Кохання та ненависть життя та смерть- вони єдинi. Нiщо, нiякi сили Раю тa Аду невзмозi зупинити повiльний плин часу. Фатум- це страшне слово, що переслiдує людство вже тисячi рокiв i немає вiд нього спокою i спасiння немає. То чи не простiше тодi сдатися, скласти руки та спокiйно плисти за течiєю. Жити сьогоднiшнiм днем,сприймаючи злиднi без скарг. Чи не простiше покластися на безвiдмовних та безстрастних суддiв- Мойр та жити, повнiстю пiдкорившись його величность випадку.
Повна покора? Хiба це життя? Життя це... Воно таке... Я хочу жити так.... ЩО? ЯК? ЯКЕ? ДЕ? ЧОМУ? Чи варто боротися за власну долю? Адже легше не опиратися й iснувати...Жити як сiра миша, що повнiстю потонула у хвилях буденностi, без особистостi, без талану, без сподiвань. Нi! Нi! Нi! Я так не хочу! Це не для мене! Я особистiсть, я Людина! Я буду боротися за власну долю! Це моє життя!