Аннотация: Ко Дню Победы. Не моё. ЗЫ https://t.me/kyrylo_nedria/5485
Колись давно, за враженнями, то ще у якомусь позаминулому житті, на одному дуже старому кладовищі у Нікополі ховали мого прадіда Федіра. Людину з непростим життям.., яка пройшла і розкуркулення 20-х, пережила голод 30-х, а далі і велику війну, пройшовши з пораненнями і медалями від Сталінграду і до Праги… Але, про все це я вже дізнався далеко опісля, знайшовши медалі, яких ніколи не бачив, а потім вже і інтернет допоміг. Бо прадід завжди мовчав, як і не було того ніколи.
Так от… копаючи яму у пухкому нікопольському ґрунті, лопати мʼяко входили, немов у торт… я десь бігав собі малим поруч, аж поки одна з них не вдарила о метал… Загомоніли всі. Зацікавилися. І почали розкопувати далі завзятіше. Зʼявлялася паля з залишками якоїсь брезентової тканини і заполірованим чиїмись руками руківʼям… потім - ще одна… а далі зʼявився чобіт з кістяком ноги… Перекурили. Далі працювати. І за хвилин 20 вже були на виду залишки ношів з кістяком людини та залишками радянської уніформи та ременів.
- Наш солдат… - промовив дід, витираючи піт з чола.
Обдивилися. Була тільки ложка у чоботі. Без надписів. Без нічого. Безіменний.
Ще перекурили.
І тоді дід і промовив те, завдяки чому я і дізнався про прадіда:
- Давайте вбік ями підкопаємо, та покладемо бійця. Вони обоє солдати. Спокійно і з честю лежатимуть.
Так і поховали їх… Одного з іменем. А іншого - без нічого… Солдат великої і страшної війни. Поставивши дивний памʼятник - з двома зірочками. Незрозумілий для всих, але важливий для тих, хто був у землі.
Вже потім, зростаючи, я дізнавався про своїх… двоюрідну бабу, воєнлікаря, що пройшла до Німеччини, а потім і Далекий схід… діда, що вижив у Бухенвальді… іншого діда, який так і залишився десь на схилах Дніпра, форсуючи його… Не від них дізнався. А вже після них…, щоб потім зрозуміти, чому мовчали і десь не на виду тримали свої нагороди. І щоби майже всі вони спокійно собі лежали у землі старого і не діючого кладовища в Нікополі, яке у травні тоне в бузку… під подекуди вибухи артилерії та дронів, від тих… хто «может павтаріть».
Ніколи знову. Так би мало бути. Але, нажаль, це теж треба відвойовувати.🫡
Памʼять всім полеглим і не народженим.🇺🇦
ЗЫ https://t.me/kyrylo_nedria/5485