Аннотация: Значення феномену украiнського бароко у структурi культорологiчного становлення сучасного свiтосприйняття.
Феномен укра§нського бароко
Укра§нське бароко чи не єдиний стиль iз культурного становлення нашо§ держави, що вивчається у Європейських вищих навчальних закладах окремою темою. Що ж такого у звичних нам спорудах i скульптурах, що створило свою унiкальну комбiнацiю, яку розглядають навiть у всесвiтньо вiдомих коледжах Лондону - "Укра§нське бароко"?
Бароко було пов'язане з прогресивними явищами й процесами епохи, виступало §х породженням i специфiчним художнiм вираженням. Бароко мiстить у собi течi§ рiзно§ iдеологiчно§ спрямованостi. Поряд з аристократичним французьким i релiгiйним укра§нським розвивалося бароко буржуазно-протестантське, особливо в Англi§, Голландi§, пiвнiчнiй Нiмеччинi; буржуазно-мiщанське бароко одержало значне поширення у тих романських i захiднослов'янських кра§нах, де панiвною релiгiєю залишався католицизм.
Укра§нське бароко виникло пiзнiше за європейське i являлось результатом синтезу польського бароко та росiйського Наришкiнського стилю i могло смiливо називатися найбiльш помпезним i величним. Бо європейське бароко возвеличувало царiв i знать, а укра§нське -- Бога i вiру.
З кiнця XVII столiття до кiнця XVIII столiття на Укра§нi зведено ряд споруд, що увiйшли в золоту скарбницю архiтектури бароко. Майже всi вони мали i мають мiстобудiвне значення - Поча§в, комплекс будiвель Почаєвсько§ лаври, архiтектора Г.Гофмана; Луцьк, комплекс монастиря бернардинiв (арх. П.Гiжицький); Кременець, колегiум Єзу§тiв, (арх. П.Гiжицький); Микулинцi, костел Св. Трiйцi, 1761-1779, (арх. А. Мошинський); м. Вiнниця, костел монастиря домiнiканiв (1624 - 1760); Костел Святого Йосипа та монастир отцiв Лазаритiв, м. Iзяслав тощо.
На Лiвобережнiй Укра§нi подiбних зразкiв бароко мало, але вони є - Ки§в, церква Андрiя Первозванного, Харкiв, Покровський собор, Чернiгiв, Успенський собор Єлецького монастиря, натомiсть на Укра§нi майже не виникло значних свiтських споруд з мiсцебудiвним значенням як у палацiв Версаль, Лувр, Цвiнгер. Деяку роль вiдiгравали лише Марi§нський палац в Києвi, палац князiв Санґушкiв в мiстi Iзяслав, нинi суцiльна ру§на), Пiдгорецький замок (реставрується) тощо.
Певних зусиль до розквиту укра§нського бароко в архiтектурi доклали й iноземнi, i укра§нськi майстри (Войцех Лєнартович, Павло Гижицький, Бартоломео Растреллi, Паоло Фонтана, Iван Баптист, Йоган-Георг Шедель, Iван Григорович-Барський, Ковнiр Степан Дем'янович, Стефан Стобанський, тощо).
У культурi бароко стверджується новий пiдхiд до метафори, з орнаменту художньо§ мови вона перетворюється на §§ найконструктивнiший елемент, виступає вже не окрасою стилю, а вираженням само§ сутi зображуваного. Вважається, що вона є ключем до пiзнання сущого, розробляється своєрiдна iєрархiя метафор, яку вiнчає "символiчна метафора", що виражає таємничi зв'язки свiту як породження перехiдно§ доби, сповнено§ динамiчних процесiв i гострих суперечностей, бароко характеризується пiдвищенiстю тону, прагненням до посилено§ емоцiйно§ дi§. Бароковi мислителi й митцi не визнавали спокiйно§ споглядальностi, а прагнули захоплювати i вражати глядачiв (читачiв), викликати в них потрясiння, афект. Одначе не слiд вважати бароко виключно емоцiйним стилем: вiн настiльки ж емоцiйний, як i iнтелектуальний. Мета - через емоцi§ дiяти на свiдомiсть, розум i впливати на них. З цiєю стратегiєю пов'язана не лише "вигадливiсть розуму", але й пишна декоративнiсть бароко, його знаменитi "перебiльшення" й "надмiрностi".
Якщо говорити про естетичнi особливостi укра§нського бароко, то це багатобарвнiсть, контрастнiсть, мальовничiсть, посилена декоративнiсть, динамiзм, численна кiлькiсть всiляких iносказань i головне - небачена вигадливiсть форми. Характеристики цього перiоду повнiстю стосуються слова М. Грушевського про такi особливостi укра§нсько§ художньо§ системи, як мистецький та iдейний синкретизм, органiчне поєднання слова i обряду, ритмiки i слова, вiри й знання, прагнення творити дiйснiсть у свiтлi мрi§, але й високого iдеалу.
Укра§нське бароко XVII ст. називають "козацьким", тому що саме козацька елiта була носiєм нового художнього смаку. Будучи насамперед величезною вiйськовою i значною суспiльно-полiтичною силою, воно виявилось також здатним утворити власне творче середовище й виступати на кону духовного життя народу ще й як творець самобутнiх художнiх цiнностей.
У XVII ст. арсенал засобiв виразностi художнього оформлення iнтер'єрiв культових споруд розширюється. Тепер у розпорядженнi митцiв не тiльки традицiйнi настiннi розписи, але й новий вид синтетичного мистецтва - бароковi iконостаси, у яких гармонiйно спiвiснували живопис, скульптура i рiзьблення. Багатством рiзьблених орнаментiв, рiзноманiттям сюжетiв iкон, поєднанням ордера з тектонiчними елементами iконостаси є шедеврами синтетичного декоративного мистецтва.
Укра§нське козацьке бароко розвивалось пiд впливом норм естетики, з одного боку - європейського бароко, з другого - народно§. Разом з тим воно є ланкою в розвитку загальноєвропейсько§ культури, становлячи одну з нацiональних шкiл цього великого художнього стилю.
Iконостас у тому видi, який найчастiше зустрiчається у церквах сьогоднi, тобто п'ятиярусний або триярусний, пройшов рiзнi етапи розвитку в iсторi§ Церкви. Ця остання форма з'явилася в XII ст., коли у слов'янських кра§нах почали будуватися великi дерев'янi церкви.
Рiзьблений та позолочений iконостас становив композицiйний центр iнтер'єра укра§нсько§ церкви. Увагу вiдвiдувача, як тiльки вiн переступає порiг церкви, негайно ж приковує колосальний iконостас, сяючий золотою ажурною рiзьбою i подiбними до самоцвiтiв барвами iкон. Архiтектурнi лiнi§ iконостаса нiбито линуть у височiнь. Серед них домiнують хвилястi вигини карнизiв мiж ярусами i вертикалi колонок мiж нiшами для iкон. Цi нiшi рiзноманiтнi за розмiрами i формою - вiд порiвняно невеликих восьмикутникiв та овалiв до вищiх за людський зрiст з примхливими верхнiми обрисами. Iконостас не здається сукупнiстю рiзьблених рам, в якi вставленi картини, що контрастують з цими рамами своєю фактурою. Структурою укра§нський бароковий iконостас подiбний до ювелiрного виробу, в якому художнiй образ утворюється нерозривною єднiстю загально§ форми та матерiалiв - золота, самоцвiтiв, емалей тощо.
Можна смiливо сказати, що культурна спадщина епохи бароко - це те, що ми можемо на рiвнi протиставити майстрам Європейським. Оздоблення храмiв у творчостi Європейських майстрiв було захоплюючим, але куди менш гармонiйним i функцiональним. Стату§, рельєфи, рiзьбленi вiвтарi поєднувалися з живописними розписами та фресками, проте iконостасу, як такого, не iснувало. П'яти i семияруснi, наповненi iконами та дрiбним наскрiзним рiзьбленням, укра§нськi iконостаси епохи бароко залишаються явищем унiкальним в iсторi§ свiтово§ культури.
З-за позолочених, iнкрустованих рiзнiм камiнням листкiв аконiту, грон винограду та гiлок з грушами i яблуками за нами спостерiгають святi та апостоли, без слiв розповiдаючи iсторiю. Потьмянiлi з XVII столiття фарби передають нам найбiльший спадок - вiру. Їхнi очi свiтяться вiдблисками позолоти, переносячи нам дух епохи, показуючи нам iсторiю Бога-Сина звичайними фарбами - Благовiщення, Рiздво Христове, Стрiтення, Хрещення Христа, Преображення, Воскресiння Лазаря, В'§зд в Єрусалим, Розп'яття, Зiшесття в Ад, Вознесiння, Заслання Святого Духа, Успiння Богородицi та Тайна вечеря. Пророки, патрiархи та євангелiсти тихенько шепочуть закони життя, що приводить до Бога-Отця i Бога-Сина, возносить до останнього, що вiнчає кожен iконостас - Хреста.
Кожен з iконостасiв, що збереглися донинi у церквах, храмах, соборах, або лише хронiках та записках мандрiвникiв, деякi з них були реставрованi, - також розповiдають про мiсто, у якому вiн був зведений. Перший ряд - намiсничий, або мiсцевий - вiдображає святих цiє§ церкви, §§ покровителiв.
Загалом, можна смiливо сказати, що укра§нське бароко як специфiчний стиль, i iконостас як один iз його шедеврiв - достойна спадщина нашо§ культури. Унiкальна i специфiчна настiльки, щоб бути окремою сторiнкою в iсторi§ свiтового мистецтва. I настiльки жива, незважаючи на час, одухотворена i велична, що може пробитися навiть крiзь заслiн сучасних бездушностi й комп'ютеризованностi, продовжуючи традицiю нашо§ вiри i нашого життя.
Список використано§ лiтератури
--
Banister Fletcher's A History of Architecture, ed. by Dan Cruickshank. Architectural Press, 1996.
Макаров А. Свiтло укра§нського барокко. - К., 1994. - 247 с.
--
В.В.Вечерський ЦЕРКОВНА АРХIТЕКТУРА УКРАЇНИ ДОБИ ГЕТЬМАНЩИНИ Архiтектурна спадщина Укра§ни, N 1, 1994 р.
--
Жук В.Н. Полтавський Хрестовоздвиженський монастир i повязанi з ним важливi iсторичнi подi§. --Полтава: ТОВ "АСМI", 2007.-248 с.