша, маневрена та бiльший запас снарядiв.
  Правда проти серiї Е теж недостатньо особливо лобової бронi.
  Вознесенський зазначив:
  - Для танка майбутнього IС-7 ми розробляли потужнiшу гармату калiбру 130-мiлiметрiв з початковою швидкiстю снаряда 900 метрiв на секунду. Але такий танк запустити в серiю в принципi неможливо. Але самохiдку цiлком можливо. Я вже дав доручення розробити просту компактну машину з бронею великого нахилу.
  Сталiн-Грон кивнув:
  - Швидше слiд працювати! Потрiбно збiльшити випуск СУ-100, навiть вiдмовившись вiд важких танкiв. Серiя КВ не надто вдала та застарiла. Потрiбнi машини невеликi, але крутi. Враховуючи, що нiмецькi танки мають хорошу бронебiйнiсть, ймовiрно, слiд робити нашi машини легшим. Броня тонша, а рухливiсть бiльша.
  Вознесенський кивнув:
  - Старатимемося товаришу Сталiн! Є проблема iз газотурбiнними двигунами. Їх не так легко поставити на потiк. Хоча начебто теоретично ми їх i знаємо.
  Сталiн-Грон важко зiтхнув. У СРСР i справдi перший серiйний газотурбiнний танк Т-80 з'явився лише у вiсiмдесят п'ятому роцi. А за умов вiйни його запустити в серiю не реально. Принаймнi швидко. Адже газотурбiнний двигун потужнiший, нiж дизельний, i куди швидше розганяє танк, що дуже важливо в маневренiй вiйнi.
  Сталiн-Грон дав доручення:
  - Використовуйте бiльш досконалу броню та екрани. Ну i спробуйте частину танкiв робити iз дерева. Можливо, це найкращий варiант!
  Вознесенський зазначив:
  - Крила лiтакiв можна робити iз дерева! I б цим уже зайнятi!
  Вождь помiтив:
  - Добре зробити пластмасу з мiцнiстю титану. Тодi б у нас була б технiка краща за гiтлерiвську. Попрацюйте з цього.
  Пiсля Вознесенського Сталiна поговорив зi Ждановим. Зачепили необхiднiсть збiльшити випуск артилерiї. Особливо протитанкових гармат. Оптимальним тут був мабуть калiбр в 203-мiлiметра, здатний пробивати танки серiї Е в лоб, очевидно за наявностi вiдповiдного снаряда.
  Жданов зазначив:
  - Знаряддя великого калiбру мають меншу точнiсть i скорострiльнiсть. Хороша зенiтна гармата сто мiлiметрiв, але вона бере танки серiї Е тiльки в борт i то не все! Занепокоєння викликають Е-5, вони дуже швидкi, i в них практично неможливо потрапити!
  Сталiн-Грон помiтив:
  - Потрiбно курити з авiагармат! Вони проб'ють Е-5.
  Жданов зiтхнув i вiдповiв:
  - На жаль, не пробивають! Тим бiльше САУ у формi прямокутної пiрамiди та цементованої бронi. I авiаснаряди вiд них рикошетять.
  Вождь вигукнув:
  - Зробiть авiагармати потужнiшими, iнакше вiддам вас пiд трибунал!
  Жданов затремтiв:
  - Слухаємось товаришу Сталiн!
  Сталiн-Грон вигукнув:
  - I бiльше знарядь випускатиме всiх видiв. Особливо "Андрiй". Ми розплавимо ворогiв у рiдку поверхню, або озеро!
  Пiсля Жданова Сталiн-Грон вирiшив сам подивитися на карту. Наступ ворогiв йшов у всiх напрямках. З пiвночi вони наближалися до Ленiнграда. Виборг фiни вже взяли. I створювалася загрозлива ситуацiя. Крiм фiнiв, там дiяли i шведськi i норвезькi, i вiйська Третього Рейху. Ситуацiя бiльш нiж тривожна.
  Гiтлерiвська армiя - це iноземнi вiйська, пiд командуванням нiмецьких командирiв. I це справдi серйозна сила. У реальнiй iсторiї танки серiї "Е" не зумiли повоювати. Надто мало часу протримався Третiй Рейх. I реально нiмцi якби i запустили машини, то лише САУ Е-10, i Е-25. Причому, данi самохiдки звичайно хорошi! I могли створити Червону Армiю серйознi проблеми.
  Сталiн-Грон трохи випив гарного грузинського, червоного вигляду. Все ж таки не молоде тiло, не надто в ньому приємно. Ех справдi втiлитися б у пiдлiтка. Як це було б здорово та круто. Наприклад, стати хлопчиком-каратистом!
  I як вiн босою нiжкою як зарядить у пiдборiддя орку. I це буде здорово та круто.
  Сталiн-Грон зустрiвся ще з Хрущовим. Той повiдомив, що сiвбу завершили на вiдмiнно, i що їжi в СРСР вистачить на пару рокiв. А також повiдомив, що замiсть тракторiв намагаються масово виробляти СУ-100, але це потребує деякої перебудови виробничого процесу. А так загалом ставки на сушiння - це найкращий варiант.
  Також Микита повiдомив, що в СРСР вивели нову породу свиней, що особливо швидко росте, а радянська корова видала за рiк рекордний надiй молока.
  Сталiн-Грон це стримано схвалив. Загалом вирiшив поки що Микиту Хрущова не розстрiлювати в сiльському господарствi вiн на своєму мiсцi.
  Далi захотiлося розважитися. I йому увiмкнули кольоровий фiльм про пiонерiв-героїв.
  Гарний, свiжоволосий у шортах хлопчик рокiв тринадцяти на вигляд Тимур протрубив у горн. I потiм рушив з iншими хлопцями вперед, миготивши босими, трохи запиленими п'ятами.
  Дiти билися з гiтлерiвцями. Веди вогонь по фашистам iз спецiальних, спортивних лукiв. I були також iз рогаток. З хлопчиками були й дiвчата. Також дуже красивi, фiгуристi, босоногi зi свiтлим волоссям та бронзовою вiд засмаги шкiрою. I вони спритнi. I на шиях червонi краватки.
  Хлопчики та дiвчатка стрiляють у гiтлерiвцiв. Тi йдуть в атаку шеренгами, наче психiчну. Попереду офiцери обвiшанi орденами. Пiонери молотять ними. Фашисти падаю i продовжують iти.
  А ось i гiтлерiвськi танки - такi приземистi з дуже довгими стовбурами гармат. Навiть виглядають страшно та насуваються.
  Але вiдважнi дiти натискають босими пальчиками нiжок на кнопки та спрацьовують катапульти, знищуючи фашистiв.
  Ось вiдбувається вибух i гiтлерiвський танк перевертається. I його ковзанки з зiрваними гусеницями так i крутяться. I котяться сталевi кульки та горить трава. Потiм знову вибух i два фашистськi танки зi свастикою стикаються. Лопається броня i вони горять жарким полум'ям. Тимур тупає босою, нiжкою з огрубiлою пiдошвою, розтоптує гiльзу i кричить:
  - Слава комунiзму! Героям слава!
  I дiвчинка Аннастасiя теж випускає з катапульти презент ангiляцiї i пищить:
  - СРСР та Сталiну слава!
  I хлопчики з дiвчатками, танцюють босими, засмаглими, мускулистими нiжками.
  А дiти величезним ентузiазмом спiвають:
  Я вiрю Батькiвщинi Святiй своїй,
  Що Правдою можна заслужити спасiння!
  Ми захистимо вiд зла своїх дiтей
  Ворогу прийде вiд нас, повiрте помсту!
  
  Мiй меч, як кладеня Iллi, вражає,
  А руки втомились у бою не знають!
  Ми для Вiтчизни як надiйний щит,
  Щоб захистити вiд мерзенних мiсце у чистому раї!
  
  Вiдхiд, удар i знову випад - бий,
  Така доля шляху, на жаль, солдата!
  Поки живий хай хоч один злодiй,
  Пiдчисти ствол i мушку автомата!
  
  Боротися треба якщо казка-свiт,
  Деколи закинути може воя круто!
  Але ми Вiтчизнi свою честь зберiгаємо,
  Хоча часом i трупiв сипле купа!
  
  Народилися ми, ось пощастило в країнi.
  В якiй стати героєм, може кожен!
  В якiй людям, а потiм собi,
  Воїн найсильнiший i вiдважний!
  
  I ось тепер ми прокриємо - вперед,
  На штурм редутiв, могутнiх фортець!
  Щоб не трапилося, що нiби розум бреше
  Ми рознесемо на лiтаках хмари!
  
  Потрапити, звичайно, можна прямо в пекло,
  Якщо всi шляхи вже як берiзки з осотом...
  Але навiть там клинки бiйцiв разять,
  I бомби сиплють iз утроби лiтакiв!
  
  А що таке пекло для Русi борця?
  Чергове знайте випробування!
  Ми вiдстоїмо у битву до кiнця -
  Виконаємо Боже, Вiрне бажання!
  
  I банди тролiв, вовкулакiв розiб'ємо,
  Досягнемо мiсця, де Земля - Едема!
  Орел покiнчить з мерзенним воронням,
  Нас поведе до звершень честь та вiра!
  
  Потоком бурхливим лупить життя ключем,
  Здiйснитися те, про що Христа просили!
  Пролиється Благодать як водоспад струмком,
  На славу матерi Рiдної Росiї!
  . РОЗДIЛ No 8.
  Найкращий гiтлерiвський ас усiх часiв та народiв Волька Рибаченко вiдпочиваючи на Канарських островах теж, дещо з цiкавiстю писав:
  Дитячий батальйон продовжує боротися. Вже листопад 1955 року. Зрозумiло похолодало i навiть пiшов снiг. Але хлопчики та дiвчатка, разом з Олегом Рибаченком i Маргаритою Коршуновою, як i ранiше, босонiж i лiтнiм одягом. Справдi, хiба юнi пiонери бояться морозiв? Вони загартованi i дуже сильнi бiйцi.
  Хлопчик Олег кидає босою, спритною як лапка мавпочки нiжкою, вбивчої сили уламкову гранату. I вона вибухає, перевертаючи гiтлерiвський мотоцикл. Таке тут розбирання.
  I дiвчинка Маргарита теж не довго думаючи жбурнула вибуховий пакет iз вугiлля. I той рвонув iз великою силою розкидаючи фашистiв.
  Юнi воїни хором кричали:
  - Слава СРСР! Героям слава!
  Дитячий батальйон вiдчайдушно боровся за Сталiнград. Оборона цього мiста була ще бiльш героїчною, нiж у сорок другому роцi. Противник був сильний.
  Ось пiдповзає "Штурмтигр"-3 дуже небезпечна машина. I її реактивний бомбомет має автоматичне заряджання. I вона б'є по радянських позицiях з лютою люттю.
  Олег запустив керований по радiо вiзок iз вибухiвкою. I вона пiдлiзла пiд гусеницю штурмової, самохiдної зброї.
  Хлопчик Олег уперся голою, дитячою п'ятою на щебiнь. I дихання дитини-термiнатора завмерло.
  Пiсля чого взяла та рвонула.
  I гiтлерiвська машина вiд потужного струсу була пiдкинута вгору. I з такою силою, що її буквально розiрвало. I бомби, що знаходяться в нiй, почали рватися. Вiдбулася пекельна детонацiя. Стiльки руйнувань та загибелi.
  Декiлька нiмецьких машин отримали пошкодження. Їм погнуло дуло, та iнше, вiд чого стало дуже боляче.
  Дiвчинка Маргарита пискнула i прочирикала:
  - За новi рубежi наших перемог!
  Дiти-термiнатори продовжували з великою люттю, i почуттям лiктя та босих п'ят боротися.
  Юнi воїни вели вогонь їхнiх саморобних протитанкових рушниць, i робили це влучно.
  Олег жбурнув своєю дитячою нiжкою вбивчої сили пакет iз вугiльним пилом. I ще один танк узяв та перекинувся. I його ствол разом скривився, буквально пружинкою став.
  Маргарита вiдзначила з смiхом:
  - Чудово!
  I теж босими пальчиками нiжок жбурнула горошинку смертi. I знову гiтлерiвськi танки перевертаються та горять. I полум'я таке яскраве та блакитне.
  Хлопчик-пiонер Андрiйко вигукує:
  - Ось чудово!
  Дiвчинка-пiонера теж кинула босою, точеною нiжкою горошинку смертi. I знову розлiтаються мотоцикли.
  Олег хихикнув, дав чергу i заспiвав:
  Як добре бути генералом,
  Хоч i хлопчиськом не галимо...
  Я врiжу по вороговi пеналом,
  Над нами лунають херувими!
  I голою, круглою п'ятою хлопчик пiдкинув горошинку з античастинкою.
  Дiти б'ються вiдчайдушно i дуже смiливо. Але водночас борються й дiвчата-комсомолки. Теж надзвичайно вiдважнi. I вони очевидно не проти використовувати i снайперськi гвинтiвки i босi пальчики нiжок.
  Олег, спостерiгаючи за цим, згадав одну з комп'ютерних iгор. Типу Другої свiтової вiйни, але з можливим прокачуванням озброєнь та кодом шахрая. Завдяки коду шахрая вже в сорок першому роцi мiг з'явитися за СРСР танк IС-7, а не нiмцiв Е-100, або навiть Е-50 М. Остання машина вiдрiзнялася на вiдмiну вiд звичайного Е-50, щiльнiшою схемою компонування, розташування двигуна i трансмiсiї разом, одним блоком i поперек. А коробка передач розташовувалась на самому двигунi, що дуже зручно. А завдяки джойстиковiй системi управлiння число членiв екiпажу скоротилося до трьох.
  I Е-50 став менше, нижче силуетом, i важив при двигунi, що розганяється до 1200 кiнських сил, близько сорока тонн. Уявiть який це став швидкий, лiтаючий танк iз вiдмiнною ергономiкою.
  I ще Е-75 теж iз ущiльненим компонуванням та газотурбiнним двигуном у 1500 кiнських сил. I це все код шахрая дозволяв зробив або сорок першому, або навiть тридцять дев'ятому роцi, що робило гру особливо цiкавою! Так само й за iншi держави можна було собi накрутити.
  Правда японська армiя, особливо в танках заслабка. Але в неї натомiсть непогана пiхота. Та й винищувачi на висотi. За Японiю можна вигравати, використовуючи повiтряно-десантнi вiйська. Ну i флот Країни Вранiшнього Сонця дуже потужний. У ньому є й авiаносцi та лiнкори.
  Олег запускає по радiо маленьку машинку iз вибухiвкою. Вона швидко їде, i пiд гусеницю гiтлерiвського танка як сунеться. I машину безпосередньо рвоне. I в рiзнi боки розлiтаються ковзанки.
  Хлопчик узяв i пискнув:
  - Слава комунiзму!
  Маргарита теж кинула босою нiжкою щось вбивче i прочирикала:
  - Героям слава!
  Дiти продовжували з величезною люттю боротися. I iншi хлопчики та дiвчатка пiдтягнулися. Вони строчили i з кулеметiв та рогаток. Ось це пiшла руйнацiя.
  I танки просто переверталися. Вони горiли наче пластмасовi. I плавився метал. Ось це справдi йшла тотальна загибель.
  Ось пара хлопчикiв взяла та запустила з катапульти щось надзвичайно вбивче. I дiти скалили бiлi зубки. I ось гiтлерiвський танк перевертається i горить немов свiчка.
  Юнi воїни просто у захватi.
  Така чудова дитяча команда. I Олег за допомогою коробки запукає ракети у формi шпакiвень фашистськими штурмовиками. Спалахають розриви, i по небу розходяться великi, вогнянi плями.
  Дiти миготивши блискучими вiд снiгу, що випав, пiдошвами переносили саморобнi пусковi установки, i били по гiтлерiвцям.
  Дiвчинка в короткiй спiдницi Маргарита хихикнула i заспiвала:
  Всесвiт вiд вибухiв затремтiв,
  I зiрки небо оксамит оросили...
  Вiйна палає зла пекла пристрасть,
  I хоче Диявол занапастити Росiю!
  Олег жбурнув босою, хлопчачою нiжкою, бумеранг, i кiлька гiтлерiвцiв було зрiзано головами.
  I юний воїн пiдхопив:
  Хоч не мала батькiвщина велетень,
  Галактик незмiнне число...
  Покров Всевишнiй Боже розтирав,
  У дивовижнiй країнi жити вам пощастило!
  Хлопчик Адрейка запустив подiбнiсть до саморобного дрона, по гiтлерiвцям. I той устромився в вежу "Пантери"-4.
  Юний воїн заспiвав:
  У боротьбi лютої космос закипiв,
  Ми славу пiдтвердимо сталевим мечем.
  Уламки зорельотiв, гори тiл,
  Противникiв Вiтчизни розiб'ємо!
  Дiвча Катька, теж використовувала босi, спритнi нiжки i вiдзначила:
  Як ураган потiк людської кровi,
  Та супостат сильний, натиск жорстокий...
  Ми бережемо покрив своєї землi,
  Адже з нами Iсус Всевишнiй Бог!
  I юнi воїни знову запустили щось надзвичайно вбивче та анiгiляцiйне! Бiйцi з червоними краватками - супер!
  Гiтлерiвцi намагаються зайти на Сталiнград та з пiвдня. Але там їх зустрiчають вiдважнi войовницi-дiвчата.
  Наташа стрiляє з дробовика. I б'є з великою влучнiстю по гiтлерiвцям.
  Кулi потрапляють мотоциклами, i фрицi перевертаються. Ось це справдi йде вбивчий вплив.
  Наташка спiває:
  Ми смiливо в бiй пiдемо,
  За новий вибiр...
  Противника поб'ємо,
  Хоч i кiборг!
  I її витончена, спокуслива нiжка жбурляє гранату. I нiмцiв та iнших гiтлерiвських солдатiв розносить у рiзнi боки.
  Дiвчина з ентузiазмом вигукує:
  Чорний ворон бiля сусiднiх ворiт,
  Люлька, наручники, порваний рот!
  Зоя теж стрiляє у гiтлерiвцiв. I кидає босими нiжками вбивчої сили презенти анiгiляцiї та спiває.
  Скiльки разiв пiсля бiйки моя голова -
  З переповненої плахи летiла кудись.
  Августина дiвчина-воїн рудої мастi пiдхопила, стрiляючи з великою влучнiстю по гiтлерiвцям:
  Де Батькiвщина, нехай кричать уродина,
  Їду я на Батькiвщину! Усiх ворогiв сомну!
  Повiяв вiтер i мiдно-червоне густе i довге волосся войовницi-комсомолки почали майорiти, мов пролетарський прапор.
  Свiтлана чарiвна блондинка захихотiла, i теж кинула у противника важкої сили, вбивчу гранату, i прочирикала:
  -Слава комунiзму! Героям слава!
  I дiвчисько пiддало голою, круглою, рожевою п'ятою, щось реально, надзвичайно руйнiвне та анiгiляцiйне.
  Дiвчата продовжували свiй казковий, ратний шлях. Ось це справдi наполегливi та гарнi войовницi. I вони здатнi багато на що.
  Анжелiка дiвчина рудої мастi теж бореться величезним натиском та азартом. Вона любить не тiльки стрiляти зi снайперки, а й кидає босими пальчиками нiжок важкої сили презенти анiгiляцiї.
  Алiса дiвчина-блондинка, теж непогано б'ється. Вона дуже красива та нiжна. I теж босими нiжками, щось дуже впевнено метає. I розриває на дрiбнi уламки фашистiв.
  Крiм того, вона феноменальний снайпер. Здатна навiть особливою бронебiйною кулею, нiмецькi, реактивнi штурмовики збивати.
  Алiса вистрiлила. Чергова гiтлерiвська машина вирушила до Тартару.
  Дiвчина прочирикала:
  Знову пролилася кров рiчкою,
  Але фюрер iз плетью не крутий!
  Так не пiддайся ти йому,
  I монстра поверни до темряви!
  Воїтельки збирали багатий урожай. Вони реально можна сказати - краса. I таке витворяють. I їхнi нiжки босi показують дуже пристойне розбирання. I так просто дiвчат не зупинити. У їхнiх голосах тривiальний спiв солов'я.
  Дiвчата стрiляють надзвичайно влучно, особливо феноменальна Алiса. Може, Анжелiка i не так точна, але ж кидає зате презенти анiгiляцiї дуже далеко. I гiтлерiвцiв розкидає у рiзнi боки. I ось навiть два танки фрицiв зiткнулися. I вони почали горiти та детонувати.
  Дiвчата були чудовi. I вони кидали босими пальчиками нiжок вибуховi пакунки. I розривали фашистiв на дрiбнi, рванi осколки та уривки.
  Вiйницi чудово билися. Вони дiяли з колосальною енергiєю.
  Гiтлерiвцi використали рiзнi технологiчнi досягнення. Дисколети дозволяли тримати їм панування у повiтрi, i користуватися пiд наглядом перемiщення радянських вiйськ.
  Сталiнград був кордоном оборони. А також Грозний, де проходили бої. Нiмцi намагалися оточити мiсто. Бої були кривавi.
  Лупили ще й ракетами. Дiяли з великою енергiєю. I реактивнi штурмовики довбали за радянськими позицiями. I їм також активно вiдповiдали. Але збити реактивний штурмовик дуже складно. Та й броня у гiтлерiвських лiтакiв, особливо у лобовiй частинi непогана.
  Серед бомб, що скидають фашисти, є й голчастi, дуже забiйнi проти пiхоти та пiдступнi.
  Веронiка борючись вiдзначила:
  - Та фашисти нас пресують!
  Тамара заперечила:
  - Але ж ми й непогано даємо здачi!
  Вiкторiя не зовсiм згодна:
  - Слабкувато даємо!
  I дiвчата тупнули босими, точеними нiжками i заспiвали:
  Даєш, даєш, даєш,
  Наше комсомольське даєш!
  I воїнки вони були в одному лише бiкiнi, почали грати м'язами преса.
  I дiвчина-боєць Оксана запустила разом iз Ангелиною важкий презент смертi з катапульти. I як довбало в вежу гiтлерiвського танка, i буквально її зiрвало. I ствол нiмецького танка встромився в землю. Ось це був ударний вплив.
  Усi десять дiвчат як засвистять, пронизливою треллою. I численнi ворони непритомнiли, втративши свiдомiсть. Рухнули вниз, пробиваючи голови гiтлерiвським солдатам i прошиваючи шини, автомобiлям та мотоциклам.
  Вiйницi активно працювали, i показували свiй чудовий настрiй та готовнiсть ламати хребти.
  I їхнi босi, точенi нiжки так i працювали. I запускали колосальну руйнiвну силу презенти анiгiляцiї.
  Вiйницi дуже гарнi, фiгуристi, засмаглi, i майже оголенi.
  Дiвчата незважаючи на вiйну, пахли дорогими духами, якi вони захопили як трофеї. Ось такi чудовi та чудовi войовницi, з голими, мускулистими, дуже спокусливими нiжками.
  Ну як на таких дiвчаток i не задивитись? Вони сексуальнi, та надзвичайно фiгуристi. А голi пiдошви, iз витончено вигнутою п'яточкою такi спокусливi. I по них пiдскакують горошинки анiгiляцiї.
  Тамара, дiвчина з чорним, як смоль волоссям, i заспiвала:
  Гiтлер на словах дуже гуманний,
  А на дiлi пекла вiн слуга...
  Злий кат, убивця найголовнiший,
  I кумир фашиста Сатана!
  Дiвчата дiють дуже злагоджено. Вони роблять воiстину героїчнi вчинки.
  Веронiка зiтхнувши вiдзначила:
  - Багато танкiв у гiтлерiвцiв. Дуже багато.
  Дiйсно, армiя Третього Рейху має дуже машин, i вона на колесах. Ось це надзвичайно круто. Але дiвчата їм показують свою анiгiляцiйну силу.
  Оксана зазначила, довбавши з базуки:
  - Слава комунiзму! Героям слава!
  Ось дiвчата великої краси та сили душi. Дуже розумнi, дуже спортивнi.
  А ось хлопчик iз червоною краваткою та в шортах Петька з ними бiгає. I його босi пiдошви, такi мозолистi, i хоч уже прохолодно, дитина не боїться. Справдi, хiба радянського пiонера холоду злякають!
  Ось такi дiвчата крутi, i хлопчики не гiршi.
  Дiвчина-комсомолка Мальвiна взяла i агресивно заспiвала, довбаючи по гiтлерiвцям:
  Люблю тебе великий Чорнобог,
  Хоч дуже багато створюєш проблем.
  Але фюрера скачаємо знову в рiг,
  Настане час славних змiн!
  Дiвчина-комсомолка вигукнула знову кинувши босою, спритною, як хвiст мавпочки нiжкою вбивчу гранату, пискнула:
  - Фюрера плешивого в труну вгонi! I фашистiв-нелюдiв розiрви!
  Воїтелька дуже гарна...
  I ось б'ють "Гради", за гiтлерiвцями, тi вiдповiдають залпами газометiв. I ось це надзвичайно бойовi дiвчата. I бої продовжуються. Фашисти б'ють iз бомбометiв. У них з'явився Штурммамонт, дуже потужна реактивна установка калiбру 650-мiлiметрiв. I уявiть з якою мiццю, вона молотить. Ось такий жахливий вплив.
  Юнi ленiнцi намагаються запускати дрони. Точнiше подiбнiсть дронiв. I вони стрiмко мчать. Але дрони поки що примiтивнi. I не досягли цiлей. Точнiше це просто саморобнi аероплани з двигунами. Тiльки дуже невеликих розмiрiв.
  Але поки що не вдалося фашистiв дiстати.
  Олег би мiг зробити дрони i сильнiшими. Але вiн iз Маргаритою в районi Сталiнграда.
  Дiти скажемо так - чудовi бiйцi. Вони б'ються з люттю та красою.
  I босими нiжками кидають щось дуже руйнiвне та згубне.
  Дiти - це великi герої! I вони так з вiдчаєм борються. Але це справдi пiонерiя, це вам не Берiя.
  Маргарита пiдкинула вгору босими пальчиками нiжок монету в п'ять копiйок, ще ту з царських часiв, потiм упiймала її голою пiдошвою i вiдзначила:
  Я вiрю дорогоцiнний мiй Iллiч,
  Ти зможеш зруйнувати ярмо царизму...
  Народ почує пролетарський клич,
  Прийде епоха щастя-комунiзму!
  Олег рикнув на все горло:
  - Свiт хатин - вiйна палацам!
  Дiти продовжували енергiйно працювати i босими ногами, i спритними руками, i навiть не гидували застосовувати i губи, i язик, випльовуючи по гiтлерiвцям щось убивче.
  А фашисти лютували. Зокрема пороли дiтей у захоплених селах. I били як батогом, по спинi та попi, так i гумовими палицями по босих п'ятах.
  Але не всi гiтлерiвцi зрозумiло кати, є i воїни.
  Ось наприклад, танковий екiпаж Герди на "Тигрi"-5 працює. Нiмецька машина дуже потужна i броньована капiтально. У лоб її радянськi гармати не беруть, навiть 130-мiлiметрова. Лише знаряддя в протитанковiй модифiкацiї в 203-мiлiметри, громiздке, може з нею боротися.
  У СРСР є САУ з цiєю гарматою, але її використовувати незручно - занадто велика, громiздка, важко маскувати, а гiтлерiвцi панують у повiтрi, i молотять iз реактивних штурмовикiв за наземними цiлями.
  А якщо це самохiдка, то довго не поїздить. Ось наприклад, Хельга зi свого реактивного штурмовика ТА-452 як взяла i засадила порцiю забiйну, керованої ракети. I СУ-203 найпотужнiша радянська протитанкова самохiдка взяла i рвонула. I її бойовий комплект став детонувати.
  Дуже важко такiй самохiдцi вцiлiти. Великi розмiри заважають маскуванню. Правда були iдеї, наприклад, робити броню самохiдки з дерева. Так її i тепловiзором, а такi iфрачервонi прилади, хай i грубi й примiтивнi гiтлерiвцi вже мають. А з дерев'яною бронею не так свiтить.
  У деяких легких танках це вже використовується. Хоча загальна тенденцiя робити машини важчими та краще захищеними. Але панування гiтлерiвцiв у повiтрi змушує робити машини не надто великими.
  Ось Т-54 всього тридцять шiсть тонн ваги. Нiмецький наймасовiший танк "Пантера"-4, звичайно ж, потужнiший, i куди важчий. У нiмця i броня товща, i калiбр, i головне довжина ствола бiльша. Але їй на змiну приходить "Пантера"-5 з бiльш щiльною компонувальною схемою, з меншою кiлькiстю екiпажу, i потужнiшим за двигун, при меншiй вазi. "Пантера"-5 стає основним танком. А "Тигр"-5 має стати головною важкою машиною.
  У СРСР найважчий танк був IС-12 з гарматою 203-мiлiметрiв калiбр. Але машина занадто складна у виробництвi, велика i дорога, i помiтна на полi бою. I її виробництво довелося згорнути. IС-7 теж потягти за умов вiйни було складно. А ось легшу i просту у виробництвi самохiдку з гарматою того ж калiбру запустили. Її можна було, правда, з деякими незручностями навiть на шасi Т-54 розмiщувати, трохи їх подовживши.
  З важких танкiв лише IС-10 з модерзованою i подовженою гарматою 122-мiлiметра прижився i використовувався на полi бою, випускаючись серiйно.
  А решта машин то ставилася, то знiмалася з виробництва з плiдного сiмейства Iсов.
  Оскiльки йшла Велика Вiтчизняна Вiйна, у тому щоб вносити розкол у суспiльство, викриттям культу особистостi Сталiна й не було. Так що IС залишилися. Нiмцi ж за традицiєю використовували назви тварин. Найлегше i найшвидше САУ Е-5 називали гепардом, САУ Е-10, мангустом, САУ Е-25 леопардом, танк Е-50 став спочатку "Пантерою"-3, А Е-75 "Тигром"-3, а Е-100 отримав назву "Мамонт". Серiя Е-90 називалася Лев-3, хоча з них видiлилося окреме сiмейство.
  "Тигр"-5 якраз випробувала експериментальну гармату калiбру 120-мiлiметрiв iз невеликою довжиною ствола, але з високим тиском у казеннiй частинi. Це робило зброю легшою i компактнiшою, але не меншою, а навiть бiльш забiйною. I дозволяло зменшити вежу. Щоправда, для цього мабуть довелося створювати б танк "Тигр"-6, над яким велися роботи. Ще легшу, менших розмiрiв, але жваву машину. I лише з двома членами екiпажу.
  На "Тигр"-5 дiвчат були чотири, правда на цiй машинi сильне кулеметне озброєння. Так радянськi солдати дуже хоробри, i часто кидаються пiд танки обвiшавши себе гранатами, то боротьба з пiхотою мала велике значення. I на "Тигрi"-5 було цiлих вiсiм кулеметiв встановлених за системою Їжак, тож просто не пiдiбратися. Тому й екiпаж був такий досить великий - чотири дiвчата.
  I всi красунi очевидно босонiж i в бiкiнi.
  Герда вистелила з гармати фугасом. Поки що танкових цiлей не видно. СРСР звичайно ж випускає багато машин, але їх сильно вибивають нiмецькi штурмовики, тому Червона Армiя волiє дiяти через засiдку. Або маскуючись. Але в лоб на нiмцiв ходити самогубно, хоч i таке траплялося.
  А так нiмецькi дiвчата б'ють по гарматах, якi радянськi солдати намагаються замаскувати i надiйно вкрити.
  Далi стрiляє по черзi Шарлота - благо гармата автоматична i лупить швидко. Тут треба навiть стежити за витратою снарядiв.
  Руда дiвчина за допомогою босих пальчикiв нiжок вистрiлила, роздробивши казенну частину радянської гаубицi i проворкувала:
  - Сталiнiзму каюк!
  Декiлька радянських пiхотинцiв спробували пiдповзти до нiмецького танка, але потрапили пiд ударнi кулемети i були скошенi, як трава.
  Христина, ще одне нiмецьке дiвчисько, вiдзначила, посилаючи до росiйських солдатiв, смертельнi кулi:
  - Взявся за гуш, не кажи, що не дужий!
  Магда, це медова блондинка, натиснула пальчиками босих нiжок на кнопку джойстика i прочирикала:
  - Перемога буде за нiмцями!
  I на пiдтвердження її слiв нiмецький снаряд вивiв з ладу чергову радянську зброю. Вiйницi дiяли з великою енергiєю. "Тигр"-5 знову освiтився залпами кулеметiв, викошуючи радянських солдатiв, якi намагалися пiднятися в атаку. Тi падали пробитi. Серед них були i хлопчики - босоногi та в шортах попри холоди.
  Герда вiдзначила зiтхнувши:
  - Жаль дiтей! Вони йдуть у бiй, щоби загинути!
  I знову вистрiлила, вразивши чергову радянську зброю.
  Шарлота вiдзначила з посмiшкою:
  - Коли припiкаєш смолоскипом i розпеченою кочергою хлопчиковi п'яту, то це так приємно, i запах такий немов порося смажиш!
  Христина з посмiшкою пiдтвердила:
  - Ну, так! Ось наприклад, можна згадати маркiза де Саду. Якi цiкавi у нього твори. Просто диво! Особливо якщо хлопчик ламати пальчики за допомогою розпечених до червоного кольору щипцiв, починаючи з мiзинчика!
  I дiвчата в бiкiнi розреготалися. Магда босими пальчиками нiжок натиснула на кнопки джойстика. Теж вилетiв забiйний снаряд, i потрапив на цей раз у присипаний мiшками з пiском танк Т-54, у якого пробило броню i буквально укокошило екiпаж, викликавши детонацiю бойового комплекту.
  Нiмецькi войовницi хором проревiли:
  Ламати, трощити, i рвати на частини,
  Ось це життя, ось це щастя!
  Ламати, трощити, i рвати на частини,
  Ось це життя, ось це щастя!
  I голою п'ятою Герда як дасть по кнопцi. Знову летить її вбивчий снаряд i потрапляє в ящик з толом. I пiдлiтають вгору одразу три радянськi протитанковi гармати. Чується виття, немов звiринець.
  Шарлота вiдзначила зi зловiсною посмiшкою:
  - Ось влаштували бабах, i реально гiпертрах!
  Магда помiтила, вона дуже гарна:
  - На вiйнi добре, а на панелi краще!
  Герда хихикнула i вiдзначила, повiвши мовою по губах:
  - I там добре, i там! Вiйна - це природний стан людини!
  . РОЗДIЛ No 9.
  Олег i Маргарита згадали ще одну свою колишню мiсiю:
  Хлопчик i дiвчинка йшли травою яскраво-жовтогарячого кольору. Тут не було стежок, доводилося пробиратися прямо джунглями.
  Босi нiжки дiтей постiйно чiплялися за стебла лiан, наступали на шишечки та гiлки, або на колючки. Звичайно вiчнi хлопчик i дiвчинка практично нiколи не взувались пiсля того, як стали безсмертними дiтьми - в супертiлi нiжки не мерзнуть, а босонiж куди спритнiше i дуже багато можна пальчиками робити. Особливо метаючи, натискаючи та беручи участь у заклинаннях.
  Олег та Маргарита були в цьому свiтi не попросту. Їм треба було знайти перстень Чорнобога, який той десь тут i впустив. Причому спрацювало маскувальне заклинання, тому надзвичайно могутнiй Росiйський Бог не мiг його просто взяти та пiдiбрати!
  Тож безсмертним дiтям слiд було вирiшити цю проблему. А кiльце на цiлiй планетi, це складнiше, нiж голка у копицi сiна.
  Хлопчик i дiвчинка ще приземлилися не надто вдало опинившись у джунглях звiдки ще слiд було вибиратися. А це робити дуже непросто.
  Щоб пiдбадьоритися вiчнi дiти заспiвали, давлячи огрубiлi мозолистими пiдошвами колючки, пiд босими нiжками:
  У свiтi росiйських Богiв жили ми добре,
  Дiти космосу - свiтлої нiрвани.
  Але оркшистий режим, божевiльний прийшов,
  Пiдкорити хоче рiзнi країни!
  
  Не боїмося ворогiв, хоч супротивник жорстокий,
  Переможемо злих оркшистiв мечами граючи...
  Треба всадимо їм кулю в кудлату скроню,
  А перемога прийде у теплому травнi!
  
  Босонiж по кучугурах бiгли ми бiй,
  Дiти росiйських Богiв iз вiрою слуги...
  Назавжди Рiдновiрнi буде з тобою,
  I залиште порожнi потуги!
  
  Ну навiщо зло панує на нещаснiй Землi,
  Якщо Рiд Пресвятий, Всемогутнiй...
  Ми з Сварогом та Ладою в єдинiй родинi,
  Заради свiтла любовi всiм, хто живе!
  
  Добре, якщо ти хлопчик став назавжди,
  Можеш багато смiятися i стрибати...
  Нехай здiйсниться наша свята мрiя,
  До останньої свiтлої митi!
  
  Бiлий Бог надихнув нас на подвиг повiр,
  Дав мечi, щоб вразити з супостатiв...
  А Господь Чорний Бог могутнiй, лютий звiр,
  Дає сили та лють солдатам!
  
  Не здавайтесь бiйцi, нехай прославиться Рiд,
  Всемогутнiй i добрий - пречистий.
  Я в атаку йду, попереду дзот оркiв,
  Буде битий троль та орклер нечистий!
  
  За тебе моя Русь ми будемо воювати,
  Ми солдати що смiливi в атацi...
  Перемагає ворогiв наша дитяча рать,
  А противники в гавкiт як собаки!
  
  Загартуючись у боротьбi, по снiгу босонiж,
  Хлопчик i дiвчинкою люто мчати.
  Буде фюрер плешивий придушений силомiць,
  I з нього посмiються паяцем!
  Дiти заспiвали i нарештi через колючки та бурелом вибралися на якусь стежку. Щоправда, розумнi iстоти її протоптали чи звiрi це ще питання.
  Але йти стало зручнiше i юнi воїни додали кроку. Навколо, як i ранiше, було дуже пишно i красиво. Лiтали метелики, в крилах не менше метра i блискучими всiма кольорами веселки. А в деяких комах крила сяяли наче сусальне золото. Бабки були срiбними або платиновими, повзали жуки, що вiдливали перлами.
  Дуже красивi були квiти, у деяких бутони, в яких кожна пелюстка являла собою окремий, iндивiдуальний малюнок.
  Олег зазначив:
  - А маленький свiт дуже пристойний на вигляд!
  Маргарита кивнула:
  - Та вiн чудовий!
  Хлопчик-боєць зазначив:
  - Надто вже чудовий! Можливо, в ньому немає розумного життя!
  Дiвчинка-воїн заперечила:
  - Нi, розумне життя в ньому є. Тiльки розвиток пiшов шляхом магiчним, а не технологiчним!
  Олег зiтхнув:
  - Та у свiтi, де технологiї замiнили магiю, творяться такi жахливi речi, як п'ятнадцятий рiк Великої Вiтчизняної вiйни!
  Маргарита зiтхнувши кивнула:
  - Та на жаль так пiшли подiї у цiй частинi всесвiту, або навiть паралельному свiтобудовi. Але все могло бути i краще!
  Хлопчик-воїн кивнув:
  -I у нашому свiтобудовi справи не дуже! Ось приходять до влади фюрери i починають буянити!
  Дiвчинка-боєць прочiрикала:
  Якщо фюрерiв плешивих вибирають,
  То залишається росiйською лише стогнати...
  Коли людей без рахунка вбивають,
  То настає у лайцi рiзко рати!
  Олег узяв i пiдстрибнув, схопивши босими пальчиками нiжок i завис на ньому. Це виглядало красиво.
  Маргарита вiдзначила з посмiшкою:
  - Перстень Чорнобога має величезну силу, як руйнiвну, так i творчу. Ми справдi шукаємо потужний артефакт.
  Хлопчик-термiнатор запитав:
  - А якщо хтось їм опанує, вiн зумiє ним скористатися?
  Дiвчинка-термiнатор вiдповiла:
  - Це не так уже й просто. Це не так взяли потер перстень i вилетiв казковий джин з вигуком: слухаюсь i слухаюсь! Тут треба знати специфiчнi заклинання!
  Олег зазначив:
  - Це як у фентазi про Конана, було серце Бога, артефакт великої могутностi, але як ним скористатися мало хто знав!
  Маргарита охоче пiдтвердила:
  - Ось саме! Так уже вийшло...
  Дiти рушили стежкою далi. Настрiй у них завдяки юним здоровим тiлам був веселий. Олег намагався думати про щось стороннє. Але в голову лiзли танки та самохiдки. Зокрема змiг би Третiй Рейх встояти, якби Е-25 з'явився в сорок третьому роцi, пiд час наприклад Курської дуги? Питання звичайно ж риторичне, якби аби, а в ротi росли б гриби. Але з iншого боку, звичайно ж Е-25, з озброєнням як "Фердинанд" i з бронюванням за рахунок великих нахилiв трохи поступалася йому, але при цьому з низьким силуетом, маленька, компактна, дуже швидка i крута, i головна проста у виробництвi та дешева створила б суттєвi проблеми. Ця машина була iмба - треба визнати. Але на щастя її запустити в серiю нiмцям не вдалося. I взагалi, це величезна щастя, що Велика Вiтчизняна вiйна скiнчилася менш нiж у чотири роки. А чотири роки це небагато: один термiн президента США. Що тут i казати.
  Олег спитав Маргариту:
  - Ось ти дивилася статистику. У паралельних свiтобудовах ми з нiмцями воювали як правило довше?
  Дiвчинка знизала плечима i вiдповiла:
  - По-рiзному було. В одному свiтобудовi Сталiн ударив по Гiтлеру 12 червня 1941, i там навпаки вiйна завершилася ранiше, i меншою кров'ю. А от та частiше тривала ще довше. I особливо важко, якщо ще в сорок першому роцi другий фронт вiдкривала Японiя. Це взагалi загрожувало катастрофою!
  Хлопчик-термiнатор зазначив:
  - Впустили самураї свiй шанс!
  Олег взяв i зiрвав подобу банана, помаранчевого кольору. Облупив його i вiдкусив соковитої м'якотi. Смак дуже приємний.
  Хлопчик зазначив:
  - Гарний свiт! Ех, а чи не створить кiльце Чорнобога йому проблеми?
  Маргарита зiтхнувши вiдповiла:
  - Чорнобог не лише великий Росiйський Бог-Творець, але ще й руйнiвник!
  Олег запитав:
  - Як ти думаєш, чи потрiбен Чорнобог, адже Рiд справдi для чогось Рiд його народив!
  Дiвча взяла i з посмiшкою заспiвала:
  Ось якщо у свiтобудовi проблем,
  Нiяк за всяку цiну не буває...
  Вже ти не бажаєш змiн,
  Чого вiн хоче, людина не знає!
  
  А є з могутньою силою Чорнобог,
  Має владу вселенську Великий...
  Дає Вiн людинi прямо в лоб,
  Щоб не був рiд людський зовсiм диким!
  
  Так Всемогутнiй Рiд створив Його,
  Щоб люди мали сенс розвиватися...
  Щоб людина хотiла за все,
  I люди навчилися мiцно битися!
  
  Оскiльки воїн перемагає зло,
  То Рiд для блага людини створив...
  I для душi i тiл вилив добро,
  Вчитися воювати завжди не пiзно!
  
  Чого ж хоче Всемогутнiй Бог,
  Щоб Русь не наважувалися ставити на колiна...
  Щоб не правил злiсний рок,
  Щоб розвивалися сотнi поколiнь!
  
  Так Чорнобог то стимул для людей,
  Щоб не було нi лiнi, не застою...
  Щоб ти фашиста в брязкiт розбий,
  Пройтися, щоб Берлiн дружним строєм!
  
  Так не губiться якщо важко,
  Якщо лиха на Вiтчизну навалилися...
  Рiд зробить чудово i легко,
  От тiльки щоб люди рухалися!
  
  А Чорнобог вам просто старший брат,
  Хоч строгий, але вас любить нескiнченно.
  Ти виб'єш найбiльший результат,
  Коли служити Росiї будеш вiчно!
  Так гарна дiвчинка заспiвала. I ось це було гарно...
  Але дiти пройшли ще трохи. На зустрiч їм вискочило звiрятко схоже на маленьку пантеру. Вiн пiдстрибнув i пропищав:
  - Привiт хлопцi!
  Олег вигукнув:
  - Здорово пантера!
  Дiвчинка вiдзначила з посмiшкою:
  - Та ця звiрятко-пантера все може!
  Олег узяв i проспiвав з люттю:
  Маленькi дiти
  Нема за що на свiтi...
  Не ходiть в Африку гуляти,
  В Африцi акули,
  В Африцi горили...
  В Африцi великi крокодили!
  Вас кусатимуть,
  Бити та ображати!
  Не ходiть дiти до Африки гуляти!
  Юнi воїни хотiли йти далi, але маленька пантера пропищала:
  - Стривайте! Ви видно з iншої планети!
  Олег кивнув:
  - Можливо! А що?
  Звiрятко вiдповiв:
  - Скоро ви вийдете цiєю стежкою на дорогу. I потрапите у свiт де панують ельфи та тролi!
  Маргарита з усмiшкою вигукнула:
  - Ельфи? Чудово - люблю ельфiв!
  Маленька пантера вiдповiла:
  - Але ельфи та тролi тримають людей у рабствi. Причому представникiв сильної статi перетворюють на хлопчакiв не старше чотирнадцяти рокiв, а представниць прекрасної статi на дiвчат на вигляд не старше двадцяти! I ставлять їм тавра, якi роблять рабiв дуже слухняними i не здатними на повстання!
  Олег запитав:
  - А що хлопчики-раби вже не дорослiшають та не старiють!
  Пантера кивнула:
  - Ось саме! I живуть приблизно стiльки скiльки i тролi та ельфи по тисячi рокiв. Це великий плюс. Багато жiнок з-помiж людей добровiльно йдуть у рабство щоб не перетворюватися на потворних старих!
  Маргарита вiдповiдно кивнула головою:
  - Немає нiчого гiршого за старость! Ось я погодилася стати дванадцятирiчної дiвчинкою, щоб не старiти! Нехай навiть зможу стати бiльш дорослою, лише пiсля виконання невiдомої кiлькостi мiсiй!
  Олег пiдтвердив:
  - Та старiсть це жахливо! I вона справдi викликає тривогу. А хлопчиськом бути, причому безсмертним дуже добре. Коли ти бiгаєш босонiж це природно, i нiхто не скаже - мовляв, у тебе дах поїхав!
  Пантера-малютка кивнула:
  - Я розумiю... У хлопця над дорослим ряд переваг - наприклад не треба голитися! Але бути рабом, гадаю, не те що вам подобається!
  Маргарита запропонувала:
  - Може, зробимо собi вушка як у рисi i зiйдемо за ельфiв!
  Олег запропонував iз посмiшкою:
  - Або носики наче у тролiв. Так воно буде навiть кращим!
  Пантера-малютка хихикнула i вiдповiла:
  - Можете, видати себе за хобiтiв! Вони також схожi на людських дiтей. Правда, щоб не плутатися з людьми, вони носять на вказiвному пальцi правої руки магiчний перстень!
  Дiвчинка-войовниця запитала:
  - I як дiстати цей перстень?
  Пантера вiдповiла:
  - Є тут один учений кiт, який мiг би продати вам їх. Але ви маєте чим заплатити?
  Олег дiстав iз кишенi шорт золоту монету i вiдповiв:
  - Звiсно! Ми не настiльки безглуздi, щоб вирушити в дорогу без коштiв!
  Маргарита з усмiшкою помiтила:
  - Крiм того, ми якщо що можемо i вiдпрацювати!
  Пантера-малютка помiтила:
  - Я можу вiдвести вас до вченого кота. Тiльки ви вiдгадайте мою загадку!
  Хлопчик-термiнатор пискнув:
  - Це можна, тiльки вона має мати вiдгадку!
  Маленьке звiрятко впевнено вiдповiв:
  - Звiсно ж вона має вiдгадку!
  Олег кивнув:
  - Тодi задавай!
  Пантера-малютка збудували пику i прочирикала:
  - Скiльки горошин може увiйти до порожньої склянки!?
  Маргарита помiтила:
  - Але ж не вiдомi розмiри горошин та й склянки рiзнi бувають!
  Пантера-малютка пискнула:
  - Здаєтеся?
  Олег з усмiшкою вiдповiв:
  - Лише одна горошинка!
  Звiрятко пискнув:
  - А це ще чому?
  Хлопчик-термiнатор логiчно вiдповiв:
  - Бо якщо в склянку увiйде хоч одна горошинка, то вона буде не порожньою!
  Малютка-пантера пискула:
  - Правильно! Ну, добре вкажу вам шлях до вченого кота! Слiдуйте за мною i не вiдставайте!
  I звiрятко рвонув з усiх нiг. Дiти кинулися за ним мелькаючи босими, рожевими, круглими п'ятами. Добре, що вони безсмертнi i бiгти можуть дуже швидко, iнакше вiдстали б.
  Олег iз посмiшкою зазначив:
  - А ми наче гепарди!
  Маргарита хихикнула:
  - Дуже стрiмкi гепарди! I куди витривалiшi!
  Дiти продовжували тiкати. Iнодi їхнi босi нiжки чiплялися за купи, лiани, горбики, але юним воїнам таке не заважало.
  Навпаки ступням, що огрубiли вiд постiйного ходiння босонiж, навiть приємно вiдчувати нерiвностi i шпильки. Олег навiть подумав, що можливо Гердi теж було приємно ходити без взуття кам'янистими стежками. Вона ж по саду чарiвницi бiгала боса, розлучившись з черевичками i подарувавши їх рiчцi. А значить, її ступнi за кiлька мiсяцiв огрубiли, стали мiцними i мiцними, i їй камiнцi дорiжки не страшнi. I холод огрубiлої, мозолистої пiдошвою вiдчувається слабше. Тим бiльше, що в дитинствi органiзм так легко i швидко пристосовується до всього.
  Тож навiть не зрозумiло навiщо Герда просила у принца та принцеси черевики. Їй босiй дiвчинцi було i спритнiше i приємнiше голими пiдошвами кам'янистими дорогами середньовiчної Європи. Ну, може, навiть не зовсiм середньовiчної, а раннього нового часу.
  Олег запитав Маргариту:
  - Що ти думаєш про Герду?
  Дiвчинка вiдповiла з усмiшкою:
  - Думаю, вона була щаслива у дитинствi. Але уяви якщо вона стала старенькою, то наскiльки нещасна!
  Хлопчик-термiнатор кивнув:
  - Та краще бути вiчно молодою, вiчно босою! I як добре бути дитиною, та ще безсмертною яка знає, що вона нiколи не помре i не постарiє!
  Дiвчинка-войовниця взяла i заспiвала:
  У людства велике горе,
  Мабуть, кожен думає про нього!
  Пролилося слiз про це море,
  Страх людини палить вогнем!
  
  Повзе за роком роки караваном,
  Втирає бабця у щоки свої хну!
  I щось стало з струнким дiви табором,
  Звiдки прут зморшки не зрозумiю!
  
  Ну чому вiнець природи свiтлий,
  Творець машин, раптом має в'янути!
  То хто запряг у воз вiз силу вiтру,
  Не може зi злим старiнням упоратися!
  
  Красуня стає виродком,
  А богатир хирiє на очах!
  Будь-яка тепер бридка погода,
  I ночами мучить дикий страх!
  
  Але що спасiння немає, не вiрю я,
  Чи здатна людина посперечатися з Богом!
  Щоб стала вiчною дружна сiм'я,
  Щоб легкою в гору круто йшла дорога!
  
  Не буде у старих тепер зморшок,
  Змусимо старiсть вiдступити з ганьбою!
  I людина прогресу потужний син,
  На вершину життя дивиться свiтлим поглядом!
  
  I буде нескiнченною краса,
  Днi потечуть рiчкою повноводно!
  Виявиться людська доброта,
  Адже стане серце чистим, благородним!
  
  Вiр, насолода нова прийде,
  З роками мудрiсть додаватиме!
  Адже в юному тiлi не селиться крига,
  Як школяр iз запалом навчатися на п'ять!
  
  Позначку вище ну-ка пошукай,
  Iспит перездаси хоч сотню разiв!
  I можеш, їсти у смак з медом паски,
  Ну, стань дiвчиськом стара зараз!
  I дiвчинка розреготалася вдаривши в стрибку босою п'яточкою по шишечцi.
  А ось нарештi з'явився дуб. Не надто великий, але iз золотим ланцюгом. На його гiлках сидiла русалка, з срiблястою лускою та золотими плавцями.
  У дубi було дупло складене будиночком i з дахом, i в отворi сидiв кiт у окулярах. Побачивши пiдбiгаючих, босоногий дiтей вiн вигукнув:
  - Щоп'ятницi я не подаю!
  Олег вигукнув:
  - Ми не милостиню просимо!
  Маргарита пiдтвердила:
  - Нам потрiбнi обручки хобiтiв, i ми готовi за них заплатити!
  Кiт рудої мастi подивився на них промуркотiв:
  - Ви раби-втiкачi? Хоча, немає у вас не тавра, та й з тавром не втiкають! Значить, ви шпигуни з iншого свiту!
  Олег образився:
  - Ну з чого це одразу ж шпигуни! Хоча ми справдi з iншого свiту!
  Маргарита додала:
  -Ми мандрiвники свiтами! I творимо, де можемо добро!
  Кiт усмiхнувся i заспiвав:
  Тендiтна квiтка пелюстки,
  Якщо його зiрвано давно...
  Хоч свiт навколо i жорстокий,
  Хочеться робити добро!
  
  Думки дитини чеснi,
  Свiт довести до ладу...
  Хоч нашi дiти чистi,
  У зло їх залучив Сатана!
  Олег усмiхнувся i зазначив:
  - Гарнi вiршi! Хоча ми не зовсiм дiти!
  Кiт в окулярах зi смiшком вiдповiв:
  Куди йде дитинство,
  В якi мiста...
  I де знайти нам засiб,
  Щоб знову потрапити туди!
  Вона пiде нечутно,
  Коли все мiсто спить...
  I пiсень не напише,
  I навряд чи зателефонує!
  Дiти подивилися з усмiшкою.
  Олег запитав:
  - Ти не надто багато будеш бити з нас за кiльця хобiтiв?
  Кiт в окулярах вiдповiв:
  - Нi! Я думаю, краще по-iншому вчинити! Брати золотi монети за перснi хобiтiв з дiтей якось нудно! Давайте, краще, я вам загадаю за кожен перстень за загадкою! Оце надзвичайно круто!
  Маргарита хихикнула i вiдповiла:
  - Ми всiх закопаємо! Може, заспiвати?
  Кiт в окулярах помiтив:
  - Спiвати це не найкраща iдея... I так голово трiщить, коли русалка пiднiмає голос.
  I справдi морська сирена заспiвала:
  Кораблi на дно йдуть,
  З якорями, вiтрилами.
  I корiв неабияк доять,
  Дiвчата босими ногами!
  Олег посмiхнувся i заспiвав у вiдповiдь:
  Темрява нiчна насунулася на мiсто,
  У тiнях хмарах ховають удома...
  Затягнувши тугiше гострий молот,
  По вулицях крокує Сатана!
  Кiт в окулярах перебив:
  - Не треба про Сатану... Краще скажи, хто чорнiший за вугiлля i бiлiший за снiг!
  Олег з усмiшкою вiдповiв:
  - Репутацiя чорнiша за вугiлля, вiд горiлки бiлiша за снiг!
  I хлопчика босими пальцями своїх дитячих нiг розчавив горiх, i пiдкинув його, спритно впiймавши ядро, своїм провоним язиком.
  Кiт буркнув:
  - Оце цiкаво! Спритно ти вивернувся. А тепер питання дiвчинцi на перстень. На гiлцi сидiло вiсiм горобцiв, мисливець убив кулею одного, скiльки пернатого залишилося сидiти на гiлцi?
  Маргарита вiдповiла з усмiшкою вродливої дiвки:
  - Жодного! Пiсля того як убили горобцi решта вiдлетiла!
  . РОЗДIЛ No 10.
  Вiйна тривала... Бомбардувальники Третього Рейху безжально кромсали радянськi мiста, завдаючи ударiв i на Уралi, i за Уралом. Дiвчата-льотчицi мчали на реактивному восьмимоторному ТА-700, це найновiша, дуже потужна машина. I нею керують три найгарнiшi войовницi. I зрозумiло вони лише в одному бiкiнi та босонiж. Що дуже зручно.
  Радянськi заводи також непросто дiстати - їх ховають пiд землю. Тож гiтлерiвцi кидають десятитонну бомбу об'ємного вибуху. I вiн пробиває пiдземнi комунiкацiї. Тож це новi способи боротьби з промисловiстю СРСР.
  I досить ефективнi. Дiвчина-льотчиця натискає босою, витонченою нiжкою на гашетку. I падає потужна бомба, причому вона ще й має крильця планування, i самонавiдна мета по радiо.
  Дiвчата-льотчицi хихикають i смiються. А десь там гинуть у пiдземеллi люди, зокрема й дiти, що працюють бiля верстатiв. Це дуже тривожно i бридко.
  Нiмецький реактивний бомбардувальник живучи, i його авiагармати побудованi системою їжак, а також винищувачi прикриття. Так просто його не зупиниш.
  Нiмецькi лiтаки озброєнi сильнiше за радянськi i перевершують їх у швидкостi. Тож боротьба не рiвна. Щоправда, МIГ-15 досить практичний лiтак i виробляється у величезних кiлькостях. I в нього непогана маневренiсть.
  Битви у повiтрi вiдбуваються постiйно. А наступ гiтлерiвцiв у мороз практично зупинився. До весни потрiбно накопичувати резерви та сили.
  Нiмцi також маючи перевагу у повiтрi бомбардують рiзнi стратегiчнi об'єкти. Б'ють i тепловими станцiями, i нафтовими вежами.
  Крiм того, проводять i артобстрiли. Зокрема у фашистськiй Нiмеччинi розробляють електромагнiтну гармату здатну викидати снаряд зi швидкiстю шiсть тисяч метрiв на секунду. I це дозволяє обстрiлювати на тисячу i бiльше кiлометрiв завглибшки. I це також цiкава iдея. Хоча звичайний реактивний бомбардувальник i простiше. Зате такий снаряд дешевший за балiстичну ракету i його не перехопити.
  Гiтлерiвцi також винахiдливi. I крилатi ракети використовують на всю котушку.
  Олег Рибаченко, прокинувшись, продовжував разом iз дiвчинкою Маргаритою винищувати фашистiв.
  Щоб було веселiше i зручнiше, ведучи дуже влучний вогонь хлопчик вибухнув потоком крилатих афоризмiв:
  Не вихваляйся технiкою зi сталi, якщо в тебе дух як желе, то i кийком дикуни трусу дали, i на небi, i на землi!
  Полiтик, меле нiсенiтниця, вiд якої не борошно на хлiб, а суцiльне борошно, з локшиною на вуха виборцям!
  Солдат - це лицар, що бореться з драконом, але цей дракон насправдi в тилу i має не сiм голiв, а мiльйон масок, i незлiченну кiлькiсть свинячих рил!
  Солдату, щоб не стати обскупаною куркою, доводиться бути гусем, полiтик щоб засмажити виборцiв на шашлик, iз задоволенням насвинячує, не по-товариському!
  Солдати бувають зовсiм хлопчиками, але дорослiшають вiд бою до бою, полiтики незалежно вiд вiку, вiд однiєї виборчої кампанiї до iншої впадають у ще бiльший маразм!
  Солдат може бути безбородим, але славним воїном, а полiтик у будь-якiй ситуацiї не може не залишити хвоста!
  Хлопчик мрiє стати воїном орлом, але незрозумiло, звiдки беруться полiтики-свинi на стiльки бруднi, що про них i мрiяти гидко!
  Хлопчик природжений боєць швидше побiжить босонiж снiгом, нiж дозволить себе взути полiтику i перетворити на валянок!
  Оголена жiнка - це не обскупана курка, вона з будь-якого чоловiка знiме портки i навiть гордовитого правителя перетворить на голого короля!
  Хлопчик виростає в солдата, а ким був у юностi полiтик, якщо з нього виросла така велика свиня?
  Повiя з клiєнтами чесна - грошi в обмiн на задоволення, а полiтик закiнчений брехня, голоси виборцiв та податки в обмiн на суцiльне розчарування!
  Полiтик - це дуже дорога повiя, вiд якої не тiльки ризикуєш отримати сифiлiс мозку, а й свиню до кишенi!
  Полiтик - це такий рiзновид повiї, щоб замiсть зняти з себе одяг, здирає три шкури з виборцiв i заражає, через телевiзор!
  В одну рiчку двiчi не входять, але постiйно свинячого мерзотника, можуть переобрати дюжину разiв!
  Тварини та дiти не люблять їжу без солi, але чомусь дорослi люди так клюють на солодку мову полiтиканiв, позбавлених солi iстини!
  Сiль iстини буває гiркою, але має цiлющу силу, мова полiтика солодка, але викликає дiабет розуму!
  Людина не хоче бути пiшаком, але кар'єру в армiї починають iз рядових, полiтик не хоче грати за правилами, i кар'єру в полiтицi веде з беззаконня!
  Полiтик, який ображає геїв, сам неабияка дупа, i не має чоловiчої гiдностi!
  Солдат двiчi не загине, полiтик же тричi зрадить i мiльйон разiв обдурить!
  Двом смертям не бувати, i з босого чоботи не знiмеш, але полiтики примудряються вбивати постiйно, i здирати три шкури!
  Дiвчина не боїться босонiж бiгти по снiгу, вона побоюється, як би наречений не виявився тупим валянком, взутим по вуха!
  Солдат на вiйнi стає бiльш юним i зрiлим одночасно, полiтик у пiдкилимнiй боротьбi, старiє i матюкає, одночасно опускаючись до рiвня дикого звiра!
  Солдат приватний термiновик i стає професiоналом на вiйнi, полiтик не знає термiнiв, i професiонал на присвоєннi перемоги!
  Солдат має бути кремiнь, але не камiння серцем, полiтик уже давно має замiсть серця камiнь, але має твердiсть гуми!
  Гарний солдат у бою як Диявол - що треба гасити вогонь, майстерний полiтик у пiдлостi сам Сатана, а виконаннi обiцянок - типовий шланг!
  Солдат може загинути на полi лайки, але це краще, нiж згинути пiд потоком солодкої брехнi з вуст полiтикiв у мирний час!
  Хто народиться воїном, помре героєм, хто став полiтиком, уже мертвий мерзотник, i ходячий труп!
  Полiтика - це коли говорять одне, мають на увазi iнше, роблять третє, виходить четверте, а все одно виходить боком i залишається гидотою в печiнках!
  У полiтицi братiв немає, але повно бiдних родичiв, немає казкових принцiв, але надмiр голих королiв, немає правди навiть на мить, але брехнi вистачить не на одне поколiння!
  Кохання приходить, коли не чекаєш, полiтикани прилипають, коли не кличеш!
  Кохання всi вiки покiрнi, полiтикам всi пiдлостi по плечу!
  Полiтик - це чудовисько, що видає себе за красеня, але нiяка розкiшна амунiцiя не приховає свинячий п'ят i вовчi iкла!
  Солдат теж певною мiрою чудовисько, бо вбиває на полi лайки, але на вiдмiну вiд полiтика вiн у рiвних умовах, а ось виборець завжди у програшi!
  Жiнка хоче любовi та щастя собi та своїй родинi, полiтик насамперед зацiкавлений пiдгадати iншим, i одержимий любов'ю до грошей!
  Пiсля чого хлопчик i дiвчинка за допомогою босих пальчикiв нiжок запустили ракети з фанери, начиненi вугiльним пилом i тирсою. Вибухiвка була надзвичайно потужна, i рвонуло з неймовiрною силою.
  I переверталися Тигри та Пантери. Ось це було чудово.
  Хлопчик одночасно згадав ще одну мiсiю. У нiй була начебто невелика розбiжнiсть iз реальнiстю. Не розбився великий нiмецький льотчик-ас Йоган Марсель. Ну, здається, а що може змiнити лише один льотчик? Нехай навiть такий видатний, який встановив абсолютнi рекорди в iсторiї авiацiї, i в реальнiй, а не альтернативнiй iсторiї збивши за мiсяць шiстдесят один лiтак.
  Але як з'ясувалося, може. Якщо врахувати, що Йоганн Марсель збив лiтак iз самi Монтгомери - найкращим британським полководцем. Наступ, на Роммеля - операцiя "Смолоскип", була вiдкладена, як i висадка англо-американських вiйськ у Марокко. Роммель вiдбув вiдпустку та прибув до Єгипту. Коли наступ англiйських вiйськ почався, то нiмцi виявилися до нього добре готовi та зумiли вiдбити.
  Так гiтлерiвцi зберегли свою присутнiсть у Єгиптi, а в Марокко висадки англо-американського десанту так i не було. Марсель довiв кiлькiсть збитих лiтакiв до трьохсот штук. Гiтлер нагородив його Лицарським Хрестом Залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами!
  Але вiд катастрофи пiд Сталiнградом цього фашистiв не врятувало. I їхнiй фронт посипався. Але контрудар який завдав Майнштейн наприкiнцi лютого виграв у силi. Тi сили, якi нiмцi в реальнiй iсторiї перекинули в Африку, посилили вiйська Майнштейна. У тому числi й тридцять новеньких танкiв "Тигр", якi в реальнiй iсторiї загрузли в пiсках Сахари, альтернативною пiдтримали удар по радянських вiйськах. Та й Марсель був вiдкликаний iз Середземного Моря, де поки що настало затишшя на схiдний фронт. Там вiн лютував. За п'ятсот збитих лiтакiв вiн отримав вiд Гiтлера нову нагороду Лицарський Хрест Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами.
  Йому педали потужнiший винищувач МЕ-309 з трьома найновiшими тридцятимiлiметровими авiагарматами, i чотирма кулеметами. I вiн став так бити радянськi лiтаки просто жах. За сiмсот п'ятдесят збитих машин вiн отримав нову унiкальну нагороду: Лицарський Хрест Залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та блакитними дiамантами.
  Контрудар Майнштейна виграв у силi, i нiмцi змогли захопити не лише Харкiв та Бiлгород, а й Курськ. Пiсля настало тривале затишшя.
  Курський виступ фашисти зрiзали i лiнiя фронту вирiвнялася. I не зовсiм зрозумiло, де ще наступати? Крiм того, у гiтлерiвцiв з'явилися ще й новi танки в серiї. Крiм тих, що були у реальнiй iсторiї, ще й "Лев". Це додаткове придбання конструкторiв i французьких. З бомбардуваннями Третього Рейху було легше, нiж у реальнiй iсторiї i випуск озброєнь був вищим, а отже, можна було запустити в серiю ще один танк. Та й "Тигр"-2 теж у серiйному виробництвi з'явився ранiше, нiж у реальнiй iсторiї. Всi три танки були схожi - "Пантера" з похилим розташуванням бронi, "Тигр"-2 схожий за формою, але з бiльш потужною 88-мiлiметовою гарматою, i "Лев" теж подiбний зовнi з "Пантерою", але ще потужнiша гармата в 105-мiлiметро i товщi в 4 бали. 100-мiлiметрiв пiд нахилами. Вага у "Лева" теж бiльша в дев'яносто тонн, але двигун у тисячу кiнських сил це компенсує.
  Був ще й "Маус", але вийшов занадто важким i його через надмiрну вагу вирiшили в серiю не запускати.
  Марсель довiв кiлькiсть збитих радянських лiтакiв до тисячi i отримав нову нагороду: Зiрку Лицарського Хреста Залiзного Хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами. Ось це крутий льотчик-суперас.
  Але нiмцi ще не знали, де наступати. Гiтлеру все ще хотiлося захопити Кавказ. Але це означало, що доведеться знову штурмувати Сталiнград. Що викликало неприємнi асоцiацiї. А без цього наступ через терську браму був би надто ризикованим. А якi iншi варiанти? Була iдея штурмувати Ленiнград. Це дозволяло гiтлерiвцям розв'язати руки значними силам на пiвночi, i полiтично вигiдна справа - мiсто Ленiна та друге в СРСР. Плюс ще й ленiнградськi вiйськовi заводи.
  Але в цьому випадку доводилося б штурмувати дуже потужнi та розвиненi в iнженерному вiдношеннi лiнiї оборони та форти.
  I це теж не надто тiшило. У центрi лiнiя фронту пiсля зрiзання Ржевсько-Сичiвського виступу теж вирiвнялася i довелося б її штурмувати.
  Гiтлер вагався, скрiзь радянськi позицiї були добре укрiпленi та розвиненi в iнженерному вiдношеннi.
  I доки вiн вагався, а вже був серпень, Сталiн втративши терпiння наказав атакувати сам. I 15 серпня розпочався наступ на курско-орловському напрямку. Нiмцi також там добре змiцнилися. Бої набули дуже жорстокого характеру. Лiнiя фронту була стабiльною. В оборонi "Пантера" себе дуже добре показала. А ось "Лев" гiрший. Його гармата 105-мiлiметрiв, довжиною ствола 70 ЕЛ, була менш скорострiльною п'ять пострiлiв за хвилину. Хоча машина добре захищена з усiх бокiв. Бої тривали до кiнця жовтня. Пiсля чого радянськi вiйська не досягнувши успiху вiдкотилися.
  У гiтлерiвцiв з'явився потужнiший i дальнiший бомбардувальник Ю-288, вiн нiс чотири тонни бомб у нормальному станi та шiсть тонн при перевантаженнi.
  I швидкiсть шiстсот п'ятдесят кiлометрiв на годину - швидше, нiж ЯК-9 на п'ятдесят кiлометрiв. Одразу ж машина стала для радянських вiйськ проблемою.
  Взимку нiмцi сидiли в оборонi i лише бомбили. У них з'явилася "Пантера"-2 з 88-мiлiметрiв гарматою довжиною 71ЕЛ i товстою бронею вагою п'ятдесят три тонни, що компенсував потужнiший двигун у 900 кiнських сил. Лобова броня корпусу була в сто мiлiметрiв пiд нахилом у сорок п'ять градусiв, а бортiв у шiстдесят, вужча вежа була в лоб разом iз маскою в сто п'ятдесят мiлiметрiв i шiстдесят борта пiд нахилами. Таким чином "Пантера"-2 була добре озброєною i добре захищеною особливо в лоб машиною. У СРСР у вiдповiдь з'явилися Т-34-85, та IС-2, якi мали дещо скоротити вiдставання у забiйнiй потужностi радянських машин.
  Взимку Червона Армiя намагалася наступати на пiвднi, у центрi та на пiвночi. I скрiзь безуспiшно. Гiтлерiвцi тримали оборону. У них з'явився багатоцiльовий ТА-152 штурмовик-бомбардувальник та винищувач одночасно i реактивна авiацiя. А нiмецький льотчик Йоганн Марсель за пiвтори тисячi збитих лiтакiв отримав нову нагороду Зiрку Лицарського Хреста Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Навеснi нiмцi посилили бомбардування СРСР, i в них з'явився ТА-400 потужна машина з шiстьма двигунами. I вона реально пресувала радянськi заводи на Уралi та за Уралом. Щоправда, поки таких машин було мало. Гiтлер вирiшив зберегти особовий склад i робити ставку на повiтряний наступ. I це треба сказати було великою i навiть величезною проблемою.
  Особливо в мiру запуску до серiї реактивних бомбардувальникiв "Арадо". Їх неможливо було наздогнати радянським винищувачам, а зенiтка вкрай важко збити.
  Так що гiтлерiвцi на сушi з рiвним фронтом поводилися досить спокiйно i стояли в оборонi. А у повiтрi намагалися наступати. СРСР вiдповiв новими винищувачами ЯК-3 i ЛА-7. Щоправда радянський ЯК-3 вимагав якiсного дюралю та випускався у малих кiлькостях. Постачання по ленд-лiз вiд союзникiв майже припинилися. Отже, наймасовiшим винищувачем залишався ЯК-9. ЛА-7 був бiльш швидкiсним, але озброєнням небагатьом вiдрiзнявся, тi ж двi авiагармати що й у ЛА-5. Причому обидвi машини стали випускатися лише у другiй половинi сорок четвертого року й у великiй кiлькостi.
  А Люфтваффе вже запускало в серiю реактивну авiацiю. Хоча МЕ-262 був ще не досконалий i часто розбивався. У серiї у гiтлерiвцiв був МЕ-309, i ТА-152 дуже непоганi i з озброєння та льотних характеристик машини. У МЕ-309 було три тридцятимiлiметровi авiагармати та чотири кулемети, у ТА-152 двi тридцятимiлiметровi авiагармати та чотири двадцяти мiлiметрових. А наймасовiшого радянського ЯК-9, лише одна двадцятимiлiметрова гармата та кулемет. А у ЛА-7 всього двi двадцятимiлiметровi авiагармати ось спробуй повоюй iз цим.
  У небi у фашистiв тотальна перевага.
  Тим не менше 22 червня 1944 пiдкопивши сил, Сталiн почав наступ у центрi - операцiю "Багратiон". У нiй взяли участь новi радянськi танки Т-34-85 та IС-2. З боку нiмцiв були "Пантера"-2, яка замiнила звичайну "Пантеру", "Тигр"-2 з бiльш потужним, нiж у реальнiй iсторiї, двигуном у тисячу кiнських сил. З'явилася у нiмцiв i бiльш досконала технологiя "Лев"-2, iз заднiм розташуванням вежi. А двигун та трансмiсiя були встановленi попереду одним блоком. Це дозволило гiтлерiвцям заощадити на кадарному валi. I зменшити висоту корпусу. В результатi "Лев"-2 був на двадцять тонн легшим, при тiй самiй бронi та двигунi, з товщиною бортiв сто мiлiметрiв, а лоб вежi двiстi сорок мiлiметрiв з нахилами. Це була найпотужнiша машина. Маус, так i не став серiйним, але дав початок i при його розробцi використовувалися iдеї для iнших машин.
  У серiї була i "Ягдпантера", дуже небезпечна та сильна самохiдка. Але нiмцi вже готували їй замiну: САУ Е-25, легшу та з низькими силуетами. У нiй потрiбно було використовувати розташування двигуна i трансмiсiї одним блоком i поперек, а коробку передач поставити на сам двигун. А сам екiпаж скоротити до трьох чоловiк i розташувати лежачи. За iдеєю машина в цьому випадку виходила дуже легкою i компактною, швидкiсною i малопомiтною.
  Але це поки що не серiйний зразок, а в процесi розробки.
  А радянськi вiйська у наступi. Але лiнiя фронту вiдносно рiвна i добре укрiплена. Радянським вiйськам не вдавалося її пробити. Вони зазнавали величезних втрат. Бої тривали понад пiвтора мiсяцi i радянськi вiйська припинили безглуздi штурми.
  А Йоганн Марсель за двi тисячi збитих радянських лiтакiв отримав Зiрку Лицарського Хреста Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами.
  А гiтлерiвцi вели на СРСР повiтряний наступ. У них з'явився Ю-488 машина з чотирма двигунами, що несе до десяти тонн бомб, i розвиває швидкiсть до семисот кiлометрiв на годину. Також пресувала радянськi позицiї мiста та заводи.
  Лiнiя фронту залишалася стабiльною. Радянськi вiйська iнодi її атакували. I на пiвднi та на пiвночi. Поки що не настав сорок п'ятий рiк.
  У Третьому Рейху запустили в серiю САУ Е-10 та Е-25, останнi були чудовi. У СРСР з'явилася СУ-100, машина здатна боротися з "Пантерою"-2 у чоло. Але й нiмцi даремно часу не втрачають. У них на пiдходi "Пантера"-3, потужнiша у озброєннi 8i краще захищена iз серiї е-50. I "Тигр"-3 на базi е-75.
  Та й реактивна авiацiя Третього Рейху. Це в серiї ХЕ-162 найлегший i маневренiший реактивний лiтак, i багато iнших зокрема МА-163, який нiмцi зробили здатним лiтати не шiсть хвилин, а п'ятнадцять.
  Також був створений i МЕ-1100 реактивний винищувач з крилами, що змiнюють стрiлоподiбнiсть. Дуже прекрасна за льотними характеристиками машина. Незабаром у серiю надiйде i МЕ-262 Х, бiльш досконала i швидкiсна машина, яка не так часто розбиватиме.
  I ось 20 сiчня 1945 року радянськi вiйська розпочали новий наступ у центрi. Але гiтлерiвцi до нього дуже готовi. I вiдбивають совiськi вiйська. I IС-2 не допомагає, їх знищують та збивають як кеглi бiльярдною кулею.
  Бої затяглися до кiнця лютого, коли нарештi Сталiн зупинив свої пошарпанi вiйська.
  А Йоганн Марсель збив двi з половиною тисячi лiтакiв i отримав Зiрку Лицарського Хреста Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям, мечами та блакитними дiамантами.
  У березнi гiтлерiвцi пiдкопивши сил почали наступ на пiвденнiй дiлянцi фронту. Фашисти атакували вночi, використовуючи прилади нiчного бачення. Також гiтлерiвцi активно бомбардували радянськi позицiї. Крiм того Вермахт так довго не атакував радянськi вiйська, що йому вдалося досягти оперативної раптовостi. I прорвати оборону.
  Радянськi вiйська зазнаючи великих втрат вiдступили до Дону. I мусили перебратися за цю рiчку. I вже за нею налагоджували оборону. 22 квiтня 1945 року у день народження Ленiна Сталiн почав наступ у центрi. Але знову гiтлерiвцi були готовi до оборони та бої затяглися до початку червня. Натомiсть Червона армiя закрiпилася з iншого боку Дону.
  Йоганн Марсель збив три тисячi лiтакiв i був нагороджений Великою Зiркою Лицарського Хреста Залiзного Хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами.
  У травнi серiйне виробництво в СРСР надiйшли танки IС-3, з дуже добре захищеною вежею. Але в Третьому Рейху в серiю пiшов танк "Пантера"-3 вагою п'ятдесят п'ять тонн, при двигунi який розганявся до тисячi двохсот кiнських сил. Лобова броня даного танка в лоб корпусу досягала 150-мiлiметрiв у верх, в 120-мiлiметрiв нижня частина, борти в вiсiмдесят два мiлiметри, а лоб 185-мiлiметрiв, плюс маска з гарматою в 88-мiлiметрiв i 100 ЕЛ довжина ствола. Цей танк був здатний пробивати в брухт i IС-3, хоча ця радянська машина була добре захищена, але складна форма вежi робила її складнiшою у виробництвi.
  Ось уже минуло 22 червня i пiшов п'ятий рiк Великої Вiтчизняної вiйни. У нiмцiв у липнi в серiю вийшов МЕ-262 Х, який розвивав швидкiсть до 1200 кiлометрiв на годину, i мав на озброєннi п'ять авiагармат у 30-мiлiтри чотири i одна в 37-мiлiметрiв. I її можна було використати для боротьби iз радянськими танками.
  Наймасовiшою машиною залишався Т-34-85, оскiльки Т-54 ще тiльки розроблявся. Та й випуск СУ-100 нарощувався, оскiльки самохiдка потужнiша озброєнням i простiше у виробництвi. IС-2 ще не знято з виробництва, тому що IС-3 досить дорогий танк. Крiм того, важчий у сорок дев'ять тонн, проти сорока шести у IС-2 з колишнiм двигуном у п'ятсот двадцять кiнських сил i ходовою частиною - важка вежа, i лобова частина корпусу за рахунок нижньої частини i складнiшої форми.
  Червона Армiя поки що не наступала. Лише у серпнi совiськi вiйська спробували розбити нiмцiв на пiвночi. Бої тривали до середини вересня, але безуспiшно.
  Йоганн Марсель збив три з половиною тисячi лiтакiв i отримав Велику Зiрку Лицарського Хреста Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Вiйна ставала дедалi статичнiшою. У гiтлерiвцiв з'явився реактивний Ю-287 iз крилами зворотної стрiловидностi, та ТА-500 шестиморний лiтак у реактивному варiантi. I вони радянську територiю так i мучили.
  I заводи бомбили i мости, i мiста, i потяги...
  7 листопада радянськi вiйська розпочали наступ у центрi. Але знову нiчого не досягли, i бої затяглися до початку сiчня.
  Настав новий тисяча дев'ятсот сорок шостий рiк. Випуск основного танка "Пантера"-3 гiтлерiвцi нарощували. I "Тигр" iз бiльш товстою бронею та гарматою у 128-мiлiметрiв калiбр уже в серiї.
  Але це ще не все. Фашистськi iнженери вдосконалили САУ Е-10 зменшимо число екiпажу до двох осiб, i висоту до метра двадцяти сантиметрiв, але при цьому посиливши озброєння до гармати калiбру 75-мiлiметро 70ЕЛ зi скорострiльнiстю в двадцять пострiлiв в хвилину з вагою машини всього в двi машини. Таке озброєння зробило машину дуже швидкою понад сто кiлометрiв на шосе, що добре пробиває основний радянський танк Т-34-85 i СУ-100, i навiть IС-2, тiльки IС-3 мiг тримати її снаряди в чоло.
  Ця самохiдка отримала назву "Гепард", i активно кусала радянськi вiйська та особливо танки. Та й в атацi зручна. Через малий розмiр, низький силует, i високу швидкiсть до неї практично неможливо потрапити, особливо якщо радянський танк у русi.
  Йоганн Марсель збив чотири тисячi лiтакiв i пiдбив деяку кiлькiсть i наземних цiлей. За що був нагороджений Великою Зiркою Лицарського Хреста Залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  У лютому та березнi сорок шостого року радянськi вiйська проводили атаки i в центi, i на пiвднi, але безуспiшно. А гiтлерiвцi вели повiтряний наступ. У травнi в серiю пiшов бомбардувальник Б-28 лiтаюче крило, реактивний i без фюзеляжу i Червонiй Армiї та заводам Сталiна стало ще гiрше.
  Нiмцi також удосконалили i САУ Е-25, зробили її на два члени екiпажу лежачи, з гарматою 88-мiлiметрiв у 100ЕЛ, i двигуном 1200 кiнських сил. Машина при цьому важила двадцять шiсть тонн, але лобова броня 120-мiлiметрiв пiд великим нахилом, а бортова - вiсiмдесят два мiлiметри. I потрапити до такої машини дуже важко.
  Але Гiтлер поки що цi новi машини збирав i копив. У червнi радянськi вiйська знову наступали в центрi, але захлинулися.
  Бої стихли до кiнця липня.
  Йоганн Марсель за чотири з половиною тисячi збитих лiтакiв i певну кiлькiсть наземних цiлей, у тому числi й танкiв отримав у нагороду Велику Зiрку Лицарського Хреста Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям мечами та блакитними дiамантами.
  Вiйна тривала. Сталiн намагався через посередникiв домовитися про мир, але Гiтлер був налаштований воювати до переможного кiнця. I насамперед усе вибомбити. Але це у грi "Антанта", можна авiацiєю все вирiшити та розбомбити. А в реальнiй вiйнi все важче.
  Сталiн, пiдкопивши сили, знову спробував атакувати в листопадi фашистiв у центрi, але без успiшно. Бої тривали до кiнця грудня, i Червона Армiя вiдкотилася на вихiднi позицiї.
  Настало затишшя, бої кипiли тiльки в небi. I бомбили гiтлерiвцi по-звiрячому, у них була реактивна авiацiя, а у СРСР немає. Настав тисяча дев'ятсот сорок сьомий рiк. У Червонiй Армiї деяке спостерiгалося зневiру. Ух боляче заїдають у повiтрi нiмцi. А Т-54 ще готується до запуску в серiю. Вiн вiдносно непогано захищений у лоб i озброєний краще. Але все одно проти "Пантери"-3 слабенький, хоча трохи i зближується.
  Але й у нiмцiв є розробки потужнiшого основного танка. Готується "Пантера"-4 iз ще бiльш потужним озброєнням та товстою похилою бронею.
  Початок зими пройшов досить спокiйно. Але у березнi Червона Армiя знову намагалася наступати. Але захлинулася вкотре. Йоганн Марсель активно працював iз наземних цiлей.
  У квiтнi 1940 сьомого року, вiн досяг п'яти тисяч збитих лiтакiв i маси наземних цiлей. За це був нагороджений спецiально видiленою для нього нагородою: Великою Зiркою Великого Хреста Лицарського Хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами. Крiм того, йому ще вручили платиновий кубок Лютваффе посипаний дiамантами. До цього у Йоганна Марселя був золотий i срiбний кубки Лютфваффе, посипанi дiамантами. Також у Йоганна Марселя з'явився Платиновий хрест вiйськових заслуг iз дiамантами, а до цього були такi ж хрести вiйськових заслуг - золотий та срiбний iз дiамантами.
  У травнi гiтлерiвцi вже вирiшили провести наступальну операцiю. Оскiльки штурмувати в лоб Ленiнград загрожує надто вже великими втратами, то вирiшили наступати на Тихвiн i Волхов, що взяти другу столицю СРСР у подвiйне кiльце, перерiзавши дорогу життя Ладозьким озером. Пiсля чого Ленiнград мав би впасти через тотальний голод.
  I ось 30 травня 1947 року розпочалася операцiя "Пiвнiчна петля".
  . РОЗДIЛ No 11.
  Босонога дiвчинка Дарина Рибаченко теж працює, або ходить у розвiдку як партизанку на окупованих територiях i при цьому складає.
  У другiй половинi травня китайцi намагалися прорватися ще на пiвдень до Таджикистану. Вони йшли вздовж кордону з Афганiстаном. У той час в Афганiстанi правив король, який вiддавав перевагу нейтралiтету.
  Китай тиснув, намагаючись максимально подовжити фронт. При чисельнiй перевагi звичайно ж бiльш довгий фронт значно вигiднiший за короткий.
  Юнi ленiнцi намагалися органiзувати оборону. Хлопчики та дiвчатка, миготiли босими пiдошвами. Їхнi дитячi нiжки обпалювали пiски пустелi, а наприкiнцi травня в Таджикистанi ширяє сильно, i пiсок у степу i пустелi жорсткого типу розжарюється. Але пiонери та пiонерки звикли обходитися, без взуття, i їхнi ступнi були мозолистi та пружнi.
  Хлопчик-пiонер Васька кинув босими пальчиками нiжок горошинку з вибухiвкою, яка масу китайських солдатiв порвала на дрiбнi, кривавi огризки.
  Дитина боєць Ленiна вигукнула:
  - Слава СРСР та Брежнєву!
  Дiвчинка-пiонерка Свєтка чиї босi, дитячi нiжки стали дуже мозолистими, кинула голою п'яточкою вибуховий пакет i прокричала:
  - За СРСР та перемогу над Китаєм!
  Хлопчик-пiонер Тимур, теж жбурнув, щось руйнiвне i прочiрикав:
  - За велич СРСР!
  Дiвчинка-пiонерка Осканка теж босi нiжки пускає в хiд. I знову китайцi розлiтаються на всi боки. I вiдриваємо їм руки та ноги.
  Юна войовниця кричить:
  - Але пасаране!
  Битва йде дуже iнтенсивна. За китайцями працюють системи залпового вогню. I новi касетнi боєприпаси. Ось це вбивчо.
  Хлопчик-пiонер Сашка теж по ворогам як лупець. I теж босою, дитячою нiжкою додасть. I стiльки китайцiв разом трупами завалилося.
  Дiвчинка-пiонерка Людка, з рогатки довбала вибухiвкою i жбурнула босими пальчиками нiжок бумеранг який масу китайцiв уробив.
  Ось так дiти працювали...
  Хлопчик-пiонер Серьожка прочирикав, строчачи по китайцях з кулемета, i завивав:
  З неба зiрочка впала кольору дуже нiжного,
  Я вам пiсеньку заспiваю про рiдного Брежнєва!
  Так цей полiтик, герой анекдотiв i зi смiшною, кумедною репутацiєю, стає нацiональним лiдером. Китай є дуже небезпечним противником. I в нього значно бiльше живої сили, нiж у Третього Рейху.
  А Мао Цзедун займає мiсце Гiтлера, затьмарюючи його...
  Китайцi працюють величезними масами пiхоти. Танкiв у них майже не лишилося. Тi, що є це зазвичай продане США в кредит старi.
  Але й пiхота небезпечна, коли її багато. Хтось грав у комп'ютернi iгри це знає. Найпростiша тактика, штампувати якнайбiльше казарм i кидати пiхоту на супротивника, не даючи йому розвиватися.
  Але в СРСР непогана, хоча вже у багатьох мiсцях прорвана оборона. А в Таджикистанi ситуацiя важка. Китайцi окрiм грубої тактики - пускати пiхоту лавиною, починають дiяти хитрiше: просочуючись невеликими, але численними групами.
  Проти них боролися штурмовики та танки. У СРСР на щастя танкiв багато, i них дедалi бiльше ставлять кулеметне озброєння.
  Олена, Єлизавета, Катерина та Єврасiнья, борються на машинi особливою - двi короткоствольнi, осколково-фугастнi гармати та цiлих дванадцять кулеметiв.
  Проти пiхоти чудова машина. Головне не дати китайцям пiдiйти надто близько i закидати гранатами машину.
  Олена строча, через систему мiдних проводiв iз кулеметiв з милим видом пропела:
  Батькiвщина велика таїнство,
  Твоє вiрної, сильної безкорисливої честi.
  Ми змiцнюємо свою єднiсть,
  Назавжди з Вiтчизною будемо разом!
  Єлизавета пальнув осколково-фугастним з гармати, зазначила:
  - Звiсно ж будемо!
  I дiвчина натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика. I знову спрацювали великi, забiйнi сили осколковi снаряди.
  Єфросинiя керувала ходом нового протипiхотного танка, створеного спецiально для специфiчної вiйни з Китаєм.
  А Катерина пiдтримувала зв'язок та регулювала другу вежу.
  Працював цей монстр капiтально.
  Дiвчата очевидно борються в одному лише бiкiнi i босонiж. I це зручно та спритно.
  Олена взяла та заспiвала:
  Зараз ми знову на порядку,
  Вогонь серцевий палить у грудях...
  Нам все одно в якiй бригадi,
  Аби Брежнєв попереду,
  Аби Брежнiй попереду!
  Катерина вiдзначила iз сумнiвом, натискаючи босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика:
  - А чи впорається Леонiд Iллiч iз Китаєм?
  Єлезавета теж використовуючи босi пальчики нiжок, вiдповiла:
  - Думаю впорається! Не дарма вiн теж Iллiч!
  Єфросинiя заспiвала:
  Я вiрю дорогоцiнний мiй Iллiч,
  Зумiємо розтрощити меч маосизму.
  Народ почує пролетарський клич,
  Настане епоха щастя-комунiзму!
  Танк iз вежами рухався та стрiляв. Олена згадала другу свiтову вiйну. Тодi у нiмцiв був трибаштовий танк Т-5, з двома гарматами i чотирма кулеметами, що чомусь не пiшов у серiю.
  Але цей радянський Т-101 непогано бився. Поки що експериментальна модель, яку довiрили дiвчатам.
  Єлизавета вiдзначила:
  - У нашої машини не дуже добре виходить боротися з чужими танками.
  Катерина зазначила:
  - Радянський танк IС-2 теж для боротьби з танками противника не найкращий, але був добрий як засiб прориву. Його гармата в 122-мiлiметрiв мала великий фугасний вплив.
  Дiвчата поливали китайцiв свинцевим потоком. Робота йшла на висотi.
  Владивосток був вiдрiзаний сушею, але постачався морем. Оскiльки флот у пiднебесної iмперiї був набагато слабший за радянський.
  Ось наприклад на есмiнцi екiпаж повнiстю складається з дiвчат.
  Вони в одних тiльниках i з голими нiжками - просто клас.
  Хлопчик Пашка на кораблi з дiвчатами слугує юнгою. Вiн нiби порохова мавпа пiдскакує та пiдстрибує.
  Адже це чудово в морi плавати на кораблi i вiдвiдувати рiзнi країни.
  Пашка ще у мирний час улаштувався юнгою як єдиний чоловiк у суто жiночому екiпажi. Рокiв йому тодi було лише одинадцять. Але вiн хлопчик фiзично розвинений, займався французьким боксом. Що таке французький бокс? Це бокс у якому б'ються i руками, i ногами. Карате в СРСР ще тiльки-но стало проникати. А французький бокс вiдомий давно.
  За звичаєм дiвчата та їх юнга за будь-якої погоди були босонiж. А це некомфонтно. У холод босi ступнi стають червоними як лапки гусака i загрожують примерзнути до палуби. Та й у спеку залiзо на есмiнцi страшенно розжарюється. I це також боляче.
  Але Пашка ще до моря був загартований, i багато бив босими нiжками дошками, i навiть цеглою. Тож вiн витримував, бути напiвголим i босим у будь-яку погоду.
  А зараз кiнець травня, i вже у цих широтах спекотно. Але купатися ще не дуже - вода не прогрiлася.
  Есмiнець супроводжує транспортнi судна. До Владивостока прибувають пiдкрiплення, продовольство та бойовi припаси. А китайцi його вiдчайдушно штурмують. Адже їм пiхоти не шкода. Втрати Китаю в першi мiсяцi вiйни величезнi, але їх не збиває з ритму. Начебто трохи бiльше двох мiсяцiв з початку бойових дiй минуло, а втрати Пiднебесної iмперiї в пiхотi вже перевищили втрати Вермахту на Схiдному фронтi вбитим за майже чотири роки.
  Ну полонених китайцiв поки що порiвняно небагато. Втрати зазнає i Червона Армiя СРСР. I також є полоненi. Але китайцi з ними надходять дуже жорстоко, i на кiлок садять, i на зiрках розпинають, i обов'язково катують, причому по-звiрячому не шкодуючи нi жiнок, нi дiтей.
  Втрати у китайцiв великi i ще й тому, що поранених не дуже евакуюють, i багато хто загинається в шпиталях.
  Пашка ще дуже юний, скоро йому буде тринадцять i вiн ще не усвiдомить, наскiльки страшна рiч ця вiйна. I дивиться хлопчик у бiнокль. Потiм слiдує команда i вiн бiжить вiдмiряти вантажi. Ось як чудово виходить.
  Хлопчик i дiвчина на ношах виносять ящик iз боєприпасами. Ось вони можна сказати молодцi. I босi п'яти дитини та дiвчата миготять.
  Пашка посмiхнувся... перш нiж потрапити на флот його заарештувала мiлiцiя. Хлопчика обшукала жiнка у бiлому халатi та тонких, медичних гумових рукавичках, попередньо роздягнувши. Зазирнула з ложечкою до рота i прослухала легенi. Не зрозумiєш навiть обшук це чи медичний огляд. Змусила присiдати голенького перед дзеркалом i кашляти. Але потiм хлопчика, другий хлопчик-зек поголив машинкою наголо. Далi його вимiряли, зважили, сфотографували у профiль, анфас, напiвбоком, i ззаду, а також голого на повний зрiст. Далi зняли вiдпечатки пальцiв, жiнка у формi надрукувала кожен пилок руки на бiлому аркушi, а потiм долоню цiлком. Але це ще все змусили i з босих ступнiв дитини зняти вiдбитки. Теж цiкава iдея. I вже iнша тiтка у бiлому халатi записала з дитячого тiла всi родимки та шрами. Пiсля чого його вiдвели пiд душ.
  Вода була досить прохолодною та сипнули хлоркою. Весь одяг забрали i видали лише сiру робу з номерком та капцi не за розмiром, що весь час спадали. I пiсля чого вiдвели до камери. Там були хлопчики яким ще не виповнилося чотирнадцять рокiв. У камерi були двояснi лiжка, в кутку параша, i багато в'язнiв.
  Пашка першої ж ночi побився, але на щастя вiн недарма займався французьким боксом i вийшов переможцем. Пiсля чого юнi зеки його не чiпали. Але сидiти було стрiмко: працювати їх водили, збивати ящики, вiд ранку до пiзна, незважаючи на всi закони, що обмежують дитячу працю, i годували не дуже. Хоча дитяча пайка за законом була i непогана, але прикрадали.
  Пашка пробув у дитячiй в'язницi мiсяць, скинув п'ят кiлограм, тапочки здав на зберiгання i ходив босонiж. I його випустили, пiсля чого забрала на корабель Свiтланка.
  Пашцi викололи наколку - спецшколи, вiн заперечував - такий маленький, а вже зек - це здорово!
  I голову йому ще два рази за перебування у дитячiй в'язницi стригли наголо - наче кримiнальниковi. Теж вiдчуття особливi. I коли наколку кололи боляче, але вiн уже був помiчений спецшколою.
  Плюс ще хлопчик виколов собi на грудях ще й маленького лева - типу крутий. А вiн i є крутий, побив паханiв у камерi. Але сам паханом не став, i слабких не давав ображати i забирати пайку.
  Пашка загалом дитячу в'язницю згадував, як мiсце для загартування. Справжнiй чоловiк повинен вiдслужити в армiї або вiдсидiти з в'язницi, або те й iнше водночас.
  Свiтлана помiтила хлюпнувши хлопчика по м'язистiй спинi:
  - Ти швидко ростеш! Може, скоро тебе зроблять справжнiм чоловiком!
  Пашка помiтив:
  - Поки менi не виповнилося вiсiмнадцять, вас за це посадити можуть!
  Свiтланка засмiялася i вiдповiла:
  - Та хто впiзнає? Ти ж не будеш базiкати!?
  Хлопчик вiдповiв:
  - Сороки на хвостi донесуть!
  А китайцi пiшли на черговий штурм Владивостока. Вони насувалися буквально лавиною, пре велика маса пiд траншеї, а ось добiжить.
  I їх зустрiчає на далеких пiдступах артилерiя, а ближче кулеметнi та автоматнi черги.
  Пiонери теж борються, у тому числi використовуючи досить оригiнальнi балiсти та катапульти, що працюють на пару.
  I випускають убивчi презенти анiгiляцiї.
  Якi масово вражають китайцiв. Солдати пiднебесної iмперiї гинуть, i в них вiдриває руки та ноги та голови.
  Хлопчик Льошка, теж битися. У нього на шиї червона краватка, сам хлопець у шортах i з босими, засмаглими, запорошеними нiжками.
  Ось це запекла битва йде. I хлопчик запускає немов джмеля, подаруночок анiгiляцiї. Наскiльки це вбивчо.
  Дiвчинка Людка, теж пiонерка з червоною краваткою, посилає по китайських вiйськах щось руйнiвне, вбиваючи їх осколками, або голками, що обертаються.
  Ось так працюють дiти-термiнатори.
  Крiм того, ще використовується протипiхотне мiнування. I воно також завдає китайцям проблеми. I маса солдатiв пiднебесної iмперiї пiдривається.
  Але з'являються новi, i вони знову пруть. Нагадує подiбне комп'ютернi iгри, де можна ворожих солдатiв винищувати до безкiнечностi. А вони всi будуть вироблятися, i щоб виграти, потрiбно знищити заводи та казарми, звiдки вони виходять.
  Але поки що юнi воїни та гарнi дiвчата сидять в оборонi та вiдбиваються. Дiють дуже вмiло та злагоджено.
  Хлопчик Хома теж стрiляє. I використовує щось на зразок дитячого автомата. А китайцi пруть в атаку так густо, що по них не промахнешся.
  Владивосток вiйська пiднебесної iмперiї атакували по всiй лiнiї оборони, намагаючись намацати вразливi мiсця. Артилерiї у китайцiв мало. Але вони намагаються робити ракети з дерева, дуже малої точностi та запускати їх за позицiями радянських вiйськ. Тут, звичайно ж, повно проблем. Але Червона Армiя СРСР вiдповiдає.
  I б'ють "Гради" по скупченням вiйськ пiднебесної iмперiї.
  Вгору пiдлiтає земля, оплавлений пiсок, дерн, що горить, розiрванi тiла i каски. Ось це справдi була битва.
  I мчать штурмовики Червоної Армiї. Вони б'ють некерованими, реактивними ракетами. Ось це справдi бойка. I контратаки танкiв.
  Радянська машина Т-64 та Т-62 у дiї. Втiм, багато танкiв та бiльш раннiх моделей. Наприклад, Т-54, масовий зразок. Так морально застарiлий, але все ще у строю. I треба вiдзначити непогано працює кулеметами.
  Та й гармата стомiлiметрова осколково-фугасним б'є. I в скупчення китайських вiйськ. Вплив скажемо так - забiйне.
  Ольга та її екiпаж якраз на Т-54. Працюють i з китайської пiхоти. Бiльшiсть небагатьох машин пiднебесної iмперiї вже знищено. Тож воюєш проти живої сили. I це воiстину м'яснi штурми без пiдтримки технiкою.
  Адже ще наприкiнцi двадцятих рокiв Тухачевський вказав на важливiсть танкових армiй i великих мас машин для проривiв i наступiв.
  Сталiн хоч Тухачевського i розстрiляв, та його iдеї оцiнив, i став створювати, нехай i з запiзненням механiзованi корпуси. А друга свiтова вiйна показала найвищу роль i в оборонi i наступi танка!
  СРСР Брежнєвських часiв: найсильнiша танкова держава свiту. У нього танкiв бiльше, нiж у рештi країн планети Земля разом узятих.
  Вiйницi працюють з пiхоти. Снаряди намагаються створювати, щоб уламки якнайдалi розлiталися. Це треба вiдзначити хорошу пiдмогу.
  Втрати китайської пiхоти - незлiченнi. Є ще й кавалерiя, але вона нечисленна. Прут в атаку пiше, i часто босонiж, i саморобних сандалях. Не дуже у Китаю армiя. Проте кiлькiсть в iсторiї людства такої не знали. I вона напирає...
  Радянськi бомбардувальники використовують i кульковi та голчастi бомби для поразки живої сили. Це ефективно. Хоча така зброя i заборонена женевською конвенцiєю.
  Але треба якось армiю пошкодити.
  Втрати СРСР також зростають. Йде вiйна, яку можна назвати клятою.
  Двi соцiалiстичнi країни сплелися у смертельних обiймах.
  Ось льотчиця Варвара натискає босими пальчиками нiжок кнопку i падає вниз бомба з голками. А вони такi жахливi, рванi рани завдають - що просто жах. А чого ви хотiли? У всi засоби поразки є. Це кiнець шiстдесятих рокiв, а не грiзний, технологiчно розвинений Китай двадцять першого сторiччя!
  Ось знову працюють "Урагани", б'ють бомбомети. Що тiльки не застосовується.
  Варвара та Тетяна двi льотчицi скидають бомби з великої висоти, вони наводяться по радiо за допомогою крилець, i розмовляють.
  Варвара зауважує:
  - Якого це бути у ролi м'ясника?
  Тетяна вiдповiла:
  - Так велить наш обов'язок перед Батькiвщиною!
  I обидвi дiвчата важко зiтхнули. Їм шкода китайських солдатiв, якi так безглуздо гинуть через амбiцiю Мао. Але з цим нiчого не вдiєш - треба виконувати вiйськовий, почесний обов'язок.
  Варвара вiдзначила, жартома спiв:
  -Ми мирнi люди, але наш бронепоїзд, до швидкостi свiтла встиг розiгнатися, за свiтле завтра ми боротимемося! А краще з хлопцями у засос цiлуватися!
  Тетяна зазначила:
  - Краще цiлуватися iз хлопцями!
  Воїни нiндзя з Японiї також борються з китайцями. Чотири дiвчата та хлопчик. Працюють вони мечами катану дуже енергiйно. I рубають без жодної жалостi.
  Дiвчина-нiндзя з синiм волоссям, провела двома мечами млин i зрубала голови одразу трьом китайцям. I прочирикала:
  - Японiї слава - Мао смерть!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям взяла i шпурнула горошинку знищення. I одразу дюжина китайських солдатiв розлетiлася в рiзнi боки.
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям теж на висотi. Рубить ворогiв i спiває:
  Ми великi японки,
  Крушимо смiливо всiх бiйцi...
  Голосок красунi дзвiнки,
  Скажiмо прямо - молодцi!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям також сильна. I рубає ворогiв iз великим азартом та ефективнiстю. Така можна сказати суперменка. I її гола п'ята пiдкидає отруйну голку, заганяючи в труну китайцiв.
  I хлопчик-термiнатор свiтлососий нiндзя рубає всiх поспiль. Його два мечi-катани так i миготять. I маленькими, босими нiжками, юний воїн посилає бумеранги та зрiзає голови.
  Хлопчик спiває:
  Ми не знаємо слова та слова немає,
  Ми не знаємо нi чинiв не iмен.
  Проти нас нiсенiтниця пiстолет,
  А здiбностi крутiшi, нiж сон!
  I юний нiндзя як вiзьме i цiлу дюжину отруйних голок, босими пальчиками нiжок викине.
  I тi встромилися в китайських солдатiв, змусивши їх корчитися i подихати в страшних муках.
  Ось це п'ятiрка нiндзя так дiє. Треба сказати й енергiйно та ефективно. А мечi-катани так i миготять, i голови сиплються, i пiдскакують наче качани капусти.
  Китайцiв б'ють з усiх бокiв. Ось i дiвчата з пiдводного човна взяли i вдарили ракетами. Такий виник вбивчий вплив. Ракети довбали i тисячi китайцiв виявилися разом розiрванi та спопеленi.
  А дiвчата човгаючи босими нiжками керують бойовими, пусковими установками.
  А на небi знову хвиля штурмовикiв. Перевазi противника в живiй силi СРСР протиставляє перевагу в технiцi. I це слiд сказати дуже суттєво.
  Штурмовики пiдлiтають нижче до поверхнi, що майже голить полiт. I випускають реактивнi ракети з касетною начинкою у величезних кiлькостях. Лунають руйнiвнi розриви. Вiдриваються руки, ноги та голови. I проламуються уламками черепа воїнiв пiднебесної iмперiї.
  Ситуацiя дуже напружена. Сила проти правди. I жорстока пантонiма.
  Оленка лупив з кулеметiв по китайцях, також кидає босою нiжкою презент анiгiляцiї i спiває:
  Нiкому мене не втримати,
  Мої думки несуть мене в далечiнь.
  На iспитi п'ять, запишiть у зошит,
  Натискаючи ногою на педаль!
  Анюта ще одна босонога, струнка i фiгуриста дiвчина в бiкiнi регоче та спiває:
  З величезними орбiтами,
  Шляхами не побитими...
  Прошитий метеоритами простiр!
  Воюємо з китайцями,
  Не знайте зайцями!
  А Мао буде суворий вирок!
  Вдарила кулеметна черга iз "Дракона", били двi дiвчини, майже оголенi. I дуже гарнi та засмаглi войовницi.
  I китайцi падали, їх викошувало цiлими шеренгами, i цiлi кургани трупiв. А дiвчата ще й босими пальчиками нiжок кидали отруйнi голки. I тi пробивали китайських солдатiв.
  Алла також стрiляє. I робить надзвичайно влучно. I кидає босою нiжкою щось руйнiвне та уламкове.
  Дiвчина-комсомолка спiває:
  Ти боса дiвчинка дерзай,
  Ми переможемо противника повiр...
  Напав нашу Батькiвщину Китай,
  В атацi дуже потужний звiр!
  I крикнемо дружно ми - банзай!
  Воїтельки й справдi показували видатний клас та бiйцiвськi навички.
  Олiмпiада босими ногами жбурнула велику бочку з вибухiвкою. Так пролетiла i встромилася в гущавину китайцiв. Як рвоне i розкидає їх у рiзнi боки.
  Анфiса теж у бою. I веде вогонь iз саморобного арбалета, який лупить наче кулемет. Ось цей реально вбивчий вплив.
  Дiвчина навiть хихикає. За пiвхвилини випускається сотня стрiл - це круто.
  Треба вiдзначити, що дiвчата дуже рухливi i швидкi. Вiйна скажемо так не найкраще заняття, особливо для жiнок. Але як почалася так почалася.
  Веронiка та Ольга вiдбивши чергову китайську атаку, почали грати у кишеньковi шахи.
  Дiвчата робили ходи на маленькiй дошцi, а фiгурки мали спецiальну вставну частину. Веронiка грала бiлими. Вона обрала Королiвський гамбiт - дебют дуже модний у дев'ятнадцятому столiттi. Дiйсно розтин лiнiї ф, давало можливостi сильної фiгурної атаки на чорного короля. Хоча надалi i було знайдено способи посилення захисту за чорних, все одно серед любителiв це дуже модний початок.
  Ольга зокрема наполегливо оборонялася. Було дуже цiкаво. Виникла найгострiша боротьба.
  Гра порушила раптова поява Василiси. Дiвчина-майор суворо промовила:
  - Ви тут розважаєтеся, а пiдлога давно не мiтна!
  Веронiка вiдповiла:
  - А ми вчимося воювати, шахи, це своєрiдна вiйна!
  Василина пом'якшала:
  - Але й про порядок не слiд забувати!
  Знову в атаку йшла китайська пiхота, i її зустрiчали вогнем "Градов" та "Ураганiв". Цi системи залпового вогню сильно ревли. Потрапивши пiд їхнiй удар навiть такi вiдважнi бiйцi як китайцi зупинялися i навiть повертали назад. Хоча треба сказати вiйська Мао дуже хоробри. I це навiть вражало радянських солдатiв.
  Веронiка, Ольга, Василина пiдбiгли до мiнометiв, i стали з них лупити. I робили це надзвичайно влучно. Проводили вбивчу дiю.
  Веронiка взяла та заспiвала:
  Сорок рокiв як пiд наркозом,
  Жили ми в СРСР.
  Не пiдмазуй колеса,
  Краще будеш хоробрий сер!
  Ольга ведучи вогонь китайцями вiдзначила:
  - Не сер, а товаришу!
  Василина хихикнула i заспiвала, кинувши перед цим своєю, босою, витонченою нiжкою гранату:
  Люто рвуться в битву спортсмени,
  Кожен у перемогу вiрить...
  I нам будь-яке море, море по колiно,
  I нам будь-якi гори до плеча!
  Вiйницi борються з армiєю Китаю дуже вiдчайдушно. Показують свiй найвищий клас. I їх так просто не зупиниш. Точнiше вони зупиняють хвилi безстрашної i вiдчайдушно смiливої китайської пiхоти. I використовують рiзноманiтнi засоби. У тому числi й гранати, що самонаводяться.
  . РОЗДIЛ No 12.
  Олег та Маргарита з iншими дiтьми тримали оборону за Алма-Атою. Китайцi намагалися розвинути свiй успiх. Частину столицi Казахстану все ще контролювала радянська, Червона армiя. Шалена вiйна двох великих країн керованих комунiстами тривала.
  Олег виготовив пристрiй, що дає ультразвуке випромiнювання. Разом iз Маргаритою вони його зробили з порожнiх пивних та молочних пляшок. I це дуже руйнiвна зброя.
  Хлопчик i дiвчинка увiмкнули його, використовуючи звичайну батарейку, запустивши платiвку iз записом "Бiтлз". I помчала дика музика.
  А китайцi йшли в атаку густими колонами, наче лавина.
  I їх зустрiла ультразвукова хвиля. I тiло китайських солдатiв почало розкладатися, i розсипатися в потерть.
  Олег i Маргарита шльопали босими, дитячими нiжками i наводили випромiнювання на воїнiв пiднебесної iмперiї. Треба вiддати належне китайським солдатам - вони йшли вперед, не звертаючи уваги на втрати.
  Iншi хлопчики та дiвчатка з дитячого батальйону стрiляли по них iз кулеметiв, рогаток, використовували катапульти, а також саморобнi арбалети. Китайцi зазнавали величезних втрат, але рвалися вперед.
  Серед хвиль пiхоти миготiли i зробленi з дерева танки. Будь-яка технiка має бути, нехай навiть у виглядi дерев'яних макетiв.
  I вiйська Мао наповзають. Ось що означає кiлькiсть. Ось так вони наступають i наступають. А їхнiй дитячий батальйон косить. А коли китайська пiхота наблизилася, по них почали бити ракети. I реально вибивали бiйцiв пiднебесної iмперiї сотнями та тисячами.
  Але лiзуть китайцi вперед. Їх уже зустрiчаються пострiлами осколково-фугасних снарядiв танки, а також кулемети, встановленi на них.
  I безлiч китайцiв знищується. Але лiзуть новi новi пiхотинцi.
  Олег увiмкнув ультразвукову установку на повну мiць. I ось цiлi кургани виростають перемелених трупiв.
  Босонога дiвчинка Маргарита заспiвала:
  Я круте росiйське дiвчисько -
  За кордоном неодноразово була!
  У мене коротка спiдниця,
  Мао вiдразу на шматок порвала!
  Дiвчинка взяла i босою нiжкою жбурнула у противника гранату. I вiн розлетiвся на уламки. Ось це справдi битва найвищого класу. Чи не дiвчинка термiнато. I хлопчик теж босою нiжкою жбурнув горошинку з антиматерiєю. I так рвонуло з колосальною силою.
  Дiвчинка i хлопчик заспiвали:
  I знову продовжується бiй,
  Кипить гiперплазми пожежа.
  I Брежнєв такий молодий,
  Завдає мечами удару!
  I босi нiжки хлопчика та дiвчинки знову жбурнули колосальної вбивчої сили презенти анiгiляцiї. I верещать:
  - Слава СРСР!
  Дiти-воїни показують, що вони здатнi битися на найвищому рiвнi. Юнi воїни вкрай крутi. I босими нiжками кидають презенти анiгiляцiї. I маса китайцiв гине, на мiсцi i йде до своїх пращурiв.
  Однi гинуть швидко i їхнi душi, звiльненi вiд тiл, прямують до небес. А iншi пораненi i їм куди болючiшi. Доводиться вмирати, поступово страшенно страждаючи.
  Олег взяв i кинув босими пальчиками своїх дитячих нiжок отруйнi голки, якi вразили китайських солдатiв, одна голка вбивала трьох-чотирьох воїнiв пiднебесної iмперiї.
  Хлопчик-термiнатор узяв i заспiвав:
  Батькiвщина священне таїнство,
  СРСР країна всесвiту класної...
  Ми змiцнюватимемо з тобою єднiсть,
  Ну, Мао ворог Вiтчизни у морок жахливий!
  Ось такi тут вiдчайдушнi та дуже бойовi дiти. Якi демонструють свiй незламний характер. I знову б'ють кулемети. I падають, падають скошенi чергами солдати Китаю.
  Ось це йде дiя.
  I коли "Гради" працюють, це справдi щось жахливе. I безлiч убитих китайцiв. Але вони продовжують iти вперед. Лише реактивна артилерiя хоч щось здатна у планi гальмування цих орд.
  Маргарита посмiхнулася. Гола п'ята дiвчинки взяла та пiдкинула щось надзвичайно вбивче. I як розкидає китаєйцiв вiдриваючи їм голови i руки i ноги.
  Дiти налаштованi на рiшучу перемогу. Хоч ордi не порахувати числа.
  Олег згадав гру "Антанта". Там комп'ютер будує безлiч казарм та кидає пiхоту у м'яснi штурми. I хоч i косиш солдатiв, але казарми виробляють все нових та нових воїнiв. А в грi видобувати ресурси на вiдмiну вiд реального життя можна нескiнченно. I ось так тобi вже набридає. Ти фiксуєш вогонь артилерiї, i вона сама вибиває ворожу пiхоту. А можна в грi "Антанта" вчинити навiть простiше з метою набору очок. Але це справдi секрет фiрми.
  Ультразвук дуже ефективний проти пiхоти. Вiн спецiально налаштований на органiку. I дiє на велику площу.
  Дитячий батальйон бився дуже вправно. Вони босими нiжками, хлопчики та дiвчатка кидали маленькi, але з дуже потужною вибухiвкою, яка рвала китайських солдатiв на дрiбнi частини.
  Дiти - це надзвичайно енергiйнi бiйцi. Вони вiдрiзняються дуже великою точнiстю стрiлянини.
  Хлопчик Серьожка наприклад взяв i жбурнув маленьку паличку з димом. I цей дим викликали у китайських солдатiв блювоту i припадки лютi i вони стали колоти багнетами один одного.
  Хлопчик узяв i заспiвав:
  О Батькiвщина я так тебе люблю,
  У всьому всесвiтi не знайти прекраснiше...
  Вiтчизну не розтягнуть по рублю,
  Всiм поколiнням буде мир та щастя!
  Дiвчинка Машка теж кинула шматочок жуйки. I в ньому ув'язнули китайцi i почали палити з гвинтiвкою по своїх.
  Дiвчинка взяла i заспiвала:
  Не шкодуйте злих ворогiв,
  Все порубаємо прямо в трiски.
  Заради мiцних куркулiв,
  Б'ються малолiтки!
  Дiйсно малолiтки тут дуже крутi. Щоправда Олег та Маргарита, за календарними роками не малолiтки, вони були колись дорослими, але зараз на вигляд як дiти рокiв дванадцяти.
  Вони б'ються дуже винахiдливо та креативно. Ось крiм ультразвуку, можна застосувати i ще щось. Зокрема iнфразвук. А вiн теж б'є забiйно по матерiї...
  Але це Олег застосує коли ця атака китайцiв захлинеться. А вона поки що йде.
  Щоб пiдбадьоритися дiти взяли та заспiвали:
  Чекає на перемогу, чекає на перемогу,
  Тих, хто прагне кайдани розбити...
  Чекає на перемогу, чекає на перемогу -
  Ми зумiємо злих оркiв побити!
  
  Хоч ми дiти на вигляд i босi,
  Часто навiть буємо у боях...
  А серця у хлопцiв золотi,
  Подонкам же буде пеня!
  
  Орк схожий на ведмедя, жорстокий,
  I реве немов поранений слон...
  Але в битвi ми дiти доки,
  Катам не почути наш стогiн!
  
  Нiколи нам не стати на колiна,
  Не ми випрямимо, свiй гордий стан...
  Не буває напливу, знай лiнi,
  Нанесемо, мов молот удар!
  
  Орк часом п'яти смажить виродок,
  Припiкає дiвчатам ступню...
  Ось вони злiсний народ,
  Але його я хлопчисько вб'ю!
  
  У серцi дитячому реве бурхливо полум'я,
  I реально вирує пожежа...
  Пiдiйми вище воїн ти прапор,
  У тебе є без меж знай дар!
  
  Так хлопчики бувають з азартом,
  Адже ми дiти тепер назавжди...
  Але сяємо часом i талантом,
  I над свiтом сяє зiрка!
  
  Нiякий ворог у пружину не скрутить,
  Ми ж гордi дiти Землi...
  I хлопчисько мечем оркiв б'є,
  Адже вiн з Божої титанiв сiм'ї!
  
  Так Господь назавжди буде з нами,
  Дав вiн юнiсть рахуй на вiки...
  Ми босими сяємо ногами,
  I без краю тече хай рiка!
  
  Орк не любить, повiр слова правди,
  Його злiсна, мерзенна масть...
  Ми вiзьмемо тих ведмедiв за зябра,
  Буде вiчна добра влада!
  
  Орк iклами нам усiм загрожує,
  Недостатньо жадiбним землi...
  Вiн пiдступний пiдлiт пекла Каїн,
  I малює суцiльнi нулi!
  
  Для ведмедiв, не честi повiрте,
  Вони тiльки мучать ревiння...
  Але ми вiчнi воїни дiти,
  Не виносимо, повiрте брехнi!
  
  Сатана видно оркам автор,
  Вони виють, ревуть як вiслюки.
  У дiвчинки гарне плаття,
  Хоча нiжки красунi боси!
  
  Нi, ти орк - вовк iкластий, неприємний,
  I ведмiдь, чия натура не мед...
  Але повiр зла батько не всесильний,
  А в нас буде, знай лiтак!
  
  Ми здатнi все зробити гарно,
  Створити, новий радiсний свiт...
  Немає згуртованiших дiтей колективу,
  Буде новий воїн-кумир!
  
  За Вiтчизну горить юних серце,
  Воно любить свiй славний народ...
  Ми вiдкриємо до свiтiв новi дверцята,
  Ну, а орк це жалюгiдний виродок!
  
  Честь хлопчики, дiвчата,
  Вони люблять, повiр бачити...
  Голоси у дiтей стануть дзвiнки,
  Будуть нiжки кинджали кидати!
  
  Ось коли новий свiт ми збудуємо,
  У ньому ж щастя для нових людей.
  I пройдемо дуже гордо ми будуємо,
  I отримає розплату лиходiй!
  
  Бог не любить того, хто сльозливий,
  Вважає, проте, добро...
  Хлопчик з дiвкою повiр не пихатий,
  Його вибiр до успiху вiкно!
  
  А коли свiт настане у всесвiтi,
  Ми наукою хто впав воскресимо...
  Своєю вiрою в столiттях нетлiнною,
  I на крилах несе херувим!
  Пiсля такої пiснi зрозумiло настрiй пiдвищується i винищуєш китайцiв з двома бiльшою силою та енергiєю. Але ось нарештi їхня атака захлинулась, i покладемо багато тисяч солдатiв залишки армiї Пiднебесної iмперiї стали вiдходити.
  Олег навiть витер пiт з чола i зiтхнувши вiдповiв:
  - О Боже мiй скiльки ми народу винищили! Навiть самому страшно! Як це можна!
  Маргарита зiтхнувши вiдповiла:
  - Ми це не для себе зробили, а заради нашої Батькiвщини СРСР! Адже ми з тобою також народилися в СРСР!
  Юнi воїни стали робити i установку з iнфразвуком, який за iдеєю повинен плющить мiзки наступаючим вiйськам. У цiлому нинi вiйна з Китаєм мала особливу специфiку - знищення живої сили.
  I це вимагало бити великими площами неброньованих цiлей.
  Немов у тридцятi роки вже знову з'явилися проекти танкiв з п'ятьма або навiть сiмома баштами. Бiльше кулеметiв i гармат iз короткими стволами, щоб били фугасами. I форсовано зростав випуск касетних боєприпасiв.
  При Мао в Китаї промисловiсть розвинена слабка. Велосипеди ще робили, але щось серйозного майже немає. Хiба що фаустпатрони на кшталт тих, що у нiмцiв почали налагоджувати виробництво. Хоч якась боротьба у цьому випадку може бути iз радянськими танками. Ну, i ще американцi почали постачати базуки в кредит. Iз танками США було не дуже. Вони поступалися в бойових показниках радянським машинам, i їхня особливо штурмова авiацiя швидко знищувала. А коштують дорого. США могли також постачати свою автоматичну гвинтiвку М-16, її виготовляли у великих кiлькостях, i тут китайцi могли нею користуватися. Прадва гвинтiвка примхлива i потребує догляду.
  Поки бої йдуть на територiї СРСР, правда в Сибiру вона не надто населена. У Москвi начебто все спокiйно, чого не скажеш про Пекiн та iншi мiста Китаю, якi бомбить радянська авiацiя.
  Є стратегiчнi бомбардувальники i вони несуть важкi бомби. А ППО у Китаю слабке та допотопне.
  Мао хотiв замовити в США винищувачi, але американцi вiдмовилися постачати своїх льотчикiв, а отже слiд вивчати китайських. А це потребує часу й багато.
  Втiм, поки що Китаю поспiшати нiкуди. У нього таке населення, що можна дозволити навiть таке перемелювання вiйськ, за парою мiльйонiв лише вбитими за мiсяць.
  Адже й СРСР зазнає втрат. Плюс йому далеко перекидати резерви. Це типу росiйсько-японської вiйни за Миколи Другого, коли в Японiї через розтягнутiсть комунiкацiй царської Росiї була локальна перевага на данiй дiлянцi бойових дiй. Причому до кiнця вiйни за рахунок перекидання вiйськ iз заходу Росiї i великих втрат японцiв у м'ясних штурмах, чисельна перевага мала царська армiя. Але революцiя, що спалахнула в Росiї, завадила перехопити iнiцiативу.
  Втiм, треба сказати росiйськi солдати в ту вiйну не дуже прагнули атакувати. Може, саме з цим пов'язана пасивнiсть Куропаткiна, а не те, що вiн iдiот, чи зрадник. Тим бiльше, японцi пiсля капiтуляцiї видали всi свої архiви США i там не було вiдомостей, що Куропаткiн шпигун. Та й iдитом Кропаткiн не був, працюючи головою генштабу найбiльшого полководця Скобелєва.
  Хоча Олегу згадалося, що Курiпки в битвi з японцями не маскував зброї i не ставив на них щитки, що було вiдвертою дурiстю.
  Ось зараз радянськi вiйська воюють за останнiм словом технiки та вiйськової теорiї. Але з особливою протипiхотною специфiкою.
  Маргарита вiдзначила з милою посмiшкою:
  - Слава комунiзму!
  Дитячий батальйон загалом показав себе непогано. А кургани китайських трупiв димiли.
  Олег подумав щодо душi. Вiн знав повнiстю, що душа в людини є i вона первинна, а тiло вдруге. А ось деякi релiгiйнi конфесiї цього не розумiли. Ось, зокрема, Адвентисти Сьомого дня. Так Iсус порiвнював смерть зi сном. Але ж увi снi свiдомiсть не вiдключається, i ми бачимо сновидiння. Причому вченi довели, що людина бачить сни практично весь час, лише з рiзною iнтенсивнiстю. А значить, слова Христа кажуть, що смерть це зовсiм не небуття. I коли його прийняли за духа, то Iсус не сказав, що духiв людей не iснує, а сказав, що дух плотi i кiсток не має. Але iснує без плотi та кiсток!
  У всякому разi, душа Олега i Маргарити змiнила тiла, i тепер вони на вигляд дiти. I на кшталт як у серiалi "Горець", безсмертнi, причому навiть краще, нiж горяни, бо вiдрубування голови їх не вб'є.
  Але за своє тiлесне безсмертя треба вiдпрацьовувати рiзнi мiсiї, у разi захищати СРСР. А часи у планi розваг не найкращi. Iгрових приставок немає, персональнi комп'ютери лише розробляються i вони примiтивнi. Навiть бiльшiсть телевiзорiв чорно-бiлi з двома лише каналами. Та й канали нуднi. Навiть про Штiрлiца поки що серiал не зняли.
  Кiно щоправда є i в кольорi з'явилося. Але теж це розвага на кожен день. А ось головне - це вiйна. Теж чимось це скидається на комп'ютерну гру, колосальних масштабiв. I у вiртуальнiй реальностi!
  Олег i Маргарита пiдкрутили деякi деталi i продовжували споруджувати установки. Зокрема чому б ультра та iнфра звуку не зробити цiлу батарею, а може й кiлька батарей? Iдея скажемо така непогана.
  I дiти їх споруджують доки китайцi знову не кинулися в атаку.
  А тим часом радянськi дiвчата борються iз вiйськами пiднебесної iмперiї.
  Ось Наташка кинула вiдразу чотири гранати своїми босими, точеними нiжками. I розiрвала масу китайських солдатiв, вiд яких полетiли шматки рваного м'яса. Ось це справдi росiйська баба.
  I Зоя теж б'є по ворогу i бореться з диким виступом. I її м'язи пiд бронзовою шкiрою так i перекочуються. Ось це дiвчисько - супер. Що вона лише не показує. Войовниця скажемо так вищого класу.
  I Августина теж бореться люто. I б'є з кулемета. Вона така руда та агресивна краля. I її мiдно-червоне волосся майорить за вiтром немов пролетарський прапор.
  I боса нiжка дiвчинки жбурляє великою вбивчою силою перезент анiгiляцiї.
  Августина вигукує:
  - З нами Брежнєв та Ленiн!
  Видно Сталiн вже не такий актуальний. Але нiчого войовницi показують свiй переважний клас. I б'ються велетенськи.
  Свiтлана теж бореться, наче антична Богиня. I веде вогонь iз кулемета дуже влучно. I її боса нiжка жбурляє дуже влучно презенти смертi. I вони розривають китайцiв.
  Наташка скосивши чергою шеренгу воїнiв пiднебесної iмперiї, зазначила:
  - Комунiзм ми збудуємо!
  Зоя кинула знову босою, точеною, дiвочою нiжкою вбивчої сили гранату i вiдповiла:
  - Побудуємо, якщо вцiлiємо!
  Августина також дала чергу i зазначила:
  - А яка ж це дурна вiйна. В однiй країнi правлять комунiсти i в iншiй теж, але зчепилися у смертельнiй сутичцi!
  Свiтлана кинула босою, точеною нiжкою презент анiгiляцiї i з усмiшкою вiдзначила:
  - Але ж Маосизм це збочення комунiзму! Це спроба побудови марiонеткового режиму! Точнiше, у них люди це гвинтики!
  Зоя писала по китайцях, зазначила:
  -А Сталiнiзм це теж збочення! Та дуже криваве збочення!
  Августина жбурнула босою, витонченою нiжкою гранату i вiдзначила:
  - Та й у нас демократiї нема! Хiба це вибори - один кандидат i без альтернатив - мовляв голосуйте!
  Свiтлана хихикнула, i зрiзала чергову китайську шеренгу, зазначивши:
  - Так, як кажуть, за що борись, на те й напоролися. Але народ i на такi вибори ходить, iз майже стовiдсотковою явкою. А на Заходi вибори хоч i альтернативнi, але народ на них не є. Тож питання...
  I всi чотири дiвчата взяли i хором з ентузiазмом заспiвали:
  Нас не здолає Сатана,
  Батькiвщина моя найкрасивiша на свiтi,
  Славитися красива країна....
  Будуть щасливi в нiй дорослi та дiти!
  
  Нехай у нiй пишно конвалiї цвiтуть,
  I пристойний гiмн грають херувими.
  Фюреру прийде капут,
  Росiяни у боях непереможнi!
  
  Комсомолки босi бiжать,
  Голою п'ятою тупотять по снiгу.
  Гiтлер ти на вигляд тiльки крут,
  Я тобi переїду на танку!
  
  Чи зможемо ми нацистiв здолати,
  Як завжди ми босонiж дiвчата...
  Найгрiзнiший витязь наш ведмiдь,
  Вiн замочить усiх iз автомата!
  
  Нi, ми дiвки дуже вже крутi,
  Усiх ворогiв буквально розриваємо...
  Нашi пазурi, зуби, кулаки...
  Ми побудуємо мiсце у чудовому раї!
  
  Вiрю, буде класний комунiзм,
  У ньому цвiте країна, повiр порад.
  I зникне сумний нацизм,
  Стануть, вiрю, подвиги оспiванi!
  
  Зацвiте, я вiрю бурхливо край,
  Вiд перемоги знову ми до перемоги...
  Перемоги японцiв Микола,
  Самурая за пiдлостi вiдповiсть!
  
  Не дамо себе ми нахилити,
  Зламаємо ворогiв одним ударом...
  Перетворитися нехай мисливець на дичину,
  Скрушували вермахт ми недарма!
  
  
  Нам здаватися вiрте не з руки,
  Росiяни завжди вмiли битися.
  Нагострили зi сталi ми багнети,
  Чи стане фюрер образом паяця!
  
  Ось яка Батькiвщина моя,
  У нiй гармонiйка росiйська грає...
  Всi народи дружна сiм'я,
  Авель трiумфує, а не Каїн!
  
  Скоро буде у славi СРСР,
  Хоч супротивник наш жорстокий, пiдступний...
  Ми покажемо доблестi приклад,
  Буде росiйських дух у боях уславлений!
  Ось так спiвали i боролися дiвчата з голими нiжками та плитками преса на животi.
  А ось i танки до бою вступили. Вони луплять з кулеметiв i стволiв. Уламково-фугаснi снаряди б'ють по пiхотi. Китайцi зазнають величезних втрат, але продовжують йти вперед. Вiн хлопцi вiдважнi.
  I ось дiвчата з СРСР б'ють по них... На деякi радянськi танки встановленi вогнемети. I вони палять китайцiв з шаленою силою та люттю.
  Олена вiдзначила, натиснувши босими пальчиками нiжок на гашетку, i випустивши вогняний струмiнь:
  - Орда Мао не пройде!
  Єлизавета пiдтвердила:
  - Але пасаране!
  Дiвчата працювали, i стрiляли та палили. I це було дуже ефектно. I вогнемет палив пiхоту, пахло паленим, тож навiть било в нiс. Ну i звичайно ще й кулемети працюють. Зокрема знаменитий "Дракон", що випускає п'ять тисяч куль за хвилину.
  Катерина вiдзначила з милим виглядом, натиснувши босою п'ятою на кнопку:
  - Нам дуже шкода вбивають людей. Але якщо ми їх не вб'ємо, то вони вас уб'ють. Тим бiльше, ми захистимо свою землю вiд вторгнення орди.
  . РОЗДIЛ No 13.
  Настав червень 1969 року настало лiто. А воно в Сибiру дуже спекотне, а в Середнiй Азiї тим бiльше. I бої продовжуються. Китайцi наступають. Ось вони штурмують Душанбе, i вже частину мiста столиця Таджикистану захопили. Алма-Аата також захоплена армiєю Пiднебесної iмперiї.
  Радянськi вiйська вiдiйшли запасну лiнiю оборони. I там намагалися стримати китайцiв. Нехай цiною величезних втрат армiя Пiднебесної iмперiї продовжувала просуватися. Дуже багато в неї пiхоти. Не встигають її радянськi частини перемелювати. I скидають бомби з голками та кульками, якi масово вбивають китайських солдатiв.
  Дедалi активнiше використовуються касетнi боєприпаси. Вони досить забiйнi. А китайська армiя прет.
  Олег та Маргарита виготовили три десятки установок з ультразвуку та iнфразвуку, i дитячий батальйон їх використовує для вiдбиття атак. Буквально перетворюючи плоть воїнiв пiднебесної iмперiї на потерть.
  Коли така батарея працює - це жорстоко. I китайська атака не має шансiв. Так воїни пiднебесної iмперiї завалюються.
  Олег згадав комп'ютернi iгри. Коли, наприклад, можна так поставити вiйська, що вони тривiально винищують противникiв. Але для цього потрiбен час. А у комп'ютернiй грi його ще треба вмiти виграти.
  Щоправда, в Антантi можна встигнути збудувати лiнiю оборони. Особливо якщо є морськi чи рiчковi перепони.
  Олег упираючись босими ступнями навiв зброю i довбав iнфразвуком. I той обрушився на китайцiв, стираючи в потерть.
  I дiвчинка Маргарита навела вбивчу настанову. I теж взяла та всадила.
  Китайцiв це буквально винищує i принижує, перетворюючи на мокре мiсце чи болото.
  I так весь дитячий батальйон працює...
  Але не все гаразд, китайцi частину СРСР захопили. Ось наприклад, хлопчик Серьожка з iншими дiтьми йде до китайського трудового табору. Дiти напiвголi, босi, худi. Їх по дорозi майже не годують, а воду дають каламутну, вiд чого багато хлопчикiв i дiвчаток хворiють.
  Китайцi враховуючи досвiд Другої свiтової вiйни, по-звiрячому тиснуть будь-якi спроби створити партизанський рух.
  I насамперед заганяють мiсцеве населення до концтаборiв. Для дiтей очевиднi окремi. Там у кращому разi вони будуть шукати за жменьку рису. Ось така ситуацiя.
  Серьоня тупає босими нiжками, йому це легко. Але не всi дiти привченi ходити босонiж, у багатьох пiдошви збитi в кров i кровоточать. I дiти накульгують i плачуть. I це виглядає дуже принизливо. Хоча для хлопчикiв та дiвчаток влiтку ходити без взуття цiлком природно. Але тут є сенс поняття статусу вони ув'язненi.
  Сергiйко спробував заспiвати:
  Вставай прокляттям затаврований,
  Весь свiт голодних та рабiв...
  Кипить наш розум обурений,
  На смертний бiй iти готовий!
  I тут же хлопчик отримав сильний удар батогом по голiй спинi - дитина була оголена до пояса, так було жарко i шлях довгий. I засмагла шкiра луснула i полилася кров.
  I дiти ступали босими, маленькими нiжками у кров. I залишали червонi, витонченi слiди.
  Вiйна йшла для СРСР не так вже й успiшно. Противник бiля Росiї. Так китайцi зазнають величезних втрат, але продовжують наступати практично на всiх напрямках. I до втрат у них низький больовий порiг.
  З боку СРСР добрий метод знищення китайцiв - це танковi контратаки. Коли застосовуєш i знаряддя та кулемети та вогнемети. Ну i ще уламковi гранатомети.
  Крiм того, танк ще може тиснути пiхотинцiв гусеницями. Теж скажемо такий хороший спосiб впливу.
  "Гради" та "Урагани" дедалi активнiше використовують касетнi боєприпаси. I луплять їм пiхотою пiднебесної iмперiї. I пробивають цiлi проталини. Ось як вони дiють надзвичайно агресивно.
  Радянськi вiйська намагаються працювати злагоджено. Використовуючи традицiї Великої Великої Вiтчизняної вiйни. Хоча тут специфiка iнша. Тим паче, що китайцi не лише численнi, а й дуже вiдважнi та своє життя не шкодують. Вони цим нагадують японцiв.
  Коли ситуацiя мiж царською Росiєю i Японiєю почала розпалюватися, iснувала думка, що один росiйський солдат стоїть десяти самураїв, як i матрос. I що уникати бiйки за всяку цiну не варто. Навпаки Росiї вiйна вигiдна. Пiсля бурхливого пiдйому в дев'яностi роки дев'ятнадцятого року, у свiтi настала криза надвиробництва. I вiн торкнувся i царської Росiї.
  Погiршення економiчної ситуацiї призвело до зростання селянських повстань i страйкiв робiтникiв. Захвилювалися i нацiональнi околицi. I почалося бродiння в елiтi. I тут невелика, але звитяжна вiйна могла б змiцнити режим самодержавства, i особисто царя Миколи Другого. В останнього через тисняву на Ходинцi репутацiя була зiпсована.
  Але маленької переможної вiйни не вийшло. Тим бiльше виявилося, що японський солдат зовсiм непогана, а росiйська не така гарна як про нього думали. I взагалi ця вiйна ряснiла цiлою низкою несприятливих для царської Росiї випадковостей, немов вищi сили вирiшили не дати пiднятися черговiй iмперiї.
  Ось є якась, що всi iмперiї обвалює.
  Можливо, це навiть Сатана так дiє. В Одкровеннi Iвана йдеться про той кiнець свiту i друге пришестя Iсуса Христа передуватиме встановлення всесвiтньої влади звiра - Антихриста.
  А хто це звiр - число шiстсот шiстдесят шiсть давало рiзнi простори та версiї тлумачення. Пiд нього можна пiдiгнати будь-яку владу i практично будь-якого лiдера. Тiльки очевидно одне - ця влада буде всесвiтня, про що однозначно говорить Бiблiя та Одкровення Iвана.
  I Сатана не дає встановити Всесвiтнiй Властi, дати можливiсть домiнувати будь-якої iмперiї. Тобто вiн прихильник багатополярного свiту. Так як за багатополярного свiту, всесвiтньої влади Антихриста не буде, ну, а значить не буде i кiнця свiту i другого пришестя Iсуса Христа! Адже в разi другого пришестя буде страшний Суд, i Сатана i всi його ангели будуть кинутi в озеро вогняне i сiрчане! Як i всi хто не записаний у книзi Життя.
  Зрозумiло Люцифер усiма силами заважає кiнцю свiту. Саме тому успiх змiнив i Гiтлеру i Наполеону. Чингiсхану успiх не змiнив, але пiсля його смертi незабаром iмперiя розпалася. Хоча загрожувала захопити весь свiт.
  Британська iмперiя теж розпалася - залишилися лише рiжки та нiжки. Ось i царська Росiя, що досягла величезної сили, увiйшла в стан спаду. I вiн зупинив подальше посилення iмперiї.
  Був правда другий пiк за Сталiна. Але i тут Сатана постарався органiзувати двадцятий з'їзд, i в результатi сталася аварiя культу особи Сталiна. I з ним почався занепад СРСР та всесвiтнього комунiстичного руху.
  Ось у цьому свiтi мiж собою зчепилися Китай країна з найбiльшим населенням у свiтi та СРСР з найсильнiшою армiєю у свiтi та найбiльшому ВПК. Теж така ось антиутопiя. Дуже навiть кривава.
  Китайцi з новинок - це використання в атацi танкiв iз дерева. Теж цiкава iдея. Хоча це не зовсiм новинка. Дерев'янi танки використовувати як помилковi мiшенi. Але їх ще застосовували в атаках. У тому числi i як моральний вплив.
  Деякi танки були великих розмiрiв наче нiмецький "Маус", або навiть ще бiльший. I справляли враження.
  Особливо на бiйцiв-початкiвцiв. А таких термiновикiв було чимало.
  Китайцi окрiм пiшого ладу старилися виробляти якнайбiльше велосипедiв i самокатiв i атакувати на них. Але це вимагало особливих дорiг, яких у Сибiру небагато.
  Дiвчата-бiйцi билися з китайцями.
  Алiса та Анжелiка замiсть снайперських гвинтiвок використовували скорострiльнi пiстолет-кулемети. Це була непогана iдея масово знищувати пiхоту.
  Алiса вела вогонь i спiвала:
  Жили у бабусi,
  Двi веселi гусаки...
  Анжелiка ця руда бiса пiдхопила:
  Одного з них упiймали,
  На шматочки розiрвали!
  Алiса хихикнула i вiдповiла:
  Але вiдповiдь ми можемо дати,
  Не дамо гусака порвати!
  Битва тривала з вельми епiчною постановкою. Вiйна йшла якось примiтивно - мiнiмум технiки, максимум пiхоти. З боку СРСР ще й танкова асиметрiя. I це справдi серйозно.
  Алiса втiм, славилася своєю влучнiстю i розбивала оптичнi прилади у танкiв. Але в даному випадку просто лупиш по людях. I стiльки народу винищуєш - навiть самiй стає гидко.
  I Алiса зазначила:
  - Чи не можна якось знешкодити ворогiв, не вбиваючи?
  Анжелiка хихикнула i запитала, кинувши босою, точеною нiжкою гранату по китайцях:
  - Як? Гiпноз чи використовуючи?
  Алiса важко зiтхнула i вiдзначила:
  - У гарнiй казцi, лиходiя краще перевиховати, нiж убити! Оце треба знати!
  Анжелiка вишкiрилася i кинувши знову кiлька отруйних голок босими пальчиками нiжок запитала:
  - А як ми китайцiв виховуватимемо, якщо навiть їхньої мови не знаємо?
  Алiса знизала плечима, вистрiлила i вiдповiла:
  - Не знаю - напевно жестами!
  I дiвчата засмiялися. Справдi кумедно. I трохи легше на душi, адже коли стiльки людей вбиваєш нудотно. I Алiса навiть подумала про карму. Ось Гiтлер у п'ятдесят шiсть рокiв застрелився i нiби важко хворий, справжня руїна - карма.
  Щоправда, ведучи вогонь блондинка-термiнатор подумала, а iмператор Японiї Хiрохiто? Вiн народу вбив не менше Гiтлера, а воювати почав ще в тридцять першому роцi. Однак на даний момент ще живий i навiть зберiг посаду iмператора. Ось у цьому є несправедливiсть. А як же закон карми?
  Дiвчина також зазначила, що у СРСР iз Японiєю гарнi стосунки. I навiть було показано у кiнотеатрах фiльм "Сiм самураїв". I виявляється самураї зовсiм не всесвiтнє зло. Чого не скажеш про фашистiв. Ось уявiть собi фiльм - "Сiм есесiвцiв, або сiм нацистiв".
  Та це справдi дивно. Але японцi не воювали бiля СРСР. Може тому у них не виникло негативного iмiджу. Та в росiйсько-японську вiйну, якщо не рахувати Сахалiну бої йшли на територiї Китаю. I також японцi не вiдзначилися звiрствами. А що там iз китайцями... За Микити Хрущова вiдносини з Мао зiпсувалися. Останнiй не хотiв визнавати якогось вискочку Хрущова своїм старшим братом.
  А ось за Брежнєва почалася справжня вiйна, в неядерному поки що виконаннi. I незважаючи на технологiчну перевагу СРСР поки що Китай настає i володiє iнiцiативою.
  Дiвчата-термiнатори втiм намагаються кiлькiсть китайських солдатiв скоротити. Акулiна Орлова та Анастасiя Вiдьмакова б'ють зi своїх винищувачiв-штурмовикiв по вiйськах пiднебесної iмперiї реактивними, касетними боєприпасами. I головна мета - знищення пiхоти. Технiка та артилерiя у китайцiв здебiльшого знищено. А ось пiхоти край ще непочатий.
  Щоправда, китайцi якiсь примiтивнi гармати намагаються на своїх заводах кустарно клепати. I часом вони обстрiлюють радянськi позицiї. Ось навiть намагалися зробити наддалеку гармату. Але вона вийшла великою i громiздкою i її легко знищили ударами з повiтря.
  Анастасiя взяла завдала удару, обравши скупчення пiхоти густiше, i вигукнула:
  - За новi перемоги!
  Дiвчина згадала, як воювала з нiмцями. У повiтрi з ними битися важко. Особливо з Фокке-Вульфом який має найпотужнiшу озброєння - шiсть авiагармат, у наймасовiшiй модифiкацiї. З них двi гармати тридцятимiлiметровi. З одного заходу така махина може збити радянський винищувач. Анастасiя на ЯК-9 мала одну авiагармату, зате 37-мiлiметрову. Але їй, щоб користуватися, потрiбно вмiння. Вiн пiсля кiлькох пострiлiв веде винищувач убiк своєю вiддачею.
  Але Анастiсiя була снайпером i точно потрапляла з першого ж пострiлу. Фокке-Вульф був машиною сильною, не тiльки з потужним озброєнням, але мав ще двiстi п'ятдесят кiлограмiв бронi i збити його виключно важко. I швидкiсть у цiєї машини на сто кiлометрiв на годину вища, нiж у радянського Яка.
  Фокке-Вульф можна було використовувати як штурмовик, атакуючи наземнi мети.
  Анастасiя втiм теж зi своєї тридцятисемiмiлiметрової авiагармати била нiмецькими танками. Особливо за "Пантерами", якi зверху захищенi слабенька. А ось "Тигр"-2 мав сильне бронювання даху, i треба було потрапити йому у люк.
  Анастасiя Вiдьма була реальною вiдьмою, яка не старiла i залишалася зовнi як дiвчина.
  I її нiжки були босими за будь-якої погоди i такi витонченi, точенi, ну писана красуня.
  А поки що вона винищує пiхоту китайської армiї. I б'є касетними боєприпасами. I стiльки воїнiв пiднебесної iмперiї гине.
  А Акулiна Орлова теж iз нiмцями свого часу воювала, i вона вiдьма. Дуже любить кохатися з юними чоловiками.
  Їй дуже подобається. А у битвi вона просто супер!
  I ще з ними Маргарита Магнiтна, теж чарiвниця. Їхнiй трiумвiрат для гiтлерiвцiв був страшний. А завдяки захиснiй магiї збити їхнi лiтаки було неможливо. Воїтельки трощили лiтаки Люфтваффе. I були страшнi ворогам.
  Всi три дiвчата були юними та свiжими i їм бiльше двадцять рокiв на вигляд не даси. Хоча Анастасiя Вiдьмакова обороняла Севастополь ще за часiв тiєї Кримської вiйни часiв Миколи Першого. Таке дивовижне було дiвчисько.
  Летчицi одягненi в одне лише бiкiнi, i босонiж. I їм так зручно та подобається. Вони чудовi крали. I борються дуже вмiло.
  Але ракети реактивнi i з касетними боєприпасами скiнчилися. I лiтаки-штурмовики з дiвчиськами летять назад на поповнення бойового комплекту.
  Акулiна Орлова вiдзначила:
  - Добре, було б створити таке заклинання, щоб нашi ракети стали як нерозмiнний карбованець - багаторазовими. Тодi ми б ними запусками без перерви.
  Анастасiя Вiдьмакова вiдповiла:
  - Якби було так просто. Можна було б i золотi монети розмножувати. А так не дуже це просто!
  Маргарита Магнiтна клацнула босими пальчиками нiжок i вiдзначила, скелячи свої перлиннi зубки:
  - Та життя влаштоване непросто, i шляхи ведуть не прямо. Все приходить надто пiзно, все йде надто рано!
  I всi три дiвчини-вiдьми розсмiялися. Насправдi виглядало це якось i трагiчно i водночас комiчно!
  Коли штурмовики приземлилися миготливими босими, засмаглими нiжками, троє дiвчат вискочили з лiтакiв. Їхнiй настрiй був дуже веселим. I вони навiть заспiвали:
  Ми пiратки дiвчини-крутi,
  I не знаємо, так рахуй проблем...
  Кинуть бумеранг ногою босi,
  Щоб не дуже пишався сер!
  
  Ось пливемо у шторм на бригантинi,
  Розсiкаємо носом, знай хвилю...
  У цiй безумовно свiтло стихiї,
  Обiгнувши втечу, зла орду!
  
  Дiвчина торнадо не боятися,
  Вони силою наче монолiт...
  За пiратство будуть мiцно битися,
  I реально стане ворог розбитий!
  
  Всi здатнi дiвчата засвоїти,
  Думки у дiвчат ураган...
  Не захоче баба краще за частку,
  Прориватися як стрiла у туман!
  
  Ми не знаємо слова дiвки слабкiсть,
  Наша сила б'є, повiр ключем...
  Ми отримаємо, скоро знаю радiсть,
  Якщо треба врiжемо цеглою!
  
  Наша сила бурхлива як порох,
  Полум'я у дiвчат у жилах є...
  Менi наречений, повiрте дуже дорогий,
  Буде у славi дiвчина та честь!
  
  Мчали смiливо ми на бригантинi,
  Розганяючи лихо вiтрила...
  А могли ще на "Лiмузiнi",
  Отакi знайте дива!
  
  На дiвчат ворог ланцюга не повiсить,
  Тому що ми вiдважнi усi...
  Та ворогiв же наша смiливiсть дратує,
  Немає вiдважнiших дiвок на землi!
  
  Ми проб'ємо ворогам башки мечами,
  Тих, хто слаб, повiрте захистимо...
  Битимемося сила мiж нами,
  Вiрю, неодмiнно переможемо!
  
  Ми пiратки дiвчата такi,
  Що нас краще в свiтi не знайти...
  Хвилi хлюпають у море блакитнi,
  Нам на вигляд не бiльше двадцяти!
  
  Всi ми можемо, багато вмiємо,
  Наш дiвчат без меж колектив...
  Не неси ти ксьондз на ахiнею,
  Сам Христос за меч не за мир!
  
  Ми звикли люто битися,
  Справа хвацько сперечається у нас...
  Якщо ти пацан - вже не плакса,
  А покажеш просто найвищий клас!
  
  Бог повiр, не любить хлопцiв слабких,
  Його сила в лютi мечi...
  Ми ж знай такi дiвки-баби,
  Нi, сильнiше за нас повiр нiде!
  
  Не боїмося ми ворогiв пiдступних,
  У пiратiв сильне життя.
  Пiд променями сонця променистих,
  Розлетiлося хвацько вороння!
  
  Дiвчина стрiляє з мушкету,
  Влучає флiбустьєру в лоб.
  Вiд того i крутиться планета,
  Що за нас Всевишнiй буде Бог!
  
  Ось змахне красуня, хвацько шаблею,
  Покотилася чиясь голова...
  Не настане дiвчина на граблi,
  Вона ж орлиця не сова!
  
  Її мiць у такiй безмежнiй силi,
  Що iспанцi задкують, повiр...
  Десь баби бурхливо голосили,
  Атакує, безперечно, звiр!
  
  Скеле смерть кривавi оскали,
  Лунає нестримний рев...
  Атакують з пекла гади,
  Де ти наш двоголовий цар-орел?
  
  Дiвчата не знають у лайку пощади,
  Їх ворогам у битвах не посiкти...
  Вони перемогти, звичайно, радi,
  Тому силою як ведмiдь!
  
  Пащу порвуть будь-якому дiвки вовку,
  Вирвуть без сумнiвiв усi iкла.
  Та часом б'ються надто довго,
  Нагострили баби кулаки!
  
  I пiшла, писати в них губернiями,
  Баби що найсильнiше повiр...
  Щоб не трапилося в життi колишнього,
  Ти не святкуй тут орк-лиходiй!
  
  Нi, виникне скоро свiтла царство,
  I порубаний буде злий дракон...
  А в атацi стане i гусарство,
  I суцiльний для тролiв тут розгром!
  
  А пiратка босою ногою,
  Слiд вiд монстра злого вiдiтрiть...
  Двiне по макiвцi кочергою,
  I реально всiх ворогiв заб'є!
  
  Незрозумiло що хочуть красунi,
  Виявляючи свiй великий запал.
  Нам не треба цигарок та горiлки,
  Найкраще буде оркам справжнiй розгром!
  
  Заграють немов лiра струни,
  Засяє сонця свiтлий промiнь...
  У дiвчинки, немов оксамит губи,
  Вiн буде ними, наче муза дмуть!
  
  Красою своєю безперечною,
  Дiвчина вершини пiдкорить...
  Славою породить весь свiт нетлiнний,
  Сонце нехай зiйде скорiше до зенiту!
  
  Ось коли променi забарвлять гори,
  Будуть вони немов колiр рубiн.
  Ми закiнчимо просто розмови,
  Заради найвищих у небi сил!
  
  Нехай дракон плiшивий у муках здохне,
  Нехай настане нелюду кiнець...
  I треба мазати цi соплi,
  Кожен нехай буде молодець!
  
  Ми пiратки зробимо свiт чистiшим,
  I покiнчимо з давньою ворожнечею...
  I пострибаємо по хвилях як рисi,
  Якщо треба порозумiємося з Сатаною!
  
  Переможемо, ми точно це знаємо,
  Навiть якщо ворог як легiон...
  I перемога буде у славному травнi,
  Хоч нас ворогiв аж мiльйон!
  
  Бог не стане допомагати боягузливим,
  Наша смiливiсть дiвок велика...
  I могутнiм у морi колективом,
  Ми пiднiмемо чорта на роги!
  
  А коли все завершимо битви,
  I веселий Роджерс над Землею.
  Ми попросимо боязке прощення,
  Хто розлучився з життям та родиною!
  
  Буде тодi статуя зi зла,
  Для дiвчаток сонечком виблискувати.
  Пострiли йдуть з автомата,
  То салютом палатиму!
  Дiвчата-термiнатори ось так iз жаром та ентузiазмом заспiвали. А вiйна триває. Тамара та Валентина на самохiдку посiдали. Вона така невелика, з екiпажем на двi дiвчини, причому лежачи i шiстьма кулеметами та однiєю авiагарматою. I великою кiлькiстю набоїв. Спецiальна протипiхотна САУ. I так вона по вiйськах Мао пройдеться. I викосить масу китайцiв. Тамара стрiляючи, у тому числi й використовуючи босi пальчики нiжок, зазначила:
  - Непогана самохiдка. Тiльки лежачи, можна й боки вiдлежати!
  Валентина засмiялася i вiдповiла:
  - Звичайно ж можна! Але ми дiємо обережно!
  Самохiдка з низьким силуетом, i досить спритна. I може уникати кидкiв гранат. Базуки поки що рiдкiсть у китайцiв.
  . РОЗДIЛ No 14.
  Сталiн-Путiн теж вирiшив за такої паскудної осiнньої погоди щось поскладати. Але оскiльки брати ручку в руку не хотiлося, вiн просто диктував.
  Олег та Маргарита цi вiчнi дiти командували юним батальйоном. Вони використовували новi види озброєння, якi винайшли самi. В даному випадку це були маленькi дрони з дуже потужною вибухiвкою. Хлопчик та дiвчата разом з iншими дiтьми зробили їх самi. I застосовували їх дуже успiшно проти численної бронетехнiки Третього Рейху. Олег будучи попаданцев i пройшов разом з Маргаритою безлiч мiсiй, мiг робити дрони буквально зi смiття, маленьких розмiрiв, i використовувати вибухiвку з вугiльного пилу.
  Але вона була вдесятеро потужнiша за тротилу, i завдяки маленькому кумулятивному секрету, пробивала броню навiть новiтнiй "Пантерi"-4 або важкому "Тигру"-4.
  Дитячий батальйон iз хлопчикiв та дiвчаток був босоногий. У травнi так навiть краще та зручнiше. В теплу погоду так приємно голою пiдошвою вiдчувати колку поверхню.
  Олег запустив крихiтний iз сiрникову коробку дрон. А потiм ще дюжину дронiв. З протилежного боку насувалися гiтлерiвськi танки. Їх було багато, i це скажемо такi непоганi машини. Може, навiть дещо перевершують росiйськi. Але хлопчисько-генiй готовий їх зустрiти. Та й генiальна дiвчинка також.
  Дiти тупнули босими, засмаглими нiжками i заспiвали:
  Мiй п'єдестал великий нерукотворний,
  Хоч сiє полум'я кровi зла стежка...
  Народ Росiї потужний непокiрний,
  Та сила росiйських Рейх на шматок рвала!
  
  Цар Михайло повiр такий великий,
  Перемогу вiдкриє нескiнченний рахунок...
  I зупинить орди диких фрицiв,
  I вал iз пекла рознесе!
  Пiсля чого цiлий рiй дронов полетiв у бiк гiтлерiвського сталевого клину. Ось так це серйозно виглядало. I ось перший танк фашистiв "Маус"-3 отримав потужний дроновий удар, i став вибухати та детонувати.
  Хлопчик i дiвчинка пiдскочили, пискнули i кричали:
  - Помiдори, огiрки - скоро фюреровi кiнцi!
  Дiйсно дрони луплять без жодної жалостi. I гiтлерiвцям доводиться туго. I танки у фрицiв спалахують, вибухають, плавляться. А яке яскраве, оранжеве полум'я спалахує над ними. Палає буквально метал. I обгорають танкiсти.
  Олег з усмiшкою вiдповiв:
  - У реальнiй iсторiї, танкобудування у Третьому Рейху не встигло розвинутися до такого високого рiвня. Але це теж далеко не межа досконалостi.
  Маргарита засмiялася, i босою нiжкою жбурнула вбивчою силою горошинку анiгiляцiю. I юнi воїни лупцювали по вороговi.
  Дiвчинка заспiвала з люттю:
  Ведмедик це слава бойова,
  Ведмедик нашої юностi полiт...
  З пiснею борючись i перемагаючи,
  За Романовим народ iде!
  З пiснею борючись i перемагаючи,
  За Романовим народ iде!
  Iншi хлопчики та дiвчатка теж вели вогонь iз базук та катапульт, розбиваючи тигри та пантери.
  Дiяли вони надзвичайно здорово. I гiтлерiвцi видихалися. Їхнi наступнi, сталевi колони виявилися знищенi густою хмарою маленьких дронiв.
  А юнi воїни пiдскакували та пiдстрибували, радiючи перемозi.
  Билися проти гiтлерiвцiв та льотчицi. У разi Анастасiя Ведьмакова. Ця вiчна дiвчина дуже крута.
  Вона воювала ще за часiв Миколи Першого. I показувала себе з найкращого боку. Пiд час оборони Севастополя босонога дiвчина рубала голови i турецьким, i англiйським, i французьким i сардинським солдатам.
  А зараз трощила на своєму винищувачi гiтлерiвцiв. I робила це дуже лихо. Хоча у фашистiв грiзнi З62-Ме, та iншi машини. Бомбардувальники також сильнi. Особливо реактивнi безхвостi Б-28, якi можуть долiтати до будь-якої точки царської Росiї. I ще грiзнi дискольоти. Проти них поки що протиотрути не знайшлося. Хоча вони не можуть самi вести вогонь, але мають величезну швидкiсть i таранять ламiнарним струменем.
  Акулiна Орлова теж дуже сильна войовниця, i таке витворяє просто смак. I збиває нiмецькi та iталiйськi лiтаки дуже активно. Використовуючи при цьому босi пальчики нiжок.
  I натискає на кнопки. Дуже професiйно.
  Мiрабела Магнiтна теж льотчиця крута. Усi три дiвки - це вiдьми. I царська Росiя з ними непереможна!
  I вони натискають босими, точеними нiжками на важелi та кнопки.
  Мiрабела згадала як вони боролися з японцями. Це було щось надзвичайно круте та неповторне. I що там дiвчисько показувало.
  Особливо коли з червоного соска грудей, як вилетiла блискавка. Ось це справдi вiдьма. I самураїв буквально спопеляло. I перетворювала на скелети та головешки. Ось це справдi агресивний космiчний вплив.
  Три дiвчини-вiдьми лiтали та стрiляли, та маневрували. Збивали лiтаки i били за наземними цiлями. Ось якi вони були крутi.
  I особливо реактивнi ракети у ходi. Та й авiагармати по танках i пiхотi б'ють.
  Вiдьми досить сильнi. I майже оголенi. I вони люблять рiзнi пози в коханнi з чоловiками. I звичайно ж молодi чоловiки красивiшi за старих.
  Ось вони були в ударi.
  I ось вкотре змiнивши бойовий комплект i пiдзаправившись вони летiли у бiй. I при цьому спiвали:
  Ми вовки неба та просторiв сфери,
  Народженi боротися за мрiю!
  Шлях десь грiють пуп мiльйонери,
  А я країнi принесу перемогу!
  
  Та свiт не медом мазаний безумовно,
  У ньому кожен крок, з кайданами дзвiнка!
  А хочеться дихати бiйцю вiльно,
  Щоб радiсно жила моя сiм'я!
  
  Ми лицарi, крилатi лихi,
  Жорстокi, справедливi та сильнi!
  Хоч i гармата нас буває в рилi.
  Якоюсь мiрою дiти - Сатани!
  
  Воїна гра, в якiй фiшки битi,
  У ньому неможливий дурний перерахунок!
  Ось обсипають пух, як вату липи,
  Нам бомбовоз весь цей край рознесе!
  
  Земля вона i стогне i клекоче,
  У нiй сила, дуже грiзна вирує!
  Ти людина як буйної могутностi хрече,
  А фортеця серця - понад плити монолiт!
  
  Але навiщо воюють дiти вiтру?
  Що забули на шляху до мрiї?
  Як предки робили в латах Ретро,
  Ми перемагали, рве тевтон скрiзь!
  
  Так вийшло, немає покликання крутiше,
  Вiйна прийшла не до нас - ми до неї прийшли!
  Є боягуз-союзник з товстим пузом дуче,
  Ще iншi - теж рахунок - нулi!
  
  Приходить на горб нам брати тягар,
  Нести цю ратну працю - долю кляня!
  Щоб не було нам дурного конфузу,
  Щоб не прийшла за боягуз-простий пеня!
  Але нiмцi мають свої монстри. Наприклад, дуже крутi дiвчата. I Герда рухається i спiває зi своєї голоногою командою:
  Нашi танки бруду не боятися,
  Ми завжди в СС вмiли битися!
  I голi, рожевi п'яти у них i круглi, i дуже спокусливi. Дiвчата просто рiвень супер. I вони показують визначнi досягнення.
  Герда за допомогою босою нiжкою натиснула на кнопки джойстика. Ви пустили снаряд i росiйський танк спалахнув.
  Войовниця навiть заревiла вiд захоплення. Як спритно в неї вийшло.
  Потiм за допомогою босих пальчикiв нiжок вистрiлила руда Шарлотта. I ще одна росiйська машина горить синiм полум'ям. А дiвчата просто трiумфують, пiдскакують у своєму тiсному з низькими силуетом танку.
  Далi стрiляє Крiстiна i це дiвчина з жовто-червоним волоссям потрапляє в росiйську гаубицю i перевертає її i кричить:
  - Третiй Рейх переможе всiх!
  Далi веде вогонь i теж дуже влучно Магда. I також вражає цього разу росiйську самохiдку. Машинка у дiвчат - не жарт.
  Так ця четвiрка i розiйшлася без мiри. I росiйськi та танки та гармати вибухали та переверталися. Проти дiвчат не дуже попреш особливо якщо вони босонiж i в бiкiнi.
  Але, зрозумiло, i проти них є противага. Це росiйськi дiвчата.
  Ось зокрема Олена та її екiпаж теж на важкому танку їде та стрiляє.
  Войовницi правда трохи нудно. Вже є телевiзори, але поки що чорно-бiлi. Але кольорове кiно знiмається. I це чудово, дивитися в кольорi. Царська iмперiя бореться за свiтове панування i, можливо, це буде остання вiйна в iсторiї людства.
  Хоча треба сказати без жорстокостей не обходиться. Ось гiтлерiвцi допитують iз пристрастю дiвчину-войовницю. Її помiстили в сталеву клiтку, причому майже зовсiм голу i босу. I внизу клiтки розпалили багаття. I дiвчинi стало палити голi пiдошви, якi ще не встигли занадто огрубiти. I боляче та принизливо. I вона закричала, коли сталь почала червонiти вiд жару. I пахло паленим немов смажили баранчика. Гiтлерiвцi пiдняли клiтку вище, i потiм випустили дiвчину, але не просто так, а прив'язалися її руки мотузками i повiсили її на них.
  I це треба сказати також боляче, особливо коли висиш довго. Але зрозумiло i цього мало й нiмецькi кати почали шмагати росiйську дiвчину спочатку вербовими лозинами, а потiм ще й колючим, мiдним дротом.
  Та це жорстокого. Плюс ще гiтлерiвцi стали червоними вiд жару щипцями ламати їй пальчики, почавши з мiзинчика, i так далi, до великого пальця. А потiм ще й смолоскип до оголених грудей пiднесли, i дiвчина вiд болючого шоку взяла i знепритомнiла.
  Ось такi страхи творяться.
  Єлизавета втiм зазначає, пiдбивши ворожу машину:
  - Судячи з усього, наступ гiтлерiвцiв видихається!
  Олена хихикнула i заперечила:
  - З одного боку, у Третього Рейху та його союзникiв набагато менше i людських, i матерiальних ресурсiв, нiж у нас. Але з iншого у них є дисколети - велика для нас проблема!
  Катерина уточнила:
  - Не для нас, а нашої авiацiї, проти сухопутних цiлей, лiтаючi тарiлки не дуже ефективнi.
  Єфросинiя хихикнула i заспiвала:
  Покохала льотчика, думала лiтає,
  На побачення прийшла, а вiн пiдмiтає!
  I дiвчата розреготалися. Загалом на своєму танку "Петро перший" треба дiяти обережнiше. Так нiмецькi "Тигри" та "Пантери", рiзних моделей дуже сильнi.
  Дiвчинцi ж розстрiлявши бойовий комплект, погнали машину на базу. Там поки що її доозброюють i дозаправляють вони прийняли душ.
  Стоячи пiд струменями, Олена помiтила:
  - Противник намагається прорватися вузьким клином потрапляючи пiд перехресний вогонь. Потрiбно цьому скористатися!
  Катерина зi смiшком запитала:
  - А тебе хлопець був?
  Олена хихикнула i вiдповiла:
  - Звичайно ж був!
  Єлизавета буркнула:
  - Хлопцi також потрiбнi! Головне пiд час вiйни завагiтнiти!
  Єфросинья з посмiшкою запитала:
  - А вiйна скiльки триватиме?
  Катерина знизала плечима, вони у не по-жiночому розвиненi, i струшуючи воду вiдповiла:
  - Тут, воюй, а не гадай. Але думаю пiвроку чи максимум рiк!
  Олена зiтхнувши вiдповiла:
  - Якби рiк... Хоча, Третiй Рейх розмiрами невеликий i рiк ми його разом з Iталiєю, Iспанiєю та Португалiєю взяти пiд контроль встигнемо!
  Єлизавета добила:
  - Там ще є Бельгiя, Голландiя, Францiя та Британiя, якi мають обмежену автономiю у складi Третього Рейху, i невелика частина США. Але думаю ми переможемо, i можливо в рiк якраз i вкладемося!
  Катерина хихикнула i заспiвала:
  Надiя мiй земний компас,
  Удача нагорода за смiливiсть...
  А пiснi досить однiєї,
  Що тiльки про бiй у ньому спiвалося!
  Дiвча обмилися пiд душем, витерлися рушниками i накинули бiкiнi i знову в бiй. Їхнi босi, рожевi п'яти так i миготять, наче лапки зайчика, що тiкає вiд лисицi.
  Олена заспiвала з ентузiазмом:
  Чотири потужнi красивi дiвчата,
  Адольфу знайте мiцно вуха надеруть...
  I голосочок у красунь дзвiнкий,
  Отже скоро буде фюреру капут!
  Хлопчики в шортах i з босими, засмаглими, м'язистими нiжками завантажили до танка бойовий комплект i дозаправили. Олена погладила по голiй, з гарними м'язами спинi, найгарнiшого i старшого рокiв чотирнадцяти пацана. Той забурчав вiд насолоди. Катерина вщипнула пiдлiтка за м'язистi груди i прочирикала:
  Хлопчик, мiй, мiй малюк,
  У бiй iдемо, а не в тишу!
  I дiвчисько розсмiялося. I всi чотири залiзли у важкий танк Петро Перший. I машина рушила з мiсця. А пiдлiток стояв, i важко вiд хвилювання дихав, його гарненька мордочка почервонiла вiд збентеження.
  Кiлька хлопчакiв пiдскочили i миготивши голими нiжками заспiвали:
  Цар великий мудро керує,
  Роздає укази, судить слуг...
  Трон не терпить суєти i гавкання,
  I не спосiб спонукати переляк!
  
  Ну, а якщо бiй прийде суворий,
  Треба померти за Русь тобi...
  Ти забудь печалi та докори,
  Захист тих, хто живе на Землi!
  Пiсля цього продовжили працювати. Пацани тут були не старше чотирнадцяти рокiв, а деяким десяти не було. У травнi було майже спекотно i вони працювали в одних шортах, з оголеним торсом, що було зручнiше, включаючи можливiсть засмагати. А босонiж хлопчики майже цiлий рiк. Тим бiльше в Польщi, м'якiшi зими, i загартованi дiти можуть цiлком голими, огрубiлими пiдошвами мiсити мокрий снiг. Коли в русi не мерзнеш при невеликому морозi або нульовiй температурi.
  Хлопчик-пiдлiток Сашка уявив собi, як вiн обiймає i цiлує красуню Олену. Дiвча виглядає юним i свiжим, але їй рокiв як мiнiмум за тридцять. Вiн зi своєю четвiркою брала Вашингтон i Нью-Йорк ще минулої вiйни. Можна сказати успiшна дiвчина у чудовiй формi.
  Сашко вже пiдлiток i гормони у ньому грають. Хочеться дiвочої ласки. Адже ти вже не хлопчик.
  Петько його помiчник, дуже м'язистий хлопчик рокiв тринадцяти хихiкнув i вiдзначив:
  Не вiшай нiс гардемарини,
  Чи дурне життя чи гарне...
  Єдине вiтрило i душа,
  Єдине вiтрило та душа!
  Народ та армiя єдинi!
  I хлопчики знову зашльопали босими, мiцними, спритними нiжками. Ще немає комп'ютерних iгор, але можна зiграти у шахи та шашки, нарди. I це також цiкаво. Та й простий футбол теж добрий. I в нього приємно грати босими хлопчачими ногами.
  Крiм хлопчикiв, працюють i дiвчатка. Теж не старше чотирнадцяти, правда, оскiльки це вiйськове виробництво їх менше. Юнi представницi прекрасної статi очевидно босонiжки, i в коротких, казенних спiдницях. Вони вважають за краще працювати, в казенному, дитячому одязi, щоб зберегти сукню.
  Дiвчинка Оля зi свiжовиголеною головою - примудрилася пiдхопити вошi. Але їй це навiть iде. I войовниця не сумує.
  Iншi дiвчатка один iз короткими стрижками, в iнших довге волосся. Вони веселi та працьовитi.
  За гiтлерiвцями б'є й реактивна артилерiя. Втрати Третього Рейху все зростають.
  Ось навiть дiти вносять у це внесок. Працює артилерiя, а хлопчики та дiвчатка пiдносять снаряди, мелькаючи голими, маленькими, засмаглими нiжками.
  Олег та Маргарита теж борються i при цьому вiдважнi дiти не забувають спiвати:
  Батькiвщина моя в битвi бурхливiй,
  Де кипить безкрайнiй океан.
  На душi дитини незабудки,
  Хоч часом бачиться туман!
  
  Iсус Творець Великого Всесвiту,
  Заради нас людей пiшов на хрест...
  Своїм духом у боротьбi незмiнним,
  Вiн загинув i радо воскрес!
  
  Зi Сварогом Богом - це брати,
  Той боєць та ратний меч слов'ян...
  Iшов один iз Вищих на розп'яття,
  А iнший же горни роздмухував!
  
  Кому меч велика нагорода,
  Вклонiться люди ви Христу...
  Принесе вам полеглих втiху,
  Йому правду вiрте, донесу!
  
  Чого хоче Бог вiд нас хлопцi,
  Щоб бився ти пацан за Русь...
  I стрiляй у ворогiв з автомата,
  За мрiю бiйся i не лякайся!
  
  Воїни великого Сварога,
  Його брата Бога Перуна...
  Для людей творiть дуже багато,
  Розквiтає росiйська країна!
  
  Бiлий Бог - добро приносить людям,
  Буде з ним звичайно щастя лад...
  Вiн простить наш грiшних не засудить,
  Вийшов ось такий розклад!
  
  Ти для Бога лише дитина,
  Тебе буде сильно любити...
  Голосочок у дiвчат дзвiнок,
  Перетворитися нехай мисливець на дичину!
  
  Радiсть створив Христос-Владика,
  Щоб змогли б бурхливо бенкетувати...
  Зупинить натиск орди дикої,
  Якщо треба будемо вбивати!
  
  Орди винищували ми Мамая,
  Хоч в атаку лiз вампiр Батий...
  Ми нукер просто розтерзаємо,
  Чи не опише i пером Шекспiр!
  
  Боги ви всесвiт творите,
  З нами Всемогутнiй буде Рiд...
  Ми Його справами не гнiвiть,
  I тодi отримає кожний термiн!
  
  Тi, хто бився, будуть нехай в Едемi,
  Iрiй душi праведних зберiгає...
  Не пiддайтеся люди ви химерi,
  За Вiтчизну буде монолiт!
  
  Як ми любимо Батькiвщину хлопцi,
  
  Київ матiр росiйських мiст...
  Супостата чекає повiр розплата,
  I не треба зайвих витрачати слова!
  
  Рiд Творив Всесвiт граючи,
  Словом розкриваючи небеса...
  Дiвчина по снiгу рве боса,
  Створюючи в битвi чудеса!
  
  Немає спасiння крiм Iсуса,
  Лада мати Богiв подарує рай.
  I не вiрте рiзним ви спокусам,
  Рода бути головою ти вибирай!
  
  Вiн подарує життя загиблим у боротьбi,
  Зроби вам у новому свiтлi все...
  Знищений буде лютий Каїн,
  Буде рай без граней буття!
  
  Космосу безкраї простори,
  Русь свята пiдкорюватиме...
  Якщо треба ми розплавимо гори,
  Запиши звершення у зошит!
  
  Чорний Бог теж знайте потрiбен,
  Щоб людина-ведмiдь не спала...
  Хлопчик лихо бiгає по калюжах,
  Навiть якщо сиплеться напалм!
  
  Мати мiй Богиня щастя Лада,
  Вiд початку свiту сiє рай...
  Принесе воїновi нагороду,
  Розквiтає пишним цвiтом рай!
  
  Вона вiчно юне дiвчисько,
  Хоч народила безлiч Богiв...
  З талiєю вона гуляє тонкою,
  Така прекрасна - не вистачає слiв!
  
  Мiй Вiтчизни - це нескiнченнiсть,
  Перемагати японцiв народженi...
  Служимо Роду ми хлопцi вiчно,
  Боже втiлення весни!
  
  А коли прийде Христос Владика,
  Що всiх обiцяє воскресити...
  Божий сонм прийде тисячолiчний,
  Щоб людям у щастя Рiдновiр'я жити!
  
  Ми дiти - це найвища нагорода,
  Назавжди юнiсть свiтлу зберiгати...
  Адже з нами i Богиня раю Лада,
  З нею не перерветься, знаю життя нитка!
  
  У боях з ворогом ми гори повернули,
  Наче Iлля Муромець рубав...
  Казну здобиччю знай, озолотили,
  Витратили чимало у боротьбi сил!
  
  Любили ми своїх Богiв повiрте,
  Якi дали таке знайте життя...
  Що отримали в радостi безсмертя,
  Що навiть бачитимемо комунiзм!
  
  Ось для початку Того ми розбили,
  Вiдкрили для Росiї шлях до Китаю.
  Ескадру самураїв потопили,
  Тепер схiд нехай перетвориться на рай!
  
  Ми скоро полетимо на Марс, повiрте,
  Венера теж буде нашою, знай...
  Ми ще столiття тiлом дiти,
  Хоча б'ємося крутiше, нiж джедай!
  
  Так Порт-Артур навiки нинi росiйська,
  Маньчжурiя росiйська земля...
  Ну чому ж ти хлопчик сумний,
  Тим самим у флотi дружна сiм'я!
  
  Закiнчиться будь-яка вiйна, вiрте,
  Хоч багато кровi ллється задарма, знай...
  Ми знайшли щасливе безсмертя,
  Iншим ти теж радiсть свiту дай!
  
  Вигукнемо - буде у славi наша Лада,
  Сварог iз Христом, Перуном на вiки...
  Не обпалить планету полум'я пекла,
  Здiйсниться велика мрiя!
  
  Коли ми теж подорослiшаємо,
  Народимо дiтей напевно мiльйон...
  Влаштуємо чудову витiвку,
  Адже нашiй силi iм'я легiон!
  
  Зараз хлопчик i дiвчисько в боротьбi,
  Босi п'яти у бiйцiв-дiтей...
  А попереду Едема дали,
  А зараз фрица хоробро бий!
  . РОЗДIЛ No 15.
  У США Третiй Рейх мав свiй шматок контрольованої територiї. I звiдти фашисти намагалися наступати. Але їх сил було недостатньо, i росiйськi вiйська завдали сильних ударiв з флангiв. I у боях взяли участь i американськi колонiальнi вiйська. Чотири дiвчата з росiйської губернiї США управляли танком "Надпершинг".
  Дiвчата були дуже активнi. I треба сказати гарнi. У них мiнiмум одягу та максимум бажання боротися.
  Зрозумiло вони вели вогонь за допомогою джойстикiв та босих пальчикiв нiжок.
  Командувала екiпажем ефектна блондинка Камала, i вона завдавала гiтлерiвцям потужних ударiв.
  Втiм, вона мала свої еротичнi фантазiї. Наприклад, чому не зайнятися коханням з ельфом? Адже ельфи дуже гарнi. А шкiра у них при цьому гладкiша i нiжнiша, нiж у земних дiвчат. I як приємно коли тебе цей ельф пестить. I торкатися своєю шкiрою, його гладкою, м'якою, нiжною шкiркою. Це було б супер.
  Камала взяла i заспiвала цiлу поему:
  Пiшли ми дiвчата до пiратiв,
  Хотiли битися як орли...
  Ми самки немов акробати,
  I дочки Бога та сини!
  
  Плюскатися любимо в синьому морi,
  Красунi що крутiше немає.
  Ми досягли успiху в розборi,
  Даруючи променисте людям свiтло!
  
  Точнiше грабуємо лише багатих,
  Такi немов Робiн Гуд...
  Виблискують царськi палати,
  I проведемо ударний хук!
  
  Iспанцям туго вiд дiвчат,
  I португальцям нелегко...
  Наш голосок такий уже дзвiнок,
  Строчить вiн наче долото!
  
  Хочемо ми стати всiх крутiшими вище,
  I зiрок простори пiдкорити...
  Хоча часом i зносить дахи,
  Мисливець перетворитися на дичину!
  
  Ми дiвчата все красивiшi,
  Ось прем натовпом на абордаж...
  Щоб зробити цей свiт красивiшим,
  Ми атакуємо екiпаж!
  
  Б'ються в боротьбi англiйцi,
  I з ними Морган - їх ватажок...
  Вiн обкласти нас хоче даниною,
  I правити, наче злобний цар!
  
  Але ми дiвчата, не боячись,
  Несiмося босонiж у лайку...
  Часом буває ахiнея,
  Лютує шалений ватажок!
  
  Ось атакуємо каравелу,
  I красунi пруть як орда...
  Ми принесемо, звичайно, жертву,
  Адже з нами Бог та Сатана!
  
  Б'юся я, люто махаючи,
  Найгострiшим бритвою мечем...
  Щоб було мiсце в чудовому раї,
  Щоб рушити в пику цеглою!
  
  Своєю шаблею я зрубала,
  Чотири великi голови...
  I так iспанцiв мiцно била,
  Наче менi рiдня орли!
  
  Ось вийшло лихолiття,
  Таке просто рознесло...
  Такi ми Палади дiти,
  В руках наймiцнiше весло!
  
  Могутньої силою володiючи,
  Ми чистим серцем шануємо Христа...
  Нехай свiт гарним раєм,
  Велика чистота в ньому!
  
  Мечi у нас гострi та мiцнi,
  Враз перерубають навпiл.
  Ну, а потiм народяться дiтки,
  I тi потерпимо, видно, сором!
  
  Як добре бути менi пiраткою,
  То бабою, що горить вогонь...
  I менi хотiлося життя солодкого,
  Дiвчинцi вiчно молодий!
  
  Мої мечi крутилися хвацько,
  Вони як млин у вихорах.
  Не буде ж дiвчинцi тихо,
  Що ми присвятимо вiдразу у вiршах!
  
  Був колись славний Будда,
  Сказав вiн вiрно - не вбив...
  Але наплавав на те Юда,
  А пiсля гномiв царський Вiй!
  
  Я ось пiратка не проста,
  Буваю рiзнi роки.
  На ешафот iду боса,
  Мабуть, зрадив Сатана!
  
  Кат мене катував на дибi,
  Пiдсмажив п'яти вогником.
  Але не мовчати менi наче рибi,
  Я краще врiжу кулаком!
  
  Ось з ешафоту я втекла,
  Як хвацько вирватися змогла...
  Знесу ворога я з п'єдесталу,
  Хоча в атацi зла орда!
  
  Нiхто не зможе нам примружити,
  Нi ворог, нi армiя, хоч грiм...
  Хоча над морем лунають хмари,
  На ворогiв чекає шалений розгром!
  
  Противник багато знаю, може,
  Але й пiратки молодцi...
  Зможуть врiзати так по пицi,
  Що розлетяться негiдники!
  
  Ось знову дiвка на волi,
  I рубає в лайцi англiйцiв...
  Дбається явно про народ,
  З рiзних бачу країн!
  
  Але для перемоги ми намагалися,
  Змогли ворогiв зупинити...
  I так уперто дiвки билися,
  Що не розлучимось i в життя!
  
  Коли прийде вiйна до перемоги,
  I буде щедрий урожай...
  Щасливi дорослi та дiти,
  I вся планета свiтлий рай!
  Отак американська зiрка виконувала свiй романс. А коли почала стрiляти, то нiмецьким танкам вiдривала вежу - снаряд дуже забiйнi 90-мiлiметрiв 73 ЕЛ. Ось як американки взялися за гiтлерiвцiв.
  Iнша дiвчисько з росiйської губернiї США Хiларi взяла i подумала, як їй збути пластмасу? Адже з неї збиралися робити танки. З одного боку вони, безумовно, будуть дуже легкi, але за породою мiцностi виникають великi питання.
  Хiларi взяла i заспiвала:
  Скаче по полю сiрий зайчик,
  Дуже приємно менi...
  Там на мене чекає гарний хлопчик,
  На золотому конi!
  Справдi здавалося, що буде просто чарiвно. А нiмцi? Тут у США в них дуже мало сил для перемоги, а американцi вважали за краще зберегти вiрнiсть царевi Михайлу Романову!
  Втiм, у цьому випадку з двох зол вiддали перевагу меншому. Хоча в царськiй Росiї i абсолютна монархiя, Нiмеччина з її фюрерством не краща, а може й гiрша.
  Особливо гнiтюче враження справляли єврейськi погроми, i спалювання книг у Третьому Рейху. Ну i звичайно ж iз таким не по дорозi цивiлiзованим американцям.
  I дiвчата з голими, засмаглими, мускулистими нiжками, взяли та заспiвали:
  Який щасливий випадок
  Який щасливий випадок...
  Таке може з кожним цiлком статися,
  Випадковий мiй попутник
  Випадковий мiй попутник...
  А менi з ним виявилося надовго по дорозi!
  Надовго по дорозi! У царизм Едем iти!
  Дiйсно в царськiй Росiї теж з'явилася утопiя - що незабаром настане епоха раю та загального благоденства. I що буде типу комунiзму, але не за Карлом Марксом.
  Дiйсно за царя рiвень життя все зростав i зростав. I могла настати епоха великого щастя.
  Камала та Хiларi пiдморгнули один одному. За допомогою босих пальчикiв нiжок випустили вбивчим снарядом, в гiтлерiвськi машини. Зiрвали кiлька веж, з одного пострiлу, оскiльки перед цим застосували посилюючу ударну мiць бойову магiю та заклинання. Пiсля чого взяли i з великою силою та люттю заспiвали:
  Ми пiратки дiвчини-крутi,
  I не знаємо, так рахуй проблем...
  Кинуть бумеранг ногою босi,
  Щоб не дуже пишався сер!
  
  Ось пливемо у шторм на бригантинi,
  Розсiкаємо носом, знай хвилю...
  У цiй безумовно свiтло стихiї,
  Обiгнувши втечу, зла орду!
  
  Дiвчина торнадо не боятися,
  Вони силою наче монолiт...
  За пiратство будуть мiцно битися,
  I реально стане ворог розбитий!
  
  Всi здатнi дiвчата засвоїти,
  Думки у дiвчат ураган...
  Не захоче баба краще за частку,
  Прориватися як стрiла у туман!
  
  Ми не знаємо слова дiвки слабкiсть,
  Наша сила б'є, повiр ключем...
  Ми отримаємо, скоро знаю радiсть,
  Якщо треба врiжемо цеглою!
  
  Наша сила бурхлива як порох,
  Полум'я у дiвчат у жилах є...
  Менi наречений, повiрте дуже дорогий,
  Буде у славi дiвчина та честь!
  
  Мчали смiливо ми на бригантинi,
  Розганяючи лихо вiтрила...
  А могли ще на "Лiмузiнi",
  Отакi знайте дива!
  
  На дiвчат ворог ланцюга не повiсить,
  Тому що ми вiдважнi усi...
  Та ворогiв же наша смiливiсть дратує,
  Немає вiдважнiших дiвок на землi!
  
  Ми проб'ємо ворогам башки мечами,
  Тих, хто слаб, повiрте захистимо...
  Битимемося сила мiж нами,
  Вiрю, неодмiнно переможемо!
  
  Ми пiратки дiвчата такi,
  Що нас краще в свiтi не знайти...
  Хвилi хлюпають у море блакитнi,
  Нам на вигляд не бiльше двадцяти!
  
  Всi ми можемо, багато вмiємо,
  Наш дiвчат без меж колектив...
  Не неси ти ксьондз на ахiнею,
  Сам Христос за меч не за мир!
  
  Ми звикли люто битися,
  Справа хвацько сперечається у нас...
  Якщо ти пацан - вже не плакса,
  А покажеш просто найвищий клас!
  
  Бог повiр, не любить хлопцiв слабких,
  Його сила в лютi мечi...
  Ми ж знай такi дiвки-баби,
  Нi, сильнiше за нас повiр нiде!
  
  Не боїмося ми ворогiв пiдступних,
  У пiратiв сильне життя.
  Пiд променями сонця променистих,
  Розлетiлося хвацько вороння!
  
  Дiвчина стрiляє з мушкету,
  Влучає флiбустьєру в лоб.
  Вiд того i крутиться планета,
  Що за нас Всевишнiй буде Бог!
  
  Ось змахне красуня, хвацько шаблею,
  Покотилася чиясь голова...
  Не настане дiвчина на граблi,
  Адже вона орлиця не сова!
  
  Її мiць у такiй безмежнiй силi,
  Що iспанцi задкують, повiр...
  Десь баби бурхливо голосили,
  Атакує, безперечно, звiр!
  
  Скеле смерть кривавi оскали,
  Лунає нестримний рев...
  Атакують з пекла гади,
  Де ти наш двоголовий цар-орел?
  
  Дiвчата не знають у лайку пощади,
  Їх ворогам у битвах не посiкти...
  Вони перемогти, звичайно, радi,
  Тому силою як ведмiдь!
  
  Пащу порвуть будь-якому дiвки вовку,
  Вирвуть без сумнiвiв усi iкла.
  Та часом б'ються надто довго,
  Нагострили баби кулаки!
  
  I пiшла, писати в них губернiями,
  Баби що найсильнiше повiр...
  Щоб не трапилося в життi колишнього,
  Ти не святкуй тут орк-лиходiй!
  
  Нi, виникне скоро свiтла царство,
  I порубаний буде злий дракон...
  А в атацi стане i гусарство,
  I суцiльний для тролiв тут розгром!
  
  А пiратка босою ногою,
  Слiд вiд монстра злого вiдiтрiть...
  Двiне по макiвцi кочергою,
  I реально всiх ворогiв заб'є!
  
  Незрозумiло що хочуть красунi,
  Виявляючи свiй великий запал.
  Нам не треба цигарок та горiлки,
  Найкраще буде оркам справжнiй розгром!
  
  Заграють немов лiра струни,
  Засяє сонця свiтлий промiнь...
  У дiвчинки, немов оксамит губи,
  Вiн буде ними, наче муза дмуть!
  
  Красою своєю безперечною,
  Дiвчина вершини пiдкорить...
  Славою породить весь свiт нетлiнний,
  Сонце нехай зiйде скорiше до зенiту!
  
  Ось коли променi забарвлять гори,
  Будуть вони немов колiр рубiн.
  Ми закiнчимо просто розмови,
  Заради найвищих у небi сил!
  
  Нехай дракон плiшивий у муках здохне,
  Нехай настане нелюду кiнець...
  I треба мазати цi соплi,
  Кожен нехай буде молодець!
  
  Ми пiратки зробимо свiт чистiшим,
  I покiнчимо з давньою ворожнечею...
  I пострибаємо по хвилях як рисi,
  Якщо треба порозумiємося з Сатаною!
  
  Переможемо, ми точно це знаємо,
  Навiть якщо ворог як легiон...
  I перемога буде у славному травнi,
  Хоч нас ворогiв аж мiльйон!
  
  Бог не стане допомагати боягузливим,
  Наша смiливiсть дiвок велика...
  I могутнiм у морi колективом,
  Ми пiднiмемо чорта на роги!
  
  А коли все завершимо битви,
  I веселий Роджерс над Землею.
  Ми попросимо боязке прощення,
  Хто розлучився з життям та родиною!
  
  Буде тодi статуя зi зла,
  Для дiвчаток сонечком виблискувати.
  Пострiли йдуть з автомата,
  То салютом палатиму!
  Ну i при цьому дiвчата американськi вiдьми не забували застосовувати i чаклунство i озброєння.
  На американському полi боролися i росiйськi дiвчата. Наприклад, Надiя.
  Вона знаходилася в лежачому положеннi та намагалася керувати експериментальною самохiдкою. Iдея була зробити машину на гусеницях всього з одним лише, у лежачому положеннi членом екiпажу. Щоб таким чином вийшло щось маленьке, непомiтне, спритне, дуже швидке i гарматою, здатною пробивати i тигри, i пантери, i навiть танк Лев.
  Але поки що машина сперлася дуже туго. Недаремно її робили американськi конструктори разом iз росiянами. Хоча дiвчини й використовувала в управлiннi босi пальчики нiжок, у неї не все виходило i вона прогарчала:
  - Кукарямба, абра, швабра, кадабра!
  Справдi, в гiтлерiвськiй Нiмеччинi вже були самохiдки з двома членами екiпажу в лежачому положеннi - наприклад, Е-10, дуже непогана i рухлива машина, в яку дуже важко через низький силует потрапити. Фашисти створили, прямо скажемо видатну технiку, i у зв'язку з цим, звичайно ж, є проблеми. Але царська Росiя бере кiлькiсть i машин i пiхоти. Одних китайцiв набагато бiльше, нiж всього Третього Рейху разом iз колонiями та сателiтами.
  I, звичайно ж, Гiтлер втрутив свою країну у велику авантюру. I атакував надто сильного росiйського ведмедя. Має стiльки i матерiальний i виробничих, i природних i людських ресурсiв.
  Надiя втiм, абияк розгорнула експериментальну машину i пальнула зi стомiлiметрової гармати. I потрапила в борт нiмецькому "Тигру"-3, змогла пробити його корпус... Ця нiмецька машина непогано захищена навiть з бортiв, але трохи важкувата i незграбна.
  Дiвча застосувала кумулятивний снаряд. Але хоча броню i пробило детонацiї боєкомплекту не вiдбулося, i нiмецький танк продовжував стрiляти.
  Надiя зiтхнувши вiдзначила:
  - Мiцний монстр! Але ми з тобою розберемося!
  Дiвчинцi згадалася суперечка напередоднi вiйни - ризикне Гiтлер напасти чи нi. Отож замполiт запевняв, що у Третього Рейху надто мало солдатiв i технiки, щоб конкурувати з могутньою, царською Росiєю - iмперiєю над якою нiколи не заходить сонце.
  З одного боку, так воно i є. Але якiсть Вермахту i в планi дисциплiни i бойової виучки, i технологiй дуже висока. I це, мабуть, недооцiнювалося.
  Сама Надiя хотiла вiйни. У неї було бажання здобути новi медалi та ордени, i загалом вiйна це дуже навiть цiкаво. I ланку можна отримати.
  Часи ще такi, коли iгрових приставок i комп'ютерiв немає, i юнiй дiвчинi хочеться розважитися. Можна i з хлопцем повеселитись, але це теж набридає. А ось вiйна - вона заняття дуже цiкаве! I рiзноманiтне, щодня щось нове.
  Ось зараз наприклад, нiмцi якусь штурмову самохiдку пiдтягли з реактивним бомбометом. А калiбр бомбомета, цiлих шiстсот мiлiметрiв. Тобто якщо вдарить, то капiтально вмаже.
  Надiя причаїлася. Її самохiдка зроблена в протитанковiй модифiкацiї. У Третього Рейху танкiв дуже багато i пiхота без їхньої пiдтримки в атаку не ходить. I з ними слiд боротися.
  I ось дiвчисько дивиться через прицiл. Самохiдку з одним лише членом екiпажу дуже важко помiтити. I вона вичiкує. Штурмова гармата пiднята стволом вгору, i сама нiмецька машина велика i добре заброньована. Але ствол у нiмецької штурмової самохiдки дуже товстий, i найкраще врiзати по ньому.
  I Надiя включила свою автоматичну гармату. Снаряд вилетiв i потрапив у основу зброї. I стало рвати штурмову самохiдку, наче це ящик iз пiротехнiкою. А потiм узяло i довбало. Та так сильно, що кiлька гiтлерiвських танкiв, що стояли поряд з цiєю машиною, виявилися пiдкинутими i перевернутими. Надiя з великим захопленням взяла i вигукнула:
  - Слава Росiї та царевi Михайлу!
  Ось так вона вжалила. Виходило, що одномiсна самохiдка, це зовсiм непогано.
  Надiя навiть трохи розчулилася. Згадала як вона з гарним юнаком лежала на сiнi. I лоскотали друга вони травинками.
  I юнак тодi її спитав:
  - А що ти робитимеш, якщо мене вб'ють?
  Дiвчина вiдповiла на це:
  - Не кажи про погане!
  Але гарненький хлопець наполягав:
  - А якщо те свiтло?
  Надiя впевнено вiдповiла:
  - Звичайно ж є! Всi ми маємо безсмертну душу!
  Юнак знизав плечима i спитав:
  - А що таке душа? I чому вона безсмертна?
  Дiвчина зiтхнувши вiдповiла:
  - Важко сказати! Душа це таке, що просто не висловити словами. Це типу...
  Гарненький хлопець пiдказав:
  - Типу тiнi?
  Надiя похитала головою:
  - Нi! Це було б надто спрощене розумiння. Iсус сказав - дух плотi та кiсток не має. Але це не просто тiнь. Це типу такої плотi, що є в ангелiв. А що це саме таке люди не знають!
  Юнак зазначив:
  - Увi снi ми лiтаємо! Можливо, це є душа! Точнiше спогади про перiод нашого iснування, коли ми були душами, i лiтали мiж зiрками!
  Дiвчина припустила:
  - Можливо, нашi душi залишають тiло увi снi i лiтають, i пiдкорюють простiр, вiдвiдуючи рiзнi свiти!
  I вони взяли i хором разом iз юнаком заспiвали, точнiше впала чудова Надiя:
  Я народилася в космiчнiй країнi,
  Де всi дiвчата дуже бойовi.
  Не здолати Вiтчизну Сатанi,
  На славу нашої матерi-Росiї!
  
  Зумiємо Русь святу захистити,
  I як би не був ворог жорстокий, пiдступний...
  Противникiв ми мiцно битимемо,
  I буде росiйський дух iз мечем уславлений!
  
  Росiя це Батькiвщина моя,
  Свята та космiчно земна...
  Усi нацiї єдина сiм'я,
  I дiвчина назавжди молода!
  
  Ми Батькiвщину в битвах захистимо,
  Нi грама шансiв злому супостату.
  Над нами золотокрилий херувим.
  Дамо подарунок росiйському солдатовi!
  
  У Росiї все чудово добре,
  I наша воля буде мiцнiшою за сталi...
  В руках хлопчаки мiцне весло,
  А править нам сам товариш Сталiн!
  
  Любiть люди Батькiвщину мою,
  Ми зробимо її повiк красивiшою.
  Вiтчизну не розтягнуть по рублю,
  А Бог Сварог велика месiя!
  
  Нехай славиться нехай Батькiвщина моя,
  Ми знищимо у битвi супостату...
  Менi Лада Богородиця рiдня,
  Ворогам Росiї нехай прийде розплата!
  
  Якщо треба зможемо кров ворога пролити,
  Росiю не поставити не колiна.
  Мисливець перетворитися скоро на дичину,
  А з нами великий вождь буде Ленiн!
  
  Ми космосу простори пiдкоримо,
  Дамо ми щастя, радiсть всього всесвiту....
  Москва вище навiть, нiж сам Рим,
  Своєю силою у битвах незмiнною!
  
  Коли вiйна прийде у наш свiтлий край,
  Ми фюреру свою сильну вдачу покажемо ...
  Отримає росiйський щедрий гонорар,
  Ми вище сонця та дерев гарнiше!
  
  Повiрте, не в руїнах буде Русь,
  Орда не поставить на колiна...
  За Батькiвщину бiйся i не лякайся,
  Не знає росiйської слабкостi та лiнощiв!
  
  Воскресне наша мила країна,
  Покаже всьому всесвiту свою силу.
  I буде знищено Сатана,
  Ворог Вiтчизни впаде враз у могилу!
  . РОЗДIЛ No 16.
  Олег та Маргарита продовжували боротися. Але хлопчисько на дозвiллi швидко накидав у зошит розповiдь про альтернативну iсторiю.
  Олександр Третiй став жертвою замаху органiзованого групою студентiв на чолi з братом Ульянова Олександром ще 1887 року. I на престол зiйшов Микола Другий на сiм рокiв ранiше, нiж у реальнiй iсторiї. Ну здавалося б якась рiзниця? Але ставши монархом на сiм рокiв ранiше Микола Другий не познайомився з тiєю жiнкою, яка стала його дружиною в реальнiй iсторiї. А одружився з iншою, здатною народити здорового спадкоємця чоловiчої статi. I це вплинуло на весь хiд iсторiї. Зокрема незважаючи на початковi невдачi у вiйнi з Японiєю, государ не був скований хворим спадкоємцем престолу. I в результатi його рiшення були здоровiшими.
  Кривавої недiлi не сталося. Генерала Куропаткiна змiнив Брусилов. Броненосець "Слава", був добудований i вирушив з третьою ескадрою, що наздоганяє. Також Микола Другий пiд виглядом особистої яхти вивiв iз Чорного моря ще три броненосцi, включаючи найновiший "Потьомкiн". I ескадра Рождественського виявилася сильнiшою, на чотири новi i сильнiшi, великi кораблi, нiж у реальнiй iсторiї.
  А Брусилов розбив японцiв на сушi та блокував Порт-Артур. Де все ще був японський гарнiзон.
  А з Балтики та Чорного моря прибула ескадра Рiздвяного у сильнiшому варiантi. Крiм чотирьох нових броненосцiв у нiй було ще додатково кiлька дрiбнiших суден. Крiм того, царська Росiя купила ще шiсть броненосних крейсерiв у Перу. I ось грiзна росiйська ескадра дала японцям бiй при Цусiмi. Лише цього разу самурайський флагман "Мiкасо" був потоплений у першi хвилини бою разом з адмiралом Того. I на морi японцi були вщент розбитi.
  Японськi вiйська суходолом виявилися вiдрiзанi вiд баз постачання. I невдовзi капiтулювали.
  Японiя була змушена укласти ганебний свiт. Росiя отримувала i Корею, i Маньчжурiю, i всю курильську гряду, i навiть Тайвань.
  Плюс ще з Японiї взяли контрибуцiю мiльярд золотих рублiв, щоб покрити витрати царської Росiї на вiйну.
  Було здобуто перемогу. Авторитет Миколи Другого змiцнився, i самодержавство загалом.
  Без революцiї царська Росiя переживала тривалий, економiчний пiдйом iз середнiми темпами зростання десять вiдсоткiв на рiк.
  Але розпочалася перша свiтова вiйна. Царська Росiя на вiдмiну вiд реальної iсторiї уникла спаду через революцiю та потрясiння, i була краще готова. Та i її армiя була бiльш численною, так у нiй були i китайськi i монгольськi, i корейськi солдати з Жовторосiї.
  Крiм того, через сильнiшу економiку в серiю пiшов танк Прохорова - "Мiсяць"-2, який розвивав швидкiсть на шосе в сорок кiлометрiв на годину, а на рокадi в двадцять п'ять.
  Вiйна вiд початку пiшла для царської Росiї дуже успiшно. Було з ходу взято i Кенiгсберг i Перемишль, i росiйськi вiйська дiйшло до Одера, i взяли навiть Будапешт i Кракiв.
  Лише знявши значнi сили iз захiдного фронту кайзерiвської Нiмеччини вдалося пригальмувати росiйську армiю.
  Але навеснi п'ятнадцятого року, зiбравшись iз силами, росiяни знову перейшли в наступ. I змогли прорватися до Вiдня, вивiвши з ладу Австро-Угорщину, ну, а ще у вiйну на боцi "Антанти" вступила Iталiя.
  Туреччина намагалася воювати з Росiєю, але Болгарiя цього разу також була на боцi Антанти. Пiсля розгрому Австро-Угорщини росiйськi вiйська взяли Стамбул. I незабаром i Османська iмперiя була повалена.
  Росiйськi вiйська почали наступ на Нiмеччину з пiвдня, а армiї союзникiв iз Заходу. I кайзер пiдписав капiтуляцiю.
  Вiйна перша свiтова закiнчилася протягом року i була для Антанти переможною. Росiя одержала у своєму суспiльствi землi Нiмеччини по самий Одер. Австрiйська iмперiя розпалася. Галичина та Буковина стали росiйськими губернiями. Чехословаччина стали частиною Росiї як Чеського Королiвства, а Угорщина венегрського i в обох цар Микола другий. Румунiя встигла захопити Трансльванiю. З'явилася i Югославiя, частина земель Пiвднi вiдтягла Iталiя.
  Австрiя виявилася маленькою та обскубаною. Нiмеччину сильно урiзали, змусивши повернути Францiї ранiше за Бiсмарка захопленi землi, так i Данiї теж. I на Нiмеччину було покладено репарацiї.
  Османська iмперiя зникла зi свiтової карти. Стамбул, протоки i Малу Азiю забрала собi Росiя. Iрак перемогли Росiя та Британiя десь по лiнiї Багдада - хто що встиг захопити. Також Росiя приєднала до себе Палестину та бiльшу частину Сирiї. Пiвдень Сирiї був вiдданий французам, а турецькi володiння Саудiвської Аравiї захопили англiйцi.
  Настав перехiд свiту. Хоча велися ще малi вiйни. Саудiвську Аравiю повнiстю пiдкорили Росiя, Британiя та Францiя. I царська Росiя отримала вихiд в Iндiйський океан, i почала там будувати залiзницю.
  Була вiйна й у Афганiстанi. Англiйцi її програли, i царська Росiя вторглася з пiвночi, i перетворила Афганiстан на свою губернiю.
  Навiщо царська Росiя атакувала Iран. I захопила його майже без бою. Лише частина Iрану на пiвденному сходi встигла приєднати Великобританiю.
  Потiм до двадцять дев'ятого року - початку великої депресiї була тиша, та гладь, та Божа благодать. Царська Росiя з економiки вийшла друге мiсце у свiтi поступаючись лише США. А з вiйськової могутностi безперечно була першою.
  Але велика депресiя створила проблеми. Хвилювання були i в царськiй Росiї, де правила абсолютна монархiя.
  Микола другий продовжував експансiю до Китаю. I в результатi тридцять першого року спалахнула вiйна з Японiєю. Цього разу правда самураїв швидко розбили i на морi адмiрал Колчак, i на сушi, Корнiлов i Денiкiн постаралися. I становище абсолютної монархiї знову змiцнiло. У Японiї було висаджено десант, i її захопили росiйськi вiйська. Потiм був референдум i приєднання до царської iмперiї. Таким чином Росiя стала ще сильнiшою та грiзнiшою.
  Незабаром весь Китай став росiйським i був подiлений на губернiї.
  У Нiмеччинi до влади прийшов Гiтлер. Але на вiдмiну вiд реальної iсторiї вiн обрав проросiйську орiєнтацiю. Муссолiнi в Iталiї провiв одну вiйну, захопивши останню незалежну країну в Африцi - Ефiопiю. А в тридцять восьмому роцi Нiмеччина та Австрiя об'єдналися в одну державу.
  Гiтлер, Мусолiнi та Микола другий з одного боку i Британiя, Францiя, Бельгiя та Голландiя, i особливо США з iншого стали готується до другої свiтової вiйни. Вона мала привести до передiлу свiту.
  I ось 15 травня 1940 року, гiтлерiвська Нiмеччина почала вторгнення до Францiї, а також Бельгiю i Голландiю. А 18 травня царська iмперiя Миколи Другого атакувала колонiї Британiї, Францiї, Бельгiї та Голландiї.
  Тож Гiтлеру залишилося виконувати найчорнiшу та невдячну роботу, а Миколi Другому знiмати солодкi пiнки. I ось довго до цього готувалися всi.
  Коалiцiя захiдних держав над Вермахтом має невелику перевагу в особовому складi, у танках, артилерiї та обороннi рубежi. Ну i частина вiйськ ще стоїть проти Iталiї, де Муссолiнi теж має краєвиди на територiї Європи.
  Здається вiйна може йти ще довго, але Майнштейн придумав пiдступний i дуже ефективний план iз захоплення i Францiї, i Бельгiї та Голландiї.
  У ньому планує подвiйний удар серпом. I вперше у сучаснiй вiйнi, масова висадка десанту з лiтакiв та на парашутах. Причому, бiльшiсть десантникiв це картоннi ляльки, з метою створення iлюзiя масовостi. А основнi сили гiтлерiвських танкiв пройдуть через Люксембург, i далi гiрською ущелиною.
  Є правда ризик, що їх накриє авiацiя. Але царська Росiя надiслала винищувачi, i вони у разi чого вiзьмуть i прикриють небо над Андерами. Тож перспективи нiмецького наступу хорошi й у першi днi великi успiхи! Зокрема, Люксембург захоплений практично без бою, лише кiлька поранених. Потiм рух танкiв та бронетраспортерiв коридором у горах.
  Французи мають i за чисельнiстю, i за товщиною бронi та калiбру знарядь перевагу в танках. А англiйська "Мальтiда"-2 взагалi непробивна для нiмецьких танкiв. Краще машини лише у царськiй iмперiї Миколи Другого.
  Але гiтлерiвцi брали найкращим i якiснiшим використанням танкових вiйськ, i зокрема тактики Гудерiана. Яка по-своєму була передовою.
  Та й хваленою нiмецькою дисциплiною. Що теж давалося взнаки.
  Але й царська армiя, зрозумiло, не стала за цим пасивно спостерiгати.
  Наступ почався саме 18 Травня в день народження царя Миколи Другого якому якраз виповнилося сiмдесят два роки. До цього вiку за тисячолiтню iсторiю Росiї дожив лише один Великий князь - Ярослав Мудрий. I то, можливо, його вiк був навмисно завищений лiтописцями, рокiв так на десять, щоб зробити Ярослава старшим Святополка. Так що можливо Микола Другий найстарiший правитель Росiї за її iсторiю.
  А оскiльки в цьому свiтi вiн править iз 1882 року, то вiн уже побив рекорд Iвана Грозного за тривалiстю правлiння. I як знати чи не поб'є вiн ще й рекорд Людовiка Чотирнадцятого. З правителiв бiльш-менш значних країн найдовше правлячий вiн. Була пара князiв i бiльше номiнально правлячих, та їх володiння надто дрiбнi держави не тягнули.
  Принаймнi у царя Миколи Другого феноменальне везiння Володимира Путiна. I вiн розпочинає чергове вторгнення.
  Цього разу на пiвдень. Вiйська росiйського царя йдуть Iндiю. I командує ними Олег Рибаченко - вiчний хлопчик.
  Ось уявiть собi, у колишньому життi вiн був дуже дорослим. Але потiм захотiлося вiчного життя. I вiн погодився стати подiбно до героя серiалу "Горець", безсмертним i невразливим, i навiть голову йому зрубати неможливо. Але тiльки в тiлi хлопчика рокiв дванадцяти.
  Ну i при цьому очевидно послужити Росiї. Ну, що ж на це цiлком можна погодитись. Адже безсмертя - класна штука. Особливо, якщо воно повне пригод. Тим бiльше хоч хлопчик на вигляд рокiв дванадцяти, але вiн надзвичайно сильний i швидкий. I йому море по колiна.
  Олег очевидно у званнi генерал-адьютанта i генерала-аншефа. I орденiв має величезну кiлькiсть, є й титули. Тож можливiсть нової слави та землi здобути - величезна спокуса. А може й стати кимось титулом вище - наприклад, герцогом? Справдi такий титул здобути - це круто. Ось навiть легендарний Бiсмарк не встиг стати герцогом. Хоча для цього потрiбна була ще одна переможна вiйна. Але цей славний нiмець зумiв зовсiм зупинитися.
  Але Микола Другий i не думає зупинятися. Йому здається, що весь свiт скоро стане його. I справдi росiйськi вiйська вступають на територiю пiвдня Iрану, i далi на рiчку Iнд та Пакистан майже не зустрiчаючи опору. I беруть мiсто за мiстом. I росiйськi танки зупиняються лише для дозаправки.
  На Заходi царськi вiйська пiдiйшли i з боєм форсували Суецький канал. Тут хоч якийсь опiр англiйськi вiйська чинять.
  I йдуть запеклi бої. Також росiйськi вiйська захоплюють англiйськi володiння Близькому Сходi. I це вони роблять стрiмко.
  Головна перешкода це колонiальнi вiйська, якi розбiгаються i здаються, а великi вiдстань i природний ландшафт.
  Олег в атацi не один з ним разом дiвчинка на вигляд рокiв дванадцяти Маргарита та ще чотири гарнi дiвчата. Все ця команда босонога, а хлопчик в одних лише шортах. I голi дитячi п'яти мелькають.
  Мiсцевi мешканцi падають перед ними на колiна. Опiр англiйцiв та сипаїв осередковий. Лише одна бiла частина з англiйцiв спробувала щось показати. I тодi хлопчик, дiвчинка та чотири дiвчата їх атакували.
  I став Олег Рибаченко рубати з усiєї сили англiйцiв. Ось вiчна дитина провела млин. I покотилися голови бiйцiв iмперiї лева.
  Слiдом за ним те саме зробила i дiвчинка Маргарита. I знову котяться голови. Ось це справдi виробляється фiгуральний розгром. I стiльки людей по-справжньому гине. Кров хльосне i дiти-термiнатори шльопають по червоних калюжках босими, засмаглими, точеними нiжками здiймаючи хмару бризок. I все це буквально кривавi фонтани. I не може не справити враження. А чотири дiвчата теж рубаються. I теж босими, дiвочими нiжками човгають по калюжах i пiднiмають вгору хмару кривавих бризок.
  I ось йде подiбна бойова м'ясорубка. I голови буквально зрiзаються, пiдскакуючи наче футбольнi м'ячики. Наскiльки це все виглядає позитивно.
  Олег Рибаченко цей вiчний хлопчик заспiвав:
  Я Лади син воїн вiчно юний,
  Блискучу безперечною красою...
  Подарує свiт менi безперечно чудовий,
  I гранату кину босою ногою!
  Пiсля чого хлопчик взяв i перевiр нищовий млин, тож навiть голови покотилися. I дiвчата взяли та додали у м'ясорубцi. Вцiлiлi англiйцi в страху взяли i покидали зброю. Пiсля чого красивi дiвчата змусили гордих бiйцiв Туманного Альбiону пащу ниць, i цiлувати їм босi нiжки. I англiйцi робили таке з величезним ентузiазмом.
  Так i пройшов бiй. Далi йшло набагато легше. Мiсцевi частини з iндусiв практично повнiстю здалися, а деякi навiть разом iз росiйськими частинами билися з англiйцями.
  Армiя пiд командуванням Олега Рибаченка йшла фактично маршами. I покора Iндiї була форсованою.
  На iнших дiлянках, точнiше театрах бойових дiй, лише в районi Єгипту розгорнулися важкi бої. Але й там у царської армiї вiдчутна перевага в змозi. Важкий танк "Петро перший", непробивний для багатьох англiйських гармат, може бути тридцяти двох футових, яких у Британiї небагато. Але очевидно найчастiше застосовує основний танк - "Суворов"-3. Вiн дуже рухливий i не надто великий.
  Лише "Матiльда"-2 яких у англiйцiв дуже мало, може хоч якось росiйському танку створити проблеми насамперед через своє непогане бронювання. Але гармата в 47-мiлiметрiв калiбр вiдверто слабка.
  Так вступили англiйцi у вiйну. Танк "Черчiлль" ще тiльки почали розробляти. Та й йому ще до запуску у серiю дуже далеко. "Кромвелi" стали сходити з конвеєра, але вони тiльки лобове бронювання мають непогану, а 75-мiлiметрова гармата слабка.
  Загалом i англiйця i французи поступаються росiйської, царської армiї та кiлькiстю та якiстю. А колонiальнi вiйська ще слабкi та бойовим духом. Тож провалилися i в Єгиптi форсував суецький канал. Єдине, що в англiйцiв представляє серйозну силу, це морський флот. Але в царської iмперiї дуже багато пiдводних човнiв. I деякi субмарини працюють на перекису водню, тобто не мають собi рiвних. Тож спробуй iз ними потягайся. Вони всiх зiтруть на порошок. I у них обтiчна форма.
  Ось такий тут з'явився флот. У царської Росiї до речi й лiнкорiв чимало. Адже потенцiал iмперiї величезний. Спробуй з нею потягатись. Ось, наприклад, лiнкор "Олександр Третiй", вийшов з порту в Нью-Йорку. I вiн рухається розсiкаючи хвилi. I наскiльки величезний корабель, що його навiть бомби вагою п'ять тонн не беруть.
  Ось справдi буде круто.
  I гармати його б'ють на сто п'ятдесят кiлометрiв. Оце "Олександр Третiй".
  А екiпаж лiнкора складається з гарних дiвчат. Вони майже оголенi в бiкiнi та босонiж. I ось бiгають красунi мелькаючи голими, круглими п'яточками. I нiжки у них засмаглi та м'язистi.
  Та ще вiд дiвчат пахне дорогими парфумами. Ось це смак. I груди у дiвчат пишнi та надутi. А соски червонi прикритi вузькою смужкою тканини.
  Ось це дiвчата, i м'язистi, що навiть шкiра пiд якою грають кульки м'язiв лиснiти.
  I як перед такими мужики на колiна не бухнутися.
  А як вiдкрив вогонь "Олександр Третiй", то англiйський крейсер взяв i з першого залпу затонув.
  А дiвчата взяли та завили вiд захоплення. Насправдi таке весело та здорово.
  Тож проти таких нiяк не встояти. Потiм ще один крейсер та фрегат затопили войовницi. I теж швидко... А потiм назустрiч вийшов англiйський лiнкор i почалася дуель.
  Ну, войовницi в одному смугастому бiкiнi й дали. I давай ворогiв трощити, i топити i ламати i труби, i вежi, i щогли. Ось така була в них сила. Як вони лупили ворогiв, не даючи їм перепочинку.
  Ось що означає дiвка-войовниця! I потопили броненосець iз неймовiрною силою. I серйозно зашкодили лiнкор. Такi бойовi тут, скажiмо, порядки. I босi, круглi, рожевi п'ятки войовниць мелькають. I вони пiдбiгають вiд однiєї гармати до iншої. Наводять їх зi смiхом випускають снаряд iз шiстнадцятидюймових гармат. Тi б'ють i з гуркотом вибухають. Розносять i вежi та борти кораблiв. Ось як це круто виходить. Немов б'є реальна кувалда броню i матросiв.
  Ось так попрацював лiнкор "Олександр Третiй", така неймовiрна мiць. Але цим справа не обмежилася. I гiдролiтаки внесли свiй внесок у морську перемогу.
  А гiтлерiвцi наступали до Францiї. Їм вдалося здiйснити генiальний маневр - подвiйний удар серпом, i кардинально вiдсiкти ворога.
  Висадка десанту, у тому числi й тисяч пiдроблених ляльок на парашутах справила значний ефект. I фашисти майже без бою взяли Брюссель. Голландiя також була захоплена вiдразу. Причому королiвське сiмейство захопили гiтлерiвцi хитрiстю: переодягнувшись у форму голландських гвардiйцiв. Та просто чудова акцiя.
  I далi наступ до Порту де Кале, i оточення англiйцiв пiд Дюкерiв. Причому на вiдмiну вiд реальної iсторiї евакуюватися їм не вдалося. Хтось загинув, а хтось потрапив у полон.
  Росiйськi вiйська теж продовжувалися i в IндоКитаї. Французькi вiйська, особливо колонiальнi, чинили опiр вкрай слабо. Царська армiя рухалася маршами. Буквально захльостнувши В'єтнам. Дитячi пiдроздiли, i вiйська з дiвчат волiли пересуватися босонiж. I це було дуже практично.
  Хлопчик у шортах, мали загартованi пiдошви, i їм так навiть зручнiше.
  А противник все здається та здається. Та й очевидно легкi танки в дiї. Зокрема вагою всього п'ятнадцять тонн, але з дизелем у п'ятсот кiнських сил. Такi ходовi та спритнi, наче дикi звiрята. Проти них i справдi не встояти. Легкi танки названi - "Багратiон"-2. Втiм, i танк "Суворов"-3 важить тридцять тонн i теж дуже рухливий.
  Ось така полiтика. Це немов кiннота Чингiсхана. Вона пре собi i пре.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова на бiлому конi, у переносному розумiється сенс слова. Насправдi цi вiчнi дiти мчать босонiж. I роблять просто немислимi подвиги. Хоча особливо й робити нi з ким. Легкi росiйськi танки за кiлька днiв дiйшли до Бомбея та Калькути. Здiйснили такий чудовий подвиг.
  Олег пiдстрибуючи босими нiжками прочирикав:
  - Топтатимемо Бомбєї!
  Дiвчинка Маргарита пiдтвердила:
  - Та ми топтатимемо!
  Пiсля чого дiти взяли i засвистiли через нiздрi. Навiть ворони посипалися.
  I юнi воїни дiйшли до Бомбей та їх топтали своїми босими, маленькими нiжками. I Iндiя взяла та лягла пiд Росiю. I це була визначна перемога.
  I наступали росiйськi вiйська та iнших напрямах. Ось, зокрема, просувалися вони у напрямку Сiнгапуру. Здавалося, що ця фортеця-мiсто неприступна. Але реально було взято майже без бою. Трохи лише пострiляв загiн англiйцiв. Але й вони здалися.
  Пара хлопчикiв-барабанщикiв з англiйського загону були позбавленi взуття i їх поклали на спину, i стали бити палицями босими п'ятами. Лупили красивi дiвчата. Хлопчаки верещали вiд болю та приниження. I видно було, що почервонiли голi пiдошви пiдлiткiв. Ось це справдi виглядало смiшно. I лупили дуже спритно i хльостко.
  Ось це дiйсно виглядало трохи страшно.
  Iндiю захопили буквально за два тижнi. Олег та Маргарита шльопали голими нiжками, i мiсцевi мешканцi цiлували їхнi босi слiди. I, видно, вважали їх за богiв.
  Олег прочiрикав:
  Я хлопчик сучасний як комп'ютер,
  А особисто означає класний супермен...
  Ви отримаєте масу з бою сутi,
  Настане час у життi змiн!
  Маргарита взяла та вiдзначила:
  - Це була колонiя англiйцiв, i, звичайно, вони радi приєднатися до Росiї!
  Хлопчик-генерал помiтив:
  - У нас все-таки абсолютна монархiя! А у Британiї завжди був парламент!
  Дiвчинка-войовниця вiдзначила:
  - Але iндусiв до англiйського парламенту не пускають. Це справдi не територiя, а колонiя. А ось у Росiї всi нацiї формально рiвноправнi!
  Олег хлопчик рокiв дванадцяти жбурнув босими пальчиками нiжок камiнчик по настирливiй комахi i збив його. Пiсля чого помiтив:
  - Не зовсiм все! Ценз осiлостi для євреїв нiхто ще не скасовував!
  I дiти взяли та заспiвали:
  Нехай славиться земля моя свята,
  Не жити народу дуже добре...
  Розкинулася вiд краю до краю,
  Всiм принесло надiю та добро!
  Так дiяли росiйськi вiйська. А нiмцi тим часом через Андерри та Люксембург обiйшли вiйська коалiцiї Антанти з пiвдня вiдрiзавши їх вiд основних сил у Бельгiї та знамениту лiнiю оборони Манджино з пiвночi. Небезпека пiдстерiгала гiтлерiвцiв пiд час руху горами з повiтря. Це справдi велика загроза, тим паче коалiцiя сильна в авiацiї. Але росiйськi винищувачi прикрили нiмцiв i не дали їм бомбардувати позицiї, по яких рухалися колони бронетехнiки. А далi на Дюкер i прорив до портiв. На вiдмiну вiд реальної iсторiї, Британiя вже не мала шансiв на евакуацiю, оскiльки окрiм Люфтваффе, були ще й росiйськi винищувачi, бомбардувальники та штурмовики. А вони скажемо так - найкращi у свiтi за якiстю, i першi у свiтi за кiлькiстю.
  I це очевидно тiльки початку. А царська Росiя до вiйни довго готувалася i готувалася дуже ефективно. I, зрозумiло, мрiя Миколи Другого - це влада над усiм свiтом. А Гiтлер - це випадковий попутник! Або ситуацiйний союзник!
  I в його вiйськах є свої героїнi. Танк Т-4 у дiї, але це найважчий. А є ще експериментальний, не серiйний Т-5, з трьома вежами з двома гарматами та чотирма кулеметами. Тобто на даний момент найсучаснiший i найсильнiший серед нiмецьких машин.
  I ним керують нiмецькi, дуже красивi дiвчата в одному лише бiкiнi. А коли валькiрiї взялися за мечi, то зрозумiло, що буде дуже круто.
  Герда вистрiлила й сiмдесятипятимiлiметрової гармати за допомогою босих пальчикiв нiжок. Осколково-фугасний снаряд пролетiв iз великою вбивчою силою. I вибухнув серед солдатiв англiйського корпусу.
  Войовниця заспiвала, тупаючи босою п'ятою по бронi:
  Ах мармедал, ла, труляля,
  Нiхто не помiтив, що не стало короля!
  I вони взяли i довбали вiдразу з двох стволiв. Як розлiтаються у рiзнi боки солдати та офiцери Британiї.
  Шарлота хихикнула i заспiвала:
  - З нами фюрер та Микола Другий!
  Христина струснула стегнами i вiдповiла:
  - За велич iмперiї!
  Магда додала з енергiєю:
  - Ми беремо реванш за першу свiтову вiйну!
  Нiмецькi вiйська вийшли до узбережжя i навiть взяли Порт-де-Кале з ходу, практично без бою.
  Шансiв у англiйцiв завдяки росiйськiй, незлiченнiй царськiй авiацiї не було. Нi на евакуацiю, нi на опiр.
  Гiтлер як водиться трiумфував i пiдскакував немов мавпа. Ось це справдi було круто.
  Микола Великий, як його називали, простягав над свiтом свою руку.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова дiйшли до пiвдня Iндiї, точнiше до неї добiгли виблискуючи босими, круглими п'ятами.
  Хлопчик-термiнатор зазначив:
  - Ми довбали по вороговi... Точнiше вже довбали...
  Маргарита вiдзначила:
  - Воювати не довелося - побили мiтлою!
  Дiти-генiї стали метати босими пальчиками нiжок леза бритви в опудала. I дiяли надзвичайно активно. Та й дiти скажемо так монстри.
  . РОЗДIЛ No 17.
  Олег Рибаченко цей вiчний хлопчик, розпочав будiвництво нової дороги в Африцi, з метою подальшого просування на пiвдень i продовжував при цьому писати:
  Дiти з душами нацистських злочинцiв: хлопчики та дiвчатка тепер копали окопи. Їхнi босi, дитячi нiжки тиснули на живцi лопат. Юнi воїни тепер були в iншому свiтi. Погода стояла прохолоднiша i дiти змушенi були ворушитися, щоб не замерзнути.
  Гiтлер, що став хлопчиком рокiв дванадцяти, бiлобрисим i гарним, був в одних лише шортиках. I вiтер вiяв голодний, стiбаючи бiльше по кiстках.
  Пiд босими нiжками дiтей-войовникiв, жовте i червоне опале листя: явно настала осiнь.
  Настрiй, зрозумiло, пiсля солодкого тепло раю впав. Зате у хлопцiв i дiвчат з'явилася зброя: автомати невеликого розмiру, також ящики з гранатами, i батарея з п'яти довгоствольних гармат, що їх втiшило.
  Хлопчик-фюрер запитав у того, що теж став босоногим дитиною Герiнга:
  - Ти думаєш, так виглядає пекло?
  Хлопчик Герман тупнув босою, дитячою нiжкою i вiдповiв:
  - Не знаю про фюрера. Можливо так виглядає чистилище!
  Гiтлер-пацан засмiявся i заспiвав:
  - Буде проклятий рай та пекло,
  Що зiрвав покрив.
  I священний меч вiйни,
  Розрубав ворогiв!
  Хлопчики та дiвчатка розсмiялися. Отримавши дитячi тiла, дорослi люди втратили серйознiсть, i здобули рухливiсть i метушливiсть. А їхнi ротики постiйно скалилися, i зубки сяяли. Як завжди дiти у пiднесеному настрої i з приводом i без приводу.
  Хоча рити окопи доводиться. Зверху висять два ангели з мечами, що сяють як зiрки i вiддають команди. Та й погода холодна, осiння. Хлопчик в одних шорах, босi, з голими торсами, i їм не дуже приємно на вiтрi. Дiвчатка теж без взуття, i в одних легких, коротких тунiках, немов рабинi в античнi часи.
  Та тепер це мiсце справдi щось на зразок чистилища.
  I щоб хоч трохи стало веселiше Адольф-пацан, тупаючи босими, дитячими нiжками заспiвав;
  Я думаю про дiвчину свою,
  Який присвiтив шматок поеми.
  Перепливемо взимку Єнiсей -
  Немає вибору, отже, немає дилеми!
    
  З нею навiть у холоднечу на душi свiтло,
  У спеку несе весняна прохолода.
  Руки тримають мiцне весло,
  Плити рiчкою до бурi-снiгопада.
    
  Коли осiннiй краплi краплi дощ,
  Дерева в золотi в багряної розкошi.
  Твiй поцiлунок мене вганяє в тремтiння -
  А волосся бiлий дiвчини кучерявий.
    
    
  По листi мчить подруга босонiж,
  Вона гарна - як принцеса лiта.
  Пляска по калюжах - бризки джерелом,
  Нехай буде наша пристрасть любовi оспiвана!
    
  Нас не торкнеться горе та смуток,
  Дiстанемо з неба зiрочку мрiй!
  Ось стану, наче на престолi цар -
  А свiтла безмежнi дiяння...
    
  Дiвчина в полi рве ромашку менi,
  У вiдповiдь я кульбаба їй зриваю.
  Хоч хвилювання п'яний як винi
  Не наслiдуй закоханий папугу!
    
  Зiграємо пiд гiтару, цей романс,
  Щоб люди знали, що таке радiсть!
  Нехай народжений щастя передасть
  I не настане зла вiдьма-старiсть!
    
  Ми з дiвчиною обнялися i пiшли,
  Не треба бути настирливими та злими.
  Деколи не уникнути вiйни зрозумiй,
  Не можуть бути усi роки блакитними!
  Решта дiтей, це теж спiвали i дуже дружно махали лопатами.
  Ангел з небес люто рикнув:
  - Обережнiше з мрiями про майбутнє! У цьому свiтi ви нашi раби, маємо нам коритися!
  Адольф-пацан кивнув:
  - Всi комусь та обов'язково коряться! Не буває жодного суспiльства, де б, не було начальникiв, i нiхто б нiкому не вiддавав наказiв!
  Ангел це охоче пiдтвердив:
  - Так не буває! Хтось комусь та обов'язково кориться. Ось i твiй друг i колега Сталiн такий же ув'язнений як i ти!
  Гiтлер-хлопчик буркнув:
  - Сталiн? Це стає дуже цiкаво!
  Справдi, з iншого боку, теж були дiти. Цього разу на чолi їх був червоний диктатор i вождь Йосип Вiссарiонович. I теж хлопчики босi у шортах, i дiвчатка у тунiках. Тiльки якщо у нацистiв шортики та тунiки були свiтло-коричневого кольору, то у комунiстiв червонi.
  Сталiн теж працював лопатою, як i всi. Звичайно, з одного боку вселитися в тiло здорового, дванадцятирiчного хлопчика, пiсля того, як ти був хворим старим, дуже навiть приємно. Стiльки енергiї в тобi, бадьоростi, сили.
  I дуже весело у тiлi дитини. Ось, здається особистiсть твоя, i пам'ять твоя, i думки як у дорослої, i навiть старої людини.
  А дитяче тiло веселить, змушує пiдскакувати i смiятися, наче ти легковажний пацан.
  Але з iншого боку, якого це володаря, майже половини свiту, бути в одних лише коротких шортах. I босому шльопати по килиму з осiннього листя.
  А над тобою ще й ангел стоїть iз мечами, якими погрозливо обертає!?
  Це теж не дуже здорово.
  I ти, щоб зiгрiтися, змушений енергiйно працювати лопатою.
  Щоб хоч трохи пiдбадьоритися i пiдняти настрiй, i не почуватися хлопчиком-рабом, Сталiн взяв i заспiвав;
  Що трапилося з нiжною нареченою,
  Я в стражданнях iз чорною душею!
  Згадуючи образ її чарiвний,
  Що зберiгаю, коли вступаю у бiй!
    
  Пам'ятаю, як стежкою брели неспiшною,
  По селищах мирним, пустирям!
  На тобi ошатний одяг,
  Легкий крок i шлях до монастирiв!
    
  А на полi зрiє золототрав'я,
  Вiтерець розвiяв увесь туман!
  Буде у вiчнiй славi Православ'я,
  Свiтло надiй у молитвах християн!
    
  Ножечки босi по дорогах,
  Ми з дiвчиськом каємося у грiхах!
  Вклонися i вiр Святому Богу,
  Життя твоє вiн зважить на терезах!
    
  А коли з гуркотом голос з престолу,
  Чи не гiдний ти увiйти в Мiй рай!
  Тому що святiсть небосхилу,
  Не доступна, навiть не мрiй!
    
  Вам грiховним у низьких, брудних бiдах,
  Слiд столiттями перебувати та перебувати!
  Цiнується лише мужнiсть у перемогах,
  Немов метал єдина росiйська рать!
    
  Наш солдат не ходить по шинках,
  Горiлку пити, йому гидко - зло!
  Вiн найсильнiший воїн - гроза свiту!
  Хто полiз на Русь, зiтремо в лайно!
    
  Крок моєї дiвчинки по дорiжцi,
  За плечима рвана торба!
  Береже вона свої чобiтки,
  Все вiддала в Божi засiки!
    
  I вже чує запах, чорної гарi,
  По селищах пронеслася орда!
  Усю країну на частини розiрвали,
  У попелi та руїнах мiста!
    
  Ось тодi дiвчинка обурилася,
  Нi, то не дiло ховатися у пiдвал!
  I на фронт з усiєї пристрастi попросилася,
  Тому що Iсус покликав!
    
  Лiтак їй дали, бити фашистiв,
  Щоб лiтала, славлячи цього Христа!
  Щоб було спекотно в небi чистому,
  Щоб закрилися фрицям небеса!
    
  Та вона боролася всiєю силою,
  I молилася перед iконою зло!
  Не хотiла бути в полонi могили,
  Винищила гадiв, не число!
    
  Але в бою останньому вийшло погано,
  Чомусь лопнув бензобак!
  Пощад молю, я плачу Бога,
  Жаль якщо дiвчата горять!
    
  Iсус вiдповiв менi суворо,
  За тебе я мучився, страждав!
  I тепер по вiр менi - немає труни,
  Загиблих усiх Всевишнiй воскресав!
    
  I тепер у раю твоя наречена,
  Добре їй, Сам обтер сльозу!
  Вiр тобi знайдеться теж мiсце,
  Втiлиш ти давню мрiю!
    
  Тiльки знай - служiння Росiї,
  Це шлях, щоб Боговi догодити!
  Що бути планетi всiєю щасливiшою,
  Потрiбно Батькiвщинi всiєю фортецею служити!
    
  Головний грiх - Батькiвщини вiдвертатися,
  Не пiти на лайку - залягти в кущi!
  Вiддати перевагу жалюгiдному паяцю,
  Не пiзнавши Господньої краси!
    
  Так iди i помстися фашистам,
  Iсус так грiзно наказав!
  Дим зникне в повiтрi запашним,
  Буде час i для мирних справ!
    
  Снiг перлiв з моря - яскраво блищить,
  Завiрюха закрутить кучерi баранчикiв.
  Нашої Вiтчизни - вiра-гранiт,
  Якщо за правду фрицi не страшнi!
    
  Брязкiт вiд металу, скрипи коткiв -
  Танки повзуть крiзь межi Росiї!
  Вибудуємо гребiнь з гострих багнетiв,
  З криком "ура" ми в атаку ходили!
    
  Краватка на шиї кольору зорi,
  Нас надихнула у битву iдея.
  Вибiр один - переможи або помри,
  Ось над редутом прапор червоний майорить!
    
  Блiдi губи, дме пурга,
  Дiвчинi полоненої руки зв'язали...
  Про до чого жорстока доля,
  У лютий мороз до ешафоту боса!
    
  Але не хотiла закiнчити в петлi,
  Сила зiбрала, у нiмця вчепилася.
  Немає сильнiшого за нас на Землi,
  Нам не потрiбна ваша мерзенна милiсть!
    
  Так i загинула, горлянку гризячи,
  Дiвчинка росiйська Таня Краснова.
  Але на Берлiн поведе нас шлях,
  Вибудуємо свiт - без насильства новий!
    
  Скiльки загинуло моїх братiв,
  Усi добровольцi, просто хлопчаки.
  Для пiонерiв жебракiв, босих -
  Шкiрка на снiданок до вечерi шишки!
    
  Ми пiд Берлiном, скоро трiумф,
  Знак комсомольця груди запалює!
  Хоч чоботи з незвички i тиснуть,
  Але надихає колiр щастя Травня!
    
  Фюрер у пеклi, ураган вiдгримiв -
  Радiсть прийшла, смiх дiтей лунає!
  Спалений то тла пекла вертеп,
  А над Вiтчизною - Червоне Сонце!
  I дiти-комунiсти пiдхопили спiв. Хлопчики i дiвчатка стали притупувати своїми босими, гострими, хай навiть дитячими нiжками.
  Ангел, який спостерiгав за ними з iншого боку i змушував копати окопи, сердито вiдповiв:
  - Фюрер у такому ж пеклi, як i ти! I взагалi, для ваших господарiв грiхи не мають значення. Останнiй серiйний вбивця може бути королем, i навiть iмператором космiчної iмперiї. А перший апостол стати рабом, i навiть ми його душу цiлком можемо заткнути в плоть таргана. Якщо нам таке буде завгодно. Або у щось куди бiльш химерне. Так що знайте дурнi, як пробки, дiти своє мiсце!
  Хлопчик-Сталiн запитав:
  - А що ви такi?
  Ангел рикнув:
  - Для вас Всемогутнi Боги, яким слiд пiдкорятися! А iнакше...
  I вiн зробив мечем у повiтрi вiсiмку. Хлопчик-Сталiн несподiвано виявився на дибi. Його босi, дитячi ноги затиснутi в колодку ковану сталлю. I вона тягне тiло хлопця донизу. А пiд босими дитячими нiжками запалало, жарке полум'я, i язики вогню почали лизати круглi, голi п'яти дитини.
  Сталiн-пацан вiд болю, що виноситься, заволав:
  - Ой, не треба! Ой, скажу! Не палiть менi дитячi п'яти!
  Ангел знову крутнув мечем. I Сталiн знову опинився на травi вкритiй килимом опалого, осiннього листя. I знову хлопчиковi-вождевi довелося старанно працювати лопатою. Наче й не було славного минулого та управлiння значною частиною свiту. Нехай невiдомi шляхи Господнi.
  Сталiн у юностi навчався на священика. I по-рiзному уявляв собi пекло i рай. Але нiколи не думав, що життя пiсля смертi може бути таким безглуздим. Спочатку Сталiн та його почет стали босоногими дiтьми, i короткий час побували у свiтi, де на деревах ростуть тiстечка та шоколадки. А тому, виявилися, восени в якомусь свiтi з рiдкiсними деревами помiрної смуги Росiї. I як солдати Великої Вiтчизняної вiйни, риють окопи, i поряд стоять гармати.
  Дiтей тут приблизно двi сотнi - порiвну хлопчикiв та дiвчаток. I всi босонiж, гарнi, свiтловолосi, засмаглi. Немов херувими раю.
  Хiба Сталiн був у дитинствi бiлявим? Хоча, звичайно ж, зi свiтлим волоссям ти красивiша - така ось мила дитина.
  У раю як вчить церква - тiла будуть iдеальними, без найменших фiзичних вад i, зрозумiло, красивими. Але Православна церква говоритиме, що тiла виглядатимуть приблизно рокiв на тридцять п'ять. А не на дванадцять. Щодо Ада, то тут i зовсiм не єдиної думки. Мовляв, потрапите, дiзнаєтесь.
  Ось i Сталiн досить довго прожив, наламав i дров, i зробив СРСР наддержавою, i тепер хлопчик у шортиках, ще й не пiдлiток. I зрозумiло вiд цього прикро.
  З iншого боку, в тiлi стiльки енергiї, i хочеться постiйно смiятися. Хоч i копати лопатою набридає. Краще було б пограти, наприклад, у футбол.
  Щоб хоч трохи, стало веселiше, i вiдволiктися вiд лопати Сталiн-хлопчик заспiвав;
  Вiд далеких країв океану,
  Де склепiння здригнулося небес!
  Проносяться орди султана,
  Начебто антихрист воскрес!
    
  Вiйна нещадна, зла,
  Як шулiка спустилася на Русь!
  Земля моя в ранах сива,
  Врятуй матiр, я Богу молюся!
    
  Наскiльки жорстокий свiт, ось жах,
  Дитина впала i роздерта!
  Народили, його з болем тужась,
  Так злий вирiшив Громовержець!
    
  Ось Бог мiри в гнiвi не знає,
  Обрушив на рiд людського лиха!
  I кожен живе страждає,
  Лише горе рахує перемоги!
    
  Залита кров'ю Росiя,
  Наскiльки жорстокий ти Всевишнiй!
  Куди твоя подiлася мiсiя,
  Невже Христос - третiй, зайвий!
    
  Навiщо ти Ада та Єву,
  Вигнав за провину їхнього раю!
  Прийшов, править годину людожеру,
  З набiгом крутiше Мамая!
    
  Пролилися тут дiвчата сльози,
  Батькiв нiмцi забили!
  Вона босонiж, а морози,
  Суворi, всi рiчки застигли!
    
  Нiхто нас людей не шкодує,
  То мошки, то змiї нас жалять!
  Деколи виникає iдея,
  Що чаша страждань до краю!
    
  На Бога сподiватися марно,
  Адже йому звичайно не боляче!
  А жити краще погано та бiдно,
  Але ми тут сказали - годi!
    
  Прапори у нас комунiзму,
  А отже, без посилання на дядька!
  Терпiти немає сечi фашизму,
  Етик наш простий: до бiса вистачить!
    
  Надiя на руки в мозолях,
  На розум, що є в головi!
  Веде нас до звершень воля,
  Вмiння, запал у кулаку!
    
  I так, вiдмiрюючи кроками,
  До свободи та щастя свiй шлях!
  Ми червоними станемо богами,
  Не зможе нiхто нас зiгнути!
  Ангел засмiявся громоподiбним голосом. Дiти з лопатами вiд страху взяли та присiли. Так виглядало таке дуже грiзно.
  Потiм ангел кивнув головою, труснув мечем i гаркнув:
  - Ще заспiвайте! I дозволяю вiдкласти лопати та танцювати.
  I хлопцi знову з великим ентузiазмом взяли та заспiвали, пританцьовуючи босими, дитячими нiжками;
  Вiддаючи, салюту честь,
  Я хлопчик сам того не знаючи.
  Показав, що в Росiї правда є -
  Це Батькiвщина моя свята!
    
  Почалася жорстока вiйна,
  Громкають гармат злих гуркiт.
  Це ворог живих сатана,
  Ми фашизм в багнети, кидок гранати.
    
  Добровольцям дали нам вiдмову,
  Втекли вночi самоволкою.
  Адже Сталiн дав такий наказ.
  Пiонер бiйся - багнет з гвинтiвкою.
    
  Вiдступати припадати на жаль,
  У подруги лунали туфлi...
  Босоноги сини хлопчики,
  Вiд кори берiз шлунки пухли.
    
  Але молитва пiдтримала нас,
  Iсус ночами дiтям снився.
  Бог нацизму сто разiв вiддасть,
  Пiдтвердивши з iкони у храмах обличчя!
    
  Снiг нам п'яти, немов вугiлля палить,
  Але хлопцi та дiвчата стiйки!
  Вiдкриваємо ми переможний рахунок -
  Ну, а вам фашисти будуть двiйки!
    
  Що Господь за нас, то видно всiм,
  У шубах навiть фрицi мерзнуть...
  Ну, а ми хоч босi зовсiм,
  Нашi пальцi навiть не синiють!
    
  Вiд Москви вiдкинуто круто ворог,
  Ми його погнали мiцно в шию.
  Горн грають i нами прапор,
  Бiй iде за Червону iдею!
    
  Той хто, правда, той ворога сильнiший,
  Навiть "Тигри", фрицiв не рятують.
  Заграв, ллє пiсню соловей,
  Вiр, перемога буде у свiтлому травнi!
  . РОЗДIЛ No 18.
  Дiти-воїни з обох бокiв поки що не воювали. Просто працювали лопатами. Мiж ними була саме така вiдстань, щоб вони не бачили один одного. Фекалiї-демiурги ще не вирiшили, що робити. Зштовхнути хлопцiв лобами, або вчинити по-iншому.
  А поки що полився осiннiй дощ. Струменi були холоднi i дiти стали мерзнути ще сильнiше. У хлопчикiв голi торси, а дiвчаткам у тунiках, коли намокли, було ще гiрше.
  Отака виявилася для померлих, не дуже хороша погода. Дiти тряслися вiд холоду та вогкостi.
  Сталiн-пацан щоб хоч трохи вiдволiктися вiд страждань, i паскудного дощу заспiвав;
  Кров ворога - рубiни кольору глянцю,
  Ратний подвиг - це наша доля!
  Росiяни завжди вмiли битися,
  У небо швидкий сокiл полетiв!
    
  Пiд Москвою фашистiв ми трiпали,
  Сталiнград ним став як гострий меч!
  Мiцнiше немає радянської ратної сталi,
  Дiм Вiтчизни не дамо пiдпалити!
    
  Русь таке слово, як алмази,
  У нiй прихована мудрiсть усiх часiв!
  Ось хлопчисько в бiй бiжить замурзаний,
  Ми бiйцi всiх гадiв переб'ємо!
    
  Хто Росiї вiрно, чесно служить,
  То вiдзначений Богом як герой!
  Дiва босонiж бiжить по калюжах,
  З кiркою пiд ногами крижаною!
    
  Добре нам буде - це правильно,
  Якщо супостата переможемо!
  Хто на Русь напав - тим стане погано,
  Я заспiвав Вiкторiї мотив!
    
  Англiєць чи американець,
  Знай, тобi не взяти у нас Землi!
  Так що не шнуруй з поживою ранець,
  Краще якнайшвидше тiкай!
    
  Стiльки надр багатих у Росiї,
  А поля суцiльно чистий чорнозем!
  Зробимо планету вiдразу щасливiшою,
  Мир, порядок бiдним принесемо!
    
  А потiм свiтовi простори,
  Зорелiтам росiйським пiдкорювати!
  Вакуум, комет кольоровi вiзерунки,
  Все тобi на спадок свята рать!
  Пiсня виконана дзвiнким голоском хлопчика-вождя, такого босого, напiвголого в шортах, як i решта хлопчакiв, якi за життя займали колись дуже високi пости, трохи пiдбадьорила.
  Сховатись вiд дощу було нiкуди. Чи не укриття, нi блiндажу, нi навiть землянки.
  А дощ дуже паскудний i колкий. I щипає хлопчикам та дiвчаткам тiла.
  Крiм того, вони ще й босими, почервонiлими як лапки гусака, дитячими нiжками тупотять по калюжах. I пiднiмають хмару бризок. I тi злiтають у повiтря, i розтiкаються. I це справдi якесь холодне пекло, хоч i немає полум'я.
  Потiм заспiвала дружина Молотова, що стала босою дiвчинкою, у мокрiй, короткiй тунiцi.
  I вона спiвала дуже гарно;
  Потiк хвилi - кришталь прибережної,
  Бриз свiжий, нiжний, заводний!
  А снiг так сипле бiлоснiжний,
  Над матiр'ю Землею сивою!
    
  Променi кучугури золотили,
  А пластiвцi падали, як пух!
  З душi скорiше скиньте гирi,
  Щоб запал вiдразу не згас!
    
  Я босонога дiвчина,
  Зараз злий месник-партизан!
  У латках драна спiдниця,
  На Батькiвщину фашист напав!
    
  Тепер помчала в безодню ситiсть,
  Сухарик черствий на обiд!
  Фашисти вiрю, будуть битi,
  I подвиг дiвчат оспiваний!
    
  Вибухiвку в рейки заклала,
  Хоч нiч була й холодна!
  Дощем немилосердно лило,
  Лихо здавалося, що до дна!
    
  Але поїзд iз нiмцями пiдiрвала,
  Фашистським танкам не пройти!
  Хоч немає у свiтi iдеалу,
  У серцях зберiгаю кохання мотив!
    
  Шлях дуже довгий, нiжки збила,
  Але зiбрала про нiмцiв усi!
  Отримає Гiтлер, вiрю в рило,
  За беззаконня своє!
    
  Не вiдомий героїзму вiк,
  Межi немає - не знає смерть!
  Ми вийдемо в безмежний космос,
  Щоб сльози скорботи враз стерти!
    
  Доб'ємося нової величi,
  Над усiєю планетою Червоний прапор!
  А ти свiй внесок: душевний, особистий,
  Неси i в прозi та вiршах!
    
  Причому не заради пустозвонства,
  Адже слово - молот, гострий серп!
  Без огидного мощам поклонства,
  А зi творенням росiйський герб!
    
  Вiдвоювали пiдлогу Європи,
  Звiсно, потрiбен новий свiт!
  Потоки кiнноти, пiхоти,
  Простiр Всесвiту пiдкоримо!
    
  А вам час служити Росiї,
  Нащадки мили мої!
  Щоб свято було пiд синiм небом,
  Щоб стрiлою вгору голуби!
  Хлопчик-Сталiн сердито помiтив:
  - Не Росiї, а СРСР! А так гарна пiсня!
  Деякий час дiти працювали мовчки. Але дощ не вщухав, а навiть став ще холоднiшим i колючим. I хоча тiла у хлопцiв були дуже здоровi, м'язистi, i тренованi, але i вони стали вiдчувати наростання втоми.
  Хлопчик, який за життя був наркомом внутрiшнiх справ Берiєю, теж узяв i заспiвав iз великим почуттям;
  Хочу хоч трохи свободи,
  Народжений найнещасливiшим рабом!
  Про молодi в горi роки,
  Злий пiдчепив мене багром!
    
  Поля з пшеницею колосаються,
  А ми по полю помах серпом!
  Але булки здобнi лише сняться,
  Не описати наш морок пером!
    
  Хоча ще я просто хлопчик,
  Ось ребра голi, впав живiт!
  По менi батiг з дибою в спеку плаче,
  Мрiя дай Бог навпаки!
    
  Каменоломнi, палить сонце,
  А до привалу далеко!
  Дiвчата волосся нiжно в'ється,
  Пiрнути б iз нею глибоко!
    
  Любов раба до голої рабинi,
  Наївна i легка як пух!
  Адже нiжки збитi, босi,
  По гострому каменю ходять тут!
    
  Одягнути кохання нагую в сукнi,
  А нiжки туфлями прикрити!
  Щоб ти стала хваленою знатю,
  Щоб пила вина, їла дичину!
    
  А так дiвчину хвилюють батогом,
  I камiння тягне на собi!
  Лише погляд рабинi дуже гордий,
  У своїй, нехай жебрачнiй красi!
    
  Терпiли довго, не стрималися,
  Повстали i йдемо на штурм!
  Забралися в темряву часiв смутку,
  Невiльник трон перевернув!
    
  Ось, нарештi, з тобою вiльнi,
  Дитина з'явилася - син!
  Вiк не повернеться, вiримо чорний,
  Хай кожний буде пан!
    
  Адже дiти найвища нагорода,
  Їх плач вiдрада, радiсть - смiх!
  А нам вчиться, життя треба,
  Щоб щедро пожинати успiх!
  Теж пiсня, яка змушує, тривожно та люто битися серце. I це пiдхопили iншi дiти як раби, чи воїни. Звичайно ж, можна цiлком логiчно вiдзначити, що розвага фекалiй-демiургiв дуже дивна. Яке задоволення можна отримувати, напускаючи зливу на дiтей.
  Але поки що вони саме так розважалися. Крiм того, можливо їм подобалося слухати пiснi, що виконуються дзвiнкими, дитячими голосами. Якi вигадувалися прямо на ходу.
  Гiтлер i його команда, теж напiвголi й босi хлопчики та дiвчата мерзли та страждали. Тож i колишнiй фюрер узяв i заспiвав;
  Я з дiвчиськом бiгав на просторi,
  З нею плели ми кольоровi вiнки!
  Струмок прозорий - буде море,
  До чого гарнi волошки!
    
  Загорiли ми на сонцi сильно,
  Негритята: тiльки волосся бiле!
  Свiт навколо такий, променистий чудовий,
  Запахи рослин - пучки стрiл!
    
  Щось носик хлопчику лоскоче,
  Набiгла солодкий мед хвиля!
  Стрибаємо ми босонiж по купи,
  Батькiвщина у серцях у нас одна!
    
  Пам'ятали б збори пiонерiв,
  I похiдний, дзвiнкий юних горн!
  Вiр, не буде день прийде сiрим,
  Краще та щасливiше жити закон!
    
  Ми хоч дiти - рiд наш велетень,
  Вiддаємо серця святiй країнi!
  Будь ти пiонер могутнiм, сильним,
  Попит з тебе, якщо присягало подвiйно!
    
  Треба буде, старшим ми допоможемо,
  Тому що в цьому суть-доля!
  Не вiд'їли ми на салi пики,
  Головне у служiннi боротьба!
    
  У полi голубляться незабудки,
  Червоний мак, бiлих ромашок шум!
  Але неробства немає i хвилини,
  Тренуємо м'язи ми та розум!
    
  Далi, якщо грiм вiйни трапиться,
  I доведеться в муках помирати!
  Згадаймо ми друзiв коханих обличчя,
  Нi не плач, не надривайся мати!
    
  Людина не скiнчиться зi смертю,
  Вiн воскресне, розум у тому гарант!
  Ми будемо щасливi, вiчно вiрте,
  Розквiтне, як пишний колiр талант!
  Та видно, що i фюрер вмiє добре складати, особливо якщо життя безпосередньо припинить до стiни. А що ж є поети не тiльки на Русi. Але полегшення вiд пiснi, яку пiдхопили iншi хлопчики та дiвчатка, що були нацистськими ватажками, було тимчасовим. А так легше не ставало.
  Мало того, осiннiй дощ змiнив мокрий снiг. I стало ще важче. На бiлому снiгу дiти залишали своїм маленькi, босi, витонченi слiди. Та вони виглядали дуже красиво.
  Ось заспiвав уже й Герман Герiнг. Нiхто й нiколи не подумав, що це вiн - босоногий хлопчик рокiв дванадцяти в шортиках, з голим, мускулистим, мабуть, навiть сухуватим i рельєфним торсом дитина з бiлим, акуратно пiдстриженим волоссям.
  I його голосок звучав дуже зворушливо;
  Ти дурний хлопчик жив грiша,
  Цигарки, кок, склянки вiскi!
  Життя розвивалося не поспiшаючи,
  Нiхто не знав, кiнець уже близько!
    
  Ось так трапилося ти в пеклi,
  На дибi бiдний, юний Алiк!
  Дражнити не варто Сатану,
  Щоб багаття не терзали плоть!
    
  Вогонь хлопчику пiдпалив,
  Груди, п'яти, гарненько спину!
  Адже в пекло немає сивини,
  I немає страждань о пiв на половину!
    
  Бiс злiсний клiщi розжарив,
  I ребра дiвчатам ламає!
  Кричить хлопчик з усiх сил,
  Адже не знайшлося мiстечка у раї!
    
  Ось почав зуби чорт свердлити,
  Нiздрю пiдчепив каленим гаком!
  Для бiсiв люди немов дичину,
  А Везельвул - крутий Малюта!
    
  За що ти потрапив хлопчик у пекло?
  У душi гризуть хлопця сумнiви!
  У Христа не вiрив - результат,
  Жорстоке настало помста!
    
  Не треба бути великим цапом,
  Щоб опинитися в пекло!
  Адже вовняк з осиною колом,
  Не найголовнiший ворог Господнiй!
    
  А перший ворог - гад атеїст,
  Який Бога смiливо заперечує!
  Адже шлях до порятунку тернистий,
  Монашка жебрача, боса!
    
  Хлопчик мучився сто рокiв,
  Терзали, били жорстко чорти!
  Ось дав Господь йому вiдповiдь,
  Хочете, вiрте чи не вiрте!
    
  Немає покаяння в пеклi,
  Жорстоко, вiрте уявiть справедливо!
  Надiя тiльки я помру,
  Але смерть не зробить тебе щасливою!
    
  Знай, цим мукам немає кiнця,
  Хоч мiльярди рокiв мине!
  Не шанував за життя, ти Отця,
  Тепер мучу тебе кулi!
    
  А рештi мораль-урок,
  Якщо хочеш вiчнiсть без страждань!
  Щоб тiло не було як заводний курок,
  Ти зверни до Христа свою увагу!
    
  Тепер же пiзно журитися,
  Немає навiть крапельки надiї!
  До нескiнченностi терзати,
  Не бути безтурботному, як i ранiше!
  I решта хлопчакiв i дiвчат це пiдхопили. Та босонiж по мокрому снiгу - дуже болiсно. Це не по теплiй, лiтнiй травi. Це справдi можна сказати фiзичне катування.
  Магда Геббельс дiвчинкою, що стала по плотi, вiдзначила:
  - Ти став набагато стрункiшим за Герман, i куди симпатичнiше!
  Герiнг-пацан сердито зауважив:
  - А кому потрiбна дитяча краса? Жiнки люблять здорових, сильних чоловiкiв, а не хлопчикiв!
  Дiвчинка кивнула:
  - Правильно! Але, можливо, на тому свiтi всi дiти! I це буде романтичне, дитяче кохання!
  Герiнг сердито вiдзначив:
  - Якщо ми дiти, то маємо грати i розважатися, а не тремтiти пiд струменями холодного дощу та мокрого снiгу. А тим бiльше ще й як раби працювати!
  Магда помiтила, шльопнувши босою, дитячою нiжкою по стуженiй калюжi:
  - Ми теж завдали дуже багато людей зла. У тому числi євреям. Навiть особливо євреям. I нам не варто з цього приводу надто вже вередувати i заводитися.
  Хлопчик-фюрер погодився:
  - У цьому питаннi я перегнув цiпок i каюсь! Але...
  Магда перебила:
  - Я розумiю! Пройшло не повернеш! I залишається лише страждати за свої грiхи та спiвати...
  Гiтлер iз цим погодився:
  - Та спiвати! Хоча краще не спiвати пiсля смертi, а жити приспiвуючи!
  I хлопчик-фюрер знову почав виконувати черговий свiй романс;
  Як це вийшло, пристрасть прийшла,
  Лише кинув погляд, i запалало серце!
  А душу коле гостра голка,
  Планете скiльки вздовж осi крутитися!
    
  Дiвчата волосся в'ється золотою,
  А очi вiдливають смарагдом!
  Часом нудьга з зеленою тугою,
  Коли тебе не бачу дiва-диво!
    
  Бiжу до тебе, листочки шелестять,
  А дощ крапель перлiв упускає!
  Вiддам пiвсвiту за закоханий погляд,
  I аромат квiтiв ароматних у травнi!
    
  Несишся менi на зустрiч босонiж,
  Рiзець точив майстерно кожен пальчик!
  Спiймаю метеликiв тобi силомiць,
  Смiятися буду, наче малий хлопчик!
    
  Ох, до чого дiвчисько гарне,
  Як мед полiв твоє пахощi!
  Слова порожнi, не вартi нi гроша,
  Якщо ти не вiдчув у душi страждання!
    
  З своєю милою за руки взялися,
  I закружляли у бурхливому ритмi танцю!
  Здавалося, кинулися душi вгору,
  Менi нiколи з мрiєю не розлучитися!
    
  I так за колом нарiзаємо коло,
  Полiт ще стрiмкiший i ширший!
  Але щоб ентузiазм наш не погас,
  Щоб стало веселiше у земному ефiрi!
    
  Уста злилися у блаженний поцiлунок,
  У грудях вiдразу барабани застукали!
  Пiднявся вiтер безмежний бур,
  Зникли як туман на свiтанку смутку!
  Магда, яка була колись фактично першою ледi Третього Рейху, заспiвала:
  Великий генiй розваги фортуни,
  Вiдкрив ти людям нескiнченний дар.
  У поезiї лiричнi струни,
  Такий повiрте iдеал фюрер!
  Гiтлер-пацан пiсля цих слiв надихнувся i знову заспiвав;
  Нехай здається, що я ще дитина,
  Плутаюся по скелях слизьким босонiж!
  Хоч шлях страждань, тяжкий, надто довгий,
  Ношу пiд серцем образок iз Христом!
    
  Зi мною крокує по горах дiвчисько,
  Розбила нiжки ангел свої у кров!
  Але голосок її мчить дзвiнкий,
  Сама невиннiсть усiм несе кохання!
    
  Куди ми йдемо? До Бога Iсуса,
  Щоби принiс на Землi наш свiт!
  Не пiддаватися Сатанi-миску!
  Пiд прапором Папи Рима ми творимо!
    
  Ми навiть взуття з собою не взяли,
  Постiмося, просто неба спимо!
  Хоч дiти, але вiдкритi Богом дали,
  Береже нас мудрий, добрий херувим!
    
  Пiдступнi скелi, крижини пiд ногами,
  Жорстокий холод, немов полум'я палить!
  Ось чорти з вилами з гору рогами,
  Хочуть перервати пiднесений полiт!
    
  Доводиться нам докладати терпiння,
  I бiль, що плескає тiло долати!
  Адже буде Всесвiту порятунок,
  Коли потисне голi долонi i знати!
    
  Для цього i хадж наш дуже довгий,
  Щоб чашу катування до дна душi випити!
  Народилися ми в пониззi мами-Волги,
  Пасе життя важкої, гiркої нитка!
    
  Але Бог святий дiтей не забуває,
  Вiд загибелi нас страшний уберiг!
  Знайде рашист смерть у Сонце Травня,
  Не втече нечистий на порiг!
  Цю пiсню пiдхопили й iншi дiти, з великим почуттям та ентузiазмом. I навiть уже здається, що не так уже й холодно. I вiдбитки, босих, дитячих нiг складаються в чудовий орнамент. I це просто чудово.
  Дiвчинка в тунiку одна з тих, що була льотчицею Третього Рейху, помiтила:
  - Я воювала i на схiдному, i на захiдному фронтi. I пам'ятаю як узимку в радянськiй Росiї, спiймала полiцiя дiвчинку рокiв чотирнадцяти. Її роздiлили майже до нага, i погнали босонiж снiгом. I то її нiжки стали червоними, нагадуючи лапки гусака. I вона, незважаючи на мороз, крокувала гордо пiдвiвши голову, i спiвала з таким почуттям i виразом. I таке було вiдчуття, що босонога росiйська дiвчина зовсiм не мерзне. Та ще й усмiхається. I справдi ще ганяли кiлька годин, поки самi солдати не змерзли. А дiвчисько хоч би хни.
  Магда Геббельс помiтила:
  - Дуже загартована! Якщо постiйно ходити босонiж, то ноги звикають навiть до снiгу пiд час морозу. Так, наприклад, ходили без взуття святi. I що ж часом доживали до рокiв дуже поважних!
  Дiвчинка з посмiшкою помiтила:
  - Цiкаво все-таки чи можна на тому свiтi, в Пекло простигнути i померти вiд запалення легень!
  Гiтлер рiшуче заявив, тупнувши босою, дитячою нiжкою по калюжi, пробивши кiрку льоду i заявив:
  Прагнула вгору душа твоя,
  Народишся знову з мрiєю,
  Але якщо жив ти як свиня,
  Залишишся свинею!
  . РОЗДIЛ No 19.
  Але всьому приходить кiнець. Дощ iз мокрим снiгом закiнчився, i засвiтило сонце, причому не одне, а цiлих три.
  I стало майже вiдразу тепло, i навiть жарко.
  Дiти-в'язнi припинили працювати, i лягли вiдпочити на траву. Прямо з-пiд землi почали вилазити екзотичнi рослини. А на них чудовi плоди: шоколадки, пончики, тiстечка, кекси, великi цукерки з лiкером, а також пляшки в коктейлями, кокосовим молоком та iншими смакотами.
  Ангели з мечами урочисто оголосили:
  - Пiдкрiпiть свої сили! Скоро вам доведеться розважати нас по серйозному!
  Гiтлер-пацан зауважив:
  - Та у вас свiт не нудний! Ось зараз знову рай, пiсля чистилища!
  Ангел кивнув:
  - Так Адик... Тiльки я думаю, ти розумiєш, що якби твоя душа була в руках Християнського Бога, то ти зараз кричав би вiд дикого, пекельного полум'я!
  Фюрер-хлопчик кивнув:
  - Можливо! Я не тiльки поклав мiльйони людей, але ще й виявився невдахою, який усе злив начисто! I Нiмеччина поменшала, нiж була до мого приходу до влади!
  Ангел згiдно кивнув:
  - Так! З цим не посперечаєшся! Але з iншого боку, ти здобув всесвiтню славу. Так що тут баш на баш!
  Фюрер заспiвав:
  Нехай удачi невдачi,
  I зигзаги вгору i вниз.
  Тiльки так, а чи не iнакше!
  Тiльки так, а чи не iнакше!
  Хай живе сюрприз!
  Сюрприз! Сюрприз!
  Хай живе сюрприз!
  Пiсля чого хлопчик, який пролив потоки кровi у ХХ столiттi, iз задоволенням заковтнув тiстечко в шоколадi.
  Iншi хлопцi та дiвчата теж їли.
  Зрозумiло, i Сталiн теж тепер зi своєю босоногою командою насолоджувався теплом трьох сонцiв, i рiзними смачними речами. I його настрiй також здiйнявся.
  Великий у минулому вождь заспiвав;
  Союз непорушний республiк вiльних,
  Згуртувала навiки велика Русь...
  Хай живе створений волею народiв,
  Єдиний, могутнiй радянський союз!
  Тут дiвчинка, що була в минулому життi дружиною Молотова, зауважила:
  - А все-таки рима не дуже: Русь i Союз!
  Берiя погодився:
  - Автора гiмну слiд розстрiляти!
  Сталiн заперечив:
  - Нi! Десяти рокiв таборiв буде достатньо!
  Почулися смiшки. Дiти тепер почували себе бiльш розкуто.
  Сталiн навiть подумав - що це щаслива пора - дитинство. Все здається навколо таким чудовим, красивим, насиченим та яскравим. Хоча з iншого боку в дитинствi багато проблем. Особливо з однолiтками.
  Сталiн був вiд природи фiзично сильним, та й рука в нього погано дiяла. I його часто лупцювали однолiтки. Крiм того, у Сталiна були деякi дива в поведiнцi, а дiти цього якось дуже вже не люблять.
  Може тому вождь i став таким жорстоким. Багато манiякiв у дитинствi дуже страждали. Не все, зрозумiло. Але в даному випадку Сталiн затаїв на свiт злобу.
  Незадовго до смертi у вождя виникла iдея заслати всiх євреїв до Сибiру. I справа лiкарiв це був лише початок. Але, зрозумiло, прокляття мiльйонiв ув'язнених таборiв, i нездоровий спосiб життя далися взнаки, i Сталiн загнувся.
  I зараз Йосип навiть радий цьому. Тiло в нього хоч i дитяче, але здорове i гарне, почувається вiн чудово. I якби ще євреї були засланi до Сибiру, то його кляли б i вважали лиходiя ще бiльшим, нiж вiн є.
  А так... Так усе йде хвилями...
  Сталiн-пацан, поставив цiлком природне питання:
  - Але ось я помер у п'ятдесят третьому, а Молотов та його дружина набагато пiзнiше. А чому ми тут усi разом?
  Ангел з усмiшкою вiдповiв:
  - Тому що нашi господарi настiльки Всемогутнi, що можуть командувати i часом! Так що не дивуйся!
  Берiя зiтхнув i вiдповiв:
  - Був би я пiсля тебе Йосип, то двадцятого з'їзду не було б! I ми збудували б комунiзм!
  Сталiн iз посмiшкою з просив:
  - Думаєш, ти дотягнув би до комунiзму?
  Берiя логiчно зауважив:
  - Люди з Кавказу живуть довго!
  Вождь-пацан уточнив:
  - Далеко не все! У Грузiї багато довгожителiв, але середня тривалiсть життя не найдовша у свiтi!
  Молотов-хлопчик зауважив:
  - У будь-якому разi нам пощастило народитися людьми, а не тваринами! Адже у них iншого життя немає!
  Ангел iз мечем заперечив:
  - А це вже нашi хазяї вирiшують, у кого життя є, а у кого i нi! Можемо i вас життя позбавити, i тваринам подарувати нову реальнiсть!
  Сталiн-пацан кивнув:
  - Так вип'ємо за те, щоби маючи силу звiра, не стає тваринами!
  Молотов-хлопчик прокричав:
  - Ну, а я пiсля снiданку цупкого,
  Стаю чимось на зразок тварини!
  I хлопцi засмiялися. Дiти, добре поївши, почали бiгати. Спати їм зовсiм не хотiлося.
  Сталiн вiдзначив iз доброю усмiшкою:
  - Та це справдi рай! I разом з тим мають бути якiсь розваги. Ну, наприклад, при менi були телевiзори. I ще ранiше винайшли кiно. Причому американцi у кольорi знiмали вже у тридцятi роки. Тож може бути...
  Ангел iз мечем запитав:
  - Бажаєте, щоб вам показали кiно?
  Хлопчик-вождь пiдтвердив:
  - Так, звичайно! Адже це дуже цiкаво, що знiмають, наприклад, в Аду!
  Ангел жорстко помiтив:
  - Ви не в пеклi, i не в раю! Ви в особливiй реальностi i свiтобудовi створеному Богами. I тут може бути будь-який сценарiй. Але якщо ви хочете кiно...
  Берiя-пацан вигукнув:
  - Дуже хочемо!
  Ангел засмiявся i вiдповiв:
  Ми вам чесно сказати хочемо,
  На погоду ми не дивимося!
  I ринув дощ, тiльки цього разу струменi були не води, а грушевого сиропу. I лилися пiнистим потоком, який був дуже липкий i солодкий.
  А на Землi тим часом вiдбувалися рiзнi подiї. Настав 1983 рiк, до влади прийшов Андропов. Гайки почали закручувати. Ось наприклад Сергiя Шелестова ледь йому виповнилося чотирнадцять рокiв одразу ж заарештували. До цього хлопчика кiлька разiв ловили на продажу джинсiв та iншого товару. А тут затримали iз валютою.
  Враховуючи юний вiк бiлобрисого хлопчака, могли вiдпустити пiд пiдписку про невиїзд до суду.
  А якщо здати того вiд кого вiн отримав валюту, то взагалi звiльнять вiд покарання за спiвпрацю зi слiдством.
  Слiдчий Крисiн так i показав розклад:
  - Чи ти здаєш нам своїх спiльникiв, чи ми тебе негайно беремо пiд варту!
  Сергiй вiдповiв з посмiшкою:
  - Я своїх друзiв нiколи не зраджу!
  Слiдчий сердито вiдповiв:
  - Ти потрапиш у камеру до карних злочинцiв, вони будуть витворювати з тобою страшнi речi. Чи стануть використовувати тебе як дiвчинку в усi дiрки, навiть у рот.
  Хлопчик, якому ледве виповнилося чотирнадцять, твердо вiдповiв:
  - Брехня! Просто так не опускають навiть на малолiтку! Я знаю правила!
  Слiдчий зазначив:
  - Ну, навiть якщо ти порозумiєшся з хлопцями, тобi замiсть тата i мами доведеться мати справу з хлопчиськом-злодiями, вбивцями, ґвалтiвниками, з низьким культурним рiвнем. Крiм того, сидiти ти будеш у смердючiй камерi переповненою хлопчиками, там у вас буде грати на вiкнах i параша в кутку. Нi телевiзора, нi радiо. Вас водитимуть на роботу, а годуватимуть баландою iз черствим хлiбом. I бити за найменшу провину палицею по спинi. Тож тобi мало не здасться. У камерi i щури, i клопи, i таргани, i злi спiтнiлi хлопчики.
  Сергiйко жорстко вiдповiв:
  - Я як пiонер-герой все зноситиму, але своїх друзiв не видам!
  Слiдчий жорстко запитав:
  - Це твоє останнє слово!
  Хлопчик впевнено вiдповiв:
  - Так!
  Крисин зауважив:
  - Зараз я зателефоную прокурору i вiн обере тобi запобiжний захiд. Якщо взяття пiд арешт, то тебе вiдвезуть до СIЗО. Там в першу чергу поголять наголо, а потiм iншi процедури, в тому числi й особистий огляд, що принизливо та неприємно. У тебе таке чудове, довге, свiтле волосся, як у дiвчини. Невже ти хочеш, щоб їх поголили?
  Серьожка зiтхнувши вiдповiв:
  - Краще померти, нiж зрадити!
  Слiдчий посмiхнувся:
  - Гаразд! Ти сам зробив свiй вибiр. Ми з тебе iнформацiю все одно виб'ємо, але тобi доведеться помучитися!
  I Крисiн набрав генерального прокурора. Сергiйко зiщулився i подумав, а чи правильно вiн чинить. Чи варто прирiкати себе на в'язницю, тим бiльше справдi ходять чутки, що малолiтку страшне свавiлля. Правда вiн пацан приблатенений i розраховував, що з братвою якось порозумiється. А камера його не лякала. Все ж таки часи розвиненого соцiалiзму, i в малолiток i чистiше i краще, нiж у дорослих, так що не того напали.
  Крисин кивнув зi злою усмiшкою:
  - Твiй орден на утримання пiд вартою до суду на два мiсяцi прокурор уже пiдписав. Тож ласкаво просимо до санаторiю на вiдпочинок!
  Останнє звучало знущально.
  До хлопця пiдiйшли двоє мiлiцiонерiв i без зайвих слiв начепили на дитячi кистi наручники.
  Пiсля чого повели хлопця з кабiнету. Сергiйко подумав: ось i скiнчилося його вiльне життя, i вiн тепер арештант. Адже сiм'я в нього багата, навiть вiдеомагнiтофон є, що за мiрками вiсiмдесят третього року - правлiння Андропова, рiдкiсть.
  Але хлопчику було навiть цiкаво потрапити до в'язницi - якась романтика. Ось типу Том Сойєр, який сам зухвальовував вчителю, i не боявся отримати рiзкою по спинi та сiдницях.
  А тут вiн посидить у в'язницi, i в цьому буде певна романтика. Вiн все-таки не чмо. А значить у СIЗО якось iз хлопцями та вживеться. Бiльшiсть iз них нормальнi пацани, i не лiзуть у свавiлля.
  Сергiй подвiр'ям увiйшов у чорну вирву, для перевезення в'язнiв. Прикинув, куди його повезуть? У Бутирку навряд чи там немає дитячого вiддiлення. Значить у Матросську тишу. Може, поїсти дадуть, бо вiн зголоднiв.
  Цiкаво, а як у СIЗО годують? Наче вiд своїх друзiв чув, що у дитячому вiддiленнi їжа i непогана. Набагато краще, нiж у дорослому, i жити можна. У СРСР все найкраще дiтям, так в'язницi бiльш доглянутi та комфортнi. I парашi в кутку вже немає - є унiтази, не середнi вiки. Так що даремно його Крисини лякає.
  I Сергiйко заспiвав:
  Даремно противника вважає,
  Що хлопцiв вiн зумiв зламати...
  Хто звiв, той у бою нападає,
  Ворогiв будемо люто бити!
  У вирвi хлопчика не стали приковувати, а просто замкнули. I можна було сидiти i бачити небо у ґратах.
  Тут настрiй у хлопчика трохи знизився. Насправдi, в'язниця не санаторiй. Ось вiн якраз по телевiзору хотiв подивитися цього вечора цiкавий фiльм. У в'язницi можливе телевiзор i не буде. Поки що ще до цього радянська влада не доросла. Та й взагалi можуть бути проблеми iз розвагою.
  Хоча кiно там начебто й показують. Але лише раз на тиждень i це нудно.
  Та прогулянка лише двi години на день. Можна й у футбол пограти. Щоправда, якщо домовишся, малолiткам можуть дати пожвавитися i довше.
  Серьожка ж таки не сявка, а теоретично багато знає. I в разi чого готовий i прописцi.
  Хлопчик усмiхнувся, i для бiльшої бадьоростi заспiвав;
  Я хлопчик, що народився пiд Москвою,
  У великому столiттi означає двадцять першому...
  I я пацан воiстину крутий -
  I в мене повiр сталевi нерви!
    
  Мав комп'ютер, пейджер ноутбук,
  I багато подарунок вiд прогресу...
  Щоб свiтло у всесвiтi росiйська не погасла,
  Ми переможемо з величезним iнтересом!
    
  Воїни звикли перемагати,
  Народжувати бачення промiнь прекрасний свiтла.
  Iспити складаючи лише на п'ять,
  Щоб комунiзму строєм йшла планета!
    
  Хай буде в нашiй Батькiвщинi весна,
  I цар великий Миколай народний...
  Виконатися велика мрiя -
  Народжувати нащадкiв сильних, шляхетних!
    
  У славi буде росiйський комунiзм,
  Велич Батькiвщини в державi...
  Летимо вперед i нi секунди вниз,
  Повiки пройдуть у безмежнiй славi!
    
  Так сила росiян дуже велика,
  Вона у всьому чудово свiтобудовi...
  I силу отримаєш скоро кулака,
  Хоч наша справа мир та творення!
    
  Прославимо ми Батькiвщину свою,
  Що народилося на iм'я Сварога...
  Нехай буде незабаром райське життя,
  В iм'я Iсуса - Сина Рода!
    
  Та все в Росiї найкраще повiр,
  I все у Вiтчизнi здається гарним...
  Хоч атакує з пекла звiр,
  Але незабаром буде сам Сварог месiя!
    
  О Лада промениста моя,
  Ти сонця промiнь без граней подарувала...
  Менi сам Перун велика рiдня,
  I в ньому повiрте без кордону сила!
    
  Так народженi слов'яни перемагати,
  На лайку Дивана хоробро спрямовує...
  Прийде в Париж Росiї сильна рать,
  I буде знищено пекельний Каїн!
    
  Веде Росiя грiзну вiйну,
  Над нею нависла тiнь повiр фашизму...
  Але не клянiть люди Сатану,
  Настане епоха скоро комунiзму!
    
  Сходить Сонце - то Ярило наш,
  Який породжує яскраве лiто...
  Злiтає до зiрок росiйський екiпаж,
  I героїзму подвиги оспiванi!
    
  Сказав Всевишнiй, Всемогутнiй Рiд,
  Що буде Русь всесвiту вiчно правити...
  А Гiтлера скоро заженемо в труну,
  Щоб не смiв Росiю гад вдарити!
    
  Що кинув виклик ти кат Христовi,
  Хотiв Вiтчизну в боротьбi знищити...
  Але виявив Всевишнiй чистоту,
  I отримав Адольф мечем по пицi!
    
  Не вiрте, що Росiя знай слабка,
  Вона могутня - смолоскип усього всесвiту.
  Хоч атакує злiсний Сатана,
  Ворогiв поб'ємо зброєю незмiнною!
    
  Нi нiколи ми Русь не зрадимо,
  Завжди у славi та променистiй силi...
  Розправить крила потужний херувiм,
  В iм'я нашої матерi-Росiї!
    
  Батькiвщину ми хоробро вiдстоимо,
  Адже росiяни завжди вмiли битися...
  Будь-яке вiйсько - вiрю переможемо,
  Я витязь не душа моя паяця!
    
  Люблю, коли всiм радiсть та любов,
  Коли покрив Марiї, Бога Лади...
  Хоча часом i проливаємо кров,
  За Батькiвщину битися смiливо треба!
    
  Ви бачите двоголового орла,
  То символ росiйський, пресвятого щастя...
  Адже Русь у душi велика одна,
  Хоча часом трапляється негода!
    
  Ми зможемо зробити жорстким мат ворогам,
  Розбити орду величезних супостатiв...
  Нi не прийде в Вiтчизну нашу сором,
  Строчу в фашистiв я з автоматiв!
    
  Я вiрю скоро Бог Святий прийде,
  I мертвi у порятунку воскреснуть...
  Перемогу вiдкриємо нескiнченний рахунок,
  Ми найгiршi якщо чесно!
    
  Сварог нам дав найгострiший люди меч,
  Який мiцнiший i булатнiший сталi...
  Ми зможемо i броню-титан розсiкти,
  Вперед в атаку, чого ви стали?!
    
  Не знають нашi воїни втрат,
  Хоча буває в лайцi гинуть...
  Ми знай уже безсмертнi тепер,
  I буде кожен у променистому раї!
    
  Прославимо Бога Господа Христа,
  Що створив все благо над всесвiтом...
  Дiвча буде знати краса,
  У такiй любовi повiрте потаємнiй!
    
  Так Русь прiсною у свiтi не знайти,
  У нiй дiвчата в мороз бiжать босi.
  I кожна не старша двадцяти,
  I сповненi любовi до святої Росiї!
    
  Зауважте наша Батькiвщина - алмаз,
  Який твердiше i зiркою сяє...
  Ми генiї повiрте без прикрас,
  I все цвiте як незрiвнянному травнi!
    
  I ось перемога русичiв близька,
  Нью-Йорк уже пiд прапором нашим царським...
  Усохне у дiвчинки сльоза,
  Ми поцiлуємо печемо її гусарським!
    
  Дитина буде у моєї нареченої,
  I найсильнiший у свiтi богатир...
  Нехай буде вiдгук найприємнiший у свiтi,
  Не вiддамо дiвчат на ясир!
    
  Коли в країнi стабiльнiсть та порядок,
  I настає сонячний прогрес...
  Ми атакуємо смiливо без оглядок,
  Недаремно Iсус за Русь воскрес!
    
  У якому столiттi радiсть та стабiльнiсть,
  I вiчна безмежна весна...
  Земля Вiтчизни жирна, солодка, рясна,
  Адже ми за Русь билися недарма!
    
  Та вiрю станемо ми зовсiм єдинi,
  Скажемо арканом в лютi орду.
  Адже русичi в боях непереможним,
  Я хоч складний рiвень вiн пройду!
    
  Досягнемо ми у всесвiтi знаю щастя,
  До краю свiтобудови дiйдемо...
  Все буде у нашiй витязь влади,
  Ми пiдтвердимо славу сталевим мечем!
  Ось так заспiвав з великим почуттям хлопчисько. I воронок пiд'їхав до в'язницi.
  Був уже вечiр, весна i трохи прохолодно стало. Серьожцi наказали закласти руки ззаду i вийти з машини.
  Хлопчик не став сперечатися. Iнакше одягнуть кайданки. Може, бути їх i слiд було надiти, але свiтловолоса дитина з милим, круглим обличчям не здавалася лиходiєм, та й йшла покiрно.
  В'язниця здавалася мiсцем не дуже добрим. Пахло тютюном i хлоркою. Цiлком рiзного роду неприємних типiв. Один iз них побачивши гарного хлопчика, став вiдпускати бруднi жарти.
  Сережку повели коридорами. Його вiдправляли дитяче вiддiлення Матроської тишi, i дорогою треба було пройти жiноче. Жiнки висовувалися в очi, i загомонiли побачивши, дуже гарного хлопчика.
  Сумiш мату та грайливих жартiв. З обiцянкою вiдiрвати гарненькому пiдлiтку кiнець.
  Потiм його вiдвели до кiмнати обшуку. Там навiть висiла спецiальна таблиця.
  Тут на нього чекали двi жiнки у формi мiлiцiї та ще жiнка лiкар у халатi.
  Мiлiцiонерки буркнули:
  - Роздягайся!
  Сергiйко помiтив:
  - Ви ж жiнки!
  Тi рикнули:
  - Ми насамперед мiлiцiонери! I виконуємо свiй обов'язок!
  Жiнка в бiлому халатi кивнула.
  - Не бiйся! Тебе оглянуть, як годиться з усiма в'язнями. А потiм поведуть на оформлення. А там пiд душ та в камеру!
  Сергiйко запитав:
  - А камери, якi у вас?
  Жiнка з усмiшкою вiдповiла:
  - Не дуже! Зараз новий мiнiстр, i хлопчакiв беруть пiд варту, навiть за прогули у школi, тож тiснота страшна та казенної їжi на всiх не вистачає!
  Серьожка одразу ж пожурився. Вiн чув, що в камерi для малолiтнiх злочинцiв жити можна, i зазвичай чисто, миють пiдлогу. Плюс ще неповнолiтнiм у в'язницi не належить курити, що робить повiтря чистiшим. А тут ще багато народу.
  Жiнка-мiлiцiонер штовхнула Сережку i крикнула:
  - Роздягайся! Давай швидше, чи ми тебе такого красеня iз задоволенням роздягнемо!
  Хлопчик iз зiтханням почав знiмати одяг. Було соромно й принизливо, вiн вiдчув себе арештантом. Крiм того, все виглядало зовсiм не романтично. I подумалося - може все-таки дарма вiн не здав своїх спiльникiв? Адже все одно менти їх вирахують. А йому доведеться сидiти за них.
  Сергiйко зняв шкарпетки i залишився в трусах та майцi. Пiдлога пiд босими ногами хлопчика була холодною. Жiнки стали натягувати на руки тонкi гумовi рукавички.
  Одна з них буркнула:
  - Що встав? Продовжуй роздягатися!
  Хлопчик стягнув iз себе майку. Його оголений торс був рельєфним, i м'язистим, i вiн був гарний в одних трусиках ще бiльше.
  Жiнки подивилися на нього з цiкавiстю. В їхнiх очах спалахнула хiть i бажання.
  Одна з них гаркнула:
  - Боягузи теж знiмай!
  Сергiйко знiяковiв:
  - Може, не треба? Зазвичай у труси хлопчикам не заглядають при шмонi!
  Жiнка рикнула:
  - Було таке ранiше. Ось ви малолiтнi бандити цим користувалися. То грошi проносили, то цигарки. А зараз обшук має бути всiх малолiток найретельнiший. Тож знiмай, чи ми зiрвемо з тебе самi.
  Сергiйко з подихом простягнув свої руки в стегнах, i червонiючи вiд гнiву i сорому став стягувати останню деталь туалету.
  . РОЗДIЛ No 20.
  Волька Рибаченко великий, нiмецький, найрезультативнiший ас усiх часiв i народiв, перебуваючи у вiдпустцi, теж активно писав:
  Олег Рибаченко був дуже розумним хлопчиком-вундеркiндом. I йому завжди хотiлося або винаходити, або складати казки. Зокрема чомусь не вирiшити енергетичну проблему людства, щоб воно перестало спалювати у величезних кiлькостях кориснi копалини та енергоносiї.
  Це врятує свiт вiд глобального потеплiння та затоплення, що загрожує величезними загрозами.
  Ось хлопчик i створили цiкавi гравiтацiйнi батареї. Якi могли перетворювати енергiю гравiтонiв на електрику.
  Але коли хлопчисько якому ще не виповнилося i дванадцяти спробував вiднести цi батарейки до академiї наук, i там показати i дiю, то...
  Викликали полiцiю та хлопчика-генiя вiдправили на психiатричну експертизу. I виявилася дитина у дитячiй психлiкарнi. А це мiсце не найприємнiше. I дiти багато нервових, то кидаються з кулаками, то плачуть i впадають в iстерику. А то й ще й потребу можуть у лiжко справити. Плюс ще обрили тодi дитину першого дня як карного злочинця наголо - щоб вошей i сам не пiдхопив, i iншим не занiс.
  Крiм того, пара буйних хлопчикiв його пробували побити. Олег вiд них вiдбився, але синець пiд оком одержав. А за це що їм теж накостиляли дитину прив'язали до лiжка, i вкололи чогось такого, що ледве мiзки не вивернулися на виворот.
  За два тижнi правда закiнчивши дослiдження хлопчика випустили, але з нього й так вистачило кошмару.
  Пiсля чого Олег Рибаченко це хлопчик-вундеркiнд охолодiв до винахiдництва i натомiсть став писати рiзнi фантастичнi розповiдi.
  Причому улюбленою темою цiєї дитини-генiя була тема попадання. Справдi, чому б i нi? Особливо любив пацан переселятися до дореволюцiйної Росiї та допомагати то Iвану Грозному виграти вiйну з Лiвонiєю, то Миколi Другому вiйну з Японiєю, чи Миколi Першому перемогти у Кримськiй вiйнi тощо!
  Найголовнiше, що хлопчик мiг дати досхочу розгулятися своїй уявi. А якщо допустимо Степану Разiну допомогти перемогти в ходi бунту та селянської вiйни, то й зовсiм буде супер. Причому чому б хлопчику не стати козацьким генералом, i не зробити гармату, яка стрiляє голками та шокує царськi вiйська?
  Олег взагалi фантазер вiд Бога. I звичайно ж деякi його розповiдi стали в дитячих журналах публiкувати.
  Але хотiлося очевидно бiльшого. I ось хлопчик-генiй задумався - чи не створити йому машину часу?
  Оце було б по-справжньому круто! I може дiйсно злiтати в минуле i попередити Миколу Другого про вiроломний напад Японiї. Тодi справдi якщо влаштувати мiнонсцям Того пастку, то вiйна вiд початку пiде пiд диктовку царської Росiї.
  I Олег взявся щось майструвати, щоб створити рух у хроноплазмi, та оволодiти таємницею часу. Хоча поки що подiбне не пiд силу навiть академiкам.
  Олег навiть заспiвав:
  Нам таємницi не розкритi, розкрити час,
  Хоч здається таке не пiд силу...
  Ми зможемо кварк з преонам викинути у ядра,
  Зiграємо на фотонах пiсню-лiру!
  Пiсля чого хлопчик-генiй вирушив до своєї лабораторiї робити щось неповторне. I йому справдi хотiлося добитися дива.
  Олег у школi вчився чудово i знав кiлька мов, так його батько Павло Iванович був доктором наук та професором. Тож дитина загалом не пересiчна. I ще трохи захоплювався єдиноборствами. Але тут життя хлопчака змусило, аж надто не люблять хлопцi в школi надто розумних i треба мати мiцнi кулаки, щоб тебе зовсiм не затюкали.
  Олег був у шортиках i босонiж, коли вибiг надвiр. А погода ще холодна, не зiйшов весняний снiг. Але хлопчик iз задоволенням пробiгся до лабораторiї, сяючи голими п'ятами. Вiн мав непогану мускулатуру, рельєфний, тренований прес, схожий на плиточки гранати. Загалом хлопчик був схожий на спортсмена i пальцем бiля скронi не крутили. Пiсля дитячої психлiкарi Олег у школi часто дражнили психом та зеком. Хлопчик кiлька разiв лiз у бiйку. Так чого навiть заарештували та вiдправили до камери для дiтей яким не виповнилося чотирнадцяти.
  Мiсце неприємне, смердюче, повне iнших хлопчакiв яких готувались вiдправити спецшколами. I годували не дуже, а передачi приносити забороняли. I знову наголо голову обрили, i зняли вiдбитки пальцiв. А ось тому фотографували з рiзних бокiв, i навiть без одягу.
  Але найгiрше в камерi це нудьги не було навiть телевiзора, а книг дiтям-в'язням не давали, щоб вони не порвали не зiпсували. Так що доводилося розважатись спiлкуючись з iншими важкими хлопцями. Ну i ще вiдповiдати на запитання прописки.
  Абияк вони загалом скентувалися. Олег навiть розповiдав їм свої твори якi писав володiючи обдаруванням.
  I так молодий ув'язнений їм заспiвав, блатну пiсеньку або точнiше напiвлатну свого твору;
  Я хлопчик-сирота бiлоголовий,
  По калюжах стрибав зухвало босонiж.
  I свiт навколо якийсь дуже новий,
  Що не притягнеш пацана силомiць!
  
  Я безпритульник хоч обличчям красивий,
  Люблю стопою босою сяяти...
  Ми злодiї знай єдиним колективом,
  Iспити, здаючи лише на п'ять!
  
  Не знає ворог, повiрте нашiй силi,
  Коли хлопчаки пруть на штурм натовпом.
  Я натягну рогатку як тятиву,
  I випущу снаряд iз великою душею!
  
  Нi, знай, не може хлопчик злякатися,
  Нiщо його не вкине в боягузтво, тремтiння...
  Нас не лякає полум'я кольору глянцю,
  Вiдповiдь одна - ти загальне не чiпай!
  
  Ми зможемо поламати орду будь-яку,
  Хлопчик - це повний iдеал...
  Вiн любить дiвку, теж знай босу,
  Якого листа, з в'язницi писав!
  Тому недовго хлопчик думав,
  I став дуже активно красти.
  За це не поставлять просто у кут,
  А можуть навiть люто розстрiляти!
  
  Коротше пацана менти спiймали,
  Побили мiцно навiть до кровi.
  У мрiях мав вiн комунiзму дали,
  Насправдi однi пiшли нулi!
  
  Ну що ж так буває у нашому життi,
  Хлопця закували в кайдани.
  Адже не потрiбнi бандити, знай Батькiвщинi,
  Адже ми шулiки не зовсiм орли!
  
  По босих п'ятах били менти палицею,
  I це дуже боляче для дiтей.
  Лупили по спинi тебе скакалкою,
  Нiби ти запеклий лиходiй!
  
  Але нiчого їм хлопчик не вiдповiв,
  Не видав вона товаришiв ментам...
  Такi знай, бувають нашi дiти,
  Чия воля наче стали силою-титаном!
  
  Так на судi йому загрожували багато,
  I обiцяли хлопця розстрiляти.
  Одна тепер хлопчику тут дорога,
  Туди куди йде i злодiй та тати!
  
  Але хлопчик терпiв усе дуже мiцно,
  I не зiзнався навiть на судi.
  Такi ось бувають у свiтлi дiтки,
  Подiбний поворот рахуй у долi!
  Ну, ось його обрили тi машинкою,
  Погнали по морозу босонiж.
  Супроводжує мент такою усмiшкою,
  Полювання просто врiзати кулаком!
  
  Хлопчик по кучугурах преться босий,
  Його ганяє лютий конвой.
  Її подрузi теж поголили коси,
  Вона тепер iз похилою головою!
  
  Ну що ж все одно нас не зламаєш,
  I Петько хоч вiд холоду тремтить...
  Настане час, буде лiто з травнем,
  Хоча поки кучугура, мороз лежить!
  
  I ноги у хлопчика немов лапки,
  Такої посинiлої гуски...
  Не уникнути у вагонi видно тисняви,
  Так вийшло, просто не жартома!
  
  Пройшов хлопчаки босонiж чимало,
  Повiрте, навiть хлопчик не чхнув...
  Зумiє скинуть зло вiн з п'єдесталу,
  Коли Господь у безвiр'ї заснув!
  
  Ось чому народ скрiзь страждає,
  Ось чому смерть нам загрожує...
  Не буде мiсця праведникам у раї,
  Бо настає паразит!
  
  Так нелегко бути в цьому знайте свiтi,
  У якому все повiрте метушня...
  Не скажеш, нiби двiчi по два чотири,
  А чи буде фiгурально краса!
  
  Господь я вiрю, зцiлить, лiкує,
  Усi нашi рани - це твердо знай...
  Ворогiв жорстоких знаю, покалiчить,
  Хлопчик у наступi дерзай!
  
  Не будемо ходити тепер кругами,
  Нехай нам вкаже прапор шлях...
  Ми тупцюємо снiг розбитими ногами,
  Але бiльшовизму злодiя не зiгнути!
  
  У всьому ми робитимемо знаки свiтла,
  Пiднiмуть мента злодiї на роги.
  Така наша рухається планета,
  I риє нескiнченна завiрюха!
  
  Чарiвник злий, звичайно ж, буває,
  Вiн нiби лев без утриму гарчить.
  Але пiднiмаємо ми вище прапор,
  Злодiїв рiшення славний монолiт!
  
  За свою честь, за розумну вiдвагу,
  Ми битимемося, вiрю назавжди...
  Порви хлопчик, червону сорочку,
  Хай буде злодiям не та мрiя!
  
  Ми комунiзм, звичайно ж, не будуємо,
  Хоча у нас є власний общак.
  Для нас найважливiша воля,
  I мiцний злодiйський рахуй кулак!
  
  I теж мислимо злодiї справедливо,
  Щоб зрозумiло весь видобуток йшов ...
  А хто зайве щуром пихатий,
  Той не уникне гострого ножа!
  
  Бандитiв багато в нашому свiтi знайте,
  Але злодiй, повiрте не простий бандит.
  Вiн може замочити ворога в сортирi,
  Якщо надто розiйшовся паразит!
  
  Але може вiн допомогти i людинi,
  I надати пiдтримку бiдняку.
  I обласкати нещасну калiку,
  I дати дорогу честi-кулаковi!
  
  Ось тому з злодiями ви не сперечайтесь,
  Вони такi парки крутiшi за всiх...
  Покажуть досягнення у побiжному спортi,
  Вiдсвяткують космiчний успiх!
  
  Тому в общак внесiть грошi,
  I щедрiсть виявить вiд душi...
  Ну, для чого для пиятики, вам копiйки,
  I збирати для цигарок грошi?
  
  Коротше Злодiй - велике зiзнання,
  Достойна i священна людина...
  А випробування стануть у настановi,
  Щоб порядок iз фартом цiле столiття!
  Отак вiн i провiв там днiв дванадцять. На мiзернiй казеннiй пайцi, в казеннiй пiжамi на голе тiло, i босонiж у досить прохолодному примiщеннi. I охоронцi з дiтей знущалися. Дехто засмiється ставили до стiнки, i били.
  Хотiли вiдправити до спецшколи, але врятували батьки. Тим паче Олег справдi вирiзнявся обдарованiстю та вигравав олiмпiади.
  А так встиг побувати i в психлiкарнi, i в дитячiй в'язницi.
  Ось зараз вiн у одних шортах i з рюкзаком за спиною домчав до лабораторiї. I спустився до пiдвалу, вона була в одному iз занедбаних будинкiв. Там хлопчик i проводив рiзноманiтнi експерименти.
  Вiд створення батарейок на гравiтонах - до речi успiшне вiдкриття, яке могло б багато проблем з енергетикою вирiшити, до ультразвукого пiстолета.
  Та й такою була iдея. У принципi не нова - навiяна романом "Таємниця двох океанiв". Тiльки в чому парадокс, хоча цей роман був написаний ще наприкiнцi п'ятдесятих рокiв, але пiстолет, що стрiляє ультразвуком у двадцять першому столiттi, не зробили. Хоча вже третiй десяток iде епохи нанотехнологiй.
  I взагалi якось таке вiдчуття, що у свiтi все йде наперекосяк. Один коронавiрус чого вартий. Справжнiй кошмар, але потiм виявилося ще гiршим.
  Олег навiть узяв i кiлька десяток яскравих, крилатих афоризмiв прорiк, тупаючи своїми, босими, дитячими, мiцними нiжками, причому таратор з кулеметною швидкiстю:
  Полiтик iз великим животом, змушує виборцiв сильнiше затягнути пояси!
  Повний гаманець - краще за повне тiло, босi жiночi нiжки, краще за взуття полiтиканами!
  Краса любить молодiсть, багатство - розум, а виборець спритних полiтиканiв!
  Жiнка простить чоловiковi повноту живота, але не простить порожнього гаманця!
  Жiнка любить вухами, полiтик грабує язиком!
  У чому жiнка завжди перевершує чоловiка - у перетвореннi своїх слабкостей на перевагу!
  Чоловiк досягає свого кулаком, полiтик мовою, а жiнка передком!
  Оголена жiнка сильнiша за голого короля!
  Народ не йде, якщо полiтик мокра курка, але пiдкоряється пiвнячому крику!
  Полiтик, це кат, який тримає сокиру язиком!
  Мова полiтика смертоноснiша за атомну бомбу, вона пiдриває насамперед мiзки!
  Полiтик рветься у великi шишки та набиває виборцям синцi!
  Довга мова полiтика часто поєднується з коротким розумом i беззубим ротом!
  Випита гiрка горiлка породжує фiзичну потворнiсть, вислухана солодка мова - полiтика моральне убожество!
  Гiрка горiлка радує серце, солодка мова полiтика змушує проливати сльози!
  Кат рубає голови гострим сокирою, полiтик коротшає життя довгим язиком!
  У полiтицi, на вiдмiну вiд шахiв, кiлькiсть комбiнацiй нескiнченна, i ходи беруться назад!
  Полiтика, це бокс - без бiлих рукавичок!
  Полiтика, це шахи, у яких немає фiгур свiтлого кольору!
  Полiтик часто грає у пiддавки та охоче жертвує принципами!
  У шахах жертвують фiгурами та пiшаками, у полiтицi принципами та виборцями!
  На вiдмiну вiд шахiв, у полiтицi найсильнiша постать - сiрий кардинал!
  У шахах всього два кольори, у полiтицi нескiнченна кiлькiсть мастей та вiдтiнкiв!
  У шахах фора лише за бажанням гравцiв, у полiтицi з волi тих, хто при владi!
  У шахах час гри визначено правилами, у полiтицi цейтнот без правил!
  У шахах мат тiльки наприкiнцi короля, у полiтицi на кожному кроцi до будь-якої пiшаки!
  У шахах матувати можна лише короля, у полiтицi виборець криє матюкою всi фiгури, особливо пiшаки!
  У полiтицi теж король як у шахах часом найслабша фiгура, особливо якщо не вмiє робити хiд конем!
  Хочеш стати королем, навчися ходити конем!
  Не навчишся ходити конем - запрягуть у хомут!
  Шаховий кiнь робить вилку, що вмiє ходити конем у полiтицi - матує короля!
  Чемний на мову полiтик вiрнiше заматує опонента!
  Полiтик, це шахiст, який перемiщає фiгури за допомогою мови!
  У шахах теж можуть пiдказати хiд, але у полiтицi суфлер йде у витрату!
  У шахах першими ходять бiлi, у полiтицi першими приходять iз темними душами!
  Голосуючи, пiднiмають руки, не прийшовши на вибори, ризикуєш простягнути ноги!
  У шахах шах зганяє короля, у полiтицi король не наздоганяється до шаха!
  У шахах один хiд може збити лише одну фiгуру, у полiтицi хiд конем може зачистити всю дошку!
  У шахах узявся - ходи, у полiтицi всi фiгури хапають руками!
  У шахах королiв прикривають пiшаки, у полiтицi через пiшакiв королi залишаються голими!
  Та ризикуючи мало, ти не вип'єш шампанського з чорною iкрою, але надто перевищивши ризик, ти взагалi будеш задовольнятись на нарах чифiром i черствим хлiбом!
  Полiтик, що гавкає з усiма, зможе забезпечити виборцем тiльки суп з котом!
  У солодких промовах полiтикiв так мало солi, що виходить для виборцiв лише суп iз котом!
  Якщо виборця пригощають супом з котом, то в промовах полiтика зовсiм немає солi!
  Полiтики, що годують виборця супом з котом, змусять у разi своєї перемоги сушити сухарi!
  Полiтик виявляє винахiдливiсть кота в чоботях, щоби залишити виборця без порткiв!
  Виявляючи собачу вiдданiсть до вовка в овечiй шкурi, в нагороду отримуєш суп iз котом та дiрку вiд бублика!
  Пiд таке перше як суп з котом, добре йде на друге березова каша i дiрка вiд бублика на десерт!
  Втрачена мить у бою, народжує рабство на вiки!
  Май вовчу хватку i лисячу кмiтливiсть, i тодi не гавкаєшся до собачого життя!
  Якщо ти гавкаєшся немов пес, значить у тебе немає лисього мiркування!
  Полiтик для виборцiв завжди кiт у мiшку на виборах, та суп iз котом на снiданок!
  Солдат повинен володiти вовчою сутичкою, лисячою кмiтливiстю i собачою слухнянiстю, що як трофеї не отримає суп з котом!
  Хороший воїн твердий, як сталь, мiцний, як дуб, i розумом не пень!
  Залiзо хитай руками, але й головою не ставай дубом!
  Будь волею мiцнiшою стали, серцем золотим i розумом не дубом!
  Хто не пiшака розумом, той пройде у ферзi!
  На вiйнi життя чуже не в цiнi, зате в полiтицi життя виборцiв взагалi закладаються не за грiш!
  Полiтик набиває кишенi золотом, продаючи за ламану грiш не лише виборця, а й власну країну!
  Виборець мрiє про лева на престолi, але завжди отримує лисицю, що випускає курячi потрухи, з курячих мiзкiв!
  У кого курячi мiзки, той легкий видобуток для лисицi, хто багато петушитися, вiд того полетять пiр'я!
  Пiвень без хитрощiв лисицi має курячi мiзки, курчачу силу!
  Мозки курячi, i звички ослячi, призводять до собачого життя, i долi колотої свинi!
  Полiтик обiцяє з неба мiсяць, але виборець реве як на ланцюгу собака!
  Людина - це вiнець природи, але охоче пiдкоряється лисицi, навiть якщо це паскудна тварина!
  Лев цар звiрiв, людина iмператор тваринного свiту, але пiд п'ятою лисицею!
  Людина крутiша за лева за силою, але звичками найчастiше типовий осел!
  Навiть лев, не маючи якостей лисицi оратиме як осел, i залишиться тупорилим бараном!
  Полiтик така лисиця, що виборець при ньому залишається типовим бараном!
  Полiтик одягає овечу шкуру, щоб пустити виборцiв на шашлик, як баранiв!
  Навiщо овеча шкура лисицi, щоб лишити тебе бараном!
  У полiтика шкура овеча, а на iклах кров людська!
  Полiтик солодкозвучно спiває солов'ям, але як ворон здатний накаркати лише гiркi сльози!
  Людина, випрямляючи спину, не повинна задирати нiс, розправивши крила - не варто по-пустому розмахувати кулаками!
  Людина орлиний погляд, але проти пiдступiв лисицi, вiн суцiльна ворона!
  Лисиця справжня чарiвниця - здатна i лева перетворити на барана!
  Вовк мучить твердими зубами, а лисиця вбиває за допомогою м'якого язика!
  М'яка мова лисицi смертоноснiша за гострi iкла лева!
  Лисиця має шкiру з червоним вiдтiнком i вiд неї кровi ллється бiльше, нiж вiд будь-якого звiра!
  Лисиця виливає солодку промову струмком, але породжує цiлий океан гiрких слiз!
  Гiркi сльози виборцiв - звичайне породження солодких промов полiтикана!
  Лисиця мову використовує як саму хльостку батога, яка дiстає на будь-якiй дистанцiї, причому пiд неї добровiльно пiдставляють спину барани!
  Найдовша рiч у свiтi - це мова полiтика, цiєю петлею вона здатна задушити всiх своїх виборцiв!
  Мова дана дипломату приховувати свої думки, але полiтик його використовує, щоб оголити власну дурiсть у повнiй красi!
  Полiтик може повчитися у лисицi, як повзти до вершини, але все одно залишається бараном!
  Полiтик просить сказати йому так, але пiдтакуючи лисицi дозволяєш з'їсти себе з тельбухами!
  Голосуючи за полiтика, ти як ворона, яка упускає свiй насущний сир в обмiн на солодку мову лисицi!
  Полiтик це як баран що лiзе у леви, але без лисячої кмiтливостi залишиться ослом!
  Реально полiтика - це математика, де суцiльне забирання i подiл, i лише обнулений виборець додає доходiв у скарбничку пройдисвiти!
  Юний генiй пiдстрибнув i перекрутився як гiмнаст у сальто.
  I пiсля чого хлопчик взяв i став на руки i ось без зайвих забобонiв пройшовся.
  А взагалi машина часу - це дуже здорово.
  Ось, наприклад, нинiшнiй свiт не просто не досконалий, а жахливо жахливий. Йде братовбивча вiйна в Українi, розгул бандитизму, справжнiй дурдом. I цiни останнiм часом стрiмко скачуть нагору. Та iнфляцiя рiзко прискорилася, i долар рiзко пiднявся, та й багато чого поганого.
  Здається свiт реально збожеволiв.
  Хлопчик уже всерединi лабораторiї та розставляє прилади. Тут i пробiрки, i колби, i безлiч дротiв. Ну просто край непочатої роботи.
  Справдi, як змiнити хiд часу? Адже це дає таку колосальну та неповторну силу. I навiть може дати владу свiтовi. Хоча якщо розiбратися, то як цю владу використати?
  Все дати по мордi i стати диктатором? Але тодi чим вiн кращий за iнших.
  Втiм, у середнi вiки люди вважали за краще пiдтримувати королiв, щоб мати одного тирана, а не сотню. Те саме можна сказати i про сучаснiсть.
  Хлопчик одягли на руки гумовi рукавички i став їм щось робити. I колупатися. Це виглядало якось не солiдно. Справдi, Олег хотiв опанувати таємну хроноплазму. I це могло б багато дати. Ось наприклад, якщо вивести унтер-хроноплазму, або особливо гiпер-хроноплазму, то можна буде за допомогою унтер - стрибнути в минуле, а гiпер у майбутнє.
  Взагалi, якщо люди придумали i описували подорожi в часi, то вони можливо. Щоправда, i ризик є. Справдi, є навiть такий фiльм - ефект метелика, як все може легко i круто змiнитися. Допустим батькам Наполеона завадив зустрiтися, випадково обрана запальничка. Тодi i перебiг iсторiї iнший. Або що було б, якщо не зустрiлися, народите адмiрала Того? Можливо вiйна з Японiєю була б виграна, i не було б це божевiльнi i хаос!
  Олег перебираючи босими, нiжками, адже вiн як i ранiше в одних лише шортах, хоча на руках i рукавички, з посмiшкою гуру проспiвав:
  Грiшна людина своє отримає,
  Але настане рай по всiй Землi...
  Все часом вирiшує просто випадок,
  I прагнення радiсної мрiї!
  Хлопчик-генiй також читав, десь що iснують i кротовини в часi, i вони пояснюють феноменами ясновидiння. Але ними також можна скористатися. Ось зараз вiн у цю кротовину неодмiнно увiйде. Юний вундеркiнд повернув барабан, клацнув перемикачем. I тут щось спрацювало. Яскраво спалахнуло, хлопчика вдарило немов струмом по руках, i вiдкинуло. Олег вiдчув нiби падає в глибоку, бездонну прiрву, i при цьому ширяє в невагомостi.
  . РОЗДIЛ No 21.
  Хлопчик прийшов до тями шльопнувшись голими п'ятами об камiння. Було трохи боляче, трохи Олег забiй i колiна. Але швидко схопився. В обличчя подуло тепле, лагiдне повiтря. Пахло навеснi, але не помiрного клiмату, а такий як у субтропiках, коли у квiтнi, погода як у червнi. I справдi з одного боку це весна, коли все пишно розквiтає, але з iншого вже майже спекотно. I в одних шортах, босонiж i з голим торсом хлопчиковi приємно.
  Олег розпрямив спину i озирнувся. Та довкола був зовсiм не Мiнськ. Це мiсто зi старовинними будинками, якi вiдрiзнялися ще досить малими вiкнами та масивними стiнами. А на вiдстанi виднiлися i костели.
  Бiгало багато дiтей - теж переважно босоногих i напiводягнених. Були тут i дорослi. Бiльшiсть iз них чорнявi, але зустрiчалися i свiтлi голови. Лунала мова, i Олег вiдразу вловив, що це iспанська говiрка. I зрадiв тому, що досить добре знав цю мову. I подякував Всевишньому Боговi, що народився в сiм'ї професора, а не двiрника, або робiтника.
  Та це була Iспанiя, причому давня.
  Це було видно i через те, що площею їздили в возах, якi запряженi кiньми, або в кращому разi, проносилися карети. А також одягу. Ось навiть пара вершникiв у мiдних кiрасах проїхала. Але вiки не найдавнiшi, варта пройшла з арбалетами i мушкетами.
  Розумний Олег прикинув, що це приблизно часи трьох мушкетерiв, якi так генiально описанi в романi Дюма, який втiм вiн писав разом з Сен Фоном. Ось i прапори Кастильської iмперiї - такi пишнi.
  Олег пробiгся, блискаючи босими п'ятами i вигукнув по iспасi:
  - Хай живе наш добрий король!
  Декiлька хлопчакiв хором пiдхопили:
  - Хай живе Фiлiп Третiй!
  Олег усмiхнувся. I прикинув... Ну-так, це часи трохи пiзнiше, нiж описанi в Дон Кiхотi. I якраз до кiнця правлiння Фiлiпа Третього має прийти до влади у Британiї Кромвель. А зараз начебто йде вiйна з Францiєю. I вона зi змiнним успiхом протiкає. Францiя дещо ослаблена фрондою, але й у Iспанiї повно проблем. Зокрема фактично вiдокремилася Голландiя, i вона претендує вiдчепити ще й Бельгiю. I Португалiя вже майже здобула незалежнiсть. Тобто Iспанiя ще не втратила до кiнця могутнiсть, але перебувати в кризi. А король хворий i старий, тож тут дуже стрiмко. Точнiше поки що не дуже. Але Iспанiя на заходi сонця.
  Олег одразу подумав, чи не пiти в радники королю, щоб за допомогою свого юного генiя повернути Кастильськiй Iмперiї була могутнiсть, а може навiть перевершити.
  За часiв Фiлiпа Другого Iспанiя досягла свого пiку. I пiдкорила Португалiю та її колонiї. Але тодi i почався спад: спочатку повстання герзiв у Нiдерландах, а потiм розгром Непереможної армади. Та й Францiю здобути не вдалося, замiсть проiспанських Гiзiв, перемогу здобув Генрiх Наварський.
  А ось зараз знову вiйна з Францiєю та проблеми. Причому iспанцi зазнають поразки. Хоча ще є величезнi колонiї, але Португалiя у повстаннi вже майже вiдокремилася.
  Хлопчик-вундеркiнд Олег iз задоволенням шльопаючи босими пiдошвами по брукiвках брукiвки, проспiвав:
  З верху чекають хтось в чинах вказiвки,
  А в країнi палять багаття повстання!
  I дитина-влучник узяла i встала вгору ногами i спробувала пробiгтися на руках. I йому це вдалося. Пара хлопчакiв, теж босоногих i напiвголих, звернула на це увагу i пiдскочила до нього. Вони вигукнули:
  - Спритно, ти напевно циркач?
  Хлопчик iз двадцять першого столiття справдi був дуже мускулистий. А ходити на руках його вчили в секцiї з карате.
  Олег вигукнув iз посмiшкою i заспiвав:
  Ми мандрiвнi артисти,
  Ми в дорозi день за днем...
  I фургончик у полi чистому,
  Це наш звичний будинок!
  Ми великi таланти,
  Але зрозумiлi та простi,
  Ми спiваки та музиканти,
  Акробати та блазнi!
  I хлопчику, який стояв на руках, одна з жiнок кинула мiдну монету i Олег пiдхопив її босими пальчиками нiг. Життя змусило його тренувати з раннiх рокiв тiло та бути сильним.
  Декiлька хлопчикiв i пара дiвчат стала пiвколом. Олег пiдкинув монету вище, потiм знову її спiймав. Пiсля чого знову пiдкинув бронзовий кругляк, i схопився цього разу на ноги, i спiймав руками.
  Хлопчик вище, схожий на цигана, помiтив:
  - Непогано! До речi, ти знаєш сьогоднi у дворi гулятиме наслiдний принц Фiлiп. I якщо ти йому сподобаєшся, то можуть i золотi монети насипати.
  Олег згiдно кивнув:
  - Iти до принца? Що ж це дуже непогана iдея! До того ж справа не тiльки в золотих монетах!
  Чорноволосий хлопчик запитав:
  - А в чому?
  Олег вiдповiв iз усмiшкою:
  - А в тому, що можна поспiлкуватися iз найяснiшою особою! Поговорити з ним зокрема про геополiтику!
  Хлопчик-циган хихикнув i вiдзначив:
  - За такi промови вiд босоногого шалопая можуть i на дибу пiдняти i пiдсмажити п'яти!
  Хлопчик-попаданець хихикнув i заспiвав:
  П'ятки мої, босi хлопчики п'яти,
  Ось i з долею ми пограємо у хованки!
  Тут бiгом до гурту хлопчакiв стали пiдбiгати два стражники в обладунках. Їм, напевно, нелегко було в сонячний, весняний день тягти на собi бронзу. I вiдчувалося що немите тiло смердять.
  Вони репетували:
  - Що за збiговисько? Що за зграя!
  Хлопчики i дiвчатка кинулися раптом миготивши босими, дитячими п'ятами, запорошеними вiд брукiвки.
  Олег теж рвонув. Йому й хотiлося пробiгтися, юне тiло вимагало рухiв. I як приємно вiдчувати брукiвки пiд голими, i жорсткими i водночас чутливими дитячими пiдошвами.
  Хлопчик бiг Мадридом. Це була столиця iмперiї, яка якби скласти з Португалiєю та всiма колонiями, займала б чверть свiту, i бiльшою за розмiром у свiтовiй iсторiї була б лише Британська, колонiальна iмперiя. Але Португалiя вже вийшла з-пiд контролю. А ще йде вiйна з Францiєю, коли деякi тактичнi успiхи iспанцiв, викликанi в тому числi фрондою, ось-ось перекреслить генiй принца Конде, який у вирiшальнiй битвi зламає хiд, начебто успiшної вiйни. Пiсля чого Португалiя остаточно здобуде незалежнiсть. Олег тут вiдчув, що приблизно цей настає критичний рiк, коли Iспанiя остаточно втратить статус наддержави. I йому раптом захотiлося зiграти роль месiї.
  Хоча на перший погляд здавалося, а яка тобi справа? Нехай європейськi держави самi вирiшують мiж собою, як дiяти. Тим бiльше, Iспанiя країна погана. У нiй iнквiзицiя лютує. I вiдьом катують i джгут, i дiтей сiпають на дибу, i садять на палю. Дуже жорстокi у цiй iмперiї закони. А в Британiї, наприклад, парламент є, хоча теж правила i цiй державi суворi. До речi йде громадянська вiйна, i в Iспанiї руки бiльш-менш розв'язанi.
  Добре доречно зробити б так, щоб король Карл Перший ще хоч трохи та помайтав. А ще краще б Британiю знекровити.
  I у Францiї пiсля смертi кардинала Рiшельє хвилювання.
  Олег утiк i оглядав Мадрид. Мiсто i справдi контрастне. I палаци та жебраки нетрiв. Втiм, ближче до центру мiста нетрiв стало менше, а вулицi чистiшi та акуратнiшi. Видно що їх мiтуть напiвголi та босi хлопчаки - причому деякi з судячи по прорiзу очей та червонiй шкiрi дiти iндiанцiв.
  Дiтей дуже багато на вулицях, вони здебiльшого, зi смаглявою шкiрою та темноволосi, але й свiтленьких чимало. Все ж таки Iспанiя європейська країна, хоча i з сильною домiшкою i маврiв i арабiв, i вихiдцiв з Iндiї чимало, особливо пiсля приєднання до Iспанiї Португалiї.
  Яка зараз уже фактично знову вiдокремилася, але деякий зв'язок є.
  Олег пiдстрибнув i перекрутився в повiтрi. Вiн пiшов знову на руках, i пара городян багатша, кинула йому по монетi.
  Юний влучник вигукнув:
  - Мерсi боцi донни!
  I засмiявся. Та чудово тут було. Тiльки що ближче до центру столицi, то частiше зустрiчається стража. А мiсто Мандрид дуже велике. Iспанiя все ще по територiї, з колонiями найбiльшою державою свiту. I богаства не вичерпалися, а значить є де i за що будувати. Особливо розкiшнi католицькi костели. Бо Iспанський король найкатолицькiший у свiтi, i навiть стверджує генерала ордена єзуїтiв!
  Хоча видно вже ознаки певного занепаду. Дiтей у середнi вiки очевидно дуже багато. I вони майже всi босонiж, тим бiльше за таку теплу iспанську погоду.
  Олег пiдстрибував у своїх шортах, його м'язи дуже рельєфнi. А нiжки його теж босi та спритнi, i вiн пiдкидає монетки.
  Але ось з'явилися стражники, i хлопчиковi довелося бiгти, миготивши босими, круглими п'ятами. Олег бiг дуже швидко i брязкали в кишеньцi зiбранi монетки.
  Юний влучник знову колись на iншiй вулицi, i перейшов на крок.
  I знову почав ходити з усмiхненим виглядом. Йому хотiлося дiйти до королiвського, а точнiше iмператорського палацу.
  Олег йшов спокiйно i спiвав:
  Час, час, порадiємо,
  На своєму вiку...
  Красунi i кубок,
  Щасливому клинку!
  
  Поки, поки, погойдуючись,
  Перами на капелюсi.
  Долi не раз шепнемо,
  Мерсi - боцi!
  Пiсня непогана, але, зрозумiло, не власного твору, а з радянського фiльму взята. I, зрозумiло, це не дуже здорово. Ех Iспанiя - країна велика, але зараз не переломна. Ось-ось вiдпаде Португалiї, i з Францiєю вiйна. I в Британiї теж вiйна - громадянська Окрiмль скидає короля Карла. I у Францiї - фронда. Тобто останнiй шанс Iспанiї вiдродити колишню велич.
  Але в реальнiй iсторiї зазнала поразка вiйська кастильської iмперiї i остаточно вiдокремилася пiсля цього Португалiя, i вже не бути Iспанiї свiтовою державою.
  А зараз поки що є шанс вiдродити велич. I Олег цього хоче зробити поспiлкувавшись iз юним королем. Йому якраз стiльки рокiв, скiльки i йому - дванадцять.
  Гарний вiк - дванадцять рокiв! Ти ще не пiдлiток, пiдлiтки - це тiнейджери з тринадцяти рокiв, але вже й не маленький. Цiлком здатний принаймнi у фантастицi творити великi справи.
  Ось зараз вiн якраз i думає, як йому створити диво. Хоча, з iншого боку, навiщо? Що йому до Iспанiї? Хоча, звичайно, цiкаво хiд iсторiї змiнити. Якось Кастильська iмперiя в першу чергу за рахунок вiдкриття Христофора Колумба, пiдкрiпилася ресурсами американського континенту i стала найсильнiшою у свiтi. А потiм i португальська Iндiя разом з самою Португалiєю була приєднана.
  Правда потiм були колотнечi. Повстання у Голландiї, поразка "Непереможної армади". Але Бельгiю вдалося поки що у складi Iспанiї зберегти. I ще Iспанiя має незлiченний флот та величезне населення. Її володiння - це вся Латинська Америка, частина Африки та Iндiя з Пакистаном.
  Хоча саме зараз загрожує вiд'єднання Португалiї. I вiйна з Францiєю, якою зараз управляє Мазарiнi. Має проблеми з Фрондою. I це є шанс Iспанiї. А перемога у Францiї змiцнить позицiї iспанської корони у Португалiї. Адже силу завжди поважають, i за сильними йдуть i мощi пiдкоряються. Тож вiд того у кого будуть перемоги залежить чи залишиться Португалiя та її колонiї пiд Iспанською короною чи нi. А колонiї є i в Iндiї та Африцi та Америцi.
  Свого роду це останнiй шанс Iспанiї стати свiтовим лiдером на морi та на сушi. I не дати пiднятися Британiї, яка поки що сильнiша не колонiями, а пiратами з каперськими патентами.
  У iмператорського палацу повно варти. По-перше до нього так просто не пiдiйдеш - висока фортечна стiна оточує з вежами, якi втикаються гарматами. I брама з численною охороною.
  Вартова втiм виглядає архаїчно, у потужних обладунках, немов у середнi вiки, до винаходу вогнепальної зброї. I алебарди у них у руках, i чоботи зi срiбними пiдковами. I, зрозумiло, сторожовi собаки - потужнi iспанськi бульдоги.
  Олег узяв i свиснув... Ну, цього й слiд було чекати. Королiвський палац так просто не доступний босоногим хлопчикам у шортах.
  Олег пiдбiг до стражникiв, i став на руки, i ладен був танцювати.
  Головний стражник гаркнув:
  - Це що за жебрак? Циркач? Тож таким з нами не мiсце!
  Олег вiдповiв iз усмiшкою:
  - Хочете я розважу спадкоємця! Я думаю йому сподобається!
  У вiдповiдь стражник скомандував:
  - Стрiляйте по ньому!
  Кiлька лучникiв пальнули по хлопчику. Олег спритно вiдскочив i босими пальчиками нiжок упiймав стрiлу. I пiдкинув її i ще раз пiдняв.
  Людина в розкiшному костюмi, вигнувши через бiйницю вiдзначив:
  - Дуже вправно! Може, нехай справдi розважить спадкоємця! Iнфант явно нудьгує!
  Старший стражник усмiхнувся i вiдповiв:
  - Можливо ви маєте рацiю пан герцог! Але хлопчик може бути заразним!
  Почесний вельможа впевнено вiдповiв:
  - Заразний так помиємо! Ану скажи пацан, хто така Богородиця?
  Олег посмiхнувся у вiдповiдь i вiдповiв:
  - Це пресвята Дiва Марiя, що народила Христа!
  Герцог кивнув:
  - Правильно! Значить, ти не iдiот!
  Хлопчик знизав плечима i вiдповiв:
  - Нi... Хоча ось незрозумiло якщо Iсус Христос всемогутнiй Бог, то Його розп'яття вiдбулося доброю волею, або...
  Герцог посмiхнувся:
  - А ти я бачу фiлософа... Розважай спадкоємця! Я думаю тобi це буде весело та сердито!
  Олег кивнув i знову став на руки та пiдстрибнувши, зазначив:
  - Та це можна!
  Босi пальчики нiжок хлопчаки пiдкинули камiнчик, i спритно його зловили. Так дiяв хлопчик здорово...
  Герцог з люттю вигукнув:
  - Ну чудово! Нiколи не бачив, щоб ногами жонглювали. Давайте його спершу вимити!
  Олег заперечив:
  - Я чистий та мої шорти новi!
  Дiйсно короткi штанцi хлопчаки не виглядали якось бiдно. Скорiше вiн був схожий на спортсмена, а не на жебрака. Дуже рельєфнi у нього були м'язи, i сам хлопчик дуже гарний!
  Герцог кивнув:
  - Помий свої п'яти, вони запалилися, а потiм потанцюєш перед спадкоємцем! Це поки що все... Якщо iнфант буде задоволеним, то отримаєш нагороду.
  Олег хихикнув i вiдповiв:
  - Нагороду? А якщо спадкоємець захоче, щоб я став його другом?
  Вельможа посмiхнувся i зазначив:
  - Ти плебей - iншому iнфанту?
  Хлопчик у вiдповiдь хихикнув:
  - А якщо я не плебей, а син самого Юпiтера, тодi як?
  Герцог посмiхнувся i помiтив:
  - Знаєш, нашому цесаревичу якраз найбiльше не вистачало блазня! Думаю, ти пiдiйдеш! Пiшли прийми ванну!
  Олег Рибаченко вирушив у багатий замок у супроводi двох служниць. Дiвчата були юнi та гарнi. I в м'яких сандалях, видно босонiж у знатному будинку ходити не прийнято навiть служницями. Можуть подумати, що господар бiдний та на взуття не вистачає коштiв.
  Хлопчика вiдвели до позолоченої ванни. Уклавши дитину в теплу воду, i полили її шампунем. Зрозумiло, перед цим Олег зняв шорти. А чого йому служниць соромитися. Його гарненько стали мити, особливо терти пильнi пiдошви.
  Герцог потягував вино i спiвав:
  Хлопчику мiй, новий гiсть,
  Не кидай собакам кiстку.
  Ти для принца розвага,
  I отримаєш чай iз печивом!
  Хлопчика ретельно вимили, i бризнули на нього духами. Потiм дiвчата-служницi його витерли махровим рушником з оксамиту. Дуже приємно було Олегу.
  Його шорти були новi та чистi, i не виглядали бiдно. I герцог наказав їх знову вдягнути. Вiн зазначив:
  - У тебе гарна мускулатура! Ну що ж маленький акробат - йди i розвiйся.
  Герцог повiв хлопця з собою. Олег бiльше справдi схожий на циркового гiмнасту, нiж жебрака. I тому його пропускаючи правоохоронцi, разом iз родичем монарха без проблем.
  Олег подумав дивлячись на розкiш палацу, що сильно скидається на зимовий. I багато позолот. I дзеркал багато. Хлопчик зробив бiцепси та погравав м'язами преса. Вiн справдi дуже гарний, i така у нього чудова промальовка. Ось i служницi пожирають дитину-атлета малолiтнього Аполлона, очима. Та й деякi слуги також.
  Олеговi навiть гидко коли на нього дивляться жадiбно чоловiки. Викликає неприємнi асоцiацiї. Хоча якщо хлопчики-пажi захоплюються, то це нормально. Адже пiдлiтки часто вiшають у себе на стiни чи у спортзалах плакати артистiв та культуристiв. I це не означає, що у них нетрадицiйна орiєнтацiя. Просто люблять дивитися на м'язи i бути такими.
  Портретiв у палацi досить багато, як i статуй. Iспанiя багата. Вiн напередоднi великого обвалу, коли буде битва у Францiї, армiєю Конде. Пiсля чого остаточно вiдколеться Португалiя, а разом iз нею i Iндiя, i Бразилiя. А пiсля i Британiя виб'є iспанцiв iз Флориди. Ситуацiя напружена. Але ще є шанс зупинити падiння iмперiї у прiрву.
  Правда питання, а навiщо? Яка справа Олегу до Iспанiї чи Кастильської iмперiї. Що вона для нього? Щоправда вiн потрапив сюди, i невiдомо чи зможе повернутися, до закриття порталу. I можливо йому доведеться стати радником принца та короля. I тодi буде чудово.
  Олег нарештi увiйшов до тронної зали. Там принц фехтував зi своїм вiзавi - теж хлопчиком. I Олегу одразу ж кинулась у вiчi наскiльки вони схожi.
  Карл як звали принца усмiхнувся i припинив фехтування i вигукнув:
  - Новий вiзавi! Сподiваюся вiн не пiддаватиметься менi!
  Герцог вiдповiв:
  - Ваша високiсть - вам нiхто не пiддається! Ви просто чудово володiєте мечем!
  Карл глянув на герцога скептично. Олег подумав, що спадкоємець взагалi-то не дурень. Хоча при ньому Iспанiя увiйшла до смуги великого занепаду та втрат територiй. Хоча, звичайно, зараз у Кастильської iмперiї шанс. У Францiї Фронда, i влада Мазарiнi хитається, а король Людовiк Чотирнадцятий надто юний, щоб керувати самостiйно.
  Перемога над Францiєю змiцнить авторитет Iспанiї у тому числi й Португалiї, яка майже вiдокремилася, але саме майже. Якщо побити Французов, то авторитет Кастильської iмперiї вiдновиться. I ще будуть шанси зберегти контроль над найбiльшими колонiями свiту. I об'єднаний Iспано-Португальський флот може розбити англiйцiв. Особливо якщо в ньому провести деякi реформи та модернiзацiї.
  Хлопчик-принц пiдiйшов до Олега. Оскiльки вiн був у чоботях, а влучник iз двадцять першого столiття босонiж, то здавався трохи вищим. Але обличчям вони були схожi. Карл у дитинствi справдi був дуже гарним бiлявим хлопчиком.
  Може, ставши дорослiшим, вiн перетворився на бiльш пересiчного чоловiка. Але Габсбурги - це династiя стародавня, свiтловолоса, i досить вродлива зовнi. Можна, згадати i сина Наполеона Бонапарта - бiлявого юнака, досить рослого та гарного.
  Принц вигукнув:
  - Залишiть нас наодинцi!
  Герцог зауважив:
  - Ми зовсiм не знаємо цього хлопця! Це може бути небезпечним!
  Карл гукнув:
  - Мiй батько хворий, а ти знаєш часом i герцогiв вiдправляють на плаху!
  Вельможа сперечатися не став. I покинув розкiшну залу. Принц пiдiйшов ще ближче до Олега i зазначив:
  - Як ти схожий на мене? Може, ти мiй брат-близнюк?
  Хлопчик-попаданець впевнено вiдповiв:
  - Нi! Я з iншого свiту! Можеш вважати мене iноземцем!
  Карл iз посмiшкою запитав:
  - З якого ти свiту?
  Олег вiдповiв:
  - Можеш вважати, що я з Росiї! Це буде простiше!
  Хлопчик-принц зiтхнув:
  - У Росiї холодно! I там бiлi ведмедi ходять вулицями!
  Хлопчик-попаданець сказав:
  - Це нiсенiтниця! У Росiї багато чудес! I карети якi рухаються без коней, i розвивають швидкiсть швидше за вiтер, i цiлi замки якi здатнi лiтати!
  Карл заперечив:
  - Заливаєш!
  Олег заперечливо мотнув головою:
  - Нi! Якщо хочеш, то сам зможеш все побачити!
  Хлопчик-принц насупився. Трохи скривився лобик i вiдповiв:
  - Знаєш, менi дуже хочеться побiгати босонiж i повалятися у багнюцi. Набридло носити тiснi чоботи та розкiшний камзол. Давай так - я вiддам тобi свiй одяг i буду в твоїх шортах, а ти станеш мною.
  Олег кивнув, у них навiть голоси схожi, тож пiдробка не розкриється.
  Карл помiтив, швидко роздягаючись:
  - Та я хотiв би пробiгтися напiвголим, або зовсiм голеньким, пiд боргом. I хоч трохи вiдпочити вiд умовностей! А як потрапити до твоєї Росiї?
  Олег розгублено розвiв руками i вiдповiв:
  - Знаєш, я сам поки що не впевнений. Але є кротовини у часi. I з їхньою допомогою можна перемiститися або в мiй час або в iнший.
  Принц став геть голий. Вiн постiйно вправлявся та фехтував. I тому його тiло було також досить мускулистим. Ну не так, як у Олега. У того рельєф м'язiв був рiзкiший. Але все одно рiзниця невелика. I шкiра у хлопчика-попаданца трохи смiливiша, але не надто, так i принц iспанець i аж нiяк не блiдий. Тож особливої рiзницi не було. Голi хлопцi були дуже схожi. А коли принц залишився босонiж, то й зростання стало абсолютно однаковим.
  Так що якщо погляд не дуже досвiдчений, то рiзницi нiяк не помiтиш. Правда ступнi у принца були надто нiжнi - босонiж ходити йому забороняв сан. Але ж це не так уже й помiтно.
  Карл запитав:
  - I де шукати кротовину?
  Олег вiдповiв:
  - У лiсi, але як це пояснити, щоб ти не заблукав?
  Хлопчик-принц знизав плечима. Вiн був тепер голенький, i виглядав не грiзно - можна було навiть подумати, що це раб. Потiм Карл запитав:
  - А сам ти як її знайдеш, не заблукаєш?
  Олег вiдповiв iз усмiшкою:
  - У мене гарна пам'ять. Втiм, якщо хочеш, я тобi схему намалюю.
  I хлопчисько озирнувся, потiм згадав що в шортах у нього є олiвець, i пара серветок на випадок. I почав швидко малювати. А принц iз задоволенням розминався i пiдстрибував. Йому дуже подобалося без одягу. Тим бiльше, квiтень в Iспанiї видався спекотним i цей день сонячний i такий ласкавий. Так i хочеться скорiше на свiже повiтря.
  Олег подумав, що це нагадує знаменитий роман Марка Твена. I в головi майнула думка: а чому нi? Можна, наприклад, стати королем, i змiнити хiд iсторiї. Це означає вершник долi - круто. Щоправда, якщо принц потрапить у його час, то чи не виявиться вiн знову в дитячiй психлiкарнi? Але це вже є його проблеми. Хоча якщо Олег повернеться, то вже буде таке...
  Хлопчик-попаданець зробив малюнок. Карл взяв серветку i вiдповiв:
  - Ну, я розберуся! А тепер знiмай шорти i переодягайся в моє! Побудь пару днiв принцом!
  . РОЗДIЛ No 22.
  Олег не став сперечатися. Йому й самому хотiлося. Щоправда, справдi розкiшний камзол i сорочка не надто зручнi. А чоботи зовсiм ще новi i не розношенi, у них не приємно хлопчиковi, який так любить бiгати босонiж. Але нiчого, проте тепер вiн виглядає як справжнiй принц. А Карл вдягнув на себе шорти. Обличчям вiн схожий на Олега. Ну може бути трохи гiрше за рельєф м'язiв, бiльше шар жирка пiд шкiрою, трохи блiдiша засмага, але рiзниця невелика. Босонiж ходити мармуровими плитками палацу це задоволення для дитини.
  Карл кiлька разiв пiдстрибнув i вiдповiв:
  - Ну гаразд!
  Хлопчик-принц сховав малюнок у кишеню шорта i заявив:
  - Тепер вiддай команду, щоб мене вивели з палацу! А сам залишайся на моєму мiсцi!
  Олег зауважив:
  - Я твоїх вельмож не знаю i пажiв?
  Карл хихiкнув i вiдповiв:
  - А ти накажи їм, щоб представилися! Пам'ять у тебе сильна!
  Олег кивнув:
  - Та сильна! Розберусь!
  I хлопчик-попаданець грiзно заявив:
  - А тепер сюди до палацу моїх пiдданих!
  Увiйшов герцог i кiлька пажiв. Олег скомандував:
  - Хлопця вивести з палацу! I дати йому пару золотих монет у дорогу! Якщо вiн менi знадобиться, я його знайду, i знову покличу.
  Карл буркнув:
  - Слухайте принца!
  Герцог кивнув:
  - Проводьте хлопця! I видайте йому два золотi дублони з скарбницi! Хай буде воля Всевишнього!
  Хлопчик у шортах який ще нещодавно був принцом, а тепер набув напiвголого i жебрака, у супроводi стражникiв вирушив коридорами палацу. Юному Карлу хотiлося швидше вибiгти надвiр. I там вдихнути на повнi груди повiтря.
  А ось Олег зазначив, що йому дискомфортно у багатому одязi, i що тепер треба займатися державними справами. Точнiше нi, вiн поки що принц, не король. В Iспанiї до речi влада монарха абсолютна, що накладає величезну вiдповiдальнiсть. А теперiшнiй король ось-ось має дати кiнцi. А отже такi ось виходили перспективи немов у комп'ютернiй грi. Коли, наприклад, рiжешся в цивiлiзацiю. Багато чого можна награти.
  Карл же вийшов надвiр. Пiсля гладких плиток палацу його голi, дитячi пiдошви стикалися з дерном. Було лоскiтно i досить приємно.
  Хоча трохи гаряче. I зненацька тут стражник узяв i вдарив принца ногою пiд зад. Карл полетiв стрiмголов. I вивернувшись, прогарчав:
  - Тебе стратять! Посадять на кiль...
  I уникаючи чергового удару, цього разу алебардами двох великих стражiв кинувся тiкати, тож аж босi, дитячi п'яти замиготiли.
  I помчав вiд палацу щосили. Справдi, чому Карл вiдчув раптом страх. I перед алебардою та перед батьком-королем.
  Мадрид промайнув розкiшними будинками. Але хлопчик утомився i перейшов на крок. Його ступнi незвичнi ходити босонiж стали пiсля бiгу саднити. I це вже зовсiм не так приємно, як було спочатку. I хлопчик наступивши п'ятою на гострий камiнь закульгав.
  Настрiй ще бiльше зiпсувався коли повз проїхав вiз i обдав його бруд i гноєм це було гидко.
  Вдома навколо стали бiднiшими i хлопчик-принц увiйшов до бiдняцького кварталу.
  На нього нiхто поки що не звертав уваги. Але вулиця була запорошеною, багато було гострого камiння. Мiсцевi дiтлахи без проблем шльопали босими, огрубiлими пiдошвами. Але принц - хiба йому не ганебно бути на вулицi без взуття. Його ступнi надто нiжнi. I на них стали проступати пухирi та навiть крапельки кровi.
  Принцовi стало стрiмко. Насправдi задоволення виявилося дуже сумнiвним. I пiдошви хлопчика рокiв дванадцяти палають.
  До нього пiдiйшли троє обiрваних хлопчакiв. Зрозумiло теж босонiж. У теплий час жоден бiдний пацан не буде носити взуття, зберiгаючи для зимового перiоду. Хоча в Iспанiї та м'яка зима. Багато дiтей навiть не взуються цiлий рiк, i у них пiдошви твердiшi за шкiру чобiт.
  Хлопчаки були приблизно одного зросту з Карлом, i наїжачилися кулаками:
  - Ти хто?
  Хлопчик-принц хотiв сказати правду, але вчасно зрозумiв що це недоречно в його становищi i вiдповiв, брязнувши першому, що спало на думку:
  - Я злодiй!
  Хлопчика посмiхнулися. I один iз них помiтив:
  - А чому шкутильгаєш злодiй!
  Карл став складати на ходу:
  - За крадiжку на мене наклали епiтiмiю - три роки ходити у чоботях. Ось у мене ступнi i стали такими нiжними!
  Пацани переглянулись. Вiдповiдь їм не зовсiм сподобалася. Проте в цьому було щось, що могло бути правдою.
  Рудий хлопчик помiтив:
  - А менi здається ти син знатної персони, якому захотiлося побiгати босим i напiвголим. Та й шкiра в тебе блiдувата!
  Карл вiдповiв:
  - А я в тюрмi був i в камерi сидiв, не встиг засмагнути!
  Пацани захихотiли. Видно їм це не подобалося. Пiдбiгла дiвчина-пiдлiток, вiн була чорнява, але на циганку не схожа - типова дочка Iспанiї. Зрозумiло теж босонога тропiчною весною.
  Вона подивилася на хлопчика-принца i вiдповiла:
  - Щось у ньому знайоме. Я здається його в розкiшному одязi бачила. Це справдi син герцога.
  Рудий хлопчик запропонував:
  - Захопимо йому i вимагатимемо викуп!
  Дiвчина замаху руками:
  - Та ти що! Хочеш на кiлок? Чи не подивляться що ви хлопчики. Нехай iде своєю дорогою. Зголоднiє, i повернеться до свого замку.
  Хлопчаки-жебраки загомонiли. Пiдiйшло ще два пацани. Один iз них був старший i рикнув:
  - Що за гамiр?
  Рудий хлопчик вiдповiв:
  - Та ось сина герцога зловили. Ходить у коротеньких штанцях, а клеги в кровi!
  Старшому пацану було рокiв чотирнадцять - теж ще шпана i вiн вiдповiв:
  - Може, виполемо цього сина герцога!
  Дiвчина з чорним волоссям заперечила:
  - А що нам за це буде. Краще хай погуляє. Може бути нас чомусь навчить.
  Пацан-подросток запитав:
  - У шахи ти грати вмiєш?
  Карл впевнено вiдповiв:
  - Зрозумiло вмiю! А що?
  Малолiтнiй жебрак мерзотним голосом промовив:
  - Так мене навчиш! А то я дошку свиснув iз фiгурами, а як грати поняття немає!
  Карл розсмiявся i вiдповiв:
  - Ну це можна, хоч гра досить складна! Не так просто запам'ятати всi ходи з ходу!
  Малолiтнiй бандит показав ножик i прошипiв:
  Ах ми як вiдомо всiм народ гарячий,
  I не виносимо нiжностей телячих!
  Хлопчик-принц вигукнув:
  - А я ваших ножiв не боюсь!
  У вiдповiдь пiдлiток ударив Карла кулакiв по обличчю. Хлопчик-принц займаючись фехтуванням iз найкращими вчителями Iспанiї спритно ухилився. Противник кинувся нею, але молодий син монарха пiдставив пiднiжку. I пiдлiток-бандит упав.
  Вiн одразу схопився, але дiвчина вчепилася в нього, вигукнувши:
  - Подивися, як вiн умiє битися! Це точно син герцога, а то й принц!
  Дiти розсмiялися:
  - Принц! А що дамо йому таку клiкуху!
  Пiдлiток-бандир несподiвано заспокоївся i простяг руку:
  - Добре я пробачу його, якщо вiн погодиться зi мною битися на цiпках!
  Карл кивнув з усмiшкою:
  - Я готовий!
  Хлопчик-злодiя миготить босими п'ятами, пiднiс двi палицi. Вони були приблизно однаковi та грубо обструганi.
  Принц Карл i майбутнiй король Iспанiї став у стiйку. Його противник був i вищим i важчим, i загартований дворовим життям. Тому зрозумiло, що поєдинок не буде легким.
  Ось бандит-пiдлiток зробив стрiмкий випад цiпком. Карл ледь помiтним рухом голови ухилився. Противник здали широкий розмах i спробував вiддавити п'ятою босу ногу принцу. Але Карл зробив витончену пiдсiчку, i його опонент упав.
  Щоправда, пiдлiток-бандит тут же схопився. Дiти заплескали. Тут уже зiбралася цiла купа хлопчикiв i дiвчаток, якi побiгали виблискуючи босими, сизими вiд пилу п'ятами.
  Бандит-пiдлiток дедалi бiльше сердився, i дедалi лютiше атакував. Але хлопчик-принц був на висотi, i завдав противнику несильних, але болючих ударiв по корпусу. I влучив йому по нирках. I було м'язистому пiдлiтку боляче.
  Карл раптово сунув палицю мiж нiг, свого вiзавi. I впав сильний пiдлiток, та ще й так не вдало, що розбив собi нiс. I полилася юшка.
  Хлопчики та дiвчатка заплескали з радiстю в долонi. I сяяли їхнi посмiшки i повнозубi, i щербатi, i маленьких дiтей, i пiдлiткiв-переросткiв.
  Хлопець заволав i запустив у Карла камiнь. Той спритно ухилився. I сказав:
  - Злiсть поганий помiчник!
  Великий пiдлiток не заспокоївся i продовжував атакувати, вони розмахувався палицею немов вiтряк лопатями. Але ж Карл добре навчений фехтування найкращими майстрами Iспанiї. Хоча, можливо, саме фiзичної сили йому й не дiстає. Проте вiн бореться i показує свiй найвищий клас.
  I ось його суперник знову втрачає рiвновагу та падає. Та ще мажеться в багнюку. Що дуже смiшно. I натовп хлопчикiв i дiвчаток регоче на всю горлянку. Справдi виглядати кумедно.
  А пiдлiток реве, i розмахує цiпком, з нього сиплеться бруд клаптями.
  Карл ударив його кiнчиком палицi у вже розбитий нiс. I потекла юшка сильнiше. Хлопчик-принц прочитав:
  Знову тут ллється кров рiкою,
  Противник твiй на вигляд крутий...
  Але не пiддайся ти йому,
  I монстра поверни до темряви!
  Дiти вiд малого вiку до пiдлiткiв реготали човгаючи босими нiжками. Юний бандит уже не володiючи собою вихопив ножа, i кинувся на хлопчика-принца. I з розмаху йому вдалося полоснути дитину злегка роздряпавши шкiру. Карл вiдскочив, i йому вперше у життi стало страшно. Вiн вiдповiв ударом палицi, але противник потрапив по нiй важким ножем i перерубав навпiл. Стало видно, що тепер можливо цьому хлопчику прийшла смерть.
  I ось пiдлiток накинувся i збив ударом кулака принца i занiс над ним нiж.
  У цей момент полетiв камiнчик, i потрапив прямо в потилицю бандиту.
  Той завалився мертво. Потрапило дуже точно. Руда дiвчина рокiв чотирнадцяти босонога, в червонiй сукнi хихикнула i вiдповiла:
  - Я Зора може бути чути?
  Хлопцi та дiвчата вигукнули:
  - Та ми знаємо тебе легендарна Червона Зоря!
  Дiвчинка хихикнула i заспiвала:
  Люблю додати i вiдiбрати я,
  Люблю додати i забрати...
  Дiти дружна сiм'я,
  I не бажаю вам втрачати!
  Вона миготить босими, запорошеними п'ятами пiдбiгла до Карла. Їй було вигляд рокiв чотирнадцять, але насправдi видно менше, просто мiцна дiвчина. Причому дуже спритна розбiйниця з дитячою бандою на чолi. З нею було два хлопчики приблизно ровесники принца. Карл пiдвiвся сам, Зора вiдзначила:
  - На щастя, рана не глибока! Точнiше це подряпина, на юному тiлi загоїться сама!
  I хихикнула вiдмiтивши:
  - Втiм, у мене є мазь, тодi це пройшло б за пару годин. Але її довго i важко виготовляти, притримаю краще для бiльш серйозних випадкiв.
  Карл встиг отримати ще пару синцiв i вiдповiв:
  - Та тут чудово! Мало не вбили з першого ж кроку!
  Зоря хихикнула i вiдповiла:
  - Та можуть убити! Iти в нашу банду i в тебе будуть надiйнi друзi!
  Хлопчик-розбiйник помiтив:
  - Вiн добре б'ється, хоча надто вже випещений. Йому потрiбне загартування!
  Iнший хлопчик зазначив:
  - На цiпках ти гарний, а на кулаках?
  Карл вiдповiв iз усмiшкою:
  - На кулаках мене битися не вчили!
  Зоря кивнула:
  - Це швидше за все син титулованої особи. Або його батьки у в'язницi або страченi i вiн втратив все або сам втiк з дому щоб побродити.
  Принц кивнув:
  - Та я сам утiк! А мiй батько такий що сам може будь-кого страчувати!
  Руда дiвчинка кивнула зi смiшком:
  - Романтiку! Ну що ж iз таким навiть цiкавiше!
  Рудоволосий хлопчик-розбiйник заспiвав:
  Хоч немає нi кола i не двору,
  Зате не платять королю податки...
  Працiвники ножа та сокири,
  Романтики з великої дороги!
  З'явилося ще кiлька хлопчакiв та дiвчат. I вони хором i пiдскакуючи проспiвали:
  Не бажаємо жити по-iншому,
  Не бажаємо жити iнакше...
  Ходiмо ми краєм,
  Ходiмо ми по краю рiдному!
  Один з хлопчикiв, що сидiв на даху, свиснув i вигукнув:
  - Сюди йде стража!
  Дрiбнi босими п'ятами дiтлахи розбiглися. Банда Зори теж подалася врозтiч. Лише сама дiвчина-пiдлiток пiдхопила принца за руку i потягла його за собою.
  Карл бiг накульгуючи. Його не звички до ходiння босонiж дитячi ступнi вкрилися пухирями та порiзами. Iнша рiч Зоря. Вона ходила i бiгала боса цiлий рiк. Коли весь час без взуття ноги гартуються i майже не мерзнуть. Та й зима в Iспанiї м'яка. Пiренеї захищають вiд пiвнiчних вiтрiв, i морози трапляються дуже рiдко, i це лихо. Отже, взимку в Мадридi як восени в Росiї.
  Неприємно звичайно, але якщо ти весь час босонiж i рухаєшся то прийнятно.
  Тим бiльше, дiти в Росiї в тi часи по снiгу без взуття бiгали i нiчого - гартувались. Так що ступнi у дiвчинки та її босоногої команди були мiцнi, огрубiлi, набитi та пружнi, не те що у принца. I для нього ходiння без взуття перетворилося на тортури.
  А бiг ще болiсний. Кожен крок буквально вибухав болем.
  Але ж Карл Карлiвська кров, i стиснувши зуби намагався не стогнати i не видавати муки. Хоча дитяча мордочка i морщилася, було дуже неприємно.
  Зоря зрозумiла це i вiдзначила:
  - Ти бачу мужнiй хлопець! I в тобi благородна кров. Але знаєш, якщо твори батьки живi i не опале, то краще за тебе було б повернуться до них!
  Карл вiдповiв iз зiтханням:
  - Якщо й повернусь, то не зараз! А коли доведу, що на щось здатний i без слуг та iнших при дворi!
  Дiвчинка-атоманша буркнула:
  - Та ти молодець! Будеш менi як брат!
  Карл з усмiшкою вiдповiв:
  - Чи не надто велика честь!
  Дiти зупинилися бiля покинутої вежi на околицi Мадрида. Там за чутками водилися привиди. I там селилися i було лiгво хлопчачих та дiвчачих розбiйницьких зграй.
  Тут були зазвичай тусовки малолiтнiх злочинцiв, дорослi тусувалися в iншому мiсцi. Банда Зори зiбралася в коло - крiм неї чотири дiвчинки та семеро хлопчикiв. Карл став тринадцятим членом банди.
  Дiвчинка-главар вiдзначила:
  - Тепер нас чортова дюжина! Це символiчно!
  Карл хихiкнув i вiдповiв:
  - А ви знаєте у глибинi душi менi завжди хотiлося побути чортом!
  Дiти-злодiя розсмiялися.
  Зоря вiдповiла:
  - Та ми чорти, але наше життя не пекло!
  I додала:
  - Поки сядемо крадене порося, щоб не з'явилися черв'яки.
  Порося стягли, видно з якогось двору. Вiн був досить великий. Плюс крадений хлiб та викраденi коржики. Дiти їли i запивали прикупивши розведеного водою вина. Просто воду пити - ризик прихопити iнфекцiю, а чисте вино могло викликати в молодих головах буяння.
  Дiти їли непаливо, хоча, зрозумiло, зголоднiли. Карл зазначив:
  - Без виделок незручно!
  Чорноволосий хлопчик вiдповiв:
  - А ножi у нас є!
  Руденький додав:
  - Я метаю ножики найкраще!
  Зоря додала:
  - Окрiм мене зрозумiло!
  Хлопчик iз вогненними вихорами запропонував:
  - От нехай новачок спробує кинути ножик! Подивимося, на що вiн здатний!
  Карл посмiхнувся, його горнистий гвардiї непогано навчив метати кинджали. Ось тiльки битися на кулаках принца не вчили - не королiвська ця справа. Для бiйки є шпаги. Але з холодною зброєю звертатися за традицiєю спадкоємцiв вчать. I вiн вiдповiв:
  - Давай покидаємо ножики! Я не проти!
  Зоря посмiхнулася i запитала:
  - А шпагою ти володiєш ще краще?
  Хлопчик-принц пiдтвердив:
  - Звiсно! Я з раннiх рокiв вправляюсь - це обов'язково!
  Дiвчинка-атоманша розсмiялася i вiдповiла:
  - У нас дворянин! Може, кличку йому дамо граф?
  Карл заперечив:
  - Краще принц! Так бiльше пiдходить!
  Зоря хихiкнула i вiдзначила:
  - Краще принц? Що це логiчно! Хай у нас буде принц!
  Рудий хлопчик заперечив:
  - Нi! Принц це найвище звання! I вiн ним буде, тiльки якщо ножики зможе метати краще за мене!
  Iншi члени малолiтньої банди схвально загомонiли.
  Карл промовив iз впевненим тоном:
  - Я готовий! Хоч зараз!
  Зоря вiдповiла:
  - А що давайте! Тiльки вимийте руки пiсля їди! I давайте прикiнчимо м'ясо, щоб не пропадало!
  Дiти почали енергiйно працювати щелепами. Принц трохи скривився. Все ж таки були запахи не зовсiм навколо апетитнi, видно мочилися в стiни. Та ступнi стали сильно свербiти i хворiти i хлопчик побоювався через порiзи i пухирi пiдхопити заразу.
  Зоря помiтила це i вирiшила:
  - Добре так i бути змажу тобi ступнi та замотаю їх. Потiм пiдживуть i стану мiцнiше. Але поки позмагайся з Вогником.
  Довелося Карлу коритися. Вiн не дуже любив колись їм командують, але розумiв, що кричати, що вiн наслiдний принц буде безглуздо - подумають що божевiльний. Та й цiкаво йому було зберiгати свої iнкогнiто.
  Ось дiвчинка зi свiтлим волоссям пiднесла їм по п'ять ножикiв, а хлопчик рябої мастi намалював на дошцi коло. Потiм ще три кола дрiбнiшi i маленькi в центрi. Повiсив цю дошку за десять метрiв.
  Зоря пояснила правила:
  - Ви метатимете ножики. I вони повиннi обов'язково встромитися вiстрям у дошку. Чим менше коло ви потрапляєте, тим бiльше отримаєте очок. Коли кинете п'ять ножикiв ми визначимо переможця! Зрозумiло?
  Карл кивнув, накульгуючи пiдiйшов до ножiв. Вогняно-рудий хлопчик зазначив:
  - Вiн ледве стоїть на ногах! Може, краще позмагаємось завтра?
  Зоря заперечила, сердито тупнувши босою нiжкою:
  - Не вiдкладай на завтра, що можна зробити сьогоднi!
  Принц-хлопчик пiдтвердив:
  - Я готовий i зараз!
  I постарався стримати крик, коли гострий кольнув у поранену ступню хлопчика.
  Вогненний пацан пiдскочив i пискнув:
  - Я є суперстар!
  I першим кинув ножик. Той пролетiв i вiстрям встромився майже в центр кола.
  Дiти-злодiя заплескали, виглядало чарiвно.
  Потiм кинув принц. Але не так вдало, нiж виявився трохи далi вiд центру, нiж у вiзавi. Але теж це був добрий кидок.
  Зоря вiдзначила:
  - Ти рудик у ударi!
  Потiм хлопчаки знову метнули по черзi. На цей раз потрапили на рiвних. I рудий глянув на бiлобрисого опонента з певною повагою. Далi вони продовжили метання.
  Зоря вiдзначила:
  - I ти вогник гарний, але й принц тобi не поступається!
  Так вони метнули i поки що йшли на рiвних. Принц мав досвiд метання, але це були не тi ножi, а особливi. Противник дiяв звичнiшим iнструментом.
  Але поки вони рiвнi, тiльки вперше у Вогника була перевага.
  Так вони кинули востаннє ножем. Принц у цей момент настав на сучок, i його поранена ступня вiддалася таким болем, що вона запустив у конвульсiї i не влучив навiть у дошку. А його рудий конкурент був точнiшим.
  Зоря зазначила:
  - Йому боляче стояти! Може, кинете наступного разу?
  Рудий хлопчик заперечив:
  - Я виграв! I нiякого вiн не принц!
  Карл помiтив, морщачись вiд болю:
  - Я можу ще раз кинути прямо зараз!
  Зоря кивнула з усмiшкою:
  - Вiн мужнiй i шляхетний. Дамо йому ще шанс!
  Вогник вiдповiв, роздробивши рiзким ударом босої, дитячої ноги сучок на частини:
  - Нi! Я перемiг! Я чемпiон!
  Зоря у вiдповiдь запустила в нього босонiж пальцями нiг камiнчика. Вiн потрапив хлопчиську пiд голу колiна, i той видав. I вигукнув:
  - Ну, Сатана!
  Iншi дiти заволали:
  - Нехай кидає, хай ще новачок кидає!
  Зоря пiдтвердила:
  - Рiшенням поради банди - нехай кидає!
  Карл узяв у руки ножик. Постарався згадати щось приємне. Ну як наприклад, вiн був на цирковому дiйствi, i були дуже цiкавi трюки з левами та слонами. Образ допомiг хлопцевi зiбратися i вiн метнув.
  Нiж пролетiв, i встромився прямо в центр мiшенi. Хлопцi вигукнули:
  - Оце клас!
  Зоря пiдтвердила:
  - Воiстину це принц злодiїв!
  Вогник вигукнув:
  - Це йому пощастило! I якщо вiн кидав повторно, то можна i я!
  Карл згiдно кивнув:
  - Треба i йому надати шанс!
  Зоря вигукнула:
  - Гаразд кидай!
  Руденький хлопчик був злий i надто широко замахнувся. I в результатi ножик полетiв високою дугою. I встромився в краєчок дошки.
  Юнi бандити хором кричали:
  - Мазило, мазило! Мазило!
  Вогник кинувся з кулаками на Карла. Але хлопчисько схопив палицю, i спритно тицьнув пiд колiно, i руденький розбiйник впав. Вiн справдi схопився. Але хлопчик-принц знову вдарив його палицею, вiн нею бiйку куди спритнiше, нiж кулаками i потрапив у вiстря пiдборiддя. А якщо потрапляєш точно в гострий виступ у щелепi, то нокаут гарантований. I руденький розбiйник завалився.
  Зоря свиснула:
  - Оце клас!
  Найбiльший їх хлопчикiв наголо стрижений, нещодавно вийшов iз в'язницi, де його гарненько вiдшмагали, i хотiли вiдправити на каторгу до поселень. Але Зора дала хабар сторожу i той випустив юного розбiйника. I тепер цей пiдлiток, що виглядав на чотирнадцять рокiв, дивився на неї вiдданими очима.
  I вiн вигукнув:
  - Це не принц, це король!
  Дiти хором засмiялися, i Зора вiдповiла:
  - Король... Назвемо його король палицi!
  Карл обурився:
  - Якi ще палицi! Кличте мене просто принцом!
  Дiти смiялися i галасували, один запропонував:
  - Хай буде король бойових пiвнiв!
  Зоря винесла рiшення:
  - Вже пiзно! Усi втомилися! Пiсля сну дамо вiдповiдь!
  I юна банда лягла спати i засопiла носиками.
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"