William Shakespeare

  Sonnet 66

Tir'd with all these, for restful death I cry,
As, to behold desert a beggar born,
And needy nothing trimm'd in jollity,
And purest faith unhappily forsworn,
And gilded honour shamefully misplaced,
And maiden virtue rudely strumpeted,
And right perfection wrongfully disgraced,
And strength by limping sway disabled,
And art made tongue-tied by authority,
And folly, doctor-like, controlling skill,
And simple truth miscall'd simplicity,
And captive good attending captain ill:
 Tired with all these, from these would I be gone,
 Save that, to die, I leave my love alone.

  ***

  Вiльям Шекспiр

  Сонет 66

Мерщiй би геть! Я кличу смерть, мов втiху.
Несила жити в цьому свiтi, де
Мiж ситими злидар конає тихо,
Довiру щиросерду зрада жде,

Вiнчають лаври ницих часто-густо,
Осяйну досконалiсть топче тьма,
Штовхають цноту до кубла розпусти,
А силу немiч заздрiсна лама,

Мистецтву влада затикає рота,
Знавцiв учена дурiсть сповила,
I правду зве простацькою голота,
I безпорадне благо – бранець зла.

Мерщiй би геть... Та як менi пiти,
Коли на самотi лишишся ти!